Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

УДК 338.436 (477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації в аграрному секторі України

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК)

Цимбал Володимир Олексійович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національному науковому центрі ”Інститут аграрної економіки “ Української академії аграрних наук.

Науковий керівник: доктор економічних наук, старший науковий співробітник Канінський Петро Казимирович, Національний науковий центр “ Інститут аграрної економіки” УААН завідувач відділу спеціалізації аграрного виробництва.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Горьовий Василь Павлович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри;

кандидат економічних наук, доцент Бурачек Ігор Володимирович, Житомирський державний технологічний університет Міністерства освіти і науки України.

Захист відбудеться “01 ” 06 2010 р. о 15 годині на засіданні.

спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 у Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук за адресою: 03680, м. Київ, МПС, вул. Героїв оборони,10, конференц-зал, 3-й поверх, кімн. 317.

З дисертацією можна ознайомитися у Бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук за адресою: 03680, м. Київ, МПС, вул. Героїв оборони, 10, 2-й поверх, кімн. 212.

Автореферат розісланий “28” 04 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат економічних наук О.Г. Шпикуляк.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Ідея сільськогосподарської кооперації випливає з необхідності ведення господарської діяльності в умовах жорсткого ринкового середовища. Зрозуміло, що малі підприємства мають обмежені можливості розвитку і не можуть конкурувати з великими структурами, тому, щоб не збанкрутувати, вони змушенні кооперувати свої зусилля для захисту власного виробництва.

Якщо в аграрних галузях більшості розвинених країн кооперативний сектор посідає провідні позиції, то в нашій державі, за відсутності кооперативних організацій на селі господарюють монополісти, посередники та інші комерційні структури, метою яких є отримання найбільшого зиску, а не розв'язання економічних і соціальних питань сільських товаровиробників.

Дослідження сучасних проблем кооперації в Україні знайшли відображення у наукових працях відомих вітчизняних економістів- аграрників П.Т. Саблука, В.В. Зіновчука, М.Й. Маліка, Л.В. Молдаван, О.М. Онищенка, О.В. Крисального, Г.В. Черевка, Ф.В. Горбоноса, Г.М. Підлісецького, В.П. Горьового, В.В. Гончаренка, В.Я. Месель-Веселяка, П.К. Канінського, Ю.В. Ушкаренка, П.М. Макаренка, І.В. Бурачека та інших.

Проте невизначеність напрямів розвитку багатьох процесів в аграр- ному секторі економіки, відсутність достатнього їх методичного і правового забезпечення потребує подальших досліджень питання формування аграрної політики держави з метою створення сприятливих умов для розвитку цивілізованого ринкового середовища, в якому б вагому роль відігравали кооперативи, зокрема обслуговуючі. Ця проблема вимагає системного вивчення й комплексного узагальнення, тому є предметом дисертаційного дослідження, визначила його цільове спрямування і структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в рамках програми наукових досліджень Національного наукового центру „Інститут аграрної економіки” „Науково-методологічного забезпечення підвищення економічної ефективності та розвитку соціально-спрямованого аграрного виробництва” на 2006-2010 рр., за темою ”Розробити теоретико-методологічні засади інституціальних та структурних трансформацій агропромислового виробництва на основі кооперації та вертикальної інтеграції” (номер державної реєстрації 0106U006636). У межах даної теми автором розроблено пропозиції щодо особливостей формування кооперативних структур в аграрній сфері економіки, впливу психологічних факторів на управління в обслуговуючих кооперативах, удосконалення кооперативного законодавства їх інформаційно-консультаційного забезпечення.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у всебічному науковому обґрунтуванні й поглибленні теоретико-методологічних підходів до формування ефективних кооперативних структур в аграрному секторі України. Для досягнення поставленої мети були визначені такі основні завдання:

- розробити модель типового пілотного проекту вертикального кооперативу, що дасть змогу сформувати кооперативні структури, адаптовані до умов реальної ринкової економіки;

- визначити вплив психологічних факторів на систему управління кооперативними формуваннями, специфіку і причини виникнення конфліктних ситуацій та заходи усунення їх негативних дій;

- уточнити сутність поняття „сільськогосподарський обслуговуючий кооператив” і „ефективний власник”, та розробити пропозиції щодо їх адаптування до ринкового середовища;

- обґрунтувати необхідність розширення організаційної бази кооперативних структур за рахунок акціонерних товариств і сільськогосподарських виробничих кооперативів, розкрити позитивний вплив кооперативних формувань на розвиток поселенської мережі;

- опрацювати пропозиції щодо удосконалення механізму державної під тримки кооперативних структур для підвищення їх конкурентоздатності;

- визначити вплив економічних, соціальних політичних та інших факторів на процес становлення і розвитку обслуговуючих кооперативів у сучасних умовах розвитку аграрної економіки;

- опрацювати пропозиції щодо оцінки діяльності сільськогос-подарських обслуговуючих кооперативів.

Об'єктом дослідження є процес становлення й розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні та формування стратегії їх діяльності в умовах розвиненого ринкового середовища.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та організаційно-практичні положення щодо формування механізму розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів у специфічних політичних і соціально-економічних умовах України.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення фундаментальних положень сільськогосподарської науки щодо розвитку обслуговуючої кооперації на селі.

У процесі дослідження застосовувались такі методи: монографічний - для вивчення можливостей розбудови системи фермерських господарств, організаційних кооперативних структур; діалектичний та абстрактно-логічний, слугували для здійснення теоретичних і методологічних узагальнень та формулювання висновків, що випливають з результатів дослідження; соціологічні опитування - голів фермерських господарств, членів кооперативів, голів сільських рад для з'ясування проблем розвитку обслуговуючої кооперації; статистико-економічні прийоми - з метою порівняння динаміки розвитку обслуговуючих кооперативів у регіонах країни, групування кооперативів за напрямами діяльності; графічний, побудова рядів динаміки - для виявлення взаємозв'язку ефективності та конкурентоздатності різних видів обслуговуючих кооперативів; SWOT- аналіз - при дослідженні впливу різних зовнішніх і внутрішніх факторів на формування кооперативних структур; логічне моделювання - для обґрунтування доцільності здійснення пілотних проектів вертикальних молочарських кооперативів.

Інформаційною базою дослідження були: матеріали Держкомстату України, Міністерства аграрної політики України, Вінницької та Житомирської обласних державних адміністрацій, річні звіти окремих господарських формувань з різних областей, праці вчених-економістів, законодавчі та нормативні акти, літературні джерела і власні спостереження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці та обґрунтуванні теоретичних і практичних підходів до реалізації програми розбудови кооперативних структур в аграрному секторі економіки. Основні елементи наукової новизни полягають у наступному:

вперше:

- розроблено модель пілотного проекту щодо організації окремих видів обслуговуючих кооперативів на базі селянських, фермерських господарств, реформованих сільськогосподарських підприємств з метою апробації на практиці їх функціонування в умовах реального ринкового середовища;

- здійснено класифікацію різних видів конфліктних ситуацій, що виникають в сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах, та запропоновано способи їх локалізації;

удосконалено:

- системний підхід до оцінки діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів; визначено, що критеріями їх ефективності поряд з економічними мають бути показники, які характеризують вплив організаційних та соціальних факторів;

- теоретичну сутність понять „сільськогосподарський обслуговуючий кооператив” і „ефективний власник” та опрацьовано прикладні аспекти їхньої ролі в матеріалізації процесів у специфічних умовах відродження української обслуговуючої кооперації на селі;

- методичні підходи до розбудови організаційного середовища коопе- ративних структур, розширення його бази і залучення поряд з дрібними се-лянськими, фермерськими господарствами великих господарських суб'єктів;

- механізми щодо створення вертикальних сільськогосподарських кооперативів з різних напрямів діяльності, їх впливу на підвищення конкурентоспроможності селянських і фермерських господарств, що сприятиме формуванню середнього класу на селі, створенню нових робочих місць, відродженню села, розвитку поселенської мережі;

дістали подальший розвиток:

- система організації щорічної ротації управлінських кадрів та їх управлінських структур, яка забезпечує формування складу останніх за діловими якостями і позитивний результат у кооперативних організаціях;

- методичні підходи стосовно особливостей відродження обслуговуючих кооперативів на селі, розкрито за допомогою системи SWOT- аналізу характер внутрішніх і зовнішніх впливів на їх розвиток;

- механізми державного впливу на прискорення розвитку коопера- тивного сектору через розробку спеціальних програм їх інформаційно-консультаційної, правової, економічної та політичної підтримки;

- узагальнення історичної кооперативної спадщини та впливу різних соціально-політичних факторів на розвиток української кооперації на селі.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані в процесі дисертаційного дослідження наукові результати дають змогу конкретизувати підходи щодо підвищення ефективності діяльності кооперативних структур в умовах ринкового середовища. Пропозицій стосовно розробки пілотного проекту з переробки молочної продукції на основі створення обслуговуючого кооперативу по заготівлі і переробці молока прийнято до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації (довідка № 6-1/626 від 28.04. 2009). Методика щорічної ротації управлінських працівників фермерських і кооперативних організацій знайшла застосування в Західноукраїнському регіональному центрі фермерства Тернопільської області (довідка №43 від 02.06.2009). Пропозиції з впровадження організації вертикальних обслуговуючих кооперативів різних напрямів із розрахунком виходу на зовнішні ринки, систему удосконалення управління в обслуговуючих кооперативах і фермерських організаційних структурах і систему моніторингу кооперативних організацій прийняли до виконання Асоціація фермерів і приватних землевласників України і Союз учасників сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (довідка № 191 від 01.06.2009).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею. Наукові результати і висновки, викладені у дисертаційній роботі та публікаціях, належать автору особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні результати і висновки дисертаційного дослідження пройшли апробацію на науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-теоретичній конференції “Проблеми реформування власності колективних сільськогосподарських підприємств” (м. Житомир, 2000 р.); Міжнародній науковій конференції “Теорія і практика розвитку корпоративного сектора економіки України в контексті цілей тисячоліття та світової глобалізації”, (м. Київ, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „АПК в умовах активізації інтеграційних процесів: стан, проблеми, перспективи”, (м. Кам'янець-Подільський, 2004 р.).

Публікації. Основні положення, ідеї та результати дисертаційного дослідження опубліковані у 12 наукових статтях загальним обсягом 3,15 ум. друк. арк., із них 7 одноосібних у фахових наукових виданнях.

Обсяг та структура роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, 10 додатків і пропозицій виробництву та інститутам державної влади на 20 сторінках, списку використаних джерел

(230 найменувань) на 22 стор., містить 37 таблиць і 13 рисунків. Загальний обсяг дисертації становить 236 сторінок комп'ютерного тексту, основна частина - 194 сторінки.

Основний зміст дисертаційного дослідження

У першому розділі - ”Теоретичні основи та організаційні передумови розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації” - узагальнено теоретичну суть кооперації, як форми організації співробітництва людей, та сільськогосподарської зокрема, здійснено характеристику Міжнародних кооперативних принципів (законів), висвітлено історію і специфіку формування останніх та їх визначальний вплив на розвиток кооперативного руху в усьому світі. Проаналізовано структури кооперативних принципів на основі ознак, які характеризують економічну, соціальну та організаційну сторони кооперативних організацій, виділених Міжнародним кооперативним альянсом та відомими дослідниками коопера- тивного руху. Зроблено висновок, що до кооперативного принципу можна віднести будь-яке правило, яке сприяє розвитку кооперації, збагачує арсенал механізмів позитивного впливу на динаміку кооперативного процесу.

Розкрито двоїсту природу обслуговуючого кооперативу, як організаційної структури, члени якої є одночасно її клієнтами і власниками.

Акцентовано увагу на тому, що у новостворених українських кооперативах залишається досить високою ймовірність перетворення їх на комерційну структуру. Враховуючи складний шлях розвитку обслуговуючої кооперації в Україні, відмічено, що тривалий час українські землі були роз'єднані двома імперіями - Російською та Австро-Угорською. До 1939-1945 рр. ці дві гілки української людності розвивалися окремо, їх кооперативні рухи не перетиналися, не зазнавали обопільного впливу, а тому й не збагачувалися.

У Східній Україні на розвиток сільськогосподарської кооперації істотно впливали наслідки кріпосного права, цілковита залежність від волі імперії. Умовно цей період можна розділити на чотири етапи. Перший - (1861-1906 рр.) - застійний, коли держава віддавала перевагу розвитку общинного землеволодіння перед індивідуальним. Другий - (1907-1917 рр.) - пов'язаний із Столипінською реформою. Влада сприяла зміцненню індивідуальних селянських господарств, обмежувала общинне землеволодіння, розвивала кооперативну законодавчу базу. Третій - (1917-1920 рр.) - роки невизначеності, політичної нестабільності і двовладдя, безкомпромісної боротьби між Українською Народною Республікою і більшовиками за вплив в кооперативному русі. Четвертий - (1921-1928 рр.) - період розвитку кооперації (непівський) - досить суперечливий і найбільш трагічний в історії кооперативного руху в Україні. Весь кооперативний процес перебував під суворим контролем держави. З усіх кооперативних принципів незмінним залишалося право членам кооперативу бути власниками виробленої продукції і доходів.

Сільськогосподарська кооперація мала різні форми: збутово-постачальницьку, спеціальну (галузеву) кредитну, виробничу. Через кредитну кооперацію селянам видавали короткострокові кредити під 10%, а довгострокові - під 6% річних. Напередодні колективізації різними формами кооперації було охоплено 2/3 селянських господарств.

Західноукраїнська кооперація проіснувала до 1939 року і відзначалася своєю організованістю. Мала добре розгалужену трирівневу структуру. У той час на Галичині поряд з українськими кооперативами функціонували польські, німецькі, єврейські.

У другому розділі - „Стан розвитку обслуговуючої кооперації в сільському господарстві України” - проведено аналіз сучасного стану розвитку кооперативних підприємств на селі та вплив різних факторів на їх діяльність. Так, станом на 1 січня 2009 року в Україні налічувалося 936 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, із них: міжрайонних - 9, районних - 266 (на 466 сільських районів), 661 (на 28700 сільських населених пунктів). За видами діяльності: переробних - 57, заготівельно-збутових - 129, сервісних -259, багатофункціональних - 418 та інших - 48, що значно менше, ніж їх було до революції чи за часів непу.

Встановлено, що в минулому постачальницькі та заготівельно-збутові кооперативи мали високу питому вагу в структурі української кооперації, то тепер ця гілка кооперації перебуває в занепаді, віддавши сферу своєї діяльності комерційним структурам. Практично нерозвиненою сферою діяльності сільськогосподарської кооперації залишається одна з традиційних - переробна, яка зазнала значної трансформації при реформуванні АПК. Це пояснюється тим, що приватизація майна в переробних та обслуговуючих галузях агропромислового комплексу розпочалася раніше, ніж була сформо- вана кооперативна законодавча база, а суб'єкти господарської діяльності перебуваючи в стадії реорганізації, були не підготовлені до цього процесу.

Потяг до багатофункціональності відбувається скоріше від нерозуміння суті кооперації, золоте правило якої передбачає, що „потрібно починати від простого і йти до складного”, а також відсутності оптимальної кількості господарських суб'єктів, необхідних для створення кооперативів одного профілю. Створені сервісні утворення, хоч і в більшості мають риси кооперативів, але нагадують комунальні підприємства зі слабкою матеріальною базою і низькою ефективністю роботи.

Зроблено всебічний аналіз господарської діяльності за системою SWOT -аналізу таких обслуговуючих кооперативів: багатофункціонального „Ратай”, переробного - „Західний”, сервісних -„Макарівський сільський сервісний центр” та „Глобинський Пул”, маркетингового - „Південний союз”, молочарського заготівельного кооперативу „Доля” та інших. Розкрито характер впливів різних зовнішніх та внутрішніх факторів на функціонування обслуговуючих кооперативів в умовах ринкового середовища, зроблено їх загальну класифікацію, сформовано пропозиції по нейтралізації їх негативних дій в кооперативному русі.

Опитування власників фермерських господарств і голів сільських рад дало можливість виявити вплив найбільш важливих факторів на розвиток кооперативних процесів на селі (табл.1).

Таблиця1 Основні фактори впливу на розвиток обслуговуючої кооперації на селі

Фактори впливу	Фермери	Сільські голови
	2003 р.	2008 р.	2005 р.
	Рейтинги , %
Нерозуміння суті обслуговуючої кооперації	14,0	20,1	4,0
Невпевненість у позитивному результаті	7,5	8,9	5,3
Нестача коштів на заснування кооперативу	30,9	21,8	34,7
Відсутність підтримки з боку влади	13,0	14.0	4,0
Недосконалість чинного законодавства	24,3	18,5	24,0
Слабка інформованість населення	6,5	8,9	20,0
Відсутність ідейних лідерів	2,9	5,6	8,0
Інші причини	0,9	2,2	-
Разом	100,0	100,0	100,0

Звідси, зважаючи на наведенні данні, різні соціальні групи однозначні в тому, що головною перешкодою для розвитку обслуговуючої кооперації на селі є нестача стартового капіталу для заснування кооперативу і недосконалість чинного законодавства. Проте фермери більш реалістично оцінюють проблему нерозуміння населенням суті кооперації. Вони краще інформаційно підготовлені й об'єктивніші в оцінці підтримки кооперативних процесів з боку органів влади.

Аналізуючи ефективність різних аспектів діяльності кооперативних структур, зроблено висновок, що узагальнюючим показником може бути запропонований нами коефіцієнт ефективності діяльності кооперативу, який розраховується за формулою:

, (1)

де Кеф - коефіцієнт ефективності діяльності кооперативу,

Дч - чистий дохід кооперативу,

Ву - витрати на господарську діяльність (утримання кооперативу).

Дослідження показали, що залежно від напрямів діяльності обслуго вуючі кооперативи мають різні стартові матеріальні і фінансові можливості. Так, наприклад, за результатами господарської діяльності за 2008 рік витрати на утримання кооперативів сервісного „Ратай”„ і маркетингового ”Південний союз” склали 29,9 і 31,3 тис. грн, які забезпечили зростання доходів членів кооперативу відповідно 56,9 і 407,0 тис. грн, а частка кооперативних витрат у доході дорівнювала 52,5 і 7,34%. В загальному підсумку коефіцієнт ефектив- ності діяльності кооперативу „Ратай”„ склав 0,9, а - ”Південний союз ”- 12,3.

Традиційно за характером своєї діяльності маркетингові кооперативи більш динамічні, оскільки менш обмежені просторово, їхня робота в основному залежить від ефективної роботи менеджерів, а переробні та сервісні, як правило, виконують роботу більш трудомістку, об'ємну,

Практика підтверджує, для того щоб визначити загальний рівень роботи кооперативу по відношенню до інших структур, доцільно застосовувати коефіцієнт конкурентоспроможності кооперативу:

Кк = - 1, (2)

де Кк - коефіцієнт конкурентоспроможності кооперативу;

ВПкc - вартість послуг у цінах інших конкуруючих структур;

ВПк - вартість послуг у цінах кооперативу.

Так, за результатами діяльності кооперативу „Ратай” за 2008 рік його коефіцієнт конкурентоспроможності за окремими видами послуг знаходився у межах 0,41 - 1,72 (переробка зерна на дерть - 0,41, культи -вація - 0,53, оранка - 1,1, внесення засобів захисту рослин - 1,72, та ін). Отже, у своєму регіону кооператив „Ратай” працює ефективно і успішно витримує конкуренцію з іншими комерційними структурами. Проте питома вага кооперативних послуг і матеріально-технічних ресурсів на цьому секторі ринку недостатня, щоб впливати на цінову політику конкурентів і побороти їх корпоративну солідарність.

Особливо великий вплив на процес управління кооперативними струк- турами мають психологічні чинники, які умовно можна розділити на три складові, кожна з яких, певною мірою, здатна гальмувати процес розвитку кооперативних відносин. В основі негативних чинників людського фактора знаходиться те, що: люди не завжди чесні; вони пасивні; не розуміють справи. Як правило, носіями конфліктних ситуацій в кооперативах є: зовнішні фактори (чинне законодавство, бізнесове середовище, органи влади, політичні партії) і внутрішні - (установчі документи, стратегічні прорахунки при створенні й функціонуванні кооперативів, суперечності між гілками влади і всередині них тощо).

У третьому розділі - „Напрями підвищення ефективності функціонування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів” - основна увага приділена обґрунтуванню одного із варіантів пілотного проекту (зразкового) районного вертикального молочарського обслуговуючого кооперативу, ролі держави у становленні кооперативного сектору економіки, створенню кооперативних організаційних структур.

Аналіз ситуації, що склалася навколо проблеми розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації на селі, дає підстави зробити висновок, що шанси для розбудови вертикальних структур в АПК через приватизацію переробних підприємств традиційним способом практично втрачені. Характерним прикладом є молочарська галузь, на яку припадало близько третини валової продукції аграрної сфери економіки, і яка після скорочення її великотоварного виробництва занепала. Монопольні структури формують 75-80% прибутків всього продуктового ланцюга від виробництва до збуту продукції. У сільських товаровиробники ще немає ефективного механізму боротьби з монополістами і на ситуацію вони реагують скороченням поголів'я худоби. Із зменшенням обсягів виробництва знижуються ціни, а не навпаки, як це має бути в цивілізованому ринковому середовищі. Тобто механізм вільного ціноутворення, який став нормою країн з розвиненою ринковою економікою, в Україні ще не спрацьовує.

Відбувається неконтрольований процес формування великих монопольних структур, які ставлять перед собою одну мету: отримання максимальної економічної вигоди. Вони не переймаються проблемами села, їх податкова база знаходиться за межами сільських громад. Характерною ознакою сучасного стану економічних відносини на селі є відсутність активних учасників з протилежними інтересами і досконалої конкуренції, хоча особливості ринку такі, що він може ефективно розвиватися тільки в умовах вільного конкурентного середовища. У даній ситуації суть проблеми зводиться до демонополізації аграрного ринку та виведенням на арену нових учасників з протилежними інтересами, які б сприяли розвитку цивілізованої конкуренції. Ними, як свідчить кооперативний досвід, можуть стати організовані товаровиробниками обслуговуючі кооперативи.

Як показали дослідження, можливі три основних напрями розвитку молочарської галузі. Перший варіант (застійний) можна охарактеризувати як результат неефективної державної політики в аграрному секторі економіки, яка призвела до зниження виробничого потенціалу тваринницької галузі та молочарської зокрема. Намітились тенденції до посилення деградаційних процесів на селі. Другий варіант (ліберальний)- більш простий і прийнятний з точки зору економії бюджетних ресурсів держави. Великий бізнес має вдосталь коштів, щоб у короткий термін відновити виробничий потенціал молочарської галузі. Селянина буде остаточно відлучено від власності, він втратить перспективи для своєї діяльності, а процеси руйнації села стануть незворотними. Третій варіант (соціально-спрямований) найбільш затратний, але прийнятний з державницької точки зору щодо вирішення цілої низки економічних і соціальних проблем, та комплексного розвитку сільських територій. Він дає селянинові шанс стати реальним господарем на своїй землі, власником майна і доходів, бути повноцінним учасником ринкового середовища. Його інтерес тісно переплітатиметься з інтересами сільської громади і сприятиме її розвитку.

Нами запропоновано один із варіантів пілотного проекту районного молочарського обслуговуючого кооперативу. Його кооперативоутво- руючими структурними одиницями можуть бути фермерські господарства, великі сільськогосподарські підприємства, які займаються виробництвом молока, власники особистих селянських господарств, об'єднані в молоко- заготівельні кооперативи, а також, за певних обставин, як асоційовані члени - молокопереробне і комбікормове підприємства та торговельна мережа.

Підраховано, що найбільш оптимальним може бути такий варіант молочарського обслуговуючого кооперативу, який замкнув би на собі заготівлю, переробку та збут виробленої продукції, як мінімум, 20-30 тонн молока за добу. У сучасних умовах такий кооператив міг би доставляти молоко на переробку в радіусі до 20 км. Із розвитком сировинної бази можна поступово нарощувати переробні потужності й підвищувати їх ефективність.

Варто зауважити, що у 20-30 роках ХХ ст. на Галичині при організації молочарських кооперативів дотримувалися правила, що оптимальною вважається та молочарня, до якої постійно надходило молоко не менше ніж від 2 тис. дійних корів. Нижче цього рівня кооперативи не створювали.

При загальній річній потребі молока для молокопереробного підприємства 8590 т - на фермерські господарства припадатиме 4550 т, особисті селянські господарства - 3310 т, інші - 730 т.

Найбільшою домінуючою структурною одиницею в майбутніх такого типу кооперативах повинні бути фермерські господарства, спеціалізовані на виробництві молока. За розрахунок взято проект такого господарства, яке має 80 гектарів сільськогосподарських угідь, 35 корів з повним оборотом стада, спеціалізується на виробництві молока і м'яса, та спроможне забезпечити себе власними кормами. Основним джерелом доходів такого господарства є молочна продукція (55-60%) і м'ясо великої рогатої худоби (45-40%). Виробничими приміщеннями можуть бути не зайняті тваринницькі будівлі, розраховані на 100 дійних корів, де можна вільно розмістити гурт худоби (корови, ремонтний і молодняк на відгодівлі), а також засіки для зберігання кормів, лабораторію та ін. Для прикладу, середній розмір молочної ферми в Західній Європі - 20-25 корів.

Розрахунковий вихід молока при середньорічному надої на одну фуражну корову 4000 кг становитиме 140 т, товарного - 130 т, вихід м'яса -186 ц. Витрати кормів із розрахунку на 1ц молока - 1,16 ц корм. од., 1 ц при- росту -7,5 ц корм. од., собівартість 1ц молока - 230 грн, 1 ц м'яса -1980 грн.

За нашими розрахунками, на облаштування одного фермерського господарства з виробництва молока із повним оборотом стада необхідно 934,3 тис. грн бюджетних коштів. На весь пілотний проект (35 господарств) - 32,7 млн грн (табл.2). Освоєння одного головомісця великої рогатої худоби коштуватиме 11,6 тис. грн (934,3 тис. грн : 80,5 ум. голів).

Таблиця 2 Зведений кошторис витрат на реалізацію пілотного проекту районного вертикального молочарського кооперативу

Організаційні структури кооперативів	Сума фінансування, тис.грн	Питома вага, %
Облаштування фермерських господарств	32700	90,32
Будівництво молокозаводу	1620	4,48
Облаштування молочарських кооперативів	1600	4,42
Будівництво комбікормового підприємства	180	0, 50
Організація торговельної мережі	100	0,28
Разом	36200	100,0

Вартість розбудови всієї інфраструктури молочарського обслуговуючого кооперативу орієнтовно становитиме 36,2 млн грн.

Молокопереробне підприємство може виробляти різноманітну молочну продукцію. Питома вага витрат на її переробку та реалізацію буде в межах 15-45 %, а рівень рентабельності 10-40%. У 2008 році молокопереробні заводи закуповували молоко у великих сільгосппідприємствах за ціною близько 2000 грн за 1т, що забезпечувало 5-8% рентабельності при середньомісячній фактичній зарплаті тваринників 950-1000 грн., у наших розрахунках орієнтовно 2 тис. грн, у результаті розрахункова собівартість 1т молока зросте на 300 грн. Підраховано, що від реалізації продукції через комерційний канал, фермерське господарство одержить збиток у сумі 1371 тис. грн, а від кооперативного (з власною переробкою) - додатковий дохід 1166 тис. грн. Загальна вигода становитиме 2537 тис. грн. (1371+1166) і розподіляється пропорційно виробничим витратам фермерського господарства і переробного підприємства (відповідно 77% і 23%). Після відрахування у фонди кооперативу (в межах 25%) та виплати боргових зобов'язань решта 673, 4 тис. грн може бути нарахована у вигляді кооперативних виплат, або по 148 грн на 1 т молока.

Обґрунтовано необхідність розробки державної програми розвитку фермерського сектору економіки, який відіграватиме ключову роль у збереженні поселенської мережі. Доведено, що за сукупністю факторів, за якими оцінюється перевага певної форми організації господарювання, економічна ефективність, збереження генофонду, соціальна стабільність, екологічна безпека, ставлення до історично освоєного довкілля та поселенської мережі, гармонізація стосунків людини з природою, стійкість до виживання в умовах різних катаклізмів тощо, перевага схиляється у бік фермерського господарства. Крім того, аргументи про неконкурентоспро-можність фермерських господарств порівняно з великими аграрними структурами втрачають свою гостроту, коли питання торкаються кооперації.

Аргументовано необхідність у формуванні організаційних структур кооперативних формувань на всіх рівнях: районному, обласному, державному. За приклад можна взяти проект логічно обґрунтованих технологічних зв'язків фермерського господарства - члена вертикального кооперативу із заготівлі, переробки та збуту молочної продукції.

При цьому, якщо вважати відновлення молочарської галузі, це питанням часу, то держава змушена буде повернутися до її відродження. Так, при заповненні хоча б двох третин з 50 тисяч незайнятих нині тваринницьких приміщень, там можна розмістити до 5 млн голів великої рогатої худоби (із них 1,75 млн корів і 3,25 млн. молодняку, або 4,03 млн ум. поголів'я). Це забезпечить понад 500 тис. нових робочих місць, з яких - близько 450 тис. у сільській місцевості та 46,8 млд грн коштів. З виходом на оптимальну кількість корів (4,4- 4,5 млн голів) із повним оборотом стада кіль кість робочих місць зросте до 1,25-1,35 млн і капіталовкладення 120,3 млд грн.

Проте варто відмітити, що повноцінне функціонування фермерських господарств забезпечить організація ними відповідних кооперативних структур, які можуть взяти на себе виконання тих господарських функцій, які або обтяжливі або їх неможливо поєднувати технологічно, а тому вартість проекту зросте на 10-12%.

Внесено ряд пропозицій щодо змін і доповнень до чинного кооперативного законодавства, які дають можливість розблокувати дію Закону України „Про сільськогосподарську кооперацію”. Зокрема, враховуючи різне ідеологічне навантаження двох гілок Закону України „Про сільськогосподарську кооперацію” - виробничу і обслуговуючу - з метою уникнення різного тлумачення його положень про правомірність віднесення переліку окремих видів сільськогосподарської діяльності до одного з типів кооперативів, а також повнішого розкриття особливостей цих форм господарювання, пропонується прийняти два окремих закони: „Про обслуговуючу сільськогосподарську кооперацію” та „Про виробничу сільськогосподарську кооперацію”.

Рекомендовано закріпити законодавчо і надавати ексклюзивне право набувати статусу “обслуговуючого” тільки тим організаційним структурам, до яких застосовується особливий режим оподаткування в разі, якщо вони ведуть свою діяльність на основі Міжнародних кооперативних принципів.

Доведено необхідність приведення інших нормативно-правових актів у відповідність із Законами України “Про сільськогосподарську кооперацію” та “Про кооперацію”, особливо в питанні їх узгодження з Положенням про Єдиний державний Реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) і внесення відповідних змін до Державного класифікатора України (ДКОО9-96 в частині “Класифікації видів економічної діяльності“ (КВЕД) та максимального розширення переліку видів сільськогосподарських послуг, які можуть надавати обслуговуючі кооперативи своїм клієнтам - членам.

Запропоновано застосувати практику проведення щорічної ротації виборних органів кооперативу (правління, спостережної ради та ревізійної комісії ), схема якої передбачає участь у ній як членів діючого органу, так і претендентів. Це дасть змогу постійно мати оптимальний за діловими якостями склад трьох гілок виконавчої влади. Внесено пропозицію переглянути норми легітимності прийняття управлінських рішень загальними зборами залежно від ступеня їх важливості: переважною кількістю голосів, більшістю в 3/4 і 9/10голосів).

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нові підходи до вирішення важливої наукової проблеми формування та розвитку обслуговуючої кооперації в аграрній сфері економіки. Проведені дослідження дають підстави зробити ряд висновків і пропозицій.

1. Встановлено, що у процесі реформування аграрної галузі головними учасниками ринкового середовища стали не виробники, а посередники та різні структури, які монополізували торгівлю й переробку сільськогосподар- ської продукції. Приниження статусу товаровиробників призвело до занепаду ряду галузей сільського господарства, постала реальна загроза продовольчій безпеці держави. Суспільство усвідомило необхідність формування нової політики в державі, спрямованої на демонополізацію аграрного ринку шляхом створення нових ринкових структур - сільськогосподарських обслу- говуючих кооперативів, які здатні гармонізувати відносини між учасниками ринкового середовища, зробити їх цивілізованими і передбачуваними та запропонувати надійні інструменти захисту товаровиробників.

2. Без ефективної підтримки держави кооперативний рух не зміг досягти очікуваних результатів, та сформувати свої організаційні структури. Тому необхідно реалізовувати ефективні організаційні заходи, визначити місце і роль держави у відродженні кооперативного сектору економіки. Обставини вимагають створення у складі Міністерства аграрної політики України відповідної структури (департаменту) та аналогічних - на обласних і районних рівнях, наділивши їх повноваженнями формування політики розвитку кооперації в сільськогосподарській галузі.

3. Доведено, що створення в кожній області за різними видами діяльності пілотних проектів показових кооперативних структур сприятиме відпрацюванню на невеликому, адаптованому до реальних умов масштабу кооперативних формувань, які могли б стати зразком для розбудови нових аналогічних структур у регіоні. Такий підхід дасть змогу уникнути методичних помилок при формуванні різних підходів щодо їх організації, проаналізувати різні впливи як зовнішніх, так і внутрішніх факторів на їхню діяльність, відпрацювати на практиці механізми функціонування, обґрунтувати оптимальні параметри структури, визначити конкурентоздатність, і порядок проведення моніторингу їх функціонування. Наступним кроком повинно стати створення регіональних програм розвитку кооперативних структур.

Дано пропозицію застосовувати для оцінки діяльності сільськогоподар- ських обслуговуючих кооперативів узагальнюючі економічні показники: коефіцієнт ефективності та коефіцієнт конкурентоспроможності.

4. Запропоноване авторське визначення сутності сільськогосподар- ського обслуговуючого кооперативу як добровільного організаційного об'єднання сільськогосподарських товаровиробників з метою консолідації своїх матеріально-технічних та інших ресурсів для ефективного ведення певного виду діяльності та захисту своїх інтересів, та сутності категорії ефективного власника, як підприємця, який обрав своїм способом життя сільськогосподарську діяльність, має до неї певний хист, знання, професійні навички, є власником засобів виробництва, може успішно вести своє господарство в умовах ринкової економіки.

5. Виявлено, що недосконалість кооперативного законодавства, його неузгодженість із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” звужує можливість реєстрації обслуговуючих кооперативів як неприбуткову організацію, а тому вимагає внесення відповідних змін і доповнень до цих законодавчих актів. Крім того, враховуючи, що дві гілки сільськогосподарської кооперації - виробнича та обслуговуюча - мають різне ідеологічне навантаження і свої специфічні особливості, доцільно розробити Закони України „Про сільськогосподарську виробничу кооперацію” та „Про сільськогосподарську обслуговуючу кооперацію”.

6. Одним із дієвих заходів держави, спрямованих на становлення кооперативного сектору на селі, повинно стати створення „Державного фонду підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів”, головне завданням якого полягатиме в наданні допомоги новоствореним кооперативам у формуванні матеріально-технічної бази. При цьому виникає потреба у формуванні кредитних спілок, першого рівня кооперативних банків, а згодом - банків другого та третього рівнів.

7. Однією з причин недостатнього активного розвитку кооперативних процесів на селі є відсутність необхідної кількості потенційних власників, діяльність яких спрямована на розвиток товарного виробництва. Такою основою слід вважати фермерські господарства, які базуються переважно на сімейній формі організації праці з обмеженим використанням найманої робочої сили, і, як показав історичний досвід, кращої альтернативи цій організаційній структурі практично не існує. Опора на дрібних власників може тільки посилити цей процес, але не забезпечить кардинальних зрушень у сільському господарстві.

Тому виникає потреба у створенні більш масштабної, теоретично обґрунтованої адаптованої до українського середовища програми розвитку фермерських господарства, а розширення організаційного середовища кооперативних структур за рахунок виробничих кооперативів, акціонерних товариств дасть змогу долучити до кооперативотворчого процесу практично всі групи сільських товаровиробників і через їхні підприємства вийти на великі внутрішні та зовнішні ринки.

8. Підтверджено, що на розвиток обслуговуючих кооперативів має великий вплив психологічний фактор та постійне існування різних конфліктних ситуації. Нами розкрито причину їх виникнення, дано їм оцінку, запропонована система контролю керування та локалізації їхніх негативних впливів. Особлива увага приділяється ролі навчання в кооперативах, піднесенню фахового рівня їх членів, вихованню в них почуття колективізму та корпоративної відповідальності за спільну справу.

9 У зв'язку з тим, що в Україні практично відсутня інформаційна політика підтримки державою розвитку кооперативних процесів в аграрному секторі економіки, держава має забезпечити необхідний інформаційний простір для пропаганди і формування позитивного сприйняття кооперативної ідеї в суспільстві, вміло подати діяльність кооперативу на рівні районного масштабу, його позитивного впливу на економіку сільських та районних бюджетів. Формування кооперативними структурами власної інформаційно-консультаційної мережі, організації системи кооперативного навчання, обміну досвідом та підвищення кваліфікації кооператорів, налагодження ділових контактів з іноземними кооперативними організаціями дасть змогу прискорити процес входження українських кооператорів до світового кооперативного руху.

10. Акцентовано увагу на проблемі повернення суспільству історичної пам'яті про минуле кооперативного руху Україні, об'єднання кооперативної спадщини українського народу, виданні праць вітчизняних теоретиків і практиків кооперативного руху, забезпеченні фінансової підтримки в організації випуску кооперативних газет, кінопродукції, підручників і практичних посібників з організації діяльності кооперативів. У навчальних закладах, які готують фахівців для сільського господарства, передбачити окремі навчальні програми з курсу кооперації та історії її розвитку в Україні.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Публікації у наукових фахових виданнях:

1. Цимбал В. О. Ім'я повернуте із забуття/ В. О. Цимбал //Економіка АПК. - 2003. - №5. - С. 159 -160.

2. Цимбал В. О. Інформаційно-консультаційне забезпечення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів / В. О Цимбал // Економіка АПК. - 2003. - № 9. - С. 45-51.

3. Цимбал В. О. Державне регулювання податкових відносин сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів / В. О. Цимбал //Агроінком. - 2003. - № 11-12. -С. 34-38.

4. Цимбал В. О. Удосконалення виробничих відносин у сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах / В. О. Цимбал // Економіка АПК. -2004. - № 3. - С. 84-90.

5. Цимбал В. О. Кооперативні принципи Андрія Палія / В. О.Цимбал //Економіка АПК.- 2009. - № 2. - С. 46 -51.

6. Цимбал В. О. Гармонізація ринкових відносин в аграрній сфері економіки / В. О. Цимбал // Економіка АПК.- 2009. - № 8. - С. 111-116.

7. Цимбал В. О. Шляхи подолання кризи у молочній галузі / В. О.Цимбал // Агроінком. - 2010. - № 1-3. - С. 21-28.

Публікації в інших наукових видання

8. Цимбал В. О. Результати моніторингу реформування сільськогоспо-дарських підприємств Агропромисловий комплекс України: Стан, тенденції, та перспективи розвитку: інформ.-аналіт. зб. /[за ред. П.Т Саблука, М. Й. Маліка, О. Г. Шпикуляка, А. П. Минки та ін.]. - К. : ІАЕ УААН, 2002. - Вип. 5, розд.7: Розвиток багатоукладності і організаційно-правових форм господарювання, гл. 7.3.

9. Цимбал В. О. Розвиток сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Агропромисловий комплекс України: Стан, тенденції та пер- спективи розвитку: інфор.-аналіт. зб. /[за ред. П. Т. Саблука, М. Й. Маліка, В. В. Зіновчука].- К. : ІАЕ УААН, 2005. - Вип. 8, розд.3 : Розвиток багато- укладності і організаційно-правових форм господарювання, гл. 3.2.

Матеріали наукових конференцій:

10. Цимбал В. О. Сільськогосподарська кооперація: уроки минулого, перспектива : матеріали наук.-практ. конф. [„Проблеми формування власності колективних сільськогосподарських підприємств”], (Житомир, 2000 р.) / В. О. Цимбал. - Житомир : ДАУ, 2001. - С. 198-200.

11. Цимбал В. О. Особливості формування кооперативних структур в аграрній сфері економіки / В. О. Цимбал //Теорія і практика розвитку кооперативного сектора економіки України в контексті цілей тисячоліття та світової глобалізації : міжнародна економ. конф., 2004 р : тези доп. - К. : Видавничий дім, Корпорація, 2004. - С. 77-84.

12. Цимбал В. О. Вплив психологічних факторів на управління в обслуговуючих кооперативах : матеріали наук.-практ. конф. [„АПК в умовах активізації інтеграційних процесів: стан, проблеми, перспективи”], (Кам'янець-Подільський, 2004 р.) /В. О. Цимбал.- Кам'янець-Подільський : [б.в.], 2004. - С. 163-165.

Анотація

Цимбал В.О. Розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації в аграрному секторі економіки України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). - Національного наукового центру „Інститут аграрної економіки ” УААН, Київ, 2010.

У дисертаційній роботі досліджено теоретичні, методичні та практичні підходи щодо розбудови організаційного середовища обслуговуючої кооперації в аграрному секторі економіки України.

Обґрунтовано концепцію створення пілотних проектів з окремих видів обслуговуючих кооперативів на базі селянських, фермерських господарств, реформованих або новостворених сільськогосподарських підприємств, які могли б стати зразком для розбудови нових аналогічних структур у регіоні.

Розширено поняття ефективності обслуговуючих кооперативів з економічної функції на організаційну та соціальну, розроблено критерії їх оцінки. Розкрито вплив психологічних факторів на систему управління кооперативних формувань, специфіку виникнення конфліктних ситуацій та засоби нейтралізації їх негативних дій. Запропоновано ефективну систему ротації управлінських кадрів кооперативних структур.

Ключові слова: сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, пілотний проект, посередник, монопольні структури, ефективний власник, ефективність і конкурентоспроможність кооперативу, кооперативоутворуюча структура, поселенська мережа.

Аннотация

Цимбал В.А. Развитие сельскохозяйственной обслуживающей кооперации в аграрном секторе экономики Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (экономика сельского хозяйства и АПК). - Национальный научный центр “Институт аграрной экономики” УААН, Киев, 2010.

Диссертация посвящена исследованию теоретических, методологических и организационно-экономических подходов к проблеме формирования организационной среды обслуживающей кооперации в аграрном секторе экономики Украины.

Проанализирована структура кооперативных принципов на основе определений, которые характеризуют экономическую, социальную и организационную стороны кооперативных организаций, определенных Международным кооперативным альянсом и известными исследователями кооперативного движения. Сделан вывод, что к кооперативному принципу можно отнести любое правило, которое способствует развитию кооперации, обогащает арсенал механизмов положительного влияния на динамику кооперативного процесса.

Предложено авторское определение таким понятиям, как: „сельско- хозяйственный обслуживающий кооператив (добровольное организационное объединение сельскохозяйственных товаропроизводителей с целью консолидации своих материально-технических и других ресурсов для эффективного ведения определённого вида деятельности, защиты своих интересов от монопольных та посреднических структур) и эффективный собственник (предприниматель, который избрал своим способом существования сельскохозяйственную деятельность, имеет к ней опреде- ленное призвание, знания, специальные навыки, является собственником средств производства, может успешно вести хозяйство в условиях рыночной экономики). Раскрыто двоякую природу обслуживающего кооператива, как организационной структуры, члены которой являются одновремённо её клиентами и собственниками.

Проведено анализ характерных особенностей обслуживающих кооперативов, отличающих его от других корпоративных формирований, в частности, сельскохозяйственных производственных кооперативов и посреднических структур.

В результате исследований обоснована концепция создания пилотных (показательных) проектов по отдельным видам обслуживающих кооперативов на базе крестьянских, фермерских хозяйств, реформированных или новообразованных сельскохозяйственных предприятий, которые могли бы стать образцом для создания новых аналогичных структур в регионе.

Разработано экономическое обоснование вертикального молочного кооператива по заготовке, переработке и реализации продукции, определены его оптимальные функциональные связи с другими организационными структурами. кооператив акціонерний сільськогосподарський

Применены разные подходы к исследованию особенностей возрождения обслуживающих кооперативов на селе, с помощью SWOT- анализа раскрыт характер внутренних и внешних влияний на их развитие.

Расширено понятие эффективности обслуживающих кооперативов с экономических функций на организационную и социальную, разработаны критерии их оценки.

...