Размещено на http://www.allbest.ru/

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК)

Організація та ефективність функціонування овочівницьких фермерських господарств

Пархоменко Людмила Андріївна

Миколаїв 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Уманському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Бурляй Олександр Леонідович, Уманський державний аграрний університет, доцент кафедри економіки.

Офіційні опоненти: - доктор економічних наук, професор Яценко Володимир Микитович, Черкаський державний технологічний університет, проректор з науково-педагогічної роботи та соціально-економічного розвитку, завідувач кафедри бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту;

- кандидат економічних наук, доцент Коваль Світлана Вікторівна, Херсонський державний аграрний університет, доцент кафедри обліку і аудиту.

Захист відбудеться 09 квітня 2010 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.806.01 у Миколаївському державному аграрному університеті за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, 9, конференцзала.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Миколаївського державного аграрного університету за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Карпенка, 73.

Автореферат розісланий 09 березня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Ф. Клочан

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Овочівництво - одна із традиційних галузей сільськогосподарського виробництва в Україні, розвиток якої ґрунтується, перш за все, на досить сприятливих грунтово-кліматичних умовах для вирощування більшості овочевих культур і вікових традиціях населення, великих внутрішніх потребах в овочах як незамінних продуктів харчування у свіжому вигляді та у вигляді продуктів промислової переробки. Клімат регіону помірно континентальний і за умов зрошення тут можна отримувати високі врожаї овочів.

Задоволення потреб населення України овочами в повному обсязі й асортименті є одним з найважливіших завдань аграрного сектора. Виробництво овочів на одну особу в 2008 році становило 172 кг, що порівняно з 1990 р. більше на 44 кг. Споживання даних продуктів за аналізований період дещо збільшилося - до 151,8 кг у 2008р. порівняно з 102,5 кг у 1990 р. На долю Черкаської області припадає від 3,6% загального обсягу виробництва овочевої продукції України в 1990 році до 4,0% у 2008 році, що дало змогу займати 11 місце серед всіх областей. Тому однією з перспективних організаційних форм у галузі овочівництва виступатимуть власне фермерські господарства.

Фермерство - це найбільш поширений спосіб господарювання на селі. Поява і утворення фермерських господарств об'єктивно зумовлюється самою логікою ринкових відносин, в яких їм відводиться важливе місце. Перші фермерські господарства в Черкаській області були засновані у 1992 році і до 1995 року їх кількість зросла на 210,4%. Проте, таке швидке зростання не притаманне подальшому періоду дослідження, а навіть навпаки, в 2003 році в Черкаській області кількість даних організаційних структур зменшилась порівняно із попереднім роком. Але, починаючи з 2004р. кількість фермерських господарств поступово почала зростати і вже у 2008р. їх кількість збільшилась на 10,4%.

Відзначимо, що вітчизняні вчені-аграрії приділили велику увагу питанням організації, створення та ефективної діяльності фермерських господарств в Україні. Особливо, відомі наукові праці В.Г. Андрійчука, А.Ф. Бурика, П.І. Гайдуцького, А.С. Даниленка, В.П. Горьового, В.К. Збарського, С.В. Коваль, П.М.Макаренка, М.Й. Маліка, Л.О. Мармуль, О.В. Крисального, В.Я. Месель-Веселяка, П.Т. Саблука, І.Н.Топіхи, І.І. Червена, В.В. Юрчишина, В.М. Яценка.

Одним із шляхів виходу галузі овочівництва країни є розвиток різноукладності, та зокрема створення фермерських господарств овочевого напрямку спеціалізації, що вимагає подальшого вивчення проблем функціонування галузі та визначення перспектив її подальшого розвитку. Але дуже багато питань залишається невирішеними та не до кінця з'ясованими, тому всі ці проблеми зумовили вибір теми, мету, завдання, зміст та новизну дисертаційної роботи.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Експериментальні дослідження проводились у відповідності з тематичним планом науково-дослідних робіт Уманського державного аграрного університету „Адаптація організаційно-економічного механізму господарювання до соціально орієнтованих ринкових відносин в АПК” (номер державної реєстрації 0101U004493). В її межах автором здійснено поглиблене дослідження ефективності функціонування та удосконалення напрямків розвитку овочівницьких фермерських господарств.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є узагальнення і подальша розробка методичних та прикладних аспектів організації виробництва та обґрунтування заходів щодо підвищення ефективності функціонування овочівницьких фермерських господарств.

Досягнення поставленої мети обумовило постановку і вирішення наступних завдань:

- узагальнити теоретичні підходи до визначення соціально-економічного змісту поняття “організація виробництва у сільському господарстві”, його кількісних та якісних характеристик;

-обґрунтувати організаційно-економічні засади створення та ефективної діяльності овочівницьких фермерських господарств;

- проаналізувати основні тенденції виробництва овочівницької продукції та місце фермерських господарств у ньому;

-оцінити рівень ефективності виробництва овочів відкритого грунту фермерськими господарствами регіону;

-обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення напрямків розвитку овочівницьких фермерських господарств в умовах глобалізації економіки України;

-опрацювати пропозиції щодо удосконалення маркетингових методів підвищення ефективності функціонування овочівницьких фермерських господарств;

-розробити виробничі моделі для овочівницьких фермерських господарств на основі різних типів спеціалізації.

Об`єктом дослідження є процеси організації та ефективного функціонування овочівницьких фермерських господарств в Черкаській області.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні питання організації, розвитку й ефективного функціонування овочівницьких фермерських господарств.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, основні положення економічної теорії та ринкової економіки, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань економічної ефективності сільського господарства і зокрема галузі овочівництва, відповідні законодавчі акти, укази Президента України, постанови Верховної Ради та Уряду України.

Для вирішення поставлених завдань використано такі методи дослідження: діалектичний як загальний метод пізнання - розкрито теоретичну сутність поняття “організація виробництва в сільському господарстві”; історичний - для встановлення тенденцій розвитку фермерських господарств в Україні; дедуктивний, індуктивний і узагальнення - при дослідженні теоретичних аспектів розвитку та функціонування овочівницьких підприємств Черкаської та Вінницької областей; метод порівняльного аналізу - визначено динаміку виробництва овочів в умовах різних форм господарювання; соціологічний - здійснено анкетування овочівницьких фермерських господарств; порівняння, групування, графічний - при дослідженні сучасного стану розвитку овочівницьких фермерських господарств; моделювання -розроблено виробничі моделі для овочівницьких фермерських господарств на основі різних типів спеціалізації та раціональних розмірів (25-50га посівів овочевих культур).

Інформаційними джерелами дослідження стали: законодавчі та нормативні акти, статистико-інформаційні документи Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України та управлінь статистики Черкаської, Вінницької областей, матеріали первинного обліку, річні звіти овочівницьких господарств, результати соціологічних опитувань та матеріали досліджень, проведених автором.

Наукова новизна одержаних результатів у межах вирішення досліджуваної проблеми полягає у наступному:

вперше:

- розроблено виробничі моделі для овочівницьких фермерських господарств на основі різних типів спеціалізації (орієнтовані на реалізацію овочевої продукції: переробним підприємствам; через власні та фірмові магазини, розміщені у великих містах; комбінований тип спеціалізації) та раціональних розмірів (25-50га посівів овочевих культур) в залежності від віддаленості пунктів переробки і реалізації продукції;

удосконалено:

- сутність поняття „організація виробництва у сільському господарстві” - це комплекс організаційно-економічних, технологічних і технічних заходів, спрямованих на раціональне використання трудових ресурсів, засобів і предметів праці та землі з метою досягнення всіх видів ефективності (технологічної, економічної, екологічної та соціальної);

- ознаки овочівницького фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, що виявили бажання займатись виробництвом овочів та розсадницького матеріалу з метою отримання прибутку на основі використання в основному робочої сили членів родини та найманої праці в пікові моменти проведення робіт на власних та орендованих земельних ділянках;

набули подальшого розвитку:

- доповнення особливостей овочівництва, які крім високих рівнів праце- і капіталомісткості включають залежність галузі від наявних потужностей первинної обробки, зберігання та переробки овочів, каналів їх реалізації, здатності отримувати прибутки на незначних площах посівів, а також високому рівні еластичності попиту на дану кінцеву продукцію як по ціні, так і по доходах;

- пропозиції щодо розвитку агропромислової інтеграції шляхом створення Асоціації овочівницьких фермерських господарств та активізації їх зовнішньоекономічної діяльності у відповідності з вимогами стандартів ЄС;

- складові успішного маркетингу овочів, що передбачають: виявлення найбільш привабливого сегменту споживання овочів; визначення каналів їх реалізації по сезоннах поставок; отримання високоякісної продукції і обгрунтування оптимальної її ціни; використання відповідної упаковки; раціональну організацію збуту продукції.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що реалізація сформульованих у дисертації висновків і рекомендацій сприятиме підвищенню економічної ефективності функціонування фермерських господарств, що спеціалізуються на виробництві овочів відкритого ґрунту, подоланню збитковості галузі.

Окремі наукові положення та розробки автора доведено до практичного застосування, зокрема вони використані у роботі Головного управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації (довідка від 10.04.2009р., № 10-21/17), Асоціації фермерських господарств Черкаської області (довідка від 15.05.2009р., № 12), ПТФ „Червона калина” Маньківського району Черкаської області (довідка від 3.06.2009р., № 54),

ФГ „Агрофірма “Базис” Уманського району (довідка від 10.10.2009р., № 48) та ФГ „Промінь” Тальнівського району Черкаської області (довідка від 23.05.2009р.,№ 63). Результати наукового дослідження використані в навчальному процесі Уманського державного аграрного університету для викладання дисциплін „Організація селянських (фермерських) господарств”, „Економіка підприємства”, „Економіка та організація діяльності об'єднань підприємств”, „Основи підприємництва” на факультеті економіки і підприємництва (довідка від 23.04.2009р., № 185).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного наукового дослідження. Основні положення, висновки та пропозиції дисертації розроблені автором особисто і викладені в одноосібно опублікованих працях.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення та результати досліджень доповідались і одержали позитивну оцінку на наукових і науково-практичних конференціях, а саме: на міжнародній науково-практичній конференції студентів і молодих вчених “Сталий розвиток аграрного сектора економіки” (10-11 червня 2004р., м. Харків, 2004р.), на V Всеукраїнській науково-практичній конференції „Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (26 жовтня 2004р., Дніпропетровськ), на Міжнародній науково-теоретичній конференції „Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці”(3-5 березня 2005р., м. Житомир), на другій Міжнародній науково-практичній конференції „Ринкова трансформація соціально-економічних відносин в АПК” (13-15 червня 2005р., м. Мелітополь), на Всеукраїнській науковій конференції молодих учених (3-5 березня 2006р., м. Умань), на науково-практичній конференції „Соціально-економічні аспекти формування громадського суспільства в Україні” (8-9 червня 2007р., м. Умань), на Всеукраїнської науковій конференції молодих учених (21-22 лютого 2008р., м. Умань), на Всеукраїнської науковій конференції молодих учених (19-20 лютого 2009р., м. Умань).

Результати досліджень знайшли відображення в колективних монографіях, наукових працях освітніх і наукових закладів України, в методичних розробках для лекційних і практичних занять студентів економічного факультету Уманського державного аграрного університету.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані в 17 наукових працях, 8 з них - у фахових спеціалізованих виданнях ВАК України, 1 - у колективній монографії, 8 - у матеріалах конференцій. Загальний обсяг друкованих праць становить 4,2 д.а., з яких автору належить 4,1 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Зміст роботи викладений на 219 сторінках, у тому числі - 180 сторінок основного тексту. Матеріал дисертації проілюстровано 50 таблицями, 29 рисунками, 16 додатками на 17 сторінках. Список використаних джерел викладений на 22 сторінках і складається з 212 найменувань.

2. Основний зміст дисертаційної роботи

фермерський сільськогосподарський просування овоч

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання, об'єкт і предмет дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення, особистий внесок здобувача наведено та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі дисертаційної роботи “Теоретичні та методичні основи функціонування овочівницьких фермерських господарств” розглянуто сутність поняття “організація виробництва в сільському господарстві”, організаційно-економічні засади створення та ефективної діяльності та особливості методичних та прикладних аспектів ефективності функціонування овочівницьких фермерських господарств.

Розглянуто різноманітні точки зору відносно структури та значимості організації виробництва. Це дозволило авторові сформулювати системну концепцію даного поняття, в якій окремо виділено організацію функціонування елементів виробничої системи та організацію комплексу функціональних підсистем. Крім цього, при розгляді концепції “організація виробництва” враховувано методологічні, організаційні, економічні, технологічні та правові аспекти. Нами уточнено визначення “організація виробництва у сільському господарстві” - це комплекс організаційно-економічних, технологічних і технічних заходів, спрямованих на раціональне використання трудових ресурсів, засобів і предметів праці та землі з метою досягнення всіх видів ефективності (технологічної, економічної, екологічної та соціальної).

За часи реформування сільського господарства було здобуто надзвичайно важливий результат - досягнута різноукладність в даній сфері економіки. Внаслідок цього отримали право на життя сільськогосподарські підприємства різних форм власності, і зокрема - фермерські господарства. Фермерство притаманне передовим країнам Європи та Америки і ґрунтується на вдалому використанні мотивації праці фермера-власника. Його особливість полягає у виконанні ним основних функцій: розпорядницької, організаційної, соціальної, екологічної, економічної, управлінської, виробничої та покликання до господарювання. Так, фермер має право розпоряджатися своєю власністю та прибутком і на основі цього здійснювати реалізацію об'єкта власності, що є елементом організації. Внаслідок того, що фермер дбайливо і з довгостроковою перспективою піклується про свій об'єкт власності, здійснюється екологічна функція. Він бере безпосередню участь у створенні благ, тобто виконується функція виробництва. Оскільки метою діяльності господарства є максимізація прибутку, то в цьому проявляється економічна функція. Управлінська функція реалізується через поведінку фермера, через його підприємницькі здібності, а соціальна - полягає в забезпеченні населення продуктами харчування та робочими місцями, що є надзвичайно актуальним для вітчизняного села. Запорукою ж здійснення фермерської діяльності є покликання до господарювання, інтерес мати щось у приватній власності, любов до землі.

Обґрунтовано, що виникнення та розвиток фермерства є перспективою для України з наступних глобальних причин:

- фермери досягають більш високої сукупної продуктивності за всіма факторами виробництва, ніж громадський сектор, тобто вони отримуватимуть більший обсяг продукції на кожну вкладену одиницю засобів виробництва;

- фермери забезпечукють ефективне збирання, зберігання і транспортування продукції, оскільки будь-які втрати її безпосередньо трансформуються у втрати доходів;

В Україні дані організаційні структури поки що відіграють незначну роль у виробництві сільськогосподарської продукції і, особливо, продукції овочівництва. Причинами даного явища є незадовільна фінансова підтримка фермерських господарств з боку держави, особливо з огляду на велику капіталомісткість даної галузі та недостатнє наукове обґрунтування проблем їх організації та становлення. Автором встановлено, що овочівницьке фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання займатись виробництвом овочів та розсадницького матеріалу з метою отримання прибутку на основі використання в основному робочої сили членів родини та найманої праці в пікові моменти проведення робіт на власних та орендованих земельних ділянках.

При цьому визначено такі особливості галузі овочівництва: висока праце-, капітало- і фондомісткість; значна залежність рівня ефективності функціонування від наявності потужностей первинної обробки, зберігання та переробки вирощених овочів; нестабільна кон'юнктура ринку овочівницької продукції. Виходячи з цього, технології виробництва даної продукції мають бути максимально еластичними, а прибутковість може бути досягнута на невеликих площах посівів овочевих культур; це високоінтенсивна галузь, що вимагає створення нових сортів і засобів захисту рослин, застосування новітніх технологій тощо.

Автором узагальнено основні шляхи створення овочівницьких фермерських господарств, а саме: розширення земельних площ особистих селянських господарств; шляхом одержання земельного наділу із земель запасу при наявності власного і залученого капіталу; на основі виходу з колективного господарства із земельним та майновим паєм; в межах колективного господарства, яке володіє необхідною матеріально-технічною базою, відповідною інфраструктурою; державними органами, переробними підприємствами, фінансово-банківськими структурами.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображає дію об'єктивних економічних законів, яка проявляється в результативності виробництва, показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. В дисертаційній роботі удосконалено методику визначення економічної ефективності функціонування овочівницьких фермерських господарств.

У другому розділі “Сучасний стан та ефективність виробництва овочів відкритого ґрунту в фермерських господарствах” розглянуто основні тенденції виробництва овочівницької продукції та місце фермерських господарств у ньому, розглянуто матеріально-технічну базу та охарактеризовано ефективність функціонування овочівництва фермерських господарств.

Встановлено, що у 2008 році виробництво овочів відкритого ґрунту в Україні виросло проти 1990р. на 19,5% % і склало 7965,1 тис. т. Збільшення збору було досягнуто за рахунок підвищення урожайності до 173,9 ц з 1 га. Аналіз динаміки посівних площ, урожайності та валових зборів овочевих культур в Україні та в регіоні Правобережного Лісостепу зокрема свідчить про поступове відновлення частки даної галузі у сільськогосподарському виробництві України.

Частка фермерських господарств України становить за роками лише від 0,5 до 3,0% валового збору овочів. Динаміка виробництва овочів відкритого ґрунту в сільськогосподарських підприємствах має тенденцію до зниження - із 27,3 до 13,9% %. Овочівництво Черкаської та Вінницької областей знаходиться в такому ж становищі. Так, на Черкащині основними виробниками овочів є також особисті господарства населення і їх частка порівняно з рівнем 1995 року зросла майже на 2 пункта до 87,8%, а на Вінниччині - відповідно до 93,8%. Слід відзначити зростання у виробництві питомої ваги продукції досліджуваних областей фермерських господарств із 0,2 до 8,7%.

Встановлено, що на одне фермерське господарство Черкаської області в 2008 році припадало 106,3 га сільськогосподарських угідь, з яких 104,4 га складала рілля. У Вінницькій області середній розмір сільськогосподарських угідь господарства складав 135,9 га, з яких 133,7 га належить ріллі.

Автором здійснено групування фермерських господарств Черкаської області за площею сільськогосподарських угідь за 2006-2008 роки, що показало необхідність у більшості фермерських господарств поступово вирішувати проблему оптимальних розмірів земельних наділів, які приходяться на одну ферму. Саме це буде слугувати переходу фермерських господарств в якісно новий стан, а відповідно певного вирішення назрілих проблем в усьому аграрному виробництві.

Результати анкетування 42 овочівницьких господарств Черкаської області свідчать, що розміри фермерських господарств, які займаються вирощуванням овочів відкритого ґрунту дещо менші порівняно із середніми розмірами фермерських господарств області, за винятком розміру загальної земельної площі господарства. Площі сільськогосподарських угідь та ріллі овочівницького господарства мало відрізняються від господарств інших напрямків спеціалізації і складають 101,7-101,8%. Це пов'язано з тим, що аналізовані підприємства є багатогалузевими, тобто більшість з них спеціалізуються не лише на виробництві овочів відкритого ґрунту.

Орендовані землі у фермерських господарствах Черкаської області займають 71,7%, в тому числі в овочівницьких фермерських господарствах цей показник складає 64,7%.

Забезпеченість овочівницьких фермерських господарств досліджуваного регіону трудовими ресурсами, проведений на основі анкетування, дозволяє зробити висновок, що овочівницькі фермерські господарства, займаючи лише 3,7 % частки ріллі фермерських господарств області, працевлаштовують 11,7 % всіх працівників даних організаційних структур, в т.ч. 16,5% жінок. Це пояснюється тим, що виробництво овочів є трудомісткою галуззю виробництва і вимагає залучення додаткових працюючих як за трудовою угодою, так і сезонних працівників. Виходячи з цього овочівницькі фермерські господарства більше, ніж у 2 рази забезпечені трудовими ресурсами на одиницю як сільськогосподарських угідь, так і ріллі, а залучення сезонних працівників перевищує середньо обласний показник по фермерських господарствах на

250 %. В середньому одне фермерське господарство в 2008році мало 1,5 трактора, але потужність (енегрозабезпеченість) складає всього 270 к.с. або 44,7 к.с. на одного працюючого. Кількість тракторів у фермерів Черкащини за останнє десятиліття зросла на 91,4%, проте в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь це складає лише 32%.

На основі анкетного опитування автором виявлено, що на долю овочівницьких фермерських господарств припадає лише 9,2% тракторів, 5,7% комбайнів, 9,14% вантажних автомобілів та 8,91% сівалок фермерських господарств Черкаської області, що є надзвичайно низьким показником. Овочівницьке господарство Черкаської області на 141,5% краще оснащено тракторами порівняно із середньостатистичним фермерським господарством, на 138,3% має більше автомобілів та володіє потужнішою технікою на 173 к.с.

Результати кореляційно-регресійного аналізу свідчать про те, що збільшення площі сільськогосподарських угідь одного фермерського господарства в розрахунку на одного працівника на 1 га призводить до збільшення прибутку господарства на 273 грн, а зростання вартості основних виробничих фондів в розрахунку на площу сільськогосподарських угідь на одиницю - на 8530 грн. Зростання інших факторів впливає на прибуток господарства негативно. Коефіцієнт множинної кореляції рівний 0,629, що свідчить про наявність зв'язку середньої щільності між прибутком господарства та включеними в модель факторами. Коефіцієнт множинної детермінації рівний 0,396 - це вказує на те, що варіація прибутку в зв'язку із зміною зазначених факторів становить 39,6%.

Встановлено, що суми прибутків від реалізації овочів в розрахунку на 1 га посівної площі у фермерів є найвищими, і в середньому у 2006-2008 роках становили 330 грн. на Вінниччині та 2058 грн. у Черкаській області (табл.1).

Таблиця 1 Економічна ефективність виробництва овочів відкритого ґрунту В Черкаській області по категоріях господарств*

Показники	Господарські товариства	Приватні підприємства (включаючи ФГ)	в т.ч. фермерські господарства
	2003р.-2005р.	2006р.-2008р.	2003р.-005р.	2006р.-2008р.	2003р.-2005р.	2006р.-2008р.
Урожайність, ц з 1 га	77,4	96,9	71,2	102,1	76,1	91,2
Прямі затрати праці на 1 ц, люд.-год.	9,1	4,3	8,3	9,1	5,6	5,3
Виробнича собівартість1 ц, грн.	41,1	49,9	26,8	88,2	24,9	37,5
Ціна реалізації 1 ц, грн.	58,8	72,4	37,2	72,0	35,1	34,2
Прибуток (збиток) на 1 га, грн.	718,0	651,0	538,0	-1107	568,0	2058,0
Рівень рентабельності (збитковості), %	43,1	45,1	39,2	-18,3	40,4	70,0

Урожайність за період з 2006 по 2008 роки також збільшилась до 91,2 ц з 1га у фермерських господарствах. Виробнича собівартість 1 ц овочів є найнижчою у фермерських господарствах і складає 37,5 грн. З 1 ц. Відповідно рівень рентабельності складав 14,4 та 70%, що є досить високим показником в сучасних умовах господарювання.

У третьому розділі “Організаційно-економічні основи удосконалення функціонування овочівницьких фермерських господарств” розроблено перспективи розвитку та оптимізацію виробничої структури овочівницьких фермерських господарств, удосконалення організації реалізації продукції.

Фермерів постійно супроводжують труднощі через нинішню ситуацію в Україні: недостатня підтримка сільського господарства державою, монополізація великими господарствами таких сфер діяльності як переробка, реалізація, постачання та послуги. Внаслідок цього у фермерів виникає дуже багато проблем, пов'язаних з їх неспроможністю протистояти неможливості вести розширене виробництво.

Науково обґрунтовано, що для ефективного функціонування фермерських господарств існує потреба в інвестиційних вкладеннях, яку неможливо задовільнити господарствам самотужки, тому необхідно задіяти всі можливі форми інвестування.

В сучасних умовах правильним буде скористатись досвідом інших країн, який переконує, що навіть ті сільськогосподарські товаровиробники, які мають незначний економічний потенціал, об'єднуючись в кооперативи, створюють впливову економічну силу, що здатна вирішувати їх спільні проблеми. Кооперація стала основною ознакою агропромислового комплексу в багатьох країнах світу.

Сільськогосподарські кооперативи виступають зараз як засіб для вирішення або спільного подолання проблем, які сільськогосподарські виробники не можуть вирішити поодинці. Це викликано тим, що за існуючих тенденцій в забезпеченості технікою та інвестиційними ресурсами фермерські господарства приречені на екстенсивний тип ведення господарської діяльності, а спільне використання техніки дозволить їм суттєво зменшити розмір витрат на оплату праці механізаторів, паливо, ремонт, а отже - і собівартість продукції при забезпеченні необхідного рівня технологічної дисципліни виробництва.

Разом з тим, враховуючи що виробництво, зберігання і збут овочів є справою трудомісткою, то автором запропоновано в регіоні створити Асоціацію фермерів-овочівників на основі чинного законодавства, а саме Господарського кодексу, закону України „Про власність” та інших нормативних актів. На наш погляд, господарства, які входитимуть до складу Асоціації зберігатимуть повну господарську самостійність та статус юридичної особи, а метою даної організації є створення високотоварного та конкурентоспроможного овочепродуктового підкомплексу в регіоні дослідження та захист інтересів фермерів. Асоціація діятиме за рахунок внесків її засновників, а також безповоротної фінансової допомоги та добровільних пожертвувань. Крім фермерських господарств до складу асоціації повинні входити також підприємства, які обслуговують ці господарства або співпрацюють з ними. Керівним органом Асоціації є Рада Асоціації, яка обиратиметься на конференції із її членів. Матеріально-технічне забезпечення створюваної організації здійснюватиметься через систему прямих угод, біржі та інші посередницькі структури. Основні завдання та види діяльності створюваної Асоціації фермерів-овочівників представлено на рис.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Основні завдання та види діяльності Асоціації овочівницьких фермерських господарств (власна розробка)

Як показують розрахунки, витрати на організацію асоціації становлять 87 тис. грн., або 1740 грн. в розрахунку на 1 типове підприємство. Щорічні витрати в розрахунку на одного учасника складуть 3440 грн.

Розмір економічного ефекту від участі в асоціації вказаний в таблиці 2. Він базується на основі об'єднання зусиль членів асоціації, щодо забезпечення великих партій замовлення матеріальних ресурсів (мінеральних добрив, засобів захисту рослин, паливо мастильних матеріалів, насіннєвого матеріалу) з одного боку, а з іншого - на формуванні та гарантуванні великих та регулярних партій продукції оптовим покупцям ( переробні підприємства, мережі супермаркетів).

Доведено, що поряд із пошуком ефективного каналу реалізації овочів фермерам слід виділити такий особливий інструмент маркетингу як покращення якості товару з метою найповнішого задоволення потреб споживачів. Тим паче, що підвищенню якості та конкурентоспроможності овочівницької продукції сприятиме і вступ України до СОТ.

Якість овочевої продукції - незамінний чинник нецінової конкуренції фермерів-овочівників. Підвищенню якості сприятиме застосовування ефективної тари та пакування. Сучасна упаковка формує імідж компанії та допомагає споживачу диференціювати продукцію. Так, на ринку свіжих овочів в країнах ЄС упакованою є більше 50% продукції. В Україні попит на якісно упаковану овочеву продукцію значно перевищує пропозицію.

Таблиця 2 Економічний ефект від створення асоціації фермерських овочівницьких господарств (в розрахунку на 1 типове підприємство)

Показники	Самостійне ведення господарства	За умови участі в асоціації
Витрати на участь в асоціації, тис. грн.	Х	3,44
Знижка від ціни на матеріальні ресурси в залежності від обсягу їх закупівлі, %	Х	7,00
Всього витрат на ведення господарської діяльності, тис. грн.	499,90	483,64
в т.ч. матеріальні витрати	269,90	251,00
Збільшення рівня ціни реалізації за умови забезпечення великих та регулярних партій товару, %	Х	5,00
Прибуток - всього, тис. грн.	371,3	433,9
в т.ч. приріст від участі в асоціації	Х	62,57

Упаковка овочів значно залежить від вимог каналу реалізації, оскільки в деяких з них немає особливих канонів. Проте, в роздрібну торгівлю, в супермаркети, для прямого споживання овочі повинні бути упакованими. Нині ринок упакування овочів в Україні перебуває в зародковому стані, асортимент пакувальної продукції є дуже обмеженим. Так, на частку фермерів, які використовують гофрокартонні ящики, припадає 15%, сітки та мішки - 20%, дерев'яну тару - 5%, поліетиленову та пластмасову - 8%. Решта 52% реалізують власну продукцію не упакованою.

Дослідженнями доведено, що в процесі створення бренду овочевої продукції фермерських господарств слід враховувати такі чинники: традиційність виробництва овочів для цього регіону, а отже сприйнятливість вирощених овочів організмом людини; необхідність та незамінність овочевої продукції для людського здоров'я, для підвищення імунітету; екологічність виробництва, зберігання та пакування; кращі смакові якості порівняно із зарубіжними аналогами тощо. Автором запропоновано широко застосовувати методи нецінової конкуренції, а саме проводити презентації торгової марки, різноманітні акції, застосовувати газетну, радіо- та телерекламу. За допомогою реклами відбувається представлення товару на ринку, ознайомлення споживачів з привабливими якостями товару та його перевагами над аналогічними продуктами конкурентів. Також слід використовувати фірмову упаковку, цінники із логотипом тощо.

За розрахунками вчених інституту аграрної економіки УААН раціональні розміри фермерських господарств, що займаються овочівництвом повинні становити 25-50 га. Це пояснюється рядом виробничих факторів, таких, як необхідні затрати механізованої та особливо ручної праці в пікові сезони виробництва, ємності регіональних ринків збуту (особливо чутливими до цього фактора є підприємства направлені на реалізацію продукції населенню), тощо. Також саме такі площі дають можливість щороку дотримуватись оптимальної сівозміни та обрати найкращій попередник під відповідну культуру. При цьому всі овочівницькі підприємства умовно поділяють за слідуючими напрямками спеціалізації: орієнтовані на реалізацію овочевої продукції переробним підприємствам; через власні та фірмові магазини, розміщені у великих містах; комбінований тип спеціалізації в залежності від віддаленості пунктів переробки і реалізації та забезпеченості факторами виробництва

За допомогою побудови виробничої моделі автором визначено оптимальну виробничу структуру овочівницьких фермерських господарств трьох напрямків спеціалізації при 25 та 50 га посівів овочевих культур, в яких за рахунок більш раціонального використання виробничих ресурсів та оптимізації посівних площ і термінів надходження продукції забезпечується максимум прибутку при обов'язковому виконанні планових завдань виробництва і реалізації продукції. Тобто, з точки зору моделювання було знайдено вектор невідомих Х = (Х1,Х2, Х3……..ХN) - обсяги посівних площ під овочеві культури, за яких цільова функція прибутку досягає максимуму.

Z MAX = ? Xі * Cі

і=а

Хі - площа під заданою культурою;

Сі - сума прибутку з 1 га посіву даної культури.

Проведені автором дослідження свідчать, що незалежно від площі посівів виробництво овочів є прибутковим. Разом з тим, вищий розмір прибутку на 1 га буде отримано на площі 50 га.

Таблиця 3 Основні економічні показники виробництва овочів відкритого ґрунту фермерськими господарствами різних напрямків спеціалізації*

Показник	25 га	50 га
	Реалізація на ринку	На переробку	Комбін. варіант	Реалізація на ринку	На переробку	Комбін. варіант
Валове виробництво, ц	6748,8	8000,4	8394,9	15883,2	12626,9	16789,8
Виробничі витрати, тис. грн.	430,0	359,4	420,4	598,2	615,7	698,1
Виручка від реалізації, тис.грн.	765,0	638,1	799,4	1251,6	1312,3	1598,8
Прибуток всього, тис. грн.	335,0	278,6	378,9	653,4	696,6	900,6
Прибуток на 1 га, грн.	11166,4	9287,7	12631,6	10890,7	11609,23	15010,7
Рівень рентабельності, %	77,9	77,5	90,1	109,2	113,2	129,0
Коефіцієнт ритмічності	0,89	0,86	0,97	0,8	0,87	0,92
Коефіцієнт варіації	0,076	0,105	0,050	0,130	0,085	0,066

Науково обґрунтовано, що для прискорення гармонізації стандартів України до вимог ЄС необхідно здійснити слідуючи заходи:

· При перегляді існуючих стандартів для свіжих овочів Міністерство аграрної політики може користуватися стандартами якості ЄС або ж США як довідковим матеріалом і запровадити ті вимоги, які якнайкраще відповідають кон'юнктурі українського ринку.

· Міністерству аграрної політики України необхідно розробити систему контролю відповідності продукції, що продається, вимогам стандартів, так як на даний момент немає майже ніякого контролю за збутом некондиційної продукції.

На овочевих ринках розвинених країн стають все більше важливими органічні та біотехнологічні продукти, а тому вітчизняним фермерам належить зробити акцент на виробництві органічної продукції, ніша якої на ринку є ще незаповненою. Тим більше, що для величезних площ українських чорноземів, розташованих в екологічно чистих регіонах, це не займе багато часу.

Висновки

В дисертаційному дослідженні розглянуто теоретичні аспекти та удосконалено організаційно-економічні основи функціонування овочівницьких фермерських господарств.

1.Встановлено, що організація виробництва в сільському господарстві - це комплекс організаційно-економічних, технологічних і технічних заходів, спрямованих на раціональне використання трудових ресурсів, засобів і предметів праці та землі з метою досягнення всіх видів ефективності (технологічної, економічної, екологічної та соціальної).

2.Обгрунтовано, що овочівницьке фермерське господарство - це форма підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання займатись виробництвом овочів та розсадницького матеріалу з метою отримання прибутку на основі використання в основному робочої сили членів родини та найманої праці в пікові моменти проведення робіт на власних та орендованих земельних ділянках.

3.Визначено особливості галузі овочівництва, які полягають, крім високих рівнів праце- і капіталомісткості, у значній її залежності від наявних потужностей первинної обробки, зберігання та переробки овочів, каналів їх реалізації, здатності отримувати прибутки на незначних площах посівів, а також високому рівні еластичності попиту на дану кінцеву продукцію як по ціні, так і по доходам. В 2008році виробництво овочів відкритого ґрунту в Україні виросло проти 1990р. на 19,5% % і склало близько 8 млн. тонн. Дане зростання було досягнуто за рахунок підвищення урожайності до 173,9 ц з 1 га. В Україні фермерські господарства поки що відіграють незначну роль у виробництві сільськогосподарської продукції, в тому числі і продукції овочівництва (3,0% від валового збору в 2008 році). Причинами даного явища є незадовільна фінансова підтримка фермерських господарств з боку держави, особливо з огляду на велику капіталомісткість даної галузі та недостатнє наукове обґрунтування проблем їх організації та становлення.

4.Обґрунтовано шляхи створення овочівницьких фермерських господарств: розширення земельних площ особистих селянських господарств, що призведе до збільшення обсягів товарного виробництва овочів; створення фермерських господарств шляхом одержання земельного наділу із земель запасу, при наявності власного і залученого капіталу; створення фермерського господарства на основі виходу з колективного господарства із земельним та майновим паєм; в межах колективного господарства, яке володіє необхідною матеріально-технічною базою, відповідною інфраструктурою; державними органами, переробними підприємствами, фінансово-банківськими структурами.

5.Встановлено, що в Черкаській області функціонує 42 овочівницьких фермерських господарства. Результати анкетного дослідження свідчать, що в середньому дані підприємства господарюють на 74,4 га сільськогосподарських угідь, з них 69,0 га - рілля, з яких 66,5% складають орендовані землі. Чисельність працівників такого господарства становить 7,1 осіб, з яких 2,8 чоловік - сезонні працівники. На одне таке підприємство припадає 1,2 трактора потужністю 188 к.с., 0,21 комбайна, 0,56 вантажного автомобіля, 0,58 сівалки.

6.Науково доведено, що сучасні інтенсивні технології виробництва овочів неможливі без краплинного зрошення, науково обґрунтованих сівозмін, використання високоврожайних і придатних для механізованого збирання сортів, комплексу заходів із захисту рослин від шкідників і хвороб.

7.Науково обґрунтовано, що для підвищення конкурентоспроможності вітчизняної овочевої продукції, в т.ч. і фермерських господарств, необхідно прискорити гармонізацію стандартів України до вимог ЄС. Міністерству аграрної політики України необхідно розробити систему контролю відповідності продукції, що продається, вимогам стандартів, так як на даний момент немає майже ніякого контролю за збутом некондиційної продукції. На овочевих ринках розвинених країн стають все більше важливими органічні та біотехнологічні продукти, а тому вітчизняним фермерам належить зробити акцент на виробництві органічної продукції, ніша якої на ринку є ще незаповненою. Цьому сприяє те, що величезні площі українських чорноземів розташовані в екологічно чистих регіонах, а засоби захисту рослин та мінеральні добрива через високу ціну є недоступними для приватних товаровиробників.

8.Запропоновано створити в Черкаській області Асоціацію фермерів-овочівників, враховуючи те, що виробництво, зберігання і збут овочів є справою трудомісткою і це все потребує інформаційного забезпечення і консультативної допомоги приватним виробникам продукції.

9.Досліджено найбільш перспективні канали реалізації овочів відкритого ґрунту, до яких відносяться власна торгова мережа, супермаркети, гуртові ринки, а також ярмарки та через Асоціацію овочівницьких фермерських господарств на експорт. Маркетинг овочевої продукції можна розглядати як цикл наступних видів діяльності: дослідження ринку та виявлення найбільш економічно привабливого сегменту споживання овочів; визначення шляхів реалізації продукції; визначення сезонності необхідних поставок; вимог до якості продукції, яка буде запропонована на ринку; визначення оптимальної ціни, яка була б прийнятною для покупців і водночас давала б бажаний прибуток. Особливу увагу необхідно приділити пакуванню, зберіганню, транспортуванню та просуванню продукту до ринків.

10.Розроблено виробничі моделі для овочівницьких фермерських господарств різних типів спеціалізації на площі 25 та 50 га доводять, що найбільш оптимальним варіантом виробництва є комбінована орієнтація (реалізація продукції як через споживчий ринок, так і на переробні підприємства). При цьому показники ритмічності використання трудових ресурсів та рівномірності поставок овочів протягом року дещо гірший, ніж в інших варіантах, але ми отримуємо найвищий рівень рентабельності та розмір прибутку на 1 га.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1.Пархоменко Л.А. Ресурсний потенціал овочівницьких фермерських господарств Черкаської області / Л.А. Пархоменко // Зб. наук. праць УДАУ. -- Умань, 2005. -- Вип. 59. -- С. 587--597.

2.Пархоменко Л.А. Стан і перспективи розвитку галузі овочівництва / Л.А. Пархоменко // Держава та регіони : наук. - виробничий журн. -- 2005. -- № 4. -- С. 191--195.

3.Пархоменко Л.А. Економічна ефективність функціонування фермерських господарств Черкаської області / Л. А. Пархоменко // Зб. наук. пр. Луганського національного аграр. ун - ту / за ред. В. Г. Ткаченко. -- Луганськ : Вид-во ЛНАУ, 2006. -- № 61(84). -- С. 378--382.

4.Пархоменко Л.А. Ефективність використання земельного потенціалу фермерськими господарствами Черкаської області / Л.А. Пархоменко // Зб. наук. пр. Харківського національного аграрного університету. -- Х. : ХНАУ, 2007. -- № 3. -- С. 163--168.

5.Пархоменко Л.А. Місце фермерських господарств Правобережного Лісостепу у виробництві овочів відкритого грунту / Л.А. Пархоменко // Вісник Сумського національного університету : наук.-метод. журн. -- 2007. -- № 4 -5. -- С. 117--122.

6.Бурляй О. Л. Гармонізація стандартів овочів відкритого грунту до вимог ЄС / О. Л. Бурляй, Л.А. Пархоменко // Вісник аграрної науки Причорномор'я : науково - теоретичний фаховий журн. / ОДАУ. -- Вип. 3(42), Т. 2. -- Миколаїв, 2007. -- С. 17--23. (особистий внесок здобувача: виявлення відмінностей між українськими та європейськими стандартами якості для овочів).

7.Пархоменко Л.А. Перспективи виробництва органічної продукції овочівницькими фермерськими господарствами України / Л.А. Пархоменко // Вісник ХНТУСГ. -- Харків : ХНТУСГ, 2008. -- Вип. 70 : Економічні науки. -- С. 214--220.

8.Пархоменко Л.А. Перспективи розвитку овочівницьких фермерських господарств в умовах вступу Україно до СОТ / Л.А. Пархоменко // Зб. наук. пр. Луганського національного аграр. ун - ту/ за ред. В. Г. Ткаченко. -- Луганськ : Книжковий світ, 2009. -- № 90/94. -- С. 140--145.

Матеріали науково-практичних конференцій:

9.Актуальні проблеми економіки АПК : моногр. / за ред. Д.К. Семенди,

О.І. Здоровцова. -- Умань : Видавець “Сочінський“, 2009. -- 346 с. (Особистий внесок автора - особливості розрахунку показників ефективності функціонування овочівницьких фермерських господарств в сучасних умовах. - С. 148 - 155).

10.Пархоменко Л.А. Проблеми розвитку фермерських овочівницьких господарств / Л.А. Пархоменко // Сталий розвиток аграрного сектора економіки : матеріали міжнар. наук.-прак. конф. студ. і молодих учених (Харків, 10-11 червня 2004 р.) / Харк. нац. аграр. ун-т. -- Х., 2004. -- С. 177--180.

11.Пархоменко Л.А. Показники рівня інтенсивності та економічної ефективності роботи овочевого під комплексу АПК / Л.А. Пархоменко // Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України : матеріали V Всеукр. наук.-практ. конф. (26 жовтня 2004 р.). -- Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2004. -- Т. II. -- С. 141-- 143.

12.Пархоменко Л.А. Особливості методики дослідження ефективності функціонування овочівницьких фермерських господарств / Л.А. Пархоменко // Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці : матеріали Міжнар. наук.- теорет. конф., (Житомир, 3-5 березня 2005 р.). -- Житомир : Вид-во “ Державний агроекологічний університет”, 2005. -- Ч. 2. -- С. 25--27.

13.Пархоменко Л.А. Особливості створення та функціонування овочівницьких фермерських господарств / Л.А.Пархоменко // Ринкова трансформація соціально-економічних відносин в АПК : тези доп. Другої Міжнародної наук.-практ. конф., 13 - 15 червня 2005 р., м. Мелітополь / Таврійська державна агротехнічна академія. -- Запоріжжя : ГУ “ЗІДМУ”, 2005. -- С. 170--172.

14.Пархоменко Л.А. Кооперація як фактор ефективного розвитку фермерських господарств / Л. А. Пархоменко // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених (3-5 березня 2006р., м. Умань). -- Умань : УДАУ, 2006. -- С. 131--132.

15.Пархоменко Л.А. Соціально-економічні аспекти розвитку фермерства / Л.А. Пархоменко // Матеріали наук.-практ. конф. (8-9 червня 2007р., м. Умань). -- Умань : УДАУ, 2007. -- С. 122--124.

16.Пархоменко Л.А. Маркетинг овочевої продукції фермерських господарств / Л. А. Пархоменко // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених. -- Умань : УДАУ, 2008. -- С. 108--109.

17.Пархоменко Л.А. Якість овочевої продукції : проблеми та шляхи вирішення / Л.А. Пархоменко // Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених. -- Умань : УДАУ, 2009. -- С. 52--53.

Анотація

Пархоменко Л.А. Організація та ефективність функціонування овочівницьких фермерських господарств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК).

Миколаївський державний аграрний університет. Миколаїв, 2010.

У даній дисертаційній роботі розглянуто, досліджено і удосконалено організаційно-економічні основи функціонування овочівницьких фермерських господарств, а також обґрунтовані заходи щодо підвищення ефективності виробництва в даних організаційних структурах.

Удосконалено визначення поняття “організації виробництва у сільському господарстві та овочівницьке фермерське господарство ”, яке більш точно відповідають сучасним вимогам.

Проаналізовано основні тенденції виробництва продукції та місце фермерських господарств у ньому. Вдосконалено методичні підходи при визначенні рівня економічної ефективності овочівницьких фермерських господарств. Дістали подальший розвиток визначення особливостей галузі овочівництва та шляхи створення фермерських господарств даного напрямку спеціалізації. Внесені пропозиції щодо розвитку агропромислової інтеграції, а саме: створення асоціації овочівницьких фермерських господарств, активізації їх зовнішньоекономічної діяльності та гармонізації вітчизняних господарств до вимог ЄС, розвитку виробництва органічної продукції. Розроблені виробничі моделі для господарств на основі різних типів спеціалізації та раціональних розмірів в залежності від віддаленості до пунктів переробки і реалізації продукції. Виділені необхідні складові для успішного просування на ринок овочів відкритого ґрунту.

Ключові слова: організація, ефективність, фермерські господарства, овочівництво відкритого ґрунту, ринок овочів, інтеграція, асоціація, маркетинг, якість, конкурентоспроможність.

Аннотация

Пархоменко Л.А. Организация и еффективность функционирования овощеводческих фермерских хозяйств. - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (экономика сельского хозяйства и АПК). Николаевский государственный аграрный университет. Николаев, 2010.

В диссертации рассмотренны теоретические и методические основы функционирования овощеводческих фермерских хозяйств и предложены пути повышения уровня эффективности их хозяйствования.

Усовершенствовано понятие “организация производства в сельском хозяйстве” и “овощеводческое фермерское хозяйство”.

Определены особенности отрасли овощеводства, которые заключаются в ее зависимости от имеющихся мощностей первичной обработки, хранения и переработки овощей, каналов их реализации, способности получать прибыль на незначительных площадях посевов, а также высоком уровне эластичности спроса на данную конечную продукцию как по цене, так и по доходам. Исследованы пути создания овощеводческих фермерских хозяйств.

В Украине фермерские хозяйства пока еще играют незначительную роль в производстве сельскохозяйственной продукции, в том числе и продукции овощеводства (3,0% от валового сбора в 2008 году). Причинами данного явления есть неудовлетворительная финансовая поддержка фермерских хозяйств со стороны государства, особенно учитывая большую капиталоемкость данной отрасли.

В Черкасской области функционирует 42 овощеводческих фермерских хозяйства. Результаты проведенного анкетного исследования свидетельствуют, что в среднем одно предприятие ведет производство на 74,4 гектарах сельскохозяйственных угодий, из них 69,0 гектара - пашня, из которых 66,5% составляют арендованные земли. Численность работников такого хозяйства составляет 7,1 лиц, из которых 2,8 человек - сезонные работники. На одно такое предприятие приходится 1,2 трактора мощностью 188 л.с., 0,21 комбайна, 0,56 грузового автомобиля, 0,58 сеялки.

...