Науково-організаційні засади розвитку торговельної сфери України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством

Науково-організаційні засади розвитку торговельної сфери України

Юр'єва Поліна Борисівна

Ірпінь 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті державної податкової служби України ДПА України.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Куценко Віра Іванівна, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу проблем розвитку соціальної сфери.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Апопій Віктор Володимирович, Львівська комерційна академія, завідувач кафедри комерційної діяльності і підприємництва;

кандидат економічних наук Головня Олена Михайлівна, Вінницький національний аграрний університет, доцент кафедри економічної теорії.

Захист відбудеться „14” жовтня 2010 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.855.01 Національного університету державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. К. Маркса, 31.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. К. Маркса, 31.

Автореферат розісланий „7” вересня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, професор С. В. Онишко

1. Загальна характеристика роботи

торгівля державний регулювання ринковий

Актуальність теми. Забезпечення сталого економічного розвитку України у межах соціально-орієнтованої моделі безпосередньо пов'язане із активізацією та розширенням масштабів торговельної сфери. Торгівля займає провідне місце на ринку, оскільки покликана забезпечити потреби людей у товарах та послугах. Саме торгівля, реалізуючи споживчу вартість, позв'язує виробництво із споживанням та підтримує баланс між попитом та пропозицією, сприяє гармонійному і збалансованому розвитку економіки країни.

Поглиблення ринкових процесів, інтеграція у світовий економічний простір та глобалізація товарних ринків викликають суттєві зміни у характері та умовах функціонування торговельної сфери. Відсутність виваженої торговельної політики в Україні призводить до появи та нагромадження таких негативних явищ і тенденцій у сфері торгівлі, як деформації та диспропорції торговельної мережі, територіальна та регіональна диференціація рівнів споживання, експансія міжнародних торговельних операторів, тінізація торговельної діяльності, недобросовісна конкуренція, імпортозалежность внутрішнього товарного ринку тощо. В зв'язку з цим актуалізується проблема науково-організаційного забезпечення розвитку торговельної сфери. Виникає необхідність пошуку нових методологічних підходів до організації торгівлі, які б дозволили розглядати торгівлю як відкриту систему, описуючи належним чином її склад, структуру, внутрішні відносини, процеси функціонування та управління.

Проблеми торговельної сфери постійно перебувають у полі зору наукової спільноти як вітчизняної, так і зарубіжної. Теоретико-методологічну платформу торгівлі розробляли В. Апопій, Б. Берман, І. Бланк, Є. Воронова, Н. Голошубова, О. Головня, Д. Гочі, Л. Демидко, Л. Елвуд, Р. Конверс, В. Куценко, В. Лагутін, В. Лісіца, А. Мазаракі, Р. Маркін, О. Покрещук, Ф. П'ятакова, О. Неборачко, В. Рейлі, Д. Рікардо, Г. Рогожин, Д. Руз, А. Сміт, Д. Хафф, Л. Шпак, Т. Футало, Н. Яркова та інші науковці.

Незважаючи на наявність великої кількості наукових досліджень з проблем торгівлі, певні теоретико-методологічні аспекти функціонування та управління торговельною сферою потребують уточнення, доповнення та конкретизації, враховуючи сучасний стан соціально-економічного розвитку країни. Неоднозначними є погляди на сутність і зміст понятійно-категорійного апарату у сфері торгівлі. Відсутній комплексний аналіз генезису наукової думки щодо територіальної організації та планування торгівлі. Недостатньо науково розробленою та обґрунтованою залишається методика дослідження організації торгівлі та напрямів розвитку її форм. Особливої уваги потребує проблема визначення основних напрямів державного регулювання розвитку торгівлі та механізмів їх реалізації. Наукова та практична значимість розв'язання цих питань обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою комплексних науково-дослідних робіт, що проводилися в Національному університеті державної податкової служби України, зокрема кафедрою міжнародної економіки та підприємництва: „Економічний механізм збільшення податконадходжень від суб'єктів господарювання” (№ ДР 0102U002786), де автором підготовлено науково-практичні рекомендації щодо удосконалення митно-тарифної складової зовнішньоторговельної політики; „Механізм нарощування потенціалу підприємства” (№ ДР 0107U012255), де розроблено методику збільшення зовнішньоторговельного потенціалу підприємства.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування науково-організаційних засад розвитку торговельної сфери України, ефективного управління нею, що дозволить забезпечити її стабільне зростання в умовах динамічного конкурентного середовища. Досягнення цієї мети зумовило необхідність розв'язання таких завдань:

узагальнити існуючі теоретичні підходи щодо визначення сутності, ролі та значення торгівлі в розвитку економіки країни;

проаналізувати теорії та концепції територіальної організації торгівлі та адаптувати їх основні постулати до умов вітчизняної торговельної практики;

вдосконалити методологічні підходи дослідження організації торгівлі та її ефективності відповідно до сучасних умов її функціонування;

дослідити сучасний стан та основні тенденції розвитку торгівлі, виявити її основні проблеми в умовах конкурентного середовища;

визначити основні напрями розвитку нових форм торгівлі, виходячи з стану соціально-економічного розвитку країни;

розробити методику територіального планування організації торгівлі в ринкових умовах господарювання;

розробити підходи до моделювання та прогнозування розвитку торговельної сфери на основі багатофакторних економетричних та індексно-мультиплікативних моделей;

обґрунтувати теоретичні аспекти, принципи і механізми регулювання розвитку торговельної сфери, а також визначити пріоритетні завдання державного регулювання її розвитку та заходи щодо їх реалізації.

Об'єктом дослідження є процес розвитку торговельної сфери України в системі ринкової економіки і в умовах членства в ГАТТ/СОТ.

Предметом дослідження є наукове та організаційно-економічне забезпечення управління розвитком торговельної сфери України.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження слугували фундаментальні положення загальної економічної теорії, територіального планування, економічного прогнозування, стратегічного менеджменту та маркетингу, методології аналізу, теорії стратегічних альтернатив та управлінських рішень. Для розкриття теоретико-методологічних засад розвитку торговельної сфери використовувалися загальнонаукові методи дослідження, такі як історичний, системний підхід, метод абстрагування, порівняльний метод, метод систематики, формалізація. Прикладні аспекти розвитку торговельної сфери вивчалися із застосуванням математичних методів, методів економіко-статистичного аналізу, графічного методу. Методи ідеалізації та моделювання використовувалися для удосконалення процесу державного регулювання розвитку торговельної сфери.

Інформаційну базу досліджень становили законодавчі та нормативні документи; статистичні та аналітичні матеріали Міністерства економіки України, Держкомстату України, монографічні дослідження і публікації в періодичних виданнях вітчизняних та зарубіжних авторів, ресурси Інтернету з проблем торгівлі.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш суттєвими науковими результатами дисертаційного дослідження, що відзначаються новизною, є:

вперше:

розроблено комплексний показник ефективності організації торгівлі, який складається з економічної, соціальної та управлінської ефективності та дозволяє оцінити ефект від реалізації торговельних послуг, їх споживання, а також результативність діяльності органів державної влади у сфері регулювання торгівлі;

запропоновано теоретико-методологічні основи просторової організації об'єктів торгівлі, що сприяють розробці схем їх розміщення в розрізі їх форматів для різних населених пунктів та забезпеченню оптимізації територіальної структури торгівлі;

удосконалено:

понятійно-категорійний апарат, а саме: „торгівля”, „суб'єкт торгівлі”, „об'єкт торгівлі”, „торговельна система”, „функції торгівлі”, „принципи організації торгівлі”, „ефективність організації торгівлі”, „фактори організації торгівлі”, „торговельний простір”, „територіальне планування організації торгівлі”, „торговельна політика”, у яких, на відміну від існуючих підходів до їх тлумачення, зосереджено увагу як на економічному аспекті торгівлі, так і соціальному в контексті розвитку ринкових відносин;

аналітичний інструментарій, в основу якого покладено комплексну характеристику усіх аспектів функціонування та розвитку торговельної сфери, яка, на відміну від існуючих, складається з системи показників, що характеризують споживчий ринок, мережу роздрібної торгівлі, її людські та трудові ресурси, торгово-виробничу діяльність суб'єктів ведення торгівлі та її ефективність;

методику територіального планування організації торгівлі, в основу якої покладено пріоритет потреб покупців, що проявляється у формуванні соціально орієнтованої роздрібної торговельної мережі;

дістали подальшого розвитку:

нові форми торгівлі, розвиток яких безпосередньо залежатиме від ступеня стабільності основних сфер економіки, стану розвитку виробництва товарів, життєвого рівня населення та які пов'язані зі змінами товарного асортименту, рівня цін, способу обслуговування покупців та методів продажу;

методичні підходи до моделювання та прогнозування розвитку торговельної сфери, які, на відміну від існуючих, сформульовані на основі багатофакторних економетричних та індексно-мультиплікативних моделей, що включають систему незалежних змінних, якими є макроекономічні та мезоекономічні фактори організації торгівлі та характеристики механізму державного регулювання розвитку торговельної сфери;

теоретичні аспекти, принципи та механізми регулювання розвитку торговельної сфери, зокрема ті, що ґрунтуються на поєднанні ринкової саморегуляції та державного регулювання, а також визначено пріоритетні завдання державного регулювання її розвитку та заходи щодо їх реалізації.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що наукові розробки дисертаційної роботи доведені до рівня теоретико-методологічних узагальнень, концептуальних положень, методичних та практичних рекомендацій щодо удосконалення організаційно-економічного забезпечення механізму управління розвитком торговельної сфери України. Науковий доробок автора зорієнтовано на практичне застосування у діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, суб'єктів торгівлі, а також у вищих навчальних закладах.

Окремі наукові результати впроваджені на загальнодержавному, регіональному та виробничому рівнях, а саме: Департаментом внутрішньої торгівлі Міністерства економіки України у аналітичних дослідженнях стану споживчого ринку (довідка про впровадження № 350326/514812 від 09.06.2010 р.); відділом економіки, інвестицій та зовнішньоекономічних зв'язків Ірпінської міської Ради у програмі соціально-економічного та культурного розвитку м. Ірпінь та селищ Ворзель, Гостомель та Коцюбинське на 2011 рік (довідка про впровадження № 182 від 06.04.2010 р.); Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України у науковій темі „Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил України” (№ ДР 0106U005191(39), 0106U005264 (48) (довідка про впровадження № 0111/789 від 10.12.2009 р.); торговельними підприємствами при розробці та реалізації торговельної політики: ТзОВ „Ай Бі Ф” (довідка про використання № 77 від 18.02.2010 р.) та ТзОВ „ФОЗЗІСІЧ” (довідка про використання № 91 від 11.03.2010 р.); Національним університетом державної податкової служби України при розробці навчально-методичних матеріалів для дисциплін „Маркетинг”, „Міжнародні організації”, „Зовнішньоекономічна діяльність”, „Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності” (довідка про впровадження № 771/0112 від 11.03.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані та обґрунтовані в дисертаційній роботі наукові результати, висновки та пропозиції, що винесені на захист, отримані авторам самостійно і є його особистим теоретичним і практичним внеском у розвиток торговельної сфери України. Особистий внесок у праці, опублікованій у співавторстві, наведено у списку опублікованих праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Найважливіші результати дисертаційного дослідження апробовані на 7 міжнародних та всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях, зокрема: „Научно пространство на Европа2008” (м. Софія, 2008 р.); „Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів” (м. Славутич, 2008 р.); „Актуальные проблемы управления бизнесом, предприятиями и проектами” (м. Харків, 2008 р.); „Проблеми та перспективи розвитку підприємництва” (м. Харків, 2008 р.); „Актуальні проблеми економічного розвитку України в умовах глобалізації” (м. Вінниця, 2009 р.); „Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин” (м. Умань, 2009р.); „Формування стратегій розвитку економіки України як передумова стійкого соціально-економічного розвитку (з урахуванням закордонного досвіду)” (м. Чернівці, 2010 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладені автором у 15 наукових працях, у тому числі 14 одноосібно, з них 8 - у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 5,0 друк. арк., з них 4,9 друк. арк. належить особисто автору.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 313 сторінок комп'ютерного тексту, у тому числі основного тексту - 190 сторінок. Робота містить 9 таблиць на 10 сторінках, 14 рисунок на 14 сторінках і 75 додатків на 97 сторінках. Список використаних джерел охоплює 172 найменування, які займають 20 сторінок.

2. Основний зміст

Перший розділ дисертації - „Теоретико-методологічні основи організації торгівлі” - висвітлює економічну сутність торгівлі, її роль і значення в розвитку економіки країни, особливості організації та методологічні підходи щодо її дослідження.

Торгівля складне, динамічне і багатоаспектне явище, що робить неможливим в одному визначенні дати повну його характеристику. Проаналізувавши норми чинного законодавства України та доктринальні джерела, можна виділити такі характерні риси торгівлі: це вид господарської діяльності та складова національної економіки, яку можна віднести як до соціальної складової економіки, так і до матеріального виробництва; наділена особливим суб'єктивним складом - від фізичних осіб до держави; функціонує в особливому середовищі - сфера товарного обігу; має цільову орієнтацію - реалізація товарів та надання допоміжних послуг (допродажне та післяпродажне обслуговування, транспортування, консультування тощо); спрямована на перспективу - досягнення економічних та соціальних результатів; здійснюється систематично та на професійних засадах.

У ринковому середовищі торгівля функціонує та розвивається як організована соціально-економічна система, яка містить впорядковані елементи, між якими існує зв'язок або взаємодія, що закономірно утворює цілісність, спрямовану на забезпечення товарно-грошового обміну та отримання соціального та економічного результату. Організація торгівлі повинна спиратись на певну систему методологічних принципів, які відображають її основні закони та закономірності організації. У зв'язку з цим автором доповнено склад принципів організації торгівлі та розроблено їх власну систему, яка складається з чотирьох рівнів. Ця система охоплює загальні, територіальні, функціональні та управлінські аспекти організації торгівлі.

Функції торгівлі постійно змінюються - наповнюються новим змістом та розширюються, що обумовлюється необхідністю раціоналізації господарських зв'язків і відбувається на основі структурної трансформації суспільного виробництва. Проте, поза сумнівом, основними функціями залишаються соціальна та економічна, які, до речі, взаємопов'язані та взаємообумовлені. Торгівля як елемент економічної системи відіграє провідну роль у підвищенні ефективності економіки країни в цілому, регіону і населеного пункту, а саме: забезпечує: безперервність обігу виробленої продукції та її відтворення; зв'язок між виробництвом та споживанням товарів; підвищення ефективності економічних зв'язків підприємств матеріальної сфери економіки; виконання вимоги закону розподілу праці; підвищення матеріальної зацікавленості працюючих; стабільність грошового обігу; формування загальнодержавного та місцевих бюджетів.

Торгівля - це складна сфера національної економіки, у функціонуванні якої чітко прослідковуються територіальні аспекти, насамперед у пропорційному характері розміщення об'єктів торгівлі відповідно до розселення населення. Правильне розміщення об'єктів торгівлі має важливе значення як з точки зору суб'єктів торгівлі для забезпечення необхідного прибутку, так і з позиції держави для задоволення потреб населення в торговельному обслуговуванні. Теоретичною основою розміщення об'єктів торгівлі є „концепція центральних місць” В. Крісталлера та А. Леша. Закономірності розміщення торговельних об'єктів в „центральних місцях” пояснює теорія централізації; теорія прийнятної орендної плати; теорія агломерації. Для розміщення об'єктів торгівлі суттєве значення має аналіз торговельного простору. Визначити торговельний простір можливо методами „точкового позначення” місця проживання покупців (для вже існуючих об'єктів торгівлі) та математичного моделювання, серед яких найбільш поширеними є так звані моделі „тяжіння”, засновані на законі В. Рейлі про роздрібне тяжіння, та імовірнісна модель, заснована на законі Д. Хайфа про залучення покупців. Всі описані моделі застосовуються зазвичай у поєднанні, а не окремо, що дає можливість порівнювати отримані з їх допомогою прогнози.

Практична оцінка організації торгівлі вимагає обґрунтування методики її проведення. Методика оцінки є поетапною і, на думку автора, включає: аналіз макроекономічних показників країни, аналіз торговельного середовища, аналіз основних показників торгівлі, узагальнення результатів аналізу, визначення пріоритетних напрямів розвитку торгівлі та конкретних завдань, розробку варіантів розвитку торгівлі в майбутньому, аналіз реальності варіантів розвитку, вибір оптимального варіанта, розробку програми конкретних дій, контроль за реалізацією програми. Ця методика базується на системі аналітичних показників, які комплексно характеризують стан та розвиток торговельної сфери - умови функціонування, ресурси, процес діяльності та його результати. Запропонована методика є одним з багатоваріантних підходів до розробки конкретних рішень у сфері регулювання розвитку торгівлі.

У другому розділі дисертаційного дослідження - „Діагностика та оцінка сучасного розвитку та тенденцій розвитку торгівлі в Україні” - здійснено аналіз сучасного стану, ключових проблем та основних тенденцій розвитку торговельної сфери України.

Розвиток торгівлі в українській економіці супроводжується неоднозначними процесами (табл. 1). Поряд із позитивною динамікою товарообороту оптової та роздрібної торгівлі, розвитком торговельних площ, формуванням та розвитком національних торговельних мереж спостерігаються непропорційність зростання вартісного обсягу роздрібного товарообороту фізичному, звуження роздрібної торговельної мережі, скорочення чисельності працюючих у торговельній сфері, деформації структури споживання, диспропорції у розвитку торгівлі адміністративно-територіальних одиниць, незадовільний рівень забезпечення населення країни як об'єктами торгівлі, так і торговельними площами, недостатній рівень товарних запасів. На розвиток сфери торгівлі впливають різноманітні чинники, які іноді досить суперечливі. Поліпшення платоспроможного споживчого попиту відбувалося на тлі зростання доходів, покращення кредитного фінансування, нарощення обсягів імпорту, розвитку окремих секторів промисловості та сільського господарства, створення нових робочих місць тощо. Поряд з цим недосконалість господарського та податкового законодавства, наявність тіньової економіки, непрозорість у діяльності державних органів влади, здороження вартості енергоносіїв, нестабільність національної грошової одиниці, неефективність податкової системи, низький рівень конкурентоспроможності суб'єктів господарювання, виникнення та розгортання політичної та економічної кризи негативно позначилися на розвитку торговельної сфери України.

Необхідною умовою становлення України як незалежної держави зі світовим рівнем розвитку національної економіки є входження вітчизняного національно-господарського комплексу до глобального ринку та посідання ним гідного місця у міжнародній системі. Характерною рисою економічного розвитку України на сучасному етапі є зовнішньоторговельне „неблагополуччя” (див. табл. 1). Відносно високий рівень експортної та імпортної квоти України свідчить, з одного боку, про високий рівень відкритості національної економіки, а з іншого - про недостатній рівень інтегрованості її економіки у систему світового господарства, про низький рівень ємності внутрішнього ринку і поступове його звуження. Обсяги експорту та імпорту постійно зростають.

Таблиця 1 Основні показники розвитку торговельної сфери України

Показники	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2008 р. до 2000 р., %
Кількість об'єктів торгівлі роздрібної торговельної мережі, тис. од.	103246	96393	89317	83849	78563	75203	73551	71888	69183	67,0
Торговельна площа магазинів, тис. м2	7029	6515	6054	5896	5976	6359	6847	7493	8089	115,1
Середньооблікова чисельність працівників торговельної сфери, тис. осіб	523	470,7	438,4	411,2	405,2	407,9	460,9	510	531,1	101,5
Обсяг товарних запасів, млн грн	3583	4016	4337	5285	6817	9560	13246	17729	25703	717,4
Забезпеченість населення об'єктами торгівлі, од. на 10 000 осіб	21	20	19	18	17	16	16	16	15	71,4
Забезпеченість населення торговельною площею магазинів, м2 на 10 000 осіб	1437	1346	1261	1238	1264	1355	1468	1616	1753	122,0
Роздрібний товарооборот, млн грн	28757	34417	39691	49994	67556	94332	129952	178233	246903	858,6
Індекс фізичного обсягу роздрібного товарообороту, %	108,1	113,7	115	120,5	121,9	123,4	126,4	129,5	117,3	-
Оптовий товарооборот, млрд грн	167,3	273,5	290,1	394,1	547,1	511,2	667,2	863.9	1050,4	627,9
Обсяги експорту товарів, млн грн	106200	113245	124392	154394	219607	227252	253707	323205	352916	332,3
Обсяги імпорту товарів, млн грн	97643	109924	114501	147525	193120	223555	269200	362979	450525	461,4
Зовнішньоторговельне сальдо, млн грн	8557	3321	9891	6869	26487	3697	-15493	-39774	-97609	1140,7
Експортна квота, %	62,44	55,46	55,09	57,75	63,63	51,48	46,62	45,33	37,16	-
Імпортна квота, %	57,41	53,83	50,71	55,18	55,96	50,64	49,47	50,91	47,43	-
Зовнішньоторговельна квота, %	59,93	54,65	52,90	56,47	59,80	51,06	48,05	48,12	42,29	-

Проте сальдо зовнішньоторговельного балансу набуло від'ємного значення. Цю негативну тенденцію загострила світова економічна криза, яка розпочалася для України із зовнішніх ринків. Адже Україна присутня в основному на нижчому рівні світового товарного ринку - це сільськогосподарський ринок та ринок продукції видобувних секторів промисловості. Найбільшими торговельними партнерами України на Сході є Росія та інші країни СНД, на Заході - країни ЄС. Враховуючи те, що стратегічним інтеграційним напрямом нашої країни є ЄС, то наш зовнішньоторговельний сектор має переорієнтовуватися на європейський простір. Найбільш привабливими в цьому напрямі є ринки нових країн-членів ЄС, оскільки вони не мають достатніх фінансових ресурсів для придбання дорогих товарів, які позиціонують високорозвинені країни. В умовах кризи та нестабільності національної економіки для розвитку торговельної сфери вагомого значення набувають зустрічні операції. Для української зовнішньоторговельної практики найбільш притаманні дві форми: бартер та операції на давальницькій сировині. Проте з метою підвищення конкурентоспроможності національної промисловості потрібно розвивати такі операції: в рамках промислового співробітництва, з викупу застарілої продукції, на комплектацію.

Територіальний аналіз торговельної сфери України вказує на її незбалансований та несиметричний розвиток. Основною причиною такої ситуації є різний економічний потенціал. Регіональні тенденції розвитку торговельної сфери свідчать про скорочення мережі роздрібних об'єктів, крім м. Києва та м. Севастополя; розвиток торговельної потужності у більшості регіонів України; домінування магазинного каналу забезпечення потреб населення у товарах; поглиблення спеціалізації в домінуючій більшості регіонів; незадовільний рівень забезпеченості населення об'єктами торгівлі та торговельними площами по всіх регіонах України; невпинне зростання радіуса торговельного обслуговування майже в усіх регіонах України, крім м. Київ і м. Севастополь; нерівномірне зростання регіонального роздрібного товарообороту; супроводження розвитку фізичного обсягу роздрібного товарообороту у певні періоди негативною динамікою; зростання обсягу роздрібного товарообороту на одну особу лише в окремих регіонах; скорочення рівня охоплення роздрібним товарооборотом грошових доходів у переважній більшості регіонів; невідповідність розміщення товарних ресурсів розселенню; постійно зростаючу диспропорцію регіональної структури роздрібного товарообороту; глибоке розшарування регіонів України за показником територіальної концентрації, локалізації та варіації. Найбільш істотні відмінності у розвитку торгівлі спостерігаються між містом та селом: роздрібна торговельна мережа через історичні обставини і соціально-економічні трансформації у країні, по суті, розташована у місті; тому товарооборот у сільських населених пунктах у 4 рази нижчий, ніж оптимальний рівень; розрив між товарооборотом на одну особу в місті та селі також суттєвий - 6 разів, що продовжує збільшуватись.

Третій розділ дисертаційного дослідження - „Напрями розвитку торгівлі України та підвищення ефективності управління нею” - містить обґрунтування нових підходів до організації, планування, прогнозування та регулювання розвитку торговельної сфери.

Формування нової, адекватної сучасним реаліям розвитку світової економіки моделі економічної системи України вимагає трансформації сфери товарного обігу та внутрішньої торгівлі. Складовою цих перетворень є модифікація форм торгівлі, що супроводжується урізноманітненням форматів об'єктів торгівлі, впровадженням прогресивних форм та методів обслуговування покупців.

Еволюційні процеси у торговельній мережі України відбуваються в умовах напруженої і нестабільної соціально-економічної ситуації. Тому найбільш ймовірно, що бурхливого розвитку в найближчій перспективі набудуть формати об'єктів торгівлі з невисокою ціновою товарною пропозицією, а саме: дискаунти, „магазини викидних цін”, магазини second hand, фірмові магазини, споживчі ринки, автомагазини, соціальні магазини та демонстраційні зали.

Стратегічним завданням державного регулювання розвитку торговельної сфери України має стати створення умов для поширення форматів об'єктів торгівлі, орієнтованих на середній клас. У цьому контексті перспективними є екомагазини, садові, віртуальні центри, центри цільової покупки та центри моди. Серед позамагазинних форматів об'єктів торгівлі пропонується створювати торговельні автопарки, в яких обов'язково мають бути автомати, що здійснюють продаж товарів, надають платні послуги та можливість оформлення замовлення товарів з доставкою.

Для розвитку Інтернет торгівлі в Україні необхідно забезпечити та розширити можливості доступу населення до мережі Інтернет, створити та розширити мережу електронних об'єктів торгівлі в усіх регіонах країни, а також розробити та впровадити у практику електронної торгівлі систему платежів за допомогою електронних грошей.

У зовнішньому секторі торгівлі в Україні необхідно розвивати торгівлю з консигнаційних складів. Ще одним можливим напрямом розвитку форматів зовнішньої торгівлі можуть бути „вільні” склади як тип об'єктів торгівлі у вільних економічних зонах, які, на жаль, у нашій країні тимчасово припинили свою діяльність.

Важливе значення для вдосконалення механізму організації та регулювання торговельної сфери України має повернення у практику територіального планування, що дозволить усунути існуючі деформації та диспропорції в розвитку роздрібної торговельної мережі. Розроблена методика територіального планування направлена на формування раціональної та оптимальної торговельної мережі через розробку схем розміщення об'єктів торгівлі на рівні населених пунктів, торговельних атласів на рівні регіону та географічних інформаційних систем на рівні держави; використання показників, які характеризують потенціал торговельного простору при розміщенні об'єктів торгівлі, а також дотримання принципу їх часової доступності; формування системи форматного забезпечення об'єктами торгівлі в містах, виходячи з їх функціонального зонування, а в сільських населених пунктах - враховуючи місцеві умови розселення й функціональні характеристики населеного пункту.

Удосконалення функціональних блоків організації та управління торговельною сферою України неможливе без системи прогнозування, найбільш ефективним інструментарієм якого є економіко-математичні моделі. За результатами дослідження було розроблено:

модель роздрібної торговельної мережі (1):

, (1)

де Y1 - кількість об'єктів торгівлі, тис. од.;

Х1 - кількість населення, тис. осіб;

Х2 - доходи населення, млн грн;

Y2 - торговельна площа магазинів, тис. км2;

U1, U2 - випадкові адитивні змінні (помилки);

модель роздрібного товарообороту (2):

, (2)

де - роздрібний товарооборот, млн грн;

- дохід на одну особу, грн;

- індекс споживчих цін, %;

- мультиплікативна випадкова змінна (помилка).

Їх використання у дослідженні дозволило визначити та оцінити динаміку діяльності окремих видів торгівлі та торговельної сфери України в цілому, виявити й охарактеризувати тенденції їх розвитку та на цій основі ідентифікувати взаємозв'язки та закономірності для прогнозування їх розвитку і прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Проведені розрахунки дозволили отримати три сценарії розвитку основних показників торговельної сфери (табл. 2).

Враховуючи сучасну економічну та політичну ситуацію в Україні, найбільш ймовірним є песимістичний сценарій розвитку торговельної сфери, за яким протягом 2010-2015 рр. кількість об'єктів торгівлі зменшиться на 24,8 %, проте збільшиться торговельна потужність на 13,6 % та зросте роздрібний товарооборот на 58,9 %. Дослідження закономірностей розвитку торговельної сфери свідчить також про глибоку диференціацію в регіональному аспекті.

Таблиця 2 Прогноз розвитку торговельної сфери України

Показники	2010	2011	2012	2013	2014	2015
Кількість об'єктів торгівлі, тис. од.: - песимістичний варіант - реальний варіант - оптимістичний варіант	55911 59544 63177	52670 57176 61681	49655 55149 60642	46875 53468 60060	44335 52135 59934	42038 51151 60263
Торговельна площа магазинів, тис. кв. м: - песимістичний варіант - реальний варіант - оптимістичний варіант	7858 8627 9396	8133 9009 9885	8385 9358 10331	8606 9663 10720	8789 9915 11042	8928 10107 11286
Обсяг роздрібного товарообороту, млн грн: - песимістичний варіант - реальний варіант - оптимістичний варіант	179267,8 218432,9 266154,6	199185,9 245405,3 302349,5	219718 273550,9 340573,3	240859,1 302862,5 380827,3	262599 333326,8 423104,4	284925,4 364927,7 467393,3

Відсутність дієвого ринкового механізму, різний рівень розвитку ринкових відносин у виробництві та сфері обігу, значна диференціація споживчого ринку вимагають нових підходів до регулювання процесів та явищ, що відбуваються у торгівлі. Тому державне регулювання торговельної сфери має здійснюватись за такими пріоритетами: формування дієвої організаційно-управлінської структури регулювання розвитку торговельної сфери; удосконалення правового поля та створення нормативно-правової бази у сфері торгівлі, забезпечення ефективного державного контролю за дотриманням вимог цього законодавства; створення повноцінної системи інформаційного забезпечення торговельної сфери та вдосконалення методології її дослідження; підвищення рівня науково-технічного прогресу в торгівлі; формування системи якісного торговельного обслуговування споживачів; розвиток конкурентного середовища; забезпечення економічної безпеки внутрішнього ринку; оптимізація функціональної та територіальної структури торговельної сфери; здійснення ефективного захисту прав та контролю за дотриманням інтересів споживачів.

Досягнення визначених пріоритетів державного регулювання торговельної сфери вимагає створення адекватного та дієвого регуляторного механізму.

До основних заходів у цьому напрямі слід віднести - створення трирівневої організаційно-управлінської системи торгівлі: Міністерство торгівлі, регіональні управління та місцеві відділення з державного регулювання розвитку торгівлі; прийняття Закону України „Про внутрішню торгівлю та торговельну діяльність” та ряду підзаконних актів, які б визначали усі аспекти організації торговельної діяльності, а також доопрацювання чинних правових норм, усунення суперечностей між суміжними нормативно-правовими актами у сфері торгівлі; удосконалення статистичної звітності, створення єдиного державного реєстру об'єктів торгівлі, інформаційно-аналітичної системи, системи інформаційно-консультаційних послуг; впровадження у практику організації торгівлі територіального планування та прогнозування; відновлення центрів з перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників, зайнятих у торговельній сфері; стимулювання підприємницької діяльності; створення схем, атласів та географічних інформаційних мереж розміщення об'єктів торгівлі; затвердження нормативів будівництва об'єктів торгівлі; удосконалення структури органів захисту прав споживачів тощо.

Висновки

За результатами проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:

1. Встановлено, що торгівля є найдавнішою та найпривабливішою сферою економічної діяльності. У національній економіці вона виконує двозначну роль: з одного боку, є активним елементом макроекономічної системи, а з іншого - індикатором макроекономічних процесів. Місце торгівлі в економіці країни також двозначне: з одного боку, її слід відносити до соціальної складової економіки, а з іншого - до матеріального виробництва. З функціональної точки зору сфера торгівлі відіграє соціальну та економічну роль. Торгівля як соціально-економічна система складається з багатьох організаційних елементів у формі підприємств, організацій, об'єднань, підрозділів - об'єктів торгівлі; підприємців, власників, засновників, органів управління, контролю та нагляду - суб'єктів ведення торгівлі. Враховуючи вищевикладене, пропонуємо розглядати торгівлю як:

різновид господарської діяльності суб'єкта господарювання, яка спрямована на отримання економічних та соціальних результатів за допомогою факторів суспільного відтворення у результаті розробки торговельної політики та проведення на її основі торговельних операцій;

сферу економіки, яка складається з різних видів торговельної діяльності, забезпечує доведення товарів та послуг до споживача та виконує операції, пов'язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу.

2. Проведене дослідження підтвердило, що торгівля функціонує у специфічному просторі, який має власну будову. Цей простір мінливий внаслідок дії законів ринку. Тому для досягнення мети торгівлі при її організації необхідно виходити із постулатів концепції центральних місць, закономірностей розміщення об'єктів торгівлі в центральних місцях та моделей визначення торговельного простору.

3. Доведено, що методологічне забезпечення дослідження організації торгівлі не досконале. У дисертації обґрунтовано систему індикаторів, які комплексно характеризують сферу торгівлі. Ця система складається з шести агрегованих груп: 1) показники споживчого ринку, які характеризують попит та пропозицію на ринку, його масштаб та пропорційність, загальні та регіональні тенденції його розвитку; 2) показники мережі роздрібної торгівлі, які вказують на наявність об'єктів роздрібної торгівлі, їх структуру, потужність та надають можливість визначити рівень їх спеціалізації, забезпеченість ними населення та ступінь навантаження, а також оцінити рівень їх територіальної диференціації та розвитку; 3) показники людських ресурсів, які визначають стан зайнятості населення в торговельній сфері та розмір оплати праці працівників цієї сфери економіки, а також дозволяють оцінити територіальну диференціацію та розвиток цих показників; 4) показники товарних ресурсів, які характеризують обсяг та структуру товарних запасів та надають можливість оцінити рівень територіальної диференціації забезпеченості об'єктів торгівлі товарами та встановити її розвиток; 5) показники торгово-виробничої діяльності, які визначають обсяг, структуру, регіональну диференціацію та розвиток товарообороту об'єктів торгівлі; 6) показники результативності або ефективності торгівлі, які виявляють здатність приносити ефект, результативність процесу, проекту тощо та визначаються співвідношенням ефекту, результату до витрат, ресурсів, що забезпечують цей результат.

4. Аналітичні дослідження свідчать, що торгівля займає в національній економіці особливе місце. На це вказує той факт, що торговельна сфера формує більше ніж десяту частину ВВП країни та є одним із швидкозростаючих сегментів української економіки. На сучасному етапі торговельною діяльністю займається 25 % суб'єктів економічної діяльності. У торговельній системі сконцентрована практично 4 частина ресурсного потенціалу об'єктів економіки України. Важливу роль відіграє торговельна сфера й у забезпеченні зайнятості населення країни - в ній працює в середньому кожний 50 громадянин України. При цьому більша частина доходів населення, залученого у торгівлю, зокрема роздрібну, складається із заробітної плати та постійно зростає.

5. Аналіз зовнішнього сектору торговельної сфери України вказує на всезростаючі темпи обсягів імпорту та стримання експорту; орієнтацію експорту на ринок сільськогосподарської продукції та продукції видобувних секторів промисловості; високий рівень залежності економіки від змін у кон'юнктурі зовнішніх ринків; жорстку географічну залежність експорту; низький рівень диверсифікації зовнішньої торгівлі за ринками та товарами; недостатній рівень інтегрованості економіки у систему світового господарства; незначну ємність внутрішнього ринку і поступове його звуження. Встановлено також, що входження України у глобальну торгову систему розкриває значні перспективи в інтеграції нашої країни у світове господарство.

6. Дослідження територіальних особливостей розвитку торгівлі України виявили істотні регіональні диференціації та диспропорції у її розвитку та розміщенні. Для територіальної організації торгівлі характерною є структура „центр-периферія”, що зумовлено дією як суб'єктивних, так і об'єктивних чинників, насамперед спеціалізацією регіону, демографічною ситуацією, рівнем зайнятості населення, динамікою доходів населення, дієвістю ринкових механізмів тощо. При цьому територіальну організацію торгівлі автор трактує як систему соціально-економічних та організаційно-економічних заходів, спрямованих на забезпечення умов для задоволення потреб територіальної спільності населення у товарах.

7. Обґрунтовано, що розвиток торгівлі, в першу чергу, пов'язаний з розробкою та впровадженням нових форм торгівлі. Їх виникнення зумовлено кругооборотом роздрібної торгівлі у короткостроковій перспективі, ефектом „гармоні” роздрібної торгівлі у середньостроковому періоді та життєвим циклом роздрібної торгівлі у довгостроковій перспективі. Враховуючи вітчизняні та світові тенденції в розвитку економіки, перспективними для України слід вважати такі формати об'єктів торгівлі, які торгують за зниженими цінами - дискаунти, „магазини викидних цін”, магазини second hand, фірмові магазини, споживчі ринки, автомагазини, соціальні магазини та демонстраційні зали. Новаторськими напрямами розвитку організаційних структур у довгостроковій перспективі для української торговельної практики є: садові центри, центри цільової покупки, центри моди, віртуальні центри, екомагазини, торговельні автопарки.

8. Розроблено та науково обґрунтовано методику територіального планування організації торгівлі. В основу авторського підходу до територіального планування організації торгівлі покладено пріоритет потреб покупців, який виявляється у формуванні соціально орієнтованої роздрібної торговельної мережі.

9. Побудовано оптимальну модель перспективного розвитку торговельної сфери, яка містить два основні блоки: 1) модель роздрібної торговельної мережі у формі економетричних рівнянь лінійного типу для кількості об'єктів торгівлі та параболи для площі об'єктів торгівлі; 2) модель розвитку роздрібного товарообороту індексно-мультиплікативного типу. У майбутньому ситуація у розвитку торговельної сфери координально не змінюватиметься: роздрібна торговельна мережа продовжуватиме скорочуватися, магазини будуть і надалі укрупнюватися, роздрібний товарооборот зростатиме, а регіональна структура деформуватиметься. Позитивних тенденцій у розвитку торговельної сфери України можна очікувати лише за умови економічного пожвавлення, основу якого має закласти держава.

10. Доведено, що розвиток торговельної сфери вимагає виваженого поєднання державного регулювання та ринкової саморегуляції і оптимального їх співвідношення. У сучасних умовах стратегічною метою торговельної політики нашої країни повинно стати формування цивілізованого та ефективного внутрішнього споживчого ринку, побудованого на єдиних стабільних правилах торговельної діяльності та суворому їх дотриманні. Для досягнення цієї мети необхідно створити систему дієвих механізмів регулювання внутрішньої та зовнішньої торгівлі, спрямованих на стимулювання прогресивних процесів у сфері товарного обігу, підвищення ефективності торговельної діяльності. Цей механізм має включати адміністративні, економічні та інституціональні інструменти. Тому державна політика у сфері торгівлі повинна здійснюватися через правове регулювання організації та здійснення торговельної діяльності; ліцензування та патентування торговельної діяльності; сертифікацію товарів та торговельних послуг; регулювання цін на товари та послуги торговельної сфери; податкові обмеження та стимулювання; розробку та реалізацію комплексних та цільових програм розвитку торгівлі; планування та прогнозування розвитку та розміщення об'єктів торгівлі; контроль за дотриманням торговельного законодавства, прав споживачів та захист їх інтересів; фінансування, кредитування та страхування торговельної діяльності суб'єктів малого підприємництва; інформатизацію суб'єктів ведення торгівлі та споживачів тощо.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У фахових виданнях

1. Юр'єва П. Б. Місце та роль торгівлі в розвитку продуктивних сил регіону : теоретичні обґрунтування / П. Б. Юр'єва // Економіка : проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2008. - Вип. 242. - Т. 2. - С. 343-354.

2. Юр'єва П. Б. Торговельний простір: методологічні та методичні аспекти формування / П. Б. Юр'єва // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). - Ірпінь : НУДПСУ, 2008. - № 4 (43). -С. 23-35.

3. Юр'єва П. Б. Формування торгівлі як складної соціально-економічної системи: теоретичні аспекти / П. Б. Юр'єва // Економіка та держава. - 2008. - № 12 (72). - С. 33-35.

4. Юр'єва П. Б. Теоретико-методологічні аспекти територіальної організації торгівлі / П. Б. Юр'єва // Продуктивні сили і регіональна економіка : зб. наук. праць Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України. - Київ : РВПС України НАН України, 2008. - Ч. 2. - С. 356-262.

5. Юр'єва П. Б. Україна у глобальній торговельній системі / П. Б. Юр'єва // Вісник Хмельницького національного університету. - Хмельницький : ХНУ, 2009. - № 4. - Т. 3 (138). - С. 201-208.

6. Юр'єва, П. Б. Територіальна організація торгівлі в ретроспективі / П. Б. Юр'єва // Національне господарство України : теорія та практика управління : зб. наук. праць. - К. : Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, 2009. - С. 226-237.

7. Юр'єва П. Б. Перспективні напрямки розвитку нових форм торгівлі в Україні / П. Б. Юр'єва // Бізнес-навігатор. - 2010. - № 1 (18). - С. 31-32.

8. Юр'єва П. Б. Моделювання перспективного розвитку роздрібної торговельної мережі України / П. Б. Юр'єва, Г. В. Мамонова // Формування ринкових відносин в Україні : збірник наукових праць. - Київ : НДЕІ, 2010. - Вип. 3 (106). - С. 88-92. Особистий внесок: розроблено прогноз розвитку роздрібної торговельної мережі України.

В інших виданнях

9. Юр'єва П. Б. Роль факторів у територіальній організації торгівлі / П. Б. Юр'єва : матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції „Научно пространство на Европа - 2008”], (Софія, 15-30 квітень 2008 р.). - Софія, 2008. - Том 8 : Икономика. - С. 75-78.

10. Юр'єва П. Б. Теоретичні аспекти моделювання регіонального розвитку торгівлі / П. Б. Юр'єва : матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції „Актуальные проблемы управления бизнесом, предприятиями и проектами”, (Харків, 15-21 вересня 2008 р.). - Харків, 2008. - С. 264-265.

11. Юр'єва П. Б. Вибір місця розташування об'єкту торгівлі: алгоритм та методика / П. Б. Юр'єва : матеріали ІV Науково-практичної міжвузівської конференції [„Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів”], (Славутич, 22-23 травня 2008 р.). - Славутич, 2008. - С. 104-106.

12. Юр'єва П. Б. Соціально-економічні аспекти торговельної діяльності / Юр'єва П. Б. : матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції „Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів”, (Харків, 19 грудня 2008 р.). - Харків, 2008. - С. 70.

13. Юр'єва П. Б. Мережева роздрібна торгівля України: тенденції та перспективи / П. Б. Юр'єва : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції [„Актуальні проблеми економічного розвитку України в умовах глобалізації”], (Вінниця, 24 квітня 2009 р.). - Вінниця, 2009. - Ч. 1. - С. 378-381.

14. Юр'єва П. Б. Торговельна сфера України: сучасний стан, перспективи та виклики / П. Б. Юр'єва : матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 165-річчю Уманського державного аграрного університету „Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин”, (Умань, 5-6 червня 2009 р.). - Умань, 2009. - Ч. 2. - С. 221-222.

15. Юр'єва П. Б. Система сучасних форматів об'єктів роздрібної торгівлі в Україні та її удосконалення / П. Б. Юр'єва : матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції студентів та аспірантів [„Формування стратегій розвитку економіки України як передумова стійкого соціально-економічного розвитку (з урахуванням закордонного досвіду)”], (Чернівці, 16-17 березня 2010 р.). - Чернівці, 2010. - С. 558-559.

Анотація

Юр'єва П. Б. Науково-організаційні засади розвитку торговельної сфери України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Національний університет державної податкової служби України. - Ірпінь, 2010.

Досліджено та удосконалено теоретико-методологічні та науково-прикладні засади організації торгівлі, а також методику дослідження організації торгівлі та її ефективності в ринковому середовищі.

Проаналізовано сучасний стан розвитку торговельної сфери України з розглядом кількісних та якісних показників у цілому та в розрізі регіонів. У результаті таких досліджень було визначено ключові проблеми та основні тенденції розвитку торговельної сфери України.

Визначено напрями розвитку нових форм та перспективних форматів об'єктів торгівлі. Доведено необхідність впровадження механізму державного регулювання територіальним плануванням організації торгівлі та запропоновано його методику. Розроблено економіко-математичну модель розвитку торговельної сфери України та складено прогноз її розвитку до 2015 року. Обґрунтовано стратегічні пріоритети державного регулювання розвитку торговельної сфери України та заходи щодо їх досягнення.

Ключові слова: торгівля, організація торгівлі, торговельний простір, ефективність організації торгівлі, нові форми торгівлі, формати торгівлі, територіальне планування організації торгівлі, торговельна політика.

Аннотация

Юрьева П. Б. Научно-организационные развития торговой сферы Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Национальный университет государственной налоговой службы Украины. - Ирпень, 2010.

Диссертационное исследование посвящено разработке научных та организационно-экономических основ управления развитием торговой сферой экономики Украины. В работе раскрыты порядок организации торговли, осуществлен анализ ее состояния и развития, разработана методология планирования и моделирования ее развития, то есть освещены все обязательные составляющие общего цикла управления торговой сферой.

Усовершенствован понятийно-категорийный аппарат, а именно: „торговля”, „торговая система”, „субъект торговли”, „объект торговли”, „функции торговли”, „принципы организации торговли”, „факторы организации торговли”, „торговое пространство”, „эффективность организации торговли”, „территориальное планирование организации торговли”, „торговая политика”, в котором, в отличие от существующих подходов к их толкованию, сосредоточено внимание как на экономическом аспекте торговли, так и на социальном в контексте развития рыночных отношений. Расширена система принципов организации торговли за счет специфических для нее принципов: целостности, системности, взаимовыгодности, самоорганизации, целеустремленности, сбалансированности, реальности, гибкости, оперативности, сценарийности, приоритетности местных производителей, конкурентности, интеграционности, самоокупаемости, сфокусированности. Всесторонне раскрыты роль и место торговли в национальной экономике.

...