Реструктуризація у забезпеченні інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький національний аграрний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК)

Реструктуризація у забезпеченні інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств

Загвойський Ярослав Данилович

Вінниця - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік УААН Кропивко Михайло Федорович, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, завідувач відділу проблем галузевого і територіального управління

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Стецюк Петро Антонович, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, заступник завідувача відділу фінансових відносин

кандидат економічних наук, доцент Давлетханова Олена Хаматівна, Уманський національний університет садівництва, доцент кафедри інформаційних систем і технологій

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук Г.О. Пчелянська

Анотація

Загвойський Я.Д. Реструктуризація у забезпеченні інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). - Вінницький національний аграрний університет, Вінниця, 2010.

Дисертація присвячена обґрунтуванню теоретичних і методичних положень та розробці практичних рекомендацій з реструктуризації сільськогосподарських підприємств.

У роботі розкрито зміст поняття “реструктуризація сільськогосподарського підприємства” й узагальнено теоретико-методологічні засади її здійснення. Визначено основні реструктуризаційні заходи з підвищення ефективності виробництва та управління сільськогосподарським підприємством, його фінансового оздоровлення.

Проаналізовано фінансово-економічні умови діяльності сільськогосподарських підприємств, оцінено їх сучасний фінансовий стан, виявлено недоліки, які знижують ефективність реструктуризаційних процесів у досліджуваних сільськогосподарських підприємствах.

Обґрунтовано науково-методичні засади розробки програм реструктуризації сільськогосподарських підприємств із використанням бенчмаркінгу - методу стратегічного аналізу і планування, застосування якого дозволяє запровадити елементи стратегічного управління в практику діяльності сільгосппідприємств у ринкових умовах господарювання.

Ключові слова: реструктуризація, сільськогосподарське підприємство, бенчмаркінг, планування, інноваційний розвиток.

Аннотация

Загвойський Я.Д. Реструктуризация в обеспечении инновационного развития сельскохозяйственных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (экономика сельского хозяйства и АПК). - Винницкий национальный аграрный университет, Винница, 2010.

Диссертация посвящена обоснованию теоретических и методических положений, а также разработке практических рекомендаций относительно реструктуризации сельскохозяйственных предприятий.

В работе раскрыто содержание понятия “реструктуризация сельскохозяйственного предприятия” и обобщены теоретико-методологические основы ее осуществления. Определены основные реструктуризационные мероприятия по повышению эффективности производства и управления сельскохозяйственным предприятием, финансового оздоровления.

Проанализированы финансово-экономические условия деятельности сельскохозяйственных предприятий, оценено их современное финансовое состояние, выявлены недостатки, снижающие эффективность реструктуризационных процессов в исследуемых сельскохозяйственных предприятиях.

Обоснованны научно-методические положения разработки программ реструктуризации сельскохозяйственных предприятий с использованием бенчмаркинга - метода стратегического анализа и планирования, применение которого позволяет ввести элементы стратегического управления в практику деятельности сельхозпредприятий в рыночных условиях ведения хозяйства. Это метод стратегического анализа и планирования не от фактически достигнутого, а соответственно достижениям конкурентов, то есть ориентиром в разработке стратегических планов развития являются не собственные достижения, а наилучшая практика конкурентов. В связи с тем, что сельскохозяйственное производство не является монополистом, спрос на сельскохозяйственную продукцию превышает предложение, но при этом производительность сельскохозяйственного производства недостаточно высока, поэтому конкурентами конкретного сельскохозяйственного предприятия могут быть соседние предприятия района или предприятия родственной специализации. Поэтому базой для сравнения при бенчмаркинговом анализе операционной деятельности предприятия могут выступать средние и лучшие показатели по сельхозпредприятиям района, а при анализе финансового состояния, а также величины производственных затрат - нормативные данные научно-исследовательских учреждений.

Для сравнения в качестве индикаторов бенчмаркингового тестирования согласно с подходом к предприятию как открытой системе целесообразно использовать комплексные оценочные показатели по следующим профилям бенчмаркингового анализа:

эффективность использования ресурсов: производительность сельхозугодий (чистый доход/площадь сельхозугодий), производительность труда (чистый доход/среднегодовое количество работающих), эффективность использования активов (чистый доход/сумму активов);

отраслевая эффективность: производительность отрасли (ц/га, кг/гол и др.), глубина переработки продукции отрасли (без переработки; с первичной переработкой; с переработкой для сохранения; с промышленной переработкой; с фасованием и упаковкой), себестоимость произведенной продукции (грн./ц или др.), средняя цена реализации (грн./ц), товарность продукции (%), рентабельность отрасли (%);

финансовая эффективность: коэффициент текущей ликвидности, коэффициент автономии, коэффициент оборачиваемости денежных средств;

эффективности управления: уровни планирования, организации, мотивации, регулирования и контроля.

В качестве шкалы оценок для бенчмаркингового тестирования предложено использовать шкалу, построенную на законе нормального распределения, согласно которой предприятия района или в группе с родственной специализацией могут оцениваться как отстающие по какому-либо индикатору анализа (до 17% от совокупности), меньше средней (22%), средние (22%), выше среднего (22%), передовые (17%). Построенные на основе оценок индикаторов анализа профили бенчмаркинга позволяют определить место хозяйства по сравнению со средними оценками по району, а также с наилучшей практикой или научно обоснованными нормативами, что делает результаты тестирования наглядными и понятными.

По каждому профилю тестирования выделены и систематизированы перечни возможных реструктуризационных мероприятий по его улучшению, из набора которых по результатам последующего экономического анализа (с использованием традиционных, проверенных практикой научнообоснованных методик экономического анализа предприятий АПК) и разрабатываются реструктуризационные мероприятия. Каждое из наработанных мероприятий в дальнейшем необходимо рассматриваться как инновационно-инвестиционный проект программы реструктуризации и оценивать с точки зрения технологической и финансовой целесообразности его осуществления.

Ключевые слова: реструктуризация, сельскохозяйственное предприятие, бенчмаркинг, планирование, инновационное развитие.

Annotation

Zagvoyskiy Y.D. Restructuring in providing of innovative development of agricultural enterprises. - Manuscript.

Dissertation on gaining scientific degree of candidate of economic sciences on specialty 08.00.04 - economy and management of enterprises (economy of agriculture and AFC) - Vinnitsa National Agrarian University, Vinnitsa, 2010.

Dissertation is devoted to proving theoretical and methodical positions and development of practical recommendations of restructuring of agricultural enterprises.

In work the given explanation of expression (term) “restructuring of agricultural enterprise”, and the theoretical-methodological bases of its realization. Basic restructuring measures are defined of the rise of efficiency of production, financial improving and rise of efficiency in management of an agricultural enterprise.

The financial-economic terms of activity agricultural enterprises are analyses, estimated their modern financial situation, detected disadvantages, which decrease efficiency of restructuring processes in the explored agricultural enterprises are exposed.

Proved scientific-methodical bases of development program of restructuring of agricultural enterprises with using benchmarking - method of strategic analysis and planning, application of which allows to implement an elements of strategy management into practice of activity of agricultural enterprises in the market conditions.

Keywords: restructuring, agricultural enterprise, benchmarking, planning, innovative development.

1. Загальна характеристика роботи

реструктуризація інноваційний сільськогосподарський

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку ринкових відносин характеризується глобалізацією економічних процесів, високим ступенем невизначеності державної економічної політики, кон'юнктури ринку та підвищеними ризиками господарювання. Сільськогосподарські підприємства змушені пристосовуватися до змін зовнішнього середовища. При такій напруженій ситуації більшість керівників і працівників сфери аграрного менеджменту не використовують теоретичні й методологічні надбання та практичний досвід стратегічного управління, важливим напрямом якого все більшою мірою визнається метод бенчмаркінгу, що значною мірою сприяє забезпеченню прогресивного розвитку підприємств.

Проблеми обґрунтування науково-методичних засад запровадження принципів і систем стратегічного менеджменту в управлінні підприємницькою діяльністю ґрунтовно висвітлюються в наукових працях зарубіжних дослідників (Drucker P.F., Harrison J.S., Thompson A.A. та ін.), які започаткували розробку цих підходів у другій половині ХХ ст. Починаючи з 70-х років минулого століття, принципи стратегічного управління з елементами бенчмаркінгу поступово запроваджуються у розвинених країнах ринкової економіки, а на початку 90-х домінують у більшості корпорацій, розміщених по всьому світу. У вітчизняній науці питання впровадження стратегічного управління в практику менеджменту організацій і підприємництва почали досліджуватися на початку ХХІ ст. завдяки зусиллям вітчизняних вчених-економістів А.М. Ступницького, Й.С. Завадського, Ю.М. Ратушного, П.Т. Саблука, М.Й. Маліка, М.Ф. Кропивка та ін., а доповнюватися методом бенчмаркінгу - дякуючи П.Л. Гордієнку, Л.Г. Дідковській, Н.В. Яшкіній.

Проте ці напрацювання поки що мають переважно науково-методологічний характер. Водночас, вітчизняна практика потребує науково-методичних розробок стосовно запровадження такого дієвого компонента стратегічного управління, як бенчмаркінг, з урахуванням особливостей сільськогосподарського виробництва. Особливо це стосується управління сільськогосподарськими підприємствами, керівники яких, в більшості випадків, не мають можливостей суттєвого впливу на ринкову ситуацію і тому обирають оборонні стратегії виживання своїх підприємств у зовнішньому оточенні. З огляду на це виробнича практика все більшою мірою потребує доступних для керівників науково-методичних підходів до впровадження цього методу стратегічного управління, побудови механізму реструктуризації та інноваційного забезпечення економічного розвитку суб'єктів господарювання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у відповідності з тематичним планом науково-дослідних робіт відділу проблем галузевого і територіального управління Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” за темою “Науково-методологічне забезпечення удосконалення системи управління соціально-спрямованим агропромисловим виробництвом” (номер державної реєстрації 0106U006640). Внесок автора полягає в обґрунтуванні та розробці пропозицій щодо використання механізмів реструктуризації як невід'ємного складника стратегічного управління інноваційним розвитком сільськогосподарських підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теоретико-методичних засад стратегічного управління сільськогосподарськими підприємствами та розробка пропозицій відносно використання механізму реструктуризації для забезпечення їх інноваційного розвитку.

Для досягнення поставленої мети автором вирішувалися такі завдання:

визначити роль процесів реструктуризації у забезпеченні конкурентоздатності підприємств галузі аграрної економіки;

узагальнити і поглибити теоретичні положення щодо видів та способів реструктуризації відповідно до специфіки управління сільськогосподарськими підприємствами;

здійснити огляд методично-практичного досвіду реструктуризаційних процесів у сучасних умовах;

проаналізувати стан розвитку сільськогосподарських підприємств та вплив на нього процесів реструктуризації на сучасному етапі;

розробити науково-методичні підходи до організації проведення реструктуризаційних заходів стосовно раціональних змін у сільськогосподарських підприємствах, що включають аналіз нинішнього стану, розробку програм реструктуризації та управління процесами їх реалізації.

Об'єктом дослідження визначено процеси реструктуризації сільськогосподарських підприємств.

Предметом дослідження є науково-теоретичні, методичні засади та практичні аспекти стратегічного управління інноваційним розвитком сільськогосподарських підприємств та використання з цією метою механізмів реструктуризації.

Методи дослідження. У процесі проведення дослідження застосовувалися наукові методи, які ґрунтуються на об'єктивних законах економіки та діалектичному методі пізнання, а саме: абстрактно-логічний та історичний - для забезпечення теоретико-методологічних узагальнень і формулювання висновків; економіко-статистичні та соціологічні - для проведення аналізу сучасного стану розвитку сільськогосподарських підприємств і процесів реструктуризації; аналітичного прогнозування з використанням рядів динаміки - для прогнозування показників прогресивного розвитку та впливу на нього реструктуризаційних заходів; графічний - для відображення взаємозв'язків досліджуваних систем, явищ і процесів, бенчмаркінгового тестування - для стратегічного аналізу господарської діяльності; експрес-аналізу та інвестиційного проектування - для бізнес-планування реструктуризаційних заходів та їх фінансової ефективності.

Інформаційною базою дослідження слугували законодавчі та нормативно-правові акти України, публікації вітчизняних і зарубіжних вчених, дані Державного комітету статистики України, матеріали статистичної звітності Головного управління статистики у Львівській області, облікові дані сільськогосподарських підприємств Самбірського району Львівської області, матеріали анкетування й опитування керівників і спеціалістів сільськогосподарських підприємств і органів державного управління розвитком агропромислового виробництва області та району.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

обґрунтовано положення стосовно розробки програм реструктуризації сільськогосподарських підприємств із використанням бенчмаркінгу як методу стратегічного аналізу і планування, застосування якого дає змогу запровадити елементи стратегічного управління діяльністю сільськогосподарських підприємств у ринкових умовах господарювання;

удосконалено:

підходи до бенчмаркінгового визначення рівня конкурентоспроможності сільськогосподарського підприємства на основі тестування за профілями ефективності використання ресурсів, ефективності виробництва, фінансового стану, а також рівня управління, що дає можливість за допомогою обмеженої кількості індикаторів шляхом порівняння прогнозних показників розвитку підприємства з обраними еталонними значеннями (найкраща практика конкурентів, науково-обґрунтовані нормативи тощо) встановити проблеми розвитку підприємства та можливості проведення реструктуризаційних заходів;

порядок організації управлінського процесу реструктуризації сільськогосподарського підприємства, що передбачає залучення до розробки і реалізації заходів програми широкого кола працівників сільськогосподарського підприємства шляхом організації творчих груп, а також органічне включення реструктуризаційних заходів у поточні виробничо-фінансові плани підприємства для забезпечення їх безумовного виконання;

набули подальшого розвитку:

поняття “реструктуризація сільськогосподарського підприємства” як комплексне перетворення діяльності, суть якого полягає у здійсненні організаційно-економічних, технічних і правових заходів, спрямованих на зміну структури виробництва сільськогосподарської продукції, активів і пасивів балансу, а також системи управління відповідно до вимог зовнішнього середовища та прийнятної стратегії розвитку підприємства з метою підвищення його стійкості, конкурентоспроможності та прибутковості;

класифікація видів та способів реструктуризації залежно від мети: санаційна або відновна, адаптаційна і випереджуюча; від об'єкта змін (операційна, у тому числі використання земельних, трудових та інших ресурсів; ефективності виробництва (натуральної продуктивності та економічної ефективності); фінансова реструктуризація (активів, пасивів); реструктуризація власності та системи управління, а також тривалості процесу (оперативна, стратегічна).

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність результатів дослідження полягає в обґрунтуванні та розробці заходів реструктуризації аграрних підприємств. Основні положення дисертаційної роботи доведені до рівня методичних та практичних рекомендацій, які можуть бути використані підприємствами аграрного сектору економіки.

Наукові розробки автора використовуються в діяльності Міністерства аграрної політики України (довідка від 22.02.2010 р.), Національної асоціації дорадчих служб України (довідка № 0126-02 від 16.02.2010 р.), Управлінні агропромислового розвитку Самбірського району Львівської області (довідка № 29 від 01.02.2010 р.).

Отримані результати дослідження набули практичного застосування у роботі ТОВ “Бісковицьке” (довідка № 1 від 02.02.2010 р.) та ТОВ “Чукв'янське” (довідка № 1 від 04.02.2010 р.) Самбірського району Львівської області.

Особистий внесок здобувача. Основні положення, наукові результати і висновки, викладені в дисертаційній роботі, отримані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистого наукового надбання здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень за темою дисертації доповідалися й обговорювалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Стратегія розвитку підприємництва: теорія, організація, практика” (Тернопіль-Чортків, березень 2009 р.); VI Міжнародній науково-теоретичній конференції “Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (Черкаси, квітень 2009 р.); 2-й Міжнародно-практичні конференції “Соціально-економічний розвиток України в ХХІ столітті” (Кам'янець-Подільський, квітень 2009 р.).

Публікації. Основні положення й результати дисертаційної роботи опубліковано у 7 наукових працях загальним обсягом 1,6 друк. арк., із них 4 - у наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, додатків. Повний обсяг дисертаційної роботи викладено на 193 сторінках комп'ютерного тексту, містить 22 таблиці на 14 сторінках, 37 рисунків на 19 сторінках, 5 додатків на 16 сторінках, список використаних джерел, що налічує 170 найменувань.

2. Основний зміст дисертації

У першому розділі - “Теоретичні засади здійснення реструктуризаційних процесів” - визначено роль процесів реструктуризації у підвищенні конкурентоздатності підприємств, економічні передумови, види та форми реструктуризації, здійснено історико-економічний огляд реструктуризаційних процесів у сільському господарстві та їх вплив на економічний розвиток підприємств.

У сучасному розумінні поняття “розвиток” трактується як постійне пристосування до змін, що відбуваються у навколишньому середовищі: суспільстві, матеріальному виробництві та інших сферах діяльності. Встановлено існування екстенсивного, інтенсивного та інноваційного шляхів розвитку підприємств.

Реструктуризація є одним із дієвих механізмів забезпечення інноваційного розвитку суб'єктів господарювання з метою ліквідації або зменшення негативного впливу комплексу зовнішніх (що відображають економічну ситуацію на ресурсних і продуктових ринках, в регіоні, країні та закордоном) і внутрішніх (які безпосередньо залежать від форм, методів та організації роботи на підприємстві) факторів на фінансово-господарський стан підприємств через запровадження інновацій організаційно-економічного та техніко-технологічного характеру.

Метою реструктуризації сільськогосподарських підприємств в сучасних умовах є перетворення їх в ефективні організаційно-правові структури ринку, адаптація до умов зовнішнього середовища, досягнення високого рівня конкурентоспроможності продукції і конкурентоздатності підприємства відповідно до цілей інноваційного забезпечення розвитку. При проведенні реструктуризації в комплексі поєднуються заходи реформування і реорганізації підприємства.

Стосовно умов діяльності суб'єктів господарювання аграрної сфери економіки поняття “реструктуризація сільськогосподарського підприємства” можна визначити як комплексне перетворення діяльності економічних суб'єктів, суть якого базується на здійсненні організаційно-економічних, технічних та/або правових заходів, що передбачають зміну відносин власності, структури виробництва сільськогосподарської продукції, активів і пасивів балансу, а також системи управління відповідно до вимог зовнішнього середовища і напрацьованої стратегії розвитку підприємства з метою підвищення його стійкості, конкурентоспроможності, прибутковості.

Основою реструктуризаційних змін у сільськогосподарських підприємствах має бути їх орієнтація на вимоги ринку, зміна підходу до діяльності, що передбачає виробляти те, що потрібно ринку; те, що знаходить платоспроможний попит; те, що можна реалізувати. Доведено, що реструктуризаційні зміни слід проводити не спонтанно, а перманентно для досягнення середньо- і довгострокових цілей на основі обґрунтованої стратегії (програми) розвитку організаційно-правової структури.

Залежно від мети, яку ставить керівництво підприємства, реструктуризація може бути санаційна (відновна), адаптаційна або випереджуюча.

Санаційна (відновна) реструктуризація необхідна, коли підприємство знаходиться в передкризовому або кризовому стані й хоче вийти з нього. Якщо негативні тенденції не набули масштабів кризи, то доцільно проводити адаптаційну реструктуризацію, що забезпечить подолання негативних тенденцій, таких як зниження загальної ефективності, ефективності управління тощо. Випереджаючу реструктуризацію проводять на підприємствах, які працюють успішно, але прагнуть підсилити конкурентні переваги.

Залежно від об'єкта змін можна виділити такі види реструктуризації: операційну, фінансову і реструктуризацію власності. Сутність операційної реструктуризації полягає у запровадженні суттєвих змін в основній господарській діяльності підприємства з метою підвищення його прибутковості. Фінансова реструктуризація передбачає управління пасивами підприємства, зокрема його заборгованістю, і тісно пов'язана з операційною реструктуризацією. Реструктуризація власності (корпоративна реструктуризація) стосується зміни відносин власності та відповідно розподілу владних повноважень на підприємстві, Вона проводиться шляхом реорганізації, ліквідації з ініціативи господарства, ліквідації через процедуру банкрутства, через санацію та через залучення інвестора (рис 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Види та способи реструктуризації

Залежно від тривалості виділяють оперативну і стратегічну реструктуризацію. Оперативна реструктуризація передбачає забезпечення “виживання” підприємства на визначений термін, з орієнтацією на досягнення короткострокових цілей з наступним характером запроваджуваних змін: отримання “швидких грошей”; пасивність по відношенню до нових ринків; очікування “кращих часів”; орієнтація на старі вироби на традиційних ринках.

Стратегічна реструктуризація проводиться з орієнтацією на досягнення довгострокових цілей: освоєння нових ринків; залучення нових споживачів; технологічний розвиток; структурний розвиток. Більшість підприємств свідомо або несвідомо здійснюють оперативну реструктуризацію, щоб виживати, в той час як доцільніше проводити стратегічну реструктуризацію, щоб розвиватися.

Універсальної моделі реструктуризації не існує. Для кожного конкретного підприємства вона залежить від його розміру, структури, технології, ресурсів, кваліфікації працівників, рівня менеджменту, загроз і можливостей, позиції на ринку і конкуренції та інших чинників. Кожний проект (програма) реструктуризації вимагає індивідуального підходу. З урахуванням мети реструктуризації, її масштабів і глибини, джерел фінансування, можливих соціальних наслідків та їх згладжування. Послідовність дій з проведення реструктуризації можна розглядати як визначений типовий процес, що передбачає здійснення таких етапів: розуміння необхідності змін; формування команди; діагностика стану підприємства, виявлення існуючих проблем; визначення цілей реструктуризації; розробка програми реструктуризації; впровадження програми; моніторинг ходу виконання програми; корегуючи дії; аналіз виконання програми; початок нового витка процесу реструктуризації.

У другому розділі - “Оцінка реструктуризаційних процесів, що відбуваються у сільському господарстві України” - на основі всебічного аналізу діяльності сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм господарювання за 1996-2008 роки в цілому по країні та Львівській області й більш детально - у сільськогосподарських підприємствах Самбірського району, виявлено, що через недосконалість механізму міжгалузевих економічних відносин в економіці країни (що проявляється у диспаритеті цін на матеріально-технічні ресурси та продукцію сільськогосподарського виробництва і призводить до вимивання коштів із сільськогосподарських підприємств) у товарному сільськогосподарському виробництві спостерігається звужений тип відтворення. Особливо рельєфно це проявилося в сільському господарстві Львівської області, де через низьку ефективність і непривабливість товарного сільськогосподарського виробництва, а відтак надто низький рівень оплати праці зайнятих у сільському господарстві, більшість жителів села вийшла із своїми земельними паями зі складу сільськогосподарських підприємств.

Всупереч поширеній в суспільстві думці про схильність сільських мешканців західних областей України до фермерського господарювання, більшість з них не заснували таких господарств, а намагаються самостійно вести малотоварне сільськогосподарське виробництво у вигляді особистих селянських господарств. Так, якщо у 2000 р. 56,8 % сільськогосподарських угідь знаходились у користуванні господарств населення, 3,8 % - фермерських господарств і 39,4 % - у користуванні сільськогосподарських підприємств, то у 2008 р. частка землекористування господарств населення становила 77,9 %, фермерських - 6,0 %, сільськогосподарських підприємств - 17,1 % сільськогосподарських угідь області.

Суттєво змінилася і структура сільськогосподарського виробництва. Переважна більшість основних галузей сільськогосподарського виробництва області, крім зерновиробництва та ріпаківництва, протягом тривалого часу є нерентабельними, а повна ліквідація овочівництва і скотарства не відбулася лише через необхідність забезпечення внутрішнього споживання та як джерела отримання хоча б якихось доходів сільськими жителями. Разом з тим через низьку дохідність самостійного господарювання більшість сільських мешканців змушені шукати роботу в інших регіонах і сферах економіки країни та за кордоном. Як наслідок загальна кількість товарних господарств у досліджуваній області протягом 2001-2007 рр. зменшилася від 583 до 159 одиниць. При цьому як сільськогосподарські виробничі кооперативи, так і установи та заклади, що мали підсобні господарства, вже не займаються сільськогосподарською діяльністю. Кількість господарських товариств зменшилася від 200 до 96, з яких 65 були збитковими, а приватних підприємств - від 220 до 66 одиниць, відповідно 37 збиткових. Процес зменшення кількості товарних господарств у Львівській області триває. У сукупності це стало наслідком не виваженої державної політики в налагодженні взаємовигідних економічних відносин між сільськогосподарським виробництвом та іншими сферами економіки.

Доведено, що, в менеджменті сільськогосподарських підприємств криється багато невикористаних можливостей для підвищення рівня прибутковості сільськогосподарської діяльності, про що свідчить той факт, що 40 % підприємств Львівської області і в цих умовах отримують хоча і незначні, але прибутки за рахунок активного пристосування до змін в макроекономічному середовищі.

Це підтверджують і результати проведених в процесі дослідження анкетування та опитування стосовно змісту та результативності реструктуризаційних заходів, здійснюваних управлінським персоналом сільськогосподарських підприємств Самбірського району. Як показує аналіз проведених у 2001-2008 рр. реструктуризаційних змін за їх сутністю, строками та одержаним ефектом, ті господарства району, що активно і своєчасно за результатами економічного аналізу здійснювали реструктуризацію, змогли в несприятливих економічних умовах вижити і навіть вийти на сукупну за аналізований період додатну рентабельність. Разом з тим, реструктуризаційні заходи в більшості господарств досліджуваного району проводилися несистемно, мали в основному адаптаційний характер і спрямовувалися на зменшення масштабів виробництва за рахунок відмови від виробництва нерентабельної продукції, зменшення площі землі в обробітку та чисельності працюючих. Лише у трьох сільськогосподарських підприємствах району з 9 функціонуючих у 2007 р. (ПАФ “Промінь”, ТОВ “Чукв'янське” та ПАФ “Озиминське”) в окремі періоди проводилася деякою мірою масштабна фінансова реструктуризація (з реструктуризацією заборгованості та активів), в одному господарстві району (ТОВ “Підгайчики”) - за короткостроковим бізнес-планом, розробленим за допомоги проекту міжнародної технічної допомоги “Ронко”, і лише ТОВ “Чукв'янське” здійснювало реструктуризаційні заходи на основі розробленої довгострокової стратегії інноваційного розвитку, а також активної участі в програмах державної підтримки сільського господарства. Як результат, рентабельність ТОВ “Чукв'янське” в середньому за 2001-2008 рр. становила -0,3 %, ТОВ “Підгайчики” -3,4 %, а ТОВ “Бісковицьке” -8,0 %. Інші сільськогосподарські підприємства району працювали значно гірше, а ТОВ “Купновичі” припинило функціонування. Вплив реструктуризаційних заходів на економічні показники діяльності сільськогосподарських підприємств, відзначаються ступенем активності в організаційно-економічних і технологічних перетвореннях, приведений на (рис 2).

Роки	ТОВ “Чукв'янське”	ТОВ “Бісковицьке”	ТОВ “Купновицьке”
	Зміст реструктуризаційних заходів
2001	Передача дитячого садка на баланс сільської ради.	Передача дитячого садка на баланс сільської ради.	Поступове скорочення чисельності працюючих з 33 (у 2001 р) до 5 (у 2007 р.) осіб
2002	Скорочення чисельності працюючих з 123 до 86 осіб.	Здача в оренду приміщення тракторної бригади. Відмова від вирощування худоби. Скорочення чисельності працюючих з 77 до 33
2003	Розробка стратегії розвитку та програм реструктуризації. Закупівля елітних сортів зерна. Передача 919 га землі в оренду.	Продаж комбайну, автомобіля. Передача адмінбудинку на баланс сільської ради
2004	Налагодження випічки хліба у власній міні-пекарні. Закупівля племінних телиць Отримання дотацій на посів	Збільшення площі оброблювальної землі з 468 до1323 га за рахунок земельних паїв та кількості працюючих із 87 до 136 осіб для співпраці із цукров. заводом
2005	Отримання дотацій на посіви
2006	Продаж складських приміщ. Отриман. дотацій на посіви	Поділ підприємства з виділенням ПП “Бобак”	Отримання дотацій за посіви
2007	Отримання дотацій на ВРХ	Отриман. дотацій на посіви	Не функціонує
Продуктивність праці Річна оплата праці
Дохід (грн/га) Рівень рентабельності

Рис. 2. Вплив реструктуризаційних змін на економічні показники діяльності сільськогосподарських підприємств Самбірського району

До недоліків, які знижують ефективність реструктуризаційних процесів у досліджуваних господарствах, слід віднести:

не комплексний характер реструктуризаційних змін, який проявився в тому, що більшість господарств проводили тільки заходи з операційної реструктуризації, в той час як грамотно проведена фінансова і корпоративна реструктуризація в комплексі з операційною дає змогу досягти якісних зрушень в діяльності підприємств;

недостатньою мірою ведеться робота з економічного та стратегічного аналізу діяльності підприємств, що не дає можливості своєчасно виявляти зміни ринкових і внутрішньогосподарських ситуацій і за результатами аналізу приймати необхідні управлінські рішення. Запізніла реакція на зміну умов господарювання знижує економічну ефективність здійснюваних реструктуризаційних заходів;

процеси реструктуризації мають бути випереджального характеру і здійснюватися на постійній основі. Це можливо робити на основі реалізації науково обґрунтованих стратегій інноваційного розвитку й узгоджених з ними програм реструктуризації суб'єктів господарювання хоча б на середньострокову перспективу;

враховуючи складність для менеджерського персоналу робіт з розробки стратегій розвитку та програм реструктуризації сільгосппідприємств, доцільно напрацювати необхідні організаційно-методичні матеріали, а також надавати інформаційно-консультаційну допомогу підприємствам з цих питань управліннями агропромислового розвитку та дорадчими службами.

У третьому розділі - “Напрями реструктуризації та розвитку сільськогосподарських підприємств” - запропоновано для опрацювання програми реструктуризації сільськогосподарського підприємства застосовувати методологію стратегічного аналізу, конкретніше метод конкурентного аналізу - бенчмаркінг, суть якого полягає в постійному систематичному пошуку й впровадженні найкращої практики, що приводить до збільшення продуктивності.

Це метод стратегічного аналізу і планування не від фактично досягнутого, а відповідно до досягнень конкурентів, тобто орієнтиром у розробці стратегічних планів розвитку є не власні досягнення, а найкраща практика конкурентів. У зв'язку з тим, що сільськогосподарське виробництво не є монопольною галуззю, попит на сільськогосподарську продукцію переважає пропозицію, проте при цьому продуктивність сільськогосподарського виробництва недостатньо висока, тому конкурентами конкретного сільськогосподарського підприємства можна вважати сусідні підприємства району або підприємства спорідненої спеціалізації. Отже, за базу для порівняння при бенчмаркінговому аналізі операційної діяльності підприємства можуть бути середні та кращі показники по сільгосппідприємствах району, а при аналізі фінансового стану та величини виробничих витрат - нормативні дані науково-дослідних установ.

При цьому для порівняння в якості індикаторів бенчмаркінгового тестування згідно з підходом до підприємства як відкритої системи доцільно використовувати комплексні оціночні показники за наступними профілями бенчмаркінгового аналізу:

ефективності використання ресурсів: продуктивність сільгоспугідь (чистий дохід/площу сільгоспугідь), продуктивність праці (чистий дохід/середньорічну кількість працюючих), ефективність використання активів (чистий дохід/суму активів);

галузевої ефективності: продуктивність галузі (ц/га, кг/гол та ін.), глибина переробки продукції галузі (без переробки; з первинною переробкою; з переробкою для зберігання; з промисловою переробкою; з фасуванням і упаковкою), собівартість виробленої продукції (грн/ц або ін.), середня ціна реалізації (грн/ц), товарність (%), рентабельність галузі (%);

фінансової ефективності: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт автономії, коефіцієнт оборотності грошових коштів;

ефективності управління: рівні планування, організації, мотивації, регулювання та контролю.

Шкалою оцінок для бенчмаркінгового тестування запропоновано використати шкалу, побудовану на законі нормального розподілу, згідно з якою підприємства району або в групі із спорідненою спеціалізацією можуть оцінюватися як відстаючі за певним індикатором аналізу (до 17 % від сукупності), менше середньої (22 %), середні (22 %), вище середнього (22 %), передові (17 %). Побудовані на основі оцінок індикаторів аналізу профілі бенчмаркінгу дають змогу визначити місце господарства порівняно із середніми оцінками по району, а також з найкращою практикою або науково обґрунтованими нормативами, що робить результати тестування наочними і зрозумілими.

По кожному профілю тестування виділено і систематизовано перелік можливих реструктуризаційних заходів щодо його покращення, з набору яких за результатами подальшого економічного аналізу (з використанням традиційних, перевірених практикою, науково обґрунтованих методик економічного аналізу підприємств АПК) і опрацьовуються реструктуризаційні заходи.

Реструктуризаційні заходи з підвищення ефективності використання ресурсів сільськогосподарського підприємства

Індикатори	Реструктуризаційні заходи
1. Продуктивність сільгоспугідь (чистий дохід / площу сільгоспугідь)	1.1. Оптимізація структури сільськогосподарських угідь 1.2. Підвищення родючості ґрунтів шляхом хімізації і захисту рослин 1.3. Проведення іригаційних та меліоративних робіт 1.4. Раціональний підбір культур для сівозмін 1.5. Впровадження повторних посівів сільськогосподарських культур, одержання додаткових кормів за рахунок збору дикорослих трав 1.6. Залучення додаткових земельних ресурсів до раціонально обґрунтованих розмірів 1.7. Відмова від господарського використання малопродуктивних і деградованих земель 1.8. Здавання сільськогосподарських угідь в суборенду 1.9. Інші реструктуризаційні заходи, спрямовані на оптимізацію структури земельних ресурсів
2. Продуктивність праці (чистий дохід / середньорічну кількість працюючих)	2.1. Оптимізація кількості постійно працюючих 2.2. Перепідготовка та перекваліфікація кадрів, підвищення їх кваліфікації шляхом організації курсів, шкіл, стажувань тощо 2.3. Тимчасове (сезонне) залучення робітничих кадрів 2.4. Залучення висококваліфікованих консультантів і спеціалістів 2.5. Використання послуг агросервісних організацій для виконання робіт у пікові періоди 2.6. Удосконалення системи оплати праці 2.7. Участь працівників у розподілі прибутків, у т.ч. шляхом передачі їм частини власності у майні підприємства 2.8. Направлення випускників місцевих шкіл у навчальні заклади за рахунок коштів підприємства 2.9. Запровадження інших систем матеріального і морального заохочення до високопродуктивної праці
3. Ефективність використання активів (чистий дохід /суму активів)	3.1. Зменшення величини оборотних активів через виявлення та реалізацію (ліквідацію) зайвих запасів (у т.ч. запасів допоміжних матеріалів), удосконалення системи логістичного забезпечення 3.2. Скорочення обсягів основних фондів через реалізацію (ліквідацію) зайвого обладнання, транспортних засобів тощо 3.3. Виділення та передача у комунальну власність об'єктів соціально-побутового призначення 3.4. Відмови від участі в інших підприємствах та спільних проектах, якщо попередній аналіз підтвердив недостатню економічну ефективність останніх 3.5. Припинення вкладання неефективних інвестицій. 3.6. Участь у державних програмах підтримки розвитку АПВ для залучення додаткових коштів, пільгового кредитування та матеріально-технічного оснащення 3.7. Поступка часткою статутного фонду, часткою підприємства у майні інших підприємств у рахунок оплати боргів 3.8. Придбання активів інших підприємств в рахунок погашення їх дебіторської заборгованості 3.9. Інші реструктуризаційні заходи, спрямовані на оптимізацію структури активів

Кожен з напрацьованих заходів у подальшому має розглядатися як інноваційно-інвестиційний проект програми, що підлягає оцінці з огляду на предмет технологічної та фінансової доцільності його здійснення.

Опрацьовано також методичні рекомендації щодо організації процесу реструктуризації сільськогосподарського підприємства, які передбачають таку послідовність робіт:

створення творчих груп для управління процесами реструктуризації за напрямами (операційної реструктуризації рослинництва і тваринництва та процесів його інтеграції, інтеграції, фінансової реструктуризації, реструктуризації управлінської діяльності та власності);

навчання членів творчих груп методикам бенчмаркінгового тестування та інноваційно-інвестиційного проектування;

збір і систематизація даних для проведення бенчмаркінгового тестування;

проведення бенчмаркінгового тестування за напрямами діяльності з метою виявлення і локалізації проблем і способів їх вирішення;

пошук шляхів вирішення проблем за результатами поглибленого економічного аналізу та вивчення кращої практики конкурентів з напрацюванням можливих реструктуризаційних змін з технологічною і фінансовою оцінкою доцільності їх здійснення;

узгодження пропозицій творчих груп і складання єдиного по господарству переліку інноваційно-інвестиційних проектів з реструктуризації;

розробка бізнес-планів на кожен інноваційно-інвестиційний проект з уточненням їх переліку за критерієм фінансової ефективності;

складання звітів творчих груп з пропозиціями по розвитку напряму діяльності;

складання проекту програми реструктуризації господарства;

широке обговорення і прийняття (затвердження) програми реструктуризації;

врахування завдань програми реструктуризації у виробничо-фінансових планах господарства на черговий рік з одночасною корекцією програми;

запровадження мотиваційних механізмів матеріального і морального стимулювання виконавців програми;

щоквартальна звітність відповідальних за виконання проектів реструктуризації перед членами творчих груп для напрацювання рішень по компенсації відхилень.

Висновки

1. Реструктуризація є одним з основних механізмів забезпечення інноваційного розвитку підприємства і має на меті усунення або зменшення негативної дії комплексу зовнішніх і внутрішніх факторів на фінансово-господарський стан підприємства через запровадження інновацій організаційно-економічного та техніко-технологічного характеру. При проведенні реструктуризації в комплексі поєднуються заходи реформування та реорганізації підприємства.

2. Стосовно до умов діяльності сільськогосподарських підприємств поняття “реструктуризація сільськогосподарського підприємства” являє собою комплексне перетворення діяльності щодо здійснення організаційно-економічних, технічних та/або правових заходів, спрямованих на зміну структури виробництва сільськогосподарської продукції, активів і пасивів балансу, системи управління відповідно до вимог навколишнього середовища та напрацьованої стратегії розвитку підприємства, підвищення його стійкості, конкурентоспроможності та прибутковості.

3. Залежно від мети, яку прагне досягти керівництво підприємства, реструктуризація поділяється на санаційну (відновну), адаптаційну і випереджуючу, залежно від об'єкта - на операційну, фінансову і реструктуризацію власності, залежно від тривалості - оперативну і стратегічну. Хоча нині більшість сільськогосподарських підприємств здійснюють оперативну реструктуризацію, з огляду на перспективу розвитку доцільно проведення стратегічної реструктуризації.

4. Для кожного конкретного підприємства модель реструктуризації розробляється індивідуально, з урахування його особливостей. Проте послідовність дій щодо реструктуризації зводиться до визначеного типового процесу її проведення.

5. В сільському господарстві Львівської області привалює звужений тип і динамічність змін структури товарного сільськогосподарського виробництва. У зв'язку з нерентабельністю більшості основних сільськогосподарських галузей Львівської області, крім зерновиробництва і ріпаківництва, процес зменшення кількості товарних сільськогосподарських підприємств області триває. Цей процес здійснюється за рахунок виділення нетоварних і низькотоварних особистих селянських господарств, що є свідченням недоліків в економічній політиці держави, зокрема, в порушенні паритетності цін на сільськогосподарську продукцію і продукцію промислових підприємств.

6. Зниження ефективності реструктуризаційних процесів у досліджуваних підприємствах спричинено некомплексним характером заходів, недостатньо кваліфікованою роботою управлінського персоналу з економічного та стратегічного аналізу діяльності підприємств, одноразовим характером реструктуризаційних змін та їх короткостроковою орієнтацією, відсутністю організаційно-методичних матеріалів та інформаційно-консультаційної допомоги господарствам з питань реструктуризації з боку управлінь агропромислового розвитку та дорадчих служб.

7. Для розробки програми реструктуризації сільськогосподарських підприємств доцільно застосовувати методологію бенчмаркінгу - методу стратегічного аналізу і планування не від фактично досягнутого, а відповідно до досягнень конкурентів. В силу досконалої конкуренції на аграрному ринку, такими слід вважати сусідні підприємства району або підприємства спорідненої спеціалізації. Базою для порівняння при бенчмаркінговому аналізі операційної діяльності підприємства слугують середні та кращі показники діяльності сільгосппідприємств району, а при аналізі фінансового стану - також виробничі витрати і нормативні дані науково-дослідних установ.

8. Згідно з підходом до підприємства як відкритої системи індикаторами бенчмаркінгового тестування запропоновано використовувати комплексні оціночні показники за такими профілями бенчмаркінгового аналізу, як ефективність використання ресурсів, галузева ефективність, фінансова ефективність, ефективність системи управління. По кожному профілю тестування виділено і систематизовано перелік можливих реструктуризаційних заходів, з набору яких за результатами подальшого економічного аналізу (з використанням традиційних, перевірених практикою, науково обґрунтованих методик економічного аналізу) розробляються відповідні реструктуризаційні заходи. Кожен із цих заходів у подальшому має розглядатися як інноваційно-інвестиційний проект програми, що підлягає оцінюванню на предмет технологічної та фінансової доцільності його здійснення.

9. Запропонований методичний підхід до організації процесу реструктуризації сільськогосподарських підприємств, дає можливість органічно вводити реалізацію довго- і середньострокових заходів програми реструктуризації в систему поточного виробничо-фінансового планування й управління діяльністю сільськогосподарського підприємств.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Загвойський Я.Д. Проблеми реструктуризації підприємств аграрної сфери економіки / Я.Д. Загвойський // Зб. наук. праць; К-Подільського державного аграрно-технічного університету. - 2008. - С. 81-84.

2. Загвойський Я.Д. Метод конкурентного аналізу у визначенні напрямів реструктуризації сільськогосподарських підприємств / Я.Д. Загвойський // Економіка АПК. - 2010. - № 1. - С. 104-109.

3. Загвойський Я.Д. Бенчмаркінгове тестування ефективності викорис-тання ресурсів сільськогосподарського підприємства / Я.Д. Загвойський // Економіка АПК. - 2010. - № 2. - С. 165-168.

4. Загвойський Я.Д. Етапи реструктуризації сільськогосподарських підприємств в умовах переходу до ринку // Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю [Текст]: матеріали VI-ї Міжнародної наук.-практич. конф. (Черкаси, 8-10 квіт. 2009 р.); відповід. ред. В.М. Яценко. - Черкаси: ЧДТУ, 2009. - С. 226-229.

5. Загвойський Я.Д. Напрями реструктуризаційних змін у підприємницькій діяльності // Стратегія розвитку підприємництва: теорія, організація, практика: матеріали всеукраїнської наук.-практич. конф. (Тернопіль-Чортків, 12-13 бер. 2009 р.); у 2-х ч. - Тернопіль: Вектор, 2009. - Ч. 1 - С. 60-62.

6. Загвойський Я.Д. Аналіз розвитку організаційно-правових сільськогосподарських структур в контексті сучасності // Соціально-економічний розвиток України в ХХІ столітті: проблеми, пріоритети і перспективи: вісник КПНУ ім. Івана Огієнка; за матеріалами 2-ї міжнародної наук.-практич. конф. (Кам'янець-Подільський 23-24 квіт. 2009 р.). - Кам'янець-Подільський, 2009. - С. 232-237 (Економічні науки).

Размещено на Allbest.ru

...