Соціально-економічний розвиток сільських територій в умовах транзитивної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївський державний аграрний університет

УДК 338.431:332.2

08.00.03. - економіка та управління національним господарством

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Соціально-економічний розвиток сільських територій в умовах транзитивної економіки

Белевят Оксана Анатоліївна

Миколаїв - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Миколаївському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Сахацький Микола Павлович, Одеська державна академія будівництва і архітектури, завідувач кафедри менеджменту і маркетингу.

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор, академік УААН Юрчишин Володимир Васильович, Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України", головний науковий співробітник відділу економіки і політики аграрних перетворень;

- кандидат економічних наук, доцент Вишневська Ольга Миколаївна, Миколаївський державний аграрний університет, доцент кафедри економічного аналізу і аудиту.

Захист відбудеться 8 квітня 2010 р. о 0900 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.806.01 в Миколаївському державному аграрному університеті, за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, 9, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Миколаївського державного аграрного університету за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Карпенка, 73.

Автореферат розіслано "05" березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Ф. Клочан.

Анотація

Белевят О.А. Соціально-економічний розвиток сільських територій в умовах транзитивної економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Миколаївський державний аграрний університет, Миколаїв, 2010.

У дисертації розкривається теоретико-методологічні та прикладні основи соціально-економічного розвитку сільських територій в умовах транзитивної економіки.

Визначається сутність сільської території як соціально-економічної системи. Встановлюється багатофункціональність сільської території в частині її економічної, соціальної, демографічної, виробничої, організаційно-управлінської, природно-відтворювальної, рекреаційно-оздоровчої, культурної та духовної природи. Виявлено особливості розвитку сільських територій економіки перехідного періоду. Проведено аналіз стану та тенденцій розвитку ресурсного потенціалу сільських територій Миколаївської області. Здійснено загальну економічну характеристику аграрного виробництва сільської території досліджуваного регіону. Оцінено розвиток соціально-демографічної складової сільських територій. Обґрунтовано необхідність розвивати соціальну сферу сільських територій. Розроблено пропозиції щодо диверсифікації виробничо-господарської діяльності сільських територій. Комплексно обґрунтовано соціально-економічне забезпечення розвитку аграрного маркетингу сільських територій.

Ключові слова: сільська територія, сільськогосподарське виробництво, функціональність, соціальна сфера, аграрний маркетинг, економічна ефективність.

Аннотация

Белевят О.А. Социально-экономическое развитие сельских территорий в условиях транзитивной экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Николаевский государственный аграрный университет, Николаев, 2010.

В диссертации раскрываются теоретико-методологические и прикладные основы социально-экономического развития сельских территорий в условиях транзитивной экономики.

Исследованы научно-прикладные основы социально-экономического развития сельских территорий, сущность которых раскрывается как пространственная земельная целостность с надлежащими земельными, водными, лесными, воздушными ресурсами и с сельской поселенческой сетью, жители которой постоянно проживают в пределах сельских поселений и осуществляют сельскохозяйственное производство и занимаются необходимой для функционирования села хозяйственной и управленческой деятельностью. В процессе научного поиска выявлено, что особенности современного развития сельских территорий обусловлены как их многофункциональностью, так и происходящими в стране изменениями социально-экономического уклада. Принадлежность сельских территорий к открытым системам обуславливает их зависимость от действий мирового финансово-экономического кризиса и глобализации экономики, результативности транзитивной экономики при трансформации отношений собственности и форм хозяйствование, специфики природно-климатических условий и производственно-хозяйственных привычек и обычаев сельского населения, форматов утверждения рыночных основ в стране.

В работе нашло отражение то обстоятельство, что сельские населенные пункты и сельские советы Николаевской области, в связи с особыми условиями жизнедеятельности каждого сельского человека и его семьи, за своими демографическими, экономическими, социальными, историческими, территориально-географическими, национальными и структурными характеристиками чрезвычайно разнообразные. Установлено, что административно-территориальные составляющие сельской территории не являются равнозначными за своими земельными ресурсами, количеством сельских населенных пунктов, сельских советов, численностью сельского населения и его плотностью.

Результаты проведенного анализа показывают, что сельскохозяйственные угодья, пашня, сенокосы и пастбища исследуемой сельской территории арендуются преимущественно негосударственными сельскохозяйственными предприятиями. Вклад хозяйств разных категорий в производство валовой продукции сельской территории не является равноценным, а динамика их развития не однозначная: производство валовой продукции сельского хозяйства аграрными предприятиями сокращается, а хозяйствами населения - возрастает.

Процесс уменьшения численности сельских жителей региона при росте городского населения свидетельствует об урбанизации. В целом сформировалась устойчивая тенденция ускоренного естественного сокращения сельского населения, которое в разрезе сельских районов происходит не одновременно и протекает неравномерно. Положительное сальдо миграции населения городских поселений при естественном сокращении их населения свидетельствует о том, что данный процесс происходит преимущественно за счет сельского населения, которое переезжает в город. За качественными характеристиками (удельным весом трудоспособных, нагрузкой нетрудоспособными на одного трудоспособного, частицей сельского населения с высшим образованием, частицей работающих, которые учатся новым профессиям и повышают квалификацию, удельным весом занятой в производстве молодежи) структура сельского населения уступает городской. При более высоком уровне зарегистрированной безработицы, в сельской местности проявляется более высокая экономическая активность, в особенности людей с возрастом, старше трудоспособного. Положительное для сельского населения значение межгосударственной миграции свидетельствует про его патриотизме и духовности, которые не уступают меркантильным интересам.

Исследования свидетельствуют, что преодоления социального упадка сельской территории и устранение диспропорций между сельскими местностями требуют системных мероприятий социально-экономического и организационного планов относительно оснащения сельского жилого фонда водопроводом, канализацией, центральным отоплением, газом, горячим водоснабжением и другими бытовыми удобствами, которые обеспечивают человеку комфортную жизнь. Проведения таких мероприятий должно подчиняться конкретным целевым программам, финансируемые сельским населением, органами местного самоуправления и государством.

Проблемы социально-экономического развития сельской территории Николаевской области имеют системный характер, так как охватывают его экономические, социальные, демографические, культурные, просвещенские и прочие сферы жизнедеятельности. Поскольку социально-экономическая деградация сельской территории, обусловленная как микроэкономическими условиями функционирования хозяйничающих субъектов конкретных сельских местностей, так и общими макроэкономическими факторами, то преодоление разрушительных процессов требует системного подхода и объединение усилий со стороны государства, органов местного самоуправления, соответствующих сельских общин и сельских жителей.

Ключевые слова: сельская территория, функциональность, сельскохозяйственное производство, социальная сфера, аграрный маркетинг, экономическая эффективность.

Annotation

Belevyat O.A. Socio-economic development of rural territories in the conditions of tranzitivnoy economy. it is Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of economic sciences after speciality 08.00.03 is an economy and management a national economy. it is the Mykolaiv state agrarian university, Mykolaiv, 2010.

Essence of rural territory is determined as a socio-economic system. The multifunctionness of rural territory is set in part of it economic, social, demographic, production, organizationally administrative, naturally reproductive, rekreaciyno-health-improvement, cultural and spiritual nature. Found out the features of development of rural territories of economy of transitional period. The analysis of the state and progress of resource potential of rural territories of the Mykolaiv area trends is conducted. General economic description of agrarian production of rural territory of the probed region is carried out. Development of socialdemographic constituent of rural territories is appraised. Grounded necessity to develop the social sphere of rural territories. Suggestions are developed in relation to diversification of virobniche-gospodarskoy activity of rural territories. Complex grounded socio-economic providing of development of the agrarian marketing of rural territories.

Key words: rural territory, agricultural production, functionality, social sphere, agrarian marketing, economic efficiency.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Нагальність науково-прикладного дослідження проблеми соціально-економічного розвитку сільських територій зумовлена системним характером недоліків, що стосуються економічної, соціальної, демографічної, екологічної й інших сторін життєдіяльності сільської громади як країни, так і її регіонів. Актуалізує потребу розв'язання цієї проблеми те, що сільськими територіями закладаються підвалини національної продовольчої безпеки, забезпечуються економічні передумови стабільного розвитку господарського комплексу, формуються культурні та духовні устої ідентифікації українства, визначаються довгострокові та поточні перспективи участі України в світовому поділі праці, проявляються індикатори, що об'єктивно характеризують адекватність державної регуляторної політики щодо прогресивного розвитку вітчизняного суспільства в цілому та відродження сільського господарства, зокрема.

З теоретичних, методологічних та методичних позицій ця проблема досліджувалася вітчизняними та зарубіжними вченими О.Ю. Амосовим, В.Г. Андрійчуком, І.Ф. Баланюком, О.Г. Булавкою, О.М. Бородіною, О.М. Вишневською, В.М. Гейцем, Ф.В. Горбоносом, О.Д. Гудзинським, О.Ю. Єрмаковим, В.К. Збарським, В.В. Зіновчуком, С.М. Квашою, М.А. Лендєлом, Ю.О. Лупенком, І.І. Лукіновим, П.М. Макаренком, М.Й. Маліком, Л.О. Мармуль, О.М. Онищенком, В.В. Россохою, П.Т. Саблуком, М.П. Сахацьким, В.Г. Ткаченко, І.Н. Топіхою, В.С. Уланчуком, І.Г Ушачовим, І.І. Червеном, В.С. Шебаніним, Г.В. Черевком, А.В. Чупісом, В.В. Юрчишиним, К.І. Якубою, В.М. Яценком. Наукове забезпечення соціально-економічного розвитку сільських територій формують напрацювання В.А. Борисової, О.М. Гаркуші, Ю.Е. Губені, І.Т. Кіщака, Д.Ф. Крисанова, Г.І. Купалової, А.С. Малиновського, Л.І. Михайлової, М.К. Орлатого, Т.О. Осташко, О.І. Павлова, І.В. Прокопи, В.М. Скупого, В.І. Топіхи, М.М. Федорова, Є.І. Ходаківського, О.В. Шебаніної, Л.М. Шевченко, Л.О. Шепотько, М.Г. Шульського, В.В. Щербатюк та інших дослідників.

Проте динамічні зміни макроекономічного та мікроекономічного характеру сільських територій під впливом трансформаційних процесів вітчизняного аграрного сектора та інтеграції останнього у світовий економічний простір, а також сучасні ускладнення соціально-економічного розвитку вітчизняного села, служать вагомим аргументом щодо високої актуальності вибраної теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках є складовою загальної тематики наукових досліджень Миколаївського державного аграрного університету "Економічна ефективність виробництва в реформованих господарських формуваннях", яка є складовою програми "Розробити пропозиції по організації ефективного виробництва у господарських формуваннях ринкового типу" (номер державної реєстрації 0102U00259), в частині дослідження проблеми соціально-економічного розвитку сільських територій.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методичних та прикладних засад щодо забезпечення сталого соціально-економічного прогресу сільських територій.

У відповідності до вказаної мети у дисертаційній роботі вирішувалися завдання:

- дослідити сутність та складові сільської території як соціально-економічної системи;

- здійснити узагальнення щодо функціональності сільських територій та їх стратегічних й поточних змін;

- виявити особливості розвитку сільських територій транзитивної економіки;

- оцінити ресурсний потенціал сільських територій та їх роль у регіональному економічному розвитку;

- проаналізувати стан та тенденцій розвитку соціально-економічної та демографічної складової сільської території;

- визначити перспективи та основні напрями розвитку соціальної сфери сільських територій;

- розробити пропозиції щодо диверсифікація виробничо-господарської діяльності сільських територій;

- обґрунтувати заходи соціально-економічного забезпечення розвитку аграрного маркетингу сільських територій.

Об'єктом дослідження є соціально-економічні процеси розвитку сільських територій.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних, методичних та прикладних сторін соціально-економічного розвитку сільських територій в умовах транзитивної економіки.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою даної наукової розвідки виступають базові положення теоретичної та прикладної економіки, наукові розробки вітчизняних і закордонних вчених з питань соціально-економічного розвитку сільських територій, законодавство України, нормативно-правові акти держави та органів місцевого самоврядування.

Для реалізації поставлених завдань дисертації використовувалась низка методів: абстрактно-логічний - при узагальненні наукових підходів, законодавчих та інших нормативно-правових актів відносно соціально-економічного розвитку сільських територій; монографічний - при порівнянні різних підходів науковців з висвітлення ними питань функціонування сільських територій; системного аналізу - при вивченні стану та перспектив соціально-економічного розвитку сільської території в умовах ринкового середовища транзитивної економіки; кореляційно-регресійний аналіз - при виявленні впливу окремих факторів на щільність сільського населення; графічний - при відображенні стану та тенденції соціально-економічного розвитку сільської території Миколаївської області; узагальнення - при формулюванні узагальнюючих висновків і пропозицій; розрахунково-конструктивний - при оцінці існуючого положення та прогнозуванні перспектив соціально-економічного розвитку сільської території Миколаївщини.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні наукові результати проведеного дослідження, що характеризуються новизною та виносяться на захист, полягають в наступному.

Вперше:

- сільська територія подається як просторова земельна цілісність з відповідними водними, лісними, повітряними ресурсами та з сільською поселенською мережею, жителі якої постійно проживають у межах сільських поселень, здійснюють сільськогосподарське виробництво та займаються необхідною для існування села господарською та організаційно-управлінською діяльністю, що проявляється через соціально-економічну, демографічну, виробничу, рекреаційно-оздоровчу, природно-відтворювальну, культурну та духовну функції конкретної сільської місцевості;

- виділено особливості сучасного розвитку сільських територій в контексті залежності цього процесу від глобалізації економіки, результативності глибинної соціально-економічної трансформації відносин власності та форм господарювання на селі, специфіки природно-кліматичних умов та виробничо-господарських навичок і звичаїв сільського населення, форматів утвердження ринкових засад на теренах країни, ефективності використання інноваційної парадигми, посилення впливу суб'єктивного фактора, сукупності різнопланових системних факторів.

Удосконалено:

- напрями щодо перспектив соціально-економічного розвитку сільських територій на основі розбудови соціальної сфери села, диверсифікації виробничо-господарської діяльності сільської місцевості та впровадження соціально-етичного маркетингу;

- підходи до розв'язання соціально-економічних проблем розвитку сільських територій регіону через вирівнювання рівня споживання продуктів харчування в міських поселеннях та сільській місцевості, рівномірне надходження до населення необхідних продуктів харчування та їх збалансованому характері при споживанні згідно оптимального для людини раціону.

Дістали подальшого розвитку:

- положення стосовно того, що поняття "сільська місцевість" узагальнює суттєві ознаки конкретних місць, на яких здійснюється ведення сільського господарства, а категорія "сільська територія" за змістом відбиває найзагальніші закономірні зв'язки й відношення, що існують у реальній дійсності в сільських місцевостях;

- пропозиції з подолання соціального занепаду сільської території та усунення диспропорцій між сільськими місцевостями на основі соціально-економічних та організаційних заходів щодо обладнання сільського житлового фонду побутовими зручностями, будівництва сучасних шляхів автомобільного сполучення та поліпшення благоустрою сільських населених пунктів з позицій їх забезпечення культурно-освітніми та медичними закладами, а також установами, що надають послуги з обслуговування побутового, інформаційного, наукового, освітянського, медичного, розважального характеру;

- напрями соціально-економічного та організаційного характеру з подолання деградації сільських територій на основі системного підходу та поєднання зусиль з боку держави, органів місцевого самоврядування, відповідних сільських громад та сільських жителів.

- пропозиції щодо диверсифікації виробничо-господарської діяльності сільської території за рахунок розширення сфери прибуткових виробництв і послуг, що базуються на нестандартних й оригінальних ідеях, які можуть впроваджуватися як в аграрній, так і в інших сферах життєдіяльності сільської громади.

Практичне значення отриманих результатів. Положення дисертаційної роботи щодо соціально-економічного розвитку сільських територій мають значну практичну цінність для органів місцевого самоврядування, державних управлінських структур, господарюючих суб'єктів різних секторів господарського комплексу та форм власності і господарювання, що здійснюють виробничо-господарську діяльність, а також для вчених та студентів вищих навчальних закладів.

Основні положення дисертації використовувалися при розробці практичних рекомендацій для сільськогосподарських підприємств Миколаївської області (довідка №552 від 28.08.2009 р.). Пропозиції щодо диверсифікації виробничо-господарської діяльності прийняті до впровадження в Жовтневому районі Жовтневою районною державною адміністрацією Миколаївської області (довідка №01-795/1 від 20.11. 2009 р.). Рекомендації з розбудови соціальної сфери сільських поселень схвалені Головним управлінням агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації (довідка №433/01/09-01-28/09 від 28.12.2009 р.). Результати дисертаційного пошуку використовуються у навчальному процесі при викладанні дисципліни "Економічний аналіз" у Миколаївському державному аграрному університеті (довідка №2288 від 11.12. 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного дослідження, в якому основні положення, висновки та пропозиції сформульовано автором особисто. Авторський підхід до соціально-економічних проблем розвитку сільських територій полягає в обґрунтуванні розбудови їх соціальної сфери та диверсифікація виробничо-господарської діяльності. Зроблені наукові публікації, що були видані у співавторстві, використані лише в частині положень, які належать особисто здобувачу.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, результати дисертаційного пошуку наукового та прикладного характеру були представлені на наступних конференціях: міжвузівській науково-практичній конференції аспірантів, молодих вчених, викладачів "Маркетингова діяльність в умовах фінансово-економічної кризи", м. Одеса, ОДАБА, 21 травня 2009 р.; Міжнародній науково-практичній конференції "Україна - сільське господарство - СОТ: теорія і практика", м. Миколаїв, 26-28 вересня 2007 р.; ХІІІ міжнародній науково-методичній конференції "Управління якістю підготовки фахівців", м. Одеса, 15-17 квітня 2008 р.; Третій міжнародній науково-практичній конференції для викладачів, аспірантів та молодих вчених "Сучасні технології управління підприємством та можливості використання інформаційних систем: стан, проблеми, перспективи", м. Одеса, 28-29 березня 2009 р.; "Причорноморській регіональній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу" Миколаївського державного аграрного університету, м. Миколаїв, 2006-2009 рр.

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 6 наукових праць, з них 5 праць у фахових виданнях загальним обсягом 1,91 д. а. У статтях, опублікованих у співавторстві, використані лише ті положення, які належать особисто автору.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний її обсяг - 209 сторінок комп'ютерного тексту. Робота містить 36 таблиць (30 сторінок), 7 рисунків (3 сторінки) та 6 додатків (4 сторінки). Список використаних джерел нараховує 186 найменувань (23 сторінки).

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету та сформульовано основні завдання, встановлено об'єкт та предмет дослідження, розкриті методи дослідження, сформульовано наукову новизну та розкрито практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію та впровадження одержаних результатів.

У першому розділі "Теоретико-методологічні основи соціально-економічного розвитку сільських територій в умовах транзитивної економіки" розглянуто сутність сільської території як соціально-економічної системи; встановлено функціональність сільської території та її основні характеристики; виявлено особливості розвитку сільських територій економіки перехідного періоду.

Наголошується, що поняття "сільська територія" стосується земельного простору, на якому розміщується сільський населений пункт, проживає сільське населення, виробляється сільськогосподарська продукція. Адже просторове розміщення аграрного виробництва, яке відбувається в галузі, може знаходитися як у селі, так і за його межами. При цьому сільський населений пункт має відмінні від міського поселення властивості, а сільськогосподарське виробництво пов'язується з такою формою ведення виробничої діяльності, де, на противагу розвитку промисловості й послуг у місті, переважає сільське господарство, в якому домінують галузі рослинництва та тваринництва.

Категорія "сільська територія" відбиває найзагальніші закономірні зв'язки й відношення, які існують у реальній дійсності сільської місцевості. За змістом сільська територія є більш широким поняттям, ніж сільська місцевість, що узагальнює найбільш суттєві ознак конкретних місць, на яких здійснюється ведення сільського господарства. Географічний контекст передбачає розміщення сільської території на земній поверхні і стосується її конкретних природних умов. Оскільки останні включають в себе кліматичні характеристики та особливості ландшафту, то їх виокремлення як самостійних рис сільської території, акцентує її залежність від природно-кліматичного середовища.

Сільську територію слід визначати як просторову земельну цілісність з відповідними ресурсами (земельними, водними, лісними, повітряними) та з сільською поселенською мережею, жителі якої постійно проживають у межах сільських поселень і здійснюють сільськогосподарське виробництво та займаються необхідною для існування села господарською та управлінською діяльністю. Різноплановість ресурсів (земельних, людських, техніко-технологічних, фінансових, матеріальних) та різні історичні, етнографічні та природні умови формування та розвитку сільських територій зумовлюють їх багатофункціональність. До основних з них слід віднести економічну, соціальну, демографічну, виробничу, організаційно-управлінську, природно-відтворювальну, рекреаційно-оздоровчу, культурну та духовну функції, що мають свої специфічні системні прояви щодо кожної конкретної сільської місцевості.

Системний характер організації сільської території дозволяє виділити по вертикалі сільську територію сільського поселення, сільську територію сільської ради, сільську територію району, сільську територію області, сільську територію країни. По горизонталі конкретними сільськими місцевостями формується сільська територія сільського поселення, що виступає в якості структуроутворюючої складової сільської території. Сільська територія сільської ради включає сільські території відповідних сільських поселень, сільська територія району - сільські території відповідних сільських рад, сільська територія області - сільські території відповідних сільських районів, а сільська територія країни - сільські території відповідних областей.

Особливості розвитку сільських територій зумовлені як багатофункціональністю досліджуваного об'єкту, так і процесами, що відбуваються в перехідний період при змінах соціально-економічних укладів. При цьому належність сільських територій до відкритих систем породжує необхідність врахування чинників, що впливають на їх функціонування в поточний період часу. Характерними рисами сучасного розвитку сільських територій є залежність цього процесу від дії поточної світової фінансово-економічної кризи та глобалізації економіки, результативності глибинної соціально-економічної трансформації відносин власності та форм господарювання, специфіки природно-кліматичних умов та виробничо-господарських навичок та звичаїв сільського населення, особливостей сільськогосподарського виробництва, форматів утвердження ринкових засад на теренах країни, ефективності використання інноваційної парадигми, посилення впливу суб'єктивного фактора, сукупності різнопланових системних факторів (соціально-економічних, політико-правових, міжнародних, природно-кліматичних тощо). Світова фінансово-економічна криза спричинює формування в сільській місцевості новітньої за змістом та сутністю економіки, що покликана гармонізувати відносини аграрних товаровиробників, споживачів, сільської громади, суспільства, навколишнього природного середовища.

У другому розділі "Аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку економічної і соціально-демографічної сфери сільських територій" проведено аналіз стану та тенденцій розвитку ресурсного потенціалу сільських територій Миколаївської області; здійснено загальну економічну характеристику аграрного виробництва сільської території регіону; оцінено розвиток соціально-демографічної складової сільських територій.

В адміністративному плані на території Миколаївської області виділяється 19 районів, 287 сільських рад та 894 сільських населених пунктів. Сільську територію регіону формують райони, адміністративно-територіальні складові яких не є рівнозначними з позицій наявності та кількості сільських та міських поселень, розподілу та числу сільських рад, забезпечення земельною площею, кількості та щільності сільського населення. Кореляційно-регресивний аналіз показав, що щільність сільського населення має середній прямий зв'язок з питомою вагою сільського населення в загальній чисельності населення та тісний прямий зв'язок з кількістю сільського населення.

При виробництві агропродовольчої продукції ресурси досліджуваної сільської території області використовуються не в повній мірі. Це засвідчують як існуючі невідповідності між загальнодержавними та регіональними тенденціями щодо виробництва основних видів продукції рослинництва і тваринництва, так і невідповідності між частками регіональних ресурсів, що забезпечують виробництво продукції і питомою вагою виробленої регіоном продукції в загальнонаціональному масштабі.

Основними виробниками продукції сільського господарства Миколаївської області є сільськогосподарські підприємства та господарства населення (табл.1). У 2008 р. на продукцію рослинництва від вартості всієї валової продукції приходиться 72,3%, а тваринництва - 27,7%. При цьому, частка сільськогосподарських підприємств складає 51,7%, господарств населення - 48,3%.

Вклад і динаміка розвитку валової продукції за її видами даних категорій господарств, є загалом однозначним та не рівноцінним. Так, у 2008р. по відношенню до 2000 р. сільськогосподарські підприємства наростили виробництво валової продукції на 73,2%, а господарства населення збільшили її на 63,6%. Проте в попередній період темпи розвитку виробництва валової продукції господарств населення були вищими ніж у підприємств. В результаті такої динаміки співвідношення даних категорій господарств змінювалося: якщо у 2000 р. більшість валової продукції вироблялося сільськогосподарськими підприємствами, то в останні роки, більше продукції сільського господарства виробляють господарства населення. Останні лише звітного року поступилися сільськогосподарським підприємствам.

сільський економічний ресурсний регіональний

Таблиця 1

Виробництво валової продукції сільського господарства за категоріями господарств у Миколаївській області (у порівнянних цінах 2005 р., млн. грн.)

В сільськогосподарських підприємствах однозначно домінує виробництво продукції рослинництва, частка якого складає 88,9%. Тоді як в господарствах населення рослинництво і тваринництво в цілому рівнозначні. Так, питома вага тваринництва у валовій продукції для даної категорії становила 45,4%, а рослинництва - 54,6%. Попереднього року співвідношення було на користь тваринництва. Водночас розвиток виробництва валової продукції тваринництва є різним для сільськогосподарських підприємств і господарств населення: для перших його обсяг скорочується, а для других - зростає.

Слід вказати на те, що динаміка валової продукції тваринництва в сільськогосподарських підприємствах має досить чіткий негативний тренд, тоді як для господарств населення розвиток даної галузі з 1995 р. має загалом висхідний рух.

Протягом такого тривалого часу рівень розвитку продукції рослинництва в сільськогосподарських підприємствах є стабільним, а у господарствах населення - висхідним. Тобто на одній і тій же сільській території довготривалі тенденції розвитку різних галузей різних категорій господарств є різними.

Для більшості основних видів сільськогосподарської продукції, характерною рисою є постійна та періодична збитковість, а також низький рівень рентабельності їх виробництва та збуту (табл. 2).

Таблиця 2

Рентабельність (збитковість) виробництва основних видів продукції сільського господарства у сільськогосподарських підприємствах Миколаївської області, %

Тваринництво сільськогосподарських підприємств є збитковим. Подолання такого стану та рентабельне ведення аграрного сектора вимагає системного підходу до розвитку сільської території, що включає комплекс економічних, організаційних та соціально-правових заходів.

Найбільш об'єктивну характеристику демографічних процесів досліджуваної сільської території показує довгострокова динаміка абсолютної та відносної чисельності його населення (рис. 1).

Сільське населення області у 2008 р. складало 391,1 тис. осіб, або 32,5% від загальної кількості людей, які мешкали в регіоні. Це в абсолютних і відносних величинах найменша чисельність сільського населення за значний історичний період. Дослідження ретроспективи засвідчує неухильне скорочення числа людей, які проживають на сільській території Миколаївщини. При цьому максимальна їх чисельність - 671,3 тис. осіб приходиться на 1939 р., коли фіксується також максимальна частка сільського населення в загальній його чисельності - 73%.

Паритет між чисельністю сільського та міського населення в області сформувався в період 1966-1970 рр. Водночас, саме на даний часовий інтервал приходиться найбільш істотне скорочення питомої ваги сільського населення, індекс якого до попереднього періоду становив 90,3%. Загалом сформувалася стала тенденція прискореного скорочення сільського населення в абсолютних та відносних величинах.

Демографічні проблеми населення сільської території відбиває цифровий матеріал коефіцієнтів народжуваності, смертності та природного приросту населення (табл. 3).

Рис. 1. Ретроспектива чисельності населення Миколаївської області, тис. осіб

Процес природного скорочення населення сільської території і всього населення по Миколаївщині є загальним. Проте природне скорочення населення сільських поселень відбувається значно вищими темпами, ніж в містах. Природне скорочення населення міських поселень розпочалося пізніше за аналогічний процес в сільській місцевості. Слід зазначити, що протягом всього періоду коефіцієнт народжуваності в сільських поселеннях перевищує значення аналогічного показника міста. Але в ньому, по відношенню до сільської місцевості, нижчий коефіцієнт смертності. Переваження чисельності померлих в розрахунку на 1000 осіб середньорічної кількості наявного населення сільської місцевості по відношенню до міських поселень, не компенсується приростом народжених, зумовлюючи сталість негативної для сільської території демографії.

При вищому ніж у містах рівні зареєстрованого безробіття, в сільській місцевості проявляється більш висока економічна активність, особливо людей віком, що є старший за працездатний. Середньомісячна номінальна заробітна плата найманих працівників сільського господарства тривалий час суттєво поступається аналогічним доходам відповідної категорії працюючих інших видів економічної діяльності, що спричинює втрату престижності праці в сільській місцевості, перетік робочої сили із аграрного сектора в інші галузі господарського комплексу, міграцію сільського населення до міста, а зрештою - деградацію соціально-демографічної складової розвитку сільської території.

Проблема соціально-економічного розвитку сільської території Миколаївщини має системний характер, бо охоплює його економічні, соціальні, демографічні, культурні, освітянські та інші сфери життєдіяльності. Оскільки соціально-економічна деградація сільської території регіону зумовлена як мікроекономічними умовами функціонування господарюючих суб'єктів конкретних сільських місцевостей, так і загальними макроекономічними чинниками, то подолання руйнівних процесів вимагає системного підходу та поєднання зусиль з боку держави, органів місцевого самоврядування, відповідних сільських громад та сільських жителів.

Таблиця 3

Коефіцієнти народжуваності, смертності та природного приросту населення (на 1000 осіб наявного населення) Миколаївської області

У третьому розділі "Перспективи соціально-економічного розвитку сільських територій регіону" обґрунтовано необхідність розвивати соціальну сферу сільських територій; розроблено пропозиції щодо диверсифікації виробничо-господарської діяльності сільських територій; запропоновано соціально-економічне забезпечення розвитку аграрного маркетингу.

В Миколаївській області соціальна сфера сільської території розвивається на базі існуючої сільської поселенської мережі, що історично склалася протягом останніх декількох сторіч. Оскільки соціальна функція пов'язана із життям людей, то її здійснення розкривалося через оцінку стану та тенденцій розвитку житлових умов населення, з позицій забезпечення населення житлом, наявності у даних населених пунктах централізованого водопостачання, каналізації, опалення, гарячого водопостачання, забезпечення газом тощо.

Формування житлового фонду потребує значного часового періоду. Тому дослідження розвитку житлового фонду сільської території та його порівняльна характеристика щодо загального та міського житлового фондів проводилися за 1990-2008 рр. (табл. 4).

Таблиця 4

Розвиток житлового фонду Миколаївської області та її сільської території, тис. м² загальної площі

На досліджуваній сільській території житловий фонд формує досить сталу тенденцію скорочення. Особливо чітко вона проявляється з 2000 р. Узагальнюючий висновок про загальний регресивний розвиток сільського житлового фонду ґрунтується на тому, що його зменшення відбувається як у абсолютних, так і відносних величинах. Адже у 2008 р. по відношенню до 1990 р. сільський житловий фонд скоротився на 261 тис. кв. м або на 2,9%, а його питома вага в загальному житловому фонді регіону зменшилася на користь міського на 4,8 в. п.

Інші тенденції відбуваються у розвитку загального та міського житлового фонду, прирости яких у звітному році по відношенню до базового року склали відповідно 10,4% та 18,8%. Де приріст загального фонду має місце за рахунок його міської складової. При цьому за період дослідження частка міського житлового фонду в загальному фонді збільшилася на 4,8 в. п. і складає 65,5%.

До позитивних змін слід віднести те, що збільшуються параметри житлового фонду в розрахунку на 1 сільського жителя. У 2008 р. по відношенню до 1990 р. у середньому на одного сільського жителя приріст площі житлових приміщень склав 2,6 м² або 12,3%. Оскільки за досліджуваний період загальний сільський житловий фонд скорочувався, то збільшення житлового фонду в розрахунку на 1 сільського жителя відбувалося лише в результаті прискореного скорочення чисельності населення сільської території.

Розмір сільського житлового фонду відбиває кількісну характеристику, а обладнання житлового фонду - якісну сторону його благоустрою. Процеси розвитку благоустрою сільських населених пунктів різних категорій досить неоднозначні. Так, якщо кількість селищ міського типу, що мають водопровід, за період дослідження не змінилася, то дрібні сільські населені пункти втратили раніше існуючий здобуток щодо водопостачання. У 2008 р. по відношенню до 2000 р. число сільських населених пунктів, що мали водопровід, зменшилося на 91 одиницю, або на 19,2%. При цьому складається досить негативна тенденція щорічного скорочення водопровідного забезпечення сільського населення. Даний факт оцінюється як такий, що стримує соціально-економічний розвиток сільської території регіону.

Дослідження показують, що загальний рівень благоустрою населених пунктів сільської території суттєво поступається міському. В останніх частка загальної площі у житловому фонді, обладнаної водопроводом більш ніж у 2,6 рази перевищує значення аналогічного показника сільської місцевості. Перевищення питомої ваги обладнаних каналізацією міських поселень щодо сільських населених пунктів становить майже у 4 рази, центральним опаленням - у 2,3 рази, гарячим водопостачанням - у 4,9 рази, ваннами (душовими) - у 4,9 рази, підлоговими електроплитами - у 61 раз.

Подолання соціального занепаду сільської території та усунення диспропорцій між сільськими місцевостями потребують системних заходів соціально-економічного та організаційного планів щодо обладнання сільського житлового фонду водопроводом, каналізацією, центральним опаленням, газом, гарячим водопостачанням та іншими побутовими зручностями, що забезпечують комфортне життя людини. Нарощування житлового будівництва в сільській місцевості у відповідності з часткою сільського населення повинно здійснюватися на основі активної інвестиційної політики стосовно будівництва сучасного рівня шляхів автомобільного сполучення та поліпшення благоустрою сільських населених пунктів з позицій їх забезпечення культурно-освітніми та медичними закладами, а також установами, що надають послуги з обслуговування побутового, інформаційного, наукового, освітянського, медичного, розважального характеру.

Проведення таких заходів повинно підпорядковуватися конкретним цільовим програмам, що фінансуються як з боку місцевого сільського населення, так і місцевих органів самоврядування та держави.

Важливою умовою ефективного функціонування господарського комплексу сільської території виступає диверсифікація її виробничо-господарської діяльності, що може як ув'язуватися з сільськогосподарським виробництвом, так і знаходитися за його межами. Потреба диверсифікації зумовлена ціновим диспаритетом на промислову та сільськогосподарську продукцію не на користь останньої; інфляційними процесами, що знецінюють доходи аграріїв; можливістю більш повного та ефективнішого використання ресурсного потенціалу сільської території; динамікою мікроекономічного та макроекономічного середовища та мінливістю його вимог щодо кількісних, якісних і цінових характеристик товарів та послуг. Значні перспективи має розширення сфери прибуткових виробництв і послуг, що базуються на нестандартних й оригінальних ідеях, які можуть впроваджуватися як в аграрній, так і в інших сферах виробничо-господарської діяльності сільської громади.

Диверсифікація аграрного виробництва дозволяє виробникам сільськогосподарської продукції розширювати спектр здійснюваних послуг в тому числі комунально-побутових, збільшувати кількість робочих місць для висококваліфікованої робочої сили, економити на купівлі електроенергії, підвищувати родючість сільськогосподарських угідь, отримувати додаткові грошові надходження від утилізація промислових відходів та продажу сухої органіки, а також теплової та електричної енергії, сприяти збереженню навколишнього природного середовища.

Завдання аграрного маркетингу з розв'язання соціально-економічних проблем розвитку сільських територій регіону в ринкових умовах полягає у вирівнюванні рівня споживання продуктів харчування в міських поселеннях та сільській місцевості, рівномірному надходженні до населення необхідних продуктів харчування та їх збалансованому характері при споживанні згідно оптимального для людини раціону. Потреба в підвищенні платоспроможності населення, соціальному захисті людей, охороні навколишнього природного середовища свідчить про необхідність системного підходу до соціально-економічного розвитку сільської території та її стратегічній орієнтації щодо функціонування на основі соціально-етичного маркетингу.

Висновки

Результатом дисертаційної роботи є теоретичне узагальнення і наукове обґрунтування пропозицій щодо вирішення прикладного завдання з соціально-економічного розвитку сільських територій в ринкових умовах.

1. У дисертаційній роботі сутність сільської території розкривається як просторова земельна цілісність з відповідними ресурсами (земельними, водними, лісними, повітряними) та з сільською поселенською мережею, жителі якої постійно проживають у межах сільських поселень і здійснюють сільськогосподарське виробництво та займаються необхідною для функціонування села господарською та управлінською діяльністю. Сільська місцевість характеризує найбільш суттєві ознаки конкретних місць, на яких здійснюється ведення сільського господарства, а сільська територія за змістом відбиває найзагальніші закономірні зв'язки й відношення, що існують у реальній дійсності в сільських місцевостях.

2. Встановлено, що особливості сучасного розвитку сільських територій зумовлені як їх багатофункціональністю, так і процесами зміни соціально-економічних укладів. Належність сільських територій до відкритих систем спричинює залежність їх соціально-економічного розвитку від дії світової фінансово-економічної кризи та глобалізації економіки, результативності транзитивної економіки при трансформації відносин власності та форм господарювання, специфіки природно-кліматичних умов та виробничо-господарських навичок та звичаїв сільського населення, форматів утвердження ринкових засад на теренах України.

3. Природно-кліматичні умови та місцеположення Миколаївської області, її аграрний та промисловий потенціали загалом сприятливі для ефективного функціонування і розвитку сільської території. Сільські населені пункти та сільські ради Миколаївщини, через особливі умови життєдіяльності кожної сільської людини та її родини, за своїми демографічними, економічними, соціальними, історичними, територіально-географічними, національними та структурними характеристиками надзвичайно різноманітні. Адміністративно-територіальні складові сільської території не є рівнозначними за земельними ресурсами, кількістю сільських населених пунктів, сільських рад, чисельністю сільського населення та його щільністю.

4. На спад виробництва ряду основних видів сільськогосподарської продукції регіону накладає відбиток специфіка розвитку його сільської території. Встановлено, за період дослідження по зерну, цукровим бурякам, овочам, м'ясу у забійній вазі, плодам та ягодам в країні в цілому мав місце приріст виробництва, а в регіоні - виробництво цієї продукції скорочувалося. Протилежний характер має також динаміка виробництва картоплі та молока. Їх регіональний приріст не співпадав зі скороченням обсягів виробництва по країні в цілому. Скорочення обсягів виробництва абсолютної більшості основних видів сільськогосподарської продукції та невідповідність цього процесу загальнонаціональним тенденціям свідчить про необхідності надійного наукового забезпечення розвитку сільської території Миколаївської області.

5. Землі сільськогосподарського призначення знаходяться переважно в приватній власності населення, яке проживає на даній сільської території. Сільськогосподарські угіддя, рілля, сіножаті та пасовища досліджуваної сільської території використовуються в основному на засадах оренди недержавними сільськогосподарськими підприємствами. Вклад господарств різних категорій у створення валової продукції сільської території не є рівноцінним, а динаміка їх розвитку не однозначна: виробництво валової продукції сільського господарства аграрними підприємствами скорочується, а господарствами населення - зростає.

6. Процес зменшення чисельності сільських мешканців регіону свідчить про його урбанізацію. Загалом сформувалася стала тенденція прискореного природного скорочення сільського населення, яке в розрізі сільських районів започатковується не одночасно і відбувається нерівномірно. Позитивне сальдо міграції населення міських поселень при природному скороченні їх населення свідчить про те, що даний процес відбувається переважно за рахунок сільського населення, яке переїжджає до міста. За якісними характеристиками (питомою вагою працездатних, навантаженням непрацездатними на одного працездатного, часткою сільського населення з вищою освітою, часткою працюючих, які навчаються новим професіям та підвищують кваліфікацію, питомою вагою зайнятої у виробництві молоді) структура сільського населення поступається міській. При вищому ніж у містах рівні зареєстрованого безробіття, в сільській місцевості проявляється більш висока економічна активність, особливо людей з віком, старшим за працездатний.

7. При виробництві агропродовольчої продукції ресурси досліджуваної сільської території використовуються не в повній мірі, що засвідчують як існуючі невідповідності між загальнодержавними та регіональними тенденціями щодо виробництва основних видів продукції рослинництва і тваринництва, так і невідповідності між частками регіональних ресурсів, що забезпечують виробництво продукції і питомою вагою виробленої регіоном продукції в загальнонаціональному масштабі.

8. Середньомісячна номінальна заробітна плата найманих працівників сільського господарства тривалий час суттєво поступається аналогічним доходам відповідної категорії працюючих інших видів економічної діяльності, що спричинює втрату престижності праці в сільській місцевості, перетік робочої сили із аграрного сектора в інші галузі господарського комплексу, міграцію сільського населення до міста, а зрештою - деградацію соціально-демографічної складової розвитку сільської території.