Соціальна інфраструктура регіону: механізм ринкової трансформації

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

СОЦІАЛЬНА ІНФРАСТРУКТУРА РЕГІОНУ: МЕХАНІЗМ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Спеціальність 08.00.07 - демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

ФІмяр Світлана Володимирівна

Донецьк - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Черкаському державному технологічному університеті Міністерства освіти і науки України (м. Черкаси).

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Черевко Олександр Володимирович

Університет банківської справи Національного банку України (м. Черкаси), професор кафедри банківської справи;

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, професор Черниш Олена Іванівна,

Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), професор кафедри менеджменту невиробничої сфери;

кандидат економічних наук, доцент Карлова Олена Анатоліївна, Харківська національна академія міського господарства Міністерства освіти і науки України (м. Харків), доцент кафедри менеджменту і маркетингу у міському господарстві.

Захист відбудеться „10” грудня 2010 року о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.128.02 у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Автореферат розісланий „8” листопада 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.Л.Сапельнікова

Анотація

Фімяр С.В. Соціальна інфраструктура регіону: механізм ринкової трансформації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.07 - демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2010.

В роботі обґрунтовано теоретичні засади функціонування і розвитку соціальної інфраструктури та розробка пропозицій і методичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів реалізації соціальної політики в умовах ринкової трансформації.

Систематизовано наукові підходи до визначення природи і сутності соціальної інфраструктури, в результаті чого запропоновано таке трактування дефініції, яке базується на застосуванні системного підходу і враховує необхідність узгодження техніко-технологічних, організаційно-економічних, інформаційних, соціальних та інших взаємозв'язків з ефективного обслуговування процесу функціонування структуроутворюючих видів економічної діяльності і життєзабезпечення населення.

Показано взаємозв'язок факторів розвитку соціальної інфраструктури та рівня життя населення, удосконалено методичні підходи до оцінки розвитку соціальної інфраструктури на основі формування сукупності комплексних показників. Обґрунтовано доцільність використання логіко-аналітичного та статистичного методів для аналізу стану соціальної інфраструктури.

Побудовано економічну модель залучення інвестицій в розвиток соціальної інфраструктури у вигляді алгоритму послідовних заходів для стимулювання інвестування в цю сферу. Запропоновано шляхи та напрями підвищення ефективності функціонування соціальної інфраструктури на основі удосконалення механізму реалізації соціальної політики.

Ключові слова: інфраструктура, соціальна інфраструктура, соціальна політика, механізм ринкової трансформації, соціальний розвиток, інвестиції.

АННОТАЦИЯ

Фимяр С.В. Социальная инфраструктура региона: механизм рыночной трансформации. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.07 - демография, экономика труда, социальная экономика и политика - Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2010.

В работе обоснованы теоретические основы функционирования социальной инфраструктуры и разработаны практические предложения и методические рекомендации по совершенствованию механизмов регулирования ее развития в условиях рыночной трансформации. Внесени предложения к стратегии развития Черкасской области на период до 2015 года. Практическая реализация авторских идей дает возможность ускорить процесс структурной перестройки социально-экономической системы Украины, обеспечить повышение жизненного уровня населения.

Систематизированы научные подходы к определению природы и сущности социальной инфраструктуры, в результате чего предложена такая трактовка дефиниции, которая базируется на применении системного подхода и учитывает необходимость согласования технико-технологических, организационно-экономи-ческих, информационных, социальных и других взаимосвязей по эффективному обслуживанию процесса функционирования структурообразующих видов экономической деятельности и жизнеобеспечения населения. Показана взаимосвязь развития социальной инфраструктуры и уровня жизни населения, что позволяет отслеживать зависимость между потребностями в определенной услуге и совокупностью факторов, влияющих на ее удовлетворение.

Усовершенствованы методические подходы к оценке развития социальной инфраструктуры на основе формирования совокупности комплексных показателей, которые являются наиболее комплексными и включают в себя множество взаимосвязанных и взаимосогласованных параметров. Обоснована целесообразность использования логико-аналитического и статистического методов для анализа состояния социальной инфраструктуры, что базируется на выявлении динамической взаимосвязи между демографическими, социальными и материальными факторами с уровнем жизни населения, осуществлена опытно-экспериментальная проверка адекватности предложенной концепции.

Усовершенствован механизм применения программно-целевого подхода к управлению развитием социальной инфраструктуры, что позволяет при наличии ограниченных экономических ресурсов целенаправленно финансировать важнейшие объекты. Общая система принципов его реализации дополнена специфическими принципами: координации совместной деятельности органов государственной и местной власти и рыночной ориентации, при этом последний включает формирование и ведение реестра предприятий социальной инфраструктуры для анализа уровня обеспеченности населения услугами и прогнозирования их развития; развитие малого предпринимательства в сфере обслуживания с учетом социально-ориентированных направлений деятельности и рентабельности услуг; инвестирование предприятий социальной инфраструктуры; организацию оптовых складов и т.д., а также проведение консультационно-методической работы со специалистами местных администраций, занимающихся вопросами сферы услуг, в частности в сельских поселениях и т.д.

Обоснована и подтверждена целесообразность усовершенствования системы государственных минимальных стандартов социальной инфраструктуры, что поможет реально оценивать государственные обязательства в сфере социальной политики, обеспечит объективность в определении размеров минимального бюджета местного уровня. Разработка единой научно-обоснованной методики определения социальных нормативов расходования бюджетных средств на содержание и развитие социальной инфраструктуры положена в основу совершенствования системы инструментов ее регулирования.

Проанализирована динамика показателей развития материальной базы инфраструктуры, которая свидетельствует о критической ситуации в сферах жилищно-коммунального хозяйства, образования и здравоохранения. Установлено, что развитие сферы образования происходит противоречиво: с одной стороны, в Украине расширились возможности получения образовательных услуг, они становятся все более доступными, неуклонно растет число высших учебных заведений, с другой - расширение контингента студентов не сопровождается качественными изменениями в уровне их образования, что обусловлено как низким уровнем отбора к категории студенчества, так и развитием материально-технической базы учебных учреждений Украины. Проведено исследование состояния культуры и здравоохранения в городских комплексах Украине, которое показало, что за годы социальных и экономических реформ различия в развитии указанных сфер на разных территориях Украины стали настолько значительными, что требуют разработки и проведения местной политики в соответствии с территориальных условий.

Определено, что среди проблем социальной инфраструктуры важнейшей на современном этапе является выбор организационно-экономических форм и методов активизации инвестиционной деятельности в отраслях социальной инфраструктуры. Исходя из этого сформулированы целевые ориентиры инвестиционной деятельности в отраслях социальной инфраструктуры на местном уровне: создание благоприятного и привлекательного для инвесторов климата, что будет способствовать активизации притока средств инвесторов в отдельные отрасли, учреждения и организации социальной инфраструктуры; реализация решений государственных органов власти по вопросам развития отраслей социальной инфраструктуры, особенно в области инвестирования.

Разработана экономическая модель привлечения инвестиций в развитие социальной инфраструктуры, которая представлена в виде алгоритма последовательных действий по стимулированию улучшения инвестиционного климата и математического обоснования эффективности вложения средств в социальную сферу, что позволяет обеспечить интенсификацию процесса рыночной трансформации и направить ее на социальную эффективность реформ.

Предложены пути и направления повышения эффективности функционирования социальной инфраструктуры на основе совершенствования механизма ее рыночной трансформации и реализации социальной политики.

Ключевые слова: инфраструктура, социальная инфраструктура, социальная политика, механизм рыночной трансформации, социальное развитие, инвестиции.

ANNOTATION

Fimyar S.V. Social infrastructure of the region: the mechanism of market transformation.

Thesis for obtaining the scientific degree of the Candidate of Economic Sciences in speciality 08.00.07 - the demography, economy of labour, social economy and policy - Donetsk State University of Management, Ministry of Education and Science of Ukraine, Donetsk, 2010.

The thesis is devoted to grounding of the theoretical principles of functioning of region's social infrastructure and working out of practical suggestions and methodical recommendations as to the improvement of adjustment mechanisms of its development in the conditions of market transformation.

The scientific approaches to determination of nature and essence of social infrastructure are systematized. As a result it is offered such interpretation of definition, which is based on application of the system approach and which takes into account the necessity of concordance of technical-technological, organizational-economic, informational, social and other interconnections of effective maintenance of functioning process of the structure-forming types of economic activity and population life-support.

Intercommunication of factors of social infrastructure development and standard of living of population in a region was shown, the methodical approaches to the development estimation of social infrastructure of the region on the basis of forming of complex indexes aggregate is improved.

The economic model of attraction of investments in the development of social infrastructure of the region as an algorithm of successive measures for stimulation of investing in this sphere is created. Ways and directions of efficiency increase of functioning of social infrastructure in the region on the basis of improvement of mechanism of its market transformation are offered.

Key words: infrastructure, social infrastructure, social policy, mechanism of market transformation, social development, investments.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В сукупності серйозних проблем розвитку української держави, пов'язаних з пошуком шляхів розбудови та трансформації її економіки на ринкових засадах, поступовим подоланням кризових явищ в економічному і суспільному житті особливого значення набуває вирішення завдань відтворення та розвитку людського потенціалу, що передбачає формування надійної системи соціальної інфраструктури. Трансформаційні прояви сучасних економічних процесів (роздержавлення, приватизація, розвиток підприємництва, торгівлі тощо) водночас актуалізували структурну невідповідність попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці, загострили проблему безробіття, інфляцію, неузгодженість платіжного балансу та бюджету, що призвело до напруженості у забезпеченні його соціальних статей. Відтак утворилась значна розбіжність в рівнях життя, мають місце малозабезпеченість і бідність, надмірна диференціація стартових можливостей різних категорій населення, обмеженість в реалізації базових потреб, а в кінцевому підсумку - дефіцит соціальної захищеності.

Розвиток соціальної інфраструктури в умовах ринкової трансформації є надзвичайно складним завданням, яке, з урахуванням сучасної ситуації, що сформувалася в Україні, а також наявності кризових явищ, перетворюється на складну проблему, пов'язану з тривалим процесом переорієнтації соціальних пріоритетів.

Головним завданням за таких умов є забезпечення якісних характеристик соціальної сфери, що має реалізовуватись через гарантування соціальної захищеності людини, підвищення рівня її життя, мінімізації соціальних диспропорцій.

У зв'язку з цим не може залишатися поза увагою опрацювання структурно-логічної схеми розробки та реалізації ефективного механізму функціонування соціальної інфраструктури як основи відтворення та життєзабезпечення населення в умовах ринкової трансформації.

Питання функціонування соціальної сфери та її матеріальної основи (інфраструктури) розглядались у наукових роботах багатьох вітчизняних і зарубіжних учених та практиків. Зокрема, проблеми соціального розвитку висвітлені у працях О.М. Алимова, С.І. Бандури, І.К. Бистрякова, Ж. Боже-Гарньє, М.П. Бутка, М. Вебера, К. Вікселя, Б.М. Данилішина, С.І. Дорогунцова, В.В. Дорофієнка, І.М. Жабінець, Т.А. Заяць, О.А. Карлової, Т.М. Качали, Дж.М. Кларка, Я.В. Коваля, В.І. Куценко, Г.М. Лаппи, Я.Б. Олійника, В.І. Пили, А. Піги, П. Розенштейн-Родана, А.В. Степаненка, Д.М. Стеченка, М.І. Фащевського, О.І. Фінагфної, М.А. Хвесика, Б.С. Хорева, О.І. Черниш, О.В. Черевка, Л.Г. Чернюк, О.С. Чмир, Ж. Шабо, М.М. Шутова, А. Янгсона та інших.

Однак, незважаючи на активні наукові пошуки у зазначеному напрямі, комплексне дослідження науково-методичних засад удосконалення механізму функціонування соціальної інфраструктури та реалізації соціальної політики в контексті ринкової трансформації ще не завершене.

Актуальність проведеного дослідження зумовлена нагальною необхідністю вирішення протиріч, які існують між потребами населення в послугах соціальної інфраструктури та можливостями щодо її задоволення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках НДР, що виконувались в Черкаському державному технологічному університеті за темами „Регіональні аспекти інноваційної та інвестиційної діяльності та їх роль у вирішенні соціально-економічних проблем регіону” (номер державної реєстрації 0106U004488,2008 р.) та „Концептуальні основи управління житлово-комунальним господарством в посткризовий період (номер державної реєстрації 0110U000854,2009 р.). Особистий внесок дисертанта полягає у розробці концептуальних схем і теоретико-методичних засад формування механізму регулювання розвитку послуг соціальної сфери регіону в умовах ринкової трансформації. Результати дослідження доповнюють відповідні розділи фундаментальних навчальних курсів та є конкретним внеском у теорію демографії, економіки праці, соціальної економіки і політики.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є обґрунтування теоретичних і практичних засад функціонування та розвитку соціальної інфраструктури регіону.

Для досягнення цієї мети було передбачено постановку і послідовне вирішення наступних завдань:

розкрити природу соціальної інфраструктури та теоретичні підходи до визначення сутності понятійного апарату дослідження;

визначити взаємозв'язок факторів розвитку соціальної інфраструктури та рівня життя населення;

удосконалити методичні підходи до оцінки розвитку соціальної інфраструктури в умовах регіональних трансформацій на основі формування сукупності комплексних показників;

обґрунтувати доцільність використання логіко-аналітичного та статистичного методів для аналізу стану соціальної інфраструктури, що базується на виявленні динамічного взаємозв'язку між демографічними, соціальними та матеріальними чинниками із рівнем життя населення, здійснити дослідно-експериментальну перевірку адекватності запропонованої концепції;

доповнити систему загальних принципів застосування програмно-цільового підходу до управління розвитком соціальної інфраструктури;

удосконалити механізм ринкових трансформацій соціальної інфраструктури та розширити систему інструментів регулювання її розвитку через коригування системи мінімальних соціальних стандартів та механізму їх фінансового забезпечення;

розробити економічну модель залучення інвестицій в розвиток соціальної інфраструктури у вигляді алгоритму для стимулювання інвестування в цю сферу та прискорення її ринкової трансформації;

побудувати концептуальну модель стратегічного розвитку соціальної інфраструктури.

Об'єктом дослідження є функціонування соціальної інфраструктури регіону в умовах ринкової трансформації.

Предметом дослідження є шляхи удосконалення механізму ринкової трансформації соціальної інфраструктури регіону

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в роботі було застосовано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, зокрема - історичний та системно-аналітичний - для теоретичного узагальнення наукових концепцій, розробок і пропозицій провідних учених у сфері функціонування та розвитку соціальної інфраструктури; функціональний - при визначенні функціональних особливостей соціальної інфраструктури; статистичного аналізу та таблично-графічний - для оцінки сучасного стану, динаміки й ефективності соціального розвитку України; кореляційно-регресійний аналіз - для встановлення залежності показників розвитку інфраструктури і життєвого рівня населення; стандартизації - при розрахунку інтегрального показника рівня соціального розвитку на території України; економіко-математичного моделювання - при розробці моделі залучення інвестицій у розвиток соціальної інфраструктури, пошуковий та нормативний підходи - для розробки практичних пропозицій і рекомендацій щодо підвищення ефективності функціонування соціальної інфраструктури та механізму реалізації соціальної політики тощо.

Результати дисертаційного дослідження формують теоретико-методологічну основу та методичний інструментарій функціонування соціальної інфраструктури в контексті ринкової трансформації.

Емпіричною та інформаційно-довідковою базою дослідження є Конституція України, закони і законодавчі акти, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, наукові публікації та доповіді, документальна інформація державних органів статистики, обласних управлінь статистики, періодичні видання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретико-методичних основ і практичних рекомендацій щодо нового вирішення завдання розробки механізму ефективного функціонування соціальної інфраструктури та реалізації соціальної політики в контексті ринкової трансформації. Найбільш суттєвими теоретичними і практичними результатами, що характеризують наукову новизну роботи, є наступні:

вперше:

розроблено концептуальну модель стратегічного управління розвитком соціальної інфраструктури регіону, що забезпечує механізм реалізації довгострокових інвестиційних цілей, пов'язаних з підвищенням якості життя населення, а також з соціальним та економічним розвитком території в цілому і дозволяє заздалегідь передбачати зміни факторів зовнішнього і внутрішнього середовища та звести до мінімуму негативні наслідки функціонування соціальної інфраструктури в цілому та її окремих компонентів зокрема;

удосконалено:

понятійний апарат дослідження шляхом узагальнення та систематизації наукових підходів до тлумачення сутності дефініцій „інфраструктура” та „соціальна інфраструктура”, що, на відміну від існуючих, базується на застосуванні системного підходу і враховує необхідність узгодження раціональних техніко-технологічних, організаційно-економічних, інформаційних, соціальних та інших взаємозв'язків з ефективного обслуговування процесу функціонування структуроутворюючих видів економічної діяльності і життєзабезпечення населення;

процес виявлення взаємозв'язку функціонування соціальної інфраструктури та рівня життя населення, який базується на ідентифікації факторів, що визначають умови та процеси її розвитку, і дає змогу відслідковувати залежність між потребами в певній послузі та сукупністю чинників, що впливають на її задоволення;

систему загальних принципів застосування програмно-цільового підходу до управління розвитком соціальної інфраструктури, що дозволяє за наявності обмежених економічних ресурсів цілеспрямовано фінансувати найважливіші об'єкти, шляхом доповнення її специфічними: координації спільної діяльності органів державної та місцевої влади і ринкової орієнтації;

систему інструментів регулювання розвитку соціальної інфраструктури та механізм її ринкової трансформації через коригування мінімальних соціальних стандартів та їх фінансового забезпечення, що допоможе реально оцінювати державні зобов'язання в галузі соціальної політики;

концептуальна модель залучення інвестицій в розвиток соціальної інфраструктури, яка представлена у вигляді послідовних заходів щодо стимулювання покращення інвестиційного клімату та математичного обґрунтування ефективності внесення коштів у соціальну сферу, що дає змогу забезпечити інтенсифікацію процесу ринкової трансформації та спрямувати її на соціальну ефективність;

дістали подальшого розвитку:

методичні підходи до оцінки розвитку соціальної інфраструктури в умовах ринкової трансформації шляхом формування сукупності показників, які є найбільш комплексними і включають множину взаємопов'язаних і взаємоузгоджених параметрів, що дає змогу пов'язати результати діяльності з виробництва та споживання послуг соціального призначення з макроекономічними показниками, виявити внесок соціальної інфраструктури у створення валового внутрішнього продукту України.

аналіз стану соціальної інфраструктури, що базується на виявленні динамічного взаємозв'язку між демографічними, соціальними та матеріальними чинниками із рівнем життя населення і дозволяє виявити ключові проблеми критичного стану сфери обслуговування та удосконалити механізм реалізації соціальної політики.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що наукові положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані як на науковому, так і на практичному рівнях.

На науковому рівні - науковими установами та організаціями з метою подальшого поглиблення теоретичних засад щодо підвищення ефективності функціонування соціальної інфраструктури та механізму реалізації соціальної політики в ринкових умовах. На практичному рівні наукові положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані для забезпечення прискорення процесу ринкової трансформації соціальної інфраструктури, а також у навчальному процесі.

Викладені в роботі наукові результати впроваджені при розробці стратегії соціально-економічного розвитку Черкаської області Головним управлінням економіки Черкаської обласної державної адміністрації (довідка № 490/2 від 27.07.2010 р.).

Основні наукові результати дисертаційної роботи щодо підвищення ефективності функціонування соціальної інфраструктури використовуються в навчальному процесі Черкаського державного технологічного університету при викладанні дисциплін „Регіональна економіка”, „Управління регіональним розвитком”, „Менеждмент підприємств міського господарства” (довідка № 972/01-11.02 від 16.06.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторські розробки щодо методології і практики функціонування соціальної інфраструктури та механізму реалізації соціальної політики. Наукові положення, висновки й рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Опубліковані наукові праці містять висновки та пропозиції, сформульовані особисто автором, і відображають його конкретний внесок у розвиток економічної науки, зокрема - демографію, економіку праці, соціальну економіку і політику. З них у дисертації використано лише ті ідеї та положення, що отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові результати дисертаційного дослідження апробовано на 5 українських і міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема на VІ Міжнародній науково-практичної конференції „Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (м. Черкаси, 8-10 квітня 2009 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції „Модернізація політики та управління в Німеччині та Україні в контексті євроінтеграції” (с. Форос, 12-14 липня 2009 р.), Х Міжнародній науково-практичній конференції „Теорія і практика сучасної економіки” (м. Черкаси, 14-16 жовтня 2009 р.), VІ Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції „Соціум. Наука. Культура” (м. Київ, 26-28 січня 2010 р.), VІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Облік і контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (м. Черкаси, 14-16 квітня 2010 р).

Публікації. Основні наукові положення і результати дослідження, висновки та рекомендації опубліковано в 13 наукових працях (8 - у збірниках наукових праць, 5 - у матеріалах наукових конференцій). Загальним обсягом - 2,9 д.а., особисто автору належить - 2,9 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, які викладено на 231 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 22 рисунків, 16 таблиць, які наведено на 29 сторінках, 7 додатків на 14 сторінках. Список використаної літератури складається із 252 джерел, які наведено на 22 сторінках.

Основний зміст ДИСЕРТАЦІЙНОЇ роботи

У першому розділі „Соціальна інфраструктура в системі суспільного відтворення” розглядаються теоретичні підходи до визначення сутності та змісту соціальної інфраструктури; механізму її функціонування та трансформації в Україні, а також методичні підходи до оцінювання розвитку соціальної інфраструктури та ефективності соціальної політики.

Дослідження теоретичних основ формування та ефективного функціонування соціальної інфраструктури в Україні дало змогу визначити, що поняття „інфраструктура” є багатоплановим, багатогранним і багаторівневим, тісно поєднаним з іншими економічними, політичними й соціальними категоріями, у зв'язку із чим серед провідних науковців відсутня єдина точка зору щодо сутності, змісту, функцій, структури та інших найважливіших компонентів цієї наукової категорії. Аналіз розглянутих методологічних підходів до економічної сутності інфраструктури, порівняння конструктивних ідей, що розкривають зміст цього поняття, дозволили виділити як найзагальніше таке визначення: інфраструктура - це система загальних умов й інститутів забезпечення суспільного відтворення, яка об'єктивно сформувалася в результаті суспільного поділу праці в рамках національного господарства і кожної її ланки, що є сукупністю раціональних техніко-технологічних, організаційно-економічних, інформаційних, соціальних та інших взаємозв'язків з ефективного обслуговування функціонування структуроутворюючих видів економічної діяльності і життєзабезпечення населення.

В процесі дослідження встановлено, що економічний зміст інфраструктури розкривається через систему її функцій, серед яких, як найголовнішу, виділено функцію інфраструктури, яка безпосередньо випливає з її економічної сутності, - створювати загальні умови для ефективного функціонування структуроутворюючих видів економічної діяльності в національному господарстві країни в цілому, на окремих територіях, на рівні підприємств та їх об'єднань, соціальної сфери в цілому. Друга функція інфраструктури, нерозривно пов'язана з попередньою, - системоутворююча. Вона сприяє забезпеченню єдності всіх фаз відтворення в національному господарстві в цілому і в кожній його структурній ланці шляхом встановлення взаємозв'язків в процесі відтворення. Третя функція інфраструктури полягає в забезпеченні нерозривності товарних, грошових, інформаційних та інших взаємопов'язаних між собою потоків, що створюють загальні умови для динамічної стійкості відтворення в необхідних масштабах. Однією з основних функцій інфраструктури є створення загальних умов для підвищення ефективності відтворення. Відомо, що в інфраструктурному комплексі, як правило, не створюється продукт як такий, його основний продукт - послуги, у зв'язку з чим виникають труднощі при визначенні, якісному вираженні ефекту, результату, отриманого у сфері інфраструктурного обслуговування.

Виявлення умов і факторів формування соціальної інфраструктури дало змогу ідентифікувати їх у сукупності факторів та процесів розвитку і показати взаємозв'язок соціальної інфраструктури та умов життя населення (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Взаємозв'язок процесів розвитку соціальної інфраструктури та умов життя населення

Встановлено, що значне місце в структурі сервісних галузей займають галузі соціальної інфраструктури, рівень розвитку яких є одним з найважливіших показників розвитку соціально-економічного комплексу будь-якої країни.

Зроблено аргументований висновок про те, що процес формування інфраструктури досить тривалий і нерозривно пов'язаний з певними ресурсами, жорстко прив'язаний до території й багато в чому залежить від територіальної організації сфери виробництва й сфери обігу.

Порівняльний аналіз визначень соціальної інфраструктури дозволяє стверджувати, що загальним є системний підхід щодо трактування сутності цього поняття; у багатьох випадках вона подається як комплекс організацій, установ і не відображає конкретного її значення. Під час розгляду соціальної інфраструктури в першу чергу необхідно враховувати те, що вона забезпечує умови життєдіяльності населення, виступає індикатором рівня суспільного розвитку і є однією зі складових рівня життя.

Дослідження методичних підходів до оцінки розвитку соціальної інфраструктури дало змогу сформувати сукупність показників, що є множиною взаємопов'язаних і взаємоузгоджених параметрів, що характеризують основні економічні процеси й економіку в цілому. Узгодженість показників дозволяє використовувати їх у комбінаціях, а також обчислювати різні похідні коефіцієнти для аналітичних цілей. Розрахунок показників є деяким компромісом між тим, що було б доцільно досягти з теоретичної точки зору, і тим, що на практиці можна отримати з урахуванням наявних даних.

Розрахунок та відображення показників функціонування ринку послуг соціальної інфраструктури дає змогу пов'язати результати діяльності з виробництва та споживання цих послуг із макроекономічними показниками, виявити внесок сфери побутових послуг у створення валового внутрішнього продукту й національного доходу України.

У другому розділі „Оцінка розвитку соціальної інфраструктури регіонів України” досліджено особливості функціонування соціальної інфраструктури в Україні та в Черкаській області зокрема, визначено передумови її ефективного розвитку, досліджено механізм реалізації соціальної політики на державному, регіональному та місцевому рівнях.

Дослідження демографічних передумов становлення в Україні економічної моделі соціально орієнтованого типу показало, що за основними показниками: чисельність населення, природній та міграційний рух, статево-вікова структура тощо в динаміці за 2004-2009 рр. на всій території України спостерігаються негативні тенденції. Тимчасове покращення демографічної ситуації в періоди так званого „буму народжуваності” не дозволяють в цілому стверджувати про наявність позитивних зрушень. Встановлено, що демографічний та соціальний розвиток в Україні характеризується наявністю суттєвих диспропорцій. Так, наявний суттєвий відрив за містами - обласними центрами та містами обласного чи районного підпорядкування у 8-10 р.

Визначено кореляційні залежності між демографічними показниками та показниками життєвого рівня населення, що дало змогу виявити тісну залежність між основними зазначеним вище параметрами (табл. 1).

Таблиця 1. Порівняння коефіцієнтів кореляції за 2009 рік*

	Чисельність населення	Природний рух	Міграція	Доходи населення	Витрати населення	Середня зарплата	Економ. активне населення	Зайнятість населення	Рівень безробіття
Чисельність населення	1	-0,711	0,4087	0,8877	0,744	0,5643	0,9968	0,9955	0,8729
Природний рух	-0,711	1	-0,0894	-0,4717	-0,2378	-0,1167	-0,7136	-0,7049	-0,7836
Міграція	0,4087	-0,0894	1	0,4373	0,5179	0,4099	0,4118	0,4266	0,0403
Доходи населення	0,8877	-0,4717	0,4373	1	0,9591	0,8543	0,9099	0,9164	0,6469
Витрати населення	0,744	-0,2378	0,5179	0,9591	1	0,9178	0,7733	0,7847	0,4329
Середня зарплата	0,5643	-0,1167	0,4099	0,8543	0,9178	1	0,6056	0,6198	0,2378
Економ. активне населення	0,9968	-0,7136	0,4118	0,9099	0,7733	0,6056	1	0,9997	0,8576
Зайнятість населення	0,9955	-0,7049	0,4266	0,9164	0,7847	0,6198	0,9997	1	0,8444
Рівень безробіття	0,8729	-0,7836	0,0403	0,6469	0,4329	0,2378	0,8576	0,8444	1

* Складено за даними Державного комітету статистики України

Зроблено висновок про те, що стабілізація демографічної ситуації неможлива без покращення життєвого рівня населення і навпаки: покращення демографічної ситуації стимулює підвищення рівня життя населення.

Аналіз ситуації, що склалась нині в Україні на ринку праці, свідчить про відсутність дієвих важелів у державному регулюванні системи попиту та пропозиції на робочу силу. Створення ефективного механізму регулювання в цій сфері потребує від державних органів комплексного підходу і, в першу чергу, розробки досконалої правової регламентації цього напряму, вирішення економічних та демографічних проблем.

Результати аналізу розвитку соціальної інфраструктури в Україні свідчать про наявність суттєвих проблем у цій сфері. В країні наявні проблеми щодо забезпечення населення послугами побутового призначення відповідно до їх потреб. Протягом досліджуваного періоду (2004-2009 рр.) спостерігається зростання обсягу реалізованих послуг у розрахунку на душу населення, водночас, цей кількісний приріст не супроводжується позитивними якісними змінами. Це пов'язано з недостатнім рівнем розвитку мережі побутових та інших установ обслуговування, обмеженими фінансовими можливостями підприємств і організацій та місцевих бюджетів.

Динаміка показників розвитку матеріальної бази соціальної інфраструктури в Черкаській області свідчить про критичну ситуацію у сферах житлово-комунального господарства, освіти та охорони здоров'я, що потребує удосконалення механізму реалізації соціальної політики.

У третьому розділі „Удосконалення механізму регулювання розвитку соціальної інфраструктури” розроблено рекомендації з удосконалення механізму функціонування соціальної інфраструктури та реалізації соціальної політики в контексті ринкових трансформацій.

На основі порівняння основних показників розвитку соціальної інфраструктури в різних регіонах України виявлено суттєві диспропорції у її функціонуванні. З метою виключення впливу фактора територіальної протяжності регіону, чисельності його населення та інших чинників, які можуть дещо видозмінювати загальну картину ситуації на окремих територіях, було здійснено стандартизацію параметрів і розрахунок інтегрального показника, що відображає рівень життя населення. За даними 2009 р. сформовано рейтинг областей України за показником рівня життя населення (рис. 2). Визначено, що в умовах диспропорційності розвитку регіонів за істотного звуження сфери застосування адміністративних методів управління особливого значення набуває програмного-цільовий метод, що дозволяє за наявності обмежених економічних ресурсів цілеспрямовано фінансувати найважливіші об'єкти соціальної інфраструктури.

Встановлено, що програмно-цільовий метод дає можливість більш активного використання міжвідомчої кооперації і залучення різних джерел фінансування (державного та місцевого бюджетів, а також позабюджетних джерел). Державні цільові програми розвитку, в основі яких лежать стимулюючі принципи і домінування субвенційних засад, сприяють оптимізації використання фінансових коштів, спрямованих на розвиток соціальної інфраструктури, а також широке поширення ринкових форм господарювання в соціальному секторі економіки.



Рис. 2. Рейтинг областей України за інтегральним показником рівня життя населення у 2009 році

Удосконалено методичні положення програмного підходу до управління розвитком інфраструктури шляхом доповнення загальних принципів його реалізації специфічними, зокрема принципами координації спільної діяльності органів державної та місцевої влади і ринкової орієнтації, що включає таке: формування і ведення реєстру підприємств соціальної інфраструктури для аналізу рівня забезпеченості населення послугами і прогнозування їхнього розвитку; розвиток малого підприємництва у сфері обслуговування з урахуванням соціально-орієнтованих напрямів діяльності й рентабельності послуг; інвестування підприємств соціальної інфраструктури; організація оптових складів тощо, а також проведення консультаційно-методичної роботи з фахівцями місцевих адміністрацій, що займаються питаннями сфери послуг, зокрема в сільських поселеннях, тощо.

Зроблено аргументований висновок про те, що пріоритетом у реалізації будь-яких програм соціально-економічного розвитку є соціальна спрямованість економічного зростання. Досягнення стабільного та високого рівня динаміки економіки в свою чергу дасть можливість суттєво просунутися на шляху подолання бідності, створити підґрунтя до остаточного виходу на достойний рівень життя населення.

В дисертації доведено, що головним завданням розвитку соціальної інфраструктури є забезпечення необхідних умов для життєдіяльності населення, а також ефективного розвитку традиційного комплексу галузей, що особливо актуально в умовах недостатнього фінансування. Запропоновано скоригувати систему мінімальних соціальних стандартів та удосконалити механізм їхнього фінансового забезпечення, що допоможе реально оцінювати державні зобов'язання в галузі соціальної політики.

Одним із дієвих механізмів, здатних підвищити ефективність управління соціальною інфраструктурою та покращити її функціонування, є інвестування. Розроблено економіко-математичну модель залучення інвестицій у розвиток соціальної сфери, що являє собою послідовну реалізацію алгоритму покращення інвестиційного клімату в інфраструктурній галузі та дає змогу визначити ефективність інвестування як з точки зору інвестора, так і для підвищення якості життя населення. У сучасній світовій, насамперед, західноєвропейській практиці для оцінювання соціально-економічних проектів та ефективності відповідних інвестиційних витрат досить широко використовується метод „аналізу витрат - вигод” („cost-benefit analysis”; далі - СВА). Враховуючи специфіку українського ринку, виникла необхідність адаптації методології СВА до практики оцінювання вітчизняних інвестиційних проектів, що реалізуються за державної та регіональної підтримки.

Відповідно до зазначеної методики на першому етапі розрахунки починають із вибору межі планування реалізації інвестиційного проекту, тобто максимальної кількості років, на які він робиться. Наступний етап розрахунків - оцінка витрат реалізації проекту. Інвестиційні витрати повинні містити в собі не тільки інвестиції на будівництво (реконструкцію) об'єкта, але також капітальні видатки на модернізацію об'єкта, заміну недовговічного обладнання включно до моменту завершення проекту. Зовнішні витрати й вигоди для проектів різної спрямованості розроблені та представлені автором в таблиці 2.

Таблиця 2. Зовнішні витрати й вигоди для проектів різної спрямованості*

Витрати	Вигоди
Охорона здоров'я (на прикладі лікарняних установ)
	Забезпечення рівного доступу до якісних медичних послуг для різних верств населення. Збільшення середньої тривалості життя населення району. Підвищення фізичного стану допризовної молоді. Вивільнення часу для дозвілля й відпочинку.
Освіта (на прикладі будівництва шкіл)
Відтік молоді	Підвищення конкурентоспроможності на ринку праці. Забезпечення передумов доступу до подальшої якісної освіти. Підвищення інтелектуальної складової населення. Підвищення частки випускників, що поступають у вищі навчальні заклади.
Фізична культура й спорт (на прикладі будівництва спортивних споруд)
Зниження комфортності проживання громадян прилеглих районів. Погіршення криміногенної ситуації.	Дохід від функціонування об'єктів обслуговування спортивних споруд. Розвиток спортивного й культурного туризму. Збільшення середньої тривалості життя населення району. Профілактика асоціального поведінки молоді

*Складено автором

Найбільш трудомісткий етап розрахунку ефективності інвестиційного проекту - оцінка вигод від його реалізації. При цьому повинні враховуватися всі вигоди - і безпосередньо пов'язані із цією реалізацією, і позапроектні. Характеризована СВА - оцінка ефективності інвестиційного проекту резюмується в побудові таблиці для розрахунку повернення інвестицій, тобто для виявлення здатності чистих доходів покривати інвестиційні вкладення.

Алгоритм прийняття рішення відносно варіанта проведення інвестиційної політики в галузях соціальної інфраструктури конкретного району чи міста в регіоні може бути наступним: аналіз проблем у галузях соціальної інфраструктури й виділення з них головних, на вирішення яких повинна в першу чергу спрямовуватися інвестиційна політика; визначення цільових настанов і пріоритетів формування й реалізації інвестиційної політики в галузях соціальної інфраструктури; вибір організаційно-економічних форм і методів активізації інвестиційної діяльності в галузях соціальної інфраструктури.

На основі виявлення пріоритетів соціального та економічного розвитку, аналізу потреб і очікувань населення, досягнутого рівня розвитку та стану соціальної інфраструктури повинна розроблятися концепція стратегічного розвитку соціальної інфраструктури.



Рис. 3. Концептуальна модель стратегічного розвитку соціальної інфраструктури

Нею повинен стати прогнозно-аналітичний документ, що складається з системи заходів щодо стратегічного вибору, цілей і пріоритетів модернізації соціальної інфраструктури, що враховує наявні різноманітні ресурси і механізми його реалізації протягом певного часу. Виходячи з цього, розробка концепції стратегічного розвитку соціальної інфраструктури передбачає реалізацію певної моделі (рис.3).

Розроблена концептуальна модель стратегічного розвитку соціальної інфраструктури забезпечує механізм реалізації довгострокових інвестиційних цілей, пов'язаних з підвищенням якості життя населення, а також з соціальним та економічним розвитком території в цілому і його окремих структурних одиниць.

ВИСНОВКИ

соціальний інфраструктура політика ринковий

У дисертаційній роботі представлено нове авторське бачення розробки механізму ефективного функціонування соціальної інфраструктури в контексті ринкової трансформації в напрямі формування соціально орієнтованої моделі господарювання. В ході проведення дослідження отримані такі теоретичні і практичні результати:

1. За результатами проведеного дослідження розроблено ряд стратегічних заходів щодо вдосконалення теоретичних засад і методичних рекомендацій функціонування і розвитку соціальної інфраструктури на основі удосконалення механізмів реалізації соціальної політики в умовах ринкової трансформації. Внесено пропозиції до стратегії розвитку Черкаської області на період до 2015 року. Практична реалізація авторських ідей дає змогу прискорити процес структурної перебудови соціально-економічної системи України, забезпечити підвищення життєвого рівня населення.

2. На основі узагальнення методологічних походів щодо визначення поняття інфраструктури здійснено удосконалення понятійного апарату дослідження. Запропоновано вважати найбільш евристично значущими наступні визначення: 1) інфраструктура - це система загальних умов й інститутів забезпечення суспільного відтворення, яка об'єктивно сформувалася в результаті суспільного поділу праці в рамках національного господарства і кожної її ланки, що є сукупністю раціональних техніко-технологічних, організаційно-економічних, інформаційних, соціальних та інших взаємозв'язків з ефективного обслуговування функціонування структуроутворюючих видів економічної діяльності і життєзабезпечення населення; 2) соціальна інфраструктура - це організаційно-економічна система, покликана задовольняти потреби населення; гарантувати необхідний рівень і якість життя; сприяти ефективності процесу виробництва та його конкурентоспроможності в сучасному ринковому середовищі; забезпечувати відтворення трудових ресурсів і кваліфікованих кадрів для всіх сфер національної економіки.

3. На основі дослідження факторів, що визначають умови та процеси розвитку соціальної інфраструктури, зроблено аргументований висновок про те, що процес формування інфраструктури досить тривалий і нерозривно пов'язаний з певними ресурсами, жорстко прив'язаний до території й багато в чому залежить від територіальної організації сфери виробництва й сфери обігу. Це дало змогу ідентифікувати місце зазначеної сфери у життєдіяльності населення території та наголосити на її унікальній значущості.

4. Встановлено, що існують різні методологічні підходи до оцінки рівня розвитку соціальної інфраструктури, проте, на відміну від існуючих, у роботі запропоновано методику, в основу якої покладено визначення сукупності показників, що являють собою множину взаємопов'язаних і взаємоузгоджених параметрів, які характеризують основні економічні процеси й економіку в цілому в умовах ринкової трансформації. Узгодженість показників дозволяє використовувати їх у комбінаціях, а також обчислювати різні похідні коефіцієнти для аналітичних цілей. Розрахунок показників є деяким компромісом між тим, що було б доцільно досягти з теоретичної точки зору, і тим, що на практиці можна отримати з урахуванням наявних даних. Представлена методика дозволяє пов'язати результати діяльності з виробництва та споживання послуг соціальної інфраструктури з макроекономічними показниками, виявити внесок сфери побутових послуг у створення валового внутрішнього продукту країни.

5. На основі використання логіко-аналітичного та статистичного методів для аналізу стану соціальної інфраструктури виявлено тісну кореляційну залежність між демографічними, соціальними та матеріальними чинниками із рівнем життя населення. Дослідження кореляційного зв'язку між демографічними показниками і показниками, що відображають рівень життя населення показали, що найбільш тісні залежності виявилися між такими параметрами: чисельність населення і економічно активне населення; чисельність населення і рівень зайнятості; чисельність населення і рівень безробіття; чисельність населення і рівень доходів населення. Досить стійкі залежності між показниками чисельності населення і міграції, чисельності населення і витрат населення, чисельності населення і середньої заробітної плати. Подібна ситуація, але з наявністю зворотної залежності, має місце за показником природного руху населення. Показник міграції населення найбільш тісно корелює з показником „витрати населення”. Виявлено також тісну залежність між доходами населення і витратами, чисельністю економічно активного населення, зайнятістю та рівнем безробіття. Зроблено висновок про те, що стабілізація демографічної ситуації неможлива без покращення життєвого рівня населення і навпаки: покращення демографічної ситуації стимулює підвищення рівня життя населення.

6. Визначено, що в умовах диспропорційності розвитку регіонів за істотного звуження сфери застосування адміністративних методів управління особливого значення набуває програмного-цільовий метод. Удосконалено механізм застосування програмно-цільового підходу до управління розвитком соціальної інфраструктури, що дозволяє за наявності обмежених економічних ресурсів цілеспрямовано фінансувати найважливіші об'єкти, шляхом доповнення загальної системи принципів його реалізації специфічними: координації спільної діяльності органів державної та місцевої влади і ринкової орієнтації. Зроблено висновок, що програмно-цільовий метод дає можливість більш активного використання міжвідомчої кооперації і залучення різних джерел фінансування (державного та місцевого бюджетів, а також позабюджетних джерел).

7. Обґрунтовано і підтверджено доцільність удосконалення системи державних мінімальних стандартів соціальної інфраструктури, що допоможе реально оцінювати державні зобов'язання в галузі соціальної політики, забезпечить об'єктивність у визначенні розмірів мінімального бюджету місцевого рівня. Розробка єдиної науково-обґрунтованої методики визначення соціальних нормативів витрачання бюджетних коштів на утримання і розвиток соціальної інфраструктури покладена в основу удосконалення системи інструментів її регулювання та механізму ринкової трансформації.

8. Визначено, що ключовими проблемами прискорення ринкової трансформації соціальної інфраструктури є вибір організаційно-економічних форм і методів активізації інвестиційної діяльності в соціальній сфері. Виходячи з цього сформульовано цільові орієнтири інвестиційної діяльності в галузях соціальної інфраструктури на місцевому рівні. Розроблено економічну модель залучення інвестицій в розвиток соціальної інфраструктури, яка представлена у вигляді алгоритму послідовних заходів щодо стимулювання покращення інвестиційного клімату в соціальній сфері. Модель передбачає математичне обґрунтування ефективності вкладання коштів на соціальний розвиток, що дає змогу забезпечити інтенсифікацію процесу ринкової трансформації та спрямувати її на соціальну ефективність реформ.

9. На основі комплексного аналізу запропоновано концептуальну модель стратегічного розвитку соціальної інфраструктури, яка дозволяє заздалегідь передбачати зміни факторів зовнішнього і внутрішнього середовища і звести до мінімуму їх негативні наслідки для функціонування і розвитку соціальної інфраструктури в цілому та її окремих компонентів зокрема. Розробка та впровадження концептуальної моделі стратегічного розвитку соціальної інфраструктури дозволяє виявити і використовувати внутрішній інвестиційний потенціал території з метою розвитку соціальної сфери та підвищення якості життя сільського населення.

...