Статистичне оцінювання стійкості комерційних банків України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

СТАТИСТИЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ СТІЙКОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ

Майба Віталій Васильович

Київ - 2010

Анотація

Майба В.В. Статистичне оцінювання стійкості комерційних банків України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.10 - Статистика. - ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». - Київ. - 2010.

Дисертація присвячена обґрунтуванню теоретико-методологічних засад та розробці науково-практичних рекомендацій щодо статистичного оцінювання сучасного рівня стійкості комерційних банків та комплексного статистичного аналізу закономірностей його формування.

У дослідженні розкрито методологічні основи статистичного оцінювання стійкості комерційних банків. Обґрунтовано сутність категорії «фінансова стійкість» банків та виявлено її латентну структуру, доведено необхідність її статистичного оцінювання. Систематизовано фактори фінансової стійкості банків, що дало змогу визначити систему показників та індикаторів стійкості банків.

На основі офіційних даних НБУ оцінено стан та тенденції розвитку вітчизняного банківського сектору, виявлено закономірності формування фінансової стійкості банків та причини її порушення. Обґрунтовано необхідність використання багатовимірних статистичних методів в оцінюванні рівня фінансової стійкості банків. Запропоновано диференційований підхід до побудови рейтингової системи оцінювання стійкості банків.

На основі моделі головних компонент виявлено основні першопричини, які є визначальними у формуванні сучасного рівня стійкості комерційних банків України, що сприяє вдосконаленню теоретико-методологічних підходів до оцінювання стійкості вітчизняного банківського сектору та розробці комплексних заходів щодо підвищення її рівня.

Ключові слова: фінансова стійкість банків, фактори стійкості, система показників стійкості, ресурсна база, достатність капіталу, волатильність, рейтингове оцінювання стійкості.

Аннотация

Майба В.В. Статистическое оценивание устойчивости коммерческих банков Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.10 - Статистика. - ГВУЗ «Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана». - Киев. - 2010.

Диссертация посвящена обоснованию теоретико-методологических принципов и разработке научно-практических рекомендаций по усовершенствованию методики комплексного статистического оценивания уровня устойчивости коммерческих банков и анализа закономерностей его формирования.

В исследовании раскрыты методологические основы статистического оценивания устойчивости коммерческих банков. Определена латентная структура и обоснованна сущность категории «финансовая устойчивость» банков, доказана необходимость ее статистического оценивания.

Определено, что устойчивость банков формируется под воздействием внутренних и внешних факторов. Систематизация факторов финансовой устойчивости банков дала возможность определить систему показателей. Сформированная система показателей в полной мере учитывает многомерность категории «финансовая устойчивость» банков и включает восемь групп разных по экономическому содержанию показателей: состояния и структуры банковского сектора, состояния ресурсной базы банков; размещения ресурсов банков; ликвидности и платежеспособности; эффективности деятельности банков; участия банков в экономических процессах; денежно-кредитной политики государства; нормативы Национального банка.

Установлено, что серьезным ограничением в процессе комплексного оценивания устойчивости коммерческих банков является недоступность информации, её закрытость и объективность. Поэтому актуальной и неотложной задачей является необходимость улучшения информационной базы, в частности, обеспечение доступности полных и достоверных показателей финансово-хозяйственной деятельности банков.

На базе данных НБУ и статистической отчетности коммерческих банков проведен анализ финансового состояния банковского сектора Украины, обнаружены основные тенденции и диспропорции, которые снижают уровень устойчивости отечественных коммерческих банков на современном этапе их развития. Исследование проведено по двум направлениям - анализ ресурсной устойчивости и анализ эффективности использования ресурсного потенциала. Это дало возможность выявить внутренние закономерности формирования ресурсной базы украинских банков, оценить ее динамику и структурные сдвиги; уровень зависимости банков от внешних по отношению к ним источников фондирования активных операций. Доказано, что именно достаточность и качество ресурсной базы, ее стабильность и соответствие направлениям использования являются основой эффективного и устойчивого функционирования банков. От того, насколько качественно будет поставлена аналитическая работа в процессе формирования ресурсной базы как на уровне банков, так и на уровне регулирующих органов, зависит возможность банковской системы осуществлять весь спектр активных операций, обеспечивать их качество и доступность. В результате анализа структуры активов и их динамики выявлены причины ухудшения состояния активов коммерческих банков, которые привели к снижению уровня их устойчивости, а во многих случаях - и к их банкротствам. Таковыми являются: опережающий рост активов банковского сектора в сравнении с темпами экономического развития страны; значительная степень концентрации активов банков; снижение доли кредитов, предоставленных субъектам хозяйствования, и увеличение доли потребительских кредитов; нерациональная структура кредитного портфеля в разрезе валют; несогласованность структуры активов и ресурсной базы по срокам.

Обоснована необходимость применения многомерных статистических методов в процессе оценивания устойчивости коммерческих банков. Предложен дифференцированный подход к построению рейтинговой системы оценивания устойчивости банков, который обеспечил возможность выявления проблемных зон в управлении банками. Проведено оценивание устойчивости банков с позиции их приближенности к показателям «идеального» банка, который имеет теоретическую 100-процентную устойчивость. Такой подход обеспечил возможность определить абсолютный уровень устойчивости исследуемых банков и представить результаты оценивания на плоскости «ресурсная устойчивость - эффективность функционирования».

С целью выявления скрытых первопричин финансовой устойчивости коммерческих банков построена модель главных компонент по данным в динамике. Это дало возможность проанализировать механизм формирования финансовой устойчивости банков на разных фазах финансового кризиса. Определение главных компонент устойчивости банков и факторных нагрузок на соответствующие им показатели финансового состояния банков способствует усовершенствованию теоретико-методологических подходов к оцениванию устойчивости банковского сектора и разработке комплексных мер по повышению ее уровня. Анализ динамики результатов факторного шкалирования банков способствовал определению стратегических ориентиров, которых придерживаются коммерческие банки с целью обеспечения собственной финансовой устойчивости. Его результаты являются эффективной аналитической основой для принятия взвешенных управленческих решений относительно выбора субъектами экономической деятельности банков-контрагентов в условиях повышенных рисков и неопределенности.

Ключевые слова: финансовая устойчивость, факторы устойчивости, система показателей устойчивости, ресурсная база, достаточность капитала, волатильность, рейтинговое оценивание устойчивости.

Abstract

Mayba V.V. Statistical estimation of the Ukrainian commercial banks stability. - Manuscript.

Dissertation for the Degree of Candidate of Sciences (Economics), specialty 08.00.10 - Statistics. - SHEE «Vadym Hetman Kyiv National Economic University». - Kyiv, 2010.

The dissertation is devoted to grounding of theoretical and methodological principles for statistical measurement of banks stability, and elaboration of scientific and practical recommendations for systemic analysis of its underlying factors.

The dissertation lays methodological basis for statistical measurement of financial stability of commercial banks. Interpretation for the category of banks «financial stability» is given and its latent structure is identified, the need for its statistical measurement is proved. Factors of banks financial stability are systematized, which allows for constructing a system of indexes and indicators for banks stability measurement.

The current performance and developments of the national bank sector are measured on the basis of data from the National Bank of Ukraine and official statistics, factors underlying financial stability and destabilization of banks are identified. A differentiated approach is offered for constructing a rating system for banks stability measurement.

Principal components determining the current level of stability of the Ukrainian commercial banks are identified, which can improve theoretical and methodological approaches to measuring stability of the national bank sector and elaborating systemic measures for its enhancement.

Keywords: financial stability of banks, stability factors, indexes of financial stability, resource base, capital adequacy, volatility, rating by financial stability.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В ринкових умовах комерційні банки є базовою ланкою системи грошово-кредитних відносин та важливим елементом усієї економічної інфраструктури країни. Будь-яка нестабільність у діяльності банків містить загрози для їхніх клієнтів та може підірвати довіру до економічної політики держави загалом і національної грошової одиниці зокрема. Водночас здатність банківського сектору ефективно виконувати належні йому функції та сприяти розвитку економіки країни визначається стійким функціонуванням усіх комерційних банків, їх здатністю до діяльності в умовах підвищених ризиків та невизначеності.

Забезпечення належного рівня стійкості банків є стратегічним завданням як для менеджменту банків, так і для органів банківського нагляду. Необхідність якісного його виконання зумовлена насамперед тим станом, у якому перебуває вітчизняний банківський сектор, та тенденціями, притаманними світовій фінансовій системі: ускладнення взаємозв'язків між банками, бурхливий розвиток світових фінансових ринків, загострення міжбанківської конкуренції, посилення ролі банків у соціально-економічних процесах, підвищення пруденційних вимог та ін. Зазначені тенденції призводять до виникнення серйозних диспропорцій у розвитку банківської системи, наслідком чого є посилення ризиків та зниження ефективності її функціонування. В таких умовах дієвість механізму забезпечення стійкості банків залежить від якості інформаційно-аналітичного забезпечення, що лежить в основі систем моніторингу та діагностики стану банків, їх здатності виявляти негативні тренди та диспропорції, комплексно оцінювати фінансовий стан банків та вплив факторів на їхню діяльність.

Сучасний стан вітчизняного банківського сектору підтверджує, що теорія і практика аналізу банківської діяльності знаходяться на етапі становлення, а існуючі системи оцінювання стійкості комерційних банків потребують вдосконалення, розробки нових підходів та їх адаптації до динамічних умов банківського бізнесу. Тож актуальним напрямом подальшого розвитку методологічних підходів до оцінювання стійкості комерційних банків є проведення комплексного статистичного аналізу їхньої діяльності з урахуванням складності взаємозв'язків, притаманних банківському сектору, що стане вагомим аналітичним підґрунтям прийняття виважених рішень на всіх рівнях управління діяльністю банків.

Різні аспекти аналізу банківської діяльності знайшли відображення у дослідженнях як зарубіжних, так і вітчизняних вчених. Вагомий внесок у дослідження основ банківської справи зробили такі зарубіжні вчені як Р. Бернд, Б. Дюран, Дж. Долан, Т. Кох, Р. Міллер, А. Пігу, П. Роуз, Дж. Сінкі, Д. Стоун, П. Уілсон, С. Хьюс, Д. Ван-Хуз. Розвитку теоретико-прикладних основ забезпечення стійкості комерційних банків присвячені праці багатьох українських та російських вчених, зокрема: О. Барановського, Л. Батракової, О. Васюренка, А. Гальчинського, А. Герасимовича, О. Дзюблюка, В. Кромонова, О. Лаврушина, В. Міщенка, А. Мороза, Г. Панової, Л. Примостки, В. Усоскіна, Г. Фетісова, Н. Шелудько, Є. Ширінської та ін.

Практика застосування багатовимірного статистичного оцінювання та методики комплексного аналізу діяльності банків знайшла відображення у наукових працях вітчизняних вчених: В. Вітлінського, А. Головача, О. Доценко, А. Єріної, В. Захожая, Н. Камашевої, Г. Карчевої, В. Кочеткова, А. Незнамової, К. Раєвського, Л. Свистун-Золотаренко, А. Сидорової та інших.

Віддаючи належне внеску попередників у дослідження цієї наукової проблеми, зазначимо, що надзвичайно високий динамізм, притаманний банківському сектору, призводить до постійних змін як у механізмі функціонування банків, так і формах їх взаємодії з іншими суб'єктами економічних відносин. А це, відповідно, вимагає подальших наукових досліджень в напрямі удосконалення існуючої методології оцінювання стійкості банків з урахуванням сучасних реалій: динамічний розвиток вітчизняного банківського сектору в докризовий період створював ілюзію побудови стійкої та ефективної банківської системи, проте перші прояви кризи оголили всі невирішені проблеми та диспропорції, які підтверджують, що в країні зі слабкою економікою побудувати стабільну, ефективну банківську систему надзвичайно складно. Найменші коливання ринкової кон'юнктури призводять до низки банкрутств банків, що в результаті знижує довіру до банківської системи, тим самим посилюючи її вразливість, нездатність функціонувати в умовах підвищених ризиків та невизначеності.

Тож перелічені вище проблеми та тенденції підтверджують актуальність та зумовлюють необхідність проведення статистичного дослідження фінансового стану банків, результати якого сприятимуть вдосконаленню систем оцінювання стійкості банків та підвищенню ефективності механізму її забезпечення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри статистики ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» та є складовою теми «Методологія статистичного дослідження економічного розвитку та конкурентоспроможності країни в умовах трансформаційної економіки» (реєстраційний номер 0106U004339). У межах цієї теми автором досліджено методологічні аспекти статистичного оцінювання стійкості складних економічних систем, запропоновано диференційований підхід до рейтингового оцінювання стійкості комерційних банків.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних засад та розробка науково-практичних рекомендацій щодо статистичного оцінювання сучасного рівня стійкості комерційних банків та комплексного статистичного аналізу закономірностей його формування.

Задля досягнення поставленої мети було визначено та вирішено такі завдання:

- розкрити сутність та особливості формування стійкості комерційних банків як об'єкта статистичного дослідження;

- визначити систему статистичних показників стійкості банківських установ з урахуванням наявної інформаційної бази;

- оцінити стан та структуру ресурсної бази банків з позиції її стійкості та адекватності напрямам використання;

- визначити роль аналізу волатильності в оцінюванні фінансової стійкості банківського сектору;

- обґрунтувати логіко-статистичні передумови диференційованого підходу до рейтингового оцінювання стійкості комерційних банків;

- адаптувати метод головних компонент до аналізу першопричин сучасного рівня стійкості комерційних банків;

- визначити напрями та окреслити перспективи підвищення рівня стійкості комерційних банків.

Об'єктом дослідження є комерційні банки як складова банківської системи України.

Предметом дослідження є стійкість комерційних банків України, теоретичні та практичні аспекти її статистичного оцінювання.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є комплекс загальнонаукових методів наукового пізнання та увесь спектр статистичних методів: узагальнення і вимірювання, аналізу варіації, динаміки, взаємозв'язків, методи багатовимірного оцінювання, графічний, табличний та інші методи. При визначенні сутності та змісту категорії «стійкість банків» застосовано системний підхід, що дало можливість виявити її інтеграційні якості та взаємозв'язки з іншими характеристиками фінансового стану банків. Побудова інтегральних оцінок та визначення факторів стійкості банків ґрунтуються на використанні методів багатовимірного оцінювання, зокрема, моделі головних компонент, що сприяло виявленню внутрішніх закономірностей і першопричин, які є визначальними у формуванні стійкості банків, та дозволило розробити практичні рекомендації щодо підвищення рівня фінансової стійкості банківського сектору України.

Інформаційну основу дослідження становлять офіційні дані Державного комітету статистики та Національного банку України, фінансова звітність комерційних банків, матеріали Асоціації українських банків, міністерств, відомств, міжнародних фінансових організацій, нормативно-правова база з питань банківської діяльності, енциклопедичні та довідкові видання, монографії та періодична наукова література вітчизняних і зарубіжних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що вони сприяють вирішенню питань удосконалення теоретико-методологічних підходів до комплексного оцінювання стійкості комерційних банків, зокрема:

вперше:

- запропоновано концептуальний підхід до статистичного оцінювання фінансової стійкості комерційних банків, який, на відміну від існуючих, враховує латентну природу категорії «стійкість» банків і ґрунтується на використанні багатовимірних статистичних методів оцінювання її рівня та аналізу закономірностей формування;

удосконалено:

- систему статистичних показників фінансової стійкості банків шляхом її систематизації та адаптації до існуючих доступних джерел інформації, що уможливлює проведення об'єктивного аналізу кожної складової фінансової стійкості банків та сприяє виявленню факторів негативного впливу на рівень і тенденції стійкості;

- методологічні положення диференційованого підходу до рейтингового оцінювання стійкості комерційних банків, що створює інформаційну базу для прийняття обґрунтованих рішень щодо вибору банка-контрагента вкладниками, позичальниками та інвесторами;

- інструментарій аналізу динаміки фінансових показників банківської діяльності шляхом запровадження оцінок волатильності, що поглиблює аналіз коливань, спричинених зміною ринкової кон'юнктури, і сприяє виявленню негативних тенденцій та кризових станів банківської системи;

набули подальшого розвитку:

- методичні підходи до аналізу факторів стійкості банків на основі моделі головних компонент, що дало можливість визначити латентні першопричини стійкості банків і дати їм змістовну економічну інтерпретацію;

- методичні аспекти статистичного аналізу структурних зрушень, що забезпечило чітку інтерпретацію змін у структурі ресурсної бази й активів банків та сприяло виявленню внутрішніх факторів формування їхньої стійкості.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення дисертації доведено до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій. Науково-методологічні розробки та пропозиції щодо оцінювання стійкості банків можуть бути використані як органами банківського нагляду, так і самими банками та їхніми клієнтами. Застосування методики рейтингового оцінювання сприятиме прийняттю ефективних, обґрунтованих рішень щодо вибору банка-контрагента вкладниками, позичальниками та інвесторами.

Основні положення наукового дослідження та практичні рекомендації використано: АТ «ОТП Банк» у процесі розробки стратегії формування ресурсної бази з позиції забезпечення її стійкості та адекватності відносно структури активів (довідка №11-2/5280 від 20.05.2010); ДП «Науково-технічний комплекс статистичних досліджень» при адаптації методології оцінювання стійкості діяльності суб'єктів господарювання в умовах підвищених ризиків та невизначеності (довідка №24-07/59/3 від 19.05.2010). Окремі методологічні положення дослідження впроваджено у навчальний процес ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» при викладанні дисциплін «Банківська статистика» та «Статистика ринків» (довідка від 14.05.2010).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, всі викладені в ній наукові результати отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї, положення та розробки, що є особистим внеском автора.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи та її результати апробовані на восьми наукових конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків» (м. Черкаси, 18-20 жовтня 2006 р.); VII Всеукраїнській науково-практичній конференції «Комп'ютерне моделювання та інформаційні технології в науці, економіці та освіті» (м. Кривий Ріг, 24-25 квітня, 2007 р.); ІІ Всеукраїнській конференції молодих науковців «Інформаційні технології та моделювання в економіці» (м. Черкаси, 15-17 травня 2007 р.); І Міжнародній науково-практичній конференції «Моніторинг, моделювання та менеджмент емерджентної економіки» (м. Черкаси, 13-15 травня 2008 р.); IX Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика сучасної економіки» (м. Черкаси, 24-26 вересня 2008 р.); VI Міжнародній науково-практичній конференції з нагоди Дня працівників статистики «Система державної статистики в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи» (м. Київ, 2008 р.); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми моделювання складних економічних систем» (м. Кривий Ріг, 22-23 квітня 2010 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Інформаційні технології та моделювання в економіці» (м. Черкаси, 19-21 травня 2010 р.).

Публікації. Основні наукові положення та результати дослідження опубліковані у 14 наукових працях загальним обсягом 3,75 друк. арк. З них 6 - у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 3,1 друк. арк. та 8 публікацій у інших виданнях, обсягом 0,65 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації налічує 213 сторінок друкованого тексту, з яких основний текст становить 192 сторінки. Дисертаційна робота містить 23 таблиці на 28 сторінках, 40 рисунків на 38 сторінках та 22 додатки на 82 сторінках. Список використаних джерел налічує 216 найменувань на 21 сторінці.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету та конкретизовано основні завдання, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 «Методологічні аспекти статистичного оцінювання стійкості комерційних банків» обґрунтовано сутність категорії «стійкість» банків як об'єкта статистичного дослідження; здійснено огляд теоретичних підходів до визначення змісту цієї категорії та її взаємозв'язку з іншими характеристиками фінансового стану банків; доведено змістовну тотожність термінів «стійкість» та «фінансова стійкість» банків, які можуть вживатися на умовах цілковитого паритету.

Доведено, що через значну термінологічну невизначеність щодо розуміння сутності категорії «фінансова стійкість» банків, методологія її оцінювання та аналізу є достатньо різноманітною та не завжди адекватною стану банків. На основі здійсненого аналізу, узагальнення існуючих наукових підходів та обґрунтування змісту категорії «стійкість» банків як об'єкта статистичного дослідження сформульовано авторське визначення досліджуваної характеристики фінансового стану банків: фінансова стійкість банків - це комплексна, динамічна, багатовимірна характеристика здатності банків підтримувати стан, який уможливлює ефективне виконання належних їм функцій та забезпечує достатній рівень економічної ефективності в умовах впливу внутрішніх і зовнішніх негативних факторів.

Доведено необхідність застосування статистичної методології до вирішення проблем об'єктивного оцінювання фінансової стійкості комерційних банків, яка за своєю природою є латентною величиною, не піддається безпосередньому спостереженню та вимірюванню і проявляється через інші параметри функціонування банків.

Встановлено, що зазначені характеристики фінансового стану банків взаємопов'язані і в комплексі формують рівень їхньої стійкості. Виявлений механізм формування фінансової стійкості банків свідчить про багатоаспектність цієї категорії, а відтак про необхідність її оцінювання із застосуванням багатовимірних статистичних методів. В умовах невизначеності та надзвичайного динамізму розвитку банківської системи такий підхід є найбільш дієвим та адекватним і дає можливість враховувати взаємозв'язки банків із зовнішнім середовищем.

Розкрито особливості впливу на фінансову стійкість банків зовнішніх і внутрішніх факторів. Вплив зовнішніх факторів не піддається регулюванню з боку банків, і тому вони мають адаптуватися до умов зовнішнього середовища. Здатність банків пом'якшувати негативний вплив зовнішніх факторів залежить від їх внутрішнього стану, який визначається ефективністю банківського менеджменту.

Зважаючи на необхідність інтегрального оцінювання фінансового стану банків, у роботі обґрунтовано систему статистичних показників, які повною мірою враховують багатовимірність та латентну природу категорії «фінансова стійкість» банків. Система включає вісім груп різних за економічним змістом показників: 1) стану та структури банківського сектору, 2) ресурсної бази банків; 3) розміщення ресурсів банків; 4) ліквідності та платоспроможності; 5) ефективності діяльності банків; 6) участі банків в економічних процесах; 7) грошово-кредитної політики держави; 8) нормативи Національного банку.

Встановлено, що серед показників, які характеризують фінансову стійкість банків, значна кількість розраховується за даними аналітичних рахунків банківської звітності. Серйозним обмеженням у процесі комплексного оцінювання стійкості комерційних банків є недоступність інформації (комерційна таємниця) та її несвоєчасність. Це актуалізує завдання інформаційного забезпечення аналізу стійкості банків, зокрема, забезпечення доступності повних і достовірних даних щодо фінансової діяльності банків.

У розділі 2 «Статистична оцінка сучасного фінансового стану комерційних банків України» оцінено стан та тенденції розвитку вітчизняного банківського сектору, виявлено закономірності формування фінансової стійкості банків та причини її порушення.

За результатами аналізу тенденцій розвитку банківського сектору України за останні п'ять років встановлено помітне зниження рівня стійкості комерційних банків, що призвело до значної кількості банкрутств. Для більшості банків основною причиною зниження рівня фінансової стійкості стала неефективність управління активами і пасивами, неузгодженість наявного ресурсного потенціалу з напрямами його використання. Аналіз динаміки чистих активів та проблемних кредитів свідчить, що з 2007 р. банки нарощували власні активи незважаючи на погіршення їх якості.

Апроксимовані за допомогою поліномів 4-го та 3-го степеня тренди рядів динаміки чистих активів (NA) та проблемних кредитів (PL) пояснюють, відповідно, 98 та 92% варіації обсягів зазначених характеристик. Екстраполяція трендів до 2011 р. свідчить про імовірне подальше зниження рівня стійкості банків внаслідок зростання обсягів проблемних кредитів та подальше скорочення обсягів активів.

Основними загальновизнаними індикаторами стійкості банків, які використовують органи банківського нагляду більшості країн, є показники достатності капіталу: норматив мінімального розміру (Н1) та норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2). Проте в сучасних умовах діяльності банків оцінювання їх стійкості на основі зазначених нормативів недостатньо.

Як свідчать результати дослідження, незважаючи на те, що регулятивний капітал банківського сектору України за останні десять років збільшився майже у 26 разів (рис. 3), а норматив Н2 є вищим за мінімальну межу, встановлену НБУ (з 01.03.04 р. - 10%), завдання підвищення рівня достатності капіталу залишається актуальними як для окремих банків, так і для банківської системи в цілому.

Статистичне оцінювання стійкості комерційних банків України здійснено за трьома напрямами, які передбачають комплексне висвітлення їх сучасного стану.

1. У частині стійкості ресурсної бази виявлено таке:

- за період фінансової кризи банківський сектор України втратив понад 22% власного капіталу внаслідок збитків, яких зазнали 63 комерційних банки. Обсяги збитків окремих банків перевищували розмір їхнього власного капіталу, що стало причиною їх банкрутств чи застосування до них жорстких заходів з боку НБУ. В таких умовах актуалізуються завдання щодо збільшення власного капіталу банків та вдосконалення підходів до визначення рівня достатності капіталу, адекватного реальному стану банків;

- відбулися значні структурні зрушення в загальних зобов'язаннях банків: частка коштів суб'єктів господарювання знизилася з 21,1% у 2008 р. до 15,1% у 2010 р., а частка коштів фізичних осіб - з 30,9 до 27,4% відповідно. Зниження частки клієнтських депозитів в загальних зобов'язаннях банків пояснюється спадом ділової активності в економіці України та зниженням довіри клієнтів до банків, що призводить до послаблення здатності банків мобілізувати тимчасово вільні кошти;

- триває посилення залежності ресурсної бази банків від міжбанківського кредитування, що негативно впливає на стійкість банків. Адже з одного боку, міжбанківські кредити, будучи дорогим джерелом ресурсів, знижують рентабельність банків, а, з іншого, така залежність в умовах дестабілізації банківської системи та обмеження доступу до міжбанківських кредитів може призвести до втрати ліквідності та платоспроможності банків.

2. Аналіз якості активів банків сприяв виявленню основних причин зниження рівня стійкості банківського сектору та появи значної кількості проблемних банків. Основними з таких причин є: випереджаюче зростання активів банківського сектору у порівнянні з темпами економічного розвитку країни; значний ступінь концентрації активів банків (на першу двадцятку банків припадає майже 70% всіх активів); зниження частки кредитів, наданих суб'єктам господарювання, та зростання частки споживчих кредитів; нераціональна структура кредитного портфелю в розрізі валют; неузгодженість структури активів та ресурсної бази за термінами.

3. Особливу увагу в дисертації приділено аналізу фінансових результатів банків як характеристик ефективності їхньої діяльності та складової оцінки рівня їхньої фінансової стійкості. Аналіз фінансових результатів показав, що випереджаюче зростання доходів банків над витратами у докризовий період забезпечувало щорічний приріст прибутку в середньому на 45%, але з першими проявами нестабільності зазначена тенденція змінилася - характерним було перевищення витрат над доходами. Причиною стала кредитна експансія банків з пріоритетом на споживче кредитування, яка посилювала й без того достатньо високі ризики, притаманні банківській діяльності. Починаючи з IV кварталу 2008 р. сукупний фінансовий результат банківського сектору України має від'ємне значення, що пов'язано насамперед зі зростанням витрат (втрат) внаслідок погіршення якості кредитно-інвестиційного портфелю.

Для оцінювання стійкості комерційних банків у часі запропоновано підхід, що базується на аналізі волатильності основних характеристик банківської діяльності. Волатильність є узагальнюючою мірою ринкових флуктуацій і визначається як середня з модулів «повернень» , розрахованих для проміжків часу , тобто:

,

де - «повернення», які оцінюють флуктуації ряду; - часовий лаг (у нашому випадку міс.).

Модулі «повернень» описують загальну амплітуду флуктуацій основних характеристик банківського сектору. І хоча вони не показують глобальних трендів, проте їх великі значення відповідають кризовим станам та значним миттєвим змінам у діяльності банків.

На основі аналізу волатильності «повернень» власного капіталу, зобов'язань, активів та фінансового результату банків з початку 2007 р. по І квартал 2010 р. включно встановлено таке:

- докризовий період характеризується зниженням волатильності майже за всіма показниками, що певною мірою слугує передвісником майбутніх збурень у процесі функціонування банків;

- починаючи з другого півріччя 2008 р. по лютий 2009 р. спостерігається зростання флуктуацій, що пояснюється посиленням нестабільності у банківській системі України та погіршенням фінансового стану багатьох банків. Певна стабілізація спостерігається у ІІ півріччі, зокрема, за складовими ресурсної бази. Амплітуда коливань волатильності активів та фінансового результату банків є подібною, проте наявні певні часові лаги. Це насамперед зумовлено структурою активів банків, яка визначає структуру їхніх доходів;

- розраховані коефіцієнти парної кореляції між рядами даних свідчать про існування дуже щільного зв'язку між зобов'язаннями банків та їхніми активами (), що зумовлено високою залежністю банків від зовнішніх джерел ресурсів та їх структурною неузгодженістю. Водночас слабкий обернений зв'язок між фінансовим результатом і зобов'язаннями () та активами () пояснюється погіршенням якості активів, зростанням обсягів збитків та низькою ефективністю управління ресурсною базою банків;

- підвищення волатильності досліджуваних характеристик є індикатором зростання основних ризиків банківської діяльності, зокрема, платоспроможності, ліквідності, кредитного, валютного та інших ризиків, що, у свою чергу, є свідченням зниження рівня фінансової стійкості комерційних банків та банківської системи загалом.

Результати дослідження доводять доцільність застосування волатильності в аналізі стійкості комерційних банків, використання її як індикатора посилення нестабільності та імовірного погіршення фінансового стану банківської системи загалом.

У розділі 3 «Інтегральне оцінювання стійкості комерційних банків» здійснено рейтингове оцінювання стійкості комерційних банків України на основі диференційованого підходу до побудови інтегрального показника; виявлено головні компоненти, що формують рівень стійкості вітчизняного банківського сектору, та визначено їхній вплив на фінансовий стан окремих банків.

При побудові системи рейтингового оцінювання фінансової стійкості комерційних банків було поставлено за мету не лише визначити інтегральні показники фінансового стану банків, а й виявити закономірності їх формування. Відповідно, рейтингове оцінювання здійснювалася в три етапи:

- оцінювання ресурсної стійкості банків. Передбачає комплексне оцінювання стану ресурсної бази з позицій достатності капіталу, залежності від зовнішніх джерел фінансування та засновників, рівня ліквідності та платоспроможності банків, динаміки складових ресурсної бази;

- оцінювання якості активів та ефективності діяльності банків. Передбачає оцінювання активів з позицій ризику та диверсифікованості кредитно-інвестиційного портфелю, ефективності використання активів, рентабельності діяльності банків;

- комплексне оцінювання рівня фінансової стійкості банків як згортка двох попередніх оцінок.

Вибір способу стандартизації показників базувався на тому, що більшість запропонованих коефіцієнтів () неможливо чітко поділити на стимулятори та дестимулятори, оскільки їх зміна має стимулюючий (дестимулюючий) ефект до певної межі (критичного значення). А тому в основу інтегрального оцінювання було покладено бальний підхід , за яким порівняння з нормативними чи рекомендованими значеннями здійснюється у певному інтервалі значень: оптимальний (високий) рівень (1 бал); нижче / вище оптимального рівня, але не перетинаючи граничної межі - (2 бали); вище або нижче критичного рівня - (3 бали):

,

де - значення коефіцієнта елемента сукупності;

- мінімальне нормативне (рекомендоване) значення відповідного коефіцієнта;

- максимальне нормативне (рекомендоване) значення відповідного коефіцієнта;

- мінімальне (нижнє) граничне значення відповідного коефіцієнта;

- максимальне (верхнє) граничне значення відповідного коефіцієнта.

Інтегральна оцінка на кожному етапі оцінювання визначається як сума балів за відповідною множиною показників: . Присвоєння балів за кожним показником відбувається у зворотному порядку - вищому значенню показника з позиції стійкості надається менший бал (1 бал), і навпаки, значенню показника, яке перевищує критичну межу чи нижче її, надається більший бал (3 бали). Оскільки , а , то кількість балів, яку може набрати банк за рейтингом ресурсної стійкості, становить , за рейтингом якості активів та ефективності діяльності - , за комплексною оцінкою фінансової стійкості - .

Найбільш помітні зміни відбулися в першій і третій рейтингових групах, до яких належить більшість банків. Серед 10 банків, яким за рівнем ресурсної стійкості станом на 01.01.2010 р. був присвоєний рейтинг R5, половину було ліквідовано в січні-березні 2010 р. (банк Біг Енергія, Іпобанк, Транс Банк, Арма і Дністер), а в інших працює тимчасова адміністрація. Найвищий рівень стійкості (R1) на початок року мали лише чотири банки: Південний, Кредит Агріколь (ІІ група за розміром активів), Фінбанк і Міжнародний інвестиційний банк (IV група).

У рамках запропонованого підходу до рейтингового оцінювання стійкості банків можна визначити ступінь наближеності кожного з них до теоретично «ідеального» банку, який має 100-процентну фінансову стійкість (22 бали). Рівень фінансової стійкості -го банку визначається за формулою:

,

де - мінімально можлива кількість балів за рейтинговою методикою (22 бали);

- максимально можлива кількість балів (66 балів);

- фактична кількість балів, набраних j-м банком.

Розподіл банків за рівнем фінансової стійкості свідчить, що жоден банк за 2008-2010 рр. не потрапив до групи найнадійніших R1 (табл. 1). Це пояснюється тим, що не завжди банк з достатньо стійкою ресурсною базою ефективно її використовує. Запропонований диференційований підхід до рейтингового оцінювання рівня фінансової стійкості забезпечує різносторонню оцінку фінансового стану банків, дає можливість визначити обрану банком стратегію, її відповідність ресурсному потенціалу та ефективність реалізації; полегшує виявлення проблемних зон у діяльності банків. Цей підхід можна використовувати в процесі прийняття управлінських рішень та при реалізації функції нагляду.

Таблиця 1. Результати рейтингового оцінювання стійкості банків

Рейтинг стійкості (Ri)	Рівень фінансової стійкості,%	Кількість банків
		01.01.2008	01.01.2009	01.01.2010	01.04.2010
R 1	80 - 100	0	0	0	0
R 2	60 - 80	11	4	16	14
R 3	40 - 60	115	121	99	95
R 4	20 - 40	13	25	27	34
R 5	0 - 20	0	0	8	2
Всього	139	150	150	145
Середня ()	49,2	46,6	46,3	46,9
СКВ (s)	8,6	7,7	13,4	10,9

Побудова ефективної системи оцінювання фінансової стійкості банків вимагає врахування дії всіх факторів, які прямо чи опосередковано впливають на діяльність банків, їх чіткого розмежування та оцінювання.

Методологічною основою вирішення зазначеного завдання є метод головних компонент, сутність якого зводиться до визначення на основі множини ознак максимально інформативних компонент :

,

Модель головних компонент описує взаємозв'язок між первинними ознаками і компонентами на основі їх лінійної комбінації:

,

де - стандартизовані значення ознаки з одиничними дисперсіями;

- факторне навантаження компоненти на ознаку.

Модель головних компонент побудована за даними 80 банків станом на початок 2008, 2009, 2010 рр. та на 01.04.2010 р. Такий підхід дозволив здійснити аналіз механізму формування основних компонент впливу на фінансову стійкість банків на різних фазах фінансової кризи.

За критерієм Кайзера виділено чотири головні компоненти, сумарний вклад яких у загальну дисперсію становить 85,3%, що свідчить про високий ступінь факторизації моделі.

Найбільшу вагу (37,5%) має перша компонента (F1) - «ефективність управління активами і пасивами», що свідчить про визначальний вплив на сучасний рівень фінансової стійкості банків якості ресурсної бази та її відповідності напрямам використання. Друга компонента (F2) пояснює 17,4% загальної варіації та має щільний зв'язок із показниками ліквідності та частки кредитно-інвестиційного портфеля в активах, що пояснюється необхідністю підтримувати рівень ліквідності банків на достатньо високому рівні враховуючи значну волатильність складових ресурсної бази. Встановлено щільний зв'язок показників рентабельності активів (прямий) та частки сформованих резервів (обернений) із третьою компонентою (F3), внесок якої у загальну дисперсію становить 16,4%. Ця компонента характеризує здатність менеджменту банків забезпечувати рентабельність активів при обсязі сформованих резервів, достатньому для покриття імовірних збитків.

Найменший внесок (13,6%) компоненти «доходність» (F4) у загальну дисперсію та, відповідно, у формування рівня стійкості банків пояснюється тим, що в умовах кризи пріоритети управління зміщуються в бік збереження активів, підтримання ліквідності та платоспроможності банків, а не отримання доходів. В цілому, модель головних компонент відтворює багатовимірний характер стійкості банків, а факторні навантаження показують ступінь взаємозв'язку між виділеними компонентами фінансової стійкості та їхніми індикаторами.

Аналіз динаміки результатів факторного шкалювання банків сприяв визначенню стратегічних орієнтирів, обраних ними з метою забезпечення власної фінансової стійкості. Він є вагомим аналітичним підґрунтям прийняття виважених управлінських рішень щодо вибору суб'єктами економічної діяльності майбутніх банків-контрагентів в умовах підвищених ризиків та невизначеності.

Висновки

банк фінансовий статистичний

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо статистичного оцінювання рівня стійкості комерційних банків, виявлення закономірностей його формування та аналізу впливу факторів. Отримані науково-практичні результати свідчать про досягнення поставленої мети та дають підстави зробити такі висновки:

1. Доведено, що стійкість комерційних банків є комплексною, динамічною, багатовимірною характеристикою здатності банків підтримувати стан, який уможливлює ефективне виконання належних їм функцій та забезпечує достатній рівень економічної ефективності в умовах впливу внутрішніх і зовнішніх негативних факторів. Врахування латентної природи та інтегрального характеру фінансової стійкості банків дало можливість розкрити механізм її формування, класифікувати її фактори, визначити показники і обґрунтувати методи її дослідження, а також забезпечило комплексність обраного підходу до оцінювання стійкості банків як об'єкта статистичного вивчення.

2. Головною метою статистичного аналізу фінансового стану та оцінювання рівня стійкості комерційних банків є забезпечення органів банківського нагляду, менеджменту банків, аналітичних центрів та клієнтів банків повною та достовірною інформацією, розробка нових та вдосконалення існуючих методик інтегрального оцінювання банків, адекватних сучасним умовам їхньої діяльності. В процесі дослідження встановлено, що значна кількість показників, які тією чи іншою мірою висвітлюють рівень стійкості банків, може бути розрахована за даними аналітичних рахунків звітності банків, які є внутрішньою і малодоступною інформацією (дані щодо проблемної заборгованості, структури активів (пасивів) окремих банків за термінами і у розрізі валют та ін.). Вдосконалення інформаційного забезпечення аналізу банківської діяльності та його гармонізація із загальновизнаними стандартами та вимогами є першочерговим завданням, вирішення якого сприятиме вдосконаленню існуючих систем моніторингу фінансової стійкості банків та побудови ефективного механізму її забезпечення. Це вимагає внесення змін не лише до системи державної та, зокрема, банківської статистики, але і до банківського законодавства.

3. Сформована відповідно до наявної інформаційної бази система показників дозволила провести комплексний статистичний аналіз фінансового стану комерційних банків: оцінити стан та структуру ресурсної бази банків, зокрема, у частині достатності власного капіталу, залежності від зовнішніх джерел ресурсів та рівня ліквідності; дослідити структуру та якість активів; оцінити ефективність діяльності комерційних банків у розрізі показників доходності, прибутковості та рентабельності. Використання запропонованої системи показників у динаміці забезпечило об'єктивність відповідних інформаційних характеристик і дозволило виявити негативні тенденції та диспропорції в банківському секторів України, провести порівняльний аналіз фінансового стану окремих банків.

4. Доведено, що визначальним фактором стійкості банків є стан ресурсної бази. Комплексний аналіз ресурсної бази банків засвідчив неефективність її формування та невідповідність напрямам використання. Виявлені недоліки притаманні як малим, так і великим системним банкам. За допомогою коефіцієнтного аналізу виявлено, що більшості українських банків притаманні однакові проблеми: низька капіталізація, висока залежність від зовнішніх джерел ресурсів та від засновників, невідповідність структури ресурсної бази банків за термінами та напрямами. Для великих системних банків основні ризики зниження рівня стійкості криються у надто ризиковій структурі їхніх активів, що спричиняє зростання частки проблемних кредитів. Малі та середні банки ведуть більш стриману політику формування активів, проте вони значною мірою залежні від обмеженого кола клієнтів, які часто є їх засновниками чи пов'язаними з ними особами.

Запропоновані за результатами дослідження шляхи та конкретні заходи щодо підвищення стійкості ресурсної бази комерційних банків України формують комплекс стратегічних завдань для менеджменту банків, регуляторних органів та держави, а також спрямовані на підвищення рівня капіталізації, диверсифікацію джерел ресурсів, зменшення диспропорцій у розподілі ресурсів всередині банківського сектору, посилення ролі банків у вітчизняній економіці.

5. Результати аналізу засвідчують, що причини зниження стійкості комерційних банків України значною мірою формуються всередині самої банківської системи. Основними причинами її зниження є недоліки в управлінні активами і пасивами банків, низька ефективність систем ризик-менеджменту, неефективність систем моніторингу та аналізу банківської діяльності, висока концентрація фінансових потоків у великих банках та ін.

Оцінювання інтенсивності зрушень у структурі ресурсної бази банків за допомогою коефіцієнта Гатєва засвідчило, що за останні два роки відбулися помітні зміни у структурі власного капіталу банків, що пов'язано насамперед зі зростанням концентрації капіталу серед великих та середніх банків. Виявлені тенденції до посилення ступеня концентрації основних фінансових потоків, з одного боку, сприяють появі великих банків з потужною ресурсною базою, а з іншого - призводять до поступового вилучення слабких банків шляхом їх реорганізації або ліквідації. Запропонований інструментарій аналізу структури банківського сектору є основою для проведення оцінювання стану та виявлення небезпечних тенденцій у діяльності банків.

6. З метою дослідження ринкових флуктуацій, притаманних банківському сектору України, в роботі здійснено аналіз волатильності власного капіталу, зобов'язань, активів та фінансового результату банків, що сприяло виявленню закономірностей формування негативних тенденцій у банківському секторі. Встановлено, що зростання волатильності досліджуваних характеристик банків є індикатором підвищення основних ризиків банківської діяльності, зокрема платоспроможності, ліквідності, кредитного, валютного та ін., що, у свою чергу, є свідченням зниження рівня фінансової стійкості вітчизняних комерційних банків та банківської системи загалом. Використання волатильності в аналізі банківської діяльності розширює методологічний інструментарій статистичного аналізу та доповнює систему індикаторів стабільності (нестабільності) діяльності банків.

7. Розроблена і адаптована до сучасних потреб управління та існуючої інформаційної бази система рейтингування банків, на відміну від існуючих методик, передбачає диференційований підхід до стандартизації вхідних характеристик стану банків та дає можливість враховувати зміну напряму впливу (стимулятор / дестимулятор) відповідного показника на інтегральну оцінку. Запропонована методика дозволяє визначити ступінь наближеності кожного банку до теоретично «ідеального» банку, який має 100-процентну фінансову стійкість.

Використання запропонованої рейтингової методики уможливило проведення об'єктивної класифікації банків за рейтинговими групами та визначення структури вітчизняного банківського сектору за рівнем стійкості. Практичне її застосування суб'єктами аналітичної роботи сприятиме виявленню причин зниження стійкості комерційних банків, вдосконаленню систем нагляду за їхньою діяльністю та підвищенню прозорості вітчизняного банківського сектору.

8. Характерною особливістю категорії «фінансова стійкість» банків є складність причинного комплексу її формування. Виділені на основі моделі головних компонент першопричини фінансової стійкості комерційних банків, ідентифіковані як «управління активами і пасивами», «ліквідність», «доходність» та «рівень менеджменту», пояснюють понад 80% варіації включених у модель показників. Найбільшу вагу (37,5%) має перша компонента «ефективність управління активами і пасивами», що свідчить про визначальний вплив на сучасний рівень фінансової стійкості банків якості ресурсної бази та її відповідності напрямам використання. При цьому з початку 2009 р. простежується тенденція до зниження частки компонент «ефективність УАП», «ліквідність» та «доходність» і збільшення ваги компоненти «рівень менеджменту», що об'єктивно свідчить про зростання ролі менеджменту банків у відновленні їхньої діяльності та формуванні рівня фінансової стійкості відповідно до сучасних умов.

Використання моделі головних компонент в аналізі стійкості комерційних банків розширює аналітичний апарат її оцінювання та є підґрунтям для вдосконалення існуючих систем моніторингу фінансового стану банків. Виявлені латентні першопричини та закономірності їх формування сприяють вдосконаленню теоретико-методологічних підходів до оцінювання стійкості банківського сектору та розробленню комплексних заходів щодо підвищення її рівня.

...