Науково-методологічні основи формування інноваційно-інвестиційного механізму соціально-економічного розвитку регіонів України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

удк 322.146:330.341.1

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Науково-методологічні основи формування інноваційно-інвестиційного механізму соціально-економічного розвитку регіонів України

Спеціальність 08.00.05 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

Комеліна Ольга Володимирівна

Полтава - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор, заслужений працівник освіти України Онищенко Володимир Олександрович, Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри фінансів, банківської справи та державного управління, ректор

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Поважний Олександр Станіславович, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри фінансів, ректор;

доктор економічних наук, професор Бубенко Павло Трохимович, Північно-Східний науковий центр НАН України і МОН України (м. Харків), директор;

доктор економічних наук, професор Заяць Тетяна Анатоліївна, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України (м. Київ), завідувач відділом проблем відтворення людського капіталу та розселення населення

Захист відбудеться «23» грудня 2010 р. об 1100 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 44.052.03 у Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка Міністерства освіти і науки України за адресою: 36011, м. Полтава, проспект Першотравневий, 24, ауд. 218.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка Міністерства освіти і науки України за адресою: 36011, м. Полтава, проспект Першотравневий, 24

Автореферат розісланий «23» листопада 2010 р.

Т. в. о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради Б.Я. Кузняк

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасний характер реформування господарства України, новітні тенденції глобалізації та регіоналізації розвитку зумовлюють необхідність усебічного аналізу трансформації інноваційно-інвестиційного простору України, визначення стратегічних цілей і пріоритетних напрямів його подальшої розбудови. Це вимагає дослідження регіону як важливого суб'єкта економічних відносин, координатора соціально-економічного розвитку, а також каталізатора ділової активності й розгортання інноваційно-інвестиційних процесів, формування сприятливого підприємницького середовища на основі ефективної регіональної політики. У той же час існуючі регіональні відмінності у передумовах та факторах інноваційно-інвестиційного розвитку, темпах і масштабах трансформаційних процесів зумовлюють чітко виражену соціально-економічну специфічність усіх складових господарського комплексу регіонів та потребують упровадження нових форм і методів управління їх розвитком на системній основі, застосування різних економічних регуляторів на державному та регіональному рівнях. Усе це зумовлює необхідність глибокого теоретичного аналізу сутності та тенденцій інноваційно-інвестиційного розвитку, виявлення протиріч, що впливають на соціально-економічний результат, характер і швидкість інноваційних перетворень, вивчення та узагальнення сучасного теоретичного забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку, створеного світовою та вітчизняною наукою.

Теорія інноваційного розвитку знайшла відображення у працях зарубіжних і вітчизняних учених В. Александрової, О. Амоші, Л. Антонюк, Ю. Бажала, Л. Безчасного, Д. Бессанта, А. Гальчинського, В. Геєця, С. Глазьєва, М. Данька, В. Денисюка, П. Друкера, І. Єгорова, Н. Іванової, С. Ілляшенка, А. Кузнецової, Н. Краснокутської, О. Лапко, Б. Лундвалла, І. Макаренка, Б. Маліцького, В. Мельника, Л. Нейкової, Р. Нельсона, С. Онишко, В. Онищенка, В. Онікієнка, В. Осецького, К. Павітта, Й. Парка, О. Поважного, В. Соловйова, А. Сухорукова, Д. Тідда, Л. Федулової, К. Фрімена, В. Семиноженка, М. Шарко, Й. Шумпетера, Ю. Яковця та багатьох інших. Регіональну проблематику інноваційно-інвестиційного розвитку України вивчали П. Бубенко, З. Варналій, В. Василенко, З. Герасимчук, В. Гришко, М. Долішній, С. Дорогунцов, В. Дубіщев, Я. Жаліло, Т. Заяць, С. Злупко, С. Іщук, В. Куценко, В. Пила, О. Сологуб, Д. Стеченко, Д. Черваньов, Л. Чернюк, О. Чмир, В. Чужиков, Л. Яковенко й інші. Разом із тим недостатньо розробленими залишаються проблеми формування інноваційно-інвестиційного механізму побудови ефективної інтегрованої системи забезпечення комплексного соціально-економічного розвитку на регіональному рівні, що обумовило вибір теми дослідження, визначення її мети та завдань.

Головна ідея роботи полягає у розв'язанні проблеми переходу на інноваційно-інвестиційну модель розвитку України та її регіонів, визначенні стратегічних напрямів трансформації їх простору і в розробленні на системній основі механізму оптимізації інноваційно-інвестиційної діяльності, що мають створити синергетичний ефект у забезпеченні конкурентоспроможності регіонів України з урахуванням існуючих диспропорцій їх соціально-економічного стану та сучасних впливів глобалізаційних процесів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з науковими дослідженнями Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка, зокрема з темами «Теоретичні основи формування господарського механізму регіонів України» (номер державної реєстрації 0102U004705), в межах цієї теми досліджено сутність організаційно-економічного механізму забезпечення соціально-економічного розвитку регіону та його інноваційно-інвестиційної складової; «Інноваційний зміст сталого розвитку регіонів України» (державний реєстраційний номер 0105U000770), де автором визначено особливості формування інноваційно-інвестиційного простору України; «Механізм формування фінансово-інвестиційного потенціалу регіонів в умовах сталого розвитку України» (державний реєстраційний номер 0105U000769), в межах теми автором обґрунтовано інструменти забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку регіонів країни; «Інноваційно-інвестиційні механізми реалізації стратегії соціально-економічного розвитку регіонів України в умовах світової фінансово-економічної кризи» (державний реєстраційний номер 0110U002260) - розроблено механізми активізації інноваційно-інвестиційної діяльності на державному та регіональному рівнях.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є обґрунтування теоретико-методологічних засад і розроблення практичних рекомендацій щодо формування механізму інноваційно-інвестиційної діяльності в регіонах України та вдосконалення їх системної організації.

Реалізація поставленої мети визначила розв'язання таких завдань:

- теоретично обґрунтувати сутність і зміст інноваційно-інвестиційної діяльності з урахуванням ролі та місця регіону в системі економічних відносин в умовах трансформаційних процесів;

- узагальнити існуючі підходи щодо формування національної та регіональної інноваційно-інвестиційних систем;

- визначити й класифікувати сукупність факторів формування глобальної конкурентоспроможності України та її регіонів;

- обґрунтувати методологічні засади дослідження регіону як складної інтегрованої поліструктурної соціально-економічної системи й визначити вплив факторів просторової організації інноваційно-інвестиційної діяльності на його розвиток;

- розробити методику діагностики та моніторингу інноваційно-інвестиційної діяльності регіону й на цій основі запропонувати методичні підходи щодо визначення пріоритетів структурно-технологічної перебудови регіону;

- виявити та оцінити соціально-економічні, науково-інноваційні передумови й тенденції структурно-динамічних зрушень інноваційно-інвестиційної діяльності регіонів і їх вплив на трансформацію регіонального простору;

- розробити концептуальні засади та перспективні моделі управління інноваційно-інвестиційним розвитком регіону;

- визначити шляхи вдосконалення фінансового механізму забезпечення інноваційно-інвестиційної діяльності, а також обґрунтувати напрями

розв'язання проблеми оптимізації використання бюджетних коштів у реалізації регіональних інноваційних проектів;

- запропонувати інноваційно-інвестиційні механізми реалізації стратегії соціально-економічного розвитку регіону на засадах системного підходу шляхом реалізації інноваційно-інвестиційної діяльності регіону в розрізі галузевих і функціональних стратегій та його територіальних складових;

- обґрунтувати напрями формування інформаційної системи забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку й управління регіональною соціально-економічною системою;

- побудувати оптимізаційну модель впливу інноваційно-інвестиційних механізмів на соціально-економічний розвиток регіону та імітаційну модель функціонування регіональної інноваційно-інвестиційної системи.

Об'єктом дослідження є економічні відносини в процесі інноваційно-інвестиційного забезпечення соціально-економічного розвитку регіональних систем.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні основи інноваційно-інвестиційного розвитку регіонів України та обґрунтування напрямів удосконалення механізмів їх системної організації в трансформаційний період.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є системний метод пізнання, поєднання загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, аналізу й синтезу, історичного і логічного, індукції та дедукції, статистичних порівнянь, що дало змогу розкрити соціально-економічну сутність категорій «інвестиції», «інновації», «інноваційно-інвестиційний розвиток», «інноваційно-інвестиційна діяльність», їхню єдність і суперечності між ними, вплив різних факторів на інвестиційні й інноваційні процеси та їх взаємозв'язок. На основі методів системно-структурного аналізу визначено роль України в системі забезпечення її глобальної конкурентоспроможності, встановлено особливості формування інноваційно-інвестиційного простору регіонів. Методи економіко-математичного та імітаційного моделювання - для визначення параметрів розвитку регіональних інноваційно-інвестиційних систем та виявлення впливу механізмів його забезпечення.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі й нормативно-правові акти з питань реалізації інвестиційної та структурно-інноваційної політики в Україні, укази Президента України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, звітні дані Міністерства фінансів України, Національного банку України, офіційні публікації ООН, МВФ, Світового банку та інших міжнародних організацій, матеріали наукових установ, а також результати соціологічних досліджень у процесі формування стратегій розвитку Полтавського регіону та Полтавського району.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

вперше:

- розроблено теоретико-методологічні засади інноваційно-інвестиційної діяльності з розкриттям сутності таких оновлених економічних категорій як «інновації», «інвестиції», «інноваційна система», «інноваційний розвиток», «інноваційний процес», «інтелектуальний потенціал», «інноваційна діяльність» у нових ринкових умовах господарювання й визначено їх роль у створенні

конкурентоспроможного територіального продукту, що є вихідним моментом для розвитку теорії та методології інноватики як нового напряму наукових досліджень;

- розкрито економічну сутність і зміст інноваційно-інвестиційної діяльності в регіонах України як двоєдиного взаємообумовленого процесу змін, в якому органічно поєднані механізми впровадження й створення інновацій і їх фінансове забезпечення та інтеграції дій держави й регіону в цілеспрямовану систему впливу на основі розподілу функцій та повноважень суб'єктів інноваційно-інвестиційних відносин і забезпечення відповідних умов їх реалізації;

- обґрунтовано нову парадигму регіонального саморозвитку, яка базується на теорії економічного зростання, її збагачення у частині формування конкурентного потенціалу регіонів та підвищення їх конкурентоспроможності за рахунок подальшого розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності й перетворення цього процесу в системний, здатний супроводжуватися виникненням синергетичних ефектів. Це дає змогу перейти від традиційного до функціонального наповнення діяльності органів регіональної влади, їх перетворення в реального учасника інноваційно-інвестиційних процесів на основі активного застосування стратегічного менеджменту, маркетингових інновацій, використання інструментів технічної, соціальної, управлінської самоорганізації, самонастроювання та самоорганізації регіональної інноваційно-інвестиційної системи;

- визначено інноваційно-інвестиційний вектор формування стратегії розвитку Полтавського регіону, практична реалізація якої базується на застосуванні сучасних інноваційно-інвестиційних механізмів залучення наявного ресурсного потенціалу, включаючи деталізовані функціональні стратегії розвитку - інноваційно-інвестиційну, людського розвитку, підприємницького потенціалу, використання територіальних, людських ресурсів тощо, формування конкурентоспроможного територіального продукту;

вдосконалено:

- класифікацію інновацій, що, на відміну від існуючих, базується на визначенні ролі, функцій, властивостей та позиціонуванні кожної окремої інновації в їх загальній системі; створює нові можливості для ідентифікації відносин між суб'єктами ІІД, включаючи регіон;

- методику діагностування та моніторингу інновацій на державному й регіональному рівнях, що поряд із наявними підходами визначає роль, місце та значення органів державної і регіональної влади у реалізації інноваційно-інвестиційного процесу на регіональному рівні, виступає підґрунтям зіставлення задекларованих напрямів ІІД та таких, що практично реалізуються на будь-якому рівні її організації, включаючи регіональний;

- методологічний підхід щодо оцінювання регіональних інноваційно-інвестиційних систем як інтегрованої моделі інноваційних процесів і механізмів їх інвестиційного забезпечення, який виступає як база моделювання їх розвитку, та, на відміну від існуючих підходів, створює основи визначення бажаної траєкторії інноваційно-інвестиційного розвитку регіонів з урахуванням

установлених цілей, пріоритетних напрямів їх загальної стратегії й наявного потенціалу;

- наукові засади обґрунтування та вибору типу регіональних інноваційних стратегій і механізмів їх реалізації, визначення організаційних форм інноваційно-інвестиційної діяльності, моделей та механізмів їх функціонування у бізнес-середовищі при реалізації значних регіональних інноваційно-інвестиційних проектів;

- методичні основи створення регіональної інформаційної системи забезпечення інноваційно-інвестиційної діяльності з урахуванням наявного суб'єктного потенціалу та управління розвитком регіональної соціально-економічної системи;

- концептуальні засади формування організаційно-економічного механізму реалізації інноваційно-інвестиційного розвитку регіонів України, вибору оптимальних моделей управління регіоном з урахуванням конкурентних позицій суб'єктів інноваційної діяльності, форм реалізації, механізмів, інструментів, засобів, важелів державного регулювання, управління, регіонального менеджменту та адміністрування й збалансування їх впливу на соціально-економічний розвиток регіону;

дістало подальшого розвитку:

- визначення масштабу та характеру структурно-динамічних змін інноваційно-інвестиційного розвитку регіонів України, ступеня диспропорцій у формуванні інноваційно-інвестиційного простору регіонів країни на основі ідентифікації їх місця й особливостей розвитку;

- комплексний підхід щодо вибору механізмів активізації інноваційно-інвестиційної діяльності на регіональному рівні, форм і методів підтримки розвитку регіону в межах державної регіональної інноваційно-інвестиційної політики та механізмів реалізації комплексної інноваційно-інвестиційної політики розвитку регіону при розв'язанні його соціально-економічних проблем;

- напрями вдосконалення територіальної організації інноваційно-інвестиційного простору, що включають оптимізацію територіально окреслених потоків ресурсів інноваційного розвитку та управління ними, вдосконалення системи інноваційних відносин, упровадження нових організаційних форм взаємодії суб'єктів господарювання, зокрема кластеризації простору, оптимізацію системи економічних зв'язків і регіональних змін в умовах глобалізації;

- шляхи формування комплексної моделі фінансового механізму забезпечення інноваційно-інвестиційної діяльності, що, на відміну від існуючих розробок, передбачає узгодження фінансових методів, важелів, інструментів, нормативно-правового забезпечення цієї діяльності на державному, регіональному, галузевому рівнях і рівні підприємства, та організаційно-економічного механізму управління інноваційно-інвестиційною діяльністю;

- обґрунтування напрямів удосконалення механізму трансферу технологій шляхом розроблення сучасних схем формування регіональної інноваційної інфраструктури з урахуванням наукового потенціалу, побудови регіональної моделі державно-приватного партнерства, а також алгоритму їх реалізації з визначенням цілей формування, стадій інноваційного процесу, механізму фінансування, вибору організаційно-правової форми;

- оптимізаційна модель фінансового забезпечення розвитку регіональної інноваційно-інвестиційної системи, яка включає інтегральну оцінку її підсистем, укрупнену балансову модель їх фінансування з урахуванням структури та напрямів руху фінансових потоків і створює основу побудови імітаційної моделі для визначення перспективних параметричних характеристик інноваційно-інвестиційного розвитку України та її регіонів.

Практичне значення одержаних результатів. Основні наукові положення дисертації доведені до рівня конкретних практичних пропозицій і створюють основу для прискорення трансформаційних перетворень інноваційно-інвестиційного простору України та її регіонів на засадах системності й комплексності.

Одержані результати дослідження знайшли відображення у Стратегії соціально-економічного розвитку Полтавської області на період до 2015 року щодо обґрунтування стратегічних цілей і пріоритетних напрямів розвитку регіону та механізмів їх реалізації (довідка №4/5-1562 від 29.12.2007 р.); у Стратегії розвитку Полтавського району Полтавської області при побудові перспективної моделі його інноваційно-інвестиційного розвитку, а також розробленні галузевих та функціональних стратегій і заходів із їх реалізації (довідка № 01-19/178 від 20.05.2010 р.). Методичні підходи щодо здійснення діагностики та моніторингу інноваційно-інвестиційного розвитку регіону, визначення інноваційно-інвестиційних пріоритетів реалізації Стратегії розвитку Полтавського регіону використано в Обласній програмі реформ «Успішна Полтавщина - заможна територіальна громада» (довідка № 01/02 - 1660 від 07.09.2010 р.); перспективні моделі залучення університетів у реалізацію регіональних інноваційно-інвестиційних проектів та шляхи вдосконалення механізму трансферу технологій - у Програмі інноваційного та науково-технічного розвитку до 2008 р., Програмі інноваційних пріоритетних напрямів регіонального рівня до 2008 р., проектах Регіональної цільової економічної програми «Розбудова інноваційної інфраструктури в Полтавській області на 2011 - 2013 рр.», Концепції науково-технічної та інноваційної діяльності в Полтавській області (довідка №03-05-07/1695 від 23.09.2010 р.); підходи щодо розроблення регіональної політики сталого розвитку враховані у європейському проекті «TEMPUS TASIS 2006» JEP_27168_2006 (довідка від 07.05.2009 р.); дослідження трансформації інноваційно-інвестиційного простору регіонів України використано в процесі наукової експертизи проектів законів України з питань розвитку регіональної економіки Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України (довідка № 16/3-930 від 29.10.2010 р.).

Основні положення дисертації використані при викладанні дисциплін «Національна економіка», «Регіональна економіка», «Розміщення продуктивних сил», «Теорія економіки регіонів», «Основи інноваційної економіки», «Державне регулювання економіки» та розробленні їх методичного забезпечення у Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка (довідка №01-09-1661 від 30.08.2010 р.), а також у Полтавському обласному центрі перепідготовки й підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств та організацій при проведенні короткострокових семінарів на тему «Стратегічне планування. Розробка програм соціально-економічного розвитку», «Інноваційно-інвестиційна діяльність на регіональному рівні» для керівників районних державних адміністрацій Полтавської області (лист № 01-15/178 -1 від 12.09.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею. Викладені в дисертації та авторефераті результати досліджень належать особисто автору. Наукові ідеї і розробки, що належать співавторам опублікованих робіт, у дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові результати дисертаційної роботи апробовані на 40 міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Поліпшення якості підготовки фахівців шляхом інтеграції навчання і наукових досліджень» (Полтава, 2001 р.), «Формування національних і загальнолюдських цінностей у студентів вищих технічних навчальних закладів» (Полтава, 2002 р.), «Економічні проблеми розвитку регіонів та підприємств на початку ХХІ століття» (Полтава, 2001 р.), «Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону» (Дніпропетровськ, 2002 р.), «Проблеми розвитку соціально-економічних систем» (Полтава, 2003 р.), «Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть» (Тернопіль, 2003 р.), «Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління» (Житомир, 2004 р.), «Економіка України: стратегія, відродження і трансформаційні перетворення» (Полтава, 2005 р.), «Регіональні аспекти організації та управління фінансовими ресурсами» (Івано-Франківськ, 2005 р.), «Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації» (Полтава, 2005 р., 2009 р.), «Якість економічного розвитку: глобальні та локальні аспекти» (Дніпропетровськ, 2007 р.), «Теорія та практика стратегічного управління розвитком регіональних суспільних систем» (Івано-Франківськ, 2007 р.), «Якість економічного розвитку: глобальні та локальні аспекти» (Дніпропетровськ, 2007 р.), «Українська наука XXI століття» (Київ, 2007 р.), «Теорія та практика стратегічного управління розвитком регіональних суспільних систем» (Івано-Франківськ, 2007 р.), «Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності» (Сімферополь, 2007 р.); ІІІ міжнародній науково-практичній конференції аспірантів, молодих учених та науковців (Кременчук, 2008 р.), «Господарський механізм: сутність, структура, подальше вдосконалення на сучасному етапі» (Полтава, 2008 р.), «Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю» (Черкаси, 2008 р.), «Теоретичні та практичні аспекти економіки й інтелектуальної власності» (Маріуполь, 2008 р.), «Математичне та імітаційне моделювання систем МОДС» (Київ, 2008 р., 2010 р.), «Вища освіта в контексті Болонського процесу» (Полтава, 2008 р.), «Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні» (Київ, 2008 р.), «Розвиток фінансових ринків та інститутів в умовах міжнародної інтеграції» (Полтава, 2009 р.), «Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду вдосконалення діяльності органів влади» (Полтава, 2009 р.), «Проблеми й перспективи розвитку академічної та університетської науки» (Полтава, 2009 р.), XI Всеукраїнська науково-практична конференція «Проблеми стійкості діяльності підприємств України» (Алушта, 2009 р.), «Загальноекономічні та фінансові аспекти формування інноваційного потенціалу регіону» (Полтава, 2007 р.); представлені під час засідань «круглих столів» на теми «Стратегічні напрями регіонального розвитку» (Полтава, 2005 р.), «Стратегія розвитку Полтавської області: інформаційні засади реалізації» (Полтава, 2009 р.), а також на щорічних науково-практичних конференціях науково-педагогічних працівників та студентів Полтавського національного технічного університету ім. Ю. Кондратюка у 2002 - 2010 рр.

Публікації. Основні положення та результати дисертаційної роботи відображені у 60 наукових публікаціях, у тому числі у 3 монографіях, з яких одна одноосібна, 27 публікаціях у наукових фахових виданнях (у тому числі 9 у співавторстві) та 30 тезах у матеріалах наукових конференцій, загальним обсягом 55,7 друк. арк., із яких особисто автору належить 45,4 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст роботи викладено на 407 сторінках. Дисертація містить 33 таблиці (з них 22 - на окремих сторінках), 41 рисунок (із них 25 - на окремих сторінках), 21 додаток. Список використаних джерел налічує 347 найменувань та викладений на 24 сторінках.

Основний зміст роботи

У першому розділі дисертаційної роботи «Наукові засади інноваційно-інвестиційного розвитку регіону в період ринкових трансформацій в Україні» розкрито соціально-економічну сутність інноваційно-інвестиційної діяльності в умовах глобалізації і регіоналізації; виявлено місце, роль та значення регіону в системі інноваційно-інвестиційних відносин; визначено зміст, структуру та функції регіональної інноваційно-інвестиційної системи; розкрито фактори глобальної конкурентоспроможності України.

Узагальнення змісту наукових праць зарубіжних і вітчизняних науковців із вибраної проблематики дослідження показало, що на даний час не існує остаточно визначеного категоріального апарату, який має виступати основою розвитку теорії та методології інноватики як нового напряму наукових досліджень, основою дій держави й регіону із забезпечення сприятливого середовища розвитку. Відповідно було сформульовано такі вихідні теоретичні положення дослідження:

- інновації виступають важливим механізмом реалізації основних законів розвитку суспільства, умовою його життєздатності, динамічного розвитку, засобом забезпечення конкурентоспроможності на всіх рівнях її прояву та водночас є складним процесом створення, розповсюдження і використання новини як основи забезпечення нової якості життя людини, включаючи всі види інтелектуальної діяльності, котрі супроводжують інноваційний процес на кожному його етапі;

- соціально-економічний зміст інновацій та інвестицій і їх зв'язок із регіональним розвитком виявляється через функцію створення конкурентоспроможного територіального продукту, що в сукупності забезпечує розширення ресурсної бази, нормалізацію відтворювальних процесів і пропорцій розвитку регіону, економічне зростання;

- інноваційно-інвестиційна діяльність (ІІД) є цілеспрямованим процесом змін, що органічно поєднує процеси створення інновацій, їх фінансове забезпечення і реалізацію в реальній економіці. Сутнісне наповнення ІІД визначається її залежністю від сучасного рівня науково-технічного розвитку, спрямуванням пізнавальної діяльності, системи сформованих моральних, духовних, культурних цінностей суспільства; наявністю інвестицій та стратегічних пріоритетів; системоорганізуючим впливом глобалізації й регіоналізації економічного простору;

- багатоаспектність підходів щодо визначення сутності інновацій та інвестицій вимагає здійснення їх класифікацій, які можуть виступати в якості основи ідентифікації змісту ІІД суб'єктів господарювання, механізмів її реалізації, впливу на соціально-економічний розвиток регіону;

- сформованість суб'єктного потенціалу ІІД, а також зрілість системи інноваційних відносин у сукупності визначають його характер та модель інноваційно-інвестиційного розвитку як країни, так і її регіонів, а правова визначеність взаємовідносин між суб'єктами цієї діяльності дає змогу створити ефективний механізм взаємодії, спрямувати його на забезпечення їх інноваційної активності.

Установлено, що існуючі підходи щодо трактування регіону мають бути доповнені суб'єктним підходом. Із цих позицій методологічної важливості набуває нова парадигма регіонального саморозвитку, практичне втілення положень та настанов якої забезпечує формування конкурентного потенціалу регіонів за рахунок подальшого розвитку ІІД і перетворення цього процесу в системний, здатний супроводжуватися виникненням синергетичних ефектів. Конкретизація змісту процесів самоорганізації, самоуправління дає підстави твердити про важливість активізації ІІД регіонів та розв'язання проблеми їх переходу на інноваційно-інвестиційну модель розвитку через системне запровадження механізмів її реалізації, визначення оптимального співвідношення механізмів ринкового саморегулювання, державного регулювання і соціального контролю для кожного типу регіонів. Розроблено підходи щодо визначення моделі ІІД регіону як суб'єкта економічних відносин з урахуванням його ролі та рівня самодостатності у реалізації соціально-економічних цілей і завдань розвитку.

Обґрунтовано, що за сучасних умов принципово важливим об'єктом ІІД регіону є створення регіональної інноваційно-інвестиційної системи (РІІС), що характеризується обмеженою множиною взаємодіючих елементів, певним складом, структурою, організацією елементів і частин системи, їх взаємодією, а також визначення регіональних умов створення інтелектуальної власності та її залучення в господарський обіг, що формують інтелектуальний потенціал регіону, який згодом трансформується в інтелектуальний та виробничий капітал (рис. 1).

Рис. 1. Змістовний зв'язок понять «інноваційний процес», «інтелектуальний потенціал», «інноваційна діяльність» та їх роль у формуванні інноваційного територіального продукту

У роботі дано авторське визначення РІІС як структурної частини національної системи, для якої характерні специфічні територіальні риси розвитку, котрі є проявом, з одного боку, закону територіального поділу праці, а з іншого - результатом дії закономірностей розвитку продуктивних сил та механізму їх вияву, і яка є за своєю сутністю інтегрованою моделлю інноваційних процесів і їх інвестиційного забезпечення. Сформульовано методологічну основу дослідження РІІС і виявлення проблем її розвитку, вихідні положення формування РІІС, а також наукові засади здійснення її оцінки. Доведено, що у процесі дослідження складної структури РІІС правомірним є зосередити увагу на тих елементах, які істотно впливають на соціально-економічну результативність. Насамперед це особливості та співвідношення таких складових РІІС, як «наука», «освіта», «виробництво», «інноваційна інфраструктура», «інформація», «управління», «підприємництво», «фінансові інститути», «соціальні інститути», що прямо або опосередковано пов'язані з розвитком регіону. Кожна із цих складових має власну мету, завдання, відповідну інфраструктуру та ресурсне забезпечення, що обумовлює її здатність до виконання покладених на неї функцій у реалізації інноваційної моделі, але лише їх інтеграція забезпечує ефективність розвитку регіону в цілому.

На основі узагальнення існуючих світових підходів щодо оцінки конкурентоспроможності й інноваційності національних економічних систем визначено сутність проблем сучасного розвитку України та формування її інноваційно-інвестиційного простору. Установлено, що низький рівень глобальної конкурентоспроможності України визначається дією таких факторів: стабільність політичного та правового середовища діяльності, рух капіталу, формування фінансового ринку й активність інвестиційної діяльності, безпосередня організація інноваційної діяльності, бізнес-діяльність, розвиток інноваційної інфраструктури, зокрема сфери генерації знань та освіти, система влади й управління, конкурентне середовище. За цими факторами Україна у рейтингу серед 131 країни світу займала від 80 до 100 місця, як результат - коефіцієнт щорічного приросту ВВП у розрахунку на душу населення у 1990 -2007 рр. у країнах «G8» становив від 1,2 % (Італія) до 2,4 % (Великобританія), тоді як в Україні його значення було від'ємним (- 0,7 %), а її конкурентоспроможність забезпечувалася переважно природними факторами порівняно з інвестиційними й інноваційними, на відміну від провідних країн світу.

Систематизація та аналіз нормативно-правового забезпечення інноваційної діяльності в Україні дали змогу встановити, з одного боку, його постійну еволюцію й охоплення нових сфер відносин, а з іншого - довести певні протиріччя між діючими положеннями окремих законів, норм, інструкцій; визначити необхідність його вдосконалення на засадах системності та застосування комплексного підходу, усунення проблемних зон. Серйозним недоліком законодавчого процесу є наявність у правових актах різних визначень одних і тих же дефініцій, що певною мірою пояснюється подальшим розвитком нормативно-правового забезпечення ІІД в Україні та поступовим переходом до системи міжнародних вимог. Іншим визначальним фактором конкурентоспроможності країни є глобалізаційний, який поряд з інноваційним усе більше виконує роль вагомого стимулу універсалізації правового та організаційно-економічного поля ІІД, під їх впливом відбувається трансформація, зміна й модернізація державно-правових інститутів, норм, відношень на світовому, макрорегіональному, національному й внутрішньонаціональному рівнях. Не менш важливим є процес регіоналізації та подальшого розвитку системи інституційних відносин, які супроводжуються підвищенням рівня самостійності розвитку регіону, перетворенням його у важливий суб'єкт соціально-економічних, зокрема інноваційно-інвестиційних відносин.

У другому розділі дисертації «Методологічні та методичні засади формування інноваційно-інвестиційної діяльності регіону» розкрито специфіку розвитку регіону як складної інтегрованої соціально-економічної системи; сформульовано авторську позицію щодо характеру просторової організації ІІД країни та її регіонів; узагальнено сучасні методи стосовно визначення пріоритетів наукової, науково-технічної й інноваційної діяльності у провідних країнах, а також розроблено методичні підходи до структурно-технологічної перебудови регіону та організації ІІД.

У роботі сформульовано авторський підхід до тлумачення комплексності розвитку регіону й визначено роль ІІД у процесах відтворення в економічній, соціальній та екологічній сферах на основі збалансування передумов, факторів і принципів розвитку, встановлено вимоги до оцінювання комплексності розвитку регіону. Це дозволило звести дослідження комплексності розвитку регіону до визначення критеріїв, системи показників та їх виміру, застосування яких має забезпечувати об'єктивність інформації щодо соціально-економічного розвитку регіону, є основою визначення особливостей відтворення регіону і територіальної громади. Розроблено методичні підходи до оцінювання впливу підсистем регіону на соціальні, економічні, екологічні параметри його розвитку, що забезпечує об'єктивність аналізу й діагностування регіональних ситуацій. Оцінка внутрішніх тенденцій та особливостей розвитку регіонів України на основі запропонованої методологічної схеми дослідження дає змогу сформулювати завдання цільового спрямування їх просторових, організаційних, функціональних, управлінських, фінансових, інституційних, інноваційно-інвестиційних трансформацій на комплексній основі.

Визначено зміст інновацій, що втілюються регіональними органами управління, та їх вплив на формування мережевої економіки. Під організаційними інноваціями на регіональному рівні запропоновано розуміти створення умов дифузії досліджень, розробок, інновацій та способів їх поширення ринковими та неринковими каналами від місця найпершого втілення до різних споживачів за фірмами, ринками, галузями, регіонами, країнами, під маркетинговими інноваціями - створення інноваційних за змістом загальних, галузевих, функціональних стратегій розвитку, нових концепцій щодо формування інноваційного територіального продукту, втілення нових механізмів його створення та реалізації з метою забезпечення конкурентоспроможності регіону. Доведено, що така діяльність у поєднанні з участю регіону у формуванні організаційних умов втілення процесових і продуктових інновацій повинна набути системного характеру.

У сучасних умовах регіон виступає як частина простору, де формуються галузеві регіональні ринки, а характер ринкових відносин, ефективність внутрішньорегіональних та міжрегіональних зв'язків, стан і рівень розвитку ринкової інфраструктури регіону, дія регіональних факторів істотним чином впливають на формування регіональних інноваційних ринків, які забезпечують рух матеріально-речових потоків та певною мірою виступають вагомим елементом механізму діючої системи інноваційних відносин (самоорганізації), формування й використання факторів виробництва. У роботі здійснена систематизація регіональних інноваційних ринків за класифікаційними ознаками та виділені їх типи, що дає змогу визначити характер впливу на основні параметри соціально-економічного розвитку регіону.

Розроблено методичні засади оцінювання розвитку РІІС, що в укрупненому вигляді включають: визначення «вхідних» і «вихідних» (бажаних) параметрів РІІС та її основних підсистем з установленням чітких вимог до неї з боку зовнішнього середовища; виявлення рівня сформованості структурних компонентів РІІС (підсистем), їх параметрів розвитку (наявних і бажаних); узгодженість розвитку РІІС із цілями, стратегічними завданнями, ресурсними можливостями регіону в системі вимог країни, світу; проблемно-цільову форму організаційної структури РІІС, що забезпечує пошук нових організаційно-економічних форм розвитку системи; економію ресурсів за рахунок нової комбінації факторів виробництва.

Для інтегрального оцінювання РІІС множина показників розділена на підмножини відповідно до її підсистем, де - значення i-го показника в j-тій підмножині для k-го регіону в період t (). Для кожного значення визначено відповідне нормалізоване значення , де - середнє значення показника по всіх регіонах країни, а - стандартне відхилення відповідного показника. Інтегральні оцінки підсистем інтегральної інноваційної системи мають такий вигляд:

Інтегральна оцінка регіональної інноваційної системи визначається рівністю , де вага j-тої підсистеми розраховується на основі експертного опитування.

Отримані результати застосування даної методики свідчать, що переважна більшість регіонів України мають низький рівень сформованості її підсистем, що визначає низький рівень випуску інноваційної продукції. Визначено коефіцієнти кореляції між випуском інноваційної продукції за регіонами країни за 2008 р. та інтегральними оцінками підсистем інноваційної системи цих регіонів, встановлено, що найбільш значущими є освітня, фінансова, виробнича, наукова та підприємницька підсистеми.

Застосування методів кластерного аналізу дало змогу встановити рівень диференціації РІІС за 52 показниками, об'єднавши їх у 7 кластерів (за результатами оцінки), вибрати типові для кожного кластера регіони, побудувати локальні моделі оцінювання РІІС (рис. 2, табл. 1).

Таблиця 1 Узагальнена оцінка впливу підсистем РІІС на випуск інноваційної продукції у 2000 - 2008 рр. для типових регіонів України в межах визначених кластерів

Примітка. - сильний вплив підсистем;

- помірний вплив підсистем

Результати проведених розрахунків показують, що найбільш сформованою є РІІС м. Київ, де всі з вибраних підсистем мають високий рівень зв'язку з результуючим показником, більшість регіонів мають низький рівень розвитку РІІС. Динаміка зміни інтегральних показників наведена у табл. 3. ІІД регіону виступає в якості такої, що інтегрує та забезпечує взаємозв'язок і взаємодію всіх підсистем регіональної соціально-економічної системи, а також визначає характер її відтворення, є водночас і фактором, і результатом формування й розвитку її РІІС.

У роботі здійснено оцінку функціонування ринку інститутів як норм і правил ведення господарської діяльності. Визначено, що ринок інститутів дає змогу суб'єктам ІІД вибирати правила гри в їх сукупності, основною функцією цього конкурентного ринку виступає стимулювання інституційних інновацій і форм адаптивної поведінки. Із цих позицій легко пояснюється недосконалість інноваційно-інвестиційного середовища в Україні, обмеженість дій суб'єктів господарювання щодо активізації їх ІІД, зокрема регіонів, неможливість переходу на інноваційну модель розвитку. Сучасний стан інституційного ринку свідчить про пасивну роль держави та регіону як його суб'єктів, украй повільні темпи створення й низький рівень впливовості громадських організацій (інститутів) як гнучкої форми сучасної організації суспільства, повільне впровадження інституційних інновацій як неодмінної умови забезпечення адаптації до змін середовища. Карта рис. 2

Таблиця 2 Середньорічні темпи зміни значення інтегральних показників підсистем РІІС та обсягу інноваційної продукції в регіонах України за 2000-2008 рр.

Примітка. - регіони, де відбулося зниження темпів зміни значення інтегральних показників РІІС.

Вихідним поняттям дослідження є інноваційно-інвестиційний простір, який виступає як ієрархічно побудована, структурована система взаємодіючих і взаємодоповнюючих суб'єктів ІІД на відповідній території, а його трансформація є результатом дії сукупності економічних відносин в інноваційній сфері. Він є територіальною основою функціонування інноваційних процесів на засадах створення ефективної інтеграції суб'єктів ІІД, яка базується на взаємному інтересі та рівноправному партнерстві, а важливою об'єднуючою ланкою цього простору слід вважати регіональну інноваційну інфраструктуру. Такий підхід розкриває сутність проблеми низького рівня інтегрованості суб'єктів господарювання України, на відміну від загальносвітових тенденцій. Доведено, що саме рівень сформованості цього простору визначає регіональні моделі мережевої організації бізнесу, особливості процесів кластеризації, коло потенційних учасників та їх роль у цих процесах, темпи, масштаби, напрями розвитку інноваційної інфраструктури. Ефективність таких моделей досягається через більш раціональне використання завжди обмежених наявних ресурсів у бізнес-процесах, а також суттєве зниження рівня трансакційних витрат учасників мережі; розвиток партнерських взаємовідносин між колом підприємств, що взаємодіють у локальних ланцюжках із виробництва, обміну, споживання продукції.

Обґрунтовано, що регіональні особливості поєднання та подальшої трансформації передумов, ресурсів і факторів інноваційної діяльності безпосередньо визначають процес створення регіональної ренти, але це потребує формування активної інноваційно-інвестиційної політики й ефективних механізмів її реалізації на державному та регіональному рівнях.

Доведено, що просторова організація ІІД являє собою комплекс заходів щодо управління зв'язками між елементами простору та їх взаємодією, забезпечує структурність і динамічність розвитку всіх його систем, бажану зміну їх станів. До основних напрямів удосконалення просторової організації ІІД на регіональному рівні віднесено оптимізацію потоків ресурсів розвитку та управління ними; забезпечення взаємодії суб'єктів ІІД шляхом удосконалення системи інноваційних відносин; піднесення конкурентоспроможності господарюючих суб'єктів на основі впровадження нових організаційних форм їх взаємодії та посилення процесів кластеризації простору; оптимізацію системи економічних зв'язків і регіональних змін як результат постійного вдосконалення територіального поділу праці та впливу процесів глобалізації й регіоналізації.

У роботі запропоновано методику моніторингу результативності ІІД регіону, спрямованого на забезпечення потреб регіонального менеджменту, визначено критерії його побудови (системність, функціональна доцільність, комплексність, наукова обґрунтованість, нормативно-правове забезпечення), сформульовано загальні та специфічні принципи діагностики та моніторингу ІІД регіону. Пропонована оціночна система водночас має виконувати функції системи стратегічного управління та інструменту інформації і його забезпечення у діяльності регіональних органів влади. Визначено, що формування ефективної системи моніторингу та діагностики ІІД регіонів вимагає внесення змін у систему статистичного спостереження в Україні.

Розроблено методичний підхід щодо визначення напрямів структурно-технологічної перебудови регіону й організації ІІД, важливими компонентами якої є сучасні методи оцінки та визначення напрямів такої перебудови (форсайт-технологія), а також методика організації технологічного аудиту ІІД підприємств регіону. Отримані результати дали змогу сформулювати основні принципи політики технологічного розвитку регіону та її реалізації.

У третьому розділі дисертації «Масштаб, характер та особливості інноваційно-інвестиційного розвитку регіонів України» визначено передумови формування й реалізації інноваційно-інвестиційної моделі розвитку регіонів; виявлено характер структурно-динамічних зрушень ІІД регіонів та орієнтири її розвитку; ідентифіковано проблеми комплексного розвитку регіону і його інноваційно-інвестиційне забезпечення (на матеріалах Полтавського регіону).

Важливим індикатором інноваційно-інвестиційного розвитку, що характеризує його соціально-економічний аспект, є розвиток людського потенціалу. З'ясовано, що зміна індексу людського розвитку за регіонами в Україні відбувалася не пропорційно темпам їх економічного розвитку, а існуюча диференціація показника ВВП свідчить про значні диспропорції соціально-економічного розвитку. Установлено, що стан інноваційно-інвестиційного розвитку регіонів України визначається перш за все дією сукупності внутрішніх чинників: характером процесів капіталізації економіки, динамікою перетворення у капітал людських, соціальних, інституційних, інтелектуальних та інших ресурсів розвитку; переважанням короткострокових чинників соціально-економічного розвитку, що не забезпечують формування якості основних регіональних галузевих і споживчих ринків та реструктуризації української економіки на інноваційній основі. Виявилося, що вітчизняне виробництво не в змозі адаптуватися до змін кон'юнктури світового ринку при досить обмеженій місткості внутрішнього ринку; під впливом глобальних чинників розвитку, високого рівня відкритості економіки країни, швидкого інтегрування у світову економіку відбулося поглиблення суперечностей між інтересами суб'єктів ІІД. Усе це призвело до значної диференціації регіонів за рівнем сприйнятності інноваційного шляху розвитку. Обґрунтовано, що збалансування цілей соціально-економічного розвитку й механізмів їх забезпечення відповідно до вимог організації інноваційно-інвестиційного розвитку країни та її регіонів має створити системний вплив і забезпечити підвищення рівня розвитку людського потенціалу.

Здійснення проблемно-орієнтованого оцінювання зрушень елементно-функціональної та територіально-галузевої структури науково-інноваційного комплексу дало змогу виявити загальні тенденції його розвитку, які притаманні більшості регіонів країни. Серед причин повільного становлення інноваційно-інвестиційної моделі розвитку регіону, які пов'язані з особливостями формування, нарощування та використання наукового потенціалу регіону: зміна структури наукового потенціалу під час скорочення попиту на інноваційні види діяльності та зміна ролі секторів науки у забезпеченні інноваційних потреб регіонального виробника, необхідність їх адаптації до нових умов функціонування; незбалансованість напрямів наукових досліджень і регіональних потреб у науковому супроводі; суперечність між необхідністю підтримки конкурентних переваг суб'єктів господарювання на міжнародних і внутрішніх ринках та повільною динамікою розвитку інноваційного підприємництва, що не забезпечує зростання обсягів наукомісткої продукції, а відтак украй низьким залишається рівень наукомісткості ВРП і продуктивності регіональної та націон...