Технології стратегічного планування діяльності машинобудівних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Стратегічне планування є невід'ємною складовою системи менеджменту підприємств, оскільки воно дозволяє обґрунтовано обрати вектор майбутнього розвитку, забезпечивши можливість довготривалого успішного функціонування; створює умови для пристосування до змін, що постійно відбуваються у мінливому та непередбачуваному середовищі; забезпечує ефективний та цільовий розподіл ресурсів; мінімізує можливі ризики діяльності, прораховуючи у складених стратегічних планах можливі варіанти розвитку подій та моделюючи майбутню ситуацію тощо.

На більшості вітчизняних машинобудівних підприємств стратегічне планування носить формальний характер, здійснюється необґрунтовано та непослідовно, часто не враховує фактори динаміки та ризику, не спрямовується на досягнення конкретних цілей, не сприймається керівниками як передумова успішного функціонування та розвитку. Підприємства, які попри всі складнощі все-таки намагаються здійснювати стратегічне планування, часто зустрічаються із такими проблемами: необґрунтованість вибору технологій стратегічного планування; вибір неадекватних для конкретного підприємства інструментів стратегічного планування; відсутність дієвих систем оцінювання ефективності досягнення стратегій, на підставі яких можна було б робити висновки про правильність прийнятих управлінських рішень щодо вибору стратегій діяльності, а також визначати потребу у здійсненні відповідних коректив; невизначеність складу показників діяльності підприємства, які доцільно планувати у стратегічному розрізі тощо. Необхідність вирішення вищезазначених проблем зумовлює актуальність дослідження.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретичних та прикладних засад формування і розвитку технологій стратегічного планування діяльності машинобудівних підприємств. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішити у роботі такі завдання:

- уточнити категорійний апарат у сфері стратегічного планування;

- розвинути класифікації технологій стратегічного планування та факторів, що визначають їх вибір;

- розробити методичні положення щодо аналізування діючих на вітчизняних машинобудівних підприємствах технологій стратегічного планування на засадах використання інструментів оцінювання ємності поширення стратегічного планування;

- удосконалити послідовність типової технології стратегічного планування шляхом її уніфікації, характеристики змістового наповнення етапів, визначення тривалості перебігу кожного з них;

- розвинути змістове наповнення окремих етапів технології стратегічного планування в контексті розроблення виробничих стратегій машинобудівних підприємств;

- удосконалити систему показників оцінювання ефективності досягнення стратегій машинобудівних підприємств.

1. Теоретико-прикладні засади розроблення технологій стратегічного планування діяльності машинобудівних підприємств

Уточнено категорійний апарат основних понять за технологіями стратегічного планування; розвинено класифікації технологій стратегічного планування та факторів, що визначають їх вибір з метою виокремлення усього спектру різновидів технологій стратегічного планування за низкою істотних та незалежних ознак.

На основі аналізування опрацьованих за темою дослідження літературних джерел сформульовано трактування поняття „технологія стратегічного планування” як послідовність етапів розроблення стратегічних планів підприємства, що передбачає деталізацію операцій кожного етапу та його ресурсне забезпечення. Результативність перебігу процесу стратегічного планування зумовлює технологія його здійснення, яка має відповідати певним визначеним вимогам з метою забезпечення адаптованості, адекватності та дієвості розроблених на її основі стратегічних планів.

Технології стратегічного планування відрізняються між собою за основними вимогами, етапами, процедурами здійснення та іншими характерними ознаками стратегічного планування діяльності підприємств. На підставі аналізу практичних матеріалів з'ясовано, що існують значні труднощі пов`язані із вибором технологій стратегічного планування, які б враховували специфіку та особливості функціонування окремо взятого конкретного підприємства. Оскільки в наукових працях розглядаються окремі види технологій планування, але не сформовано їхньої класифікації, немає системності у їх розкритті та використанні, то з метою забезпечення всебічного дослідження і вивчення видів технологій стратегічного планування було розвинуто їхню класифікацію за такими ознаками: об`єктом стратегічного планування, вхідною базою стратегічного планування, рівнем ієрархічності стратегічного планування, порядком розроблення стратегічних планів, рівнем пристосування стратегічного планування до змін середовища функціонування, рівнем автоматизації, інструментарієм (рис. 1).

Обґрунтованість вибору певного виду технології стратегічного планування діяльності підприємства визначається переліком факторів, які зумовлюють цей вибір. До таких факторів належать: стабільність ринкової кон`юнктури, масштаби діяльності підприємства, життєвий цикл підприємства, рівень розвитку стратегічного планування на підприємстві, особливості організаційної структури управління, рівень централізації управління на підприємстві, рівень диверсифікації діяльності підприємства, кваліфікація та компетентність працівників, які працюють у сфері планування, рівень автоматизації тощо.

Огляд та аналізування опрацьованих за темою дослідження матеріалів дозволив сформувати перелік основних принципів формування та реалізації технологій стратегічного планування діяльності машинобудівних підприємств, а саме: принципи безперервності, послідовності, системності, координації, гнучкості, участі, оптимальності, динамічності, адекватності.

2. Аналізування стану діючих технологій стратегічного планування діяльності машинобудівних підприємств

Розроблено методичні положення щодо аналізування діючих на вітчизняних машинобудівних підприємствах технологій стратегічного планування на засадах використання інструментів оцінювання ємності поширення стратегічного планування; на їх основі досліджено чинні на машинобудівних підприємствах технології стратегічного планування, здійснено ретельний аналіз результатів проведеного дослідження на підставі оцінювання достовірності отриманих результатів.

Дослідження технологій стратегічного планування здійснювалось за допомогою інструментів оцінювання ємності поширення стратегічного планування на вітчизняних машинобудівних підприємствах, що передбачає використання способів та прийомів оцінювання місткості та розповсюдження стратегічного планування на підприємствах. В межах цього проводилось стандартизоване опитування експертів - менеджерів вищого рівня управління, оскільки визначенням та розробленням курсу розвитку підприємства з метою реалізації його сформованої місії та досягнення визначених цілей займається зазвичай вище керівництво.

Відповідно до розроблених методичних положень щодо аналізування технологій стратегічного планування на вітчизняних машинобудівних підприємствах основними напрямами дослідження стратегічного планування є: наявність стратегічного планування на підприємстві; його об`єкти та суб`єкти; причини здійснення та результати; рівень централізації та автоматизації; період, на який розробляються стратегічні плани; особливості та порядок їх розроблення; стратегічні показники, що плануються; рівень пристосування технології стратегічного планування до змін середовища функціонування підприємства; вхідна база для планування; інструменти стратегічного планування тощо.

Результати проведеного дослідження технологій стратегічного планування діяльності 111 машинобудівних підприємств Львівської області (ЗАТ „Автонавантажувач”, ВАТ „Львівський локомотиворемонтний завод”, ТВП „Львівський Автонавантажувач”, ВАТ „Металіст”, ВАТ „Галицький механічний завод”, ВАТ „Техінмаш”, ВАТ „Самбірський приладобудівний завод „Омега” та ін.) засвідчили, що стратегічне планування здійснюється на 72% досліджуваних вітчизняних машинобудівних підприємств; чітко окреслена та задекларована місія є лише у 46% досліджуваних підприємств; стратегічним плануванням на підприємствах займаються менеджери усіх рівнів управління; довгострокові цілі встановлюються у 80% підприємств (переважно у виробничій, інвестиційній, фінансовій та інноваційній сферах діяльності).

Стосовно пристосування до змін середовища функціонування діючі на досліджуваних машинобудівних підприємствах технології стратегічного планування є стабільними у 65% підприємств, гнучкими у 31% та неперервними у 4%. На більшості підприємств (71%) стратегічні плани формуються на основі результатів виконання попередніх планів; об'єктами стратегічного планування зазвичай є окремі проекти, програми та види діяльності. За результатами дослідження стратегічні плани в організаціях розробляються: з використанням стандартного програмного забезпечення (69%); з використанням спеціалізованого програмного забезпечення (18%); без використання програмного забезпечення, коли стратегії формуються у вигляді намірів на засадах колективного обговорення стратегічних можливостей підприємства (13%).

На підставі проведених досліджень установлено інструменти стратегічного планування, що найчастіше використовуються у практиці функціонування підприємств машинобудування: SWOT-аналіз, матриця „зростання - частка ринку” (BCG), матриця „привабливість - конкурентоспроможність”(GE/McKinsey), модель портфельного аналізу методом Shell - DPM, матриця фірми Arthur D. Little (ADL/LC), діловий комплексний аналіз (PIMS), матриця Ансоффа.

На основі проведеного дослідження виявлено показники, які найчастіше плануються на підприємствах у стратегічному розрізі (прибуток, рентабельність активів, коефіцієнт загальної ліквідності, фінансова стійкість, ринкова частка, темпи приросту продаж, інтегральний показник конкурентоспроможності, фондовіддача, трудомісткість, матеріаломісткість, фондомісткість, коефіцієнт оновлення основних засобів, продуктивність праці, коефіцієнт плинності кадрів, коефіцієнт відповідності кваліфікації робітників ступеню складності виконуваних ними робіт, витрати на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів, витрати за напрямами інноваційної діяльності підприємства тощо). У табл. 1 наведено вищезазначені показники діяльності на прикладі окремих вітчизняних машинобудівних підприємств.

Таблиця 1. Показники діяльності, що формуються у стратегічному розрізі (на прикладі окремих вітчизняних машинобудівних підприємств, станом на 2008 р.)

Результати виконання стратегічних планів є підставою для покарання чи стимулювання менеджерів та інших працівників лише на 20% досліджуваних підприємств.

Стан виконання стратегічних планів на більшості досліджуваних підприємств (59%) контролюється директором, заступником директора з економіки (31%), начальником планово-економічного відділу (7%), головним економістом (3%).

3. Удосконалення технологій стратегічного планування діяльності машинобудівних підприємств та оцінювання їх ефективності

Запропоновано уніфіковану послідовність типової технології стратегічного планування, розкрито змістове наповнення її етапів та визначено їх тривалість; запропоновано методичні рекомендації з обґрунтування вибору виробничих стратегій для машинобудівних підприємств; розроблено систему показників оцінювання ефективності досягнення стратегій підприємств.

На основі проведених досліджень запропоновано уніфіковану послідовність етапів технології стратегічного планування. З огляду на результати досліджень технологій стратегічного планування, діючих на вітчизняних машинобудівних підприємствах, обґрунтовано тривалості етапів типової технології стратегічного планування для великих та середніх підприємств. На малих підприємствах процес стратегічного планування триває значно оперативніше через невелику кількість ланок взаємодії та високий рівень відповідальності керівників, які переважно є власниками підприємств.

Відображення етапів уніфікованої технології стратегічного планування у вигляді сіткового графіка, який демонструє послідовність реалізації відповідних етапів та взаємозалежність між ними, допомогло зобразити складні взаємозв`язки між цими етапами, визначити очікувану тривалість технології стратегічного планування, а також можливе середньоквадратичне відхилення.

Одними із найбільш вагомих є такі етапи технології стратегічного планування, як уточнення критеріїв вибору стратегії, формування альтернативних пакетів стратегій та вибір оптимального пакету стратегій підприємства, які ретельніше розглянуто на прикладі виробничих стратегій, що відображаються у довгостроковому плані дій зі створення і реалізації продукції підприємства та є важливою складовою пакету стратегій машинобудівного підприємства.

Як відомо, будь-яка підприємницька діяльність націлена на отримання прибутку. Прибуток вітчизняних машинобудівних підприємств визначається масштабами і характером виробництва. В сучасних ринкових умовах функціонування однією з визначальних стратегій діяльності та розвитку кожного підприємства є маркетингова. Вона забезпечує ринкову спрямованість підприємства; визначає характеристики продукту; передбачає вибір і формування цільового ринку, номенклатуру та асортимент продукції. Визначальним для формування маркетингової стратегії підприємства є попит на ринку.

Виробнича стратегія значною мірою діалектично пов'язана із маркетинговою, відповідно її вибір залежить насамперед від ринкових характеристик функціонування підприємства. При цьому попит на продукцію є ключовим і єдиним критерієм, який формує необхідність її виготовлення, планування виробничої програми розвитку, стабілізації або згортання виробництва конкретної продукції. Варто зауважити, що економічна доцільність виготовлення того чи іншого виду продукції обумовлюється її прибутковістю. З огляду на викладене, доцільно при виборі типу виробничої стратегії керуватись такими критеріями, як прибуток від реалізації продукції та попит на цю продукцію.

На основі опрацьованого матеріалу запропоновано можливі варіанти виробничих стратегій для машинобудівних підприємств залежно від величини прибутку від реалізації продукції та попиту на неї, подано їх коротку характеристику. Розглядаються три можливі варіанти величини прибутку (високий, середній, низький) та аналогічно три рівні попиту на продукцію, що виготовляється підприємством (високий, середній, низький). В підсумку одержуємо дев'ять можливих варіантів виробничих стратегій залежно від комбінацій обраних критеріїв.

Встановити універсальне шкалювання величини прибутку та попиту для усіх підприємств машинобудування неможливо, адже вони відрізняються профілем, масштабами діяльності, місткістю ринків збуту, особливостями функціонування тощо. Тому фахівці з планування та керівники підприємств повинні самостійно визначати, до якого із вищезазначених запропонованих варіантів відносити прибуток власного підприємства та ринковий попит на свою продукцію. При цьому можна орієнтуватися на аналогічні показники підприємств - лідерів галузі, місткість ринку, середню прибутковість у галузі тощо.

Вибір адекватної виробничої стратегії для конкретного машинобудівного підприємства залежить не лише від бачення його керівників, власників, але значною мірою від основних характеристик підприємства (профілю виробництва, розміру підприємства, витрат на інноваційну діяльність, ключових факторів успіху тощо).

Завершальним етапом запропонованої уніфікованої технології стратегічного планування є формування критеріїв оцінювання ефективності досягнення стратегій, в межах якого удосконалено систему показників оцінювання ефективності досягнення стратегій.

На підставі проведених досліджень рекомендується до системи показників ефективності стратегічного планування відносити: рівень досяжності стратегій; коефіцієнт відхилень стратегічних показників, що зумовлені плануванням; абсолютні та відносні відхилення фактичних стратегічних показників та планових.

Для кожного підприємства набір стратегічних показників є індивідуальним і залежить від пріоритетності стратегій розвитку. При цьому система Нортона-Каплана відображає універсальний перелік проекцій, за якими доцільно визначати цільові стратегічні показники з метою комплексного охоплення усіх сфер функціонування підприємства. У цьому переліку важливість та пріоритетність означених показників буде визначатись характером та умовами діяльності підприємства.

Складений стратегічний план відображає стратегічні показники, які підприємство повинно досягти, але в процесі його функціонування можуть виникати відхилення від плану. Реакція керівників на відхилення фактичних показників від планових залежить від їх величини і причин, що зумовили їх виникнення. Виділяють відхилення, які зумовлені плануванням та непередбачуваними змінами умов. При виявленні суттєвих відхилень фактичних показників від планових доцільно: внести корективи в стратегічні плани чи переглянути їх, або ж здійснити коригування дій, що націлене на досягнення обраних стратегій.

Узагальнюючи результати, подані в табл. 5, варто зазначити, що у 2007 р. спостерігається незначне відхилення фактичних фінансових показників підприємства від планових. Щодо показників, які відображають проекцію „споживачі”, то усі фактичні значення у 2007 р. чітко відповідають плановим, що вказує на досягнення маркетингових стратегій підприємства. Фактичні значення таких показників, як трудомісткість, фондомісткість та матеріаломісткість у 2007-2008 рр., є нижчими за планові, що демонструє позитивні тенденції і свідчить про ефективність діяльності ВАТ „Львiвський локомотиворемонтний завод”. Фактичні витрати на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів, а також витрати за напрямами інноваційної діяльності підприємства у 2007 р. перевищують заплановані, проте такі перевитрати мають позитивний характер і спрямовані на забезпечення подальшого розвитку підприємства та його працівників. Варто зазначити, що у 2008 р. спостерігаються значні відхилення більшості фактичних показників від планових, що викликано непередбачуваними змінами умов функціонування підприємства.

Висновки

стратегічний машинобудівний уніфікація

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання формування і розвитку технологій стратегічного планування діяльності машинобудівних підприємств. Отримані у дисертації наукові результати сприятимуть підвищенню ефективності стратегічного планування діяльності машинобудівних підприємств; використанню більш адекватних та обґрунтованих технологій стратегічного планування у відповідних умовах функціонування; забезпеченню реалізації якісних процесів з розроблення стратегій (зокрема, виробничих); покращенню оцінювання результативності стратегічних управлінських рішень тощо.

Результати проведених у роботі досліджень дозволяють зробити такі висновки теоретико-методичного змісту та науково-практичного характеру:

1. Ефективна діяльність і розвиток вітчизняних машинобудівних підприємств неможливі без розроблення і послідовного втілення стратегій (фінансових, виробничих, інноваційних, маркетингових, інвестиційних тощо). Стратегічне планування покликане обґрунтовано сформувати перспективи функціонування підприємств, конкретизувати шляхи та напрями розвитку, реалізувати довгострокові наміри. Якість та дієвість розроблених стратегічних рішень на підприємствах значною мірою залежить від ефективності розроблення стратегій, інформаційного, фінансового, кадрового, матеріального забезпечення цього процесу. Усе це доводить необхідність розроблення теоретичних та методичних засад формування і розвитку технологій стратегічного планування на машинобудівних підприємствах.

2. Уточнений категорійний апарат за проблематикою (поняття „стратегічне управління”, „стратегічний менеджмент”, „стратегічне планування”, „технологія стратегічного планування”) дозволяє розвинути теоретичні засади стратегічного планування, що дає можливість власникам та керівникам підприємств обґрунтовано здійснювати стратегічне планування та обирати чіткі стратегії розвитку підприємств.

3. Розроблені методичні рекомендації щодо аналізування діючих на вітчизняних машинобудівних підприємствах технологій стратегічного планування на засадах використання інструментів оцінювання ємності поширення та дослідження характеристик стратегічного планування (порядок розроблення стратегічних планів, рівень централізації стратегічного планування, рівень пристосування стратегічного планування до змін середовища функціонування організацій, вхідна база стратегічного планування, об`єкт стратегічного планування, рівень автоматизації, інструментарій тощо) дозволяють економістам з планування аналізувати стан діючих технологій стратегічного планування та вносити корективи, націлені на їх покращення та розвиток.

4. Запропоновано критерії оцінювання ефективності досягнення стратегій (частка втілених у життя стратегій; рівень абсолютних і відносних відхилень фактичних стратегічних показників від планових; коефіцієнт відхилень стратегічних фінансових, виробничих, маркетингових, кадрових показників, зумовлених плануванням), що дає змогу кількісно оцінити результативність досягнення обраних стратегій з метою прийняття управлінських рішень та дозволяє керівникам, інвесторам, власникам, кредиторам оцінити розвиток підприємств.

5. Удосконалена класифікація технологій стратегічного планування дозволяє керівникам орієнтуватись на ті технології, які враховують специфіку та особливості функціонування окремо взятого конкретного підприємства; забезпечує всебічне дослідження і вивчення видів технологій стратегічного планування. Допоміжним інструментом при цьому є виокремлені фактори, які визначають умови застосування окремих технологій стратегічного планування.

6. Удосконалена послідовність типової технології стратегічного планування сприяє вирішенню проблем необґрунтованості, нелогічності та непослідовності етапів стратегічного планування, їх змістового наповнення, невизначеності ресурсного забезпечення кожного з етапів та дає можливість економістам з планування забезпечити якісний перебіг процесу стратегічного планування на машинобудівних підприємствах.

7. Оскільки однією із основних складових загальної стратегії розвитку кожного вітчизняного машинобудівного підприємств є виробнича стратегія, розвинуто методичні рекомендації з обґрунтування вибору виробничих стратегій для машинобудівних підприємств, які дають можливість керівникам, власникам та фахівцям з планування обирати різні варіанти виробничих стратегій залежно від величини прибутку (від реалізації продукції) та попиту на продукцію.

8. На підставі результатів дисертаційного дослідження можна запропонувати:

- Міністерству промислової політики України при розробленні нормативних документів щодо стратегічного планування на машинобудівних підприємствах використовувати сформульовані у дисертації рекомендації щодо обґрунтування вибору виробничих стратегій для машинобудівних підприємств на засадах ідентифікації пріоритетних критеріїв вибору та формування сукупності потенційно можливих виробничих стратегій, а також рекомендовану систему показників оцінювання ефективності досягнення стратегій;

- Міністерству освіти і науки України при підготовці фахівців у сфері менеджменту та підприємництва використовувати теоретичні й методологічні положення дисертації щодо аналізування діючих на вітчизняних машинобудівних підприємствах технологій стратегічного планування на засадах інструментів оцінювання ємності його поширення, а також розвинуті класифікації технологій стратегічного планування, факторів, що зумовлюють їх вибір, уточнений категорійний апарат у сфері стратегічного планування.

Література

1. Петришин Н.Я. Система стратегічних показників діяльності машинобудівних підприємств / Н.Я. Петришин // Регіональна економіка. - 2008. - №4 (50). - С. 173-184.

2. Петришин Н.Я. Оцінювання економічної ефективності досягнення стратегій машинобудівних підприємств / О.Є. Кузьмін, Н.Я. Петришин // Фінанси України. - 2008. - №9. - С. 103-110.

3. Петришин Н.Я. Технологія стратегічного планування діяльності машинобудівних підприємств / Н.Я. Петришин // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Економіко-правове забезпечення розвитку підприємництва в Україні: зб. наук. пр. / НАН України. Ін-т регіональних досліджень; редкол.: Є.І. Бойко (відп. ред) [та ін]. - Львів, 2008. - Вип. 6 (7). - С. 72-83.

4. Петришин Н.Я. Технології стратегічного планування діяльності машинобудівних підприємств: сутність, класифікація та перспективи використання / О.Є. Кузьмін, Н.Я. Петришин // Науковий журнал. Вісник Тернопільського національного економічного університету. Тернопіль: Економічна думка 2008. Вип.2. квітень-червень. - С. 80-89.

5. Петришин Н.Я. Фактори, які визначають вибір та застосування технологій стратегічного планування на машинобудівних підприємствах / О.Є. Кузьмін, Н.Я. Петришин // Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. пр. - К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”. 2008. Вип. 1 .- С. 52-58.

6. Петришин Н.Я. Інструментарій стратегічного планування діяльності машинобудівних підприємств / Н.Я. Петришин // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. Вісник Національного університету „Львівська політехніка”. 2008. - № 624. - Львів: Видавництво НУ „ЛП”.- С. 70-76.

Размещено на Allbest.ru