Формування і використання трудового потенціалу сільських територій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

УДК 331.522. (477.83)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Формування і використання трудового потенціалу сільських територій

Спеціальність: 08.00.07 - Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

Міга Володимира Казимирівна

Львів - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник:доктор економічних наук, професор Галанець Василь Григорович, Львівський національний аграрний університет, професор кафедри менеджменту організацій ім. проф. Є. Храпливого

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор Пітюлич Михайло Іванович, Ужгородський національний університет, завідувач кафедри економічної теорії

кандидат економічних наук, доцент Безтелесна Людмила Іванівна, Національний університет водного господарства та природокористування, доцент кафедри трудових ресурсів і підприємництва

Захист відбудеться “26” березня 2010 р. об 11⁰⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий “24” лютого 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат економічних наукЖовтанецький В.І.

Загальна характеристика роботи

трудовий сільський асиметричність ринок

Актуальність теми дослідження. Протягом останніх років суттєво загострились проблеми у сфері збереження і розвитку трудового потенціалу села. Така ситуація стала наслідком невдалих економічних реформ, демографічної та економічної кризи. Українське село втратило свою привабливість для проживання, роботи і розвитку особистості.

Економічна криза в Україні спонукала до закриття або призупинення роботи значної кількості підприємств провідних галузей промислового виробництва, скорочення працівників аграрної сфери і, як наслідок, до зростання рівня сільського безробіття. Це негативно впливає на економічний стан держави, не сприяє зростанню ВВП та нарощенню експорту виробленої сільськогосподарської продукції тощо.

Поширення явищ сільської бідності та депривації ускладнюють процеси розвитку трудового потенціалу села. Внаслідок трансформації системи соціально-економічних відносин і поведінки сільського населення зазнало значних змін середовище трудової діяльності на селі.

Різні аспекти розвитку сільських територій та регулювання процесами формування та використання трудового потенціалу широко вивчається у дослідженнях вітчизняних вчених. Серед них: А.В.Базилюк, К.В.Васьківська, О.А. Грішнова, Т.А.Заяць, А.М. Колот, Г.І. Купалова, Е. М. Лібанова, В.В. Онікієнко, М.І. Пітюлич, І.Л. Петрова, П.Т. Саблук, У.Я. Садова, Л.К. Семів, О.У. Хомра, М.В. Шаленко, Л.Т. Шевчук, К.І. Якуба та інші.

Незважаючи на достатньо великий науковий інтерес до проблем формування і використання трудових ресурсів села і трансформації сільського ринку праці, недостатньо вивченими залишаються ці питання на регіональному рівні. Слід враховувати те, що кожен регіон є специфічним територіальним утворенням і в залежності від комплексу різноспрямованих чинників має свої, характерні для даного регіону проблеми, що потребують прийняття конкретних управлінських рішень. Інтерес до цієї проблематики пов'язаний також із відсутністю відповідей та реально діючих механізмів розв'язання проблем людини в сфері трудової діяльності на селі. Переважання сільськогосподарської праці, низький рівень соціально-економічного розвитку сільських територій, обмежений вибір видів діяльності, високий ступінь соціальної і професійної однорідності населення, великий вплив традицій, уповільнений темп життя і особливе психологічне навантаження сільського населення ускладнюють умови формування та використання трудового потенціалу сільських територій. Саме ці обставини зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, обґрунтування його мети і завдань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведене дисертаційне дослідження виконане в рамках науково-дослідних тем, які виконувалась у Львівському національному аграрному університеті, зокрема: “Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки АПК” (номер державної реєстрації 0100U002332), де автору належить обґрунтування напрямів підвищення рівня кадрового забезпечення аграрних підприємств, а також “Розробка організаційно-економічного механізму підвищення соціально-економічної ефективності функціонування агропромислового комплексу Західного регіону України” (номер державної реєстрації 0106U002073), в рамках якої дисертантом досліджувались проблеми розвитку трудового потенціалу села.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретичних і методичних основ дослідження особливостей розвитку трудового потенціалу сільських територій та розробка пропозицій з удосконалення управління цими процесами. Основними завданнями дослідження є:

– узагальнити теоретико-методологічні положення трудоресурсних досліджень та концептуальних засад розвитку трудового потенціалу сільських територій;

– дослідити чинники формування та використання трудового потенціалу сільських територій в сучасних умовах;

– висвітлити організаційно-економічні засади управління розвитком трудового потенціалу села;

– проаналізувати територіальні особливості формування і використання трудового потенціалу села;

– провести оцінку асиметричності сільського ринку праці;

– проаналізувати вплив шкільної і професійно-технічної освіти на формування трудового потенціалу сільських територій;

– дослідити проблеми підготовки вищою школою кадрового потенціалу села;

– визначити пріоритети збереження трудового потенціалу села;

– розробити рекомендації з інституційної підтримки розвитку трудового потенціалу сільських територій;

– обґрунтувати напрями покращення кадрового потенціалу села в умовах реформування агарної сфери.

Об'єктом дослідження є процеси формування та використання трудового потенціалу сільських територій.

Предметом дослідження є теоретико-методологічне та методичне обґрунтування процесів формування та використання трудового потенціалу сільських територій та їх оцінки.

Методологія і методика дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи стали фундаментальні економічні теорії, а також сучасні теоретичні розробки з проблем формування і функціонування ринку праці.

У роботі використано загальнонаукові методи пізнання: метод теоретичного узагальнення, аналізу і синтезу - для окреслення теоретичного підґрунтя дослідження трудового потенціалу та процесів регулювання його розвитку; економіко-статистичного аналізу - для дослідження особливостей формування та використання трудового потенціалу сільських територій; класифікації - для визначення видів асиметрії сільського ринку праці; економіко-математичного моделювання - для оцінювання рівня асиметрії сільського ринку праці регіонів України.

Інформаційною базою дослідження слугували праці українських та зарубіжних вчених з проблем сільського розвитку, законодавчі та нормативні акти України, Закони України і Постанови Кабінету Міністрів України, міжнародні угоди, законодавчі та нормативні акти з питань регіональної і міської політики, документи Європейської Комісії та Ради Європи, статистичні дані Держкомстату України, дані Головного управління статистики Львівської області.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у розв'язанні завдань з підвищення ефективності формування та використання трудового потенціалу сільських територій. Проведені дослідження дозволили отримати такі наукові результати:

Вперше:

– запропоновано класифікацію видів асиметричності сільського ринку праці та обґрунтовано методичний підхід до її оцінки на основі використання сукупності параметрів в розрізі структурної, ринкової, гендерної та соціально-демографічної асиметрії. Цей методичний підхід дозволяє оцінити особливості територіальної асиметрії сільського ринку праці України і може слугувати підставою для прийняття рішень в сфері державної регіональної політики;

Удосконалено:

– методологічні підходи до визначення сутнісних ознак середовища трудової діяльності сільських територій, під яким розуміється система історичних, природних, географічних, демографічних, духовних, політичних, соціальних та економічних характеристик розвитку сільських територій, які визначають умови формування та використання трудового потенціалу села;

– класифікацію чинників розвитку трудового потенціалу села, що включає процеси та явища трансформації сільської поселенської мережі, загострення демографічних диспропорцій сільського населення, поширення соціально-економічної депривації та асиметричності сільського ринку праці;

– цілі, завдання та заходи державної кадрової політики на селі в умовах реалізації концепції багатофункціонального розвитку сільських територій. Пріоритетними цілями визнано розвиток системи моніторингу і управління кадровим забезпеченням сільських територій, вдосконалення системи безперервної освіти та стимулювання закріплення на селі кваліфікованих кадрів;

Отримали подальший розвиток:

– пропозиції із подолання асиметричності сільського ринку праці засобами інституційного впливу, зокрема: підвищення ефективності діяльності Всеукраїнської асоціації сільських і селищних рад шляхом розвитку мережі її регіональних і місцевих представництв, надання інформаційно-консультативної допомоги її членам та розширення міжнародних зв'язків у сфері аграрного виробництва; зменшення податкового пресу на фонд оплати праці; посилення контролю за працедавцями з метою зменшення неформальної зайнятості; збільшення висококваліфікованої частки працюючих;

– напрями удосконалення державної політики збереження та відтворення трудового потенціалу сільських територій та інструменти її реалізації в сфері розбудови сільської інфраструктури, підтримки самозайнятості та несільськогосподарських видів діяльності, покращення інституційного середовища розвитку трудового потенціалу, підвищення якості освіти та профорієнтації сільської молоді, удосконалення системи охорони праці, розробки та реалізації кадрової політики на різних рівнях впливу.

Практичне значення отриманих результатів полягає у розробленні теоретико-методичних положень та рекомендацій, які слугуватимуть основою для вирішення проблем в сфері збереження трудового і кадрового потенціалу сільських територій, підвищення ефективності використання їх трудового потенціалу. Рекомендації автора розглянуті та прийняті для практичного використання Головним управлінням агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації (довідка №01-16/382 від 28.09.2009 р.). Практичні пропозиції дисертаційного дослідження використані Управлінням агропромислового розвитку Городоцької районної державної адміністрації (довідка №02-22/2347 від 18.09.2009 р.), а теоретико-методичні напрацювання автора використовуються у навчальному процесі Львівського національного аграрного університету, зокрема для викладання дисциплін: «Організація сільськогосподарського виробництва», «Планування діяльності підприємств» та «Проектування і прогнозування макроекономічних систем» (довідка № 01-28-02 від 15.09.2009 р.).

Особистий внесок автора. Сукупність отриманих наукових результатів дисертаційного дослідження, викладені у дисертації, отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й отримані результати дисертаційного дослідження доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях, методологічних семінарах: «Проблеми агропромислового комплексу України: стан і перспективи» (м. Львів, ЛСГІ, 1996р.), «Ринкова трансформація економіки АПК» (м. Харків, ХТУСГ, 2002р.); Міжнародному науково-практичному форумі «Теорія і практика розвитку АПК» (м. Львів, ЛДАУ, 2006р.), «Екологічні, економічні та технологічні аспекти використання земельних ресурсів» (м. Львів, ЛДАУ, 2007р.); «Перспективні напрями реформування фінансової системи України» (м. Львів, ЛДФА, 2007р.), а також апробовані у щорічних наукових звітах кафедри менеджменту організацій Львівського національного аграрного університету.

Публікації. Результати проведених досліджень опубліковані у 29 наукових працях загальним обсягом 6,23 друк. арк., в т.ч. 4,25 друк. арк. належать особисто автору, з них 23 статті опубліковані у наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 193 сторінки комп'ютерного тексту. Робота містить 9 таблиць, 34 рисунка і 5 додатків. Список використаних джерел нараховує 167 найменування на 16 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади формування і використання трудового потенціалу сільських територій” висвітлено концептуальні засади розвитку трудового потенціалу сільських територій, визначено чинники його формування та використання, розглянуто організаційно-економічні основи управління розвитком трудового потенціалу села.

Аналіз існуючих методологічних підходів трудоресурсної наукової школи до визначення змісту поняття «трудовий потенціал» засвідчив необхідність розмежування понять «трудовий потенціал сільських територій» і «трудовий потенціал аграрної сфери». З огляду на доцільність подолання галузевого підходу, трудовий потенціал сільських територій слід розглядати як частину цих територій, що охоплює все працездатне населення сільських поселень та його потенціал, який може бути використаний у трудовій діяльності.

В дисертації відзначено, що поняття «сільські території» використовується Організацією з економічного розвитку і співробітництва (ОЕСD), яка розглядає під сільськими територіями адміністративні одиниці місцевого рівня з густотою населення до 150 осіб на км² та країнами ЄС, де сільські території - це регіони рівня NUTS-3. Автор вважає, що сільські території - це складні соціально-економічні системи, які слід розглядати як поліелементні і поліфункціональні просторові утворення, поелементний склад яких може бути представлений у розрізі природної, економічної, соціально-демографічної і організаційно-управлінської складових.

На основі аналізу сутності понять «праця» і «трудова діяльність» у роботі подано визначення категорії «сільське середовище трудової діяльності» під яким розуміється якісна характеристика умов реалізації трудового потенціалу, що дозволяє розглядати в комплексі сукупність елементів сільського середовища, які впливають на трудову діяльність населення та чинники розвитку трудового потенціалу. Застосовуючи даний підхід до розуміння особливостей розвитку сільських територій доведено, що трудова діяльність формується за умов поєднання процесу (виду) діяльності і трудового потенціалу, як економічного ресурсу територій.

В процесі трудової діяльності трудовий потенціал реалізується в контексті наступних функцій: виробничої, комунікативної, адаптаційної, перетворюючої, стабілізуючої, стратифікуючої і синтезуючої. Окреслені вище функції трудового потенціалу пов'язані із його структурними компонентами (рис. 1).

В процесі дослідження чинників формування та використання трудового потенціалу сільських територій проаналізовано особливості трансформації сільської поселенської мережі, головною ознакою якої є знелюднення і деградація сіл. Загалом, динаміка змін у системі розселення протягом 1998-2007 рр. засвідчила наявність двох протилежних тенденцій: зменшення питомої ваги чисельності сільського населення за умов кількості сільських населених пунктів та зростання міського населення при збільшенні кількості міських населених пунктів.

Аналізуючи особливості відтворювальних процесів у розвитку трудового потенціалу сільських територій доходимо висновку, що демографічна ситуація на селі є першочерговим базисом усіх соціально-економічних диспропорцій. Ознаками загострення демографічних диспропорцій в Україні є: зменшення протягом 1991- 2007 років чисельності сільського населення на 11,8% та скорочення природного приросту населення; підвищення рівня старіння населення і, як наслідок, збільшення демографічного навантаження на осіб працездатного віку; порушення статевого співвідношення сільського населення внаслідок переважання чисельності жінок над чоловіками; зростання міграційної активності сільського населення, здебільшого молоді.

В роботі обґрунтовано, що наслідком соціальних диспропорцій у розвитку українського села є розвиток явища соціально-економічної депривації, тобто скорочення або позбавлення населення можливостей задоволення їх соціальних та економічних потреб. Виникнення депривації сільського населення в Україні зумовлене: скороченням сільського виробництва, що призвело до зменшення кількості робочих місць на селі та ліквідації роботодавців внаслідок реформування колективних сільськогосподарських підприємств; обмеженими можливостями працевлаштування і, як наслідок, поширення трудової міграції сільських мешканців; руйнуванням традиційного укладу життя та переходом до натурального господарства; скороченням сільського населення та демографічною кризою на селі, наслідком чого є ліквідація сільських населених пунктів (якщо у 2001 році їх було 28621, то у 2008 р. -28504 од.); згортанням соціальних програм розвитку села та інверсією соціальної організації сільських громад; руйнуванням соціальної інфраструктури на селі, що мінімізує набір соціально-побутових послуг за місцем проживання; недостатньою розвиненістю транспортних комунікацій у сільській місцевості та високою вартістю транспортних послуг, що обмежує можливості трудової мобільності сільського населення; низьким рівнем оплати праці в аграрному секторі економіки тощо.

Вагомим чинником, що впливає на розвиток трудового потенціалу визнано погіршення соціального самопочуття сільського населення, тобто його соціально-психологічного та психологічно-емоційного стану. Погіршення якості соціального мікроклімату на селі пов'язане із невпевненістю населення у завтрашньому дні та емоційним напруженням. Сьогодні сільські мешканці найбільш ефективно використовують внутрішні ресурси самовиживання і несуть повну відповідальність за господарські, виробничі і фінансові результати своєї діяльності. За цих обставин виробляються нові принципи взаємодії сільських домогосподарств, сільськогосподарських підприємств і сільських громад загалом.

Аналіз тенденцій розвитку сільського ринку праці проведено з позиції оцінки його асиметричності (структурної, ринкової, інформаційної, гендерної, територіальної і соціально-демографічної). Висвітлення особливостей їх прояву дозволяє комплексно оцінювати негативні явища у розвитку трудового потенціалу села і визначати пріоритетність розв'язання територіальних, демографічних, соціальних та економічних проблем розвитку сільських територій.

У розвитку трудового потенціалу сільських територій важливу роль відіграє державне регулювання, яке є напрямом як регіональної, так і аграрної політики. Досвід країн ЄС засвідчує необхідність проведення політики підтримки розвитку сільських територій на засадах інтегрованого розвитку і координації аграрної політики та політики розвитку сільських територій. Така політика передбачає запровадження комплексу заходів з підтримки уразливої категорії сільських населених пунктів, державної аграрної політики щодо створення робочих місць на селі та стимулювання розвитку сільського господарства. Сучасна державна політика розвитку сільських територій України має також концентруватись на реалізації заходів, спрямованих на: розробку та обґрунтування пропозицій щодо нормативних показників соціально-економічного розвитку сільських територій; визначення засад здійснення ефективної сучасної державної регіональної політики на основі інтеграції горизонтальних та вертикальних підходів до розвитку сільської поселенської мережі; визначення пріоритетів розвитку сільських територій.

З метою виявлення проблем інституційного забезпечення державної політики розвитку сільських територій в роботі охарактеризована нормативно-законодавча база та досліджено особливості діяльності ряду інституцій: Департаменту розвитку сільських територій та Міжвідомчої координаційної ради з питань розвитку сільських територій.

У другому розділі “Дослідження процесів формування і використання трудового потенціалу сільських територій” проведено аналіз регіональних особливостей використання трудового потенціалу сільських територій та здійснено оцінку асиметричності сільського ринку праці регіонального рівня, проаналізовано проблеми формування кадрового потенціалу села.

В процесі міжрегіональних порівнянь особливостей використання трудового потенціалу сільських територій встановлено наступне:

1. Найбільша питома вага зайнятих у сільському господарстві характерна для Херсонської, Тернопільської, Кіровоградської, Волинської та Вінницької областей, а найнижча в Донецькій, Дніпропетровській, Харківській та Луганській областях. Така ситуація відображає спеціалізацію економіки вказаних регіонів. Подібною є ситуація у міжрегіональних порівняннях частки зайнятого сільського населення у сільському господарстві.

2. Протягом останніх років відбулись позитивні зрушення у віковій структурі зайнятого сільського населення. Так, найвищий рівень зайнятості сільського населення до 2006 року спостерігався у віковій групі від 40 до 49 років, а у 2006-2008 роках відбулась зміна тенденції і лідером у віковій структурі зайнятих стають особи у віці від 30 до 39 років. У 2008 році рівень зайнятості сільського населення зріс на 0,3%, а рівень безробіття зменшився на 0,07%. Найвищий рівень безробіття протягом усього досліджуваного періоду є характерним для вікової групи від 15 до 29 років. При цьому найменше можливостей працевлаштування у сільській місцевості у молоді та жінок.

3. Міграційний відтік сільського населення скоротився на 3,5%. Слід відмітити, що перевищення природних втрат населення сільських територій над механічним у 2008 році зросло до 5,2 разів, проти 4,7 у 2007 році. Якщо у 2007 році міжрегіональна міграція сільського населення перевищувала внутрішньорегіональну на 15,8%, то у 2008 році навпаки, внутрішньорегіональна перевищила міжрегіональну на 6,5%.

Позитивне сальдо міграції сільського населення спостерігалось лише в АР Крим, Дніпропетровській та Одеській областях. Найбільший відтік сільського населення сьогодні відбувається у Вінницькій, Чернігівській, Хмельницькій, Тернопільській і Львівській областях.

4. Попит на робочу силу у сільському господарстві складає лише 4,3 % від загальних обсягів попиту. Цей показник суттєво зменшується з року в рік. Найвищим він є переважно у регіонах з високим та низьким рівнем зайнятості у цій сфері. Йдеться про Донецьку, Дніпропетровську, Харківську області - де кількість зайнятих у сільському господарстві є найнижчою, а також регіонів із розвиненою аграрною сферою - АР Крим, Вінницька, Волинська області. Найменший попит на працівників сільського господарства характерний для Західних областей України.

5. Найбільшу кількість особистих селянських домогосподарств зафіксовано у Вінницькій (337,6 тис.од.), Львівській (306,7 тис.од.), Івано-Франківській (270,6 тис.од.) областях. При цьому за площею земельних ділянок домогосподарств, що використовуються для ведення особистого селянського господарства рейтинг регіонів є іншим. Найбільші площі земельних ділянок домогосподарств характерні для Львівської (195,1 тис. га), Волинської (184,5 тис. га) і Полтавської (166,5 тис.га) областей. Загалом, динаміка розвитку особистих селянських господарств у період 2007-2008 років характеризувалась зменшенням кількості господарств з 4,7 млн. до 4,6 млн.; зменшенням кількості господарств, які отримують худобу і птицю (на 134,7 тис. од.); зростанням кількості особистих господарств, які мають у приватній власності сільськогосподарську техніку на 11,8 од.; зменшенням площі земельних ділянок підсобних господарств для ведення особистого селянського господарства з 2965,0 тис.га до 2916,9 тис.га.; зростанням площі земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського господарства з 2705,3 тис. га до 2724,0 тис. га; зростанням площі земель взятих в оренду; зменшенням поголів'я великої рогатої худоби і свиней.

У якості узагальнюючого показника ефективності використання трудового потенціалу обрано показник ВВП в розрахунку на 1 зайнятого. Відзначимо, що цей показник протягом 2001-2008 років щорічно зростав. Зрозуміло, що така динаміка є наслідком щорічного зростання ВВП сільськогосподарського виробництва. Аналіз регіонального ВДВ сільськогосподарського виробництва у розрахунку на одного зайнятого дозволив виявити регіони лідери: Київська (27,6 млн. грн. на 1 особу), Дніпропетровська (19,3), Рівненська (19,3), Полтавська (15,8) і Запорізька (15,9) області. Для Херсонської (9,9), Закарпатської (9,7) і АР Крим (9,0) областей цей показник був найнижчим .

Для оцінки рівня асиметричності сільського ринку праці побудовано математичну модель у вигляді нормованої матриці спостережень, яка враховує всі види асиметрії. На основі розроблених симуляторів здійснено розрахунки нормованих середньоарифметичних оцінок та індексу асиметричності сільського ринку праці регіонів України (рис. 2).

Рис. 2. Індекс асиметричності сільського ринку праці регіонів України

Найбільше значення індексу асиметричності сільського ринку праці зафіксовано в АР Крим, а найнижче - у Чернігівській області. Слід зазначити, що максимальний рівень асиметричності перевищує мінімальний у 5 разів. Високий індекс асиметричності сільського ринку праці АР Крим зумовлений найвищим рівнем асиметричності за показниками структурної, ринкової та соціально-демографічної асиметрії. Найнижчий рівень асиметричності сільського ринку праці у Чернігівській області пояснюється високою часткою працюючої молоді у загальній кількості найманих працівників та низькою часткою працюючих пенсіонерів у сільському господарстві. До того ж Чернігівська область займає третє місце за рівнем економічної активності працездатного сільського населення.

До групи регіонів з низьким рівнем асиметричності сільського ринку праці відносяться області, де переважає аграрна спеціалізація - Чернівецька, Тернопільська, Хмельницька, Запорізька, Житомирська, Миколаївська, Херсонська.

Проведені розрахунки індексу асиметричності регіонів України окрім загального уявлення про її рівень дозволяють виявити специфіку регіонів, тобто визначити який з видів асиметрії має найбільший вплив на сільський ринок праці певного регіону.

Отже, сучасна ситуація на сільських ринках праці є достатньо складною і суперечливою, що пов'язане із загальним станом української економіки та глибиною трансформаційних процесів у розвитку сільських територій.

Однією з проблем ефективності використання трудового потенціалу сільських територій сьогодні стає якість робочої сили, питання рівня кваліфікації кадрів. Тому в роботі проведено аналіз особливостей розвитку усієї освітянської вертикалі, від шкільної до вузівської. Аналіз особливостей розвитку шкільної освіти на селі дозволив обґрунтувати причини зниження якості освіти в сільських школах серед яких: застарілість матеріально-технічної бази, в т. ч. основних фондів та недостатній рівень забезпеченості комп'ютерною технікою, брак педагогічних кадрів та віддаленість шкіл від місця проживання школярів окремих сіл. Погіршення демографічної ситуації призвело до зменшення контингенту учнів і, відповідно, до скорочення навантаження вчителів. Як показало соціологічне опитування школярів сільських шкіл, до основних ціннісних орієнтирів учнів належать створення сім'ї, професійна кар'єра, належний рівень матеріального забезпечення. Найбільша частка опитаних учнів планують виїхати за кордон з метою працевлаштування та навчатись у ВНЗ. Причому фах - це здебільшого власний вибір абітурієнтів. Аграрна освіта цікавить лише 25% випускників шкіл. Невеликим попитом у випускників шкіл користуються робітничі професії. Близько 50% студентів професійно - технічних навчальних закладів - це соціально незахищені діти.

В результаті проведення аналізу мережі ПТНЗ в Україні з'ясовано, що ПТНЗ сільськогосподарського спрямування посідають друге місце у рейтингу цих освітніх закладів. Однак протягом останніх років відбувається скорочення учнів, що навчаються у цих освітніх закладах. Хоча сьогодні спостерігається тенденція до зростання ролі професійно-технічної освіти у наданні освітніх послуг незайнятому населенню, однак це не стосується безробітного сільського населення.

Аналіз особливостей підготовки вищою школою, зокрема аграрною, кадрового потенціалу села, дозволив виявити комплекс проблем, що потребують вирішення. Це стосується, насамперед: невідповідності пропозицій спеціальностей потребам ринку праці, низького рівня практичної підготовки спеціалістів, зменшення кількості студентів, що навчаються за напрямом сільське господарство, необхідності формування якісного контингенту студентів, особливо технічного спрямування. З метою визначення професійних планів студентської молоді було проведено соціологічне опитування випускників ЛНАУ різних спеціальностей. Отримані результати опитувань засвідчують, що обранню аграрного вузу сприяв нижчий конкурс, порівняно низька оплата навчання, наявність пільг та відстрочка від армії. Менше 20% опитаних засвідчили бажання працювати за фахом. Переважна частина випускників усвідомлює складність працевлаштування за фахом і не розраховують лише на власні знання і можливості. Така ситуація свідчить про необхідність зменшення відірваності навчального процесу від виробництва, посилення орієнтації абітурієнтів на затребувані на селі професії та зростання попиту на молоді кваліфіковані кадри.

Отже, освіта сьогодні повинна враховувати не тільки сучасні тенденції розвитку сільських територій, а й працювати на перспективу.

У третьому розділі “Напрями удосконалення регулювання розвитку трудового потенціалу сільських територій” визначені стратегічні пріоритети збереження трудового потенціалу сільських територій, подано пропозиції щодо інституційної підтримки розвитку трудового потенціалу сільських територій та окреслено шляхи покращення кадрового забезпечення села.

Подальші кроки на шляху розвитку трудового потенціалу пов'язані з проблемою його збереження. Її розв'язання вимагає вдосконалення соціально-трудової політики держави і розроблення відповідного механізму зорієнтованого на пошук шляхів і способів пом'якшення наслідків демографічної кризи, яка вже призводить до скорочення трудових ресурсів та розбалансованості соціально-економічного середовища, ринку праці і сфери освітніх послуг, сприяє поширенню структурного безробіття та неадекватної зайнятості сільського населення. Збереження і розвиток трудового потенціалу України слід розглядати як одне із завдань забезпечення її сталого розвитку і стратегічно важливий напрямок забезпечення національної безпеки.

У роботі визначено завдання, принципи та цілі управління процесом управління збереженням трудового потенціалу села. До головних завдань системи управління людськими ресурсами належать: забезпечення підприємств кваліфікованими кадрами; створення необхідних умов для ефективного використання знань, навичок і досвіду працівників; удосконалення системи оплати праці і мотивації; підвищення задоволеності працею всіх категорій персоналу; надання працівникам можливостей для розвитку, підвищення кваліфікації і професійного росту; стимулювання творчої активності; формування і збереження сприятливого морально-психологічного клімату; удосконалення методів оцінки персоналу.

Проведені дослідження засвідчили, що система управління збереженням трудового потенціалу сільських територій має включати сукупність заходів державного, регіонального і місцевого рівнів, спрямованих на подолання асиметричності сільського ринку, оздоровлення демографічної ситуації, фінансової підтримки аграрного сектору економіки, розширення підприємницької діяльності, розвиток самозайнятості сільського населення, диверсифікацію трудової діяльності, подолання бідності та вдосконалення соціальної політики загалом. В роботі представлено концептуальну схему стратегічного управління розвитком трудового потенціалу села, що містить ринкові та соціальні механізми управління розвитком трудового потенціалу села на різних рівнях влади. Так, подолання бідності сьогодні є чи не найважливішою метою діяльності влади у сільській місцевості. До заходів, що сприятимуть підвищенню доходів сільського населення слід віднести: розвиток багатопрофільної кооперації на селі, яка б сприяла збуту сільгосппродукції, що виробляється дрібними сільгоспвиробниками, забезпеченню доступу до фінансових ресурсів шляхом створення сільських кредитних кооперативів, а також покращення надання спеціалізованих послуг власникам особистих підсобних господарств; розвиток приватно-державного партнерства з метою встановлення працівникам сільськогосподарських підприємств мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму.

Серед напрямів соціальної політики, спрямованих на підтримку добробуту сільського населення, подолання негативних соціальних явищ на селі, пріоритетними слід вважати:

– проведення політики соціального захисту населення на основі принципів, положень та концепцій Міжнародної організації праці, які визнані в Україні;

– адаптація пропозиції робочої сили до попиту на неї у кількісному та якісному відношеннях за допомогою державного регулювання: підготовка та перепідготовка кадрів, створення нових робочих місць, сприятлива податкова та кредитна політика для підприємств, які їх надають (активні форми соціальної політики);

– забезпечення грошових виплат та компенсації найменш соціально захищеним верствам населення (пасивні форми соціальної політики);

– удосконалення молодіжної політики, яка б покращила соціально-економічний стан сільської молоді.

Напрями подолання асиметричності сільського ринку праці в роботі пропонуються відповідно до виявлених у дослідженні видів асиметрії і передбачають комплекс інституційно-правових, інституційно-економічних та інституційно-організаційних заходів, формування та провадження виваженої державної політики з регулювання сільських ринків праці як на національному, так й на регіональному рівнях, а також зміну суті економічних відносин роботодавець - працівник. Інститути, що формують інституційне середовище розвитку трудового потенціалу села, формують цілісну систему, ядро якої створюють базові інститути - влада, власність, праця. Разом із допоміжними інститутами, такими як сім'я, підприємництво, право, мораль, наука, освіта та ін. базові інститути формують інституційне середовище.

Інституційно-ринкова підтримка сільського ринку праці полягає у забезпеченні гармонійної взаємодії ринкових та державних інститутів на основі використання двох основних регуляторів - ринку і плану, підвищення інституційної спроможності аграрної сфери шляхом використання зарубіжного регуляторного досвіду, в першу чергу через співробітництво із інституціями ЄС.

Регулювання процесів розвитку трудового потенціалу села має здійснюватись за умов реалізації заходів з покращення кадрового забезпечення агропромислового комплексу і соціально-побутової інфраструктури села. Основними цілями державної кадрової політики на селі сьогодні мають стати: розвиток системи моніторингу і управління кадровим забезпеченням сільських територій; вдосконалення системи неперервної освіти, в т.ч. аграрної; стимулювання закріплення кваліфікованих кадрів на селі; удосконалення системи охорони праці з урахуванням міжнародних стандартів.

Відзначаючи важливість участі регіональної і місцевої влади у вирішенні кадрових проблем на селі, визначено сфери та засоби їх впливу та запропоновано напрями діяльності влади в контексті реалізації регіональних програм підготовки кадрів. Цей блок пропозицій доповнено обґрунтуванням особливостей і цілей кадрової політики підприємств та окреслено шляхи їх досягнення.

На збагачення кадрового потенціалу села позитивний вплив матиме реалізація в Україні запропонованого Європейським Союзом нового підходу до розвитку сільських територій, що пов'язаний з багатофункціональним розвитком села. Перехід на багатофункціональний розвиток села дозволить розглядати його проблеми не тільки у ракурсі розвитку аграрного виробництва, а й у площині суспільного розвитку та збереження навколишнього природного середовища. Цей новий підхід призведе до урізноманітнення професійного складу зайнятого сільського населення, освоєння сільськими територіями нових функцій.

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота спрямована на розв'язання важливої науково-практичної проблеми формування та використання трудового потенціалу сільських територій. Виконане дослідження дало змогу дійти таких висновків.

1. За роки незалежності в Україні відбулись кардинальні зміни у розвитку економіки та в соціальній сфері, які безпосередньо торкнутись людини, умов її праці і життя. Українське село зазнало реформаційних впливів, що призвели до зміни традиційного укладу життя сільського мешканця. На основі проведення аналізу еволюційних змін в понятійно-термінологічному апараті трудоресурсної наукової школи у роботі зазначається, що трудовий потенціал сільських територій формується та розвивається у певному середовищі, яке згідно ресурсно-функціонального підходу слід розглядати не лише як проблемні території, а як території із значним потенціалом, який має бути раціонально використаним.

2. Здійснено класифікацію чинників формування та використання трудового потенціалу сільських територій, які згруповані наступним чином: зовнішні чинники, тобто середовище у якому розвивається трудовий потенціал; саморегулюючі механізми ринків праці, освітніх послуг та ін.; чинники державного регулювання процесів формування та використання трудового потенціалу. На розвиток трудового потенціалу села мають вплив процеси та явища трансформації сільської поселенської мережі, загострення демографічних диспропорцій, соціально-економічної депривації, погіршення соціально-психологічного і психологічно-емоційного стану сільського населення, асиметричності сільського ринку праці.

3. Державне регулювання розвитку сільських територій повинно здійснюватись у площині реалізації регіональної та аграрної політики. Політика розвитку сільських територій і сільського господарства розпочалась в Україні із розгортання системи підтримки уразливої категорії сільських населених пунктів і продовжилась заходами державної аграрної політики щодо створення робочих місць на селі та стимулювання розвитку сільського господарства. Сьогодні пріоритетами державної політики підтримки розвитку сільських територій визнано розбудову сільської інфраструктури, розвиток самозайнятості та несільськогосподарських видів діяльності, вдосконалення кадрової політики та паспортизацію сільських населених пунктів.

4. Проведені міжрегіональні порівняння за показниками питомої ваги зайнятих у сільському господарстві, попиту на робочу силу у сільському господарстві регіонів вказують на необхідність здійснення комплексного оцінювання рівня асиметричності сільського ринку праці регіонів України. Запропонована система параметрів засвідчила значну диференціацію регіонів за вказаним індексом та виявила у якому регіоні який вид асиметрії є найбільш характерним.

5. Аналіз особливостей розвитку шкільної освіти на селі дозволив обґрунтувати причини зниження якості освіти в сільських школах, а саме: застарілість матеріально-технічної бази, в т. ч. основних фондів та недостатній рівень забезпеченості комп'ютерною технікою, брак педагогічних кадрів та віддаленість шкіл від місця проживання школярів окремих сіл. Розвиток професійно-технічної освіти, зокрема сільськогосподарського спрямування потребує оптимізації мережі ПТНЗ, посилення зв'язків з аграрними підприємствами, підвищення іміджу цих освітніх закладів. У формуванні вищою аграрною школою кадрового потенціалу села існує комплекс проблем, що потребують вирішення: невідповідність пропозицій спеціальностей потребам ринку праці, низький рівень практичної підготовки спеціалістів, зменшення кількості студентів, що навчаються за напрямом сільське господарство, формування якісного контингенту студентів, особливо технічного спрямування. Покращення функціонування закладів освіти різних рівнів акредитації сприятиме підвищенню якості кадрового забезпечення аграрної сфери та сільських територій загалом.

6. В умовах скорочення державного замовлення на випуск спеціалістів різних сфер доцільно зберегти обсяги державного замовлення на підготовку спеціалістів сільськогосподарського виробництва і для сільських установ освіти, медичних установ, підготовку кадрів інших професій, які мають попит на сільському ринку праці. Провідною регуляторною інституцією, що впливає на зміни у сфері зайнятості сільського населення України є Державна служба зайнятості. Для активізації діяльності даної інституції необхідно реалізувати комплекс заходів з розвитку перепідготовки та професійної освіти сільських безробітних до якого залучити профільні навчальні заклади вищої та середньої спеціальної освіти, сформувавши у них маркетингові центри сільських ринків праці та відділи працевлаштування випускників.

7. Активізація соціально-економічного розвитку сільських територій, подолання негативних явищ, що склалися на сільських ринках праці потребує координування та об'єднання зусиль представників сільських громад на загальнонаціональному рівні. Активну позицію тут має зайняти Асоціація сільських і селищних рад, яка потребуватиме розвитку інформаційно-організаційного забезпечення, формування представництв на місцях та інституційно-правового регулювання своєї координаційної діяльності.

8. Управління збереженням та примноженням трудового потенціалу сільських територій має стати багатоцільовим соціально-економічним процесом, який слід розглядати і як основу ресурсного нагромадження, і як метод регулювання трудової діяльності населення з метою підвищення трудової мобільності сільського населення і усунення кадрових дисбалансів.

Список опублікованих праць за темою дисертації Публікації у фахових виданнях

Міга В.К. Ефективність структурної перебудови у сільськогосподарському виробництві / Б. В. Більський, В. К. Міга // Економічний вісник: [зб. наук. праць]. - Львів: ЛСГІ, 1995. - № 1. - С.46-48. Особистий внесок здобувача: висвітлена методика дослідження.

Міга В.К. Формування нових організаційно-виробничих структур в процесі роздержавлення і приватизації сільськогосподарських підприємств / В. К. Міга // Збірник наукових праць Львівського сільськогосподарського інституту. - Львів, 1996. - С. 50-57.

Міга В.К. Використання трудових ресурсів і формування ринку праці в сільському господарстві / В. К. Міга // Економічний вісник: [ зб. наук. праць]. - Львів: ЛСГІ, 1996. - № 2. - С. 138-140.

Міга В.К Соціально-трудовий потенціал фермерської сім'ї / Б. В. Більський, В. К. Міга // Економічний вісник: [зб. наук. праць ]. - Львів: ЛСГІ, 1997. - № 3. - С.32-34. Особистий внесок здобувача: обгрунтовано основні положення дослідження.

Міга В.К. Проблеми використання жіночої праці в сільському господарстві Львівської області / В.К. Міга // Економічний вісник: [зб. наук. праць ]. - Львів: ЛСГІ , 1997. - № 3. - С. 137-140.

Міга В.К. Трудовий потенціал села і формування ринку праці / В. К. Міга // Вісник Львівського державного аграрного університету: [ зб. наук. праць ]. - Львів: ЛДАУ, 1998. - № 4. - С. 190-193.(Серія: економіка АПК).

Міга В.К. Міграційні процеси та їх вплив на використання трудового потенціалу села / Н. І. Михалюк, В. К. Міга // Вісник Львівського державного аграрного університету: [ зб. наук. праць ]. - Львів: ЛДАУ, 1999. - № 5. - С. 123 - 125. (Серія: економіка АПК). Особистий внесок здобувача: опрацьовано статистичний матеріал і дано його обгрунтування.

Міга В. К. Основні закономірності формування ринку праці в аграрному секторі Львівської області / В. К. Міга // Вісник Львівського державного аграрного університету: [ зб. наук. праць ]. - Львів: ЛДАУ, 1999. - № 6. - С. 119-122. (Серія: економіка АПК).

Міга В.К. Зайнятість населення в системі ринку праці / Б. В. Більський, В. К. Міга // Вісник Львівського державного аграрного університету: [ зб. наук. праць ]. - Львів: ЛДАУ, 2000. - № 7(1). - С. 134-137. (Серія: економіка АПК). Особистий внесок здобувача: висвітлена методика, проведені дослідження і зроблені висновки.

Міга В. К. Трудовий потенціал аграрного сектора та проблеми ринку робочої сили на селі / В. К. Міга // Вісник Львівського державного аграрного університету: [ зб. наук. праць ]. - Львів: ЛДАУ, 2000. - №7(1). - С.145-149. (Серія: економіка АПК).

Міга В.К. Використання трудових ресурсів та формування ринку праці в аграрній сфері АПК Львівської області / Б. В. Більський, В. К. Міга // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проблеми розвитку виробництва та інноваційної діяльності : [зб. наук. праць] / НАН України ІРД. - Львів, 2000. - Вип. 19. - С. 66-77.Особистий внесок здобувача: опрацьовано результати дослідження.

Міга В. К. Особливості мотивації праці у сільському господарстві / В. К. Міга // Вісник Львівського державного аграрного університету: [ зб. наук. праць ]. - Львів: ЛДАУ, 2001. - № 8. - С. 413-419. (Серія: економіка АПК).

Міга В. К. Вплив деяких чинників на формування робочої сили / В. К. Міга // Вісник Львівського державного аграрного університету: [ зб. наук. праць ]. - Львів: ЛДАУ, 2002. - № 9. - С. 327-331. (Серія: економіка АПК).

Міга В. К. Теоретичне обґрунтування показників регулювання використання трудових ресурсів / В. К. Міга // Вісник Львівського державного аграрного університету: [ зб. наук. праць ]. - Львів: ЛДАУ, 2003. - №10(1). - С. 252-256. (Серія: економіка АПК).

Міга В.К. Прогноз зайнятості населення у сільському господарстві / Прокопишак К. В., Лавренюк Н. І., Міга В. К. // Вісник Львівського державного аграрного університету: [ зб. наук. праць ]. - Львів: ЛДАУ, 2004. - №11(2). - С. 197-200. (Серія: економіка АПК). Особистий внесок здобувача: спрогнозовано зайнятість у сільському господарстві.

Міга В.К. Безробіття - новостворена категорія у структурі трудових ресурсів сільської місцевості / Б. В. Більський, В. К. Міга // Збірник наукових праць Луганського національного університету ; за ред. В. Г. Ткаченко. - Луганськ, 2004. - № 38(50). - С. 186-189. (Серія: економічні науки) . Особистий внесок здобувача: здійснено аналіз особливостей сільського безробіття.

Міга В. К. Зайнятість та інвестиційні процеси в Україні / В. К. Міга // Вісник Львівського державного аграрного університету: [ зб. наук. праць ]. - Львів: ЛДАУ, 2005. - № 12. - С. 434-437. (Серія: економіка АПК).

Міга В.К. Національне приватне підприємство у Галичині 20-30 рр. ХХ ст. / Н. І. Михалюк, В. К. Міга // Вісник Львівського державного аграрного університету: [ зб. наук. праць ]. - Львів: ЛДАУ, 2006. - № 13. - С.84-87. (Серія: економіка АПК). Особистий внесок здобувача: розглянуто приватні підприємства у Галичині.

Міга В.К. Теоретичні основи розвитку сільських територій / [Прокопишак К., Колач С., Міга В. та ін.] // Вісник Львівського державного аграрного університету: [ зб. наук. праць ]. - Львів: ЛДАУ, 2006. - № 13. - С. 539-545. (Серія: економіка АПК). Особистий внесок здобувача: досліджено чинники використання трудового потенціалу сільських територій.

Міга В.К. Особливості реалізації механізму соціального захисту сільського населення / В. К. Міга, І.М. Дроздяк // Збірник наукових праць Луганського національного університету ; за ред. В. Г. Ткаченко. - Луганськ, 2006. - № 62(85). - С. 49-52. (Серія: економічні науки) . Особистий внесок здобувача: згруповано основні чинники захисту сільського населення.

Міга В. К. Ринок праці: сучасний стан і шляхи реформування / В. К. Міга // Вісник Львівського державного аграрного університету: [ зб. наук. праць ]. - Львів: ЛДАУ, 2006. - №14(2). - С.229-231. (Серія: економіка АПК).

Міга В. К. Ринок праці в Україні: аналіз стану, тенденції розвитку та заходи щодо його реформування / В. К. Міга, О. В. Міга // Вісник Львівського державного аграрного університету: [ зб. наук. праць ]. - Львів: ЛДАУ, 2008. - № 15. - С. 549-553. (Серія: економіка АПК). Особистий внесок здобувача: запропоновано заходи щодо покращення використання трудових ресурсів села.

Міга В.К. Асиметричність сільського ринку праці в системі чинників розвитку трудового потенціалу сільських ТСС / В. К. Міга // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Стратегії розвитку регіонів : методологія розробки, механізми реалізації : [зб. наук. праць] / НАН України. ІРД ; редкол.: Є.І.Бойко (відп.ред.). - Львів, 2008. - Вип.2 (70). - С.174-190.

В інших виданнях:

Міга В. К. Особливості формування організаційно-виробничих структур в процесі приватизації у сільському господарстві / В. К. Міга // Проблеми агропромислового комплексу України: стан і перспективи : матеріали наук. конф. - Львів : ЛСГІ, 1996. - С. 160-161.

Міга В.К. Формування ринку праці в аграрному секторі АПК / Б. В. Більський, В. К. Міга // Ринкова трансформація економіки АПК. Соціально-економічні проблеми розвитку села : матеріали наук.-прак. конф. - Ч. 1. - Харків, 2002. - С. 159-162.

Міга В. К. Основні чинники мотивації аграрної праці в приватних підприємствах / В. К. Міга // Теорія і практика розвитку АПК : Міжнар. наук.-прак. форум, 19-20 верес. 2006 р. - Т. 1. - Львів : ЛДАУ, 2006. - С. 344 -347.

Міга В.К. Демографічні особливості сільського населення та стан соціальної інфраструктури на селі / Н. І. Михалюк, В. К. Міга // Аграрна політика в умовах ринкової трансформації економіки агропромислового комплексу України : [монографія] ; відп. ред. П. С. Березівського. - Львів : ЛДАУ, 2006. - С. 153-164. Особистий внесок здобувача: проаналізована роль соціальної інфраструктури на селі.

...