Управління потенціалом розвитку банківського сектору національного господарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.Н. Каразіна

УДК 338.242 : 336.71

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Управління потенціалом розвитку банківського сектору національного господарства

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Челомбітько Тетяна Валеріївна

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Пуртов Володимир Федорович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, доцент кафедри економіки та менеджменту.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Сало Іван Васильович, Українська академія банківської справи Національного банку України, завідувач кафедри банківської справи;

кандидат економічних наук, доцент Багатир Олексій Євгенович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, доцент кафедри фінансів та кредиту.

Захист відбудеться «16» квітня 2010 р. о 15³⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.05 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. 2-12.

З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий «16» березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.П. Третяк.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Становлення нових економічних відносин в Україні відбувається в складних політико-економічних умовах, що виникли в результаті поглиблення загальної соціально-економічної кризи. Ефективне функціонування національного господарства зумовлює необхідність розв'язання низки важливих проблем загальнодержавного та регіонального значення: зміцнення економічного потенціалу країни та вітчизняного банківського сектору як основи забезпечення конкурентоспроможності економіки на внутрішньому і зовнішньому ринках. В умовах трансформації економіки України одним із пріоритетних завдань є формування нового дієвого механізму управління банківським сектором національного господарства, здатного розкрити його внутрішній потенціал.

Таким чином, стає доцільною побудова раціональної системи управління потенціалом банківського сектору, що вимагає врахування сучасних теоретичних та методичних підходів до функціонування ринкової економіки, критичного аналізу й узагальнення вітчизняного та закордонного досвіду.

Дослідженню проблем вдосконалення управління банківською діяльністю присвячені праці зарубіжних і вітчизняних учених. Вагомий внесок у розробку теорії та практики управління потенціалом банківського сектору зроблено у працях таких вітчизняних науковців: М. І. Савлук, М. Туган-Барановський, В.П. Бабич, І.В. Сало, В.В. Глущенко, М.М. Кириченко, Н.М. Шелудько, Л.В. Васюренко, А.М. Мороз, А.А. Мещеряков, Г.М. Азаренкова, О.В. Дзюблюк, В.В. Зимовець, М.А. Козоріз, Л.М. Прийдун, В.І. Міщенко та ін. Важливе місце у розробці цих питань займають роботи зарубіжних учених С.Н. Орлова, А.М. Смулова, А.В. Калтиріна, Д. Лівінгстона, Долана Едвіна Дж., В.Д. Миловидова та ін. Незважаючи на велику кількість праць, присвячених цій проблематиці, окремі її аспекти ще недостатньо розроблені та потребують поглибленого дослідження й узагальнення з урахуванням аналізу теорії та сучасної господарської практики.

Актуальність формування дієвого механізму управління банківським сектором національного господарства зумовила необхідність теоретичного обґрунтування та розробки практичних рекомендацій щодо вдосконалення організаційно-економічних аспектів управління потенціалом розвитку банківського сектору. Це й визначило вибір теми дисертаційної роботи, її мету, завдання та структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках тематики науково-дослідних робіт кафедри економіки та менеджменту Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, зокрема, науково-дослідних робіт: «Інноваційна модель стійкого розвитку науково-технічного й виробничого потенціалу України» (номер державної реєстрації 0104U000676); «Державне регулювання об'єктивно обумовлених процесів відкритої економіки України в умовах глобалізації» (номер державної реєстрації 0106U005827); «Організаційно-економічний механізм стратегічного управління інноваційною моделлю» (номер державної реєстрації 0108U001375). У межах даних тем автором розроблено організаційно-економічні заходи формування стратегічного потенціалу банківського сектору національного господарства.

Мета й завдання дослідження. Мета роботи полягає в узагальненні та обґрунтуванні теоретичних підходів до управління розвитком банківського сектору й розробці науково-методичних та практичних рекомендацій щодо вдосконалення управління потенціалом банківського сектору національного господарства.

Для досягнення сформульованої в роботі мети були поставлені й розв'язані такі завдання:

- узагальнено теоретичні підходи до уточнення змісту економічного потенціалу;

- уточнено сутність і склад економічної категорії «економічний потенціал банківського сектору» як об'єкта управління та «стратегічний потенціал банківського сектору»;

- визначено сучасне місце банківського сектору в економічній системі України;

- досліджено організаційно-економічні аспекти у сфері управління банківською діяльністю;

- визначено основні тенденції використання потенціалу банківського сектору та його вплив на національне господарство;

- виокремлено пріоритетні завдання управління банківським сектором та виділено основні фактори й умови формування, розвитку й ефективного використання його потенціалу;

- внесено пропозиції щодо вдосконалення комплексної програми управління банківським сектором національної економіки;

- запропоновано шляхи оптимізації впливу іноземного капіталу на банківський сектор та зниження ризиків від проникнення іноземних інвестицій в національну економіку;

- розроблено модель управління стратегічним потенціалом розвитку банківського сектору;

- формалізовано організаційну модель управління, яка сприяє ефективній діяльності банківських установ.

Об'єкт дисертаційної роботи ? процес функціонування банківського сектору національного господарства України.

Предметом дослідження є система управління потенціалом розвитку банківського сектору.

Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дослідження є положення класиків економічної науки, сучасні положення теорії ринкової економіки щодо управління суб'єктами господарювання національного господарства, відображені в роботах відомих вітчизняних та зарубіжних учених.

Для досягнення поставленої мети дисертаційної роботи використовувалися загальнонаукові й спеціальні методи вивчення процесів та явищ у їх взаємозв'язку і взаєморозвитку. При визначенні сутності потенціалу банківського сектору, його особливостей та властивостей використані методи діалектичний, теоретичного узагальнення й порівняння, системний і комплексний підходи. Аналіз стану та виявлення сучасних тенденцій розвитку потенціалу банківського сектору України базується на застосуванні методів статистичного аналізу, вибіркових досліджень. При виборі пріоритетних напрямків розвитку банківського сектору використовувався метод експертних оцінок та графічних побудов. Для визначення шляхів удосконалення механізму економічного управління потенціалом розвитку банківського сектору було застосовано метод причинно-наслідкових, логічних та функціональних зв'язків і залежностей.

Інформаційну базу дослідження становлять роботи провідних вітчизняних та зарубіжних учених-економістів; законодавчі й нормативні акти України, що регламентують діяльність банківського сектору; міжнародно-правові норми, які регулюють сферу банківських послуг; матеріали офіційних видань Державного комітету статистики, Національно банку України, Асоціації українських банків; дані, розміщені в мережі Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці та обґрунтуванні теоретичних і методичних рекомендацій щодо вдосконалення управління потенціалом розвитку банківського сектору національного господарства:

уперше:

- запропоновано структурно-функціональну модель управління стратегічним потенціалом розвитку банківського сектору, яка ґрунтується на багатопараметричному аналізі поточного та прогнозного сценаріїв вибору пріоритетних напрямів розвитку та може використовуватися як для розробки шляхів зростання стратегічного потенціалу всього банківського сектору, так і для формування стратегічного потенціалу окремого банку;

удосконалено:

- комплексну програму управління банківським сектором економіки, яка полягає в інтеграції державного регулювання банківської діяльності з механізмом зростання економічного потенціалу банків. Це дозволяє уточнити цілі й завдання сучасного державного управління банківським сектором;

- методичні рекомендації до аналізу впливу іноземного банківського капіталу на розвиток вітчизняного банківського сектору на підставі запропонованих заходів банківського нагляду НБУ. В практичному плані вони спрямовані на захист національних інтересів та виявлення спроможності запобігання появі кризових явищ у банківському секторі;

дістало подальшого розвитку:

- економічна сутність дефініції «стратегічний потенціал банківського сектору» шляхом обгрунтування необхідності визначення потенційних можливостей для досягнення глобальних і локальних стратегічних цілей у відповідних умовах внутрішнього та зовнішнього середовища при найбільш ефективному використанні наявних ресурсів національного господарства, що дозволяє вдосконалити категорійно-понятійний апарат для уточнення економічного змісту управління банківським сектором;

- класифікаційні ознаки складових елементів потенціалу банківського сектору, що являють собою потенціали нижчого рівня й характеризуються певною кількістю та якістю відповідних економічних ресурсів, які, на відміну від існуючих, включають фінансовий, інвестиційний, інноваційний та трудовий потенціали. Це дозволяє ефективно аналізувати потенціал банківського сектору в цілому та розмежовувати окремі управлінські рішення;

- методичний підхід щодо виявлення факторів впливу на формування та розвиток потенціалу банківського сектору національного господарства, який дозволив визначити ряд чинників (ефективна система управління активами та пасивами, система ризик-менеджменту, банківський маркетинг; рівень інформаційних технологій у банківському секторі; управління ресурсами трудового потенціалу та інші). Застосування даного підходу зумовлює розвиток елементів потенціалу банківського сектору, впливає на їхню збалансованість та ефективне використання.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в удосконаленні управління потенціалом банківського сектору. Запропоновані шляхи формування, розвитку та використання потенціалу банківського сектору забезпечують підвищення наукової обґрунтованості прийняття управлінських рішень у банківської діяльності.

Наукові результати дослідження знайшли практичне застосування в роботі Харківського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку для розробки програми соціально-економічного розвитку Харківської області на 2009-2010 роки (довідка № 01-821 від 12.08.2009 р.). Пропозиції щодо впровадження організаційної моделі управління комерційним банком та побудови моделі управління потенціалом розвитку банківського сектору прийнято до застосування в практичній діяльності ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (довідка №068-12/5040 від 18.09.2009 р.), ВАТ КБ «Хрещатик» (довідка №01-04/959-1 від 04.09.2009 р.), ВАТ «РЕАЛ-БАНК» (довідка «08-2/20РФ від 05.10.2009 р.).

Окремі результати дослідження використовуються в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна під час викладання курсів «Менеджмент невиробничої сфери» та «Економіка невиробничої сфери» (довідка № 2101/18-14 від 15.09.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою, в якій викладено авторський підхід до організації управління розвитком потенціалу банківського сектору. Наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на науково-практичних конференціях: «Проблеми соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень» (17-18 квітня 2003 р., м. Харків); 4-а Міжнародна міждисциплінарна науково-практична конференція «Сучасні проблеми науки та освіти» (1-10 травня 2003 р., м. Ялта); «Стратегія економічного розвитку України: тенденції, пріоритети, перспективи» (12-13 грудня 2006 р., м. Харків); «Проблеми та перспективи економічного розвитку і міжнародної інтеграції» (21-22 квітня 2006 р., м. Харків); «Стабілізація соціально-економічного розвитку і міжнародної співпраці: проблеми та шляхи вирішення» (25-26 квітня 2008 р., м. Харків); «Стратегія і динаміка відтворення основних фондів: тенденції, аспекти моделі економічного розвитку» (20-21 січня 2009 р., м. Харків); «Сучасні проблеми інтеграційних економічних процесів в Україні та світі» (24-25 квітня 2009 р., м. Харків); а також на VIII Міжнародному науковому семінарі «Сучасні проблеми інформатики в управлінні, економіці, освіті та екології» (29 червня - 3 липня 2009 р., м. Київ ? с. Світязь) та 9-тій Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній школі-конференції «Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління» (1-8 листопада 2009 р., м. Харків).

Публікації. Основні ідеї, положення та результати дослідження викладені в 12 наукових роботах загальним обсягом 3,1 друк. арк., з них 6 статей обсягом 2,3 друк. арк. - у фахових виданнях.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури, що налічує 218 найменувань. Загальний обсяг дисертації - 238 сторінки, а основного тексту - 186 сторінок. Робота містить 22 рисунки, 14 таблиць, з яких 3 займають всю площу сторінки, та 6 додатків на 28 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено зміст проблеми, сформульовано мету й завдання дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів і запропонованих рекомендацій, наведено дані щодо апробації отриманих результатів та їх публікування. економічний банківський капітал інвестиції

У першому розділі дисертаційної роботи ? «Теоретичні основи управління потенціалом банківського сектору економіки України» ? уточнено основні підходи до визначення змісту терміна «потенціал», «економічний потенціал», «економічний потенціал банківського сектору», проведено критичний аналіз організаційно-економічних основ управління потенціалом банківського сектору економіки України.

У роботі визначено місце банківської системи в господарському комплексі вітчизняної економіки. На основі наявних досліджень із цього питання обґрунтовано, що банківська система є складовим елементом фінансового сектору національного господарства та водночас окремим сектором економіки, а саме банківським.

На підставі аналізу наукових праць вітчизняних та зарубіжних учених, які присвячені дослідженню банківської системи та сучасних підходів до визначення категорії економічного потенціалу банківського сектору, запропоновано таке визначення: економічний потенціал банківського сектору - це сукупність ресурсів (інвестиційних, фінансових, інноваційних, інформаційних та ін.), навичок і можливостей керівників, фахівців та інших категорій банківського персоналу, що можуть бути використані для надання достатнього обсягу якісних банківських продуктів та послуг, забезпечення ефективного функціонування й досягнення довгострокових цілей подальшого розвитку.

На базі теоретичних узагальнень щодо елементів системи економічного потенціалу виокремлено в економічному потенціалі банківського сектору потенціали нижчого рівня: трудовий, фінансовий, інвестиційний, інноваційний.

Ефективне управління банківським сектором значною мірою залежить від оптимального поєднання окремих видів економічних ресурсів, що задіяні у виробничому процесі, рівня організації діяльності та праці, системи управління кожною окремою банківською установою. Механізм взаємодії дозволяє встановити оптимальні пропорції витрат на формування, підтримку та розвиток окремих структурних елементів економічного потенціалу: фінансового, інвестиційного, трудового та інноваційного потенціалів. У своєму реальному вияві механізм взаємодії визначає стратегічний потенціал банківського сектору, під яким слід розуміти потенційні можливості для досягнення глобальних і локальних стратегічних цілей у відповідних умовах внутрішнього та зовнішнього середовища при найбільш ефективному використанні наявних ресурсів.

На підставі офіційних документів встановлено основні етапи розвитку банківського сектору України, які визначають методичні засади його розбудови. У розділі було досліджено теоретичні аспекти організаційно-економічного регулювання банківської діяльності, визначено структурні елементи системи банківського законодавства.

Автором досліджено основні напрями гармонізації українського законодавства із законодавством ЄС у сфері регулювання міждержавного руху капіталу, а саме банківського, і визначено основні питання, які було б доцільно врахувати в національній нормативно-правовій базі.

У другому розділі ? «Дослідження складових потенціалу банківського сектору та умов його економічного розвитку» ? охарактеризовано основні тенденції використання потенціалу банківського сектору, його впливу на систему національного господарства та економіку України, проведено аналіз динаміки складових потенціалу банківського сектору, визначено чинники та основні умови ефективного формування, розвитку й використання потенціалу банківської системи.

Оцінка поточного стану банківської системи України (табл.1) засвідчує, що про масштаби впливу банківського сектора на економічний розвиток країни можна робити висновок за рівнем використання банківського потенціалу, який визначається через основні показники діяльності банківської системи віднесені до ВВП.

Таблиця 1 Динаміка основних показників діяльності банківського сектору України

Показники	01.01. 2005	01.01. 2006	01.01. 2007	01.01. 2008	01.01. 2009
Активи, млн. грн. у % до ВВП	134348 38,9	213878 48,4	340179 62,5	599396 83,2	926086 97,4
Капітал, млн. грн. у % до ВВП у % до активів	18421 5,3 13,7	25451 5,8 11,9	42566 7,8 12,5	69578 9,7 11,6	119263 12,5 12,9
Депозити населення, млн. грн. у % до ВВП	41207 11,9	72542 16,4	106078 19,5	163482 22,7	213219 22,4
Кредити реальному сектору, млн. грн. у % до ВВП	73218 21,2	106078 24,0	160503 29,5	260476 36,1	443660 46,6
Доходи, млн. грн.	20072	27537	41645	68185	122580
Витрати, млн. грн.	18809	25367	37501	61565	115276
Чистий прибуток, млн. грн.	1263	2170	4144	6620	7304

Незважаючи на кількісне зростання показників діяльності, співвідношення банківських активів до ВВП залишається невисоким: на 01.01.2009 р. цей показник становить 97,4%, що значно нижче від аналогічного показника не тільки США та ряду європейських країн (приблизно 200%), але й країн із перехідною економікою (в Чехії - 109%). За таким показником, як відношення капіталу до ВВП, вітчизняний банківський сектор досі відстає від більшості розвинутих країн ЄС. Так, у Німеччині капітал банків становить 14,5% від ВВП, у Франції - 15,4%, у Чехії значення цього показника дорівнює 21,3%, в Україні на 01.01.2009 року цей показник сягав 12,5%.

Оцінка інвестиційного потенціалу банківського сектору дозволила виділити низку проблем.

Першою є необхідність нарощування темпів кредитування реального сектору економіки, де посилюється потреба у фінансових ресурсах для оновлення виробничого апарату. Так, на 01.01.2009 року частка кредитів реальному сектору в сукупних активах банківської системи знаходиться на рівні 47,9%, питома вага кредитів українських банків у загальному обсязі інвестицій в основний капітал - на рівні 17,3%.

Недостатніми є обсяги довгострокового кредитування інвестиційних потреб підприємств. Надання довгострокових кредитів - рідкісний випадок для українського банківського сектора. Основною причиною виступає невисока питома вага довгострокових коштів у пасивах банків та надзвичайно високі ризики довгострокового кредитування. Згідно з даними табл. 2, частка довгострокового кредитування в загальному обсязі кредитів протягом останніх 3 років залишається практично незмінною. Структура кредитних вкладень у 2008 році свідчить про неефективне використання інвестиційного потенціалу, оскільки левова частка кредитів (31%) надана фізичним особам.

Таблиця 2 Кредити, надані банківським сектором в економіку України млн. грн.

Показники	01.01. 2005	01.01. 2006	01.01.2007	01.01.2008	01.01.2009
Загальний обсяг кредитів	97197	156385	269688	485507	792384
Кредити, надані суб'єктам господарювання	72875	109020	167661	276184	472584
у тому числі довгострокові кредити	34693	58528	90576	156355	266204
Кредити, надані в національній валюті в іноземній валюті	51207 37372	81274 62144	123783 121443	213798 213065	300208 433801

Посиленню взаємодії банківського та реального секторів економіки перешкоджають високі ставки за кредит, які відсікають від фінансування більшість реальних виробничих проектів. Середньозважені відсоткові ставки за кредитами в реальний сектор економіки становлять більше 20%. Так, у березні 2009 року відсоткова ставка дорівнювала 24,8%, у той час як у більшості галузей промисловості рентабельність капітальних вкладень набагато нижча.

Нами виділено завдання управління економічним потенціалом банківського сектору України: формування, розвиток, використання. Формування потенціалу банківської системи є складним динамічним процесом, орієнтованим на максимальну взаємодію із зовнішнім середовищем і забезпечення високої якості реалізації. В розділі застосовано методичний підхід до виявлення факторів впливу на формування та розвиток потенціалу банківського сектору національного господарства, на базі якого виокремлено одинадцять чинників, які зумовлюють розвиток його елементів, впливають на їхню збалансованість та ефективне використання: нераціональна територіальна структура, територіальна нерівномірність банківської системи та локальний характер банківських ринків; нарощування капітальної і ресурсної бази банків; висока концентрація капіталу в групі найбільших банків; якісне управління капіталом у комерційних банках як основна умова розвитку фінансового потенціалу банківського сектора; ефективна система управління активами та пасивами; система ризик-менеджменту; рівень розкриття інформації в банківській системі; розвиток правової бази, що регламентує соціально-економічні процеси в банківській сфері; банківський маркетинг; рівень інформаційних технологій у банківському секторі; управління ресурсами трудового потенціалу.

Третій розділ роботи ? «Удосконалення механізму управління, нарощування та ефективного використання потенціалу банківського сектору в сучасних умовах» ? присвячено вибору пріоритетних шляхів державного управління потенціалом розвитку банківської системи України, обґрунтовано напрями керування інвестиційними процесами задля оптимізації інвестиційного потенціалу банківського сектору та організаційно-економічні заходи формування стратегічного потенціалу сфери банківських послуг.

Сучасний етап економічних перетворень в Україні вимагає більш широкого підходу до формування цілей державного регулювання та управління діяльністю банківського сектору. Ця програма дозволяє уточнити цілі й завдання державного управління банківською діяльністю на сучасному етапі переходу до ринкових перетворень та інтеграції у світові фінансові ринки. Згідно з цією програмою пропонуються конкретні рекомендації для досягнення поставлених цілей та розв'язання необхідних завдань.

Зростання частки іноземного капіталу у структурі активів кредитної системи вказує на підконтрольність іноземним інвесторам кредитної політики і стратегії вкладень банківських установ, що визначає перспективи розвитку галузей і секторів вітчизняної економіки в такий спосіб, який видається найбільш прийнятним зарубіжним акціонерам банків.

Автором запропоновано комплекс обмежувальних заходів законодавчого та інституційного характеру щодо управління процесом залучення іноземного інвестора в банківську систему, дотримання яких дозволить максимально використати присутність іноземних банків для розвитку потенціалу вітчизняного банківського сектору.

На підставі аналізу наявних ресурсів та можливостей на перспективу розроблено структурно-функціональну модель управління стратегічним потенціалом розвитку банківського сектору на основі вибору напрямів розвитку та підвищення стратегічного потенціалу банківського сектору.

Модель базується на багатопараметричному аналізі поточного стану та стратегічних сценаріїв майбутнього. Конкретні значення вказаних чинників розраховуються на базі експертних оцінок за загальною п'ятибальною шкалою з прямим ранжуванням. Оцінці «відмінно» відповідає 5 балів, і так далі до «погано», що відповідає оцінці 1 бал. Пріоритетними напрямами розвитку виступають ті, за якими спостерігається найбільший розрив у поточному та майбутньому стані. На основі проведеного аналізу виділено як пріоритетні такі напрями: підвищення рівня капіталізації, залучення інвестицій та нормативно-правове регулювання. Запропонована нами модель може використовуватися як для розробки шляхів зростання стратегічного потенціалу всього банківського сектору, так і для формування стратегічного потенціалу окремого банку.

В роботі також формалізовано організаційну модель управління банком, яка має універсальний характер, але її форма може змінюватися залежно від фінансового стану конкретного банку, стилю управління, місця на ринку банківських послуг тощо.

Висновки

У дисертаційній роботі вирішено важливе науково-практичне завдання з узагальнення та обґрунтування теоретичних підходів до управління розвитком банківського сектору й розробки науково-методичних та практичних рекомендацій щодо вдосконалення управління потенціалом банківського сектору національного господарства.

Отримані в дисертаційній роботі основні наукові результати дають можливість сформулювати наступні висновки:

1. Дослідження тлумачення терміна «економічний потенціал» дозволило виявити чотири підходи до визначення цієї категорії: економічний потенціал як сукупна здатність галузей народного господарства та окремих підприємств; економічний потенціал як сукупність наявних ресурсів; економічний потенціал як результат економічних та виробничих відносин між суб'єктами господарчої діяльності; ототожнення термінів «економічний потенціал», «економічна міць» та «народно-господарчий потенціал».

2. На підставі проведеного аналізу наявних підходів запропоновано визначити економічний потенціал банківського сектору як сукупність ресурсів (інвестиційних, фінансових, інноваційних, інформаційних та ін.), навичок і можливостей керівників, фахівців та інших категорій банківського персоналу, що можуть бути використані для надання достатнього обсягу якісних банківських продуктів та послуг, забезпечення ефективного функціонування та досягнення довгострокових цілей подальшого розвитку. Виокремлено складові елементи економічного потенціалу банківського сектору, які є потенціалами нижчого рівня: трудовий, фінансовий, інвестиційний, інноваційний.

Визначено, що кожний ресурс являє собою сукупність можливостей, але саме внаслідок взаємодії всіх складових системи ресурсів досягається ефект синергії і виробнича система отримує нові властивості та можливості, яких не має кожен окремий вид ресурсів. Механізм взаємодії визначає стратегічний потенціал банківського сектору, під яким розуміються потенційні можливості для досягнення глобальних і локальних стратегічних цілей у відповідних умовах внутрішнього та зовнішнього середовища при найбільш ефективному використанні наявних ресурсів.

3. У результаті проведених досліджень установлено що, оскільки сукупність банківських установ являє собою єдиний комплекс, систему з надання фінансово-кредитних послуг та діє за законодавчо визначеними правилами, доцільно виділити банківську діяльність в окремий сектор економіки, який є складовим елементом фінансового сектору.

4. Дослідження організаційно-економічних аспектів в сфері управління банківським сектором та вітчизняного банківського законодавства дозволило визначити основні питання, які не враховані в національній нормативно-правовій базі. Встановлено, що подальша робота в напрямі гармонізації банківського законодавства із вимогами Європейського Союзу дасть змогу підвищити якість управління та регулювання діяльності банківського сектору України, надасть можливість ефективніше використовувати наявний потенціал банківської системи.

5. В Україні спостерігається високий рівень ризику вкладень коштів у реальну економіку, що перешкоджає зростанню кредитної активності банків та повнішому використанню інвестиційного потенціалу банківської системи. Серед основних ризиків, які заважають процесам збільшення капіталовкладень з боку банківського сектору, виділено такі: ризик менеджменту; кредитний ризик (фінансовий); ризик зміни норми відсотка; інфляційний ризик; валютний ризик; політичний ризик; інші види ризиків - психологічний, експлуатаційний, форс-мажорний та ін.

6. В умовах нестабільності й мінливості організаційно-економічного середовища важливим чинником, що координує функціонування банківської системи на основі ефективного використання її потенціалу, є механізм управління цим процесом. У роботі виділено три основних завдання якісного управління економічним потенціалом банківського сектору України, а саме: формування, розвиток, використання. Також визначено основні фактори, які сприяють стрімкому розвитку економічного потенціалу банківського сектору.

7. Проведений аналіз функціонування банківського сектора дозволив визначити проблеми економічного розвитку країни й на основі цього розробити комплексну програму вдосконалення управління банківським сектором національної економіки, яка дозволяє обґрунтувати цілі та завдання державного управління й регулювання банківської діяльності. Запропонована програма містить комплекс методів та інструментів, який дає змогу вирішити широке коло завдань державного управління банківським сектором на макро- та мікрорівнях.

8. Оцінка діяльності іноземних банків в Україні дозволила обґрунтувати комплекс обмежувальних заходів законодавчого та інституційного характеру щодо управління процесом зростання участі іноземних інвесторів у вітчизняній банківській системі, дотримання яких дозволить створити умови для підвищення якості діяльності банківського сектору та максимально використати присутність іноземних банків для розвитку всього національного господарства.

9. Для вдосконалення організаційно-економічного механізму управління потенціалом банківського сектору побудовано структурно-функціональну модель управління стратегічним потенціалом розвитку банківського сектору, яка базується на багатопараметричному аналізі поточного стану й стратегічних сценаріїв майбутнього. Використання наведеної моделі дозволить підвищити наукову обґрунтованість прийняття управлінських рішень для збільшення економічної ефективності використання стратегічного потенціалу банківських установ.

10. Автором формалізовано організаційну модель управління банком, яка формує єдину систему взаємопов'язаної діяльності функціональних підрозділів, має універсальний характер, але її форма та структура може змінюватися для конкретного банку залежно від фінансового стану, стилю управління персоналом, напрямів інвестування, місця на ринку банківських послуг та ін.

Ґрунтовність та доцільність запропонованих положень підтверджено на конкретних прикладах.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у фахових наукових виданнях:

1. Челомбітько Т.В. Інформаційні технології в управлінні банківським сектором національного господарства / Т.В. Челомбітько // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Економічна серія. - 2005. - № 668. ? Ч. 2. - С. 63 - 67.

2. Челомбітько Т.В. Особливості та регулювання ресурсів комерційного банку / Т.В. Челомбітько // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Економічна серія. - 2006. - № 754. - С. 95 - 99.

3. Челомбітько Т.В. Вплив іноземного капіталу на потенціал банківського сектору національного господарства / Т.В. Челомбітько // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Економічна серія. - 2007. - № 789. - Ч. 2. ? С. 71 - 75.

4. Челомбітько Т.В. Управлінські аспекти підвищення ефективності банківської діяльності / Т.В. Челомбітько // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Економічна серія. - 2008. ? № 802.- С. 94 ? 98.

5. Челомбітько Т.В. Шляхи нарощування та ефективне використання потенціалу банківського сектору економіки України / Т.В. Челомбітько // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Економічна серія. - 2009. ? № 840. ? С. 242 - 245.

6. Челомбітько Т.В. Вдосконалення управління стратегічним потенціалом банківських установ / Т.В. Челомбітько // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. ? Випуск 256 : В 10 т. - Т. IV. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2009. ? С. 1064 - 1070.

Тези доповідей у матеріалах науково-практичних конференцій:

7. Челомбитько Т.В. Кредитно-инвестиционное обеспечение инновационной деятельности / Т.В. Челомбитько // Збірник тез доповідей міжвузівської наукової конференції студентів та аспірантів «Проблеми соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень» - Харків, 2003. - С. 141 - 144.

8. Челомбитько Т.В. Современное управление межбанковскими кредитами / Т.В. Челомбитько // Збірник тез доповідей 4-ї міждисциплінарної науково-практичної конференції «Сучасні проблеми науки та освіти» - Харків: Українська Асоціація «Жінки в науці та освіті», Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2003. - С. 78.

9. Челомбитько Т.В. Инвестиционное кредитование коммерческими банками / Т.В. Челомбитько // Збірник тез доповідей всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Проблеми та перспективи економічного розвитку і міжнародної інтеграції» - Харків, 2006. - С. 146 - 148.

10. Челомбітько Т.В. Депозитна політика в системі ефективного управління ресурсами комерційного банку / Т.В. Челомбітько // Збірник тез доповідей всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Стабілізація соціально-економічного розвитку і міжнародної співпраці: проблеми та шляхи вирішення» - Харків, 2008. - С. 169 - 171.

11. Челомбітько Т.В. Оптимізація трудового потенціалу в системі менеджменту персоналу банківських установ / Т.В. Челомбітько // Збірник тез доповідей всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Сучасні проблеми інтеграційних економічних процесів в Україні та світі» ? Харків, 2009. - С.51 - 53.

12. Челомбітько Т.В. Основні напрями державного регулювання діяльності банківського сектору національного господарства / Т.В. Челомбітько // Збірник тез доповідей 9-ї міждисциплінарної науково-практичної школи-конференції «Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління» - Харків: Українська Асоціація «Жінки в науці та освіті», Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2009. - С. 94 - 95.

Анотація

Челомбітько Т.В. Управління потенціалом розвитку банківського сектору національного господарства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2010.

У дисертації досліджено теоретичні підходи до управління банківським сектором. На основі узагальнення досвіду закордонних та вітчизняних вчених-економістів автором уточнено тлумачення поняття «економічний потенціал банківського сектору».

Проведено критичний аналіз поточного стану банківського сектору, визначено особливості його функціонування в сучасних умовах господарювання та вплив на розвиток національної економіки. На підставі аналізу динаміки складових потенціалу банківського сектору визначено основні фактори, що впливають на його формування та розвиток.

Запропоновано комплексну програму вдосконалення системи управління банківським сектором, яка дозволяє уточнити цілі та завдання державного управління банківською діяльністю. Розроблено структурно-функціональну модель управління стратегічним потенціалом розвитку банківського сектору. Формалізовано організаційну модель управління банком, яка формує систему взаємозалежної діяльності функціональних підрозділів банку в механізмі управління.

Ключові слова: система управління, потенціал, банківський сектор, національне господарство, модель, реальний сектор економіки, чинники, програма.

Аннотация

Челомбитько Т.В. Управление потенциалом развития банковского сектора национального хозяйства. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, Харьков, 2010.

В работе исследованы теоретические основы управления потенциалом развития банковского сектора. На основе аккумуляции мнений ряда отечественных и зарубежных ученых уточнены определения экономических понятий, которые широко используются, однако не имеют единого толкования: потенциал, экономический потенциал банковского сектора, выделены его составляющие элементы. Механизм взаимодействия отдельных видов экономических ресурсов позволяет установить оптимальные пропорции затрат на формирование и развитие структурных элементов экономического потенциала и в своем реальном проявлении определяет стратегический потенциал банковского сектора. Проанализированы организационно-экономические основы управления потенциалом развития банковского сектора.

На основе анализа текущего состояния банковской системы определены основные тенденции использования потенциала банковского сектора и его влияние на систему национального хозяйства. Установлено, что в Украине наблюдается высокий уровень риска вложений средств в реальную экономику, что препятствует кредитной активности банков и эффективному использованию потенциала банковского сектора. Выделены основные виды рисков, которые препятствуют процессу роста банковских капиталовложений в отрасли национального хозяйства: риск менеджмента, финансовый риск, риск изменения нормы процента, инфляционный риск, валютный риск, а также политический, психологический, форс-мажорный.

Критический анализ динамики составляющих потенциала банковского сектора показал, что недостаточный уровень развития банковской системы Украины не позволяет ей эффективно реализовывать потенциал, свои основные функции, в частности функцию перераспределения капитала между различными отраслями и секторами экономики.

Выделены и охарактеризованы основные три задачи управления экономическим потенциалом банковского сектора Украины: формирование, развитие и использование. В работе применен методический подход к определению факторов, которые обуславливают развитие элементов потенциала и влияют на их сбалансированность: оптимизация территориальной структура, повышение капитализации банков, эффективная система управления активами и пассивами, система риск-менеджмента, уровень раскрытия информации в банковской системе, развитие правовой базы, банковский маркетинг, развитие информационных технологий, управление трудовыми ресурсами.

В результате всестороннего анализа проблем функционирования банковского сектора предложена комплексная программа усовершенствования управления банковским сектором народного хозяйства. Предложенная программа включает комплекс методов и инструментов, который позволяет решить широкий круг заданий государственного управления банковским сектором на макро- и микроуровне.

Усовершенствованы методические рекомендации по анализу влияния иностранного банковского капитала на развитие отечественного банковского сектора на основе предложенных мер банковского надзора НБУ. Применение внесенных предложений позволит максимально использовать присутствие иностранных банков для развития отраслей и секторов отечественной экономики.

С целью повышения научной обоснованности принятия управленческих решений по использованию потенциала банковской системы предложена структурно-функциональная модель управления стратегическим потенциалом развития банковского сектора.

Для усовершенствования организационно-экономического механизма управления банковскими учреждениями формализована организационная модель управления банком, которая формирует единую систему взаимосвязанной деятельности функциональных подразделений банка в механизме управления.

Ключевые слова: система управления, потенциал, банковский сектор, национальное хозяйство, модель, реальный сектор экономики, факторы, программа.

Annotation

Chelombit'ko T.V. Management of the potential of development bank sector of national economy. - Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of economic sciences after speciality 08.00.03 - economy and management of the national economy. - Kharkiv National University named V.N. Karazin, Kharkiv, 2010.

In dissertation was researched the theoretical approach to the management of the bank sector. On the basis of generalization of experience an oversea and domestic economic-scientists, author specifies interpretation of concept of “bank sector's economic potential”.

The walkthrough of the present state of the bank sector was conducted, defined peculiarities of its functioning in the modern terms and curtained its influence on the development of national economy. Based on analyze of components of bank sector's potential were defined the mane factors, which have influence on its forming and development.

The complex program of improvement of control system at the bank sector is offered, which allows to specify aims and tasks of state administration bank activity. The structural-functional model which allows to manage the strategic potential of bank sector's development is offered. Organization model of bank management is formed, which creates the correlation activity's system of banking function subdivisions in management.

Keywords: control system, potential, bank sector, national economy, model, real sector of economy, factors, program.

Размещено на Allbest.ru

...