Продуктивність праці в Україні: стан та організаційно-економічний механізм підвищення

Размещено на http://www.allbest.ru

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Пасєка Анна Сергіївна

УДК 331.101.6

ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ В УКРАЇНІ: СТАН ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ПІДВИЩЕННЯ

Спеціальність 08.00.07 - Демографія, економіка праці,

соціальна економіка і політика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ-2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі управління персоналом та економіки праці ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана".

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Грішнова Олена Антонівна,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», професор кафедри управління персоналом та економіки праці

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Семикіна Марина Валентинівна,

Кіровоградський національний технічний університет, завідувач кафедри економіки та організації виробництва

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Кір'ян Тетяна Михайлівна,

Науково-дослідний інститут праці і зайнятості населення Міністерства праці та соціальної політики України і НАН України, директор

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49-г, ауд. 601.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, професор Федонін О.С.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Важливою передумовою досягнення позитивних зрушень у соціально-економічному розвитку будь-якої держави є формування ефективного організаційно-економічного механізму підвищення продуктивності праці. Реалізація цього завдання має визначальне значення для України, яка обрала шлях побудови конкурентоспроможної соціально орієнтованої ринкової економіки. Необхідність підвищення продуктивності посилюється низкою причин: по-перше, ефективне використання праці сприяє нарощенню конкурентних переваг національної економіки; по-друге, вихід вітчизняної економіки із фази рецесії можливий, передусім, через підвищення продуктивності праці; по-третє, прогресивна динаміка продуктивності праці та відповідне збільшення доходів працюючих і прибутків підприємств сприятиме економічному зростанню, розширенню можливостей соціального розвитку.

Методологічні, методичні та прикладні питання багатопланової проблеми підвищення продуктивності праці були і залишаються об'єктом наукових досліджень. Істотний внесок у вирішення цієї проблеми належить зарубіжним дослідникам (Ф. Тейлору, А. Лоулеру, Б. Гоулду, Г. Емерсону, С. Моссу, Д. Сінку та ін.), а також науковцям колишнього Союзу РСР і вченим-економістам близького зарубіжжя (С. Струмиліну, Р. Яковлєву, Р. Колосовій, Б. Генкіну, Л. Костіну, Ю. Одегову, О. Щербакову та ін.). Вивченню механізмів та важелів підвищення продуктивності праці присвячують свої праці українські вчені: В.Андрійчук, І. Гнибіденко, О. Грішнова, В. Єременко, Т. Заяць, Т. Кір'ян, А. Колот, Г. Куліков, А. Ласкавий, Е. Лібанова, С. Лучанінов, І. Петрова, І. Прокопенко, А. Ревенко, В. Савченко, М. Семикіна, М. Шипілін та ін. продуктивність праця інноваційний

Неоднозначний характер ринкових перетворень, недосконале державне управління, системні кризи останніх десятиліть призвели до суттєвих соціально-економічних втрат, що послабило керованість процесами зростання продуктивності праці. Цей важливий економічний параметр майже повністю випав з поля зору керівників усіх рівнів, статистичного моніторингу і системних наукових досліджень. Можна стверджувати, що на сьогодні питання підвищення продуктивності праці та управління нею є найменш дослідженими в загальній структурі предмета вітчизняної економічної науки, що є однією з визначальних причин кризового стану української економіки. Вказані обставини зумовили вибір теми дослідження, його мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з темою «Розвиток відносин у сфері праці та соціально-трудової інфраструктури» (номер державної реєстрації 0106U001807), передбаченою планом кафедри управління персоналом та економіки праці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». В межах цієї теми особисто автором обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення організаційно-економічного механізму підвищення продуктивності праці.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методичних засад оцінювання стану та формування організаційно-економічного механізму підвищення продуктивності праці, і на цій основі - наукове обґрунтування напрямів його удосконалення в Україні.

Для досягнення поставленої мети сформульовано та вирішено такі наукові і практичні завдання:

- уточнено сутність категорій «продуктивність праці» та «організаційно-економічний механізм підвищення продуктивності праці», обґрунтовано суспільне значення її підвищення в сучасних умовах;

- класифіковано інституційні чинники динаміки суспільної продуктивності праці;

- вдосконалено сучасні методичні підходи до вимірювання продуктивності праці;

- проведено комплексну оцінку динаміки продуктивності праці в сучасних умовах на макро- і мезоекономічному рівні;

- визначено вплив інституційних чинників на динаміку продуктивності праці та виявлено резерви її зростання в Україні;

- оцінено вплив тенденцій глобального світового економічного простору на зміну продуктивності праці;

- обґрунтовано шляхи підвищення продуктивності праці на макроекономічному рівні, визначено складові організаційно-економічного механізму підвищення продуктивності праці;

- запропоновано заходи підвищення продуктивності праці через стимулювання інноваційних змін у характері праці;

Об'єктом дослідження є процес підвищення продуктивності праці як визначальний параметр соціально-економічного розвитку.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних і практичних проблем оцінювання стану продуктивності праці та удосконалення організаційно-економічного механізму її підвищення в Україні.

Методи дослідження. Загальною теоретичною і методичною основою проведених досліджень стали фундаментальні положення сучасної економічної теорії, наукові розробки вітчизняних та зарубіжних вчених з проблематики дослідження продуктивності праці. Для досягнення мети використано низку загальнонаукових і специфічних методів дослідження, взаємопов'язаних і послідовно застосованих у загальній логіці роботи. Основною методологічною базою дослідження є діалектичний метод, що включає метод цілісного системного підходу до аналізу. Історико-логічний метод використано для дослідження генезису продуктивності праці в процесі переходу від селянського господарства до сучасної інноваційної економіки; класифікаційно-аналітичний метод - при дослідженні чинників зростання продуктивності праці, розробці методики оцінювання продуктивності праці; методи статистичного аналізу - для оцінки стану та динаміки продуктивності праці; економіко-математичні методи - для визначення пріоритетності чинників зростання продуктивності праці.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

вперше:

- встановлено пріоритетність впливу інституційних чинників на динаміку суспільної продуктивності праці. За результатами кореляційно-регресійного аналізу виявлено, що найбільший вплив серед досліджуваних чинників на рівень суспільної продуктивності праці в Україні мають впровадження результатів наукових досліджень у виробництво, активність навчання дорослого населення, поліпшення умов праці, взаємодія органів влади, підприємств і профспілок на основі договорів і угод. Відповідне ранжирування чинників дає можливість в першу чергу залучати резерви найпріоритетніших з них, що стане визначальною передумовою ефективного формування та функціонування організаційно-економічного механізму підвищення продуктивності праці;

удосконалено:

- класифікацію інституційних чинників динаміки суспільної продуктивності праці, серед яких виділено такі групи: наукові дослідження та їх впровадження, організація праці, людський капітал, структурні зміни та соціальне партнерство. Останні три групи чинників доповнюють відомі до цього часу класифікації;

- методичні засади щодо вимірювання продуктивності праці на макроекономічному, мезоекономічному і мікроекономічному рівнях, що базуються на авторських методичних розробках, які систематизують 16 показників продуктивності праці з обґрунтуванням доцільності використання кожного з них залежно від мети аналізу;

отримали подальший розвиток:

- понятійні ознаки організаційно-економічного механізму підвищення продуктивності праці, через визначення його як регульованої системи взаємодії організаційних, економічних, соціальних, нормативно-правових важелів, напрямів дії та інституційних чинників, динамічно пов'язаних між собою, що дозволяє забезпечити функціонування безперервного процесу, спрямованого на досягнення стратегічного результату - підвищення продуктивності праці. На відміну від вже існуючих, авторське визначення організаційно-економічного механізму чітко характеризує його складові та взаємодію між ними, що робить дослідження даного механізму конкретним і послідовним;

- сутнісні характеристики суспільної продуктивності праці як показника економічної та соціальної ефективності використання залучених у виробництво ресурсів праці, що вимірюється відношенням кінцевої вартості вироблених й реалізованих товарів і послуг в країні до безпосередніх затрат праці на виробництво цих матеріальних та нематеріальних благ і відображає ступінь прогресивності управління, рівень освіченості працівників, розвитку науки, техніки і технології в країні. На відміну від попередніх досліджень, сутність і значення продуктивності праці визначені через еволюцію поняття «продуктивність» та через систематизовані в роботі функції продуктивності: економічну, соціальну, організаційну, розподільчу;

- систематизація чинників впливу глобального світового економічного простору на соціально-трудову сферу, в якій на відміну від інших досліджень з цієї проблематики, виявлено напрями впливу цих чинників на динаміку продуктивності праці. Позитивний вплив чинять якісно новий суспільний поділ праці всередині країни і на міжнародному рівні, розвиток нестандартних форм зайнятості, поширення сучасних технологій та методів організації праці, раціоналізація виробництва, активізація інвестицій в людський капітал. Негативний вплив здійснюється через поляризацію і сегментацію ринку праці, експлуатацію дешевої робочої сили, значну диференціацію розвитку окремих регіонів, структурне безробіття, ослаблення ролі профспілкових організацій та ін.;

- обґрунтування першочергових заходів, пріоритетних завдань і напрямів удосконалення організаційно-економічного механізму підвищення продуктивності праці, який базується на соціальному партнерстві та діє через нормативно-правові, організаційно-економічні та соціально-економічні важелі. Визначено основні напрями розвитку цього механізму: удосконалення трудового законодавства, соціально-трудових відносин на всіх рівнях, інноваційні зміни у характері праці та її мотивації.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертаційної роботи доведено до рівня конкретних пропозицій, методичних розробок, впровадження яких дозволить підвищити ефективність використання праці на всіх рівнях господарювання. Теоретичні, методичні та науково-прикладні результати дослідження використані у діяльності Федерації профспілок України при підготовці пропозицій до законопроекту «Про соціальний діалог в Україні», довідка № 52/01-24/1595 від 18.09.2008р; на СТОВ «Зоря - Маїс Насіння» при розробці методичних положень для обчислення продуктивності праці (довідка № 169 від 11.03.2009р.); у діяльності Черкаської обласної державної адміністрації, де були використані методичні рекомендації щодо обрахунку продуктивності праці в сільському господарстві (довідка № 03-22/319 від 30.12.2009р); у навчальному процесі Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, при викладанні курсу «Економіка праці та соціально-трудові відносини», «Економіка підприємства» (довідка від 22.10.2009р.). Низку положень і рекомендацій дисертації використано кафедрою управління персоналом та економіки праці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» при викладанні курсу «Економіка праці та соціально-трудові відносини», (довідка від 24.09. 2009р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення наукових завдань, спрямованих на вдосконалення організаційно-економічного механізму підвищення продуктивності праці в Україні. З наукових публікацій, підготовлених у співавторстві, у дисертаційній роботі використані тільки ті положення, що отримані автором особисто. Внесок здобувача у спільно опубліковані роботи конкретизовано у списку праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні результати, висновки і пропозиції доповідалися й обговорювалися на міжнародних науково-теоретичних і науково-практичних конференціях: «Управління людськими ресурсами: держава, регіон, підприємство», м. Донецьк 2006р.; «Перспективи та пріоритети розвитку людського капіталу в умовах глобалізації», м. Харків 2006р.; „Людський розвиток в Україні: проблеми та перспективи”, м. Київ 2006р.; «Управління людськими ресурсами: проблеми теорії і практики», м. Київ 2007р.; «Управління персоналом у ХХІ столітті: кадрова політика, мотивація, оплата праці» м. Полтава, 2007р.; «Резерви підвищення ефективності діяльності підприємств та організацій у ХХІ столітті», м. Кіровоград 2008р., «Резерви економічного зростання та інноваційного розвитку підприємств України» м. Кіровоград 2009р., "Управління персоналом у ХХІ столітті: кадрова політика, мотивація, оплата праці" м. Полтава 2010р.

Публікації. За результатами наукових досліджень автором опубліковано 10 наукових праць (9 із них - одноосібно) загальним обсягом 2,55 друк. арк.,в тім числі 6 - у наукових фахових виданнях, 4 - в інших виданнях.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Зміст роботи викладено на 213 сторінках друкованого тексту, в тому числі 22 таблиці, які займають 25 сторінок, 21 рисунок, які займають 20 сторінок. Список використаних джерел містить 251 найменувань на 23 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, виділено недостатньо досліджені аспекти проблеми підвищення продуктивності праці, визначено мету, завдання, об'єкт і методи дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 «Теоретико-методологічні аспекти дослідження продуктивності праці» розкрито сутність продуктивності праці та соціально-економічне значення її підвищення в сучасних умовах, виявлено й досліджено інституційні чинники динаміки продуктивності праці на макроекономічному і мезоекономічному рівнях, систематизовано методичні підходи до обчислення продуктивності праці.

Дослідження еволюції категорії «продуктивність» показало, що її розуміння змінювалось із часом та зі зміною способу господарювання. В період селянського господарства сутність продуктивності в першу чергу розглядалась з позиції продуктивності землі. Лише значно пізніше, починаючи із останньої третини XVIII ст. в період розвитку промисловості, що характеризувався раціоналізацією поділу праці, посиленням ролі праці, збільшенням масштабів і динаміки виробництва, продуктивність вже розглядається у контексті продуктивності праці та зосереджується увага на необхідності її підвищення. Із зміною сутності праці в середині ХХ ст., розвитком сфери послуг, інформаційного забезпечення в сфері виробництва, змінюється також і розуміння категорії «продуктивність» в напрямі врахування продуктивності інтелектуальної праці.

Сутність і значення продуктивності праці в роботі розглянуто через функції, що вона виконує: економічну (чинник підвищення конкурентоспроможності, зростання валового внутрішнього продукту, національного доходу, прибутку, зменшення інфляції), організаційну (спосіб перерозподілу ресурсів, де ресурс, продуктивність якого вища, заміщує інший, менш продуктивний), соціальну (формування продуктивної зайнятості, зростання добробуту людей, підвищення якості трудового життя, предмет колективних договорів і угод, трудових контрактів), розподільчу (перерозподіл інвестицій та ресурсів у галузі з більш високою продуктивністю).

Теоретичні узагальнення дозволили обґрунтувати авторське визначення організаційно-економічного механізму підвищення продуктивності праці, як регульованої системи взаємодії організаційних, економічних та інших важелів, динамічно пов'язаних між собою, а також чинників і напрямів дії, що дозволяє забезпечити функціонування безперервного процесу, спрямованого на досягнення стратегічного результату - підвищення продуктивності праці.

Теоретичний аналіз чинників підвищення продуктивності праці дозволив вдосконалити їх класифікацію за рахунок виділення груп найважливіших сучасних інституційних чинників зростання суспільної продуктивності праці: наукові дослідження та їх впровадження, людський капітал, організація праці, структурні зрушення, соціальне партнерство (рис.1).

Підвищення продуктивності праці не можливе без її достовірного вимірювання та аналізу, які допомагають відшукати нові резерви і можливості її підвищення. В результаті дослідження існуючих організаційно-методичних підходів до обчислення продуктивності праці, нормативно-законодавчої бази, зарубіжного досвіду в роботі запропонований авторський підхід щодо вимірювання продуктивності праці (табл.1.) на макроекономічному, мезоекономічному та мікроекономічному рівнях, де надано характеристику різних 16 показників продуктивності праці, що можуть бути застосовані для комплексної оцінки продуктивності праці залежно від рівня дослідження та мети.

У розділі 2 «Аналіз сучасного стану і динаміки продуктивності праці в Україні» проведено оцінку продуктивності праці та тенденцій її зміни на макроекономічному і мезоекономічному рівнях, досліджено динаміку інституційних чинників продуктивності праці, визначено ступінь впливу аналізованих чинників на продуктивність праці, виявлено напрями впливу глобалізації світового економічного простору на динаміку цього показника.

За даними аналізу, на рівні національної економіки середньорічні темпи приросту продуктивності праці у 2000-2008 рр. становили (табл. 2.) 6,6%

(ПП₃ - ВВП у розрахунку на одного зайнятого в економіці), 6,1 % (ПП₄ - ВВП у розрахунку на одну відпрацьовану людино-годину), 3,4 % (ПП₅ - НД у розрахунку на одного зайнятого в економіці) та 3,3 % (ПП₆ - НД у розрахунку на одну відпрацьовану людино-годину).



Размещено на http://www.allbest.ru

Таблиця 1.

Показники та методи вимірювання продуктивності праці (ПП)

Рівні вимірювання ПП	Макрорівень	Мезорівень	Мікрорівень (Підприємство)
	Міжнародний	Загальнодержавний	Регіональний	За видом економічної діяльності
Показники вимірювання ПП	Прямі	- ВВП за паритетом купівельної спроможності на одного зайнятого в економіці (ПП1); - ВВП за паритетом купівельної спроможності на одну відпрацьовану людино-годину (ПП2).	- ВВП у розрахунку на одного зайнятого в економіці (ПП3); - ВВП у розрахунку на одну відпрацьовану людино-годину (ПП4); - Національний дохід (НД) у розрахунку на одного зайнятого в економіці (ПП5); - НД у розрахунку на одну відпрацьовану людино-годину (ПП6).	- Валовий регіональний дохід (ВРП) у розрахунку на одного зайнятого в регіоні (ПП7); - ВРП у розрахунку на одну відпрацьовану людино-годину в регіоні (ПП8); - регіональний дохід (РД) у розрахунку на одного зайнятого в регіоні (ПП9); - РД у розрахунку на одну відпрацьовану людино-годину в регіоні (ПП10).	- Валова додана вартість (ВДВ) у розрахунку на одного зайнятого за окремим видом економічної діяльності (ПП11); - ВДВ у розрахунку на одну відпрацьовану людино-годину видом економічної діяльності (ПП12 ).	- обсяг виробленої продукції на підприємстві до середньооблікової чисельності працюючих (ПП13); - обсяг виробленої продукції на підприємстві на затрати робочого часу (ПП14); - чистий продукт (ЧП) до середньооблікової чисельності працюючих (ПП15); - ЧП підприємства на затрати робочого часу (ПП16).
	Обернені	Х	Х	Х	затрати робочого часу за окремим видом економічної діяльності на ВДВ (Т1).	- затрати робочого часу на обсяг виробленої продукції (Т2); - затрати робочого часу на ЧП підприємства (Т3).
Методи вимірювання ПП	Вартісний (грошовий)
	Х	Трудовий
	Х	Х	Натуральний
	Х	Х	Умовно-натуральний

Таблиця 2.

Темпи приросту продуктивності праці у 2000-2008 рр. (%)

Показник	2001/ 2000	2002/ 2001	2003/ 2002	2004/ 2003	2005/ 2004	2006/ 2005	2007/ 2006	2008/ 2007	Середньорічний темп приросту
ПП3	10,4	4,6	9,3	11,4	0,9	7,1	7,1	1,9	6,6
ПП4	10,6	4,5	9,2	10,9	0,6	6,3	6,0	1,2	6,1
ПП5	15,9	-8,8	7,3	11,5	-0,6	1,7	1,7	1,4	3,4
ПП6	16,1	-8,9	7,2	11,1	-0,8	1,0	0,7	0,7	3,3

Оцінка продуктивності праці на мезоекономічному рівні за регіонами України показує позитивну динаміку в 2000-2007 рр., однак, незважаючи на незначну варіацію темпів зростання продуктивності праці в регіонах, спостерігається значне їх відставання порівняно з м. Київ. Водночас, дані за 2008 рік свідчать про значне погіршення ситуації. Темпи зростання продуктивності праці в 2000-2007 рр. за регіонами України є дуже нерівномірними, а враховуючи кризові явища в економіці, цілком ймовірним є значне уповільнення темпів зростання продуктивності праці, яке буде досить важко подолати без державної підтримки підприємництва та сприяння розвитку окремих видів економічної діяльності в регіонах.

За видами економічної діяльності в Україні в 2001-2007 рр. спостерігається значна нерівномірність темпів зростання валової доданої вартості (ВДВ) у розрахунку на одного зайнятого. Про кризові тенденції в розвитку сільського господарства, мисливства та лісового господарства свідчать середньорічні темпи спаду ВДВ у розрахунку на одного зайнятого, які становили - 2,5 %. В промисловості середньорічні темпи приросту складали +10,0%, в будівництві + 9,0 %, в торгівлі + 5,3 %, в сфері діяльності підприємств транспорту й зв'язку + 2,3 %, в сфері освіти + 9,5 %, в сфері охорони здоров'я та надання соціальної допомоги + 8,9 %.

Дослідження інституційних чинників і резервів зростання продуктивності праці в Україні проведено за розробленою в першому розділі системою чинників.

Аналіз групи чинників «людський капітал» привів до висновку, що рівень інвестицій в людський капітал в Україні не відповідає потребам інноваційного розвитку, що спричиняє невідповідність між попитом і пропозицією на ринку праці.

В процесі аналізу групи «наукові дослідження та їх впровадження» було виявлено, що в Україні є значні резерви посилення дієвості її складових, які могли б сприяти зростанню продуктивності праці. Сучасний стан інноваційної діяльності в Україні характеризується наступними тенденціями: низьким рівнем інноваційної активності промислових підприємств, низькою часткою інноваційної продукції у загальній структурі реалізованої продукції, звуженням інноваційного потенціалу інвестицій, недосконалістю структури інноваційних витрат, невідповідністю структури інвестиційної діяльності пріоритетам інноваційного розвитку економіки.

Аналіз структурних зрушень в українській економіці показав, що, з одного боку, вони обумовили процес перерозподілу робочої сили між видами економічної діяльності і створили нові вимоги до професійно-кваліфікаційного складу працівників, а з іншого - призвели до звуження сфер докладання праці, зростання безробіття, що, в свою чергу, негативно вплинуло й на динаміку продуктивності праці.

За нашим дослідженням, зміни в організації праці мали ще більший вплив на динаміку продуктивності. З'явились нові форми зайнятості (робота за контрактом, приватне підприємництво, дистанційна зайнятість, гнучкий графік роботи тощо), що у більшості випадків дає працівникам більшу свободу ініціативи, стимулює до вищої кваліфікації та більшої відповідальності за результати роботи.

В процесі аналізу впливу соціального партнерства на продуктивність праці виявлено, що кризове становище економіки активізувало такі соціальні проблеми, як скорочення та затримка виплати заробітної плати, неоплачувані відпустки, скорочення робочих місць і звільнення працівників. Все це зумовлює зростання рівня соціальної напруги у суспільстві та недовіри працюючих до органів державної влади, профспілок, засобів масової інформації. Це має негативний вплив на зростання продуктивності праці.

За результатами проведеного кореляційно-регресійного аналізу було виявлено ступінь впливу аналізованих чинників (людський капітал, структурні зміни в економіці, організація праці, соціальне партнерство, наукові дослідження та їх впровадження) на динаміку продуктивності праці. Аналіз був проведений для показника ПП₃ (як найбільш показового у використанні при розрахунку сукупної продуктивності праці) та показників, що найбільш точно характеризують виокремленні для дослідження чинники. В результаті побудовано модель, що оцінює пріоритетність кожного із інституційних чинників у зміні сукупної продуктивності праці. Дана модель має такий вигляд:

Y = 3,1350 + 3,0379 X₁ + 0,3796X₂ - 0,8414X₃ + 0,105X₄ +13,6547X₅

Де Y - рівень продуктивності праці по відношенню до рівня базового 1990р., Х₁ - коефіцієнт підвищення кваліфікації та професіоналізму (відношення кількості осіб, що навчились новим професіям і підвищили кваліфікацію до чисельності зайнятого населення), що характеризує чинник «людський капітал» (вплив на результуючий показник - 14,4%); Х₂ - частка працівників 1,2,3,6,7 розділів ДКП (державного класифікатора професій) у загальній чисельності зайнято населення, що визначає зміни структури зайнятих за основними професійними групами і характеризує чинник «структурні зрушення» (вплив - 1,8%); Х₃ - частка працівників, що працюють в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, що характеризує чинник «організація праці» (4,0%); Х₄ - частка працівників охоплених колективними договорами, що визначає характер взаємодії органів влади, підприємств і профспілок на основі договорів і угод та характеризує чинник «соціальне партнерство» (0,15%); Х₅ - рівень впровадження нових технологічних процесів у виробництво відносно кількості отриманих патентів на використання винаходів, що характеризує чинник «наукові дослідження та їх впровадження». Вплив цього чинника на результуючий показник найбільший і складає 64,4%. Отже, головні зусилля повинні бути направлені на інноваційні дослідження та їх впровадження у виробництво у пріоритетних і найперспективніших для України видах діяльності. Критерій Фішера F = 1,25 підтверджує статистичну достовірність даної моделі з множинним коефіцієнтом кореляції R = 0,72.

В ході дослідження впливу тенденцій глобального світового економічного простору на динаміку продуктивності праці виявлено, що глобалізація та швидкий технічній прогрес, нові інформаційні й комунікаційні технології докорінно змінили спосіб життя, навчання, роботи людей у всьому світі. Але зміни ці мають неоднозначний, суперечливий характер. Глобалізація зумовлює якісно новий суспільний поділ праці як всередині країни, так і на міжнародному рівні, створює нові можливості зайнятості, допомагаючи зменшувати бідність і піднімати рівень доходів. Вона сприяє поширенню сучасних технологій і методів організації праці, раціоналізації виробництва, активізації інвестицій в людський капітал, що призводить до підвищення продуктивності праці. Водночас глобалізація зумовлює ряд негативних наслідків і потенційних проблем: відбувається поляризація та сегментація ринку праці, з'являється структурне безробіття, характерною стає значна диференціація в розвитку окремих регіонів, економічно слабші країни часто страждають від таких наслідків глобалізації, як експлуатація їх трудових ресурсів та ін. Отже, в епоху глобалізації економічний прогрес не завжди автоматично призводить до прогресу у сфері праці.

У розділі 3 «Удосконалення організаційно-економічного механізму підвищення продуктивності праці» обґрунтовано схему дії організаційно-економічного механізму підвищення продуктивності праці, шляхи підвищення продуктивності праці на макроекономічному рівні, запропоновано заходи підвищення продуктивності праці через стимулювання інноваційних змін у характері праці.

Результатом проведеного дослідження є формування схеми дії організаційно-економічного механізму підвищення продуктивності праці (рис.2), що базується на соціальному партнерстві (в питаннях: формування національної стратегії підвищення продуктивності праці з урахуванням норм міжнародного законодавства про працю; удосконалення ринкової та соціальної інфраструктури; удосконалення соціально-трудових відносин і регулювання занятості; удосконалення політики у сфері освіти і професійної підготовки;

підтримки розвитку інновацій і технологічних розробок; застосування ефективних методів господарювання; охорони навколишнього середовища) та діє через нормативно-правове, організаційно-економічне та соціально-економічне забезпечення. Основними напрямами дії організаційно-економічного механізму підвищення продуктивності праці є удосконалення трудового законодавства, інноваційні зміни у характері праці та її мотивації та удосконалення соціально-трудових відносин на всіх рівнях.

Виявлено, що підвищення продуктивності праці на макроекономічному рівні можливе завдяки проведенню прямих та опосередкованих заходів. До прямих належать управління державними підприємствами, державне інвестування, субсидування програм, спрямованих на підвищення продуктивності праці і національного виробництва. До опосередкованих засобів впливу належать поширення інформації про шляхи підвищення продуктивності праці через наукові дослідження, літературу, бізнес-видання; субсидування програм професійного навчання, а також підтримка організацій та центрів підвищення продуктивності праці.

В процесі дослідження шляхів підвищення продуктивності праці через стимулювання інноваційних змін у характері праці було зроблено висновок, що саме інноваційний розвиток виробництва є основним джерелом зростання продуктивності праці, що не має меж і визначається науково-дослідними роботами, кваліфікацією працівників, техніко-технологічним удосконаленням виробництва, використанням нових матеріалів, технологій та видів енергії.

Доведено, що інноваційний розвиток України можливий лише за умов підвищення темпів росту інвестицій в людський та в основний капітал у пріоритетних видах діяльності; застосування в усіх галузях економіки і сферах суспільного життя інформаційно-комунікаційних технологій; створення кластерних утворень, які об'єднують структури виробництва, науки, освіти і бізнесу; стабільного випереджаючого зростання частки наукоємного сектору виробництва, зокрема в доданій вартості та зайнятості. При цьому, разом із зростанням рівня інноваційної активності підприємств суттєво зросте і продуктивність праці.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у подальшому розвитку теоретико-методичних засад дослідження продуктивності праці, аналізі її сучасного стану та динаміки і на цій основі обґрунтовано пріоритетні напрями удосконалення організаційно-економічного механізму її підвищення в Україні.

Результати дисертаційної роботи дозволили зробити такі висновки:

1. Продуктивність праці є одним із визначальних критеріїв та інструментів ефективної економічної діяльності, зменшення витрат, збільшення прибутковості підприємств, їх конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. На макроекономічному рівні зростання продуктивності праці визначає динаміку валового внутрішнього продукту, забезпечує збільшення купівельної спроможності основної маси населення, стає дієвим засобом послаблення інфляції та основним джерелом реалізації заходів, спрямованих на соціальний розвиток і зростання рівня життя населення. З практичної точки зору, більш висока продуктивність характеризує більш ефективну форму економічної діяльності. Досягнутий рівень сукупної продуктивності виступає індикатором якості державного регулювання економіки, а забезпечення позитивної її динаміки свідчить про ефективність управління економічними процесами.

2. Основоположне значення для зростання продуктивності праці має обґрунтування механізму її підвищення, який в роботі трактується як регульована система взаємодії організаційних, економічних та інших важелів, динамічно пов'язаних між собою, яка дозволяє забезпечити функціонування безперервного процесу, спрямованого на досягнення стратегічного результату - підвищення продуктивності праці.

3. Основними чинниками динаміки продуктивності праці є результати наукових досліджень і їх впровадження, людський капітал, організація праці, структурні зрушення, соціальне партнерство. Кожен із них впливає на динаміку продуктивності праці через діяльність відповідних інститутів: науково-технічних та дослідних, де ведуться інноваційні розробки, університетів та підприємств, де формується і розвивається людський капітал, соціальних інститутів освіти та охорони здоров'я, законодавчих інститутів регулювання оплати праці та оподаткування, що зумовило доцільність об'єднання даних чинників, у групу під назвою «інституційні». Це дозволило конкретизувати аналіз цих чинників та виявлення резервів.

4. Систематизація методичних підходів до обчислення продуктивності праці дозволила сформувати схему, що допомагає визначити, які показники варто використовувати при розрахунках продуктивності праці залежно від мети аналізу. Це дало можливість обчислити продуктивність праці на різних рівнях за різними методами, порівняти результати і проаналізувати причини відмінності між ними.

5. За результатами аналізу продуктивності праці в Україні за 2000-2008рр з'ясовано, що цифрові показники зростання продуктивності праці досить високі, однак, реальна оцінка полягає в тому, що дані показники продуктивності праці відображають не реальне зростання, а відновлення після глибокого занепаду 90-х рр. Адже, навіть у 2008 р. рівень продуктивності праці ще не досяг рівня 1990 р. Зростання продуктивності праці відбулося переважно не за рахунок створення нових потужностей, а за рахунок тих, які не використовувались в попередні роки. Аналіз продуктивності праці за регіонами України свідчить, що існує значна диференціація рівня продуктивності праці. Співвідношення значення найнижчого рівня (Чернівецька обл.) та найвищого (м. Київ) становить 1:5,5, що свідчить про значну нерівномірність в економічному розвитку регіонів. Дослідження показало, що динаміка продуктивності праці в Україні носить нестійкий характер, про що свідчить її спад в 2009р на 6,2% у порівнянні з попереднім 2008р.

6. В результаті аналізу інституційних чинників динаміки продуктивності праці з'ясовано, що в Україні є значні резерви посилення дієвості чинників, що сприяють зростанню продуктивності праці. Зокрема, це зростання обсягів інвестицій у розвиток людського капіталу (як державних, так і приватних), підвищення рівня інноваційної активності промислових підприємств, удосконалення структури інноваційної продукції, покращення структури зайнятості. Впливають на продуктивність і нові тенденції в організації праці, що відзначаються появою нових форм зайнятості (робота за контрактом, приватне підприємництво, дистанційна зайнятість, гнучкий графік роботи тощо).

7. Побудована в роботі модель кореляційно-регресійних зв'язків, дозволила з'ясувати пріоритетність інституційних чинників динаміки продуктивності праці. Серед усієї сукупності названих чинників найбільш значущими, тобто такими, які мають найбільший вплив на рівень сукупної продуктивності праці в Україні, є: рівень впровадження наукових розробок у виробництво, поліпшення умов праці, активність навчання дорослого населення, зміна структури зайнятих за основними професійними групами.

8. Глобальний світовий економічний простір неоднозначно впливає на динаміку продуктивності праці. Зокрема, глобалізація зумовлює появу нових можливостей зайнятості, поширення сучасних технологій та методів організації праці, активізацію інвестицій в людський капітал, раціоналізацію виробництва. З іншого боку, негативний вплив глобалізації проявляється через поляризацію і сегментацію ринку праці, експлуатацію дешевої робочої сили, значну диференціацію в розвитку окремих регіонів, структурне безробіття та ін.

9. В роботі запропоновано структуру організаційно-економічного механізму підвищення продуктивності праці, що відображає основні взаємозв'язки між складовими підвищення продуктивності праці. Цей механізм базується на соціальному партнерстві та діє через нормативно-правові, організаційно-економічні та соціально-економічні важелі. Основними напрямами дії організаційно-економічного механізму управління продуктивністю праці є удосконалення трудового законодавства, інноваційні зміни у характері праці та її мотивації, удосконалення соціально-трудових відносин на всіх рівнях. Результатом цих дій має стати підвищення продуктивності праці, зростання рівня життя населення, інноваційний розвиток, ефективна зайнятість тощо.

10. Важливим завданням держави в сфері соціально-економічної політики є відновлення обліку продуктивності праці на макро- та мезоекономічному рівнях, що дозволить оперативно реагувати на її зміни, а також розробити чітку програму управління продуктивністю праці через запропонований в роботі організаційно-економічний механізм підвищення продуктивності праці.

11. Запропоновано заходи підвищення продуктивності праці через стимулювання інноваційних змін у характері праці на основі визначення впливу факторів на динаміку продуктивності праці методом багатофакторного моделювання. Для підвищення продуктивності праці через стимулювання інноваційної діяльності запропоновано цілий комплекс взаємозалежних заходів, що заохочують винахідницьку і раціоналізаторську діяльність, сприяють комерціалізації винаходів як об'єктів права інтелектуальної власності й інноваційному підприємництву загалом.

12. Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що Україна у 2000-2008рр проходила через екстенсивну фазу зростання, яка спрямована на максимальне залучення існуючих ресурсів. У міру наближення до меж екстенсивного зростання, найбільш передові підприємства й галузі економіки починають переходити на інтенсивну модель розвитку, спрямовану на максимально ефективне використання наявних ресурсів.

Однак, лише за умови масового перелаштування підприємств на інтенсивний спосіб господарювання, інноваційних змін у виробництві та характері праці можливе суттєве й надійне підвищення продуктивності праці, що стане передумовою подальших прогресивних соціально-економічних зрушень в Україні.

Основні публікації автора за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Пасєка А.С. Еволюція наукових підходів до трактування продуктивності праці / А.С. Пасєка // Социально-экономические аспекты промышленной политики: сборник научных трудов. - Донецк: Институт экономики промышленности НАН Украины, - 2006. - С. 277-282, (0,25 д.а.)

2. Пасєка А.С. Оцінка стану і тенденцій продуктивності праці в промисловості Черкаської області / А.С. Пасєка // Формування ринкової економіки: зб. наук. праць. - К.: КНЕУ, 2007. - С. 632-638, (0,29 д.а.)

3. Пасєка А.С. Сучасні організаційні підходи до вимірювання продуктивності праці / А.С. Пасєка // Вісник Хмельницького національного університету: науковий журнал. - Т.1: Економічні науки. - Хмельницький: ХНУ, - 2007. - С. 215-217, (0,21 д.а.)

4. Пасєка А.С. Управління продуктивністю праці на підприємстві / А.С. Пасєка // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації. - №3(30), частина 2. - Полтава: ПУСКУ, - 2008. - С. 373-376, (0,3 д.а.)

5. Пасєка А.С. Продуктивність праці на сучасному етапі: методика вимірювання та комплексна оцінка / А.С. Пасєка // Україна: аспекти праці: Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. - №5. - К.: - 2009р.- С. 45-50, (0,4 д.а.)

6. Пасєка А.С. Вплив глобальних економічних, інформаційно-технічних і демографічних процесів на соціально-трудову сферу / О.А. Грішнова, А.С. Пасєка // Зайнятість та ринок праці: міжвідомчий науковий збірник НАН України і Міністерства праці та соціальної політики України. - К: РВПС України НАН України. - 2009. - Вип. 21-22. - С. 174-191, (0,75 д.а., особисто автору - 0,5 д.а., досліджено вплив глобалізації на динаміку продуктивності праці)

У інших виданнях:

7. Пасєка А.С. Соціально-економічні чинники підвищення продуктивності праці / А.С. Пасєка // Управління розвитком: збірник наукових статей. - спеціальний випуск. -Харків: ХНЕУ. - 2006. - С. 224-227, (0,2 д.а.)

8. Пасєка А.С. Теоретичні аспекти ефективності праці / А.С. Пасєка // Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики: зб. Наук. пр. - Т.2: Управління персоналом в організаціях. - К.: - КНЕУ. - 2005. - С. 211-214, (0,16 д.а.)

9. Пасєка А.С. Резерви зростання продуктивності праці на різних рівнях господарювання / А.С. Пасєка // Резерви підвищення ефективності діяльності підприємств та організацій у ХХІ столітті: зб. статей і тез доп. учасників конференції. - Кіровоград: КНТУ. - 2008.- С. 93-94, (0,08 д.а.)

10. Пасєка А.С. Вимірювання та комплексна оцінка продуктивності праці на сучасному етапі / А.С. Пасєка // Резерви економічного зростання та інноваційного розвитку підприємств Україниі: зб. статей і тез доповідей учасників конференції. - Кіровоград: КНТУ, - 2009р. с. 233-236 (0,16 д.а.)

АНОТАЦІЇ

Пасєка А.С. Продуктивність праці в Україні: стан та організаційно-економічний механізм підвищення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.07 - Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. - ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2010.

Дисертацію присвячено розробці теоретико-методичних і прикладних засад дослідження продуктивності праці на макроекономічному і мезоекономічному рівнях та обґрунтуванню практичних рекомендацій щодо удосконалення організаційно-економічного механізму підвищення продуктивності праці.

Сформовано авторський підхід до розуміння сутності та соціального значення продуктивності праці через дослідження еволюції поняття «продуктивність», та функції, що виконує цей показник, удосконалено класифікацію інституційних чинників динаміки продуктивності праці, розроблено авторську методологічну схему показників продуктивності праці в залежності від мети аналізу. Визначаємо сучасний стан і динаміку продуктивності праці в Україні на макроекономічному і мезоекономічному рівнях, виявлено вплив інституційних чинників на динаміку продуктивності праці через побудовану модель кореляційно-регресійних зв'язків, систематизовано вплив позитивних і негативних наслідків глобального світового економічного простору на динаміку продуктивності праці. Обґрунтовано першочергові заходи, пріоритетні завдання та напрями удосконалення організаційно-економічного механізму підвищення продуктивності праці.

Ключові слова: продуктивність праці, динаміка продуктивності праці, підвищення продуктивності праці, чинники продуктивності праці, організаційно-економічний механізм, аналіз продуктивності праці, показники продуктивності праці.

Пасека А.С. Производительность труда в Украине: состояние и организационно-экономический механизм повышения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.07 - Демография, экономика труда, социальная экономика и политика. - ГВУЗ «Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана», Киев, 2010.

Диссертация посвящена разработке теоретико-методических и прикладных принципов исследования производительности труда на макроэкономическом и мезоэкономическом уровнях и обоснованию практических рекомендаций относительно усовершенствования организационно-экономического механизма повышения производительности труда.

В диссертации сформировано авторское видение организационно-экономического механизма повышения производительности труда как регулируемой системы взаимодействия организационных, экономических и других рычагов, динамично связанных между собой, а также факторов и направлений, позволяющих обеспечить функционирование непрерывного процесса, направленного на достижение стратегического результата - повышения производительности труда.

В работе усовершенствована классификация факторов роста производительности труда за счет выделения групп важнейших современных институциональных факторов (научные исследования и их внедрение, организация труда, человеческий капитал, структурные сдвиги, социальное партнерство).

Систематизированы методические подходы к исчислению производительности труда, сформирована схема, определяющая, какие показатели следует использовать при расчетах производительности труда в зависимости от цели анализа. Это позволило определить производительность труда на различных уровнях, разными методами, сравнить результаты и установить причины различия между ними.

В работе построена корреляционно-регрессионная модель, отражающая влияние институциональных факторов на динамику производительности труда. В соответствии с ее данными, среди всей совокупности факторов наиболее значимыми являются все те из них, которые имеют наибольшее влияние на уровень совокупного производительности труда в Украине, в том числе уровень внедрения научных разработок в производство, улучшение условий труда, активность обучения взрослого населения, изменение структуры занятых по основным профессиональным группам.

Установлено влияние глобального мирового экономического пространства на динамику производительности труда. В частности, глобализация обусловливает появление новых возможностей занятости, распространение современных технологий и методов организации труда, активизацию инвестиций в человеческий капитал, рационализацию производства. С другой стороны, негативное влияние глобализации проявляется через поляризацию и сегментацию рынка труда, эксплуатацию дешевой рабочей силы, значительную дифференциацию в развитии отдельных регионов, структурная безработица и др.

В диссертации обоснован организационно-экономический механизм повышения производительности труда, отражающий основные взаимосвязи между составляющими управления производительностью труда, который базируется на социальном партнерстве и действует через нормативно-правовые, организационно-экономические и социально-экономические рычаги. Основными направлениями действия организационно-экономического механизма повышения производительности труда является усовершенствование трудового законодательства, инновационные изменения в характере труда и его мотивации, совершенствования социально-трудовых отношений на всех уровнях.

В работе предложены меры по повышению производительности труда за счет стимулирования инновационных изменений в характере труда на основе определения влияния факторов на динамику производительности труда методом многофакторного моделирования. Для повышения производительности труда через стимулирование инновационной деятельности предложен целый комплекс взаимосвязанных мер, поощряющих изобретательскую и рационализаторскую деятельность, способствующих коммерциализации изобретений как объектов права интеллектуальной, в т.ч. промышленной собственности и инновационному предпринимательству в целом.

Проведенное исследование доказывает, что важнейшей задачей государства в сфере социально-экономической политики является восстановление учета производительности труда на макро- и мезоекономическом уровнях, что позволит оперативно реагировать на ее изменения, а также разработать четкую программу управления производительностью труда, используя предложенный в работе организационно-экономический механизм ее повышения.

Результатом этих действий должно стать повышение производительности труда, рост уровня жизни населения, научно-технический прогресс, эффективная занятость и др.

Ключевые слова: производительность труда, динамика производительности труда, повышение производительности труда, факторы производительности труда, организационно-экономический механизм, анализ производительности труда, показатели производительности труда.

Pasieka A. Labour productivity in Ukraine: situation and organization-economical mechanism of the growth. - Manuscript.

The thesis for a candidate degree in Economics, specialty 08.00.07 - Demography, labor economics, social economy and policy. - SHEE “Vadym Hetman Kyiv National economic university”, Kyiv, 2010.

Dissertation is devoted to development of theoretical, methodological and the applied principles of research of the labour productivity on macroeconomic and middle levels and substantiation of practical recommendations to improvement of organization-economical mechanism of the labour productivity growth.

The author's approach of understanding the essence and social value of the labour productivity through research of genesis the concept «labor productivity» and its functions is formed. Classification of institutional factors of dynamics of the labour productivity is improved. The author's methodological chart of indexes of the labour productivity depending on the purpose of analysis is developed. The modern consisting and dynamics of the labour productivity is analyzed of Ukraine on macroeconomic and middle levels, found out the influence of institutional factors on the dynamics of the labour productivity through the correlative-regression model; influence of positive and negative consequences of globalization is systematized on the dynamics of the labour productivity. The arrangements, main targets and directions are sorted out of organization-economical mechanism of the labour productivity growth.

...