Розвиток інноваційного підприємництва в агропромисловому виробництві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний науковий центр

«Інститут аграрної економіки»

УДК [330.31: 631.153] (043.3)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Розвиток інноваційного підприємництва в агропромисловому виробництві

08.00.03 - економіка та управління

національним господарством

Смоленюк Андрій Петрович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному науковому центрі «Інститут аграрної економіки» Національної академії аграрних наук України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Стельмащук Антон Михайлович, Хмельницький економічний університет, завідувач кафедри економіки і підприємництва

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Музика Павло Михайлович, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького, завідувач кафедри економіки підприємств, інновацій та дорадництва в АПК ім. І.В. Поповича

кандидат економічних наук, доцент Пуцентейло Петро Романович Тернопільський національний економічний університет, доцент кафедри аграрного бізнесу і обліку

Захист відбудеться “07” грудня 2010 р. о 15⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 у Національному науковому центрі «Інститут аграрної економіки» за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх, кім. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх, кім. 212.

Автореферат розісланий “05” листопада 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук О.Г. Шпикуляк

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У сучасних умовах інноваційна модель розвитку аграрної економіки України закладає основи для становлення інноваційного підприємництва та активізації на цій основі сільськогосподарського виробництва і стійкого підвищення його ефективності. Інноваційний шлях реформування є підґрунтям і запорукою стабілізації ефективності та зростання конкурентоспроможності вітчизняної аграрної економіки. Необхідність переходу АПК України до інноваційної моделі розвитку зумовлена вичерпанням джерел післякризового зростання, уповільненим темпом інвестування коштів в розвиток нової матеріально-технічної бази і знань, загостренням проблем збереження науково-технічного потенціалу.

Як свідчить практика, формування інноваційної аграрної системи України характеризується низьким рівнем інтеграції науки і матеріального виробництва, значним відставанням у розвитку інноваційного підприємництва, відсутністю ефективних методів стимулювання та переходу економіки на шлях інноваційного розвитку. Особливо це проявляється в сфері агропромислового виробництва, від результатів якого в значній мірі залежить розвиток взаємопов'язаних галузей і добробут населення країни.

Проблемні питання переходу економіки на інноваційну модель розвитку концептуально розглядалися в загальноекономічному вигляді відомими вітчизняними і зарубіжними вченими: Л. Водачеком, В.М. Гейцем, Б.М. Данилишиним, С.Д. Ільєнковою, В.І. Карповим, О.О. Коренним, О.О. Лапко, О.В. Савченком, Б. Санто, Д. Сахалом, Р.А. Фатхутдіновим. З урахуванням специфічних умов національного аграрного сектору економіки поставлені проблеми розглядалися в багатоаспектних дослідженнях С.А. Володіна, О.І. Дація, М.В. Зубця, М.Ю. Коденської, М.Х. Корецького, О.В. Крисального, П.М. Макаренка, М.Й. Маліка, П.М. Музики, Т.О. Осташко, П.Т. Саблука, М.А. Садикова, А.М. Стельмащука, П.Р. Пуцентейла, О.Г. Шпикуляка, В.В. Юрчишина та інших.

У процесі аналізу літературних джерел виявлено недостатнє вивчення питань розвитку інноваційного підприємництва, зокрема в сфері агропромислового виробництва. Незважаючи на підвищення актуальності досліджуваної проблеми, в теорії і практиці переважає фрагментарний аналіз та вибірковий підхід щодо висвітлення окремих аспектів становлення інноваційного підприємництва. З огляду на це особливої актуальності набувають питання обґрунтування сутності, структури і механізмів формування та функціонування цілісної системи розвитку інноваційного підприємництва агропромислового виробництва. У сукупності це зумовило актуальність теми дисертаційного дослідження, його новизну і практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося в межах тематики науково-дослідної роботи Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки”

за науково-технічною програмою 44 “Науково-методологічне забезпечення підвищення економічної ефективності та розвитку соціально спрямованого аграрного виробництва”, відповідно до підпрограми 1 “Розробити науково-методологічні засади удосконалення аграрної та соціальної політики в умовах переходу на інноваційну модель розвитку АПК”, завдання 42.01.03/029 “Обґрунтування теоретико-методологічних і організаційно-економічних засад удосконалення кооперативних й інтеграційних відносин та управління в системі аграрного підприємництва” (державний реєстраційний номер 0108U004778). Роль автора у виконанні науково-дослідних робіт полягає у розробці структурної моделі розвитку інноваційного підприємництва в агропромисловому виробництві.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у розробці теоретичних і прикладних засад розвитку інноваційного підприємництва в агропромисловому виробництві для підвищення рівня його конкурентоспроможності.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання:

- обґрунтувати сутність інноваційно-підприємницької діяльності в агропромисловому виробництві та об'єктивну необхідність її розвитку;

- розробити модель розвитку і механізм функціонування інноваційного підприємництва в агропромисловому виробництві регіону;

- поглибити основні засади віднесення організаційно-правових формувань до інноваційних підприємств;

- узагальнити складові сталого розвитку й підвищення конкурентоспроможності економічних суб'єктів АПК;

- визначити особливості створення мережі комерціалізації та трансферу технологій і інновацій в АПК;

- розширити напрями розвитку фінансової політики інноваційного розвитку агропромислового виробництва.

Об'єкт дослідження - процеси формування і розвитку інноваційного підприємництва в агропромисловому виробництві країни.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні та прикладні положення формування і розвитку інноваційного підприємництва в агропромисловому виробництві.

Методи дослідження. Основу дисертаційного дослідження становлять наукові напрацювання вітчизняних та закордонних вчених у галузі інноваційного підприємництва, формування конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції, сталого розвитку АПК. Наукові дослідження здійснювалися на основі методів аналізу та синтезу для вивчення теоретичних основ розвитку інноваційного підприємництва; методів економіко-статистичного аналізу для дослідження й оцінки стану розвитку інноваційного підприємництва в агропромисловому виробництві; методів аналогії, індукції та дедукції для формування повноцінної системи розвитку інноваційного підприємництва в АПК.

Інформаційною основою дисертаційного дослідження є нормативно правова база з досліджуваної проблеми, дані Державного комітету статистики України, матеріали Міністерства аграрної політики України, результати соціологічних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в наступному :

вперше:

- обґрунтовано сутність інноваційно-підприємницької діяльності як особливого процесу організації господарювання на основі розгалуженої мережі раціонально поєднаних різних за розмірами інноваційних підприємств, здатних швидко і з мінімальними витратами здійснювати в агропромисловому виробництві технологічні зміни шляхом розробки, виробництва і реалізації інноваційних продуктів та надання інноваційних послуг, випуск конкурентоздатної наукомісткої продукції;

- розроблено модель розвитку функціонування інноваційного підприємництва в агропромисловому виробництві регіону, основу якої становить інноваційний технологічний парк «Агробіоекопродукція», зі створеними при ньому бізнес-кадровими і технологічними інкубаторами, відділом комерціалізації і трансферу технологій та інновацій, службою дорадництва, проведеною кластеризацією продуктових підкомплексів, які в умовах обґрунтованих економічних відносин забезпечують комплексне вирішення проблеми конкурентоспроможності продукції і сталого розвитку АПК регіону;

удосконалено:

- механізм прискорення сталого розвитку і підвищення конкурентоспроможності економічних суб'єктів АПК на основі використання мережевої кластерного моделі, утворення кластерних об'єднань з довгостроковими договірними відносинами між окремими підприємствами, які виконують роль інноваційних центрів росту агропромислового виробництва;

- механізм поетапного створення мережі комерціалізації та трансферу технологій і інновацій на основі організації відділів комерціалізації та трансферу технологій і інновацій, що поліпшує інфраструктуру взаємодії між ринком і науково-дослідними організаціями, сприяє доступу підприємницьких структур та агропромислових підприємств до новітніх технологій, підвищує результативність аграрної науки;

набули подальшого розвитку:

- основні критерії віднесення організаційно-правових формувань до інноваційних підприємств, відповідно до сфери їх діяльності та частки виробництва і реалізації інноваційної продукції, а також надання інноваційних послуг у загальному обсязі продукції та послуг;

- напрями фінансової політики інноваційного розвитку, які передбачають використання венчурного фінансування, розвиток системи комерційного кредитування, а також відновлення та модернізацію інноваційного фонду як одного з основних фінансових джерел інновацій.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність отриманих результатів полягає в тому, що їх впровадження закладає основи для становлення інноваційного підприємництва в агропромисловому виробництві та стійкого підвищення його ефективності. Результати дисертаційного дослідження щодо обґрунтування стратегії розвитку інноваційного підприємництва в агропромисловому виробництві прийняті до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Хмельницької обласної державної адміністрації (довідка №02-01/1514 від 07.07.2010 р.), Головним управлінням агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації (довідка № 10-4/25-39 від 01.06. 2010 р). Окремі положення наукових досліджень використовуються в навчальному процесі Хмельницького економічного університету при викладанні дисциплін «Національна економіка», «Економіка підприємств», «Інноваційне підприємництво» (довідка №202 від 13.07.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Теоретичні положення і практичні рекомендації щодо розвитку інноваційного підприємництва в агропромисловому виробництві є результатом особисто проведених досліджень автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційної роботи викладені у доповідях та апробовані на: Міжнародній науково-практичній конференції «Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інноваційно-інноваційного розвитку в Україні» (Київ, 23-24 жовтня 2008 р.); ІІІ міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави». (Дніпропетровськ, 29-30 жовтня 2008 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції «Стратегія розвитку підприємництва: теорія, організація, практика» (Тернопіль-Чортків 12-13 березня 2009 р.); І всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених «Перспективні напрями розвитку галузей АПК і підвищення ефективності наукового забезпечення агропромислового виробництва» (Тернопіль, 23-24 вересня 2009 р.); ювілейній міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 65-річчю Буковинської державної фінансової академії «Проблеми і перспективи розвитку національної економіки в умовах євроінтеграції та світової фінансово-економічної кризи» (Чернівці. 22-23 жовтня 2009 р.); всеукраїнській науково-практичної Інтернет-конференції «Проблеми, напрями і механізм забезпечення сталого розвитку суб'єктів національної економіки» (Тернопіль, 6-7 травня 2010 р.)

Публікації. Матеріали дисертації опубліковані в 13 наукових працях загальним обсягом 3,36 друк. арк., з них 6 статей загальним обсягом 1,98 друк. арк. у фахових виданнях та 7 загальним обсягом 1,38 друк. арк. у матеріалах наукових конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Зміст дисертації викладено на 249 сторінках комп'ютерного тексту, в тому числі на 184 сторінках основного тексту. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаної літератури. Вона містить 27 таблиць (на 16 стор.), 15 рисунків (на 9 стор.), 37 додатків (на 50 стор.). Список використаної літератури налічує 190 найменувань(на 15 стор.)

Основний зміст роботи

У першому розділі «Теоретичні основи розвитку інноваційного підприємництва» відображено сутнісну характеристику розвитку інноваційного підприємництва, висвітлено особливості ідентифікації інноваційних підприємств, розкрито методичні засади дослідження розвитку та ефективності інноваційної діяльності.

Дослідження та аналіз світового досвіду підтверджують, що інноваційний шлях розвитку є тим рушієм оновлення реального сектору економіки, розвитку конкурентоспроможності виробництва. Перехід до інноваційної системи та системи трансферу технологій в Україні має забезпечити відповідь на нові виклики суспільства.

На основі вивчення літературних джерел встановлено, що інноваційно-підприємницька діяльність це особливий процес організації господарювання, що ґрунтується на постійному пошуку нових можливостей покращання техніко-технологічних факторів і результатів виробництва. Він пов'язаний з готовністю підприємницької структури брати на себе весь ризик здійснення нового або покращеного проекту з дотриманням фінансової, моральної і соціальної відповідальності.

Виявлено три способи організації інноваційного підприємництва: на основі внутрішньої організації; на основі зовнішньої організації за допомогою контрактів; на основі зовнішньої організації за допомогою венчурів.

До інноваційних підприємств слід відносити інноваційні центри, технопарки, науково-дослідницькі формування, інноваційні бізнес-інкубатори, інші формування, що займаються розробкою, виробництвом і реалізацією інноваційних продуктів чи інноваційної продукції та наданням інноваційних послуг, обсяг яких перевищує 70 % від їхнього загального обсягу продукції та послуг у грошовому еквіваленті (рис. 1).

Рис. 1. Структура інноваційного підприємництва

Виявлено, що великі інноваційні підприємства мають переваги в освоєнні інновацій за рахунок концентрації великих фінансових коштів та об'єднання вчених і дослідників багатьох галузей. В малих і середніх підприємствах в 3-4 рази вища кількість нововведень до затрат на наукові дослідження. Великі інноваційні підприємства створюють передумови для розвитку малих.

Встановлено, що інноваційна кластеризація агропромислового виробництва відіграє важливу роль у прискоренні сталого розвитку і підвищення конкурентоспроможності підприємств, регіонів і окремих територій. Кластери виконують роль інноваційних центрів росту як на внутрішньому ринку, так і на міжнародному.

Для оцінювання ефективності інноваційного підприємництва пропонується застосовувати показник квазіренти, який враховує потенційний рівень прибутку від інновацій.

У другому розділі «Стан і ефективність розвитку інноваційного підприємництва в АПК» проведено індикаційну оцінку стану і проблем інноваційного розвитку, здійснена оцінка стану розвитку інфраструктури і наукового потенціалу інноваційного підприємництва, визначено умови розвитку і рівень ефективності інноваційного підприємництва в агропромисловому виробництві.

Дослідженням виявлено, що інноваційний розвиток агропромислового виробництва в Україні відбувається за вкрай несприятливих умов: техніко-технологічний потенціал характеризується тривалою стагнацією, збільшенням зношеності основних засобів і виробничої інфраструктури, суттєвим скороченням резервних виробничих потужностей; частка підприємств, що впроваджували інновації, неухильно знижується, а переважна їх більшість взагалі припинила інноваційну діяльність.

На загальнодержавному рівні спостерігається стійка тенденція до скорочення частки ВВП, що виділяється на НДДКР. Продовжується стабільне послаблення наукового потенціалу в Україні у кількісному та якісному плані. Наростає розрив циклу «фундаментальні дослідження - розробки - комерціалізація знань у виробництві». Як наслідок залишається вкрай низьким рівень наукового забезпечення цілої низки галузей вітчизняного виробництва.

За комплексним індикатором інноваційного розвитку відповідно до Європейського інноваційного табло Україна належить до групи «країни, які наздоганяють». Загальне значення результуючого індексу ЄС, розрахованого для України становить 0,23. Загалом це значення виявилося істотно нижчим порівняно зі значеннями країн-лідерів ЄС: від Швеції Україна відстає приблизно в три рази. Україна використала свої потенційні можливості у сфері інформаційних технологій щодо ЄС на 69 %, у сфері досліджень і розробок - на 68, можливості структури промисловості - на 47,8, патенти, торгові марки, промислові зразки - лише на 0,1 %.

Для переходу до інноваційної моделі структурної перебудови аграрної економіки необхідно збільшити частку високотехнологічних виробництв до 35-40%, частку наукоємної продукції до 25-30%, частки підприємств, які впроваджують інновації, в 3-3,5 рази.

Встановлено, що в умовах зниження інноваційної активності агропромислове виробництво далеко не повністю задовольняє потреби суспільства в своїй продукції. Протягом останніх років порівняно з 1990 роком загальний обсяг продукції зменшився на 29%. Зокрема, виробництво продукції рослинництва знизилось на 3%, тваринництва - на 51%. У зв'язку з цим у 2008 році імпорт м'яса досяг небезпечно високого рівня і становив близько 500 тис. тонн, а основних видів фруктів - понад 960 тис. тонн. Найбільш суттєвими причинами занепаду українського сільського господарства стали: деформація структури аграрного виробництва, знищення тваринницької галузі, зниження родючості земель, катастрофічний спад виробництва продукції, детехнологізація і деіндустріалізація аграрного сектору, а також занедбання соціального розвитку села.

На стан агропромислового виробництва негативно впливає погіршення екологічного стану довкілля країни, що спричиняє стабільне зростання техногенного навантаження на навколишнє середовище; неухильною деградацією ґрунтів (вітровою, водною, механічною). Тому сільське господарство має розвиватися на основі екологічних технологій, які забезпечують відновлення родючості ґрунтів, переробку органічних відходів, зменшення викидів парникових та забруднюючих атмосферу сполук

Дослідженням виявлено, що агропромислове виробництво України має можливості значно покращити результати господарювання (табл.1).

Таблиця 1. Потенційні інноваційні можливості зростання результативності агропромислового виробництва України (дані за 2008 р.)

Показник	Мінімум	Максимум	Середнє значення величини
	Величина	Частка господарств, %	Величина	Частка господарств, %
Розмір господарств, га	до 5,0	10,1	Понад 10000	0,2	419
Урожайність, ц/га: - зернових	до 10,0	8,9	Понад 50	3,9	34,6
- цукрових буряків	до 50,0	2,6	Понад 400	21,3	356,2
Річний надій молока на корову, кг	до 1000	14,4	Понад 6000	3,6	3793
Середньодобовий приріст, г: - великої рогатої худоби	до 100	3,7	Понад 900	2,0	449
- свиней	до 25	1,7	Понад 500	6,5	361

Основними напрямами зростання результативності агропромислового виробництва України є укрупнення дрібних аграрних формувань, яке можливе в першу чергу за рахунок кооперації виробництва, а також підвищення на цій основі продуктивності галузей за рахунок використання прогресивних технологій виробництва.

В арсеналі українських вчених є сорти і гібриди, а також сучасні вітчизняні технології, здатні забезпечити одержання стабільно високих урожаїв високоякісної продукції з урожайністю: зернових на рівні 8,0-10,0 т/га, кукурудзи - 10,0 і більше, цукрових буряків - 60,0-70,0, соняшнику - 3,5-4,5, картоплі - 45,0-50,0 т/га. Однак здобутки аграрної науки далеко не повною мірою використовуються у сільськогосподарському виробництві. Основною причиною цього є низький рівень матеріально-технічного і фінансового забезпечення сільськогосподарського виробництва, що призводить до недотримання агротехнологій. На практиці генетичний потенціал вітчизняних сортів і гібридів використовується лише на 30%. Повільно впроваджуються нові вітчизняні сорти і гібриди сільськогосподарських культур, а також технології їх вирощування, в результаті чого аграрії не доодержують понад 35% можливих урожаїв.

Для забезпечення інноваційного розвитку агропромислового виробництва необхідно здійснити реформування аграрної науки та аграрної освіти. Нарощування науко- та інтелектоємності та технологічне переоснащення аграрної галузі має забезпечити суттєве зростання продуктивності людської праці. Подальший розвиток вітчизняної аграрної науки потребує державного вирішення питань щодо: фінансового забезпечення оновлення матеріально-технічної бази; приведення рівня заробітної плати науковців з урахуванням їхньої кваліфікації до рівня оплати праці їх зарубіжних колег; закріплення в наукових установах перспективної молоді шляхом створення для них сприятливих умов. Тому підвищення наукоємності ВВП має стати одним із ключових моментів інноваційної стратегії нашої держави.

Формування в Україні інноваційної моделі економічного зростання потребує сприяння держави у створенні та ефективному функціонуванні інноваційної інфраструктури. Інноваційну модернізацію в агропромисловому виробництві доцільно пов'язувати із заходами розвитку інфраструктури інноваційних підприємств, бірж інтелектуальної власності, центрів консалтингу, інжинірингу, підприємницьких формувань з надання маркетингових, рекламних, сертифікаційних і аудиторських послуг.

Аналіз досвіду технологічних парків дозволяє виділити фактори, які сприяють їх формуванню: наявність у регіоні науково-дослідних закладів вищого класу; стабільний колектив висококваліфікованих спеціалістів різних категорій; наявність технологічної інфраструктури і розвинутої індустрії ділових послуг. Бізнес-інкубатори сприяють не тільки розвиткові підприємництва в регіонах, але і використанню регіональних виробничих, інтелектуальних та інших ресурсів. Технологія бізнес-інкубації може бути використана для розвитку підприємництва і конкурентного середовища, створення робочих місць і зниження соціальної напруги. Тобто, формування в Україні інноваційної моделі економічного зростання потребує сприяння держави у створенні й ефективному функціонуванні інноваційної інфраструктури, особливо на міжгалузевому та регіональному рівнях.

Державне управління сільським господарством та його відносини з іншими галузями має здійснюватись через глибокі, широкі, детальні комплексні програми, системно пов'язані з інструментами державного регулювання, правильним наповненням цих інструментів суттю, з детальними механізмами їх реалізації в динаміці. Раціональний розвиток сільського господарства і пов'язаних з ним галузей АПК залежить від досягнутого рівня збалансованості природних, матеріальних і трудових ресурсів, раціональної організації виробництва і праці, застосування досягнень науково-технічного прогресу в агропромисловому виробництві.

У третьому розділі «Системний розвиток інноваційного підприємництва в агропромисловому виробництві» обґрунтовано стратегічні пріоритети і модель розвитку інноваційного підприємництва в АПК, сформовано регіональний інноваційний центр розвитку інноваційного підприємництва в агропромисловому виробництві, визначено напрями стимулювання розвитку інноваційного підприємництва в агропромисловому виробництві.

Системна стратегія інноваційної моделі розвитку агропромислового виробництва України передбачає: ефективну аграрну інноваційну політику, згідно з якою необхідно здійснити адаптацію інноваційної системи України до умов глобалізації та підвищення її конкурентоспроможності; переорієнтацію системи продукування інновацій на ринковий попит і споживача; системний підхід в управлінні інноваційним розвитком, інформатизація агропромислової сфери. Інноваційний процес в аграрній сфері України має отримати сучасний ринковий напрям - від замовника і споживача до виробника і розробника інновації.

Відповідно до визначеної інноваційної стратегії агропромислове виробництво України повинно мати ефективну аграрну науку, сучасне технологічне оснащення та інформаційне її забезпечення, раціональну організацію науково-дослідних розробок, розвинуту систему інноваційного підприємництва, комерціоналізації наукових результатів, тобто високо розвинутий інноваційний потенціал.

З метою безперервного сталого розвитку агропромислового виробництва мають діяти системи аграрної науки, аграрної освіти, державного управління АПК. Для того, щоб технологічне переоснащення агропромислового виробництва здійснювалося швидко, аграрна наука має стати активним співучасником та інтелектуальним ресурсом реформ.

Для досягнення гармонійного інноваційного розвитку агропромислового виробництва існує наступну ієрархічна вкладеність: інноваційна технічна система (використовувана техніка та обладнання) є підсистемою технологічної системи; інноваційна технологічна система (застосовувані технології виробництва) є підсистемою логістичної системи; інноваційна логістична система (цілісна сукупність виробничих процесів та процесів його забезпечення) є підсистемою економічної системи.

Необхідно удосконалювати державну технічну політику в сільськогосподарській галузі в напрямі забезпечення та стимулювання використання у сільськогосподарському виробництві таких машин, механізмів, технічних засобів та обладнання, які дозволяють досягти максимальної економічної, екологічної ефективності застосовуваних ресурсозберігаючих технологій. Поряд із заміною технічного парку важливо здійснювати відповідну зміну технологій виробництва, забезпечуючи збалансований інноваційний розвиток сільськогосподарського виробництва.

З метою формування об'єктивних умов для розвитку інноваційного підприємництва в агропромисловому виробництві нами розроблено проект створення на прикладі агропромислового комплексу Хмельницької області регіонального інноваційного центру «Поділля» і механізму його функціонування (рис.2).



Рис. 2. Структурна схема регіонального інноваційного Центру «Поділля»

ХНУ - Хмельницький національний університет

РУУП Регіональний університет управління і права

ХІАПВ Хмельницький інститут агропромислового виробництва

ХУЕП Хмельницький університет економіки і підприємництва

Головним структурним елементом Центру є інноваційний технологічний парк «Агробіоекопродукція». Створення технологічного парку базується на визначених пріоритетних напрямах ? інноваційних проектах: «Виробництво біогумусу і екологічної сільськогосподарської продукції»; «Виробництво біопалива з сільськогосподарської сировини».

На технопарк покладається виконання таких завдань: формувати цілісну систему впровадження наукових розробок у виробництво, що включає наукові дослідження, розробку технологій, впровадження у виробництво, випуск продукції та її успішне просування на внутрішній та світовий ринки; створювати сприятливі умови щодо залучення внутрішніх і зовнішніх інвесторів для фінансування проектів; налагоджувати виробництво високотехнологічної конкурентоздатної на світовому ринку продукції; розробляти високоефективні методи аналізу й охорони навколишнього середовища; розвивати матеріально-технічну бази наукових досліджень; координувати наукові розробки, їх науково-технічну і технологічну експертизу, а також забезпечувати моніторинг інноваційної й інвестиційної діяльності відповідно до пріоритетних напрямків діяльності технопарку; здійснювати підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації фахівців для роботи в умовах ринку.

Важливим складовим елементом інноваційного центру є «Бізнес-кадровий інкубатор», який створюється при технологічному парку для забезпечення підвищення освітньо-фахового рівня сільського населення, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів АПК регіону для роботи в нових технологічних умовах.

Складовим елементом інноваційного центру є «Бізнес-технологічний інкубатор», який створюється при технологічному парку для забезпечення товарного виду власних наукових розробок, з обґрунтуванням впровадження бізнес-планів у виробництво.

Складовим елементом інноваційного Центру є «Відділ комерціалізації та трансферу технологій і інновацій», який створюється при технологічному парку для формування інформаційної бази технологій і інновацій, їх експертної оцінки і рекомендацій для впровадження в системі організованої мережі комерціалізації, що поліпшить інфраструктуру взаємодії між ринком і науковими організаціями, сприятиме доступу агропромислових підприємств до новітніх технологій, підвищить результативність аграрної науки. До складу Центру трансферу технологій входять: відділ маркетингу та комерціалізації об'єктів інтелектуальної власності; патентно-ліцензійний відділ; відділ інформаційних виставкових проектів.

Складовим елементом інноваційного центру є «Служба дорадництва», яка об'єднує дорадників із числа висококваліфікованих науковців та провідних спеціалістів базових господарств і на основі системи організаційних заходів забезпечує впровадження прогресивних технологій та інновацій в практику агропромислової діяльності регіону.

Запропоновано проведення кластеризаціії аграрної економіки для забезпечення раціонального використання їх ресурсного потенціалу, збільшення обсягів виробництва кінцевої продукції та підвищення її конкурентності на ринку і сприяння сталому розвитку агропромислового виробництва і сільських територій (рис. 3).

Рис. 3. Структура забезпечувального механізму ефективного функціонування кластерів агропромислового виробництва

В умовах «кластерної економіки» головним напрямом удосконалення господарського механізму в АПК є економічне обґрунтування відносин між аграрним, промисловим та іншими секторами національного господарства з метою еквівалентного обміну між містом і селом. Одним із варіантів виконання цієї умови є запропонована нами модель інтеграційної системи із застосуванням механізму регулювання економічних інтересів її учасників, який

визначає порядок розподілу прибутку від реалізації продукції (що виробляється із сільськогосподарської сировини), відповідно до якого кожний учасник кластера одержує певну його частку. Інтерес учасників проявляється в тому, що при даній ціні на товар і частці загального прибутку кожен із них буде прагнути до скорочення витрат у межах своєї частки і отримуватиме більший прибуток.

Провідними ланками і стратегічними стимулюючими напрямами переходу агропромислового виробництва на нову модель інноваційного розвитку є: розбудова економіки знань; визначення науково-технологічних пріоритетів; визначення нормативно-правових та інституціональних умов побудови і розвитку ефективної системи взаємодії науки, освіти і виробництва високих технологій з фінансово-кредитною сферою; створення умов для переорієнтації інвестиційних потоків на високотехнологічні сфери виробництва.

Для створення комерційно завершених інновацій наукоємність ВВП має бути не нижчою 1,7% ВВП. Творчий науковий потенціал, який створює інновації, має бути тісно пов'язаний з підприємництвом і зорієнтований і високо мотивований на досягнення конкретних цілей у створенні і розповсюдженні інновацій. Ці завдання мають вирішуватися системно і спільно освітянською, науковою, та підприємницькою сферами. При цьому заробіток ученого має залежати не від звання, а від його конкретного внеску в розвиток науки і стимулювати зростання творчої активності. Доцільно розробити і запровадити систему стимулів для підвищення мобільності наукових кадрів, зокрема їх переходу на роботу в підприємницькі виробничі структури, створення ними інноваційних підприємств.

З метою забезпечення успішної їх реалізації доцільно створити розгалужену мережу організацій-посередників для надання на ринкових засадах всебічної допомоги підприємствам та установам (особливо малим і середнім) у розгортанні інноваційної діяльності. На початковій стадії такі організації-посередники мають отримувати державну фінансову підтримку. Для підприємств, які мають намір вперше розпочати інноваційну діяльність, необхідно створити механізм державної фінансової підтримки на умовах пільгових субсидій, а в окремих випадках - безоплатності.

Вектори інноваційного розвитку мають бути спрямовані на активну реалізацію трансферу інновацій основних інтелектуальних продуктів економіки знань. Дифузія інновацій повинна спиратися на спеціально створену інфраструктуру в кредитно-фінансовій сфері, інформаційно-комунікативному забезпеченні, професійно-освітній підготовці персоналу, консалтинговому, маркетинговому та юридичному супроводі.

Фінансова політика інноваційного розвитку агропромислового виробництва в Україні повинна включати два напрямки реалізації: по-перше, політику пріоритетності фінансування сфери інноваційної діяльності, а по-друге, фінансове стимулювання інноваційної діяльності серед суб'єктів підприємницької діяльності. Основними джерелами фінансування інноваційного бізнесу має стати венчурне фінансування, система комерційного кредитування та модернізований державний інноваційний фонд.

підприємницький агропромисловий конкурентоспроможність

Висновки

Дисертація є закінченою науково-дослідною роботою, у якій виконано теоретико-методологічне узагальнення розвитку інноваційного підприємництва в агропромисловому виробництві.

У процесі виконання роботи отримані такі підсумкові наукові висновки і практичні результати:

1. Запропоновано визначення сутності інноваційно-підприємницької діяльності в АПК як особливого процесу організації господарювання на основі розгалуженої мережі раціонально поєднаних малих і великих інноваційних підприємств, здатних швидко і з мінімальними витратами здійснювати в агропромисловому виробництві технологічні зміни шляхом розробки, виробництва і реалізації інноваційних продуктів та надання інноваційних послуг, забезпечувати конкурентоздатну наукомістку продукцію.

2. Інноваційними підприємствами необхідно вважати інноваційні центри, технопарки, науково-дослідницькі формування, технополіси, інноваційні бізнес-інкубатори, що мають займатися розробкою, виробництвом і реалізацією інноваційних продуктів та наданням інноваційних послуг, обсяг яких перевищує 70 % від їхнього загального обсягу продукції та послуг у грошовому еквіваленті. Встановлено, що великі інноваційні підприємства мають переваги в освоєнні інновацій за рахунок концентрації фінансових коштів і об'єднання вчених і дослідників багатьох галузей. Однак за відношенням кількості нововведень до затрат на наукові дослідження і розробки в малих і середніх фірмах у 3-4 рази вищі, ніж в великих. Інноваційна діяльність великих і малих підприємств взаємопов'язана. Великі інноваційні підприємства створюють передумови для розвитку малих.

3. За комплексним індикатором інноваційного розвитку відповідно до Європейського інноваційного табло Україна увійшла у групи «країни, які наздоганяють». Загальне значення результуючого індексу ЄС, розрахованого для України, становить 0,23, що свідчить про відставання України, наприклад від Швеції, приблизно в три рази. Україна використала свої потенційні можливості у сфері інформаційних технологій відносно ЄС на 69 %, можливості у сфері досліджень і розробок - на 68, можливості структури промисловості - на 47,8, патенти, торгові марки, промислові зразки - лише на 0,1 %. Частка підприємств, що впроваджували інновації, неухильно знижується, а переважна їх більшість взагалі припинила інноваційну діяльність. Продовжується стабільне послаблення наукового потенціалу в Україні як у кількісному, так і в якісному плані. Наростає розрив циклу «фундаментальні дослідження - розробки - комерціоналізація знань у виробництві».

4. Вітчизняна аграрна наука в складних фінансово-матеріальних умовах досягла певних позитивних результатів, але її здобутки далеко не повною мірою використовуються у сільськогосподарському виробництві. На практиці генетичний потенціал вітчизняних сортів і гібридів задіяний лише на 30%. Повільно впроваджуються нові вітчизняні сорти і гібриди сільськогосподарських культур, а також технології їх вирощування, внаслідок чого аграрії не доодержують понад 35% можливих урожаїв.

5. Для досягнення позитивних змін у масштабах і динаміці зростання результативних показників необхідно перейти до інноваційної моделі структурної перебудови аграрної економіки. Доцільно переорієнтувати систему продукування інновацій на ринковий попит і споживача. Для забезпечення прогресу науки та сприяння індивідуальній і колективній науково-технічній творчості в інтересах науково-технологічного та інноваційного розвитку агропромислового виробництва необхідно створити на макрорівні систему науково-технічної інформації. З метою ефективної реалізації наукою своєї інноваційної функції наукоємність ВВП має бути не нижче 1,7% ВВП.

6. Для забезпечення інноваційного розвитку агропромислового виробництва необхідно здійснити реформування аграрної науки та аграрної освіти в напрямі комерціалізації знань, що дасть можливість на основі державного вирішення проблеми поліпшити фінансове забезпечення оновлення матеріально-технічної бази; привести рівень заробітної плати науковців з урахуванням їхньої кваліфікації до рівня оплати праці зарубіжних учених; закріплення в наукових установах перспективної молоді шляхом створення для них сприятливих побутових умов. Інноваційну модернізацію доцільно пов'язувати із заходами розвитку інфраструктури інноваційних підприємств, бірж інтелектуальної власності, центрів консалтингу, інжинірингу, підприємницьких формувань з надання маркетингових, рекламних, сертифікаційних і аудиторських послуг.

7. Розроблено модель функціонування інноваційного підприємництва в агропромисловому виробництві регіону, в основі якої інноваційний технологічний парк «Агробіоекопродукція», з створеними при ньому бізнес-кадровим і технологічним інкубаторами, відділом комерціалізації і трансферу технологій та інновацій, службою дорадництва, проведеною кластеризацією продуктових підкомплексів, які в умовах обґрунтованих економічних відносин забезпечують комплексне вирішення проблеми конкурентоспроможності продукції і сталого розвитку АПК регіону.

8. Запропоновано механізм функціонування складових елементів інноваційного технологічного парку регіону як цілісної системи, в якій: «Бізнес-кадровий інкубатор» забезпечує підвищення освітньо-фахового рівня сільського населення, підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів АПК регіону для роботи в нових технологічних умовах; «Бізнес-технологічний інкубатор» доводить власні наукові розробки до стану, з обґрунтуванням впровадження бізнес-планів у виробництво; «Відділ комерціалізації та трансферу технологій і інновацій», який має в своєму складі відділ маркетингу, патентно-ліцензійний відділ; відділ інформаційних та виставкових проектів формує інформаційну базу технологій і інновацій, з їх експертною оцінкою і рекомендаціями для впровадження в системі організованої мережі комерціалізації; «Служба дорадництва» забезпечує впровадження прогресивних технологій та інновацій в практику агропромислової діяльності регіону.

9. Сформовано модель мережевого кластерного розвитку агропромислового виробництва, в якій продуктові кластери виконують роль інноваційних центрів росту, що забезпечують раціональне використання ресурсного потенціалу, збільшення обсягів виробництва кінцевої продукції і підвищення її конкурентності на ринку. Для ефективного функціонування агропромислових продуктових кластерів передбачено формування торгово-кредитного, інформаційно-дорадницького та інноваційно-оновлювального сервісу.

10. Визначено напрями фінансової політики інноваційного розвитку, в яких, зокрема, запропоновано розвивати в умовах дефіциту коштів державного бюджету венчурне фінансування. Для його реального впровадження необхідно удосконалити відповідне чинне законодавство, створити інноваційне конкурентне середовище за рахунок залучення малих і середніх підприємств, підвищити кваліфікаційний рівень підприємців та управлінського персоналу венчурних фірм. Важливо розвивати систему комерційного кредитування., а також відновити та модернізувати державний інноваційний фонд як один з основних фінансових джерел інновацій.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті в наукових фахових виданнях

1. Смоленюк А. П. Теоретичні засади інноваційного розвитку агропромислового виробництва / А. П. Смоленюк // Науково-теоретичний журнал «Наука й економіка». 2009. Випуск 2 (14). - С. 257-266.

2. Смоленюк А. П. Проблеми і реалії створення ефективної інноваційної системи / А. П. Смоленюк // Всеукраїнський науково-виробничий журнал «Інноваційна економіка». 2009, №2 [12]. С. 18-25.

3. Смоленюк А. П. Розвиток еколого-інноваційного підприємництва /А. П. Смоленюк // Всеукраїнський науково-виробничий журнал «Інноваційна економіка». 2009, № 3 [13]. С. 15-23.

4. Смоленюк А. П. Особливості розвитку інноваційно-екологічного підприємництва / А. П. Смоленюк // Всеукраїнський науково-виробничий журнал «Інноваційна економіка». 2009, № 4 [14]. С. 65-68.

5. Смоленюк А. П. Складові елементи розвитку і механізму функціонування інноваційного підприємництва / А.П. Смоленюк // Всеукраїнський науково-виробничий журнал «Інноваційна економіка». 2010, № 1 [15]. С. 159-162.

6. Смоленюк А. П. Формування регіонального центру розвитку інноваційного підприємництва в агропромисловому виробництві / А.П. Смоленюк // Всеукраїнський науково-виробничий журнал «Інноваційна економіка». - 2010 № 2 [16]. -- С. 19-27.

Тези науково-практичних конференцій

7. Смоленюк А. П. Основи вибору ефективної стратегії економічного розвитку / А. П. Смоленюк [«Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні»]: матеріали міжнар. науково-практичної конференції. - (Київ, 23-24 жовтня 2008 року). Ч. І. С. 291-294.

8. Смоленюк А. П. Фінансово-кредитне забезпечення розвитку інноваційного підприємництва / А.П. Смоленюк [«Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави»]: матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конфер. - (Дніпропетровськ, 29-30 жовтня 2008 року). - Т. 3. С. 37-40.

9. Смоленюк А. П. Оптимізація інституціонального середовища для ефективного функціонування суб'єктів підприємницької діяльності / А. П. Смоленюк [«Стратегія розвитку підприємництва: теорія, організація, практика» ]: матеріали всеукр. наук.-практ. конфер. (Тернопіль-Чортків, 12-13 березня 2009 р.). Частина І. С. 150-153.

10. Смоленюк А. П. Зарубіжний досвід розвитку інноваційної інфраструктури / А.П. Смоленюк [ Перспективні напрями розвитку галузей АПК і підвищення ефективності наукового забезпечення агропромислового виробництва ]: матеріали І всеукр. наук.-практ. конфер. молодих вчених. - (Тернопіль, 23-24 вересня 2009 року.) С. 296-298.

11. Смоленюк А. П. Суть і значення квазіренти в обґрунтуванні інноваційної стратегії підприємства / А.П. Смоленюк [ Проблеми і перспективи розвитку національної економіки в умовах євроінтеграції та світової фінансово-економічної кризи ]: матеріали Ювілейної міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 65-річчю Буковинської державної фінансової академії. - (Чернівці, 22-23 жовтня 2009 року.) С. 216-219.

12. Смоленюк А. П. Організаційні основи розвитку інноваційного підприємництва / А. П. Смоленюк [«Проблеми, напрями і механізм забезпечення сталого розвитку суб'єктів національної економіки»]: матеріали всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції. - (Тернопіль, 6-7 травня 2010 року.) С.139-142.

13. Смоленюк А. П. Окремі аспекти розвитку інноваційного підприємства в агропромисловому виробництві / А. П. Смоленюк [«Формування конкурентного середовища для досягнення світових параметрів факторіальних і результативних показників виробництва» ]: матеріали всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції. - (Тернопіль, 24-25 червня 2010 року). С.227-230.

Анотація

Смоленюк А.П. Розвиток інноваційного підприємництва в агропромисловому виробництві. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки», 2010.

У дисертації відображена сутнісна характеристика розвитку інноваційного підприємництва, висвітлені особливості ідентифікації інноваційних підприємств, розкриті методичні засади дослідження розвитку та ефективності інноваційної діяльності.

На основі аналітичного аналізу проведена індикаційна оцінка стану і проблем інноваційного розвитку, здійснена оцінка стану розвитку інфраструктури і наукового потенціалу інноваційного підприємництва, визначені умови розвитку і рівень ефективності інноваційного підприємництва в агропромисловому виробництві.

Обґрунтовані стратегічні пріоритети і модель розвитку інноваційного підприємництва в АПК, яка включає формування регіонального інноваційного центру, механізм його функціонування і розвитку та мережеву кластеризацію агропромислового виробництва.

Визначені напрями фінансової політики інноваційного розвитку, які включають венчурне фінансування, систему комерційного кредитування та модернізацію державного інноваційного фонду.

Встановлені шляхи стимулювання розвитку інноваційного підприємництва в агропромисловому виробництві.

Ключові слова: інновації, інноваційне підприємство, інноваційне підприємництво, агропромислове виробництво інноваційна модель, технопарк, інноваційний центр, бізнес-інкубатор, трансфер інновацій.

Аннотация

Смоленюк А.П. Развитие инновационного предпринимательства в агропромышленном производстве. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 ? экономика и управление национальным хозяйством. Национальный научный центр «Институт аграрной экономики», 2010.

В диссертации отражена характеристика развития инновационного предпринимательства, освещены особенности идентификации инновационных предприятий, раскрыты методические основы исследования развития и эффективности инновационной деятельности.

Определено, что инновационно-предпринимательская деятельность представляет процесс организации хозяйствования, основанный на постоянном поиске новых возможностей улучшения технико-технологических факторов и результатов производства. Она связана с готовностью предпринимательской структуры принимать на себя весь риск по осуществлению нового или улучшенного старого проекта с соблюдением финансовой, моральной и социальной ответственности.

Обоснована сущность инновации как комплексный процесс, широкомасштабное нововведение, которое включает в себя стадии: возникновение идеи, ее разработка, внедрения в конкретном продукте или процессе, доведение до коммерческого использования и распространения нового решения, которое вызывает качественные изменения в производстве с целью получения социально-экономической выгоды.

Дано определение инновационного предприятия как предприятия, занимающегося разработкой, производством и реализацией инновационных продуктов или инновационной продукции и предоставлением инновационных услуг, объем которых превышает 70% от их общего объема продукции и услуг в денежном эквиваленте.

Для оценки эффективности инновационного предпринимательства предложено применять показатель квазиренты, учитывающий потенциальный уровень прибыли от инноваций.

На основе аналитического анализа проведена индикационная оценка состояния и проблем инновационного развития, осуществлена оценка состояния развития инфраструктуры и научного потенциала инновационного предпринимательства, определены условия развития и уровень эффективности инновационного предпринимательства в агропромышленном производстве.

Установлено, что технико-технологический потенциал Украины характеризуется длительной стагнацией, увеличением износа основных средств и производственной инфраструктуры, существенным сокращением резервных производственных мощностей. Удельный вес предприятий, которые внедряли инновации, неуклонно снижается, а подавляющее их большинство вообще прекратила инновационную деятельность.

Определено, что наиболее существенными причинами упадка украинского сельского хозяйства стали: деформация структуры аграрного производства, уничтожение животноводческой отрасли, снижение плодородия земель, катастрофическое падение производства продукции, детехнологизация и деиндустриализация аграрного сектора, а также низкий уровень социального развития села.

Выявлено, что достижения аграрной науки далеко не в полной мере используются в сельскохозяйственном производстве. Основной причиной этого является низкий уровень материально-технического и финансового обеспечения сельскохозяйственного производства, что приводит к несоблюдению агротехнологий. На практике генетический потенциал отечественных сортов и гибридов используется лишь на 30%. Медленно внедряются новые отечественные сорта и гибриды сельскохозяйственных культур, а также технологии их выращивания, в результате чего аграрии не дополучают более 35% возможных урожаев.

Для обеспечения инновационного развития агропромышленного производства предложено осуществить реформирование аграрной науки и аграрного образования.

...