Організаційно-економічні основи функціонування агрохімічного сервісу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ЖИТОМИРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Спеціальність 08.00.04 ? економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

УДК 333.24:338.432:631.8

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ АГРОХІМІЧНОГО СЕРВІСУ

Тарасович Людмила

Валеріївна

Житомир ? 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Житомирському національному агроекологічному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Данилко Валерій Кирилович Житомирський державний технологічний університет, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри економіки

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НААН України Підлісецький Гліб Макарович ННЦ “Інститут аграрної економіки” НААН України, завідувач відділу цін на матеріальні ресурси та робочу силу кандидат економічних наук Шмигель Ольга Євстахіївна Чортківський інститут підприємництва і бізнесу Тернопільського національного економічного університету, доцент кафедри обліку і аудиту

Захист дисертації відбудеться 21 жовтня 2010 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 14.083.02 у Житомирському національному агроекологічному університеті Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, 7, ауд. 55.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Житомирського національного агроекологічного університету Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, 7.

Автореферат розісланий 17 вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент В.П. Якобчук

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Трансформаційні перетворення національної економіки спричинили суттєві зміни у сфері агрохімічного сервісу. Нестабільність умов господарювання, низька ефективність виробництва, складний фінансово-економічний стан сільськогосподарських виробників, викликаний нестачею обігових коштів, зумовили зменшення обсягів використання засобів хімізації та послуг, наданих агрохімічною службою. Відтак послаблення потенціалу агрохімічного обслуговування призвело до зниження родючості ґрунтів, зумовило їх низьку продуктивність, зменшення обсягів виробництва, погіршення якості сільськогосподарської продукції. Водночас у зв'язку із інтеграцією України у світове співтовариство, зокрема, набуття членства у СОТ, питання агрохімічного сервісу ідентифікується як одне із ключових, оскільки аграрна продукція має відповідати міжнародним стандартам якості та безпеки для здоров'я людей. Зазначене обумовлює необхідність використання засобів хімізації виключно в науково обґрунтованих обсягах, що не матиме деструктивного впливу на якісні характеристики сільськогосподарської продукції та сприятиме підвищенню її конкурентоспроможності.

Приватизація агрохімічних сервісних структур без залучення у цей процес сільськогосподарських товаровиробників стала головним фактором дестабілізації механізму організаційно-економічних взаємовідносин між сферою агрохімічного обслуговування та сільським господарством, що мало негативний вплив на результати діяльності партнерів з агробізнесу. Наразі нагальною є потреба запровадження економічно виважених механізмів узгодження інтересів суб'єктів ринку агрохімічних послуг. Ефективний агрохімічний сервіс є важливою умовою зміцнення конкурентної позиції сільськогосподарських товаровиробників, що актуалізує необхідність удосконалення організаційно-економічних основ його функціонування.

Теоретико-методологічні проблеми розвитку та функціонування агрохімічного сервісу є предметом дослідження П. Березівського, В. Данилка, А. Заїчковського, Н. Зіновчук, М. Ільчука, М. Калінчика, П. Канінського, О. Крисального, М. Маліка, П. Мосіюка, Г. Підлісецького, А. Стельмащука, І. Топіхи, І. Хомчак, М. Хорунжого, Г. Черевка, І. Червена, О. Школьного та ін. Дослідження питань застосування засобів хімізації та їх впливу на результати господарювання сільгоспвиробників знайшли відображення у працях Н. Баранова, О. Корчинської, С. Криштаба, Н. Лісового, М. Толкача, О. Шмигель та ін. Відзначаючи цінність результатів дослідження названих авторів і сучасних наукових розробок у сфері агрохімічного сервісу, слід зауважити, що окремі аспекти зазначеної проблеми залишаються недостатньо вивченими. Це, насамперед, стосується ідентифікації проблем розвитку та адаптації сфери агрохімічного сервісу до умов ринку, формування ефективних організаційно-економічних відносин суб'єктів агрохімічного сервісу в сучасних умовах. Потребує практичних розробок система організації агрохімічного обслуговування з урахуванням природного, виробничого, ресурсного потенціалу, спеціалізації та екологічної ситуації на рівні окремих регіонів. Актуальність даної проблеми, недостатність її вивчення, наявність дискусійних моментів зумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили завдання та мету, а також наукову та практичну цінність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт Житомирського національного агроекологічного університету за темою: “Розробити і обґрунтувати стратегічні напрями та пріоритети пореформеного розвитку аграрного сектору Північно-Західного регіону України” (номер державної реєстрації 0104U008697). У межах зазначеної теми здобувачем досліджено організаційно-економічні основи функціонування агрохімічного сервісу, розроблено пропозиції щодо удосконалення взаємовідносин підприємств агрохімічного сервісу із сільськогосподарськими товаровиробниками Житомирського регіону.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення організаційно-економічних основ функціонування агрохімічного сервісу. Відповідно до поставленої мети в роботі вирішувались такі завдання:

· уточнити понятійний інструментарій дослідження проблеми, зокрема трактування сутності агрохімічного сервісу;

· розкрити економічне значення агрохімічного сервісу та обґрунтувати його зв'язок із сільськогосподарським виробництвом;

· розглянути досвід організації агрохімічного сервісу в ринково розвинених країнах та обґрунтувати можливості його адаптації до вітчизняних умов;

· окреслити динаміку ринку агрохімічних послуг досліджуваного регіону;

· ідентифікувати проблеми розвитку підприємств агрохімічного сервісу та визначити перспективи їх функціонування;

· обґрунтувати організаційно-економічні основи формування ефективної системи агрохімічного сервісу та створення агрохімічних кооперативів як важливої складової інфраструктурного обслуговування сільського господарства;

· розробити модель регіонального кластера у сфері агрохімічного сервісу.

Об'єктом дослідження є процес становлення та розвитку організаційно-економічних відносин суб'єктів агрохімічного сервісу Житомирської області.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних аспектів формування організаційно-економічних основ функціонування агрохімічного сервісу.

Методи дослідження. Методологічну і теоретичну основу дослідження становили системний та синергетичний підходи до вивчення економіко-організаційних аспектів функціонування агрохімічного сервісу. За допомогою абстрактно-логічного методу, зокрема прийомів аналогії і співставлення, індукції та дедукції, термінологічного аналізу, уточнено трактування сутності агрохімічного сервісу, здійснено теоретичне узагальнення його економічного значення та обґрунтовано зв'язок із сільськогосподарським виробництвом. Для вивчення практичних аспектів ринкової трансформації підприємств агрохімічного сервісу застосовано монографічний метод. При ідентифікації проблем розвитку агрохімічного сервісу та визначенні шляхів їх вирішення використано метод аналізу та синтезу. Статистико-економічні методи (графічний, порівняння, групування) застосовано для оцінки рівня використання засобів хімізації та агрохімічних послуг сільськогосподарськими товаровиробниками, а також при дослідженні тенденцій розвитку агрохімічних формувань Житомирської області. Метод кореляційно-регресійного аналізу дозволив визначити ступінь впливу агрохімічних факторів на урожайність озимої пшениці, а також оцінити вплив фінансово-економічних показників на ефективність діяльності підприємств агрохімічного сервісу. За допомогою методу соціологічних опитувань досліджено сучасні тенденції попиту сільгосптоваровиробників на агрохімічні послуги. У результаті застосування SWOТ- аналізу визначено чинники внутрішнього та зовнішнього середовищ функціонування підприємств агрохімсервісу. При поваріантному прогнозуванні їх розвитку застосовано метод екстраполяції тренду динамічного ряду та метод групової дисперсії. Метод лінійного програмування використано для визначення зон обслуговування агрохімічними сервісними структурами.

Інформаційну базу дослідження склали законодавчі та нормативні акти України з питань хімізації сільського господарства, офіційні матеріали Міністерства аграрної політики України, Державного комітету статистики України, Головного управління статистики в Житомирській області, Головного управління агропромислового розвитку Житомирської області, Житомирського обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції, Обласної інспекції захисту рослин, дані звітності підприємств агрохімічного сервісу та сільськогосподарських підприємств Житомирщини, довідково-нормативні матеріали, наукові публікації вітчизняних і зарубіжних вчених та фахівців з питань хімізації, результати власних досліджень автора, інформаційні ресурси мережі Internet тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

вперше:

· розроблено організаційно-економічні основи формування регіональних агрохімічних кластерів, що ґрунтуються на спорідненій діяльності державних і приватних структур різних організаційно-правових форм та використанні кооперативів з агрохімічного обслуговування сільськогосподарського виробництва;

удосконалено:

· визначення сутності та форм агрохімічного сервісу, що, на відміну від існуючих, розглядає його не лише як сукупність функціонально-орієнтованих видів діяльності у галузі хімізації сільського господарства та взаємопов'язаних із цим інфраструктурних складових, а й передбачає реалізацію аналітичних та організаційних заходів, здійснених з метою моніторингу та контролю стану ґрунтів;

· теоретико-методичні підходи до формування ефективної системи агрохімічного сервісу, зокрема організаційно-економічного механізму взаємовідносин виробників сільськогосподарської продукції та агрохімічних підприємств на основі створення агрохімічних сервісних центрів зі статусом обслуговуючих кооперативів, основні положення якого враховують структуру посівних площ, обсяги вирощування сільськогосподарських культур та зони надання послуг;

дістали подальшого розвитку:

· визначення факторів негативного впливу на функціонування вітчизняної системи агрохімічного сервісу з метою обґрунтування системи заходів для нейтралізації їх деструктивної дії, до основних з яких віднесено низький рівень платоспроможності сільгосптоваровиробників, обмежені обсяги використання засобів хімізації та послуг, недосконалий механізм організаційно-економічних взаємовідносин між суб'єктами агрохімічного сервісу;

· алгометричні прийоми формування етапів розробки стратегії розвитку обслуговуючих агрохімічних структур на основі маркетингової концепції їх розвитку, що враховує поваріантний прогноз зміни найбільш значущих параметрів зовнішнього (попит на агрохімічні послуги на ринку) та внутрішнього (наявність кваліфікованого персоналу, основних виробничих фондів та собівартості послуг) середовищ функціонування підприємств;

· методика побудови концептуальної моделі регіонального кластера у сфері агрохімічного сервісу, в основу якого покладено спеціалізовану інформаційно-консультаційну мережу, діяльність якої спрямовується на формування дієвих організаційно-економічних зв'язків між виробниками агрохімічних засобів, обслуговуючими структурами та сільськогосподарськими виробниками, що сприятиме економічному зростанню кожного із них за рахунок ефекту синергії.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність роботи полягає у розробці науково обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення організаційно-економічних засад функціонування агрохімічного сервісу, зокрема взаємовідносин сільськогосподарських товаровиробників та обслуговуючих агрохімічних підприємств, що матиме позитивний вплив на процес їх адаптації до умов ринку.

Основні положення дисертації, які стосуються стратегічних напрямів розвитку сфери агрохімічного сервісу, використані Головним управлінням агропромислового розвитку Житомирської облдержадміністрації при розробці окремих розділів регіональних програм соціально-економічного розвитку Житомирської області (довідка № 1190/8 від 26.05.10).

Наукові розробки автора позитивно схвалені та використовуються Житомирським обласним державним проектно-технологічним центром охорони родючості ґрунтів і якості продукції при розробці та обґрунтуванні системи оперативних заходів щодо стратегічного розвитку сільськогосподарського виробництва регіону (довідка № 237 від 28.05.10).

Рекомендації щодо формування спеціалізованих сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, основою яких мають стати підприємства агрохімічного сервісу, прийнято до впровадження у ВАТ “Баранівський Райагрохім” (довідка № 36 від 07.05.10).

Теоретичні узагальнення та практичні аспекти організації системи агрохімічного сервісу використовуються у Житомирському національному агроекологічному університеті при викладанні дисциплін “Організація агробізнесу та підприємництва”, “Сільськогосподарська кооперація”, “Економіка підприємства” для підготовки студентів з економічних спеціальностей (довідка № 1045 від 02.06.10).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаним науковим дослідженням. Одержані наукові результати є особистими розробками автора та опубліковані в одноосібних наукових працях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі викладені лише ті положення, що були встановлені в процесі особистих досліджень автора.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідались на Регіональній науково-практичній конференції “Перспективи розвитку фермерства на Поліссі” (Житомир, 2007 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції “Наукова думка 21 століття” (Прага, 2008 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий простір Європи - 2008” (Софія, 2008 р.); Четвертій міжфакультетській науково-практичній конференції молодих вчених “Формування стратегії розвитку регіонального АПК” (Житомир, 2008 р.); VII Пленумі Спілки економістів України та Всеукраїнській науково-практичній конференції “Агропромисловий комплекс України: стан та перспективи розвитку” (Житомир, 2008 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми і механізми відтворення ресурсного потенціалу України в контексті євроінтеграції” (Рівне, 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених “Формування конкурентних переваг аграрної продукції в умовах глобалізації економіки” (Житомир, 2009 р.); VI Міжнародній науково-теоретичній конференції молодих вчених і студентів “Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери” (Донецьк, 2009 р.); П'ятій міжфакультетській науково-практичній конференції молодих вчених “Формування стратегії розвитку регіонального АПК” (Житомир, 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Зрівноважений розвиток регіонів в умовах глобалізації” (Житомир, 2010 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції аспірантів, молодих учених та науковців “Проблеми та перспективи розвитку регіональної ринкової економіки” (Кременчук, 2010 р.), ХХХV науково-практичній міжвузівській конференції, присвяченій Дню університету (Житомир, 2010 р).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 20 наукових праць загальним обсягом 5,78 д. а., з них - 9 статей у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (210 найменувань) та 17 додатків. Текстова частина містить 168 сторінок, 32 таблиці та 34 рисунки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, його мету, об'єкт, предмет та завдання, відображено наукову новизну, практичне значення отриманих результатів та інформацію щодо їх апробації.

У першому розділі - “Теоретичні основи функціонування агрохімічного сервісу” - вивчено та узагальнено основні підходи до визначення сутності агрохімічного сервісу, розкрито його економічне значення та обґрунтовано зв'язок із сільськогосподарським виробництвом, здійснено ретроспективний аналіз формування вітчизняної системи агрохімічного сервісу, розглянуто зарубіжний досвід його організації.

У роботі хімізація розглядається як один із головних важелів підвищення урожайності сільськогосподарських культур, отримання високоякісної продукції та відтворення родючості ґрунтів. Акцентовано увагу на необхідності екологічного та економічного обґрунтування її здійснення. Теоретично доведено, що отримати економічний та екологічний ефект від застосування агрохімічних засобів можливо за умови повноцінного агрохімічного обслуговування при загальному комплексі досягнень науки і практики. Це пов'язано із тим, що без науково обґрунтованого агрохімічного сервісу проведення хімізації може спричинити деструктивний вплив не лише на якість сільськогосподарської продукції, а й на навколишнє середовище в цілому.

Агрохімічний сервіс виконує роль сполучної ланки в системі “виробництво агрохімічних засобів - сільськогосподарське виробництво”, від злагодженості діяльності якої значною мірою залежить ефективність агропромислового виробництва в цілому. У підприємницькій діяльності сільськогосподарських виробників агрохімічний сервіс обумовлюється функціональною зорієнтованістю, оскільки він покликаний обслуговувати вказаний процес у частині забезпечення агрохімічними засобами та послугами з їх практичного використання.

Ретроспективний аналіз дав можливість виділити три основні етапи формування вітчизняної системи агрохімічного сервісу. І етап (до 1991 р.) обумовлюється планово-розподільчою структурою управління процесом забезпечення сільськогосподарських товаровиробників засобами хімізації, а також централізованим встановленням рівня оплати послуг агрохімічної служби. ІІ етап (90_ті рр. - поч. 2000 р.) вирізняється як перехідний, коли недосконалі механізми управління агрохімічним обслуговуванням в умовах трансформаційних змін суттєво вплинули на обсяги застосування засобів хімізації, зумовили скорочення потенціалу сільськогосподарського виробництва, зниження родючості ґрунтів та рівня продовольчої безпеки країни. ІІІ етап (поч. 2000 рр. і до сьогодні) характеризується дистанціюванням держави від процесу забезпечення села агрохімікатами та запровадженням ринкових принципів організації агрохімічного сервісу.

Вивчення досвіду організації агрохімічного сервісу в ринково розвинених країнах дозволило встановити, що характерною позитивною ознакою цього процесу за кордоном є інтеграція суб'єктів ринку агрохімічних послуг, а також належний рівень державної підтримки вказаної сфери. Виявлено, що в умовах вітчизняної економіки формування об'єктивних засад ефективного господарювання передбачає подальшу трансформацію системи агрохімічного сервісу, адже механізм отримання його суб'єктами кінцевого результату має формуватися під впливом вартості інвестованих ними ресурсів.

З огляду на відсутність загального інтегрального показника для розрахунку ефективності агрохімічного сервісу, запропоновано її визначення окремо з позицій агрохімічних структур та сільськогосподарських товаровиробників. Враховуючи те, що діяльність агрохімічних підприємств має специфічні особливості, зокрема, прямий вплив на ґрунт та навколишнє середовище, обґрунтовано необхідність врахування в системі показників економічних та екологічних аспектів ефективності агрохімічного сервісу.

У другому розділі - “Розвиток агрохімічного сервісу в умовах ринку” - досліджено тенденції організаційно-економічних взаємовідносин в системі агрохімічного сервісу, проаналізовано сучасний стан ринку засобів хімізації та рівень їх використання сільськогосподарськими виробниками, визначено характеристики потреби аграріїв у агрохімпослугах, ідентифіковано основні проблеми ринкової адаптації сфери агрохімічного сервісу.

За період трансформаційних перетворень система агрохімічного обслуговування сільського господарства зазнала якісних змін. Процес реорганізації та приватизації власності, скасування системи централізованого розподілу засобів хімізації, розвиток конкуренції на ринку агрохімічних послуг зумовили становлення зв'язків нового типу між суб'єктами агрохімічного сервісу, організаційно-економічні аспекти функціонування яких носять ринковий характер. Сьогодні виробники сільськогосподарської продукції та сервісні агрохімічні організації мають можливість самостійно обирати напрями господарювання та співпраці у сфері агробізнесу з урахуванням індивідуального економічного інтересу (рис. 2).

Дослідження вітчизняного ринку засобів хімізації показали, що за період 2004-2008 рр. випуск мінеральних добрив зріс на 23,8 %. Цьому значною мірою сприяла стабілізація обсягів їх закупівлі внутрішніми споживачами, що пов'язано із можливістю отримання часткової компенсації вартості мінеральних добрив українського виробництва за рахунок держави. Виробничий потенціал підприємств з виробництва засобів захисту рослин спроможний забезпечити потребу внутрішнього ринку лише на 20 %, що стимулює імпортні поставки. Відтак їх випуск за останні п'ять років скоротився у 5,4 раза, а придбання вітчизняних засобів становить 4 % від загального обсягу їх застосування у сільському господарстві України.

Динаміка застосування засобів хімізації сільськогосподарськими товаровиробниками Житомирської області вказує на те, що, починаючи із 2004 р., фіксується поступове збільшення обсягів використання мінеральних добрив. Так, у 2008 р. їх внесено 55 кг д. р. на 1 га посіву, що більше як вдвічі, порівняно із 2004 р., однак втричі менше, ніж у 1991 р. Утім немає втішних результатів у сфері застосування органічних добрив, що викликано негативними тенденціями в галузі тваринництва. Також має місце скорочення обсягів використаних засобів захисту рослин: оброблювана площа зменшилась майже вдвічі за останні п'ять років. Особливо критичною відмічено ситуацію з проведенням меліоративних робіт: при потребі області у вапнуванні на рівні 160-170 тис. га щороку, у 2008 р. цей захід здійснено на 9,5 тис. га сільськогосподарських угідь.

Для визначення впливу агрохімічних факторів на урожайність сільськогосподарських культур, зокрема, провідної культури області - озимої пшениці, здійснено комбінаційне групування сільськогосподарських підприємств регіону за якістю ґрунтів із виділенням підгруп за кількістю внесених мінеральних добрив (табл. 1).

Таблиця 1 Комбінаційне групування сільськогосподарських підприємств за якістю ґрунтів із виділенням підгруп за кількістю внесених мінеральних добрив

Підгрупи за кількістю внесених мінеральних добрив на 1 га посіву, кг д. р.	Кількість підприємств	Урожайність озимої пшениці, ц/га	Якість ґрунту, балів	Питома вага площі посіву, обробленої ЗЗР, %	Середньорічна вартість ОВФ на 1 га посіву, тис. грн.	Кількість працівників на 100 га посіву, чол.	Внесено мінеральних добрив на 1 га посіву, кг д. р./га	Внесено органічних добрив на 1 га посіву, т/га
І група за якістю ґрунту - до 39 балів
А) до 100	19	24,5	35,6	73,7	16,1	23,7	46,6	6,3
Б) понад 101	8	25,4	36,7	50,7	11,0	27,9	174,5	11,7
Разом по І групі	27	25,2	36,4	68,7	15,0	24,6	74,3	7,5
ІІ група за якістю ґрунту - від 40 до 46 балів
А) до 100	10	29,1	42,0	75,4	33,2	24,7	56,4	2,5
Б) понад 101	6	37,7	42,2	82,4	34,4	23,8	165,8	8,3
Разом по ІІ групі	16	34,9	42,1	80,2	34,0	24,1	130,8	6,4
ІІІ група за якістю ґрунту - понад 47 балів
А) до 100	14	39,8	49,5	78,4	44,1	71,1	65,8	11,5
Б) понад 101	27	45,1	50,1	85,5	136,9	38,2	194,2	15,4
Разом по ІІІ групі	41	43,2	49,9	83,0	103,3	50,1	147,7	14,0
У середньому	84	37,8	44,1	79,4	71,7	39,9	128,6	11,2

Встановлено, що із підвищенням якості ґрунту по підгрупах та при збільшенні кількості внесених добрив урожайність озимої пшениці зростає. За результатами кореляційно-регресійного аналізу визначено характер взаємозв'язку між урожайністю зазначеної культури та обсягами агрохімічних заходів. Результативним показником обрано урожайність озимої пшениці (у), а факторними ознаками стали: х1 - середньорічна вартість ОВФ на 1 га посіву, тис. грн.; х2 - кількість працівників на 100 га посіву, чол.; х3 - питома вага посівної площі, обробленої ЗЗР, %; х4 - внесено мінеральних добрив на 1 га посіву, кг д. р.; х5 - внесено органічних добрив на 1 га посіву, т; х6 - якість ґрунту, балів. Отримано рівняння регресії:

у = - 22,9325 + 0,0002 х1 + 0012 х2 + 0,1375 х3 + 0,00162 х4 + 0,2970 х5 + 0,9238 х6.

Виявлена залежність дає підстави стверджувати, що недостатній рівень урожайності озимої пшениці, головним чином, зумовлює низька якість ґрунту та недостатній рівень агрохімічних заходів. Коефіцієнт детермінації (R2 = 0,6207) показує, що варіація урожайності зі зміною факторів складає 62,07 %.

З метою ідентифікації характеристик потреби аграріїв у агрохімічних послугах проведено анкетне опитування 150 керівників сільськогосподарських підприємств Житомирської області, на основі якого окреслено тенденції формування попиту на послуги агрохімічних підприємств, ідентифіковано чинники, що мають вплив на структуру вказаних потреб, охарактеризовано можливості та бажання аграріїв користуватися послугами сервісних структур. Встановлено, що 79,3% респондентів мають потребу в агрохімічних послугах. З'ясовано, що сьогодні основним джерелом їх отримання для 52,3 % опитаних є саме послуги агрохімічних структур, 27,8 % забезпечують ці потреби власними силами, 18,9 % звертаються за товариською допомогою, 1,3 % отримують послуги через кооперативи. 45,4 % респондентів визнали, що їх фінансова неплатоспроможність є найсуттєвішою причиною здійснення агрохімічних заходів самостійно. Водночас виявлено, що використання послуг агрохімічних підприємств обумовлено переважно впливом внутрішніх чинників їх функціонування, зокрема, відсутністю необхідної спеціалізованої техніки, складського приміщення для зберігання хімічних продуктів, браком кваліфікованого персоналу тощо.

Нині на ринку агрохімічних послуг поряд із реформованими підприємствами служби хімізації функціонують дилери, підприємства малого бізнесу, оптові, роздрібні та інші структури. Ґрунтовне дослідження тенденцій розвитку агрохімічних сервісних структур дало можливість зробити висновок про те, що районні агрохімічні підприємства не мають належного впливу на ринку агрохімічних засобів та послуг через дію на ньому посередницьких комерційних організацій. Про це свідчить скорочення обсягів наданих ними за період 2004-2008 рр. послуг на 29 % та отримання вдвічі більших збитків за цей же період часу. Переважній більшості із них не вдалося адаптуватися до роботи в мінливому ринковому середовищі. Це призвело до зміни напряму діяльності, або ж взагалі її припинення. Для визначення факторів, які мають найбільш суттєвий вплив на ефективність роботи агрохімічних підприємств, здійснено кореляційно-регресійний аналіз рівня рентабельності реалізації продукції та послуг. За факторні ознаки обрано показники їх фінансового стану. До моделі включено: - рівень рентабельності, %; - фондовіддача, тис. грн.; - коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості; - коефіцієнт стійкості економічного зростання; - коефіцієнт страхової стабільності. Отримано рівняння:

у = - 55,39 + 20,69 х1 + 11,84 х2 + 11,74 х3 + 40,08 х4.

Встановлено, що для досягнення максимального підвищення рівня рентабельності господарської діяльності підприємств агрохімічного сервісу увагу варто зосередити на адекватній організації управління кредитними ресурсами. Передусім, зважаючи на низьку ефективність діяльності, а тому і незадовільний рівень кредитоспроможності, підприємствам агрохімічного сервісу рекомендується за основне джерело фінансування використовувати власний капітал, зокрема статутний.

У третьому розділі - “Стратегічні напрями функціонування агрохімічного сервісу” - здійснено поваріантний прогноз розвитку підприємств агрохімічного сервісу та визначено перспективи їх функціонування, розроблено пропозиції щодо удосконалення взаємовідносин між агрохімічними структурами та споживачами їх послуг в контексті створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, розроблено модель регіонального агрохімічного кластера.

З метою виявлення тенденцій розвитку агрохімічних сервісних структур здійснено поваріантний прогноз обсягу реалізованої ними продукції та послуг. Враховуючи, що основними факторами зміни останнього є кількість використовуваних ресурсів, також проведено прогноз трудових ресурсів, основних та оборотних фондів, які необхідні для забезпечення відповідного обсягу реалізації (табл. 2).

Таблиця 2 Прогноз розвитку агрохімічних сервісних структур в Житомирській області на 2012 р.

Показник	Варіант прогнозу
	песимістичний	найбільш ймовірний	оптимістичний
Обсяг реалізації продукції та послуг, млн. грн	9,52	14,23	18,93
Кількість працівників, чол.	270	329	387
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, млн. грн	27,85	40,55	48,83
Операційні витрати, млн. грн	10,94	15,36	19,79

Встановлено, що рівень розвитку підприємств агрохімічного сервісу визначатиметься під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників їх функціонування. В контексті зазначеного актуалізується необхідність посилення ролі стратегічного планування їх діяльності та маркетингових досліджень, що обумовлено орієнтацією сервісних структур на вимоги цільового ринку. У роботі запропоновано етапи розробки стратегії розвитку підприємств агрохімічного сервісу з урахуванням маркетингового підходу, кожен з яких передбачає формування системи моделей, які у своїй сукупності мають забезпечити ефективне управління діяльністю підприємства.

Запропоновано форму організації агрохімічного обслуговування на основі створення спеціалізованих сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів міжрайонного рівня із формуванням структурних підрозділів у межах кожного із них. З метою збереження матеріально-технічної бази та кваліфікованих фахівців агрохімічної служби доцільно, щоб основою таких кооперативів стали реформовані сервісні структури. Як показали дослідження, сьогодні має місце неповна завантаженість їх виробничих потужностей, а ведення взаємовигідного бізнесу на кооперативних засадах дасть змогу підприємствам відновити свої функції (рис. 3). У структурі кооперативу передбачено створення інформаційно-консультаційного центру, служби екологічного моніторингу, маркетингового відділу, агрохімічної лабораторії, відділу фасування засобів хімізації.

Обґрунтовано організаційно-економічний механізм взаємовідносин в кооперативі, основні положення якого зазначатимуться у договорах щодо надання послуг. Розмір пайового внеску встановлюватиметься пропорційно до обсягів послуг, отриманих через кооперативне об'єднання. Доцільним при цьому є використання розрахункових коефіцієнтів, які слід прив'язувати до одиниці виду послуги.

З метою визначення оптимальної зони обслуговування та обсягів постачання засобів хімізації кожним із підприємств агрохімічного сервісу побудовано транспортну задачу закритого типу. Кількість сільгосппідприємств в області є достатньо великою, тому в дослідженні враховано відстані від агрохімічних структур до центрів адміністративних районів. Водночас обґрунтованим є забезпечення мінімуму відстані між зазначеними членами кооперативу з поправкою на фізичну масу мінеральних добрив. Змістовно задачу сформульовано так: мінімізувати відстань (а отже і витрати) перевезень засобів хімізації, необхідних для нормального функціонування СОК “Агрохімічний сервісний центр”, виражену у тонно-кілометрах: агрохімічний ринковий товаровиробник послуга

,

за обмежень:

де - множина сільгосппідприємств-споживачів засобів хімізації; - множина агрохімічних підприємств-постачальників засобів хімізації; - шуканий обсяг засобів хімізації, яким -тий постачальник має забезпечити -го споживача; - відстань від -го постачальника до -го споживача; - потреба кожного -го споживача в засобах хімізації.

Встановлено, що оптимальний розподіл зон обслуговування передбачає формування 6 регіонів. При цьому найбільший оборот засобів хімізації, а саме мінеральних добрив, матимуть ДП “Попільнянський Агрозахист” та ВАТ “Баранівський Райагрохім”. На основі розрахунку вартості послуг за різними джерелами отримання встановлено, що вартість послуг кооперативу передбачається в середньому на 6,8 % нижчою, ніж проведення їх власними силами сільгосптоваровиробників, та на 32,4 % - від вартості послуг, наданих районними агрохімічними формуваннями.

Розроблено модель регіонального агрохімічного кластера, метою якого буде сприяння налагодженню організаційно-економічних взаємозв'язків між суб'єктами агрохімічного сервісу на основі формування спеціалізованої інформаційно-консультаційної мережі (ІКМ), що забезпечить повноцінне агрохімічне обслуговування сільгоспвиробництва в регіоні (рис. 4).

Завдяки спільній ІКМ полегшиться доступ до необхідної кожному із учасників кластера інформації. Відтак виробники засобів хімізації отримуватимуть інформацію щодо перспектив виробництва агрохімічних продуктів, що сприятиме їх стратегічному розвитку. Агрохімічні структури володітимуть інформацією відносно потенційного та реального попиту на ринку агрохімічних засобів та послуг. Це дозволить розробити індивідуальні комплекси маркетингу для окремих груп сільськогосподарських виробників. У комерційних структур з'явиться мотив до розширення сфери діяльності у контексті не лише постачання засобів хімізації, а й забезпечення необхідними для споживачів супутніми послугами. Сільськогосподарські виробники, у свою чергу, будуть спроможні обрати найбільш прийнятних для них постачальників агрохімічних засобів та послуг.

Обґрунтовано доцільність здійснення у межах кластера моніторингу, головним завданням якого буде постійне спостереження й посилення контролю у сфері застосування агрохімічних засобів та забезпечення об'єктивних засад здійснення виваженої політики місцевих державних органів влади щодо формування ефективної системи агрохімічного сервісу. Завдяки розробленим на основі моніторингу рекомендаціям стане можливим створення банку даних об'єктивної статистики відносно впливу агрохімікатів на навколишнє середовище та сільськогосподарську продукцію, а також розробка методичних підходів до їх оцінки.

Вкрай необхідною є державна підтримка сфери агрохімічного сервісу, регулятивний інструментарій якої має ґрунтуватися на економічному стимулюванні сільськогосподарських виробників раціонально використовувати землю та засоби хімізації і нести відповідальність за наслідки їх застосування. З урахуванням зазначеного розроблено організаційно-економічний механізм стимулювання виробництва екологічно безпечної продукції рослинництва, який включає три блоки: економічні важелі та стимули (пільгове оподаткування та кредитування, підвищення закупівельної ціни, пільгові ціни на послуги та засоби виробництва, державне страхування); економічні санкції при забрудненні довкілля та порушенні технології виробництва (зниження цін на екологічно забруднену продукцію, система штрафів, підвищення плати за землю); організаційно-правові (стандарти на сільгосппродукцію, контроль її якості, інформаційне забезпечення виробників, екологічний моніторинг). Запропонований механізм вбачається доцільним, оскільки за умови його реалізації забезпечується пріоритетність інтересів споживача, а не одержання сільськогосподарським товаровиробником прибутків у будь-який спосіб, в т. ч. перевищуючи встановлені нормативи застосування агрохімічних засобів.

ВИСНОВКИ

Результати дослідження дозволити отримати теоретичні висновки і на їх основі обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення організаційно-економічних основ функціонування агрохімічного сервісу, а саме:

1. Агрохімічний сервіс слід розглядати не лише як сукупність видів діяльності у сфері хімізації сільського господарства та взаємопов'язаних із цим інфраструктурних складових, а й враховувати реалізацію аналітичних та організаційних заходів, здійснених з метою моніторингу та контролю за якісним станом ґрунтів. У підприємницькій діяльності сільськогосподарських виробників, процес розвитку якої включає постачання ресурсів, виробництво, зберігання, переробку та дистрибуцію сільськогосподарської продукції, призначення агрохімічного сервісу є функціонально зорієнтованим, оскільки він покликаний обслуговувати цей процес у частині забезпечення агрохімічними засобами та виробничими послугами з їх практичного використання.

2. Встановлено, що в процесі трансформацій економіки сфера агрохімічного сервісу зазнала якісних перетворень. Це зумовлено переходом від системи централізованого управління агрохімічним обслуговуванням до його функціонування за ринковими принципами. Зазначене сприяло розвитку конкуренції на ринку агрохімічних послуг, однак суттєво позначилось на взаємовідносинах суб'єктів агрохімічного сервісу. Доведено, що в сучасних умовах господарювання нагальною є потреба запровадження економічно виважених механізмів узгодження інтересів партнерів з агробізнесу, що сприятиме їх адаптації до мінливого ринкового середовища.

3. Дослідження зарубіжного досвіду організації агрохімічного сервісу дозволило визначити ряд перспективних напрямів його розвитку у вітчизняних умовах, зокрема, - це поширення вертикальної та горизонтальної інтеграції суб'єктів агрохімічного сервісу, у т. ч. організація кооперативних зв'язків при виконанні агрохімічних робіт з метою забезпечення ефективного агрохімічного обслуговування сільськогосподарського виробництва та максимізації прибутку виробників сільськогосподарської продукції.

4. Динаміка використання агрохімічних засобів та послуг у Житомирській області вказує на те, що нині має місце критично мінімальний рівень агрохімічного обслуговування сільськогосподарського виробництва. Позитивні зміни відмічено лише із використанням мінеральних добрив. У сфері застосування органічних добрив, засобів захисту рослин та меліоративних сполук мають місце негативні тенденції. На основі проведеного кореляційно-регресійного аналізу встановлено пряму залежність між урожайністю сільськогосподарських культур та обсягами агрохімічних заходів.

5. У результаті соціометричного дослідження визначено характеристики потреби сільськогосподарських товаровиробників у агрохімічних послугах. Виявлено, що для 79,3 % респондентів агрохімічне обслуговування є необхідним. При цьому найбільшою мірою потребують сторонньої допомоги при здійсненні агрохімічних заходів підприємства із задовільним економічним станом та ті, які почали працювати відносно недавно. Для 45,4 % опитаних основною причиною незадовільного агрохімічного обслуговування власного виробництва є низька фінансова забезпеченість. Відсутність необхідної спеціалізованої техніки, кваліфікованого персоналу, складських приміщень для зберігання хімпродукції тощо є головними чинниками, що зумовлюють необхідність виконання агрохімічних робіт сторонніми організаціями.

6. Оцінка сучасного стану та тенденцій розвитку підприємств агрохімічного сервісу дає підстави стверджувати про нестачу фінансових ресурсів. Отже, для досягнення необхідного підвищення рівня рентабельності їх діяльності першочергове значення має організація управління кредитними ресурсами та використання статутного капіталу підприємств.

7. На основі аналізу результатів поваріантного прогнозу розвитку агрохімічних сервісних структур Житомирської області встановлено, що у близькій перспективі ефективність їх діяльності найбільшою мірою буде визначатися змінами у зовнішньому та внутрішньому середовищах їх функціонування. Враховуючи зазначене, обґрунтовано необхідність посилення ролі стратегічного планування та маркетингової діяльності, що обумовлюється необхідністю їх орієнтації на вимоги цільового ринку. Запропоновано етапи розробки стратегії їх розвитку з урахуванням маркетингового підходу, кожен з яких передбачає формування системи моделей, які у своїй сукупності мають забезпечити ефективне управління діяльністю підприємства.

8. Запропоновано форму організації агрохімічного обслуговування на основі створення спеціалізованих сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Доведено, що такий підхід сприятиме відродженню системи агрохімічного сервісу на ринково орієнтованих засадах та забезпечить збереження матеріально-технічної бази і кваліфікованого персоналу агрохімічної служби.

9. Розроблено модель регіонального агрохімічного кластера, метою якого є сприяння налагодженню організаційно-економічних взаємозв'язків між суб'єктами агрохімічного сервісу на основі формування спеціалізованої інформаційно-консультаційної мережі. Обґрунтовано доцільність здійснення у межах кластера моніторингу, головним завданням якого буде постійне спостереження й посилення контролю у сфері застосування агрохімічних засобів та забезпечення об'єктивних засад здійснення обґрунтованої політики місцевих органів влади щодо формування ефективної системи агрохімічного сервісу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Данилко В. К. Аналіз використання пестицидів в сільському господарстві України / В. К. Данилко, Л. В. Тарасович // Вісн. ЖДТУ. Сер.: екон. науки. - 2008. - № 1 (43). - С. 157-162.

2. Тарасович Л. В. Стан та проблеми агрохімічного забезпечення сільськогосподарських підприємств / Л. В. Тарасович // Проблеми статистики: зб. наук. пр. НДІ статистики Держкомстату України. - 2007. - № 8. - С. 93-98.

3. Тарасович Л. В. Роль хімізації в підвищенні ефективності сільськогоспо-дарських угідь / Л. В. Тарасович // Вісн. ДАЕУ. - 2008. - № 1. - С. 317-323.

4. Тарасович Л. В. Розвиток і становлення системи агрохімічного обслуговування: організаційно-історичний аспект / Л. В. Тарасович // Вісн. ЖДТУ. Сер.: економічні науки, 2008. - №2 (44). - С. 295-300.

5. Тарасович Л. В. Еколого-економічні аспекти застосування засобів хімізації / Л. В. Тарасович // Вісн. НУВГП. Сер.: економіка. - 2008. - № 2 (42). - С. 250-257.

6. Тарасович Л. В. Проблеми агрохімічного сервісу на шляху до євроінтеграції / Л. В. Тарасович // Вісн. НУВГП. Сер.: економіка. - 2008. - № 4. - С. 133-138.

7. Тарасович Л. В. Формування ринку агрохімічних послуг у контексті перспектив сталого розвитку / Л. В. Тарасович // Економіка АПК. - 2008. - № 9. - С.139-142.

8. Тарасович Л. В. Статистична оцінка застосування добрив у сільськогосподарських підприємствах Житомирської області / Л. В. Тарасович // Наук. вісник Держ. акад. статистики, обліку та аудиту. -2009. - № 1 (22). - С. 25-32.

9. Тарасович Л. В. Тенденции формирования спроса на услуги агрохимических предприятий / Л. В. Тарасович // Sustainable development of the region: Management theory and studies for rural business and infrastructure development, Research papers 21 (2), 2010. - С. 145-154.

В інших виданнях:

10. Тарасович Л. В. Необхідність покращення стану агрохімічного сервісу на Поліссі / Л. В. Тарасович // Перспективи розвитку фермерства на Поліссі: матеріали регіональної наук.-практ.конф. - Житомир, 2007. - С. 46-49.

11. Тарасович Л. В. Еколого-економічна оцінка агрохімічного забезпечення: регіональний аспект / Л. В. Тарасович // Формування стратегії розвитку регіонального АПК: матеріали 4-ої міжфакультетської наук.-практ. конф. молодих вчених. - Житомир: Вид-во “ДАЕУ”, 2008. - С. 58-61.

12. Тарасович Л. В. Тенденція проведення агрохімічних робіт на Житомирщині / Л. В. Тарасович // Наукова думка 21 століття: матеріали 4-ої міжнар. наук.-практ. конф. - Прага, 2008. - Т. 4. - С.78-81.

13. Тарасович Л. В. До питання про світовий досвід застосування засобів хімізації / Л. В. Тарасович // Науковий простір Європи: матеріали 4-ої міжнар. наук.-практ. конф. - Софія, 2008. - Т. 8. - С. 27-30.

14. Тарасович Л. В. Економічний аналіз використання засобів хімізації в аграрних підприємствах Житомирщини / Л. В. Тарасович // Агропромисловий комплекс України: стан та перспективи розвитку: наук. зб. за матеріалами VII Пленуму Спілки економістів України та Всеукр. наук.-практ. конф. / під заг. ред. В. В. Оскольського. - К.: Аратта, 2009. - С. 327-335.

15. Тарасович Л. В. Трансформація системи агрохімічного сервісу сільськогосподарських підприємств / Л. В. Тарасович // Формування стратегії розвитку регіонального АПК: матеріали 5-ої міжфакультетської наук.-практ. конф. молодих вчених. - Житомир: Вид-во “ДАЕУ”, 2009. - С. 58-61.

16. Тарасович Л. В. Механізм забезпечення сільськогосподарських товаровиробників засобами хімізації / Л. В. Тарасович // Формування конкурентних переваг аграрної продукції в умовах глобалізації економіки: матеріали всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених. - Житомир: ПП “Рута”. - 2009. - С.134-137.

17. Тарасович Л. В. До питання про вдосконалення системи агрохімічного обслуговування аграрної сфери / Л. В. Тарасович // Актуальні проблеми економічного і соціального ризвитку виробничої сфери: матеріали міжнар. наук.-теорет.конф.молодих учених і студентів: у 2-х т. - Донецьк: ДВНЗ “Донецький нац. технічний ун-т”, 2009. - Т. 2. - С. 228-230.

18. Тарасович Л. В. Обслуговуюча кооперація як перспективна форма організації агрохімічного сервісу в умовах ринку / Л. В. Тарасович // Зрівноважений розвиток регіонів в умовах глобалізації: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Житомир: ПП “Рута”, 2010. - С. 255-260.

19. Тарасович Л. В. Принципи організації агрохімічного сервісу в зарубіжних країнах / Л. В. Тарасович // Проблеми та перспективи розвитку регіональної ринкової економіки: матеріали 5-ої міжнар. наук.-практ. конф. аспірантів, молодих учених та науковців. - Кременчук: К ДУЕП, 2010. - С. 220-222.

20. Тарасович Л. В. Агрохімічний сервіс: реалії та перспективи розвитку в ринкових умовах господарювання / Л. В. Тарасович // Тези ХХХV наук.-практ. міжвузівської конф., присвяченої Дню ун-ту: в 2_х т. - Житомир: ЖДТУ, 2010. - Т 2. - С. 104-105.

АНОТАЦІЯ

Тарасович Л. В. - Організаційно-економічні основи функціонування агрохімічного сервісу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Житомирський національний агроекологічний університет Міністерства аграрної політики України, м. Житомир, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних, методологічних та практичних аспектів формування організаційно-економічних основ функціонування агрохімічного сервісу. Визначено сутність агрохімічного сервісу та обґрунтовано його зв'язок із сільськогосподарським виробництвом. Здійснено ретроспективний аналіз становлення вітчизняної системи агрохімічного сервісу, визначено чинники її державного та ринкового регулювання. Узагальнено зарубіжний досвід організації агрохімсервісу. Окреслено ринок агрохімічних засобів та послуг, рівень їх використання у сільському господарстві. Ідентифіковано проблеми ринкової адаптації сфери агрохімічного сервісу. Здійснено поваріантний прогноз розвитку агрохімічних сервісних структур. Обґрунтовано напрями удосконалення взаємовідносин між сільгосптоваровиробниками та агрохімічними підприємствами на основі їх кооперування. Розроблено модель регіонального агрохімічного кластера.

Ключові слова: агрохімічний сервіс, засоби хімізації, організаційно-економічні взаємовідносини, обслуговуюча кооперація, регіональний агрохімічний кластер, моніторинг.

Тарасович Л. В. - Организационно-экономические основы функционирования агрохимического сервиса. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Житомирский национальный агроэкологический университет Министерства аграрной политики Украины, г. Житомир, 2010.

Диссертация посвящена исследованию теоретических, методологических и практических аспектов формирования организационно-экономических основ функционирования агрохимического сервиса. Определена сущность агрохимического сервиса, обосновано его связь с сельскохозяйственным производством и роль экологического аспекта в осуществлении химизации сельского хозяйства. Осуществлен ретроспективный анализ становления отечественной системы агрохимического сервиса. Рассмотрены тенденции организационно-экономических взаимоотношений в указанной системе на общегосударственном и региональном уровнях, определены факторы ее государственного и рыночного регулирования. Выявлено, что количественные и качественные преобразования в системе агрохимического сервиса способствовали развитию конкуренции, однако существенно отразились на механизме взаимоотношений между его субъектами.

...