Соціально–економічний механізм державного регулювання трансформаційного періоду

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

УДК 338.244

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Соціально-економічний механізм державного регулювання трансформаційного періоду

08.00.01 - Економічна теорія та історія економічної думки

Сотула Оксана Віталіївна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі політичної економії факультетів управління та маркетингу ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки України, м. Київ

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор Вакуленко Микола Іванович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», перший проректор, професор кафедри політичної економії факультетів управління та маркетингу

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Малий Іван Йосипович, ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана» завідувач кафедри макроекономіки та державного управління

кандидат економічних наук, доцент, Литвин Валерія Вікторівна Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського доцент кафедри економічної теорії

Захист відбудеться « » жовтня 2010 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.01 у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки України за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49^г, ауд. 601.

Автореферат розісланий « » вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор економічних наук, професор Ю.К.Зайцев

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Своєрідність процесів, що відбуваються в сучасному світі, змушує дослідників звертатися до глибинних проблем економічної науки. Це, передусім, стосується процесів трансформації соціально-економічних систем та ролі в них держави. Сучасні економічні системи розвинених країн характеризуються поєднанням двох основних секторів: державного і приватного. Необхідність державного регулювання вже не викликає сумнівів, однак, в результаті передачі багатьох її функцій недержавним структурам, посилюється взаємозалежність суб'єктів економічної діяльності, з'являються нові форми їх взаємодії.

Сучасний курс України взятий на змішану економіку і його успішна реалізація багато в чому залежить від механізму державного регулювання, покликаного забезпечити динамічне зростання економіки. Проте, залишається не до кінця розкритим питання, якими рисами повинна володіти держава для забезпечення успіху трансформаційного процесу, обґрунтування суті та змісту соціально-економічного механізму державного регулювання (СЕМДР), виявлення форм прояву його основних складових, встановлення взаємозв'язків між ними.

Серед сучасних вчених-економістів, які внесли суттєвий вклад у розробку загальних методологічних і теоретичних аспектів трансформаційних процесів провідне місце займають Ю. Бажал, І. Жиляєв, Ю. Зайцев, І. Лукінов, Ю. Пахомов, В. Савчук, А. Чухно та багато інших. Широкий спектр даних питань висвітлений у роботах зарубіжних вчених Л. Абалкіна, А. Бузгаліна, С. Глазьєва, А. Колганова, А. Пороховського, Я. Корнаї, В. Радаєва, Є. Ясіна та інших.

Теоретичні розробки проблем державного регулювання економіки, аспекти розвитку методологічних основ та напрями підвищення ефективності його механізму відображені у працях таких відомих західних економістів як М. Аллє, М. Дабровскі, Дж. Кейнс, Р. Масгрейв, А. Ослунд, П. Самуельсон, Дж. Сакс. Необхідно також відзначити роботи таких вітчизняних та російських вчених як О. Бєляєва, А. Гальчинського, В. Гейця, М. Диби, І. Лукінова, П. Леоненка, Ю. Пахомова, В. Семиноженка, О.Аузана, О. Гранберга, О. Гаман-Голутвіної, О. Олейнікова, В. Полтеровича, С. Рогова, В. Роіка та інших.

Водночас, подальший прогрес економічної системи України наштовхується на невідповідність існуючого механізму державного регулювання економіки і завданням, що виникають. Обґрунтування сутності СЕМДР економіки, виявлення його основних складових, встановлення зв'язку між ними дасть можливість визначити основні напрями дій держави для ефективного регулювання економіки країни. Тому, на основі багатоаспектного аналізу повинні бути сформовані напрями вдосконалення СЕМДР, за допомогою якого можливо здійснити інноваційний прорив у розвитку вітчизняної економіки. Особливо пильної уваги в умовах виходу з глобальної фінансово-економічної кризи 2008 - 2009 рр. і подолання техніко-економічної відсталості української економіки заслуговує розкриття функціонального та структурного змісту СЕМДР.

Враховуючи залежність успіху вітчизняної економіки від ефективності використання механізмів її регулювання, актуальність дослідження СЕМДР економіки не викликає сумніву.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри політичної економії факультетів управління та маркетингу ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (тема: «Соціалізація системно-економічних трансформацій в Україні» Державний реєстраційний № 0106U001803), в межах якої особисто автором було проаналізовано структурну та функціональну ефективність СЕМДР економіки і запропоновано соціоекономічний підхід до його вдосконалення.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження теоретико-методологічних засад функціонування соціально-економічного механізму державного регулювання економіки та визначення напрямів підвищення його ефективності.

Для реалізації вказаної мети було поставлено та виконано наступні завдання:

– проаналізувати та узагальнити загальносвітові тенденції зміни ролі сучасної держави;

– уточнити сутність трансформаційного процесу у широкому та вузькому розумінні;

– систематизувати теоретико-методологічні підходи до класифікації функцій держави в сучасних умовах;

– розкрити сутність СЕМДР економіки та розробити методологічний підхід до визначення критеріїв його ефективності;

– обґрунтувати необхідність соціоекономічного підходу до вдосконалення СЕМДР економіки;

– визначити напрями підвищення ефективності СЕМДР економіки з орієнтацією на використання соціальних інновацій.

Об'єктом дослідження є соціально-економічні процеси, що проходять у зв'язку з реалізацією економічних функцій держави в їх діалектичній єдності й історичному розвитку.

Предметом дослідження є соціально-економічний механізм державного регулювання економіки трансформаційного періоду.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові методи пізнання. Зокрема системний метод, метод класифікації та узагальнення використовувалися для дослідження тенденцій зміни ролі сучасної держави, уточнення сутності трансформаційного процесу у широкому та вузькому його розумінні, систематизації підходів до класифікації функцій держави в сучасних умовах. Застосовано міждисциплінарний підхід до вивчення СЕМДР економіки, метод статистичних порівнянь та рейтингових оцінок для дослідження динаміки ефективності механізму, метод наукового передбачення для визначення напрямів удосконалення СЕМДР економіки з орієнтацією на використання соціальних інновацій.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, монографічні праці вітчизняних і зарубіжних економістів. Використовуються дані статистичних щорічників, інформаційно-аналітичних бюлетенів й оглядів, довідкова література, електронні ресурси мережі Інтернет тощо.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження, що виносяться на захист, полягає у наступному:

вперше:

– виокремлено і розкрито модифікацію функцій держави, які обумовлені її особливою роллю у період радикальної трансформації суспільства пострадянського простору. Доведено, що найважливішими серед функцій держави у трансформаційний період є наступні: створення інституціонально-правових основ функціонування економіки, забезпечення дотримання соціальної спрямованості реформ, охорона прав власності та свободи підприємництва, гарантування контрактів, контроль з боку держави за трансформаційними витратами;

– обґрунтовано сутність цільової спрямованості соціально-економічного механізму державного регулювання економіки, що в умовах системної трансформації суспільства має системоутворюючий функціональний, структурний та цільовий характер завдяки чому синтезує в єдине ціле взаємопов'язані загальнодержавні та регіональні структури, правові норми, форми та методи державного регулювання і спрямований на забезпечення соціо-еколого-економічної стійкості суспільства;

удосконалено:

– підходи до виміру соціального капіталу, який розглядається як функція від структурної І_С (щільність асоціацій та сімейних членств), пізнавальної І_П (індикатори довіри і солідарності) та змістовної І_З (індикатори колективної дії) складових. Запропоновано відповідний Індекс Соціального Капіталу (ІСК), що збирає разом три пункти інформації: міру колективних дій, вид колективних дій і оцінку міри готовності співпрацювати та приймати участь у колективних діях, та здійснено його пробну оцінку для України у порівнянні з відповідними результатами країн Європи;

– шляхи підвищення ефективності СЕМДР економіки з орієнтацією на використання соціальних інновацій, а саме соціального аудиту, соціального підприємництва, соціальних інвестицій, соціальної відповідальності бізнесу та міжсекторного соціального партнерства;

набули подальшого розвитку :

– систематизація теоретико-методологічних підходів до класифікації функцій держави в сучасних умовах, при цьому автор за особливостями процесу трансформації поділяє функції на інваріантні ? ті, які залишаються незмінними під впливом нових умов існування та набуті в процесі еволюції, що в свою чергу діляться на функції виняткової прерогативи держави (питання, які є функцією державного регулювання в національному масштабі, гарантія дотримання національних інтересів, забезпечення конкурентоспроможності країни), делеговані (на місцевий, регіональний та наднаціональний рівень) та модифіковані;

– узагальнення аналізу суті трансформаційного процесу у широкому та вузькому розумінні і визначено, що економічна трансформація - це безперервний процес видозмін, серед яких розрізняють разові, дискретні та систематичні. Трансформація у вузькому сенсі ? обмежений в часі процес, який визначається поворотними подіями в суспільстві, а трансформація в широкому сенсі - це постійний процес перетворень системи, її елементів, зв'язків і відносин між ними, який не обмежений в часі.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення і рекомендації дисертаційного дослідження можуть сприяти раціоналізації процесу державного регулювання України.

Запропоновані підходи до перерозподілу функцій забезпечення рівня і якості життя населення, а також проектування і освоєння соціальних інноваційних технологій як конструктивної діяльності суб'єктів управління щодо оптимізації соціальних процесів мають практичне значення і використовуються при розробці програм економічного і соціального розвитку Черкаської області (Довідка № 18/2 від 14.01.2010р.). Запропоновані напрями підвищення ефективності СЕМДР економіки з орієнтацією на впровадження нових технологій спрямованих безпосередньо на людину були використані при розробці плану заходів на 2010 рік Радою молодіжних організацій Черкаської області (Довідка № 151 від 17.12.2009р.). Напрями підвищення ефективності соціальних інновацій, а саме соціальний аудит, соціальні інвестиції, соціальна відповідальність бізнесу та міжсекторне соціальне партнерство були враховані при розробці перспективних планів діяльності Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Міністерства праці та соціальної політики України (Довідка № 25/3 від 21.01.2010р.). Теоретичні положення дисертації використовуються в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького при викладанні навчальних курсів «Політекономія», «Соціально-економічна безпека», «Економічна політика» та «Сучасні економічні системи» (Довідка № 491/09 від 10.12.2009р.).

Особистий внесок здобувача полягає в одноосібно виконаному науковому дослідженні, у якому викладено авторський підхід до дослідження соціально-економічного механізму державного регулювання трансформаційного періоду. Одержані результати дослідження є особистими розробками автора. З опублікованих у співавторстві наукових праць використано лише ті ідеї та положення, які одержані самим дисертантом.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Держава та ринок: стратегія внутрішнього розвитку промислових регіонів» (м. Донецьк - Маріуполь 9-11 червня 2006 р.), на міжнародній науково-практичній конференції «Управління розвитком соціально-економічних систем: вчора, сьогодні завтра» (м. Донецьк - Святогорськ 4-6 жовтня 2006 р.), на ІІІ міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах» (м. Черкаси 26-28 вересня 2007 р.), на міжнародній науково-практичній конференції «Механізм розвитку сучасних соціально-економічних систем в умовах глобалізації» (м. Хмельницький 9-11 квітня 2008 р.), на Х міжнародній науково-практичній конференції «Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи» (м. Феодосія 21-24 травня 2008 р.), на международной научно-практической конференции «Социальные факторы устойчивого инновационного развития экономики» (г. Минск, 24-25 сентября 2008 г.), на ІІІ міжнародній науково-практичній конференції «Ефективність бізнесу в умовах трансформаційної економіки» Сімферополь-Севастополь 29-31 травня 2009 р., на IV міжнародній науковій конференції «Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах» (м. Черкаси 23-25 вересня 2009 р.), на ХІХ міжнародній науково-практичній конференції «Інституційна природа ринкових трансформацій» (м. Чернівці, 15-16 жовтня 2009 р.).

Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри політичної економії факультетів управління та маркетингу ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана».

Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано 17 наукових праць загальним обсягом 8,7 друковані аркуші, з яких особисто автору належать 7,9 друковані аркуші, зокрема 8 статей у наукових фахових виданнях, 9 - в інших виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 196 сторінок. Робота містить 18 таблиць на 10 сторінках, 4 рисунки на 3 сторінках, 16 додатків на 22 сторінках. Список використаних джерел включає 253 найменування на 24 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано його мету і завдання, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 «Теоретико-методологічні засади дослідження соціально-економічного механізму державного регулювання» досліджено еволюцію ролі та функцій держави в сучасних умовах; з'ясовано сутність трансформаційного процесу у широкому та вузькому розумінні; означено соціально-економічний механізм державного регулювання, його функції та структуру.

Проаналізувавши еволюцію ролі та функцій держави, ми дійшли висновку, що питання характеру її участі в економіці було і є серед основних на порядку денному економічної науки. Протягом останніх десятиліть 20 ст. співіснували концепції: «держави добробуту», яка надає суспільству широкий спектр послуг; «маловитратної держава», яка віддає перевагу вирішенню суспільних проблем приватним сектором; «держави -- партнера», що виконує роль посередника і партнера у діалозі з бізнесом і суспільством. Спробою синтезу всіх цих підходів стала концепція «активізуючої держави», яка була реалізована на основі теорії нового державного управління. «Активізуюча держава» ініціює процеси вирішення суспільних проблем, виступає в ролі посередника, залучає самодіяльні громадські організації до виконання ряду функцій, які раніше виконувала сама. Економічна трансформація кінця 20 ст. та сучасна світова фінансова криза активізують пошук шляхів підвищення ефективності механізмів регулювання економіки.

Трансформація пов'язана з якісним переродження, розвитком економічної системи. У роботі проаналізовано різноманітні підходи до розуміння суті трансформаційного процесу і на цій основі зроблено висновок, що економічна трансформація - це безперервний процес разових, дискретних та систематичних видозмін. Для періодизації трансформаційного процесу України автором були обрані та вивчені параметри, динаміка яких свідчить про завершення трансформаційного процесу у вузькому розумінні (відповідність отриманого результату поставленій перед початком реформ меті, відновлення дореформених величин валового внутрішнього продукту (ВВП) та показника розвитку людського потенціалу, позиції України у «Рейтингу недієздатних держав» та у «Рейтингу слабкості держав у світі, що розвивається»). Визначено, що ми все ще маємо нерозвинений національний ринок та недосконале інституційне середовище розвитку ринкових інститутів.

У роботі проведена класифікація функцій держави за особливостями процесу трансформації. Автором розкрито, що в умовах постіндустріальної економіки відбувається якісна зміна функцій держави, в результаті якої формується нова господарська система через розвиток базового сектора виробництва знань; забезпечення зростаючого рівня соціального захисту, соціальної справедливості і створення умов для розвитку особистості. Виконання державою всіх вищеназваних функцій одноосібно пов'язане з великими труднощами, тому часткова їх передача іншим суб'єктам є об'єктивним і закономірним процесом, що приводить до відносин партнерства.

У дисертації аргументовано, що сучасні науково-технологічні і соціальні процеси у розвинених країнах свідчать про формування якісно нової моделі господарювання, заснованої на інтелекті, науковому, творчому характері праці, всебічному розвитку людини як виробника, споживача і особистості, оптимізацію економічної ефективності, соціальної та екологічної результативності. І допоки в Україні не буде сформована соціально орієнтована ринкова система вона залишатиметься для розвинених країн чужим елементом.

Автором доведено, що необхідність СЕМДР випливає із потреби забезпечити високу якість життя населення: досягти одночасно більшої ефективності та еколого ? соціальної результативності економіки. Тому, під соціально-економічним механізмом державного регулювання економіки (СЕМДР) ми розуміємо сутність, що має системоутворюючий функціональний, структурний та цільовий характер завдяки чому синтезує в єдине ціле взаємопов'язані загальнодержавні та регіональні структури, правові норми, форми та методи державного регулювання і спрямований на забезпечення соціально орієнтованої моделі економічного розвитку (рис. 1). СЕМДР економіки є єдністю функціонального і структурного змісту. Функціональний - це дії, спрямовані на забезпечення виконання механізмом комплексу взаємопов'язаних функцій, з урахуванням сформульованих суспільством майбутніх цілей свого розвитку. Структурний зміст СЕМДР економіки за фазами відтворювального процесу являє собою замкнутий ланцюг, який функціонує в умовах трансформації і складається із трьох ланок: перша ? спрямована на регулювання процесів виробництва, друга - на регулювання розподілу та обміну, третя - на регулювання споживання, з метою забезпечення якісного розвитку економіки (єдності економічної ефективності, екологічної та соціальної результативності).

Використання синтезу функціонального і структурного методологічних підходів до дослідження СЕМДР дозволило встановити взаємозв'язок і взаємозалежність між його елементами, які взаємодіючи між собою, впливають на об'єкти: різноманітні проблеми, що виникають в економічній системі та не вирішуються за допомогою ринкових регуляторів.

До функцій СЕМДР автором віднесено: організаційно?трансформаційну, спрямовану на завершення ринкових перетворень та інтеграцію національної економіки до складу глобального світового господарства; інноваційно-модернізаційну, орієнтовану на утвердження в економіці України інноваційного типу розширеного відтворення; інтеграційно?відновлювальну, націлену на відновлення єдиного соціально-економічного простору держави; соціально?розвиваючу, орієнтовану на отримання синергетичного соціального ефекту від використання соціальних інноваційних технологій, забезпечення горизонтальної та вертикальної інтеграції суспільства; упереджувально?захисну, спрямовану на виявлення і запобігання погрозам процесу розвитку економічної системи.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Структура соціально-економічного механізму державного регулювання економіки

У розділі 2 «Характеристика складових соціально-економічного механізму державного регулювання економіки» проведено функціональний та структурний аналіз СЕМДР.

Для з'ясування функціональної результативності СЕМДР нами було використано рейтингове оцінювання (рейтинг ? це спроба представити певний набір структурованих і агрегованих одностайних думок про ситуацію в тій або іншій країні, підкріплених статистичними даними) економіки України, на підставі якого (див. табл. 1), можна зробити висновок, що в сучасних умовах виконання СЕМДР всіх його функцій видозмінюється.

трансформаційний державний регулювання економічний

Таблиця 1. Підсумки функціональної результативності СЕМДР економіки ^*

^* таблиця носить варіативний характер і розроблена автором для співставлення різних показників для наглядної ілюстрації функціональної результативності СЕМДР

В роботі проаналізовано організаційно?трансформаційну функцію СЕМДР економіки і зроблено висновок, що вона звужена до рівня забезпечення виживання. Політику, що проводиться в економіці України можна класифікувати як короткострокову, несистемну з інерційним характером. На ефективність функціонування СЕМДР економіки впливають чинники дезорганізації, пов'язані з організаційно?трансформаційною функцією: протиріччя між дією глобальних процесів і внутрішнім економічним потенціалом та незбалансованість ринкових перетворень в різних сферах національного господарства і незавершеність інституційних трансформацій. Населення країни, представники бізнесу і органи державної влади змушені постійно пристосовуватися до нових економічних умов, як наслідок, провокується соціально-економічна нестабільність і гальмується економічний розвиток країни, втрачається суспільна довіра до реформ. Наміри утвердження в економіці України інноваційного типу розширеного відтворення носять дотепер, переважно, декларативний характер. Руйнування системної якості елементів відтворювального процесу перетворює його ресурси і фактори виробництва в інструменти забезпечення чужих відтворювальних процесів.

Нерівномірне здійснення реформ на регіональному і загальнодержавному рівнях знижує ефективність господарських зв'язків між регіонами за рахунок обмеження міжрегіонального переміщення факторів виробництва. Низька ефективність виконання СЕМДР економіки інтеграційно?відновлювальної функції не сприяє утвердженню суспільної солідарності. Конфліктність соціального середовища утруднює процес узгодження інтересів основних суб'єктів СЕМДР економіки. Затяжний характер конфліктів переводить ситуацію в безвихідну, що підриває соціально-стабілізуючу функцію. Відсутність упереджуючих технологій у різноманітних областях людської діяльності та спланованих дій щодо превентивних заходів можливих катастрофічних ситуацій, зводить дану функцію до простої реакції на зміни, які вже відбуваються.

З точки зору структурного аналізу СЕМДР ? це форми, методи та інструменти для здійснення необхідних регулюючих дій. За фазами відтворювального процесу СЕМДР являє собою замкнутий ланцюг, визначеність дії якого досягається попарним поєднанням його частин. Поєднання регулювання виробництва, розподілу та обміну утворює підсистему СЕМДР - економічний механізм. З точки зору виробництва, розподілу та обміну, ключовими показниками якості розвитку є комбінація факторів виробництва, які визначають структуру сукупного продукту: співвідношення між товарами і послугами, зростанням фізичного обсягу ВВП і цінами, інвестиційним і споживчим секторами, а також асортиментом і якістю товарної маси та послуг. Ця сукупність показників характеризує економічну, операційну ефективність СЕМДР.

Природно-ресурсний потенціал України в розрахунку на душу населення в 1,5-2 рази перевищує потенціал США, в 4 рази - Німеччини, в 12-15 разів - Японії. Протягом 2000 - 2007 рр. ми мали постійне зростання ВВП та ВВП на душу населення, більшими темпами, аніж у вищезазначених країн. Але доходи на душу населення у 2007р. складають 14,85 % рівня США, 20,1 % Німеччини, та 19,7% Японії. При цьому за період 2000 - 2007 рр. кількість українців зменшилася на 3,62 млн. чол., тоді як у Японії чисельність населення виросла на 1,3 млн. чол., у США - на 18,9 млн. чол., а у Німеччині на 0,54 млн.чол. Наведені цифри яскраво характеризують низьку операційну ефективність СЕМДР ще одним показником якої є галузева структура доданої вартості. В останні роки у структурі доданої вартості України відбулося падіння частки сільського господарства та промисловості з одночасним її зростанням у більшості видів послуг. Така ситуація інтерпретується як ознака наближення України до рівня розвинених країн з постіндустріальною економікою. Насправді, це структурне зрушення стало наслідком деіндустріалізації економіки, занедбання сільського господарства і гіпертрофованого зростання торгівельно-посередницької діяльності.

Розподіл, обмін та споживання, взаємодіючи між собою, утворюють мотиваційний механізм. Тут якість зростання знаходить свій безпосередній вираз в рівні життя, задоволенні матеріальних, духовних, соціальних потреб, співвідношенні вільного та робочого часу. Дана сукупність показників визначає соціальну результативність СЕМДР, важливим показником якої є існуюча в суспільстві нерівність. Загальна нерівність доходів населення більшості регіонів України надмірно висока за рахунок бідності, тоді як нормальна нерівність (за винятком нерівності, обумовленої бідністю) не вища, ніж у країнах Західної Європи.

Коефіцієнт Джині в Україні (28,2%) майже однаковий з Німеччиною (28,3%) і менший, ніж у Польщі (34,9%), Естонії (36,0%) чи Литві (35,8%). Але питома вага населення, що знаходиться за межею бідності майже у 2 разів більша, ніж у Польщі та в 3 рази більша, ніж в Естонії. До категорії бідних потрапляють верстви населення, які за загальноприйнятими показниками освітнього та фахового рівня, суспільної активності у розвинених країнах складають основу середнього класу.

Протягом останніх років мінімальна заробітна плата в Україні стабільно становить 34% від середньої, а прожитковий мінімум щонайкраще дорівнював 97% мінімальної заробітної плати у 2008 році. Протягом 2005-2008 рр. реальна зарплата зросла - в 1,7 рази, а реальний ВВП - лише в 1,2 рази. Сьогодні за невеликої різниці в якості вищої освіти (в рейтингу якості вищої освіти Словакія посідає 47 місце, Україна - 46) за показниками ефективності ринку праці дистанція між країнами величезна (Словакія - 29 місце, Україна - 49). Низька соціальна результативність СЕМДР економіки зумовлена відсутністю системного підходу до формування державних соціальних гарантій, сучасного інструментарію вибору пріоритетів соціальної політики та механізмів її реалізації. Замість реорганізації соціальної сфери, внесення змін у технології забезпечення соціальних потреб відбувається механічне збільшення використовуваних ресурсів.

Поєднання регулювання процесів виробництва і споживання утворюють еколого-обмежувальний механізм, який спрямований на забезпечення рівноваги між природою та людиною. Модель якісного розвитку економіки залежить віз забезпечення балансу між економічним навантаженням на природу і збереженням сприятливого для життя навколишнього середовища. Еколого-обмежувальна результативність СЕМДР характеризується сукупністю показників збереження і покращення природного середовища існування людини, стійкістю функціонування природних і штучно сформованих екосистем. Вихідні положення забезпечення безпеки життєдіяльності передбачають, що сталий розвиток неможливий в умовах ресурсної моделі економіки, оскільки при цьому не реалізується одна з найважливіших умов - невиснажливе використання ресурсів, що забезпечує еквівалентний доступ до них майбутнім поколінням.

Населення, як своєрідний ресурс, відноситься до категорії відновлюваних. За оцінками фахівців Світового банку до 2025 року населення України зменшиться на 20%, Україна втратить 11,8 мільйонів чоловік. Ситуація не була б настільки трагічною, якби зменшення кількості супроводжувалося підвищенням якості людських ресурсів. Однак, ґрунтуючись на висновках досліджень, очікувати цього у найближчий час не можна.

У розділі 3 «Соціально-економічний механізм державного регулювання ? фактор формування соціально орієнтованої економіки» обґрунтовується доцільність вдосконалення СЕМДР з позицій соціоекономіки.

Проведене нами дослідження показало, що найважливішим завданням на сьогоднішній день є спрямування СЕМДР економіки на забезпечення нової якості і кількості людського капіталу. Очевидними характеристиками його реального стану і основоположними пріоритетами стратегічного розвитку є якість життя і здоров'я населення країни. Ідеальним показником розвитку людського потенціалу став би показник, заснований на даних про всі аспекти людського існування. У дисертації аргументовано, що найкраще з цим завданням справляється Індекс процвітання, запропонований дослідниками Інституту Легатум (ОАЕ). На основі аналізу доповідей «The 2008 Legatum Prosperity Index Report» (Україна 68 зі 104 країн) та «The 2009 Legatum Prosperity Index Report» (Україна посіла 61-е місце) автором зроблено висновок, що Україна відстає від розвинутих країн світу не стільки за економічними показниками (рівень освіти (32), підприємництво та нововведення (59)), а головним чином, за показниками якості життя населення (стан здоров'я (67), особиста свобода (68), безпека існування (69)) та особливо за рівнем соціального капіталу (89).

Дедалі більше очевидним стає той факт, що доля не тільки окремої людини, але й регіону, країни залежить від величини соціального капіталу. Він визначається та вимірюється трьома параметрами: системою цінностей, яка регулює індивідуальну поведінку; системою мереж та взаємозв'язків, які сприяють ефективності економічної кооперації; системою норм та ступенем довіри до інститутів. Загальний Індекс Соціального Капіталу (ІСК) збирає разом три пункти інформації: міру колективних дій, вид колективних дій і оцінку міри готовності співпрацювати і приймати участь у колективних діях. Нормування окремих індексів було проведене за методом лінійного масштабування, який дозволяє відслідковувати динаміку кожного показника відносно стабільних референтних точок.

На основі результатів міжнародного порівняльного соціологічного дослідження автором було здійснено власну оцінку індексу соціального капіталу України та його порівняльний аналіз з країнами Європи. Як висновок, сьогодні в Україні соціальний капітал знаходиться під загрозою через його нестійкість та відсутність інвестицій у встановлення зв'язків, створення умов довіри, та стимулювання співробітництва. Забезпечити існування соціального капіталу за вертикальною ознакою надзвичайно важко, тому основну увагу потрібно зосередити на забезпеченні умов його становлення на горизонтальному рівні. Основними його формами на такому рівні є системи соціального партнерства, патерналізму, пожиттєвого найму, соціальної відповідальності бізнесу тощо.

Характерною рисою сучасного економічного зростання є поява і впровадження нових проривних технологій у тому числі і соціальних. Вони спрямовані безпосередньо на людину, і лише через неї і з її допомогою - на перетворення технологічного базису економіки. Мова йде про соціальні інновації, які повинні вивести суспільство на новий етап розвитку. Крім того, що нововведення в соціальній сфері впливають на великі групи людей і суспільство в цілому, вони часто мають некомерційний характер або передбачають довгий термін віддачі. Тому вони можуть бути успішно реалізовані тільки на умовах консенсусної взаємодії влади, суспільства і бізнесу. Аналізуючи стан вітчизняного соціального капіталу, ми дійшли висновку про самоусунення громадян зі сфери суспільно-політичної діяльності, що підтверджується соціологічними дослідженнями останніх років. Тому єдиним ініціатором проведення соціальних інновацій в Україні може бути держава, яка повинна запроваджувати нові організаційні механізми розвитку соціальної інфраструктури на основі залучення коштів держави, бізнесу, населення, створення нових організаційних форм забезпечення населення соціальними послугами.

До інноваційних технологій відносять неординарні способи вирішення соціальних проблем, які не мали раніше аналогів. Під соціальними інноваціями ми розуміємо процеси, в результаті яких відбуваються суттєві і незворотні зміни в характері взаємодій між окремими людьми і соціальними групами. В ході реалізації соціальних інновацій виникають нові духовні та інтелектуальні потреби, формуються відповідні їм суспільні норми і відносини, з'являються зв'язки та організації вищого рівня розвитку.

Головною функцією системи міжсекторної взаємодії є забезпечення соціально-економічної стійкості суспільства. При формуванні національної моделі соціального партнерства потрібно пам'ятати, що успішність реалізації цілей СЕМДР багато в чому залежить від узгодження позицій різних цільових груп суспільства, їх зацікавленості і залученості в процес розробки і реалізації стратегічного плану. Домогтися того, щоб соціальна сфера перестала бути просто бюджетним обтяженням і забезпечувала додатковий потенціал економічного зростання, можна лише разом з громадськістю і за умови контролю з її сторони. Йдеться про соціальний аудит. З точки зору соціоекономіки, соціальний аудит розглядається як ефективний інструмент регулювання відносин, що охоплюють різні рівні соціальної сфери, і мають на меті не тільки виявлення соціальних ризиків, але і активний вплив на весь комплекс відтворення і розвитку людських ресурсів. Суть соціального аудиту полягає в аналізі та діагностиці причин виникнення соціальних проблем, різносторонній оцінці їх значущості, виявленні можливостей вирішення, вироблення рекомендацій щодо профілактики соціальної напруженості, вдосконалення управління соціальними процесами в цілях модернізації соціально-економічного розвитку, підвищенні якості життя населення. Якщо у зарубіжних країнах соціальний аудит переважно проводиться на мікроекономічному рівні - в рамках окремого суб'єкта господарювання, то в Україні він повинен носити багаторівневий характер.

Крім того, до соціальних інновацій нами віднесені волонтерські (добровільні) організації та соціальні підприємства. Соціальне підприємництво служить механізмом соціальних перетворень і сталого розвитку в рамках неприбуткової, або прибуткової (якщо отримання прибутку підпорядковане досягненню соціального ефекту) підприємницької діяльності. Воно сигналізує про необхідність стимулювання соціальних змін, а сам результат та його тривала дія приводять до позитивних змін в житті суспільства, тим самим вирізняючи цю сферу діяльності.

Світовий досвід показує, що волонтерська діяльність - активна складова побудови громадянського суспільства, і тому її державна підтримка має важливе значення. Наразі продовжується формування нормативної бази, яка б здійснювала регулювання волонтерської діяльності у нашій країні. Інтенсивність інноваційної діяльності відображається на рівні економічного розвитку країни, а жодна діяльність, у тому числі й інноваційна, неможлива без інвестицій. Вагомий внесок у соціальні інвестиції здійснює благодійницька діяльність. У сучасному світі поширеними формами здійснення благодійної діяльності є відсоткова та корпоративна філантропія, організація цільових фондів підтримки організацій соціокультурної сфери, венчурна філантропія. Стимулювання цього виду благодійної діяльності позитивно впливатиме на впровадження демократичних принципів у регулюванні певною сферою та розвитку громадянської відповідальності.

В умовах посилення загальної гуманітарної спрямованості економічного розвитку відбувається поступова соціалізація бізнесу, він все більше залучається до вирішення ключових соціальних проблем, перетворюючись відповідального суб'єкта соціальної політики. Масштаби такої соціальної активності можуть істотно зрости, якщо держава через посередництво інститутів громадянського суспільства буде її заохочувати та стимулювати шляхом формування сприятливого соціально безпечного середовища. Одним із заходів, що зміг би істотно вплинути на кількісні параметри корпоративної соціальної відповідальності в Україні, є розробка та прийняття чіткої законодавчої бази, проведення певної податкової політики. Свого подальшого розвитку потребують ендавмент та венчурна філантропія, доцільно було б створювати спеціальні благодійні фонди, постійний капітал яких формувався б із неоподаткованих спонсорських внесків. Крім того, держава повинна сприяти створенню нових організаційних структур, що здійснюють соціальну інноваційну діяльність, і упроваджують нові соціальні технології, зокрема соціальне підприємництво та волонтерство.

Висновки

На основі проведеного у дисертації дослідження здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо дослідження соціально-економічного механізму державного регулювання економіки трансформаційного періоду (СЕМДР), що дозволило дійти наступних висновків теоретичного, методологічного та науково-практичного спрямування:

1. Встановлено, що останнім часом все більш очевидним є відсутність протиставлення держави та ринку, світова економічна трансформація кінця 20 століття спонукає до пошуку найбільш ефективних способів їх поєднання. Сутність держави як суспільного інституту виражається в її функціях, які, на нашу думку, за особливостями процесу трансформації діляться на два види: функції, які залишаються незмінними під впливом нових умов існування - інваріантні та набуті в процесі еволюції, а саме виняткової прерогативи держави, делеговані та модифікрвані.

2. Дослідження показало, що економічна трансформація - це безперервний процес разових, дискретних та систематичних видозмін. Трансформація у вузькому сенсі ? обмежений в часі процес, який полягає в переході від одного рівноважного стану до іншого. Трансформація в широкому сенсі - це постійний процес перетворень системи, її елементів, зв'язків і відносин між ними, який не обмежений в часі.

3. В результаті аналізу динаміки параметрів обраних для періодизації трансформаційного процесу встановлено, що в результаті тривалих ринкових реформ сформований все ще нерозвинений національний ринок та недосконале інституційне середовище розвитку ринкових інститутів. Проте, пам'ятаючи, що ринок сам по собі не є кінцевою метою реформ, потрібно якнайшвидше здійснити перехід до формування моделі сталого економічного зростання та до інноваційного розвитку економіки.

4. Обґрунтовано, що необхідність СЕМДР визначається потребою забезпечення високої якості життя населення: досягнення одночасно більшої економічної ефективності та еколого ? соціальної результативності. Визначено, що соціально-економічний механізм державного регулювання в умовах системної трансформації суспільства має системоутворюючий характер і є сукупністю функціонального і структурного змісту. Функціональний зміст СЕМДР - це дії, спрямовані на забезпечення виконання механізмом комплексу взаємопов'язаних функцій, з урахуванням сформульованих суспільством майбутніх цілей свого розвитку. Структурний зміст СЕМДР економіки за фазами відтворювального процесу являє собою просторовий замкнутий ланцюг, який функціонує в умовах трансформації і складається із трьох ланок: перша ? спрямована на регулювання процесів виробництва, друга - на регулювання розподілу та обміну, третя - на регулювання споживання, з метою забезпечення якісного розвитку економіки.

5. Показано, що зміст СЕМДР визначається його поелементною структурою, до якої включаються: суб'єкти, об'єкти, форми і методи регулювання, що взаємопов'язані між собою і функціонують як єдина система. Взаємодіючи між собою, елементи СЕМДР, виконують свої функції і тим самим впливають на три групи об'єктів: перша - питання щодо збереження та розвитку людського потенціалу, друга - дії щодо гармонізації відносини між державою, бізнесом та громадянами, третя - упередження та усунення найбільш масштабних та небезпечних соціально-економічних розривів. Сутність СЕМДР економіки виявляється через організаційно ? трансформаційну, інноваційно - модернізаційну, інтеграційно ? відновлювальну, соціально ? розвиваючу та упереджувально ? захисну функції.

6. Проведений структурний аналіз СЕМДР зумовив висновок про низьку якість розвитку, а відтак про наявність значних змін деструктивного характеру підсистем СЕМДР економіки відносно перспектив формування середовища, яке сприяло б самореалізації кожного члена суспільства у власне економічній сфері та гарантувало йому достатній рівень стабільності і можливість розвитку та самовдосконалення. Значні деструкції підсистем СЕМДР економіки приводять до його дисфункції, що підтверджується підсумками аналізу функціональної ефективності СЕМДР економіки

7. Аргументовано, що забезпечити відтворення всього суспільства можливо тільки за умови створення СЕМДР випереджаючого розвитку. Вдосконалювати його доцільно з позицій соціоекономіки, яка прагне оптимізувати співвідношення вигод і витрат на основі порівняння альтернативних способів використання обмежених ресурсів за умови дотримання певних соціальних обмежень. На основі проведеного аналізу доведено, що найважливішим завдання на сьогоднішній день є спрямування СЕМДР економіки на створення нової якості і кількості людського капіталу, величина якого у складі національного багатства України помітно скорочується.

8. Показано, що доля країни залежить від динаміки розвитку соціального капіталу, основною функцією якого є формування соціальних зв'язків, які забезпечили б максимально припустимий рівень взаємодії суб'єктів економічної діяльності для розв'язання завдань виробничого та соціального змісту. Запропоновано розглядати соціальний капітал як функцію від структурної (І_С), пізнавальної (І_П) та змістовної (І_З) складових: ІСК = f{І_С ; І_З ;І_П}. Загальний Індекс Соціального Капіталу (ІСК) збирає разом три пункти інформації: міру колективних дій, вид колективних дій і оцінку міри готовності співпрацювати і приймати участь у колективних діях. Досліджено, що за сумою всіх трьох пунктів інформації, Україна посідає 22 позицію з 24 у рейтингу загального Індексу Соціального Капіталу.

9. Аргументовано, що характерною рисою сучасного економічного зростання є поява і впровадження нових проривних технологій, які спрямовані безпосередньо на людину, і лише через неї і з її допомогою - на перетворення технологічного базису економіки. Мова йде про соціальні інновації, які повинні вивести суспільство на новий етап розвитку. З'ясовано, що з метою визнання і підтримки соціальної інновації в Україні, вона повинна по-перше, виходити від вищої влади та, по-друге, оцінюватися як така, що дає людині певне благо. Тому на даному етапі єдиним ініціатором проведення соціальних інновацій може бути держава.

10. Показано, що такі соціальні інновації, як соціальний аудит, соціальне підприємництво та волонтерство забезпечують приріст соціального капіталу, дають можливість розвитку соціальної системи. Констатовано, що інноваційна діяльність неможлива без інвестицій. Крім коштів держави та сімей, останнім часом вагомий внесок у соціальні інвестиції здійснює благодійницька діяльність. Але в Україні недостатньо розвинуті її окремі форми. Зокрема, соціальна активність національного бізнесу може істотно зрости, якщо держава буде заохочувати її шляхом проведення певної податкової політики.

11. Показано, що в умовах посилення загальної гуманітарної спрямованості економічного розвитку відбувається поступова соціалізація бізнесу, який все більше перетворюється на повноправного і відповідального суб'єкта соціальної політики. Для покращення цієї співпраці необхідно перевести взаємодію бізнесу з державою у рамки соціального партнерства і важливу роль тут повинен відіграти соціальний аудит.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Сотула О.В. Вплив глобалізації на механізм втручання держави в економіку / О.В.Сотула // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. У 4 т. ? 2005. ? Т. 1, випуск 209. ? С. 62-74. (0,8 друк.арк.)

2. Сотула О.В. Моделі та механізми державного регулювання соціальних процесів у сучасних умовах / О.В. Сотула, В.В. Опалько // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. У 4 т. ? 2005. ? Т. 3, випуск 208. ? С. 835-847. (0,7 друк.арк., особисто автору 0,4 друк. арк., визначено особливості механізмів регулювання соціальних процесів у розвинутих країнах світу).

3. Сотула О.В. Сутнісні характеристики та структура механізму державного регулювання економіки / О.В. Сотула // Вісник Донецького університету. Серія «Економіка і право». ?2006. ? Т.1., С. 420-428. (0,7 друк.арк.)

4. Сотула О.В. Забезпечення принципу соціальної справедливості як стимулу економічного зростання / О.В.Сотула //Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Економіка. ? 2006. ? Ч.1, вип. 4(36). ? С. 166-173. (0,6 друк.арк.)

5. Сотула О.В. Регіональний рівень соціально-економічного механізму державного регулювання економіки / О.В.Сотула // Прометей: регіональний збірник наукових праць з економіки. ? 2007. ? № 1(22). ? С.58-62. (0,5 друк.арк.)

6. Сотула О.В. Міжсекторне соціальне партнерство і досягнення соціально-економічної стабільності суспільства / О.В.Сотула // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки: у 2 томах. ? 2008. ? Т. 2. (108), № 2. ? С.85-89. (0,6 друк.арк.)

7. Сотула О.В. Суть та структура соціально-економічного механізму державного регулювання економіки / О.В. Сотула // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Економіка. ?2007. ? Ч. 1., спецвипуск 22. ? С.50-57. (0,8 друк.арк.)

8. Сотула О.В. Зменшення дисбалансів у соціально-економічному розвитку регіонів України як напрям забезпечення соціально-економічної стійкості суспільства / О.В.Сотула // Теорії мікро-макроекономіки. ? 2008. ?Т.1, вип. 31. ? С. 84-86. (0,4 друк.арк.)

В інших виданнях:

9. Сотула О.В. Вирівнювання диференціації доходів як складова соціально-економічного механізму державного регулювання/О.В.Сотула//Вісник Черкаського університету. Серія Економічні науки.? 2007. ? випуск 103. ? С.29-36. (0,4 друк.арк.)

10. Сотула О.В. Механізм регулювання диференціації доходів як підсистема соціально-економічного механізму державного регулювання /О.В.Сотула//Вісник Одеського національного університету. Економіка. ? 2006. ?Т. 11, вип. 82. ? С.119-125. (0,5 друк.арк.)

11. Сотула О.В. Державне регулювання диференціації доходів /О.В.Сотула //Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах. Збірник матеріалів ІІI міжнародної наукової конф., 26-28 вересня 2007 р. ? Черкаси: ЧНУ, 2007. ? С.34-40. (0,4 друк.арк.)

12. Сотула О.В. Формирование социального капитала как условие роста экономической эффективности трансформационных систем / О.В.Сотула // Социальные факторы устойчивого инновационного развития экономики: тез.докл. Междунар.научн.-практ. конф. (г. Минск, 24-25 сент. 2008 г.) ? Минск: ГИУСТ БГУ, 2008. ? С.193-195. (0,2 друк.арк.)