Формування соціального капіталу на державному і регіональному рівнях

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.07 - Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

Формування соціального капіталу на державному і регіональному рівнях

Драгомірова Євгенія Сергіївна

Донецьк 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор технічних наук, доцент Дятлов Володимир Васильович, Донецький державний університет управління, Міністерства освіти і науки України, професор кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Борецька Наталія Петрівна, Донецький інститут ринку і соціальної політики, ректор, завідувач кафедри економіки і менеджменту кандидат економічних наук Стежко Надія Володимирівна, Кіровоградський національний технічний університет, Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри міжнародної економіки

Захист відбудеться 11 червня 2010 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.128.02 в Донецькому державному університеті управління за адресою: 83015, м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького державного університету управління за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163а

Автореферат розісланий 8 травня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.Л. Сапельнікова

1. Загальна характеристика роботи

соціальний капітал регіональний

Актуальність теми. З розвитком ринкових відносин в Україні, як і в усьому світі, спостерігається підвищення ролі соціальних процесів, що сприяє соціалізації економіки. Однією зі складових соціальних процесів є соціальний капітал, якому науковцями в останні роки приділяється значна увага.

Значення цього феномену в розвитку суспільства важко переоцінити, оскільки, з однієї сторони, прогрес людства нерозривно пов'язаний із соціальним обміном і взаємовідносинами на основі довіри, що є підґрунтям соціального капіталу, а з іншої - саме використання соціальних інструментів в економічній системі і політиці забезпечує сталий соціально-економічний розвиток.

Наукова категорія «соціальний капітал», починаючи з 90-х років ХХ століття, широко досліджується у багатьох галузях сучасних знань. Походження цього поняття з концепцій класичної політичної економії й теорій соціології визначило найбільшу вивченість соціального капіталу в працях провідних економістів П. Конєва, М. Горожанкіної, в наукових роботах соціологів П. Бурдьє, Дж. Коулмана, Ф. Фукуями, В. Степаненка, А. Конькова. Дослідженню соціальних процесів в економіці присвячено праці вітчизняних вчених В. Дорофієнка, Н. Борецької, Л. Батченко, Н. Діденко, Л. Семів, Ю. Зайцева, Л. Беззубко, М. Шутова, Н. Стежко й ін. З позицій державного управління соціальний капітал досліджено О. Сидорчук і П. Саркіcовим, його аналізу в глобальній економіці присвячено праці Й. Дискіна.

Враховуючи незначний термін вивчення цього явища, що є характерним для будь-якого суспільства, наукова економічна думка до сьогодні ще чітко не визначилась щодо поняття соціального капіталу, і, перш за все, факторів, джерел і рівнів його формування, методів, показників і критеріїв оцінки. Між тим, загальновизнаний факт впливу соціального капіталу на економіку, як одного з ресурсів суспільства, надає можливість його цілеспрямованого формування й використання для розвитку держави, регіонів і пріоритетних галузей.

Значимість соціального капіталу в розвитку сучасного суспільства й економіки, недостатня вивченість проблеми його формування в Україні визначили актуальність теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за темами: «Інституційні основи управління зовнішньоекономічною діяльністю в контексті міжнародних інтеграційних процесів» (номер державної реєстрації 0104U003081, 2004-2008 рр.), «Підвищення ефективності використання виробничого потенціалу в соціальній сфері і оптимізація державного управління охороною здоров'я в регіоні» (номер державної реєстрації 0102U001294, 2009 р.), «Проблеми розвитку зовнішньоекономічного комплексу у виробничо-господарській та соціальній системах регіону» (номер державної реєстрації 0109U005426, 2008-2009 рр.).

У рамках цих тем автором досліджено фактори, що впливають на формування соціального капіталу в Україні порівняно з економічно розвинутими країнами, розроблено напрями й механізми його формування на державному і регіональному рівнях.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування факторів і розробка методичного інструментарію оцінки й механізмів формування соціального капіталу на державному і регіональному рівнях, що сприяє прискоренню соціально-економічних трансформацій і створенню громадянського суспільства.

Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання:

узагальнити теоретичні уявлення про соціальний капітал як наукову економічну категорію, рівні, фактори й механізми його формування, методи і показники оцінки;

визначити перелік і дослідити вплив соціально-демографічних і соціально-економічних факторів на формування соціального капіталу в Україні;

проаналізувати фактори й умови формування соціального капіталу в економічно розвинутих країнах, показники яких можна вважати за еталонні для України;

виявити вплив інтеграційних процесів й інформатизації суспільства на формування соціального капіталу;

розробити методичний інструментарій оцінки соціального капіталу, факторів і рівнів його формування;

удосконалити організаційний механізм формування соціального капіталу в регіоні;

запропонувати напрями й механізми формування соціального капіталу на державному рівні.

Об'єкт дослідження - процес формування соціального капіталу.

Предмет дослідження - фактори і механізми формування соціального капіталу на державному і регіональному рівнях.

Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційної роботи є фундаментальні положення економічної теорії й теорії соціального капіталу, праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем формування соціального капіталу і його впливу на економіку, управління соціально-економічними процесами.

Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, комплексний і системний підхід до вирішення проблем формування соціального капіталу. У процесі дослідження застосовувався широкий спектр загальнонаукових і спеціальних методів дослідження: статистично-економічного, кореляційно-регресійного аналізу й узагальнення (для визначення тенденцій і закономірностей впливу факторів на формування соціального капіталу), порівняльного аналізу й групування (для визначення базових показників соціального капіталу економічно розвинутих країн); математичного моделювання, розрахунковий, опитування населення і класифікації (при розробці методичного інструментарію оцінки соціального капіталу); систематизації (при розробці моделі системи забезпечення й науково-практичних рекомендацій з удосконалення механізмів формування соціального капіталу на державному і регіональному рівнях).

Інформаційною базою виступають законодавчі акти, офіційні статистичні матеріали, статистичні дані ЄС, звіти Світового банку, Економічної і соціальної ради ООН, матеріали міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференцій, результати власних досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці науково-методичних положень і практичних рекомендацій з формування соціального капіталу на державному і регіональному рівнях.

Найбільш суттєві наукові здобутки містяться в таких положеннях:

вперше:

розроблено науково-методичні підходи до виміру соціального капіталу, які містять інструментарій оцінки: факторів із застосуванням математичних методів порівняльного аналізу в векторному просторі; рівнів соціальної капіталізації суспільних інститутів; соціального капіталу як комплексного показника, що надасть можливість визначати його рівень в державі і регіонах, здійснювати ефективне регулювання;

удосконалено:

перелік показників для оцінки впливу соціально-демографічних і соціально-економічних факторів на формування соціального капіталу із застосуванням статистичних даних і кореляційно-регресійного аналізу;

підходи до визначення соціально-демографічних і соціально-економічних показників економічно розвинутих країн, що можуть застосовуватися як еталонні для порівняльного аналізу;

організаційний механізм формування соціального капіталу, основою якого є координаційно-інформаційна взаємодія органів влади і різноманітних організацій, як його носіїв, на регіональному рівні;

дістало подальшого розвитку:

визначення поняття «соціальний капітал» як такий, що ґрунтується на взаєминах у суспільстві на основі горизонтальних (міжособистісних) і вертикальних (інституціональних) зв'язків, заснованих на нормах і довірі, сукупність яких призводить до формування мереж (груп, товариств), в тому числі в інформаційному просторі і професійних, використання якого скорочує трансакційні витрати, що сприяє соціально-економічному розвитку, підвищенню конкурентоспроможності економіки, ефективному функціонуванню інших складових суспільного капіталу;

уявлення про позитивний вплив інтеграційних процесів й інформатизації суспільства на формування соціального капіталу в Україні на сучасному етапі й необхідність їх урахування при розробці напрямів і механізмів;

напрями і механізми формування соціального капіталу на рівні держави відповідно до розробленої моделі його забезпечення як цілісної системи, яка охоплює підсистеми політико-ідеологічну, правову, економічну, освіти і науки, охорони здоров'я, соціального захисту і громадські організації, реалізація яких сприятиме створенню громадянського суспільства й умов для соціально-економічних трансформацій.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці пропозицій з організації взаємодії органів влади, громадських і інших об'єднань шляхом створення координаційно-інформаційної служби в структурі адміністрації області. Реалізація рекомендованих службі функцій передбачає, в тому числі, накопичення й обробку інформації щодо рівня соціального капіталу із застосуванням запропонованого методичного інструментарію з його оцінки. Розробки прийняті до впровадження Управлінням у справах преси та інформації Донецької облдержадміністрації (довідка № 91/02-57/15 від 26.01.2010 р.).

Практичні рекомендації щодо створення Центру розвитку інтелектуального і соціального капіталу як громадської організації з метою регулювання соціального капіталу в регіоні прийняті до використання Донецьким міським товариством «Все для Донбасу» (довідка № 1 від 12.01.2010 р.).

Окремі положення теоретичних і практичних дисертаційних досліджень використано при розробці навчально-методичного забезпечення і викладанні дисциплін кафедри «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності» Донецького державного університету управління МОН України: «Міжнародний бізнес» - освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр», «Комунікаційні процеси в міжнародному менеджменті» - освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст» (довідка № 01-12/61 від 31.12.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення, результати, висновки й рекомендації дисертаційного дослідження є особистим досягненням дисертанта. Дисертація є завершеною роботою автора. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані тільки ті положення, які належать особисто авторові. Особистий внесок автора у такі роботи наведений у списку опублікованих праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися й обговорювалися на 12 наукових і науково-практичних конференціях різних рівнів, зокрема на 3 міжнародних і 3 всеукраїнських: І Всеукраїнській науковій конференції з Європейських студій «Євроінтеграція: економічні та соціальні наслідки розширення Європейської Унії» (м. Донецьк, 2005 р.); ІІ Загальноукраїнській науково-практичній конференції «Якість життя: проблеми, пріоритети і перспективи» (м. Донецьк, 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток зовнішньоекономічної діяльності в умовах інтеграційних та глобалізаційних процесів» (м. Донецьк, 2009 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту» (м. Донецьк, 2009 р.); ІV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Державна та регіональна політика України в умовах глобалізації» (м. Київ, 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Теория и практика управления инновационным развитием социально-экономических систем» (м. Ростов-на-Дону, 2009 р.); щорічних конференціях професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідної роботи Донецького державного університету управління (м. Донецьк, 2004-2009 рр.);

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 19 робіт (7 - у наукових фахових виданнях), з них: 2 - у наукових фахових журналах, 5 - у збірниках наукових праць, 6 - у інших виданнях, 6 - у збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій - 5,85 д.а., з яких особисто автору належить 4,3 д.а.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків. Текст дисертації викладений на 219 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 30 таблиць і 44 рисунки, які займають 34 сторінки. Список використаної літератури складається з 187 найменувань, які наведені на 18 сторінках, 7 додатків на 33 сторінках.

2. Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі «Теоретичні основи формування соціального капіталу» узагальнено уявлення про соціальний капітал як наукову економічну категорію, рівні, фактори й механізми його формування, методи і показники оцінки.

Показано, що дослідження категорії «соціальний капітал» обумовлені соціалізацією економіки і суспільних процесів. Розвиток наукової думки щодо концепції соціального капіталу, яка належить до категорії неокласичних теорій, відбувається переважно в рамках соціології, в значно меншому ступені - економіці. Багатогранність цього феномену обумовила як значну кількість трактувань, так і відсутність загальновизнаного поняття. Так, в економічній науці соціальний капітал розглядається, здебільшого, як властивість систем людських відносин забезпечувати доступ індивідів до ресурсів і підвищувати ефективність їх спільних дій або як засіб, здатний бути інвестованим в різні види діяльності й приносити вигоду у вигляді матеріальних і нематеріальних благ.

Встановлено наявність у науковців певних уявлень щодо рівнів формування соціального капіталу, які розрізняються як за кількістю, так і за відповідними елементами. З наведених у науковій літературі дво-, три- і чотирьохрівневих моделей формування соціального капіталу, остання є найбільш прийнятною. Відповідно до чотирьохрівневої моделі, формування соціального капіталу відбувається на нано-, мікро-, мезо і макрорівнях, а в останні часи з активізацією інтеграційних процесів, на думку автора, і на мегарівні, коли національні соціальні капітали об'єднуються на рівні держав-учасниць співтовариств.

Обґрунтовано, що відповідно рівням генеруються окремі елементи соціального капіталу, такі як зв'язки і соціальні мережі, в основу яких покладено норми, цінності, правила; довіра є таким елементом, що пронизує всі рівні формування соціального капіталу. Ці елементи і соціально-демографічні показники, на думку соціологів, є факторами формування соціального капіталу. З економічної точки зору такими є показники соціально-економічного розвитку різних верств суспільства.

Природний механізм формування соціального капіталу є ефективним при створенні міжособистісних (горизонтальних) зв'язків, але має обмежені можливості у разі інституціональних (вертикальних). Науковим розробкам механізмів формування соціального капіталу на державному і регіональному рівні не приділялося достатньо уваги.

Показано, що складність виміру соціального капіталу обумовлено як відсутністю єдиного розуміння сутності цього феноменального явища, так і низки показників, що його характеризують. До цього часу не запропоновано показник оцінки соціального капіталу, який би був загальновизнаним. У міжнародній практиці при порівняльній оцінці країн використовують комплексні показники соціального розвитку.

Визначено, що підходи до виміру соціального капіталу різняться залежно від галузі знань соціології, економіки або інформаційних технологій, у якій вирішується це завдання; відповідно цьому нечисленні методи, що використовуються, можна підрозділити на розрахунковий, метод статистичних спостережень (об'єктивні), опитування думки населення (суб'єктивний). Доведено, що опитування населення й аналіз статистичних даних є найбільш часто застосовуваними методами оцінки соціального капіталу на макрорівні або рівні територіальних одиниць. Опитування населення найчастіше спрямовано на визначення такої складової соціального капіталу, як довіра. При аналізі статистичних даних використовують як демографічні показники, так і показники економічного розвитку. Однак серед статистичних показників необхідно враховувати і участь населення в громадських об'єднаннях, їх кількість.

На підставі проведеного аналізу дістало подальшого розвитку визначення поняття «соціальний капітал», обґрунтовано спрямованість наукових досліджень й практичних розробок, що сприятимуть формуванню соціального капіталу. У другому розділі «Фактори й умови формування соціального капіталу в Україні» наведено результати дослідження факторів соціально-демографічних, соціально-економічних, інтеграції й інформатизації суспільства. Доведено, що соціально-демографічні показники є підґрунтям формування соціального капіталу і впливають на його структуру. Аналіз демографічних факторів, проведений з використанням статистичних даних офіційних щорічників, показав (рис. 1), що за 2000-2008 рр. кількість населення в Україні зменшилася на 5,7%, в Донецькій області - на 8,0%. Змінилася і структура населення: збільшилася частка міського (в Україні на 1,1%, в Донецькій області - на 0,4%) і жіночого (на 0,2% і 0,5% відповідно).



Рис. 1 Динаміка кількості населення України (а) і Донецької області (б): 1 - наявне; 2 - міське; 3 - жіноче

Обґрунтовано, що зменшення кількості населення є негативним фактором щодо чисельності носіїв соціального капіталу, а в сукупності з недостатнім рівнем природного приросту не сприяє його формуванню. Найвпливовішим позитивним в теперішній час є фактор народжуваності: за 2000-2008 рр. цей показник збільшився по Україні на 32,6%, Донецькій області - на 47,8%.

Зміна структури населення відбивається на складових соціального капіталу, а отже, відбувається його трансформація. Так, зміна структури населення в бік зростання міського приводить до більшого визнання формальних соціальних інститутів (законів, указів, положень, угод, договорів тощо), порівняно з неформальними (традиції, звичаї, норми міжособистісного спілкування). Цінності, визнані попередніми поколіннями, зберігаються в українському суспільстві завдяки значній частці населення у віці старшому за працездатний (25%), особливо в сільській місцевості, що є більш консервативним.

Загальновизнано, що першим рівнем, на якому формується соціальний капітал, є сім'я. За даними останнього Всеукраїнського перепису населення майже 90% населення України проживало в складі сімей різного типу. Кількість зареєстрованих шлюбів, на відміну від розлучень, в цілому поступово зростає як в Україні, так і в Донецькій області, їх зменшення у 2005 і 2009 роках зумовлено наслідками фінансових криз різного ступеня.

Показано, що інститут сім'ї потерпає змін, про що свідчить статистика розлучень (до 50% шлюбів), а також поширення такої форми взаємин, як цивільний шлюб. Фактором негативного впливу на формування соціального капіталу в Україні є й відсутність у сім'ях дітей (у 2008 р. - у 62,2% зареєстрованих пар), однак частка їх збільшується (в 1999 р. - 55,8%). Аналогічні тенденції спостерігаються в європейських й інших країнах: за 1980-2006 рр. кількість шлюбів у країнах ЄС скоротилась на 23,9%, а 67% сімей не мають дітей.

Ці тенденції негативно позначаються на потенціалі соціального капіталу в Україні. Не сприяє його формуванню й той факт, що, по суті, соціальний капітал українського суспільства переживає зміну цінностей, пов'язану з існуванням в ринкових умовах. Між тим, досить значне збільшення останнім часом легалізованих об'єднань громадян (у 2000 р. - 1432, у 2008 р. - 4286) вказує на прагнення груп і окремих індивідів до соціальної капіталізації. Визначено вплив соціально-економічних показників на формування соціального капіталу. Встановлено загальні закономірності зростання основних соціально-економічних показників за 2000-2008 рр. в Україні, при чому в розрахунку на одну особу воно є значно більшим в регіоні (рис. 2).



Рис. 2 Динаміка основних соціально-економічних показників в Україні (а) і Донецькій області (б) на одну особу:1 - ВВП; 2 - наявні доходи; 3 - середньомісячна заробітна плата

На зростання доходів населення і середньої заробітної плати, що відзначено і з урахуванням річного індексу інфляції, негативно впливає девальвація національної валюти. У структурі доходів населення України за 2008 р. 81% становлять заробітна плата й виплати соціальної допомоги. Заробітна плата тільки на 50% покриває видатки на придбання товарів і послуг, тому вони субсидуються з бюджету у вигляді соціальної допомоги й інших поточних трансфертів, і значна їхня частка 38% скоріше вказує на об'єктивну необхідність поповнення доходів, ніж на пріоритети соціальної політики.

Таблиця 1 Видатки бюджету, млн. грн.

Показники	Роки
	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Всього	48148,6	55528,0	60318,9	75792,5	102538,4	141989,5	175512,2	227638,3	312017,5
Загальнодержавні функції	3384,8	3738,8	8588,8	10017,9	12302,4	15480,9	19891,9	24270,9	30829,1
Охорона здоров'я	4888,2	6238,9	7537,9	9708,2	12159,4	15476,5	19737,7	26717,6	33559,9
Освіта	7085,5	9557,1	12269,0	14977,7	18333,2	26801,8	33785,0	44333,6	60959,4
Соціальний захист і соціальне забезпечення	5985,2	8332,8	12643,9	12953,2	19310,5	39940,2	41419,9	48517,3	74069,7

Крім того, зростання дефіциту бюджету в останні роки вказує на можливий зворотно-поступальний механізм вилучення грошової маси у населення. Негативним є й факт, що в Україні з видатків бюджету лише п'ята частина витрачається на освіту, яка впливає на формування соціального капіталу (табл. 1).Виявлені тенденції зміни соціально-економічних показників обумовлюють низький рівень довіри до влади, а отже, відсутність позитивного впливу цих факторів на формування соціального капіталу.

Показано, що економічно розвинуті країни демонструють більш усталені соціально-демографічні та соціально-економічні показники. В Європейському Союзі, інтеграція з яким визначена стратегічним напрямом зовнішньої політики України, протягом останніх років усталені показники демонструють країни-члени ЄС-15, на відміну від інших угруповань ЄС: ВВП на одну особу у 2007 р. становив 34 тис. євро, значними є відрахування на соціальне забезпечення (15,02% ВВП), охорону здоров'я (9,24%) і освіту (5,62%). Чисельність населення країн ЄС-15 зростає (щорічний приріст ~ 0,4%), за іншими соціально-демографічними показниками відмічено тенденції, подібні тим, що спостерігаються в Україні, але темпи негативних змін є меншими. Світова визнаність європейської моделі соціальної політики і встановлені тенденції змін соціально-демографічних і соціально-економічних показників дозволяють констатувати, що ці показники можна вважати для України еталонними.

Обґрунтовано, що процеси інтеграції, які сприяють міграції не тільки фізичного капіталу, а й культури й світоглядів, є фактором формування соціального капіталу. В Україні переважною залишається внутрішня міграція населення (94,7%), основним напрямом якої є внутрішньорегіональна, а у міждержавній - міграція з країнами СНД. Міграційний приріст населення, що спостерігається останнім часом, є незначним і з точки зору формування соціального капіталу не має особливої значущості.

Історично обумовлені витоки соціального капіталу впливають на інтеграційні прагнення населення України щодо окремих країн: за результатами опитування, проведеного у 2007-2008 рр., Росія і Білорусь визнані державами, з якими, на думку населення, необхідно мати тісне економічне співробітництво (~ 50%).

Сучасним фактором формування соціального капіталу є інформатизація суспільства: ознакою часу є створення соціальних мереж в глобальному інформаційному просторі. Україна посідає лише 57 місце в рейтингу країн за конкурентоспроможністю IT-галузі. Українські користувачі віддають перевагу російським персональним соціальним інфомережам. Останнім часом створюються й українські сервіси. Перспективними є, перш за все, соціальні професійні інфомережі.

У третьому розділі «Методичний інструментарій виміру і механізми формування соціального капіталу» розроблено методичні підходи до оцінки й механізми формування соціального капіталу на регіональному і державному рівнях.

Розроблено методику оцінки факторів, які впливають на формування соціального капіталу. Оскільки як соціально-демографічні, так і соціально-еконо-мічні показники тісно корелюють між собою (коефіцієнти кореляції між демографічними показниками становлять, переважно, більше 0,80, між економічними - більше 0,99 в математичній моделі, що описується лінійним рівнянням загального виду у = вх + а), то використано науково-методичний підхід, заснований на застосуванні математичних методів порівняльного аналізу в векторному просторі, що дозволяє одержати спочатку відносну узагальнену оцінку за окремими показниками (за еталонні узято відповідні середньостатистичні показники країн ЄС-15), надалі - інтегральну за всіма обраними показниками фактору та комплексну (як середньоарифметичну) за всіма факторами. Відносна узагальнена оцінка - коефіцієнт відповідності ідеальному об'єкту (Кj) - розраховано як співвідношення довжини проекції вектора оцінюваного об'єкту (показник по Україні) до еталонного (показник по ЄС-15):



де хij (i=1,...,m; j=1,...,n) - оцінка i-го показника j-го об'єкту в одиницях безрозмірної шкали;

Х0 =(х10 , х20 , х30 , ...,хi0 , ...,хm0 )Т - еталонний вектор;

Хj =(х1j , х2j , х3j , ...,хij , ...,хmj )Т - вектор показників j-го об'єкту.

Інтегральну оцінку розраховано за формулою:

де бi - коефіцієнт вагомості фактора, при цьому 0 < бi < 1 (i =1, ..., m) і ? бi = 1.

Розрахунками доведено, що соціально-демографічні й соціально-економічні фактори в Україні є менш сприятливими порівняно з європейськими, відповідно удвічі (Ксдф = 0,4543) й утричі (Ксеф = 0,3155), для формування соціального капіталу.

Запропоновано методику оцінки соціальної капіталізації суспільних інститутів, сутність якої полягає в такому: за рейтингом довіри, який встановлюється за результатами оцінки у балах (за 5-ти бальною шкалою) при опитуванні репрезентативної частки населення, визначається значимість суспільних інститутів у формуванні соціального капіталу. Відповідно одержаним оцінкам суспільні інститути розподіляються на 5 рівнів (табл. 2).

Таблиця 2 Рівні соціальної капіталізації суспільних інститутів

Рівень	Кількість балів	Характеристика рівня за довірою	Суспільний інститут	Одиничний коефіцієнт вагомості	Груповий коефіцієнт вагомості
I	4,01 - 5,00	Високий рівень соціальної капіталізації	Сім'я	0,09	0,26
			Родичі	0,09
			Друзі	0,08
II	3,01 - 4,00	Досить високий рівень соціальної капіталізації	Знайомі	0,08	0,46
			Колеги	0,07
			Керівник	0,07
			Навчальні заклади	0,06
			Громадські організації	0,06
			Соціальні служби	0,06
			Церква	0,06
III	2,01 - 3,00	Середній рівень соціальної капіталізації	Заклади охорони здоров'я	0,05	0,15
			Бізнес	0,05
			Армія	0,05
IV	1,01 - 2,00	Низький рівень соціальної капіталізації	Міліція	0,04	0,09
			Органи місцевої влади	0,03
			Суди	0,02
V	0 - 1,00	Мінімальний рівень соціальної капіталізації	Парламент	0,02	0,04
			Уряд	0,01
			Президент	0,01

Результатами доведено, що соціальний капітал в Україні формується природним шляхом - «знизу вверх». Для створення сприятливих умов і можливості розвитку цього процесу у зворотному напрямку необхідні механізми державного впливу, цілеспрямоване формування довіри, перш за все, до вищих і місцевих органів влади, що мають мінімальний рівень соціальної капіталізації.

Запропоновано також методику оцінки соціального капіталу, яка ґрунтується на визначенні його рівня як комплексного показника (індексу), що розраховується за допомогою групових індексів - сприйняття населенням соціально-економічних змін (одиничні індекси соціальної адаптації, соціальних реалій, економічних реалій, соціального оптимізму), його соціальної активності й довіри до влади (одиничні індекси довіри до Парламенту, Уряду, Президента). Одиничні індекси враховують позитивні і негативні відповіді за результатами опитування населення. Групові й комплексний індекси розраховуються як середньоарифметична.

Зміна одиничних, групових і комплексного індексів від періоду їхнього вимірювання описується поліноміальною залежністю - функцією загального виду у = dх3 + сх2 + вх + а, і в усіх випадках характеризується високою тіснотою зв'язку.

Доведено, на основі розрахунків, що соціальний капітал є недостатнім (максимальне значення - 200%) і останнім часом має тенденцію до зменшення (рис. 3).

Рис. 3

Запропоновано організаційний механізм формування соціального капіталу на регіональному рівні, реалізація якого полягає у взаємодії регіональних органів влади й суб'єктів соціального капіталу і передбачає створення координаційно-інформаційної служби, підпорядкованої адміністрації області, суспільно-експертної ради, як постійно функціонуючого органу громадської організації - Центру розвитку інтелектуального й соціального капіталу, який буде координувати дії з формування соціального капіталу різноманітних організацій - громадських об'єднань, науково-дослідних інститутів, вищих навчальних закладів і ін. (рис. 4).

Рис. 4 Схема організаційного механізму формування соціального капіталу в регіоні

Усвідомлення й визнання на державному рівні значущості соціального капіталу нації як ресурсу є важливим підґрунтям його формування. Відповідно запропонованій моделі системи забезпечення формування соціального капіталу на державному рівні (рис. 5), безперервне його накопичення повинно стати однією з пріоритетних цілей таких підсистем, як політико-ідеологічна, правова, економічна, освіти і науки, охорони здоров'я, соціального захисту, а також громадських об'єднань для підвищення ефекту від його використання в державі, створення громадянського суспільства.



Рис. 5 Модель системи забезпечення формування соціального капіталу

Обґрунтовано напрями й механізми формування соціального капіталу на державному рівні, виходячи з моделі системи його забезпечення:

сформулювати національну ідею, що сприйматиметься більшістю населення як реальна мета;

з використанням інституціональних ресурсів держави створити позитивний образ країни через зміцнення конкурентних позицій на світових ринках й участь у спільних міждержавних проектах у різних галузях і сферах;

сформувати нову ідеологію шляхом усвідомлення соціальними групами й класами своїх соціально-економічних інтересів, визнання більшою часткою людей залежності свого соціального й економічного становища від рівня соціально-економічного розвитку соціуму, формування у суб'єктів господарювання економічного поводження, адекватного соціально орієнтованій економіці, а у працівників - нової трудової постіндустріальної культури й адекватних їй соціальних якостей;

сприяти накопиченню соціального капіталу через розподіл коштів державного бюджету на користь науки, особливо фундаментальної, підготовки кваліфікованих наукових кадрів, підвищення професійного рівня викладачів вищої школи, що позначиться на якості й кількості кваліфікованих працівників у пріоритетних галузях промисловості;

запровадити механізм формування соціального капіталу шляхом поширення неформальних професійних об'єднань і соціальних професійних інфомереж;

інституціональними методами й формуванням відповідної правової бази стимулювати переформатування соціальної структури суспільства за рахунок створення пріоритетних умов для розвитку груп і класів, що визначають ефективне формування соціального капіталу в суспільстві для трансформації економіки в постіндустріальну, насамперед таких, як науковці, керівники, фахівці й інші групи інтелігенції, а також можливостей якісної зміни в частині росту професіоналізму й адаптації до нових постіндустріальних технологій класів робітників і селян;

сприяти формуванню соціального капіталу на рівні суб'єктів господарювання через підтримку «корпоративної культури» як такої, що при виборі враховує рішення і економічну доцільність, і моральні стандарти, і етичні норми, з метою підвищення ефекту від його використання й накопичення до розмірів, які є оптимальними і не дозволяють суб'єктові стати виразником монопольних економічних інтересів;

сформувати нову моральну економічну культуру за допомогою поширення неформальних професійних об'єднань, удосконалення соціально-економічних механізмів одержання й використання інформації господарськими суб'єктами за рахунок соціального капіталу як способу економії трансакційних витрат;

сприяти формуванню нових фінансових відносин на основі моральних (у тому числі й релігійних) принципів на основі оптимального сполучення формальних і неформальних фінансових інститутів, підкріплених єдиними моральними нормами;

цілеспрямованою соціальною політикою унеможливити присвоєння соціального капіталу суспільства окремими економічними суб'єктами - соціальними класами, групами, крупними суб'єктами господарювання й т.д.;

запровадити механізм формування соціального капіталу шляхом створення на регіональному рівні Центрів розвитку інтелектуального й соціального капіталу для координації дій громадських і неформальних об'єднань, розробки методики оцінки довіри соціальним інститутам й інститутам влади як основи розвитку соціального капіталу.

Висновки

За результатами проведених наукових досліджень розроблено науково-методичні підходи і практичні рекомендації з формування соціального капіталу на державному і регіональному рівнях. Зміст основних висновків полягає в такому:

1. Соціалізація економіки і суспільних процесів зумовили потребу в подальших дослідженнях такої наукової економічної категорії, як соціальний капітал, в тому числі рівнів і факторів його формування, в розробці науково-методичних підходів до оцінки й механізмів регулювання на державному і регіональному рівнях. Перспективність досліджень обумовлена впливом соціального капіталу на трансформаційні процеси в економіці й суспільстві, потреба в яких назріла в Україні.

2. Узагальнено теоретичні уявлення про соціальний капітал, виявлено значну кількість сутнісних характеристик цього багатогранного феномену, різні підходи до дослідження й отримані результати, на основі яких дістало подальшого розвитку визначення поняття цієї наукової економічної категорії, надано її авторське трактування.

3. Визначено перелік основних соціально-демографічних і соціально-економічних факторів, що впливають на формування соціального капіталу.

Встановлено, що соціально-демографічні фактори на державному й регіональному рівнях не сприяють формуванню соціального капіталу: зменшується загальна чисельність населення та його структура за окремими групами; потерпає змін інститут сім'ї, про що свідчить статистика шлюбності та розлучень (до 50%), а також поширення такої форми взаємин, як цивільний шлюб; є низькою народжуваність. Зміна структури населення убік зростання міського призводить до більшого визнання формальних соціальних інститутів; цінності, що визнані попередніми поколіннями й знецінюються в ринкових умовах, зберігаються в українському суспільстві завдяки значній частці населення у віці старшому за працездатний, особливо в сільській місцевості, що є більш консервативним.

Встановлено загальні тенденції поступового зростання основних соціально-економічних показників у 2000-2008 рр., однак цей ефект є нижчим за можливий через зростання дефіциту бюджету й девальвацію національної валюти. Заробітна плата є низькою і тільки наполовину покриває видатки на придбання товарів і послуг. Негативним є й той факт, що з видатків бюджету лише п'ята частина витрачається на освіту. Це є підґрунтям низької довіри до влади, а отже вказує на відсутність позитивного впливу соціально-економічних факторів на формування соціального капіталу.

4. Показано, що з економічно розвинутих країн найбільш усталені соціально-демографічні і соціально-економічні показники демонструють країни ЄС-15. Значення цих показників можна використовувати як еталонні для України, тим більш, що інтеграцію з Європейським Союзом визначено стратегічним напрямом зовнішньої політики України.

5. Обґрунтовано, що інтеграційні процеси й інформатизація українського суспільства є факторами позитивного впливу на соціальний капітал. Міждержавний міграційний приріст населення є незначним і з точки зору формування соціального капіталу значущості не має.

Інформатизація українського суспільства значно впливає на формування соціального капіталу та дозволяє інтенсифікувати взаємини в інфомережах, найбільш перспективними з яких є професійні.

6. Розроблено і обґрунтовано методичний інструментарій оцінки соціального капіталу, факторів і рівнів його формування. Апробацією методик доведено, що:

соціально-демографічні і соціально-економічні фактори в Україні є менш сприятливими, відповідно удвічі й утричі, а в комплексі - в 2,6 разів, порівняно з країнами ЄС-15 для формування соціального капіталу;

вищий рівень соціальної капіталізації належить інститутам, які мають високий рівень довіри - сім'я, родичі й друзі; достатньо високий рівень соціальної капіталізації мають освітні установи, громадські організації, церква; мінімальний рівень - вищі органи влади;

соціальний капітал є недостатнім і останнім часом має тенденцію до зменшення.

7. Удосконалено організаційний механізм формування соціального капіталу на регіональному рівні шляхом взаємодії регіональних органів влади й різноманітних організацій, що буде здійснюватись через створену координаційно-інформаційну службу, підпорядковану адміністрації області, і суспільно-експертну раду як постійно функціонуючий орган громадської організації - Центр розвитку інтелектуального й соціального капіталу, що буде координувати дії громадських об'єднань, науково-дослідних інститутів, вищих навчальних закладів з формування соціального капіталу в регіоні.

8. Запропоновано напрями формування соціального капіталу на державному рівні відповідно до розробленої моделі системи його забезпечення для цілеспрямованого впливу на суспільство шляхом застосування ідеологічних, правових, економічних і фінансових механізмів з метою генерації таких характеристик, що відповідають громадянському суспільству, а також підвищення ефекту від використання соціального капіталу і прискорення соціально-економічних трансформацій.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті в наукових фахових виданнях

1. Батченко Л. В. Соціально-економічне становище Донецького регіону : перспективи розвитку / Л. В. Батченко, Є. С. Драгомірова // Менеджер: вісник Донецького державного університету управління. - 2005. - № 3 (33). - С. 70-73.

Особистий внесок: аналіз тенденцій соціально-економічного розвитку регіону, визначення недоліків використання іноземного досвіду при впровадженні соціальних програм з підтримки населення.

2. Дятлов В. В. Формування соціальних інфомереж в Україні / В. В. Дятлов, Є. С. Драгомірова // Актуальні проблеми розвитку економіки України : зб. наук. праць Донецького державного університету управління, серія «Економіка». - Донецьк, 2008. - Т. ІХ. - Вип. 104. - С. 282-290.

Особистий внесок: визначення сучасного стану і переваг функціонування соціальних інформаційних мереж в Україні, перспектив їх розвитку.

3. Драгомірова Є. С. Сучасні тенденції міграції соціального капіталу і його фінансової складової / Є. С. Драгомірова // Розвиток фінансових методів державного управління національною економікою : зб. наук. праць Донецького державного університету управління, серія «Економіка». - Донецьк, 2009. - Т. Х. - Вип. 142. - С. 12-19.

4. Драгомірова Є. С. Демографічні фактори розвитку соціального капіталу / Є. С. Драгомірова // Журнал «Схід». - 2009. - № 9 (100). - С. 52-57.

5. Драгомірова Є. С. Етапи розвитку та рівні виміру соціального капіталу / Є. С. Драгомірова // Механізми підвищення ефективності управління функціонуванням економіки: зб. наук. праць Донецького державного університету управління, серія «Економіка». - Донецьк, 2009.- Т. Х. - Вип. 133. - С. 290-297.

6. Дятлов В. В. Підходи до формування та виміру соціального капіталу на макрорівні / В. В. Дятлов, Є. С. Драгомірова // Держава та регіони: науково-виробничий журнал Класичного Гуманітарного університету, серія «Економіка та підприємництво». - Запоріжжя, 2009. - № 7. - С. 76-79.

Особистий внесок: узагальнення підходів до виміру соціального капіталу на макрорівні, аналіз взаємозв'язку політичної довіри, соціальної активності й економічних показників.

7. Драгомірова Є. С. Методика оцінки соціальної капіталізації суспільних інститутів / Є. С. Драгомірова // Актуальні проблеми управління : зб. наук. праць Донецького державного університету управління, серія «Економіка». - Донецьк, 2010.- Т. ХІ. - Вип. 150. - С. 211-217.

Статті в інших виданнях

1. Батченко Л. В. Регіональні особливості соціальної політики в Україні / Л. В. Батченко, Є. С. Драгомірова // Державне регулювання розвитку регіону та підприємства : зб. наук. праць Донецького державного університету управління, серія «Державне управління». - Донецьк, 2004. - Т. V. - Вип. 38. - С. 160-169.

Особистий внесок: дослідження трансформаційних процесів в соціальній політиці України, обґрунтування необхідності урахування в ній регіональних особливостей.

2. Батченко Л. В. Человеческий капитал как составляющая эффективной социальной политики / Л. В. Батченко, Е. С. Драгомирова // Державне регулювання розвитку ЗЕД в умовах міжнародних інтеграційних процесів : зб. наук. праць Донецького державного університету управління, серія «Державне управління». - Донецьк, 2005. - Т. VI. - Вип. 52. - С. 131-138.

Особистий внесок: визначення ролі людського капіталу в реформуванні соціальної політики України, розробка напрямів підвищення її ефективності.

3. Батченко Л. В. Проблеми адаптації європейського досвіду формування соціальної політики в українських реаліях / Л. В. Батченко, Є. С. Драгомірова // Теорія та практика державного управління : зб. наук. праць Харківського регіонального інституту управління НАДУ, серія «Державне управління». - Харків, 2005. - Ч. 2. - Вип. 2 (11). - С. 137-140.

Особистий внесок: аналіз європейського досвіду з реалізації соціальної політики, визначення проблем з його використання в Україні.

4. Драгомірова Є. С. Соціальний капітал: сьогодення та перспективи розвитку в СОТ / Є. С. Драгомірова // Удосконалення механізму державного управління розвитком ЗЕД : зб. наук. праць Донецького державного університету управління, серія «Державне управління». - Донецьк, 2007. - Т. VIII. - Вип. 81. - С. 250-258.

5. Драгомірова Є. С. Механізм регулювання розвитку соціального капіталу: регіональний аспект / Є. С. Драгомірова // Актуальні проблеми регулювання та розвитку зовнішньоекономічної діяльності : зб. наук. праць Донецького державного університету управління, серія «Державне управління». - Донецьк, 2008. - Т. ІХ. - Вип. 104. - С. 179-187.

6. Драгомірова Є. С. Соціальний капітал: еволюція теорії та сучасний механізм державного регулювання / Є. С. Драгомірова // Сучасні механізми державного управління в різних сферах і галузях економіки : зб. наук. праць Донецького державного університету управління, серія «Державне управління». - Донецьк, 2009. - Т. Х. - Вип. 129. - С. 83-91.

Тези доповідей та матеріали конференцій

1. Драгомирова Е. С. Трансформация европейской социализации в украинское общество / Е. С. Драгомирова // Євроінтеграція : економічні та соціальні наслідки розширення Європейської Унії : матеріали І Всеукраїнської наук. конф. з Європейських студій (Донецьк, 15-17 жовтня 2005 р.) / Донецький державний університет управління. - Донецьк : ДонДУУ, 2005. - С. 53-55.

2. Драгомірова Є. С. Роль держави в розвитку людського потенціалу та соціального капіталу / Є. С. Драгомірова // Якість життя: проблеми, пріоритети і перспективи : матеріали ІІ Загальноукраїнської наук.-практ. конф. (Донецьк, 3 грудня 2008 р.) / Донецький інститут ринку та соціальної політики, Інститут соціальної та політичної психології АПН України. - Донецьк : «Вебер» (Донецька філія), 2008. - С. 25-27.

3. Драгомірова Є. С. Великі міста як суб'єкт регіональної політики / Є. С. Драгомірова Державна та регіональна політика України в умовах глобалізації : матеріали ІІІ Всеукраїнської наук.-практ. конф. (Київ, 16 листопада 2008 р.) / Міжнародна академія управління персоналом. - К. : МАУП, 2009. - Т. 2. - С. 13-15.

4. Драгомірова Є. С. Розвиток зовнішньоекономічної діяльності України за умов використання соціального капіталу / Є. С. Драгомірова // Розвиток зовнішньоекономічної діяльності в умовах інтеграційних та глобалізаційних процесів : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Донецьк, 9-10 квітня 2009 р.) / Донецький державний університет управління. - Донецьк : ДонДУУ, 2009. - С. 265-267.

5. Драгомірова Є. С. Вплив соціального капіталу на формування соціально ефективного регіонального управління / Є. С. Драгомірова // Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту : матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф. (Донецьк, 23 жовтня 2009 р.) / Донецький державний університет управління. - Донецьк : ДонДУУ, 2009. - С. 104-105.

6. Драгомирова Е. С. Формирование социального капитала в Украине / Е. С. Драгомирова // Теория и практика управления инновационным развитием социально-экономических систем : материалы Междунар. науч.-практ. конф. (Ростов-на-Дону, 24-25 декабря 2009 г.) / Северо-кавказская академия государственной службы, Федеральное агентство по образованию. - Ростов-на-Дону : СКАГС, 2009. - С. 215-221.

Анотація

Драгомірова Є.С. Формування соціального капіталу на державному і регіональному рівнях. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.07 - демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, м. Донецьк, 2010 р.

Роботу присвячено науковому обґрунтуванню факторів, розробці методичного інструментарію оцінки й механізмів формування соціального капіталу на державному і регіональному рівнях для прискорення соціально-економічних трансформацій і створення громадянського суспільства.

Визначено перелік факторів, що впливають на формування соціального капіталу в Україні. Доведено, що соціально-демографічні і соціально-економічні фактори на державному і регіональному рівнях не сприяють формуванню соціального капіталу. Обґрунтовано, що інтеграційні процеси й інформатизація українського суспільства є факторами позитивного впливу на соціальний капітал.

Удосконалено методичний інструментарій оцінки соціального капіталу, факторів і рівнів його формування. Апробацією методик доведено, що фактори в Україні є менш сприятливими, порівняно з країнами-членами ЄС-15; соціальний капітал є недостатнім і останнім часом має тенденцію до зменшення; мінімальний рівень соціальної капіталізації мають вищі органи влади. Запропоновано організаційний механізм формування соціального капіталу на регіональну рівні, модель системи його забезпечення і відповідні їй напрями й механізми на державному рівні.

Ключові слова: соціальний капітал, формування, фактори, методики оцінки, механізми, напрями, система забезпечення.

Аннотация

Драгомирова Е.С. Формирование социального капитала на государственном и региональном уровнях. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.07 - демография, экономика труда, социальная экономика и политика - Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки Украины, г. Донецк, 2010 г.

Работа посвящена научному обоснованию факторов и разработке методического инструментария оценки и механизмов формирования социального капитала на государственном и региональном уровнях для ускорения социально-экономических трансформаций и создания гражданского общества.

Обобщены теоретические представления о социальном капитале, выявлено значительное количество сущностных характеристик этого многогранного феномена, различные подходы к исследованию и полученные результаты, на основе которых получило дальнейшее развитие определение понятия этой научной экономической категории.

Исследованы факторы, влияющие на формирование социального капитала в Украине. Доказано, что на государственном и региональном уровнях социально-демографические факторы не способствуют формированию социального капитала, приводят к изменению его структуры. Увеличение доли городского населения приводит к большему признанию формальных социальных институтов (законов, указов, соглашений, договоров и др.), по сравнению с неформальными (традициями, обычаями, нормами межличностного общения). Ценности, признанные предыдущими поколениями, сохраняются в украинском обществе благодаря значительной доли населения старше трудоспособного возраста, особенно в сельской местности, являющегося более консервативным.

Показано, что институт семьи как первоисточник социального капитала претерпевает изменения, что негативно сказывается на его потенциале. Не благоприятствует этому и тот факт, что, по сути, социальный капитал украинского общества переживает новую стадию формирования с точки зрения перехода к рыночным отношениям, а значит изменение ценностей.

Установлены общие тенденции роста основных социально-экономических показателей (в фактических и индексированных ценах). Однако этот эффект снижается из-за увеличения дефицита бюджета и девальвации национальной валюты. Негативным является и тот факт, что из расходов бюджета только пятая часть тратится на образование как один из уровней формирования социального капитала, а также то, что больше 81% доходов населения - это заработная плата и выплаты социальной помощи. Это обусловливает низкое доверие к власти, а вследствие этого, указывает на отсутствие положительного влияния социально-экономических факторов на формирование социального капитала.

...