Управління знаннями в проектних організаціях газової промисловості України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління знаннями в проектних організаціях газової промисловості України

Процес формування суспільства знань в Україні змінює підходи до оцінювання ролі фактора знань в сучасному соціально-економічному розвитку. Перетворення знання на невід'ємний елемент відтворення створює нову систему управління на всіх рівнях, спрямовану на підвищення ефективності використання інтелектуальних ресурсів.

Сучасні принципи управління повинні відповідати типу економіки, в якій знання відіграють вирішальну роль, а їх виробництво стає джерелом ефективності. Такий підхід обумовлений вимогами Концепції гуманітарного розвитку України, а також тим, що в даний історичний період стратегія досягнення національною економікою постіндустріального рівня за рахунок використання фактора знань набуває особливого значення і стає невід'ємною частиною економічних трансформацій суспільства.

Тому, щоб досягнути максимальних результатів в цій сфері, необхідно осмислити і узагальнити теоретичні та практичні новації, пов'язані зі створенням економіки знань як на макро-, так і на мікрорівні. За таких умов надзвичайно важливим є формування ефективної системи управління знаннями в організаціях у всіх секторах та галузях економічної системи.

Доцільність дослідження управління знаннями в проектних організаціях газової промисловості України обґрунтовується тим, що вони мають високий інтелектуальний потенціал, випускають наукомісткий продукт та є в українській економіці одним зі складових елементів, які забезпечують можливість здійснити інноваційний прорив та вирішити стратегічне для держави завдання модернізації газотранспортної системи України.

Необхідність розроблення та пошуку підходів до формування ефективної системи управління знаннями в проектних організаціях газової промисловості України обумовлює проведення комплексного теоретико-прикладного дослідження цієї проблеми та визначає актуальність теми дисертаційної роботи.

Вагомий внесок в економічну науку в частині теоретичних та практичних питань формування управління знаннями в організаціях належить зарубіжним економістам - Р. Акоффу, Дж. Андерсону, Дж. Бадаракко, Дж. Барні, Ф. Блеккеру, К. Віігу, М. Вітцелю, А. Гапоненку, В. Глухову, Т. Девенпорту, П. Друкеру, В. Іноземцеву, Б. Мільнеру, І. Нонака, Т. Орловій, М. Поляному, Л. Прусаку, Р. Санчезу, Д. Стенмарку та іншим. Дослідженню змісту теоретичних аспектів управління знаннями в організаціях присвячені роботи українських вчених Ю. Бажала, А. Воронкової, В. Гейця, О. Жилінської, Г. Задорожного, М. Згуровського, А. Кінаха, Л. Кузнеця, О. Лапко, Ж. Поплавської, В. Семиноженка, В. Ситника, Л. Смоляр, Д. Стеченка, І. Шовкуна та інших. Проте у вітчизняній науці у межах єдиної концепції управління ролі і місцю знання ще не приділено достатньо уваги в контексті його впливу на вартість готової продукції.

Викладене вище дає підстави стверджувати, що обрана тема дослідження актуальна як в науковому, так і в організаційно-практичному аспектах.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами. Дисертаційну роботу виконано у межах планової тематики науково-дослідних робіт кафедри менеджменту Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» - «Управління інноваційною діяльністю в умовах економіки знань» (номер державної реєстрації 0108U001067) та «Управління інноваційним розвитком промислових підприємств» (номер державної реєстрації 0109U000225). Особисто автором розроблено науково-методичні та практичні рекомендації щодо виокремлення інтелектуального капіталу в ланцюгу створення вартості та визначення його ролі під час формування конкурентних переваг на основі інновацій, а також запропоновано підходи до формування стратегії управління знаннями.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у розробленні теоретико-методичних положень щодо управління знаннями в проектних організаціях газової промисловості України.

Для досягнення мети було поставлено такі завдання:

– дослідити природу категорії «знання», розкрити її економічну сутність, виділити основні форми та види знань в організації;

– встановити взаємозв'язки між різними видами знань під час формування інтелектуального капіталу організації та визначити його роль у процесі створення споживчої вартості;

– розкрити концептуальні основи управління знаннями;

– проаналізувати сучасний стан та визначити пріоритетні напрями розвитку системи управління знаннями у проектних організаціях газової промисловості України;

– сформувати стратегію управління знаннями та обґрунтувати методику її реалізації;

– обґрунтувати наукові підходи щодо визначення економічної ефективності управління знаннями.

Об'єктом дослідження є управління знаннями в проектних організаціях газової промисловості України.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні аспекти управління знаннями в проектних організаціях газової промисловості України.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність засобів пізнання, методів, прийомів, а також загальнонаукові принципи та фундаментальні положення теорії управління організацією. Для досягнення мети і розв'язання завдань дисертаційної роботи використано такі загальні та спеціальні методи наукових досліджень: наукової абстракції (для уточнення понятійно-категоріального апарату управління знаннями); індукції та дедукції (для розроблення концептуальних положень управління знаннями); аналізу та синтезу (використані для виявлення зовнішніх т внутрішніх чинників впливу на управління знаннями); спостереження та експертних оцінок (для оцінювання інтелектуального капіталу проектних організацій газової промисловості України, для встановлення пріоритетності цілей управління знаннями); порівняння (для визначення пріоритетних напрямів управління знаннями); логічного узагальнення (при формулюванні висновків).

Інформаційною основою дисертації стали наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, матеріали науково-практичних конференцій, законодавчі та нормативно-правові акти України, дані Державного комітету статистики України, статистична інформація щодо діяльності проектних організацій газової промисловості України, інформація з мережі Internet, експертні оцінки керівників та інженерів організацій, отримані в результаті анкетування.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у розвитку теоретичних положень та виробленні нових концептуальних підходів і рекомендацій щодо управління знаннями в проектних організаціях газової промисловості України. Зокрема в дисертації:

вперше:

- обґрунтовано концептуальні положення управління знаннями в організації на засадах наукових підходів, в основу яких, на відміну від існуючих, покладено використання моделі ланцюга створення вартості, що започатковує організаційне і методичне забезпечення нарощування, розвитку та ефективного використання інтелектуального капіталу у зростанні доданої вартості;

удосконалено:

- науково-методичний підхід до формування стратегії управління знаннями в організації, що дає можливість більш аргументовано встановлювати стратегічні цілі управління знаннями, визначати параметри та показники їх використання з метою формування стратегій проектних організацій газової промисловості України;

- ієрархічно-структурний склад організаційно-мотиваційного механізму реалізації стратегії управління знаннями в проектних організаціях газової промисловості України, що в цілому має сприяти підвищенню ефективності використання знань;

набули подальшого розвитку:

- логіко-структурне упорядкування понятійно-категоріального апарату управління знаннями (на основі уточнення категорій «знання», «процес трансформації знань», «управління знаннями», «інтелектуальний капітал»), що слугуватиме суттєвим науковим підґрунтям системи управління знаннями в проектних організаціях газової промисловості України;

- теоретичні засади управління знаннями на основі формування сукупності зовнішніх та внутрішніх чинників впливу на систему управління знаннями в проектних організаціях газової промисловості України, що дає можливість більш поглиблено оцінити рівень їх спроможності щодо сприйняття, генерування, використання та поширення знань;

- використання наукових підходів щодо визначення економічної ефективності управління знаннями в організації, що сприятиме більш точній кількісній оцінці впливу управління знаннями на діяльність проектних організацій газової промисловості України та економічне обґрунтування рішень.

Практичне значення результатів дослідження полягає у використанні розроблених рекомендацій та пропозицій із впровадження та розвитку системи управління знаннями в проектних організаціях газової промисловості України. Вирішення на основі активізації наявних знань проблем технічної надійності газотранспортної системи України на стадії проектування.

Результати дисертаційної роботи впроваджено в таких проектних організаціях газової промисловості України, як ВАТ «Укргазпроект» (акт-впровадження № 01-228/1661 від 29.09.2009 р.) та ТОВ «Діпрогаз» (акт-впровадження №014/132 від 25.09.2009 р.), що підтверджує їх практичну цінність та можливість використання в організаціях. Викладені в дисертації положення використовуються у навчальному процесі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» під час викладання дисциплін «Інноваційний менеджмент», «Стратегічне управління інноваційним розвитком підприємства» та «Креативний менеджмент» (акт-впровадження № 176-а від 01.10.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Теоретико-методичні положення, практичні розробки та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведеного дослідження автора. В дисертації використано лише ті ідеї та положення з наукових праць, опублікованих у співавторстві, що належать особисто здобувачеві.

Апробація результатів дисертації. З основних положень дисертаційної роботи було зроблено доповіді на Всеукраїнських та Міжнародних науково-практичних конференціях: VI Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління» (м. Київ, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоздатність і інновації: проблеми науки і практики» (м. Харків, 2008); ІV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Особливості інтеграції України в світовий економічний та політико-правовий простір» (м. Маріуполь, 2008); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Умови економічного зростання в країнах з ринковою економікою» (м. Переяслав-Хмельницький, 2009) та інших.

Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковані у 16 наукових роботах, серед яких 8 статей у наукових фахових виданнях, 8 публікацій в інших виданнях та в матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій 4,39 д.а., з них особисто автору належить 3,82 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг основної частини становить 208 сторінок. Робота містить 53 рисунки, з них 8 розміщено на окремих сторінках, 31 таблицю, 9 з яких розміщено на окремих сторінках, список використаних джерел із 263 найменувань на 30 сторінках, та 6 додатків на 34 сторінках.

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету та завдання, предмет та об'єкт, висвітлено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі, «Теоретичні засади управління знаннями в організації», досліджено теоретичні питання соціально-економічної природи та сутності знання, ролі інтелектуального капіталу у створенні споживчої вартості та розкриті концептуальні основи управління знаннями в організації. При цьому в роботі термін «організація» трактується у вузькому значенні і зводиться до розгляду господарських організацій, створених і зареєстрованих у встановленому законом порядку для здійснення господарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб у товарі (продукції, роботах, послугах) та отримання прибутку.

Розвиток економіки тісно пов'язаний з діяльністю різних за потенціалом суб'єктів ринку. В умовах загострення конкурентної боротьби виникає потреба в ефективному використанні на всіх етапах ланцюга створення вартості різноманітних факторів, які впливають на господарську діяльність організації та її кінцевий результат. Одним з таких факторів є використання знання, що визначає тип розвитку організації, а виробництво знання стає джерелом конкурентних переваг.

Аналізуючи взаємодію знання як «економічної потенції» та процесу створення вартості в організації, слід підкреслити обумовленість його впливу на виробничий процес. Так, активне використання економічних складових знання впливає на методи та способи організації виробництва, створює передумови зниження виробничих витрат і, відповідно, підвищення конкурентоспроможності продукції. Тобто, закони ринкової економіки змушують суспільство в цілому та кожну окрему його ринкову ланку функціонувати за допомогою використання знання. За таких умов організація може існувати лише на основі застосування знання як постійної складової процесу виробничої діяльності.

Отже, знання в системі економічного розвитку є якісною складовою та може характеризуватись як окрема соціально-економічна категорія.

Аналіз наукових праць виявив різноманітність поглядів у трактуванні категорії «знання». У результаті узагальнення існуючих положень в роботі виділено суб'єктний, об'єктний та суб'єктно-об'єктний підходи до розуміння сутності цієї категорії, а також обґрунтовано доцільність використання останнього з них як найбільш раціонального. Використовуючи обраний підхід, на основі уточнення понять «дані» та «інформація», а також їх співвідношення зі знаннями, сформульовано авторське трактування знання як сукупності особистісного досвіду, поглядів, переконань, уявлень, освіченості, істин, суджень, цінностей, традицій, звичаїв, професійних навичок, вмінь, інтуїції, ділових контактів, які виступають засобами відбору даних, пошуку й оцінювання контекстуальної інформації та є результатом пізнавального процесу одного індивіда чи їх групи і передбачають можливість практичного застосування. На основі узагальнення та систематизації наявних в економічній науці поглядів щодо поділу знання в організації за видами та формами було обґрунтовано виділення явної та неявної їх форм та подано класифікацію їх видів за такими критеріями: за функціями (стратегічні, епізодичні, практичні, комунікативні, теоретичні, ситуативні); за рівнем існування (індивідуальні, групові, організаційні, міжорганізаційні); за ступенем успішності (загальні, успішні, інноваційні); за походженням (залучені, вирощені); за сферою застосування (операційні, специфічні, комерційні, типові); за способом вираження (втілені, консультативні, впроваджені, закладені).

Розкриття економічної сутності категорії «знання» в роботі ґрунтується на її розгляді в триєдності: як ресурсу з точки зору внутрішніх можливостей організації; як товару, що забезпечує взаємодію внутрішнього та зовнішнього середовищ; як фактора конкурентних переваг з точки зору місця організації як суб'єкта ринку. В результаті з'ясування соціально-економічної природи та сутності знання в розрізі діяльності організацій обґрунтовано, що можливість перетворювати знання-ресурс на знання-товар лежить в основі створення споживчої вартості в організації.

Виходячи із уточнення понять «нематеріальні ресурси», «нематеріальні активи» та «інтелектуальний капітал», а також встановлення їх структурного співвідношення, було з'ясовано, що інтелектуальний капітал поєднує в собі всі знання організації та забезпечує їх взаємодію. Така взаємодія обумовлює трансформацію знання з ресурсної в товарну форму, забезпечуючи їх кругообіг і постійний розвиток та, таким чином, створюючи або збільшуючи додану вартість. З метою виокремлення інтелектуальної складової у процесі трансформації ресурсів організації в роботі використано положення теорії вартості М. Портера та запропоновано видозмінений ланцюг створення споживчої вартості, який відображає потоки знання у процесі створення продукції, тобто інтелектуальне забезпечення процесу формування споживчої вартості в організації. При цьому як особливий вид діяльності у цьому ланцюгу виділено управління знаннями.

З метою розкриття концептуальних основ управління знаннями в організації, були застосовані процесний та системний підходи. Систему управління знаннями визначено як набір неперервно повторюваних процедур та дій суб'єкта управління знаннями по відношенню до об'єкта, спрямованих на перетворення знання організації в додану вартість. При цьому суб'єктами в цій системі визначено працівників, діяльність яких спрямована на постановку цілей та розробку завдань, визначення критичних для підприємства знань та пов'язаних з їх рухом процесів, координацію переходу від одного етапу трансформації знання до іншого, спрямування та коригування цього процесу. Тобто це ті співробітники підприємства, які безпосередньо здійснюють діяльність щодо управління знаннями. Як об'єкт в системі управління знаннями розглядається процес трансформації знання в організації, який забезпечує його послідовний перехід від ресурсної до товарної форми. Протікання цього процесу неможливе без цілеспрямованої сукупності дій суб'єкта системи управління знаннями, який, використовуючи різні методи та інструменти менеджменту, створює умови для забезпечення проходження кожного з етапів та координації їх взаємозв'язків. Такі дії визначено як функції суб'єкта управління знаннями, їх розкрито у такій послідовності: планування, організування, мотивування і контролювання. Для виконання цих функцій суб'єктом використовуються такі групи методів: соціально-психологічні, інформаційно-технологічні, організаційно-економічні. У процесі дослідження з'ясовано, що управління знаннями в організації має базуватися на таких принципах: системності, інтеграції, інноваційності, неперервності, збалансованості, комплексності, саморозвитку, структурної гнучкості і простоти.

У результаті розроблено концептуальну схему управління знаннями в організації (рис. 1).

управління проектний газовий промисловість

Рис. 1. Концептуальна схема управління знаннями в організації

У другому розділі, «Стан управління знаннями в проектних організаціях газової промисловості України», проведено аналіз чинників впливу на управління знаннями, оцінку інтелектуального капіталу та визначено пріоритетні напрями управління знаннями в проектних організаціях газової промисловості України.

Як об'єкт дослідження обрано організації проектного комплексу газової промисловості України. Аналіз показав, що вони мають високий рівень наукового та інноваційного потенціалів, що обумовлює необхідність розвитку інтелектуального капіталу. Для вивчення стану управління знаннями серед організацій-представників проектного комплексу газової промисловості України методом типових випадків було сформовано вибірку з п'яти організацій: ВАТ «Український інститут по проектуванню об'єктів газової промисловості «УКРГАЗПРОЕКТ»; ВАТ «Інжинірингово-виробниче підприємство „ВНІПІТРАНСГАЗ”»; ТОВ «Діпрогаз»; ПІ «УкрГазНДІпроект»; ЗАТ «Газтранзит».

У межах дослідження чинників впливу на управління знаннями в дисертації застосовано метод STEEP-аналізу віддаленого функціонального середовища проектних організацій - міжнародного нафтогазового ринку, нафтогазового комплексу України та газової промисловості України. У результаті встановлено, що в цілому виявлені фактори чинять позитивний вплив на управління знаннями в цих організаціях. Найбільш сильними за впливом при цьому виступають такі позитивні чинники, як науково-технічні та галузеві нормативно-правові акти, національні і міжнародні стандарти, а також законодавство у сфері ліцензування.

Під час оцінювання групи економічних чинників особливу увагу було приділено зовнішньоекономічним факторам, які формують показники економіки знань для України і проектного комплексу газової промисловості, зокрема (табл. 1).

Таблиця 1. Показники формування економіки знань за 2009 рік*

Проведений аналіз (табл.1) дозволив стверджувати, що макроекономічна ситуація в Україні щодо формування економіки знань потребує покращення, є позитивна тенденція щодо готовності країни до зміни економічної моделі (зниження рангу на 4 позиції та зростання індексу економіки знань на 0,53 за 2009 рік).

Дослідження впливу на управління знаннями в проектних організаціях газової промисловості України екзогенних чинників, котрі формуються в близькому функціональному середовищі, а також управлінських, інфраструктурних (технологічних та організаційних) та культурних чинників, які виділені як чинники ендогенного походження, зводиться в роботі до оцінювання стану інтелектуального капіталу, оскільки ці чинники відображають розвиток окремих його складових.

У дисертації представлено типову декомпозицію інтелектуального капіталу в проектних організаціях газової промисловості України з метою знаходження оптимального способу вивчення ситуації щодо його нагромадження.

У результаті узагальнення наявних методик для оцінювання людської складової інтелектуального капіталу проектних організацій газової промисловості України в роботі запропоновано систему показників її розвитку. Шляхом документальних спостережень на основі статистики відділів кадрів досліджуваних організацій за період 2004-2009 роки встановлено, що для їх персоналу характерний високий рівень освіченості (90-95 % високоосвіченого персоналу) та професійності (понад 50 % персоналу мають стаж більше 5 років), прогресивна вікова структура та низькі показники плинності персоналу (0,3-0,8 %). У великих проектних організаціях (ВАТ «Укргазпроект» та ВАТ «ІВП „ВНІПІТРАНСГАЗ”») наявні наукові школи. Аналіз витрат на навчання та підвищення кваліфікації виявив позитивну тенденцію нарощування обсягів інвестування у розвиток персоналу (збільшення витрат на 12-18% для всіх організацій з 2005 року по 2009 рік). Надалі результати спеціально організованого анкетного спостереження дали можливість виокремити такі проблеми розвитку людської складової: невисокий рівень задоволеності працівників умовами праці; слабка взаємодія між керівниками та інженерно-технічними кадрами і між різними департаментами; незбалансованість розвитку керівних якостей та інженерних знань менеджерів. Зазначено, що важливим та сприятливим для реалізації управління знаннями фактором є високий рівень відповідності персоналу проектних організацій категорії «інтелектуальний працівник», який, за результатами оцінювання, становить 42-47 % персоналу.

Під час дослідження інфраструктурних активів особливу увагу приділено організаційним аспектам реалізації управління знаннями в проектних організаціях. В організаційних структурах досліджуваних організацій виділено структурні одиниці, які виконують окремі функції управління знаннями, що розцінено як позитивний чинник впливу на управління знаннями. Разом з тим з'ясовано, що відособленість та зорієнтованість цих підрозділів лише на окремі аспекти діяльності у цій сфері є стримуючим фактором розвитку інтелектуального капіталу. За результатами анкетування працівників досліджуваних проектних організацій виявлено, що для більшості з них притаманний бюрократичний тип організаційної культури, що визначено як негативний фактор ендогенного походження впливу на управління знаннями. У процесі аналізу інформаційної інфраструктури встановлено, що в досліджуваних проектних організаціях їй відповідає базовий рівень розвитку, який є недостатнім для ефективного управління знаннями. Крім того, оцінювання бізнес-процесів та систем управління в проектних організаціях дозволило визначити проблеми недостатньої узгодженості цілей, а також нечітке формулювання стратегії.

Проведене в дисертаційній роботі дослідження нематеріальних активів довело, що для більшості проектних організацій характерна зосередженість на їх придбанні, ніж на створенні. При цьому ВАТ «Укргазпроект» та ВАТ «ІВП „ВНІПІТРАНСГАЗ”» використовують змішаний підхід до їх формування.

Оцінювання стану розвитку релятивної складової інтелектуального капіталу проектних організацій засвідчила такі проблеми: залежність взаємодії із зовнішніми контрагентами від особистих контактів окремих працівників; низький рівень аутсорсингу; нерегулярність оцінювання конкурентів; слабкий зв'язок з виробниками; неефективні комунікації із замовниками. Особливу увагу приділено питанням взаємовідносин проектних організацій з науковими установами, що найбільшою мірою характерне для великих організацій. У результаті зроблено висновок, що за період 1990-2000 роки обсяги виконання науково-дослідних робіт скоротилися фактично вдвічі для ВАТ «Укргазпроект» та ВАТ «ІВП „ВНІПІТРАНСГАЗ”» з 287,4 тис. грн та 312,1 тис. грн до 135,5 тис. грн та 156,3 тис. грн відповідно.

Отже, оцінювання стану інтелектуального капіталу проектних організацій газової промисловості виявило як проблемні аспекти його розвитку, так і позитивні тенденції в контексті формування управління знаннями. У результаті проведеного дослідження чинників впливу на управління знаннями зроблено висновок про відсутність цілісної системи управління знаннями.

Щоб визначити пріоритетні напрями розвитку управління знаннями в проектних організаціях газової промисловості в роботі розглянуто механізми управління ресурсним забезпеченням та корпоративним навчанням, у результаті чого обґрунтовано необхідність вдосконалення системи навчання. Подано вектори удосконалення управління внутрішніми та зовнішніми комунікаціями як складової управління знаннями. У зв'язку з цим запропоновано напрями відновлення механізмів управління на галузевому рівні у сфері науково-технічної діяльності, витрати на підтримання якої у великих організаціях скорочувалися протягом 1990-2004 років на 3,1-3,5 % щороку. Аналіз фондів оплати праці досліджуваних проектних організацій засвідчив значну частку додаткової заробітної плати (від 45 до 57 %), з якої 75-78 % становлять винагороди за загальні результати організацій. Тому як інструмент формування інноваційної культури та забезпечення пов'язаності індивідуальних і корпоративних цілей в роботі визначено створення відповідної мотиваційної системи. Як напрями вдосконалення організаційного забезпечення управління знаннями в проектних організаціях газової промисловості виділено об'єднання діяльності виявлених структурних одиниць, залучених до виконання функцій управління знаннями, та підпорядкування їх одному керівнику. На основі вивчення передового досвіду формування інформаційної інфраструктури управління знаннями виокремлено створення єдиного віртуального простору за допомогою електронних мереж та інформаційних технологій як напрям її удосконалення в проектних організаціях.

Отже, на основі аналізу пріоритетів управління знаннями в сукупності з дослідженням чинників впливу на управління знаннями та внутрішньої структури інтелектуального капіталу можливо обґрунтувати процес формування стратегії управління знаннями в проектних організаціях газової промисловості України.

У третьому розділі, «Формування стратегії управління знаннями в проектних організаціях газової промисловості України», надано науково-методичні та практичні рекомендації щодо розроблення стратегії, функціонального забезпечення її реалізації та оцінювання ефективності управління знаннями в проектних організаціях газової промисловості України.

З метою формування стратегії управління знаннями для проектних організацій в роботі запропоновано використовувати методи побудови ланцюга створення вартості та дерева цілей. На їх основі встановлено стратегічні та тактичні цілі управління знаннями в проектній організації. При цьому головна мета визначена як зростання ефективності набуття, використання, матеріалізації і комерціалізації знань проектної організації. Наведено науково-методичні рекомендації та здійснено оцінювання важливості визначених цілей, у результаті якої встановлено їх пріоритетність.

Отримані результати дослідження зовнішніх та внутрішніх чинників впливу на управління знаннями дали змогу визначити інтелектуальну позицію проектних організацій та їх головні стратегічні проблеми. Обрано бажаний тип політики управління знаннями для кожної з організацій та обґрунтовано пріоритетні завдання щодо формування в них систем управління знаннями.

У дисертації відповідно до застосовуваних процесного та системного підходів аргументовано необхідність визначення портфелю стратегій. На основі морфологічного аналізу двофакторних матриць в таких проектних організаціях, як ПІ «УкрГазНДІпроект», ТОВ «Діпрогаз» та ЗАТ «Газтранзит» було рекомендовано такі стратегії управління знаннями: стратегію фокусування, яка спрямована на пошук унікальних та специфічних організаційних знань; помірну стратегію управління знаннями, спрямовану на залучення зовнішніх знань для наслідування; комбіновану стратегію, яка зорієнтована на збалансований розвиток всіх складових інтелектуального капіталу та відповідає специфіці проектної справи; стратегію зміцнення позицій для збереження положення на ринку з наявними ресурсами. Для проектних організацій ВАТ «Укргазпроект» та ВАТ «ІВП „ВНІПІТРАНСГАЗ”» під час формування портфелю стратегій управління знаннями запропоновано використання методу аналізу перехресних впливів. При цьому як критерій вибору стратегії управління знаннями стало максимальне значення показника її сили:

- сила j-ї стратегії управління знаннями; - ймовірність досягнення i-ї цілі управління знаннями за допомогою реалізації j-ї стратегії управління знаннями; - відносна вага і-ї цілі управління знаннями. У результаті апробації запропонованого методу для проектної організації ВАТ «Укргазпроект» сформовано портфель таких стратегій: стратегію диференціації, агресивну стратегію, комбіновану стратегію та стратегію навчання. Ці стратегії формують єдину стратегію управління знаннями, спрямовану на збалансований розвиток всіх складових інтелектуального капіталу.

В дисертаційній роботі удосконалено ієрархічно-структурний склад організаційно-мотиваційного механізму реалізації стратегії управління знаннями. В цьому контексті подано схему її реалізації, доведено доцільність проведення підготовчого етапу, який включає формування позитивного відношення до управління знаннями, подолання опору змінам та реалізацію пілотного проекту. Створення умов для реалізації стратегії управління знаннями зводиться до кадрового, організаційного, культурного та інформаційного забезпечення.

З метою вдосконалення організаційного забезпечення управління знаннями в роботі запропоновано формування в досліджуваних проектних організаціях команди з управління знаннями. Зроблено висновок про необхідність застосування змішаного підходу до її створення, який передбачає залучення як працівників організацій, так і зовнішніх спеціалістів. Визначено склад та розкрито функції кожного з учасників команди. В дисертації обґрунтовано доцільність створення наукових спільнот та розроблено схему їх формування для проектних організацій ВАТ «Укргазпроект» та ВАТ «ІВП „ВНІПІТРАНСГАЗ”». Наведено загальний процес трансформації знання в проектних організаціях та на його основі сформовано схему взаємодії учасників на рівні суб'єкта та об'єкта управління знаннями, яка відображає інформаційні і знаннєві потоки між ними.

В роботі вдосконалено мотиваційну складову управління знаннями на основі поєднання методів економічного, соціального характеру та формування організаційної культури, що створює сприятливе інноваційне середовище для навчання та співробітництва. Розроблено науково-методичні рекомендації щодо створення умов для покращення кадрового забезпечення управління знаннями в проектних організаціях шляхом реалізації «подвійної петлі навчання». Обґрунтовані шляхи вдосконалення інформаційного забезпечення у проектних організаціях.

Особливим етапом для формування стратегії управління знаннями в організаціях є визначення її економічної ефективності. На основі узагальнення та систематизації наявних методик, які стосуються питань оцінювання ефективності управління знаннями, доведено раціональність використання стратегічного та процесного підходів до такого оцінювання. При застосуванні стратегічного підходу для визначення фінансового впливу стратегії управління знаннями на проектну організацію введено поняття «коефіцієнт або складова ноулидж» (knowledge - Kn), яке вживається в таких значеннях: під час описання процесу управління знаннями як складова, яка відображає рівень накопичених знань у результаті реалізації управління знаннями; під час розрахунку ефективності як узагальнюючий коефіцієнт, за допомогою якого можна знайти вартісний вираз знань у результатах діяльності організації. При цьому задано, що значення коефіцієнта ноулидж знаходяться у межах математичного проміжку (0; 1). Тому зважування відповідних коефіцієнтів на показники доданої вартості дозволить виокремити знаннєву компоненту в процесі створення споживчої вартості в організаціях, відкинувши при цьому вплив інших чинників на її формування.

У дисертаційній роботі аргументовано, що для встановлення коефіцієнта ноулидж найдоцільніше використовувати експертний метод оцінювання та розроблені методичні рекомендації щодо його розрахунку. Виділено такі групи факторів, під впливом яких формується складова ноулидж: стан управління знаннями в організації; якість процесів трансформації знань; рівень комерціалізації наявних організаційних знань, який характеризує процес перетворення знань організації в економічні вигоди. Коефіцієнт ноулидж за результатами оцінок експертів розраховується за формулою:

де - кількість оцінюваних факторів; - сума середніх значень оцінок експертів за всіма групами факторів; - середні значення оцінок експертів.

Згідно із запропонованою методикою оцінювання, результат від реалізації управління знаннями чи вплив знань на рівень доданої вартості організації виражено таким чином:

де - вартісний вираз впливу управління знаннями або частка доданої вартості, створеної саме за рахунок цього впливу; - коефіцієнт ноулидж; - додана вартість організації.

Для апробації наведеної методики розрахунку окрім експертного оцінювання використано сценарний метод, що обумовлено значним часовим проміжком для реалізації стратегії управління знаннями та можливістю розрахувати лише очікувані коефіцієнти ноулидж у межах дисертації. У результаті анкетування керівників ВАТ «Укргазпроект» та статистичного оброблення отриманих даних коефіцієнт ноулидж за оптимістичним сценарієм склав 0,91, а за песимістичним - 0,74. Отже, решта очікуваних можливих значень коефіцієнта ноулидж для проектної організації газової промисловості України ВАТ «Укргазпроект» перебувають у проміжку [0,74; 0,91]. Надалі визначено показник вартісного виразу впливу управління знаннями, високе значення якого економічно обґрунтувало доцільність реалізації управління знаннями.

У роботі застосовано методи прогнозування в межах стратегічного підходу для оцінювання ефективності виконання портфелю стратегій управління знаннями. В основу запропонованого підходу покладено оцінку стану системи управління проектною організацією та її підсистем. Моделювання стану цих систем у дисертації здійснюється за допомогою економіко-математичної моделі - узагальненого логістичного відображення, яке має такий вигляд:

де - показник, який характеризує стан системи чи підсистеми- прогнозне значення даного показника; , , і - коефіцієнти управління.

Як досліджувану підсистему обрано підсистему управління інноваційними знаннями проектної організації ВАТ «Укргазпроект», а за характерний показник її стану взято прибуток від виконання науково-технічних робіт. У процесі дослідження цієї підсистеми в розрізі оцінки інтелектуального капіталу проектних організацій було встановлено, що для неї характерні нестабільність, згортання обсягів інноваційної діяльності та відсутність фінансування. У дисертації за допомогою методу адаптивних сподівань за умови незмінності стратегії по відношенню до розвитку інноваційних знань розраховано прогнозні значення показника прибутку від виконання науково-технічних робіт, на основі чого проведено аналіз узагальненого логістичного відображення. При цьому визначено такі параметри: параметр характеризує тип поведінки системи - підсистеми управління інноваційними знаннями проектної організації - та дає можливість її змінити; параметр характеризує залежність від інвестиційних ресурсів, вкладених в технології; параметр характеризує залежність від інвестицій в інтелектуальні ресурси. Для аналізу узагальненого логістичного відображення в роботі було розглянуто два випадки:. За допомогою програмного пакета MathCad 14.0 знайдено значення параметрів управління) та прибутку від виконання науково-технічних робіт в результаті чого методом повного перебору для критичних побудовано біфуркаційні діаграми. Аналіз цих діаграм виявив, що прогнозований стан досліджуваної підсистеми за наявних підходів до стратегічного управління нею в обох випадках буде нестабільним. Отже, проведені розрахунки підтверджують, що економічно обґрунтованим рішенням прогнозованого розвитку підсистеми управління інноваційними знаннями є зміна існуючих стратегічних підходів на стратегію управління знаннями, зокрема, стратегію навчання, яка передбачає радикальну модифікацію наявних областей знань, надає особливого значення інновації та створенню нового знання, спрямована на відновлення механізмів управління інноваційною діяльністю і була включена до портфелю стратегій управління знаннями. Поданий метод рекомендується використовувати для перевірки виконання стратегії управління знаннями.

Для оцінювання ефективності поточних ініціатив управління знаннями в роботі пропонується застосовувати методи процесного підходу, які визначають вплив управління знаннями на окремі бізнес-процеси, тобто й на окремі етапи ланцюга створення вартості в організації. Подано розрахунок впливу формування бази знань на створену додану вартість проекту в межах бізнес-процесу «Участь в тендерних торгах».

Отримані в роботі результати підтверджують, що фактичною основою зростання доданої вартості, яка створюється в організації, та вартості самої організації, є знання, управління якими здатне забезпечити довгостроковий розвиток.

Висновки

У дисертаційній роботі здійснено узагальнення накопиченого наукового досвіду та запропоновано вирішення актуального теоретико-прикладного завдання, що знайшло відображення у розробленні концептуальних положень управління знаннями, в основі яких лежить теорія ланцюга створення вартості, та виробленні науково-методичних підходів щодо її реалізації у проектних організаціях газової промисловості України.

Основні науково-практичні результати дисертації дають змогу зробити такі висновки:

1. У розрізі тенденцій розвитку сучасної світової та національної соціально-економічної системи обґрунтовано необхідність виділення та розгляду знання як окремої соціально-економічної категорії та вирішального фактора розвитку сучасних організацій. В цьому контексті дістав подальшого розвитку категоріальний апарат. Зокрема, в роботі уточнено та доповнено на основі власного бачення такі категорії та поняття, як «знання», «дані», «інформація», «інтелектуальний капітал», «нематеріальні ресурси», «нематеріальні активи», «трансформація знань», «управління знаннями», з точки зору їх взаємодії та взаємовідношення. Знання визначено як сукупність особистісних досвіду, поглядів, переконань, уявлень, освіченості, істин, суджень, цінностей, традицій, звичаїв, професійних навичок, вмінь, інтуїції, ділових контактів, які виступають засобом відбору даних, пошуку і оцінювання контекстуальної інформації та є результатом пізнавального процесу одного індивіда чи їх групи та передбачають можливість практичного застосування. Під час розкриття економічної сутності категорії «знання» зроблено теоретичний висновок, що перетворення ресурсної форми знання на товарну лежить в основі процесу створення споживчої вартості організацією. У роботі також надано класифікацію форм та видів знань, відображено їх взаємодію в структурі інтелектуального капіталу організації, що сприятиме розвитку теорії управління знаннями та може використовуватися як теоретичне підґрунтя для формування управління знаннями в організаціях.

2. Доведено доцільність застосування системного та процесного підходів до управління знаннями, що забезпечить взаємодію всіх складових інтелектуального капіталу. Ґрунтуючись на положеннях наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених, визначено cистему управління знаннями як набір неперервно повторюваних процедур та дій суб'єкта управління знаннями по відношенню до об'єкта, спрямованих на перетворення знання організації в додану вартість. Виокремлено процес трансформації знань як об'єкт управління знаннями. Розкрито основні функції, методи та принципи діяльності суб'єкта управління знаннями. Виявлено обумовленість функціонування управління знаннями чинниками екзогенного та ендогенного походження. У відповідності до викладених теоретичних положень сформовано концептуальну схему управління знаннями, яка ґрунтується на основних засадах теорії ланцюга створення вартості. Отримані наукові результати сприятимуть подальшому розвитку наукового напряму управління знаннями та можуть бути використані керівниками організацій у процесі прийняття управлінських рішень щодо формування та розвитку управління знаннями.

3. Аналіз середовища функціонування проектних організацій газової промисловості України виявив такі групи чинників впливу на управління знаннями екзогенного походження, які формуються у віддаленому середовищі: соціально-культурні, науково-технічні, екологічні, економічні, політико-правові. У результаті проведення якісного та кількісного оцінювання впливу цих чинників, визначено, що найбільш сильними з них за впливом є : науково-технічні та галузеві нормативно-правові акти, національні і міжнародні стандарти, а також законодавство у сфері ліцензування. Отримані результати виявляють проблемні аспекти та можливості розвитку галузевої системи управління знаннями.

4. Проведене дослідження стану розвитку інтелектуального капіталу проектних організацій газової промисловості України дозволило виявити чинники, які формуються в близькому та внутрішньому середовищі діяльності організації та впливають на управління знаннями. Серед основних стримувальних чинників виділено: невисокий рівень задоволеності умовами праці; слабка взаємодія між керівниками т інженерно-технічними кадрами і між департаментами; відособленість та зорієнтованість на виконання лише деяких функцій управління знаннями структурних підрозділів; бюрократичний тип організаційної культури, базовий рівень ІТ-інфраструктури, часткова втрата механізмів управління на галузевому рівні науково-технічною діяльністю. У результаті проведеного дослідження зроблено висновок про відсутність цілісної системи управління знаннями та визначено напрями її побудови. Отримані результати можуть використовувати керівники проектних організацій газової промисловості України для аналізу, виявлення та усунення проблем розвитку інтелектуального капіталу.

5. Вироблено науково-методичний підхід до розробки стратегії управління знаннями в організації, згідно з яким запропоновано таку схему стратегічного планування: встановлення стратегічних цілей управління знаннями, параметрів і показників їх досягнення, визначення інтелектуальної позиції організації, вибір політики та формулювання пріоритетних завдань управління знаннями, формування портфелю стратегій управління знаннями, що надають можливість спрогнозувати, спланувати та обрати оптимальний спосіб трансформації знань. Запропоновано використання методу морфологічного аналізу на основі побудови двофакторних матриць як способу вибору стратегій управління знаннями для менших проектних організацій. Для великих проектних організацій як інструмент формування портфелю стратегій управління знаннями використано метод аналізу перехресних впливів. Отримані результати пропонується використовувати суб'єктам управління знаннями в досліджуваних та інших організаціях.

6. Удосконалено ієрархічно-структурний склад механізму реалізації обраного портфелю стратегій, зокрема: організаційну складову управління знаннями за рахунок створення команди управління знаннями, виділення функцій та посадових осіб в структурних підрозділах проектних організацій; обґрунтовано доцільність формування такої поширеної у світовій практиці організаційної одиниці в структурі управління знаннями, як наукові спільноти; побудовано схему взаємодії учасників процесу трансформації знання, яка відображає взаємозв'язки та потоки інформації та знань між командою управління знаннями та департаментами-учасниками процесу комерціалізації та матеріалізації знання; сформовано принципи навчання, відповідно до яких запропоновано заходи щодо вдосконалення систем навчання та мотивації, а також щодо формування інноваційної культури; розроблено рекомендації щодо можливих шляхів удосконалення ІТ-інфраструктури. Розроблені рекомендації можуть бути використані проектними організаціями газової промисловості України для реалізації ініціатив у сфері управління знаннями.

7. На основі дослідження наявних вітчизняних та зарубіжних методик обґрунтовано використання наукових підходів до оцінювання ефективності управління знаннями в організаціях залежно від рівня його впливу - фінансового, стратегічного та операційного. В межах стратегічного підходу для оцінювання фінансового впливу було запропоновано методику, яка дозволяє виокремити складову ноулидж, розрахувати відповідні коефіцієнти та визначити їх частку в доданій вартості організації. Визначення ефективності реалізації стратегій управління знаннями пропонується здійснювати на основі аналізу біфуркаційних діаграм для узагальненого логістичного відображення. Для розрахунку операційного впливу управління знаннями на процес формування доданої вартості було запропоновано процесний підхід та в його межах відповідну методику оцінювання, що дозволило визначити вплив заходів з управління знаннями на окремі процеси та додану вартість, яка в них формується. Отримані результати сприятимуть розвитку теорії економічної ефективності та можуть використовуватися керівниками і суб'єктами управління знаннями проектних організацій газової промисловості та суміжних галузей для економічного обґрунтування рішень у сфері управління знаннями, а також аналізу ланцюга створення споживчої вартості.

Список опублікованих праць

1. Смоляр Л. Г. Фактори успішності управління знаннями / Л. Г. Смоляр, Н. В. Коба // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. - Сер.18. Економіка і право: зб. наук. праць. - К. : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. - № 6. - С. 167-171. - (Особистий внесок автора: узагальнено класифікацію внутрішніх чинників забезпечення ефективного управління знаннями. - 0,15 д. а.).

2. Смоляр Л. Г. Знання як стратегічний ресурс сучасного підприємства / Л. Г. Смоляр, Н. В. Коба // Вісник НУ «Львівська політехніка» Проблеми економіки та управління. - 2008. - № 628. - С. 641-647. - (Особистий внесок автора: уточнено поняття «знання», узагальнено класифікацію організаційних знань. - 0,27 д.а.).

3. Смоляр Л. Г. Интегрированный подход к внедрению управления знаниями на отечественных предприятиях / Л. Г. Смоляр, Н. В. Коба // Бизнес-Информ. - 2008. - № 11 - С. 65-68. - (Особистий внесок автора: уточнено тлумачення поняття «управління знаннями», розроблено рекомендації щодо визначення цілей управління знаннями та формування відповідної організаційної культури на етапі впровадження управління знаннями на підприємстві. - 0,15 д. а.).

4. Коба Н. В. Проблеми впровадження європейської системи управління знаннями в науково-промисловий комплекс України / Н. В. Коба // Вища освіта України. - Дод. 3, т. І(8). - 2008. - Темат. вип. «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору». - С. 160-166. - 0.38 д.а.

5. Коба Н. В. Організаційне забезпечення управління знаннями на підприємствах [Електронний ресурс] / Н. В. Коба // Проблеми системного підходу в економіці. - 2009. - № 3. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2009_3/index.html. - Назва з екрану. - 0,33 д. а.

6. Коба Н. В. Процес трансформації знання в організації як об'єкт управління / Н. В. Коба // Економічний вісник університету: зб. наук. праць вчених та аспірантів. - Переяслав-Хмельницький, 2009. - Вип. № 9 - 10. - 492 с. - С. 66-69. - 0,21 д. а.

7. Коба Н. В. Підходи до формування стратегії управління знаннями на підприємстві / Н. В. Коба // Інвестиції: практика та досвід. - К., 2010. - № 12. - С. 36-38. - 0,38 д. а.

8. Коба Н. В. Питання впровадження управління знаннями та оцінки його економічної ефективності на підприємстві / Н. В. Коба // Економіст. - К., 2010. - № 6. - С. 10-14. - 0,8 д. а.

Публікації в інших виданнях:

9. Гартфіль (Коба) Н. В. Інноваційний чинник міжнародної конкурентоспроможності продукції / Н. В. Гартфіль (Коба) // Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління : матеріали VI Міжнар. наук.-практ. конф. студ., аспірантів і мол. вчених, Київ, 19 - 21 квітня 2007 р. : тези доп. - К.: ТОВ «ЕКМО», 2007. - С. 21-22. - 0,08 д. а.

10. Коба Н. В. Роль нематеріальних чинників у формуванні конкурентоспроможності економіки України / Н. В. Коба // Актуальні проблеми міжнародних економічних відносин : матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф., 6 грудня 2008 р.: тези доп. - Харків: ХНУ ім. Каразіна, 2008. - С. 115-118. - 0,17 д.а.

11. Коба Н. В. Знання як основа інноваційних конкурентних переваг підприємств на міжнародному ринку / Н. В. Коба // Особливості інтеграції України в світовий економічний та політико-правовий простір : матеріали ІV Всеукр. наук.-практ. конференції, 5 грудня 2008 р.: тези доп. - [Укл.: О. А. Беззубченко, О. І. Гапонюк, Я. А. Дубенюк, Т. В. Марена, Х. С. Мітюшкіна; за заг. ред. к.е.н., проф. О. В. Булатової]. - Маріуполь: МДГУ, 2008. - 309 с. - С. 175-177. - 0,16 д. а.