Формування та функціонування організаційно-економічного механізму розвитку рекреаційних територій Південного регіону України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища

УДК 379.8.091(477-25)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНИХ ТЕРИТОРІЙ ПІВДЕННОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ

Чичкалюк Тетяна

Олександрівна

Херсон - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському економічно-правовому інституті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Шаповалова Інга Олексіївна, Миколаївський державний аграрний університет, доцент кафедри економічного аналізу і аудиту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

В'юн Валентин Георгійович, Міжнародний університет бізнесу і права, завідувач кафедри фінансів і банківської справи; кандидат економічних наук, доцент Назарова Людмила Володимирівна, Миколаївський державний аграрний університет, доцент кафедри світового сільського господарства і ЗЕД.

Захист відбудеться "28" січня 2010 р. о 10:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.135.01 у Міжнародному університеті бізнесу і права за адресою: 73039, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської дивізії, 37 а.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Міжнародного університету бізнесу і права за адресою: 73039, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської дивізії, 37 а.

Автореферат розісланий "28" грудня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.В.Юрченко

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реформи соціально-економічних відносин в Україні призвели до руйнування існуючої системи управління галузями і територіями, у тому числі, господарством рекреаційних територій. Традиційні підходи до стратегічного управління на різних рівнях уже не в змозі вирішувати складні задачі сучасного періоду, необхідні нові форми і методи управління, ефективні в умовах ринкових відносин і динамічно змінних факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. У цьому зв'язку завдання формування якісно нових основ управління регіональними туристсько-рекреаційними комплексами стає особливо актуальним і практично значущим.

Український ринок рекреаційних послуг вступив в ту стадію розвитку, коли відсутність обґрунтованої стратегії є серйозною перешкодою для досягнення її стабільності і сталого розвитку. При вирішенні теоретико-методичних проблем управління регіональним туристським і курортним господарством слід чітко визначити необхідність формування дієвого організаційно-економічного механізму розвитку рекреаційних територій, який повинен збалансувати функціонування всіх галузей рекреаційного комплексу, підкоряючи їх діяльність головній меті - задоволенню туристських і рекреаційних потреб населення. Отже, дослідження проблем розвитку ринку рекреаційних послуг, вирішення теоретичних і практичних питань управління розвитком рекреаційних територій є актуальними. Все вищевикладене визначає актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, особливо для південних регіонів України, у складі яких є території з традиційною рекреаційною спеціалізацією.

Стан вивчення проблеми. Дослідженню проблем формування механізмів розвитку рекреаційної сфери, територіальної організації рекреаційної діяльності, особливостей розвитку територіально-рекреаційних систем, оцінці рекреаційної ємності природно-рекреаційного потенціалу територій присвячені роботи В.И. Азара, Н.В. Багрова, Ю.А. Веденіна, С.А. Генсирука, Л.С. Гринів, М.І. Долишнього, О.В. Живицького, П.В. Жука, І.В. Зорина, Є.А. Котлярова, В.С. Кравціва, Н.С. Мироненко, М.С. Нижник, М.С. Нудельмана, В.С. Преображенського, І.Д. Родичкіна, В.П. Руденка, О.І. Тарасова, І.Т. Твердохлєбова, В.П. Чижової і багатьох інших.

Водночас дослідження розвитку рекреації в окремих регіонах, проблем організації і функціонування рекреаційних територій як специфічних територіально-господарських утворень, розробка відповідного організаційно-економічного механізму регулювання їх використання та розвитку ще не одержали достатнього наукового обґрунтування. Відсутній комплексний підхід до формування і використання рекреаційних територій. Значні складності виникають при економічній оцінці потенціалу рекреаційних територій, управлінні рекреаційною сферою регіонів, прийнятті екологічно оптимальних проектних рішень, формуванні інвестиційної рекреаційної політики. Необхідність пошуку можливостей розв'язання зазначених завдань, їх теоретична і практична цінність обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно наукової проблематики ПВНЗ “Херсонський економічно-правовий інститут” та пов'язане з тематикою науково-дослідних робіт Херсонського державного аграрного університету, зокрема з науково-дослідною темою “Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур, систем ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування” (номер державної реєстрації 0102U003197). Особистий внесок автора полягає у розробці методичних та практичних засад забезпечення розвитку рекреаційних територій півдня України.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методичних та прикладних засад формування та впровадження дієвого організаційно-економічного механізму ефективного розвитку курортно-рекреаційних територій у сучасних умовах. Реалізація мети дисертаційної роботи обумовила наступні задачі дослідження:

- здійснити теоретичний аналіз наукових підходів і новітніх парадигм системного розвитку регіонів з метою розробки моделей функціонування, адаптованих до умов трансформаційної економіки; поглибити суть та форми парадигми корпоративного розвитку регіону;

- визначити економічний зміст та господарську структуру курортно-рекреаційної території як об'єкту регіональної економічної системи;

- розширити поняття рекреації як функціональної та структурно-системної діяльності;

- проаналізувати використання природно-ресурсного рекреаційного потенціалу окремих рекреаційних зон Причорномор'я;

- дослідити економічні, бюджетно-фінансові, нормативно-правові складові механізму розвитку курортно-рекреаційних територій на прикладі курортного міста;

- обґрунтувати концептуальний підхід до формування механізму розвитку функціонально-просторових систем та визначити його складові;

- дослідити інноваційні форми територіального розвитку та обґрунтувати і розробити методичні підходи щодо впровадження організаційно-господарського механізму у практику діяльності органів місцевого самоврядування.

Об'єктом дослідження є процеси регулювання і стимулювання розвитку курортно-рекреаційних територій на регіональному рівні.

Предметом дослідження є формування і функціонування комплексного організаційно-економічного механізму розвитку рекреаційних територій як структурного елементу економічної системи регіону.

Методологія і методи дослідження. Методологічну основу дослідження склала система економічних законів і категорій ринкової економіки, економічної теорії, праці сучасних вітчизняних і зарубіжних вчених, що визначають механізм ефективного розвитку курортно-рекреаційних територій.

Основним методом дослідження є системний аналіз, що дозволив представити територію як відкриту систему та виявити закономірності розвитку складних функціонально-просторових систем і підсистем.

Для обробки зібраних матеріалів використовувалися наступні методи дослідження соціально-економічних та територіально-просторових явищ і процесів: методи логічного узагальнення, за допомогою яких була забезпечена послідовність проведення наукового дослідження; прийоми порівняльного та статистичного аналізу, які дозволили об'єктивно відобразити динаміку економічних процесів на рівні локальних та регіональних господарсько-просторових систем; методи економіко-математичного моделювання, які забезпечили наукову обґрунтованість формування та ефективного функціонування курортно-рекреаційних кластерів; кваліметричний метод - для оцінки якості курортно-рекреаційних територій; картографічний метод, що дозволяє з більшою ймовірністю визначити межі курортних зон; метод маркетингових досліджень, що дозволив визначити стан споживчого попиту на внутрішньому ринку курортно-рекреаційних послуг; програмно-цільовий метод, який є основою розробки стратегічного плану і конкретних програм розвитку.

Інформаційну базу дисертаційної роботи склали Закони України, Укази Президента України, Постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, нормативні акти органів місцевого самоврядування, дані Державного комітету статистики, результати досліджень наукових установ, наукові публікації.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є комплексним дослідженням організаційно-економічного механізму розвитку курортно-рекреаційних територій, як відкритих систем, які розвиваються та трансформуються під впливом дії чинників внутрішнього та зовнішнього середовища. Це дозволило обґрунтувати нові наукові положення та шляхи підвищення ефективності використання потенціалу курортно-рекреаційних територій на основі сформульованої цілісної концепції розвитку в на рівні регіональної економіки. Наукова новизна результатів дослідження полягає у наступному:

вперше:

- розроблено концепцію організаційно-економічного механізму розвитку рекреаційної території на засадах пізнання закономірностей та принципів розміщення продуктивних сил конкретного регіону, ідентифікації об'єктів та суб'єктів функціонально-просторового середовища, вибору управлінської моделі та організаційної структури, розробки та впровадження конкретних економічних та адміністративних методів, інструментів та інших засобів регулювання територіального розвитку з наступним моніторингом ефективності елементів механізму та корекції прийнятих управлінських рішень;

удосконалено:

- парадигму розвитку регіональних економічних систем на основі корпоративного підходу, за якою основні принципи управління розвитком господарських корпорацій екстрапольовано на складні системні об'єкти, що дозволило ідентифікувати та обґрунтувати механізм розвитку курортно-рекреаційних територій в умовах конкурентної економіки;

- методи економіко-математичного моделювання розвитку територій у формі побудови моделі досягнення виробниками та постачальниками продуктів харчування, що входять до курортно-рекреаційної зони, цінової рівноваги на ринку санаторно-курортних послуг;

- методи адаптації процедур та процесів міжнародної системи управління якістю стосовно муніципальних послуг курортних міст шляхом встановлення та формування виконавчими органами самоврядування бази даних адміністративних і управлінських послуг, оцінки сукупного ресурсного потенціалу території, розробки процедур та вдосконалення процесів створення послуг, організації контролю за управлінням якістю на основі створення центру обслуговування мешканців та туристів у міськвиконкомі, розробки нормативно-правової бази локальної дії, організації мережі внутрішніх інформаційних ресурсів колективного користування (інтранету);

дістали подальший розвиток:

- інтегрований характер управління регіоном, що проявляється у взаємодоповненні та узгодженні територіального (функціонально-просторового) та регіонального (галузево-ресурсного) розвитку, і відображає зміст державної регіональної політики;

- принципи, зміст та форми розвитку рекреації як функціональної та структурно-системної діяльності, що дозволило синтезувати поняття “рекреаноміка”, а вартісну оцінку інтегрованого за своїм складом рекреаційного продукту враховувати у якості статистичної бази для оцінки валового регіонального продукту та ВВП;

- шляхи підвищення ефективності використання територіальних ресурсів на основі інноваційних активів територіального розвитку у системі засобів стратегічного менеджменту, до яких віднесено муніципальні активи, соціальні та управлінські ресурси, соціально-організаційні ресурси розвитку території та нормотворення органів самоврядування локальної дії.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні положення, обґрунтовані автором у дисертації, доведені до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій з впровадження елементів механізму розвитку курортно-рекреаційних територій.

Основні положення, висновки й пропозиції дисертаційної роботи доведено до рівня практичних розробок, які використовуються у практичній діяльності Миколаївської обласної державної адміністрації (довідка 3865/69-05-15/6-09 від 19.10.2009 р.); Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області (довідка 256/5-26/209 від 22.09.2009 р.); в навчальному процесі Херсонського державного аграрного університету (довідка 451 від 21.12.2009 р.) та Херсонського економічно-правового інституту.

Особистий внесок здобувача. Особистим внеском здобувача є обґрунтовані і сформульовані ідеї, наукові положення, висновки та рекомендації щодо розробки і вирішення науково-прикладних проблем формування механізму розвитку рекреаційних зон в умовах трансформаційної економіки. Наукові результати, висновки і пропозиції, що виносяться на захист, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження пройшли апробацію й отримали позитивну оцінку на наукових і науково-практичних конференціях, серед яких: всеукраїнська науково-практична конференція “Проблеми активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення”, (Львів, 2006); международная научно-практическая конференция “Реализация государственной политики в сфере курортов и туризма в рекреационных регионах”, (Сімферополь, 5-8-сентября 2007 г.); міжрегіональна науково-практична конференція “Політетнічна культура півдня України: історичні особливості формування та сучасні проблеми розвитку”, (Миколаїв, 2007); науково-практична конференція “Туризм як галузь економіки”, (Херсон, 4-5 листопада 2008 р.); щорічні конференції професорсько-викладацького складу Херсонського державного аграрного університету (2006-2009 рр.) та Херсонського економічно-правового інституту (2006-2009 рр.).

Наукові публікації. За темою й результатами дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом авторського матеріалу 2,5 д. а., із них 4 статті у провідних фахових виданнях загальним обсягом 1,7 д. а.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 177 найменувань та містить 167 сторінок комп'ютерного тексту, включає 14 таблиць та 2 рисунка.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Теоретичні засади розвитку рекреаційних територій” досліджено сутність та поняття рекреаційних територій, їх значення в економіці країни, а також принципи та особливості розвитку рекреаційної індустрії.

У дисертації сформульовано визначення поняття «рекреація», «рекреаційна територія». Відзначено, що в літературі немає єдиного визначення цих понять, оскільки феномен рекреації не став ще предметом систематичного вивчення і його межі є досить розмитими. У зв'язку з цим, виникають великі труднощі у визначені кола понять, пов'язаних з рекреаційною діяльністю. Це пояснюється низкою причин. По-перше, не існує єдиного міжнародного термінологічного стандарту з даної тематики. В різних країнах переважають різні трактування понять і термінів, пов'язаних з рекреацією. По-друге, в нашій країні не існує єдиної теорії, в якій було б точно визначено коло основних понять, пов'язаних з рекреацією. В даних умовах спостерігається повний плюралізм думок. По-третє, в силу різних причин такі поняття як «рекреація», «туризм», «відпочинок», «екскурсія», «вільний час» і «рекреаційний час», «дозвілля» та інші в реальних умовах найчастіше важко розрізнити.

В дисертації відмічається, що необхідною умовою розвитку рекреації є наявність рекреаційного потенціалу, який може оцінюватися в різних масштабах: на рівні світу, країни, району і т.д. Рекреаційний потенціал визначено як сукупність природних, культурно-історичних і соціально-економічних передумов організації рекреаційної діяльності на певній території.

Відзначимо, що серед економічних функцій рекреаційної діяльності головне місце займає відтворення робочої сили. Завдяки рекреації підвищується інтерес людей до праці, збільшується тривалість періоду збереження повноцінної працездатності, що веде до збільшення фонду робочого часу внаслідок скорочення захворювань, підвищення життєвого тонусу людей.

Слід визначити два напрями побудови та реалізації організаційно-економічного механізму оптимізації рекреаційної діяльності. Перший напрям - це розроблення заходів організаційного характеру для адаптації системи управління природно-рекреаційною сферою території до динамічних умов зовнішнього середовища. Другий напрям пов'язаний із удосконаленням самої територіально-рекреаційної системи як сукупності виробничих, соціальних і екологічних факторів.

Запропонований організаційно-економічний механізм дозволяє оптимізувати рекреаційну діяльність у регіоні та встановити оптимальні пропорції витрат на формування, використання і розвиток природно-рекреаційного потенціалу території. Даний механізм, поєднуючи в собі економічні, фінансові, організаційні, нормативно-правові та інформаційні методи та інструменти, виконує функцію процесора системи «природно-рекреаційний потенціал території». Сутність цієї функції полягає в перетворюванні вхідних елементів або ресурсів (первинних: природних, земельних, фінансових, трудових, інформаційних; вторинних: природно-рекреаційних) у вихідні елементи або результати системи (проміжні: рекреаційні послуги; кінцеві: задоволення рекреаційних потреб -рекреаційний продукт).

Відзначається, що принциповим моментом формування стратегії розвитку рекреації в регіоні є питання офіційного визнання місця і ролі цієї галузі в економічній структурі, відповідно визначення курсу практичних дій на різних рівнях державної влади. Доцільність прискореного використання рекреаційного потенціалу визначається тим, що дана галузь повинна стати рівноправною сферою впливу і сприяння органів державної влади, як і будь-яка інша галузь виробництва.

В дисертації доведено, що взаємовідносини між територіальними органами влади і суб'єктами рекреаційного господарювання повинні будуватись на принципах взаємної вигоди на основі договорів і угод. При цьому владні структури не повинні втручатися у внутрішні справи рекреаційних об'єктів, а ті, в свою чергу, мають дотримуватися встановлених владою законів і нормативів збереження довкілля. Для реалізації політики розвитку рекреаційної індустрії видається доцільним створення потужної державної компанії з необхідними правами і повноваженнями, в сферу діяльності якої входило б широке коло питань розвитку рекреаційної сфери і об'єктів інфраструктури.

У другому розділі «Оцінка розвитку рекреаційних територій Південного регіону України» досліджується розвиток рекреаційної діяльності в Україні. Аналіз показав, що продукти та послуги, пов'язані з діяльністю туристично-рекреаційної галузі, становлять близько 10% валового національного продукту, а, за загальними оцінками, близько 15% робочої сили в Україні зайнято в туристично-рекреаційному бізнесі та супутніх галузях. Рекреація і туризм в Україні можуть і повинні стати сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів, засобом загальнодоступного і повноцінного відпочинку та оздоровлення, а також ознайомлення з історико-культурною спадщиною та сьогоденням нашого народу і держави.

Дослідження свідчать, що прогнози щодо позитивних тенденцій розвитку туризму в кінці XX ст. та на початку XXI ст. виправдалися. Протягом 2008 року зареєстровано 11,9 млн. відвідань України іноземцями (річний приріст дорівнює 6,2%). В тому числі 5,8 млн. туристичних поїздок (приріст 31,8%) та 5,6 млн. одноденних поїздок (зменшення на 17,7%). В порівнянні з 2007 роком в мотивації в'їзду іноземних громадян до України в 2008 році відбулися структурні зміни, причиною яких було значне зростання (+57%, або 1,5 млн. осіб) приватних туристичних поїздок одночасно з різким падінням обсягів транзиту (-54% або 2,6 млн. осіб). В порівнянні до 2007 року транзитний потік з Росії скоротився у 2,9 рази, з Білорусії - у 6,2 рази, з Вірменії у 4,9 рази, з Грузії у 5,6 рази. За схемою розрахунків, рекомендованою ВТО, іноземні відвідувачі залишили близько 2,5 млрд., доларів США протягом свого перебування в Україні у 2008 році. У свою чергу громадяни України в 2008 році здійснили 15,6 млн. закордонних поїздок (приріст склав 16,4%), в тому числі 9,4 млн. туристичних (приріст 8,0%), решта - одноденні відвідання.

Основні показники руху населення у туристично-рекреаційних цілях наведено у табл. 1.

Таблиця 1 Основні показники руху населення у туристично-рекреаційних цілях

Показники	2004	2005	2006	2007	2008
Кількість туристів, які в'їхали в Україну, млн.осіб	7,6	6,2	4,2	4,4	5,8
Кількість туристів, які виїхали з України, млн. осіб	10,5	8,6	7,4	8,7	9,4
Кількість внутрішніх туристів, млн. осіб	5,7	5,7	6,4	6,6	6,9
Загальний обсяг туристичних потоків, млн. осіб	23,8	20,5	18,0	19,7	22,1
Приріст до попереднього року,%	10,19	-13,9	-12,2	9,44	12,18

Протягом 2008-го року туристичні підприємства, готелі та санаторно-курортні заклади України, загальною кількістю 7214 одиниць, реалізували власних послуг на суму близько З млрд. грн., що дорівнює 1,5% у ВВП України та 3,3% по статті «Виробництво послуг». Приріст сукупного обсягу реалізації в порівнянні з попереднім роком становив 30%.

Детальне дослідження виконувалося на матеріалах Миколаївської області. На Миколаївщині налічується 89 територій та об'єктів природно-заповідного фонду: частина Чорноморського біосферного заповідника, 26 заказників, у тому числі лісовий заказник державного значення «Рацинська дача», 30 пам'яток природи, у тому числі ботанічне урочище «Степок» державного значення, 19 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, у тому числі «Мостовський» державного значення, 13 заповідних урочищ, Миколаївський зоопарк. До природно-рекреаційних ресурсів області належать піщані пляжі на узбережжі Чорного моря, м'який, теплий клімат, мінеральні води, лікувальні грязі та ропа лиманів. Бази відпочинку розташовані головним чином у курортних зонах м. Очаків, м. Миколаїв та с.Коблево. В регіоні нараховується 122 території та об'єкти природно-заповідного фонду, частина Чорноморського біосферного заповідника, 45 заказників, 45 пам'яток природи, 19 парків. Загальна площа лісового фонду досягає 70 тис. га, в тому числі покритих лісом - 38 тис. га. Лісистість території становить понад 1,5 %. Головними породами лісів є дуб, сосна, акація біла, тополя та інші.

В таблиці 2 показано туристичні потоки Миколаївської області. За останні 4 роки майже вдвічі збільшилася кількість суб'єктів туристичної діяльності. Обсяг наданих туристичних послуг із 24 мільйонів у 2006 році збільшився майже до 37 мільйонів гривень у 2008 р. Платежі до бюджету збільшилися з 2 до 3,5 мільйона гривень. Щороку область обслуговує в середньому близько 60 тисяч туристів, із яких понад 6 тисяч - іноземці.

Таблиця 2 Туристичні потоки Миколаївської області

Показники	2000 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.
Кількість туристів обслуговуваних суб'єктами туристичної діяльності - всього	34536	53802	48689	58082	54271
в т.ч. іноземні туристи	4640	8282	4134	6422	5156
туристи-громадяни України, які виїжджали за кордон	556	3188	5508	6860	7935
внутрішні туристи	29340	42332	39047	44800	41180
Кількість екскурсантів	17520	20861	18005	21635	19659

Рекреаційні заклади потребують загальної реконструкції для підвищення рівня сервісу, комфортності, розширення спектру рекреаційних та супутніх послуг. Розвиток індустрії колективного відпочинку, орієнтований на задоволення потреб рекреантів низького та середнього рівня забезпеченості, передбачає модернізацію санаторіїв, реконструкцію будинків відпочинку з цілорічним режимом роботи, розвиток мережі туристичних маршрутів (пішохідних, водних, кінних), розвиток мережі супутніх послуг для рекреантів. Організація індивідуального відпочинку, що забезпечує задоволення потреб багатих рекреантів, повинна відповідати найвищим світовим стандартам. Це передбачає будівництво спеціальних котеджів, які можуть здаватися в оренду або продаватися, будинків відпочинку зі здачею в оренду юридичним особам; організацію служби забезпечення індивідуального відпочинку.

В дисертації відмічено, що локалізація соціально-економічних відносин даної галузі на регіональному рівні відбувається в межах формування та розвитку територіальної рекреаційної системи, що в умовах ринкової економіки трансформується в регіональний ринок рекреаційних послуг (РРРП), який є середовищем, де здійснюється розподіл і реалізація останніх.

В даний час формування та розвиток РРРП здійснюється шляхом державного та регіонального регулювання. Перспективним напрямком, який з часом повинен домінувати, є саморозвиток і саморегулювання підприємницьких структур. Основними елементами державного регулювання регіонального ринку рекреаційних послуг є правове та адміністративне регулювання через законодавчі та нормативні акти, стандарти, ліцензії, галузеві норми та нормативи, орієнтовані на параметри світового ринку рекреаційних послуг; державне програмування та планування; фінансово-податкове, грошово-кредитне регулювання, регулювання цін і тарифів, інвестиційна політика, соціальна, екологічна, антимонопольна політика.

Приватизацію необхідно проводити і далі здійснюючи викуп об'єктів приватизації (заклади торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування та ін.) товариствами покупців, створеними працівниками цих об'єктів; продаж на аукціоні, перш за все, збиткових рекреаційних підприємств; продаж за комерційним конкурсом; викуп державних ( відомчих) рекреаційних об'єктів, зданих в оренду та в оренду з викупом; продаж акцій відкритих акціонерних товариств.

Розвиток рекреаційного підприємництва одне з найважливіших завдань сьогодення. Підприємництво в рекреаційній галузі повинно здійснюватись на основі вільного вибору діяльності, встановлення цін у відповідності з законодавством, вільного розподілу прибутку, залучення на добровільній основі майна і коштів юридичних осіб і громадян. Необхідне впровадження нових форм рекреаційного підприємництва: будівництво приватних будинків відпочинку, пансіонатів, котеджів для здачі в оренду або продажі багатим клієнтам; створення приватних туристичних підприємств, спільних підприємств, вільних економічних зон рекреаційного профілю.

Для рекреаційної сфери характерне поєднання механізмів цінового регулювання з механізмами державного регулювання цін. На даному етапі розвитку економіки ціноутворення відбувається під дією негативних умов: зниження платіжноспроможного попиту, нестійкості пропозиції, в результаті чого ціни стають непрогнозованими; недосконалості конкуренції, внаслідок чого ціна може суттєво відрізнятись від вартості; можливості штучного завищування цін; створення локальних систем цін. Том у ціна в таких умовах не може бути складовою системи саморегулювання.

Податки повинні забезпечити надходження доходів у бюджет регіону і розвиток рекреаційних підприємств. Ми вважаємо, що по схемі повного оподаткування повинні проходити заклади відпочинку, туристичні установи, а для санаторіїв та профілакторіїв варто ввести пільговий режим оподаткування на державному рівні та переглянути місцеві збори та податки.

Розвиток рекреаційної сфери в цілому визначається суспільно-економічною системою, частиною якої вона є. То м у зміни в цій системі вимагають нових підходів, стратегічних і тактичних, в організації, управлінні, фінансуванні рекреації по всій її ієрархічній схемі. В сучасних умовах одним з ефективних елементів регіонального регулювання є програмування.

Внаслідок економіко - правової невизначеності рекреаційної діяльності та рекреаційних територій на сьогоднішній день в Україні відсутній національний та регіональний кадастри земель курортного, рекреаційного та природного призначення; не визначені природні території з метою їх рекреаційного освоєння та відновлення до заповідних; не встановлені межі охоронних зон; не спроектовано потребу резервних територій для розвитку курортів, рекреації та туризму і, відповідно, сама діяльність у рекреаційній сфері не визначається пріоритетною та такою, що потребує розробки державних програм розвитку. Згідно Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” ( стаття 60), особливої охорони потребують природні території, що мають велику економічну цінність як унікальні та типові природні комплекси для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження стабілізації негативних природних процесів і явищ. Згідно Закону такі території утворюють єдину територіальну систему. До них включають зони курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних територій, які можна ранжувати в регіональному вимірі.

В третьому розділі «Удосконалення організаційно-економічного механізму розвитку рекреаційних територій Південного регіону України» розкрито суть і значення системи моніторингу функціонування рекреаційних територій. Відзначено, що в основу розробки програми моніторингу повинні бути покладені раніше виконані спостереження, по яких накопичені найбільш якісні, тривалі і представницькі ряди даних, що відображають стан основних природних комплексів або їх компонентів. Розробку програми моніторингу і координацію робіт по програмі повинні здійснювати спеціальна група або лабораторія рекреаційного моніторингу, яка може бути організована у складі лабораторії екологічного моніторингу або як самостійний підрозділ в рамках рекреаційної, природоохоронної або наукової установи.

В дисертаційній роботі приведені дані моніторингу рекреаційних територій Миколаївської області. Відмічено надмірне антропогенне навантаження на ландшафти, що в свою чергу може викликати рекреаційні дигресії різних стадій

Території зазнають надмірного антропогенного впливу, який істотно перевищує допустимі межі, що не тільки загрожує збереженню природних комплексів, але й може викликати їх деградацію. Рекреаційне природокористування - багатогранна сфера економічної діяльності, яка на сучасному етапі розвитку суспільства є однією з систем життєзабезпечення. Дана галузь діяльності виступає як соціальне замовлення, виконання якого вимагає широких наукових досліджень, що забезпечують збалансоване управління цим напрямом природокористування.

Підставою для розвитку і трансформації мереж природно-заповідних територій є вимога організації рекреаційно-туристського середовища, а також приведення класифікації і природоохоронного режиму територій у відповідності до положення Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Враховуючи перспективний функціональний профіль і необхідність планувального закріплення меж рекреаційних територій, пропонується залучити до заповідного фонду нові паркові території і такі, що реконструюються.

Механізм регулювання рекреаційного навантаження є найважливішою тактичною складовою екологічної політики України в цілому, так і окремих областей. У суперіндустріальних, старопромислових регіонах визначення локальних дій має проходити з урахуванням визначених у роботі соціально-правових чинників.

Ще однією важливою проблемою, що вирішувалася у дисертації є оцінка і розвиток інвестиційного потенціалу туристично-рекреаційного комплексу регіону. Застосування принципів системного аналізу дозволяє сформулювати інвестиційну привабливість об'єктів рекреаційно-туристичної сфери як комплекс показників і характеристик, що впливають на стан об'єкта інвестування і визначають ефективність його роботи. Пропонуємо проводити оцінку інвестиційної привабливості об'єктів туристично-рекреаційної сфери з позиції системного підходу, який базується на єдності і взаємодії таких його напрямів: функціонального, географічного, кваліфікаційного, управлінського, екологічного, економічного, законодавчого та комерційного, представлених на рис. 2. В дисертації ґрунтовно розкрито зміст та значення кожного напряму оцінки інвестиційної привабливості об'єктів рекреаційно-туристичної сфери, які включають перелік показників і характеристик.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. Основні напрями оцінки інвестиційної привабливості об'єктів туристично-рекреаційної сфери

Оцінка інвестиційного потенціалу галузі здійснюється шляхом використання запропонованої в роботі методики експертних оцінок, в основу якої покладено систему показників і характеристик, які згруповані за наступними критеріями: рівень інвестиційного потенціалу курорту; потужність курорту і рівень обслуговування клієнтів; кліматичні умови і запаси рекреаційних ресурсів; географічне розташування курорту; чисельність економічно активного населення; густина мережі автодоріг з твердим покриттям; бюджетні доходи; число малих підприємств, санаторіїв, пансіонатів, готелів, баз відпочинку, об'єктів відпочинково-розважального характеру; інвестиційні ризики; наявність інвестиційного законодавства; авторитет регіональної влади; забезпеченість регіональних бюджетів власними доходами; реальні доходи на душу населення; економічне становище курорту; обсяг прямих іноземних інвестицій.

Значні перспективи для розвитку туристично-рекреаційних комплексів має поширення застосування інформаційних технологій. Туризм для регіону представляє собою сферу економіки, яка дозволяє при відносно невеликих капіталовкладеннях забезпечити економічно рентабельне використання місцевих ресурсів - історико-культурної спадщини, традицій, природи. Впровадження нових інформаційних технологій в туристично-рекреаційну сферу - необхідна передумова не тільки її розвитку та створення нових місць туристичного призначення, але й нормального існування та реалізації туристичного продукту. Туристичний продукт розробляється, пропонується, замовляється, продається в вигляді інформації, тобто купуються права на туристські послуги. При цьому важливим є об'єктивність інформації, легкість доступу і оперативність її отримання, повнота, наочність, можливість інтерактивного оформлення замовлень і оплати послуг.

На основі проведеного аналізу можна зробити висновок про необхідність реалізації довгострокової міської підпрограми розвитку інформаційно-аналітичних технологій, як невід'ємної частини програми розвитку туризму в Причорноморському регіоні. В програмі заходи були поділені на три групи: курортний рекреаційний регіональний економічний

· розвиток інформаційної інфраструктури (організація зовнішніх каналів зв'язку, представницької діяльності, підключення до глобальних дистриб'юторних мереж, туристичних і довідникових серверів та порталів);

· впровадження автоматизованих інформаційно-аналітичних систем і технологій (автоматизація моніторингу, аналізу і планування туристичної діяльності, організація мережних баз даних і довідникових систем електронного маркетингу і бронювання послуг; автоматизованих систем управління);

· інформаційно-рекламна діяльність (в глобальних інформаційних мережах, на міжнародних серверах і поталах).

Пропонуємо проводити оцінку інвестиційної привабливості об'єктів рекреаційно-туристичної сфери з позиції системного підходу, який базується на єдності і взаємодії таких його напрямів: функціонального, географічного, кваліфікаційного, управлінського, екологічного, економічного, законодавчого та комерційного, представлених на рис.. В дисертації ґрунтовно розкрито зміст та значення кожного напряму оцінки інвестиційної привабливості об'єктів рекреаційно-туристичної сфери, які включають перелік показників і характеристик.

Враховуючи унікальні природнокліматичні можливості регіону інтереси суспільства, пропонується концепція соціально-економічного розвитку даного регіону як цілісної системи науково обґрунтованих поглядів, направлених на комплексний розвиток даної території шляхом визначення конструктивних і пріоритетних ліній діяльності всіх галузей економіки на певний період.

В Україні впровадження нових інформаційних технологій у туристко-рекреаційну сферу значно відстає від рівня розвинутих країн світу (а саме ці країни є найбільшими замовниками туристичних послуг), а також від рівня країн Східної Європи, Азії і навіть Росії. У теперішній час не більше половини туристських фірм ефективно використовує електронну пошту, а частка тур-фірм, що використовують глобальні мережі для пропозицій, замовлення та продажу послуг, складає не більше 10%. Серед готелів, пансіонатів, санаторіїв, закладів харчування ці показники значно менші. Тільки послуги бронювання авіаквитків, особливо на міжнародні рейси та рейси провідних зарубіжних авіакомпаній, автоматизовані на рівні, близькому до сучасного, але рівень функцій оплати замовлень далекий від сучасного. Тому ми пропонуємо удосконалити процеси створення туристично-рекреаційних послуг і організацію контролю за управлінням якістю на основі створення центру обслуговування мешканців та туристів у міськвиконкомі, а також організації мережі внутрішніх інформаційних ресурсів колективного користування (інтранету).

Для забезпечення ефективного розвитку рекреації необхідно створити сучасну інформаційно-рекламну та маркетингову систему, що стимулюватиме формування ринку рекреаційних послуг регіонального рівня, інтеграцію його в ринок країни та світовий. Необхідно розширювати випуск сучасної рекламної продукції, якісного інформаційно-довідкового матеріалу (газет, журналів, довідників, путівників, карт, картосхем і т.і.), телевізійних та радіопередач, проводити науково-практичні конференції, семінари, виставки. Це сприятиме пошуку вітчизняних інвесторів, забезпечить інформованість зарубіжних інвесторів про регіональні інвестиційні проекти.

ВИСНОВКИ

1. Рекреація представляє собою систему заходів, явищ і відносин, пов'язаних з використанням вільного часу людей для їх оздоровчої, культурно-ознайомчої і спортивної діяльності, в період добових, недільних і річних життєвих циклів на спеціалізованих територіях, що знаходяться за межами населеного пункту і не є постійним місцем для проживання. Рекреаційна діяльність виявляється у просторових переміщеннях відпочиваючих, обслуговуючого персоналу, що забезпечують рекреаційну цілісність, а також і зміни властивостей, географічних ландшафтів, природних умов. При дослідженні територіальної організації рекреаційної діяльності важливо дослідити спрямованість рекреаційно-географічних процесів, їх роль як факторів стабільності або змінності рекреаційних територій.

2. Принциповим моментом формування стратегії розвитку рекреації в регіоні є питання офіційного визнання місця і ролі цієї галузі в економічній структурі, відповідного визначення курсу практичних дій на різних рівнях державної влади. Доцільність прискореного використання рекреаційного потенціалу визначається тим, що дана галузь повинна стати рівноправною сферою впливу і сприяння органів державної влади, як і будь-яка інша галузь виробництва.

3. В Україні значну частину природного потенціалу складають: рекреаційні ландшафти (лісові, приморські, гірські), оздоровчі ресурси (мінеральні води та лікувальні грязі), природно-заповідні об'єкти (національні природні та регіональні ландшафтні парки, біосферні заповідники, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо), території історико-культурного призначення (пам'ятки архітектури та містобудування, історико-архітектурні заповідники та ін.). Це унікальні ресурси для перспективного розвитку туризму, зон рекреації і курортів та найбільш збережена частина природного довкілля. Згідно з оцінкою ландшафтних ресурсів, потенційний фонд природоохоронних, оздоровчих та рекреаційних територій становить 12,1 млн. га, тобто 20% площі території України, що відповідає міжнародним показникам раціонального збереження природно-рекреаційних ресурсів. Одноразова місткість ландшафтів України, враховуючи допустимі природоохоронні норми, становить понад 40 млн. чоловік.

4. Найголовнішим у ефективному використанні рекреаційних ресурсів є наявність туристичної інфраструктури, яку представляють готелі, мотелі, будинки відпочинку, пансіонати, санаторії, заклади харчування, транспортні засоби, заклади для розваг, атракції та ін. На початок 2009 року в Україні налічується 1258 підприємств готельного господарства загальною кількістю 100,67 тис. місць. За формою власності вони розподіляються таким чином: 40% перебувають у державній та комунальній власності, 57% - у колективній та 3% - у приватній. Рекреаційні можливості України характеризуються також наявністю 3304 санаторно-курортних та оздоровчих закладів різної відомчої підпорядкованості та форм власності, в тому числі: санаторії 487, санаторії-профілакторії - 357, бази та інші заклади відпочинку - 2015, пансіонати відпочинку - 235, будинки відпочинку - 38, пансіонати з лікуванням - 68, інші заклади - 104.

5. Завдання сучасних регіональних управлінських систем - забезпечення оптимальних умов ефективної діяльності окремих елементів та рекреаційного ринку в цілому. На них покладається розробка прогнозів рекреаційних потреб, балансів ресурсів, здійснення інформаційного, нормативно-законодавчого забезпечення та координація рекреаційної діяльності в областях. Удосконалення системи управління повинно відбуватися відповідно до норм міжнародної практики і спрямовуватись на забезпечення аналізу, координації та регулювання розвитку рекреаційної сфери з врахуванням соціальних, економічних, інформаційних, екологічних аспектів при ліквідації монополії державних структур. З метою впорядкування діяльності рекреаційних закладів та інтеграції регіону в світовий економічний простір необхідно здійснити стандартизацію та сертифікацію рекреаційних послуг.

6. Розвиток рекреаційного підприємництва одне з найважливіших завдань сьогодення. Підприємництво в рекреаційній галузі повинно здійснюватись на основі вільного вибору діяльності, встановлення цін у відповідності з законодавством, вільного розподілу прибутку, залучення на добровільній основі майна і коштів юридичних осіб і громадян. Необхідне впровадження нових форм рекреаційного підприємництва: будівництво приватних будинків відпочинку, пансіонатів, котеджів для здачі в оренду або продажі приватним клієнтам; створення приватних туристичних підприємств, спільних підприємств, вільних економічних зон рекреаційного профілю.

7. В основу розробки програми моніторингу рекреаційних територій повинні бути покладені раніше виконані спостереження, по яких накопичені найбільш якісні, тривалі і представницькі ряди даних, що відображають стан основних природних комплексів або їх компонентів. Визначається і створюється просторова структура моніторингу: особлива система об'єктів і ключових ділянок, на яких власне і виконуються спостереження. Така система повинна охоплювати всі основні типи об'єктів і природних комплексів тієї території, по якій прокладений маршрут. При цьому, під ключовою ділянкою розуміється площадкова або лінійна частина території, на якій виконуються спостереження за програмою моніторингу. Для отримання порівняльних характеристик, в межах кожного типу природних комплексів і для кожного виду рекреаційної діяльності вибираються не тільки інтенсивно експлуатовані ключові ділянки, але і еталонні, не зачеплені туристсько-екскурсійною діяльністю.

8. Механізм регулювання рекреаційного навантаження є найважливішою тактичною складовою екологічної політики України в цілому, так і окремих областей. У суперіндустріальних, старопромислових регіонах визначення локальних дій має проходити з урахуванням соціально-правових чинників. Екологічна безпека населення є конституційним принципом України, а система її забезпечення - частиною державної політики. Україна має достатню для цього нормативно-правову базу. Для двох категорій заповідних об`єктів (національні природні і регіональні ландшафтні парки) рекреаційна діяльність є основною складовою їх роботи, а спеціальна Постанова Кабінету Міністрів України чітко окреслює перелік платних послуг в цій сфері.

9. Масштаби та результативність розвитку туристично-рекреаційного комплексу регіону залежить від раціонального поєднання господарської автономності, самоуправління господарських структур з координуючою управлінською діяльністю на державному і регіональному рівнях. У цьому контексті галузь може стати своєрідним «полюсом росту» у господарстві регіону, джерелом наповнення місцевого бюджету, стимулом розвитку соціальної та ринкової інфраструктури, потенційним об'єктом іноземного інвестування та засобом досягнення реальних структурних зрушень в економіці регіону.

10. Впровадження нових інформаційних технологій в туристично-рекреаційну сферу є необхідною передумовою не тільки її розвитку та створення нових місць туристичного призначення, але й нормального існування та реалізації туристичного продукту. Запропоновано удосконалити процеси створення туристично-рекреаційних послуг і організацію контролю за управлінням якістю на основі створення центру обслуговування мешканців та туристів у міськвиконкомі, а також організації мережі внутрішніх інформаційних ресурсів колективного користування (Інтернету).

11. Інвестиційна привабливість об'єктів рекреаційно-туристичної сфери визначається як комплекс показників і характеристик, що впливають на стан об'єкта інвестування і визначають ефективність його роботи. Оцінку інвестиційної привабливості об'єктів туристично-рекреаційної сфери слід здійснювати з позиції системного підходу, який базується на єдності і взаємодії таких його напрямів: функціонального, географічного, кваліфікаційного, управлінського, екологічного, економічного, законодавчого та комерційного. Цього можна досягнути шляхом використання запропонованої в роботі методики експертних оцінок, в основу якої покладено запропоновану систему показників і характеристик.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Чичкалюк Т.О. Становлення природно-заповідного фонду Миколаївської області, як основного фактора розвитку туристичної інфраструктури / Чичкалюк Т.О. // Економіка і управління. - 2007. - № 4-5. - С. 41-45.

2. Горлачук В.В. Інноваційна природа кластерної моделі розвитку туризму територіальними громадами міст півдня України / Горлачук В.В., Чичкалюк Т.О. // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. - Випуск 237: В 6 т. - Т. ІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - С. 414-425.

3. Шаповалова І.О. Економіко-організаційний механізм ринку водних споживчих ресурсів / Шаповалова І.О., Чичкалюк Т.О. // Таврійський науковий вісник : збірник наукових праць ХДАУ. Вип. 59. - Херсон: Айлант, 2008. - С.288-295.

4. Шаповалова І.О. Державна підтримка процесу формування та функціонування ринку водних споживчих ресурсів / Шаповалова І.О., Чичкалюк Т.О. // Таврійський науковий вісник : збірник наукових праць ХДАУ. Вип. 62. - Херсон: Айлант, 2009. - С.265-273.

Тези доповідей:

5. Чичкалюк Т.О. Причорноморський регіон / Чичкалюк Т.О. // Формування стратегії сталого розвитку туризму і курортів в Україні: матеріали всеукраїнського “круглого столу”, Київ, 26 червня 2007 р. / Міністерство культури і туризму України, Державна служба туризму і курортів, Науковий центр розвитку туризму. - Сімферополь: ВАТ “Сімферопольська міська друкарня” (СГП), 2007. - С. 140-156.

6. Іванов А. Проблеми у сфері літнього дитячого туризму (на прикладі Миколаївської області) / Іванов А., Чичкалюк Т. // Проблеми активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення: матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Львів: ЛДІФК, 2006. - С. 159-161.

7. Чичкалюк Т.О. Українське степове Причорномор'я на прикладі Миколаївщини як територія, приваблива для туризму і відпочинку / Чичкалюк Т.О. // Реализация государственной политики в сфере курортов и туризма в рекреационных регионах: материалы международной научно-практической конференции (5-8-сентября 2007 г.). - Сімферополь: КЦППК, 2007. - С. 125-132.

8. Чичкалюк Т.О. Проблеми і перспективи розвитку туризму на прикладі Миколаївської області / Чичкалюк Т.О. // Політетнічна культура півдня України: історичні особливості формування та сучасні проблеми розвитку : матеріали міжрегіональної науково-практичної конференції. - Миколаїв, 2007. - С. 58-61.

9. Чичкалюк Т.О. Інвестиційна модель розвитку туристсько-рекреаційного комплексу Чорноморського узбережжя Миколаївської області “Чорноморська Перлина” / Чичкалюк Т.О. // Туризм як галузь економіки: матеріали науково-практичної конференції, 4-5 листопада 2008 р. - Херсон, 2008. - С. 42-45.

АНОТАЦІЯ

Чичкалюк Т.А. Формування та функціонування організаційно-економічного механізму розвитку рекреаційних територій Південного регіону України». - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. - Міжнародний університет бізнесу і права, Херсон, 2010.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних та методологічних засад формування та функціонування органцізаційно-економічного механізму розвитку рекреаційних територій Південного регіону України з позицій його удосконалення.

Досліджено та уточнено сутність, методи формування організаційно-економічного механізму функціонування рекреаційних територій.

Проаналізовано сучасний стан функціонування рекреаційних територій, організацію їх діяльності, та досліджено особливості управління рекреаційними територіями.

Запропоновані напрями удосконалення організаційно-економічного механізму розвитку рекреаційних територій, методи підвищення конкурентоспроможності рекреаційних послуг та основні завдання вирішення економіко-екологічних проблем функціонування рекреаційних територій.

Ключові слова: організаційно-економічний механізм, рекреаційна територія, ефективність, конкурентоспроможність, економіко-екологічні проблеми, моніторинг.

Чичкалюк Т.А. Формирование и функционирование организационно-экономического механизма развития рекреационных территорий Южного региона Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.06 - экономика природопользования и охраны окружающей среды. - Международный университет бизнеса и права, Херсон, 2010.

...