Регулювання земельних відносин і обороту земельних ділянок аграрних господарств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний аграрний університет

УДК 332.155:332.3

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Регулювання земельних відносин і обороту земельних ділянок аграрних господарств

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

Стеценко Ольга Миколаївна

Дніпропетровськ 2010

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Питання регулювання земельних відносин є одним з найважливих складових аграрної реформи. Перехід аграрного сектора до ринку потребує відповідних змін у земельних відносинах в напрямі здійснення перетворень у структурі земельної власності, наданні селянам права вільного розпорядження землею, яка їм належить, господарського самовизначення і створенні на основі приватної власності на землю та майно агроформувань ринкового типу. Подальше реформування земельних відносин пов'язане з становленням і функціонуванням всіх ланок ринку землі (оренда, іпотека, купівля-продаж, дарування, спадкування тощо).

Земельна реформа в умовах розвитку ринкової економіки України стала провідною складовою трансформації АПК, визначальним елементом темпів росту, структури і якості внутрішнього валового продукту. Вона є складовою економічної реформи, завданням якої є перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну власність, а також у користування через оренду суб'єктами господарювання з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання та охорони земель.

Вітчизняна наука поки що недостатньо опрацювала такі питання, як: визначення напрямів подальшого розвитку економічного механізму регулювання земельних відносин, забезпечення включення землі в економічний обіг, визначення механізмів застосування оренди та застави як форм комерційного використання землі, проведення моніторингу земель, іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств.

Проблемі реформування земельних відносин і ефективного використання земельних ресурсів присвячені роботи вчених-економістів: Д.І. Бабміндри, В.А. Борисової, П.І. Гайдуцького, О.І. Гуторова, О.Ю. Єрмакова, О.Л. Кащенко, І.І. Лукінова, П.М. Макаренка, Л.Ю. Мельника, В.Я. Месель-Веселяка, О.В. Назаренка, О.М. Онищенка, П.Т. Саблука, А.М. Третяка, В.М. Тригобчука, М.М. Федорова, В.В. Юрчишина та багатьох інших.

Разом з тим, в період економічних реформ і ринкових відносин недостатньо вивченими залишаються проблеми регулювання земельних відносин та обороту земельних ділянок аграрних господарств у сучасних умовах. Недостатня розробленість цього питання, а також необхідність формування інструментів професійного агрономічного управління розробки напрямків регулювання земельно-орендних відносин та підвищення їх ефективності в аграрних господарствах, стали підставою для проведення дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану комплексної науково-дослідної теми кафедри менеджменту організацій Дніпропетровського державного аграрного університету «Організаційно-економічні та фінансові проблеми функціонування АПК і сільських територій в умовах ринку» (номер державної реєстрації 0105U000338). В її межах автором розроблялась система і ефективність орендних відносин у сільському господарстві, питання обороту землі та визначені екологічні і економічні засади розвитку земельних відносин.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних і методичних засад розвитку земельних відносин і обороту земельних ділянок, а також розробка напрямів регулювання земельно-орендних відносин та підвищення їх ефективності в аграрних господарствах. Для досягнення визначеної мети були поставлені і вирішувались такі завдання:

- опрацювання теоретичних засад розвитку земельних відносин і обороту земельних ділянок в сільському господарстві;

- дослідження форм економічної реалізації власності на землю та визначення особливостей їх регулювання в сільському господарстві;

- проведення аналізу стану землевикористання та обґрунтування економічних наслідків оренди землі в різних формах аграрних господарств;

- аналіз нарахування та виплати орендної плати за земельні паї;

- визначення ефективності сільськогосподарського використання земель підприємствами, що їх орендують;

- обґрунтування оптимальних розмірів орендної плати за землі сільськогосподарського призначення;

- визначення шляхів підвищення ефективності використання орендованих земель в аграрних господарствах.

Предмет і об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є процеси регулювання земельних відносин і формування обороту земельних ділянок в аграрних господарствах.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів розвитку земельних відносин і обороту земельних ділянок в господарствах аграрного бізнесу.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою досліджень стали основні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем теорії і практики реформування земельних відносин і власності. У процесі визначення напрямів регулювання земельно-орендних відносин та підвищення їх ефективності в аграрних господарствах використовувались такі методи економічних досліджень, як: аналіз і синтез (дослідження теоретико-методологічних положень орендних відносин), абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формування висновків), монографічний (вивчення особливостей орендних земельних відносин), статистико-економічний (аналіз сучасного стану земельних відносин, процесу перетворення земельної власності та господарських форм її використання, здійснення моніторингу земель у регіоні), економіко-математичне моделювання (здійснення оптимізаційних припущень щодо структури виробництва на крупному сільськогосподарському підприємстві), кореляційно-регресійний (визначення ефективності використання сільськогосподарських угідь ) та інші.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, аналітичні і статистичні матеріали Державного комітету статистики та Державного комітету земельних ресурсів, Міністерства аграрної політики України, розробки науково-дослідних установ, праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем розвитку земельних відносин, статистичні та звітні дані аграрних підприємств Дніпропетровської області, власні спостереження автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних і методичних засад регулювання земельних відносин і обороту земельних ділянок аграрних господарств. Основні положення наукової новизни за результатами дослідження полягають у наступному:

вперше:

виявлено особливості становлення й розвитку національного ринку землі сільськогосподарського призначення, що проявляються: в незбалансованості попиту та пропозиції на землю, наявності незатребуваних земель, нездатності окремих власників правильно розпоряджатися належною їм земельною ділянкою, відсутності, крім капіталізації рентного доходу, інших методів оцінки землі (співвідношення порівняльного, економічного);

запропоновано описувати характер зв'язку результатів та факторів земельних відносин у сільськогосподарському виробництві функціями насичення, що формують їх кількісні показники, глибину взаємозалежності та вплив на формування вірогідної ціни, за яку земельна ділянка може бути продана на відкритому ринку;

удосконалено:

напрями державного регулювання та сертифікації органічного землеробства через упорядкування реєстру інформації й аналізу індикаторів професійного агрономічного управління та ефективного використання сільськогосподарських угідь в результаті розробки проекту «Сертифікація сільського господарства»;

набули подальшого розвитку:

класифікація видів і форм орендної плати за землі сільськогосподарського призначення, яка крім загальноприйнятих ознак, може включати відсоток від частки ринкової ціни земельної ділянки, частку прибутку або валової продукції підприємства, що передається на поповнення його статутного фонду;

методи визначення індексу співвідношення орендної плати і грошової оцінки землі та їх розбіжності, що виникли і не пов'язані з якістю орендованих земель, а значною мірою залежать від політичних, економічних інтересів;

моделі виробничих структур в сільському господарстві, які забезпечують раціональне поєднання галузей крупнотоварного диверсифікованого виробництва за двома критеріями мінімуму виробничих витрат і максимуму прибутку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних і методичних засад розвитку земельних відносин і обороту землі, а також розробці напрямів регулювання земельно-орендних відносин та підвищення їх ефективності в аграрних господарствах. Висновки та пропозиції, отримані в процесі дослідження, сприяють формуванню більш раціонального землекористування та підвищенню його ефективності.

Зокрема теоретичні і методичні розробки функціонування форм власності на землю та економічної політики держави щодо оренди і орендних відносин в сільському господарстві використовуються в навчальному процесі Дніпропетровського державного аграрного університету (довідка № 9-11-974 від 16.12.2009 р.) при викладанні дисциплін «Економіка сільського господарства», «Організація виробництва в сільськогосподарських підприємствах», «Економіка природокористування».

Пропозиції щодо розробки проекту «Сертифікація сільського господарства» та методики порівняльної і грошової оцінок та орендної плати за землевикористання прийняті для впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Дніпропетровської облдержадміністрації (довідка №15-168 від 07.04.2010 р.).

Методика, порядок кореляційного аналізу і оцінка досягнутого рівня виробництва в залежності від якості землі, вартості основних і оборотних фондів, кількості працівників, трудомісткості виробництва, органічних добрив, співвідношення збиткових галузей до прибуткових запроваджені для використання управлінням агропромислового розвитку при РДА Царичанського району Дніпропетровської області (довідка №87 від 24.02.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною працею. Всі наукові результати дослідження отримані автором особисто. У роботі викладено авторський підхід до вивчення проблеми регулювання земельних відносин та обороту земельних ділянок аграрних господарств.

Апробація результатів дисертації. Наукові положення основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на наукових конференціях за підсумками наукової роботи професорсько-викладацького складу Дніпропетровського державного аграрного університету (м. Дніпропетровськ 2007-2010 рр.); на Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізму підприємницької діяльності» (Жовті Води, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції «Наукова думка інформаційного сторіччя» (Польща, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції «Дні науки 2010» (Чехія, Прага, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції «Ключові проблеми сучасної науки» (Софія, Болгарія, 2010).

Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 13 наукових праць, із них 5 у фахових виданнях, загальний обсяг 2,61 друк. арк., що належать особисто автору.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 189 найменувань на 16 сторінках, 14 додатків на 14 сторінках. Основний зміст роботи викладений на 167 сторінках містить 20 таблиць і 10 рисунків.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, її зв'язок з науковими програмами і планами, сформульовано мету та завдання, об'єкт і предмет дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні засади розвитку земельних відносин і обороту земельних ділянок в сільському господарстві» розглянуто сутність та зміст земельних відносин на сучасному етапі аграрної реформи. Досліджено форми економічної реалізації власності на землю, а також особливості її регулювання в сільському господарстві. Обґрунтовано, що оренда - це основна форма обороту земельних ділянок у сільському господарстві України.

Земля - неодмінний чинник виробництва у будь-якій галузі господарювання. Користування нею - обов'язкова умова людської діяльності. Земля як чинник виробництва не є результатом людської праці, це - своєрідна частка природи, її, на відміну від інших засобів виробництва, неможливо вільно відтворити. Площа землі обмежена природою. Земля за певних умов використання не тільки зберігає свою родючість, а й примножує її.

Важливою складовою відносин власності на землю є визначення форм її прояву. Вітчизняні автори стверджують, що у світі є дві форми власності на землю - приватна й державна. В країнах Заходу колективної форми власності немає, отже, - у світі не існує аналогів вирішення проблем колективної власності на землю.

Відсутність розподілу земель як об'єктів комунальної і державної власності потребує законодавчого розмежування компетентними органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Чітка регламентація форм власності на землю та створення відповідної економіко-правової інфраструктури їх функціонування забезпечить ефективність державного управління земельним фондом. Вважається за доцільне застосування в Україні права спільної часткової власності у системі сучасних земельних відносин. Вона зумовлюється двома моментами.

По-перше, це необхідність запровадження системи реєстрації земель. Земельні частки без виділення їх у натурі не можуть бути об'єктами реєстрації земель, а таке їх виділення в усіх господарствах на даному етапі є недоцільним.

По-друге, без відповідного документального оформлення земельних ділянок, сформованих новими господарськими структурами, практично неможливо розв'язати проблему кредитування цих структур під заставу земельної власності.

Власність виступає ланкою, яка з'єднує економічні і соціальні відносини в цілісну систему, специфічну для тієї або іншої соціально-економічної формації суспільства. Від відносин власності простежується зв'язок до структури суспільства. Так, якщо панує приватна власність, то неминуча диференціація членів суспільства за доходами і багатством, поділ суспільства на класи, інтереси яких найчастіше не збігаються. Безсумнівно, що відносини власності визначають надбудову починаючи з економічної політики і закінчуючи такими її елементами як шлюб і сім'я.

Власність як економічна категорія включає відносини двох суб'єктів з приводу відчуження і привласнення певних об'єктів. Акт привласнення об'єкта власності одним суб'єктом є одночасно моментом відчуження його для іншого суб'єкта. Власник і не власник об'єкту міняються ролями. Той, хто став власником об'єкту, володіє, розпоряджається і користується ним за власним бажанням.

У всьому світі протягом століть оренда проявила себе як прогресивна форма господарювання. Економічна сутність орендних відносин дозволяє створити сприятливі умови для роботи енергійних і працьовитих людей, відновити прадавню любов українського селянства до землеробства, вивести сільське господарство на рівень передових країн світу, забезпечити стабільні доходи власникам землі у вигляді орендної плати. Оренда є гнучким інструментом у становленні нової структури аграрного виробництва та реалізації соціально-економічних програм, відіграє важливу роль у системі земельних відносин. В умовах первинного накопичення капіталу вона є найбільш ефективним механізмом на шляху становлення нових агроформувань та швидкої адаптації їх до умов ринкової економіки.

Головним завданням у розвитку орендних земельних відносин є формування конкурентного орендного середовища, дотримання сторонами договірних зобов'язань, гармонізація взаємовідносин між власниками й орендарями у питаннях розміру, форми та повноти виплати орендної плати.

Класифікацію видів і форм орендної плати за землю сільськогосподарського призначення подано на рисунку 1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Класифікація видів і форм орендної плати за землю сільськогосподарського призначення

Орендна плата є доходом власника землі, одержаним ним за здачу земельної ділянки в найм. Цей дохід являє собою додаткову вартість, тобто продукт надлишкової праці, і присвоєння його є економічною формою, у якій реалізується власність на землю.

При здійсненні угоди про оренду землі й визначенні величини орендної плати учасники орендних відносин повинні орієнтуватися не тільки на попит та пропозицію землі, але й на її прибутковість у даній місцевості.

У другому розділі «Стан землевикористання й економічні наслідки оренди землі в різних формах аграрних господарств» здійснено аналіз стану землевикористання та обґрунтовано економічні наслідки оренди землі в різних формах аграрних господарств Дніпропетровської області. Проаналізовано нарахування та виплату орендної плати за земельні паї, а також визначено ефективність сільськогосподарського використання земель підприємствами, що їх орендують.

У процесі земельної реформи, що проводиться в Дніпропетровській області, сталися певні зрушення у складі та розподілі сільськогосподарських угідь щодо землевласників і землекористувачів. Основними землекористувачами виступають сільськогосподарські підприємства, які займають 1026,2 тис. га або 49,1 % загальної земельної площі області, у тому числі у частці сільськогосподарських підприємств значний відсоток займають недержавні сільськогосподарські підприємства - 97,6 %. Частка фермерських господарств займає лише 11 % від загальної площі, що припадає на сільськогосподарські підприємства станом на 1.01.2009 року. Це пояснюється тим, що більшість фермерських господарств регіону є дрібнотоварними і займають лише площу до 50 га. Забезпеченість населення області земельними ресурсами дещо вища порівняно з іншими регіонами. На одного жителя Дніпропетровщини припадає 1,5 га сільськогосподарських угідь, з яких 0,92 га ріллі (в Україні відповідно 0,87 і 0,68 га).

За рахунок збільшення площі, що перебуває в довгостроковій оренді , збільшуються розміри сільськогосподарських підприємств Дніпропетровської області. Динаміка обсягів руху площі в довгостроковій оренді зображена на рисунку 2.

Рис. 2. Динаміка обсягів руху площі в довгостроковій оренді

Орендна плата визначається за рахунок грошової оцінки. На нашу думку, цікаво співставити орендну плату за 1 га паю та грошову оцінку 1 га сільськогосподарських угідь (таблиця 1).

Розміри орендної плати по районах Дніпропетровської області коливаються в широких межах. Найбільшу грошову оцінку 1 га сільськогосподарських угідь мають такі райони: Магдалинівський та Новомосковський (12,2 та 10,4 тис. грн. відповідно). Ця грошова оцінка більша на 33% та 13% відповідно, ніж середня оцінка по області. Найнижчу оцінку мають Верхньодніпровський і Павлоградський райони (7,4 та 8,0 тис. грн.), вона менша за середню по області на 19% та 13%.

Найбільший розмір орендної плати за 2008 рік виявився у Криничанському та Магдалинівському районах і склав 279,8 та 280,6 гривень за гектар. Ці показники перевищують середню орендну плату по області на 53 і 54% відповідно. Найменші розміри орендної плати в Нікопольському та Юр'ївському районах, вони складають 124,0 та 122,0 гривень за гектар, що на 32 та 33% менше, ніж в середньому по області.

Таблиця 1. Порівняльний аналіз грошової оцінки та орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення у районах Дніпропетровської області за 2008 рік

Райони	Сільськогосподарські угіддя	Рілля	Орендна плата	Припадає орендної плати на 1 га грошової оцінки землі
	грошова оцінка за 1 га, тис. грн.	індекс	грошова оцінка за 1 га, тис. грн.	індекс	за 1 га, грн.	індекс	копійок	індекс
Апостолівський	8,7	0,94	9,4	0,93	151,3	0,83	1,73	0,87
Васильківський	9,7	1,06	10,5	1,04	200,0	1,09	2,04	1,03
Верхньодніпровський	7,4	0,81	8,3	0,83	200,6	1,10	2,69	1,36
Дніпропетровський	9,5	1,04	10,3	1,02	173,9	0,95	1,81	0,91
Криворізький	9,0	0,98	9,6	0,95	160,8	0,88	1,78	0,90
Криничанський	8,8	0,96	9,6	0,95	279,8	1,53	3,17	1,60
Магдалинівський	12,2	1,33	13,3	1,32	280,6	1,54	2,28	1,15
Межівський	9,3	1,02	10,5	1,04	171,8	0,94	1,83	0,92
Нікопольський	8,8	0,96	9,2	0,91	124,0	0,68	1,40	0,71
Новомосковський	10,4	1,13	11,6	1,15	221,0	1,21	2,11	1,06
Павлоградський	8,0	0,87	9,6	0,95	196,0	1,07	2,44	1,23
Петриківський	8,2	0,89	10,9	1,08	210,3	1,15	2,54	1,28
Петропавлівський	8,3	0,90	9,2	0,91	166,3	0,91	2,00	1,01
Покровський	9,9	1,08	10,8	1,07	156,3	0,85	1,57	0,79
П'ятихатський	9,0	0,98	9,6	0,95	152,1	0,83	1,68	0,85
Синельниковський	9,7	1,05	10,7	1,06	218,5	1,20	2,25	1,13
Солонянський	9,1	0,99	9,6	0,95	148,1	0,81	1,62	0,81
Софіївський	8,8	0,96	9,4	0,93	196,5	1,07	2,22	1,12
Томаківський	9,0	0,98	9,5	0,94	155,0	0,85	1,71	0,86
Царичанський	8,8	0,96	10,4	1,03	212,1	1,16	2,39	1,21
Широківський	8,1	0,88	8,6	0,85	135,6	0,74	1,67	0,84
Юр'ївський	9,3	1,01	10,5	1,04	122,0	0,67	1,31	0,66
В середньому по області	9,2	1,00	10,1	1,00	182,6	1,00	1,98	1,00

регулювання земельний відносини

Але якщо в Криничанському районі грошова оцінка за 1 га сільськогосподарських угідь менша за середню по області на 4%, то на 1 гривню грошової оцінки в цьому районі припадає 3,17 копійок орендної плати, що на 60% більше, ніж в середньому по області. Тобто Криничанський район посідає перше місце в області за розміром орендної плати. На другому місці знаходиться Верхньодніпровський район, хоча грошова оцінка тут менша, ніж в середньому по області на 19%, а на 1 гривню грошової оцінки припадає 2,69 копійок, що на 36% більше, ніж в середньому по області, а Магдалинівський район займає лише шосте місце за розміром орендної плати на 1 гривню грошової оцінки землі.

Зазначені розбіжності не завжди пов'язані із якістю орендованих земель, а значною мірою залежать від політичних, економічних інтересів і амбіцій місцевих органів влади. Проведений аналіз свідчить, що власники земельних паїв отримують нерівнозначний дохід від своєї власності.

Таблиця 2. Ефективність використання сільськогосподарських угідь в Дніпропетровській області

Показник	Роки	2008 до 2004 у %
	2004	2005	2006	2007	2008
Вартість валової продукції - на 100 га сільськогосподарських угідь, грн.	210,3	224,9	236,3	203,7	266,1	126,5
- на 100 га ріллі, грн.	248,9	266,1	279,4	240,8	314,8	126,4
Вироблено на 100 га сільськогосподарських угідь: - молока	19,6	19,6	18,9	16,5	15,2	77,5
- м'яса всіх видів (у забійній масі)	3,7	4,7	5,4	6,3	7,3	197,3
Вироблено на 100 га ріллі: - зерна, ц;	143,9	136,9	140,0	78,7	173,8	120,8
- цукрових буряків, ц;	20,6	16,9	27,5	7,3	2,0	9,7
- овочів, ц;	23,5	23,2	24,7	22,1	25,4	108,1
- свинини, ц	1,4	1,4	1,7	2,3	2,1	150,0
Рівень рентабельності, % - рослинництва	21,2	13,7	16,9	38,7	29,5	8,3 в.п.
- тваринництва	9,6	34,3	11,2	-12,7	3,0	-6,6 в.п.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва визначається шляхом порівняння отриманого результату і ефекту з витратами і ресурсами та означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Тому розрахунок ефективності виробництва зводиться до визначення отриманого ефекту, а також витрат і ресурсів, які необхідні для цього.

За даними таблиці 2 можна визначити рівень економічної ефективності використання землі в господарствах Дніпропетровської області. Так, у 2008 р. порівняно з 2004 р. вартість валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь збільшилась на 26,5 %. Це зумовило збільшення виробництва зерна на 20,8% за розглянутий період в рослинництві за рахунок збільшення урожайності, внесення мінеральних добрив та збільшення виробництва м'яса всіх видів у забійній вазі на 97,3% за рахунок збільшення поголів'я, а також підвищення якості кормів. Проте виробництво молока зменшилось на 32,5% у зв'язку зі зменшенням поголів'я молочного стада. Але економічна ефективність сільськогосподарського виробництва в Дніпропетровській області за проаналізований період все ж таки має тенденцію до збільшення в рослинництві на 8,3 в. п., а в тваринництві ? до зменшення на 6,6 в. п.

У третьому розділі «Напрями регулювання земельних відносин і підвищення ефективності оренди землі в аграрних господарствах» досліджено та уточнено методичні положення формування нормативного забезпечення щодо визначення розміру платежів за землю, які забезпечують ефективне регулювання обороту земельних ділянок суб'єктів аграрного господарювання. На основі кореляційно-регресійного аналізу виявлені фактори, що визначають ефективність використання сільськогосподарських угідь у регіоні: обсяг внесених добрив в діючій речовині з розрахунку на 100 га ріллі, якісна характеристика сільськогосподарських угідь, розмір оборотних засобів підприємств, а також оптимізовано та виявлено особливості становлення й розвитку ринку землі в сільському господарстві, що утворюються за рахунок незбалансованості попиту та пропозиції, наявності великої кількості незатребуваних земель, нездатності безлічі власників правильно розпорядитися землями, які їм належать, відсутності загальноприйнятої методики визначення вартості угідь.

Неконтрольоване збільшення площ під соняшником, забруднення ґрунту ядохімікатами, недоотримання обґрунтованої системи сівозмін призводить до погіршення якості земель, які в переважно є орендованими, що в свою чергу може призвести до зменшення орендної плати за цей природний ресурс.

На сьогоднішній день перед українськими сільгосптоваровиробники постала гостра дилема, очевидного рішення якої, схоже, немає: з одного боку підвищується попит на якість і кількість продуктів харчування, а з іншого ? руйнуються природні ресурси, що задіяні у процесі виробництва. Інтенсивний обробіток землі руйнує біологію й екологію ґрунтової системи. Вітрова й водна ерозія є наслідком традиційного обробітку, що призводить до забруднення водних ресурсів. Збільшення викидів СО2 через механічний обробіток ґрунтів сприяє створенню парникового ефекту. В той же час науково обґрунтовані, екологічно чисті технології, наприклад система no-till, дають можливість зменшити шкідливий вплив, що завдається навколишньому середовищу. Тому пропонуємо створити проект «Сертифіковане сільське господарство» для надання інструментів професійного агрономічного управління шляхом упорядкування реєстру інформації й аналізу індикаторів управління та ефективності використання сільськогосподарських угідь, а також щоб показати громадськості процес виробництва, його вплив на навколишнє середовище та цінність ґрунтозахисного землеробства. Індикатори управління засновані на показниках якості ґрунту й ефективності використання ресурсів (води й енергії). У цьому контексті нами розроблено проект щодо розвитку системи управління якістю виробництва та навколишнього середовища з метою видачі сертифіката. Для цього необхідно розробити Агротехнологічну політику держави та засновані на наукових знаннях індикатори, за допомогою яких можна кількісно визначити вплив сільського господарства на навколишнє середовище.

До технологічних методів, які повинна підтримувати держава,належать: No-till, інтенсивність і диверсифікованість сівозмін, збалансоване живлення культур, інтегроване управління боротьби із шкідниками, бур'янами й хворобами, ефективне управління пестицидами. Проект є альтернативним виробництвом, що поєднує інтереси досягнення економічно вигідного, екологічно безпечного, соціально прийнятного й енергетично ефективного виробництва.

Для сільськогосподарського підприємства, що застосовує сертифікацію і пропоновані індикатори, цей процес принесе більше користі з огляду на її технічне та фінансове управління, а також бізнес у цілому. Сертифікація сприятиме використанню записів, упорядкуванню інформації та індикаторів якості ґрунту, які стануть цінними інструментами для здійснення більш професійного, точного й відповідального управління в агрономії. Що стосується стратегії бізнесу сільськогосподарського підприємства, сертифікація стане дієвим інструментом, що дозволяє скористатися позитивним впливом No-till, і перетворити його в чистий дохід. Цього можна досягти, установивши різні ціни на продукти харчування, визначені в ході сертифікованого процесу або надавши диференціальний доступ до специфічних ринків.

У той же час одним із найважливіших завдань під час економічного аналізу результатів діяльності сільськогосподарських підприємств є об'єктивна оцінка досягнутого рівня виробництва, ефективності використання наявних засобів виробництва й праці, бо від рівня господарювання багато в чому залежить і розмір орендної плати. На основі кореляційно-регресійного аналізу виявлені найбільш істотні фактори, що визначають ефективність використання сільськогосподарських угідь у регіоні, визначений кількісний вплив їх на результати виробництва.

На першому етапі визначалися парні коефіцієнти кореляції впливу на виробництво валової продукції (У1 - тис. грн., на 100 га сільськогосподарських угідь), товарної продукції (У2 - тис. грн., на 100 га сільськогосподарських угідь), прибутку (У3 - тис. грн., на 100 га сільськогосподарських угідь) від різних факторів: Х1 - якість землі, бали; Х2 - вартість основних фондів на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.; Х3 - вартість оборотних фондів на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.; Х4 - вартості сукупних фондів на 100 га, тис. грн.; Х5 - кількості працівників на 100 га, чол.; Х6 - кількості відпрацьованих людино-годин на 100 га, тис. люд.-годин; Х7 - % покупних кормів; Х8 - індекс структури; Х9 - співвідношення збиткових галузей до прибуткових (скільки гривень виторгу збиткових галузей припадає на гривню виторгу від прибуткових галузей); Х10 - органічні добрива, центнерів діючої речовини на 100 га; Х11 - усього добрив, центнерів діючої речовини на 100 га; Х12 - відстань до райцентру, км.

На етапі кількісного аналізу здійснювалося багатофакторне моделювання, у результаті якого отримані наступні параметри зв'язків (на прикладі товарної продукції):

У2= -6,63+0,12Х1+0,26Х4+0,21Х6+0,40Х7 - 2,45Х9 +0,37Х11-0,07Х12,

R=0,950; D=0,903; F=66,0

Проведені розрахунки дозволили відібрати й кількісно виміряти вплив найважливіших факторів на кінцеві результати. Так, з покращенням якості землі на 1 бал виробництво товарної продукції збільшується на 0,26 грн., зі збільшенням кількості відпрацьованих людино-годин на одиницю продукції збільшується на 0,21 грн., зі збільшенням кількості покупних кормів на 1% - на 0,40 тис.грн., зі збільшенням співвідношення збиткових і прибуткових галузей на одиницю продукція зменшується на 2,45 тис. грн., зі збільшенням кількості внесених добрив на 1 ц діючої речовини товарна продукція збільшується на 0,37 тис.грн, зі збільшенням відстані до райцентру на 1 км - продукція зменшується на 0,07 тис.грн. Аналогічні закономірності отримані щодо валової продукції й прибутку.

Простежується чітка закономірність зв'язку оцінки факторів виробництва з результатами виробництва. Господарство, що має кращі потенційні можливості, як правило, одержує й кращі результати. Однак на різних рівнях забезпеченості ресурсами їх взаємовідносини з результативними показниками різні. В аналізованій групі господарств Магдалинівського та Царичанського районів Дніпропетровської області з першого по десяте господарство (найменш забезпечених ресурсами) результати виробництва вище від відповідних оцінок; у середній, основній частині господарств (з одинадцятого по тридцять шосте), спостерігається відхилення оцінки й результатів в обидва боки, а з тридцять сьомого господарства (найбільш забезпечені ресурсами) - результати виробництва, як правило, нижчі відповідних, тобто як би виділяються три якісно різні частини досліджуваної сукупності. Таким чином, у гірших (за економічним потенціалом) господарствах фактичні результати вищі розрахункових, у кращих - нижчі. і тільки в середній, основній, частині діалектика руху оцінок і результатів виробництва однакова.

Графічне вивчення показників, логічний і якісний аналіз матеріалів, вивчення літературних джерел дозволили встановити специфічний характер залежності результатів від факторів, що описуються кривими насичення. Така форма зв'язку узгоджується із загальноекономічними уявленнями про ефективність, наприклад, додаткових вкладень на одиницю площі.

Для дослідження залежності результативної ознаки (У - товарна продукція на 100 га с.-г. угідь) від інтегрального показника (потенційної оцінки ресурсів) використовувалась кореляційна модель у вигляді функції Гомперца.

Кореляційні моделі у вигляді функції Гомперца вивчалися для птахівницьких, свинарських, зерно-скотарських господарств.

Отримані відповідно такі залежності:

1) для птахівницьких господарств

?n У = 5,59684 - 3, 27628е-х ;

2) для свинарських господарств

?n У = 5,09351 - 2,45452е-х ;

3) для зерно-скотарських господарств

?n У = 4,61658 - 2,34986е-х ;

4) для зернових господарств

?n У = 5,12808 - 2,48344е-х .

Всі моделі дають розрахункові значення досить близькі до емпіричного. Отримані за допомогою функції Гомперца оцінки краще апроксимують емпіричний зв'язок результатів і факторів виробництва, тому вони можуть бути застосовані для відповідних економічних розрахунків.

Для визначення напрямів підвищення ефективності використання земель в аграрних господарствах нами були розраховані оптимізаційні моделі структури виробництва, які дозволяють досягнути раціональної спеціалізації і концентрації виробництва, оптимізувати посівну площу, в тому числі і структуру кормових культур, пов'язав її з можливостями виробництва товарної продукції тваринництва.

Критерієм оптимальності, з нашої точки зору, на цей час, можуть бути максимум прибутку та мінімум витрат. Зведені результати оптимізації наведені в таблиці 3.

Таблиця 3. Результати рішення задачі по оптимізації структури виробництва по ТОВ «Агро-Овен» Магдалинівського району Дніпропетровської області

Варіанти	Розрахункова площа, га	Виробничі витрати, тис. грн.	Прибуток, тис. грн.
Фактичні дані	10600	84942,9	20251,9
План по мінімуму виробничих витрат	10164,3	76829,7	21259,2
Зменшення(-), збільшення(+) в порівнянні з фактом	-435,7	-8113,2	1007,3
План по максимуму прибутку	10600	86645,4	22677,8
Зменшення(-), збільшення(+) в порівнянні з фактом	0	1702,5	2425,9

Оптимізація по мінімуму витрат допомагає зекономити посівну площу, таким чином, збільшити площу пару, підвищити в майбутньому врожайність та зменшити майже на 8 млн.грн. виробничі витрати.

Оптимізація по максимуму прибутку підтверджує загальновідому економічну істину, що збільшення прибутку (2,4 млн.грн.) вимагає додаткових витрат (1,7 млн.грн.).

Висновки

У дисертації обґрунтовано теоретичні і методичні засади розвитку земельних відносин і обороту земельних ділянок, а також розроблені напрямки регулювання земельно-орендних відносин, що підвищують ефективність роботи аграрних господарств. Виконане наукове дослідження дозволяє сформулювати такі висновки:

1. Сільськогосподарське виробництво на відміну від інших галузей базується виключно на використанні землі і розглядається як взаємодія між виробниками і природою через оборот земельних ділянок. Вони визначають форми і порядок землекористування. Останнє є господарською діяльністю на земельній ділянці. Її може здійснювати власник землі або суб'єкт, якому вона не належить. Відповідно мають місце два типи землекористування - землеробство на власній і «чужій» землі і відповідні їм форми: а) землекористування, яке в одній особі здійснює власник-господар (менеджер) і працівник або їх певне об'єднання; б) землевласник виконує щодо своєї землі тільки функції власника-господаря, а працівника - найманці; в) землевласник передає землю в оренду; г) орендар сам обробляє землю; д) наймає для цього працівників; ж) форма землекористування на засадах трудового права (безоплатна передача державою земельних ділянок тим землекористувачам, хто бажає й уміє на ній господарювати і на термін, доки він буде це здійснювати).

2. Власність як економічна категорія включає відносини двох суб'єктів з приводу відчуження і привласнення певних об'єктів. Акт привласнення об'єкту власності одним суб'єктом є одночасно моментом відчуження його для іншого суб'єкта. Власник і не власник об'єкту міняються ролями. Той, хто став власником об'єкту, володіє, розпоряджається і користується ним за власним бажанням. Інакше кажучи, водночас відбувається два парних процеси: "відчуження - привласнення" і "привласнення - відчуження". Логічно, що у всіх випадках, коли процеси відчуження і привласнення здійснюються на добровільній основі, то окрім випадків прояву альтруїзму (безкоштовне відчуження благ - подаяння, дари, спонсорство й т.і.) відчуження об'єкту власності здійснюються на тих чи інших умовах, а в ринковій економіці найчастіше на еквівалентній основі. Вони, у свою чергу набирають різноманітні форми. Регулювання власності на землю має бути здатним гнучко адаптуватися до змін загальноекономічної ситуації і водночас достатньо стабільним у застосуванні економічних регуляторів. Заходи, що удосконалюють оподатковування, ціноутворення, інвестування та соціальний розвиток села, мають бути спрямовані на формування ефективного використання землі в аграрних господарствах .

3. Оренда землі відіграє важливу роль у системі земельних відносин. В умовах первинного накопичення капіталу вона є найбільш ефективним механізмом на шляху становлення нових агроформувань та швидкої адаптації їх до умов ринкової економіки. Застосування в рамках грошової оцінки всього різноманіття підходів до визначення вартості земельних ділянок, зокрема таких землеоціночних методів як порівняльний, економічний, співвіднесення, дозволяє надавати їй більш гнучкого характеру, розширити сферу її використання, здійснювати оцінку за єдиними стандартами, прийнятими в міжнародній практиці.

4. Територія Дніпропетровської області складає 5,3% від загальної площі території України. При цьому площа сільськогосподарських угідь становить 6,0%, а площа ріллі - 6,5% від відповідних площ по країні. Земельний фонд області характеризується значною часткою сільськогосподарських угідь, станом на 01.01. 2008 р. сільськогосподарські угіддя займають 82,8 % площі області, частка ріллі при цьому становить 84,5%, що перевищує аналогічні показники по Україні, які складають 71,9% та 78,0% відповідно. Площа сільськогосподарських угідь за період 2004-2008 рр. зросла на 1,7 тис. га за рахунок збільшення площі ріллі та пасовищ. Трансформація землі за угіддями відбулася за рахунок зменшення площі сіножатей та багаторічних насаджень на 0,3 тис. га та збільшення площі ріллі на 1,4 тис. га відповідно. Збільшення площі лісів, у т.ч. полезахисних смуг, свідчить про посилення уваги до їх ґрунтозахисної і меліоративної функцій і виступає як позитивне явище.

5. В Дніпропетровській області площа земель переданих в оренду становить 1360,7 тис. га, а загальна сума виплат орендної плати 364939,1 тис. грн. В середньому по області плата за оренду 1 га становить 182,6 грн. на рік, а враховуючи, що середній розмір паю становить 6,1 га, орендна плата за пай становила 1113,9 грн. Це дозволяє деякою мірою вирішити соціальні питання на селі, чого до земельної реформи селянин не міг мати. Переважна більшість виплат у 2004 році здійснювалася не в грошовій, а в натуральній формі, а в 2008 році ситуація дещо змінилася, тобто частка виплат в грошовій формі починає зростати. Розміри орендної плати по районах Дніпропетровської області коливаються в широких межах. Так, найнижча орендна плата в Нікопольському та Юр'ївському районах ( відповідно 124,0 і 122,0 грн./га), а найвища - у Криничанському та Магдалинівському районах - 279,8 та 280,6 грн./га.

6. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва в Дніпропетровській області за розглянутий період має тенденцію до збільшення в рослинництві на 8,3 в. п., а в тваринництві до зменшення на 6,6 в. п. В рослинництві це зумовлено збільшенням виробництва зерна на 20,8%, а в тваринництві, зокрема молочному скотарстві, зниженням виробництва молока на 32,5% за рахунок зменшення поголів'я молочного стада.

7. При визначенні розміру орендної плати за землю доцільно враховувати не лише грошову оцінку, але й рівень впливу інших факторів на розвиток земельних відносин. В Магдалинівському та Царичанському районах Дніпропетровської області - це якість землі, кількість відпрацьованих людино-годин, кількість покупних кормів, співвідношення збиткових і прибуткових галузей, кількість внесених добрив, відстань до райцентру. При цьому гіпотетично має бути так, що господарство, яке володіє кращими потенційними можливостями, як правило, одержує й кращі результати. Але в роботі встановлено, що у гірших (за економічним потенціалом) господарствах фактичні результати вищі розрахункових, у кращих - нижчі. І тільки в середніх - діалектика руху оцінок і результатів виробництва однакова. Графічне вивчення показників дозволили встановити специфічний характер залежності результатів від факторів, що описується кривими насичення.

8. Оптимізація структури виробництва щодо мінімуму витрат для ТОВ «Агро-Овен» Магдалинівського району Дніпропетровської області дозволяє зекономити посівну площу, таким чином, збільшити площу пару та підвищити в майбутньому врожайність, зменшити майже на 8 млн.грн. виробничі витрати. Оптимізація щодо максимуму прибутку підтверджує загальновідому економічну істину, що збільшення прибутку (2,4 млн.грн.) вимагає додаткових витрат (1,7 млн.грн.).

9. Для підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва доцільно впровадити державне регулювання та сертифікацію органічного землеробства на основі розробки Агротехнологічної політики держави та створити проект «Сертифікація сільського господарства» для надання інструментарію професійного агрономічного управління шляхом упорядкування реєстру інформації й аналізу індикаторів управління та ефективності використання сільськогосподарських угідь.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Стеценко О.М. Види ренти та орендних платежів у системі земельних відносин / О.М. Стеценко // Агросвіт.- 2007. - №24. - С. 37-41.

2. Стеценко О.М. Проблеми розвитку орендних земельних відносин в регіоні / О.М. Стеценко // Агросвіт. - 2010. - №7. -С. 37-39.

3. Стеценко О.М. Сутність земельних відносин на сучасному етапі аграрної реформи / О.М. Стеценко //Економіка і держава. - 2010. - №4. - С. 64-66.

4. Стеценко О.М. Основні напрями підвищення ефективності використання земельних ресурсів в аграрних формуваннях Дніпропетровської області / О.М. Стеценко // Агросвіт. - 2010. - №8. - С.54-56.

5. Стеценко О.М. Досвід розвитку оренди земель в Україні та країнах з розвиненою ринковою економікою / О.М. Стеценко // Агросвіт. - 2010. - №9. - С. 60-64.

6. Стеценко О.М. Системний підхід до землекористування / О.М. Стеценко // Міжнар. наук.-практ.конф. «Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізму підприємницької діяльності». - Жовті Води, 2009. - С. 96-100.

7. Стеценко О.М. Розвиток сучасних земельних відносин / О.М. Стеценко // Міжнар. наук.-практ.конф. «Наукова думка інформаційного сторіччя». - Sp.z o.o. Nauka i Studia , Przemysl, Польща. 2010.- С. 30-32.

8. Стеценко О.М. Ринок землі / О.М. Стеценко // Міжнар. наук.-практ.конф. «Дні науки 2010» Publishng House «Education and Science» s.r.o. (Чехія, Прага). 2010. - С. 88-90.

9. Стеценко О.М. Проблеми ефективного використання земельних угідь / О.М. Стеценко // Міжнар. наук.-практ.конф. «Ключові проблеми сучасної науки». ООД «Бял ГРАД-БГ» (Софія, Болгарія). 2010. - С. 48-50.

10. Стеценко О.М. Стан та проблеми земельних відносин / О.М. Стеценко // Матеріали І регіональної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку Придніпров'я». - Дніпропетровськ: ДДАУ, 2007. - С.40-42.

11. Стеценко О.М. Системний підхід до землекористування / О.М. Стеценко // Матеріали ІІ регіональної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку Придніпров'я». - Дніпропетровськ: ДДАУ, 2008. - С.112-115.

12. Стеценко О.М. Раціональне використання земельних угідь / Стеценко О. М. // Матеріали ІІ міжвузівської конференції молодих вчених і студентів «Сучасні аспекти управління економічними процесами в регіоні». -Дніпропетровськ: ДДАУ, 2008. - С.96-98

13. Стеценко О.М. Напрями розвитку земельних відносин в сільськогосподарських товариствах регіону / О.М. Стеценко // Матеріали ІІІ регіональної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку Придніпров'я». - Дніпропетровськ: ДДАУ, 2009. - С.49-50.

Анотація

Стеценко О. М. Регулювання земельних відносин і обороту земельних ділянок аграрних господарств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2010.

У дисертації досліджені теоретичні засади розвитку земельних відносин і обороту земельних ділянок у сільському господарстві. Досліджено стан земелевикористання і економічні результати оренди землі в різних формах аграрних господарств. Проаналізовано ефективність сільськогосподарського використання земель підприємствами, що їх орендують. Розглянуто напрями регулювання земельно-орендних відносин і підвищення їх ефективності в аграрних господарствах. Сформовано нормативне забезпечення земельних відносин і обороту земельних ділянок суб'єктами аграрного господарювання. Обґрунтовано шляхи підвищення ефективності використання орендованих земель в аграрних господарствах. Виконано оптимізаційні моделі структури виробництва, які дозволяють досягнути раціональної спеціалізації і концентрації виробництва, оптимізувати посівну площу, в тому числі і структуру кормових культур, пов'язавши її з можливостями виробництва товарної продукції тваринництва.

Ключові слова: земельні відносини, оборот земельних ділянок, оренда землі, ефективність використання земель, оптимізація галузевої структури.

Аннотация

Стеценко О. Н. Регулирование земельных отношений и оборота земельных участков аграрных хозяйств. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (экономика сельского хозяйства и АПК). Днепропетровский государственный аграрный университет, Днепропетровск, 2010.

Диссертация посвящена изучению и разработке теоретических и методических основ развития земельных отношений и оборота земельных участков в сельском хозяйстве. В работе рассмотрены основные подходы к исследованию развития земельных отношений, их влияния на эффективность хозяйственной деятельности аграрных хозяйств, обоснованы направления и средства их улучшения.

Собственность на землю является стержнем земельных отношений. Как экономическая категория собственность на землю включает отношения определенных субъектов по поводу движения объекта - земельного участка от одного субъекта к другому. Первый перестает быть ее владельцем, второй становится землевладельцем. Такое возможно на основании рынка земли (эквивалентный обмен земли за деньги), нерыночного добровольного или принудительного перехода земли от одного владельца к другому. Землевладелец может использовать землю как производственный ресурс, временно отчуждать (аренда), объект закладной, объект продажи, передавать в наследство, дарить и тому подобное. В юридическом аспекте собственность на землю выступает как право, что сводится к праву владения, пользования и распоряжения земельным участком.

Арендные отношения по поводу земли, базируясь на общих принципах, имеют свою специфику, причем связанную прежде всего с особенностями данного вида имущества или главного средства производства в сельском хозяйстве. Считаем, что кто бы ни был земельным собственником, как средство производства, земля должна являться общенациональным достоянием, что обусловливает особенности механизма арендных отношений, в частности связанных с категорией земельной ренты. Указанные особенности обусловливаются также формами земельной собственности и хозяйствования на земле. Эти аспекты проблемы, рассматриваемые в плане общей аграрной теории и в историческом плане, имеют принципиальное значение в ее научной разработке.

Аренда является основной формой оборота земельных участков в сельськом хозяйстве. Земельный оборот представляет систему перераспределения земель различного целевого назначения между собственниками, владельцами и пользователями земельных участков. Эта система включает в себя следующие основные способы распоряжения землей: куплю-продажу, аренду, наследование, дарение, залог и мену. Большая часть земельного оборота носит рыночный характер и реализуется через земельный рынок.

Исследованиями установлено, что в процессе аграрных трансформаций в области состоялись существенные изменения среди землепользователей и землевладельцев в направлении сосредоточения земли как основного средства производства в негосударственных формах ведения хозяйства. Прослеживается четкая тенденция к уменьшению площадей сельскохозяйственных угодий и пашни в пользовании сельскохозяйственных предприятий и увеличению их размеров в собственности граждан.

Анализ распределения сельскохозяйственных угодий среди больших аграрных предприятий свидетельствует, что больше всего сельскохозяйственных угодий и пашни имеют хозяйственные общества, тогда как у государственных сельскохозяйственных предприятий в пользовании находится лишь 91,5 тыс. га сельскохозяйственных угодий.

На основе корреляционно-регрессионного анализа выявлены факторы, определяющие эффективность использования сельскохозяйственных угодий в регионе: трудообеспеченность, фондообеспеченность, объем внесения удобрений в стоимостном выражении в расчете на 100 га пашни, качественная характеристика сельскохозяйственных угодий (балл бонитета), размер оборотных средств предприятий. Также разработаны предложения по совершенствованию земельных отношений, предусматривающие включение в оборот наряду с земельными участками земельных долей; организацию кредитования товаропроизводителей под залог сельскохозяйственных земель; формирование системы страхования угодий;

Обоснованы мероприятия по повышению эффективности использования сельскохозяйственных угодий, а именно: переход на адаптивно-ландшафтную систему земледелия с применением при возделывании основных культур технологий сберегающего земледелия, соблюдение севооборотов и освоение прогрессивных программ защиты растений, оптимизация структуры пашни, которая позволяет получать необходимые объемы продукции при минимальных затратах материально-денежных средств, использование в производстве современных сортов и гибридов сельскохозяйственных культур.

...