Формування механізму реалізації інвестиційно-інноваційних стратегій на мікрорівні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень

ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНИХ СТРАТЕГІЙ НА МІКРОРІВНІ

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Ковбасюк Дмитро Олександрович

Одеса - 2010

Анотація

Ковбасюк Д.О. Формування механізму реалізації інвестиційно-інноваційних стратегій на мікрорівні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України. - Одеса, 2010.

Дисертацію присвячено розробці теоретико-методологічних і методичних основ формування мікрорівневих інвестиційно-інноваційних стратегій. В роботі розглянуто основні положення теорії стратегічного управління інноваційними процесами. Виявлено особливості становлення та сформовано організаційно-економічні моделі ринку інновацій. Здійснено класифікацію інтелектуальних продуктів і на цій основі визначено кількісні межі ринку інновацій.

Розроблено систему класифікаційних ознак і вимог до форм організації інноваційних процесів. Визначено що основою промислового розвитку є великі виробничі структури, рівень інноваційного розвитку яких рекомендується визначати на основі показника інноваційної ємності окремих виробів. Доведено, що вибір інвестиційно-інноваційної стратегії пов'язаний з інноваційним рівнем підприємства і його становищем на ринку. Розроблено рекомендації для визначення найкращої інноваційної стратегій.

Запропоновано систему маркетингових стратегій, що дозволяє врахувати ситуацію на ринку кінцевого продукту, новизну кінцевого продукту й новизну інтелектуального продукту. На основі класифікації інтелектуальних продуктів, створених на виробництві, визначено процедуру їхнього маркетингу, дані підходи було апробовано на ВАТ “Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” і АТВТ “Первомайськдизельмаш”.

Ключові слова: мікроінноваційна стратегія, інвестиційно-інноваційна стратегія, інноваційна безпека, інноваційна ємність виробу, кількісні межі ринку інновацій, інноваційний рівень підприємства, маркетинг інновацій.

стратегічний управління інновація

Аннотация

Ковбасюк Д.А. Формирование механизма реализации инвестиционно-инновационных стратегий на микроуровне. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - Экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины. - Одесса, 2010.

Диссертация посвящена разработке теоретико-методологических и методических основ формирования микроуровневых инвестиционно-инновационных стратегий. В работе рассмотрены основные положения теории стратегического управления инновационными процессами. Выявлены особенности становления и сформированы организационно-экономические модели рынка инноваций.

В работе классифицированы интеллектуальные продукты и исследованы их основные характеристики, определены количественные границы рынка инноваций на основе организационно-экономического моделирования, что дало диссертанту с системных позиций приступить к формированию многоуровневых инвестиционно-инновационных стратегий.

Выявлены составляющие части, основные концепции и тенденции эволюции теории инновационного развития, ее связь с теорией стратегического управления инновациями.

Сформулировано понятие инвестиционно-инновационной стратегии, исследованы ее горизонтальные, функциональные и иерархические подсистемы.

Предложены новые организационные формы реализации стратегий (инновационные промышленно-финансовые группы, научно-произ-водственные комплексы стратегических технологий, национальный центр передачи технологий) и организационные мероприятия по проведению маркетинга инноваций.

В работе дано обоснование создания Межведомственного комитета стратегических технологий, который призван: выявлять зоны перспективных научных исследований, объединять ученых и инженеров для проведения исследований в пионерных областях, учреждать центры стратегических научных исследований, привлекать промышленность и частный сектор для финансирования исследований прикладной ориентации в данном стратегическом направлении, выступать в качестве учредителя от лица государства при создании производственных структур по внедрению результатов стратегических НИОКР.

Введены в научный оборот и подробно рассмотрены особенности приоритетно-ориентированной модели государственного сектора рынка инноваций, контрактной, монопсонической, полипсонической, монополии разработчика и конкурентной моделей рынка инновационной продукции предприятий.

Усовершенствованны характеристики закономерностей и факторов, лежащие в основе формирования современных инвестиционно-иннова-ционных стратегий на разных уровнях управления инновационным развитием, а также процесс определения задач стратегического управления на каждом уровне предприятия.

В работе большое значение уделяется понятию «инновационная безопасность» как состоянию, как процессу и как системе, что позволяет с новых позиций приступить к анализу данного понятия.

Разработана система инвестиционно-инновационных стратегий корпоративных структур и предприятий, методические основы измерения их инновационного уровня, что дало возможность сформировать предложения по процедуре выбора микроинновационных стратегий и созданию стратегически ориентированных элементов мотивационного механизма.

Получили дальнейшее развитие процедуры и этапы разработки макроинновационных стратегий, при этом выявлены факторы, которые дают обоснование для их формирования и технологию измерения инновационного уровня в корпоративных структурах.

Дано обоснование методологическим подходам к формированию маркетинговых стратегий научно-исследовательской организации и разработаны основные принципы маркетинга инноваций, реализация которых приводит к эффективной организации процессов создания и продвижения (коммерциализации) инновационных продуктов на предприятии.

Сделаны предложения по: основным направлениями изменения экономической политики Украины в современных условиях; формированию системы инновационных стратегий на макро- и микроуровнях; методологическим и методическим основам стратегического управления инновациями, которые помогут создать фундамент базовых положений инновационно-ориентированной экономической политики Украины на долгосрочный период, что позволит усилить функции государственного стратегического управления инновационными процессами, ввести в практику государственного управления разработку макроинновационных стратегий, внести изменения в налоговое законодательство, использовать на макро-, мезо- и микроуровнях процедуры маркетинга инноваций с учетом особенностей процессов управления инновациями на этих уровнях, принять на уровне корпоративных структур и предприятий разработанные в диссертации инновационные стратегии и осуществлять их выбор на основе предложенной системы показателей и методики их анализа.

Ключевые слова: микроинновационная стратегия, инвестиционно-инновационная стратегия, инновационная безопасность, инновационная емкость изделия, количественные границы рынка инноваций, инновационный уровень предприятия, маркетинг инноваций.

Annotation

Kovbasyuk D.O. Formation of the mechanism of investment-innovative strategy implementation on the microlevel. - Manuscript.

Candidate of Science degree accrediting dissertation in economics within the specialty 08.00.04 - Economy and Enterprise Management (by types of economic activities).

Institute of Market Problems and Economic-Ecological Research of NAS of Ukraine, Odesa, 2010.

The thesis is devoted to the development of theoretical, methodological and methodical principles of the microlevel investment and innovation strategies formation. The thesis discusses basic points of the Strategic Management of Innovation Processes Theory.

Specific features of the formation process are identified and the organizational economic models of the innovations market are formed. The classification of intellectual products is created, and on this basis the quantitative innovation market boundaries are defined.

A system of classification criteria and requirements for forms of innovation processes organization is established. It is defined that the foundation of industrial development consists of large production structures, and it is recommended that the analysis of their innovation development is done on the basis of innovative capacity indicator for specific products.

It is proved that the choice of investment and innovation strategy is related to the innovative level of the enterprise and its position in the market. The recommendations for determining the best innovation strategy are proposed.

A system of marketing strategies is offered. Such system allows accounting for the situation on the market of the final product, the originality of the final product and the originality of the intellectual product.

Based on the intellectual products classification, created on the production plant, a procedure for their marketing is outlined. These approaches have been tested on the JSC "Odesa plant of radial-drilling machines" and JSC "Pervomaiskdieselmash".

Keywords: micro-innovation strategy, investment and innovation strategy, innovation security, innovation capacity of product, quantitative boundaries of the innovation market, innovative level of the enterprise, marketing of innovations.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В сучасних умовах темпи зростання економіки України значною мірою залежать від ефективності функціонування її інноваційного сектора. Трансформаційні процеси призвели до дестабілізації цього сектора, зменшення чисельності висококваліфікованого персоналу, зайнятого як фундаментальними, так і прикладними дослідженнями й розробками, обсягів НДДКР і масштабів їхньої промислової реалізації, що багато в чому визначило уповільнення темпів відновлення виробництва, зниження конкурентоспроможності української промисловості на внутрішньому й на зовнішньому ринках. Таке становище насамперед пов'язане з відсутністю наукової розробки методів регулювання інноваційних процесів в умовах трансформації та відсутністю стратегічних підходів до розвитку інноваційної сфери як на рівні національної економіки, так і на регіональному, галузевому й заводському рівнях. Відсутність стратегії не дає можливості підприємствам визначити чіткі орієнтири своєї інноваційної політики.

Необхідно відзначити, що сьогодні проблеми інноваційного розвитку активно досліджуються закордонними та вітчизняними вченими. Докладний розгляд зазначеної проблеми на макро- й мікрорівнях зроблено Глазьєвим С., Макмілланом Ч., Санто Б., Тацуно Ш., Твіссом Б. та іншими закордонними авторами.

Увага українських авторів в останні роки була спрямована на рішення як методологічних, так і конкретних питань удосконалювання механізму управління інноваційною сферою. Слід зазначити, що незважаючи на переорієнтацію досліджень у цілому, в останні роки були виконані фундаментальні роботи із проблем економіки науково-технологічного розвитку й управління інноваційними процесами. Насамперед, варто вказати на роботи таких вчених як: Бойко Є., Буркинський Б., Гриньова В., Грузнов І., Ілляшенко С., Малицький Б., Мельник Л., Мірошник Л., Петрович Й., Симоненко В., Степанов В., Федулова Л., Харічков С., Шарко М., Яковлєв А.

Просування теорії й практики інноваційного розвитку не носить системного характеру і націлене на рішення окремих часткових проблем. Питання інвестиційно-інноваційних стратегій не достатньо розроблені в наш час, немає всебічно обґрунтованого визначення інвестиційно-інноваційної стратегії, не досліджене питання її взаємодії із промисловою політикою. Мають потребу в глибокому дослідженні процеси функціонування ринку нововведень.

Перераховане вище обумовило актуальність і визначило вибір теми, формулювання мети й завдань дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова відповідно до плану науково - дослідних робіт кафедри економіки та управління за темами: "Розробка стратегії відновлення виробничого потенціалу в промисловості" (номер державної реєстрації 0102U001977, автором досліджено процеси введення нових і виведення старих виробничих фондів), "Обґрунтування ефективності впровадження нововведень у промисловості й інноваційній політиці в регіоні" (номер державної реєстрації 0102U001978, автором обґрунтовано побудову моделі вибору нової технології в процесі реконструкції машинобудівного підприємства), "Техніко-економічне обґрунтування впровадження нової технології виробництва клейкої пакувальної стрічки" (номер державної реєстрації 0105U005670, автором підготовлено бізнес-план до даного проекту).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розробці теоретико-методологічних і методичних основ формування мікрорівневих інвестиційно-інноваційних стратегій організаційно-економічного механізму їхньої реалізації в трансформаційний період.

Досягнення поставленої мети обумовило вирішення таких основних завдань:

- розкрити сутність й значення інвестиційно-інноваційних стратегій та запропонувати їх класифікацію;

- дослідити основні концепції, фактори і процедури формування інвестиційно-інноваційних стратегій різного рівня в умовах нестабільного ринкового середовища;

- провести аналітичну оцінку тенденцій розвитку інноваційної сфери та дослідження ринку інновацій, його меж, особливостей його продуктів і маркетингу інновацій;

- розробити теоретичні підходи до формування макроінноваційних стратегій і основних елементів організаційно-економічного механізму їх реалізації;

- сформувати систему інвестиційно-інноваційних стратегій корпоративних структур, підприємств і науково-дослідних організацій;

- удосконалити сутність поняття "інноваційної безпеки" як стану, як процесу і як системи;

- розробити методичні підходи до виміру інноваційного рівня в корпоративних структурах, та обґрунтувати вибір стратегій, механізмів стимулювання їх реалізації.

Об'єктом дослідження є процеси з реалізації інвестиційно-інноваційних стратегій, що відбуваються на мікрорівні в реальному секторі економіки в умовах трансформаційної економіки України.

Предметом дослідження є механізм реалізації інвестиційно-інноваційних стратегій на мікрорівні в умовах нестабільного ринкового середовища.

Методи дослідження. В основу наукового дослідження покладені основи економічної теорії, дослідження вітчизняних і зарубіжних учених і фахівців, у яких висвітлені методологічні положення сучасного підприємництва, економіки промисловості, управління інноваційними процесами.

У процесі дослідження використані загальнонаукові й спеціальні методи: класифікації, аналізу й синтезу - при визначенні сучасних підходів до формування інвестиційно-інноваційних стратегій; статистичного аналізу - при дослідженні тенденцій економічного розвитку, інноваційних процесів у промисловості України й Одеської області; організаційно-економічного моделювання - для визначення кількісних меж ринку інновацій; системного підходу - при розробці методики виміру інноваційного рівня в корпоративних структурах; методи експертних оцінок і статистичної обробки інформації - при виявленні частки інноваційних продуктів, які не беруть участі в ринковому обміні; порівняльного аналізу й експертного прогнозування - при визначенні нормативної інноваційної місткості виробу; матрично-структурний метод - для визначення стану об'єктів - одного з критеріїв для застосування тих або інших макроінноваційних стратегій; метод Дельфи, методи морфологічного аналізу й дерева цілей - для генерації комбінацій цільових рівнів розвитку та оцінки рівня ризику інноваційних проектів.

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі і нормативні акти Верховної Ради України й Кабінету Міністрів України, офіційні матеріали Держкомстату України і Одеського обласного управління статистики, звітні матеріали промислових підприємств Одеської області, матеріали наукових джерел і результати власних наукових досліджень автора дисертаційної роботи, дані мережі Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні й формуванні для сучасних умов України інвестиційно-інноваційних стратегій на мікрорівні та механізму їхньої реалізації, націлених на активізацію створення й просування на ринку науково-технологічних інновацій. Більш конкретно наукова новизна проявляється в тому, що в ній:

вперше:

- запропоновано класифікацію інтелектуальних продуктів (за сферою застосування, характером потреб, предметом застосування, ступенем радикальності, глибиною змін, причинами виникнення, характером впливу на ринково-технологічні можливості підприємства, масштабами поширення, роллю в процесі виробництва) та досліджено їх основні характеристики, визначено кількісні межі ринку інновацій на основі організаційно-економічного моделювання;

удосконалено:

- систему факторів, що лежать в основі формування сучасних інвестиційно-інноваційних стратегій на різних рівнях управління інноваційним розвитком, а також процес визначення завдань стратегічного управління на кожному рівні підприємства;

- зміст поняття "інноваційна безпека" - як стан, як процес і як система, що дозволяє з нових позицій приступити до аналізу даного поняття;

- методику виміру інноваційного рівня корпоративних структур і підприємств, що дало можливість сформувати пропозиції щодо процедури вибору мікроінноваційних стратегій і створення стратегічно орієнтованих елементів мотиваційного механізму;

дістало подальший розвиток:

- обґрунтування процедур і етапів розробки макроінноваційних стратегій, що дало змогу виявити фактори, для їх формування та технології виміру інноваційного рівня в корпоративних структурах;

- методичні підходи до формування процедур і етапів маркетингових стратегій науково-дослідної організації й розроблені основні принципи маркетингу інновацій, реалізація яких приводить до ефективної організації процесів створення й просування (комерціалізації) інноваційних продуктів на підприємстві;

- нові організаційні форми реалізації стратегій (інноваційні промислово-фінансові групи, науково-виробничі комплекси стратегічних технологій, національний центр передачі технологій) і організаційні заходи щодо проведення маркетингу інновацій.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дозволяють підвищити обґрунтованість і ефективність державної політики, націлити її на створення діючих механізмів забезпечення інноваційної безпеки й реалізації довгострокових цілей розвитку вітчизняних підприємств; сформувати заходи щодо стимулювання ринку інновацій у різних його секторах залежно від домінуючих у них груп інтелектуальних продуктів; реалізувати систему макроінноваційних стратегій, що відповідають вимогам сучасного етапу економічного розвитку України; ввести в практику господарювання українських підприємств прогресивні організаційні форми інноваційної діяльності, підвищити зацікавленість підприємств у здійсненні інноваційної діяльності і їхню сприйнятливість до нововведень; оцінити рівень інноваційного розвитку корпоративних структур, визначити найбільш ефективні типи їх інноваційних і маркетингових стратегій.

Результати дисертаційної роботи апробовані й впроваджені в практику промислових підприємств, що підтверджено документами: ПП "Р.К.Т.У." (акт №23 від 12.02.2006 р.), НВП "Імпульс-Мережа" (експертний висновок №02 від 15.01.2007 р.), АТВТ "Первомайськдизельмаш" (акт №39/3314 від 01.10.2007 р.); Головне управління економіки Одеської обласної державної адміністрації (лист №2876/н від 18.12.2007р.).

Отримані результати використовуються в навчальному процесі на економіко-правовому факультеті ОНУ ім. І.І. Мечникова при викладанні курсів "Інноваційний менеджмент" і "Інвестування", у дипломному проектуванні (довідка №06.07-01-1207 від 18.07.2008р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною роботою, у якій викладено науковий підхід та практичні рекомендації щодо розв'язання важливого наукового завдання - розробки наукових та методичних рекомендацій, що створять передумови для формування механізму реалізації інноваційної стратегії. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використано лише ті положення та ідеї, які є результатом особистих досліджень здобувача. Конкретний внесок здобувача зазначений у переліку публікацій в авторефераті.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні теоретичні, методологічні та практичні результати дослідження доповідались і одержали позитивну оцінку на міжнародних науково-практичних конференціях: "Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління" (м. Київ, 2003р.), "Пріоритетні напрями розвитку змішаної економіки" (м. Київ, 2007р.), " Науковий потенціал світу - 2007" (м. Прага, 2007р.), "Дні науки - 2008" (м. Софія, 2008р.), а також на семінарах в ОНУ ім. І.І. Мечникова, Іллічівському інституті ОНУ ім. І.І. Мечникова, Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України.

2. Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено сутність і стан наукової проблеми та її значущість, сформульовано мету і задачі дослідження, його предмет та об'єкт, висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, вказано форми апробації та оприлюднення результатів дослідження, наведено кількість публікацій за темою дисертації.

У першому розділі дисертації "Теоретико-методологічні основи формування інвестиційно-інноваційних стратегій підприємства в трансформаційній економіці" викладено результати аналізу зарубіжних і вітчизняних теорій, концепцій і понять інноваційної діяльності; виявлено складові частини, основні концепції й тенденції еволюції теорії інноваційного розвитку; визначено зв'язок з теорією стратегічного управління інноваціями, показано досягнення й невирішені проблеми. Однією з найгостріших проблем є відсутність теорії стратегічного управління інноваційним розвитком. Останнє виявляється ще більшою мірою очевидним, якщо мати на увазі період трансформаційної економіки, який зазнає в цей час Україна. Для створення такої теорії необхідно: визначити сутнісні риси інвестиційно-інноваційної стратегії (ІІС); розробити методологічні підходи до формування ІІС на різних рівнях; сформувати організаційний і мотиваційний механізми реалізації ІІС.

Створення нового механізму інноваційної діяльності у дослідженні передбачає формування системи теоретичних передумов, умов і вимог, пропонованих до стратегічного управління інноваційним розвитком. Конкретно можна виділити такі передумови: необхідність виходу на світові високотехнологічні ринки замість ринків сировини; потребу випереджального інноваційного розвитку оборонного сектора й пов'язаних з ним галузей; необхідність гармонічного інноваційного й технологічного розвитку регіонів; необхідність перспективного планування й реалізації НДДКР на підприємствах в зв'язку з конкурентним становищем на ринку. Умови можна розділити на дві групи: інституціональні й системні. Інституціональні умови пов'язані з наявністю об'єкта стратегічного управління, яким є розвинений конкурентоспроможний комплекс дослідницьких організацій, що проводять фундаментальні, прикладні дослідження й розробки практично у всіх галузях науки й техніки, галузях матеріального виробництва й невиробничої сфери. Системні умови визначаються наявністю системи органів державного управління інноваційною сферою, механізмів і засобів, можливостями їх розвитку, що дозволяють реалізувати необхідний управляючий вплив. Можна сформувати таку систему вимог: адекватності ринковим відносинам, а в цей час - особливостям трансформаційного періоду їх становлення; забезпечення інтеграції науки й виробництва, науки й освіти; реалізації державних науково-технічних пріоритетів і інноваційної безпеки; підвищення сприйнятливості виробництва до нововведень; забезпечення розширеного відтворення всіх стадій інноваційного процесу.

Автором сформульовано поняття “економічної й інвестиційно-інновацій-ної стратегій”, досліджено поняття “горизонтальної, функціональної й ієрархічної підсистем економічної стратегії”.

У роботі розглянуто ієрархічну структуру інвестиційно-інноваційної стратегій та показано, що вона має чотири ієрархічних рівні (макрорівень, регіональний, асоціативно-корпоративний і мікрорівень) на рис. 1, визначено завдання регулювання інноваційного розвитку, вирішувані на кожному рівні.

Доведено, що види макроінноваційних стратегій формуються під впливом системи факторів, якими є комплексність охоплення процесів управління інноваціями на макрорівні, і які розбиті в дисертації на низку груп : 1) діапазон охоплення державою технологічних сфер і напрямів інноваційної діяльності; 2) характер переміщення технологій; 3) характер генерації ідей; 4) характер підтримки інноваційних процесів. На цій основі здійснено класифікацію макроінноваційних стратегій, визначено умови їх застосування.

Рис. 1. Інвестиційно-інноваційна стратегія: структура та задачі

За результатами дослідження встановлено, що для формування корпоративних і мікроінноваційних стратегій необхідно здійснити класифікацію підприємств за характером нововведень, що вони ініціюють. У дисертації виявлено ознаки такої класифікації й проведене таке угруповання підприємств: а) інноватори-лідери й інноватори-послідовники; б) підприємства, що орієнтуються на нові наукові відкриття або піонерні винаходи, і підприємства, що створюють інновації на основі нового способу застосування раніше зроблених відкриттів і винаходів; в) підприємства-інноватори, що створюють нові потреби, і підприємства, що сприяють розвитку й більш повному задоволенню існуючих потреб; г) підприємства, що створюють базові інновації, і підприємства, діяльність яких спрямована на створення інновацій-видозмін; д) підприємства, що розробляють інновації з метою подальшого їх застосування в одній галузі, і підприємства, що розробляють інновації для всього народного господарства; е) підприємства, які створюють інновації, що заміщають, підприємства, які створюють інновації, що раціоналізують, підприємства, які створюють розширювальні інновації; є) підприємства, що розробляють основні (продуктові й технологічні) інновації, і підприємства, які розробляють інновації, що доповнюють; ж) підприємства, що створюють інновації-продукти, і підприємства, що створюють інновації-процеси; з) підприємства, що розробляють інновації для нових ринків, і підприємства, що орієнтуються на інновації, які створюють нові сфери застосування на старих ринках.

В роботі сформовано систему інвестиційно-інноваційних стратегій для корпоративних структур, підприємств і дослідницьких організацій, що дозволяє відбити основні цілі економічного й інноваційного розвитку названих структур і рівні їх інноваційного розвитку.

У другому розділі дисертації "Ринок інновацій і прогнозування його розвитку" автором визначено напрями розвитку інноваційної сфери України, її інноваційного потенціалу, проведено й проаналізовано розрахунки основних синтетичних і приватних показників, виявлено основні "болючі" точки й окремі позитивні тенденції.

Проаналізовано діяльність машинобудівної галузі України. З одного боку екстенсивне зростання ринків збуту дозволяла вітчизняній машинобудівній галузі збільшувати обсяги виробництва без вжиття складних і витратних маркетингових заходів, проте криза в світовій економіці вводить свої корективи. Темпи зростання українського машинобудування у 2009 р. сповільнилися у порівнянні з 2008, також знизилися темпи зростання промислового виробництва в цілому. Причина цього - низький внутрішній і зовнішній попит на продукцію машинобудування, насамперед з боку основних ринків збуту з країн СНД.

Приріст обсягу виробництва продукції в машинобудуванні в 2009 р. низький порівняно з іншими видами промислової діяльності. Проте вже в першому півріччі 2010 р. найбільш високий темп приросту серед інших видів промислової діяльності. За 2009 р. підприємства машинобудування збільшили обсяги виробництва на 55,4 %, заробивши при цьому 63,9 млрд. грн. прибутку. Для сталого зростання обсягів виробництва в машинобудуванні доведеться використовувати весь арсенал інструментів, починаючи від розробки нових інвестиційно-інноваційних стратегій і закінчуючи впровадженням інновацій безпосередньо у виробництво.

Встановлено, що ринкова система характеризується рядом внутрішньо властивих їй ознак. Визначено, що для того, щоб продукт праці став товаром і реалізовувався через ринок, він має мати властивості, наявність яких дозволяє визначати його вартість у процесі обміну, а не безпосередньо на стадії виробництва. За відсутності таких властивостей продукти праці не є товарами й відтворюються через так звані неринкові системи. Значною мірою відзначені межі, характерні для відтворення інноваційних процесів та інтелектуальних продуктів.

Автор визначив кількісно межі ринку нововведень на рівні 52-63 % від загальнонаціональних витрат на проведення НДДКР і, відповідно, частка неринкової сфери - 44-52 %.

Для аналізу ринкової сфери уведене поняття організаційно-економічної моделі ринку нововведень, як сукупність основних властивостей тієї або іншої ринкової системи, що відрізняють її від інших ринкових систем, обумовлених особливостями дії основних механізмів, що регулюють процеси виробництва, розподілу й обміну, цю модель визначають фактори й механізми, пов'язані з процесами розробки, впровадження й поширення нововведень.

Сформовано основні моделі та визначено їхні внутрішні властивості: секторні моделі, в державному секторі нововведень, військово-орієнтована модель та пріоритетно-орієнтована модель. Військово-орієнтована представлена двома видами - замкнута і східчаста. Пріоритетно-орієнтована модель може так само мати два різновиди: бюджетна та змішано-часткова.

Для ринку науково-технічної продукції (НТПр), промислових підприємств, виділено такі моделі: контрактна; монопсонічна (модель одного замовника); поліпсонічна; монополії розроблювача; конкурентна.

Виділено також варіанти матричних моделей ринку нововведень з більш складним аналітичним апаратом і подано на схемах 1 і 2 (двофакторні моделі - рис. 2).

Схема 1

Частка державного сектора НДДКР	висока	Квазіринкова модель державного сегмента ринку нововведень	Модель відцентрової орієнтації державних НДДКР
	низька	Доцентрова модель ринку нововведень	Модель нерозвиненого державного сегмента ринку нововведень
	висока	низька
	Інтенсивність державного сегмента ринку військово- і пріоритетно-орієнтованих НДДКР

Схема 2

Частка вилучення первинних доходів у централізовані фонди	висока	Модель ринку промислової НТПр, що потенційно звужується	Модель стагнуючого ринку промислової НТПр
	низька	Модель ринку контрактних НДДКР (НТПр), що потенційно розширюється	Модель ринку промислової НТПр, що потенційно розширюється
	висока	низька
	Частка витрат на НДДКР, виконуваних підприємствами в загальному обсязі НДДКР

Рис. 2. Матричні моделі ринку нововведень

Доведено, що інтелектуальний продукт, що становить основу ринку нововведень, може бути поданий певними групами, що різняться за характером дослідницької праці, кінцевого споживання, можливостями передбачення результату в процесі праці, характером відшкодування витрат на проведення робіт, правами інтелектуальної власності, формами передачі продукту у виробництво, способом оцінки науково-технічного рівня. Тільки деяка його частина попадає в процес ринкового обміну й, отже, у сферу ринкових відносин. Звідси випливає необхідність формування неринкової сфери в науці й техніці.

Пошук шляхів практичної реалізації інтелектуальних продуктів визначив необхідність розгляду процесів їх трансформації по ланцюжку: інтелектуальний продукт - інноваційна продукція, інновація (нововведення). Із цією метою узагальнено й досліджено основні групи інновацій, показано їхні особливості й взаємозв'язки.

З метою дослідження ринку нововведень виявлено основні особливості маркетингу інновацій, що визначають його відмінності від традиційного промислового маркетингу. Пропонується здійснювати маркетинг інновацій на макро-, регіональному, корпоративному й мікрорівнях.

Важливим, але мало вивченим, поняттям є поняття рівня інноваційного розвитку. Дисертант визначив дану категорію, запропонував методи розрахунку інноваційного рівня (або рівня інноваційного розвитку). Вироблення інноваційних стратегій конкретного економічного об'єкта неможливе без знання цього рівня. У роботі розроблено методичні підходи до виміру інноваційного рівня в корпоративних структурах. На рис. 3 схематично показано взаємозв'язок показників технічного, науково-технічного й інноваційного рівнів.

Узагальнюючий показник здатності до інноваційного розвитку пропонується обчислювати за формулою:

К_ір = ПЧ_фндр / ПЧ_нндр * К_ч + З_{пр ндр} / В_пр * К_{пр з} + 3 _{т ндр} / В_т * К_{т з} + П_{ф дв} / П_{н дв} * К_дв + ПВ _{ф ндр} / ПВ_{н ндр} * К_вит,

де К_ір - показник інноваційного рівня (коефіцієнт);

Рис. 3. Взаємозв'язок понять технічного, науково-технологічного й інноваційного рівнів

ПЧ_фндр та ПЧ_нндр - відношення чисельності працівників, зайнятих НДДКР до обсягу інноваційної продукції (питома чисельність) фактично й за нормативом відповідно (чол/млн. грн);

З_{пр ндр} та В_пр - наявний готовий до впровадження заділ НДДКР на заміну вибуття продукції за обсягом продажу нової продукції (тис. грн) і обсяг вибуття продукції відповідно;

З_{т ндр} та В_т - наявний готовий до впровадження заділ НДДКР на заміну технологій, які вибувають (по трудозатратах) і обсягу вибуття технології відповідно (тис. чол. /год);

П_фдв та П_ндв - питома вага вартості устаткування дослідного виробництва в сукупній вартості устаткування фактично й за нормативом (%);

ПВ_фндр та ПВ_нндр - відношення величини витрат на НДДКР до обсягу продукції фактично й за нормативом (%);

К_ч, К_{пр з}, К_{т з}, К_оп, К_вит - вагові коефіцієнти при відповідних часткових показниках інноваційного розвитку:

К_ч + К_{пр з} + К_{т з} + К_дв + К_вит = 1.

Розрахунок для ВАТ “Одеський завод радіально-свердлильних верстатів” (ВАТ “ОЗРСВ”):

2000 р. - К_ір = (27 / 2,810) / (68/3,8) x 0,1 + 5,8 / (2,9) x 0,25 + 2,5 /1,2 x 0,35 + 4,5/66 x 0,1 + 30,9 / 3,747 / 0,33 x 0,2 = 1,36;

2009 р. - К_ір = (14 / 1,285) / (2,9 / 2,6) ? 0,1 + 1,8 / 1,3 ? 0,25 + 2,3 / 1,1 ? 0,35 + 26 / 66 ? 0,1 + (34,2 / 2141) / 0,33 ? 0,2 = 1,15.

Для АТВТ “Первомайськдизельмаш”:

2000 р. - К_ір = (142 / 7,291) / (160/96) ? 0,1 + 10,2 / 7,5 ? 0,25 + 5,5 / 2,0 ? 0,35 + 35 / 66 ? 0,1 + 30,9 / 21300 ? 0,33 ? 0,2 = 1,48;

2007 р. - К_ір = (38 / 5,494) / (90 / 7,5) ? 0,1 + 3,5 / 6,5 ? 0,25 + 5,1 / 1,9 ? 0,35 +28 / 66 ? 0,1 + 54,2 / 39400 ? 0,33 ? 0,2 = 1,18.

Розраховані показники схильності до інноваційного розвитку вказують на погіршення ситуації по обох підприємствах.

Застосовувані системи ІІС на конкретних підприємствах формуються під впливом і з урахуванням багатьох факторів. Завдання полягає в обґрунтуванні вибору стратегій, для вирішення якого запропонована методологія, що базується на аналізі показників інноваційного рівня, становища підприємства на ринку й ряду інших.

У другому розділі також наведені показники: трудового потенціалу, структури НДДКР, структури продукції за стадіями життєвого циклу, ринкової позиції, конкурентоспроможності продукції, технологічної зв'язаності продукції, необхідні для формування інноваційної стратегії підприємства.

У третьому розділі роботи "Організаційно-економічні інструменти реалізації інвестиційно-інноваційних стратегій на мікрорівні" обґрунтовано, що формування інвестиційно-інноваційних стратегій є багатоетапною процедурою, яка складається з таких етапів: 1) аналіз вихідного рівня економічного й інноваційного розвитку; 2) узгодження ІІС з національними соціально-економічними цілями розвитку; 3) прогноз вітчизняних і світових науково-технологічних тенденцій, їх порівняння, виявлення відставання або випередження; 4) постановка інноваційних цілей і завдань; 5) вибір інноваційних пріоритетів і перспективних напрямків науково-технічного прогресу; 6) формування ІІС як засобу досягнення соціально-економічних та інноваційних цілей і рішення відповідних завдань; 7) створення організаційного, мотиваційного, матеріально-фінансового й науково-методичного забезпечення процесів формування й реалізації ІІС.

У роботі визначено основні етапи розробки стратегії, установлено, що необхідно створити організаційне, мотиваційне, матеріально-фінансове й науково-методичне забезпечення.

Організаційне забезпечення ІІС має на увазі функціонування певних організаційних структур, що підтримують процес реалізації стратегій. Завдання цих структур - управляючий, консультаційний, науково-технічний, виробничий або інший вплив на досягнення запланованої інтенсивності й результативності використання стратегії.

Мотиваційне забезпечення покликане створити зацікавленість учасників інноваційного процесу дотримуватися прийнятої на макрорівні стратегії.

Матеріально-фінансове забезпечення має створити матеріальні передумови (будинки, спорудження, лабораторне, випробувальне й експериментальне устаткування), а також фінансові умови здійснення вибраної макроінноваційної стратегії.

Науково-методичне забезпечення полягає у створенні наукових заділів, механізмів відбору проектів НДДКР, методик розробки стратегій та ін.

Для реалізації ІІС на розглянутих рівнях варто використовувати адекватний організаційно-мотиваційний механізм, основні елементи якого виявлені й розглянуті в роботі. У цей час не вирішене питання про цілісну організаційну структуру суб'єктів інноваційної діяльності. Не ясний склад органів управління цією діяльністю на макрорівні, не визначений статус прибуткових і безприбуткових НДО, контрактних організацій, консорціумів, асоціацій та інших організацій. Не створений економічний механізм їхньої діяльності. Дисертант рекомендує таку організаційно-економічну систему інноваційних організацій, орієнтовану на реалізацію ІІС різних рівнів (рис. 4).

Рис. 4. Організаційно-економічна система інноваційних організацій

Одним із основних завдань, вирішених при розробці ІІС, є забезпечення інноваційної безпеки. У цьому зв'язку здійснена постановка проблеми інноваційної безпеки. Категорію інноваційної безпеки дисертант розглядає з різних боків, насамперед як стан, як процес і як систему, що складається із сукупності показників. У вертикальному розрізі інноваційна безпека може бути подана як макроінноваційна безпека, регіональна, корпоративна й мікроінноваційна безпека.

Доведено, що є нагальна потреба створення організаційного й мотиваційного механізмів функціонування інноваційної сфери. Створення ефективного мотиваційного механізму передбачає вирішення питання про самостійність науково-технічних підрозділів і форму їх економічних взаємозв'язків з виробничими підрозділами. Виділено чотири основні моделі таких взаємозв'язків: дотаційна, кошторисна, кошторисно-договірна, госпрозрахунково-договірна.

Для розробки мотиваційного механізму реалізації конкретних ІІС необхідно насамперед визначити оціночні показники діяльності служб підприємства для досягнення цілей його розвитку, передбачених кожною з цих ІІС. Розглянуто цілі й показники оцінки для основних стратегій.

У роботі досліджено систему науково-дослідницьких організацій, виявлено основні структурні елементи цієї системи, запропоновано конкретні напрями вдосконалення економічного механізму їх функціонування в сучасних умовах.

Визначено, що необхідною умовою розробки стратегій і дослідження ринку інновацій є проведення маркетингу інновацій на мікрорівні. Виявлені об'єкти й етапи маркетингу на даному рівні й дані пропозиції з його організації. Система управління маркетингом інновацій складається з таких блоків: аналіз і прогноз науково-технічних можливостей НДО; аналіз і прогноз ринку кінцевої продукції, аналіз і прогноз ринку НТПр, оцінка переваги ринків, розробка комплексу маркетингу; практична реалізація маркетингових заходів.

Маркетинг інновацій є інструментом, використання якого необхідно на всіх стадіях розробки ІІС. У цьому зв'язку розроблена методологія маркетингу інноваційної продукції в контрактних дослідницьких організаціях і нововведень, створюваних безпосередньо у виробництві.

Висновки

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове рішення науково-практичного завдання, яке має важливе значення для економіки України, теоретичного обґрунтування, розробки методологічних і методичних підходів при формуванні інноваційних стратегій на мікрорівні в умовах трансформаційної економіки.

Основні наукові результати роботи полягають у такому:

1. Автором досліджено та розвинуто основні положення теорії стратегічного управління інноваційними процесами на різних рівнях регулювання інноваційного розвитку в трансформаційний період економіки України; визначено наскрізні завдання стратегічного управління, розв'язувані на кожному рівні; методологічні передумови, умови й вимоги, які ставляться до системи стратегічного управління інноваціями, виконання яких, як показано у дослідженні складає відповідний механізм.

2. Здобувачем виявлено особливості становлення ринку інновацій і сформовано організаційно-економічні моделі цього ринку, які співіснують у реальній економічній системі. Здійснено класифікацію інтелектуальних продуктів (за сферою застосування, характером потреб, що задовольняються, предметом застосування, ступенем радикальності, глибиною змін, причинами виникнення, характером впливу на ринково-технологічні можливості підприємства, масштабами поширення, роллю в процесі виробництва) і на цій основі визначено кількісні межі ринку інновацій. Досліджено так звані матричні моделі ринку інновацій: квазіринкова модель державного сегмента ринку інновацій, відцентрової орієнтації державних НДДКР, доцентрова модель, модель нерозвиненого державного сегмента ринку інновацій, модель ринку промислової інноваційної продукції, який потенційно звужується, модель стагнуючого ринку промислової інноваційної продукції, модель ринку контрактних НДДКР, що потенційно розширюється, модель ринку промислової інноваційної продукції, що потенційно розширюється. Сукупність досліджених моделей, підходів складає зазначених механізм реалізації інвестиційно-інноваційних для підприємств.

3. У роботі визначено укрупнені етапи формування макроінноваційної стратегії. Обґрунтовано, що тип макроінноваційної стратегії залежить від низки факторів, основними з яких є: діапазон охоплення державою сфер і напрямків інноваційної діяльності, характер переміщення технології, характер генерації ідей, характер підтримки інноваційних процесів. Залежно від стану названих факторів у дисертації виявлено основні типи мікроінноваційних стратегій, розглянуто умови їхнього застосування.

4. У дисертації розроблено: систему класифікаційних ознак і вимог до форм організації інноваційних процесів, цілісну багаторівневу систему інноваційних організацій, досліджено економічний механізм їхнього функціонування.

5. Здобувачем визначено, що основою промислового розвитку є великі виробничі структури, які характеризуються об'єднанням декількох підприємств і організацій, що мають різні ступені економічної самостійності й рівні інноваційного розвитку, централізацією інноваційного потенціалу, залежністю загальноасоціативної стратегії від стратегій окремих підприємств і навпаки. Рівень інноваційного розвитку таких корпоративних структур рекомендується визначати на основі показників інноваційних ємностей окремих виробів. Показник інноваційної ємності виробу включає витрати на його розробку по всьому інноваційному ланцюжку по одночасно створюваних поколіннях цього виробу, по всіх підприємствах і організаціях, які беруть участь у такому створенні. Для розглянутих структур це відбиває організаційну складову розробленого дисертантом механізму з реалізації стратегій.

6. Запропонований автором аналіз методології формування інвестиційно-інноваційних стратегій на мікрорівні показав, що вибір тих або інших стратегій пов'язаний насамперед з інноваційним рівнем підприємства і його становищем на ринку. Запропоновано методологію вирахування приватного та інтегрального показника рівня інноваційного розвитку підприємства. Залежно від величини цих показників розроблені рекомендації для визначення найкращої інноваційної стратегії.

7. Формування мікроінноваційних стратегій тісно пов'язане із проведенням маркетингу інновацій. Останній розглядається в роботі у двох аспектах: маркетинг на ринку контрактних досліджень і маркетинг інновацій, створених на виробництві (дані підходи були апробовані дисертантом при участі в НДР на ВАТ "Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" і АТВТ "Первомайськдизельмаш"). Запропоновано систему маркетингових стратегій, яка дозволяє врахувати ситуацію на ринку кінцевого продукту, новизну кінцевого продукту й новизну інтелектуального продукту. На основі класифікації інтелектуальних продуктів, створених на виробництві, визначена процедура їхнього маркетингу.

8. Одержані результати дозволяють зробити такі пропозиції:

А. Основними напрямками зміни інноваційної політики України в сучасних умовах має стати наповнення проголошеної інноваційної моделі механізмами й інструментами її реалізації. Необхідність таких заходів пов'язана з необхідністю підвищення рівня технологічного розвитку й конкурентоспроможності української промисловості, виходу на світові ринки високих технологій.

Б. Формування системи інвестиційно-інноваційних стратегій на макро-, мезо- й мікрорівнях дозволяє цілеспрямовано впливати на інноваційні процеси як у ринковій, так і не ринковій сферах діяльності на всіх рівнях регулювання розвитку соціально-економічної системи від загальнонаціонального до рівня підприємств і організацій.

В. Запропоновані в дисертації методологічні й методичні основи стратегічного управління інноваціями частково допоможуть створити фундамент базових положень інноваційно- орієнтованої економічної політики України на довгостроковий період і дозволять:

посилити функції державного стратегічного управління інноваційними процесами;

увести в практику державного управління розробку мікроінвестиційно-інноваційних стратегій на основі визначення соціально-економічних та інноваційних цілей розвитку національної економіки й вихідного рівня інноваційного розвитку;

на законодавчому рівні визначити статус національної системи передачі технологій, науково-виробничих комплексів стратегічних технологій, інноваційних промислово-фінансових груп, контрактних (прибуткових і безприбуткових) науково-дослідних організацій. Прийняти закон України про національну систему передачі технологій і систему інноваційних організацій;

внести зміни (у частині пропозицій, розроблених у дисертації) у податкове законодавство, які будуть сприяти активізації інвестиційно-інноваційної діяльності в сфері виробництва й розвитку ринку інновацій;

використовувати на макро-, мезо- й мікрорівнях процедури маркетингу інновацій з урахуванням особливостей процесів управління інноваціями на цих рівнях;

прийняти на рівні корпоративних структур і підприємств розроблені в дисертації інвестиційно-інноваційні стратегії й здійснювати їхній вибір на основі запропонованої системи показників і методики їхнього аналізу.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографія:

1. Ковбасюк Д.А. Формирование региональных инвестиционно-инновационных стратегий / Под ред. проф. В.И. Захарченко. - Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, 2010. - 98 с.

Статті у наукових фахових виданнях:

2. Ковбасюк Д.О. Розвиток зв'язків і відносин в управлінні підприємством // Прометей : регіонал. зб. наук. пр. з економіки / Д.О. Ковбасюк. - Донецьк, 2005. - С. 221-225.

3. Ковбасюк Д.А. Риски и устойчивое развитие промышленного предприятия// Вісник Хмельницького. нац. ун-ту: зб. наук. праць. / Д.А.Ковбасюк 2006. - Хмельницький, 2006. - Т. 1, № 4. - С. 181-185.

4. Ковбасюк Д.А. Формирование механизма процесса инноваций // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління: зб. наук. праць. / Д.А. Ковбасюк. - Одеса, 2007. - Т. 10, вип. 12. - С. 146-155.

5. Ковбасюк Д.А. Системный подход в принятии управленческого решения // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління: зб. наук. праць. / Д.А. Ковбасюк. -- Одеса, 2007. - Т. 9, вип. 13. - С. 92-103.

6. Ковбасюк Д.А. Тенденции развития венчурного бизнеса // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління: зб. наук. праць. / Д.А. Ковбасюк. - Одеса, 2007. - Т.10, вип. 15. - С.55-60.

7. Ковбасюк Д.А. Приоритеты информатизации региона и его инновационный потенциал // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління: зб. наук. праць./ Д.А. Ковбасюк. - Одеса, 2007. - Т. 10, - С. 74-86.

8. Ковбасюк Д.А. Использование динамических человеко-машинных специализированных систем в управлении машиностроительным производством // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління: зб. наук. праць. / Д.А.Ковбасюк. - Одеса, 2008. - Т. 11, вип. 17. - С. 37-46.

9. Ковбасюк Д.А. Развитие маркетинга нанотоваров // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління: зб. наук. праць. / Д.А. Ковбасюк. - Одеса, 2008. - Т. 11, вип. 19. - С. 74-79.

10. Ковбасюк Д.А. Модели маркетинговой деятельности во внешнеэкономической практике предприятия // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління: зб. наук. праць. / Д.А. Ковбасюк. - Одеса, 2009. - Т. 12, вип. 23. - С. 42-53.

11. Ковбасюк Д.О. Подолання кризи сфери НДДКР в Україні // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління: зб. наук. праць. / Д.О. Ковбасюк. - Одеса, 2009. - Т.12, вип.28. - С. 75-80.

...