Економічне зростання та джерела його фінансового забезпечення в умовах формування інноваційної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

АВТОРЕФЕРАТ

на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ ТА ДЖЕРЕЛА ЙОГО ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки

МІЩУК ОЛЬГА ВІТАЛІЇВНА

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політичної економії обліково-економічних факультетів ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Зайцев Юрій Кузьмич, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», професор кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Радіонова Ірина Федорівна, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», професор кафедри макроекономіки та державного управління

кандидат економічних наук, доцент Товстиженко Олена Вячеславівна, Чернігівський державний інститут економіки і управління, доцент кафедри фінансів

Захист відбудеться «21» вересня 2010 року о 14 - 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.01 в ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м. Київ, просп. Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49-г, ауд. 601.

Автореферат розісланий «20» серпня 2010 р.

В. о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, професор А.Е. Фукс

АНОТАЦІЯ

Міщук О.В. Економічне зростання та джерела його фінансового забезпечення в умовах формування інноваційної економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08. 00. 01 - Економічна теорія та історія економічної думки. - ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2010.

У дисертації досліджуються теоретико-методологічні основи економічного зростання та джерела його фінансового забезпечення в умовах інноваційної економіки. Здійснено поглиблений аналіз економічного зростання на категоріальному та інституційному рівні як реального економічного явища.

Обґрунтовано основні інституційні форми фінансового забезпечення економічного зростання в умовах інноваційної економіки та доведено, що ні приватний капітал, ні державне фінансування не може в достатньому обсязі задовольнити потребу суб'єктів господарської діяльності у фінансових ресурсах для їх модернізації та сприяння економічному зростанню.

Досліджено необхідність та принципи реалізації партнерських відносин «держава - приватний капітал » як організаційно-інституційної форми з метою формування засад фінансового забезпечення економічного зростання через фінансування інноваційних проектів. Партнерство держави і приватного капіталу полягає у співпраці державної влади і приватного капіталу на основі взаємозацікавленості, забезпечує зростання економіки та дозволяє максимально використати потенціал приватного сектора за чітко визначеною провідною роллю держави.

Доведено, що інноваційна політика в Україні має зосереджуватися в трьох напрямах: організація інноваційного фінансування; регулювання фінансування інноваційної діяльності; забезпечення стимулювання взаємодії в сфері фінансування НДДКР держави, приватного сектору і наукового співтовариства.

Ключові слова: економічне зростання, економічний розвиток, фінансове забезпечення, партнерство держави і приватного капіталу, інновації, інноваційна економіка.

АННОТАЦИЯ

Мищук О.В. Экономический рост и источники его финансового обеспечения в условиях формирования инновационной экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.01 - Экономическая теория и история экономической мысли. - ГВУЗ «Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана», Киев, 2010.

Диссертация содержит исследование теоретико-методологических основ экономического роста и источников его финансового обеспечения в условиях инновационной экономики. Анализ экономического роста показал, что он есть реально существующим экономическим процессом на категориальном и институционном уровне.

В работе разграничено категории «экономический рост» и «экономическое развитие» с точки зрения их содержания, факторов формирования и влияния на качество и уровень жизни населения. Систематизация категории «экономический рост» предоставляет возможным рассматривать его в узком смысле как позитивную динамику изменения абсолютных и относительных объемов реального ВВП, и в широком - как систему экономических, социальных и экологических условий для обеспечения качественных изменений уровня жизни людей. В диссертации обоснована логическая взаимосвязь: экономический рост - экономическое развитие - благосостояние населения - устойчивое экономическое развитие.

Исследованы основные теории экономического роста, которые доказывают его зависимость от влияния на него факторов спроса и предложения, капитала, рабочей силы, технологического прогресса, условий глобализации, а также модели экономического роста, условия и противоречия их существования, роль в разработке программ долгосрочного развития страны.

Осуществлен анализ динамики ВВП как количественного показателя экономического роста и факторов, которые его предопределяют. Систематизированы периоды экономического роста, свидетельствующие о том, что в стране отсутствует системный инновационной процесс и существует реальная необходимость инновационно-технологической модернизации экономики. Инновационная экономика - это сфера формирования экономических условий для перехода от интеллектуального продукта к материальному с целью обеспечения долгосрочного экономического роста и повышения качества жизни населения.

Раскрыта сущность, роль и структура финансового обеспечения экономического роста в ходе формирования инновационной экономики. Исследуются основные институционные формы финансового обеспечения экономического роста - частный капитал и государственное финансирование, а так же источники финансирования экономического роста в условиях инновационной экономики - прибыль, амортизационные отчисления, бюджетные ресурсы, банковские кредиты, сбережения, инвестиции - дают возможность диверсифицировать ресурсы для него и объединить предпринимательский и государственный капитал. Исследованы составляющие системы финансового обеспечения экономического роста, а именно: источники, упомянутые выше; формы и методы, инструменты, которые позволяют сформировать финансовые ресурсы в стране и распределить их для стимулирования экономического роста.

Сотрудничество государственной власти и частного капитала, в основе которого взаимные интересы, Предложено рассматривать как организационно-институционную форму формирования новых принципов реализации партнерских отношений «государство - частный капитал» и финансового обеспечения экономического роста через финансирование инновационных проектов. Партнерство государства и частного капитала позволяет максимально использовать потенциал частного сектора при четко ведущей роли государства на принципах региональной концентрации, посредничества, информационно-правового обеспечения, приоритетности финансирования (софинансирования), диверсификации рисков, институционного обеспечения, прозрачности и достоверности.

Предложена система формирования инновационных институтов для эффективного использования преимуществ партнерских отношений «государство - частный капитал» в финансировании экономического роста, в частности, создание Инновационного фонда, Инновационного банка, Национального Комитета координации и поддержки инновационного развития, Государственной страховой компании, Информационного центра.

Раскрыты виды финансирования инновационных проектов в системе принципов партнерства государства и частного капитала: прямое (одностороннее) - это ресурсы государственного бюджета для реализации конкретных целевых инновационных программ и проектов или ресурсы предприятий с частным капиталом, и частичное (многостороннее) - это частичное участие государства, науки и бизнеса в софинансировании инновационных проектов.

Осуществлено исследование инновационной политики, принципов ее реализации под влиянием экономических, политических и правовых факторов и доказано, что основными направлениями инновационной политики в Украине должны быть: организация инновационного финансирования; регулирование финансирования инновационной деятельности; обеспечение стимулирования взаимодействия в сфере финансирования НИИКР государства, частного сектора и научного содружества. Стимулирование инновационной деятельности возможно при использовании государством таких инструментов: налоговых льгот для научно-исследовательских организаций, изобретателей, целевого финансирования исследований, кредитов, дотаций, льготной таможенной политики.

Ключевые слова: экономический рост, экономическое развитие, финансовое обеспечение, партнерство государства и частного капитала, инновации, инновационная экономика.

ANNOTATION

O.V. Mishchyk. Economic growth and sources of its financial ensuring in the conditions of shaping innovative economy. - Manuscript.

The thesis for the Candidate of Economic Sciences Degree, specialty 08.00.01 - Economic Theory and History of Economic Thought. - SHEE “Vadim Hetman Kyiv National Economic University”, Kyiv, 2010.

The thesis is devoted to the study of the theoretical and methodological basis of economic growth and the sources of its financial support in the conditions of the innovative economy. The in-depth analysis of economic growth at the category and institution level, as a really existing economic phenomenon, is made.

The essence, role and structure of financial support for the economic growth in the process of forming the innovative economy were developed. The main institutional forms of financial support for the economic growth - private capital and public funding - are being detailed studied. The main sources of funding of the economic growth in conditions of the innovative economy - profit, depreciation deductions, budgetary resources, bank credits, savings, investments enable to diversify resources for it and unite entrepreneur and public sector capitals.

The necessity and the principles of implementation of public - private partnership are studied, for the purpose of forming grounds for financial support of economic growth through funding of innovative projects. Public - private partnership consists of cooperation of public authority and private capital on the basis of mutual incentive, provides economic growth and allows to comprehensively use the private sector potential, with the firmly determined leading role of the government.

Types of funding innovative projects within the system of principles of public and private capital partnership were proposed: a direct (one-way) funding is resources of the government budget in order to implement specific target innovative programs and projects or resources of businesses with private capital, and a partial (multi-way) funding is a partial participation of government, science and business in co-funding innovative projects.

It is proven that the innovative economic policy in Ukraine should concentrate on 3 directions: arranging of innovative financing; regulating of innovative activity financing; providing the stimulation of interaction in the field of financing R&D of the government, private sector and science.

Key words: economic growth, economic development, financial support, public - private capital partnership, innovations, innovative economy.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Стратегічною метою трансформації сучасної економічної системи є забезпечення умов розвитку людини, формування нової якості економічних відносин, сталого економічного зростання, що, безперечно, робить актуальною потребу у його фінансовому забезпеченні, отже, й у дослідженні цієї проблеми. Економічне зростання в Україні потребує кількісних змін у капіталі, змін поколінь техніки, якісних змін у робочій силі, внаслідок чого виникає необхідність пошуку нових джерел фінансування економічного зростання. Дослідження дії фактора фінансового забезпечення економічного зростання має стати пріоритетом в системі теоретичних досліджень чинників економічного розвитку, причому, на перший план у наукових дослідженнях та в економічній політиці держави виходить розв'язання проблем дефіциту фінансових ресурсів для фінансування інновацій і забезпечення економічного зростання інноваційного типу. Водночас, важливим напрямом дослідження стає також аналіз мотивації суб'єктів господарювання в напрямку інноваційної діяльності та формування інституційних форм фінансового забезпечення економічного зростання в умовах інноваційної економіки.

Останні публікації засвідчують, що проблеми недостатнього фінансового забезпечення економічного зростання не є новими для економічної науки. Основна теза сучасних досліджень полягає у тому, що процеси фінансування повинні відповідати основному завданню інноваційно орієнтованої економіки - забезпеченню високих та усталених темпів економічного зростання. У вітчизняній та зарубіжній літературі існує чимало праць, присвячених вивченню цих питань. Теоретичні засади та рекомендації для формування системи фінансового забезпечення економічного зростання розроблялися у наукових працях видатних економістів, як А. Сміт, Дж. Кейнс, С. Кузнєц, Й. Шумпетер, А. Льюїс, Т. Шульц, Р. Харрод, Є. Домар, Г. Фельдман, Л. Бальцерович, Р. Солоу, Р. Нуреєв, М. Тодаро, У. Ростоу, Г. Мюрдаль.

Значний внесок у дослідження цієї проблеми зробили провідні вітчизняні економісти В. Александрова, Л. Антонюк, Ю. Бажал, Л. Безчасний, В. Бородюк, В. Геєць, А. Гальчинський, А. Даниленко, Я. Жаліло, Ю. Зайцев, С. Захарін, Б. Кваснюк, М. Крупка, І. Малий, В. Мельник, С.Онишко, В. Опарін, І. Павленко, І. Радіонова, В. Савчук, В. Семиноженко, Л. Федулова, В. Федосов, А. Філіпенко, А. Чухно, М.Якубовський та ін.

Водночас, у теорії і практиці, незважаючи на зрослий інтерес науковців до проблеми фінансового забезпечення економічного зростання, переважає фрагментарне висвітлення його окремих аспектів, тому особливо цікавими є питання вибору оптимальних варіантів та альтернативних джерел забезпечення економічного зростання необхідними ресурсами в умовах інноваційної економіки на засадах партнерства держави і приватного капіталу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». Третій розділ дисертації «Концептуальні засади формування моделі інноваційної економіки України» є складовою тем «Закономірності і особливості формування нової економічної системи в Україні» (номер державної реєстрації №0101U002949) та «Сучасне постіндустріальне суспільство і шляхи його формування в Україні» (номер державної реєстрації №0107U001332).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних основ економічного зростання та формування системи його фінансового забезпечення в умовах інноваційної економіки.

Для реалізації мети необхідно було виконати такі завдання:

- вивчити природу неоднозначності економічного зростання як однієї з умов економічного розвитку;

- поглибити зміст понятійно-категоріального апарату економічного зростання та виявити його еволюційну основу;

- розкрити економічні, соціальні та історичні умови формування теорій економічного зростання та моделей економічного розвитку;

- дослідити та обґрунтувати інституційні форми (приватний капітал, державний капітал) фінансового забезпечення економічного зростання;

- обґрунтувати потребу партнерства держави і приватного капіталу як інституційної форми фінансування інновацій і стимулу економічного зростання;

- розробити принципи партнерства держави і приватного капіталу для забезпечення фінансування інноваційної моделі економічного розвитку.

Об'єктом дослідження є процес економічного зростання в умовах інноваційної економіки.

Предметом дослідження є сукупність економічних відносин, що виникають у процесі формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення економічного зростання в інноваційній економіці.

Методи дослідження. У процесі наукового дослідження залежно від наукових завдань застосовувався комплекс загальних і спеціальних методів, а саме: системний метод, за допомогою якого явища і процеси, які підлягали аналізу, досліджувалися у взаємозв'язку; історичний метод, метод класифікації та узагальнення дозволили визначити теоретичні підходи щодо сутності та змісту понять: «економічне зростання», «економічний розвиток», «інноваційна економіка», охарактеризувати теоретичні засади формування моделей економічного зростання, дослідити структуру фінансових джерел економічного зростання в інноваційній економіці, оцінити вплив інновацій на економічне зростання; економіко-статистичний та порівняльний метод сприяв оцінці рівня залежності економічного зростання від обсягів виробництва та динаміки валового внутрішнього продукту (ВВП); поєднання кількісного та якісного аналізу допомогло визначити внесок джерел фінансового забезпечення в стимулювання економічного зростання на інноваційній основі; за допомогою методів наукового абстрагування, аналізу та синтезу проаналізовано державну інноваційну політику та визначено принципи і механізми партнерства держави і приватного капіталу у забезпеченні інноваційного розвитку України.

Інформаційну базу дослідження складають звітні дані Державного комітету статистики України, Державного агентства України з інвестицій та інновацій, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Національного банку України, міжнародних організацій, нормативні та законодавчі акти, дані інформаційно-аналітичних бюлетенів, фундаментальні положення економічної теорії, монографічні дослідження вітчизняних і зарубіжних авторів, а також електронні ресурси мережі Інтернет тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі здійснено системне теоретико-методологічне обґрунтування джерел фінансового забезпечення економічного зростання на основі використання інноваційного потенціалу. Основні наукові результати, отримані особисто здобувачем, характеризуються новизною і виносяться на захист:

Вперше:

- системно обгрунтовано зміст понятійно-категоріального апарату економічного зростання через трактування останнього у вузькому та широкому розумінні. Економічне зростання у вузькому розумінні - це позитивна динаміка зміни абсолютних та відносних (на душу населення) обсягів реального ВВП; у широкому розумінні - це формування економічних, соціальних та природних умов для забезпечення якісної зміни рівня та якості життя населення;

- доведено, що регулювання механізму партнерства держави і приватного капіталу як необхідної умови формування організаційно-інституційної структури фінансового забезпечення інноваційного розвитку, повинно базуватися на принципах посередництва, регіональної концентрації, інституційного забезпечення, інформативно-правового забезпечення, пріоритетності фінансування (співфінансування), диверсифікації ризиків, прозорості, достовірності. У роботі виокремлено види фінансування економічного зростання інноваційної економіки (пряме, або одностороннє, та часткове, або багатостороннє).

Удосконалено:

- уявлення про інституційні форми фінансового забезпечення економічного зростання в інноваційній економіці шляхом класифікації форм за певними критеріями та виокремлення таких груп, як фінансування з використанням фінансово-кредитних посередників (державне фінансування, самофінансування підприємств, кредитування, інвестування), венчурне фінансування, фінансування з використанням центрів сприяння інноваційному розвитку (Інноваційний фонд, Інноваційний банк, Національний Комітет координації та підтримки інноваційного розвитку, Державна страхова компанія, Інформаційний центр);

- класифікацію структурних елементів системи фінансового забезпечення економічного зростання. Визначено та чітко розмежовано сутність джерел, інструментів, форм та методів фінансового забезпечення.

Набули подальшого розвитку:

- обґрунтування підходів у формуванні потреби в інноваційній політиці на принципах забезпечення реалізації інтересів держави і приватного капіталу, а саме: соціальної спрямованості економічної політики та її оптимізації, узгодженості інтересів населення, бізнесу і держави, оптимізації технологій проведення економічної політики держави;

- розуміння сутності, ролі та функцій інституту відповідальності у реалізації інноваційної політики, який має розширити інструменти інноваційного конструювання через стимули, мотиви, обмеження формального і неформального характеру, виробити ефективний механізм економічної політики та утвердити принцип довіри до влади в суспільстві; забезпечити конкурентоспроможність національної економіки через формування потреби у інтелектуальному і людському капіталі.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що висновки, рекомендації, узагальнення, сформульовані у роботі, можуть стати базою для розробки стратегії довгострокового економічного зростання на інноваційній основі.

Основні положення роботи використані в ході реалізації науково-дослідної теми «Формування механізму державного антикризового регулювання та визначення напрямків посткризового розвитку економіки України» (№ державної реєстрації 0110U002378) Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України. Дисертантом розроблені основні принципи економічної політики держави та інструменти фінансового забезпечення економічного зростання в Україні в умовах формування інноваційної економіки (довідка №10/511 від 21. 12. 2009 р.).

Окремі рекомендації дисертації використано Науково-дослідним інститутом економічного розвитку ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана» у розробці наукової теми №883 «Принципи та механізми партнерства держави і приватного капіталу у формуванні інноваційної моделі економічного розвитку України». Дисертантом досліджено роль партнерства держави і приватного капіталу у формуванні інноваційної економіки, вироблено принципи партнерства держави і приватного капіталу та пропозиції щодо його інституційного забезпечення (довідка №13/14-03 від 10. 02. 2010 р.).

Висновки дослідження впроваджені в практику Управління економіки Уманської районної державної адміністрації під час розробки Програми соціального і економічного розвитку Уманського району на 2010 рік (довідка №118/01 від 17. 02. 2010 р.).

Рекомендації та висновки дисертаційного дослідження, зроблені в ході аналізу окремих джерел фінансового забезпечення економічного зростання, оцінки формування основ інноваційної економіки, використані для розробки Концепції інвестиційно-інноваційної діяльності на регіональному рівні приватного підприємства «Інвест маркетинг груп» (довідка №14 від 16. 01. 2010 р.).

Теоретичні та науково-практичні рекомендації дисертаційної роботи впроваджено у навчальному процесі Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини при викладанні студентам навчальних дисциплін «Політична економія» та «Макроекономіка» в системі підготовки бакалаврів за спеціальностями «Фінанси», «Економіка підприємства» (довідка №1685/01 від 31. 12. 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки, рекомендації та висновки дисертаційної роботи, що виносяться на захист, одержані самостійно і розкривають авторський підхід до теоретичного і практичного дослідження економічного зростання в інноваційній економіці та джерел його фінансового забезпечення.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження доповідались, обговорювались та отримали схвальні відзиви на: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість» (27 - 28 березня 2003 р., м. Київ); II Міжнародній науково-практичній конференції «Динаміка наукових досліджень, 2003» (28 жовтня - 4 листопада 2002 р., м. Дніпропетровськ); VI Міжнародній науково-практичній конференції «Економічне зростання: посилення соціальної спрямованості» (4 - 5 червня 2004 року, м. Умань); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку» (18 - 19 березня 2003 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Наука та інновації - 2005» (17 - 31 жовтня 2005 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток наукових досліджень, 2005» ( 7 - 9 листопада 2005 р., м. Полтава); Першій всеукраїнській науково-практичній Інтернет - конференції «Україна наукова» (28 - 30 грудня 2005 р., м. Київ); Ogolnopolskiej Konferencji Naukowej «Bankowosc elektroniczna - szanse i zagrozenia» ( 8 - 9. 06. 2006 r., Plock - Koszelowka); Міжнародній науково-практичній конференції «Наука в інформаційному просторі» (29 - 30 жовтня 2007 р., м. Дніпропетровськ); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Управління інноваційним розвитком підприємств України в умовах світових інтеграційних процесів» (9 - 10 листопада 2007 р., м. Дніпропетровськ); II Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні економічні перспективи в умовах сталого розвитку» (14 грудня 2007 р., м. Кіровоград); Міжнародній науково-практичній конференції «Економіка України: макропроблеми розвитку» (30 - 31 травня 2008 р., м. Умань); Міжнародній науково-практичній конференції «Економіка України: стратегічне планування» (26 - 27 вересня 2008 р., м. Умань); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи соціально-економічного розвитку регіону в умовах євроінтеграційних процесів» (6 - 7 листопада 2008 р., м. Чернівці); Міжнародній інтернет-конференції молодих вчених «Актуальні проблеми фінансової системи в контексті стратегії розвитку України» (14 - 15 травня 2009 р., м. Умань); Міжнародній науково-практичній конференції «Інновації як пріоритетна сфера інвестування в Україні» (5 - 6 червня 2009 року, м. Умань); V Міжнародній науково-практичній конференції «Наука в інформаційному просторі», (30 - 31 жовтня 2009 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній Інтернет - конференції «Сучасні проблеми реформування фінансової системи України» (11 грудня 2009 р., м. Умань).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження опубліковані автором у 20 наукових працях загальним обсягом 4,29 друк. арк., з них 3 - у колективних монографіях, 7 - у наукових фахових виданнях, 10 - матеріали і тези конференцій.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи становить 187 сторінок друкованого тексту. Дисертація містить 15 таблиць на 15 сторінках, 12 рисунків на 11 сторінках, список використаних джерел із 268 найменувань на 27 сторінках, 15 додатків на 21 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету та завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі I «Економічне зростання та економічний розвиток: діалектика взаємозв'язку» розглянуто теоретико-методологічні основи теорії економічного зростання та моделей економічного розвитку, поглиблено зміст понятійно-категоріального апарату економічного зростання та розкрито природу неоднозначності економічного зростання.

Визначено економічне зростання як умову економічного розвитку. В понятійному апараті і в змістовому трактуванні ці дві категорії розмежовуються. Економічне зростання - це кількісні позитивні зміни ВВП та якісні зміни у рівні життя населення, а економічний розвиток - це якісні процеси у економічній, соціальній, суспільній, мотиваційній, природній сферах, що приводять до скорочення нерівності та бідності. Економічний розвиток можливий навіть тоді, коли кількісного зростання немає, а є лише передумови його існування, та коли він відображається в структурних перетвореннях та новаціях, які не приводять до безпосереднього економічного зростання. Вважаємо, що доцільним є такий логічний зв'язок: економічне зростання - економічний розвиток - добробут населення - стійкий економічний розвиток.

Доведено залежність економічного зростання від визначального впливу на нього факторів попиту та пропозиції, капіталу, робочої сили, технологічних чинників, ознак глобалізації через розкриття та узагальнення основних теорій економічного зростання (теорії лінійних стадій зростання, теорії структурних перетворень, теорії зовнішньої залежності, неокласичної теорії вільного ринку, теорії ендогенного зростання). Серед трьох основних факторів економічного зростання - праці, капіталу і технічного прогресу - значним та беззаперечним є внесок в економічне зростання саме технічного прогресу та інновацій, їх вплив на його якість. Крім того, ці ж фактори мають вплив на зростання виробництва як основної частки формування ВВП у приватному секторі, про що свідчать дані таблиці 1.

Таблиця 1. Фактори реального зростання виробництва у приватному несільськогосподарському секторі (дані по США), %

Джерело: Лукашин Ю., Рахлина Л. Производственные функции в анализе мировой экономики / Ю. Лукашин, Л. Рахлина // Международная экономика и международные отношения. - 2004. - № 1. - С. 22.

Фінансове забезпечення у дисертації розглянуто як комплекс заходів по забезпеченню економічного зростання фінансовими ресурсами через методи та форми, способи фінансування. Суть його полягає у вилученні державою певної частини фінансових ресурсів національного господарства та спрямування їх на досягнення цілей, головною серед яких є фінансування інвестиційних та інноваційних процесів з метою формування та реалізації нової моделі економічного зростання. У роботі визначено структурні елементи фінансового забезпечення економічного зростання, а саме: джерела, інструменти, форми та методи фінансового забезпечення, кожен із яких виконує свої функції, що представлено на рисунку 1.

Вважаємо, що найбільш дієві інструменти, за допомогою яких держава реалізує свої функції у сфері підтримки інноваційної діяльності - пряма фінансова підтримка інноваційних проектів та фіскальні пільги для суб'єктів, що займаються інноваційною діяльністю.

Рис. 1. Система фінансового забезпечення економічного зростання

У роботі досліджено динаміку ВВП як кількісного показника економічного зростання та чинники, які його зумовлювали. Економічне зростання в Україні, що розпочалося з 2000 року, структуровано на три періоди (2000 - 2004 рр., 2005 - 2007 рр., 2008 р.), має достатньо високу позитивну динаміку та значні коливання (темп зростання ВВП складав у 2000 р. - 5,9%, 2001 р. - 9,2%, 2002 р. - 5,2%, 2003 р. - 9,6%, 2004 р. - 12,1%, 2005 р. - 2,6%, 2006 р. - 7,3%, 2007 р. - 7,3%, 2008 р. - 2,1%). Водночас, показники темпів зростання не свідчать про якість відтворення економіки, адже повинен зростати не тільки кінцевий продукт (ВВП), а й збільшуватися економічний потенціал країни, відбуватися інноваційне оновлення виробничого капіталу, якісно змінюватися основний капітал.

У роботі висловлено та аргументовано тезу, згідно з якою розв'язання проблем інноваційності економіки є більш важливим завданням для національної економіки, ніж підвищення темпів її зростання, коли приватному сектору бракує коштів та стимулів, щоб підвищити рівень інвестиційних вкладень для здійснення власної модернізації та економіки в цілому.

У розділі 2 «Основні інституційні форми фінансового забезпечення інноваційної спрямованості економічного розвитку» досліджено інституційні форми фінансового забезпечення економічного зростання та проаналізовано інноваційну складову розвитку економіки України.

Економічне зростання в інноваційній економіці вимагає потужного диверсифікованого фінансового забезпечення. У дисертаційній роботі визначено основні інституційні форми фінансування інноваційної економіки в цілому та економічного зростання, зокрема приватний капітал та державний капітал. Приватний капітал як інституційна форма фінансового забезпечення інноваційного розвитку сформований з коштів суб'єктів господарювання, інноваційних банків, інвестиційних фондів, страхових та пенсійних фондів, банківських позик, венчурного фінансування, коштів фізичних і громадських організацій. Державний капітал формується з коштів державного бюджету та позабюджетних фондів.

У рамках кожної інституційної форми фінансового забезпечення інноваційної спрямованості економіки виокремлено види фінансування: державне фінансування інноваційних проектів, яке полягає у виділенні державою грошових ресурсів з бюджету й позабюджетних фондів на пріоритетні наукові проекти (зазвичай фундаментального характеру); самофінансування полягає у здійсненні наукових і промислових досліджень, прикладних розробок за рахунок коштів суб'єктів господарювання, основними з яких є прибуток та амортизаційні відрахування; кредитування пов'язано з наданням позик банками та іншими кредитними установами на проведення інноваційної діяльності; інвестування, сутність якого зводиться до участі коштів інвестора в перспективних наукових дослідженнях прикладного характеру; венчурне фінансування розглядається як засіб для високодохідного розміщення капіталу у ризикові проекти, результативний механізм впровадження інновацій. Ефективною організаційно-інституційною формою фінансового забезпечення інноваційного розвитку є партнерство держави і приватного капіталу, яке полягає у співпраці державної влади і приватного капіталу на основі взаємозацікавленості і забезпечує зростання економіки та дозволяє максимально використати потенціал приватного сектора при чітко визначеній провідній ролі держави.

Доведено, що домінантою у структурі джерел фінансування економічного зростання через інноваційну складову є власні ресурси суб'єктів господарювання. Однак, при зростанні кількісних показників фінансування ефективність цього джерела є мінімальною та неякісною через неефективність механізмів його формування, що пов'язані зі скороченням термінів експлуатації основного капіталу та вибором методів нарахування амортизації на нього, пошуком резервів підвищення ефективності методів господарювання та неефективною економічною політикою. В сучасних умовах формування інноваційної економіки банківські кредити, венчурне фінансування, прямі іноземні інвестиції не мають також суттєвої питомої ваги у фінансуванні економічного зростання. Перш за все, це пов'язано з відсутністю чітких пріоритетів довгострокової урядової економічної політики, податкових і митних пільг, ефективного обсягу формування і розподілу державних витрат на інфраструктуру, умов для довгострокових іноземних інвестицій, ефективної приватизації, мотиваційних механізмів взаємодії держави і приватного капіталу. Найбільша частка фінансування інноваційної діяльності підприємств припадає на їх власні кошти (2006 р. - 84,6%, 2007 р. - 73,7%, 2008 р. - 60,6% загального обсягу витрат, зросла частка кредитів (з 8,5% у 2006 р. до 33,7% у 2008 р.), державна підтримка відповідно становила - 2,1 % у 2006 р., 1,4 % у 2007 р. та 2,9% у 2008 р., частка коштів іноземних інвесторів зменшилася (2,4% у 2008 р. проти 3,3 % у 2006 р.), фінансування вітчизняних інвесторів зросло з 0,2% у 2007 р. до 1,4% у 2008 р.

Державне фінансування як інституційна форма фінансування інноваційної спрямованості економіки, економічного зростання відбувається через підтримку інноваційної діяльності суб'єктів господарювання за рахунок коштів бюджету та позабюджетних фондів. У роботі підтримується ідея «концепції двох бюджетів» - поточного бюджету та бюджету розвитку, що дозволить чітко формувати цільові доходи та витрати для інноваційного розвитку та забезпечити реалізацію національних і регіональних науково-технологічних ризикованих проектів в умовах недостатньої капіталізації національного виробничого приватного сектору.

У дисертаційній роботі досліджено, що економічне зростання та формування інноваційного середовища гальмується через недостатнє фінансування інноваційної діяльності, неефективність процесу створення наукоємної продукції, починаючи з фундаментальних досліджень і до освоєння нових процесів і продуктів у виробництві, відтік кваліфікованих наукових та технічних кадрів за кордон, занепад наукових шкіл, технологічне відставання у випуску продукції та потреби у її нарощуванні з використанням економіки знань. Однією з причин вищезазначених негативних проявів є низький рівень видатків на науку, які в останні роки становили в середньому 0,4 % ВВП (таблиця 2.).

Таблиця 2. Динаміка витрат на наукову діяльність в Україні, % ВВП

Джерело: Стратегія інноваційного розвитку України на 2010 - 2020 роки в умовах глобалізаційних викликів: збірник / [Стріха М.В, Шовкалюк В.С., Боровіч Т.В. та ін.] - К.: Прок- Бізнес, 2009. - С. 28

У розділі 3 «Концептуальні засади формування моделі інноваційної економіки України» результатом дослідження стало обґрунтування потреби партнерства держави і приватного капіталу як окремої інституційної форми фінансування інновацій та стимулювання тим самим економічного зростання, а також розробка принципів партнерства держави і приватного капіталу для забезпечення фінансування інноваційної моделі економічного розвитку.

З'ясовано, що інноваційна економіка - це сфера формування економічних умов для здійснення перехідних процесів від інтелектуального стану до матеріального з метою отримання кінцевого ефекту - забезпечення довгострокового економічного зростання та підвищення якості життя населення. Формування інноваційної економіки визначається економічною політикою держави, зокрема інноваційною. Остання повинна виходити за межі науково-технічного прогресу та ставати засобом здійснення широкого кола змін у суспільстві, пов'язувати заходи в рамках державної науково-технічної політики з заходами в рамках соціальної, військової, економічної й екологічної політики та реалізовуватися під впливом економічних, політичних та правових факторів.

Доведено, що пряма участь держави у фінансуванні економічного зростання та інноваційних процесів збільшує навантаження на бюджет, тому механізм фінансування повинен базуватися на використанні диверсифікованого інструментарію державної підтримки з урахуванням світового досвіду та національних особливостей діяльності вітчизняних підприємств. З цією метою для акумулювання додаткових коштів доцільно впровадити розподільчі механізми, які б забезпечували перерозподіл фінансових ресурсів із надприбуткових секторів (торгівля нерухомістю і предметами розкоші, розважальні послуги) у фонди підтримки інновацій. При цьому, кошти з таких джерел варто мобілізовувати на регіональному рівні, де їх перерозподіл на користь інноваційного сектору. Здійснення та фінансування інновацій може відбуватися за рахунок інвестицій приватних промислових фірм, але за умови державної підтримки.

Обґрунтовано, що ефективним посередником між інноваціями та економічним зростанням є підприємництво, що, в свою чергу, дозволяє забезпечити економічне зростання на регіональному і державному рівнях в умовах формування інноваційної моделі та створити основу для партнерства підприємницьких структур (приватного капіталу) і держави. Роль держави полягає у збалансуванні інтересів бізнесу із загальнонаціональними пріоритетами, короткостроковими тактичними пріоритетами та стратегічними довгостроковими перспективами, формуванні сприятливого інноваційного клімату, підтримці малого і середнього інноваційного бізнесу, розвитку науково-технічної й інноваційної інфраструктури.

У дисертаційній роботі державно-приватне партнерство в інноваційній сфері визначено як сукупність організаційно-правових та соціально-економічних відносин і дій держави та приватного капіталу, спрямованих на побудову інноваційної економіки в країні. Держава створює правила та умови для всіх учасників партнерства, здійснює підготовку відповідних наукових кадрів, які пропонують нові ідеї; формує базу даних щодо розроблених технологій та робить доступною її комерційним підприємствам; спільно з приватним капіталом - фінансує наукові задуми та ідеї.

У роботі доведено, що інноваційна політика та повноцінна реалізація партнерських відносин у системі держава - приватний капітал можливі в рамках формування інститутів національної інноваційної системи, зокрема, Інноваційного фонду та Інноваційного банку, Національного Комітету координації та підтримки інноваційного розвитку (НККПІР), Державної страхової компанії, Інформаційного центру.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у системному дослідженні фінансових джерел економічного зростання в умовах інноваційної економіки. Основні висновки теоретичного та практичного спрямування полягають у наступному:

1. З'ясовано зміст понять «економічне зростання», «економічний розвиток» та основні відмінності у їх трактуванні. Розвиток розглянуто з точки зору якості життя людини, що визначається не тільки середньою величиною ВВП на душу населення, але й такими параметрами, як тривалість життя, стан здоров'я, рівень освіченості, грамотності, доступність соціальних послуг та якісними змінами у суспільстві, які пов'язані з модернізацією, прогресом, зростанням. Разом з тим, зростання залишається важливою умовою розвитку, оскільки у вузькому розумінні пов'язано з позитивною динамікою зміни абсолютних та відносних (на душу населення) обсягів реального ВВП, а у широкому - з формуванням економічних, соціальних та природних умов для забезпечення якісної зміни рівня та якості життя населення.

2. Досліджено основні теорії економічного зростання (теорія лінійних стадій зростання, теорія структурних перетворень, теорія зовнішньої залежності, неокласична теорія вільного ринку, теорія ендогенного зростання) із типовими спільними рисами парадигмального характеру, що не підлягають кон'юнктурним коливанням і є відносно сталими та які доводять залежність економічного зростання від впливу на нього факторів попиту та пропозиції, капіталу, робочої сили, технологічних чинників, ознак глобалізації.

В основу моделей економічного розвитку покладено тезу, що модель розвитку - це певний вектор руху, обраний країною. Серед трьох моделей - стійкого розвитку, наздоганяючого розвитку, випереджаючого розвитку, для України найбільш притаманна модель наздоганяючого розвитку, а відтак, існує нагальна необхідність у стимулюванні економічного зростання шляхом розвитку пріоритетних галузей економіки, що задовольняють потреби суспільства за рахунок імпорту передових технологій та закріпленні конкурентоспроможності країни на світовому ринку, тобто формуванні ознак моделі випереджаючого розвитку.

3. Доведено, що фінансування економічного зростання в умовах інноваційного розвитку здійснюється через основні інституційні форми фінансування, а саме:

- приватний капітал, сформований із коштів суб'єктів господарювання, інноваційних банків, інвестиційних фондів, страхових та пенсійних фондів, банківських позик, венчурного фінансування, коштів фізичних і громадських організацій. Підвищити ефективність цього джерела, яке недостатньо використовується у фінансуванні економічного зростання та інноваційної економіки, можна за таких умов: надання податкових пільг та розробка стимулів для підприємств, які здійснюють фінансування в інноваційну діяльність; удосконалення амортизаційної політики, яка сприятиме інноваційному оновленню виробничого капіталу; підвищення рівня капіталізації банківської системи та здійснення її інститутами довгострокового цільового фінансування інноваційних проектів, кредитування сфери малого бізнесу та приватного сектору; створення сприятливих умов для іноземних інвестицій у діяльність галузей пріоритетного інноваційного розвитку; формування нормативно-правових засад функціонування і розвитку інститутів венчурного фінансування, партнерства держави і приватного капіталу;

- державний капітал, який формується з коштів державного бюджету та позабюджетних фондів, поєднує поточні потреби економіки в ресурсах із стратегічними через необхідність посилення інвестиційного напряму використання бюджетних коштів. З цією метою необхідно: збільшити обсяги бюджетного інвестування; стимулювати різні форми акумулювання коштів; досягнути оптимального співвідношення між структурою заощаджень та структурою інвестицій; використовувати потенціал зовнішніх запозичень. Діяльність уряду в напрямку формування і забезпечення економічного зростання фінансовими ресурсами повинна спиратися на такі базові засади: по-перше, уряду належить пріоритетне право концептуального вибору та підтримки нормативно-правовими і фінансовими засобами, тих галузей національного господарства, які зможуть забезпечити прискорення економічного зростання на основі інтенсивного типу розвитку; по-друге, формуючи та запроваджуючи систему високих стандартів якості основних видів продукції в державі і, зокрема тих, що пов'язані із високими технологіями, створюється інституційна правова основа функціонування як бізнесу в цілому, так і у високотехнологічних, провідних галузях; по-третє, держава повинна активно використовувати для фінансової підтримки реальних проектів інноваційного характеру запроваджуваних приватним капіталом свої законодавчі, правові можливості, бюджетну політику витрат;

- партнерство держави і приватного капіталу як організаційно-інституційний спосіб використання ресурсів приватного сектору для виконання визначених функцій держави сприятиме поліпшенню умов використання інновацій в суспільстві, впливатиме на формування наукомісткого сектору економіки та інноваційний бізнес в цілому. Налагодження партнерських стосунків і забезпечення інноваційного розвитку повинно відбуватися на основі формування нормативно-правового забезпечення партнерства держави і приватного капіталу, розробки інструментів і механізмів його здійснення; підготовки та тренінгу управлінського персоналу в сфері партнерства.

4. Обґрунтовано, що формування інноваційної моделі економіки, реалізація системи національних проектів розвитку, досягнення макроекономічного ефекту потребує спільної участі або партнерства науки, бізнесу і держави, включаючи ризики фінансування. Ефективність механізму фінансування повинно базуватися на використанні диверсифікованого інструментарію державної підтримки, мотиваційних важелів, світового досвіду та національних особливостей діяльності вітчизняних підприємств, оскільки пряма участь держави у фінансуванні економічного зростання та інноваційних процесів збільшує навантаження на бюджет. Стимулювання інноваційної діяльності та усунення основних причин незацікавленості бізнесу в довгострокових інноваційних проектах можливо за рахунок використання з боку держави окремих інструментів: пільгового оподаткування для дослідних організацій і винахідників, пільгової митної політики, кредитів, дотацій, субсидій, цільового фінансування досліджень.

5. Встановлено, що формування інноваційної економіки вимагає інституційної основи функціонування системи державно-приватного партнерства на принципах регіональної концентрації, посередництва, інформативно-правового забезпечення, пріоритетності фінансування (співфінансування), диверсифікації ризиків, інституційного забезпечення, прозорості, достовірності.

Вивчення пріоритетності фінансування в рамках партнерства держави і приватного капіталу дозволило визначити два основних види фінансування інноваційної діяльності ( інноваційних проектів): пряме, або одностороннє (кошти закладені в державному бюджеті під конкретні цільові інноваційні програми та інноваційні проекти або в фінансовому плані підприємств з приватними капіталами); часткове, або багатостороннє (здійснюється співфінансування інноваційних проектів), передбачає часткову участь зацікавлених сторін: держави, науки, бізнесу. Водночас, їх співпраця має законодавчо регламентуватися на кожному етапі інноваційного процесу з моменту появи ідеї до збуту певної новації з визначенням розподілу ризиків.

Фінансування інновацій за участю держави і приватного капіталу дозволить стимулювати економічне зростання, підвищити якість і тривалість життя населення, забезпечити високий рівень інноваційності програм розвитку та державного регулювання економіки.

економічний фінансовий зростання інноваційний

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Колективні монографії:

1. Міщук О.В. Ресурсне забезпечення економічного зростання / О.В. Міщук // Ринкова трансформація економіки України: проблеми регулювання: колективна монографія / за ред. В.Ф. Бесєдіна, А.С. Музиченка. - К.: НДЕІ, 2005. - С. 300 - 307 (0,32 друк. арк.).