Формування і оцінка інтелектуального капіталу підприємств гірничо-металургійного комплексу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ФОРМУВАННЯ І ОЦІНКА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ ГІРНИЧО-МЕТАЛУРГІЙНОГО КОМПЛЕКСУ

Спеціальність: Економіка та управління підприємствами за видами економічної діяльності

СТУПНІКЕР ГАННА ЛЕОНІДІВНА

Кривий Ріг, 2010 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення постіндустріального суспільства в Україні вимагає комплексного теоретико-методологічного обґрунтування наявності і використання у виробничо-господарській діяльності підприємств нових форм капіталу. Інноваційна політика вітчизняних промислових підприємств, що володіють значним інтелектуальним потенціалом, має бути спрямована на активізацію його використання. Важливою умовою досягнення підприємствами такої мети є управління процесами формування інтелектуального капіталу (ІК), аналіз і оцінка якого ґрунтується на механізмі економічної діагностики.

Для України питання розвитку ІК особливо актуальне, оскільки активне застосування інтелектуальних ресурсів є важливим чинником забезпечення конкурентоспроможності як економіки окремого підприємства, так і країни в цілому. В умовах економічної кризи підприємства гірничо-металургійного комплексу (ГМК) потребують пошуку нових можливостей для збереження тих конкурентних позицій, які були набуті за часів реформування вітчизняної економіки. Оскільки ІК є стратегічно найдохіднішим видом капіталу, його наявність та використання має вирішальне значення у створенні конкурентоспроможної продукції.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретичних підходів до аналізу процесів формування інтелектуального капіталу та розробка методів його оцінки для підприємств гірничо-металургійного комплексу. Досягнення даної мети зумовило необхідність постановки та вирішення наступних задач:

- дослідити процес формування інтелектуального капіталу підприємств гірничо-металургійного комплексу, сформулювати проблеми його використання в контексті інноваційного розвитку України;

- визначити сутність інтелектуального капіталу та конкретизувати його функціонально-змістовні характеристики;

- здійснити критичний огляд існуючих методологічних підходів до оцінки складових інтелектуального капіталу та його загальної величини;

- визначити величину інтелектуального капіталу підприємств ГМК України на основі застосування існуючих та вдосконалених методів оцінки;

- здійснити аналіз і оцінку структури інтелектуального капіталу та визначити фактори його формування для підприємств гірничо-металургійного комплексу України;

- розробити модель економічної діагностики інтелектуального капіталу та запропонувати показники його формування і використання з метою розробки організаційно-інформаційного забезпечення процесів ухвалення стратегічних управлінських рішень.

Об'єкт дослідження - процеси формування і оцінки ІК, спрямовані на забезпечення ефективних механізмів інноваційного розвитку підприємств ГМК України.

Предмет дослідження - теоретичні і методичні аспекти формування та оцінки ІК підприємств ГМК України.

Методи дослідження. Для отримання результатів досліджень були використані як загальнонаукові методи - теоретичного узагальнення (для обґрунтування теоретико-методологічних положень з оцінки й управління ІК підприємств і розробки практичних рекомендацій), аналіз і синтез (для виявлення тенденцій і особливостей розвитку гірничо-видобувних та металургійних підприємств), так і прикладні методи - статистичні, зокрема, методи зведення, групування та порівняння, бальної оцінки (при визначенні рейтингу підприємств за величиною ІК), економіко-математичне моделювання, зокрема, кореляційно - регресійний аналіз (при встановленні залежностей між питомою доданою вартістю та затратоємністю продукції за ІК, між витратами з формування інтелектуального і фізичного капіталу та прибутком). Обробка даних відбувалася з використанням сучасної комп'ютерної техніки і програмного забезпечення (Microsoft Office Excel, STATGRAPHICS Plus 5(1)0). Інформаційну базу наукового дослідження склали законодавчі акти Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів, нормативні документи, що регламентують діяльність підприємств ГМК України, дані фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, офіційні дані органів статистики України, інші довідково-інформаційні джерела.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш суттєвими результатами, які характеризують наукову новизну дисертації, є...

Вперше: розроблено методичний підхід до комплексної вартісної оцінки інтелектуального капіталу, що ґрунтується на моделі економічної діагностики, яка дозволяє визначати його загальний обсяг і величину окремих складових, здійснювати аналіз процесів його формування та управління структурою.

Удосконалено:

- методологію вимірювання інтелектуального капіталу, що базується на застосуванні як коефіцієнтного методу оцінки його наявності на підприємстві, так і методу капіталізації наднормативного прибутку, який оснований на взаємодії дохідного та порівняльного оціночних підходів;

- основи обліку інтелектуального капіталу, що побудовані на його структуризації за людською, технологічною та ринковою складовими і дозволяють відображати вартість інтелектуальних активів у складі управлінської звітності підприємства.

Дістало подальший розвиток:

- визначення економічної категорії “інтелектуальний капітал підприємства”, яке, на відміну від існуючої термінології, характеризує його як величину капіталізованого наднормативного прибутку, що отримує підприємство в процесі виробничо-господарської діяльності за рахунок наявності в нього конкурентних переваг;

- методичний підхід до управління інтелектуальним капіталом, що ґрунтується на застосуванні графоаналітичної моделі, яка дозволяє приймати управлінські рішення щодо вдосконалення структури ІК.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертаційної роботи можуть бути використані для подальшого розвитку і вдосконалення процедур оцінки, обліку та аналізу інтелектуального капіталу підприємства. Методичні підходи до визначення факторів формування інтелектуального капіталу та розрахунку його величини сприятимуть збалансованості структури загального капіталу підприємств ГМК.

Результати роботи можуть також застосовуватися для формування підсистем управління інтелектуальним капіталом на гірничо-видобувних і металургійних підприємствах та наукового обґрунтування прийняття стратегічних управлінських рішень.

Застосування запропонованих у дисертаційній роботі підходів до формування й оцінки інтелектуального капіталу підприємств ГМК підтверджені актами впровадження підприємств: виробничим структурним підрозділом ВАТ “Павлоградвугілля” Шахта ім. Героїв Космосу” (акт від 02.07.09 р.) та ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну” (акт від 08.09.09 р.).

Розроблена в дисертаційній роботі методика економічної діагностики інтелектуального капіталу підприємств ГМК знайшла впровадження в навчальному процесі економічного факультету Придніпровської державної академії будівництва та архітектури і використовується при викладанні дисциплін “Стратегічне управління підприємством”, “Економіка підприємства” (акт впровадження від 15.06.09 р.), “Економічний аналіз” (акт впровадження від 03.06.09 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі основні наукові результати, які виносяться на захист, отримані дисертантом особисто і знайшли відображення в наукових публікаціях та тезах доповідей.

Особистий внесок автора в роботи, що написані у співавторстві, конкретизовано в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідались автором, обговорювались і були схвалені на науково-практичних конференціях: VII та X Міжнародна науково-практична конференція “Социально-экономические проблемы регионального развития” (Павлоград, 2005 р., 2008 р.), IX Міжнародна науково-практична конференція “Наука і освіта - 2006” (Дніпропетровськ, 2006 р.), VI Міжнародна науково-практична конференція “Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України” (Алушта, 2007 р.), V Юбилейная Международная научно-практическая конференция “Теория и практика экономики и предпринимательства” (Сімферополь, 2008 р.), Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України” (Дніпропетровськ, 2008 р.), V Міжнародна науково-практична конференція “Соціально - економічні реформи в контексті інтеграційного вибору України” (Дніпропетровськ, 2008 р.), III регіональна науково-практична конференція молодих вчених та студентів “Проблеми підвищення конкурентоспроможності підприємств в умовах ринкового середовища” (Дніпропетровськ, 2008 р.), V mezinбrodni vмdecko-praktickб konference “Aktuбlnн vymoћenosti vмdy 2009” (Прага, 2009 р.), V Міжнародна науково-практична конференція “Наука в інформаційному просторі” (Дніпропетровськ, 2009 р.).

Публікації.

За результатами досліджень опубліковано 15 наукових праць, у тому числі 10 наукових статей у фахових виданнях, та 10 тез доповідей на наукових конференціях.

Загальний обсяг публікацій - 6,34 друк. арк., з яких особисто авторові належить 5,2 друк. арк.

Структура і обсяг роботи.

Дисертація складається зі вступу, трьох розділів та висновків, викладених на 144 сторінках друкованого тексту. Робота містить 31 таблицю, 28 рисунків, 7 додатків (12 сторінок) і список використаних джерел зі 135 найменувань (13 сторінок).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Передумови виникнення інтелектуального капіталу, теоретичні та методологічні засади його оцінки” встановлено, що формування інноваційної моделі розвитку економіки є ключовою передумовою виникнення ІК та становлення його як економічної категорії. Таким чином, на основі узагальнення результатів аналізу істотних ознак сутності інтелектуального капіталу та його структури запропоновано нове визначення цієї економічної категорії: ІК - величина капіталізованого наднормативного прибутку, що отримує підприємство в процесі виробничо-господарської діяльності за рахунок наявності в нього конкурентних переваг, обумовлених людською, технологічною та ринковою складовими цього капіталу. Наведене визначення враховує комплексний підхід до встановлення сфер функціонування складових ІК, які є взаємозалежними і взаємодоповнюючими (рис. 1).

Рис. 1. - Сфери функціонування складових інтелектуального капіталу:

У роботі доведено, що однією з ключових інноваційних ознак сучасного промислового підприємства є наявність дійової інноваційно-інвестиційної стратегії, основними етапами реалізації якої мають стати активне інвестування в нематеріальні активи, зростання інтелектуальної активності персоналу підприємства та підвищення конкурентоспроможності продукції за рахунок ендогенних і екзогенних чинників. Результатом упровадження інноваційної стратегії розвитку є формування на підприємстві технологічної, людської та ринкової складових ІК.

Наведена структура ІК підприємства відрізняється від існуючих тим, що деталізує окремі його елементи, відокремлює бухгалтерський та правовий підхід до визначення технологічного капіталу, визначає відповідність основних аспектів управлінського контролю - таких як персонал, виробництво та маркетинг - певним складовим ІК: людському, технологічному та ринковому капіталу.

Систематизація понятійного апарату, що надає змістовні характеристики економічних категорій, пов'язаних з інтелектуальною складовою виробничо-господарських процесів, дозволила дійти висновку, що ІК не слід ототожнювати з гудвілом або нематеріальними активами в їх бухгалтерському аспекті. Традиційно бухгалтерський гудвіл як критерій вартості конкурентних переваг оцінюється при купівлі-продажу підприємства і є фактично кінцевим результатом такої операції. Натомість визначення вартості управлінського гудвілу діючого підприємства саме в процесі оцінки ІК сприятиме більш якісному інформаційному забезпеченню процесу прийняття стратегічних управлінських рішень.

Критичний огляд існуючих методик вимірювання й оцінювання інтелектуального капіталу доводить, що для підвищення інформативних можливостей аналізу його формування та використання потрібно застосовувати комбінацію фінансових і стратегічних показників, які дозволяють комплексно оцінити ІК підприємства.

Дослідження специфіки формування структури ІК дозволяє дійти висновку, що ключовим чинником цього процесу є ефективне поєднання матеріальних, фінансових та інтелектуальних ресурсів, за рахунок застосування яких у виробничо-господарській діяльності забезпечується конкурентоспроможність підприємства. Але якщо вартісна величина фінансових і матеріальних ресурсів адекватно визначається традиційними методами, то відповідна оцінка інтелектуальних - людських, технологічних та ринкових - ресурсів є одним з ключових завдань при управлінні ІК.

У другому розділі “Оцінка інтелектуального капіталу та визначення факторів його формування” доведено обмеженість застосування існуючих коефіцієнтних методів оцінки ІК, оскільки вони базуються на величині ринкової вартості підприємства, яка лише опосередковано враховує наявність інтелектуального капіталу і має високий рівень мінливості та суб'єктивності. Крім того, специфічність такого особливого виду капіталу як інтелектуальний зумовлена тим, що його формування пов'язане з функціонуванням власного (фізичного) капіталу підприємства, в результаті чого підвищується рівень ефективності їх спільного використання. У даному дослідженні при оцінці ІК підприємств ГМК пропонується застосовувати чинники, що характеризують прибутковість власного капіталу. Розрахунок величини інтелектуального капіталу здійснюється шляхом капіталізації наднормативного прибутку, отримання якого забезпечується ефективним використанням фізичних, фінансових та інтелектуальних ресурсів:

За рахунок перевищення прибутковості власного капіталу НПВК над її нормативним значенням НПН формується наднормативна прибутковість власного капіталу ?НПВК. Величина ІК набуває позитивного значення лише у тих підприємств, які мають ДНПВК0, що пояснюється взаємним ефективним використанням інтелектуального і фізичного капіталу. Виходячи з цього, значення ДНПВК0 свідчить про недостатню ефективність цього процесу. Формування та подальше використання ІК, що створюється на підприємствах, які мають прибутковість власного капіталу вищу за нормативну, є дієвим інструментом підвищення їх конкурентоспроможності. Оцінка впливу ІК на прибутковість діяльності підприємства ґрунтується на методах вимірювання кожної його складової.

За економічною сутністю технологічний капітал (ТК) являє собою сукупність нематеріальних активів (НМА), формалізованих з бухгалтерської точки зору, вартість яких залежить від результатів науково-технічної діяльності підприємства, його інноваційної політики та рівня використання інформаційних технологій. Зважаючи на те, що у підприємств ГМК галузей частка НМА у вартості чистих активів є досить низькою і не перевищує 1%, технологічний капітал відображає лише незначну частину всього ІК підприємства. Таким чином, більша частина ІК розподілена між людською та ринковою складовою, вартість яких не враховано в балансах підприємств. Ринкову складову ІК підприємства пропонується вимірювати на основі величини його управлінського гудвілу, який, на відміну від бухгалтерського, утворюється не в момент продажу компанії, а в процесі реалізації конкурентоспроможної продукції діючого підприємства. При цьому результатом прояву конкурентних переваг підприємства є формування ринкового капіталу (РК), величина якого визначається капіталізацією наднормативного обсягу реалізації продукції:

Де:

В - виручка від реалізації продукції, млн. грн.;

А - активи, млн. грн.;

Коб - нормативне значення коефіцієнта оборотності активів, що розраховується як середнє значення по групі підприємств галузі;

Дкрп - наднормативна рентабельність продаж, що розраховується як різниця між фактичною рентабельністю продаж та її середньогалузевим значенням;

R - ставка капіталізації.

Оскільки величину ТК складають НМА, ідентифіковані в балансі, а в основі РК лежить величина управлінського гудвілу, то величина людського капіталу (ЛК) встановлена як різниця між загальною величиною ІК та його технологічною й ринковою складовими. Аналіз структури ІК показав, що у гірничо-видобувних підприємств найбільший вплив на загальну його величину справляє людська складова, а у металургійних підприємств інтелектуальний капітал розподілений практично порівну між людською та ринковою складовою. Зважаючи на те, що саме людські ресурси є ключовими в діяльності будь-якого підприємства, людський капітал є засобом формування як ТК, так і РК, величини яких відображають різні стадії перетворень складових ІК. Показники структури ІК (gТК, gРК, gЛК) відображають частку кожної складової інтелектуального капіталу у його загальній величині, а їх розрахунок ґрунтується на співвідношенні відповідно величин технологічного, ринкового та людського капіталів до величини ІК. Розподіл складових у загальній структурі ІК підприємств ГМК за даними 2008 р. представлено на рис. 2.

Рис. 2. - Структура ІК підприємств ГМК у 2008 році, %:

Комплексна оцінка ІК здійснюється на основі поєднання як фінансових показників, так й нефінансових вимірників, та зумовлює застосування графоаналітичної оціночної моделі, що ґрунтується на розрахунку показників - індикаторів кожної складової ІК, які дозволяють відстежувати ключові фактори впливу на формування його структури і загальної величини.

Порівняння цих індикаторів зі значеннями показників найбільш успішних підприємств дозволяє визначити рейтинг кожного акціонерного товариства у досліджуваній групі. Ідентифікація всіх складових ІК у процесі його комплексної оцінки надає можливість розрахувати інтегрований показник інтелектуального капіталу:

Де:

Rij - значення загального рейтингу за відповідними показниками складових інтелектуального капіталу;

i - складова інтелектуального капіталу (людська, технологічна, ринкова);

j - назва підприємства.

На основі розрахунку даного показника здійснюється побудова графоаналітичної моделі, яка в узагальненому вигляді має форму трикутника, що репрезентує всі складові ІК. Застосування графоаналітичної моделі дозволяє оцінити збалансованість розподілу технологічної, людської, ринкової складових ІК при формуванні його загальної величини та визначати рівень інтелектуалізації підприємства за цими складовими.

У третьому розділі “Економічна діагностика інтелектуального капіталу підприємства” запропоновано модель економічної діагностики ІК гірничо-видобувних та металургійних підприємств, визначено показники його формування і використання, розроблено організаційно-інформаційне забезпечення процесу управління інтелектуальним капіталом підприємства. Діагностика ІК дозволяє комплексно оцінити ефективність використання інтелектуальних ресурсів, які застосовуються підприємством для отримання наднормативного прибутку.

Аналізу підлягають складові ІК підприємства, а також зв'язки між ними, що відображаються в структурно-динамічних показниках.

Рис. 3. - Модель економічної діагностики інтелектуального капіталу:

При діагностиці ІК для визначення інструментів управління структурою капіталу шляхом його поділу на фізичний та інтелектуальний пропонується застосовувати показник, що характеризує рівень інтелектуалізації капіталу (кІК) і розглядається як співвідношення величини сформованого інтелектуального капіталу та величини загального капіталу:

Загальний капітал (Кзаг) визначається як сукупність власного та інтелектуального капіталу. Рівень інтелектуалізації капіталу групи досліджуваних підприємств ГМК знаходиться в діапазоні від 19 до 67%, що вказує на їх різні позиції за можливістю формування й використання свого ІК і дозволяє оцінювати наявність інтелектуальних переваг підприємства у поточному та довгостроковому періодах функціонування.

Розробка показників формування і використання ІК зумовлює необхідність визначення і розмежування поточних затрат підприємства (З), пов'язаних із формуванням та відтворенням як інтелектуального капіталу (ЗІК), так й фізичного капіталу (ЗФК).

Затрати на формування інтелектуального капіталу представимо як суму фонду оплати праці (ФОП) і витрат на соціальні заходи (ВСЗ), що є затратами на формування людського капіталу, амортизаційних відрахувань на відтворення нематеріальних активів (АМНМА) - затрат на формування технологічного капіталу, адміністративних витрат (АВ) і витрат на збут (Взб) - затрат на формування ринкового капіталу. Суму матеріальних витрат (МВ), інших операційних витрат (ІОВ) і амортизаційних відрахувань на відтворення основних. Наявність залежності динаміки прибутку (П) під впливом сумісних змін ЗІК та ЗФК підтверджується рівнянням множинної регресії. Засобів (АМОЗ) об'єднаємо в єдиний показник затрат на формування фізичного капіталу:

Встановлена залежність вказує на те, що при збільшенні затрат з формування інтелектуального капіталу на 0,9479% при одночасному зменшенні затрат з формування фізичного капіталу на 0,0257% рівень прибутку підприємства зросте на 1%. З метою визначення потенційних можливостей підприємства щодо формування інтелектуального капіталу пропонується застосовувати показник затратоємності продукції за ІК. При подальшому аналізі існуючу сукупність функціональних взаємозв'язків між показниками, що впливають на рівень затратоємності продукції за ІК, доцільно представити в детермінованому вигляді:

Де:

ЗЄІК - затратоємність продукції за ІК;

ДВ - додана вартість.

Дослідження залежності показників ЗІК і ЗФК свідчить про необхідність удосконалення структури загального капіталу підприємств у напрямку зростання його інтелектуальної складової. Так, виконання умови перевищення темпів динаміки зростання ЗІК над темпами зростання ЗФК дозволяє підвищити здатність акціонерних товариств ГМК до реалізації свого інтелектуального потенціалу, фінансовим виміром якого є виручка від продажу інтелектуальномісткої продукції. Це сприятиме стабільності забезпечення кругообігу загального капіталу, в результаті якого підприємство отримає додаткові фінансові можливості для формування інтелектуальних ресурсів і збільшення обсягу ІК.

Збитковість ряду підприємств ГМК України свідчить про неефективну структуру затрат, що спрямовуються на формування фізичних та інтелектуальних ресурсів, які підприємство застосовує в процесі виробництва і реалізації продукції. У цьому випадку саме показник доданої вартості, а не прибутку, узагальнюючим чином може використовуватися для оцінки результативності діяльності підприємства.

Оцінка складових детермінованої факторної моделі дозволила дійти висновку, що показником використання ІК є питома додана вартість (ПДВ), оскільки саме додана вартість є вихідним джерелом формування та розподілення фінансового результату підприємства.

На заключному етапі економічної діагностики здійснюється організаційно-інформаційне забезпечення процесу управління інтелектуальним капіталом, що дозволяє створити необхідну інформаційно-аналітичну базу для вирішення практичних завдань стратегічного розвитку підприємства. Здійснення процедур управління інтелектуальним капіталом повинне включати розподіл відповідних функцій за елементами організаційної структури, визначення термінів і відповідальних осіб за підтримку й актуалізацію інформації щодо аналізу та оцінки ІК.

Формалізацію обліку інтелектуального капіталу пропонується проводити шляхом складання управлінського аналітичного балансу, застосування якого сприятиме вирішенню завдання кількісної оцінки інтелектуальних активів.

ВИСНОВКИ

У дисертації на базі наукових досліджень запропоновано нове вирішення науково-прикладного завдання розробки і обґрунтування теоретичних підходів до формування та методів оцінки інтелектуального капіталу, що робить значний внесок у розвиток теорії і методології економічного та стратегічного аналізу, має важливе значення для удосконалення процесу управління на вітчизняних підприємствах гірничо-металургійного комплексу. інноваційний економічний капітал

Основні висновки та результати, що були одержані в дисертаційній роботі, полягають у наступному:

1. Встановлено, що провідна роль у підвищенні інноваційності національної економіки належить великим корпоративним структурам гірничо-металургійного комплексу, які є найбільш сприйнятливими до впровадження технологічних, інформаційних і організаційних нововведень. Доведено, що ефективність використання інтелектуальних ресурсів пов'язана з реалізацією на підприємстві інноваційно-інвестиційної стратегії, результатом впровадження якої є формування людської, технологічної та ринкової складових інтелектуального капіталу;

2. Узагальнення теоретичних підходів до визначення сутності інтелектуального капіталу доводить, що дана економічна категорія або розглядається переважно з соціально-правової точки зору, або вченими досліджуються характеристики лише його окремих складових, у той час як питання економічної діагностики інтелектуального капіталу підприємств ГМК як у науковому, так і у виробничо-господарському аспекті до теперішнього часу практично не вирішувалися. Доведено, що інтелектуальний капітал виступає чинником виробництва, який здійснює свій внесок в процес створення доданої вартості разом з іншими традиційними чинниками і є фактором зростання обсягу загального капіталу, в структурі якого слід виокремлювати фізичну та інтелектуальну складові. Інтелектуальний капітал підприємства пропонується визначати як величину капіталізованого наднормативного прибутку, що отримує підприємство в процесі виробничо-господарської діяльності за рахунок наявності у нього конкурентних переваг, обумовлених людською, технологічною та ринковою складовими цього капіталу;

3. У контексті актуалізації концепції інтелектуального капіталу особливе значення має удосконалення саме аналітично-оціночних процедур формування та використання інтелектуальних ресурсів вітчизняними підприємствами ГМК. Це пов'язано з тим, що власники капіталу потребують отримання найбільш повної інформації для оцінки прибутковості власного капіталу, потенційних можливостей її збільшення та пошуку засобів утримання своїх конкурентних позицій як на вітчизняному, так й на світовому ринках. В дисертаційній роботі обґрунтовано обмеженість застосування коефіцієнтних методів оцінки, які базуються на використанні величини ринкової вартості, що лише опосередковано вказує на наявність інтелектуального капіталу та має високий рівень мінливості і суб'єктивності;

4. Вартісна оцінка величини інтелектуального капіталу, сформованого на підприємствах гірничо-металургійного комплексу України, здійснена на основі методу капіталізації наднормативного прибутку, що дозволяє поєднати переваги двох основних оціночних підходів - як дохідного, так і ринкового. Визначено, що величину технологічного капіталу складають нематеріальні активи, ідентифіковані в балансі, ринковий капітал формується в результаті створення управлінського гудвілу, а величина людського капіталу встановлена як різниця між загальним інтелектуальним капіталом та його технологічною й ринковою складовими;

5. Аналіз структури інтелектуального капіталу гірничо-видобувних та металургійних підприємств свідчить про те, що його більша частина розподілена між людською та ринковою складовою, капіталовкладення в які, на відміну від технологічного капіталу, не мають формальних підстав для визнання їх інвестиціями, тому обліковуються за витратним принципом та не відображаються у фінансовій звітності у якості активів. На основі дослідження зв'язків між складовими інтелектуального капіталу підприємства розроблені структурно-динамічні показники, які надають кількісну та якісну характеристику рівня використання інтелектуальних ресурсів. Для оцінки частки кожної складової інтелектуального капіталу у його загальній величині пропонується використовувати показники структури ІК (gТК, gРК, gЛК), що розраховуються як часткові співвідношення відповідно величин технологічного, ринкового та людського капіталів до величини ІК. Для управління структурою капіталу пропонується застосовувати показник, що характеризує рівень його інтелектуалізації (кІК) і визначається як співвідношення величин сформованого інтелектуального капіталу та загального капіталу підприємства. Рівень інтелектуалізації капіталу групи досліджуваних підприємств ГМК знаходиться в діапазоні від 19 до 67%, що вказує на їх різні позиції за можливістю формування і використання свого ІК;

6. Аналіз й оцінку процесів формування інтелектуального капіталу підприємств ГМК України пропонується здійснювати на основі моделі економічної діагностики, застосування якої дозволяє розробити організаційно-інформаційне забезпечення для управління ІК. Розробка показників формування й використання ІК зумовлює необхідність визначення і розмежування поточних затрат підприємства, пов'язаних із формуванням та відтворенням як інтелектуального (ЗІК), так й фізичного капіталу (ЗФК). Наявність залежності динаміки прибутку під впливом сумісних змін цих затрат доводить, що при збільшенні ЗІК на 0,9479% при одночасному зменшенні ЗФК на 0,0257% рівень прибутку підприємства зросте на 1%. Це свідчить про необхідність удосконалення структури загального капіталу підприємств у напрямку зростання його інтелектуальної складової. З метою визначення потенційних можливостей підприємства щодо формування інтелектуального капіталу пропонується застосовувати показник затратоємності продукції за ІК (ЗЄІК). Показником використання ІК є питома додана вартість (ПДВ), оскільки саме додана вартість є вихідним джерелом формування та розподілення фінансового результату підприємства, створеного за участю як фізичного, так й інтелектуального капіталу. Для відображення в системі звітності підприємства складових інтелектуального капіталу розроблено форму управлінського аналітичного балансу, застосування якого дозволяє вирішити завдання кількісної оцінки інтелектуальних активів, оскільки їх традиційний облік є досить обмеженим і тому потребує певних доповнень, джерело яких міститься в управлінській звітності підприємства;

7. Практична цінність результатів дослідження полягає у тому, що розроблені теоретичні та методичні положення щодо оцінки та розкриття особливостей формування інтелектуального капіталу через дослідження факторів впливу, а також визначення показників його формування і використання, можуть бути використані як у загальному менеджменті гірничо-видобувних та металургійних підприємств, так і у процесі прийняття рішень їх потенційними інвесторами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ступникер А.Л. Интеграция добавленной стоимости в сбалансированную систему показателей / Е.М. Вакульчик, А.Л. Ступникер // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечение иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. - Донецк: ДонНУ. - 2005. - С. 326-330 (Особистий внесок здобувача: встановлено критерії ефективності в системі фінансових та нефінансових показників).

2. Ступникер А.Л. Использование системы сбалансированных показателей при оценке социально-экономического потенциала предприятия / Е.М. Вакульчик, А.Л. Ступникер // Зб. наук. праць. Тематичний випуск: Розвиток обліку та аудиту як основи інформаційно-аналітичної системи підприємства. - Харків: НТУ “ХПІ”. - 2005. - №58. - С. 97-99 (Особистий внесок здобувача: запропоновано застосування системи збалансованих показників при оцінці соціально-економічного потенціалу підприємства).

3. Ступнікер Г.Л. Формування економічної категорії «інтелектуальний капітал» у процесі стратегічного управління сучасним підприємством / О.М. Вакульчик, Г.Л. Ступнікер // Механізм регулювання економіки. - Суми. - 2007. - №2(30). - С. 60-64 (Особистий внесок здобувача: систематизовано структурні елементи та формоутворюючі складові інтелектуального капіталу).

4. Ступнікер Г.Л. Теоретичні та практичні аспекти визначення і формування інтелектуального капіталу підприємства / Г.Л. Ступнікер // Вісник Хмельницького національного університету. - Хмельницький. - 2007. - №5. - С. 185-187.

5. Ступнікер Г.Л. Ліцензійна діяльність підприємства в системі управління інтелектуальним капіталом / О.М. Вакульчик, Г.Л. Ступнікер // Вісник академії митної служби України. - Дніпропетровськ. - 2008. - №3. - С. 26-32 (Особистий внесок здобувача: розроблено алгоритм системи управління технологічною складовою інтелектуального капіталу).

6. Ступнікер Г.Л. Особливості обліку та оцінки нематеріальних активів / О.М. Вакульчик, Г.Л. Ступнікер // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. - Вип.240. - Т.4. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2008. - С. 1066-1077 (Особистий внесок здобувача: визначено класифікацію нематеріальних активів за функціональними ознаками).

7. Ступнікер Г.Л. Комерціалізація інтелектуальної власності як інструмент управління інтелектуальним капіталом / Г.Л. Ступнікер // Економічний простір: Зб. наук. праць. - №15. - Дніпропетровськ: ПДАБА. - 2008. - С. 163-170.

8. Ступнікер Г.Л. Визначення вартості інтелектуального капіталу як фактора інноваційної активності підприємств гірничо-металургійного комплексу / О.М. Вакульчик, Г.Л. Ступнікер // Економічний вісник НГУ. - Дніпропетровськ. - 2008. - №3. - С. 53-60 (Особистий внесок здобувача: розраховано коефіцієнт наявності ІК та вартість ІК підприємств ГМК Дніпропетровської області).

9. Ступнікер Г.Л. Стратегічні підходи до управління інтелектуальним капіталом / І.В. Поповиченко, Г.Л. Ступнікер // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки: Вип. 22. - Черкаси: ЧДТУ. - 2009. - Ч. 1. - С. 110-113 (Особистий внесок здобувача: досліджено взаємозв'язок активів організації та синергічних ефектів, що виникають між матеріальними та нематеріальними активами).

Размещено на Allbest.ru