Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕМОГРАФІЇ ТА СОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.07 - Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

Підвищення інноваційної активності найманих працівників в Україні

Збаржевецька Людмила Дмитрівна

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кіровоградському національному технічному університеті

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор економічних наук, старший науковий співробітник Лісогор Лариса Сергіївна, Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, завідувач відділу економіки праці.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Грішнова Олена Антонівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри теоретичної та прикладної економіки;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Терон Ірина Василівна, Рада по вивченню продуктивних сил України

НАН України, провідний науковий співробітник відділу дослідження проблем зайнятості та ринку праці.

Захист відбудеться «17» травня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.247.01 Інституту демографії та соціальних

досліджень НАН України за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий «14» квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук С.В. Полякова

1. Загальна характеристика роботи

інноваційний найманий трудоресурсний працівник

Актуальність теми. Реалізація стратегічних завдань становлення інноваційного суспільства, підвищення конкурентоспроможності національної економіки вимагають якісно нових підходів у використанні людської праці в Україні, спрямованих на забезпечення інноваційної активності працівників.

Світовий досвід переконує в тому, що зрушення в економічному та інноваційному розвитку розвинених країн ринкової економіки, зростання їх конкурентоспроможності, тісно пов'язані зі створенням могутніх стимулів до прояву інноваційної активності найманих працівників підприємств на основі безперервного навчання, зростання професійних компетенцій. Глобальний вплив науково-технічного прогресу на трансформації змісту праці і структури зайнятості зумовив підвищену увагу менеджерів до активізації творчості у праці. В управлінні працею відбувається кардинальна переорієнтація в бік стимулювання участі найманих працівників у розробці і впровадженні різноманітних інновацій, які формують, врешті-решт, конкурентні переваги країн на світових ринках.

В Україні, на відміну від світових тенденцій, початок ХХI-го століття привніс загострення протиріч у сфері праці та соціально-трудових відносин, які негативно позначилися на можливостях реалізації та розвитку інноваційної складової людського потенціалу, призвели до послаблення державного регулюючого впливу на процеси якісного трудоресурсного забезпечення інноваційної сфери, знецінення стимулів до прояву творчості в трудовому процесі, як наслідок, - руйнації зацікавленості працівників у трудовій діяльності інноваційного змісту.

Наступ глобальної фінансової кризи та ускладнення економічної ситуації в Україні вкрай загострили протиріччя у сфері оплати праці і доходів, що негативно позначилися на інноваційній поведінці творців нових ідей і розробок, вимушених шукати засоби виживання, а не займатися творчістю. Окреслена проблема створює вагомі перешкоди в активізації інноваційної діяльності вітчизняних підприємств, формуванні інноваційного типу суспільства. Виникла практична потреба у пошукові шляхів підвищення інноваційної активності найманих працівників підприємств та організацій.

Вагома роль у розвитку наукових уявлень про інновації та інноваційну активність працівників належить працям Й. Шумпетера, Д. Грейсона, П. Друкера, Б. Твисса, Р. Фатхутдінова, Б. Генкіна та інших зарубіжних вчених. В Україні проблемі підвищення інноваційної активності працівників підприємств та організацій присвячують свої наукові праці О. Амоша, С. Бандур, О. Грішнова, Б. Данилишин, Г. Дмитренко, А. Колот, Е. Лібанова, Л. Лісогор, О. Макарова, О. Новікова, І. Петрова, В. Онікієнко, М. Семикіна, І. Терон, Л. Ткаченко, Л. Шаульська та інші вчені. Проте через накопичені системні деформації у використанні людського потенціалу, недосконалість трудового законодавства, державної політики у сфері оплати праці та доходів, соціального захисту, недоліків у фінансуванні освіти, науки, професійного навчання, проблема підвищення інноваційної активності найманих працівників в Україні залишається невирішеною та недостатньо вивченою.

Все це зумовило вибір теми дисертації, її мету та спрямованість завдань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація безпосередньо пов'язана з тематикою науково-дослідних робіт Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, зокрема з темою «Соціально-демографічні структури українського суспільства» (№ державної реєстрації 0106V006890), в межах якої особисто дисертантом досліджено аспекти трудоресурсного забезпечення інноваційної діяльності.

Дисертація також пов'язана з темами науково-дослідних робіт Кіровоградського національного технічного університету, зокрема з такими: «Інноваційна праця: оцінка та стимулювання в регіоні» (№ держреєстрації 0107U003148), в межах якої автором систематизовано досвід стимулювання інноваційної праці; «Механізм ефективного використання та розвитку трудового потенціалу регіону» (№ держреєстрації 0103U006102), в межах якої автором досліджено чинники інноваційної активності працівників; «Основні напрями вдосконалення соціальної політики на регіональному ринку праці» (№ держреєстрації 0103U006981), в межах якої автором запропоновано напрями вдосконалення соціальної захищеності інноваторів на підприємствах; «Мотивація інноваційної активності працівників регіону» (№ держреєстрації 0107U011965), при виконанні якої розроблено пропозиції щодо вдосконалення механізмів підвищення інноваційної активності найманих працівників.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних основ і практичних рекомендацій щодо підвищення інноваційної активності найманих працівників у контексті стратегічних завдань створення інноваційно орієнтованої економіки в Україні.

Відповідно до цієї мети в роботі поставлено та вирішено такі завдання:

- поглибити теоретичні положення про сутність інновацій та інноваційну активність працівників з позицій економіки праці;

- визначити чинники, методи та важелі підвищення інноваційної активності найманих працівників;

- проаналізувати стан трудоресурсного забезпечення інноваційної активності в Україні;

- здійснити багаторівневу оцінку тенденцій прояву інноваційної активності найманих працівників підприємств та організацій в Україні;

- розробити концептуальні підходи щодо вдосконалення соціально-економічних механізмів підвищення інноваційної активності найманих працівників;

вивчити можливості запровадження стимулів інноваційної активності працівників з урахуванням регламентованої і творчої (інноваційної) компонент трудової діяльності. Об'єктом дослідження виступають процеси підвищення інноваційної активності працівників підприємств та організацій.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та прикладні питання підвищення інноваційної активності найманих працівників в Україні.

- Методи дослідження. В процесі виконання дисертації застосовувалися методи: системного аналізу - для вивчення сутності інноваційної активності та ролі впливових чинників; абстракції та аналогії - для поглиблення наукових уявлень про структуру та функціонування механізмів підвищення інноваційної активності працівників; соціологічного опитування та експертних оцінок - для виявлення мотивів працівників щодо участі в розробці інновацій; економіко-математичного моделювання - для оцінки чинників впливу на інноваційну активність; статистично-аналітичні методи (порівнянь, динамічних рядів, індексний) - для оцінки стану трудоресурсного забезпечення інноваційної активності, дієвості її регулювання в Україні.

Інформаційною базою дисертації є фундаментальні положення економіки праці та соціальної політики, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем розвитку трудового потенціалу, мотивації праці, інноваційного менеджменту, закони України, дані Державного комітету статистики України, результати соціологічного опитування та експертних оцінок.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:

вперше:

- виявлено та доведено вплив регламентованої та творчої компонент праці на дохід найманих працівників, що здійснюється за допомогою механізму стимулювання інноваційної активності та розроблених методичних засад її регулювання у напрямі досягнення оптимального співвідношення між цими компонентами праці;

удосконалено:

- методичні підходи до оцінки стимулюючого впливу чинників активізації інноваційної праці на підприємствах, які, на відміну від існуючих, базуються на врахуванні багатофакторного впливу на трудову поведінку та оцінці реакції на такий вплив з боку найманих працівників і спрямовані на вибір більш ефективних важелів-стимуляторів інноваційної активності;

- класифікацію видів інноваційної активності, яка поглиблює уявлення про різновиди такої активності за статусом, професійними групами, економічними рівнями, видами економічної діяльності, інтенсивністю прояву та ін., що важливо для забезпечення цілеспрямованого регулювання процесами інноваційної активності зайнятого населення;

одержали подальший розвиток:

- трактування поняття «інновації», що дає змогу поглибити уявлення про інновації як предмет особливої трудової діяльності людей, пов'язаної із творчістю і оновленням знань, зосередити увагу на ключовій ролі людської праці у забезпеченні інноваційних зрушень у розвитку суспільства;

- уявлення про сутність інноваційної активності найманих працівників, різновиди, специфіку проявів, чинники підвищення такої активності у сфері праці в залежності від економічного рівня дослідження та регулювання;

- концептуальні підходи щодо вдосконалення соціально-економічних механізмів підвищення інноваційної активності найманих працівників на різних економічних рівнях, які передбачають пріоритетну роль держави в активізації інноваційної праці в Україні, забезпечення адекватного зв'язку між розміром доходу, витраченими зусиллями і задоволеними потребами інноваторів.

Практичне значення одержаних результатів. Наукові результати дисертаційного дослідження створюють необхідне методичне підґрунтя для вдосконалення соціально-економічних механізмів підвищення інноваційної активності найманих працівників на різних економічних рівнях.

Теоретичні, методичні та науково-прикладні результати дослідження використані в процесі розробки програми економічного та соціального розвитку Кіровоградської області на 2009 р. (довідка Головного управління економіки Кіровоградської обласної державної адміністрації № 2973-1 від 31.12.2008 р.); у практичній діяльності ВАТ «Кіровоградський комбінат по випуску продовольчих товарів» (довідка № 81 від 17.04.2007 р.); в діяльності Головного управління праці та соціального захисту населення Кіровоградської обласної державної адміністрації (довідка № 06-01/50-95 від 15.01.2009 р.); у розробці колективного договору та Положення про преміювання ВАТ «Радій» (довідка № 55/11.09 від 11.09.2009 р.), а також в Кіровоградському національному технічному університеті при викладанні курсу «Економіка праці та соціально-трудові відносини» (довідка № 33-15/1770 від 17.09.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ті ідеї і розробки, які доведені автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідалися на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку Кіровоградської області» (м. Кіровоград, 2006 р.); «Сучасні економічні перспективи в умовах сталого розвитку» (м. Кіровоград, 2007 р.); «Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики» (м. Київ, 2007 р.); «Управління персоналом у ХХІ столітті: управління персоналом, мотивація, оплата праці» (м. Полтава, 2007 р.); «Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (м. Тернопіль, 2008 р.); «Розвиток соціально-економічної інфраструктури України в умовах євроінтеграції» (м. Полтава, 2008 р.); «Стратегія забезпечення сталого розвитку України» (м. Київ, 2008 р.), «Резерви економічного зростання та інноваційного розвитку підприємств України» (м. Кіровоград, 2009 р.); «Проблеми економіки підприємств в сучасних умовах» (м. Київ, 2009 р.) та ін.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 16 наукових праць, загальним обсягом 4,15 д.а., з них 1 - у колективній монографії, 7- у наукових фахових виданнях, 8 - в інших виданнях, 13 публікацій є одноосібними.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг основного змісту дисертації становить 198 сторінок друкованого тексту, що включає 6 таблиць і 44 рисунки. Список використаних джерел містить 181 найменування на 17 сторінках, 3 додатки займають 27 сторінок.

2. Основний зміст роботи

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи підвищення інноваційної активності працівників» з позицій економіки праці визначено сутність інновацій та інноваційної активності працівників, досліджено чинники, методи, важелі та механізми її підвищення в умовах ринкової економіки

Бурхливі зміни у розвитку людства, пов'язані з розвитком НТП, рухом до економіки знань, загостренням міжнародної конкуренції, зумовили зростаючу потребу в світі у забезпеченні високої інноваційної активності найманих працівників підприємств та організацій незалежно від їх форми власності або виду економічної діяльності.

Критичний аналіз наукових уявлень про інновації дозволив побачити в них предмет специфічної трудової діяльності, пов'язаної з розробкою нововведень, а в інноваційній активності працівника - важливу компоненту його трудового потенціалу, реалізація якої ґрунтується на залученні знань, розвитку творчих та інтелектуальних здібностей, прагненні до нововведень.

Обгрунтовано наявність специфічного зв'язку інноваційної активності працівника з окремими компонентами його трудового потенціалу: виключення, відсутність або нерозвиненість навіть одного-двох елементів у складі такого зв'язку (наприклад, відповідної освіти, професіоналізму, творчих здібностей або здатності до навчання, моральності, готовності до інновацій тощо) може призвести до негативних ефектів інновацій або небажаних наслідків.

Розроблено класифікацію видів інноваційної активності людини, яка довела, що доцільно розрізняти прояв такої активності за статусом зайнятості, в межах професійних груп, за економічним рівнем, видами економічної діяльності, інтенсивністю прояву, ступенем реалізації. Зокрема, за статусом зайня-тості, запропоновано розрізняти інноваційну активність найманих працівників, роботодавців, самозайнятих осіб та безкоштовно працюючих членів сім'ї.

Інноваційну активність найманих працівників запропоновано трактувати як багаторівневу категорію, яка відображає здатність та активне прагнення найманих працівників до розробки і впровадження інновацій у відповідності з ринковим попитом на основі набуття новітніх знань, постійного професійного самовдосконалення та розвитку.

На основі систематизації наукової думки побудовано модель інноваційного процесу, яка засвідчує, що на кожному його етапі вирішуються певні трудові завдання творчого характеру, що вимагає прояву інноваційної активності з боку працівників і одночасно доводить значимість творчої компоненти у змісті праці, потребу у підтримці прояву творчості у праці з боку роботодавця (рис. 1).

Розвинено та систематизовано наукові уявлення про характерні особливості інноваційної активності працівників, які доцільно враховувати в інноваційній діяльності підприємств, прагнучи до її ефективності, зокрема така активність не може бути притаманна усім людям однаковою мірою; вона потребує творчих та інтелектуальних здібностей, які в процесі використання не вичерпуються, можуть бути розвинені за умов інвестування в людський капітал; важко піддається регламентації; часто супроводжується ризиком і конфліктністю; результат такої активності є слабкопрогнозованим, а його вдосконалення не має меж та ін.

Запропоновано методологічну схему дослідження інноваційної активності найманих працівників, якою передбачено алгоритм, методи та інструменти дослідження, необхідність зосередження уваги на всебічному вивченню специфіки такої активності на усіх економічних рівнях з урахуванням багатофакторного впливу зовнішнього середовища, пошуку дієвих стимуляторів такої активності. Розроблено багаторівневу класифікацію чинників підвищення інноваційної активності найманих працівників, яка може слугувати основою вибору засобів стимулювання інноваційної праці на усіх рівнях за різними напрямами.

На основі систематизації чинників, важелів та методів підвищення інноваційної активності працівників розроблено схему механізму мотивації інноваційної активності найманого працівника, яка доводить: для того, щоб трудова активність доповнювалася проявом інноваційної активності (творчості), необхідно, щоб заохочення до праці підкріплювалося додатковою системою індивідуально відчутних та привабливих стимулів, при цьому більш вагомими мають бути стимули до генерування принципово нових ідей. Доведено, що підтримкою високої інноваційної активності можуть слугувати лише стимули, які є цінними для працівника з точки зору задоволення його актуальних потреб.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Етапи прояву інноваційної активності найманих працівників в межах моделі інноваційного процесу підприємства (організації)

На основі систематизації світового досвіду розроблено схему механізмів державної підтримки інноваційної діяльності в умовах розвиненої ринкової економіки, яка представляє собою систему механізмів активного впливу держави на підприємства і найманих працівників за допомогою економічних, фінансових, інституціональних, техніко-організаційних та інших важелів і методів. Визначено, що механізми підвищення інноваційної активності найманих працівників можуть бути різними за структурою та складом, проте вони досягають бажаного ефекту лише тоді, коли під впливом зовнішніх чинників формуються економічні та соціальні мотиви, що спонукають працівників до якісних внутрішніх змін (саморозвитку, самовдосконалення, самомотивації до творчості у праці), а з ними - до активізації інноваційної поведінки.

Обгрунтовано, що в країнах з низьким рівнем життя серед різноманітних методів підвищення інноваційної активності найманих працівників провідне місце займає вдосконалення матеріальних стимулів для задоволення першочергових соціально-економічних потреб інноваторів, оскільки в умовах бідності, як правило, домінує не інтерес до змісту праці, творчості, а прагнення забезпечити виживання працівника та його сім'ї.

У другому розділі «Аналіз стану інноваційної активності найманих працівників в Україні» визначено стан, тенденції та перешкоди у забезпеченні інноваційної активності найманих працівників в Україні; здійснено багаторівневу оцінку чинників впливу на прояв інноваційної активності найманих працівників підприємств та організацій в Україні.

В результаті аналізу виявлено незадовільний стан трудоресурсного забезпечення інноваційної діяльності в Україні, що надзвичайно ускладнює досягнення високої інноваційної активності найманих працівників сьогодні і в найближчій перспективі.

Доведено, що причини такої ситуації комплексні, їх відбивають такі проаналізовані тенденції: стрімке зменшення людського потенціалу внаслідок демографічної кризи; зростання загальної захворюваності населення; постаріння населення; стагнація в економічній активності населення; значно нижчі показники зайнятості в Україні порівняно з радянським періодом і більшістю європейських країн; зменшення кількості найманих працівників, скорочення серед них частки молоді; значно нижчі, порівняно з країнами ЄС та Росією середньомісячні витрати роботодавців на одного працівника (майже у 10 разів менше, ніж в країнах ЄС та на 1/3 менше порівняно з Росією), поширеність важкої фізичної праці; вкрай обмежене інвестування в освіту, науку, підготовку кадрів, підвищення кваліфікації.

Можливості реалізації інноваційних зрушень суттєво обмежуються існуванням значної кількості непривабливих робочих місць у промисловості ? сфері діяльності, від якої насамперед має залежати подальший інноваційний розвиток країни. Йдеться про невідповідність оплати праці важкості та складності праці, обмеженість соціальних пакетів, відсутність адекватної компенсації несприятливих та небезпечних умов праці, не говорячи про гідне стимулювання кваліфікованої праці, участі у розробці інновацій. Як наслідок - падіння престижу робітничих професій, кадрова криза, скорочення кількості творців (винахідників, раціоналізаторів) в десятки разів порівняно з 1991 р. Частка останніх по відношенню до кількості найманих працівників нині не досягає 1%: коливається від 0,03% в Хмельницькій області до 0,82% в м. Києві (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Частка винахідників (у %) серед найманих працівників в регіонах України (розраховано за даними Державного комітету статистики України за 2008 р.)

Можливості залучення українських працівників до прояву інноваційної активності залишаються упродовж останніх років вкрай обмеженими: частка підприємств, що впроваджували інновації, у 2008 р. становила лише 10,8%, тоді як у розвинених країнах частка інноваційно активних підприємств сягає 70%.

Проведене дослідження підтвердило, що зміни у сфері зайнятості України не можна характеризувати як інноваційні. Це підтверджує, зокрема, висока част- ка представників найпростіших професій у складі зайнятого населення (24,7%; серед селян - 55%), тоді як професіоналів і фахівців (разом) - тільки 24%, кваліфікованих робітників з інструментом - тільки 12,6%. Відбувається скорочення зайнятих саме в переробній промисловості, зокрема, на 30 - 40% на підприємствах, що спеціалізуються на виробництві машин та устаткування (рис. 3). Іншими словами, країна перетворюється у постачальника сировини та енергоресурсів, а не стає конкурентоспроможним виробником машин та високотехнологічної продукції.

Системний аналіз взаємозв'язку чинників інноваційної активності на рівні регіонів, виконаний за допомогою методів статистичного аналізу та економіко-математичного моделювання, засвідчив залежності, які потребують урахування в інтересах економічного зростання та інноваційного розвитку суспільства:

§ у середньому за рік кожна тисяча найманих працівників вітчизняних підприємств збільшує валовий регіональний продукт на 61,8 млн. грн.;

§ кожне підприємство, що займається інноваційною діяльністю, в середньому за рік збільшує валовий регіональний продукт на 133,4 млн. грн.;

§ кожен винахідник своєю діяльністю збільшує за рік валовий регіональний продукт в середньому на 4,79 млн. грн.;

§ кожен 1 млн. додаткової заробітної плати, діючи як стимул, щорічно привносить до реалізації інноваційної продукції на суму майже 2 млн. грн.;

§ зі збільшенням на 1 тис. чисельності осіб, навчених новим професіям, кількість підприємств, що займаються інноваційною діяльністю, збільшується майже на одиницю;

§ зі збільшенням на 1 тис. чисельності осіб, які займається науковою діяльністю, кількість підприємств, що займаються інноваційною діяльністю, зростає суттєво стрімко (майже на 5 одиниць).

На основі аналізу встановлено, що негативно впливають на формування інноваційної активності найманих працівників тенденції зростання попиту підприємств на працівників, які не потребують професійної підготовки. Визначення впливових чинників інноваційної активності найманих працівників на мікроекономічному рівні виконувалося дисертантом на прикладі Кіровоградської області на основі соціологічних та експертних оцінок.

Соціологічним опитуванням було охоплено 1420 респондентів, серед яких були пропорційно представлені керівники, фахівці та робітники, зміст праці яких пов'язаний із розробкою і впровадженням різноманітних інновацій. Результати довели, що стимули до прояву інноваційної активності залишаються недосконалими та обмеженими: кожен другий респондент вважає, що розмір його заробітної плати лише частково залежить від прояву такої активності; понад 35% респондентів наголошують, що проявлена творчість, ініціатива не цінується і не позначається на розмірі отримуваного заробітку, 2/3 опитаних визнають розмір оплати праці та премій несправедливим по відношенню до внеску у результати інноваційної діяльності підприємства; більшість респондентів визнають бідність, оскільки 2/3 заробітку витрачають на харчування, вимушені поєднувати офіційну зайнятість з неофіційною, витрачати час на пошуки додаткових заробітків, а не розробку нових ідей.

Експертна оцінка чинників впливу на прояв інноваційної активності працівників була здійснена за авторською методикою на восьми підприємствах різних форм власності Кіровоградської області. Вона дозволила, по-перше, виявити 20 найбільш вагомих чинників (система стимулювання інноваційної праці, зацікавленість у праці інноваційного змісту, рівень освіти тощо), по-друге, оцінити реакцію на їх вплив з боку працівників, по-третє, на основі оцінки та співставлення «сили» впливу окреслених чинників та чутливості до них працівників визначити в межах кожного підприємства найбільш дієві важелі-стимулятори інноваційної активності. Результати оцінки засвідчили:

1) підприємства недостатньо забезпечені кадрами для інновацій, працівники не мають достатнього рівня підготовки для інноваційної діяльності, слабко мотивовані до трудової діяльності інноваційного змісту;

2) інноваційна активність працівників є досить низькою, що пояснюється недосконалою економічною та соціальною мотивацією до інновацій;

3) на підприємствах поки не сформовано соціально-економічних механізмів, здатних забезпечити підвищення інноваційної активності найманих працівників; існуючі системи спонукання до праці недостатньо залучають для цього наявні можливості (важелі соціального діалогу, колективно-договірне регулювання праці, можливості вдосконалення корпоративної культури тощо).

У третьому розділі «Удосконалення соціально-економічних механізмів підвищення інноваційної активності найманих працівників в Україні» розроблено концептуальні основи удосконалення соціально-економічних механізмів підвищення інноваційної активності найманих працівників, науково-практичні рекомендації щодо запровадження соціально-економічних стимуляторів такої активності на макро-, мезо- та мікроекономічному рівнях, шляхи забезпечення соціально-економічних умов її підтримки.

Виконаним дослідженням доведено недосконалість та неефективність існуючої системи стимулювання інноваційної діяльності в цілому та інноваційної активності найманих працівників зокрема. Замість активної державної підтримки прогресивних технологічних зрушень і модернізації економіки відбулася фактична відмова від активної державної політики щодо стимулювання НТП та інноваційної активності, що зумовило занепад такої активності на рівні найманих працівників. Позиція автора полягає в тому, що альтернативою існуючій ситуації має стати така система державної підтримки інноваційної активності, яка буде здатна формувати заходи стимулюючого впливу на суб'єкти інноваційної діяльності як прямо (через управлінські рішення, інструкції, рекомендації, накази тощо), так і опосередковано (через підсистеми правового, ресурсного, фінансового, організаційно-економічного забезпечення) відповідно до вимог ринку.

Обґрунтовано концептуальні підходи щодо вдосконалення структури та важелів механізмів підвищення інноваційної активності найманих працівників на різних економічних рівнях, які передбачають пріоритетну роль держави, вдосконалення колективно-договірного регулювання праці для забезпечення адекватного зв'язку між розміром доходу, витраченими творчими зусиллями і потребами інноваторів.

Функціонування таких механізмів має, зокрема, враховувати особливості, визначені в результаті дослідження порівняльних переваг залучення інноваційної та регламентованої праці (репродуктивної за змістом):

по-перше, в системі стимулювання працівників на інноваційних підприємствах доцільно надавати перевагу стимулюванню інноваційної активності;

по-друге, слід мати на увазі, що в інтересах досягнення найбільшого позитивного ефекту від інноваційної праці важливо в межах певного інтервалу зайнятості визначати та дотримуватись оптимального співвідношення між тривалістю регламентованої та творчої компонент праці;

по-третє, в оцінці та стимулюванні інноваційної праці має обов'язково враховуватися низка отримуваних позитивних ефектів (економічного, науково-технічного, соціального, екологічного та ін.).

Авторське бачення механізму підвищення інноваційної активності найманих працівників на мікрорівні передбачає, що оцінка результатів трудової діяльності має враховувати регламентовану і творчу (інноваційну) компоненти праці і, відповідно, позначатися на доході працівника.

В залежності від такої оцінки, а також вагомості внеску працівника у розробку інновацій, отриманого ефекту, йому мають пропонувати відповідні економічні та соціальні стимули: економічні стимули передбачають зростання доходу від спільної реалізації регламентованої та творчої компоненти праці, соціальні - надання пакету соціальних послуг: відшкодування витрат на харчування, підвищення кваліфікації, отримання другої освіти, розвиток компетенцій, оздоровлення, проїзд тощо (рис. 4).

Оскільки прояв інноваційної активності з боку працівників має високу значимість для конкурентоспроможності підприємства, то стимулювання такої активності має бути найбільш вагомим, орієнтованим на задоволення актуальних економічних та соціальних потреб конкретної людини, яка бере участь у розробці і впровадженні інновацій (див. рис. 4).

Спільну реалізацію регламентованої та творчої компоненти праці запропоновано розглядати такою, що стимулюється: регламентована - основною заробітною платою, творча - додатковою (винагорода у вигляді додаткових економічних та соціальних стимулів). Виходячи з цих позицій, у варіативній формі описано і проаналізовано дохідність трудової діяльності як функцію від низки факторів - розміру основної заробітної плати, отримуваної винагороди, величини ресурсу, що використовується та оброблюється, особливостей виробництва, зміни споживчих якостей продукту праці, реакції працівника на заохочення.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4 Схема механізму підвищення інноваційної активності найманого працівника

Виявлено, що з точки зору дохідності сукупний вплив згаданих факторів обумовлює результат трудової діяльності, який може бути багатоваріантним: а) не чутливим до винагороди; б) чутливим і таким, що сприяє збільшенню дохідності праці; в) чутливим і таким, що сприяє зменшенню дохідності праці. Доведено, що характер впливу регламентованої та творчої компонент праці на дохід працівника визначається концепцією, покладеною в дію механізму стимулювання інноваційної активності, зокрема, такою комбінацією впливових чинників, яка сприяє посиленню стимулюючого впливу винагороди за творчу компоненту трудової діяльності.

Обґрунтовано, що запровадження ідей, нововведень, накопичених в базах інноваційних досягнень, завдяки синергетичному ефекту сприяє зміні тривалості праці та її продуктивності таким чином, що зі збільшенням їх кількості час виконання виробничого завдання (тривалість праці) гіпотетично скорочується, а продуктивність зростає. На цих засадах сформовано залежності, аналіз яких приводить до результату, не відміченого іншими науковцями: результативність інноваційної праці зі збільшенням кількості творчих досягнень працівника має тенденцію до зростання завдяки нагромадженню інтелектуального капіталу, що засвідчує вагомість ролі інноваційної праці як фактора, що позитивно впливає на розвиток підприємства, і одночасно необхідність активної підтримки інноваційної активності творчих особистостей на підприємствах.

З'ясовано, що існують значення впливових параметрів, коли зі зміною кількості творчих досягнень результативність інноваційної праці найманого працівника досягає свого максимального значення, а потім зменшується. Отже, інноваційні досягнення не можна вважати самоціллю: існує їх певна «критична маса», за межею якої результативність інноваційної праці вже не підвищується. Проте зазначене не може слугувати пересторогою до активізації інноваційної діяльності в країні, де розвиток інноваційної діяльності є дуже далеким від згаданого поняття «критичної маси».

Дослідження довело, що необхідною умовою підвищення інноваційної активності найманих працівників є ефективне залучення можливостей інформаційного забезпечення інноваційного розвитку підприємств та організацій, що має дати змогу користуватися базою інноваційних досягнень (як внутрішніх, так і зовнішніх), використовувати методи оперативного оцінювання ризиків та прогнозування ситуацій, приймати оптимально виважені рішення, які стосуються модернізації робочих місць, удосконалення технології та організації виробництва, поліпшення умов праці відповідно до вимог часу.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано розв'язання науково-прикладного завдання, спрямованого на удосконалення теоретико-методологічних основ і практичних рекомендацій щодо підвищення інноваційної активності найманих працівників у контексті стратегії побудови інноваційно орієнтованої економіки в Україні. Результати виконаного дослідження дозволяють зробити висновки теоретичного і науково-прикладного спрямування, основними з яких є такі:

1. Перспективи забезпечення якісного людського розвитку та досягнення конкурентоспроможності економіки України стають все більш залежними від розробки та впровадження інновацій, прояву інноваційної активності працівників. Нагальною потребою в цих умовах стає пошук можливостей щодо побудови ефективних механізмів підвищення такої активності.

2. Інноваційну активність найманих працівників запропоновано розуміти як багаторівневу категорію, що відображає здатність та активне прагнення найманих працівників до розробки і впровадження інновацій у відповідності з ринковим попитом на основі набуття новітніх знань, постійного професійного самовдосконалення та розвитку.

3. В результаті багаторівневої оцінки стану інноваційної активності найманих працівників в Україні визначено глибинні причини її зниження: незадовільний стан трудоресурсного забезпечення інноваційної діяльності; відсутність позитивних інноваційних змін в структурі зайнятості; обмеженість інвестування в освіту, науку, підготовку кадрів та підвищення кваліфікації; недосконалість мотивації до інновацій.

4. Системний аналіз взаємозв'язку чинників інноваційної активності на рівні регіонів засвідчив низку ключових тенденцій, зокрема: існування тісної залежності між зростанням обсягів інноваційної продукції, з одного боку, і рівнем кваліфікації кадрів, кількістю винахідників, науковців, залучених до інноваційного процесу, обсягами матеріальної мотивації - з іншого. Однозначно негативний вплив на інноваційну активність спричиняють тенденції зростання попиту підприємств на працівників, які не потребують професійної підготовки.

5. Розроблено та апробовано на рівні підприємств методичні підходи до оцінки стимулюючого впливу чинників активізації інноваційної праці, які дозволяють на основі врахування багатофакторного впливу на трудову поведінку працівників та їх відповідної реакції на такий вплив обирати найбільш ефективні важелі-стимулятори інноваційної активності. Оцінка довела, що задіяні важелі загалом є неефективними, передусім, з причини слабкого зв'язку між величиною доходу і проявом творчості у праці.

6. Спільну реалізацію регламентованої та творчої компоненти у трудовому процесі запропоновано розглядати такою, що стимулюється: регламентована - основною заробітною платою, творча - додатковою (винагорода у вигляді додаткових економічних та соціальних стимулів). Доведено, що вдосконалення механізму підвищення інноваційної активності передбачає виявлення та урахування факторів, що сприяють посиленню стимулюючого впливу винагороди за творчу компоненту трудової діяльності.

7. Доведено, що запровадження ідей, нововведень, накопичених базами інноваційних досягнень на підприємствах, завдяки синергетичному ефекту сприяє зміні тривалості праці та її продуктивності; результативність інноваційної праці зі збільшенням кількості інноваційних досягнень має тенденцію до зростання за сприятливих умов, що підтверджує важливість нагромадження інтелектуального капіталу та необхідність активізації інноваційної праці як фактора, що позитивно впливає на розвиток підприємств та організацій.

8. Суттєво важливим визнано ефективне використання можливостей інформаційного забезпечення інноваційного розвитку підприємства, яке, спираючись на досягнення сучасних інформаційних технологій, дозволяє підприємству користуватися базою інноваційних досягнень (як внутрішніх, так і зовнішніх), використовувати методи оперативного оцінювання ризиків та прогнозування ситуацій, приймати виважені рішення, які стосуються модернізації робочих місць і підприємства загалом.

9. Дослідження переваг інноваційної праці відносно праці регламентованої дозволило на основі моделювання виявити особливості, що мають бути враховані системою регулювання інноваційної активності працівників підприємств, зокрема, - необхідність врахування в оцінці інноваційної праці наявності та величини отриманого позитивного ефекту (економічного, науково-технічного, соціального, екологічного тощо).

10. Запропоноване концептуальне бачення механізму підвищення інноваційної активності найманих працівників передбачає, що оцінка результатів трудової діяльності має враховувати регламентовану і творчу (інноваційну) компоненти праці і, відповідно, позначатися на доході працівника. В залежності від такої оцінки та вагомості індивідуального внеску працівника у розробку і впровадження інновацій, отриманого ефекту, роботодавець має пропонувати найманому працівникові відповідні економічні та соціальні стимули (винагороду). Доведена необхідність перегляду та вдосконалення матеріальної мотивації до праці інноваційного змісту. Розв'язання цих завдань адекватно до вимог впровадження моделі інноваційного розвитку слід вважати стратегічним пріоритетом у реформуванні стимулювання праці, без реалізації якого уявляється неможливою побудова конкурентоспроможної економіки в Україні.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографія

1. Збаржевецька Л.Д. Соціально-економічні чинники гальмування інноваційної активності працівників підприємств регіону / Л.Д. Збаржевецька // Трудовий потенціал Кіровоградської області: стан та перспективи розвитку: колективна монографія / [М.В. Семикіна, А.Д. Федунець, Н.Н. Глевацька, Т.І. Грінка та ін.]; за ред. М.В. Семикіної. - Кіровоград: «Кіровоградське видавництво», 2008. - Розд. 3.4. - С. 117-130. - (особистий внесок автора: визначення перешкод у підвищенні інноваційної активності працівників підприємств регіону).

Статті у наукових фахових виданнях

2. Збаржевецька Л.Д. Гармонізація соціально-трудових відносин в контексті збереження й розвитку людського потенціалу / Л.Д. Збаржевецька // Формування ринкової економіки: зб. наук. праць. - Т. 1.- Ч.1. Управління людськими ресурсами: проблеми теорії і практики. - Київ: КНЕУ, 2007. - С. 305-310. - Спец. вип.

3. Збаржевецька Л.Д. Соціально-демографічні передумови відтворення людського потенціалу Кіровоградської області / Л.Д. Збаржевецька // Економічні науки: зб. наук. пр. вип. 12. - Ч.1. - Кіровоград, 2007. - С.112 - 117.

4. Збаржевецька Л.Д. Методологія регулювання інноваційної активності персоналу на засадах соціального діалогу / М.В. Семикіна, Л.Д. Збаржевецька, О.О. Смірнов // Науковий вісник ПУСКУ. - Ч. 1. - Полтава, 2007. - № 2.- С. 159 -163. (Особистий внесок автора: визначення ролі соціального діалогу у регулюванні інноваційної активності персоналу).

5. Збаржевецька Л.Д. Соціально-економічні регулятори інноваційної активності найманих працівників / Л.Д. Збаржевецька // Університетські наукові записки. - Хмельницький, 2009. - № 1. - С. 438 - 443.

6. Збаржевецька Л.Д. Концептуальні підходи щодо вдосконалення механізмів підвищення інноваційної активності вітчизняних працівників / Л.Д. Збаржевецька // Економічний простір: міжвуз. зб. наук. праць. вип. № 22/1. - Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2009. - С. 287 - 298.

7. Збаржевецька Л.Д. Інноваційна активність найманих працівників: поняття та особливості / Л.Д. Збаржевецька // Економічні науки: зб. наук. пр. вип. 16. - Кіровоград, 2009. - С. 94 - 99.

8. Збаржевецька Л.Д. Методи, важелі та механізми підвищення інноваційної активності працівників / Л.Д. Збаржевецька // Экономика и управление: научно-практический журнал - № 6. - Симферополь: НАПКС, 2009. - С.31-37.

Матеріали конференцій

9. Збаржевецька Л.Д. Теоретичні підходи до процесу формування людського капіталу / Л.Д. Збаржевецька // Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку Кіровоградської області: матеріали І регіон. наук.-практ. конф. молодих вчених, аспірантів та студентів, 19 трав. 2006 р. - Кіровоград, 2006. - С. 14 -15.

10. Збаржевецька Л.Д. Цільові орієнтири кадрових стратегій підприємства на ринку праці / Л.Д. Збаржевецька // Сучасні економічні перспективи в умовах стабільного розвитку: матеріали І міжнар. наук.-практ. конфер., 16-17 лютого 2007 р. - Кіровоград, 2007. - С. 49-54.

11. Збаржевецька Л.Д. Регіональні аспекти інноваційної активності персоналу підприємств / Л.Д. Збаржевецька // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті національна ідентичність та тенденції глобалізації: матеріали V Ювілейної міжнар. наук.-практ. конфер. молодих вчених, 21 -23 лютого 2008 р. - Тернопіль, 2008. - С. 187-189.

12. Збаржевецька Л.Д. Підвищення ефективності діяльності підприємств на основі піднесення інноваційної активності персоналу / Л.Д. Збаржевецька // Резерви підвищення ефективності діяльності підприємств та організацій у ХХІ столітті: тези доповідей учасників регіон. наук.-практ. конфер., 17-18 квітня 2008 р. - Кіровоград, 2008. - С. 87 - 88.

13. Збаржевецька Л.Д. Інноваційна активність працівників як фактор підвищення ефективності національного господарського механізму / Л.Д. Збаржевецька // Господарський механізм: сутність, структура, подальше удосконалення на сучасному етапі: матеріали міжнар. наук.-практ. конфер., 18-19 квітня 2008 р. - Полтава, 2008. - С. 253 - 254.

14. Збаржевецька Л.Д. Забезпечення соціально-економічних умов підтримки інноваційної активності працівників / Л.Д. Збаржевецька // Проблеми економіки підприємств у сучасних умовах: матеріали V міжнар. наук.-практ. конфер., 19-20 березня 2009 р. - К.: НУХТ, 2009. - С. 48.

15. Збаржевецька Л.Д. Матеріальне стимулювання інноваційної активності працівників: проблеми, шляхи вирішення / Л.Д. Збаржевецька // Резерви економічного зростання та інноваційного розвитку підприємств України: матеріали наук.-практ. конфер., 16-17 квітня 2009 р. - Кіровоград: КОД, 2009. - С.139-145.

16. Збаржевецька Л.Д. Демографічні аспекти формування інноваційної компоненти трудового потенціалу / Л.С. Лісогор, Л.Д. Збаржевецька // Резерви економічного зростання та інноваційного розвитку підприємств України: матеріали Всеукр. наук.-практ. конфер. молодих вчених, аспірантів та студентів, 25-26 лист. 2009 р. - Кіровоград: КОД, 2009. - С. 183-185 (особистий внесок автора: аналіз стану трудоресурсного забезпечення інноваційної діяльності).

Анотація

Збаржевецька Л.Д. Підвищення інноваційної активності найманих працівників в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.07 - Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. - Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, м. Київ, 2010.

Дисертацію присвячено теоретико-методологічним і прикладним проблемам підвищення інноваційної активності найманих працівників в контексті стратегічних завдань побудови інноваційно орієнтованої економіки в Україні. Поглиблено теоретичні уявлення про інноваційну активність найманих працівників, методи її дослідження, умови, чинники та важелі її забезпечення.

Проаналізовано стан трудоресурсного забезпечення інноваційної діяльності в Україні. Здійснено оцінку рівня інноваційної активності працівників та ролі впливових чинників на усіх економічних рівнях.

Запропоновано концептуальні підходи щодо вдосконалення соціально-економічних механізмів підвищення інноваційної активності найманих працівників в Україні. Доведено вплив регламентованої та творчої компонент праці на дохід працівника.

Розроблено методичні засади стимулювання інноваційної активності працівників на різних економічних рівнях.

Ключові слова: інновації, інноваційна активність, творча праця, дохід, стимули, механізм підвищення інноваційної активності найманих працівників.

Аннотация

Збаржевецкая Л.Д. Повышение инновационной активности наёмных работников в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.07. - Демография, экономика труда, социальная экономика и политика. - Институт демографии и социальных исследований НАН Украины, г. Киев, 2010.

Диссертация посвящена теоретико-методологическим и прикладным проблемам повышения инновационной активности наемных работников в контексте стратегии создания инновационно ориентированной экономики в Украине.

Развиты научные представления об инновациях и инновационной активности работников с позиций экономики труда. Предложена модель инновационного процесса, отражающая основные этапы проявления инновационной активности наёмных работников со свойственными им специфическими требованиями к знаниям и способностям инноваторов. Выявлены и классифицированы специфические особенности инновационной активности, которые необходимо учитывать в инновационной деятельности предприятий. Предложена методологическая схема изучения такой активности, выявлены и систематизированы факторы и методы, определяющие ее повышение. Проанализирован и систематизирован мировой опыт стимулирования инновационной активности персонала, а также выделены особенности функционирования механизмов государственной поддержки такой активности, полезные для использования на всех уровнях управления, разработана схема такого механизма для Украины.

В результате многоуровневой оценки состояния инновационной активности наемных работников в Украине определены существенные причины ее снижения. Дана оценка трудоресурсного обеспечения инновационной деятельности в Украине. Определены недостатки системы стимулирования инновационного труда. На основе авторской методики на мезо- и микроуровнях проведено изучение состояния инновационной активности работников предприятий Кировоградской области, с помощью социологических исследований и экспертных оценок выявлены доминирующие факторы, выполнена оценка реакции на них со стороны работников, выявлены недостатки систем мотивации, обоснован выбор приемлемых стимуляторов в зависимости от полученных результатов оценки в рамках каждого предприятия и в целом для региона.

Выявлено и обосновано влияние регламентированной и творческой компоненты труда на доход наемного работника, характер которого определяется концепцией, положенной в основу функционирования механизма стимулирования инновационной активности с учетом особенностей производства, используемых ресурсов, изменения качества продукции, силы мотивационного воздействия. Доказана необходимость приоритетного внимания к обеспечению весомых материальных стимулов за разработку новых идей и решений. Разработаны методические основы регулирования инновационной активности наемных работников. Предложены рекомендации по оценке стимулирующего воздействия факторов активизации инновационного труда.

Разработаны концептуальные подходы к совершенствованию социально-экономических механизмов повышения инновационной активности наемных работников на разных экономических уровнях, предусматривающие приоритетную роль государства в активизации инновационного труда, совершенствование экономических и социальных стимулов к творчеству, достижение адекватной связи между размерами дохода, затраченными творческими усилиями, достижениями в сфере инноваций и актуальными потребностями работников, участвующих в инновационном процессе.

Ключевые слова: инновации, инновационная активность, творческий труд, доход, стимулы, механизм повышения инновационной активности наемных работников.

Annotation

Zbarzhevetska L. The increase of the innovative activity of the employers is in Ukraine. - Manuscript.

This dissertation is to submit a scientific degree of Candidate of Economic Sciences in specialozation 08.00.07 - Demography, labour economics, social economy and policy. - The Institute of Demography and Social Research of National academy of Science of Ukraine, Kyiv, 2010.

The dissertation is devoted to the methodology-theoretic and applied problems of the increase of the innovative activity of the hired workers in the context of the strategic tasks of the construction of the innovative oriented economy in Ukraine. Theoretical conceptions of innovative activity of the hired workers, methods of the research of it, conditions, factors and levers of the providing of it have been deepened.

Condition of the labour and resource providing of the innovative activity of Ukraine has been analysed. The estimation of level of innovative activity of the workers and of the role of the influential factors at all economic levels has been carried out. Conceptual approaches about the perfection of socio-economic mechanisms of the increase of the innovative activity of the hired workers in Ukraine have been offered. Influence of the regulated and creative components of the labour on the profit of a worker have been proved. Methodical principles of the stimulation of the innovative activity of the workers at different economic levels have been developed.

...