Прибуток та особливості його формування і використання в транзитивній економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК-330.13:334.72

ПРИБУТОК ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ В ТРАНЗИТИВНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Спеціальність 08.00.01 - Економічна теорія та історія економічної думки

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ШАРМАНСЬКА Світлана Олександрівна

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Сизоненко Віктор Онисимович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри економічної теорії.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Горняк Ольга Василівна Одеський національний університет імені І.І. Мечникова.

завідувач кафедри економічної теорії та історії економічної думки; кандидата економічних наук, доцент Філінков Олександр Михайлович Севастопольський національний технічний університет, завідувач кафедри економіки та маркетингу.

Захист відбудеться "18"' березня 2010 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.13 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022. м. Київ. вул. Васильківська, 90-А. ауд.203.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ. вул. Володимирська. 58. к. 12.

Автореферат розісланий "п^' лютого 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Мазур 1.1.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Прибуток посідає особливе місце в системі ринкової економіки. Саме на прибуток як головну рушійну силу ринкової системи господарювання, інструмент регулювання економічних процесів та узгодження потреб та інтересів держави, підприємств і населення робили ставку прихильники переходу від адміністративно-командної до ринкової економіки. Поширеною була думка, що достатньо створити умови для становлення і розвитку підприємницького сектору, функціонування різних форм власності, і питання формування і використання прибутку вирішуватимуться автоматично, а економіка набуде позитивної динаміки.

Проте функціонування і новостворених суб'єктів господарювання, і підприємств, які змінили форму власності у процесі роздержавлення та приватизації, не дало очікуваних результатів. Лібералізація господарської діяльності, ринкове ціноутворення не забезпечили підвищення ефективності і конкурентоспроможності більшості підприємств, а прибуток не перетворився на стратегічний орієнтир економічного розвитку. Більше того, до численних проблем трансформаційного періоду (падіння обсягів виробництва, низька інноваційна активність підприємств, зношеність основних виробничих фондів, втрата конкурентних позицій багатьма підприємствами на світовому та внутрішньому ринках) додалися такі, як збитковість та надвитратність виробництва, монополізм в економіці, низький рівень менеджменту, гонитва за прибутком у короткостроковому періоді без урахування стратегічних можливостей розвитку. У результаті обмеженості фінансових ресурсів на мікро- та макрорівнях виникли суперечності між інтересами держави, які спрямовані на вирішення фіскально-розподільчих питань, і розвитком реальної сфери економіки, конкурентоспроможністю суб'єктів господарювання.

Негативний вплив на формування та використання прибутку чинить недостатньо повна теоретико-методологічна база ринкових перетворень прибутку у первинне фінансове джерело і стимул розвитку суспільного виробництва. Сучасна економічна думка поки що не виробила цілісну концепцію формування і використання прибутку, яка б адекватно відображала реалії наявної системи господарювання, сприяла б підвищенню ефективності підприємницької діяльності. Саме тому актуальним є дослідження прибутку як фундаментальної економічної категорії, яка має складну якісну структуру й отримала новий зміст в умовах трансформації господарської системи.

При розробці концепції формування і використання прибутку важливо врахувати, що прибуток доволі чутливий до низки внутрішніх та зовнішніх факторів та впливів, передусім до бюджетно-податкової, інвестиційної та амортизаційної політики, змін у процесах кредитування та ціноутворення. Тому у теоретичному сенсі прибуток потребує виявлення та осмислення особливостей його формування, розподілу і використання, розробки на цій основі виважених наукових рекомендацій.

Питання про роль прибутку в сучасній економічній системі, умови його формування і використання, виявлення впливу розподілу прибутку на мотивацію підприємців і працівників підприємств, вибір стратегій використання прибутку у регулюванні економічних процесів і суспільних інтересів залишаються відкритими в економічній теорії. Вагомий внесок у розроблення теоретичних основ дослідження прибутку в системі макроекономічних показників регулювання економіки зробили А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, У. Джевонс, Л. Вальрас, А. Маршалл, Дж.М. Кейнс, Ф. Найт, В. Парето, А. Пігу, А. Лаффер, М. Фрідмен, Й. Шумпетер. Погляди Т. Веблена, Дж. Гобсона, Г. Мінза, А. Берлі, Р. Гордона на джерела, економічну природу прибутку визначили інституційно-економічний напрямок теорії доходів підприємницьких структур. Порядок розрахунку та інтерпретації різних видів прибутку, методи їх факторного аналізу та інші питання прикладного характеру широко представлені у працях І. Бланка, М. Білик, О. Бужина, О. Павловської, А. Поддєрьогіна, С. Покропивного та інших авторів. Питання теорії, методології та економічної політики держави щодо формування і використання прибутку досліджують такі вітчизняні вчені і фахівці, як В. Базилевич, Д. Богиня, В. Савчук, М. Єрмошенко, П. Єщенко, В. Сірко, А. Соколовська, Ю. Субботович та ін.

Визначенню обсягів тіньових прибутків суб'єктів підприємництва присвячені роботи З. Варналія, О. Мандибури, Г. Міщук, І. Мазур, Я. Жаліла та інших учених. Проблемам формування прибутку в чинній системі оподаткування в Україні, інституалізації ринкового середовища приділяють значну увагу такі учені, як С. Биконя, О. Попович, А. Савченко, М. Садовенко, С. Терещенко та ін.

У працях цих вчених проаналізовано важливі аспекти прибутку, особливості його формування та використання у специфічних умовах ринкової трансформації економіки. Водночас у фаховій літературі недостатньо досліджені теоретичні та прикладні аспекти прибутку, його сутності і ролі в ринкових умовах господарювання, особливості формування і використання в корпоративному секторі економіки. Це негативно позначається на процесі удосконалення механізмів функціонування підприємств, рівні їх прибутковості, що й обумовило актуальність обраної теми, визначило напрям і послідовність дисертаційного дослідження.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою комплексних науково-дослідних держбюджетних тем економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень” (реєстраційний номер 0101V006977 № 01БФ040-10), кафедри економічної теорії “Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя” (ТЗ НДР № 06БФ040-01). Особистий внесок автора у межах організації і проведення досліджень зазначених тем полягає в розробленні теоретико-методологічних основ сутності та сучасної природи прибутку, в аналізі впливу особливостей формування фінансових результатів у корпоративному секторі економіки на величину прибутку, виявленні шляхів оптимізації механізму розподілу та використання прибутку.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування методологічного інструментарію, адекватного процесам формування і використання прибутку в умовах економічних трансформацій, розкриття теоретичних засад оптимізації механізму функціонування прибутку та розробка пропозицій щодо запровадження у вітчизняну практику інструментів стимулювання його зростання.

Досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі вирішувалося через розв'язання таких наукових завдань:

- дослідження теоретичних підходів на природу прибутку і його сучасну сутність на основі аналізу праць представників різних шкіл економічної теорії й творчого осмислення наукових поглядів на цю проблему;

- визначення за допомогою потенціалу економічної теорії сутності прибутку та ролі цієї категорії в регулюванні економічних процесів;

- розкриття особливостей формування прибутку в умовах економічних трансформацій;

- виявлення впливу механізму формування прибутку у процесі інституціального становлення системи ринкових відносин;

- обґрунтування необхідності і можливостей оптимізації механізму розподілу і використання прибутку;

- формування практичних рекомендацій з удосконалення дивідендної політики як засобу розв'язання суперечностей між учасниками корпоративних відносин.

Об'єктом дослідження є сукупність економічних відносин, які виникають в процесі реалізації мети підприємницької діяльності та відображають її результативність.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні основи оптимізації механізму формування та використання прибутку в транзитивній економіці. прибуток економічний ринковий розподіл

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є фундаментальні положення загальної економічної теорії, ринкової трансформації економічних систем, економічної теорії прибутку, розробки представників неокласичного, кейнсіанського, інституційного напрямів економічної теорії, сучасні концепції фінансових результатів підприємницької діяльності.

Методика дисертаційного дослідження ґрунтується на системному підході до теорії прибутку, структурно-трансформаційних змін в економічній діяльності суб'єктів господарювання.

Для досягнення поставленої мети використані загальнонаукові і спеціальні методи пізнання явищ і процесів у сфері підприємницької діяльності, що дозволяє розглядати прибуток у взаємозв'язку та взаємозалежності з ринковою трансформацією економіки. При розгляді еволюції наукових поглядів на сутність прибутку використано метод єдності історичного і логічного (1.1; 1.2). Для з'ясування ролі держави в інституціальному забезпеченні підприємницької діяльності, спрямованої на отримання прибутку, застосовувався абстрактно-логічний метод (2.2). Методи структурно-функціонального аналізу використовувались при розгляді механізму оптимізації розподілу і використання прибутку (розділ 3). Застосовувались математичні та статистичні методи аналізу для виявлення дії основних факторів на формування прибутку (1.3; 3.3). Розроблена економетрична модель впливу витрат виробництва на формування прибутку (2.3). Основні поняття і категорії сформульовано на основі методів узагальнення та наукової абстракції.

Інформаційну базу дослідження складають Закони України, нормативно-правові акти державних органів України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Національного банку України. У дослідженні використовувались монографії, дані інформаційних та аналітичних бюлетенів, ресурси Інтернету, первинні матеріали про діяльність окремих підприємств України.

Наукова новизна отриманих результатів. У дисертаційній роботі запропоновані нові теоретичні положення, обґрунтовані методологічні засади і методичні підходи до вирішення науково-прикладного завдання підвищення ефективності формування і використання прибутку, у частині стимулювання його зростання. Найважливішими теоретичними і практичними результатами, які характеризують наукову новизну дослідження, є такі:

вперше:

- визначено глибинні причини низької прибутковості суб'єктів господарювання в транзитивній економіці, пов'язаної з несформованістю інституційного середовища, негативним впливом тенденцій монополізації та тінізації економіки на дію мотиваційних механізмів підприємницької діяльності, що знижує не лише стимулюючу, але й відтворювальну функцію прибутку та виявлено залежність процесів формування та використання прибутку від обраної моделі реформування, економічної політики держави;

- сформульовано теоретичні підходи до механізму розподілу чистого прибутку підприємства, оптимізації співвідношення між заощадженням і споживанням, пропорцій розподілу прибутку між власниками і найманими працівниками, інвестиційними ресурсами та резервним капіталом відповідно до стратегії розвитку підприємства, що доводить необхідність зміни державного регулювання умов формування і використання прибутку, удосконалення систем оподаткування прибутку з метою посилення її впливу на величину витрат і політику ціноутворення;

удосконалено:

- методологічні підходи систематизації наукових поглядів на природу і сутність прибутку за допомогою кількісних та якісних характеристик цієї категорії, які розкривають її зміст як форми доходу підприємця, результату використання капіталу, відображення головної мети та ефективності підприємницької діяльності, плати за невизначеність і ризик, джерела фінансового забезпечення потреб розвитку суб'єктів господарювання та держави, що дало змогу обґрунтувати роль і функції прибутку в регулюванні економічних процесів;

- класифікацію сучасних методів аналізу формування прибутку, а саме: факторного аналізу, прямого розрахунку, аналітичного методу. Виявлено переваги вартісного підходу до побудови моделі відтворення економічного прибутку, яка визначає можливості оптимізації розподілу додаткової вартості між працівниками підприємства, власниками (акціонерами) та інвестуванням;

- визначення ролі адаптаційних витрат виробництва у забезпеченні отримання стабільного економічного прибутку шляхом формування товарної стратегії, яка передбачає вибір стратегічної зони господарювання, здатної забезпечити перевищення величини ефекту маржинального прибутку над величиною адаптаційних витрат у тривалій перспективі, та інноваційної стратегії, яка забезпечує високу окупність капіталовкладень за рахунок рефінансування прибутку;

дістали подальшого розвитку:

- обґрунтування необхідності удосконалення стратегій управління розподілом прибутку шляхом формування дивідендної політики, що узгоджує цілі розвитку підприємства, інтереси власників з інтересами працівників;

- напрями політики оподаткування прибутку з метою фінансового забезпечення інноваційної діяльності підприємств та посилення впливу використання прибутку на фінансовий результат підприємницької діяльності, можливості його зростання у стратегічній перспективі.

Практичне значення одержаних результатів. Комплексний аналіз наукових підходів до економічної природи і сутності прибутку в сучасному розумінні з метою розробки теоретичних положень і практичних рекомендацій формування і використання прибутку дає можливість застосовувати отримані узагальнення і висновки в економічній політиці держави для подолання збитковості підприємств, збільшення обсягів прибутку, що надходять через податки в державний бюджет, та тієї частки, що лишається у розпорядженні підприємств і підлягає розподілу між учасниками корпоративних відносин.

Наукові розробки дисертаційного дослідження щодо еволюції та економічної суті категорії “прибуток”, удосконалення та оптимізація стратегій управління прибутком враховані відділом економічної історії Державної Установи “Інститут економіки та прогнозування НАН України” при виконанні планової науково-дослідної теми “Формування ринкового середовища в Україні: сучасний дискурс” (довідка від 22.02.2008 р. № 135-9/150). Матеріали та положення наукового дослідження щодо аналізу кредитоспроможності підприємства-позичальника та методика аналізу її критеріїв проваджені в практичну діяльність ВАТ Банк “Фінанси та Кредит” (довідка від 16.02.2009 р. № 6-021000/1530). Основні наукові та практичні результати дисертаційної роботи з актуальних питань формування та використання прибутку підприємств впроваджено у навчальний процес Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка від 18.03.2009 р. № 023-097-14). Запропоновані сучасні методи аналізу фінансових результатів підприємства, а також дослідження впливу витрат виробництва на формування прибутку були використані ТОВ “Укрпериклаз” (довідка від 27.03.2009 р. № 636/03).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням, що містить авторський підхід до методології дослідження прибутку та особливостей його формування і використання в умовах трансформаційної економіки. Сформульовані у дисертації наукові положення і практичні розробки, пропозиції і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи автора.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційної роботи доповідались на засіданнях кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 8 міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, у тому числі: Міжнародна науково-практична конференція “Суперечності та перспективи розвитку фінансової системи України” (м. Київ, 23-24.11.2006 р.), Міжнародна науково-практична конференція “Формування конкурентоспроможного страхового ринку України в умовах глобалізації” (м. Київ, 6-7.12.2006 р.), Міжнародна науково-практична конференція “Формування конкурентного середовища в Україні: теорія та практика” (м. Київ, 1-4.03.2007р.), Міжнародна науково-практична конференція “Конкурентоспроможність національної економіки” (м. Київ, 23-24.03.2007 р.), Міжнародна науково-практична конференція “Інноваційний розвиток менеджменту в сучасних умовах” (м. Київ, 16-17.05.2007 р.), Міжнародна науково-практична конференція “Теорія і методологія економіко-статистичного аналізу і прогнозування” (м. Київ, 15-16.11.2007 р.), ІІ всеукраїнська науково-практична студентська конференція “Моделювання та прогнозування економічних процесів” (м. Київ, 10-12.12.2008 р.), ІІ міжнародна конференція молодих учених і студентів “Інноваційні процеси економічного і соціально-культурного розвитку: вітчизняний та зарубіжний досвід” (м. Тернопіль, 26-27.03.2009 р.).

Публікації. За результатами проведення дисертаційного дослідження опубліковано 15 наукових праць, а саме: 10 статей у наукових фахових виданнях, 3 тез доповідей та статей за результатами наукових конференцій, 2 навчальних посібниках і підручнику, написаних у співавторстві. Загальний обсяг публікацій становить 52,3 друк. арк., з них особисто здобувачу належить 19,2 друк. арк.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які мають дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст дисертації викладено на 191 сторінці комп'ютерного тексту, що містить 16 таблиць, 20 рисунків, 21 формулу, 5 додатків на 25 стор. Список використаних джерел включає 223 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми формування та використання прибутку в транзитивній економіці, проаналізовано стан розробленості проблеми, її значення для економічного розвитку країни, сформульовано мету й основні завдання роботи, визначено об'єкт і предмет дослідження, викладено методологічну основу і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні основи дослідження прибутку” аналізується еволюція наукових поглядів на сутність прибутку в економічній теорії, що стало теоретичним підґрунтям дослідження сучасних підходів до визначення ролі та функцій прибутку. Підкреслюється зростання ролі прибутку у процесі суспільного відтворення, посилення впливу формування та використання прибутку на ринкову трансформацію економіки України. Систематизовано теоретичні витоки формування і функціонування стимулюючої функції прибутку.

За результатами аналізу еволюції поглядів і підходів представників різних наукових шкіл на походження, сутність і роль прибутку у функціонуванні й розвитку економічних відносин встановлено, що прибуток визнається об'єктивною категорією, яка включає складну сукупність відносин між учасниками суспільного виробництва з приводу формування і використання грошової форми чистого доходу. Розгорнуте обґрунтування систематизованої теорії прибутку дало змогу виділити три вирішальних джерела його походження: по-перше, специфічну природу підприємницької діяльності, її інноваційний характер (Д. Кларк, Й. Шумпетер); по-друге, невизначений кон'юнктурний ризик (Ф. Найт); по-третє, монополію, взаємодію конкурентних і монополістичних сил (Е. Чемберлін, Дж. Робінсон).

Сутність прибутку як економічної категорії розкривають його визначальні характеристики (форма доходу підприємця; фінансовий результат від використання капіталу; плата за невизначеність і ризик; показник конкурентоспроможності підприємницької діяльності; джерело забезпечення потреб розвитку підприємства; джерело формування державних бюджетних ресурсів та позабюджетних фондів для забезпечення соціальних потреб) та функції - оцінки ефективності діяльності підприємства; розподілу додаткового прибутку; оцінки вартості підприємства; економічного стимулювання. Доведено, що стимулююча функція прибутку не зводиться до можливості отримання і збільшення прибутку, а реалізується як складна взаємодія інституційних чинників підтримувального і обмежувального характеру. Як свідчить світовий досвід, основна роль належить оподаткуванню прибутку, оптимальному поєднанню у цьому процесі фіскальної та економічної виробничо-стимулюючої функції прибутку.

В умовах транзитивної економіки стимулююча функція прибутку для більшості суб'єктів господарювання громадян України не має відповідних механізмів реалізації. Це пов'язано з недоліками сертифікатної приватизації, відсутністю винагороди за використання власного капіталу.

Доведено, що для оцінки цілей учасників формування і використання прибутку доцільно використовувати категорії економічного і бухгалтерського прибутку. Обидва підходи не суперечать один одному, а розкривають сутність прибутку як економічної категорії та дають розуміння логіки та порядку його практичного обчислення. Зокрема, визнання значної кількості низькорентабельних та збиткових підприємств України банкрутами пояснюється недосконалістю фінансово-кредитної системи національної економіки. Фактично збиткові згідно застосованою дотепер оцінкою фінансових результатів діяльності підприємства, так само як підприємства, які працюють рентабельно, сприяють формуванню бюджетів та цільових фондів. Більше того, вартісна величина внесків та платежів таких підприємств виявляється в деяких випадках більшою, ніж рентабельних підприємств, і досягає половини вартості реалізованої продукції. Запропоновано здійснювати оцінку економічної ефективності функціонування підприємств не лише за величиною отриманого прибутку, але й на підставі виявлення впливу результатів підприємницької діяльності на макроекономічні показники: валовий внутрішній продукт, національний дохід, формування бюджетів цільових фондів.

Зроблено висновок, що реалізації сутності прибутку та його функцій передбачає задіяння найбільш потужного інституту транзитивної економіки - держави, посилення її впливу на процеси поступової зміни сутності та характеру економічних відносин, що складаються у процесі формування та використання прибутку.

У другому розділі - “Економічна роль і особливості формування прибутку в транзитивній економіці” аналізується вплив моделі економічного розвитку на формування прибутку, специфіки функціонування підприємств у трансформаційний період. Досліджуються особливості становлення інституційного середовища отримання суб'єктами господарювання прибутку та визначені умови та можливості використання фінансових і мотиваційних механізмів зростання прибутку.

Звертається увага, на те, що в економіці України тривалий час не спостерігається позитивна динаміка прибутковості більшості галузей економіки. Так, на кінець 2008 р. 34,9 % підприємств були збитковими, тобто в результаті їх діяльності не утворився прибуток. Про це свідчать дані динаміки фінансових результатів підприємств України.

Практика господарювання показує, що до проблем, які негативно позначилися на результатах діяльності підприємств у минулому, додалися нові, які виникли внаслідок помилок масової приватизації, відходу держави від безпосередньої участі в регулюванні економічних відносин, низького рівня інституціалізації економіки, безперервних змін у законодавчому полі мікро перетворень.

Підкреслюється, що управління створенням прибутку як цілісною системою прогнозування, планування і контролю за процесами його формування і розподілу має свою специфіку, а саме: 1) величина прибутку не піддається прямому впливу, оскільки безпосередньо прибуток результуючий показник; 2) прибуток перебуває під впливом зовнішнього середовища (кон'юнктура ринку, рівень цін на споживані матеріальні ресурси, норми амортизаційних відрахувань, ставки податку на прибуток); 3) існування певних відмінностей у формуванні прибутку залежно від сфери діяльності, форми власності підприємства, його організаційно-правової форми.

Виявлено, що політика управління процесами формування прибутку, яка будувалась на принципах ліберальної моделі економічного розвитку, є неефективною, оскільки вона не дає змогу перейти до конкурентного середовища, підтримувати однакові параметри для різних типів товарних ринків - з конкурентною та високо конкурентною структурою, олігопольних ринків, ринків з ознаками індивідуального домінування, монополізованих ринків. Проблеми на ринках індивідуального домінування і монополізованих ринках зумовлюють суперечності між внеском тієї чи іншої галузі у ВНП і рівнем її прибутковості. Чинна система регулювання по суті стимулює неефективні витрати суб'єктів природних монополій, банківських установ, що особливо чітко відобразилося в умовах фінансової кризи.

За результатами проведених досліджень теоретично обґрунтовано, що максимізація або оптимізація прибутку досягається за рахунок не стільки мінімізації витрат виробництва, скільки за рахунок адаптаційних витрат, які пов'язані з досягненням пристосування до чинників зовнішнього впливу. Зростання динамічності конкурентного середовища обумовлює необхідність дедалі швидкої реакції на зміни попиту, орієнтацію суб'єктів господарювання на постійне зниження витрат, новітній асортимент продукції, створеної на інноваційній основі. Механізм функціонування нововведень передбачає виділення необхідних фінансових і інвестиційних ресурсів за рахунок розширення об'єктів реалізації і збільшення маси прибутку у стислі строки.

Доведено, що на формування величини прибутку значною мірою впливає інституційне середовище, здатність держави здійснювати контроль та регулювання економічних процесів. На її формування і використання впливає комплекс умов і факторів господарського життя, звички, традиції, діяльність інших суспільних інститутів.

Незадовільний стан інституційного середовища, в межах якого формується прибуток, істотно впливає на економічний розвиток, гальмує трансформаційні процеси, не дає їм необхідної спрямованості. Здійснений в роботі аналіз інституційного забезпечення формування прибутку свідчить про суперечливе поєднання системи управління прибутком, притаманної централізованій плановій системі, з одночасним руйнуванням таких її структуроутворювальних елементів, як управління витратами і доходами. Напрями створення ринкової системи управління формуванням прибутку не відповідають умовам економічного розвитку України. Зроблено висновок, що некритичне запозичення західного досвіду управління прибутком, який накопичувався в умовах відносно стабільної економіки з розвинутими інститутами, показує неконгруєнтність форм і методів державного регулювання в розвинутій та трансформаційній економіці інверсійного типу.

На основі аналізу наукових поглядів представників теорії загальної рівноваги, теорії трансакційних витрат, неокласичної теорії фірми, теорії невизначеності й ризику, теорії підприємницького розвитку зроблено висновок про необхідність інституціоналізації прибутку. Завдяки останній знижується невизначеність отримання прибутку, більш чітко розподіляються поведінкові очікування і наміри учасників економічної і соціальної взаємодії. Чільне місце в системі інституційного забезпечення прибутку займають податки, і передусім податок на прибуток, який поєднує фіскальну та економічну виробничо-стимулюючу функції.

Ознайомлення зі світовим досвідом оподаткування показує, що фіскальне значення податку на прибуток у переважній більшості країн невпинно зменшується. Це пов'язано з активізацією реформування податкових систем та уніфікацією режиму оподаткування, зниженням податкових ставок, скасуванням податкових пільг, переглядом умов прискореного списання амортизації. В Україні податок на прибуток підприємств в останні роки коливається в межах від 18 % до 24 % в дохідній частині консолідованого державного бюджету.

З урахуванням об'єктивних умов фінансової кризи та особливостей національної економіки сформульовані пропозиції з удосконалення механізму дії систем прямого оподаткування, спрямованого на фінансування розвитку виробництва, нагромадження капіталу, активізацію інноваційної діяльності.

Дисертант запропоновує низку заходів з використання сучасних методів управління прибутком, системи мотивації персоналу підприємств у формуванні доданої вартості, активного управління витратами, в якій стає можливим виявити фінансовий результат кожного працівника у створенні вартості.

Проведений аналіз діяльності деяких підприємств корпоративного сектору дозволив зробити висновок про те, що процес формування прибутку в умовах негативного впливу фінансової кризи передбачає підвищення ефективності управління витратами і ціноутворенням. Опанування ринковим інструментарієм має відбуватися за одночасного посилення регулятивної ролі держави, удосконалення нормативного та інституційного забезпечення рівних умов господарювання для всіх суб'єктів підприємницької діяльності.

Третій розділ - “Оптимізація механізму розподілу і використання прибутку” присвячений пошуку адекватної ринковому раціонуванню стратегії реалізації стимулюючої функції прибутку. Розглянуті підходи до розподілу чистого прибутку, який є власністю підприємства, та виявлені суперечності розподілу прибутку на виплату дивідендів та інвестування. Обґрунтована необхідність посилення стимулюючої ролі прибутку у мотиваційному механізмі та запропоновано заходи з удосконалення дивідендної політики. Визначено, що механізм використання прибутку має бути адекватним стратегії розвитку підприємства.

Показано, що розподіл прибутку на накопичення і нерозподілений прибуток має свої особливості для кожної організаційно-правової форми підприємства. Розподіл прибутку на виплату дивідендів та інвестування в акціонерних товариствах неоднозначно впливає на фінансову стабільність і стратегічні перспективи розвитку підприємств. У зв'язку з тим, що роздержавлення і приватизація в Україні здійснюються за цінами, значно нижчими, ніж ціни відтворення, розмір власного капіталу підприємств виявляється значно занижений порівняно з витратами на нове будівництво або технічне переозброєння. Спрямування достатньої суми прибутку на виплату дивідендів і високий їх рівень стимулюють попит на акції та підвищують їх ринковий курс. Водночас обмежується власне джерело фінансування, можливості розв'язання завдань перспективного розвитку підприємства, його інноваційно-інвестиційної діяльності.

Удосконалення механізму розподілу та використання прибутку пов'язані також із сутнісними характеристиками акціонерного капіталу як складного переплетіння реального і фіктивного капіталу. Таке переплетіння обумовлене не двоїстістю існування капіталу, а взаємопроникненням, єдністю, взаємодією і взаємо протистоянням. У той час як реальний капітал відображає переважно інтереси суспільства в цілому, інтереси окремих груп власників цінних паперів (фіктивного капіталу) розмивають цю цілісність. Не збігаються інтереси різних учасників корпоративних відносин: власників привілейованих акцій та облігацій; власників простих акцій, які беруть на себе ризик у разі відсутності прибутку; менеджерів та управлінців різних ланок, які реально здійснюють керівництво поточною діяльністю; інституційних інвесторів та держави; працівників підприємства (інсайдерів) та аутсайдерів.

Розв'язати ці та інші суперечності можливо лише шляхом істотного удосконалення державного регулювання економічних процесів, здійснення послідовної і цілеспрямованої політики у сфері корпоративних відносин. На прикладі обстежених акціонерних товариств показано особливості застосування загальних механізмів розподілу прибутку і порядок виплати дивідендів, зафіксованих у статуті товариства, затверджених на загальних зборах акціонерів.

На прикладі АТЗТ “СК “ЛЕММА”, ТОВ “В-Інвест”, ТОВ “Роса” та інших структур визначені проблемні питання розподілу і використання прибутку. Вони пов'язані зі складністю контролю за процесами формування й розподілу прибутку з боку акціонерів за одночасної концентрації влади у менеджерів, розбіжностях у чинному законодавстві. Запропоновано затвердження на загальних зборах акціонерів кошторису витрат та повноцінного бюджету товариства, що дозволить оптимізувати механізм розподілу та використання прибутку.

Дослідження проблеми дивідендної політики дозволило зробити висновок, що вона формується як сукупність цілей та завдань у сфері участі власників у прибутках підприємства, що передбачає обґрунтування низки управлінських фінансових рішень, спрямованих на оптимальне узгодження інтересів акціонерів з необхідністю достатнього фінансування розвитку підприємства. Доцільним та оптимальним визнано виділення на дивіденди до 10 % чистого прибутку. Це пояснюється загальним станом українських підприємств, гострою потребою останніх у прямих інвестиціях. У разі низького рівня дивідендних виплат може виникнути негативний вплив зниження вартості на збільшення ризиків фінансового захоплення акціонерної компанії конкурентами.

Підтвердженням цих теоретичних положень є розрахунки щодо дивідендної дохідності акцій АТЗТ “СК “ЛЕММА”, які визначають поточну рентабельність інвестованого в акції капіталу.

З 2-го по 4-ий період рентабельність вкладеного капіталу зростає з 28 % до 35 % внаслідок одночасного зростання дивідендів на 1 просту акцію на 4,3 % (або 0,03 грн. за аналогічний період) і зниження ринкової ціни на неї на 19,5 % (або 0,4 грн.). У 7-му періоді знову відбувається зниження ринкової ціни на 26,4 % (що еквівалентне 0,48 грн. порівняно з 6-м періодом) із одночасним зниженням дивідендів на 1 просту акцію на 60,4 % (або 0,5 грн.), що призвело до зниження рентабельності вкладеного в акції капіталу в 1,7 рази (з 33 % у 6-му періоді до 26 % у 7-му періоді). Однак із значним збільшенням виплачуваних дивідендів у 8-му періоді (збільшення на 104 % або 0,5 грн.) і зростанням ринкової ціни акції на 51,1 % (або 0,93 грн. порівняно з 7-м періодом), спостерігається підвищення рентабельності інвестованого в акції капіталу на 10 % (з 26 % у 7-му періоді до 36 % у 8-му періоді).

За кожен із досліджуваних періодів рентабельність вкладеного в акції капіталу зростає на 0,04 %.

Запропоновано для посилення мотивації акціонерів як власників застосувати різні форми виплати дивідендів, а саме: готівкою (чеками), акціями, через автоматичне реінвестування, викуп акцій компанією. Доцільним є реінвестування дивідендів, а також фінансування за рахунок прибутку опціонних програм для менеджерів та працівників підприємства з метою стимулювання результативності їхньої праці.

Теоретичним підґрунтям побудови механізму використання прибутку є фундаментальні положення економічної теорії і, передусім, теорії конкурентоспроможності; теорії інноваційного розвитку; теорії фінансів, а саме управління використанням прибутку; теорії управління (менеджеризму). Доведено, що в умовах фінансової кризи, обмежених можливостей зовнішнього інвестування стратегія конкурентоспроможності повинна спиратися на заходи з самофінансування, ефективного використання прибутку. У цьому контексті обґрунтовано необхідність використання прибутку з урахуванням:

- удосконалення аналітичної та прогнозної роботи при виборі виду прибутку (економічний чи маржинальний);

- розробки та прийняття управлінських рішень на основі виявлення та ранжування інвестиційних потреб підприємства та відповідності їх сумарного обсягу величині прибутку, що може бути отриманий від операційної та інвестиційної діяльності;

- адекватності напрямів використання прибутку стратегіям розвитку підприємства (товарна стратегія, стратегія ціноутворення, стратегія стимулювання персоналу, інноваційна стратегія, стратегія скорочення виробничих затрат) з метою посилення впливу використання прибутку на конкурентоспроможність підприємницької діяльності.

Обстеження деяких підприємств дозволило виявити, що найбільш ефективному використанню прибутку відповідає товарна стратегія, реалізація якої передбачає вибір стратегічної зони господарювання - частки ринку, здатної забезпечити перевищення величини потенційного ефекту маржинального прибутку над величиною адаптаційних витрат відповідно до вимог платоспроможного попиту. Подолання збитковості підприємницької діяльності за рахунок прибутку є фінансовою основою для активізації інноваційного розвитку. Нововведення забезпечують високу окупність капіталовкладень, реалізацію прибуткових інвестиційних проектів.

Реалізація конкретних завдань використання прибутку передбачає паралельне формування товарного асортименту продукції, визначення номенклатурних позицій, які мають найвищий рейтинг за показником рентабельності. Цьому мають сприяти комбінування напрямів цінової політики та оптимізація розподілу фінансових ресурсів за фазами життєвого циклу товару.

Обґрунтовані та запропоновані в дисертаційній роботі теоретичні підходи до визначення механізмів формування і використання прибутку підприємств сприятимуть посиленню стимулюючої ролі прибутку в орієнтації підприємницької діяльності на інноваційно-інвестиційний напрямок розвитку.

ВИСНОВКИ

У дисертації узагальнено наукові підходи до сутності прибутку та особливостей його формування і використання як рушійної сили економічного розвитку, потужного механізму активізації підприємницької діяльності в транзитивній економіці. Нове вирішення наукового завдання стимулювання зростання прибутку дає змогу сформулювати теоретичні висновки, які мають важливе значення для практичного вирішення підвищення ефективності функціонування підприємств, кращого наповнення дохідної частини державного бюджету, зростання конкурентоспроможності національної економіки.

1. В економічній теорії склалися такі наукові погляди на сутність прибутку як економічну категорію: прибуток розглядається як результат використання капіталу, відображення його продуктивності; продукт праці, який привласнюється власником капіталу; своєрідна оплата підприємцю за працю управління; перетворена форма додаткової вартості; стимул підприємницької діяльності; винагорода за ризик і невизначеність; винагорода за новаторство; результат удосконалення ринкової структури.

Пояснення сутності прибутку відображають спроби знайти єдине визначення цього поняття, яке відповідало б механізму його утворення. Розвиток економічних відносин збагачував розуміння соціально-економічної природи прибутку, його функцій на мікро- та макроекономічному рівні, можливостей розв'язання суперечностей розподілу прибутку в інтересах різних учасників економічних відносин щодо привласнення результатів підприємницької діяльності.

2. В сучасних умовах прибуток доцільно розглядати як відображення кінцевого фінансового результату, критерій та показник оцінювання результатів підприємницької діяльності. За економічною природою це перетворена форма чистого доходу на вкладений капітал, який створюється у процесі підприємницької діяльності і використовується державою та підприємствами для розвитку виробництва і забезпечення соціальних потреб. На його величину та динаміку впливають як залежні від зусиль менеджменту підприємства фактори (обсяг та структура продукції, її технологічний рівень, економічність використання сировини, матеріалів та інших ресурсів), так і незалежні (ринкова кон'юнктура, політика ціноутворення, амортизаційна політика).

Аналіз сутності прибутку згідно з різними напрямками економічної теорії (трудової теорії вартості, неокласичної, кейнсіанської, інституційної та ін.) та порядок його утворення свідчить про багатофакторність прибутку і доводить, що використання його кількісної оцінки як різниці між ціною продажу і витратами капіталу можливе лише за умов узгодженості з іншими показниками ефективності підприємницької діяльності (чистий дохід від реалізації, фондовіддача, рентабельність активів, коефіцієнт абсолютної та загальної ліквідності, рівень капіталізації).

3. Значення прибутку в транзитивній економіці полягає в основному у його стимулюючій функції - за рахунок прибутку формуються фінансові ресурси (активи) для розвитку підприємства, а отже і його ринкової вартості та економічного стимулювання працівників і власників. Це джерело забезпечення інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства, конкурентоспроможності продукції, зміцнення позиції суб'єктів господарювання на товарних та фінансових ринках.

4. У трансформаційний період на прибуток як орієнтир підприємницької діяльності, рушійну силу і потужний інструмент ринкових перетворень були великі очікування. Проте практика ринкової трансформації дала неоднозначні і суперечливі результати формування прибутку, низьку рентабельність підприємств, значну кількість збиткових підприємств, надвитратність виробництва, низьку інвестиційну активність. Опанування ринковим інструментарієм та механізмами формування прибутку потребує адаптації підприємств до зовнішнього середовища, дії інституційних чинників, обраної державою моделі трансформаційних змін.

5. Аналіз утворення прибутку на основних типах ринків України свідчить про наявність суперечності між внеском тієї чи іншої галузі у ВВП і реальним рівнем її прибутковості. На ринках індивідуального домінування і монополізованих ринках за наявної системи регулювання природних монополій забезпечується надмірний рівень прибутковості, що стимулює зростання неефективних витрат. Така ситуація складається і в банківській сфері, що особливо гостро відобразилося на діяльності фінансово-кредитних установ в умовах світової фінансової кризи.

Розв'язання суперечностей утворення прибутку можливе на основі використання положень класичної та неокласичної версії економічної теорії, поведінкової та структурної концепції, функціонального підходу до вивчення конкуренції Й. Шумпетера та Ф. фон Хайєка. Конкретними механізмами для реалізації цих положень має стати антимонопольна політика держави і жорстка конкуренція, активізація інноваційної діяльності підприємств, детінізація економіки.

6. Компаративний аналіз двох альтернативних підходів до ціноутворення - затратного і вартісного - доводить необхідність використання політики активного ціноутворення (досягнення найбільш вигідних обсягів продажу, середніх витрат і цільового рівня прибутковості операцій), що дозволяє уникнути недоліків затратного ціноутворення (встановлення надто високих цін на ринках з низькою кон'юнктурою або надто низьких цін на ринках з динамічно зростаючим попитом). Доведено, що для досягнення стійких конкурентних переваг і отримання прибутку доцільно перейти до вартісного підходу в ціноутворенні, визначення позиції стосовно цін до початку інвестування і виробництва нової продукції.

7. Оцінка інституційного забезпечення формування прибутку дозволила виявити такі проблеми, як суперечливе поєднання системи управління прибутком, характерної для централізованої системи, з одночасним руйнуванням її основи - управління витратами і доходами, що свідчить про її невідповідність ринковим умовам економічного розвитку. Некритичне запозичення досвіду західного фінансового менеджменту в умовах трансформаційної економіки інверсійного типу показує слабкість впливу основних інститутів на механізм формування прибутку, передусім державного регулювання, сприйняття “правил гри” усіма суб'єктами господарювання і населенням, урахування трансакційних витрат. Завдяки структуруванню контексту дій суб'єктів господарювання шляхом встановлення правових процедур, дії ринкових регуляторів, норм поведінки знижується невизначеність отримання прибутку, більш чітко розподіляються поведінкові очікування і наміри учасників економічної і соціальної взаємодії.

8. Чільне місце у системі інституційного забезпечення формування прибутку займають податки, передусім податок на прибуток. У теорії і практиці оподаткування прибутку намагання знайти оптимальне співвідношення фіскальної та виробничо-стимулюючої функції базується на принципах оподаткування, які враховують різні позиції представників наукових шкіл.

Фіскальне значення податку на прибуток у переважній більшості країн невпинно зменшується за одночасного посилення стимулюючих податкових регуляторів, перетворення їх в інститут підвищення конкурентоспроможності підприємств. Для України наближення до системи оподаткування країн ЄС, посилення регуляторної та стимулюючої функції податку на прибуток передбачає:

- систематизацію нормативно-правової бази податкової системи в цілому, посилення її узгодженості та стабільності;

- усунення необґрунтованих розбіжностей оцінки доходів і витрат для визначення об'єкта оподаткування податку на прибуток за податковим законодавством і за нормативно-правовою базою;

- застосування порядку оподаткування прибутку підприємств, що стимулює скорочення витрат виробництва;

- забезпечення стимулюючої ролі податкової амортизації в оновленні основних фондів;

- стимулювання інвестиційної діяльності шляхом зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток в обсязі, еквівалентному частині податку на прибуток, що спрямовується на фінансування інноваційних та інвестиційних проектів.

9. Використання системи мотивації персоналу у формуванні доданої вартості шляхом розробки моделі активного управління витратами, застосування сучасного інструментарію управління прибутком дозволяє виявити фінансовий результат у вартісному вимірі для кожного працівника. Системи преміювання на базі запропонованого показника економічного прибутку забезпечить джерело заохочення персоналу, можливість оптимізувати розподіл доданої вартості між працівниками підприємства, власниками (акціонерами) і інвестуванням.

10. Для визначення ринкової вартості підприємств доцільно використовувати дві основні величини - одержаний прибуток і майбутні вільні грошові потоки від зроблених інвестицій. Ці показники визначають можливість підвищення формування і використання прибутку, інтегрування поточної діяльності підприємства з інвестиційними проектами.

11. Розподіл чистого прибутку в корпоративному секторі економіки на виплату дивідендів та інвестування є суперечливою проблемою, пов'язаною з переплетінням реального і фактичного капіталу, яка істотно та неоднозначно впливає на фінансову стабільність і стратегічні перспективи розвитку підприємства. Реальний капітал відображає переважно інтереси працівників підприємства і суспільства в цілому, але інтереси окремих груп власників цінних паперів (фіктивного капіталу) порушують цю цілісність. Протиріччя інтересів різних учасників корпоративних відносин виявляється у концентрації економічної влади у менеджерів вищої ланки, що обумовлює необхідність удосконалення державного регулювання у сфері корпоративних відносин.

12. Дивідендна політика підприємства є ключовою детермінантою використання прибутку підприємства, яка формується як сукупність цілей та завдань участі власників у прибутках підприємства. Найважливішим завданням дивідендної політики є оптимальне поєднання інтересів акціонерів з необхідністю достатнього фінансування розвитку підприємства. Гостра потреба українських підприємств у прямих інвестиціях змушує вважати доцільним та оптимальним використання на дивіденди до 10 % чистого прибутку. Слід реалізовувати альтернативні варіанти дивідендної політики за рахунок планів реінвестування дивідендів, а також фінансування за рахунок прибутку опціонних програм для вищого менеджменту та працівників підприємства з метою стимулювання результативності їхньої праці.

13. Оптимізація механізму використання прибутку потребує вибору стратегії невпинного зростання конкурентоспроможності підприємницької діяльності за рахунок вдало розрахованих інвестиційних проектів, фінансовим забезпеченням яких є прибуток. Серед відомих стратегій підтримки конкурентних переваг найбільш ефективному використанню прибутку відповідає обрана товарна стратегія, яка передбачає вибір стратегічної зони господарювання - частки ринку, здатної забезпечити у тривалій перспективі перевищення маржинального прибутку над величиною адаптаційних витрат.

14. Стратегія використання прибутку має базуватися не на прогнозуванні власних перспектив, а відповідно до підприємницьких, рекомбінаційних можливостей адаптації динаміки розвитку до зовнішніх вимог, визначення межі протекціонізму товарної продукції власного виробництва та формування інноваційної підтримки конкурентних переваг у довгостроковій перспективі.