Стратегічне планування розвитку аграрного виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

"ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ"

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

УДК 338.439.66: 631.153

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

БРУСЕНКО МИКОЛА АНАТОЛІЙОВИЧ

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному науковому центрі "Інститут аграрної економіки" Української академії аграрних наук.

Науковий керівник:

Юшин Сергій Олександрович, доктор економічних наук, професор, Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" УААН, головний науковий співробітник відділу галузевого і територіального управління.

Офіційні опоненти:

Панасюк Броніслав Якович, доктор економічних наук, професор, академік УААН, заслужений економіст України ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана", професор кафедри макроекономіки та державного управління;

Кропивко Максим Михайлович, кандидат економічних наук, Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" УААН, заступник завідувача відділу інвестицій.

Захист відбудеться 02 березня 2010 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Національному науковому центрі "Інститут аграрної економіки" УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал, кімн. 317.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, кімн. 212.

Автореферат розісланий 29 січня 2010 р.

В.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук М.М. Федоров.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З економічної теорії і світової практики, ключовою передумовою розвитку аграрного виробництва є гармонійне поєднання ролей ринку та держави, де важливе місце посідає розроблення державних планів і стратегій. Загальна система стратегічного планування у розвинутих країнах у документаційному відношенні не є інтегрованим єдиним інститутом, а складається із двох взаємодоповнюваних підсистем - стратегій і планів, які зв'язує між собою чинна система пріоритетів, про що свідчать постанова Ради Європейського Союзу № 1698 від 20.09.2005 р. щодо підтримки розвитку сільської місцевості та рішення Ради Європейського Союзу № 144 від 20.02.2006 р. стосовно стратегічних керівних принципів розвитку сільських регіонів (визначених на період реалізації 2007-2013 рр.).

Перешкодою для формування стратегічного планування в аграрному виробництві є неузгодженість документаційно-методичних засад стратегій, планів і пріоритетів. Це негативно позначається на відповідних функціях стратегічного планування галузевої системи державного управління, а також ускладнює приведення її діяльності у відповідність з державною стратегією соціально-економічного розвитку та завданнями Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, яка передбачає формування функцій державного управління галуззю за стратегічним планом розвитку на основі інвестиційно-інноваційної моделі. У згаданій програмі наголошується на тому, що складна економічна і соціальна ситуація на селі зумовлена невідповідністю програм реформування галузі та результатів їх виконання визначеним державним пріоритетам, врахування яких у програмах соціально-економічного розвитку України є обов'язковим з огляду на положення чинного Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села і АПК в народному господарстві". Тому формування системи стратегічного планування аграрного виробництва на основі удосконалення документаційно-методичних підвалин розроблення державних стратегій, прогнозів і програм є актуальним науковим завданням.

За даною тематикою дослідження вели такі іноземні вчені: І. Ансофф, Р. Акофф, П. Друкер, Р. Ейрес, Г. Мінцберг, М. Портер, Д. Хан, С. Янг, Е. Янч та вітчизняні вчені: В.Г. Андрійчук, І.О. Бланк, М.П. Бутко, С.А. Володін, В.М. Геєць, Б.М. Данилишин, О.І. Дацій, І.Г. Кириленко, М.М. Кропивко, М.Ф. Кропивко, І.В. Крючкова, П.М. Макаренко, М.Й. Малік, В.Я. Месель-Веселяк, В.М. Нелеп, Б.Я. Панасюк, Г.М. Підлісецький, П.Т. Саблук, В.П. Ситник, М.І. Скрипниченко, І.В. Смолін, О.С. Чмир, В.В. Юрчишин, С.О. Юшин, О.М. Ястремська та ін.

Однак, незважаючи на чисельність і ґрунтовність наукових розробок, особливості гармонійного взаємодоповнення систем розроблення державних стратегій, планів і пріоритетів розвитку аграрного виробництва України в сучасних умовах вивчені недостатньо. Це й зумовило вибір теми, завдання і структуру дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана як складова частина науково-дослідних робіт Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки" УААН з теми "Обґрунтувати теоретичні і методологічні засади організації інформаційного забезпечення управлінських систем аграрних формувань на базі впровадження нових інформаційних технологій" (номер державної реєстрації 0106U006640), де автором розроблена схема взаємодоповнення інформатизаційної та інноваційної програм розвитку аграрного виробництва.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування і документаційне забезпечення формування стратегічного планування розвитку аграрного виробництва.

Відповідно до мети дослідження його головними завданнями є:

- узагальнити теоретичні засади формування системи державного стратегічного планування розвитку аграрного виробництва;

- проаналізувати еволюцію вітчизняних стратегій розвитку з виділенням їх аграрної складової;

- проаналізувати еволюцію системи планування розвитку аграрного виробництва;

- обґрунтувати ключові передумови інтегрування аграрних складових чинних стратегій розвитку та загальнодержавної системи планування в цілісну систему стратегічного планування аграрного виробництва;

- розробити пропозиції щодо удосконалення функцій галузевого державного управління, які сприятимуть:

узгодженню розроблення планових документів у системі державного управління розвитком аграрного виробництва;

підвищенню рівня координованості планових документів із чинними стратегічними цілями та пріоритетами розвитку аграрного виробництва.

Об`єктом дослідження є процес формування системи державного стратегічного планування розвитку аграрного виробництва.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти формування національної системи державного стратегічного планування розвитку аграрного виробництва.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є загальнонаукові методи аналізу розробки стратегій та планових документів (прогнозів і програм), які визначають розвиток аграрного виробництва. Використано прийоми абстрактно-логічного методу, а саме: аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогії і порівняння. В аналітичному дослідженні оцінки розвитку аграрного виробництва застосовано методи порівняльного аналізу, економіко-статистичний, табличного і графічного відображення інформації.

Інформаційною базою дисертаційної роботи є нормативно-правові акти України, теоретичні і методологічні праці вітчизняних та іноземних вчених, статистичні матеріали Держкомстату України, Чернігівського обласного управління статистики, Ічнянського районного управління статистики, а також результати власних наукових обстежень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні й розробці теоретичних, методологічних і практичних положень формування стратегічного планування розвитку аграрного виробництва, зокрема:

вперше:

- сформульовано теоретичне визначення поняття "стратегічне планування аграрного виробництва" як процес розроблення документаційно гармонізованих галузевих стратегій, прогнозів та програм розвитку;

- теоретично обґрунтована сутність державних пріоритетів розвитку як специфічної сполучної ланки забезпечення послідовного підвищення рівня узгодженості системи державних стратегій і системи планування галузевого розвитку з метою поступового інтегрування зазначених систем на певному етапі в цілісну систему галузевого стратегічного планування;

- визначено принципи гармонізації аграрної виробничої підсистеми із підсистемою державного планування шляхом структурування типового бізнес-плану за критеріями сталого розвитку з наступною конкретизацією блоків бізнес-плану у виробничих прогнозах і планах, що дозволить узгодити їх з вимогами державної експертизи до пріоритетних інноваційно-інвестиційних проектів;

удосконалено:

- поняття "система планування розвитку галузі" як таке, яке, по-перше, є інтегральним поняттям по відношенню до складових ланцюгів "прогноз-програма-проект", "центр-регіон-район", видових і часових ланцюгів, по-друге, є спорідненим із процесами інформатизації та впровадження електронного документообігу, а також стандартизації документаційних процесів, які лежать в основі забезпечення удосконалення управління економікою взагалі та аграрним виробництвом зокрема;

- підходи до формування цілісної системи стратегічного планування аграрного виробництва шляхом поєднання принципів "зверху-донизу" і "знизу-доверху", згідно з якими районний рівень має право відбирати проекти, синхронізовані з районними цілями і пріоритетами (з наданням статусу пріоритетних і певним стимулюванням); пріоритетні проекти району, що відповідають регіональним пріоритетам, набувають регіонального статусу, а пріоритетні регіональні проекти, що відповідають пріоритетам держави, набувають державного статусу (із стимулюванням їх відповідними рівнями державного управління);

- підходи до стимулювання державою процесу розроблення і реалізації галузевими підприємствами інноваційно-інвестиційних проектів на основі диференціації даного стимулювання відповідно до різнорівневих вимог системи стратегічного планування розвитку аграрного виробництва;

дістали подальший розвиток:

- принципові підходи до агрегування об'єктних і галузевих блоків чинних державних стратегій та програм соціально-економічного розвитку в певну цілісність, яка є важливим кроком у процесі формування системи стратегічного планування розвитку аграрного виробництва;

- підходи до удосконалення функцій системи державного планування розвитку аграрного виробництва, відповідно до яких мають бути узгоджені планові документи за рівнями "центр-регіон-район" з урахуванням вимог державних стратегій, цілей і пріоритетів галузевого розвитку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дозволяють підвищити ступінь: розроблення планових документів розвитку аграрного виробництва різного виду і рівня; координованості планових документів із чинними стратегічними цілями та пріоритетами розвитку аграрного виробництва.

Отримані висновки та рекомендації становлять теоретико-методичну базу для формування системи стратегічного планування розвитку аграрного виробництва. Запропоновані у дисертації висновки та рекомендації були прийняті до впровадження Міністерством економіки України (довідка від 17.03.2009 р. № 4003-21/47), Головним управлінням агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації (довідка від 26.05.2009 р. № 12-04/1225), Ічнянською районною державною адміністрацією (довідка від 08.05.2009 р. № 01-21/747).

Особистий внесок здобувача. Теоретичне обґрунтування, практичні розробки, висновки та рекомендації, що містяться у дисертації, належать автору і викладені ним у наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися й одержали позитивну оцінку на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: "Наука і освіта - 2004" (Дніпропетровськ, 2004 р.); "Управління стратегічними змінами на підприємстві: концептуальні засади, методологія та практика" (Київ, 2005 р.); "Методологія та практика менеджменту на порозі XXI століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти" (Полтава, 2006 р.); "Пріоритети економічного розвитку України: історія та сьогодення" (Вінниця, 2007 р.); "Механизмы устойчивого развития инновационных социально-экономических систем" (Мінськ, 2008 р.); "Стратегія забезпечення сталого розвитку України" (Київ, 2008 р.); "Научно-инновационная деятельность в агропромышленном комплексе" (Мінськ, 2008 р.); "Социально-экономическое и технологическое развитие АПК: состояние, тенденции, прогноз" (Ростов-на-Дону, 2008 р.); "Прогнозування соціально-економічних процесів" (Київ, 2009 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження висвітлені автором у 23 публікаціях, загальним обсягом 5,1 д. а., у тому числі у фахових наукових виданнях опубліковано 10 наукових статей загальним обсягом 3,5 д. а. стратегічне планування аграрна виробництво

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації налічує 233 сторінки, а обсяг основної частини - 178 сторінок. Дисертація містить 12 таблиць, 21 рисунок, 23 додатки. Список використаних джерел налічує 261 найменування на 28 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі - "Теоретичні засади стратегічного планування розвитку аграрного виробництва" - теоретично обґрунтована сутність переходу аграрного виробництва на інноваційно-інвестиційну модель розвитку, диференціальний та інтеграційний аспекти теоретичних засад формування стратегічного планування розвитку аграрного виробництва.

Аграрне виробництво в усі часи розглядалося головною турботою держав, враховуючи незамінність його продукції у життєдіяльності людини. Пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу у народному господарстві стала висхідним пунктом формування законодавства України. Досконалість стратегічного управління аграрним виробництвом - це критерій розвитку країни. У теорії управління першорядною функцією є планування. Тому формування досконалої системи стратегічного планування є визначальною передумовою розвитку галузі зокрема та держави загалом.

Законодавство визначає економічну стратегію як курс, розрахований на тривалу перспективу для вирішення великомасштабних завдань розвитку, забезпечення економічної безпеки держави (визначення пріоритетних цілей господарства, засобів їх реалізації тощо). З теоретичної точки зору, стратегія це вирішення компромісів у конкуренції, вибір того, від чого керівник має відмовитися на етапі приведення керованої системи до стану її унікальності та конкурентоспроможності. Алгоритм втілення стратегічних прогнозів у проекти і програми пов'язаний з вимогами інноватизації та інвестування об'єкта. Ці процеси визначені провідними вченими та основними засадами аграрної політики держави на період до 2015 р. як окремі пріоритети, через які забезпечується зв'язок між стратегіями і планами розвитку галузі (рис. 1).

Аналіз теорій та концепцій стосовно сфери стратегічного планування свідчить про те, що інструментальне його втілення у практику здійснюється як розподілений процес взаємодоповнюваних сутностей. Стратегія пов'язана, перш за все, із передбачуваними максимально довгостроковими цілями, тоді як планування - із послідовною їх реалізацією, починаючи від оперативних і закінчуючи довгостроковими плановими документами. Тому найскладнішим аспектом стратегічного планування взагалі і агропромислового виробництва зокрема є визначення різновидових і різнорівневих пріоритетів розвитку.

Синергетичний ефект виникає у системах при їх здатності безперервно пристосовуватися до динаміки зовнішнього та внутрішнього середовищ для створення сприятливих передумов власного існування. Тобто тільки коли галузеві виробничі системи мають чіткі орієнтири, втілені у довгострокові стратегії і плани, аграрне виробництво перетворюється на сукупність повноцінних суб'єктів господарювання, які здатні ефективно взаємодіяти із державним управлінням сталим розвитком. Цей підхід втілено у розвинутих країнах світу, де аграрне виробництво вже десятиліття працює у режимі системного програмування вирощування врожаїв і продуктивності тварин. В Україні сталий розвиток законодавчо визнаний особливим її пріоритетом.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Схема формування системи стратегічного планування у розрізі факторів і рівнів галузевого розвитку

Задекларовані законодавчо засади державної аграрної політики та стратегічні цілі і пріоритети розвитку галузі на період до 2015 р. орієнтовані на: концептуальне визначення й моделювання стратегії розвитку аграрного потенціалу країни на основі запровадження інноваційних управлінських інструментів; дворазове збільшення інвестицій у галузь та переведення її на інвестиційно-інноваційну модель розвитку, де першочерговим є розроблення мережі програм (державних, регіональних тощо). Це дозволить забезпечити сталий зростаючий розвиток галузі з дотриманням вимоги, що інвестиції, які вкладаються в економіку, мають бути інноваційними. Доцільність завдання стратегічного розвитку галузі отримало підтвердження у процесах, що мають місце у Спільній аграрній політиці Європейського Союзу, де конкурентні переваги галузі забезпечуються у рамках інноваційно-інвестиційної моделі.

Підкреслюється й особлива роль інформатизації з огляду на, по-перше, необхідність уніфікації складових розгалуженої системи відповідних різнорівневих проектів, прогнозів і програм; по-друге, впливу на інноваційну перебудову управлінських систем; по-третє, активізацію переходу системи управління на електронний документообіг, що є основною передумовою формування системи стратегічного управління загалом і планування зокрема.

Отже, потреба у стратегічному плануванні зумовлена ускладненням процесів виробництва й управління внаслідок прискореної їх диференціації, які породжують так звані "інформаційні бар'єри" в управлінні та плануванні. Для подолання такої ситуації в управлінні аграрним виробництвом розвинуті країни світу на основі уніфікованих методів створюють системи-інтегратори, до яких належить й стратегічне планування, спрямовані на моніторинг динаміки загальних та аграрних національних цілей і пріоритетів від рівня виробництва до рівня держави та визначення механізмів їх поєднання із практикою розроблення комплексів чинних планових документів і стратегій.

У роботі теоретично доведено невідкладність формування системи стратегічного планування розвитку аграрного виробництва на засадах більш повного врахування динаміки різновидових і різнорівневих його факторів, які у певні періоди часу набувають значення галузевих інноваційно-інвестиційних пріоритетів, що у кінцевому підсумку забезпечує взаємодоповнення систем стратегій і планування у процесах розроблення конкретних проектів, планів (бізнес-планів), прогнозів, програм.

У другому розділі - "Дослідження еволюції передумов формування системи стратегічного планування розвитку аграрного виробництва" - розглянуто процес становлення та особливості формування інноваційно-інвестиційної моделі розвитку аграрного виробництва на сучасному етапі, а також диференціальних та інтеграційних аспектів формування стратегічного планування розвитку аграрного виробництва.

Важливим моментом ринкової трансформації економіки України та її переходу від нормативного планування до планування переважно індикативного було визнання на законодавчому рівні у 1990 р. пріоритетів розвитку села і АПК у народному господарстві, що, по суті, стало першим кроком у формуванні національної системи стратегічного планування. Якщо врахувати, що у 2005 р. було прийнято основні засади державної політики в аграрній сфері до 2015 р. з відповідною їх деталізацією у 2007 р. у межах державної цільової програми, то аграрну сферу можна вважати ініціатором формування в Україні загальної системи стратегічного планування.

Перспективи галузі розглядаються у контексті вимог інвестиційно-інноваційної моделі. Як відомо, з початку 1990-х років основна увага була зосереджена на інвестиційній "привабливості" вітчизняної економіки. Проте недосконалість документаційного супроводження інвестиційної моделі та її ізольованість від моделі інноваційної стали перешкодою інвестування як економіки загалом, так і аграрного виробництва зокрема. З огляду на те, що інноваційно-інвестиційна модель є більш складною, ніж інвестиційна, удосконалення документаційної її складової є дієвою передумовою її практичної реалізації. Тому при формуванні системи стратегічного планування розвитку аграрного виробництва слід враховувати ступінь досконалості відповідного документаційного забезпечення у розрізі ключових складових, які еволюціонують нерівномірно, про що свідчить процес становлення національної системи державного управління (табл.).

Отже, передумовою реалізації в аграрному виробництві інвестиційно-інноваційної моделі є узгодженість діючих принципів розроблення планових документів інноваційно-інвестиційного типу (у т. ч. сфери інформатизації) із вимогами діючої системи програм соціально-економічного розвитку України, а також координованість галузевих інноваційних пріоритетів та стратегій.

Зрушення в документаційному забезпеченні стратегічного планування тісно пов'язані з процесом становлення інформаційного суспільства і переходом управління та планування до електронного документообігу, систем управління якістю тощо. Включення аграрного виробництва у дані процеси загалом передбачене у відповідних програмних документах і стратегіях, але без конкретизації за рівнями управлінської ієрархії "центр-регіон-район" і чільних складових інноваційно-інвестиційної моделі.

Таблиця. Еволюція документаційних передумов формування стратегічного планування розвитку економіки України та її аграрного сектору

Рік	Сфера спрямування документів	Типи документів
		проекти	прогнози	програми
1990	Пріоритетність соціального розвитку села і АПК у народному господарстві	-	-	+
1991	Інвестиційні процеси	+	-	+
1998	Інформатизація	+	-	+
		державні, регіональні, галузеві, місцеві, підприємницькі
2000	Соціально-економічний розвиток	+	+	+
		зв'язок проектів і програм	коротко і середньострокові
			держава, регіон, район, галузь
2002 2003	Інноваційні процеси	+	-	+
		державні, регіональні, галузеві, місцеві, підприємницькі
2004	Державні цільові програми	+	-	+
2004 2007	Загальні стратегії держави	-	+	+
		стратегія економічного та соціального розвитку України; державна стратегія регіонального розвитку; регіональні стратегії розвитку; стратегії розвитку галузей економіки
2005 2007	Стратегія (політика) аграрна	+	+	+
		стратегії і програми розвитку галузі, підгалузей, комплексного розвитку виробництва і сільських територій

Ключова роль у формуванні стратегічного планування має належати системі розроблення прогнозів і програм соціально-економічного розвитку. Проте чинне законодавство передбачає розроблення прогнозів лише до п'яти років, а Державної програми економічного і соціального розвитку України (програм регіонів і районів) лише на відповідний рік, прогнозів розвитку галузей економіки до п'яти років, а термін дії галузевих програм взагалі залежить від поставлених перед галуззю завдань. Можливість розроблення документів економічного і соціального розвитку на більш тривалий період загалом існує (у разі необхідності). Але практично вона не застосовується.

Чинне законодавство орієнтує підприємства на суспільні інтереси, відображені у програмних документах економічного і соціального розвитку. Проте для галузевих підприємств, з яких лише 3-15 % спроможні самостійно розробляти інвестиційні та інноваційні проекти, врахування цих інтересів є надскладним завданням з огляду на чисельність і різноспрямованість комплексу програмних документів, який включає крім Програми соціально-економічного розвитку України та її територій (регіонів і районів) і галузеві програми, Державні цільові програми, загально функціональні програми (інвестиційні, інформаційні, інноваційні тощо). Ця складність посилюється й чисельністю недостатньо узгоджених стратегій, які містять аграрні блоки.

Аналіз цих стратегій свідчить про відсутність чітких взаємозв'язків між ними. Стратегічний статус отримали й документи розроблені на середньостроковий період. Відсутні механізми розроблення стратегій на рівні адміністративних районів, хоча там здійснюється координація розвитку галузевих підприємств. Це послаблює роль державної галузевої системи управління, яка зосереджується на тактичних та оперативних завданнях.

Аналогічна ситуація спостерігається у сфері розробки пріоритетів. Ключовий принцип врахування системою програм соціально-економічного розвитку України аграрних пріоритетів практично не дотримується. Відповідно до факторів розвитку пріоритетність визначається автономно.

Незавершеним є й процес формування механізму фінансової підтримки інноваційно-інвестиційних проектів із державного та місцевих бюджетів. Законодавство про інвестиційно-інноваційну діяльність, спеціальний режим її здійснення щодо технологічних парків, про спеціальні (вільні) економічні зони та території пріоритетного розвитку передбачає фінансову підтримку в межах відповідних пріоритетів. І законодавство про місцеве самоврядування передбачає спрямування коштів бюджету розвитку на реалізацію програм соціально-економічного розвитку територій, пов'язаних із інвестиційною та інноваційною діяльністю, та на фінансування субвенцій й інших видатків, пов'язаних із розширеним відтворенням. На рівні держави діє механізм надання пільгових кредитів для реалізації інноваційно-інвестиційних проектів. З 2009 р. набув чинності Порядок надання державних гарантій для виконання інвестиційних проектів, які реалізуються Державною інноваційною фінансово-кредитною установою. Проте інтегрованої системи державного стимулювання підготовки й реалізації інноваційно-інвестиційних проектів з відповідним чітким її втіленням у національний нормативно-правовий простір України ще не створено, що суттєво гальмує реалізацію інноваційно-інвестиційної моделі розвитку аграрного виробництва.

Отже, взаємодоповнення системи державних стратегій та державного планового регулювання вітчизняного аграрного виробництва вимагає: по-перше, узгодженості різновидових і різнорівневих планових документів (прогнозів, програм, проектів, бізнес-планів); по-друге, їх координованості із чинними системами стратегій і пріоритетів та їх фінансового супроводження.

У третьому розділі - "Стратегічно орієнтоване удосконалення функцій державного планування розвитку аграрного виробництва" - запропоновано схему удосконалення планового блоку державного регулювання аграрного виробництва в контексті вимог інноваційно-інвестиційної моделі, напрями диверсифікації прогнозної складової інноваційно-інвестиційної моделі розвитку аграрного виробництва, принципи узгодження різнорівневих стратегій і планових документів.

Перед галузевим державним управлінням поставлено завдання переходу до якісно нової системи за стратегічним планом розвитку, який вимагатиме унормування програм за рівнями "центр-регіон-район" з урахуванням вимог інвестиційно-інноваційної моделі, вихідним пунктом формування якої є розроблення й виконання державних, регіональних та інших програм розвитку галузі. Однак цей перехід стримується рядом обставин. Так, здійснення державою економічної стратегії спрямоване на створення умов, за яких підприємства будуть зацікавлені враховувати показники програмних документів, які є орієнтиром для розроблення ними прогнозів, планів, бізнес-планів тощо. Підприємства галузі, що ігнорують ці стратегічні орієнтири, не можуть отримати передбачені законом пільги та переваги. Нині в Україні лише один документ регулює розроблення стратегій - методичні рекомендації з формування регіональних стратегій розвитку. А якщо інформація фіксується без дотримання встановлених правил, вона не є документом. Це унеможливлює інтегрування стратегій і пріоритетів, які не мають статусу стандартизованих документів, із плановими документами.

Формально держава на всіх рівнях декларує підтримку інвестиційно-інноваційної моделі та передбачення фінансових пільг для відповідних проектів. Проте діючий механізм державної бюджетної підтримки вимагає удосконалення до стану більш доступного джерела фінансування з метою стимулювання розробників виробничих проектів при підвищенні бюджетної ефективності даного процесу. Для цього диференційовані складові механізму слід інтегрувати у процес документообігу сфери стратегічного планування, де стратегії та планові документи послідовно адаптуються до законодавчих вимог стосовно пріоритетних проектів. Важливо, щоб згадане інтегрування враховувало особливості рівнів управління (центр-регіон-район) як із позиції чинного законодавства, так і реального стану конкретних регіонів та адміністративно-територіальних одиниць. Схему загального документообігу сфери стратегічного планування аграрного виробництва наведено на рис. 2.

	Процеси	Документообіг: "зверху-донизу"	Документообіг: "знизу-доверху"
ц е н т р	формування пріоритетів і джерел фінансування пріоритетних програм і проектів		аналіз агрегованих Бп
р е г і о н	формування пріоритетів і джерел фінансування пріоритетних програм і проектів		аналіз агрегованих Бп
р а й о н	формування пріоритетів і джерел фінансування пріоритетних програм і проектів		аналіз агрегованих БП
АПВ	формування бізнес-планів і проектів на основі пріоритетів (районних, регіональних, державних)

Рис. 2. Схема процесу загального документообігу сфери стратегічного планування розвитку аграрного виробництва: Ся - стратегія, Пз - прогноз, Бп - бізнес-план, Пт - проект, Па - програма

Система стратегічного планування аграрного виробництва спрямована на узгодження руху державних стратегій і документів планування "зверху-донизу" (держава... підприємство) та "знизу-доверху" (підприємство... держава). Держава "зверху-донизу" початково формує систему стратегічних пріоритетів, прогнозів і програм (до рівнів регіону, району і галузі). Але на цій стадії ще є невизначеною реалістичність таких пріоритетів і програм. Для з'ясування необхідних коригувань цих документів потрібна об'єктивна інформація "знизу-доверху". Тому розвиток галузевих підприємств має супроводжуватися удосконаленням бізнес-планів з виділенням із них тих проектів, які можна визнати пріоритетними інноваційно-інвестиційними. На районному рівні слід, по-перше, агрегувати виробничі бізнес-плани, по-друге, відібрати ті виробничі проекти, які одночасно узгоджуються з пріоритетами території та вимогами до інноваційно-інвестиційних проектів. Така процедура має виконуватися й на рівні регіону та держави. Той рівень управління, який надав проекту статус пріоритетного, має забезпечити йому пільги й переваги згідно з чинним законодавством України або рішеннями місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування.

Для повноцінного виконання системою стратегічного планування її місії інтегратора диференційованих стратегічних пріоритетів і планових документів необхідна попередня методична й документаційна уніфікація процедур розроблення стратегій та планів (прогнозів, програм, проектів) на основі високих управлінських стандартів і неухильного підвищення масштабу електронного документообігу між усіма чинними рівнями управління і суб'єктами господарювання для прискорення обороту інформації, яка визначає повноту інноваційно-інвестиційної моделі розвитку.

ВИСНОВКИ

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуального науково-практичного завдання формування в Україні стратегічного планування розвитку аграрного виробництва. На основі дослідження були одержані такі наукові положення та практичні результати:

1. Сталий розвиток на основі інноваційно-інвестиційної моделі є передумовою конкурентоспроможності та продовольчої безпеки країни. Такий шлях гарантує гармонійне вирішення економічних завдань (розширене відтворення) при досягненні соціальних (престижні високодохідні робочі місця) і екологічних цілей на рівні сучасних стандартів. Проте лише 3-15 % вітчизняних господарств здатні приймати участь на такій основі. Вихід з такого становища лежить у площині формування дієвої державної системи стратегічного планування інноваційного розвитку аграрного виробництва.

2. Потреба у стратегічному плануванні зумовлена ускладненням виробництва й управління внаслідок поглиблення розподілу суспільної праці. Для окремого фахівця елементний перелік факторів виробництва стає майже неосяжним. Тому, враховуючи пріоритет аграрного виробництва як галузі, розвинуті країни створюють системи-інтегратори, спрямовані на подолання інформаційних бар'єрів в управлінні, до яких належить і галузеве стратегічне планування, здатне охопити собою динаміку загальних і аграрних цілей та пріоритетів, визначити дієві заходи щодо їх системного втілення у практику.

3. На рівні держави діє система прогнозів і програм економічного і соціального розвитку з її підсистемами (цільові, інвестиційні, інноваційні та інші програми), які інтегрують проекти суб'єктів господарювання. Останнім часом активізувалося прийняття різновидових стратегій. Але їх розроблення здійснюється без належного зв'язку із системою планових документів та на позаметодичній основі. Це актуалізує потребу в узгодженні різнорівневих стратегічних цілей і пріоритетів, методичній та документаційній уніфікації стратегій і планових документів (прогнозів, програм і проектів) на основі стандартизованого електронного документообігу між рівнями управління.

4. У аграрному виробництві набувають чітких рис цикли диференціації та інтеграції інвестиційно-інноваційних процесів; стає виразнішим також й перетворення програм на комплекси проектів. Правові засади розвитку аграрного виробництва дедалі більшою мірою координуються з вимогами інноваційно-інвестиційної моделі, у т.ч. при реалізації державної стратегії розвитку регіонів. Але втілення згаданої моделі загалом характеризується суттєвою нерівномірністю у часі та просторі на фоні відставання в адаптації до неї функцій державного управління у контексті вимог стратегічного планування. Незавершеним є й процес формування механізму фінансової підтримки інноваційно-інвестиційних проектів за рахунок коштів бюджетів.

5. Державні програми соціально-економічного розвитку України усіх рівнів повинні прийматися з урахуванням пріоритетності розвитку села. Але нерівномірність у становленні державної системи планування (при коливанні пріоритетів від села до інвестиційної привабливості, інноваційного шляху чи інформаційного суспільства) породжує внутрішню її незбалансованість за структурними складовими (прогнозами, програмами, проектами) і термінами дії, що значно перешкоджає втіленню інноваційно-інвестиційної моделі в аграрне виробництво. Нескоординованими залишаються аграрні програми та аграрні блоки чинних вітчизняних стратегій розвитку, а також відповідні функції державного галузевого управління (у розрізі: центр-регіон-район).

6. Бажані зрушення у формуванні в Україні стратегічного планування розвитку аграрного виробництва гальмує зосередження стратегій і планів на рівні "центру". Рух інноваційно-інвестиційних проектів орієнтований схемою "проект-центр", а поза увагою залишився ланцюг "галузь-регіон-район". Суттєвою є незавершеність методичних засад розроблення стратегій і планів, у т.ч. з точки зору їх координації із міжнародними стандартами "інформація і документація", "управління якістю" тощо (вже затвердженими в Україні як її ДСТУ), класифікаторами і функціями державного галузевого управління.

7. Фактором дієвості стратегічного планування аграрного виробництва є узгодження бізнес-плану галузевого підприємства (інтегрального планового документу) із прогнозами, програмами і проектами розвитку виробництва, а також узгодження наявних виробничих планових документів із державними прогнозами і програмами різних рівнів у межах інноваційно-інвестиційної моделі та адаптованих до неї різнорівневих стратегічних цілей та пріоритетів, які застосовуються на етапі державної експертизи проектів з метою надання їм статусу пріоритетних з визначенням відповідних режимів стимулювання.

8. Значні резерви у формуванні системи стратегічного планування розвитку аграрного виробництва криються у посиленні рольових позицій прогнозної її складової, які необхідно забезпечити шляхом: по-перше, розроблення довгострокових загальних технологічних прогнозів і окремих їх напрямів (рослинництво, тваринництво тощо), середньострокових прогнозів людського і екологічного факторів, ресурсно-інвестиційних і енергетичних, а також короткострокових інвестиційно-маркетингових прогнозів; по-друге, гармонізувати згадані прогнози із різнорівневою системою прогнозів, яка визначена засадами державного прогнозування; по-третє, провести адаптацію функцій державного галузевого управління до новітніх вимог прогнозування.

9. Система документообігу сфери стратегічного планування аграрного виробництва має формуватися на основі поєднання принципів "зверху-донизу" і "знизу-доверху": районний рівень управління має відбирати ті інноваційно-інвестиційні проекти, які синхронізовані з його стратегічними цілями і пріоритетами (з наданням їм статусу пріоритетних та їх стимулюванням); пріоритетні районні проекти, що відповідають регіональним пріоритетам, набувають статусу рівня регіону; якщо ж пріоритетні регіональні проекти відповідають пріоритетам держави, вони набувають державного статусу; у цьому процесі здійснюється вертикальне коригування "зверху-донизу" стратегій, прогнозів і програм, що й формує надійні прямі та зворотні зв'язки як передумову дієвості усіє її системи.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Брусенко М.А. Системний аналіз інвестиційної стратегії Чернігівської області / М.А. Брусенко // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. - Випуск 189: В 5 т. - Т. ІV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 1119-1125.

2. Брусенко М.А. Удосконалення інвестиційного планування підприємства в контексті стратегії його розвитку / М.А. Брусенко // Вісник КНТЕУ. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т. - 2007. № 2. - C. 52-57.

3. Брусенко М.А. Прогнозно-програмний контекст інформатизації системи управління аграрним сектором економіки з урахуванням сучасних вимог енергозбереження / М.А. Брусенко // Зб. наук. праць Подільськ. держ. аграрно-техн. ун. - Вип. 16. - Т. 2. - Кам'янець-Подільський, 2008. - С. 162-165.

4. Брусенко М.А. Інформаційно-плановий аспект створення конкурентоспроможної системи управління аграрним сектором економіки України / М.А. Брусенко // Зб. наук. праць Подільськ. держ. аграрно-техн. ун. - Вип. 16. - Т. 3. - Кам'янець-Подільський, 2008. - С. 363-365.

5. Брусенко М.А. Узгодженість теорії і права у контексті вимог до державного планування сталого зростання сільського господарства / М.А. Брусенко // Економіка АПК. - 2008. - № 12. - С. 48-55.

6. Брусенко М.А. Стратегічне планування у системі державного регулювання сталого розвитку аграрної сфери: узгодження теоретичних і нормативних засад / М.А. Брусенко // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. - Вип. 245: В 5 т. - Т. І. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 90-102.

7. Брусенко М.А. Теоретичні аспекти стратегічного планування сталого розвитку аграрного сектора економіки / М.А. Брусенко // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. - Вип. 246: В 5 т. - Т. ІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 353-360.

8. Брусенко М.А. До питання відповідності розподілу ключових функцій системи Міністерства аграрної політики України вимогам галузевого сталого розвитку / М.А. Брусенко // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. - Вип. 247: В 5 т. - Т. І. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 228-235.

9. Брусенко М.А. Стратегізація державної системи планування соціально-економічного розвитку агросфери / М.А. Брусенко // Вісник КПНУ ім. І. Огієнка. - Кам'янець-Подільський. (Квітень). - 2009. - С. 92-96.

10. Брусенко М.А. Пріоритети аграрної політики як сполучна ланка між стратегіями та планами галузевого розвитку / М.А. Брусенко // Зб. наук. праць Таврійськ. держ. агротехнолог. ун. (економічні науки). - № 5. - Мелітополь. - 2009. - С. 119-125.

Матеріали і тези конференцій:

11. Брусенко М.А. Інформаційні технології в інвестиційному менеджменті: особливості застосування міжнародних стандартів: мат. ІV всеукр. конф. молодих науковців ІТОНТ-2004 ["Інформаційні технології в освіті, науці і техніці"], (Черкаси, 28-30 квіт. 2004 р.) / Черкаси: ЧНУ, 2004. - С. 85-86.

12. Брусенко М.А. Методичні засади оцінки інвестиційного рейтингу регіонів: зб. тез доповідей на наук.-практ. конф. ["Економічний розвиток: проблеми та шляхи їх вирішення"], (Київ, 21-23 вер. 2005 р.) / К.: КНУТД, 2005. - С. 14-15.

13. Брусенко М.А. Діапазон пасивності-активності інвестиційного менеджменту підприємств Чернігівського регіону: мат. ІІІ міжн. наук.-практ. конф. ["Методологія та практика менеджменту на порозі XXI століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти"], (Полтава, 10-12 трав. 2006 р.) / Полтава: ПУСКУ, 2006 - C. 72-73.

14. Брусенко М.А. Інвестиційний фактор розвитку підприємництва у контексті економічної політики держави: мат. ІІ всеукр. наук.-практ. конф. ["Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні"], (Ялта, 17-19 трав. 2006 р.) / К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2006. - C. 37-38.

15. Брусенко Н.А. Позиционирование аграрных и инновационных приоритетов в государственных программах социально-экономического развития Украины: мат. III межд. науч.-практ. конф. ["Механизмы устойчивого развития инновационных социально-экономических систем"], (Бобруйск, 2 апр. 2008 г.) / Минск: БГЭУ, 2008. - С. 59-61.

16. Брусенко М.А. Масштаб моніторингу інноваційної діяльності як фактор досконалості прогнозів і програм сталого національного соціально-економічного розвитку: мат. міжн. наук.-практ. конф. ["Стратегія забезпечення сталого розвитку України"], (Київ, 20 трав. 2008 р.) / - К.: РВПС України НАН України, 2008. - С. 100-102.

17. Брусенко М.А. Узгодженість стратегії управління розвитком підприємств аграрного сектора економіки з інноваційно-інвестиційною політикою держави: зб. тез доповідей на всеукр. наук.-практ. конф. ["Невідкладні заходи із завершення реформування АПК і зростання його ефективності шляхом трансферу інновацій"], (Тернопіль, 22 трав. 2008 р.), Част. 2. / Тернопіль: ТІ АПВ УААН, 2008. - С. 29-32.

18. Брусенко Н.А. Программный контекст стратегического управления инновационным развитием аграрной сферы Украины: сб. научн. статей за метериалами межд. научн.-практ. конф. ["Научно-инновационная деятельность в агропромышленном комплексе"], (Минск, 29-30 мая 2008 г.), В 2 ч. Ч. 1 / редкол. М.Ф. Рыжанков [и др.]. - Минск, 2008. - С. 162-164.

19. Брусенко Н.А. Программа развития села в общей системе государственных программ экономического и социального развития Украины: мат. межд. научн.-практ. конф. ["Социально-экономическое и технологическое развитие АПК: состояние, тенденции, прогноз"], (Ростов-на-Дону, 18-19 июн. 2008 г.) / Ростов н/Д: Ростовский государственный экономический университет "РИНХ", 2008. - С. 321-324.

20. Брусенко М.А. Підвищення ефективності сільського господарства як активатор загального розвитку економіки України: мат. міжн. наук.-практ. конф. ["Обліково-аналітичне забезпечення розвитку сільського господарства і села"], (Львів, 24-25 вер. 2008 р.) / Львівський НАУ. - С. 231-237.

21. Брусенко М.А. Програмний аспект формування інвестиційно-інноваційної моделі розвитку аграрної сфери: мат. міжнар. наук.-практ. конф. ["Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні"], (Київ, 23-24 жов. 2008 р.) / РВПС України НАН України. К.: 2008. - С. 377-379.

22. Брусенко М.А. До питання горизонтів прогнозування у розробленні стратегій соціально-економічного розвитку України: мат. міжн. наук.-практ. конф. ["Прогнозування соціально-економічних процесів"], (Київ, 16-17 квіт. 2009 р.) / Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. - Київ. - 2009. - С. 35-36.

23. Брусенко М.А. Особливості формування системи стратегічного планування розвитку аграрного виробництва: мат. ІІІ міжн. наук.-практ. конф. ["Ефективність бізнесу в умовах трансформаційної економіки"], (Сімферополь, 29-31 трав. 2009 р) / Сімферополь: ЦРОНІ, 2009. - С. 73-76.

АНОТАЦІЯ

Брусенко М.А. Стратегічне планування розвитку аграрного виробництва. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки", Київ, 2010.

У дисертації запропоновано авторське розуміння сутності системи стратегічного планування розвитку аграрного виробництва України.

Світовий досвід управління розвитком аграрного виробництва довів, по-перше, необхідність розроблення відповідних стратегій і планів, по-друге, важливість документаційної їх узгодженості, де центральне місце має посідати система пріоритетів національної аграрної політики України.

Узагальнено теоретичні засади формування системи державного стратегічного планування розвитку аграрного виробництва. Проаналізовано еволюцію вітчизняних стратегій розвитку з виділенням аграрної складової та еволюцію системи планування. Досліджено чільні передумови інтегрування аграрних складових стратегій розвитку та державної системи планування в цілісну систему стратегічного планування аграрного виробництва. Розроблено пропозиції щодо удосконалення функцій галузевого державного управління, які сприятимуть: визначенню принципів узгодження розроблення планових документів розвитку аграрного виробництва різного виду і рівня; підвищенню рівня координованості планових документів із стратегічними цілями та пріоритетами розвитку аграрного виробництва.

Ключові слова: прогноз, програма, проект, план, стратегія, аграрне виробництво, пріоритет.

АННОТАЦИЯ

Брусенко Н.А. Стратегическое планирование развития аграрного производства. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Национальный научный центр "Институт аграрной экономики", Киев, 2010.

В диссертации предложено авторское понимание сущности системы стратегического планирования развития аграрного производства Украины.

Мировой опыт управления развитием аграрного производства доказал необходимость разработки стратегий и планов, важность документационной их согласованности, где центральное место должна занимать система действующих приоритетов национальной аграрной политики Украины.

Обобщены теоретические принципы формирования государственной системы стратегического планирования. Установлено, что производство Украины, в т. ч. и аграрное, стремится к устойчивому развитию на основе инновационно-инвестиционной модели - основы конкурентоспособности и продовольственной безопасности. И только 3-15 % хозяйств готовы к этому. Содействовать в этом им должна система стратегического планирования, создание которой требует рост сложности производства и управления при их дифференциации. В силу приоритетности аграрной сферы, стратегическое планирование должно обеспечить реализацию разноуровневых приоритетов и целей, унифицировав методические и документационные основы разработки отечественных стратегий и планов (прогнозов, программ, проектов) на основе высоких стандартов и электронного документооборота.

Проанализирована эволюция отечественных стратегий развития с выделением аграрных блоков и эволюция системы планирования развития аграрного производства. Установлено, что на первом этапе в инвестиционно-инновационных процессах доминирует дифференциация, а на втором - их интеграция. Программы превращаются в комплексы проектов. Усиливается влияние инвестиционно-инновационной модели на развития территорий. Ее реализации присуща неравномерность при отставании в формировании стратегического планирования. Незавершен еще и механизм бюджетной поддержки инновационно-инвестиционных проектов. Программы социально-экономического развития принимаются без учета приоритетов развития села. Неравномерность развития государственной системы планирования ведет к ее несбалансированности, тормозя внедрение инновационно-инвестиционной модели в аграрное производство. Нескоординированы аграрные программы и аграрные блоки стратегий развития, функции отраслевого управления "центр-регион-район". Внедрению стратегического планирования развития аграрного производства препятствует сосредоточение стратегий и планов на уровне "центра". Существенна и асимметрия в методических принципах разработки стратегий и планов. Недостаточна координация со стандартами "информация и документация", "управление качеством". Это указывает на незавершенность формирования системы стратегического планирования развития Украины в целом и ее аграрного производства в частности.

Исследованы предпосылки интегрирования аграрных блоков стратегий развития и государственной системы планирования в целостную систему отраслевого стратегического планирования. Разработаны направления усовершенствования функций государственного управления отраслью, способствующие согласованию разработки плановых документов развития аграрного производства разного вида и уровня; повышению уровня координации плановых документов с действующими стратегическими целями и приоритетами отраслевого развития. Предпосылка действенности стратегического планирования развития отрасли - гармонизация системы планирования на основе: структуризации производственного бизнес-плана по критериям устойчивого развития и согласования полученных структур с прогнозами, планами и проектами, а также с требованиями к приоритетным проектам; согласование производственных проектов с государственными прогнозами и программами. Возрастает роль стимулирования инновационно-инвестиционных проектов со стороны государства. Значительные резервы в становлении стратегического планирования развития аграрного производства кроются в усилении роли прогнозной его составляющей в рамках прогнозов: долгосрочных технологических; среднесрочных - человеческого фактора и экологии, ресурсных, энергетических; краткосрочных - инвестиционно-маркетинговых; гармонизации этих прогнозов с прогнозами, определенными принципами государственного прогнозирования; адаптации функций государственного отраслевого управления к новейшим требованиям прогнозирования. Завершенность системы стратегического планирования аграрного производства требует сочетания принципов "сверху-вниз" и "снизу-вверх": районный уровень управления должен отбирать проекты, синхронизированные с его стратегическими целями и приоритетами (с предоставлением им статуса приоритетных); приоритетные районные проекты, которые отвечают региональным приоритетам, приобретают статус региональных; приоритетные проекты регионов, отвечающие приоритетам государства, приобретают государственный статус. При этом осуществляется вертикальная "сверху-вниз" коррекция стратегий, прогнозов и программ.

...