Формування та використання людського капіталу в аграрній сфері регіону України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Білоцерківський національний аграрний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Формування та використання людського капіталу в аграрній сфері регіону України

Гадзало А.Я.

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Біла Церква - 2010

Вступ

Актуальність теми. В умовах становлення в Україні соціально-ринкової економіки, гуманізації виробництва, переходу його до інтенсивного типу розвитку зростає роль досліджень щодо формування та використання людського капіталу. Розвиток інтелектуальних продуктивних сил та посилення впливу інноваційно-інформаційних чинників сприяє формуванню нової соціально-економічної ролі людини в сучасній економіці та потребує відповідних досліджень. Однак, у нинішній аграрній економіці формування та використання людського капіталу відбувається на такому кількісному та якісному рівні, який не лише не відповідає вимогам нового типу розвитку виробництва, а й характеризується зниженням його якості, ефективності використання, посиленням кадрової, соціально-психологічної та демографічної кризи, повільною адаптацією до ринкових умов, недостатньою інноваційною та підприємницькою мотивацією працівників. Вирішення зазначених проблем потребує розробки нових підходів до формування і підвищення ефективності використання людського капіталу на основі комплексних рішень, поліпшення соціальної сфери та соціальних відносин, підвищення зайнятості через збільшення інвестицій у людський капітал. Актуальність теми дослідження зумовлена також невирішеністю питань економічного змісту та ролі людського капіталу в аграрній економіці, відсутністю соціально-економічного механізму його регулювання, формування і використання, а також кадрового забезпечення.

Дослідження проблем відтворення та використання людського капіталу набуло свого розвитку лише у 60-ті роки ХХ ст. Серед іноземних учених класичного і неокласичного напряму, які вивчали цю проблему, найбільш відомі У.Д. Баумоль, Д.Р. Блазі, Г.С. Беккер, Д.М. Кейнс, А. Маршалл, У. Петті, А. Сміт, Дж. Стіглер, Т.У. Шульц. Питання функціонування людського капіталу є предметом дослідження також багатьох вітчизняних учених, зокрема А. Близнюка, Д. Богині, О. Грішнової, М. Долішнього, С. Климка, А. Колота, П. Макаренка, Л. Нападовської, О. Онищенка, В. Онікієнка, В. Поплавської, Ж. Поплавського, Д. Полозенка, Л. Семів, О.Стефанишина, Л. Харкянена, А. Чухна, а в аграрному секторі економіки - О. Бородіної, Л. Михайлової, О. Риковської, П. Саблука, В. Юрчишина та ін.

Однак, багато теоретичних і практичних питань є дискусійними й потребують поглиблених досліджень, зокрема щодо особливостей відтворення та використання людського капіталу в аграрному секторі економіки, механізму його оновлення в умовах соціально-ринкового середовища, посилення кризи у галузі, що зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана з тематикою наукових досліджень Інституту регіональних досліджень НАН України, зокрема, виконанням науково-дослідних тем: «Моделі регіональної соціально-економічної політики: концептуальні підходи до формування та методи реалізації» (№ державної реєстрації 0102U000424) - автором запропоновано принципи управління процесами міжрегіональних інтеграційних взаємодій; «Інтелектуально-інноваційний розвиток регіону в умовах реалізації євро інтеграційної стратегії України» (№ державної реєстрації 0109U006624) - автором визначено науково-методичний інструментарій оцінки конвергенції інноваційного розвитку регіонів.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне і методичне обґрунтування економічної природи людського капіталу та особливостей формування в аграрному секторі економіки, розробки пропозицій щодо удосконалення соціально-економічного та інституціонального механізму його удосконалення і використання як пріоритетного чинника підвищення ефективності економіки.

Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:

поглибити економічний зміст категорії «людський капітал» з позиції його ролі в сучасній аграрній економіці та з позиції відтворення;

узагальнити особливості відтворення і використання людського капіталу в умовах інтенсифікації та комерціалізації сільського господарства, а також адаптації та диференціації в нових умовах соціально-економічних та інституціональних відносин;

обгрунтувати систему показників, які характеризують формування і використання людського капіталу та розробити методичні підходи до визначення його вартості й напрямів використання цієї категорії для удосконалення механізму господарювання;

узагальнити об'єктивні тенденції та закономірності формування, розподілу та використання людського капіталу в сільському господарстві;

запропонувати важелі соціально-економічного й інституціонального механізму відтворення та мотивації людського капіталу в сільському господарстві;

обґрунтувати напрями підвищення якості людського капіталу на основі збільшення обсягу інвестицій та розвитку соціальної сфери;

розробити заходи щодо формування кадрового потенціалу сільськогосподарських підприємств і використання нових форм підвищення мотивації працівників аграрного сектору.

Об'єктом дослідження є соціально-економічні процеси формування та використання людського капіталу в аграрній сфері.

Предметом дослідження є соціально-економічні відносини, зв'язки, процеси, тенденції, явища, закономірності та їх особливості, які виникають за умов формування й ефективного використання людського капіталу в аграрному секторі.

Методи дослідження. Методологічну та теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять наукові праці провідних іноземних і вітчизняних науковців класичного та неокласичного напряму, вчених економістів-аграрників, а також законодавчі, правові, нормативні матеріали України. Їх аналіз та критичне осмислення дозволило поглиблено розглянути сутність людського капіталу, особливості, тенденції та закономірності розвитку, основні елементи соціально-економічного й інституціонального механізмів його формування та використання.

Для досягнення поставленої мети використано відповідну систему методів дослідження. Історико-економічний метод застосовано при узагальненні еволюції підходів до формування людського капіталу на рівні виробництва, структурно-функціональний метод - для дослідження людського капіталу як структурно відокремленої складової цілісної системи капіталів, в якій кожний елемент має конкретне функціональне призначення. За допомогою статистичного та графічного методів досліджено стан і тенденції розвитку людського капіталу в аграрній економіці регіону. Кореляційно-регресійні методи дозволили встановити залежність вартості людського капіталу від окремих факторів. На основі порівняльного аналізу виявлено деградаційні процеси у якісному рівні людського капіталу в сучасних умовах. Абстрактно-логічні оцінки використано для розробки прогнозних варіантів зайнятості сільського населення. Монографічний метод застосовано при вивченні досвіду організації моніторингу кадрового забезпечення.

Інформаційну базу дослідження становили законодавчі та нормативні документи з питань проведення аграрної реформи, соціально-економічного і демографічного розвитку села, статистичні та аналітичні матеріали Держкомстату України, Міністерства аграрної політики України, програми соціально-економічного розвитку АПК України та Львівської області, дані Головного управління статистики у Львівській області, а також власні спостереження та розрахунки автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в узагальненні теоретичних засад і розробці методичних рекомендацій щодо удосконалення процесу формування та використання людського капіталу в аграрній економіці регіону:

вперше:

розроблено механізм підвищення зайнятості та поліпшення використання людського капіталу через активізацію кооперативного руху, диверсифікацію діяльності підприємств АПК і створення інформаційно-консультаційних центрів, що сприятиме забезпеченню зайнятості населення, впровадженню інновацій та раціональному використанню унікального ресурсного потенціалу регіону;

удосконалено:

організаційні підходи до формування та ефективного використання людського капіталу аграрних підприємств шляхом впровадження системи кадрового моніторингу, відновлення служби управління персоналом, формування резерву керівників і фахівців;

науково-прикладні засади інвестування у людський капітал аграрної сфери регіону через раціоналізацію структури доходів сільського населення, стимулювання підприємств до розвитку інноваційного середовища, виробничих та інфраструктурних об'єктів у сільській місцевості;

набули подальшого розвитку:

теоретична сутність людського капіталу регіональної аграрної економіки, який є не лише сукупністю якісних характеристик людського капіталу окремих підприємств, а створюється під впливом властивих йому історично-етнічних, географічних, природних та інших умов, а також інформаційної культури, віртуальної мобільності творчих індивідів, що зумовлюють вищий дохід у формі заробітної плати, прибутку або національного доходу країни;

методичні підходи до визначення вартості людського капіталу через обчислення його прибутковості з відповідною поправкою на кваліфікацію та капіталізації отриманого доходу у вартість, що дозволить об'єктивно визначати показники ефективності аграрного виробництва та величину національного багатства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в опрацюванні рекомендацій і пропозицій щодо здійснення активної соціальної молодіжної політики з метою як нарощування, так й інноваційного використання людського капіталу в регіональній та національній економіці. Вони можуть бути застосовані для удосконалення системи зайнятості, а також органами влади на рівні районних та обласних рад, державних адміністрацій, управліннями агропромислового розвитку для удосконалення процесів формування та використання людського капіталу в аграрній економіці, активізації аграрного підприємництва та альтернативних видів діяльності на селі, підвищення зайнятості, доходів і рівня життя сільського населення.

Розроблені заходи щодо підвищення зайнятості через кооперацію і диверсифікацію аграрного виробництва та раціонального використання унікального ресурсного потенціалу регіону були враховані Головним управлінням економіки Львівської обласної державної адміністрації при розробці Програми економічного, соціального та культурного розвитку області на 2010 р. (довідка № 5/28-2892/0/2-10/3-17 від 31.05.10 р.).

Результати дисертаційної роботи прийняті Головним управлінням агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації при розробці організаційних заходів щодо ефективного використання людського капіталу аграрних підприємств шляхом впровадження системи кадрового моніторингу, відновлення служби управління персоналом, формування резерву керівників і фахівців (довідка № 19-01/118 від 26.05.10 р.).

Результати досліджень впроваджено у навчальний процес Львівського національного аграрного університету при викладанні дисциплін «Управління персоналом», «Економіка праці», «Державне регулювання економіки» (довідка № 01-35-01/2 від 28.05.10 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, у якій викладено авторські розробки щодо формування та ефективного використання людського капіталу в аграрному секторі економіки. Опубліковані наукові праці за темою дисертації містять положення, висновки та пропозиції, які сформульовані автором і відображають його особистий внесок у теорію та практику формування і використання людського капіталу.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації апробовані в методичних розробках, рекомендаціях і пропозиціях, викладені у статтях, впроваджені в систему освіти, науки, сферу зайнятості України.

Основні теоретичні та практичні положення і результати дослідження доповідались на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних семінарах, конференціях, зокрема: науково-практичній конференції. «Наука: теорія і практика» (Дніпропетровськ, 6-12 серпня 2009 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Восточное партнёрство» (Дніпропетровськ, 7-15 вересня 2009 р.), найковій конференції «Научные исследования и их практическое применение: современное состояние и пути развития» (Одеса, 5-17 жовтня 2009 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковані в 10 одноосібних наукових працях у фахових виданнях загальним обсягом 2,8 друк. арк. та 3 тезах конференцій обсягом 0,3 друк. арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертація викладена на 211 сторінках комп'ютерного тексту, з них 188 сторінок основного тексту. Вона складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 175 найменувань, містить 31 таблицю, 18 рисунків, 7 додатків.

1. Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, ступінь розробки наукової проблеми, мету і завдання дослідження, визначено його об'єкт, предмет, сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі - «Теоретико-методичні засади формування та використання людського капіталу регіональної аграрної економіки» - обґрунтовано сутність категорії «людський капітал» та визначено чинники впливу його використання в аграрному секторі, систематизовано особливості відтворення людського капіталу в аграрній економіці, розроблено методичні засади економічної оцінки цих процесів.

На основі узагальнення результатів дослідження економічної природи людського капіталу обґрунтованим є висновок, що людський капітал - це особлива форма функціонування людського фактора, сукупність численних якостей людини, які дозволяють їй одержувати дохід. Ця категорія може бути поглиблена як через врахування особистісних характеристик, так і можливостей людини використати їх для підвищення ефективності виробництва, економії ресурсів в обміні, розподілі й споживанні, забезпеченні ефективного способу життя і зростання доходів.

Головна особливість людського капіталу регіону визначається тим, що він водночас є базовим фактором виробництва і вартістю запасу особистісних продуктивних здібностей індивідів. При визначенні регіонального людського капіталу доцільно враховувати, що він формується й розвивається під впливом особливостей регіону (економіко-географічного розташування, природних ресурсів, структури і спеціалізації господарств, екологічних, соціальних, культурних та економіко-технічних проблем, ролі в національному і міжнародному поділі праці) та характеризує реальне використання вроджених і набутих продуктивних здібностей, знань, інформації й інформаційної культури, таланту, мотивації та мобільності у трудовій і підприємницькій діяльності та забезпечує віддачу у вигляді вищого доходу в різних його формах (заробітної плати, прибутку, ренти, процента).

Аналіз особливостей формування і використання людського капіталу в аграрному секторі економіки дозволив встановити, що цей капітал має ту саму економічну сутність, що і в інших галузях національного господарства, використовується на тих принципах, проте тут він відтворюється в умовах складного біологічного, сезонного, значною мірою ризикованого виробництва, із високим рівнем диверсифікації праці, прив'язаністю до місця проживання, особистого господарства, що характеризується складними процесами формування рівня життя і демографії.

Необхідними умовами відтворення людського капіталу в досліджуваній галузі є забезпечення здорового способу життя селян, їх орієнтація на економію ресурсів, додаткові види виробництва та праці, що вимагає відповідних знань і практичних навиків щодо використання принципів і норм товарного обігу, оподаткування, важелів регулювання ринку праці, ефективних форм організації виробництва, обліку та фінансової діяльності.

Встановлено діалектичний взаємозв'язок між якістю життя і відтворенням людського капіталу. Відставання якості життя селян, поширення бідності негативно позначаються на якості людського капіталу, що переконливо доведено у дослідженнях вітчизняних науковців. Тому подолання сільської бідності в сучасних умовах стає найважливішою передумовою удосконалення і формування людського капіталу.

При формуванні системи показників відтворення і використання людського капіталу доцільно забезпечити їх максимальну відповідність економічній природі цієї категорії, особливостям його відтворення в аграрній економіці. Особливого значення набуває обчислення вартості (грошового вираження) людського капіталу, який можна використовувати при визначенні вартості сукупних ресурсів підприємств, галузей, регіонів, при розрахунку національного багатства, для різних внутрішньогалузевих і міжгалузевих порівнянь показників ефективності їх використання. Ці показники доцільно структурувати наступним чином: перша підсистема - характеризує формування людського капіталу, друга - ефективність його використання, третя - взаємозалежність між різними показниками цих підсистем.

У другому розділі - «Сучасні тенденції формування та використання людського капіталу в аграрному секторі регіону» - здійснено оцінку потенціалу розвитку та нагромадження людського капіталу в регіоні, систематизовано та проаналізовано якісні складові людського капіталу аграрної економіки, обґрунтовано соціально-економічні умови відтворення й використання людського капіталу в сучасних умовах господарювання.

Встановлено, що у Львівській області протягом аналізованого періоду частка економічно активного населення скоротилася на 5,8 %. Так, якщо у 2000 р. економічно активне населення області становило 1249,5 тис. осіб, то у 2008 р. - 1182,7 тис. осіб. Чисельність зайнятого населення за цей період зменшилась на 0,4%.

Структура зайнятого населення у регіоні за видами економічної діяльності у 2008 р. Була такою: у сільське, лісове, рибне господарство та мисливство залучено 17,5 % зайнятих; у промисловість і будівництво - 22,3; у сферу послуг - 60,2, освіту - 9,6, охорону здоров'я - 7,8, на транспорті та зв'язку - 7,0, в інших галузях - 16,4 %. Отже, встановлено, що за період дослідження у Львівській області зайнятість у сфері послуг переважає чисельність зайнятих у матеріальному виробництві. Так, якщо у 2000 р. 43,5% загальної кількості найманих працівників припадало на матеріальне виробництво, то у 2008 р. цей показник становив лише 32,2%, а у сфері послуг - відповідно 56,5 і 67,8 %.

Трансформаційні процеси в аграрному секторі України зумовили формування інституту приватної власності на землю та засоби виробництва, посилення конкуренції на ринку, помітне скорочення участі держави в управлінських і розподільчих функціях, сприяли утворенню принципово інших моделей побудови і ведення господарської діяльності кожним господарюючим суб'єктом. Приватний економічний інтерес став домінувати у прийнятті будь-яких управлінських і господарських рішень, внаслідок чого суб'єкти господарювання почали докорінно змінювати свою спеціалізацію. Наслідком такої господарської діяльності стало значне скорочення поголів'я худоби та птиці. Так, у 2008 р. порівняно з 2000 р. у сільськогосподарських підприємствах Львівської області поголів'я великої рогатої худоби зменшилося у 3,6 раза; корів - від 36,1 до 3,4 раза; коней - у 8,3 раза. Поголів'я овець і кіз у 2000-2008 рр. має тенденцію до росту - від 0,7 тис. голів у 2000 р. до 1,5 тис. голів у 2008 р., свиней - у 3,5 раза, птиці - у 7,4 раза. Водночас, у сільськогосподарських підприємствах області утримується лише п'ята частина худоби, а основна маса поголів'я зосереджена у господарствах населення. У структурі посівних площ овочі займають приблизно 0,5%, а виробництво картоплі нині практично зосереджене у господарствах населення.

Такі зміни в галузевій структурі сільськогосподарських підприємств спричинили негативні соціальні наслідки (табл.1).

Таблиця 1 Зрушення в зайнятості економічно активного сільського населення Львівської області у віці 15-70 років

Джерело: складено і розраховано за даними Головного управління статистики у Львівській області.

З наведених даних можна зробити такі висновки: трансформаційні процеси в аграрному секторі зумовили руйнацію виробничих сил села через розформування сільськогосподарських, міжгосподарських і агропромислових підприємств, філій міських промислових виробництв, підсобних цехів і промислів; припинила існування або звузила свої функції значна частина об'єктів соціальної сфери; практично повністю була ліквідована системи побутового обслуговування сільського населення; погіршилося транспортне обслуговування сільських населених пунктів; згорнулося соціальне будівництво та спорудження інженерних мереж (що найбільш гостро проявилося у малих поселеннях); унаслідок руйнівних процесів існуюча система робочих місць на селі протягом 1991-2008 рр зазнала надзвичайно складної трансформації, що спричинило майже удвічі скорочення зайнятості сільського населення; в галузях суспільного сектора аграрної економіки ця тенденція продовжує спостерігається й нині. У сільській місцевості області проживає майже 0,5 млн осіб в економічно активному віці, більшість із них зайняті в особистому селянському господарстві, тобто працюють неповний робочий день або сезонно. При цьому близько 40 тис. осіб офіційно зареєстровані як безробітні. Слід зазначити, що 30 % сільського населення Львівської області виїхало в пошуках заробітків за кордоном.

Отже, високий рівень офіційного і прихованого безробіття негативно впливає на демографічні процеси, підриває перспективу подальшого розвитку сіл, має далекосяжні негативні наслідки для всієї сільської місцевості. Щоб загальмувати інерційні негативні демографічні процеси, необхідно розробити і реалізувати комплекс різнопланових заходів, зокрема: створити додаткові робочі місця на діючих підприємствах; сприяти організації великотоварного сільськогосподарського виробництва, насамперед тваринництва; наблизити до місць вирощування продовольчої сировини підприємства з її переробки, створити агропромислові комбінати із завершеним циклом виробництва продукції; частково розміщувати підприємства з виробництва будівельних матеріалів і виробів, промислові цехи, філії міських виробничих структур у сільській місцевості; підтримувати розвиток малого і середнього підприємництва на селі, збільшення кількості підприємницьких структур у соціальній сфері; формувати різні типи сільськогосподарських кооперативів; популяризувати можливі напрями диверсифікації галузевої і продуктивної зайнятості сільського населення, здійснювати кластеризацію економічної діяльності й обслуговування в сільській місцевості; поліпшувати соціально-культурні, житлово-комунальні, освітні, медичні та інші умови життя в сільських населених пунктах; покращувати комунальне облаштування сільського житлового фонду та інженерний благоустрій сіл; розбудовувати міжселищну інженерно-транспортну інфраструктуру, розвивати транспортне забезпечення сільських територій тощо.

Дослідження стану кадрового забезпечення сільськогосподарських підприємств України (табл. 2) показало, що трансформаційні процеси у галузі зумовили скорочення чисельності керівників і фахівців вищої ланки управління сільським господарством на 45,1 % та керівників середньої ланки на 56,8 %, має місце неукомплектованість штатних місць керівників і фахівців сільгосппідприємств на 3,31 %.

При цьому високий рівень плинності кадрів, насамперед серед працівників інженерно-технічної служби, ветеринарії, зоотехнії.

Таблиця 2 Стан кадрового забезпечення сільськогосподарських підприємств України

Джерело: розраховано за даними Мінагрополітики України.

Деградація людського капіталу проявляється у кризі демографічної ситуації на селі. Так, за півстоліття народжуваність сільського населення досліджуваної області знизилася із 23,5 народжених на 1000 осіб населення до 12,2 у 2008 р., а смертність зросла з 13,1 померлих на 1000 осіб до 16,9. Основними причинами є: на макроекономічному рівні - наростання інфляційних процесів, низький рівень мінімальної заробітної плати, відсутність державних форм соціальної підтримки селян, посилення диспаритету цін; на мікрорівні - негативно спрацьовує сам природний людський фактор.

Формування і підвищення якості людського капіталу в аграрній економіці та подолання його деградації залежить від багатьох факторів, насамперед від якості життя. Найбільш важливим індикатором рівня якості життя сільського населення є його чисельність. Так, у Львівській області в 1959 р. у селах проживало 1290,1 тис. осіб; 1970 р. - 1280,1, 2002 р. - 1067,8, 2005 р. - 1038,2 тис., а на початок 2009 р.- 1010,3 тис. осіб. Фактично за досліджуваний період чисельність сільського населення області скоротилися майже на третину. Водночас, у період з 2005 по 2008 р. кількість працюючих у сфері сільського господарства знизилася з 212,9 тис. до 177,3 тис. осіб. Рівень зайнятості сільського населення за останні роки підвищився за рахунок збільшення чисельності працюючих за наймом і кількості фермерських господарств та господарств сімейного типу.

У третьому розділі - «Соціально-економічний механізм формування та використання людського капіталу в аграрному секторі регіону» - обґрунтовано напрями підвищення зайнятості сільського населення в аграрному секторі регіону, визначено організаційно-економічні засади підвищення ефективності використання людського капіталу в нинішніх умовах розвитку галузі на основі формування кадрової політики, розроблено заходи щодо активізації інвестиційного забезпечення його розвитку.

Дослідженням встановлено, що у процесах зайнятості людського капіталу в аграрній економіці Львівської області спостерігається кілька тенденцій. З одного боку, зниження зайнятості населення у сільськогосподарському виробництві, скорочення обсягів будівельних робіт, соціальної сфери, що супроводжується зменшенням кількості об'єктів докладання праці селян, загостренням питань використання населення, що вивільнюється, а з іншого - помітно зросло трудове навантаження в особистих господарствах.

У цих умовах формування людського капіталу потребує створення адекватного механізму підвищення зайнятості та поліпшення його використання. У дисертації обгрунтовано перспективні напрями розвитку аграрного виробництва у досліджуваному регіоні. Так, на основі врахування показників виробництва валової продукції на одну особу, складових сформованого ресурсного потенціалу проведено експертну оцінку районів Львівської області за рівнем розвитку аграрного виробництва. Найвищий рейтинг мають такі райони: Сокальський (0,826) із середньорічною зайнятістю у 2008 р. 1409 осіб. та 23 сільськогосподарськими підприємствами, Жовківський (0,801), Пустомитівський (0,756), Золочівський (0,734), Яворівський (0,702). У цих районах доцільно розвивати туристичні послуги: культурологічний туризм, кількаденний та тривалий відпочинок міських жителів у селі, прикордонний туризм.

У таких районах, як Бродівський (0,685), Жидачівський (0,656), Самбірський (0,623), Дрогобицький (0,612), Буський (0,601) із середнім рівнем розвитку аграрного сектору та розвиненою лікувально-бальнеологічною базою доцільно розвивати послуги з організації спеціального лікувально-оздоровчого відпочинку на селі, а також водний, пізнавальний, етнографічний та етнічний туризм для іноземних громадян, розвивати народні промисли і виробництво місцевих продуктів харчування.

У районах із низьким рівнем розвитку аграрної сфери - Кам'янко-Бузький (0,578), Стрийський (0,547), Старосамбірський (0,532), Радехівський (0,503), Перемишлянський (0,421) доцільно розвивати сільські гостинні господарства, сферу послуг для автотуристів, виробництво місцевих сувенірів та продуктів харчування.

Виділено також райони з дуже низьким рівнем розвитку аграрного сектору, зокрема, Городоцький (0,412), Мостиський (0,389), Миколаївський (0,365), Турківський (0,322), Сколівський (0,236). У цих гірських районах, де сільське населення орієнтується в основному на сезонні роботи в інших регіонах України та за кордоном, варто розвивати сільський та екологічний туризм, активно сприяти зайнятості сільського населення через збір ягід, грибів та організацію вирощування екологічно чистої сільськогосподарської продукції. Ці напрями диверсифікації розвитку аграрного сектору регіону доцільно здійснювати із розвитком маркованих продуктів харчування, які сформують загальну програму забезпечення зайнятості сільського населення.

Важливою характеристикою матеріального становища доходів і видатків виступають рівень та якість життя сільських мешканців. За даними Головного управління статистики у Львівській області нами розрахована частка сільського населення області, що має доходи, нижче прожиткового мінімуму (табл. 3).

Таблиця 3 Частка сільського населення Львівської області із загальними еквівалентними доходами нижче прожиткового мінімуму, 2000-2008 рр.

Джерело: складено і розраховано автором за даними Головного управління статистики у Львівській області.

Як видно з даних табл. 3, за перші чотири роки (2000-2003) частка сільського населення з доходами нижче прожиткового мінімуму зменшилася лише на 4,8 %, а за 2004-2008 рр. - на 38,7 %. Якщо за перший період сукупні ресурси в розрахунку на одного члена сім'ї на місяць зросли лише на 5,4 %, то за другий - більш як на 38,7 %. Така ситуація пояснюється реалізацією, починаючи з 2004 р., низки урядових програм щодо підвищення розмірів пенсій, мінімальної заробітної плати, державної соціальної допомоги тощо. Це дало змогу певною мірою трансформувати структуру доходів і більш точно характеризувати підвищення реального стану добробуту сільських домогосподарств. У сукупності це дозволило майже на 1/3 підвищити частку грошових доходів у структурі сукупних ресурсів сільських домогосподарств.

Однак незважаючи на помітне зростання оплати праці в кількісному відношенні, у сільських домогосподарствах вона становила майже третину від міських (відповідно 1598,34 і 1093,73 грн); доходи від підприємницької діяльності та самозайнятості також становили майже 50% (відповідно 102,32 і 51,76 грн). Проте доходи від продажу сільськогосподарської продукції були у 25 разів більшими (відповідно 41,48 і 166,54 грн.), хоча у структурі сукупних ресурсів їхня частка в сільських домогосподарствах була невисокою - 7,6%. Позитивну роль відіграло і підвищення пенсій сільським пенсіонерам: їх абсолютна величина в сукупних ресурсах сільських домогосподарств у 2008 р. майже на 35 % перевищила аналогічний показник по міських домогосподарствах (відповідно 794,13 і 630,49 грн.). Водночас 7,5 % грошових надходжень сільські домогосподарства отримали від реалізації вирощеної в особистому господарстві сільськогосподарської продукції. Таке джерело доходу має практично 2/3 сільських домогосподарств досліджуваної області.

Можна зробити висновок, що ще певний час за особистим господарством селян Львівської області, залежно від його розмірів, зберігатимуться функції підсобного (до 50 га), хоча в перспективі вони будуть звужуватися. Господарства із земельними наділами понад 50 га мають реальну перспективу шляхом інтеграції та кооперації виробництва збільшити свою рентабельність і прибутковість. З цією метою потрібно об'єднувати (територіальне укрупнення) відокремлені земельні ділянки для їх спільного обробітку та вирощування товарної продукції. З організаційного погляду це потребує об'єднання власників земельних ділянок на кооперативних або інших засадах, створення постачальницько-збутових кооперативів, розвитку логістичної інфраструктури тощо.

Певну частку у формуванні доходів сільських домогосподарств становить підприємницька діяльність селян, проте вона характеризується непостійним або сезонним поповненням доходів сільських домогосподарств від заняття фермерством, підприємництвом та самозайнятості; значними витратами на підтримання існування сільського працівника за умови, коли він працює за межами свого населеного пункту (на сезонних сільськогосподарських роботах, в іншій місцевості або за кордоном, у будівельних бригадах на об'єктах великих міст, «вахтовим методом» тощо).

Оскільки споживчі грошові витрати сільських домогосподарств становлять лише 81,3% від аналогічних витрат міських домогосподарств, слід визнати, що внаслідок низького рівня грошових доходів сільські жителі мають значно менші можливості для задоволення своїх життєво необхідних потреб.

Водночас, сільські домогосподарства як за частковою участю, так і у натуральній та грошовій формах випереджають міські щодо допомоги родичам та іншим особам, зокрема: у грошовій формі, тобто неспоживчі грошові витрати у 2007 р. були вищими у 1,1 раза (відповідно 38,05 і 36,51 грн); у 2008 р. різниця цього показника зменшилася (відповідно 49,53 і 49,51 грн); з урахуванням сукупного обсягу неспоживчих сукупних витрат - у 2007 р. майже в 1,8 раза (відповідно 207,86 і 127,72 грн), а у 2008 р. різниця зменшилася до 1,1 раза (відповідно 296,83 і 264,38 грн). Це свідчить про характерну рису селянського менталітету: недодати собі, але виконати свої більшою мірою моральні зобов'язання перед рідними та близькими, що проживають у міських поселеннях.

Значний інтерес у контексті оцінки людського потенціалу становить аналіз динаміки витрат у структурі сукупних витрат домогосподарств на здобуття освіти. Це так звані внутрішні інвестиції людей, зумовлені посиленням вимог до майбутніх фахівців і загостренням конкуренції на ринку праці. Грошові витрати сільського населення Львівської області протягом 2002-2008 рр. зросли більш як удвічі (на 130 %), однак підвищення вартості навчання унеможливлює отримання бажаних знань і досвіду.

Зазначимо, що одним із напрямів підвищення капіталізації людського ресурсу є вкладення інвестицій у підготовку кандидатів і докторів наук в аграрному секторі економіки, що свідчить про низький коефіцієнт віддачі вкладеного капіталу в підготовку наукового потенціалу аграрного сектору (табл. 4).

Одним із індикаторів, що впливають на відтворення людського капіталу, є економічна доступність продовольства - частка сукупних витрат на харчування (включаючи харчування поза домом). Граничним (пороговим) критерієм для зазначеного показника вважається його 60 % рівень. У 2002 р. витрати на харчування (включаючи й харчування поза домом) становили 66,5% сукупних витрат, а в 2008 р. - 52,6 %. Однак, це не виключає той факт, що внаслідок істотних розбіжностей у доходах значна їх частина в певних групах сільських домогосподарств витрачається на харчування (понад 60 % сукупних витрат). Це стосується переважно сільських домогосподарств із доходами, нижчими від прожиткового мінімуму.

Таблиця 4 Динаміка підготовки науково-педагогічних кадрів закладами Мінагрополітики

Джерело:складено і розраховано за даними Мінагрополітики.

Отже, з метою збільшення доходів сільського населення регіону актуальним завданням є підвищення кількості постійної робочої сили. Розв'язання цього завдання потребує реалізації наступних заходів: створення органу державного управління, наділеного відповідними організаційно-правовими повноваженнями та фінансово-матеріальними ресурсами і спроможного забезпечити розвиток села у визначеному напрямі й заданих параметрах; розроблення сучасних механізмів і запровадження ефективних інструментів (регуляторів) стимулювання підприємств до розміщення виробничих та інфраструктурних об'єктів у сільській місцевості, організації нових робочих місць на селі, спонукання сільських мешканців до організації власної підприємницької діяльності тощо; удосконалення нормативної бази щодо об'єднання дрібних землевласників і створення на їх базі формувань по спільному обробітку земель і вирощуванню сільськогосподарської продукції, її переробці та збуту; стимулювання розвитку великотоварних агропромислових виробництв; задоволення потреб сільського населення в послугах соціальної сфери шляхом розширення мережі діючих закладів через будівництво необхідних об'єктів та організації їх постійного функціонування тощо.

Одним із напрямів удосконалення процесу формування та використання людського капіталу є організація кадрової роботи в аграрних підприємствах, яка включає систему кадрового моніторингу. З метою реалізації зазначених заходів доцільно відновити й розвивати в агроформуваннях служби управління персоналом. У багатьох господарствах вони відсутні, а там, де вони є, майже не відіграють вагомої ролі, слабо забезпечені підготовленими фахівцями, технічними засобами, практично не беруть участі в організації підвищення навіть власної кваліфікації. Так, у Львівській області в 2008 р., розраховуючи на 100 господарств, було тільки 56 фахівців кадрової служби, із них лише 30,5% мали вищу освіту.

Встановлено, що вищеперераховані особливості кадрового забезпечення аграрних підприємств у нинішніх умовах є стримуючими чинниками підвищення їх ефективності у досліджуваному регіоні. Розв'язати цю проблему можна через удосконалення підготовки фахівців вищої та середньої професійної освіти, поліпшення зв'язків із практикою, розширення переліку спеціальностей і спеціалізацій, що дозволить повніше задовольнити потреби галузі у кваліфікованих фахівцях.

З метою формування привабливості аграрного сектору як сфери життєдіяльності для молодих фахівців доцільно забезпечити сільську місцевість дошкільними закладами, житлом, школами, закладами охорони здоров'я, оскільки лише через посилення соціальної захищеності можна підвищити мотивацію праці, поліпшити матеріальний стан селян, сприяти закріпленню молодих фахівців на селі, відновленню ротації кадрів усіх рівнів. У сільському господарстві необхідно розробити низку заходів, а саме: створити в області резерв керівників; відновити роботу служб управління персоналом на підприємствах; сформувати інформаційну і консультаційну служби, включаючи різні форми агроконсалтингу; створити регіональні фонди підтримки молодих керівників і фахівців. Молодим фахівцям насамперед потрібно надати допомогу в одержанні та впорядкуванні житла, для цього можуть бути створені кредитні фонди для надання житла або безпроцентні кредити на 20-25 років для його будівництва.

людський капітал сільський кадровий

Висновки

Стратегічним ресурсом розвитку аграрного сектору регіону стає людський капітал, сутність якого набуває нового змісту та постає необхідність у розробці дієвого соціально-економічного механізму його формування і використання. Результати проведеного дослідження людського капіталу в умовах формування інноваційної складової дозволяє зробити такі висновки теоретичного і науково-практичного спрямування.

1. Встановлено, що сутність людського капіталу не можна зводити до таких категорій, як робоча сила, трудові ресурси, трудовий потенціал, кадри, оскільки вони спрощують аналіз стосовно ролі людини в економіці. Під людським капіталом необхідно розуміти сукупність фізичних, духовних, професійних, підприємницьких, творчих здібностей, навиків, досвіду, умінь, здоров'я, моральних якостей, які супроводжують людину протягом життя та приносять дохід їй, підприємству, регіону та суспільству. Основними складовими людського капіталу є здоров'я, знання, талант, інформаційна культура, творчість (інноваційність), досвід, навички, мотивація, віртуальна мобільність.

2. Людський капітал в аграрному секторі економіки відтворюється в умовах біологічного, сезонного, значною мірою ризикованого виробництва, із високим рівнем диверсифікації праці, прив'язаністю до місця проживання, особистого господарства, що впливають на процеси формування рівня життя і демографії. Важливими напрямами розвитку людського капіталу мають стати: зміцнення здоров'я населення, підвищення професійної майстерності, освоєння знань у сфері споживання, кредитування, торгівлі, покращення побуту, способу життя з метою формування мотивації до високоефективної діяльності на селі. В аграрній економіці важливо створити серйозну мотивацію у селян до підвищення якості людського капіталу, ефективності його використання. Не менш важливо забезпечити диверсифікацію професійної підготовки селян, що дозволить залежно від періоду року та виду продукції виконувати різні роботи на достатньо високому якісному рівні.

У нинішніх умовах необхідно хоча б частково поліпшити непривабливу ручну працю селянина, особливо в особистих селянських господарствах, вивільнити більше часу для відпочинку, оздоровлення й освіти.

3. Враховуючи економічну природу людського капіталу, запропоновано систему показників, які характеризують стан його формування та використання, а також підхід до визначення вартості людського капіталу через визначення його прибутковості з відповідною поправкою на кваліфікацію та капіталізацію доходу від цього чинника. Такий підхід дозволить розрахувати сукупні ресурси підприємства, регіонів, повніше визначити ефективність їх використання, оптимізувати структуру сукупних ресурсів і частку в сукупному доході, що створюється людським капіталом.

4. Трансформаційні процеси у галузі обумовили скорочення за період дослідження чисельності керівників і фахівців вищої ланки управління на 45,1 % та керівників середньої ланки - на 56,8 %. При цьому спостерігається високий рівень плинності кадрів, насамперед серед працівників інженерно-технічної служби, ветеринарії, зоотехнії. Щорічно на підприємствах вибуває майже 20 % керівників, 22,6 % головних фахівців, 26,4 % керівників середньої ланки.

Встановлено, що у зв'язку з реформуванням аграрного сектору управління галуззю здійснюється фахівцями без спеціальної підготовки та досвіду роботи в умовах ринкових трансформацій. Така тенденція не сприяє ефективному використанню ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств.

5. У нинішніх умовах розвитку аграрного сектору економіки зростає роль якісних характеристик людського капіталу. Така ситуація зумовлена, з одного боку, зниженням його якості, а з іншого - посиленням вимог до якісних показників людського капіталу, необхідністю адаптації до нових технологій, підвищенням ролі таких якостей людини, як освіченість, професіоналізм, кваліфікація, досвід, фізичні та інтелектуальні здібності, здоров'я, працездатність.

Встановлено, що приріст на один відсоток частки фахівців із вищою і середньою професійною освітою у сукупній робочій силі сільськогосподарських підприємств Львівської області зумовить підвищення виробництва валової продукції на 937,76 грн на одного працівника. З метою забезпечення господарств кваліфікованим людським капіталом доцільно для керівників і фахівців сільського господарства створити потужну систему матеріальних і моральних стимулів для підвищення кваліфікації та перепідготовки, широко запроваджувати сучасні технології та нові форми організації виробництва.

6. Високий рівень офіційного і прихованого безробіття негативно впливає на демографічні процеси (народжуваність, шлюбність, смертність) та визначеність перспектив подальшого розвитку сіл. З метою поліпшення демографічних процесів необхідно розширити в сільській місцевості сферу прикладання праці через створення додаткових робочих місць на діючих аграрних підприємствах.

Для надання позитивних імпульсів вищезгаданим процесам необхідно задіяти ефективні механізми та інструменти стимулювання створення нових робочих місць, а саме: передбачити компенсації суб'єктам господарювання (повні або часткові), що здійснюють інвестиції на розширення сфери прикладання праці у сільській місцевості; різнопланові податкові преференції щодо інвестування та прибутків, які вкладаються у розвиток виробництва та спорудження інженерних комунікацій; надавати безробітним кошти на пільгових умовах для започаткування власної справи; розширити масштаби й напрями державної підтримки розвитку сільських територій тощо.

7. Встановлено, що у сільській місцевості Львівської області рівень зайнятості сільського населення залишається невисоким - 59,2%. Наслідком безробіття є не лише недоодержання аграрним сектором економіки продукції, доходів, але й прискорене фізичне і моральне старіння людського капіталу та втрат його вартості. Незайнятість селян супроводжується недоодержанням оплати, зниженням якості життя, професіоналізму, втратою знань, навичок і вмінь.

У районах із високим рейтингом розвитку аграрного виробництва з метою підвищення зайнятості та дохідності сільського населення доцільно розвивати культурологічний туризм, а також кількаденний та тривалий відпочинок міських жителів у селі, прикордонний туризм. У районах із середнім рівнем розвитку аграрного сектору та розвиненою лікувально-бальнеологічною базою доцільно розвивати на селі послуги по організації спеціального лікувально-оздоровчого відпочинку на селі, історико-культурологічний, водний, пізнавальний, етнографічний та етнічно-сентиментальний туризм для іноземних громадян, а також розвивати народні промисли та виробництво місцевих продуктів харчування, у районах із низьким рівнем розвитку аграрної сфери -сільські гостинні господарства, сферу послуг для автотуристів, виробництво місцевих сувенірів і продуктів харчування.

У Сколівському і Турківському районах Львівської області, де відсутні колективні сільськогосподарські формування, з метою зайнятості сільського населення доцільно розвивати сільський та екологічний туризм, активно сприяти зайнятості селян через збір ягід, грибів та організацію вирощування екологічно чистої сільськогосподарської продукції. Реалізація запропонованих заходів забезпечить працевлаштування до 20 % сільського населення.

8. У досліджуваному регіоні виявлена тенденція до зменшення частки сільського населення із доходами, нижчими від прожиткового мінімуму: за 2004-2008 рр. - на 38,7 % (з 70,5 до 31,8%). Така ситуація пояснюється реалізацією, починаючи з 2004 р., низки урядових програм щодо підвищення розмірів пенсій, мінімальної заробітної плати, державної соціальної допомоги, що дозволило майже на 1/3 підвищити частку грошових доходів у структурі сукупних ресурсів сільських домогосподарств.

З метою поліпшення якості та збільшення людського капіталу необхідно спрямовувати інвестиційні ресурси на перенавчання існуючого трудового потенціалу більш конкурентоспроможним професіям, на перепрофілювання та підвищення кваліфікації, оскільки вкладання коштів у перепідготовку адаптованих до умов конкретного виробництва працівників забезпечить швидку віддачу. Потрібно заохочувати та підтримувати бажання персоналу здобувати вищу освіту, створювати умови для підвищення його культурного рівня, охорони здоров'я, законодавчо стимулювати вкладення благодійних коштів у розвиток людського капіталу.

9. Сільськогосподарські підприємства регіону забезпечили досить високий рівень укомплектованості фахівцями, однак скорочується частка дипломованих фахівців із вищою освітою, а також зберігається висока плинність кадрів. Так, серед керівників середньої ланки частка осіб, які не мають професійної освіти, становить майже 30 %, вищу освіту мають лише 20 % працівників цієї категорії, незначна їх кількість навчається у технікумах і вищих навчальних закладах заочно.

З метою поліпшення кадрової роботи на аграрних підприємствах доцільно запровадити організацію моніторингу та проведення аналізу кадрового забезпечення. Вважаємо, що для реалізації в досліджуваній області зазначених програм слід відновити і розвивати на підприємствах служби управління персоналом. Велике значення для підвищення ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств має також формування резерву керівників і фахівців. Технологія формування такого кадрового резерву має передбачати відбір, навчання, висування на керівні посади фахівців та контроль за їхньою роботою.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Гадзало А.Я. Особливості формування людського капіталу в контексті євроінтеграційної стратегії України / А. Я. Гадзало // Соціально-економічні дослідження в перехідний період: зб. наук. праць. - Вип. 4(60). - Львів, 2006. - С. 352-360.

2. Гадзало А. Я. Значення інтелектуального потенціалу в умовах поглиблення євроінтеграційних процесів / А. Я. Гадзало // Економіка АПК: міжнар. наук.-вироб. жур. - 2007 ? № 8. ? С. 138-142.

3. Гадзало А.Я. Інноваційні передумови формування та використання людського капіталу / А. Я. Гадзало // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. - Вип. 3(65). - Львів, 2007. - С. 133-144.

4. Гадзало А.Я. Роль СОТ в розвитку глобальної економіки / А. Я. Газдало // Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету. Серія Економічні науки. - Луганськ: «Елтон-2». - 2008. - №85. - С. 56-63.

5. Гадзало А.Я. Концепція людського капіталу в сучасній економічній науці / А. Я. Гадзало // Економіка: проблеми теорії та практики. зб. наук. праць. - Вип. 252. -Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. - С. 1605-1611.

6. Гадзало А.Я. Розвиток людського капіталу регіональної соціально-економічної системи / А. Я. Гадзало // Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна наука. - Вип. 69 - Львів: ЛКА, 2009. - С. 54-61.