Формування та реалізація конкурентних переваг сільського господарства регіону

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Формування та реалізація конкурентних переваг сільського господарства регіону

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

конкурентний перевага сільський господарство

Актуальність теми. В сучасних умовах на розвиток економіки країн та їхніх окремих регіонів дедалі більше впливає процес глобалізації, який обумовлює зростання конкуренції на ринках продуктів і послуг. Конкурентоспроможність країн і регіонів стає визначальною для їх подальшого соціально-економічного розвитку, і її може бути досягнуто тільки за рахунок виявлення та реалізації конкурентних переваг. Це повною мірою можна віднести до сільського господарства АР Крим, яке втрачає свої конкурентні позиції не тільки на національному, але й на власному регіональному ринку. Досить відзначити ріст імпортних овочів, фруктів і винограду на ринках Криму, який ще двадцять років тому був постачальником цих продуктів для багатьох областей країни.

Вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) і вплив світової фінансово-економічної кризи актуалізують необхідність пошуку і реалізації конкурентних переваг в сучасних умовах.

Теоретичні основи конкуренції і, зокрема, конкурентних переваг розглядалися у працях класиків економічної теорії Д. Рікардо і А. Сміта, а також відомих західних учених, таких як Р. Купер, П. Олсен, А. Пейдж, М. Портер, А. Томпсон, Дж. Хікс, Е. Чемберлін, Й. Шумпетер та ін.

Значну увагу питанням конкурентоспроможності регіонів у трансфо-рмаційній економіці приділяють російські економісти І. Волков, А. Гранберг, М. Грачова, О. Дмитрієва, М. Лапін, В. Лексін, Р. Фатхутдінов та інші.

Сучасні проблеми конкуренції в аграрному секторі економіки України досліджували вітчизняні вчені В. Бойко, С. Кваша, П. Макаренко, М. Малік, В. Трегобчук, П. Саблук, В. Юрчишин.

Безпосередньо конкурентоспроможність АПК регіонів досліджувалася в роботах С. Аблязової, Н. Бутко, З. Варналія, О. Веклич, А. Воронкова, С. Гресь, О. Гудзинського, І. Лукінова, А. Тищенко, Е. Шебаніної та ін.

Разом з тим поодинокими є статті, де безпосередньо або хоча б побічно розглядаються аспекти конкурентних переваг сільського господарства регіонів. Залишаються до кінця невирішеними теоретичні й методичні проблеми визначення сутності, систематизації, оцінки, механізмів формування і реалізації конкурентних переваг сільського господарства регіонів.

Нагальна потреба формування і реалізації конкурентних переваг сільського господарства регіону в сучасних умовах поряд з недостатньою досліджуваністю пов'язаних з цими процесами наукових проблем обумовлюють актуальність теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри економічної теорії та міжнародної економіки РВНЗ «Кримський інженерно-педагогічний університет» за темою «Стратегічні пріоритети розвитку економіки регіону» (державний реєстраційний номер 0107U009585), у рамках якої автор обґрунтувала пріоритетні напрямки, механізм формування і реалізації конкурентних переваг сільського господарства Криму.

Метою дисертації є розроблення теоретичних і методичних основ, а також обґрунтування основних напрямків і механізмів формування і реалізації конкурентних переваг сільського господарства регіону.

Досягнення поставленої мети дослідження передбачає вирішення таких завдань:

- визначити роль і місце конкурентних переваг у досягненні сталого розвитку сільського господарства регіонів у сучасних умовах;

- узагальнити теоретичні основи і виявити особливості конкуренції і конкурентних переваг сільського господарства в регіональному аспекті;

- вдосконалити методичні підходи до оцінки і виявлення пріоритетних конкурентних переваг регіону;

- оцінити потенціал Криму у формуванні конкурентних переваг аграрного сектору;

- виявити і проаналізувати ринкові конкурентні переваги АР Крим;

- виконати інтегральну оцінку конкурентних переваг аграрного сектору АР Крим;

- визначити пріоритетні напрямки формування конкурентних переваг сільського господарства АР Крим;

- обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення організаційного механі-зму формування і реалізації конкурентних переваг;

- обґрунтувати стратегічні напрямки забезпечення конкурентоспромо-жності сільського господарства Криму.

Об'єктом дослідження виступають процеси формування й розвитку конкурентоспроможності сільського господарства регіону в умовах інтеграції України у світові і європейські структури.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні і прикладні основи формування і реалізації конкурентних переваг сільського господарства регіону.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, за допомогою якого формуються методичні підходи до виявлення сутності, оцінки і обґрунтування пріоритетів у формуванні конкурентних переваг сільського господарства регіону.

У процесі дослідження застосовувалися такі методи: абстрактно-логічний (при узагальненні і розвитку теоретичних положень і формулюванні висновків); економіко-статистичний, зокрема, його прийоми порівняння, групувань, індексний, балансовий, аналізу рядів динаміки, кореляційно-регресійний (при оцінці потенціалу і тенденцій розвитку ринкових переваг); експертних оцінок (для інтегральної оцінки конкурентних переваг регіону); розрахунково-конструктивний (при обґрунтуванні регіонального кластера); метод аналізу ієрархій (для обґрунтування стратегічних напрямків забезпечення конкурентоспроможності сільського господарства регіону).

Інформаційною базою дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних вче-них, законодавчі і нормативні акти Верховної Ради України, постанови урядів України та АР Крим, матеріали Міністерства аграрної політики АР Крим, Державного комітету статистики України та АР Крим, анкетування, розроблені і проведені автором, а також інформаційні ресурси Internet.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних і методичних основ формування конкурентних переваг сільського господарства регіону, які забезпечують його конкурентоспроможність, а саме:

вперше:

- запропоновано концептуальний підхід до трактування сутності конкурентної переваги виходячи з діалектики категорій загального, особливого й одиничного, відповідно до якого доведено адекватність застосування ординалістської методології до оцінки переваг, реалізованої в методичних підходах оцінки на базі синтезу шкал полярних профілів і відносної важливості;

вдосконалено:

- класифікацію конкурентних переваг шляхом ідентифікації типів успадкованих і відтворюваних переваг з виділенням груп соціально-трудових, організаційних, інтенсифікаційних та інфраструктурних переваг, що дозволяє диференційовано розробляти стратегії та заходи формування конкурентних переваг сільського господарства в регіоні;

- методичний підхід до інтегральної оцінки конкурентних переваг на основі експертного методу, який вiдрiзняється ієрархічним синтезом кількісних оцінок рівня і значимості окремих переваг та їхніх груп, що дозволяє поряд з узагальненою оцінкою переваг регіону виявляти їхні відносний рівень і пріоритетність;

- систему показників оцінки переваг потенціалу та ринкових конку-рентних переваг сільського господарства регіону, яка, на вiдмiну від існуючих, дозволяє бiльш комплексно оцінити рівень та можливості підвищення його конкурентоспроможності;

набули подальшого розвитку:

- пiдхiд до організаційного забезпечення реалізації конкурентних переваг сільського господарства, який модифіковано на основі принципу вбудування галузi у стратегічний рекреацiйно-туристичний кластер регіону;

- методичний підхід до прогнозу і визначення пріоритетних напрямків формування конкурентних переваг, який вiдрiзняється поєднанням трендів динамічних рядів об'єктивних показників та експертних оцінок, що дозволяє досягати обґрунтованого компромісу між інерційністю процесів і необхідними інноваціями;

- методичні основи вибору стратегії формування конкурентоспроможно-сті сільського господарства регіону, якi на вiдмiну від існуючих, передбачують комбінацію прямого і зворотного процесів методу аналізу ієрархій, що забезпечує узгодження реальних можливостей з вимогами зміцнення конкурентної позиції.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що отримані наукові результати і сформульовані на їхній основі пропозиції сприяють формуванню конкурентоспроможності сільського господарства АР Крим.

Пропозиції і рекомендації, що витікають з наукових результатів роботи, розглянуто та прийнято до впровадження органами регіонального управління:

- методичні засади та результати оцінки і обґрунтовані пропозиції щодо пріоритетних напрямів та організаційного механізму формування конкурентних переваг сільського господарства регіону - Міністерством аграрної політики АР Крим (довідка від 26.07.2010 р. № 24/252);

- результати оцінки стану конкурентоспроможності і прогнозування потенціалу, організаційні засади, обґрунтування стратегічних напрямів та узгодженої послідовності формування конкурентних переваг регіону - Постійною комісією Верховної Ради АР Крим з аграрних і земельних питань, екології і раціонального природокористування (довідка від 23.07.2010 р. № 04-21/257).

Ряд теоретичних положень, практичних рекомендацій, узагальнений зарубіжний досвіт використовується в навчальному процесі РВНЗ «Кримський інженерно-педагогічний університет» при викладанні таких дисциплін: «Державне регулювання економіки», «Маркетинг», «Основи менеджменту», «Основи економічної теорії», «Облік зовнішньоекономічної діяльності» (довідка від 13.07.2010 р. № 01.1-07/312).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою автора. Всі наукові результати за досліджуваними напрямками, теоретичні обґрунтування і практичні розробки, рекомендації отримано особисто автором і опубліковано одноосібно.

Апробація дисертації. Основні наукові положення і практичні результати досліджень за темою дисертації доповідалися й обговорювалися на наукових конференціях: міжнародних конференціях: «Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України» (м. Алушта, 2006 р.), «Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності» (м. Сімферополь, 2007 р.), «Регіональні аспекти розвитку в умовах європейського вибору» (м. Сімферополь, 2007 р.); науково-практичній конференції «Розвиток інноваційної культури суспільства: проблеми й перспективи» (м. Сімферополь, 2006 р.); дев'ятих річних зборах Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників «Фінансові проблеми формування й розвитку аграрного ринку» (м. Київ, 2007 р.).

Публікації. Основні результати дослідження викладено в 15 наукових публікаціях загальним обсягом 5,0 друк. арк., з них 10 - обсягом 4,3 друк. арк. опубліковано одноосібно в спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України, 5 публікацій обсягом 0,7 друк. арк - у матеріалах науково-практичних конференцій.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загального висновку, списку використаних літературних джерел з 221 найменування, викладених на 20 сторінках. Основну частину викладено на 198 сторінках комп'ютерного тексту. Текст дисертації включає 49 таблиць, 20 рисунків, 6 додатків, розміщених на 14 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, позначено мету і завдання дослідження, його об'єкт і предмет, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, відображено апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні і методичні основи формування конкурентних переваг регіону у сфері сільського господарства» досліджено теоретичні основи, виявлено особливості конкуренції і конкурентних переваг сільського господарства в регіональному аспекті.

Рівень продуктивності і структура сільського господарства регіонів формуються відповідно до природно-кліматичних умов на основі дії закону поділу праці і під впливом соціально-економічних умов, що змінюються. У розвитку сільського господарства Криму за останні п'ятдесят років у результаті соціально-економічних змін відбулися дві радикальні трансформації. Планова державна політика у період 1960-1990 р.р. сформувала інтенсивний тип виробництва з переважанням у структурі продукції інтенсивних галузей. Перетворення перехідного періоду від соціалістичних виробничих відносин до капіталістичних викликало різке падіння виробництва, його деінтенсифікацію і негативну зміну галузевої структури. Це свідчить про істотний визначальний вплив соціально-економічних факторів на формування сільського господарства регіонів в окремі періоди.

Сучасний етап соціально-економічного розвитку України характеризується подальшою ринковою лібералізацією і залученням у глобальні економічні процеси. У зв'язку з цим визначальним фактором у трансформації сільського господарства регіонів стає формування його конкурентоспроможності. Процеси відродження сільського господарства і зміни його структури можуть бути успішними тільки за умови формування конкурентоспроможності цієї галузі економіки регіону. Тому на перший план висувається проблема виявлення і розвитку конкурентних переваг.

Теоретичну основу категорії конкурентної переваги складає діалектична єдність загального, одиничного й особливого (рис. 1).

Конкурентна перевага може виникати в одному або декількох об'єктах серед їх низки на фоні загального як особливе, що є властивим для одиничного. Виходячи з цього конкурентну перевагу регіону можна визначити як об'єктивно існуючі і відтворювані ресурсні, технологічні, організаційно-економічні, управлінські, маркетингові та інші властивості економічної системи, які мають позитивну відносну відмінність від інших подібних систем, що дозволяє суб'єкту ринкової економіки досягати більш високих результатів соціально-економічного розвитку.

Рис. 1. Діалектика категорії конкурентної переваги

Для виявлення потенційних конкурентних переваг сільського господарства регіону доцільно позначити всі можливі характеристики економічної підсистеми сільського господарства, які внаслідок різного ступеня прояву в різних регіонах можуть складати конкурентні переваги в кожному конкретному випадку. Систематизація конкурентних переваг регіонів у сфері сільського господарства покликана структурувати всі характеристики, що є потенційними носіями переваг, з цільовою орієнтацією отриманих класифікацій на продуктивне застосування в управлінні економікою регіонів. У роботі обґрунтовано доцільність поділу конкурентних переваг сільського господарства регіону за ознакою відтворюваності на успадковані і відтворювані, які, у свою чергу, поділяються за функціональним змістом (рис. 2).

Рис. 2. Систематизація конкурентних переваг за ознаками відтворюваності і функціональної специфіки

З розуміння сутності конкурентних переваг на основі діалектики загального-одиничного-особливого логічно витікає ординалістський підхід до їх оцінки і виміру, відповідно до якого вимірюванню піддається тільки порядок переваги об'єктів, виходячи з їхніх конкретних властивостей, що проявляються у певному відношенні. Операціонально реалізацію ординалістського підходу може бути здійснено за допомогою системи методів, яка включає метод експертних оцінок, шкали відносних переваг і полярних профілів, метод аналізу ієрархій.

Для виявлення та оцінки конкурентних переваг із сукупності умов і характеристик сільського господарства регіонів доцільно застосовувати експертний вимір ступеня прояву характеристик, згрупованих відповідно до запропонованої вище систематизації, за допомогою шкал полярних профілів у поєднанні з експертною оцінкою відносної значимості цих характеристик на основі шкали відносної важливості. Такий підхід дозволяє побудувати ієрархічний процес оцінки від конкретних потенційних носіїв переваг окремих груп до єдиної інтегральної оцінки переваг регіону шляхом зважування бальних оцінок відносними значимостями як окремих характеристик, так і їхніх груп. Це забезпечує поєднання інтегральної оцінки переваг регіону з її ієрархічним факторним та елементним розкладанням.

У другому розділі «Оцінка та аналіз конкурентних переваг сільського господарства АР Крим» проведено оцінку потенціалу АР Крим як основи формування конкурентних переваг аграрного сектору регіону, проаналізовано ринкові переваги, виконано інтегральну оцінку конкурентних переваг АР Крим за допомогою експертного методу.

Для оцінки виробничого потенціалу як бази конкурентних переваг регіону розроблено і реалізовано на прикладі Причорноморських областей України методику розрахунку коефіцієнтів відносних конкурентних переваг на основі об'єктивних економічних показників, що характеризують рівень потенціалу.

Спочатку на основі статистичних даних розраховуються показники для кожного з регіонів a_ij і їхній середній рівень за сукупністю регіонів A_i:

, i=1,2…n,

де a_ij - рівень i-го показника в j-му регіоні; m - кількість регіонів; n - кількість показників потенціалу.

Потім визначаються коефіцієнти відносної переваги регіону по кожному з показників:

,

де k_ij - коефіцієнт конкурентної переваги j-го регіону за i-м показником потенціалу.

Інтегральний коефіцієнт конкурентних переваг потенціалу сільського господарства регіону розраховується за формулою:

Значення коефіцієнтів відносних конкурентних переваг за показниками потенціалу сільського господарства Причорноморських областей України показують, що АР Крим має перевагу за більшістю показників і поступається іншим регіонам тільки за площею землі в обробітку в розрахунку на одного жителя, частці посівних площ в ріллі та забезпеченості тракторами зайнятих у сільському господарстві.

Рівень інтегральних коефіцієнтів свідчить про наявність переваги потенціалу сільського господарства АР Крим порівняно до інших причорноморських регіонів (рис. 3).

Рис. 3. Інтегральні коефіцієнти відносної переваги потенціалу сільського господарства Причорноморських областей України

Поряд з базовим потенціалом проаналізовано можливості одержання конкурентної переваги сільського господарства АР Крим за рахунок ринкових факторів: зниження цін і сприятливого співвідношення попиту і пропозиції в регіоні.

Можливості цінової переваги досліджено за допомогою аналізу динамічних рядів собівартості і цін реалізації основних видів сільськогосподарської продукції за 1996-2008 роки. При цьому порівнювались базисні індекси, лінійний і показовий тренди собівартості і цін.

З 1996 до 2008 р.р. собівартість усіх видів продукції з року в рік збільшувалася. Найбільшою мірою за аналізований період збільшилася собівартість зерна, винограду, соняшника, молока. Її рівень у 2008 році порівняно до 1996 року був більшим відповідно у 18, 15, 12 і 10 разів. За іншими видами продукції собівартість зросла у 7-8 разів. Ріст собівартості був об'єктивно обумовлений подорожчанням основних виробничих ресурсів: енергоносіїв, добрив, отрутохімікатів. Тому найбільшою мірою зросла собівартість видів продукції, у виробництві яких частка цих ресурсів є найбільшою.

Для порівняння середньорічних темпів зростання були розраховані тренди за показовою функцією (Y = ab^t). У цій залежності параметр регресії (b) показує середньорічний темп зміни рівнів динамічного ряду. Порівняння його значень показало, що середньорічні темпи зростання собівартості виробництва зерна, соняшнику та курячих яєць вищі за середньорічні темпи зростання цін. По інших видах продукції середньорічний темп зростання собівартості менший за середньорічне зростання цін. Ця тенденція є сприятливою, проте, враховуючи вихідні співвідношення цін і собівартості, ще не досягається необхідної рентабельності виробництва. У 2008 році виробництво основних видів продукції, крім зерна, плодів, винограду і молока, залишалося збитковим. Отже, існують вкрай обмежені можливості для використання у конкуренції цінової переваги.

Для оцінки співвідношення попиту та пропозиції в регіоні проведене порівняння в динаміці обсягів виробництва і споживання основних видів сільськогосподарської продукції. Було встановлено, що по більшості продуктів обсяги виробництва перевищують обсяги споживання. Так, у 2008 році тільки по молоку і молочних продуктах споживання на 63,2 тис. тонн було більшим за обсяг виробництва. Причому, з 2001 року до 2008 р. намітилася тенденція росту споживання у розрахунку на одного жителя регіону. Однак рівень споживання по більшості продуктів нижчий за медичні норми.

Проведені розрахунки потреби населення Криму і рекреантів виходячи з норм споживання продуктів харчування та її порівняння з обсягом виробництва в регіоні у 2001-2008 р.р. показали, що має місце перевищення попиту над обсягом виробництва молока, м'яса, овочів, плодів і в окремі роки - винограду. По цих позиціях сільськогосподарські товаровиробники Криму мають перевагу наявності внутрішнього регіонального попиту.

Оцінка переваг тільки на основі наявних статистичних даних є недостатньою і потребує залучення експертних методів виходячи з ординалістської концепції і заснованих на ній методичних підходів.

У роботі розроблено й застосовано методику інтегральної оцінки конкурентних переваг сільського господарства регіону за допомогою експертного методу, яка узагальнено представлена у вигляді алгоритму (рис. 4).

Запропонований методичний підхід дозволяє послідовно оцінювати в балах сучасний рівень окремих елементів можливих конкурентних переваг і їхню відносну важливість у рамках певної класифікаційної групи з п'яти раніше виділених у теоретичному розділі груп. Зважування бальних оцінок коефіцієнтами відносної значимості й підсумовування отриманих добутків дає середній зважений бал по групі переваг. Це дозволяє поряд з узагальненою оцінкою виявити найбільш важливі позиції як можливостей одержання переваг, так і найбільш проблемних моментів.

Рис. 4. Блок-схема алгоритму оцінки конкурентних переваг за допомогою експертного методу

За результатами експертних оцінок за десятибальною шкалою були визначені такі середньозважені бали за групами переваг: успадковані - 3,9, соціально-трудові - 5,8, організаційні - 3,5, інтенсифікаційні - 3,6, інфраструктурні - 3,1. Інтегральна зважена оцінка склала 4,6 бала.

Таким чином, інтегральна експертна оцінка свідчить про наявність істотних проблем для досягнення конкурентоспроможності сільського господарства регіону. Разом з тим вона дозволяє чітко визначити відносний рівень і пріоритетність вирішення цих проблем шляхом формування відповідних переваг.

У третьому розділі «Основні напрямки розвитку та реалізації конкурентних переваг сільського господарства АР Крим» виконано прогноз зміни виробничого потенціалу сільського господарства АР Крим як основи конкурентних переваг, обґрунтовано організаційні основи й стратегічні напрямки формування і реалізації переваг.

Прогноз показників, що характеризують виробничий потенціал, виконувався за допомогою екстраполяції лінійних трендів, розрахованих за динамічними рядами за 2000-2008 р.р., а також її подальшої критичної експертної оцінки й коригування. З розрахованих рівнянь трендів для прогнозу використовувалися тільки статистично надійні при граничнiй б = 0,05.

Як статистичне екстраполювання, так і експертні оцінки дозволяють прогнозувати послідовне скорочення в середньому за рік сільськогосподарських угідь на 10,1 тис. га, чисельності сільського населення - на 5,6 тис. осіб, населення у працездатному віці - на 4,1 тис. осіб, чисельності працівників, зайнятих у сільському господарстві - на 8,5 тис. осіб. Це свідчить про неможливість екстенсивного росту в сільському господарстві регіону та об'єктивну необхідність пошуку й реалізації інтенсивних інноваційних шляхів зростання виробництва і одночасного досягнення за рахунок цих факторів конкурентних переваг.

У роботі розглянуто комплекс інноваційних заходів у сільському господарстві АР Крим, без реалізації яких досягнення конкурентоспроможності галузі в сучасних умовах є проблематичним.

Зокрема, відзначається стратегічне значення поширення системи No-Till (нульової технології) у рільництві, яка передбачає освоєння сівозмін, насичених культурами, які відновлювали б родючість ґрунту, такими як люцерна, еспарцет, віка, мінімізацію і зменшення глибини обробітку ґрунту, підбір продуктивних, адаптованих до місцевих умов сортів культур, програмоване внесення добрив та екологізацію засобів захисту рослин від шкідників і хвороб. Так, тільки мінімізація обробітку ґрунту дозволить знизити витрачання паливно-мастильних матеріалів з 150-200 л/га до 70-140 л/га, що істотно знизить собівартість продукції.

Конкурентні переваги сільського господарства регіону не можуть виникнути самі по собі. Для їх формування та реалізації необхідне створення дієвої організаційної системи, покликаної гармонізувати діяльність адміністративних і функціональних органів державного і регіонального управління, науково-дослідних і проектних організацій, фінансових посередників, оптової торгівлі, корпорацій, середнього і малого бізнесу для цілеспрямованого моніторингу виробництва і ринків, вироблення стратегії виявлення і створення конкурентних переваг та організації їх послідовної, але гнучкої реалізації. У дисертації обґрунтовано й запропоновано відповідні рекомендації щодо формування такої організаційної системи.

Важливо в системі управління дотримуватися принципів розумного поєднання інтересів регіональної економіки, адміністративних методів впливу на ринок та інтересів учасників реалізації конкурентних переваг сільського господарства регіону. Тоді, на думку автора, наступним етапом інтеграції повинен стати перехід від вертикально інтегрованих структур виробничого характеру до створення інноваційних структур у форматі кластерів з єдиним координаційним центром, що дозволить привести стратегію окремих бізнес-одиниць у відповідність до загальнорегіональної стратегії, створити передумови для реалізації інших можливих конкурентних переваг сільського господарства регіону.

У зв'язку із цим в якості організаційної переваги Криму обґрунтовано пропозицію щодо інтеграції сільського господарства в стратегічний регіональний кластер «Рекреація і туризм», який пропонується організаційно створити, розроблено організаційну структуру аграрного елемента кластера і розраховано його орієнтовні параметри (табл. 1).

Таблиця 1. Орієнтовні параметри сільськогосподарського елемента рекреаційно-туристичного кластера АР Крим

Сучасний стан і перспективи конкурентоспроможності визначаються загальносистемними умовами і процесами подальшого становлення ринкової економіки і лібералізації зовнішньоекономічних зв'язків в умовах глобалізації. У першу чергу проблема формується і розвивається під впливом зміни відносин власності, умов фінансування, набрання чинності зобов'язаннями України у зв'язку із вступом до СОТ тощо. Конкурентоспроможність формується як рівнодіюча до впливу багатьох сил, кожна з яких переслідує свою ціль і має специфічні можливості. Це обумовлює високий ступінь невизначеності окреслення перспектив зміни конкурентоспроможності й обґрунтування стратегії її формування. У зв'язку з цим для визначення стратегічних напрямків формування конкурентних переваг запропоновано методологію методу аналізу ієрархій (МАІ), на основі якої розроблено й експертно оцінено ієрархію прямого процесу, яка визначає стратегічне майбутнє конкурентоспроможності сільського господарства АР Крим (рис. 5).

Реалізація експертами прямого процесу виявила, що сценарій підвищення конкурентоспроможності сільського господарства АР Крим у рамках позначених цілей і політик акторів не має значимої переваги перед альтернативними сценаріями. Тому було розроблено ієрархію зворотного процесу, яка дозволяє доповнити політики й визначити стратегічні напрямки, які забезпечували б можливість підвищення ваги сценарію росту конкурентоспроможності до мінімального рівня 0,5.

Рис. 5. Ієрархія формування майбутнього стану конкурентоспроможності сільського господарства АР Крим

Ці напрямки впорядковано відповідно до пріоритетності й логічної послідовності у вигляді графа як структурно-логічної моделі формування конкурентних переваг.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження, спрямоване на наукове обгрунтування вирiшення важливого завдання забезпечення зміцнення конкурентоспроможності сільського господарства регіону шляхом розробки теоретичних, методичних і практичних основ формування і реалізації конкуре-нтних переваг, дає підстави для наступних висновків і пропозицій:

1. Рівень продуктивності і структура сільського господарства регіонів формуються відповідно до природно-кліматичних умов на основі дії закону поділу праці і під впливом соціально-економічних умов, що змінюються, які, як показано в роботі, стали визначальними в трансформаціях галузі в Криму у другій половині 20 століття. Сучасний етап соціально-економічного розвитку України характеризується подальшою ринковою лібералізацією і залученням її у глобальні економічні процеси, що обумовлює визначальну роль у трансформації сільського господарства країни і окремих регіонів конкурентоспроможності галузі шляхом формування і реалізації конкурентних переваг.

2. Теоретичну основу категорії конкурентної переваги складає діалекти-чна єдність загального, одиничного і особливого. Конкурентна перевага може виникати в одному або декількох об'єктах серед їх сукупності на фоні загального як особливе, що є властивим для одиничного. Виходячи з цього конкурентну перевагу регіону можна визначити як об'єктивно існуючі і відтворювані ресурсні, технологічні, організаційно-економічні, управлінські, маркетингові та інші властивості економічної системи, які мають позитивну відносну відмінність від інших подібних систем, що дозволяє суб'єкту ринкової економіки досягати більш високих результатів соціально-економічного розвитку. Виходячи з мети продуктивного застосування в управлінні економікою регіонів, конкурентні переваги сільського господарства класифіковано на успадковані і відтворювані, які за функціональним змістом поділено на групи соціально-трудових, організаційних, інтенсифікаційних та інфраструктурних переваг.

3. Ґрунтуючись на розумінні сутності конкурентних переваг як діалекти-чної єдності загального, одиничного й особливого, доведено адекватність ординалістського підходу до їхньої оцінки і виміру, відповідно до якого вимірюванню піддається тільки порядок переваги об'єктів, виходячи з їхніх конкретних властивостей, що проявляються у певному відношенні. Операціонально реалізацію ординалістського підходу може бути здійснено за допомогою системи методів, яка включає метод експертних оцінок, шкали відносних переваг і полярних профілів, метод аналізу ієрархій. Розроблена методика експертної оцінки переваг дозволяє побудувати ієрархічний процес оцінки від конкретних потенційних носіїв переваг окремих груп до єдиної інтегральної оцінки переваг регіону шляхом зважування бальних оцінок відносними значимостями як окремих характеристик, так і їхніх груп. Це забезпечує інтегральну оцінку переваг регіону з її ієрархічним факторним і елементним розкладанням.

4. Для оцінки конкурентних переваг виробничого потенціалу сільського господарства регіонів запропоновано і реалізовано методичний підхід визначення коефіцієнтів відносної конкурентної переваги за фактичним значенням показників, що характеризують потенціал у порівнюваних регіонах. У порівнянні з іншими причорноморськими областями України серед факторів виробничого потенціалу як носіїв конкурентних переваг АР Крим має переваги в забезпеченості трудовими ресурсами, основними виробничими засобами, тракторами і комбайнами, у меншому зношуванні основних засобів, частці зрошуваних земель і площі багаторічних насаджень і поступається тільки в забезпеченості земельними ресурсами і частці посівних площ у ріллі. У цілому по системі показників, що характеризують виробничий потенціал, інтегральний коефіцієнт відносної конкурентної переваги АР Крим складає 0,029 при негативних значеннях у інших регіонів, що свідчить про істотну перевагу сільського господарства Криму.

5. Оцінка ринкових конкурентних переваг показала, що ринок сільського-сподарської продукції АР Крим характеризується перевищенням попиту над пропозиціями особливо по таких стратегічних для регіону галузях як садівництво, виноградарство, овочівництво, молочне скотарство, що створює добрі можливості для реалізації цієї переваги в перспективі. Разом з тим результати регресійного аналізу динаміки собівартості і цін реалізації свідчать про відсутність поточної цінової переваги. Також проблематичним є одержання переваг у сфері фінансування розвитку сільського господарства регіону.

6. В результаті інтегральної експертної оцінки конкурентних переваг сіль-ського господарства АР Крим встановлено, що серед відтворюваних переваг найвищі можливості мають соціально-трудові характеристики (5,8 бала). Організаційні, інтенсифікаційні та інфраструктурні групи характеристик оцінено дещо вище за три бали, що свідчить про істотні проблеми для конкурентоспроможності регіону у зв'язку з цими факторами. У цілому інтегральна зважена оцінка конкурентних переваг сільського господарства АР Крим є близькою до середнього рівня (4,57 бала), чого явно недостатньо для забезпечення надійної конкурентоспроможності. Успадковані переваги не можуть бути реалізовані самі по собі. Тому конкурентоспроможність регіону повинна визначатися розробленням і реалізацією стратегічної програми комплексного формування і реалізації відтворюваних переваг.

Результати апробації запропонованої методики оцінки дають підстави для її рекомендації до використання відносно інших регіонів України.

7. Результати прогнозування зміни виробничого потенціалу сільського господарства АР Крим свідчать про те, що в умовах очікуваного зменшення земельних і трудових ресурсів конкурентоспроможності галузі може бути досягнуто тільки за рахунок її інтенсифікації на інноваційній основі. Конкурентні переваги виробництва продуктів рільництва пов'язані з поширенням системи No-Till (нульової технології), заснованої на принципі мінімізації обробітку ґрунту при дотриманні сівозмін, програмованому зрошенні, внесенні добрив і застосуванні засобів захисту рослин, впровадженні нових сортів і гібридів. Відродження кримського садівництва повинне ґрунтуватися на закладанні нових інтенсивних садів низькорослими сортами плодових культур при високій щільності посадки, крапельному зрошенні і мінімізації застосування пестицидів за рахунок пріоритету біологічних засобів боротьби зі шкідниками і хворобами.

8. Для формування і реалізації конкурентних переваг сільського господарства регіону необхідно створити організаційну систему, покликану гармонізувати діяльність адміністративних і функціональних органів державного і регіонального управління, науково-дослідних і проектних організацій, фінансових посередників, оптової торгівлі, корпорацій, середнього і малого бізнесу тощо для цілеспрямованого моніторингу виробництва і ринків, вироблення стратегії виявлення і створення конкурентних переваг. У дисертації обґрунтовано і запропоновано відповідні рекомендації щодо формування такої організаційної системи.

В умовах Криму вагомою конкурентною перевагою сільського господарства регіону повинна стати його організаційна інтеграція у цільовий регіональний кластер, природним фокусом якого є рекреація і туризм. Як елемент регіонального стратегічного кластера «Рекреація і туризм» сільське господарство регіону одержує стабільний попит на види продукції, затребувані ядром кластера. За розрахунками, виконаними у роботі, сільськогосподарський елемент регіонального стратегічного кластера може включати 5-8 тис. га плодових, 12-15 тис. га овочів, 7-10 тис. га виноградників, 4-7 тис. га ефіро-олійних культур. У цілому на кластер «Рекреація і туризм» може безпосередньо працювати 35-45 тис. га оброблюваних земель Криму, тобто 3-4% ріллі і 25-40% багаторічних насаджень.

9. Конкурентоспроможність сільського господарства регіону і визнача-льні її конкурентні переваги можуть формуватися тільки як рівнодіюча впливу багатьох сил, кожна з яких переслідує свої цілі, має певні можливості і реалізує відповідну політику. У зв'язку з цим для визначення стратегічних напрямків формування конкурентних переваг адекватною є методологія методу аналізу ієрархій, на основі якої розроблено і експертно оцінено ієрархію прямого процесу, що визначає стратегічне майбутнє конкурентоспроможності сільського господарства АР Крим, внаслідок існуючих переваг, а також ієрархію зворотного процесу, яка коригує політику зацікавлених акторів для досягнення необхідного, але реально досяжного стану конкурентоспроможності за рахунок створюванних переваг. Відповідно до прямого процесу стратегічне підвищення конкурентоспроможності сільського господарства регіону при взаємодії політик всіх сил очікувано з вагою лише 0,374 у порівнянні з вагою збереження «статус-кво» 0,323 і часткою можливості зниження конкурентоспроможності 0,303. Отже, системна взаємодія основних діючих сил, які впливають на формування конкурентоспроможності сільського господарства Криму, не створює в перспективі явної переваги жодного зі сценаріїв. Для досягнення підвищення ваги сценарію росту конкурентоспроможності хоча б до 0,5 необхідно істотно змінити політику формування конкурентних переваг, що визначено в дослідницькому зворотному процесі МАІ. Відповідно до розробленого методичного підходу всі розглянуті елементи можливих конкурентних переваг розділено по пріоритетності та упорядковано у формі графа за логічною і технологічною послідовністю свого вирішення в чотирьох блоках формування організаційних, соціально-трудових, інтенсифікаційних та інфраструктурних переваг.

Список опублIкованИх ПРАЦЬ ЗА темОЮ дисертації

у наукових фахових виданнях

1. Радченко Н.В. Конкурентные преимущества перспектив развития АПК в Крыму / Радченко Н.В. // Экономика АПК. - №2. - 2007. - С. 138-141.

2. Радченко Н.В. Развитие конкурентной стратегии зернопроизводства в Крымском регионе / Радченко Н.В. // Экономика АПК. - №9. - 2007 (155). - С. 120-123.

3. Радченко Н.В. Стратегия обеспечения конкурентоспособности растениеводства АПК Крыма путем включения в севообороты эфиромасличных и лекарственных растений / Радченко Н.В. // Экономика АПК. - №12. - 2007. - С. 81-85.

4. Радченко Н.В. Формирование и систематизация конкурентных преимуществ АПК региона / Радченко Н.В. // Культура народов Причерноморья. - №102. - 2007. - Симферополь. - С. 191-195.

5. Радченко Н.В. Экономическая эффективность возделывания сельскохозяйственных культур в современной экологической ситуации / Радченко Н.В. // Культура народов Причерноморья. - №120. - 2008. - Симферополь. - С. 134-137.

6. Радченко Н.В. Оценка аграрного потенциала Крыма как фактора конкурентоспособности региона / Радченко Н.В. // Культура народов Причерноморья. - №129. - 2008 г. - Симферополь. - С. 82-86.

7. Радченко Н.В. Задачи повышения конкурентоспособности сельско-хозяйственного производства в условиях глобализации мировой экономики / Радченко Н.В. // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Редкол.: В.С. Шебанін (гол. Ред.) та ін. - Миколаїв. - №1 (44). - 2008. - С. 114-119.

8. Радченко Н.В. Конкурентоспроможність галузі плодівництва в АР Крим / Радченко Н.В. // Вісник аграрної науки. - Київ. - Випуск 4 (660). - 2008. - С. 79-81.

9. Радченко Н.В. Интегральная оценка конкурентных преимуществ АПК АР Крым / Радченко Н.В. // Економiка проблеми теорiп та практики: Збiрник наукових праць. - № 245. - Днiпропетровськ: ДНУ. - 2008. - С. 319-329.

10. Радченко Н.В. Организационно-экономический механизм формирования и реализации конкурентных преимуществ АПК Крым / Радченко Н.В. // Науковi працi Пiвденного фiлiалу «Кримський агротехнологiчний унiверситет» Нацiонального аграрного унiверситету. - Випуск 115. - Сiмферополь. - 2008. - С. 183-189.

у матеріалах конференцій

11. Радченко Н.В. Инновационный фактор конкурентных преимуществ АПК региона / Радченко Н.В. // Развитие инновационной культуры общества: проблемы и перспективы: матер. научно-практ. конф. - Симферополь: Изд. центр Крымского института бизнеса, 2006. - С. 47-49.

12. Радченко Н.В. Теоретические аспекты исследования конкурентных преимуществ АПК региона / Радченко Н.В. // Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины: матер. междунар. научно-практ. конф. V. - Алушта, 28-30 сентября 2006 года. - Симферополь, 2006. - С. 112-113.

13. Радченко Н.В. Особая интерпретация конкурентного преимущества в формировании стратегии развития регионального АПК / Радченко Н.В. // Региональные аспекты развития в условиях европейского выбора: Матер. Междунар. научно-практич. конф. - Симферополь: Изд. центр КИБ, 2007. - С. 114-116.

14. Радченко Н.В. Формирование стратегии развития АПК региона в контексте повышения национальной конкурентоспособности / Радченко Н.В. // Управленческие аспекты повышения национальной конкурентоспособно-сти: Матер. Междунар. научно-практич. Конф. 4-7 октября 2007 г. - Симфе-рополь: изд. центр Крымского института бизнеса, 2007. - С. 182-183.

15. Радченко Н.В. Формирование финансовых преимуществ региона как фактор его конкурентоспособности / Радченко Н.В. // Фінансові проблеми формування і розвитку аграрного ринку: Матер. дев'ятих річних зборів Всеукр. конгр. вчен. економістів-аграрників, Київ, 26-27 квіт, 2007 р. / Редкол.: П.Т. Саблук та ін. - К.: ННЦ ІАЕ, 2007. - С. 411-414.

Размещено на Allbest.ru