Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.В. ДОКУЧАЄВА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

РОЗВИТОК ЛІЗИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

ШКУРАТОВ Олексій Іванович

Харків - 2010

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

лізинг аграрних технологічний

Актуальність теми. Досягнення високого рівня розвитку сільського господарства і гарантування продовольчої безпеки є одним з найважливіших завдань держави. Його вирішення можливе тільки на базі технічного переозброєння галузі і зміцнення виробничого потенціалу всього агропромислового комплексу. Однак в Україні цей потенціал в останні роки суттєво підірваний. Вирішити проблему відновлення техніко-технологічного потенціалу за рахунок власних коштів аграрні підприємства не в змозі. Світова практика свідчить, що одним з ефективних інструментів інвестиційної політики, у тому числі й фактором розвитку аграрних підприємств, є лізинг. Тим часом, незважаючи на те, що держава вживає певні заходи, лізингові відносини в аграрному секторі ще не одержали належного розвитку.

Необхідність технічного переозброєння обумовлюється також тим, що в умовах ринку і зростання конкуренції перед сільгоспвиробниками стоїть завдання впровадження нових технологій і виробництва нових видів продукції. Це потребує від аграрних підприємств пошуку шляхів забезпечення технічними засобами виробництва. У сучасних кризових умовах для більшості підприємств аграрного сектора таку можливість надає лізинг. Лізинг є діючим інструментом здійснення політики підтримки АПК, засобом ефективного використання інвестицій у цьому секторі економіки.

У міру зростання практичної ролі лізингу у відтворювальному процесі, збільшується і науковий інтерес до цієї проблеми. Загальнотеоретичні аспекти лізингу досліджуються в роботах М.І. Бондаря, С.В. Дідура, А.Г. Загороднього, В.В. Іванишина, Р.Я. Москалика та ін. Важливу роль у розвитку вітчизняної науки і практики з питань лізингу відіграли праці закордонних учених, зокрема Н. Внукової, В. Газмана, В. Горемикіна, Р. Капроні, Т. Кларка, М. Міллера, В. Хойєра, Х. Шпіттлера.

Конкретно проблеми розвитку лізингу в аграрному секторі розглядаються в роботах В.Г. Андрійчука, В.І. Артиша, О.І. Баєвої, П.І. Гайдуцького, О.В. Гудими, М.Я. Дем'яненка, П.Т. Саблука, Р.П. Саблука, В.М. Хобти. Проблемам матеріально-технічного забезпечення аграрних підприємств присвячені праці таких учених, як І.В. Агєєва, Л.М. Анічин, Т.В. Калашнікова, П.М. Макаренко, М.Й. Малік, В.І. Перебийніс, Г.М. Підлісецький, О.В. Ульянченко та інших. Питання використання лізингу як ефективного інвестиційного механізму оновлення основних фондів досліджуються в працях учених М.О. Бєсєдіна, В.К. Горкавого, Б.М. Данилишина, О.І. Дація, В.В. Казімірського, М.Х. Корецького, Л.І. Михайлової, М.Ф. Огійчука, О.В. Олійника, В.Л. Осецького, В.І. Топіхи, А.В. Чупіса, В.Й. Шияна та інших.

Визнаючи безсумнівний внесок названих учених і практиків у розробку питань розвитку й використання лізингу як інструменту оновлення матеріально-технічної бази аграрних підприємств, слід зазначити, що багато проблем вимагає подальшого дослідження у зв'язку з розширенням масштабів лізингової діяльності. Зокрема, залишаються недостатньо дослідженими питання сутності лізингу і його місця на ринку інвестиційних послуг, особливостей функціонування лізингових відносин в АПК, становлення оптимальних форм організації лізингу, а також організаційного забезпечення лізингової діяльності аграрних підприємств.

Актуальність проблем аграрного лізингу, значення його вивчення і невирішеність низки методичних і практичних питань щодо розвитку лізингової діяльності аграрних підприємств визначили тему дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Таврійського державного агротехнологічного університету „Економіка та інвестиції АПК” (державний реєстраційний номер 0107U008978). Роль автора полягає в розробці напрямів розвитку лізингової діяльності аграрних підприємств.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних, методичних засад та практичних рекомендацій щодо розвитку лізингової діяльності аграрних підприємств.

Для досягнення мети в дисертаційній роботі були поставлені й вирішені такі завдання:

дослідити сутність лізингу як багатофакторного процесу формування і відновлення техніко-технологічного потенціалу підприємства;

удосконалити класифікацію видів лізингу на основі комплексного підходу;

проаналізувати світовий досвід розвитку лізингової діяльності;

здійснити аналіз сучасного стану аграрних підприємств як потенційних лізингоодержувачів;

визначити основні особливості розвитку лізингової діяльності аграрних підприємств;

виконати порівняльний аналіз лізингу з іншими формами матеріально-технічного забезпечення аграрних підприємств;

запропонувати систему організації діяльності обласного лізингового фонду з метою активізації лізингової діяльності аграрних підприємств;

удосконалити методичні підходи до розрахунку лізингових платежів;

удосконалити систему надання державної підтримки аграрного лізингу;

визначити основні напрями організаційного забезпечення лізингової діяльності аграрних підприємств.

Об'єктом дослідження є процес формування та оновлення матеріально-технічної бази аграрних підприємств на засадах лізингу.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів розвитку лізингової діяльності аграрних підприємств.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дисертаційного дослідження становлять фундаментальні положення економічної теорії, праці класиків економічної теорії, вітчизняних учених-аграріїв і фахівців з питань аграрного лізингу. При підготовці дисертації використані матеріали дослідження автора, законодавчі і нормативні акти з питань економічної реформи і розвитку агропромислового комплексу, а також методичні рекомендації наукових установ, Міністерства аграрної політики України, Державного комітету статистики України, Національного банку України, НАК „Украгролізинг”, Асоціації лізингодавців України інші літературні джерела з проблематики дослідження.

У процесі дослідження використовувалися методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків); статистико-економічний (дослідження сучасного стану й аналіз тенденцій розвитку лізингової діяльності аграрних підприємств); розрахунковий, порівняльний і графічний (порівняння лізингу з іншими формами матеріально-технічного забезпечення аграрних підприємств); економіко-математичний (моделювання потоку коштів лізингоодержувача по лізингу); розрахунково-конструктивний та експериментальний (розробка шляхів активізації та напрямів розвитку лізингової діяльності аграрних підприємств) тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі наукові результати, що характеризують новизну дослідження, полягають у такому:

вперше:

запропонована система організації діяльності обласного лізингового фонду, що є оператором і координатором лізингової діяльності, яка базується на конкурентній основі з метою консолідації фінансових ресурсів і дає можливість аграрному підприємству за відсутності нульового лізингового внеску отримати потрібні основні засоби;

удосконалено:

класифікацію видів лізингу, яка носить комплексний характер та ґрунтується на розподілі всіх його видів на три основні групи за ознаками: організаційно-правовими, фінансово-економічними і технічними, що на відміну від існуючої, дає можливість зрозуміти економічну природу сторін лізингу і виробити ефективні заходи щодо регулювання лізингової діяльності з урахуванням її різновидів;

методичні підходи до розрахунку лізингових платежів у частині відшкодованої вартості об'єкта лізингу, що, на відміну від існуючих, виходять з нормативного терміну служби об'єкта, а не зі строків договору, що створює можливість для розширення форм організації аграрного лізингу і знижує вартість лізингових послуг для аграрних підприємств;

систему надання державної підтримки аграрного лізингу за рахунок зміни порядку надання бюджетних ресурсів, що, на відміну від існуючої, припускає компенсацію коштів державою безпосередньо лізингоодержувачам по договорах з комерційними лізинговими компаніями та приводить до зниження вартості лізингових послуг для аграрних підприємств і розвитку конкурентного середовища в сфері лізингової діяльності;

набули подальшого розвитку:

визначення лізингу як багатофакторного процесу, що включає сукупність інвестиційних, фінансово-кредитних і орендних відносин, які виникають між прямими і непрямими їхніми учасниками в умовах, коли в одних з'являється необхідність придбати, а в інших - можливість надати послуги інвестиційного, кредитного і майнового характеру, що забезпечують формування і відновлення техніко-технологічного потенціалу підприємства;

організаційне забезпечення лізингової діяльності аграрних підприємств, що дозволяє вирішити задачу забезпечення доступу до лізингу всіх організаційних структур аграрного сектору через: розвиток дилерської служби, інформаційних структур та вторинного ринку техніки, створення машинно-технологічних станцій, регіональних лізингових структур.

Практичне значення одержаних результатів. Головні положення дослідження доведене до конкретних рекомендацій з розвитку лізингової діяльності аграрних підприємств. Окремі теоретичні й методичні положення можуть бути використані при розробці організаційно-економічних засад матеріально-технічного забезпечення аграрних підприємств, програм матеріально-технічного забезпечення АПК на регіональному та державному рівнях.

Науково-методичні розробки автора та рекомендації щодо активізації лізингової діяльності аграрних підприємств використані Міністерством аграрної політики України (довідка №37-09-05/18 від 25.06.2009 р.). Пропозиції автора щодо розвитку організаційного забезпечення лізингової діяльності аграрних підприємств були використані в роботі НАК „Украгролізинг” при розробці проекту перспективного плану роботи у 2009 році (довідка №12-09/112 від 04.06.2009 р.).

Низка рекомендацій автора прийняті до впровадження Запорізькою обласною державною адміністрацією при реалізації Програми стабілізації та розвитку агропромислового комплексу Запорізької області на період до 2010 року (довідка № 15-1158 від 18.05.2009) з метою підвищення ефективності інвестиційної діяльності аграрних підприємств при реалізації ними лізингових операцій. Результати наукових досліджень використовується у діяльності ТОВ „Приморський” при розробці організаційно-економічних засад матеріально-технічного забезпечення підприємства (довідка №139/1 від 28.08.2009 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи застосовуються в навчальному процесі Таврійського державного агротехнологічного університету при викладанні таких дисциплін: „Економіка підприємства”, „Управління потенціалом підприємства”, „Інвестування” (довідка №66/1-819 від 02.06.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження розроблені автором самостійно й опубліковані в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях та форумах різного рівня: „Актуальні проблеми економіки 2007” (м. Київ, 2007 р.), „Інноваційні стратегії економіки регіонів” (м. Київ, 2007 р.), „Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (м. Харків, 2007 р.), „Проблеми економіки підприємств в умовах сталого розвитку” (м. Київ, 2008 р.), „Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), „Стратегія забезпечення сталого розвитку України” (м. Київ, 2008 р.), „Управління сьогодні та завтра” (м. Хмельницький, 2008 р.), „Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 2008 р.), „Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення” (м. Київ, 2009 р.), „Фінансово-бюджетна політика в контексті соціального розвитку регіонів” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), „Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования” (м. Мінськ, 2009 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 наукових праць загальним обсягом 5,7 обл.-вид. арк., з них 7 - у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 204 сторінках комп'ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів та висновків. Містить 39 таблиць, що займають 23 сторінки, 10 рисунків, що займають 7 сторінок та додатки що займають 7 сторінок. Список використаних джерел складається із 192 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено основні завдання роботи, окреслено об'єкт і предмет дослідження, його методику, відображено наукову новизну, практичну цінність дослідження та результати апробації.

У першому розділі “Теоретичні засади розвитку лізингової діяльності аграрних підприємств” уточнено сутність лізингу, визначено його місце в інвестиційній діяльності аграрних підприємств, досліджено теоретичні основи та принципи лізингової діяльності, а також проаналізовано світовий досвід розвитку лізингової діяльності і визначено особливості його використання в Україні. Зі зростанням ролі лізингу і розширенням його використання як інвестиційного інструмента управління економічними процесами посилювалася увага до теоретичних питань цього явища. Однак низка аспектів теорії лізингу залишаються недостатньо розробленими. Насамперед це відсутність єдиного методологічного підходу до розуміння його сутності, що, у свою чергу, обумовило наявність різних трактувань цієї категорії. Діапазон таких визначень досить широкий: від спрощеного поняття, коли лізинг трактується як угода, за якою одна сторона здає іншій в лізинг майно за встановлену плату, до більш складного, що включає в себе всі елементи кредитних, інвестиційних, торгових, страхових та інших операцій. Значного поширення набуло визначення, засноване на ототожненні лізингу й оренди. Часто лізинг розглядають, як форму підприємницької діяльності. Кожне з наявних в економічній літературі визначень лізингу є, на нашу думку, обмеженим, тому що воно, як правило, відображає один, іноді не самий головний, сутнісний аспект цього явища. Тим часом трактування поняття лізингу важливе не тільки як наукова категорія. З цього випливає практична побудова схеми лізингових відносин і місце в ній прямих і непрямих її учасників. Виходячи з цього і використовуючи вже наявні в науці розробки, можна сформулювати більш точне визначення лізингу як багатофакторного процесу, що включає сукупність інвестиційних, фінансово-кредитних і орендних відносин, які виникають між прямими і непрямими їхніми учасниками в умовах, коли в одних з'являється необхідність придбати, а в інших - можливість надати послуги інвестиційного, кредитного і майнового характеру, що забезпечують формування і відновлення техніко-технологічного потенціалу підприємства. Таке трактування поняття лізингу дає можливість розглядати його не тільки як наукову категорію, а й водночас розуміти його практичну цінність для всіх учасників лізингових відносин і тим самим відбиває всі аспекти цього складного явища.

Лізингові відносини встановлюються у формі господарських договорів, які юридично обумовлюють виникнення прав і обов'язків сторін і встановлюють правовідносини, передбачені цими правами й обов'язками. Лізинговий договір визначає умови функціонування суб'єктів лізингової діяльності, дотримання ними чинних у країні законів, є основою формування виробничої програми, встановлює порядок і способи взаємних зобов'язань, правил поведінки і контролю за їх дотриманням, передбачає способи економічного захисту інтересів учасників лізингових відносин. У літературі описані різні види лізингових операцій, проте в роботах різних авторів спостерігається узагальнення і змішування понять, через що класифікація лізингових операцій є нелегким завданням. Як показали результати проведеного дослідження, вчені-економісти виділяють і розглядають тільки окремі види лізингу. При цьому немає комплексного підходу. Слід зазначити, що існуючі класифікації видів лізингу все ж таки неповні, окремі види рідко зустрічаються, а деякі є підвидом, різновидом інших видів. Таким чином, можна стверджувати, що відпрацювання комплексних підходів до ознак класифікації лізингу має не лише важливе науково-теоретичне, а й практичне значення. Для диференціації видів лізингу застосовуються різні критерії: форма організації операції, тривалість відносин, обсяг обов'язків сторін, особливості об'єктів лізингу, склад учасників операції та ін. Всі ознаки, за якими можна класифікувати лізингові операції, пропонуємо об'єднати в три групи. Перша - це організаційно-правові ознаки, такі як: форма організації операції, склад учасників, термін угоди, тривалість операції, територіальне розміщення, метод використання. Друга група - це фінансово-економічні ознаки до яких відносяться: фіскальні умови, рівень окупності, ризик лізингодавця, режим амортизації, система лізингових платежів. Третя група являє собою наступні технічні ознаки: об'єкт лізингових відносин, стан майна, обсяг обслуговування лізингового майна, виробниче призначення, відношення до технології, ступінь складності. Дана класифікація дає можливість зрозуміти економічну природу тих чи інших сторін лізингу і дозволяє виробити ефективні заходи по регулюванню лізингової діяльності з урахуванням її різновидів.

Без використання закордонного досвіду розвиток лізингу в Україні буде складним. У західних країнах розвиток лізингової діяльності обумовлений високими темпами науково-технічного прогресу і зростаючими потребами інвестицій для використання його результатів. Світова практика підтверджує, що важливим фактором розвитку й ефективного функціонування лізингу є система стимулів, яка включає дві групи заходів - прискорену амортизацію і податкові пільги. Прискорена амортизація машин і устаткування, зданого в оренду, дозволяє передати лізингоодержувачу частина податкових пільг через зниження платежів. Загалом розповсюдження лізингових операцій у розвинених країнах світу пов'язане з наступними перевагами: застосування такого прийому, як диференціація термінів оренди, і у зв'язку з ними пільгового кредитування; розмежування справжнього лізингу і покупки за допомогою лізингу; законодавство, що сприяє створенню умов, при яких приватним особам стає більш вигідно вкладати свій капітал у придбання машин і устаткування та здавати його в лізинг; активна участь у лізинговому бізнесі банків; законодавчо забезпечений ефективний механізм повернення власності; об'єднання лізингових компаній у національні асоціації, що здійснюють координацію їхньої діяльності; вихід лізингу на міжнародний рівень зі створенням асоціацій за регіональною ознакою на базі національних асоціацій. Отже, з метою сприяння подальшому розвитку та вдосконалення лізингових відносин слід створити сприятливі законодавчі умови для суб'єктів лізингової діяльності, розвитку механізму сублізингу, удосконалити систему оподаткування, кредитування, амортизації, впровадити пільгові умови проведення лізингових операцій.

У другому розділі “Сучасний стан і тенденції розвитку лізингової діяльності аграрних підприємств в Україні” висвітлено сучасний стан аграрних підприємств, як потенційних лізингоодержувачів, визначено особливості і тенденції розвитку лізингової діяльності в аграрному секторі, проведено порівняльний аналіз існуючої форми організації лізингу з іншими способами матеріально-технічного забезпечення. Визначено, що серед головних проблем розвитку лізингової діяльності агарних підприємств є суперечність між вимогами лізингодавців до лізингоодержувачів і їх фактичним станом. Результати аналізу сучасного стану аграрних підприємств, як потенційних лізингоодержувачів свідчать про їх низьку матеріально-технічну забезпеченість, зменшення вартості основних засобів, зниження прибутку та рентабельності, зменшення обсягів капіталовкладень та зростання заборгованості. Сільськогосподарські підприємства мають великі проблеми з основними засобами виробництва, їх брак, фізичний та моральний знос унеможливлюють виконання в строк всіх технологічних операцій. На жаль, за оцінками експертів, значна частина цих машин та обладнання є фізично та морально застарілою. Так, обмежені фінансові можливості аграрних підприємств призводять до зниження забезпеченості виробництва технікою і зумовлюють високий рівень її зносу. Як свідчить статистика, за період 2000-2008 рр. парк тракторів скоротився в 1,7 рази, зернозбиральних комбайнів - на 45%, вантажних автомобілів - на 48%. Аналогічна ситуація спостерігається і на регіональному рівні, наприклад у Запорізькій області (табл. 1) за цей же період кількість тракторів зменшилась на 30,7%, зернозбиральних комбайнів - на 23%.

Таблиця 1. Забезпеченість сільськогосподарськими машинами господарств Запорізької області

Джерело: власні дослідження за даними Держкомстату

Достатньо сказати, що через дефіцит техніки втрати зерна на останній стадії збирання врожаю доходять до 28% від вирощеного врожаю. Майже по всіх видах сільськогосподарської техніки спостерігається тенденція скорочення техніки на одиницю оброблюваної площі. Навантаження на площу за 1990-2008 рр. зросло в 2 рази. Низький стан матеріально-технічного забезпечення та рівня технічної оснащеності аграрних підприємств має істотний вплив на економічну ефективність їх діяльності. Проведений аналіз свідчить про низьку економічної ефективності та рівня технічної оснащеності аграрних підприємств (табл. 2). Це тривожні показники, що підтверджують нагальну необхідність технічного переоснащення сільськогосподарських підприємств, їх фінансово-економічного оздоровлення.

Таблиця 2. Показники економічної ефективності аграрних підприємств Якимівського району за 2008 рік

Джерело: розраховано за даними Якимівського відділу статистики, 2008р.

Розвиток лізингової діяльності аграрних підприємств України має свої особливості. В Україні розвиток лізингу обумовлений низкою причин, головні з яких дві: перша - низька забезпеченість виробництва технікою і високий рівень її зносу; друга - обмежені фінансові можливості сільгоспвиробників для її придбання. Ускладнює процес розвитку лізингу і те, що сільськогосподарське машинобудування через різке зниження купівельної спроможності аграрних підприємств переживає глибоку кризу. Практично всі кошти, а саме амортизаційні відрахування, прибуток тощо, які б мали інвестуватися в техніку та обладнання, в аграрних підприємствах використовуються на фінансування оборотного капіталу. Особливістю лізингових операцій в АПК є те, що вони здійснюються в двох сферах здійснення лізингового процесу: у рамках першої - лізингові відносини будуються на основі державного лізингу, друга - характеризується тим, що в ній аграрні підприємства здобувають техніку на вільному ринку лізингових послуг, які надають лізингові компанії на комерційній основі. Заходи по реалізації державного фінансового лізингу здійснюються на підставі укладених договорів поставки з постачальниками та договорів фінансового лізингу з лізингоодержувачами шляхом: спрямування Міністерством аграрної політики НАК „Украгролізинг” як відповідальному виконавцю бюджетної програми, асигнувань на здійснення кредитування з придбання основних засобів для сільськогосподарських підприємств на умовах фінансового лізингу (рис.1).

С ? сільгоспвиробники-лізингоодержувачі; В ? заводи-виробники техніки.

Рис. 1. Загальна система організації державного лізингу

Одна з особливостей розвитку системи лізингових відносин випливає з того, що сільськогосподарське виробництво в силу багатьох причин, у тому числі природно-кліматичних умов, є високо витратним. Стримуючою обставиною розвитку лізингу в системі АПК є високі ризики в цій сфері.

Основним завданням відновлення матеріально-технічної бази аграрних підприємств є фінансування її необоротних активів за рахунок власного чи позикового капіталу. Порівняння різних форм матеріально-технічного забезпечення аграрних підприємств є досить обґрунтованим. Для аналізу ефективності лізингових операцій на сучасному етапі розвитку економічних відносин проведено порівняння різних способів матеріально-технічного забезпечення за методом „Облік видатків і визначення чистого доходу” для аграрного підприємства ТОВ „Приморський” Якимівського району Запорізької області. Всі варіанти розрахунків наведені для трактора ХТЗ-17221, що є одним з найпоширеніших лізингованих об'єктів, як серед господарств зазначеного регіону так і загалом в Україні. Середня вартість трактора в 2008 році становить 312 500 грн. (у тому числі ПДВ ? 62 500 грн.). Для обліку впливу часу на грошові потоки ми застосовували ставку дисконтування, яка дорівнює 25% (ставка за позиковим капіталом плюс ризик). При порівнянні всіх можливих у теперішній час способів фінансування аграрних підприємств для сьогоднішніх економічних умов найбільш дешевим способом є звичайно придбання за готівку, на другому місці - лізинг за пропозицією НАК „Украгролізинг”. Як бачимо купівля за позичку 25% річних (80% займаних коштів) і купівля за позичку 25% річних (100% займаних коштів) є більш вигідними порівняно з лізингом за пропозицією комерційної лізингової компанії з позиції чистої поточної вартості придбання техніки. Проте варто враховувати той факт, що банк надаючи кредит потребує заставного майна та має більш жорсткі вимоги щодо оцінки кредитоспроможності аграрного підприємства - лізингоодержувача порівняно з комерційною лізинговою компанією. Отже лізинг є пріоритетним способом, тому що для придбання основних засобів балансовою вартістю 312 500 грн. потрібно 62 500 грн. (без ПДВ) початкового капіталу, замість 250 000 (без ПДВ) грн. при покупці за готівку. З розрахунків випливає, що при ухваленні рішення про спосіб придбання основних засобів сільгоспвиробник буде керуватися фактором наявності коштів на момент покупки. Державна підтримка ринку лізингових послуг для АПК дає економію коштів лізингоодержувачу близько 63987 грн. при лізингу майна балансовою вартістю 315000 грн., і зниження стартового фінансового навантаження з 78125 до 46875 гривень.

У третьому розділі “Основні напрями розвитку лізингової діяльності аграрних підприємств” визначено шляхи активізації лізингової діяльності аграрних підприємств в умовах конкуренції, обґрунтовано оптимальну систему організації державного лізингу для аграрних підприємств та основні напрями розвитку організаційного забезпечення лізингової діяльності. Важливим напрямом активізації лізингової діяльності є консолідація фінансових ресурсів. Конкретно мова йде про залучення регіональних коштів для оптових закупівель техніки. Економічна доцільність консолідації фінансових ресурсів полягає - насамперед у тому, що концентрація коштів дає змогу лізинговим компаніям замовляти постачальникам максимальні партії машин і механізмів, що у свою чергу сприяє одержанню значних знижок з цін реалізації. Важливою проблемою, що перешкоджає розвитку лізингу, є відсутність у лізингоодержувача коштів для фінансування нульового лізингового внеску. Вирішенням її може бути створення при облдержадміністраціях регіональних лізингових фондів із залученням коштів обласних бюджетів та інших джерел фінансування на придбання сільськогосподарської техніки та поставки її на умовах фінансового лізингу. Для розв'язання цього комплексного фінансово-господарського завдання ми пропонуємо створити обласний лізинговий фонд (ОЛФ) у кожному регіоні України при облдержадміністрації, основною метою якого стане забезпечення аграрних підприємств необхідною кількістю основних засобів для повноцінного здійснення виробничої діяльності. ОЛФ планується як оператор між аграрними підприємствами, лізингодавцями, комерційними банками, обласною адміністрацією. Основними цілями ОЛФ є: сприяння відновленню основних фондів аграрних підприємств; оздоровлення інвестиційного клімату в регіонах; залучення недоходної нерухомості; залучення в оборот необроблюваних земель. Наводимо систему організації діяльності ОЛФ на рис. 2. ОЛФ укладає генеральні угоди з комерційними банками про кредитування підприємств АПК по програмі ОЛФ для фінансування первісного внеску по договорах фінансового лізингу. Кредитування відбувається під заставу активів підприємств і гарантії ОЛФ. У свою чергу, ОЛФ відпрацьовує систему заходів щодо гарантування зворотності наданого в заставу банкам майна.

1) формування статутного капіталу фонду, формування заставного фонду, формування коштів для цільових бюджетних програмах; 2) подача лізингових заявок підприємствами АПК регіону; 3) відпрацьовування схеми фінансування лізингу; 4) надання застави з заставного фонду; 5) короткострокове кредитування (для нульового внеску); 6) первісне внесення, лізингові платежі; 7) передача техніки в лізинг; 8) повернення кредиту; 9) підтримка аграрних підприємств цільовими бюджетними коштами.

Рис. 2. Система організації діяльності ОЛФ

Створення ОЛФ дасть можливість аграрному підприємству за відсутності коштів для фінансування нульового лізингового внеску забезпечити себе основними засобами і збільшити обсяги постачання техніки.

Одним з напрямів розвитку лізингової діяльності є вдосконалення існуючої форми організації лізингового процесу в АПК за участю держави для підвищення ефективності лізингу для аграрних підприємств ? потенційних лізингоодержувачів. Пропонується змінити існуючу методику розрахунку лізингових платежів у частині відшкодованої вартості об'єкта лізингу, а саме обчислювати амортизацію за лінійним методом виходячи зі строків корисного використання об'єкта, переданого в лізинг. Розраховану за зазначеною методикою амортизацію слід включати до щорічних лізингові платежів, що нараховуються. На відміну від методу, використаного НАК „Украгролізинг”, пропонований метод забезпечує економію оборотних коштів лізингоодержувача в розмірі 24 628 грн. по лізингу майна первісною вартістю 312 500 грн. (у т.ч. ПДВ). У результаті зміни методики розрахунку лізингових платежів у частині відшкодованої вартості об'єкта лізингу з'являється можливість для розширення форм організації аграрного лізингу. Така форма організації лізингового процесу поєднує в собі елементи фінансового й оперативного (операційного) лізингу, як у випадку організації українського аграрного лізингу, але не буде мати невідповідностей і суперечностей із податковим законодавством щодо обчислення лізингового платежу в частині відшкодування вартості об'єкта лізингу, крім цього вартість лізингу для лізингоодержувача знизиться.

Український державний лізинг характеризується чотирстороннім відносинами, де поряд з лізингодавцем, лізингоодержувачем і виробником машин бере участь інвестор (держава). Сьогодні, бюджетні асигнування, призначені для сільськогосподарських підприємств, надходять до них побічно, через НАК „Украгролізинг”. Таким чином, державні дотації надходять лізингоодержувачам тільки через державні й регіональні лізингові компанії (рис. 1). Пряма державна підтримка надається лізингодавцю, а лізингоодержувачу опосередковано. Пропонується інша система державної підтримки аграрного лізингу, яка ефективніша для сільськогосподарських підприємств (рис. 3).

С ? сільгоспвиробники-лізингоодержувачі; Л ? компанії лізингодавці; В ? виробники техніки.

Рис. 3. Пропонована система надання державної підтримки на проведення лізингових операцій в АПК

Розроблений порядок надання бюджетних коштів передбачає компенсацію коштів (а саме відсотків за користування кредитними ресурсами) державою безпосередньо лізингоодержувачам по договорах лізингу з комерційними лізинговими компаніями за затвердженою номенклатурою сільськогосподарських машин. Сільгоспвиробник звертається в комерційну лізингову компанію з метою укладання договору лізингу на поставку техніки, згідно з яким лізингові платежі компенсуються лізингоодержувачам за рахунок бюджетних коштів. Тільки при такій схемі побудови лізингових відносин за участю держави можливий розвиток конкурентного середовища в сфері надання лізингових послуг, створення сприятливих умов для сільгоспвиробників по придбанню у користування дорогих сільськогосподарських машин і досягнення мультиплікативного ефекту лізингової діяльності. Тим самим будуть створені рівні умови для діяльності лізингових компаній, що спеціалізуються на аграрному лізингу, а лізингоодержувачі стануть платоспроможними на ринку лізингових послуг. За запропонованою системою, фінанси повинні виділятися з бюджету в період, що відповідає періоду сплати лізингових платежів тим або іншим лізингоодержувачем. Таким чином, виділення коштів з бюджету відкладається на більш тривалі строки. Наводимо результати впливу зміни системи державної участі в лізинговому процесі на основні фінансово-економічних показників лізингоодержувача ВАТ “Приморський” Якимівського району Запорізької області в табл. 3.

Таблиця 3 Витрати на лізинг трактора ХТЗ-17221 у загальній структурі витрат ТОВ “Приморський”

Джерело: авторські розрахунки

З переходом до різноманіття форм власності і створенням на їхній основі різних господарських структур в аграрному секторі, стало зрозуміло, що колишня розподільча система ресурсного забезпечення АПК не відповідає новим вимогам. Постало питання про перехід від розподілу фондів до інших методів формування виробничої бази аграрних підприємств. Визначені основні напрями організаційного забезпечення лізингової діяльності аграрних підприємств, що дають змогу вирішити завдання забезпечення доступу до лізингу всіх організаційних структур аграрного сектору. Складовою частиною становлення загальної системи лізингової діяльності аграрних підприємств є розвиток дилерської служби. Важливим питанням економічних взаємовідносин між суб'єктами ринку техніки і технічного сервісу є забезпечення паритетного доступу машинобудівних підприємств, аграрних підприємств та сервісних структур до інвестиційних ресурсів. Останнім часом лізинг як форма інвестицій почав використовуватися в реалізації створення машинно-технологічних станцій. Причиною їхньої організації є обмеженість у сільських товаровиробників коштів для придбання техніки, у тому числі і придбання по лізингу. У процесі формування системи лізингових відносин велику роль у справі технічного переозброєння аграрних підприємств починають відігравати регіональні лізингові структури. У рамках таких програм регіональні лізингові структури шукають можливості зміцнення технічної бази аграрних підприємств за рахунок розвитку вторинного ринку техніки. Не менш важливим для становлення і розвитку ринку матеріально-технічних ресурсів є його моніторинг та забезпечення споживачів всебічною інформацією.

ВИСНОВКИ

У дисертації висвітлено теоретико-методичні положення і практичні рекомендації щодо розвитку лізингової діяльності аграрних підприємств в Україні. Отримані результати дають можливість сформулювати висновки, що мають теоретичне і практичне значення і свідчать про досягнення мети дослідження й виконання поставлених завдань.

1. Наявні в економічній літературі та нормативно-правових актах трактування сутності лізингу є обмеженими, тому що вони, як правило, відображають один, іноді не самий головний, сутнісний аспект цього явища. Тим часом, визначення поняття лізингу важливе не тільки як наукова категорія. Виходячи з цього, сформульовано більш точне тлумачення лізингу, як багатофакторного процесу, що включає сукупність інвестиційних, фінансово-кредитних і орендних відносин, які виникають між прямими і непрямими їхніми учасниками в умовах, коли в одних з'являється необхідність придбати, а в інших - можливість надати послуги інвестиційного, кредитного і майнового характеру, що забезпечують формування і відновлення техніко-технологічного потенціалу підприємства. Таке трактування поняття лізингу дає можливість розглядати його не тільки як наукову категорію, а й розуміти його практичну цінність для всіх учасників лізингових відносин.

2. У науковій літературі описано багато видів лізингових операцій, проте в роботах різних авторів спостерігається узагальнення і змішування понять, через що класифікувати лізингові операції є нелегким завданням. Слід зазначити, що існуючі класифікації видів лізингу все ж таки неповні, окремі його види зустрічаються рідко, а деякі є підвидом чи різновидом інших видів. При цьому не має комплексного підходу. Виходячи з цього, нами вдосконалено класифікацію видів лізингу, що носить комплексний характер та ґрунтується на розподілі всіх його видів на три основні групи ознак: організаційно-правові, фінансово-економічні та технічні. Така класифікація дає можливість зрозуміти економічну природу тих чи інших аспектів лізингу і дозволяє виробити ефективні заходи щодо регулювання лізингової діяльності з урахуванням її різновидів.

3. Аналіз світового досвіду лізингової діяльності показав, що важливим фактором розвитку й ефективного функціонування лізингу є система стимулів. Ця система включає дві групи заходів - прискорену амортизацію і податкові пільги. Прискорена амортизація машин і устаткування, зданого в оренду, дозволяє передати лізингоодержувачу частину податкових пільг через зниження платежів. Загалом розповсюдження лізингових операцій у розвинених країнах світу пов'язане з такими перевагами: застосування диференціації термінів оренди і в зв'язку з ними пільгового кредитування; розмежування лізингу та оренди; законодавство, що сприяє розвитку лізингу; активна участь у лізинговому бізнесі банків; законодавчо забезпечений ефективний механізм повернення власності; об'єднання лізингових компаній у національні асоціації; вихід лізингу на міжнародний рівень.

4. До головних проблем розвитку лізингової діяльності агарних підприємств відноситься суперечливість між вимогами лізингодавців до лізингоодержувачів та їх фактичним станом. Результати аналізу сучасного стану аграрних підприємств як потенційних лізингоодержувачів свідчать про їх низьку матеріально-технічну забезпеченість, зменшення вартості основних засобів, прибутку і рентабельності, обсягів капіталовкладень та ріст заборгованості. У структурі витрат на виробництво сільськогосподарської продукції за останні роки суттєво виросла частка матеріальних витрат. Через погіршення фінансового стану аграрних підприємств відбулося різке зниження їхньої купівельної спроможності, внаслідок чого скоротилося придбання техніки. В остаточному підсумку це призвело до низької забезпеченості сільгоспвиробників технікою і збільшення навантаження на неї.

5. Визначені основні особливості розвитку лізингової діяльності аграрних підприємств, серед яких: глибока криза сільськогосподарського машинобудування; використання амортизаційних відрахувань, прибутку тощо, які б мали інвестуватися в техніку та обладнання, в аграрних підприємствах, на фінансування оборотного капіталу; незадовільний фінансовий стан аграрних підприємств; дві сфери здійснення лізингового процесу (у рамках першої - лізингові відносини будуються на основі державного лізингу, друга - характеризується вільним ринком лізингових послуг на комерційній основі); нерівноправний доступ до ринку лізингових послуг; висока витратність сільськогосподарського виробництва в силу багатьох причин, у тому числі і природно-кліматичних умов; значні ризики в аграрному виробництві.

6. Основним завданням відновлення матеріально-технічної бази аграрних підприємств є фінансування їх необоротних активів за рахунок власного чи позикового капіталу. Проведено порівняльний аналіз різних форм матеріально-технічного забезпечення аграрних підприємств, у результаті якого визначено, що найбільш дешевим способом є, звичайно, придбання за готівку, на другому місці - лізинг за пропозицією НАК „Украгролізинг”, потім купівля по банківській позичці при 80% позикових коштів. Позичка 100% вартості машини, що купується, і комерційна пропозиція лізингової компанії практично рівні по ефективності для потенційного покупця. З розрахунків випливає, що при прийнятті рішення про спосіб придбання основних засобів сільгоспвиробник буде керуватися фактором наявності коштів на момент покупки. Незважаючи на явну перевагу державного лізингу перед іншими способами фінансування з необхідним стартовим фінансовим навантаженням, пропонована сільгоспвиробникам система лізингу не є для них найбільш ефективною. Не повною мірою реалізуються потенційні переваги лізингу перед іншими способами матеріально-технічного забезпечення.

7. Важливим напрямом активізації лізингової діяльності є консолідація фінансових ресурсів. Економічна доцільність консолідації фінансових ресурсів полягає - насамперед у тому, що концентрація коштів дає змогу лізинговим компаніям замовляти постачальникам максимальні партії машин і механізмів, завдяки яким отримуються значні знижки цін реалізації. Важливою проблемою, що перешкоджає розвитку лізингу в цьому аспекті, є відсутність у лізингоодержувача коштів для фінансування нульового лізингового внеску. Для вирішення цього комплексного фінансово-господарської завдання ми пропонуємо створити обласний лізинговий фонд у кожному регіоні України при облдержадміністрації, основною метою якого стане забезпечення аграрних підприємств необхідною кількістю основних засобів для повноцінного здійснення виробничої діяльності. Обласний лізинговий фонд планується як оператор між аграрними підприємствами, лізингодавцями, комерційними банками, обласною адміністрацією, який діє в умовах конкуренції.

8. Одним з напрямів розвитку лізингової діяльності є вдосконалення існуючої системи організації державного лізингу з метою підвищення ефективності лізингу для аграрних підприємств. Пропонується змінити існуючу методику розрахунку лізингових платежів у частині відшкодованої вартості об'єкта лізингу, а саме обчислювати амортизацію за лінійним методом виходячи зі строків корисного використання об'єкта, переданого в лізинг, а не зі строків договору лізингу. Це створює можливість для розширення форм організації аграрного лізингу. Запропонована форма організації лізингового процесу поєднує в собі елементи фінансового й оперативного лізингу, як у випадку організації українського аграрного лізингу, але не матиме невідповідностей і суперечностей із податковим законодавством щодо обчислення лізингового платежу в частині відшкодування вартості об'єкта лізингу, крім цього вартість лізингу для лізингоодержувача знизиться.

9. Сьогодні, бюджетні асигнування, призначені для аграрних підприємств, надходять до них опосередковано, через НАК „Украгролізинг” і пряма державна підтримка надається лізингодавцю. Пропонується інша система надання державної підтримки аграрного лізингу, що, на відміну від існуючої передбачає компенсацію коштів державою безпосередньо лізингоодержувачам по договорах лізингу з комерційними лізинговими компаніями. При такій системі побудови лізингових відносин можливий розвиток конкурентного середовища, створення сприятливих умов для аграрних підприємств щодо придбання дорогих сільськогосподарських машин і досягнення мультиплікативного ефекту лізингової діяльності. Згідно із запропонованою системою фінанси повинні виділятися з бюджету в період, що відповідає періоду сплати лізингових платежів тим або іншим лізингоодержувачем. Таким чином, виділення коштів з бюджету відкладається на більш тривалий термін.

10. Визначені основні напрями організаційного забезпечення лізингової діяльності аграрних підприємств, що сприяють доступу до лізингу всіх організаційних структур аграрного сектору. Складовою частиною становлення загальної системи лізингової діяльності аграрних підприємств є розвиток дилерської служби. Останнім часом лізинг як форма інвестицій почав використовуватися в реалізації створення машинно-технологічних станцій. У процесі формування системи лізингових відносин велику роль у справі технічного переозброєння аграрних підприємств починають відігравати регіональні лізингові структури. У рамках таких програм регіональні лізингові структури шукають можливості зміцнення технічної бази аграрних підприємств за рахунок розвитку вторинного ринку техніки. Не менш важливе значення для становлення і розвитку ринку матеріально-технічних ресурсів має його моніторинг та забезпечення споживачів всебічною інформацією.

ЛІТЕРАТУРА

Статі в наукових фахових виданнях:

1. Шкуратов О.І. Використання в Україні зарубіжного досвіду лізингової діяльності аграрних підприємств / О.І. Шкуратов // Вісник Сумського Національного аграрного університету. ? 2009. ? №1(26). - С. 422-431. - (Серія „Фінанси і кредит”).

2. Шкуратов О.І. Лізинг як інвестиційний інструмент управління розвитком аграрних підприємств / О.І. Шкуратов // Інвестиції: практика та досвід. - 2009. - №1. - С. 16?21.

3. Шкуратов О.І. Особливості розвитку лізингових відносин в системі АПК України / О.І. Шкуратов // Наук. вісн. Акад. муніц. упр. - К.: [б.в.] - 2008. - Вип.4, Ч. 1. - С. 312?320. - (Серія „Економіка”).

4. Шкуратов О.І. Розвиток організаційного забезпечення лізингової діяльності аграрних підприємств / О.І. Шкуратов // Економічний простір: [зб. наук. пр.]. - Дніпропетровськ. - 2008. ? № 15. - С. 200?216.

5. Шкуратов О.І. Удосконалення механізму організації лізингових відносин в аграрному секторі / О.І. Шкуратов // АгроСвіт. - 2007. - № 23. - С. 19?24.

6. Шкуратов О.І. Удосконалення управління лізинговим процесом в АПК / О.І. Шкуратов // АгроСвіт. - 2008. - № 11. - С. 21?24.

7. Шкуратов О.І. Сутність лізингу як багатофакторного процесу формування і відновлення основних фондів підприємства / О.І. Шкуратов // Економіка: проблеми теорії та практики: [зб. наук. пр.]. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2009.- Вип. 248: [у 6 т.] - Т. V. - С. 1187?1197.

У матеріалах наукових конференцій:

8. Шкуратов О.І. Державне регулювання лізингової діяльності в АПК / О.І. Шкуратов // Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України: матеріали наук.-практ. конф., 27 листопада 2007 р. - Х.: Вид-во ХаРІ НАДУ „Магістр”, 2008. - С. 398-401.

9. Шкуратов О.І. Лізинг із повним набором послуг в аграрних підприємствах / О.І. Шкуратов // Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства: тези міжнар. наук.-практ. конф. (Дніпропетровськ, 21 березня 2008 р.): [У 2 т.]; Т. І. - Дніпропетровськ: ДДФА. - 2008. - С. 267-268.

10. Шкуратов О.І. Матеріально-технічне забезпечення аграрних підприємств на засадах лізингу / О.І. Шкуратов // Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення: міжнар. наук.-практ. конф., (м. Київ, 20 березня 2009 р.). - К.: РВПС України НАН України: [У 3-х частинах]. - Ч.3. - 2009. - С. 234-235.

11. Шкуратов О.І. Особливості утворення і функціонування лізингових асоціацій / О.І. Шкуратов // Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 23-24 жовтня 2008 р.) - [У 3-х ч.]. - К.: РВПС України НАН України.- Ч.2. - 2008. - С. 341-343.

12. Шкуратов О.І. Переваги лізингу як механізму оновлення технічної бази аграрних підприємств / О.І. Шкуратов // Проблеми економіки підприємств в умовах сталого розвитку: тези доп. IV міжнар. наук.-практ. конф. - К.: НУХТ, 2008. - С. 107-108.

13. Шкуратов О.І. Підвищення ефективності лізингової діяльності в аграрному секторі / О.І. Шкуратов // Управління сьогодні та завтра: матеріали міжнародного управлінського форуму (м. Хмельницький, 15-16 травня, 2008) / Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права. - № 3 (ІІ) спецвипуск. - Хмельницький. - 2008. - С. 345-346.

14. Шкуратов О.І. Розвиток інтегрованих фінансових послуг для оновлення основних фондів аграрних підприємств / О.І. Шкуратов // Фінансово-бюджетна політика в контексті соціального розвитку регіонів: тези міжнар. наук.-практ. конф. (Дніпропетровськ, 10-20 березня 2009 р.): [У 2-х т.]. - Т І. - Дніпропетровськ, ДДФА, 2009. - С. 280-281.

15. Шкуратов О.І. Роль лізингу у забезпеченні сталого розвитку аграрного сектору / О.І. Шкуратов // Стратегія забезпечення сталого розвитку України: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 20 травня 2008 р.) - [У 3-х ч.]. - К.: РВПС України НАН України.- Ч.3. - 2008. - С. 79-81.