Розвиток та державна підтримка малого підприємництва у сільському господарстві

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Розвиток та державна підтримка малого підприємництва у сільському господарстві

Загальна характеристика роботи

сільський підприємництво ресурсозбереження

Актуальність теми. Підприємництво в ринковій економіці є найголовнішою складовою системи господарювання. Це невід'ємний атрибут, необхідна і достатня умова її виникнення і розвитку. З позиції рівня концентрації виробництва сучасне підприємництво як елемент бізнесу може бути великим, середнім і малим. Останнє не тільки здатне виконувати значну кількість робіт, а й нерідко робить це краще ніж великий бізнес. За даними експертів ООН у світі малим підприємництвом зайнято понад 50 % населення. У країнах, де мале і середнє підприємництво розвивається десятиліттям, ця сфера економіки стабільно виробляє до 50-60 % валового доходу. Зростання робочих місць на 90 % забезпечується за рахунок підприємницьких структур із чисельністю близько 50 чоловік. В США підприємництво із чисельністю до 20 чоловік забезпечує приблизно половину ВНП. На зміну масовому стандартизованому приходить гнучке невелике виробництво, що є мобільним та швидше реагує на запити ринку. Воно притаманне усім галузям економіки. Сільське господарство не є винятком. Разом з тим мале підприємництво в сільському господарстві має певні відмінності зумовлені істотним впливом природних факторів на результати виробництва та використанням особливого чинника - землі, одноосібно-приватними (сімейними) господарствами. А це потребує формувати найефективніші розміри господарств, способи їхньої організації та здійснювати розробку державних регуляторів і напрямів підтримки щодо ефективного функціонування суб'єктів малого підприємництва.

Проблематика малого підприємництва в сільському господарстві охоплює: формування і функціонування, поліпшення організації виробництва, менеджмент, державну підтримку, ресурсозбереженя, підвищення економічного ефекту і конкурентоспроможності та інше. Багатоаспектність і невирішеність питань розвитку малого підприємництва в сільському господарстві зумовили багатьох вчених його досліджувати та присвятити відповідні наукові публікації. Серед них О.Ю. Амосов, О.В. Березін, Л.М. Васільєва, В.І. Власов, В.Ф. Іванюта, М.Ф. Кропивко, Д.Ф. Крисанов, М.П. Лобас, В.В. Липчук, П.М. Макаренко, М.Й. Малік, Ю.О. Лупенко, В.Я. Месель-Веселяк, Л.Ю. Мельник, О.М. Шпичак, М.М. Ільчук, О.М. Онищенко, Б.Й. Пасхавер, В.Н. Парсяк, П.Т. Саблук, Б.П. Рябоконь, М.П. Сахацький, В.Г. Ткаченко, В.С. Уланчук, В.В. Юрчишин та інші.

Позитивно оцінюючи результати проведених досліджень, вважаємо що невизначеність розвитку багатьох процесів підприємництва в аграрному секторі, відсутність ефективних форм ведення виробництва, прогресивних способів, технологій, методів і прийомів господарювання, інноваційного типу економічного зростання, маневрування і вигідного використання виробничо-комерційних ситуацій та обмеженого обсягу виробничих ресурсів, вирішення проблеми оптимального рівня концентрації виробництва в сільському господарстві, зосередження виробництва і збуту через кооперацію, добровільні об'єднання, невирішеність державного регулювання і підтримки потребують подальших досліджень, системного вивчення і комплексного узагальнення. Об'єктивна необхідність теоретичних і практичних засад в напрямі більш ефективного функціонування фермерства і сільських домогосподарств як основних форм малого підприємництва на селі зумовила актуальність і значимість та визначила доцільність вибору теми дисертаційного дослідження його цільове спрямування і структуру.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в рамках програми наукових досліджень Дніпропетровського державного аграрного університету за темою: “Організація, розвиток і державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень” (№ державної реєстрації 0152U005022). Роль автора полягає у дослідження проблем розвитку малого підприємництва у формі фермерства та сільських домогосподарств.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування науково-теоретичних положень та розробка пропозицій і рекомендацій щодо розвитку і державної підтримки в сучасних умовах малого підприємництва в сільському господарстві.

Для досягнення мети, в дисертаційній роботі були поставлені й вирішені такі завдання:

- узагальнити зміст і кількісно-якісні характеристика малого підприємництва;

- визначити базові і соціально значимі функції сімейно-індивідуального підприємництва та їх взаємопов'язаність і взаємообумовленість з іншими формами господарської діяльності;

- проаналізувати результати діяльності фермерства і сільських домогосподарств як основних форм малого підприємства в аграрному виробництві;

- оцінити рівень державної підтримки фермерських господарств;

- обґрунтувати процеси раціонального та ефективного використання ресурсів виробництва фермерства і сільських домогосподарств в умовах ринкового розвитку;

- розробити напрями об'єднання і погодження виробничої, збутової діяльності та із обслуговування фермерства і сільських домогосподарств;

- запропоновувати більш чіткі і стабільні правила державного регулювання і поліпшення підтримки ведення бізнесу фермерами і сільськими домогосподарствами.

Предмет і об'єкти дослідження. Предметом дисертаційного дослідження є комплекс теоретичних, методичних та практичних питань організаційно-економічного механізму розвитку й підтримки малого підприємництва в аграрній сфері. Об'єктом дослідження є економічні відносини в сфері розвитку й підтримки малого підприємництва в сільському господарстві країни і Дніпропетровської області.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, базові наукові положення аграрної економіки, роботи вітчизняних і закордонних економістів з питань розвитку малого підприємництва, а також законодавчі та нормативні акти з досліджуваного питання.

Дослідження здійснювалося з використанням системного підходу до вивчення економічних процесів і явищ. В процесі роботи застосовувались: діалектичний та абстрактно-логічний (для теоретичних узагальнень і формування висновків); економіко-статистичний (для аналіз сучасного стану розвитку малого підприємництва в сільському господарстві); графічний і рядів динаміки (для виявлення взаємозв'язку функцій та ефективності малого підприємництва в сільському господарстві); економіко-математичного моделювання (для оптимізації структури виробництва різних за напрямами діяльності і рівнем концентрації сільських домогосподарств); логічного моделювання (для обґрунтування доцільності кооперації малих форм господарювання між собою та їх господарського обслуговування) та інші методи економічних досліджень.

Інформаційною базою дослідження були: матеріали Держкомстату України, статистичні дані розвитку сільського господарства Дніпропетровської області, праці вчених-економістів, законодавчі і нормативні акти, літературні джерела і власні спостереження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні і розробці теоретичних та практичних аспектів реалізації програми розбудови малого підприємництва в сільському господарстві. Основні елементи наукової новизни полягають в наступному:

вперше:

- обґрунтовано та взаємопов'язано в піраміду базові і соціально значимі функції малого підприємництва, які в порядку їх здійснення забезпечують як подібність із іншими секторами підприємництва за масштабами виробництва, так і відмінність в напрямі створення нематеріальних благ, ринкову вартість яких досить важко визначити (забезпечення зайнятості, демографічні, екологічні, збереження біорізноманітності, агроландшафту, відтворення рекреаційного простору, збереження традиційного укладу життя, збереження сільських територій, виховання і праці, духовно-моральні функції).

удосконалено:

- визначення сутності підприємництва яке у авторському трактуванні є новим інтенсивним та ефективним типом ведення виробництва що вимагає прогресивних способів, технологій, методів і прийомів господарювання та конкретного власника - господаря добре дбаючого про своє майно і справу;

- організаційні засади управління і підтримки малого підприємництва у сільській місцевості через формування при державних адміністраціях районів структурних підрозділів його ділового розвитку; створення договірної системи підтримки селян у присадибному господарюванні та регіональних фондів «Агентств підтримки бізнесу» для послідуючого кредитування товарно-споживчих сільських домогосподарств і дрібнотоварного фермерства;

- методичний підхід побудови економіко-математичної моделі оптимізації структури виробництва сільських домогосподарств, коли за рахунок введення додаткових змінних розширюються поняття способів не тільки господарської діяльності, але і внутрішнього споживання, оренди землі та майна;

набули подальшого розвитку:

- напрями функціонування національних малих підприємств, які поряд із раніше визначеними включають: зміни до регуляторного середовища після вступу України до СОТ, менше можливостей лобіювати власні інтереси в органах державної влади і місцевого самоврядування, більший ступінь адаптації до смаків і уподобань споживачів, більшу міру готовності до запровадження інновацій та вдосконалення організаційних методів ведення бізнесу;

- програмно-цільовий підхід формування малого підприємництва в сільському господарстві, що передбачає на рівні країни пільгове кредитування і оподаткування, страхування від комерційних ризиків, встановлення заставних цін, регулювання ф'ючерсних операцій, фінансову допомогу на наукові програми; на рівні місцевого самоврядування - виступати поручником комерційних банків при наданні пільгових кредитів, формувати фонди фінансової підтримки малого підприємництва на селі;

- методи конкуренції, коли поряд із загальноприйнятим ціновим, що заснований на раціональному використанні матеріальних ресурсів і спрямований на зниження витрат виробництва при впровадженні механізму ресурсозбереження, має приділятись значна увага споживчим якостям продукції, що пов'язані із неціновою конкуренцією;

- варіанти формування виробничих структур сільських домогосподарств, які в залежності від розміру земельних ділянок (за встановленим в Україні поділом) в природно-економічних умовах Дніпропетровської області та заданими в задачі параметрами сільські подвір'я до 0,5 га і менше мають змінювати структуру посівів в напрямі більшої частки вирощування овочів і зменшення посадки картоплі до обсягів споживання сім'ї. Сільські домогосподарства 0,51-1,00 га поряд із овочівництвом і вирощуванням картоплі можуть без збитків вирощувати 1 голову великої рогатої худоби, 2 голови свиней і до 130 курей, а господарства більше 1,01 га можуть успішно розвиватись та бути прибутковими при збільшенні інтенсивності виробництва тваринницької продукції;

- напрями кооперування суб'єктів аграрного господарювання включаючи фермерів і сільські домогосподарства, які крім загальноприйнятих форм мають розвивати спілки агровиробників та об'єднуватись у виробничі групи як правило одного напрямку із величиною реалізації продукції близько 75 тис. дол. США на рік і частиною власної продукції більше 51 % у першому році діяльності, 60 % - у другому, 75 % у третьому і наступних роках. Такі сільськогосподарські виробничі групи можуть отримувати підтримку ЄС в рамках Програми Розвитку сільських територій.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в узагальнені і розробці основних положень розвитку та державної підтримки фермерства і сільських домогосподарств як основних форм малого підприємництва в сільському господарстві які можуть бути використані для подальших наукових досліджень та практичної реалізації.

Зокрема пропозиції автора стосовно формування раціональної структури товарно-споживчого виробництва сільських домогосподарств різних типорозмірів земельних ділянок рекомендовано до впровадження в селах Томаківського району Дніпропетровської області (довідка Томаківського РДА № 88 від 18.02.2010 р.).

Матеріали роботи щодо створення збутових кооперативів суб'єктів малого підприємництва на селі та взаємозв'язки їх із районними і обласними рівнями маркетингових служб при формуванні єдиного інформаційного простору на базі комп'ютерних мереж використовувались для розробки ринкової інфраструктури в Програмі стабілізації та розвитку агропромислового комплексу Дніпропетровської області на період до 2015 року (довідка № 11/772 від 15.10.2009 р.).

Теоретичні узагальнення явища малого підприємництва по формі і змісту що реалізуються як базові (виробничі, демографічні і забезпечення зайнятості) так і соціально необхідні (екологічна, традиційного укладу життя селян, збереження сільських територій трудового виховання, духовно-моральна) функції. З їх порівняльною характеристикою з великотоварним виробництвом, а також організаційна структура управління розвитком малого підприємництва у сільській місцевості, його державне регулювання через створення ринку споживача замість діючого раніше ринку виробника одержали своє відображення в навчальному процесі для підготовки бакалаврів Херсонського економіко-правового інституту при викладанні дисциплін «Економіка підприємств», «Організація бізнесу та підприємництва», «Виробничий (операційний) менеджмент» (довідка № 372 від 17.12.2009 р.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, викладені в дисертації та авторефераті виносяться на захист, отримані автором особисто. Всі наукові праці одноосібні і включають авторське дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та наукові результати обговорювались на наукових конференціях викладачів, аспірантів та здобувачів Херсонського економіко-правового інституту, кафедри менеджменту організацій Дніпропетровського державного аграрного університету (за місцем прикріплення здобувачем) а також доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях: Удосконалення управління ресурсами підприємств АПК в умовах глобалізації економіки м. Полтава, 26-27 листопада 2008; Міжнародних науково-практичних конференціях інтернет - конференціях: "Освіта і наука 21 століття", м. Софія, Болгарія (2008 р.); "Ефективні інструменти сучасних наук - 2010", м. Прага, Чехія (2010).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 3,1 ум. др. арк., в тому числі 6 - у фахових виданнях, (2,9 ум. др. арк.) та 4 у інших виданнях.

Структура та обсяг роботи. Основний зміст дисертаційної роботи викладено на 187 сторінках комп'ютерного набору. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел, який налічує 181 найменування на 17 сторінках. Дисертація має 47 таблиць, 13 рисунків, 6 додатків на 41 сторінці. Загальний обсяг дисертації 245 сторінок.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі “Теоретичні основи розвитку підприємництва в ринковій економіці та її аграрній сфері” розглянуто сутність та зміст підприємництва в ринковій економіці його кількісні-якісні характеристики та особливості функціонування в сільському господарстві.

Підприємництво як елемент бізнесу не може бути відокремленим від праці, від ведення господарства, а також присвоєння їхніх результатів. Без праці немає й підприємництва. Робота і підприємництво - це процеси цілеспрямованої діяльності у виробництві матеріальних та духовних благ. Однак, якщо для підприємця робота - основна умова його розвитку та джерело створення життєвих благ, то підприємництво - це спосіб, що додає праці творчості, тобто змістовну, якісну сторону діяльності. Отже, підприємництво є новим інтенсивним та ефективним типом ведення виробництва. Воно вимагає прогресивних способів, технологій, методів і прийомів господарювання, а також конкретного власника, господаря виробництва, що дбає про своє майно та справу.

Економічна сутність малого підприємництва визначається: об'єктивним існуванням та розвитком як деяка цілісність чи сектор економіки та як особливий тип діяльності.

Кількісно-якісні підходи визначення малого підприємництва мають свої переваги і недоліки. Кількісні характеристики мають досить велику розбіжність, але зручні у використанні і доступні. Вони не показують істотні риси досягнення успіху, секрету високої ефективності бізнесу або їх феномену. Якісні критерії, як правило, суб'єктивні до яких слід віднести відносно невеликий номенклатурний ряд продукції, вузьку спеціалізацію, пряме управління й контроль з боку засновників підприємництва, персоніфікований характер відносин між господарем і працівником, фінансування діяльності переважно з власних джерел, локальність ресурсних і збутових ринків, надчутливість до змін економічної кон'юнктури.

Багатофункціональність малого підприємництва в сільському господарстві складається із базових дій (виробничі, демографічні, забезпечення зайнятості населення) та соціально-необхідних (екологічні, збереження традиційного укладу, збереження сільських територій, виховні і трудові, духовно-моральні) що є визначальними в зв'язку із духовною кризою в суспільстві. Тому зростаюча увага до функцій фермерських і особистих селянських господарств як основних форм малого підприємництва в сільському господарстві має бути пов'язана з посиленням уваги до соціальних умов розвитку економіки в цілому і аграрної, зокрема; до зростання людського чинника та його активізації. Формування малого підприємництва в сільській місцевості має здійснюватись на основі програмно-цільового підходу, а постільки малі підприємства - фермерські і особисті селянські господарства працюють на визначеній території, використовують її ресурси і поповнюють її бюджет, то саме ця територія і призвана створювати їм умови для ефективного функціонування. Через те на місцевому рівні адміністрація району може виступати поручником комерційним банкам за надання пільгових кредитів малим підприємствам. Можливо разом з великотоварним виробництвом сформувати фонди підтримки тих хто організує свій бізнес. Управляти процесом підтримки малого аграрного бізнесу потрібно із єдиного центру (рис. 1).

Рис. 1. Організаційна структура управління розвитком малого підприємництва у сільській місцевості

Однією із головних функцій державного регулювання малого підприємництва є створення ринку споживача замість діючого раніше ринку виробника. Це завдання вирішується шляхом організації маркетингу - вивчення попиту споживача, визначення обсягів виробництва продукції, її асортименту і якості, розробка методів і форм реалізації продукції, тари, упаковки, умов постачання товарів, впливу на споживчий попит за допомогою цін, реклами і інше. Створення такої системи в умовах неплатоспроможності багатьох сільськогосподарських малих підприємств неможливе без участі держави.

Регіональні і місцеві програми розвитку малого підприємництва мають передбачити формування складського господарства інформаційно-посередницької сітки і інше. Важливо стимулювати виставкову і ярмаркову діяльність для малих підприємств в тому числі проведення спеціальних «ярмарок контрактації» для виявлення малих підприємств що зацікавлені у виробничій і інфраструктурній кооперації, сприяти розвитку інфраструктури малого підприємництва у сільській місцевості. Наприклад, формування центрів інформаційної підтримки малого бізнесу в АПК і підготовки підприємницьких кадрів для малого бізнесу на селі.

У другому розділі “Оцінка функціонування та державної підтримки малого підприємництва в сільському господарстві” проаналізовано кількісний і якісний стан сільських домогосподарств і фермерства, рівень бюджетної підтримки останнього грошові витрати і ефективність діяльності малих форм підприємництва на селі.

В Україні на 2008 р. функціонує 42,4 тис. фермерських господарств і 16,7 тис. сільських домогосподарств із них особистих селянських господарств 4,67 тис. Вони мають середній розмір земельної ділянки відповідно 1,13; 1,18 і 1,41 га. Особисті селянські господарства разом із присадибними обробляли 37,5 % ріллі і забезпечували основні потреби споживання сільськогосподарської продукції.

В регіонах в тому числі і в Дніпропетровській області за 1990-2008 рр. порівняно з колективним сектором, де спостерігався різкий спад сільськогосподарського виробництва, сектор домогосподарств не тільки зберіг, а й розширив свій економічний потенціал. Значно збільшилися земельні площі, які обробляються власниками домогосподарств. За ці ж роки в цьому секторі області збільшилося поголів'я худоби і птиці. На кінець 2008 року частка сільських домогосподарств, що утримували велику рогату худобу, становила - 72,6 %, корів - 81,7 %, свиней - 29 %,овець і кіз - 77,2%. Внесок фермерських господарств у виробництво продукції тваринництва незначний і помітних позитивних зрушень тут поки не відбувається. Звичайно, в них утримуються худоба і птиця, але насамперед для власних потреб. На кінець 2008 року питома вага фермерських господарств, що утримували велику рогату худобу, становила - 0,7 %, корів - 0,8 %, свиней - 4,9 % і лише 0,5 % птиця. Отже, на сьогодні тваринницька галузь не привертає до себе увагу фермерів.

Незважаючи на те, що в області з року в рік зростає кількість фермерських господарств, збільшуються земельні площі у їх користуванні, за весь період своєї діяльності фермерські господарства так і не набули суттєвого впливу на аграрний сектор економіки області. В 2008 р. ними було вироблено валової продукції сільського господарства на суму 565,6 млн. грн. (лише 8,5 % від обсягу валової продукції, виробленої діючими господарюючими суб'єктами у сільському господарстві) проти 325,6 млн. грн. (6,4 %) у 2007 р. На частку домогосподарств Дніпропетровської області (як, і всієї України) припадає майже половина обсягів аграрного виробництва. Вони створюють можливості використовувати внутрішні резерви сім'ї для збільшення виробництва без будь-яких істотних інвестицій держави і без залучення додаткових трудових ресурсів. У сучасних умовах наймасовішими і найжиттєздатнішими виробниками сільгосппродукції в країні є господарства населення, включаючи дачні ділянки, кооперативні сади і городи.

За існуючих умов господарювання фермерські господарства є роботодавцями не лише для членів свого господарства, а й для інших груп працездатного населення. Питома вага чисельності працівників фермерського господарства із року в рік зростає і складає по відношенню до загальної чисельності працівників сільського господарства в 2008 р. - майже 20%, тоді як в 2000 р. - це було тільки 8 %. Майже третину працюючих у фермерських господарствах складають жінки. На роботах у фермерських господарствах було зайнято близько 50 % найманих працівників. У сільському господарстві фермери, не тільки використовують найману працю, а як правило, беруть самі участь у безпосередньому процесі виробництва (53 - 54 %), тобто виступають не тільки у ролі менеджерів.

В порівнянні з фермерськими господарствами сільські домогосподарства залучають близько 10 % найманих працівників, винятком був лише 2007 рік. Більшість з них наймаються для сезонних робіт. Адже площу понад 1 га важко обробити самотужки. Близько 10 % голів домогосподарств мають повну вищу освіту, окрім 2008 р. де цей показник склав всього 3,7 %. Найбільшу питому вагу складають голови з повною загальною середньою освітою-51,8 % чоловіки, та 41,1 % - жінки.

Технічне забезпечення фермерських господарств за період з 2000 р. по 2008 р. покращилась Але кількісні показники свідчать про низьку технічну забезпеченість. Так, у 2008 р. на одне господарство майже припадало лише 1 трактор, а на п'ять фермерських господарств - один комбайн. Для порівняння в США середня кількість тракторів, які припадають на одну ферму з посівною площею до 40 га, становить 4,9 одиниць. Отже, технічна оснащеність вітчизняних фермерських господарств поки що далека від реальних потреб.

Тільки 10 % сільських домогосподарств мають у своєму розпорядженні техніку, що говорить про дуже низький рівень технічного оснащення. Майже половина цієї техніки припадає на крупорушки, оскільки сільські домогосподарства власними силами переробляють зерно на дерть, дешевшу за корми на базарі чи в роздрібній торгівлі. Позитивним моментом можна вважати те, що кількість техніки у сільських домогосподарствах зростає, проте значна їх частина обробляє землю вручну.

За даними Дніпропетровського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств області протягом 2008р. для розвитку фермерства надійшло бюджетних коштів на суму 12194,9 тис.грн., у тому числі на умовах зворотності та строковості - 9939,5 тис.грн., на умовах безвідплатності, як субсидії та трансфери - 2255,4 тис.грн. У 2008 р. фермерськими господарствами освоєно 87,1 млн.грн. капітальних інвестицій, з яких 98,7% становили інвестиції в основний капітал (у капітальне будівництво і придбання машин та обладнання). На поліпшення об'єктів (капітальний ремонт, модифікацію, модернізацію) витрачено тільки 0,9% (0,8 млн.грн.) усіх інвестицій. Обсяг інвестицій в основний капітал (капітальних вкладень), використаних фермерськими господарствами у 2008р., склав 85,9 млн.грн. і збільшився проти попереднього року у 2,1 раза.

В структурі грошових доходів виручка від продажу сільськогосподарської продукції в 2000 році займала майже п'яту частину, але в подальші роки цей показник знизився до рівня: 14,8 % - в 2005 р., 17,5%. - у 2008 р. Доходи від продажу сільськогосподарської продукції домогосподарствами, які проживають у сільській місцевості, перевищують аналогічні доходи домогосподарств, які проживають у міських поселеннях в 2000 р. - на 19 в.п, в 2005 р. - на 16 в.п. і в 2008 р. - на 17,3 в.п. Доходи від продажу сільськогосподарської продукції, а також вартість спожитої продукції, отриманої з особистого селянського господарства у сільській місцевості це засіб виживання за скрутних умов в трансформаційній економіці. Мале агропідприємництво за останні роки вийшло із збиткових і досягло у 2007 р. - майже одного млрд. грн. прибутків (табл. 1).

Таблиця 1. Результативні показники ефективності функціонування малих підприємств в сільському господарстві, млн. грн

Джерело: розраховано за даними «Статистичних щорічників України» та статзбірників «Сільське господарство України».

Особливо значні темпи економічного розвитку набувають фермерські господарства. Так, у 2008 р. порівняно із 2005 р. виручка від реалізації продукції власного виробництва фермерських господарств зросла у 2,6 рази, рівень рентабельності до 23,7 %, а чистий прибуток досяг 1,32 млрд. грн. і підвищився у 2,76 рази. Тому основна «ставка» великотоварного виробництва ніяким чином не дає підстав запевняти про «крах» малого підприємництва на селі. На відміну від України в США основною формою виробництва аграрної продукції признана сімейна форма.

В третьому розділі “Шляхи розвитку і державної підтримки фермерства і сільських домогосподарств” визначено напрями раціонального та ефективного використання ресурсів, розвиток процесів кооперування та перспективи державної підтримки малого підприємництва в сільському господарстві.

Подальше вирішення проблеми ресурсозабезпечення і ресурсозбереження у фермерстві та сільських домогосподарствах в значній мірі залежатиме від можливостей інвестування їх виробництва. Темпи його зростання з року в рік підвищуються, але через технологічний занепад та необхідність переходу на інноваційний шлях розвитку потребується значно більше вкладень капіталу. Це можливо здійснювати через більш ефективне використання ресурсів, вищу прибутковість (дохідність) виробництва продукції, а також відпрацьований механізм ресурсозбереження. Послідній має забезпечувати: вибір раціональних форм і розмірів господарств, оптимальну структуру посівних площ і раціональне поєднання галузей рослинництва та тваринництва, нормативне забезпечення сільськогосподарського виробництва технічними й агрохімічними засобам, за якого досягається баланс між складовими елементами, своєчасне та якісне виконання технологічних процесів, беззбиткове виробництво, максимальний вихід продукції і збереження родючості ґрунтів, запровадження ефективних комерційних відносин, здійснення ефективної державної підтримки малого підприємництва в сільському господарстві. Оптимізація структури виробництва показала, що сільські домогосподарства Дніпропетровщини ще довгий час будуть утримувати провідні позиції у виробництві ряду видів сільськогосподарської продукції і забезпечувати нею не лише сільське населення. Так, згідно встановленого поділу домогосподарств за розмірами землі, малі за розмірами подвір'я (до 0,3 га) мають дещо змінити структуру посівів. Зокрема більш раціональним може бути варіант відмови від присадибного вирощування зернових культур та більше займатись посівами овочів відкритого ґрунту.

Господарства 0,51-1,00 га (0,7 га в середньому) мають відмовитись від виробництва технічних культур зменшити ділянки під зерновими і картоплею на товарні цілі та збільшити групу кормових з метою забезпечення сім'ї власною продукцією тваринництва; господарства 1,01 га і більше (7,6 га в середньому) за оптимальним планом мають зернову групу в посівах 58,8 % проти 67,7 % в 2008 р., технічні відповідно 9,1 проти 26,3 %. При цьому збільшується овочівництво до 11,6 % проти 1,7 % в структурі посівів.

Нарощування обсягів тваринницької продукції у домогосподарств та фермерів при збільшенні площ землекористування зумовлює виникнення ряду проблем, серед яких труднощі зі збутом продукції, дефіцит спеціальних приміщень і механізації та автоматизації виробничих процесів, дефіцит кормів, складнощі із придбанням молодняку великої рогатої худоби і птиці, відсутність необхідних засобів виробництва, а нерідко, і неможливістю їх придбання внаслідок браку коштів.

За сучасних умов головними каналами реалізації продукції сільських домогосподарств є самостійний продаж на ринку, реалізація перекупникам, переробним підприємствам. Величина виручки від реалізації продукції корелює з величиною земельної ділянки домогосподарства (табл. 2).

Таблиця 2 Проектні економічні показники розвитку сільських домогосподарств за результатами оптимізації виробничої структури (в розрахунок на одне господарство)

Джерело: власні розрахунки.

Все це свідчить про необхідність концентрації дрібноконтурних земельних ділянок у більші масиви з метою запровадження порядку чергування культур чи сівозміни, оцінки їх агроекологічного стану, уніфікації технологій вирощування аграрної продукції. Найбільш доходним для сільських підприємців каналом реалізації їх продукції є продаж на міських і місцевих ринках, але цей канал не завжди доступний для товаровиробника. Тут все більше працює перекупник. Крім того, реалізація продукції на ринку вимагає додаткових витрат на транспортування, збереження і реалізацію, відволікає від основної роботи.

Незалежно від волі і свідомості людей - власників домогосподарств є видимими декілька альтернативних напрямів розвитку цієї форми господарювання: індивідуальний, тобто самостійний розвиток; його кооперація з іншими сільськими домогосподарствами і підприємствами, допускаючи кооперацію праці і засобів на створення різних видів кооперативів по обслуговуванню домогосподарств; інтеграція з суспільним виробництвом.

Політика державної підтримки малого підприємництва в сільському господарстві має бути націлена на формування обсягів виробництва та цін виробників не порушуючи принципів справедливої конкуренції. На регіональному рівні в роботі передбачається товарне кредитування нових формувань малого підприємництва в сільському господарстві за рахунок коштів обласного бюджету у вигляді субвенцій з послідуючим внесенням їх у статутний капітал установ комунальної власності «Агентство підтримки бізнесу».

Для сільського домогосподарства привабливість створення власного кредитного кооперативу надає можливості: отримання в безпосередній близькості від свого господарства невеликої суми кредиту, недоступного в комерційному банку; використання для одержання кредитів в банках специфічної форми колективної відповідальності та колективної застави; особистій участі в ухваленні рішень, контролі діяльності кооперативу через виборчі органи; встановленні нижчого позичкового відсотка в порівнянні з банківським за рахунок економії на адміністративних витратах.

Одним із джерел підтримки потенціалу малого підприємництва можуть стати державні та регіональні Фонди кредитної підтримки сільського господарства. Джерелами створення таких фондів мають бути як державні, так і регіональні бюджетні кошти, часткові відрахування від ввізного і вивізного мита та податку на додану вартість для експортних товарів, надходження плати за користуванням кредитом, який був раніше виданий з даного Фонду, тощо. Кошти Фонду кредитної підтримки АПК необхідно використовувати на відшкодування різниці між комерційною та пільговою відсотковою ставкою за кредити, а також за певних умов кредитувати сезонні розриви в АПК (наприклад, придбання паливно-мастильних матеріалів, добрив, насіння, запасних частин).

Висновки

1. Підприємництво можна розглядати як самостійну діяльність індивіда чи колективу, що направлена на задоволення потреб, реалізує здібності особистості та пов'язана з ризиком і розрахованою ініціативою. Філософією підприємництва є вільний індивідуалізм, основною ознакою якого виступає забезпечення розквіту за рахунок власних зусиль, що не суперечить загальним інтересам суспільства. Розвиток підприємництва визначає раціоналізацію економіки, підвищення конкурентноздатності, ліквідацію непотрібних ресурсів, можливість повнішого прояву людського потенціалу. Підприємництво - невід'ємний елемент бізнесу та розвивається тільки там, де в суспільстві затверджується ринкова економіка й демократизація.

2. За всіма видами економічної діяльності в Україні зареєстровано 334,1 тис. малих підприємств різноманітних форм власності, то на 116 тис. одиниць, або на 53,3 % більше ніж у 2000 р. Рівень зайнятості на малих підприємствах до кількості населення у працездатному віці складає 7,7 % та є незмінним за 2006-2008 рр. Частка продукції малих підприємств у загальних обсягах реалізованої продукції (робіт, послуг) в 2008 р. склала 16,3 %.

3. Найбільш поширеною формою малого підприємства у сільській місцевості є фермерські і особисті селянські господарства. Їх діяльність ґрунтується на засадах схильності до ведення сільського господарства, пошуку можливостей, ініціативності, завзятості і наполегливості, готовності йти на ризик, віри у високу ефективність індивідуальної раці його потрібно розглядати як самостійну діяльність індивіда чи сім'ї яку направлено на задоволення потреб та реалізації здібностей особистості і творчої ініціативи в умовах ризику.

4. На кінець 2008 р. в Дніпропетровській області налічувалось 3371 діючих фермерських господарств (економічно активних юридичних осіб), у власності та користуванні яких знаходилося 453,5 тис.га сільськогосподарських угідь, з них 447,9 тис.га ріллі. Слід зазначити, що 80,5% сільськогосподарських угідь, які знаходяться у користуванні фермерів, взяті ними в оренду. В середньому на 1 фермерське господарство припадає 81,2 га орендованих сільгоспугідь. Питома вага фермерських господарств до загальної кількості діючих господарюючих суб'єктів у сільському господарстві в 2008 р. склала - 81,8%.

Внесок фермерських господарств у виробництво продукції незначний і помітних позитивних зрушень тут поки не відбувається. В 2008 р. ними було вироблено валової продукції сільського господарства на суму 565,6 млн. грн. (лише 8,5 % від обсягу валової продукції, виробленої діючими господарюючими суб'єктами у сільському господарстві) проти 325,6 млн. грн. (6,4 %) у 2007 р.

Обсяг інвестицій в основний капітал (капітальних вкладень), використаних фермерськими господарствами у 2008р., склав 85,9 млн.грн. і збільшився проти попереднього року у 2,1 рази.

5. За 1990-2008 рр. порівняно з колективним сектором, де спостерігався різкий спад виробництва, сектор господарств населення не тільки зберіг, а й розширив свій економічний потенціал. Значно збільшилися земельні площі, які обробляються власниками господарств населення. За ці ж роки в господарствах населення збільшилося поголів'я худоби і птиці. На кінець 2008 року частка господарств населення, що утримували велику рогату худобу, становила - 72,6 %, корів - 81,7 %, свиней - 29 %,овець і кіз - 77,2%. Доходи від продажу сільськогосподарської продукції домогосподарствами, які проживають у сільській місцевості, перевищують аналогічні доходи домогосподарств, які проживають у міських поселеннях в 2000 р. - на 19 в.п, в 2005 р. - на 16 в.п. і в 2008 р. - на 17,3 в.п. Доходи від продажу сільськогосподарської продукції, а також вартість спожитої продукції, отриманої з особистого селянського господарства у сільській місцевості мають істотний вплив на формування їх доходів.

6. Сільські домогосподарства виконують важливу прибуткову функцію, адже значною мірою формують реальні доходи родини. Основна функція господарств населення щодо забезпечення родини додатковим продовольством доповнюється ще двома: здійснюється самозайнятість населення і підвищується рівень матеріального статку сільської родини. Отже, ведення особистих селянських господарств, набуло суспільного значення.

7. Основні напрями зниження собівартості сільськогосподарської продукції фермерів та домогосподарств включають: запровадження прогресивних систем землеробства, науково обґрунтованих сівозмін і передової технології виробництва; послідовну інтенсифікацію виробництва шляхом раціональної хімізації і докорінного поліпшення землі; запровадження у виробництво кращих сортів сільськогосподарських культур і порід тварин, дотримання всіх вимог агротехніки і передових способів утримання тварин; зміцнення кормової бази тваринництва, дотримання зоотехнічних вимог при розроблені раціонів за збалансованістю протеїном, мінеральними речовинами, іншими поживними компонентами; удосконалення виробничої структури господарств з орієнтацією на вимоги ринку, досягнення при цьому раціональної концентрації, спеціалізації та інтеграції виробництва, що забезпечує краще використання ресурсів, більш швидке запровадження досягнень науки й техніки в практику.

8. При оптимізації виробничої структури сільських домогосподарств для розробки економіко-математичної моделі має враховуватись методичний підхід, коли ряд значень змінних укладається не в поняття галузі, а в спосіб діяльності розглядаючи їх не тільки за ознакою господарського використання кінцевої продукції, але і в зв'язку із їх внутрішнім споживанням чи одержанням за оренду, чи передачею за орендовані землю та матеріальні засоби виробництва.

9. Виходячи із того що сільські домогосподарства і надалі будуть утримувати провідні позиції у виробництві ряду видів сільськогосподарської продукції та забезпечувати нею не лише сільське населення то за результатами оптимізації структури виробництва господарствам 0,5 га і менше (0,3 га в середньому) потрібно відмовитись від посівів зернових і зернобобових та технічних культур та збільшити до 80 % земельної ділянки посіви овочів відкритого ґрунту; господарства 0,51-1,00 га (0,7 га в середньому) мають відмовитись від виробництва технічних культур зменшити площі під зерновими і картоплею на товарні цілі та збільшити групу кормових з метою забезпечення сім'ї окремою продукцією тваринництва; господарства 1,01 га і більше (7,6 га в середньому) за оптимальним планом мають зернову групу в посівах 58,8 % проти 67,7 % в 2008 р., технічні відповідно 9,1 проти 26,3 %. При цьому збільшується овочівництво до 11,6 % проти 1,7 % в структурі посівів.

10. Підвищення інтенсивності роботи сільських домогосподарств є важливою умовою їх успішного функціонування, формування відповідної матеріально-технічної бази, забезпечення механізованими знаряддями і особливо тракторами. Останні гарантують виконання робіт в агротехнічні строки та забезпечують зниження витрат на вирощування культур і продукції тваринництва.

11. У сільських домогосподарств розміром до 1 га одержаний чистий доход до оподаткування за оптимальним планом становить від 4,6 до 8,3 тис. грн. Це досить незначне доповнення до бюджету сім'ї. Тут основними доходами мають бути заробітна плата, доходи від власності, соціальні трансферти. Загальні доходи таких домогосподарств мають складатись із грошових доходів, вартості спожитої продукції отриманої із особистого господарства та одержаної від оренди земельних ділянок і засобів виробництва, вартості грошової допомоги, суми пільг і субсидій на відшкодування витрат. Доходи домогосподарств які мають підприємницьку діяльність на земельній ділянці в середньому 7,6 га забезпечують прожитковий рівень одного члена домогосподарства - 972,9 грн. Сукупні ресурси таких за розмірами домогосподарств крім грошових доходів, вартості спожитої продукції отриманої від власного господарства, пільг і субсидій, натуральних доходів можуть набувати за рахунок використаних заощаджень, приросту позик, кредитів, а також повернення боргів.

12. Ключовий напрям підтримки сектора малого підприємництва - розвиток системи міських продовольчих ринків. Значна частина продукції селянських господарств втрачається або продається за надто низькими цінами через незадовільний розвиток сфери торговельних послуг. Міські ринки повинні мати не лише торгові майданчики з добре обладнаними робочими місцями. Їх слід перетворити на великі підприємства з наданням транспортних, складських та готельних послуг для селян. Міські ринки можуть виконувати також функції оптового покупця сільськогосподарської продукції у місцях її виробництва та реалізації.

13. Інформаційне та консультаційне забезпечення малого підприємництва в сільському господарстві має стати одним із пріоритетних при формуванні маркетингових кооперативів які пов'язані функціонально із районними і обласними маркетинговими службами.

14. Вступ України в СОТ і подальші можливості євроінтеграції потребують об'єднання малого підприємництва в сільському господарстві у виробничі групи для організаційно спільного продажу продукції виробленої індивідуально. Для цього в Україні необхідно прийняти закон «Про групи (спілки) агровиробників та їх об'єднання». Такі виробничі групи можуть отримувати одноразову фінансову підтримку в рамках Програми Розвитку сільських територій (ПРСТ) до 2013 року. Це надасть додаткові стимули для кооперації господарств.

15. Виходячи з умов СОТ на регіональному рівні для господарств населення пропонується виділення субвенцій через муніципальні установи. В зв'язку з тим, що на момент створення дрібнотоварне фермерство та сільські домогосподарства майже не мають можливості привернути кредитні ресурси, передбачається товарне кредитування нових формувань здійснювати за рахунок коштів обласного бюджету у вигляді субвенцій з послідуючим внесенням їх у статутний капітал муніципальних підприємств ”Агентство підтримки бізнесу”. В міру повернення виділеного товарного кредиту, грошові кошти реінвестуються на створення нових фермерських та особистих селянських господарств.

16. Створення мережі сільських кредитних кооперативів допомогло б державі вирішити проблему адресності підтримки села, оскільки саме сільське населення здатне краще оцінити пріоритети розвитку і потреби території, на якій проживає, здійснити контроль за використанням виділених коштів, підвищити рівень повернення пільгових державних кредитів.

17. Для підтримки малого підприємництва в сільському господарстві велике значення має орієнтація на залучення в аграрний бізнес інвестицій з боку переробних і агросервісних підприємств. При цьому малі підприємства можуть активізувати виробництво і стати дослідницьким полігоном для господарських структур великого бізнесу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Рыкун А.Н. Проблемы привлечения иностранных инвестиций в многоукладный аграрный сектор / А.Н. Рыкун// Економіка: проблеми теорії і практики: зб. наук. праць [вип. 181]. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - Т. 1. - С. 50-56.

2. Рикун О.М. Інформаційні технології в АПК в умовах формування багатоукладної економіки / О.М. Рикун // Модели управления в рыночной экономике: сб. науч. трудов [сецвыпуск]. - Донецк: ДонНУ, 2003. - Кн. 1. - С. 161-165.

3. Рикун О.М. Оптимізація структури дрібнотоварного виробництва в сільському господарстві /О.М. Рикун// Зб. наук. праць Подільського державного аграрно-технічного університету [вип. 16]. - Кам'янець-Подільський, 2008. - С. 390-392.

4. Рикун О.М. Напрями підтримки малого підприємництва в АПК /О.М. Рикун // Економіка: проблеми теорії і практики: зб. наук. праць [вип. 244]. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - Т. 1. - С. 152-156.

5. Рикун О.М. Кооперативний розвиток малого підприємництва в аграрному виробництві /О.М. Рикун // Агросвіт. - К.: РВПС України НАН України, 2009. - №1. - С. 31-34.

6. Рикун О.М. До питання економічної підтримки державного фермерства / О.М. Рикун // Таврійський науковий вісник: збірник наукових праць ХДАУ [вип. 63 ч. ІІ]. - Херсон: Айлант, 2009. - С. 343-348.

Статті в інших наукових виданнях

7. Рикун О.М. Оцінка виробничих ресурсів малих форм аграрного господарювання / О.М. Рикун // Удосконалення управління ресурсами підприємств АПК в умовах глобалізації економіки. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції [Полтава, 26-27 листопада 2008]. - Полтава: ПД ПДАА, 2008. - С. 60.

8. Рикун О.М. Інформаційно-інвестиційне забезпечення малих форм аграрного господарювання в багатоукладній економіці / О.М. Рикун // Материалы за 4-а международная научно-практическая конференция, «Образование и наука на 21 ой век», Икономики. Державна администрация. София. «БялГРАД-БГ» ООД, 2008. - Т. 3. - С. 41-43.

9. Рикун О.М. Стан та перспективи розвитку малого агробізнесу в Дніпропетровській області / О.М. Рикун // Materialy V Miedzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji “Kluczowe aspekty naukowej dzialalnosci - 2009”, Volume 3. Ekonomiczne nauki.: Przemysl. Nauka i studia, 2009. - с. 48-50.

10. Рикун О.М. Майбутнє сільських домогосподарств / О.М. Рикун // Матеріали 6-ой международной научно-практической конференции «Ключевые проблемы современной науки - 2010», Икономики. София: «БялГРАД - БГ» ООД. - 2010. Т. 1. - С. 27-28.

Размещено на Allbest.ru