Формування та ефективність використання трудового потенціалу аграрних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Формування та ефективність використання трудового потенціалу аграрних підприємств

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(економіка сільського господарства і АПК)

Думенко Ірина Володимирівна

Херсон - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському економічно-правовому інституті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

ГАНГАНОВ Володимир Миколайович,

Миколаївський державний аграрний університет, директор науково-дослідного інституту сучасних технологій в АПК.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

ДАНИЛІН Валентин Миколайович,

Міжнародний університет бізнесу і права,

завідувач кафедри маркетингу;

кандидат економічних наук, доцент

КОВЕРГА Алла Вікторівна,

Херсонський національний технічний університет, доцент кафедри економіки і підприємництва.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку вітчизняного аграрного сектору економіки постають принципово нові вимоги до формування і забезпеченості трудовими ресурсами сільського господарства області. Нижчий рівень оплати аграрної праці порівняно з іншими галузями економіки, погіршення мотивації праці, низькокваліфіковане управління персоналом, відсутність збалансованості між трудовими ресурсами та робочими місцями спричиняють значне вивільнення працюючих із сільськогосподарського виробництва. Це призводить до відтоку з аграрного виробництва найбільш працездатних, досвідчених і перспективних трудових ресурсів, що негативно позначається на економіці села й продовольчій безпеці України. Позитивні зрушення в сільському господарстві поки ще не забезпечили належного поліпшення умов життєдіяльності сільського населення, майже не зростають реальні доходи населення, не відновлюється діяльність підприємств і закладів сфери обслуговування, припинилось оновлення матеріальної бази соціальної інфраструктури. Внаслідок звуження сфери прикладання праці на сільськогосподарських підприємствах, зменшення обсягів виробництва скорочується чисельність робочих місць в сільській місцевості.

Формування трудового потенціалу села в сучасних умовах відбувається під впливом багатьох важливих чинників до яких слід віднести докорінну організаційно-структурну трансформацію аграрного сектора, що пов'язано з його переходом до ринкових умов господарювання, несприятлива демографічна ситуація, істотні відмінності між рівнем життя в місті і на селі, лібералізація трудової міграції, Чорнобильська катастрофа та інші фактори техногенного впливу зумовили зменшення чисельності економічно активного населення.

Питання формування трудового потенціалу аграрних підприємств у сучасних умовах розвитку економіки вивчені недостатньо. Це стосується, насамперед, висвітлення соціально-економічної сутності та складових категорій "трудовий потенціал", "трудові ресурси", збереження існуючих і створення нових робочих місць та їх зіставлення з кількістю зайнятих у сільськогосподарському виробництві, особливостей їх формування. Тому дослідження процесів, пов'язаних із формуванням трудового потенціалу та трудових ресурсів, які б відповідали вимогам ведення сучасного сільськогосподарського виробництва, та розробка пропозицій щодо ефективного їх використання, є актуальним і необхідним завданням розвитку галузі сільського господарства.

У економічній літературі проблемам праці і трудових ресурсів приділяється значна увага. Дослідження у цій галузі присвячені з'ясуванню місця робочої сили в системі виробничих відносин, загальних закономірностей відтворення робочої сили, аналізу проблем зайнятості, галузевому розподілу трудових ресурсів, загальним проблемам балансу праці та іншим питанням. Особлива увага приділяється процесам міграції сільського населення та її наслідкам.

Значний внесок у розробку питань праці і зайнятості внесли Д. Богиня, О. Бугуцький, С. Гудзинський, В. Дієсперов, О. Дяків, Ю. Краснов, Р. Косодій, Е. Лібанова, М. Матюха, П. Саблук, Н. Суліма, В. Данилін, О. Бугуцький, К. Якуба, В. Ганаганов, О. Хомра, В. Юрчишин, А. Коверга та інші.

Разом з тим, у зв'язку із великими змінами в характері розвитку сільськогосподарського виробництва на перший план висуваються деякі нові аспекти удосконалення використання трудових ресурсів села, формування і використання наявного трудового потенціалу. Необхідне уточнення і доповнення теоретичних розробок з питань підготовки і перепідготовки кадрів для села, раціонального і "повного" використання трудових ресурсів. Не повною мірою розроблені питання прогнозу перспективного рівня забезпеченості працею окремих галузей аграрного виробництва і сільських територій. З огляду на актуальність невирішених проблем і особливості сучасного періоду, нами були досліджені питання формування ринку праці трудових ресурсів та ефективності використання трудового потенціалу аграрних підприємств в нових умовах господарювання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно наукової проблематики ПВНЗ “Херсонський економічно-правовий інститут” та пов'язане з тематикою науково-дослідних робіт Херсонського державного аграрного університету, зокрема з науково-дослідною темою “Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур, систем ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування” (номер державної реєстрації 0102U003197).

Внесок автора полягає у дослідженні теоретичних і прикладних аспектів ефективної моделі формування та використання трудового потенціалу аграрних підприємств.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка напрямів формування і підвищення ефективності використання трудового потенціалу в аграрних підприємствах.

Реалізація поставленої мети обумовлює необхідність вирішення наступних завдань:

обґрунтування теоретичних засад формування та ефективності використання трудового потенціалу;

уточнення класифікації факторів впливу на чисельність і склад трудового потенціалу регіону;

аналіз сучасного стану формування та ефективності використання трудового потенціалу в сільському господарстві;

удосконалення моделі оптимального поєднання галузей для раціонального використання трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств;

визначення впливу соціальної інфраструктури на регулювання сільської зайнятості;

оцінка факторів підвищення продуктивності праці в сільському господарстві;

розробка механізму регулювання ринку трудових ресурсів села.

Предмет і об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є процеси формування та ефективність використання трудового потенціалу у підприємствах аграрного сектору з врахуванням їх специфіки.

Предметом дослідження є сукупність соціально-економічних взаємовідносин щодо формування і ефективного використання трудоресурсного потенціалу аграрних підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою роботи є діалектичний метод пізнання, системний підхід і аналіз, фундаментальні положення економічної теорії, а також соціально-економічних явищ на ринку трудових ресурсів. Методологічною основою стали також наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем формування та розвитку ринку трудових ресурсів та функціонування сільськогосподарських підприємств.

У процесі дослідження використовувалися методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків); монографічний і системного аналізу (аналіз відтворення трудового потенціалу використано при визначенні його ролі у процесі функціонування аграрної економіки регіону); соціологічний (анкетування працівників сількогосподарських підприємств); розрахунково-конструктивний, порівняльний і графічний (порівняння соціально-економічних показників ринку трудових ресурсів).

Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному:

вперше:

визначено особливості соціально-економічної категорії “сільський трудовий потенціал”, яка характеризує кількість і якість потенціальної сукупної здатності сільського населення (працездатного та обмежено працездатного) з виробництва продукції і надання соціальних послуг, що мобілізується під впливом демографічних, соціально-економічних, соціально-психологічних, політичних, етнічних та інших зовнішніх і внутрішніх чинників функціонування і розвитку сільських територій в умовах агропромислової інтеграції та ринкових відносин;

удосконалено:

класифікацію факторів впливу на чисельність і склад трудового потенціалу регіону: територіальні, демографічні, фактори зайнятості, виробничо-технічні, соціально-економічні й організаційні;

механізм регулювання ринку трудових ресурсів аграрного сектору шляхом впровадження активної політики держави у фінансовому і соціальному аспектах;

набули подальшого розвитку:

теоретичні аспекти формування і розвитку трудового потенціалу, які включають характер відносин власності, форми зайнятості, специфіку трудових відносин, систему освіти, підготовки і перепідготовки кадрів, розподільні відносини, умови відтворення населення і рівень життя, особливості економічного механізму, територіальні умови функціонування суб'єктів господарювання;

основні принципи підвищення ефективності функціонування ринку трудових ресурсів: існування необхідної пропозиції робочої сили відповідної кваліфікації; наявність достатнього рівня попиту на робочу силу; оптимальний стан ринку трудових ресурсів (досконалий ринок); відповідний рівень заробітної плати;

економічні основи покращення зайнятості сільського населення на основі формування в районних центрах і сільській місцевості мережі обслуговуючих та заготівельно-збутових кооперативів, агроторгових домів, сільських сервісних центрів, комплексного розвитку ринкової і соціальної інфраструктури.

Практичне значення одержаних результатів полягає у науково-обґрунтованих напрямах розвитку ринку трудових ресурсів та підвищення ефективності їх використання у сільськогосподарських підприємствах в умовах ринкового середовища. Результати досліджень використані при розробці планів та програм розвитку Миколаївської області Миколаївською обласною державною адміністрацією (довідка 430/69-05-15/6-10 від 18.02.2010); ЗАТ “Первомайський молочноконсервний комбінат” Первомайського району (довідка 75/1-10 від 28.01.2010 р.); в навчальному процесі Херсонського економічно правового інституту (довідка 547 від 25.11.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертації розроблені автором особисто і містяться у одноосібно опублікованих роботах.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження пройшли апробацію й отримали позитивну оцінку на наукових і науково-практичних конференціях, серед яких: “Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоздатності” (Сімферополь - Алушта, 4-7 жовтня 2007 р.); міжнародна науково-практична конференція “Стратегии развития Украины в глобальной cреде” (м. Сімферополь, 7-9 листопада 2008 р.); “Ефективність бізнесу в умовах трансформації економіки” (Сімферополь-Севастополь. 29-31 травня 2009 року); щорічні конференції професорсько-викладацького складу Херсонського економічно-правового інституту (2006-2009 рр.).

Публікації. За темою й результатами дисертаційного дослідження опубліковано 7 наукових праць загальним обсягом авторського матеріалу 2,2 д. а., із них 5 статей у провідних фахових виданнях загальним обсягом 1,9 д. а.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 186 сторінок, із них 170 сторінок основного тексту. Робота містить 23 таблиці і 19 рисунків. Список використаних джерел нараховує 173 найменування на 16 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретико-методичні основи формування та ефективності використання трудового потенціалу в аграрних підприємствах» розкрито особливості формування трудового ресурсів на селі в сучасних умовах, фактори та чинники формування попиту на робочу силу у сільськогосподарських підприємствах, методичні підходи до ефективного використання трудового потенціалу у сільському господарстві.

Доведено, що значне місце в структурі ринку посідає ринок праці. Ринок праці - це система соціально-економічних відносин, що регулюють розподіл трудового потенціалу суспільства на основі попиту й пропозиції. В економічній літературі поряд із терміном “ринок трудових ресурсів” все частіше вживається термін “ринок праці”. Уживаються ці поняття як однозначні. На нашу ж думку, на ринку продається не праця, а здатність людини до праці, функціонує не ринок праці, а ринок зайнятості. Під ринком трудових ресурсів варто розуміти сферу взаємовідносин робітника, який продає свої здібності до праці, та власника капіталу який їх купує, з приводу формування попиту на робочу силу, її пропозиції, що реалізуються через діючу систему відтворення, розподілу і працевлаштування працівників. Значення його полягає в тому, що він забезпечує виробництво працею, дає можливість підтримувати певну пропорційність, ефективність використання ресурсів.

Визначено, що функціонування ринку трудових ресурсів базується на принципах які у своїй основі є характерними і для інших ринків. Необхідно виділити такі основні принципи ринку трудових ресурсів: у суспільстві має існувати необхідна пропозиція робочої сили відповідної кваліфікації; дуже важливо мати достатній попит на робочу силу, тобто відповідну кількість робочих місць; оптимальним станом ринку трудових ресурсів є такий її стан, коли попит на працю дорівнює його пропозиції (досконалий ринок); обов'язковим елементом ринку є заробітна плата, тобто ціна на товар “робоча сила”.

Досліджено, що формування трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств сьогодні, варто розглядати як компроміс виробничого й адміністративно-територіального аспектів. Поряд із ринковими механізмами має існувати механізм державного регулювання, що пом'якшує наслідки ринкової стихії. При переході до ринкової економіки істотно змінюються погляди на ефективну зайнятість. На зміну загальній зайнятості приходить бажана. Поняття “повна зайнятість” варто сприймати не як “загальна зайнятість”, а як “доступна”. Іншими словами, зайнятість варто вважати повною, якщо кожен виявить бажання мати оплачувану роботу та матиме можливість одержати її з урахуванням своїх професійних здібностей.

Доведено, що ринок трудових ресурсів є збірною категорією, що втілює в собі безліч відносин з приводу формування попиту на робочу силу та її пропозиції, що реалізуються через діючу систему відтворення, розподілу і працевлаштування працівників. Ці відносини мають яскраво виражений територіальний характер і виявляють себе в основному в рамках конкретного міста, району, області, республіки або регіону, тобто саме там, де проходить процес відтворення населення, трудових ресурсів.

Результати досліджень свідчать, що на кількість і склад трудового потенціалу регіону безпосередньо й опосередковано (через продуктивність праці) впливає безліч факторів. Названі фактори впливу, на наш погляд, можуть бути класифіковані таким чином: територіальні, демографічні фактори, фактори зайнятості, виробничо-технічні, соціально-економічні й організаційні фактори. Із зазначених груп до факторів суто безпосереднього впливу можна зарахувати тільки демографічні. Інші тією чи іншою мірою впливають на кількість працюючих через продуктивність праці. При прогнозуванні потреби регіону в трудових ресурсах необхідно враховувати, що всі фактори та показники, що визначають кількісні та якісні параметри працівників, знаходяться між собою в складному взаємозв'язку і зазнають впливу конкретних особливостей регіону.

У цілому при прогнозуванні потреби регіону у трудових ресурсах, на нашу думку, необхідно враховувати ту обставину, що всі фактори та показники, які визначають кількісні і якісні параметри працівників, перебувають між собою в складному взаємозв'язку, що має регіональні особливості (рис. 1).

Рис. 1. Основні фактори, що впливають на формування попиту на трудові ресурси регіону

Сільське господарство дуже специфічна галузь народного господарства, тому функціонування в ній ринку трудових ресурсів має свої особливості. Сільське господарство через свою специфіку - сезонність виробництва, багатогалузевий характер, вплив природних факторів, сезонність праці, розосередженість виробництва на території, вплив транспортних умов, значну питому вагу ручної праці - дуже залежить від ринку трудових ресурсів, але при цьому й саме впливає на його стан.

Ми пропонуємо нові аспекти класифікації ринку трудових ресурсів на селі. Замість терміна “ринок праці сільського господарства” пропонуємо ввести поняття “ринок трудових ресурсів сільської місцевості”, який варто розглядати в регіональному аспекті, а не в галузевому. Застосування терміна “ринок праці сільського господарства” є неправомірним, оскільки завжди передбачалося, що в зимовий період частина працівників сільськогосподарських підприємств має бути зайнята в підсобних промислових і допоміжних виробництвах, тобто в несільськогосподарських галузях. Крім того, оскільки сільськогосподарські підприємства мають потребу в постійній і сезонній робочій силі, варто розмежувати ринок постійної робочої сили і ринок сезонної робочої сили сільської місцевості.

Стан ринку праці на селі і рівень використання трудового потенціалу характеризуються системою показників. До неї належить і визначення продуктивності праці. Пропонуємо доповнити показники продуктивності праці ще одним показником - вихід товарної продукції на одного працівника. По-перше, у цьому показнику усувається повторне врахування, по-друге, враховується якість продукції через рівень ціни реалізації. Крім того, якщо виробятиметься неякісна продукція чи продукція, що не користується попитом, то це буде рівносильне тому, що вона взагалі не вироблялася, оскільки не знайде збуту, тобто для суспільства споживча вартість цього товару дорівнює нулю. Використовувати цей показник один без системи показників не можна, оскільки кращими за цим параметром можуть виявитися підприємства, що займаються перепродажем товарів. Таким чином, аналіз продуктивності праці треба проводити комплексно з використанням усієї системи показників.

У другому розділі «Аналіз стану формування та використання трудового потенціалу у сільськогосподарських підприємствах» розкрито ретроспективу зайнятості сільського населення в аграрних підприємствах, забезпеченість сільської праці виробничими ресурсами, ефективність використання трудового потенціалу в аграрних підприємствах.

Автором відмічено, що протягом тривалого періоду політика управління трудовим потенціалом в Україні мала екстенсивний характер. Вона підпорядковувалася завданню подолання нестачі кадрів, пошуку додаткових джерел робочої сили для укомплектування робочих місць, кількість яких збільшувалась. Це призвело до практично повного вичерпання трудового потенціалу і надмірного залучення до народного господарства жінок та осіб пенсійного віку з обмеженою працездатністю. В Україні тривалий час існувало таке явище, як нераціональна надмірна зайнятість. При цьому на підприємствах і в організаціях був роздутий управлінський і допоміжний персонал одночасно з великою кількістю вакантних робочих місць у виробничій сфері.

Визначено, що кризовий стан сільського господарства в країні обумовлюється недооцінкою людського фактора, негуманною державною політикою щодо використання праці селян. Це одна з основних причин тієї парадоксальної ситуації, коли за наявності найкращих у світі чорноземів, сприятливих кліматичних умов для виробництва сільськогосподарської продукції і високого рівня трудового потенціалу цієї галузі загострюється продовольча проблема, а за рівнем життя Україна посідає одне з останніх місць у світі. Сільське господарство залишається витратним, біокліматичний потенціал його використовується лише на 35-40%, а обсяги виробництва сільськогосподарської продукції в два рази менші від генетичних можливостей рослинництва і тваринництва.

Кризові явища в реальному секторі економіки здобули прояв також в активному наростанні затримок з виплатою заробітної плати. Сума заборгованості з виплати заробітної плати на 1 грудня 2008 року сягнула 1736,7 млн грн, що в 2,3 разу більше, ніж на 1 грудня 2007 р., причому дві третини абсолютного приросту заборгованості припало на листопад (рис. 2). Обсяг невиплаченої заробітної плати на 1 грудня 2008 року становив 8,3 % фонду оплати праці, нарахованого за листопад, проти 4,3 % на цю ж дату 2007 року. Основна частка боргу (на початок грудня) припадала на підприємства промисловості (60,5 %), будівництва (12,2 %), а також транспорту та зв'язку. Кількість працівників, які вчасно не отримали заробітну плату, на 1 грудня 2008 року становила 6,1 % від загальної кількості штатних працівників, зайнятих в економіці (на 1 грудня 2007 року цей показник становив 1,5 %).

Вплив кризових явищ на становище з фінансуванням соціальних статей Державного бюджету виявився значною мірою відтермінованим на перший квартал 2009 р., що пов'язане з специфікою календаря бюджетних надходжень. За повідомленнями засобів масової інформації, в січні 2009 р. уряду вдалося забезпечити виконання плану надходжень до Державного бюджету, що дозволило забезпечити фінансування соціальних видатків. Між тим, слід зазначити, що показники основних державних соціальних гарантій в бюджеті-2009 "заморожено" на рівні листопада-грудня минулого року.

Рис. 2. Заборгованість із виплати заробітної плати в 2008 р. (на 1 число місяця, млн. грн..)

Передбачено залишити незмінним до кінця року також прожитковий рівень. Відтак слід констатувати зменшення рівня соціального забезпечення населення України в реальному вимірі навіть у разі стовідсоткового виконання бюджетного розпису.

Демографічні процеси, їх динаміка та рівень коливання є важливою природною основою формування трудових ресурсів. Ця проблема є надзвичайно актуальною для Миколаївської області. Це пов'язано з тим, що з 1991 р. серед сільського населення спостерігається процес депопуляції. Скорочення природного приросту є результатом зниження народжуваності, високих показників смертності та міграційного відпливу селян. Демографічну ситуацію, що склалася сьогодні в Миколаївській області, можна оцінити як найнесприятливішу.

У результаті зменшення кількість сільського населення зменшується й кількість трудових ресурсів села. Разом з тим скоротилась наявна кількість трудових ресурсів сільськогосподарської галузі. Однак і наявний трудовий потенціал сільськогосподарських підприємств не використовується з достатнім рівнем ефективності. Так, установлено, що з наявного рівня запасу праці фактично використовується 61%. Наявність і раціональне використання трудових ресурсів завжди вважалися багатством підприємства, а на сучасному етапі існує безробіття.

Динаміка та склад трудових ресурсів, зайнятих у сільському господарстві Миколаївської області, наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Динаміка та склад трудових ресурсів сільського господарства Миколаївської області, у %

Трудові ресурси	1995р.	2000р.	2002р.	2008р.
Усього	100,0	100,0	100,0	100,0
в тому числі
населення у працездатному віці	59,7	56,4	54,3	54,1
особи старшого віку та підлітки до 16 років, які працюють	40,3	43,6	45,7	45,9

Так, у складі трудових ресурсів сільського господарства більшу питому вагу мають працівники у працездатному віці, але разом з тим питома вага осіб старшого віку та підлітків до 16 років, які працюють поступово збільшувалася з 40,3% у 1995 р. до 45,9% у 2008 р. Причому це збільшення відбувалось переважно за рахунок збільшення кількості осіб старшого віку зайнятих у сільському господарстві. Для того, щоб у нових ринкових умовах перетворити живий виробничий потенціал суспільства на потужну творчу силу і спрямувати її на вирішення економічних і соціальних завдань, необхідно посилити взаємодію та рівень впливу якості трудових ресурсів і ринку праці.

Якість трудового потенціалу визначається сукупністю психологічних і фізіологічних здатностей, а також можливостей виконання певних функцій у суспільному виробництві, доповнених набутим рівнем освітньої та кваліфікаційної підготовки, надбаним досвідом, соціальними цінностями й орієнтаціями працівників, включаючи їх морально-ділову надійність.

Проведений нами аналіз стану ринку праці в аграрному виробництві свідчить, що поряд з відкритим безробіттям в області зростає приховане безробіття. Утримання в сільськогосподарських підприємствах “зайвих” трудових ресурсів та зменшення попиту на робочу силу певною мірою пояснюється втраченою галузевою структурою сільськогосподарського виробництва, недостатнім розвитком трудомістких галузей, допоміжних і підсобних підприємств, низькою ціною робочої сили. Важливою якісною характеристикою трудових ресурсів аграрного сектора є рівень освіти й кваліфікації. Аналіз свідчить, що значна проблема полягає в недостатній забезпеченості кваліфікованими керівниками середньої ланки. Так, з них лише 22% мають вищу освіту, 50% середню спеціальну, 9% - незакінчену вищу і значна частина працівників (19%) має лише середню загальну освіту.

Важливим показником, що характеризує якісний склад трудового потенціалу сільського господарства, є кількість механізаторських кадрів. Аналіз свідчить, що протягом 1996-2008 рр. був наявний їх хронічний дефіцит. Так, у 1996 р. потреба перевищувала наявність на 3620 чол, а у 2008 р. - на 3097 чол. За таких обставин неабиякого значення набувають питання розробки економіко-математичних моделей, що дають змогу визначити кінцевий результат технологічного процесу задовго до його завершення, виходячи з наявних людських, матеріальних та інших ресурсів. Іншими словами, такі моделі дають можливість оптимізувати та прогнозувати планові показники виробництва через оцінку альтернатив та економію ресурсів при різних параметрах впливу.

У третьому розділі «Удосконалення ефективності використання і формування ринку трудових ресурсів у підприємствах аграрного сектору» запропонована модель стратегічного управління трудовими ресурсами в аграрних підприємствах, розроблено напрями ефективного використання трудоресурсного потенціалу в сільськогосподарських підприємствах, удосконалено механізм регулювання ринку трудових ресурсів в підприємствах аграрного сектору.

Сьогодні, на думку автора, вихідною умовою формування ринку трудових ресурсів має стати принцип досягнення і підтримки зайнятості, що передбачає наявність безробіття у соціально прийнятних межах. Мінімізація соціально припустимого рівня безробіття залежить від дієвості організаційно-економічного механізму регулювання ринку трудових ресурсів сільської місцевості, а також його складових - ринку робочих місць, що формує попит на робочу силу, і ринку робочої сили, що формує попит на робочі місця.

Ми вважаємо, що активна державна політика щодо надання допомоги з безробіття, на відміну від пасивної, має передбачати такі заходи: заохочення малого і сімейного підприємництва на максимально сприятливих умовах, завдяки яким стартовий капітал може бути частково забезпечений власникам і доповнений державними субсидіями і кредитами; забезпечення географічної мобільності населення і робочої сили шляхом надання субсидій і кредитів на переїзд із родиною з районів із надлишком робочої сили у райони, де є вакантні місця; надання кожному, хто шукає роботу, повної інформації про вакантні місця по професіях, галузях і районах, створення з цією метою загальнодоступних банків даних; оплата всіх видів послуг зв'язку з відділами кадрів підприємств, де наявні вакантні робочі місця; організація громадських робіт на будівництві житла, доріг, у сфері обслуговування; фінансування робіт молоді у приватних фірмах шляхом надання терміном на півроку власникам підприємств субсидій у вигляді оплати частини витрат на новостворені робочі місця; соціально-технічне обладнання на підприємствах робочих місць для інвалідів і виплата субсидій підприємствам за прийняття на роботу інвалідів і частково на заробітну плату; стимулювання розширення підприємницької діяльності і понаднормових робіт шляхом зниження оподаткування з прибутку й особистих доходів; здійснення заходів щодо підвищення загальноосвітнього рівня безробітних і навчання професіям, що мають стійкий попит на ринку трудових ресурсів.

На нашу думку, мотивами підвищення професійно-освітнього рівня працівників у сучасних умовах розвитку виробництва слід вважати: розширення багатосторонніх ділових, партнерських зв'язків між підприємствами і організаціями агропромислового комплексу, сільськогосподарськими і переробними підприємствами, фермерськими господарствами, зустрічі, наради, конференції, семінари; обмін досвідом, обмін делегаціями і робочими групами; спільну виробничу і наукову діяльність; розвиток і вдосконалення як двосторонніх так і багатосторонніх зв'язків, що виявляється в обміні виготовленої продукції; важливу роль при цьому можуть відігравати проведення теоретичних конференцій з участю керівників і спеціалістів підприємств чи організацій, творчих працівників, ярмарок, виставок продукції та ін., що сприяє поширенню досвіду роботи, народженню нових ідей тощо; позитивно спрацьовує і механізм регулярних двосторонніх і багатосторонніх зустрічей керівників виробництва в рамках певних домовленостей, що включає періодичне проведення нарад, дає можливість налагоджувати і реалізовувати виробничі завдання, координувати практичні дії учасників виробництва, сприяє впровадженню світового і вітчизняного досвіду, особливо організаційного, поширенню знань, культурних цінностей, зростанню престижу сільськогосподарської праці. трудовий потенціал сільський соціальний

Наголошено, що діюча політика регулювання ринку трудових ресурсів сільської місцевості повинна мати превентивний характер і включати цілий комплекс заходів щодо запобігання зростанню безробіття та його переходу в застійну форму. Найбільш важливими заходами державної політики у цій галузі є: перерозподіл наявного попиту на працю шляхом стимулювання переходу підприємств на неповний робочий день, неповний робочий тиждень тощо; бюджетне субсидування наймання додаткової робочої сили на підприємствах; зниження фактичної пропозиції робочої сили за рахунок зниження встановленого законом пенсійного віку (такий самий ефект може мати розвиток служб перепідготовки кадрів і підвищення кваліфікації); надання робочих місць, не орієнтованих на одержання прибутку, а пов'язаних із роботою в інтересах суспільства; перехід до створення системи соціального партнерства, у тому числі створення механізму вироблення тристоронніх угод (роботодавець-профспілка-держава) з метою оптимізації фонду оплати праці.

Вирішення питання раціонального використання праці працівників сільського господарства протягом року, а також забезпечення виробництва робочою силою базується на раціональному поєднанні галузей у сільськогосподарських підприємствах. Для виконання цих умов проведено постановку і розв'язання економіко-математичної задачі оптимізації галузевої структури виробництв і використання трудоресурсного потенціалу із застосуванням методу лінійного програмування стандартного симплекс-методу для персональних комп'ютерів. Оптимізація виробничої структури в господарствах області, дасть можливість досягти в проектному варіанті збільшення рівня рентабельності від 30,6% до 45,1%.

На наш погляд, ситуацію на ринку вакансій можна змінити за допомогою інвестицій, спрямованих на збільшення заробітної плати вакантних робочих місць. Це рішення буде ефективним для вакансій, що виникли через низький рівень заробітної плати і непрестижність. Для залучення внутрішніх джерел фінансування можуть бути використані податкові пільги, задіяні з метою покриття витрат, пов'язаних зі збільшенням оплати праці. Однак це вимагає вибіркового підходу.

З метою досягнення позитивного результату доцільно також надати право місцевим відділенням ДЦЗ укладати соціальні угоди з підприємствами, що активно створюють додаткові робочі місця і працевлаштовують безробітних, яких направляють служби зайнятості. Ця угода може передбачати часткове звільнення підприємства від сплати внесків до ДЦЗ за умови використання цих коштів на збільшення фонду оплати праці вакантних місць. Однак варто враховувати, що це може розширити можливості для різноманітних податкових зловживань, особливо на великих підприємствах. Невідповідність якості кваліфікації можна усунути шляхом цільового фінансування заходів з підвищення рівня кваліфікації (рис. 3).

Рис. 3. Механізм регулювання ринку вакансій

Таким чином, загальні витрати на оптимізацію ринку вакантних місць з боку ДЦЗ можна визначити як суму витрат на перепідготовку, а також збільшення фонду оплати праці. У результаті застосування практики регулювання вакантних місць збільшиться зайнятість населення і, відповідно, знизиться напруженість на ринку трудових ресурсів сільської місцевості, відбудеться частковий відплив із сегмента неформального безробіття, зростуть доходи населення, підприємства зможуть забезпечити виробничі потреби. Загальна логіка запропонованого нами вирішення проблеми ринку вакансій зображена на рис. 4.

Рис. 4 Управління регіональним ринком трудових ресурсів сільської місцевості

Для забезпечення зростання регіональної економіки, яке супроводжувалося б збільшенням зайнятості населення, необхідно:

стимулювання розвитку малого підприємництва;

залучення внутрішніх та іноземних інвестицій;

забезпечення умов матеріальної зацікавленості працівників, збільшення потреб, розширення інфраструктури для їх задоволення, а також відповідності професійного рівня працівників рівню матеріально-технічної бази.

З метою пошуку резервів збільшення продуктивності праці складено кореляційну модель залежності продуктивності праці від факторів впливу, що дасть змогу сконцентрувати управлінські зусилля на досягненні відповідної мети. Аналіз проводився за такими факторами: кількість працівників на 100 га сільськогосподарських угідь; фондоозброєність; якість ріллі; відпрацьовано людино-днів на 1 працівника; питома вага продукції рослинництва в загальній вартості валової продукції; питома вага основних фондів невиробничого призначення у загальній їх вартості. У багатофакторному аналізі використані методи: средньоквадратичного відхилення, парні та приватні коефіцієнти кореляції, величини коефіцієнтів регресії, критерій надійності. Рівень показника множинної детермінації становить 70,3%, що підтверджує висновок про істотну залежність продуктивності праці від зазначених факторів і дає можливість використовувати отриману модель для прогнозування її продуктивності, а отже, й визначення потреби в трудових ресурсах, виходячи із заданих обсягів виробництва.

Відмічено, що розробка та реалізація механізму, що регулює динамічну рівновагу попиту та пропозиції робочої сили на ринку трудових ресурсів сільської місцевості, має будуватися на принципах активної політики. У фінансовому плані вона має бути спрямована на пожвавлення економічної ситуації й інвестиційної активності в регіоні, створення умов для динамічного руху капіталу тощо. У соціальному плані - на вдосконалення системи оплати праці, професійної орієнтації і підготовки, розвиток системи соціальної допомоги й ін.

З метою посилення соціальної орієнтації економіки, досягнення ефективної зайнятості населення, що сприяє зростанню його доходів, та забезпечення необхідних умов для створення і збереження робочих місць необхідно вдосконалити механізм регулювання регіонального ринку трудових ресурсів і, зокрема, розробити програму заходів для створення та збереження робочих місць. Концепція регіональної політики управління ринком трудових ресурсів сільської місцевості має включати систему заходів, здійснюваних урядом України разом із регіональними органами виконавчої влади.

Діючий механізм регулювання ринку трудових ресурсів сільської місцевості має забезпечувати координацію довгострокових і середньострокових інвестиційних програм, державних цільових програм, програм соціально-економічного розвитку окремих регіонів, інших програмних рішень, прийнятих органами виконавчої влади на державному і регіональному рівнях, з метою підвищення ефективності витрат фінансових і матеріальних ресурсів, що направляються на створення і збереження робочих місць (рис. 5).

Головним напрямом регіональної політики у соціально-трудовій сфері, на нашу думку, є формування ефективної системи створення і збереження кадрового потенціалу в поєднанні з превентивними заходами запобігання зростанню безробіття. Цілями регулювання ринку трудових ресурсів сільської місцевості є підвищення рівня і зміна структури зайнятості населення на основі створення економічно ефективних робочих місць у перспективних сферах господарської діяльності. Основними завданнями регулювання регіонального ринку трудових ресурсів сільської місцевості, за сучасних умов мають бути: забезпечення правових, економічних та організаційних умов для створення і збереження робочих місць, розвитку кадрового потенціалу регіону; підвищення якості новостворюваних робочих місць; розвиток професійної і територіальної мобільності робочої сили; запобігання зростанню неповної зайнятості і масового безробіття, розвиток системи громадських робіт.



Рис. 5 Алгоритм реалізації механізму регулювання ринку трудових ресурсів сільської місцевості

Алгоритм реалізації механізму регулювання ринку трудових ресурсів сільської місцевості має передбачати в рамках першого етапу здійснення таких заходів: визначення потреби у створенні робочих місць; виявлення галузевих і регіональних пріоритетів у розвитку та збереженні перспективних робочих місць; формування системи організації тимчасових робочих місць на базі громадських робіт тощо. На другому етапі необхідно вирішити такі завдання: розробка й реалізація пакета цільових програм, спрямованих на створення робочих місць регіону; створення умов для підвищення якості робочих місць; стимулювання формування ефективної структури трудових ресурсів.

ВИСНОВКИ

1. Трудовий потенціал характеризує кількість, якість і міру наявної і потенціальної сукупної здатності до суспільно корисної діяльності працездатного населення при досягнутому рівні розвитку продуктивних сил і суспільно-економічних відносин і виступає як узагальнюючий показник людського фактора виробництва. Його кількісними ознаками є: чисельність працездатного населення (трудові ресурси) у працездатному і непрацездатному віці; кількість та запас робочого часу. Якісну сторону трудового потенціалу характеризують стан здоров'я, статево-вікова структура, активність працівника; рівень підготовки, свідомості і відповідальності населення.

2. Соціально-економічними факторами формування і розвитку трудового потенціалу є характер відносин власності, форми зайнятості, специфіка трудових відносин, система освіти, підготовки і перепідготовки кадрів, розподільні відносини, що охоплюють умови відтворення населення і рівень життя, особливості економічного механізму, регіональні умови господарювання територіальних суб'єктів

3. Особливістю трудового потенціалу аграрних підприємств є сукупна здатність працівників підприємств з виробництва сільськогосподарської продукції, яка мобілізується в процесі господарської діяльності та розвитку науково-технічного прогресу. Він включає в себе трудові можливості ресурсів живої праці, зайнятих на підприємствах з виробництва сільськогосподарської продукції, незалежно від їх величини, форми власності та місця розташування. Трудовий потенціал агропромислового комплексу характеризує потенціальні запаси живої праці підприємств аграрного сектора та галузей, що його обслуговують.

4.На кількість і склад робочої сили регіону впливає безліч факторів безпосереднього й опосередкованого (через продуктивність праці) впливу. Визначені фактори впливу, на наш погляд, можуть бути класифіковані наступним чином: територіальні, демографічні фактори, фактори зайнятості, виробничо-технічні, соціально-економічні й організаційні фактори. Із зазначених груп до факторів суто безпосереднього впливу можна віднести тільки демографічні. Інші, тією чи іншою мірою, впливають на чисельність працюючих через продуктивність праці. При прогнозуванні потреби регіону у трудових ресурсах необхідно враховувати що усі фактори та показники, що визначають кількісні і якісні параметри працівників, знаходяться між собою в складному взаємозв'язку і зазнають впливу конкретних особливостей регіону.

5. У сільській місцевості відбувається активний процес скорочення сільського населення і погіршення його кількісних та якісних характеристик. Значна частина населення складається з людей пенсійного віку, з нижчим рівнем освіти, ніж у промисловому секторі, без належної мотивації до праці. Відбувається масове переміщення трудових ресурсів до особистих селянських господарств з переважанням важкої ручної праці та низьким рівнем її продуктивності. Наявний трудовий потенціал сільськогосподарських підприємств не використовується з достатнім рівнем ефективності. Так встановлено, що з наявного рівня запасу праці фактично використовується 61%.

6. Вирішення питання організації раціонального використання трудових ресурсів в сільському господарстві протягом року, а також забезпечення виробництва робочою силою, базується на раціональному поєднанні галузей у сільськогосподарських підприємствах. Для виконання цих умов, проведена постановка і рішення економіко-математичної задачі оптимізації галузевої структури виробництв і використання трудових ресурсів із застосуванням метод)' лінійного програмування стандартного симплекса-методу для персональних комп'ютерів. Оптимізація виробничої структури в господарствах області, дозволить досягти в проектному варіанті збільшення різня рентабельності від 30,6% до 45,1%.

7. Для забезпечення сільського господарства кваліфікованими управлінцями і працівниками обгрунтована концепція формування сучасного кадрового потенціалу. Вона передбачає організацію роботи з випускниками сільських загальноосвітніх шкіл з метою орієнтації їх на отримання сільськогосподарських професій; вдосконалення роботи з цільової контрактної підготоки фахівців сільського господарства; організаційно-методичну роботу з керівними кадрами; перепідготовку і підвищення кваліфікації керівників та фахівців підприємств АПК; формування резерву керівників та електронного банку даних кадрового потенціалу; закріплення кадрів масових робочих професій шляхом створення належних умов проживання та праці.

8. Розробка і реалізація механізму, що регулює динамічну рівновагу попиту та пропозиції робочої сили на ринку трудових ресурсів сільської місцевості має будуватися на принципах активної політики. У державному плані вона має бути спрямована на пожвавлення економічної ситуації” й інвестиційної активності в регіоні, створення умов для динамічного руху робочої сили. У соціальному плані: удосконалення системи оплати праці, професійної орієнтації і підготовки, розвиток системи соціальної допомоги й ін.

9. Визначені фактори мотивації підвищення професійно-освітнього рівня працівників у сучасних умовах розвитку виробництва, алгоритм реалізації механізма регулювання ринку трудових ресурсів сільської місцевості який передбачає у рамках першого етапу здійснення наступних заходів: визначення потреби у створенні робочих місць; виявлення галузевих і регіональних пріоритетів у розвитку і збереженні перспективних робочих місць; формування системи організації тимчасових робочих місць на базі громадських робіт й ін. На другому етапі необхідно вирішити наступні задачі: розробка і реалізація пакета цільових програм, спрямованих на створення робочих місць регіону; створення умов для підвищення якості робочих місць; стимулювання формування ефективної структури трудових ресурсів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Думенко І.В. Фактори і чинники формування попиту на робочу силу у сільськогосподарських підприємствах / І.В. Думенко // Таврійський науковий вісник : Зб.наук. пр. - Вип. 57. - Xерсон: Айлант, 2008. - С. 274-278.

2. Думенко І.В. Ретроспектива зайнятості сільського населення в аграрних підприємствах / І.В. Думенко // Таврійський науковий вісник : Зб.наук. пр. - Вип. 63. - Xерсон: Айлант, 2009. - С. 243-249.

3. Думенко І.В. Методичні основи дослідження використання сільського трудового потенціалу / І.В. Думенко // Культура народов Причерноморья : Науч.журнал ТНУ им. В.И. Вернадского. - Сімферополь, 2009. - № 174.Т.1. - С. 112-115.

4. Думенко І.В. Підвищення якісного складу кадрового потенціалу аграрних підприємств / І.В. Думенко // Культура народов Причерноморья : Науч.журнал ТНУ им. В.И. Вернадского. - Сімферополь, 2009. - № 176. - С. 69-72.

5. Думенко І.В. Організаційно-економічні та соціальні механізми оновлення регіонального ринку трудового потенціалу підприємств АПК / І.В. Думенко // Культура народов Причерноморья : Науч.журнал ТНУ им. В.И. Вернадского. - Сімферополь, 2010. - № 177. - С. 11-14.

В інших виданнях:

6. Думенко І.В. Розвиток стратегічного управління трудовим потенціалом в аграрних підприємствах / І.В. Думенко // Стратегии развития Украины в глобальной среде : материалы ЙЙ международной научно-практической конференции, 7-9 ноября 2008 года. - Т.3. - Симферополь-Ялта: ЦРОНИ, 2008. - С. 163-166.

7. Думенко І.В. Проблеми та перспективи ефективного використання трудового потенціалу у сільському господарстві / І.В. Думенко // Ефективність бізнесу в умовах трансформації економіки : матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції. - Сімферополь-Севастополь. - 29-31 травня 2009 року. - С. 68-69.

АНОТАЦІЯ

Думенко І.В. Формування та ефективність використання трудового потенціалу аграрних підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). - Міжнародний університет бізнесу і права, Херсон, 2010.

У дисертації досліджено сутність та розкрито особливості формування трудового потенціалу на селі в сучасних умовах, фактори та чинники формування попиту на робочу силу у сільськогосподарських підприємствах, методичні підходи до ефективного використання трудових ресурсів у сільському господарстві.

Проаналізовано ретроспективу зайнятості сільського населення в аграрних підприємствах, забезпеченість сільської праці виробничими ресурсами, ефективність використання трудових ресурсів в аграрних підприємствах.

Запропоновано модель стратегічного управління трудовими ресурсами в аграрних підприємствах, розроблено напрями ефективного використання трудових ресурсів в сільськогосподарських підприємствах, удосконалено механізм регулювання ринку трудових ресурсів в підприємствах аграрного сектору.

Ключові слова: трудовий потенціал, трудові ресурси, робоча сила, управління трудовими ресурсами, зайнятість, сільське населення, аграрні підприємства.

Думенко И.В. Формирование и эффективность использования трудового потенциала аграрных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управления предприятиями (экономика сельского хозяйства и АПК). - Международный университет бизнеса и права, Херсон, 2010.

В диссертации исследованы сущность и раскрыта особенности формирования трудовых ресурсов на селе в современных условиях, факторы и факторы формирования спроса на рабочую силу в сельскохозяйственных предприятиях, методические подходы к эффективному использованию трудовых ресурсов в сельском хозяйстве.

Проанализирована ретроспектива занятости сельского населения в аграрных предприятиях, обеспеченность сельской работы производственными ресурсами, эффективность использования трудовых ресурсов в аграрных предприятиях.

Предложена модель стратегического управления трудовыми ресурсами в аграрных предприятиях, разработаны направления эффективного использования трудовых ресурсов в сельскохозяйственных предприятиях, усовершенствован механизм регулирования рынка трудовых ресурсов в предприятиях аграрного сектору.

Отмечено, что разработка и реализация механизма, который регулирует динамическое равновесие спроса и предложения рабочей силы на рынке трудовых ресурсов сельской местности, должны строиться на принципах активной политики. В финансовом плане она должна быть направлена на оживление экономической ситуации и инвестиционной активности в регионе, создание условий для динамического движения капитала и т.п.. В социальном плане - на усовершенствование системы оплаты труда, профессиональной ориентации и подготовки, развитие системы социальной помощи и др.

Автором сделано ударение, которое главным направлением региональной политики в социально-трудовой сфере есть формирования эффективной системы создания и сохранение кадрового потенциала в объединении с превентивными мероприятиями предотвращения роста безработицы. Целями регулирования рынка трудовых ресурсов сельской местности есть повышения уровня и изменение структуры занятости населения на основе создания экономически эффективных рабочих мест в перспективных сферах хозяйственной деятельности. Основными задачами регулирования регионального рынка трудовых ресурсов сельской местности, при современных условиях должны быть: обеспечение правовых, экономических и организационных условий для создания и сохранение рабочих мест, развития кадрового потенциала региона; повышение качества новосоздаваемых рабочих мест; развитие профессиональной и территориальной мобильности рабочей силы; предотвращение роста неполной занятости и массовой безработицы, развитие системы общественных работ.

Алгоритм реализации механизма регулирования рынка трудовых ресурсов сельской местности должны предусматривать в рамках первого этапа осуществления таких мероприятий: определение потребности в создании рабочих мест; выявление отраслевых и региональных приоритетов в развитии и сохранении перспективных рабочих мест; формирование системы организации временных рабочих мест на базе общественных работ и т.п.. На втором этапе необходимо решить такие задачи: разработка и реализация пакета целевых программ, направленных на создание рабочих мест региона; создание условий для повышения качества рабочих мест; стимулирование формирования эффективной структуры трудовых ресурсов.

...