Стратегія розвитку інформатизації національної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Сучасна господарська діяльність потребує значних обсягів інформації. Для задоволення цих потреб в економіці функціонує відповідна сфера - інформаційна. Ринкові відносини, що розвиваються в Україні, пов'язані, в першу чергу, з інформатизацією суспільства, стрімким зростанням попиту та пропозиції на всі види інформації, а також підвищенням якісних та кількісних вимог до змісту та форм її надання. Це первинні і водночас пріоритетні фактори розвитку цієї сфери, а також з основа змін в умовах функціонування підприємств, галузей, національної економіки в цілому. Багато в чому це стратегічна спрямованість активного розвитку і розповсюдження процесу інформатизації, визначеного, в першу чергу, як комплекс заходів технічного, економічного, соціального, культурного характеру, який направлений на повне використання вичерпного і достовірного знання в сучасних умовах.

Проблемам становлення і розвитку інформаційного суспільства і активізації процесів інформатизації економіки присвячені роботи багатьох українських учених: А.С. Агліцького, В.М. Андрієнка, Я.Г. Берсуцького, Е.Л. Богданової, А.С. Вінаріка, Л.А. Василенка, В.В. Дорофієнка, Р.М. Лепи, В.Л. Пілюшенка, О.С. Поважного, Г.Г. Почепцова, Л.О. Птащенко, О.В. Фінагіної, О.М. Щедріна та інших.

Бачення характерних рис і особливостей стратегії розвитку процесів інформатизації національної економіки знаходиться у стадії становлення. Сьогодні тільки визначаються теоретико-методологічні та методичні підходи щодо дослідження такого напряму, як формування стратегії інформатизації національної економіки, її галузей та підприємств в умовах створення глобального інформаційного простору. Багато в чому тільки окреслюється позиція, що інформатизація - це не тільки і не стільки технічний і технологічний процеси, а й у першу чергу соціально-економічний. Обґрунтування і систематизація знань про соціальні та економічні процеси інформатизації національної економіки розповсюджуються на складну піраміду відносин «людина-соціум-підприємство-галузь-держава». Тобто мають місце чітка суспільна залежність і взаємозв'язок між передумовами, характерними внутрішніми процесами, проблемами і тенденціями розвитку інформатизації національної економіки, що потребують вивчення.

Недостатнє висвітлення та наукове дослідження проблем, пов'язаних з формуванням стратегії розвитку інформатизації національної економіки, основними напрямами її функціонування, взаємозв'язками та взаємозалежностями, вимагає подальшого розвитку теоретичної бази, методичних підходів до реформування програм і планів інформатизації економіки (національного, галузевого, регіонального, місцевого і локального рівнів).

Актуальність питань стратегії розвитку інформатизації національної економіки в умовах активізації науково-технічного прогресу та світового поширення інформаційної економіки, а також недостатня їх розробленість як у теоретичному, так і в методичному аспектах обумовили вибір теми, мети, завдань і структуру дисертаційної роботи.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в уточненні теоретичних положень, розробленні методичних підходів щодо створення та успішної реалізації стратегії розвитку інформатизації національної економіки. Поставлена мета визначила необхідність розв'язання та вирішення таких завдань:

- узагальнити теоретико-методологічні основи формування стратегії розвитку інформатизації національної економіки;

- виявити перспективні напрями регулювання та розширити розуміння критеріїв оцінки стратегії розвитку інформатизації національної економіки;

- визначити сутність та розширити поняття «інформатизація», «інформаційний потенціал», «стратегія інформатизації національної економіки»;

- виконати періодизацію процесів розвитку інформатизації національної економіки;

- проаналізувати особливості стратегії розвитку процесів інформатизації в Україні та Донецькій області;

- обґрунтувати напрями і проблеми стратегії розвитку інформатизації національної економіки з використанням світового досвіду;

- вдосконалити методичні положення щодо формування основ стратегічного планування розвитку інформатизації національної економіки;

- розробити напрями оцінки та паспортизації процесів інформатизації національної економіки на рівні галузей;

- розширити показники оцінки розвитку процесів інформатизації національної економіки.

1. Теоретико-методологічні основи стратегії розвитку інформатизації національної економіки

Досліджено національну економіку у період ринкових перетворень, обґрунтовано, що стратегія розвитку процесів інформатизації національної економіки виступає в сучасних умовах як один з її найважливіших чинників, надано авторське тлумачення термінів «інформатизація», «інформаційний потенціал», «стратегія інформатизації національної економіки», визначено процес інформатизації як комплекс заходів технічного, економічного, соціального характеру, які спрямовані на повне використання вичерпного і достовірного знання в сучасних умовах.

У дослідженні проаналізовано залежність інтенсивності національних економік у сучасних умовах від темпів і характерних рис розвитку інформаційних складових. У національному господарському комплексі України загальний розвиток економічної та соціальної сфер не є постійним і не завжди носить інтенсивний характер, але неможливо не визначати тісний зв'язок та вплив процесів інформатизації національної економіки на загальні показники економічного зростання. Розвиток завжди має спрямованість, визначену метою або системою стратегічних і тактичних цілей.

Аналіз наукової літератури показав, що під інформатизацією розуміється системний процес упровадження досягнень методів інформатики і нових інформаційних технологій у суспільне життя, науково-технічні, соціально-економічні, технологічні, соціокультурні та інші інститути з метою підвищення їх ефективності, демократизації, а також гуманітаризації, гармонізації й гуманізації суспільства. Досліджено та систематизовано існуючі категоріальні дефініції терміна «інформатизація», що дозволило надати його нове, авторське визначення: це процес якісного та кількісного перетворення інформації підприємствами, населенням, суспільством на основі забезпечення повного використання достовірних, вичерпних і своєчасних знань у всіх сферах діяльності. З урахуванням такого тлумачення категорії «інформатизація» наведено стислу характеристику основних принципів розвитку процесів інформатизації в межах національної економіки, яка дає змогу визнати впливовість та значущість інформаційної складової в національному прогресі та сформувати нові погляди на можливості інтенсивного економічного зростання.

На підставі теоретичного обґрунтування доведено, що сама по собі інформатизація не повинна бути самоціллю національного розвитку. Її мета - це формування сучасного інформаційного потенціалу суспільства та відповідної йому національної економіки.

Врахування проблем та недоліків розвитку інформатизації в Україні дозволило констатувати наявність інформаційної кризи, яка одержала початок у 70-х рр. ХХ ст., що проявилося у зниженні обсягів та ефективності інформаційного обміну, стрімкому зростанні цін на інформацію та відповідні послуги. Цей процес продовжує розвиватися і посилюватися до теперішнього часу. Це стагнуюча криза, яка носить системний характер, що підтверджують проаналізовані та обґрунтовані положення: постійне зростання обсягу інформації при безперервному зниженні її якісних параметрів; підвищення цін на інформаційні продукти та послуги (без відповідного зв'язку з якісними змінами); збільшення обсягів неопублікованої інформації та документації після застосування технологічних складових інформатизації; брак методик оцінки ефективності впровадження інформатизації; відсутність комплексної оцінки інформатизації та визначення комплексних параметрів її розвитку тощо. Поширення напрямів інформатизації зумовлює нові форми впливу цих процесів на національну економіку. Наукові дослідження в даній сфері повинні достатньо стрімко реагувати на ці зміни, має формуватися та динамічно змінюватися систематизація напрямів, що регулюють розвиток процесів інформатизації (табл. 1). Визначені характеристики відповідають авторському розумінню розвитку процесу інформатизації.

Таблиця 1. Систематизація напрямів, що регулюють розвиток процесів інформатизації

Обґрунтовано критерії, що формують характерні риси процесу інформатизації як предмета і результату управлінської діяльності. Відповідний процес характеризується такими властивостями: виступаючи на певному етапі управління як предмет праці, у подальшому інформатизація перетворюється на продукт праці; має здатність тривалого і багаторазового застосування і не втрачає своїх властивостей; здатна накопичуватися; старіє і втрачає властивості з появою нових відомостей та знань; має моральний та фізичний знос; корисність та цінність залежить від уміння користувачів спрямовувати діяльність на задоволення потреб; вимагає наявності кваліфікації та системи знань і вмінь; має ефекти тиражування і одночасного використання у багатьох місцях, незалежно від мети.

Визначена та обґрунтована систематизація напрямів, що регулюють розвиток процесів інформатизації, передбачає подальше поглиблення наукових досліджень: проведення комплексного наукового вивчення інформатики та інформатизації; оцінку поточних станів процесу інформатизації національної економіки та її складових (діагностування, моніторинг, експертні дослідження, формування планів і прогнозів та інше); вивчення та поширення світового та вітчизняного галузевого досвіду інформатизації, а також позитивного досвіду інформатизації національної економіки на рівні окремих підприємств; створення матеріально-технічної бази інформатизації тощо.

Стратегія процесів інформатизації національної економіки виступає сьогодні однією з найважливіших умов функціонування і розвитку національної економіки, галузі, великих, середніх і малих підприємств.

2. Аналіз стратегічних напрямів та проблем розвитку інформатизації національної економіки

Виконано періодизацію процесів інформатизації національної економіки, проаналізовано стратегічні напрями цього процесу в Україні та Донецькій області та систематизовано ключові проблеми.

У національній економіці України виділено та охарактеризовано аграрний та індустріальний етапи, які вона послідовно проходила. Вони розрізняються за основним способом забезпечення суспільством свого існування і видами ресурсів, що використовуються і виконують головну роль при його реалізації. У даний час найрозвиненіші країни світу знаходяться на завершальній стадії індустріалізації та поступовому переході до інформаційного етапу. У такому суспільстві визначальна роль належить інформації. Вона стає стратегічним економічним ресурсом. Характер і особливості формування економічних відносин визначають способи і засоби збору, обробки, зберігання і розподілу інформації.

Таким чином, з другої половини ХХ ст. у цивілізованому світі основним, визначаючим чинником соціально-економічного розвитку суспільства стає перехід від «матеріальної економіки» до «економіки знань»; відбувається істотне збільшення значення і ролі інформації у розв'язанні практично всіх завдань національного і світового рівня. Це є доказом того, що науково-технічна революція поступово перетворюється на інтелектуально-інформаційну. Інформація стає не тільки предметом спілкування, елементом соціосередовища, але і прибутковим товаром, безумовним та ефективним сучасним засобом організації та управління суспільним виробництвом, наукою, культурою, освітою і соціально-економічним розвитком суспільства в цілому.

Визначення специфіки та характерних рис процесів інформатизації як національної економіки, так і суспільства взагалі в межах двох окреслених автором періодів надало змогу систематизувати ці проблеми та розвинути елементи державного регулювання.

Проаналізовано та виявлено особливості інформатизації в Україні та Донецькій області у третьому визначеному періоді, з 2005 р. до цього часу.

У межах проведеного аналізу визначено, що у 2007 р. в Україну було поставлено понад 2,2 млн. персональних систем, серед них настільні (1,5 млн.), портативні комп'ютери (700 тис.) сервери х86 (23 тис.). Загальне зростання у порівнянні з 2006 р. склало 44,4%, що значно вище середнього показника Центральної та Східної Європи (26,5%). За темпами зростання ринку ПК у 2006р. Україна поступилася лише Румунії та Угорщині. У 2007 р. суттєві зміни відбулися у структурі українського комп'ютерного ринку. Частка настільних систем скоротилася з 78,5 до 67,5%, а портативних - збільшилася з 20,3 до 31,4%. Такі темпи перерозподілу часток десктопів та ноутбуків були характерними для ринку України протягом двох років і, у 2008р. доля портативних ПК повинна була наблизитися до 40%.

Проведений аналіз дає підстави стверджувати, що на ринку ПК однією з головних тенденцій залишається закріплення позицій провідних локальних виробників А-брендів. У 2007 р. п'ять українських компаній поставили на ринок понад 363 тис. ПК, у тому числі, компанії: «Навігатор» - 114 645, «К-Трейд» - 83 891, «Версия-Системс» - 55 933, «Фокстрот ИТ» - 54 542, Hewlett-Packard - 54 068. Усе це свідчить про те, що Україна має тенденції, що є традиційними для всієї Європи, і нові категорії користувачів орієнтуються на техніку класу brandname (як закордонного, так і місцевого виробництва). У цей самий період динамічно зростають доходи від діяльності у сфері інформатизації. Найвагомішими сегментами інфокомунікаційної галузі є: ринок послуг рухомого (мобільного) зв'язку - 47,2%; ринок ІТ-послуг, реалізації обчислювальної техніки та обладнання і комп'ютерного зв'язку - 28,2%; ринок фіксованого телефонного зв'язку - 17,2%. Розбудова телекомунікаційної мережі, впровадження новітніх технологій та підвищення рівня платоспроможності населення є важливими чинниками зростання чисельності Інтернет-аудиторії.

Обґрунтовано, що сфера інформатизації та розвитку інформаційного суспільства як і інші сфери з 2008 р., внаслідок фінансово-економічної кризи, яка охопила усі сфери життєдіяльності суспільства та держави, зазнала значних втрат в Україні.

Досліджено особливості процесу вступу України до ВТО та визначено його неоднозначний вплив на розвиток інформатизації національної економіки. З одного боку, очікується багато змін, але сам факт вступу суттєвого впливу не зробить (стратегічні плани закордонних мереж на українському ринку значно не зміняться). Передбачається, що серед позитивних змін буде спостерігатися спрощення в сфері сертифікації, ліцензування за світовими стандартами, що надасть прозорості та демократичності ведення бізнесу на ринку інформаційних технологій. Вступ до ВТО зробить вплив на митне законодавство, в якому з'являться правила, що характерні для країн - членів даної організації.

За результатами проведеного аналізу зроблено висновки, що в Україні етапи впровадження інформаційних технологій та створення єдиного інформаційного простору сьогодні перебувають на стадії розробки. Вони визначаються Законами України «Про Національну програму інформатизації», «Про Концепцію Національної програми інформатизації». На рівні регіонів цей процес є лише на початкових стадіях, зокрема, розв'язання завдань технічного забезпечення. Регіональні концепції програм інформатизації, визначаючи і деталізуючи загальну структуру цього процесу, не дають чітких пропозицій щодо принципів його побудови та функціонування.

Доведено, що за рівнем інформатизації, якими б показниками це не вимірювалося, Україна відстає від провідних і навіть деяких країн світу, що розвиваються. Проблеми, які стримують активізацію розвитку інформатизації національної економіки, носять багатовимірний характер. Це економічні, соціальні, психофізіологічні, культурні, технічні, технологічні та інші. Більшість з них можуть бути віднесені до особливостей перехідного періоду (від індустріальної економіки до інформаційної). Основний висновок, який можна зробити на основі проведеної систематизації, - це наявність в Україні стихійної інформатизації як суспільства, так і економіки, незахищеність її основних інститутів від різних форм інформаційного тероризму, що здатне призвести до інформаційної кризи та її розповсюдження на економіку і соціальну сферу.

3. Удосконалення стратегічного розвитку інформатизації національної економіки

Визначено напрями удосконалення та поширення державного регулювання процесів розвитку інформатизації національної економіки.

Визначено, що цілі державних, регіональних та галузевих управлінських структур у процесі формування стратегічних напрямів розвитку інформатизації національної економіки повинні бути складовими елементами або лягати в основу стратегії її соціального й економічного розвитку. Можливо очікувати та оцінювати вплив на розвиток галузей, окремих підприємств, регіонів та реалізацію державної інформаційної політики.

Найбільш сумісним з ринковим аналізом є багатоступеневе планування, що адаптує даний процес до розробки стратегії розвитку інформатизації національної економіки. Рекомендовано групування етапів розробки і впровадження цієї процедури.

У структурі державного регулювання національної економіки (зокрема, розвитку процесів інформатизації) рекомендовано виділити три паралельно існуючі рівні взаємодії та відповідно три такі схеми:

- функціональна (міжвідомча): орган виконавчої влади здійснює функції управління по відношенню до даного виду діяльності незалежно від відомчого або регіонального підпорядкування організації, що здійснює цю діяльність;

- галузева (ієрархічна): орган виконавчої влади керує всіма функціями підпорядкованих йому організацій. Не зважаючи на те, що процес інформатизації різних відомств та підприємств перетинається за складом, управління їх створенням і використанням реально найчастіше здійснюється за ієрархічною відомчою схемою;

- регіональна: орган виконавчої влади регулює функції організацій та підприємств, розташованих на даній території. Повною мірою регіональна схема управління реалізується по відношенню до організацій регіонального підпорядкування, але багато функцій управління, зокрема координація діяльності, фактично здійснюються стосовно всіх суб'єктів господарювання регіону.

Виділено актуальні проблеми розробки стратегічних планів інформатизації національної економіки: відсутність єдиного критерію як прибутку для комерційних організацій, так і ефективності для некомерційних, що ускладнює вибір мети; вироблення загального перспективного бачення для держави, регіональних, галузевих органів управління, громадськості, бізнес-груп та інших представників відповідних інтересів; обмеженість власних можливостей накопичення інформації органами влади; труднощі з пошуком необхідної інформації; неточність національної та галузевої статистичної інформації; комерційна таємниця стратегії розвитку великих і середніх підприємств тощо.

Процес планування стратегічного розвитку інформатизації національної економіки вимагає формування комплексу відповідних знань і навичок. Завдання досягнення поставлених у ході стратегічного планування цілей вимагає наукового обґрунтування та розробки особливих підходів. Серед них паспортизація інформатизації, удосконалення та поширення показників оцінки інформатизації на підприємствах. Основна функція, яку буде виконувати паспорт інформатизації, - це сприяння розробці галузевої політики у сфері інформаційних технологій, у тому числі використання інформаційних технологій при формуванні ресурсів підприємств галузі та забезпечення доступу до них.

Рекомендовано структурування та наповнення паспорту інформатизації галузі за розділами: загальна характеристика галузі; загальна характеристика стану інформатизації галузі; оцінка забезпеченості галузі законодавчо-нормативними актами у сфері інформатизації; оцінка ресурсного забезпечення інформатизації; оцінка програмно-технічного, телекомунікаційного та інформаційного забезпечення підприємств промисловості, розвитку інформаційної культури та безпеки, документообігу підприємств, якості інформаційного забезпечення та перспектив його розвитку тощо. Спираючись на складові інформаційно-аналітичної діяльності галузі, запропоновано систему показників оцінки ефективності управління процесами інформатизації. За відповідними напрямами виділено такі показники: технологічні; ефективності забезпечення та використання інформаційних ресурсів; забезпеченості підприємства трудовими ресурсами та ефективності їх праці у сфері інформатизації; фінансові показники оцінки процесів інформатизації (витратні показники).

Фінансові показники оцінки процесів інформатизації дають змогу у межах галузі (підприємств) реально оцінювати ефективність процесів інформатизації, аналізувати динамічні зрушення, визначати недоліки та позитивні зміни. Розширено такі фінансові показники оцінки процесів інформатизації (витратні показники).

Собівартість одиниці інформаційної продукції (Сіп). Визначається як сума витрат, що пов'язана з підготовкою, створенням, накопиченням, передачею і реалізацією інформаційної продукції:

,

де М0 - вартість основних матеріалів, що витрачаються на одиницю інформаційної продукції (папір, диски, барвники і т.д.), грн.; Зо - основна заробітна плата інженерно-управлінських робітників, що безпосередньо беруть участь у підготовці і виробництві одиниці даного виду інформаційної продукції, грн.; Зі - прямі витрати інформаційної служби (без вказаних вище витрат на заробітну плату та основні матеріали) на одиницю даного виду інформаційної продукції, що пов'язані з пошуком, отриманням, обробкою, передачею і впровадженням інформації, грн.; Сні - сума накладних витрат , що пов'язані з виробництвом інформаційної продукції та експлуатацією інформаційної системи, у тому числі амортизаційні, витрати на електроенергію, утримання управлінського і допоміжного персоналу інформаційної служби, проведення науково-дослідної роботи, організацію науково-технічної пропаганди і реклами тощо, грн.

Позитивним вважається зменшення наведеного показника в динаміці.

Витрати на утримання одного робітника, який здійснює діяльність у сфері інформаційного забезпечення та обслуговування організації (Суп). Визначається відношенням загальної суми витрат на утримання апарату інформаційного забезпечення на підприємстві, в об'єднанні (враховуючи витрати на заробітну плату персоналу, канцелярські, відрядження та інші адміністративно-управлінські витрати, а також такі, що пов'язані з експлуатацією різних засобів інформаційного забезпечення (організаційної техніки, управлінської праці) до середньоспискової чисельності робітників апарату управління:

,

де Саін - загальна сума витрат на утримання апарату інформаційного забезпечення на підприємстві, у галузі; Ру - середньоспискова чисельність робітників апарату управління.

Обсяг витрат на утримання одного робітника, який здійснює діяльність у сфері інформаційного забезпечення та обслуговування організації. Залежить від специфіки роботи підприємства. Позитивним вважається зменшення наведеного показника в динаміці.

Рентабельність процесів інформатизації інформаційної діяльності (). Цей показник характеризує ефективність інформатизації та відображає, скільки отримано прибутку від проведення цих процесів на підприємстві на 1 грн. понесених витрат. Розраховується як відношення фінансового результату від процесів інформатизації до витрат, які пов'язані із забезпеченням інформаційними ресурсами та обслуговуванням засобів інформатизації (оргтехніки, ЕОМ) на підприємстві, за допомогою формули:

,

де Під - фінансовий результат (прибуток, збиток) від процесів інформатизації; Від - витрати, які пов'язані із забезпеченням інформаційними ресурсами та обслуговуванням засобів інформатизації (оргтехніки, ЕОМ) на підприємстві.

Позитивною тенденцією є збільшення даного коефіцієнта у динаміці.

Коефіцієнт покриття інформаційних активів (Кпі). Показує, на яку величину 1 грн. чистого доходу від впровадження засобів інформатизації (оргтехніки) покриває інформаційні активи.

Розраховується як відношення чистого доходу від впровадження та застосування засобів інформатизації до середньорічної вартості інформаційних активів підприємства:

,

де Чд - чистий доход від впровадження та застосування засобів інформатизації; Аі - середньорічна вартість інформаційних активів підприємства.

Позитивним є збільшення даного коефіцієнта у динаміці.

Коефіцієнт окупності інформаційних витрат (Коів). Показує, яка величина інформаційних витрат припадає на 1грн. чистого доходу від діяльності у сфері інформатизації. Розраховується як відношення середньорічних витрат, що пов'язані із забезпеченням та обслуговуванням інформаційних процесів підприємства, до чистого доходу (результату) інформаційної діяльності:

,

де Вср - середньорічні витрати, які пов'язані із забезпеченням та обслуговуванням інформаційних процесів підприємства; ЧДі - чистий доход від інформаційної діяльності.

Позитивною тенденцією є зменшення даного коефіцієнта у динаміці.

Наведену систему показників оцінки ефективності управління діяльністю у сфері інформатизації доцільно використовувати як інформаційну базу при розробці планів та програм інформатизації галузі, регіону та національної економіки.

Висновки

інформаційний економічний стратегічний

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування та практичне розв'язання актуальної наукової проблеми, пов'язаної з формуванням положень щодо комплексного підходу до створення стратегії розвитку інформатизації національної економіки та її складових, рекомендовано напрями оцінки та паспортизації процесів інформатизації, розширено показники оцінки відповідних процесів за умов формування ринкової економіки України.

У результаті проведеного дослідження у дисертаційній роботі сформульовано такі висновки.

1. Обґрунтовано, що недостатнє висвітлення та несформованість комплексних наукових досліджень питань розвитку процесів інформатизації передбачає формування засад з розробки стратегічних планів та програм (на рівні суспільства, регіонів, галузей, підприємств), а також потребує теоретико-методологічного визначення комплексності процесів інформатизації національної економіки.

2. Розроблено теоретико-методологічні основи стратегії розвитку інформатизації національної економіки на основі аналізу вітчизняного та світового досвіду та визначено послідовність трансформації суспільства від індустріального з економіко-теоретичною парадигмою до постіндустріального - інформаційного суспільства, парадигмою якого стає людина у всьому багатстві здібностей і потреб, а інформація як знання перетворюється на стратегічний ресурс. Постсоціалістичний перехідний процес трансформує економіку від централізовано-керованої до ринкової. Але проблеми такого двобічного напряму розвитку не вивчаються в їх взаємодії на рівнях ані макроекономіки, ані прикладних економічних досліджень.

3. Визначено первинні контури та перспективні напрями розвитку моделі економіки України, що дозволяють систематизувати найбільш загальні з них. Це, в першу чергу, поступове ускладнення елементів ринкової економіки, відповідних сучасним високорозвиненим економікам; активізація розвитку ринків та їх поступове розширення (нові сегменти, послуги, товари); прискорене формування інформаційного ринку (зростання обсягів інформаційних послуг у 2003-2007 рр. у 4,5 раза); прискорення розвитку процесів інформатизації національної економіки, стрімка соціалізація усіх ринкових процесів і явищ та інші напрями.

4. Сформульовано визначення економічних категорій «інформатизація», «інформаційний потенціал», «стратегія інформатизації національної економіки», адекватні сучасним уявленням системи управління, які розширюють можливості аналізу процесів розвитку основ стратегічного та тактичного планування. Надано розширене визначення складових процесу інформатизації - технічної, технологічної, соціальної, економічної, культурологічної та інших, які впливають на якісні та кількісні показники розвитку національної економіки.

5. Доведено, що розвиток національної економіки та процесів її інформатизації в України протікає достатньо послідовно, що надає змогу виявлення та аналізу відповідних етапів. Окреслення складових цих етапів востребувані в межах науково-технічної діяльності та формують інформаційну базу для вивчення комплексу факторів, що їх зумовили; для корегування траєкторії стратегічних планів та програм, діагностування через інструментарій стратегічного планування і загального державного та регіонального регулювання розвитку інформатизації національної економіки.

6. Обґрунтовано, що сьогодні фактично відсутня статистика розвитку процесів інформатизації, не визначаються її окремі процеси в межах національної економіки, що доводять аналіз та систематизація процесів інформатизації в України та Донецькій області. Але ті дані, що надані органами державної та регіональної статистики, свідчать про стійке зростання обсягів попиту на послуги інформатизації, нові технічні засоби, програмні продукти, висококваліфіковану робочу силу тощо, а також збільшення їх пропозиції.

7. Систематизовано напрями і проблеми стратегії розвитку інформатизації національної економіки. Інформатизація, котра здійснювалась в Україні, не має чітко вираженого системного та послідовного характеру, що сприяло розвитку цілої низки проблем та негативних процесів, найбільш важливими з яких є такі: відсутня єдина концепція стратегії розвитку інформатизації національної економіки; не сформовані її теоретичні та методологічні основи; відсутня оцінка реальної ситуації та поточних станів розвитку ринкового середовища, що не дає змоги науково обґрунтовувати (з урахуванням дії економічних законів) плани і прогнози розвитку галузей, окремих підприємств та суспільства в цілому; ринкові перетворення, що здійснювались, не мали орієнтації на чіткий економічний ефект, не були спрямовані на формування моделі інформаційної економіки; відсутність стратегії розвитку інформатизації національної економіки сприяла браку реальних індикаторів та критеріїв оцінки ефективності процесів.

8. Розроблено методичні положення щодо вдосконалення основ стратегічного планування інформатизації національної економіки. Стратегічне планування повинне виконувати комплекс відповідних функцій: методологічних, методичних, аналітичних, науково-технічних та пізнавально-виховних. За допомогою останнього можливе розв'язання низки проблем національного та галузевого характеру і є реальною допомогою на рівні окремих підприємств.

9. Обґрунтовано та рекомендовано напрями поширення інформаційної бази за рахунок впровадження паспортизації процесів інформатизації на рівні галузі з метою комплексного формування стратегії інформатизації національної економіки на підставі збалансованого розвитку ринкового середовища.

10. Запропоновано удосконалення оцінки процесів інформатизації на рівні підприємства шляхом введення комплексу показників, що дають змогу визначати самостійні ефекти від діяльності технічних засобів, роботи персоналу, соціальних проблем, особливостей та недоліків документообігу тощо. Використання системи нових комплексних знань з розвитку процесів інформатизації востребувані для практичної розробки державної та регіональної політики, імітаційних моделей і різних сценаріїв альтернативних варіантів урядової політики.

Література

1. Гафіяк А.М. Інформаційне забезпечення системи управління персоналом / А.М. Гафіяк // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць. - Т. ІІІ, вип. 218. - Дніпропетровськ, 2006. - С. 937 - 942.

2. Гафіяк А.М. Особливості та проблеми розвитку інформатизації в реаліях національної економіки / А.М. Гафіяк // Особливості регулювання в державному секторі економіки: зб. наук. праць Донецького держ. ун-ту управління. - Т. VII, вип. 73. - Донецьк, 2006. - С. 160 - 165.

3. Гафияк А.М. Социальные аспекты процессов информатизации национальной экономики / А.М. Гафіяк // Економіка і регіон: наук. вісн. - Полтава, 2007. - №4(15). - С. 94 - 96.

4. Гафіяк А.М. Вплив інформатизації на розвиток національної економіки / А.М. Гафіяк // Економіка і регіон: наук. вісн. - Полтава, 2008. - №1(16). - С. 61 - 63.

5. Гафіяк А.М. Проблеми удосконалення розвитку процесів інформатизації національної економіки / А.М. Гафіяк // Економіка і регіон: наук. вісн. - Полтава, 2008. - №3(18). - С 92 - 96.

6. Гафіяк А.М. Особливості формування стратегії інформатизації національної економіки України / О.В. Фінагіна, А.М. Гафіяк // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць. - Т.І, вип. 244. - Дніпропетровськ, 2008. - С. 249 - 253.

7. Гафіяк А.М. Систематизація проблем розвитку процесів інформатизації національної економіки / А.М. Гафіяк, О.В. Фінагіна// Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць. - Т.ІІІ, вип. 245. - Дніпропетровськ, 2008. - С. 568 - 572.

Размещено на Allbest.ru