Інноваційний розвиток оборонної промисловості України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

УДК 330.341.1:338.245(477)

Інноваційний РОЗВИТОК ОБОРОННОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління

національним господарством

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Завгородня Марія Юріївна

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.

Науковий керівник доктор наук з державного управління, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Корецький Микола Христофорович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАНУ, завідувач відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук Романенко Володимир Анатолійович, Київський національний торговельно-економічний університет Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної теорії і конкурентної політики;

кандидат економічних наук Ткач Іван Миколайович, Національна академія оборони України Міністерства оборони України, старший викладач кафедри економіки та фінансового забезпечення.

Захист відбудеться 14 червня 2010 р. о 13 годині 45 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.02 Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий "12" травня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук О.І. Цимбал

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Основні тенденції в розвитку вітчизняної оборонної промисловості сьогодні пов'язані зі зміною структури озброєння та військової техніки відповідно до вимог ведення сучасних воєнних конфліктів та необхідністю переходу галузі на інноваційний шлях розвитку на основі удосконалення механізмів державної підтримки. Впровадження ефективного державного регулювання дозволить використати інноваційний потенціал оборонної промисловості як для забезпечення Збройних сил України сучасними видами озброєння та військової техніки, так і для розвитку високотехнологічних виробництв, у тому числі нарощування експортних можливостей галузі. Вирішення проблем розвитку галузі безпосередньо пов'язано з удосконаленням існуючої системи управління, інтеграцією виробничого і науково-технічного потенціалів, інноваційними трансформаціями в процесах розробки і виробництва сучасних систем озброєння та створенням сприятливих умов для їх реалізації.

Проблемам інноваційного розвитку присвячено праці як зарубіжних вчених: К. А. Багриновского, М. А. Бендикова, Є. Ю. Хрустальова, Б. Н. Кузи-ка, Й. А. Шумпетера, Ю. В. Яковця, так і вітчизняних: В. П. Александрової, О. І. Амоші, Ю. М. Бажала, О. І. Волкова, А. С. Гальчинського, В. М. Гейця, М. П. Денисенка, М. Х. Корецького, В. В. Онікієнка, В. А. Романенко, А. І. Су-хорукова, Н. В. Тарасової, В. І. Чижової. Зокрема питання інноваційного розвитку оборонної промисловості досліджували українські фахівці В. В. Бадрак, Р. В. Боднарчук, В. П. Горбулін, К. Ф. Єфетова, С. Г. Згурець, В. І. Мунтіян, В. Л. Рихтюк, Л. М. Саломатіна, М. В. Сунгуровський, І. М. Ткач, А. І. Шевцов, Л. І. Федулова та ін.

Однак, поряд з посиленням уваги до формування інноваційного потенціалу оборонної промисловості в багатьох працях його дослідження характеризуються фрагментарністю та відсутністю системності щодо вирішення питань державного регулювання розвитку галузі в умовах ринкової економіки. Тому актуальність обраної теми зумовлена необхідністю створення наукового підґрунтя для удосконалення державної політики щодо реалізації інноваційного розвитку оборонної промисловості та створення відповідного організаційно-економічного механізму реалізації інноваційних процесів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконане дисертаційне дослідження безпосередньо пов'язане з тематикою наукових досліджень Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема з темами: "Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України" (номер державної реєстрації 0101U007882), в межах якої при виконанні підтеми "Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку", автором визначено особливості інноваційних трансформацій в оборонній промисловості України та специфіку рентоутворення для інноваційної модернізації галузі; "Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) до 2015 року" (номер державної реєстрації 0104U003168), в межах якої автором визначено місце та роль оборонної промисловості в розвитку економіки Вінницької, Луганської та Хмельницької областей; "Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил України (державні реєстраційні номери 0106U005191 (39), 0106U005264 (48)), де автором здійснено оцінку структурно-динамічних зрушень в розвитку авіаційної, ракетно-космічної галузей та боєприпасного виробництва.

Дисертація також пов'язана з науково-дослідною роботою, яка виконувалася на замовлення Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в м. Дніпропетровську за темою "Проблеми вибору та реалізації інноваційної моделі розвитку оборонно-промислового комплексу та шляхи і засоби їх розв'язання" (номер державної реєстрації 0106U009635), в межах якої автором розроблено методичні підходи до оцінки привабливості інновацій в оборонно-промисловому комплексі та визначено організаційні засоби забезпечення реалізації інноваційних процесів.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних засад реалізації інноваційного розвитку оборонної промисловості в контексті державного регулювання та ринкової саморегуляції.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

– визначити сутність та особливості інноваційного розвитку оборонної промисловості;

– обґрунтувати концептуальні засади інноваційної діяльності в оборонній промисловості та її державного регулювання;

– сформувати методичний інструментарій реалізації інноваційного розвитку оборонної промисловості;

– оцінити сучасний стан інноваційного розвитку оборонної промисловості України;

– визначити ієрархію пріоритетів з урахуванням ресурсної обмеженості;

– сформувати моделі інноваційного розвитку підприємств оборонної промисловості;

– обґрунтувати напрями удосконалення механізмів державної підтримки моделей інноваційного розвитку підприємств галузі;

– запропонувати методичні підходи до оцінки інноваційної привабливості підприємств оборонної промисловості України;

– обґрунтувати доцільність використання програмно-цільового підходу як інструменту узгодження цілей і ресурсів при реалізації інноваційного проекту;

– визначити організаційно-економічні заходи забезпечення реалізації інноваційного розвитку оборонної промисловості та розробити практичні рекомендації щодо їх удосконалення.

Об'єктом дослідження є процес інноваційного розвитку оборонної промисловості України в сучасних умовах.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні аспекти інноваційного розвитку оборонної промисловості в контексті державного регулювання та ринкової саморегуляції.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні положення економічної теорії, теорії управління, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем інноваційного розвитку, специфіки функціонування оборонної промисловості, державного регулювання. інноваційний розвиток оборонний промисловість

При виконанні роботи автором використано сучасні загальнонаукові та спеціальні методи економічних досліджень, зокрема методи системного аналізу для дослідження якісних властивостей, що визначають цілісність та специфічність галузі як системи, її функцій як складової національної економіки, умов функціонування та можливих перспектив інноваційного розвитку; абстрактно-логічний для теоретичних узагальнень і формулювання висновків, типології - при визначенні типових схем та механізмів функціонування оборонних підприємств; метод прогнозного графу - для імітації інноваційного процесу в оборонній промисловості; методи аналізу, абстрагування, класифікації - для визначення ролі та місця інноваційних процесів в розвитку оборонної промисловості та обґрунтування ієрархії пріоритетів у сфері інноваційної діяльності галузі та ін.

Інформаційну базу дослідження склали наукові праці з проблем інноваційного розвитку оборонної промисловості, офіційні матеріали Міністерства промислової політики України, Міністерства оборони України, Державного комітету статистики України, Національного космічного агентства України, Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння, Стокгольмського міжнародного інституту дослідження миру, Національного інституту стратегічних досліджень, Українського центру економічних і політичних досліджень імені О. Разумкова, а також чинні нормативно-правові акти та дані економічних періодичних видань.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації розроблено та обґрунтовано теоретико-методологічні засади та практичні рекомендації щодо системної реалізації інноваційного розвитку оборонної промисловості, які спрямовані на розв'язання важливого науково-прикладного завдання - удосконалення механізмів державної підтримки щодо інноваційного розвитку оборонної промисловості. У межах проведеного дослідження отримані наступні наукові результати:

удосконалено:

– теоретико-методологічні підходи до забезпечення інноваційного розвитку оборонної промисловості, які на відміну від існуючих базуються на системному визначенні та диференціації інструментів державного регулювання стосовно його пріоритетних напрямів: створення і використання наукового наробку оборонного та подвійного призначення, сприяння високо-технологічним структурно-динамічним зрушенням, формування інноваційних резервів для проектів національного значення, трансферу інновацій у інші галузі економіки;

– класифікацію моделей інноваційного розвитку в оборонній промисловості, яка, на відміну від існуючої, враховує сучасні тенденції функціонування оборонних підприємств, запропоновані критерії їх типології та особливості реалізації;

– механізм реалізації моделей інноваційного розвитку оборонних підприємств на основі узгодження державного регулювання та ринкової саморегуляції;

– методику реалізації інноваційного проекту, у якій, на відміну від традиційного підходу, що передбачає формування трьох варіантів (оптимістичного, песимістичного та реалістичного), запропоновано побудову сценарію згідно з визначеними критеріями (забезпечення збройних сил новітнім озброєнням, мінімізація витрат, підвищення рівня технологічності виробництва, наявність технологій подвійного призначення, можливість участі у міжнародному військово-технічному співробітництві, розширення географії споживачів, зменшення залежності виробництва від коопераційних поставок) з можливістю його коригування на основі експертних рішень;

дістали подальшого розвитку:

– методичні підходи до оцінки інноваційної привабливості підприємств, які, на відміну від існуючих, враховують специфіку оборонної промисловості за допомогою системи показників, які характеризують ємність зовнішнього та внутрішнього ринків, рівень прозорості, стратегічне значення, участь у інтеграційних процесах, рівень привабливості регіону;

– методичні підходи оцінювання можливих ризиків інноваційного проекту, які на відміну від існуючих, доповнено оцінкою відхилень на основі моніторингу в процесі реалізації сценарію;

– механізм реалізації інноваційних процесів в оборонній промисловості за рахунок внесення доповнень в їх організаційно-інституційне, інформаційно-аналітичне, законодавчо-нормативне та фінансове забезпечення.

Практичне значення одержаних результатів. Сформовані у дисертаційній роботі положення та отримані результати є особистим доробком дисертанта і теоретико-методологічною основою для подальших досліджень та вагомим підґрунтям при розробці механізмів державної підтримки інноваційного розвитку оборонної промисловості.

Результати дисертаційного дослідження використовувалися при виконанні науково-дослідних робіт та підготовці аналітичних матеріалів Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України та в практичній роботі Департаменту оборонно-промислової політики та військово-технічного співробітництва Міністерства промислової політики України (довідка № 01-11/423 від 23.06.2009 р.), а також при виконанні науково-дослідних робіт Регіональним філіалом Національного інституту стратегічних досліджень в м. Дніпропетровську (довідка № 35/03 від 24.03.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні наукові положення, які викладено в дисертації, належать особисто автору. З наукових праць, виконаних у співавторстві, в дисертації використано лише авторські ідеї. Результати дослідження є внеском у розвиток теорії та практики вдосконалення регулювання інноваційного розвитку оборонної промисловості.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження розглядались і обговорювались на: Науково-практичній конференції "Внесок академіка В. І. Вернадського в дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил" (м. Київ, 12-13 березня 2003 р.); III Всеукраїнській науково-практичній конференції "Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України" (м. Київ, 20-21 квітня 2004 р.); Міжнародному Форумі молодих вчених (м. Харків, 19-20 травня 2005 р.); Десятій міжнародній науково-практичній конференції з інноваційної діяльності "Проблемы и перспективы инновационного развития экономики" (м. Алушта, 12-16 вересня 2005 р.); Науковій конференції молодих учених РВПС України НАН України "Актуальні проблеми економічного розвитку України" (м. Київ, 1 листопада 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Регіон-2007: стратегія оптимального розвитку" (м. Харків, 17-18 квітня 2007 р.); IV Всеукраїнській конференції "Географічні проблеми розвитку продуктивних сил України" (м. Київ, 16-17 травня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Стратегія забезпечення сталого розвитку України" (м. Київ, 20 травня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні" (м. Київ, 23-24 жовтня 2008 р.).

Наукові публікації. Основні положення дисертації висвітлено у 18 друкованих працях, з них 13 підготовлено одноосібно. З загальної кількості наукових праць 7 статей опубліковано у наукових фахових виданнях, 9 - у збірниках матеріалів міжнародних та національних наукових та науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 9,0 друк. арк., з них особисто автору належить 5,6 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та 3 додатків. Обсяг дисертації - 225 стор. комп'ютерного тексту і включає 19 таблиць (з них 3 таблиці займають 5 повних сторінок) та 19 рисунків (з них 7 рисунків займають всю площу сторінки). Список використаних джерел, який налічує 162 найменування, викладено на 18 стор., а додатки - на 10 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі розкрито сутність і стан питання, що розв'язується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження; розкрито наукову новизну та практичну корисність одержаних результатів; наведено дані щодо їх апробації та опублікування.

У першому розділі "Теоретико-методологічні основи інноваційного розвитку оборонної промисловості України" визначено сутність та особливості інноваційного розвитку оборонної промисловості; обґрунтовано концептуальні засади інноваційної діяльності у галузі; сформовано методичний інструментарій його реалізації.

Дисертантом здійснено узагальнення підходів до визначення понять "інновація", "інноваційний процес", розроблено класифікатор ознак та властивостей інновацій в оборонній промисловості, основу якого становлять одинадцять класів ознак та відповідна ієрархія властивостей (підкласів) щодо: видів інновацій, сфери застосування, інноваційної стратегії, масштабу дії, фази життєвого циклу, часу реалізації, виду ефекту, рівня та міри новизни, темпів виконання, засобу заміщення існуючого аналогу. Розробка класифікатора ознак і властивостей інновацій створила можливість адаптації конкретного проекту до інноваційної стратегії розвитку підприємства.

Дослідження інноваційних процесів в оборонній промисловості здійснювалося, виходячи з принципів системності, таких як: цільова орієнтація, єдність, модульність, зв'язність, ієрархічність, функціональність, динамічність розвитку, децентралізація та невизначеність окремих факторів. Саме тому інноваційний процес розглядався в наступних аспектах: як елемент більш складної системи, тобто частина національної інноваційної системи; як цілісний процес зі своєю специфікою щодо визначення місця та ролі результатів інновації в розвитку оборонної промисловості; як сукупність взаємодіючих елементів інновації (технічних, технологічних, кадрових, матеріальних, соціальних, політичних, економічних, ринкових та інших) в часі.

Інноваційний розвиток оборонної промисловості реалізується на основі системного підходу з урахуванням специфіки інноваційних процесів у галузі, тенденцій розвитку світового збройового ринку та використання відповідних механізмів державного регулювання. Основними джерелами інноваційного розвитку є власні кошти підприємств, експортні надходження, державне оборонне замовлення.

З метою прийняття ефективних рішень в інноваційній політиці держави необхідне застосовування принципів: системності; ієрархічності; пріоритетності; наукової обґрунтованості; інтегрованості. Необхідність державного регулювання інноваційного розвитку оборонної промисловості розглянуто на основі взаємодії наукового, технічного і виробничого потенціалів шляхом розробки та впровадження механізму активізації інноваційної діяльності її суб'єктів та поширення технологій у інші галузі національної економіки.

Методичний інструментарій реалізації інноваційних процесів в розвитку оборонної промисловості сформовано на основі застосування системного підходу до аналізу сучасного стану розвитку галузі, визначення державних і регіональних пріоритетів, розробки моделей інноваційного розвитку, удосконалення схем реалізації інноваційних процесів та засобів їх забезпечення, що знайшло відображення в модульній структурі (рис. 1).

Основними завданнями державної інноваційної політики у сфері оборонної промисловості визначено: наукове обґрунтування та реалізація пріоритетів інноваційної діяльності; підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції; створення і розвиток інноваційної інфраструктури; запровадження офсетних схем у зовнішньоекономічній діяльності, удосконалення державного регулювання у сфері трансферу технологій; забезпечення ефективної взаємодії науки, освіти, виробництва та фінансово-кредитної сфери; здійснення заходів з оновлення матеріально-технічної бази установ та підприємств, стимулювання молоді до участі в реалізації інноваційних проектів та ін.

В другому розділі "Сучасний стан інноваційних процесів в розвитку оборонної промисловості" виконано аналіз сучасного стану оборонної промисловості; виявлено тенденції та визначено ієрархію пріоритетів інноваційного розвитку промисловості; здійснено типологізацію оборонних підприємств за відповідними критеріями та запропоновано моделі їх інноваційного розвитку.

Виявлено проблемні аспекти розвитку оборонної промисловості з урахуванням специфічності її функціонування в умовах ринкової економіки, а саме: низький рівень державного оборонного замовлення, критична залежність багатьох видів виробництв від поставок комплектуючих, часткова втрата коопераційних зв'язків, застарілість та знос основних фондів, неефективність приватизаційних процесів, недостатність впровадження гнучких фінансових схем, невирішеність ряду питань на законодавчому рівні, недосконалість системи управління. Однак, і в таких умовах зберігається експортна орієнтація оборонної промисловості та стабільне збільшення обсягів експорту озброєння та військової техніки (рис. 2).

Встановлено, що потенціал галузі сьогодні складають: технології оборонного та подвійного призначення, які зумовлюють можливість розробки, виробництва і підтримки життєвого циклу оборонної продукції; конкурентоздатність оборонних підприємств, у зв'язку з їх стабільною експортною орієнтацією; позитивний досвід взаємодії з іноземними оборонними компаніями; наявність потужної ремонтної інфраструктури.

Обґрунтовано необхідність формування ієрархічної системи пріоритетів як основи інноваційних трансформацій в оборонній промисловості з метою концентрації інноваційних ресурсів на напрямах, які гарантують підвищення конкурентоспроможності продукції оборонного і подвійного призначення та нарощування експортного потенціалу. Доведено, що існуючий перелік державних пріоритетів в розвитку оборонної промисловості потребує суттєвого удосконалення у напрямі скорочення до 3-5: створення нових високоточних засобів ураження і систем захисту від високоточної зброї, систем радіолокації, легкої бронетехніки й літаків спеціального призначення.

Здійснено типологізацію оборонних підприємств щодо різного рівня їх адаптації до умов ринкової економіки відповідно до наступних критеріїв: стратегічне значення підприємств оборонної промисловості для забезпечення обороноздатності держави; технологічний рівень виробництва, кількість освоєних критичних технологій та ноу-хау; відповідність технологічної бази підприємств пріоритетам інноваційного розвитку; досвід зовнішньоекономічної діяльності (участь в експортній діяльності та військово-технічному співробітництві); рівень ресурсного забезпечення (виробничого, технологічного, матеріального, кадрового, фінансового та ін.); досвід застосування інструментів ринкового менеджменту та маркетингу.

На основі проведених досліджень, доцільним вважається виділення чотирьох типів підприємств за рівнем їх відповідності визначеним критеріям. До І-го типу належать підприємства, які протягом тривалого терміну не мають державного оборонного замовлення, здійснюють перепрофілювання потужностей та освоюють цивільні види продукції, адаптуючись до ринкових умов. До ІІ-го типу відносяться підприємства, які мають стратегічне значення для забезпечення обороноздатності держави та є критичними для розвитку вітчизняних видів озброєння, створення замкнених циклів розробки і виробництва наукоємної оборонної продукції, збереження науково-технічного, виробничого, кадрового та ресурсного потенціалів галузі. ІІІ-ій тип складають підприємства для яких характерна орієнтація на виконання експортних замовлень. До ІV-го типу відносяться підприємства, які складають "ядро" вітчизняної оборонної промисловості. Вони формують власні бренди, орієнтуються на посилення процесів інтеграції у галузі шляхом об'єднання розробників та виробників, забезпечують створення та випуск оборонної продукції, її сервісне обслуговування, модернізацію, утилізацію та реалізацію маркетингових стратегій.

На основі типологізації підприємств запропоновано чотири логіко-лінгвістичні моделі інноваційного розвитку оборонних підприємств: перепрофілювання, модернізаційну, експортоорієнтовану та лідерних технологій. Кожну з них ідентифіковано відповідно до сукупності ознак та властивостей у розробленому дисертантом класифікаторі інновацій. Критеріями вибору моделі визначено: економічну доцільність інновації, відповідність державним пріоритетам, наявність ресурсних можливостей та досвіду ефективної збутової діяльності. Для підприємств І-го типу характерна модель перепрофілювання, яка зорієнтована на: освоєння нових видів цивільної продукції; розвиток комплексу супутніх послуг; передачу технологій; розширення збутової мережі товарів і послуг та ін. На підприємства ІІ-го типу зорієнтована модернізаційна модель інноваційного розвитку, яка передбачає підтримку стабільності виробництва, забезпечення досягнутих результатів як з точки зору випуску сучасних видів озброєння та військової техніки, так і необхідності збереження кадрового потенціалу, виробничих потужностей та відповідних ринкових ніш на найближчу перспективу. Для підприємств ІІІ-го типу характерна експортоорієнтована модель інноваційного розвитку, відповідно до якої здійснюється адаптація до умов ринкової економіки, збільшуються обсяги випуску та реалізації конкурентоспроможної продукції на зовнішні ринки, активізується участь у схемах кооперації з іншими країнами. Для підприємств ІV-го типу характерна інноваційна модель лідерних технологій, яку зорієнтовано на концентрацію науково-технічного та виробничого потенціалу для створення нових видів продукції і технологій та виходу на нові ринки збуту.

У третьому розділі "Удосконалення механізмів реалізації інноваційного розвитку оборонної промисловості України" розроблено пропозиції та рекомендації щодо удосконалення механізму реалізації процесів інноваційного розвитку в оборонній промисловості на основі застосування програмно-цільового підходу до вдосконалення інструментів державної підтримки оборонних підприємств відповідно до типу моделі інноваційного розвитку.

Запропоновано визначати формування механізму державної підтримки відповідно до типу моделі інноваційного розвитку з урахуванням оцінки інноваційної привабливості оборонного підприємства. Механізми державної підтримки в різних моделях інноваційного розвитку відрізняються за сукупністю заходів та схемами їх реалізації. В перепрофілюючій моделі державна підтримка передбачає залучення коштів вітчизняних інвесторів і створення сприятливого клімату для проведення конверсії та використання ресурсів для освоєння виробництва конкурентоспроможної цивільної продукції, яка дасть змогу вистояти в умовах ринку та своєчасно реагувати на зміни в економічній кон'юнктурі. Інноваційні проекти в цій моделі пов'язані з освоєнням цивільних технологій та нового виробничого устаткування, незначні за обсягами, виконуються, як правило, за власні кошти, мають короткостроковий характер. В модернізаційній моделі державна підтримка спрямована на підтримку стабільності виробництва, забезпечення досягнутих результатів як з точки зору сучасних видів озброєння та військової техніки, так і збереження відповідних ринкових ніш на найближчу перспективу. Основними напрямами державної підтримки в цій моделі є забезпечення реалізації інноваційних проектів, направлених на модернізацію продукції, вдосконалення її технічних параметрів, зниження собівартості через відповідні заходи податкової та кредитної політики, державне оборонне замовлення, пільгове використання власних коштів, заохочення місцевих органів влади до участі в реалізації інноваційних проектів. Державна підтримка експортоорієнтованої моделі спрямована на: підтримку стратегічного менеджменту, що базується на прогнозуванні ринкової ситуації на перспективу, сприяння інтеграції в міжнародні структури, застосування інструментів податкової та кредитної політики (зокрема податкового кредиту на приріст витрат на НДДКР, часткової компенсації відсоткової ставки за наданими кредитами, страхування експортних кредитів, надання гарантій у тендерах) та сприяння офсетним схемам експорту продукції. Модель інноваційного розвитку лідерних технологій орієнтована на державну підтримку інноваційних проектів, які забезпечують обороноздатність держави, участь в реалізації міждержавних угод і контрактів, закріплення вітчизняних брендів на міжнародному рівні та створення нових ринкових ніш. Механізмом такої підтримки має бути надання максимальних податково-кредитних пільг з метою створення необхідних умов для розробки та впровадження сучасних технологій, які відповідають вищим технологічним укладам або поліпшують ресурсну базу економіки, сприяння продажу необхідного лабораторного та виробничого устаткування на умовах лізингу з довгостроковою розстрочкою, створення системи страхування ризиків інноваційного проекту та майнового страхування.

В дисертаційному дослідженні запропоновано методичні підходи до оцінки інноваційної привабливості підприємств оборонної промисловості з урахуванням особливостей їх функціонування в контексті розробки системи чинників, які максимально адаптовані до специфіки конкретного об'єкту. Під інноваційною привабливістю оборонного підприємства слід розуміти характеристику, яка оцінює досягнення мети інвестора на основі зіставлення прогнозу впровадження інновації та можливого ризику її реалізації. Визначення інноваційної привабливості базується на поєднанні таких аспектів як: науково-виробничий, правовий, комерційний, фінансово-економічний, ресурсний та інформаційний. Для врахування специфіки привабливості підприємств оборонної промисловості автором запропоновано сукупність показників доповнити такими, як: оцінка ємності зовнішнього та внутрішнього ринків; рівень прозорості впровадження інновацій; стратегічне значення; участь в інтеграційних процесах; оцінка привабливості регіону розміщення об'єкту.

Для забезпечення реалізації інноваційних проектів обґрунтовано доцільність використання програмно-цільових методів як інструменту узгодження поставлених цілей з можливістю їх виконання в умовах обмежених ресурсів та заданого терміну. Застосування системного підходу до структуризації інноваційного проекту дало можливість імітувати процес його реалізації за етапами життєвого циклу та в часі з визначенням необхідних ресурсів для реалізації. Така імітація реалізується через побудову прогнозного графу життєвого циклу інновації за ієрархічним принципом з визначенням цілей та підцілей, елементами яких є заходи з оцінкою необхідних обсягів вартості, ресурсами та часу реалізації. В умовах побудови дерева цілей за різними критеріями формуються альтернативні варіанти реалізації інноваційного проекту. Формування сценарію реалізації здійснюється на основі вибору варіанту реалізації по одному з критеріїв та коригування його на основі прийняття відповідних рішень. На відміну від існуючої практики побудови декількох варіантів сценарію, запропонований підхід максимально адаптовано до специфіки функціонування підприємства в умовах невизначеності, що сприятиме підвищенню ефективності використання ресурсів та зниженню вірогідності невиправданих ризиків. Крім того, існуючу практику оцінки можливих ризиків в процесі прогнозування доповнено оцінкою ризиків на основі моніторингу відхилень на етапі реалізації сценарію (рис. 3).

Дисертантом запропоновано заходи щодо вдосконалення організаційно-економічного забезпечення реалізації інноваційних процесів в розвитку оборонної промисловості, а саме: створення централізованого органу виконавчої влади у сфері оборонної промисловості та необхідної інноваційної інфраструктури, формування інтегрованих структур, вдосконалення системи підготовки кадрів з інноваційного менеджменту, впровадження податкових та кредитних пільг, страхування інноваційних ризиків, більш повного залучення в обіг нематеріальних активів, здійснення моніторингу розвитку інноваційної діяльності, трансферу технологій, розробки та корегування відповідних законодавчих актів.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розв'язано важливе науково-прикладне завдання - розробка теоретико-методологічних засад реалізації інноваційного розвитку оборонної промисловості на основі застосування системного підходу з врахуванням особливостей функціонування галузі та формуванням механізмів державної підтримки конкретних моделей інноваційного розвитку. Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки:

1. Узагальнено підходи до визначення поняття "інновація", розроблено класифікатор ознак та властивостей інновацій в оборонній промисловості, визначена роль інновації як засобу забезпечення обороноздатності держави та умови виходу на зовнішні ринки.

2. Визначено концептуальні засади інноваційного розвитку, а саме: необхідність державного регулювання інноваційних процесів в оборонній промисловості на основі забезпечення взаємодії наукового, технічного і виробничого потенціалів; використання ринкових механізмів для формування зовнішніх ринків; формування інноваційних проектів національного значення з урахуванням системного підходу їх реалізації; розробку інноваційних проектів відповідно до окремих стадій життєвого циклу виробництва продукції, послуг, технологій, а також методів організації виробництва та управління.

3. Методичний інструментарій реалізації інноваційного розвитку оборонної промисловості сформовано на основі системного підходу до оцінки сучасного стану розвитку галузей оборонної промисловості та визначення тенденцій їх розвитку, визначення ієрархії державних і регіональних пріоритетів, розробки моделей інноваційного розвитку та удосконалення схем реалізації інноваційних процесів та засобів їх забезпечення.

4. Встановлено, що реалізації інноваційних процесів перешкоджає стан підприємств оборонної промисловості, який характеризується: фрагментарним характером виробництва; відсутністю централізованого управління; високим ступенем зносу основних засобів; низьким рівнем забезпечення державним оборонним замовленням; відсутністю необхідних обігових коштів; нестабільним характером виробничих процесів; низьким рівнем приватизації; відсутністю внутрішнього ринку озброєнь; недостатнім рівнем законодавчого забезпечення інноваційних процесів.

5. Обґрунтовано необхідність ієрархічності пріоритетів, що робить можливою спадкоємність короткострокових, середньострокових та довгострокових пріоритетів. В умовах ресурсної обмеженості їх кількість повинна бути скорочена до 3-5, а основними сьогодні мають стати: створення нових високоточних засобів ураження і систем захисту від високоточної зброї, систем радіолокації, легкої бронетехніки й літаків спеціального призначення.

6. Запропоновано чотири моделі інноваційного розвитку оборонних підприємств, максимально адаптованих до конкретних типів підприємств оборонної промисловості, а саме: перепрофілювання, модернізаційну, експортоорієнтовну та лідерних технологій, які визначають умови реалізації інновацій та механізм державної підтримки їх впровадження. Вибір моделей запропоновано здійснювати за критерієм економічної доцільності відповідно до системи державних пріоритетів розвитку оборонної промисловості з урахуванням наявних ресурсних можливостей, рівня можливих ризиків, досвіду структур оборонної промисловості з організації виробництва і реалізації продукції та використання відповідних джерел фінансування.

7. Розроблено пропозиції щодо формування механізмів державної підтримки моделей інноваційного розвитку підприємств оборонної промисловості як сукупності адміністративних та організаційно-економічних важелів та інструментів, за допомогою яких здійснюються стимулювання та мотивація до інноваційної діяльності. Визначено, що найбільш суттєвої підтримки держави на протязі всього життєвого циклу інновації потребує модель лідерних технологій.

8. Запропоновано інноваційну привабливість підприємств оборонної промисловості визначати на основі системного підходу з врахуванням комплексу чинників, які впливають на об'єкт інновації, та з доповненням існуючої практики оцінки привабливості показниками специфічного характеру.

9. Обґрунтовано необхідність застосування програмно-цільових методів як інструменту побудови ієрархічної системи узгоджених цілей та підцілей з обґрунтуванням можливості їх досягнення в умовах обмежених ресурсів та заданого терміну. Це створює необхідні умови для імітації процесу інновації у вигляді ієрархічної моделі, елементами якої є розробка альтернативних варіантів реалізації інновацій за визначеними критеріями. Побудову сценарію реалізації інноваційного проекту запропоновано здійснювати на основі вибору варіанту по конкретному критерію та удосконалювати його формування на основі корегування заходів відповідно до рішень експертів.

10. Реалізація інноваційних процесів у розвитку оборонної промисловості має здійснюватися на основі системи заходів організаційно-економічного забезпечення шляхом: створення централізованого органу виконавчої влади та необхідної інноваційної інфраструктури, формування інтегрованих структур, залучення бізнесових структур, вдосконалення системи підготовки кадрів з інноваційного менеджменту, впровадження податкових та кредитних пільг, страхування інноваційних ризиків як держави, так і бізнесу, більш повного залучення в обіг нематеріальних активів, здійснення моніторингу розвитку інноваційної діяльності, трансферу технологій, розробки та корегування відповідних законодавчих актів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділи у колективних наукових виданнях

1. Завгородня М. Ю. Рентні відносини в оборонній сфері / М. Ю. Завгородня // Рентні відносини в системі модернізації національного господарства / за ред. Б. М. Данилишина. К.: РВПС України НАН України, 2007. С. 354-- 364.

2. Системний підхід щодо забезпечення інноваційних трансформацій в оборонно-промисловому комплексі України / [Лодзянов А. Д., Єфетова К. Ф., Барановська І. В. та ін.]. К.: РВПС України НАН України, 2004. 48 с.

(Особистий внесок: визначення особливостей застосування програмно-цільових методів для оцінки реалізації інноваційних процесів, визначення ресурсного забезпечення та можливих ризиків).

Статті у наукових фахових виданнях

3. Завгородня М. Ю. Глобальні й регіональні особливості розвитку оборонного виробництва України / М. Ю. Завгородня // Економіка промисловості: [зб. наук. праць / відп. ред. П. П. Борщевський]. К.: РВПС України НАН України, 2002. С. 69--78.

4. Завгородня М. Ю. Фактори модернізації боєприпасної галузі оборонно-промислового комплексу України / М. Ю. Завгородня // Економіка промисловості: [зб. наук. праць / відп. ред. Л. В. Дейнеко]. К.: РВПС України НАН України, 2005. С. 121--126.

5. Завгородня М. Ю. Шляхи розвитку аерокосмічної промисловості України в умовах ринкової економіки / М. Ю. Завгородня // Економіка промисловості: [зб. наук. праць / відп. ред. Л. В. Дейнеко]. К.: РВПС України НАН України, 2007. С. 128--136.

6. Завгородня М. Ю. Рента як джерело інноваційного розвитку оборонної промисловості / М. Ю. Завгородня // Проблеми науки. 2008. № 3. С. 29--35.

7. Завгородня М. Ю. Вплив економіки регіону на воєнно-економічну безпеку держави / К. Ф. Єфетова, М. Ю. Завгородня // Проблеми науки. 2006. № 4. С. 23--30. (Особистий внесок: оцінка специфіки впливу оборонної промисловості на розвиток економіки регіону та формування основних модулів його реалізації).

8. Завгородня М. Ю. Основні напрямки вирішення проблеми раціонального співвідношення оборонного і цивільного промислового виробництва / К. Ф. Єфетова, М. Ю. Завгородня, І. В. Барановська // Економіка промисловості: [зб. наук. праць / відп. ред. П. П. Борщевський]. К.: РВПС України НАН України, 2000. С. 165--175. (Особистий внесок: розробка багатоваріантності рішень в реалізації співвідношення оборонного і цивільного виробництва та розробка системи критеріїв для їх оцінки).

9. Завгородня М. Ю. Концептуальні засади стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України / К. Ф. Єфетова, М. Ю. Завгородня, І. В. Барановська // Проблеми науки. 2007. № 6. С. 28--37. (Особистий внесок: розробка критеріїв типології підприємств та їх адаптація до моделей інноваційного розвитку).

Тези доповідей

10. Завгородня М. Ю. Трансферт технологій / М. Ю. Завгородня // Внесок академіка В. І. Вернадського в дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил: матеріали наук.-практ. конф., 12-13 берез. 2003 р., м. Київ. Ч. ІІ / під ред. С. І. Дорогунцова. К.: НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України, 2003. С. 195--200.

11. Завгородня М. Ю. Інноваційний аспект інтеграційних процесів в оборонно-промисловому комплексі України / М. Ю. Завгородня // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України: матеріали III Всеукр. наук.-практ. конф., 20-21 квітня 2004 р., м. Київ / відп. за випуск Я. Б. Олійник. К.: ВГЛ Обрії, 2004. С. 61--62.

12. Завгородня М. Ю. Процеси трансформації оборонно-промислового комплексу України та постсоціалістичних країн / М. Ю. Завгородня // Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн: матеріали Міжнародного Форуму молодих вчених, 19-20 травня 2005 р., м. Харків. Т. 1 / відп. ред. Д. І. Мазоренко. Харків: ХНТУСГ, 2005. C. 57.

13. Завгородня М. Ю. Регіональне управління і вимоги воєнно-економічної безпеки / М. Ю. Завгородня // Актуальні проблеми економічного розвитку України: матеріали наук. конф. молод. учених РВПС України НАН України, 1 листоп. 2005 р., м. Київ / відп. ред. Б. М. Данилишин. К.: НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України, 2006. C. 32--35.

14. Завгородня М. Ю. Вплив регіоналізації економіки на інноваційні трансформації в оборонно-промисловому комплексі / М. Ю. Завгородня // Регіон-2007: стратегія оптимального розвитку: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 17-18 квітня 2007 р., м. Харків / гол. ред. колегії В. С. Бакіров // РВВ Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Харків, 2007. C. 110--112.

15. Завгородня М. Ю. Методологічні аспекти оцінки інноваційної привабливості підприємств оборонно-промислового комплексу / М. Ю. Завгородня // Географічні проблеми розвитку продуктивних сил України: матеріали ІV Всеукр. наук.-практ. конф., 16-17 травня 2007 р., м. Київ / гол. ред. Я. Б. Олійник. К.: ВГЛ "Обрії", 2007. С. 63--64.

16. Завгородня М. Ю. Специфіка інноваційних процесів в оборонній промисловості / М. Ю. Завгородня // Стратегія забезпечення сталого розвитку України: міжнар. наук.-практ. конф., 20 травня 2008 р., м. Київ. Ч. 2 / відп. М. А. Хвесик. К.: НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України, 2008. С. 207--208.

17. Завгородня М. Ю. Програмно-цільові методи управління інноваційними процесами в оборонній промисловості / М. Ю. Завгородня // Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 23-24 жовтня 2008 р., м. Київ, Ч. 2 / відп. М. А. Хвесик. К.: НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України, 2008. С. 383--385.

18. Завгородня М. Ю. Механізми реалізації інноваційної політики в оборонно-промисловому комплексі України / К. Ф. Єфетова, М. Ю. Завгородня // Проблемы и перспективы инновационного развития экономики: материалы Десятой междунар. науч.-практ. конф. по инновационной деятельности, 12-16 сентября 2005 г., Алушта / пред. ред. совета Б. А. Малицкий. Киев: Феникс, 2006. С. 72--76. (Особистий внесок: формування принципів застосування системного підходу щодо імітації процесу реалізації інновацій на основі структуризації цілей та визначення спектру відповідних ресурсів у часі та просторі).

АНОТАЦІЯ

Завгородня М.Ю. Інноваційний розвиток оборонної промисловості України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2010.

У дисертації поглиблено теоретико-методологічні засади реалізації інноваційного розвитку оборонної промисловості в контексті державного регулювання та розроблено практичні рекомендації щодо системної реалізації інноваційного розвитку та механізму його забезпечення. У роботі здійснено оцінку сучасного стану процесів інноваційного розвитку оборонної промисловості. На основі класифікації інновацій та типології оборонних підприємств запропонована диференціація моделей інноваційного розвитку та формування механізму їх реалізації в контексті раціонального співвідношення державної підтримки та ринкової саморегуляції. Розроблено методичні підходи до оцінки інноваційної привабливості підприємства з урахуванням показників специфічного характеру. Обґрунтовано доцільність використання програмно-цільових методів як інструменту побудови ієрархічної системи узгодження цілей в умовах обмежених ресурсів. Запропоновано побудову сценарію реалізації інноваційного проекту здійснювати на основі вдосконалення одного з альтернативних варіантів.

Ключові слова: інноваційний процес, модель інноваційного розвитку, оборонна промисловість, інноваційна привабливість.

АННОТАЦИЯ

Завгородняя М. Ю. Инновационное развитие оборонной промышленности Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 2010.

Диссертация посвящена углублению теоретико-методологических основ и разработке практических рекомендаций по реализации инновационного развития оборонной промышленности в контексте государственного регулирования.

На основании исследования понятий "инновация", "инновационный процесс", "инновационная привлекательность", разработан классификатор признаков и свойств инновации в оборонной промышленности, что создало возможность адаптации конкретного проекта к инновационной стратегии развития предприятия. Инновационное развитие оборонной промышленности реализуется с учетом специфики инновационных процессов в этой сфере, тенденций развития мирового оружейного рынка и обеспечивает определенный уровень национальной безопасности. Обоснована необходимость эффективного сочетания механизмов государственного регулирования и рыночной саморегуляции в моделях инновационного развития предприятий оборонной промышленности на основе взаимодействия научного, технического, производственного и рыночного потенциалов в условиях системного подхода к прогнозированию реализации инновационных проектов и формированию мероприятий по их обеспечению. Сформирован методический инструментарий реализации инновационного развития оборонной промышленности.

В работе рассмотрены основные теоретические и прикладные аспекты исследования проблем инновационного развития различных отраслей оборонной промышленности. Установлены и проанализированы основные направления структурно-динамических трансформаций в авиационной, ракетно-космической отраслях, судостроении, производстве бронетехники, радиоэлектроники и систем связи, боеприпасов. Обоснована необходимость введения иерархии в систему приоритетов, которая сделает возможной преемственность краткосрочных, среднесрочных и долгосрочных приоритетов. На основе типологии оборонных предприятий предложены четыре модели инновационного развития (перепрофилирования, модернизационная, экспортоориентированная и лидерных технологий). Каждый тип модели является максимально адаптированным к функциональной направленности определенной группы предприятий и на основе классификатора инноваций определяет масштаб действия инноваций, срок и механизм их реализации.

В диссертации разработаны предложения и рекомендации относительно усовершенствования механизма реализации процессов инновационного развития в оборонной промышленности на основе применения программно-целевого подхода как инструмента согласования поставленной цели с возможностью ее выполнения в условиях ограничения ресурсов и заданного срока реализации инновационных процессов. Предложено определять формирование механизма государственной поддержки на основе дифференциации моделей инновационного развития в соответствии с типом моделей и с учетом оценки инновационной привлекательности оборонного предприятия. Существующая практика оценки привлекательности дополнена факторами и показателями специфического характера, которые влияют на объект инновации в условиях оборонного производства. Предложен подход к реализации инновационных процессов через формирование альтернативных вариантов реализации инновационного проекта по различным критериям с построением сценария реализации на основе выбора варианта по одному из них и его корректировке на основе экспертных решений.

Диссертант пришел к выводу, что реализация инновационных процессов в оборонной промышленности должна осуществляться на основе системного подхода к усовершенствованию средств ее обеспечения (организационно-институциональных, финансовых, информационно-аналитических, законо-дательно-нормативных). В частности, необходимо: создание централизованного органа исполнительной власти в сфере оборонной промышленности, содействие интеграции научно-технического, производственного потенциалов и рыночной инфраструктуры в одну технологическую цепочку реализации инноваций, усовершенствование системы подготовки кадров по инновационному менеджменту, внедрение налоговых и кредитных льгот, страхование инновационных рисков, введение в оборот нематериальных активов, проведение мониторинга развития инновационной деятельности, трансферта технологий, внедрение офсетных схем во внешнеэкономическую деятельность, внесение изменений в существующие и разработка новых законодательных актов.