Функціонування ринку ріпакового насіння та продуктів його переробки

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ РІПАКОВОГО НАСІННЯ ТА ПРОДУКТІВ ЙОГО ПЕРЕРОБКИ

ЯВОРОВА ГАЛИНА ВАСИЛІВНА

Вінниця - 2010

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

біодизель аграрний регіональний енергетичний

Актуальність теми. В останні роки приділяється значна увага вирощуванню ріпаку. Він є однією з сільськогосподарських культур, що оздоровлює грунт, збагачуючи його основними елементами живлення, являється гарною кормовою культурою та потужним медоносом, а його насіння - сировиною для отримання харчових та технічних олій, високобілкових кормів із значним вмістом мікро- та ультрамікроелементів. Попит на насіння ріпаку зріс у зв'язку з виробництвом на його основі біодизеля. Як наслідок, в Україні з року в рік збільшуються площі посівів та валові збори насіння ріпаку. Однак проблемою при цьому є те, що Україна перетворюється у сировинний придаток індустріально розвинутих країн, експортуючи насіння ріпаку, не здійснюючи власну переробку для виробництва вітчизняного біодизеля як відновлюваного джерела енергії. Особливого значення це набуває у зв'язку з необхідністю підвищувати рівень енергетичної безпеки держави, коли сировинні запаси у вигляді нафти і газу постійно скорочуються, а світові ціни на них мають чітку тенденцію до зростання.

У багатьох країнах, особливо розвинутих активно почалось впровадження у виробництво відновлюваних видів енергії, і, зокрема, біодизеля. Існуючий світовий бум виробництва і використання рідкого біопалива значною мірою зумовлений політикою розвинутих країн, що базується на необхідності внести позитивний вклад у пом'якшення наслідків зміни клімату (глобального потепління) та досягнення енергетичної самодостатності і розвитку сільського господарства. Для України, яка є енергозалежною, виробництво власних відновлюваних джерел енергії набуває значення рівня національної безпеки держави.

Основними сировинними ресурсами сільського господарства для виробництва біопалива (біоетанолу та біодизеля) є зернові та технічні культури. Для виробництва біоетанолу, замінника бензину, використовують в основному зернові культури, цукровий буряк та цукрову тростину, а для виробництва біодизеля - олійні культури. Для умов України, найперше це ріпак.

Питаннями обґрунтування доцільності виробництва біодизелю з ріпаку в Україні займається досить широке коло вітчизняних вчених - технологів і економістів. Серед них П. Вишнівський, М. Вірьовка, В. Гавриш, Д. Говдя, З. Гошовська, Т. Дудар, Г. Калетнік, М. Коденська, І. Кушнір, І. Масло, В. Масло, О. Митченок, А. Окоча, В. Олійник, П. Осипенко, А. Побережна, В. Перегінець, П. Саблук, В. Семенов, А. Фаїзов та інші. Однак, питання вирощування ріпаку і виробництва з нього біодизеля в Україні на сьогодні у своїй більшості мають лише постановочний характер. Особливо недостає досліджень щодо комплексних підходів у ланцюгу «виробництво ріпакового насіння - виробництво біопалива» на регіональному рівні, адже саме на цьому рівні вирішується значна частина наявних сьогодні в Україні проблем економічного і соціального розвитку громад, зокрема стосовно виробництва відновлюваних джерел енергії, забезпечення працевлаштування населення та підвищення рівня його доходів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалось відповідно до плану науково-дослідної роботи Подільського державного аграрно-технічного університету за темою «Розробка заходів по підвищенню економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на основі втілення досягнень науково-технічного прогресу, раціонального використання виробничого потенціалу та капіталовкладень в період переходу до ринку» (номер державної реєстрації 0102U002703). В межах цієї теми особисто автором обґрунтовані пропозиції щодо організаційних і економічних засад функціонування ринку ріпакового насіння і продуктів його переробки на рівні регіону та напрямків їх вдосконалення.

Мета і завдання дослідження. Враховуючи сукупність систематизуючих ознак визначення регіону, однією з яких є автономність розвитку та беручи до уваги будівництво заводу по переробці ріпакової олії на біодизель у м. Кам'янці-Подільському Хмельницької області, нами для дисертаційного дослідження вибрано Хмельницьку, та прилеглі до неї територіально і близькі за природно-кліматичними умовами Вінницьку та Чернівецьку області, які зможуть продукувати власні замкнені цикли виробництва (виробництво насіння ріпаку - переробка насіння ріпаку на біодизель - реалізація біодизеля) в рамках наявного природно-ресурсного потенціалу. Зважаючи на вищевикладене, метою дисертаційної роботи є обґрунтування методологічних та методичних підходів щодо розвитку ринку насіння ріпаку та можливостей його концентрованого виробництва у регіоні (Вінницька, Хмельницька, Чернівецька області) як сировинної бази для випуску біологічного дизельного пального з метою самозабезпечення сільського господарства регіону в енергетичних ресурсах, підвищення ефективності аграрного виробництва та його експортних можливостей. Відповідно до мети роботи визначено та вирішено такі завдання:

-обгрунтовано методологічні та методичні підходи щодо розвитку ринку насіння ріпаку;

-висвітлено народногосподарське значення виробництва насіння ріпаку та продуктів його переробки;

-обґрунтовано методологічні засади формування енергетичної складової економіки;

-виявлено світові тенденції функціонування ринку насіння ріпаку та ріпакової олії;

-здійснено оцінку природно-економічного потенціалу регіону для виробництва насіння ріпаку та факторів його ефективності;

-проведено аналіз існуючого стану потужностей з переробки насіння ріпаку та оцінку ефективності переробки його на біодизель;

-удосконалено заходи щодо державного регулювання ринку ріпакового насіння та продуктів його переробки;

-визначено можливості концентрованого виробництва насіння ріпаку та продуктів його переробки в регіоні;

-розроблено напрями регіональної інтеграції в ланцюгу «виробництво насіння ріпаку-виробництво біодизеля».

Об'єктом дослідження виступають процеси формування і функціонування ринку насіння ріпаку для виробництва відновлюваного джерела енергії (біодизеля) як альтернативи мінеральному паливу.

Предметом дослідження є сукупність організаційних і економічних чинників ефективного функціонування ринку ріпакового насіння і продуктів його переробки на рівні регіону.

Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії з проблем ринкової економіки, наукові праці вчених, діалектичний, історичний та системний підходи при її інтерпретації відповідно до мети і завдань дисертаційної роботи.

Конкретні наукові результати отримано з використанням наступних методів дослідження: спостереження і порівняння - при зборі, обробці й використанні статистичної інформації щодо функціонування ринків насіння ріпаку й ріпакової олії на світовому та регіональному рівні; аналізу і синтезу - при визначенні потенційних можливостей регіону з виробництва насіння ріпаку та біодизеля; експертних оцінок - при оцінці ефективності виробництва біодизеля; монографічний - при вивченні літературних джерел, законодавчих та інших нормативно-правових актів, характеристиці окремих організаційно-технологічних ланок в ланцюгу виробництва біодизеля; статистико-економічний (групування, дослідження динаміки економічних явищ і процесів, табличне і графічне відображення отриманих результатів) - при аналізі основних економічних показників виробництва ріпакового насіння в розрізі регіонів України та районів регіону, що досліджувався; економіко-математичного моделювання - при обґрунтуванні доцільності концентрованого виробництва біодизеля в регіоні.

Інформаційною базою дослідження слугували законодавчі та нормативні акти, статистико-інформаційні документи Держкомстату України, Міністерства аграрної політики України, звіти наукових закладів щодо досліджуваної в роботі проблематики, статистичні дані міжнародних організацій, зокрема, Організації продовольства і сільського господарства ООН, Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), наукові публікації зарубіжних і вітчизняних вчених, науково-аналітична інформація мережі Internet.

Наукова новизна одержаних результатів. До найбільш вагомих результатів роботи, які визначають її наукову новизну, належать:

вперше:

– обґрунтовано методологічні підходи щодо визначення можливості виробництва біодизеля в регіоні (Вінницька, Хмельницька і Чернівецька області), як складової підвищення рівня енергетичної забезпеченості аграрної галузі на основі сільськогосподарської і переробної галузей та з врахуванням світових тенденцій розвитку біодизельного виробництва;

– визначено доцільність концентрованого виробництва насіння ріпаку в регіонах, що характеризуються найвищою технічною ефективністю виробництва сільськогосподарської продукції, розрахованою за допомогою аналізу огинаючої даних (DEA - Data Envelopment Analysis).

удосконалено:

- методичні підходи до формування ринку насіння ріпаку і продуктів його переробки, що упереджують енергетичну залежність держави від зовнішніх чинників;

- напрями державної підтримки розвитку ринку біодизеля з метою створення сприятливих умов для інвестування будівництва біодизельних заводів, розбудови необхідної інфраструктури і наукового та кадрового забезпечення.

дістали подальшого розвитку:

- теоретичні аспекти розвитку економіки, що ґрунтуються на енергетичних засадах продукції сільського господарства як джерела виробництва абсолютної доданої вартості і відновлюваних джерел енергії у вигляді продуктів харчування, кормів для тваринництва і сировини для виробництва біологічного палива;

-оцінка факторів ефективності виробництва насіння ріпаку та визначення їх впливу на рівень ефективності;

-методичні підходи щодо оптимізації обсягів виробництва насіння ріпаку як сировинної бази для виробництва біодизеля;

-обгрунтування напрямів агропромислової інтеграції при виробництві насіння ріпаку і його переробці на біодизель, що забезпечують синергійний ефект синтезу галузей промисловості і сільського господарства, що опосередковуються виробничими, огранізаційно-господарськими, економічними і соціальними зв'язками.

Практичне значення отриманих результатів. Наукові розробки автора полягають в розробці пропозицій щодо концентрованого виробництва насіння ріпаку в регіоні з метою переробки його на біодизель як комплексного елемента підвищення рівня енергетичної забезпеченості аграрної галузі шляхом поєднання регіональних особливостей сільськогосподарської і переробної складових виробничого процесу. Результати дослідження прийняті до використання Головним управлінням агропромислового розвитку Хмельницької обласної державної адміністрації (довідка № 03-01/525 від 02.02. 2010 р.), Головним управлінням агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації (довідка № 8-3-24/420 від 02.02. 2010 р.), Головним управлінням агропромислового розвитку Чернівецької обласної державної адміністрації (довідка № 01-1/2-371 від 08.02. 2010 р.), управлінням агропромислового розвитку Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації (довідка № 71/01-09 від 03.02. 2010 р.). Результати дослідження також використовуються в навчальному процесі Кам'янець-Подільського державного аграрно-технічного університету при викладанні дисциплін: “Економіка підприємства”, “Аграрний ринок України”, “Економічний аналіз”, “Аналіз господарської діяльності» (довідка № 71-01-153 від 04.02. 2010 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки та рекомендації, викладені в дисертаційній роботі, доповідались і одержали позитивну оцінку на науково-теоретичній конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів, магістрів та науковців Подільського державного аграрно-технічного університету (м. Кам'янець-Подільський, 15-17 березня 2006 р.); науково-теоретичній конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів, магістрів та науковців Подільського державного аграрно-технічного університету (м. Кам'янець-Подільський, 13-15 березня 2007 р.); науково-практичній конференції молодих вчених та аспірантів (м. Київ, КНЕУ, червень 2008 р.); науково-методичній конференції «Аграрна економічна освіта в розбудові конкурентоспроможного сільського господарства України (м. Київ, КНЕУ, жовтень 2009 р.); щорічно обговорювались на засіданнях кафедри аудиту та економічного аналізу Подільського державного аграрно-технічного університету (м. Кам'янець-Подільський, 2006-2009 рр.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 7 наукових праць, загальним обсягом 1,8 друк. арк., всі у фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 315 сторінок комп'ютерного тексту, в тому числі основний зміст роботи викладено на 195 сторінках і включає 15 рисунків, 54 таблиці, 20 додатків. Список використаних літературних джерел налічує 232 найменування на 23 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи формування ринку ріпакового насіння та продуктів його переробки” розглянуто основні теоретичні положення щодо енергетичної складової економіки та методологічних засад формування ринку насіння ріпаку і продуктів його переробки, висвітлено народно - господарське значення насіння ріпаку й розвиток вітчизняного й світового ринку насіння ріпаку, ріпакової олії, та рідкого біопалива, їх місце в енергетичному бюджеті країн й розвитку сільського господарства, висвітлено світові тенденції та роль держави в організації виробництва біодизеля.

Встановлено, що важливим етапом розвитку сучасної економічної теорії є повернення до енергетичних засад суспільного розвитку. Серед основних напрямів використання обмежених виробничих ресурсів зосередження зусиль держави на енергетичних галузях економіки, може забезпечити Україні істотні конкурентні переваги над іншими країнами. Перш за все це стосується виробництва енергетичних джерел сировини і на їх основі виготовлення альтернативних видів енергії - палива на основі органічної сировини (біодизель і біоетанол).

Функціонування ринків сільськогосподарської продукції, зокрема насіння ріпаку, як основи формування сировинної бази для виробництва біопалива (біодизеля) має свої особливості. Насамперед це стосується умов функціонування аграрних ринків, що наближені до чистої конкуренції, при значній кількості товаровиробників, відсутності достатніх виробничих потужностей з промислової переробки і зберігання сільськогосподарської продукції обмежує спроможність впливати на рівень ринкової ціни. Особливості функціонування сучасних аграрних ринків необхідно враховувати при стратегії розвитку галузі, а також прийняття відповідних управлінських рішень на рівні держави та регіонів. Тенденції останніх років на аграрних ринках, пов'язані з глобальними змінами, викликаними впровадженням виробництва біопалива - біоетанолу та біодизеля з продукції сільського господарства, спричинили зміни на міжнародних і національних агропродовольчих ринках цінової, експортної й імпортної ситуації, формування обсягів пропозиції й попиту на сільськогосподарську продукцію і її структуру. Значна частина сільськогосподарської продукції переходить з категорії «продовольство» та «корми» в категорію «сировина» для виробництва біопалива. Проявляється чітка тенденція до підвищення цін на аграрну продукцію та продукти харчування, найперше, зерна та цукру, як сировини для виробництва біоетанолу - замінника бензину, а також насіння олійних культур, зокрема насіння ріпаку, як сировини для виробництва біодизелю. Перехід аграрної економіки на ринкові засади розвитку потребує раціонального використання агроекосистеми, біологічного потенціалу сільськогосподарських культур і тварин та організацію самозабезпечуючої системи ведення сільського господарства, за якої певна частина продукції окремих її видів (зерно, насіння соняшнику, сої, ріпаку) може бути використана для виробництва енергетичних продуктів - біодизеля, біоетанолу, особливо в умовах енергетичної залежності країни та високого рівня ризикованості сільськогосподарського виробництва. Це зумовлює стрімке зростання цін на енергетичні ресурси, значні коливання цін на сільськогосподарську продукцію та необхідність організації їх переробки на технічні цілі. Зокрема це відноситься до насіння ріпаку за прикладом розвинутих європейських країн, Китаю, Індії та інших.

В останні роки виробництво насіння ріпаку дещо стабілізувалось, тоді як в Україні проявляється тенденція до його різкого збільшення. Це зумовило зростання обсягів експорту та збільшення частки України в його загальних світових обсягах, при тому, що розвинуті країни світу зменшують посіви ріпаку задля вирощування інших, необхідних насамперед для задоволення продовольчих потреб населення культур.

2008/2009 маркетинговому році (МР) Україна експортувала 2,7 млн. т ріпакового насіння. Відповідно зростає і частка України у світових обсягах експорту - з 1,7 % у 2004/2005 МР до 27,8% у 2008/2009 МР. Україна впевнено посідає друге місце серед світових експортерів насіння ріпаку після Канади.

Етанол та біодизель безпосередньо конкурують з бензином і дизельним паливом з нафти. У зв'язку з тим, що енергетичні ринки мінерального палива є значно більшими від аграрних ринків, ціни на біопаливо і сільськогосподарську сировину для його виробництва залежать від цін на енергоносії. Сировина для біопалива також конкурує з іншою сільськогосподарською продукцією за виробничі ресурси. Таким чином, ціни на енергоносії здійснюють вплив на ціни всіх видів сільськогосподарської продукції і продукти харчування.

За існуючої ситуації, коли собівартість біодизеля перевищує ціну на дизель з нафти, актуальним стає питання про державну підтримку виробництва біодизеля в Україні, найперше у створенні сприятливих умов для здійснення приватних інвестицій у будівництво заводів з виробництва біодизеля та підтримки виробників ріпакового насіння. Крім цього, засобами підтримки з боку держави є: обов'язкові норми змішування біопалива з мінеральним паливом, виробничі та споживчі субсидії, податкові пільги, а також тарифні бар'єри на біопаливо.

В другому розділі роботи ”Сучасний стан та умови функціонування ринку ріпакового насіння та продуктів його переробки” розкрито сучасний стан функціонування ринків ріпакового насіння та олії, здійснено аналітичну оцінку природноекономічного потенціалу регіону для виробництва насіння ріпаку, розкрито існуючий стан та потужності з переробки ріпакового насіння в регіоні, виявлено фактори впливу на рівень ефективності виробництва насіння, здійснено розрахунки ефективності переробки його на біодизель.

Установлено, зона Полісся і Західного Лісостепу є найсприятливішими для виробництва ріпакового насіння України, що обумовлено природними характеристиками цього регіону - оптимальною кількістю річних опадів, сприятливими температурним режимом та ґрунтами. За даними ряду науково-дослідних інститутів України, тут частка ріпаку в структурі посівів польових і кормових багатопільних сівозмін може становити 6-8 %, а у спеціалізованих сівозмінах 25 %. За останні 4 роки частка ріпаку в структурі посівних площ в регіоні становила 6 %, а в Україні - 3-4%. У 2008 р. озимий ріпак у структурі посівних площ займав вже 9,7 %, з найвищою питомою вагою в Хмельницькій області - 12,4%, в окремих районах зазначений показник перевищував 20%: Городоцький - 20,5%, Новоушицький - 21,1%, Славутський - 21,5%. В деяких господарствах цих районів питома вага ріпаку в структурі посівних площ перевищує 30 %. При середній урожайності ріпаку в господарствах області - 20,7 ц/га, в ряді господарств вона перевищує 50, а в окремих - 70 ц/га.

Простежується чітка тенденція до зростання площ посіву ріпаку та валового збору насіння. В порівнянні з 1995 роком частка регіону в цілому по Україні зростає - за площею у 27,2 рази, а урожайністю у 2,1 рази (табл. 1).

Таблиця 1. Динаміка посівних площ, урожайності та валового збору насіння ріпаку у всіх категоріях господарств, 1995-2009 рр.

Джерело: розраховано за даними Державного комітету статистики України.

Дослідження впливу окремих чинників на урожайність насіння ріпаку за допомогою розрахунку коефіцієнтів еластичності кореляційної моделі, виконаної на прикладі господарств Хмельницької області за 2005-2007 рр. показало, що найсуттєвіший вплив на урожайність озимого ріпаку мають питома вага кормових культур і цукрового та кормового буряку в структурі посівних площ, про що свідчить чітка залежність між рівнем урожайності озимого ріпаку і зазначеними показниками - урожайність ріпаку зростає з підвищенням частки кормових культур і цукрових буряків та зниженням в структурі посівних площ питомої ваги озимого і ярого ріпаку. Це обумовлено тим, що кормові культури і цукрові буряки є хорошими попередниками для ріпаку, створюючи сприятливі умови для відновлення і підвищення родючості ґрунту. Дослідженнями встановлено, що з підвищенням урожайності ріпаку покращуються показники економічної ефективності виробництва галузі ріпаківництва.

Групування сільськоосподарських підприємств України і Вінницької області за урожайністю ріпаку свідчить, що хоч і зростають виробничі витрати у розрахунку на одиницю площі, проте собівартість одиниці продукції знижується, реалізаційна ціна має невеликі відхилення від середнього рівня, прибуток у розрахунку на одиницю площі збільшується, підвищується рівень рентабельності (табл. 2).

Таблиця 2. Групування с.-г. підприємств України та Вінницької області за урожайністю ріпаку, 2008 р.

Джерело: розраховано за даними Державного комітету статистики України «Основні економічні показники виробництва продукції сільського господарства в сільськогосподарських підприємствах».

На рівень урожайності культури мають вплив якість посівного матеріалу та кількість внесених мінеральних добрив, про що свідчить збільшення їх вартості у розрахунку на гектар посівів відповідно із підвищенням урожайності. Досліджено також вплив на рівень ефективності ріпаківництва концентрації посівів ріпаку. У групі господарств України, Вінницької області з площею посівів понад 500 га простежується низький рівень рентабельності, обумовлений вищою собівартістю виробництва.

Нижчий від середнього був рівень рентабельності у групі господарств з часткою посівів ріпаку у площі ріллі 30 і більше відсотків. Виявлено також неоднозначний вплив на рівень ефективності галузі концентрації виробництва за обсягами валового урожаю та виробничими витратами. Зокрема, при збільшенні виробничих витрат на одиницю площі у сумі понад 2800 грн. підвищується собівартість одиниці продукції, знижується рентабельність, зменшується прибуток на одиницю площі.

В числі підприємств олійно-жирової галузі Полісся і Західного Лісостепу виділяються підприємства, що виробляють олію: олійно-жирові та олійно-екстракційні комбінати та дрібні виробники, для яких виробництво олії - не основний вид діяльності. Регіон представлений двома крупними підприємствами, що виробляють олію, зокрема і ріпакову. Це Вінницький і Чернівецький олійно-жирові комбінати, частка яких у виробництві ріпакової олії у 2007 році становила понад 62 % її загального виробництва в Україні, що підкреслює потенціал регіону з можливості виробництва біодизеля.

Ключовим питанням у виробництві біодизелю є його економічна доцільність порівняно з вартістю дизпалива, виробленого з нафти.

Проведені розрахунки (табл. 3) показують, що від реалізації ріпакового насіння господарствами на ринку і його переробці на біодизель різниця в прибутку становить 494 грн./т, а рівень рентабельності - 33,3 відсоткових пункти.

Таблиця 3. Ефективність переробки насіння ріпаку на біодизель у розрахунку на 1 т насіння

Джерело: власні розрахунки за методикою Калетніка Г.М. та Месель-Веселяка В.Я.

За існуючої ситуації актуальним є питання про державну підтримку виробництва біодизеля в Україні. Ця підтримка має полягати найперше у створенні сприятливих умов для здійснення приватних інвестицій у будівництво заводів з виробництва біодизеля та підтримки виробників ріпакового насіння. Для того, щоб переробляти насіння ріпаку на біодизель в Україні було вигідно, державі необхідно виділяти субсидії в розмірі 300 грн/т.

Нарощування експорту біопалива та поліпшення торгівельного балансу Україна може забезпечити за рахунок відносно нижчих цін на насіння ріпаку порівняно з країнами Європейського Союзу за рахунок нижчої собівартості виробництва. Основними складовими нижчої собівартості насіння ріпаку в Україні є нижча орендна плата за землю, нижчі витрати на оплату праці, техніку, добрива. Разом з цим вітчизняні підприємства потребують удосконалення технології виробництва ріпаку, що поряд із додатковими витратами забезпечить і зростання урожайності цієї культури. Це ж саме стосується і виробництва біодизеля. За рахунок виробництва відновлюваних джерел енергії Україна може знизити свою імпортозалежність та збільшити експортні можливості для біопалив, що позитивно вплине на торговельний баланс держави.

В третьому розділі «Напрями підвищення ефективності функціонування регіонального ринку ріпакового насіння та продуктів його переробки» висвітлено результати дослідників щодо вдосконалення заходів державного регулювання ринку ріпакового насіння та продуктів його переробки, обгрунтовано оптимальну частку посівів ріпаку в структурі посівних площ, оптимізовано обсяги виробництва насіння ріпаку як сировинної бази для організації виготовлення біодизеля, обгрунтовано пропорції інтеграційного процесу в ланцюгу «виробництво насіння ріпаку - виробництво біодизеля».

Діяльність держави з підтримки виробництва біопалива може здійснюватись шляхом стимулювання внутрішнього споживання біопалива й розвитку внутрішнього ринку та стимулювання його експорту, забезпечуючи сприятливий інвестиційний клімат загалом, і галузь біопалива, зокрема. Важливо також запровадити відповідні міжнародні стандарти якості біопалива, що є необхідним кроком для забезпечення довіри до вітчизняного біопалива і розвитку його експортних можливостей.

Запровадження обов'язкового добавляння біопалива до мінерального палива також стимулюватиме його виробництво і споживання та є необхідним заходом з позиції підтримки розвитку галузі біопалива. Держава може субсидувати виробництво біопалива прямими грошовими трансфертами (дотаціями), інвестиціями у будівництво заводів з виробництва біопалива у вигляді грантів, часткових компенсацій відсоткових ставок за кредитами, податкових пільг, прямим бюджетним субсидуванням, тощо. Варіантом такого субсидування є запровадження спеціального податкового кредиту для переробної галузі, який би ліквідував різницю між цінами на біопаливо та паливо з нафти, величина якого залежатиме від обсягів виробництва біопалива та його собівартості.

Розрахунками встановлено, що потреба аграрного сектору регіону у біодизелі становить в межах 200 тис. т, для виробництва якого необхідно 470 тис. т ріпакового насіння, відвівши для цього до 200 тис. га посівів або 8% посівних площ. Однак основною проблемою при виробництві сировини для біодизеля в регіоні є низька урожайність ріпакового насіння. В регіоні вже майже досягнуті обсяги площ під ріпаком, необхідні для самозабезпечення аграрної галузі у біодизелі. При цьому існують технологічні можливості подальшого їх збільшення без шкоди для вирощування інших культур у сівозміні. За умови зростання урожайності ріпаку з'являться можливості не тільки для самозабезпечення галузі біодизелем, але й використання його іншими галузями регіональної економіки та реалізації на експорт (табл.4). При цьому буде отримано близько 550 тис. т макухи і 45 тис. т сирого

гліцерину. Ріпаковою макухою можна збалансувати близько 4,4 млн. т комбікормів для забезпечення тваринництва кормовою базою, або ж реалізувати частину макухи за межі регіону.

Таблиця 4. Розрахунок можливої сировинної бази для виробництва біодизеля в регіоні (озимий ріпак)

Джерело: власна розробка

Отриманий біодизель в обсязі 336,6 тис. т дасть змогу замінити 317 тис. т мінерального дизельного пального. При потребі аграрного сектору регіону у дизельному паливі в розмірі 200 тис. т близько 100 тис. т біодизеля може бути реалізовано в межах регіону для інших його галузей або на зовнішніх ринках, зокрема і на експорт. Слід зазначити, що середня ціна на ріпаковий шрот становить близько 140 дол. США за тону, що забезпечує рівень рентабельності його виробництва на рівні 50 %.

Виробництво в регіоні устаткування для переробки насіння ріпаку на біодизель налагоджено на ВАТ «Чернівецький емаль-завод «Карпати», що має можливості випускати обладнання потужністю від 10 до 200 літрів пального за годину та Мурилокуриловецькому ремонтному об'єднанні «Агромаш» Вінницької області, що випускає установки потужністю 200 л/год.

Виходячи із обсягу виробництва насіння ріпаку в регіоні у 2008 р. розраховано можливі варіанти будівництва переробних підприємств (табл. 5). Тобто, регіон може забезпечити сировиною крупне промислове виробництво і 4 заводи, або крупне промислове виробництво і 16 малих переробних підприємств чи крупне промислове виробництво і 266 цехів аграрних підприємств. Можливі й інші комбінації будівництва різних переробних підприємств.

Таблиця 5. Можливості будівництва переробних підприємств в регіоні виходячи з наявної сировинної бази

Джерело: власна розробка

Важливим для регіону є покращення екологічної ситуації з позиції розвитку його рекреаційної галузі, що є досить привабливим і перспективним для розвитку санаторного відпочинку, туризму загалом і зеленого туризму зокрема. Це позитивно вплине на підвищення зайнятості населення і зростання доходів домогосподарств регіону.Самозабезпечення сільського господарства регіону біодизелем і можливості його використання іншими галузями регіональної економіки та експорт створить сприятливі умови для підвищення конкурентоспромож-ності аграрної продукції на внутрішніх і міжнародних ринках та дохідності аграрних підприємств, сприятиме збільшенню відрахувань до місцевих бюджетів.

Організація виробництва потребує синтезу галузей промисловості і сільського господарства, що опосередковується виробничими, організаційно-господарськими, економічними і соціальними зв'язками, що забезпечує синергійний ефект. Загалом виробництво ріпакового насіння технологічно пов'язане з чотирма основними агропромисловими специфікаціями, що проявляються в органічному доповненні виробництва насіння ріпаку його промисловою переробкою: 1) вирощування ріпаку - комбікормова промисловість; 2) вирощування ріпаку - олійна промисловість - харчова промисловість; 3) вирощування ріпаку - олійна промисловість - лакофарбова промисловість (виробництво оліфи, певних видів фарб); 4) вирощування ріпаку - олійна промисловість - енергетична промисловість. Найперспективнішою, з нашої точки зору, але тільки започаткованою є четверта специфікація. Інтеграційні процеси в ланцюгу «виробництво ріпакового насіння - виробництво біодизеля» на регіональному рівні можуть здійснюватися за такими основними напрямками: внутрігосподарським; міжгосподарським; міжгалузевим. При цьому діє регіональний інтеграційний принцип, коли кожний учасник-партнер бере участь у розподілі кінцевого результату виробництва - прибутку. Однією з основних переваг тут є те, що кінцева продукція (біодизель) набуває ознак стимулу, а недоліком - створення паралельних ринків кінцевого продукту, внаслідок чого можливий демпінг, створюються труднощі щодо збуту готової продукції. В інтеграційному процесі виробники ріпакового насіння і переробне підприємство обопільно зацікавлені у кінцевому результаті.

Реальна агропромислова інтеграція досягається в агрохолдингах, яких в регіоні виявлено 12. В них здійснюється великомасштабне сільськогосподарське і промислово-переробне виробництво, яке має переваги в отриманні економічної вигоди від ефекту масштабу. Агрохолдингам під силу збудувати потужні заводи з виробництва біодизеля, де можлива глибока переробка насіння та, як наслідок, досягнення вищої економічної ефективності.

ВИСНОВКИ

У роботі здійснено теоретичне узагальнення процесів функціонування ринків насіння ріпаку і продуктів його переробки як складової створення альтернативного джерела енергії й підвищення рівня енергетичної забезпеченості держави шляхом поєднання сільськогосподарської і переробної галузей з врахуванням світових тенденцій на ринку енергетичних ресурсів. Отримані в процесі дослідження результати свідчать про досягнення поставленої мети на основі вирішення поставлених завдань та зроблені певні наукові і практичні висновки:

1. Розвиток сучасної економічної думки характеризується пошуком нових підвалин теоретичного осмислення нерозривного зв'язку економіки і природи та повернення до енергетичних засад суспільного розвитку. Енергетична безпека країни має базуватися на розвитку вітчизняних енергетичних галузей економіки, що визначатимуть напрями соціально-економічного розвитку України у ХХІ столітті, вагомим серед яких є розбудова аграрного сектору як першооснови енергетичного балансу, виробництво продукції якого є безперервним і відновлюваним.

2. Комплексна оцінка складових функціонування ринку насіння ріпаку та продуктів його переробки (ріпакової олії й біодизеля) свідчить про можливість концентрації розвитку галузі з метою самозабезпечення регіону (Хмельницька, Вінницька і Чернівецька області) біодизелем, як альтернативи мінеральному дизельному пальному, що сприятиме підвищенню рівня енергетичної забезпеченості не тільки агропромислового виробництва, а й економіки та реалізації на експорт.

3. Розвиток ринків сільськогосподарської продукції як основи формування сировинної бази для виробництва біопалив, зокрема біодизеля і біоетанолу, мають свої особливості функціонування, наближені до чистої конкуренції, передбачають велику кількість товаровиробників, що унеможливлює їх вплив на рівень ринкової ціни. Завдяки енергетичності сільськогосподарська продукція з категорії «продовольство» та «корми» може переходити в категорію «технічна сировина» для виробництва

біопалив, що є одним із шляхів забезпечення стабільності доходів сільськогосподарських виробників.

4. Підвищений інтерес сільськогосподарських виробників до вирощування ріпаку, олійної культури, що є основною у 28 країнах світу, зумовлений тим, що олія, яка міститься у ріпаковому насінні, за харчовими та лікувальними ознаками має переваги над іншими оліями рослинного походження. Виробництво її потребує в 10-20 разів менше затрат, ніж при виробництві тваринних жирів. Крім того, ріпаковий шрот, використовують як високопротеїнову добавку для кормів всіх видів тварин і птиці. Ці та інші особливості ріпаку зумовлюють його високу кон'юктурність на внутрішньому і зовнішньому ринках.

5. Переробку насіння ріпаку й виробництво ріпакової олії в Україні здійснюють 8 великих олієжирових та олієекстракційних комбінати, в числі яких часка Вінницькиого і Чернівецького становить понад 62% її загального виробництва в Україні.

6. Частка посівів ріпаку в структурі посівних площ в регіоні становила 8,9%, а в Україні - 5,1%, у спеціалізованих сівозмінах може становити до 25%. Досвід країн Європейського Союзу засвідчує можливість доведення частки ріпаку у сівозміні до 33 і навіть 50%. Однак за таких умов потрібно запроваджувати інтенсивну систему землеробства. Підвищення урожайності ріпаку дозволить збільшити обсяги валового виробництва насіння у 2-4 рази.

Оптимальна частка ріпаку в структурі посівів Вінницької області становить 10-15%, за якої забезпечується найвища його урожайність - середня 26,0 ц/га, найбільший прибуток у розрахунку на 1 га - 1943,5 грн., рівень рентабельності - 66,7% та найнижча собівартість 1 ц ріпаку - 113,13 грн.

Площі озимого ріпаку по кожній області регіону при різній насиченості ним сівозмін становлять: по Вінницькій області при 5% частці - 82,4 тис. га, 10% - 164,8; 15% - 247,2; 20% - 329,6; 25% - 412,0; 30% - 494,5; Хмельницькій - 5% - 59,1; 10% - 118,2; 15% - 177,3; 20% - 236,4; 25% - 295,5; 30% - 354,6; Чернівецькій - 5% - 16,3; 10% - 32,6; 15% - 48,8; 20% - 65,2%; 25% - 81,4; 30% - 97,7 тис. га відповідно. Перспективні площі посіву озимого ріпаку для задоволення потреб регіону біопаливом становлять 362,3 тис. га, можлива сировинна база - 1010,5 тис. т, можливе виробництво біодизеля - 336,6 тис. т. Площі ріллі, необхідні для задоволення потреб регіону у продуктах харчування та вирощування енергетичних культур становлять: по Вінницькій області для продовольчого забезпечення - 707,0 тис. га, для виробництва енергетичних культур - 941,0 тис. га; Хмельницькій - 574,0 та 608,0 відповідно. У Чернівецькій області 62 тис. га не вистачає для задоволення продовольчого забезпечення, тому питання вирощування енергетичних культур залишається дискусійним.

7. Урожайність ріпаку зростає з підвищенням частки кормових культур і цукрових буряків, які є хорошим попередником для ріпаку створюючи сприятливі умови для відновлення і підвищення родючості ґрунту та зниженням його частки в структурі посівних площ.

8. Вирощування ріпаку потребує додаткової кількості органічних та мінеральних добрив, нестача яких порушує баланс поживних речовин грунту, що призводить до його виснаження. Від'ємний баланс елементів живлення в господарствах Хмельницької області у розрахунку на 1 га посіву ріпаку становив у 2008 р. - 221,0 кг, у 2009 р. - 195,0 кг. Аналогічна ситуація спостерігається і в інших областях регіону.

9. Виробництво устаткування для переробки насіння ріпаку на біодизель налагоджено на ВАТ «Чернівецький емаль-завод «Карпати», що має можливості його випуску потужністю від 10 до 200 літрів пального за годину та Мурованокуриловецькому ремонтному об'єднанні «Агромаш» Вінницької області потужністю 200 л/год. Можливості регіону з будівництва підприємств по переробці насіння ріпаку на біодизель з річною потужністю: 300, 5000, 20000 та 100000 тонн обгрунтовано на основі наявної сировинної бази 2008 р.

10. Наукові дослідження, вітчизняна та зарубіжна практика свідчать про економічну, соціальну і екологічну доцільність організації виробництва рідкого біопалива із сільськогосподарської сировини, яка є важливою складовою розвитку сільської місцевості та створення нових робочих місць, що позитивно впливає на підвищення зайнятості населення і зростання доходів домогосподарств регіону. Існуючий світовий бум виробництва і використання рідкого біопалива значною мірою обумовлений політикою розвинутих країн світу, основаною на впевненості, що біопаливо внесе позитивний внесок у пом'якшення наслідків зміни клімату (глобального потепління), сприятиме досягненню енергетичної самодостатності і розвитку сільського господарства та сільських територій.

Для розвитку біодизельної промисловості держава має задіяти систему заходів, зокрема: стимулювати внутрішнє споживання біопалива запровадженням обов'язкових норм його використання при змішуванні з органічним дизелем та стимулювати його експорт шляхом розвитку ринку й створення сприятливого інвестиційного клімату, підтримувати наукові дослідження та технічний розвиток галузі біопалива, надати податкові преференції виробникам біодизеля; здійснювати прямі бюджетні дотації на рівні 350-450 грн. на тонну насіння ріпаку, що йде на виробництво біодизеля; запровадити квоту на експорт ріпакового насіння або ввести експортне мито.

11. Розвиток ріпаківництва та переробку насіння ріпаку й виробництво біодизелю доцільно здійснювати на базі інтеграції сільськогосподарської й переробної галузей, що забезпечує синергійний ефект в процесі опосередкування виробничих, огранізаційно-господарських, економічних та соціальних зв'язків. Виробництво ріпакового насіння доповнюється його промисловою переробкою і поєднанням з наступними галузями: ріпаківництво - комбікормова промисловість; 2) ріпаківництво - олійна промисловість - харчова промисловість; 3) ріпаківництво - олійна промисловість - лакофарбова промисловість (виробництво оліфи, певних видів фарб); 4) ріпаківництво - олійна промисловість - енергетична промисловість з яких остання специфікація є новою і перспективною.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Яворова Г.В. Перспективи вирощування ріпаку як важливої умови забезпечення сільськогосподарського виробництва моторним пальним рослинного походження (біодизеля) / Збірник наукових праць № 14, За редакцією доктора с.-г. наук, професора, академіка АН ВШ України, ректора університету М.І.Бахмата. - Кам'янець-Подільський, 2006. - С. 415-419.

2. Яворова Г.В. Аналіз виробництва ріпаку в Хмельницькій області / Збірник наукових праць № 15, За редакцією доктора с.-г. наук, професора, академіка АН ВШ України, ректора університету М.І.Бахмата. - Кам'янець- Подільський, 2007. - С. 406-411.

3. Яворова Г.В. Ринок ріпаку: світові тенденції та можливості України / Економіка та підприємництво: зб. наук. пр. молодих учених та аспірантів, вип. 22. - К.; КНЕУ, 2009. - С. 247-256.

4. Яворова Г.В. Вирощування ріпаку та виробництво біодизелю на Поліссі і Західному Лісостепу: Потенціал регіону / Економіка та підприємництво: зб. наук. пр. молодих учених та аспірантів, вип. 22 - К.: КНЕУ, 2009. - С. 185-190.

5. Яворова Г.В. Ринок ріпакового насіння та олії: тенденції і перспективи //Економіка АПК, № 2, 2009 р. - С. 121-125.

6. Яворова Г.В. Аналіз ефективності виробництва біодизеля з ріпаку / Формування ринкової економіки: зб. наук. праць: спец. вип. Аграрна економічна освіта в розбудові конкурентоспроможного сільського господарства України. - К.: КНЕУ, 2009. - С. 606-613.

7. Яворова Г.В. Виробництво насіння ріпаку і продуктів його переробки //Економіка АПК, № 12, 2009 р. - С. 53-57.

Размещено на Allbest.ru