Формування стратегії та механізмів реалізації соціального розвитку регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

УДК 330.342.146:332.1

Спеціальність: 08.00.07 - Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Формування стратегії та механізмів реалізації соціального розвитку регіону

Матусяк

Сергій Володимирович

Львів

2010



ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Хмельницькому національному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор

Нижник Віктор Михайлович,

Хмельницький національний університет,

проректор з фінансово-економічної діяльності університету

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Брич Василь Ярославович,

Тернопільський національний економічний університет,

завідувач кафедри менеджменту

кандидат економічних наук

Степанова Олена Вікторівна,

ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України",

старший науковий співробітник відділу управління економікою

Захист відбудеться "19" лютого 2010 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий "18" січня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук

Жовтанецький В.І.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В стратегії сучасного розвитку регіону одне з ключових місць мають займати механізми управління соціальними процесами. Об'єктивно це обумовлюється посиленням та домінуванням транзитивних тенденцій у соціально-економічному розвитку країни з характерним руйнуванням усталених норм, появою нових, глобальних тенденцій, порушенням послідовності та зміною ролі складових формування соціального розвитку регіону. Особливість України полягає у включенні в глобальні зміни світової економічної системи та одночасно неповному завершенні реформування економічної системи, що представляє собою залишки командно-адміністративної системи господарювання. Подібного роду накладання транзитивних тенденцій призводить до формування механізмів перехідного періоду, за яких зміни ключових чинників організації регіональної економічної системи виступають причиною неефективності існуючих механізмів та необхідності структурних реформ, реорганізації бюджетної системи, місцевих фінансів, пошуку нових джерел для реалізації соціальних проектів.

Демократизація суспільства, збільшення економічного самоуправління регіонів, що супроводжуються зміною усталених економічних систем реформами, відзначають існування транзитивного періоду переходу економічних формацій, на заміну яким прийшла лібералізація фінансів, виробництва, інвестицій, торгівлі, руху робочої сили, що зумовлені поглибленням глобалізації.

Недосконалість наявних регуляторних механізмів вимагає докорінної переоцінки стратегічних напрямів розвитку регіональної економіки. Динамічні зміни соціальних відносин, що супроводжуються перебудовою регіональної економічної системи, ставлять нові завдання щодо реалізації регіональної соціальної політики. Широкий спектр різноманітних чинників розвитку регіональної економіки, ускладнений різними проблемами, реакцією на регуляторні дії у соціально-орієнтованому суспільстві, до яких додаються особливості галузевої структури аграрних територій, вимагає поглибленого вивчення шляхів формування стратегії та механізмів реалізації соціального розвитку регіону.

Окремі напрями стратегії розвитку регіону та їх соціальної складової розроблені в дослідженнях Е.Б. Алаєва, П.М. Аламп'єва, М.Т. Агафонова, М. М. Баранського, В.Я. Брича, В.К. Бугаєва, Б.М. Вінярського, С.Й. Вовканича, П. В. Волобоя, І. О. Горленка, М. І. Долішнього, Р. Н. Думанського, Я.І. Жупанського, Ф.Д. Заставного, С.М. Злупка, В.Г. Ізарда, Т. М. Калашнікової, В.В. Кістанова, М.М. Колосовського, П.О. Масляка, М. Ж. Месаровича, В.П. Нагірної, В.М. Нижника, Н.В. Павліхи, М.М. Паламарчука, В.Д. Пістуна, В.А. Поповкіна, В.П. Руденка, Я.В. Регульського, Л.К. Семів, Є.Д. Силаєва, А.В. Степаненка, О.В. Степанової, Д. М. Стеченка, О.І. Шаблія, М.Д. Шаригіна, А. Т. Хрущова та ін. В них обґрунтовано понятійно-методологічний апарат, соціальні складові економічної політики, управлінські та регуляторні засади соціальної політики, проте не приділено достатньої уваги питанням інтегрованості соціальної політики у регіональну економічну систему.

Тому дослідження проблеми стратегії соціального розвитку регіону є актуальним науковим завданням, яке вимагає теоретичного, методологічного та практичного вирішення, пошуку стратегій розвитку регіональних економічних систем та нових підходів до побудови механізмів управління соціальними процесами.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною робіт, виконаних згідно з планом науково-дослідних робіт Хмельницького національного університету в межах теми "Дослідження стану виробничого, соціального, економічного та рекреаційного потенціалів м. Хмельницького" (номер державної реєстрації 0105U000726), "Механізм підвищення людського потенціалу України за умов розвитку демографічних, євроінтеграційних процесів" (номер державної реєстрації 0108U001277), в межах теми "Стратегія розвитку людського потенціалу м. Вінниця на 2010-2020 рр. в системі економічного, демографічного та соціального вимірів" (номер державної реєстрації 0109U005055) та теми "Моделювання варіативних стратегій розвитку території на прикладі м. Вінниці" (номер державної реєстрації 0109U003918). В рамках цих тем автором досліджено формування стратегії та механізмів реалізації соціального розвитку регіону та запропоновано шляхи її вдосконалення.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методичних положень формування стратегії та механізмів реалізації соціального розвитку регіону, вдосконалення управління соціальним забезпеченням та соціальними процесами, попередження ризиків утворення негативних наслідків та уникнення соціально-економічних криз.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно було вирішити такі основні завдання:

– дослідити тенденції та принципи розвитку територій та регіонів за умов змін соціально-економічних основ суспільного розвитку;

– визначити елементи формування соціально-економічної регіональної політики на основі обмеженої кількості наявних регуляторних інструментів;

– обґрунтувати необхідність формування стратегії реалізації соціального розвитку регіональних економічних систем;

– удосконалити методологічний апарат дослідження та регулювання розвитку регіональних економічних систем;

– виявити основні тенденції розвитку регіональних економік, встановити роль у них суспільних соціально-економічних перетворень та становлення ринкових механізмів;

– визначити чинники соціального розвитку та ефективної реалізації соціальної політики;

– розробити стратегію соціального розвитку регіону;

– запропонувати механізм реалізації стратегії соціального розвитку регіону.

Об'єктом дослідження є процеси формування стратегії соціального розвитку в межах економічних механізмів функціонування регіону.

Предметом дослідження є теоретико-методичні положення управління соціальним розвитком регіону.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у процесі дослідження було використано такі методи: системних досліджень - для загального охоплення всіх чинників реалізації стратегії соціального розвитку, аналізу ролі та місця системних соціальних перетворень у соціально-економічному процесі регіону; теоретичного обґрунтування - для встановлення ключових елементів сучасної парадигми соціального розвитку регіону; статистико-математичні - для моделювання дії та змін системних чинників, їх вплив на соціальне забезпечення та розвиток регіональної економічної системи, їх взаємодії та ієрархії; територіального підходу - реалізації стратегії та політики розвитку соціально-економічних систем регіону; диференціації регуляторних підсистем - для ефективного управління соціальними групами на основі визначення ключових відмінностей між ними та їх значення у формуванні реакції на соціальну політику; метод порівнянь - для формалізації наслідків впливу типових економічних змін на соціальні процеси; трендового аналізу - для визначення тенденцій розвитку соціальної системи; оперативного аналізу - для оцінки типів, видів, структури та обсягів соціальних явищ.

Інформаційну базу дослідження складають закони України, нормативно-правові акти Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, аналітичні документи, доповіді, статистичні публікації міністерств, відомств, Хмельницького обласного управління статистики, науково-дослідних інститутів, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних та зарубіжних авторів, інформаційні матеріали, опубліковані в періодичних виданнях.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці інноваційних підходів до формування стратегії та механізмів соціального розвитку регіону, які ґрунтуються на засадах генерування соціальних гарантій, зростання економічного розвитку та включення інструментів їх продукування у механізми функціонування регіональної економіки, що сприяє ефективній соціальній політиці.

Результати дослідження, що виносяться на захист у якості наукової новизни, полягають у наступному:

вперше:

– обґрунтовано формування стратегії соціального розвитку регіону на основі подолання негативного впливу демографічних чинників, конвертації економічних проблем сільських поселень у потенціал зростання урбанізованих територій та включення в економічний механізм регіону мультиплікативних інструментів продукування соціальних гарантій;

удосконалено:

– механізми управління соціальними процесами за комплексного поєднання мультиплікативного інструменту перетворення соціальної системи регіону у самодостатній економічний механізм продукування соціальних гарантій, підвищення урбанізації територій для перетворення екстенсивного розвитку сільських поселень у інтенсивну соціальну систему міст та використання традиційних інструментів соціальної політики з метою підтримання стабільності соціального забезпечення та надання соціальних гарантій;

– методологічний апарат аналізу чинників соціального розвитку регіону та оцінки соціального ефекту на основі логічного порівняння та виключення випадкових результатів для дослідження спроможності економіки до продукування соціальних гарантій;

отримали подальший розвиток:

– систематизація та класифікація чинників соціального розвитку, що визначають оптимальний характер протікання економічних тенденцій для соціального захисту населення, ключовими з яких є соціальні, економічні, трудові та екологічні чинники;

– обґрунтування взаємодії соціальних та економічних чинників, їх вплив на реалізацію соціальної стратегії, соціальний розвиток, і функціонування регіональної економіки.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження щодо формування стратегії та механізмів реалізації соціального розвитку регіону використані Хмельницьким обласним центром зайнятості (акт впровадження № 01-16/1, від 11.01.2010), Управлінням зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Хмельницької обласної державної адміністрації (акт впровадження № 36-02/181, від 13.04.2009), Виконавчим комітетом Вінницької міської ради (акт впровадження № 01-03-14-8474, від 25.11.2009).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою роботою, в якій особисто автором розроблено теоретико-методологічні засади і практичні рекомендації щодо формування стратегії та механізмів реалізації соціального розвитку регіону. Наукові положення, результати, висновки і рекомендації, викладені у дисертаційній роботі, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Представлені положення наукової новизни та рекомендації за результатами проведеного дослідження обговорені на таких міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції "Управління персоналом у ХХІ столітті: мотивація, оплата праці" (15-16 листопада 2007 р. м. Полтава), Міжнародній науково-практичній конференції "Ринки товарів та послуг України в умовах економічного зростання" (18-19 жовтня 2008 р. м. Вінниця), V Міжнародній науково-практичній конференції "Перспективи підвищення економічного, інноваційно-інвестиційного та соціально-трудового потенціалу України за умов розвитку інтеграційних процесів" (12-14 жовтня 2009 р. м Хмельницький), Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми економічного розвитку України в умовах глобалізації" (23-24 квітня 2009 р., м. Вінниця).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 11 наукових праць (з них 7 - у фахових виданнях), загальним обсягом 4,5 друкованих аркуша.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота включає вступ, три розділи, висновки загальним обсягом 183 сторінки комп'ютерного тексту, містить 17 таблиць та 40 рисунків. Список використаних джерел налічує 153 найменування і розміщений на 14 сторінках.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі - "Теоретико-методологічні основи стратегічного розвитку регіону" - досліджено тенденції та принципи розвитку територій, обґрунтовано сучасну модель управління соціальним забезпеченням та основні елементи і складові реалізації соціальної політики.

Стратегією, як формою довготривалих орієнтирів, слід вважати вироблення ключових характеристик механізму організації соціального розвитку регіону.

Формування соціальної політики на рівні регіону - відносно нове явище, оскільки регіон не є достатньо самостійним носієм соціально-політичних відносин і практично не виступає суб'єктом регіональної політики, хоча регіональні проблеми соціального розвитку існували завжди і на рівні регіону здійснювалася реалізація соціальної політики за сформованими Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України та Президентом України правилами. В умовах реформування і демократизації суспільства регіональні органи державної влади і управління стають головним суб'єктом соціальної політики. Трансформація соціально-політичної системи країни супроводжується зміною самої моделі соціальної політики та її оптимізацією.

Характеристика системи соціального захисту на сучасному етапі визначається прийнятими раніше рішеннями, які, в свою чергу, можна вважати елементами соціальної політики, виробленими на різних етапах та наслідками реалізації різного роду концепцій. Через різну спрямованість, мету та завдання створення елементів соціальної політики спричиняє низьку її ефективність, нездатність передбачити перспективні соціальні проблеми та виробити інструменти їх реалізації. Поряд з цим, соціальна політика залишається відірваною від економічної системи та не інтегрованою в неї, спрямованою на забезпечення соціальних гарантій кризової економіки зразка кінця 90-х років минулого століття.

Регіональна соціальна політика і система заходів з управління функціонуванням соціальної сфери гіпотетично спрямовані на стійкий соціальний розвиток в регіоні як процесу, в ході якого відбуваються істотні кількісні та якісні зміни в соціальній сфері суспільного життя або окремих її компонентах - соціальних відносинах, соціальних інститутах, соціально-групових і соціально-організаційних структурах тощо. Проте не всякі зміни в соціальних явищах є їх розвитком, а лише такі, при яких одні соціальні явища переходять на вищі (за об'єктивними законами соціального прогресу) ступені свого стану (прогресивний соціальний розвиток регіону), або, навпаки, - на ступені нижчого рівня (регресивний соціальний розвиток регіону).

Завданнями соціальної сфери стає, з однієї сторони, усунення соціальних елементів гальмування розвитку регіону, з іншого боку ототожнення окремих елементів споживчого ринку із соціальною сферою. До них традиційно відносились газо-, водо- та електропостачання. На відміну від вітчизняного трактування соціальної сфери світова практика визначає ці елементи як ринкову інфраструктуру. Тобто, логічним є їх відтворення на комерційній основі, а попереднє трактування соціальної сфери втрачає своє значення разом зі зміною поняття соціального розвитку.

На територіальному рівні у концепції управління соціальним розвитком знаходять чітке віддзеркалення регіональні аспекти соціальної політики, оскільки економічні перетворення і структурна перебудова супроводжується посиленням міжрегіональних відмінностей в рівні життя і зайнятості населення, розшаруванням регіонів за основними соціально-економічними параметрами (рис. 1).

Традиційні підходи неспроможні підвищити ефективність реалізації механізму соціального розвитку, сам механізм носить номінальний характер, а соціальний розвиток виступає похідною від піднесення національної економіки. За оптимістичного сценарію зростання економіки, відповідно до існуючих чинників, для соціального розвитку регіону спостерігається розрив, виражений неспроможністю перетворити економічне піднесення у зростання соціальних стандартів, формування соціальних інститутів та інфраструктури. Як наслідок, традиційні механізми, інструменти та підходи, що ґрунтуються на делегуванні права реалізації соціальної політики через складання та затвердження планів, залишаються неефективними, а відсутність регуляторних повноважень та управлінських механізмів залишається перепоною підвищення ефективності, формування та реалізації стратегій соціального розвитку регіону.



На даному етапі можливий виключно опосередкований вплив регіональних органів влади на соціальний розвиток через перетворення наявних повноважень у дієвий чинник-інструмент соціального зростання. В першу чергу, до повноважень регіональних органів влади, що здатні вплинути на економічне піднесення, та, як наслідок, на стимулювання економіки до продукування соціальних стандартів та гарантій, а також до формування повноцінного ринку соціальних послуг, належить бюджетний процес в межах визначеної території, дозвільна система та система державних замовлень і закупівель. На рівні теоретичного обґрунтування, що знайшло практичне впровадження на макрорівні, до такого роду чинників-інструментів належить поняття мультиплікатора - здатності до розширеного відтворення внаслідок приросту економіки за рахунок додаткових ін'єкцій резервів, як правило інвестиційних, які виникають за рахунок перерозподілу бюджету регіону на користь статтей, що мають більший мультиплікативний ефект.

Отримання економічного ефекту та його конвертація в соціальний має забезпечуватись за рахунок запропонованого комплексного застосування усіх видів мультиплікативного відтворення. Серед них, мультиплікатор інвестицій, який визначає приріст доходу регіональної економіки на кожну додаткову одиницю інвестицій, мультиплікатор державних витрат, що визначає приріст доходу регіональної економіки на кожну додаткову одиницю державних витрат, податковий мультиплікатор, який визначає приріст доходу регіональної економки на кожну одиницю зменшення податкових платежів.

У другому розділі - "Оцінка інтегрального потенціалу та чинників соціального розвитку регіону" - визначено рівень, основні тенденції та чинники соціального розвитку, виділено демографічну причину неефективності соціального забезпечення у сільських поселеннях, відсутності дієвого механізму продукування соціальних гарантій економікою регіону.

Отримані результати аналізу свідчать про економічне піднесення в Хмельницькій області на протязі 2002-2007 рр. Обсяг валової доданої вартості зафіксований у 2002 році подвоївся на межі 2005-2006 рр., а щорічні темпи приросту показника перевищують 20 %. Останнє має логічне продовження у зростанні видатків та доходів бюджету, що гіпотетично є передумовою покращання соціального забезпечення населення регіону. Починаючи з 2005 р. приріст доходів та видатків бюджету перевищував 30 %, що поряд із його перетворенням у один із чинників покращання соціального забезпечення, свідчить про його прояв у якості чинника економічного піднесення та ймовірного інструменту регулювання соціально-економічного розвитку.

На фоні економічних зрушень варто виділити демографічні тенденції, в межах яких формується населення, його динаміка, структура та інші ознаки, що характеризують пересічну особу, як носія соціальних відносин. Чисельність постійного населення Хмельниччини знижується з 1411,7 тис. чол. у 2002 р. до 1347,1 тис. чол. у 2007 році, що розкриває головну демографічну проблему регіону - від'ємне значення природного приросту населення. Природно виникає припущення про нерівномірний характер скорочення населення за віковими групами, через що і структура попиту на соціальні послуги має передумови до потенційних змін. Разом з віковими розбіжностями чітко відстежується різниця у структурі населення за місцем проживання, де урбанізовані території населені переважно населенням працездатного віку, а сільські поселення - особами похилого віку.

Основні складові та елементи соціальної сфери пройшли процес зміни власників та засновників від суб'єктів господарювання командно-адміністративної системи господарювання до муніципальних органів влади, приватизацію та перехід у приватну форму власності. Таким чином, соціальна сфера частково перейшла від прерогативи державного управління до функціонування на комерційній основі.

Причиною такого напряму розвитку соціальної сфери виступає відсутність у суб'єктів господарювання, що пройшли процес роздержавлення та новостворених підприємств, функції соціального розвитку та соціального забезпечення. Як наслідок, регіональна соціальна політика перейшла у сферу управління місцевих органів влади на етапі становлення місцевих фінансів, відсутності досвіду управління соціальною сферою в ринкових умовах, становлення ринкових механізмів функціонування економіки, відсутності культури споживання соціальних послуг, невиправдних витрат та роздутих бюджетів підприємств та установ соціального сектору.

Поряд з переходом соціальної сфери суб'єктів господарювання у муніципальне управління та виокремлення у самостійні підрозділи медичне забезпечення та освіта залишились традиційно у державному управлінні з утворенням приватних медичних та вищих освітніх навчальних закладів. Тобто, на цьому етапі поряд з кризою державної системи соціального захисту та соціальної політики відбувається зародження комерційного сектору надання соціальних послуг (рис. 2).

Попри адаптивний характер змін, отримана система управління соціальним розвитком залишається неефективною через нестачу фінансових ресурсів для соціального забезпечення, загальну неефективність переданих у комунальне управління соціальних закладів, відсутність досвіду управління соціальним розвитком у розвиненій та перехідній ринковій економіці.

Головним недоліком системи соціального розвитку такого типу є цільова орієнтація на забезпечення економіки та окремих її галузей трудовими ресурсами, а не задоволення соціальних потреб населення та пересічної особи, через що логічною є деградація соціальної сфери, відсутність стратегії соціального розвитку та її зведення до необхідної незахищеним верствам населення допомоги.

В межах такої форми вимушеної трансформації соціальний розвиток кризового періоду немає стратегічної реалізації та чітко сформованого механізму управління з адаптацією до динамічних змін економіки. На цьому етапі соціальна політика, реалізована через механізм соціального захисту, визначається ефективністю бюджетного процесу та фінансових механізмів соціального захисту.

За період, що аналізується, доходи населення постійно зростали з 4693 млн. грн. у 2002 р. до 15481 млн. грн. у 2007 р., що фактично становить збільшення у 3,3 рази. Найбільшим джерелом, що призвело до зростання доходів є соціальні допомоги та інші одержані поточні трансфери, а також заробітна плата.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Основним аргументом на користь опосередкованої констатації перетворення додаткових доходів у якісні зміни та соціальний ефект, що можна визначити, як перетворення зростання номінальних доходів у реальні, є зміна структури споживання із зменшенням частки соціальних продуктів, зокрема картоплі та хлібопродуктів з одночасним зростанням частки неосновних для регіону продуктів, зокрема рибопродуктів, овочів та фруктів, а також збільшення споживання дорогих продуктів, в першу чергу - м'яса.

Соціально-економічна криза призвела до значного зниження доходів населення, звузила коло потреб до отримання матеріальних благ фізіологічного виживання та задоволення потреб організму.

Показники захворюваності в Хмельницькій області, як наслідки соціальних процесів, гарантій та забезпечення неможливо сприймати однозначно, з огляду на зафіксоване у 2006-2007 рр. зростання. Об'єктивно проблемного характеру набуває зростання захворюваності через хвороби нервової системи (зростання до 124,60 % до базового - 2003 р.) травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх причин (116,55 %), хвороби системи кровообігу (114,59 %), хвороби ендокринної системи, розладу харчування та порушення обміну речовин (117,07 %), хвороби крові і кровотворних органів та окремі порушення із залученням імунного механізму (111,21 %) тощо.

Проблема деградації культурної сфери пов'язана з низькою якістю останньої та є природним наслідком ідеологічної орієнтації, що втратила актуальність після демократизації суспільного розвитку та соціальних відносин. З цієї точки зору, відтворення культурного середовища потребує тривалого часу еволюції ментальних особливостей територіальних громад, що через сенергічний ефект від дифузії з глобальним та загальнонаціональним культурним середовищем забезпечить формування культурної системи Хмельницької області. Натомість, сучасний етап характеризується підміною культурного середовища закладами відпочинку кон'юнктурної орієнтації.

Отримані результати дослідження свідчать про низьку ефективність використання соціальної інфраструктури через демографічні чинники та наявність позитивних наслідків від перманентного економічного зростання, що виступають запорукою зростання попиту у соціальній сфері та зниження витрат на соціальні гарантії малозабезпеченим.

У третьому розділі - "Формування стратегії соціального розвитку регіону та механізми її реалізації" - запропоновано стратегію соціального розвитку регіону та на її основі механізми управління соціальними процесами на її основі, напрями досягнення сталих показників соціального розвитку регіону, нормативно-індикативне регулювання забезпечення соціальних гарантій.

Запропонована стратегія, орієнтована на подолання комплексу негативних тенденцій, що виступають бар'єрами, і носить вибірковий адаптивний характер з чітким виділенням у структурі основних напрямів соціального розвитку регіону. Напрямами реалізації стратегії соціального розвитку виступають: перетворення соціальної сфери у окремий сектор регіональної економіки з його прирівнянням до статусу економічної сфери, концентрації населення в урбанізованих територіях, комерціалізація соціальних послуг.

У процесі перетворення соціальної сфери регіону у вид економічної діяльності пропонується формалізувати комерціалізацію соціальних послуг. На практиці, комерціалізація соціальної сфери вже фактично відбулась на рівні надання освітніх послуг, медичного забезпечення, дитячих оздоровчо-спортивних закладів, культури та відпочинку. Останнє, гарантує сприятливі стартові умови для реалізації стратегії соціального розвитку в частині комплексного, системного формування соціальної сфери, оскільки ринок соціальних послуг навіть за наявного рівня недосконалості переходить під регулювання ринкових механізмів, попиту та пропозиції, вартості, ціноутворення тощо. Як наслідок, слід передбачити зростання якості послуг та структурної перебудови соціальної сфери, зниження в ній впливу людського суб'єктивного чинника.

Зростання соціальної сфери передбачено на основі мультиплікативного відтворення економіки. У стратегії соціального розвитку мультиплікативний інструмент забезпечує розширення економіки та зростання матеріального рівня населення, і лише із задоволенням потреб, в першу чергу фізіологічних, згідно ієрархії потреб, населення регіону переорієнтовується на споживання у соціальній сфері послуг нематеріального характеру, ніж, на основі мультиплікатора споживання, спричинить другу хвилю мультиплікативного цілеспрямованого зростання у напрямку соціального розвитку розваг, культури, побутового обслуговування, із наступним збільшенням у них кількості робочих місць, доходів та привабливості для інвесторів.

Зростання масштабів економіки та доходів громадян за рахунок мультиплікативного ефекту має природне завершення через насичення споживчих ринків. Проте збільшення масштабів економіки та доходів населення перетворює регіон у привабливого реципієнта інвестицій, де на насичених товарних ринках зростання конвертується у структуризацію ринку послуг, формування високорозвиненої соціальної сфери та швидкий соціальний розвиток, розвиток соціальної інфраструктури та новий рівень соціальних відносин.

Очевидно, що на цьому етапі реалізації стратегії соціального розвитку насичення регіонального ринку за рахунок мультиплікативного ефекту досягає можливого оптимального максимуму де зростання завершується, а сформований ринок послуг та товарів перетворюється у самодостатній механізм, спроможний продукувати соціальні гарантії без постійного надходження фінансових ресурсів на соціальне забезпечення. В такому випадку, потреба у витратах на соціальну сферу знижується, а регуляторний ефект від бюджетного фінансування обраного напряму соціальної сфери незначний, і логічним є перерозподіл бюджетних ресурсів із метою стратегічного вдосконалення інших сфер соціального розвитку. Тобто, відбувається ремультиплікація досягнутих результатів соціального розвитку, яка за своєю процедурою повторює зростання соціальної сфери на основі мультиплікативного ефекту.

Результативність запропонованої стратегії поряд з вказаними чинниками визначальною мірою залежить також від концентрації населення в межах незначних урбанізованих територій, що формують територіальну економічну систему. На відміну від сукупності нерозвинених територій, що ототожнюються з сільськими поселеннями, урбанізована територія - міста та мегаполіси за масштабами економіки, розвитком соціальної сфери, доходами громадян перевищують сукупність економік неурбанізованих територій за порівняно однакового людського потенціалу. Очевидний соціальний ефект від урбанізації економіки полягає у перетворенні екстенсивного економічного зростання територіально розкиданих поселень у інтенсивне зростання міських поселень. В такому випадку ефект від активізації міграційних процесів до міських поселень на економічному та соціальному рівнях є очевидним.

Для отримання сенергетичного ефекту, міграційна складова стратегії соціального розвитку інтегрується у зростання соціальної сфери на основі мультиплікативного ефекту через мультиплікатор споживання на споживчі товари та послуги, а також через ринок житла.

Разом із ефектом від розвитку соціальної сфери, міграція в урбанізовані території вирішує проблему безробіття сільського населення та ефективності витрат на освітню сферу, незабезпечення медичними послугами, фактичної відсутності сфери відпочинку та низької якості освіти.

У міру складності досліджуваної проблеми, деталізація запропонованої стратегії відбувається у механізмах управління соціальним розвитком регіональної економічної системи (рис. 3).

Механізми поточного управління соціальною сферою у запропонованій загальній стратегії забезпечують надання необхідних гарантій до початку повноцінного функціонування новоствореної підсистеми за допомогою підсистеми реформування та стимулювання соціального розвитку регіону соціальної сфери. Вона виступає компенсатором, можливого на етапі реформування, зниження соціального забезпечення та гарантує уникнення появи негативних хаотичних процесів функціонування соціальної сфери.

Якісні зміни у соціальному розвитку за рахунок імпульсу економічного зростання та, як наслідок, соціального розвитку досягаються за рахунок підсистеми реформування та стимулювання соціального розвитку регіону, де кожний управлінський захід, зокрема - комерціалізація соціальної сфери, мультиплікація економічної бази соціального розвитку, залучення у соціальну сферу інвестицій, проведення мультиплікації в іншому секторі соціальної сфери, працевлаштування сільського населення у містах, збільшення споживання за рахунок сільського населення забезпечують поліпшення соціального забезпечення та додаткові ресурси соціального розвитку, продукує соціальні гарантії.

Логіка максимізації ефекту від мультиплікації полягає у наданні початкового імпульсу через споживання кінцевих продуктів, яке тягне за собою зростання та розширення виробництва, інвестицій, розширення виробництва у галузях, що виробляють засоби праці, та набутті циклічного характеру спровокованого процесу з включенням найбільш можливої кількості економічних суб'єктів. Як наслідок, розроблені і запропоновані механізми соціального розвитку перетворюють соціальну систему у самодостатню з продукуванням соціальних гарантій.



ВИСНОВКИ

За результатами проведених досліджень у дисертаційній роботі запропоновані нові підходи до формування стратегії та механізмів реалізації соціального розвитку регіону.

Проведене дослідження дає змогу зробити такі основні висновки:

1. Сучасний стан соціального розвитку територій та регіональних економік характеризується неадекватністю та неефективністю існуючих механізмів реалізації соціальної політики, через що витрати на неї знаходяться на високому рівні без відчутних ефектів для суспільства. Існуюча система соціального розвитку повною мірою ототожнюється із системою соціального захисту, де здійснювана політика обмежується наданням допомоги найменш забезпеченим. Відсутні стратегічні засади реалізації соціальної політики, а на рівні регіону недостатньо регуляторних механізмів для управління соціальними процесами.

2. Соціальна політика регіону є недосконалою. З однієї сторони, причиною цього виступає відсутність методологічної бази та застосування традиційних методик регулювання соціальних відносин та управління соціальним розвитком без урахування ринкової кон'юнктури, тенденцій спровокованих транзитивними процесами в період переходу до ринкових механізмів та залучення до глобальних економічних процесів. З іншої сторони, обсяг наданих для регіонів повноважень недостатній для регулювання розвитку економічних систем. Тому у розпорядженні територій залишається виключно дозвільна система та стимулювання регіональної економіки, як напряму зниження соціальної напруги через збільшення робочих місць, переведення соціальної сфери на комерційну основу із зростанням якості послуг, зокрема, медичних, освітніх, побутових, спортивно-оздоровчих тощо.

3. Загалом пропонована система формування стратегії та механізмів реалізації соціального розвитку регіональних економічних систем представляє комплекс заходів, спрямованих на досягнення стратегічних цілей через застосування економічних регуляторних інструментів та перетворення економіки регіону у самодостатню систему продукування соціальних гарантій.

4. З метою формування стратегії та механізмів реалізації соціального розвитку регіону в дисертаційній роботі запропоновано:

– стратегію соціального розвитку регіону, що передбачає його зростання, перетворення соціальної системи у самодостатній економічний механізм продукування соціальних гарантій та включає застосування мультиплікативного інструменту стимулювання економіки, і подальшу конвертацію кількісно-якісних змін у соціальні гарантії населення, а також підвищення урбанізації територій з метою перетворення ефектів екстенсивного відтворення сільських територій у інтенсивне відтворення соціальних гарантій міських поселень;

– механізми управління соціальним розвитком на основі поєднання мультиплікативного інструменту трансформації економіки регіону в самодостатню систему продукування соціальних гарантій та стимулювання урбанізації територій для підвищення якості соціального забезпечення сільського населення, за одночасного реінвестування зекономлених коштів у розвиток соціальної сфери з традиційним адмініструванням соціального забезпечення для компенсації населенню соціальних гарантій під час системного перетворення економіки регіону.

5. Стратегічне управління соціальним розвитком регіонів запропоновано здійснювати за допомогою механізмів, що діють на основі:

– економічного ефекту від мультиплікативного відтворення економіки в результаті перерозподілу бюджетних витрат, зростання споживання та інвестицій, зниження фіскального тиску для перетворення економіки регіону у самодостатню систему продукування соціальних гарантій;

– урбанізації територій через стимулювання до переїзду у міста трудових мігрантів та економічно-активного населення з членами родин, зі зростанням для них якості соціального та побутового обслуговування, розширення доступу до медичних та освітніх послуг, сфери дозвілля та відпочинку, працевлаштування, з перерозподілом та інвестуванням коштів, вивільнених від зниження обсягів необхідних соціальних гарантій;

– систему індикативно-нормативних показників соціального забезпечення для підтримання на необхідному рівні демографічних, житлових, інформаційних, освітніх, інвестиційних показників та охорони здоров'я;

– дозвільну систему та перерозподіл бюджетних ресурсів регіону у якості основного інструменту регуляторного втручання у функціонування регіональної економічної системи;

– стимулювання економічної активності, що забезпечує зростання зайнятості та доходів громадян, з одночасним зниженням витрат на соціальні заходи та можливістю отримувати недоступні раніше соціальні послуги на комерційній основі;

– збалансування чинників соціального розвитку в межах запропонованих нормативних значень через використання дозвільної системи, стимулювання економічної активності, перерозподіл бюджетних ресурсів на соціальні заходи, що передбачені для нормативних значень та досягнення розвитку на рівні оптимального для обраного періоду часу, що одночасно відповідає цілям та завданням стратегії соціально-економічного розвитку регіональної економічної системи.

6. Практичне використання отриманих у дисертаційному дослідженні результатів полягає у запровадженні системи формування стратегії соціального розвитку регіону та механізмів управління ним з метою досягнення цілей соціального розвитку в межах функціонування регіональної економічної системи, що засвідчують відповідні акти впровадження в діяльність Хмельницького обласного центру зайнятості, Управління зовнішніх зносин і зовнішньоекономічної діяльності Хмельницької обласної державної адміністрації, Виконавчого комітету Вінницької міської ради.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

Матусяк С. В. Підвищення людського капіталу в стратегії соціального та інтеграційного розвитку України / С. В. Матусяк // Вісник Хмельницького національного університету / ХНУ. - Хмельницький, 2007. - № 5. Т. 1. - С. 54-57. (Серія : Економічні науки).

Матусяк С. В. Понятійно-методологічні засади формування стратегії соціального розвитку регіональних економічних систем / С. В. Матусяк // Вісник Хмельницького національного університету / ХНУ. - Хмельницький, 2008. - № 2. Т. 2. - С. 282-288. (Серія : Економічні науки).

Матусяк С. В. Системний розвиток міста як економічного центру сільськогосподарської території / Л. О. Чорна, О. О. Коваленко, С. В. Матусяк // Агросвіт / Рада з вивчення продуктивних сил України НАН України ТОВ "ДКС центр". - Київ, 2009. - № 2. - С. 19-24. Особистий внесок автора - визначено галузеві чинники соціального розвитку міст.

Матусяк С. В. Елементи формування соціально-економічної регіональної політики / С. В. Матусяк // Прометей : [зб. наук. праць] / ІЕПД НАНУ, ДЕГІ. - Донецьк, 2009. - № 1. - С. 66-69.

Матусяк С. В. Особливості сучасної регіональної політики в системі реалізації стратегії соціального розвитку / С. В. Матусяк // Економічний простір : [зб. наук. праць] / ДВНЗ ПДАБА. - Дніпропетровськ, 2009. - № 2. -С. 48-54.

Матусяк С. В. Механізм управління соціальним розвитком регіону / С. В. Матусяк // Вісник Хмельницького національного університету / ХНУ. - Хмельницький, 2009. - № 1. - Т. 2. - С. 152-156. (Серія : Економічні науки).

Матусяк С. В. Перспективи використання кластерних технологій у Вінницькому регіоні / Л. О. Чорна, С. В. Матусяк, О. Ю. Дан // Економіка і держава / ІПКДСЗ МПСПУ, РЖ "Економіка і держава". - Київ, 2009. - № 3. - С. 28-29. Особистий внесок автора - визначено галузеві чинники соціального розвитку регіону.

Публікації в інших виданнях

Матусяк С. В. Суть та елементи формування стратегії соціально-економічного розвитку регіону за умов євроінтеграції / В. М. Нижник, С. В. Матусяк // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України: [зб. наук. праць] / ПУСКУ. - Полтава, 2008. - № 2. Ч. 1. -С. 28-30. (Серія : Економічні науки). Особистий внесок автора - визначено елементи формування стратегії соціального розвитку регіону.

Матусяк С. В. Інвестиційна привабливість міських територій в умовах ринкових відносин (на прикладі м. Вінниця) / С. В. Матусяк // Ринки товарів та послуг України в умовах економічного зростання : збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції : [зб. наук. праць] / ВТЕІ КНТЕУ. - Вінниця, 2008. - С. 97-103.

Матусяк С. В. Чинники соціального розвитку та ефективної реалізації соціальної політики / С. В. Матусяк // Вісник Хмельницького національного університету / ХНУ. - Хмельницький, 2009. - № 5. Т. 2. - С. 56-59. (Серія : Економічні науки).

Матусяк С. В. Впровадження сучасних методів стратегічного менеджменту в практику адміністративного управління розвитку регіону / С. В. Матусяк // Актуальні проблеми економічного розвитку України в умовах глобалізації : збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції : [зб. наук. праць] / ВТЕІ КНТЕУ. - Вінниця, 2009. Ч. 1. - С. 297-302.



АНОТАЦІЯ

Матусяк С. В. Формування стратегії та механізмів реалізації соціального розвитку регіону. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.07 - Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. - Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2010.

Дисертація присвячена актуальним питанням вдосконалення соціальної політики регіонів, формуванню стратегії та механізмів її реалізації. У цьому контексті запропоноване визначення поняття стратегії соціального розвитку, що є формою встановлення довготривалих орієнтирів та вироблення ключових характеристик регіонального управління. Обґрунтовано стратегію та механізми управління соціальним розвитком регіону на основі застосування інструменту мультиплікативного відтворення економіки у якості імпульсу економічного зростання з конвертацією у соціальний ефект та перетворення регіональної економіки у систему продукування соціальних гарантій. регіональний управління мультиплікативний соціальний

У дослідженні запропоновані рекомендації щодо формування стратегії соціального розвитку, що ґрунтується на якісних змінах за рахунок надання імпульсу економічного зростання та соціального піднесення, де кожен управлінський захід, зокрема: комерціалізація соціальної сфери, мультиплікація економічної бази соціального розвитку, залучення у соціальну сферу інвестицій, проведення мультиплікації в іншому секторі соціальної сфери, працевлаштування сільського населення у містах, збільшення споживання за рахунок сільського населення забезпечують поліпшення соціальних умов та надходження додаткових ресурсів соціального розвитку.

Ключові слова: соціальний розвиток, соціальна політика, мультиплікативний ефект, стратегія соціального розвитку, механізми соціального розвитку, соціальна сфера.



АННОТАЦИЯ

Матусяк С. В. Формирование стратегии и механизмов реализации социального развития региона. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.07 - Демография, экономика труда, социальная экономика и политика. - Институт региональных исследований НАН Украины, Львов, 2010.

Диссертация посвящена актуальным вопросам совершенствования социальной политики регионов, формированию стратегии и механизмов ее реализации. В этом контексте предложено определение понятия стратегии социального развития, которое является формой установления долговременных ориентиров и выработки ключевых характеристик регионального управления. Обоснованно стратегию и механизмы управления социальным развитием региона на основе применения инструмента мультипликативного воссоздания экономики в качестве импульса экономического роста с конвертацией в социальный эффект и превращение региональной экономики в систему продуцирования социальных гарантий.

В исследовании предложены рекомендации относительно формирования стратегии социального развития, которое основывается на качественных изменениях за счет предоставления импульса экономического роста и социального подъема, где каждое управленческое мероприятие, в частности: коммерциализация социальной сферы, мультипликация экономической базы социального развития, привлечения в социальную сферу инвестиций, проведения мультипликации в другом секторе социальной сферы, трудоустройства сельского населения в городах, увеличения потребления за счет сельского населения обеспечивают улучшение социальных условий и поступление дополнительных ресурсов социального развития.

Предложено использовать генерирующим элементом получения социального и экономического эффекта в подсистеме реформирования и стимулирования социального развития региона выступает мультипликация экономической базы - перевод исследуемых процессов на качественно новый уровень. Процесс управления мультипликацией (воссозданием) определяется ростом экономики за счет потребления, вызванного дополнительным финансированием отдельных статей бюджета, где экономика получает импульс возрастания потребления, производства, занятости и доходов населения, которые в свою очередь также генерируют импульсы для экономики через: дополнительное потребление работников, занятых на вновь созданных рабочих местах, получение новой прибыли и инвестиций для их увеличения, снижение фискального давления за счет наполнения бюджета на более широкой экономический базе налогообложения.

В процессе исследования получены выводы, согласно которым значимым эффектом для социального развития региона выступает сокращение расходов на его финансирование и расходов субъектов хозяйствования, экономия на которых обеспечивает значительный прирост инвестиций в городах за счет относительно возросшего социально-экономического эффекта.

В качестве совершенствования стратегии социального развития предусмотрено стимулировать урбанизацию территорий для повышения качества социального обеспечения сельского населения, при одновременном реинвестировании сэкономленных средств в развитие социальной сферы с традиционным администрированием социального обеспечения для компенсации населению социальных гарантий во время системной трансформации экономики региона.

Разработано систему индикативно-нормативных показателей социального обеспечения для поддержания на необходимом уровни демографических, жилищных, информационных, образовательных, инвестиционных показателей и здравоохранения. Предусмотрено сбалансирование факторов социального развития в пределах предложенных нормативных значений с помощью стимулирования экономической активности, перераспределение бюджетных ресурсов на социальные мероприятия, которые предусмотрены для нормативных значений и достижения развития на уровне оптимального для избранного периода времени, которое одновременно отвечает целям и заданиям стратегии социально-экономического развития региональной экономической системы.

Определено, что логика максимизации эффекта от мультипликации заключается в предоставлении начального импульса через потребление конечных продуктов, которое тянет за собой рост и расширение производства, инвестиции, расширение производства в отрасли, которая производит средства труда и приобретение циклического характера спровоцированного процесса с включением наиболее возможного количества экономических субъектов. Как следствие, предлагаемые механизмы социального развития превращают социальную систему в самодостаточную отрасль воспроизводства социальных гарантий.

Ключевые слова: социальное развитие, социальная политика, мультипликативный эффект, стратегия социального развития, механизмы социального развития, социальная сфера.



ANNOTATION

Matusyak S. V. Strategy forming and mechanisms of realization of region social development. - Manuscript.

The Thesis submitted for obtaining scientific degree candidate of the economic sciences on specialty 08.00.07 - Demography, economy of labor, social economy and policy. - Institute of regional researches of NAS of Ukraine, Lviv, 2010.

Dissertation is devoted the topical questions of perfection of social policy of regions, forming of strategy and mechanisms of its realization. In this context the definition of the notion a social development strategy is suggests which is the form of the establishment of long-term perspectives and elaboration of key descriptions of regional management. The strategy and mechanisms of social development of region on the basis of application of instrument of economy multiplicative recreation as an impulse for the economy increase with conversing at social affect and transformation of regional economy in the system of social guaranties producing are considered.

In the research recommendations are offered in relation to forming of strategy of social development which is based on high-quality changes due to a grant the impulse of the economy growing and social improvement, where every administrative measure is, in particular: commercialization of social sphere, multiplication of economic basis of social development, making investment in the social sphere, carrying out multiplication in other sectors of social sphere, employment of rural population in cities, increase of consumption due to a rural population provide the improvement of social terms and receipt of additional resources of social development.

...