Регулювання втрат робочого часу від тимчасової непрацездатності

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕМОГРАФІЇ ТА СОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

імені М. В. ПТУХИ

УДК 331.103.3

РЕГУЛЮВАННЯ ВТРАТ РОБОЧОГО ЧАСУ ВІД ТИМЧАСОВОЇ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ

Спеціальність: 08.00.07 - демографія, економіка праці,

соціальна економіка і політика

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Андросова Лариса Михайлівна

Київ 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київській державній академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Яценко Ігор Володимирович, Національний транспортний університет Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, доцент кафедри економіки.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Новіков Валерій Миколайович, Інститут демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, завідувач відділом соціальної інфраструктури;

кандидат економічних наук, доцент Балтачеєва Наіля Аскарівна, Донецький національний університет Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, доцент кафедри управління персоналом і економіки праці.

Захист дисертації відбудеться «17» травня 2011 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.247.01 Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульв. Т. Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульв. Т. Шевченка, 60.

Автореферат розіслано «15» квітня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Полякова С. В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Необхідність підвищення конкурентоспроможності економіки України вимагає інвентаризації всіх видів резервів підвищення ефективності суспільного виробництва. Базовим рівнем упровадження заходів щодо підвищення ефективності праці є підприємства, які за українських реалій перебувають у жорстких умовах ринкової конкуренції. Це спонукає підприємців до економії всіх видів ресурсів. Для підвищення резервів продуктивності виробництва в цілому, конкурентоспроможності продукції, що виробляється, покращання фінансово-економічних показників функціонування підприємств та збільшення ефективності використання робочої сили надзвичайно велике значення має оптимізація використання робочого часу, зокрема щодо неявок у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю працівників.

Якісні характеристики потенційної здатності людини до праці найбільш адекватно відображає поняття «трудовий потенціал». Працездатність окремого працівника, що реалізується через відпрацьований робочий час, пов'язана з нагромадженням валового внутрішнього продукту. Тому важливість збереження трудового потенціалу індивіда полягає в тому, що він є основою формування та реалізації трудових потенціалів вищих рівнів.

Умови праці значною мірою впливають на стан здоров'я, захворюваність працівників та тимчасову втрату працездатності. Робочий час, не відпрацьований через тимчасову непрацездатність, не розглядається як важливий резерв підвищення ефективності його використання. Відсутні прийнятні для практичного використання на підприємствах методичні засади оцінки ступеня впливу умов праці на втрати робочого часу через тимчасову непрацездатність.

Проблематиці формування і використання трудового потенціалу присвятили наукові дослідження ряд відомих вітчизняних вчених - Д. Богиня, І. Бондар, О. Грішнова, Г. Дмитренко, М. Долішній, С. Злупко, М. Карлін, І. Кравченко, Е. Лібанова, В. Онікієнко, С. Пирожков, М. Пітюлич, М. Романюк, В. Стешенко, Л. Ткаченко, О. Хомра, М. Шульга та ін.

Категорія «робочий час» широко застосовується в ряді як загальнонаукових, так і спеціальних дисциплін. Проте у зазначеній вище постановці цю категорію слід розглядати не відокремлено, а у взаємозв'язку з категорією «умови праці». У цьому сенсі різні соціально-економічні аспекти охорони праці розглянуті в роботах О. Амоші, А. Вейнберга, М. Долішнього, Н. Калініної, О. Мартякової, В. Макушина, О. Новікової, С. Славіної, М. Чумаченка.

Умови праці на підприємствах, економічні методи їх поліпшення, втрати робочого часу через тимчасову непрацездатність у різний час досліджували такі відомі вчені, як І. Богатирьов, М. Бриліантова, Н. Гаврилов, Н. Догле, Н. Ізмеров, Н. Калініна, О. Новікова, Н. Кучерін, В. Макушин, Е. Ноткін, І. Случанко, А. Шахгельдянц, О. Юркевич тощо. Питання реформування системи соціального страхування отримали достатньо серйозну розробку в документах Міжнародної організації праці, а також у працях таких відомих економістів, як Є. Аткинсон, У. Беверідж, К. Кларк, Д. Хіггінс та ін. Серед вітчизняних науковців, які зробили значний внесок у створення теоретичної бази та у розв'язання практичних проблем забезпечення соціального захисту працюючих, слід зазначити О. Грішнову, В. Гриньову, В. Звонаря, А. Колота, Е. Лібанову, Л. Лісогор, Н. Лук'янченко, О. Макарову, В. Мандибуру, В. Мікловду, І. Новак, В. Новікова, В. Онікієнка, Г. Осового, В. Пастушенка, І. Петрову, Л. Шаульську та ряд інших.

Однак залишаються недостатньо розробленими проблеми регулювання втрат робочого часу шляхом встановлення та визначення впливу відповідних факторів виробничого середовища. У зв'язку з цим потребують подальшого опрацювання теоретико-методологічні підходи до оптимізації втрат через тимчасову непрацездатність та обґрунтування методів удосконалення використання робочого часу. За всієї важливості зазначеної проблеми в практичній діяльності не використовуються науково обґрунтовані методики, що уможливлють вартісну оцінку втрат робочого часу через тимчасову непрацездатність працівників, а також аналіз ефективності заходів щодо вдосконалення умов праці. В цьому і полягає актуальність виконаного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження безпосередньо пов'язане з науковими програмами, планами та темами наукових досліджень в Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, зокрема темою «Розробка методів і моделей удосконалення організаційно-економічного механізму підвищення ефективності функціонування підприємстві» (2007 - 2009 рр., номер державної реєстрації 0104U003431). У рамках цієї теми особисто автором було розроблено модель вартісної оцінки втрат робочого часу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю працівників, а також прикладну методику оцінки втрат за критерієм «умови праці» та методику прогнозування втрат у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних підходів з удосконалення регулювання використання робочого часу та обґрунтування напрямів їх реалізації у частині регулювання втрат через тимчасову непрацездатність.

Для реалізації поставленої мети в роботі передбачено вирішення таких завдань:

- окреслити теоретико-методологічні основи дослідження категорії «робочий час»;

- обґрунтувати концептуальні підходи до формування механізму управління використанням робочого часу;

- сформувати теоретичні засади та здійснити вартісну оцінку втрат від тимчасової непрацездатності;

- визначити вплив умов праці на втрати від тимчасової непрацездатності;

- розробити методику оцінки втрат робочого часу на етапі складання його балансу;

- запропонувати підходи до планування сум компенсації за фактично невідпрацьований час у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю;

- удосконалити методичні підходи до оцінки ефективності заходів, спрямованих на зменшення втрат робочого часу.

Об'єктом дослідження є процес використання робочого часу, втрати робочого часу від тимчасової непрацездатності.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади використання робочого часу у контексті оптимізації втрат від тимчасової непрацездатності. тимчасовий непрацездатність втрати праця

Методи дослідження. Для розробки окремих положень у дисертаційній роботі застосовувалися такі наукові методи: історико-логічний - для дослідження еволюції змістовного наповнення поняття «праця», «робочий час» та визначення історичного періоду початку функціонування економічної категорії «робочий час»; методи логічного аналізу, аналогій, системного аналізу - для виявлення місця категорії «робочий час» у системі суспільних явищ у сфері праці та «працездатність» у системі реалізації трудового потенціалу, а також для визначення факторів, що впливають на працездатність працівника в процесі виробництва; інституціональний, структурно-функціональний - для розкриття економічних і соціальних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування населення, зокрема у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності; маржинального аналізу, балансового методу - для розробки теоретичної моделі вартісної оцінки втрат робочого часу; логічного плану - для розробки пропозицій щодо удосконалення використання робочого часу; методи статистичного аналізу - абсолютних, середніх і відносних величин, групування і класифікації, методи аналізу рядів динаміки і структурних зрушень - для дослідження використання робочого часу та стану умов праці найманих працівників в Україні у цілому та на ряді окремих промислових підприємств; кореляційно-регресійні - для оцінки втрат робочого часу через тимчасову непрацездатність працівників, прогнозування втрат через тимчасову непрацездатність працівників при складанні балансу робочого часу; факторного аналізу - для дослідження робочого часу на підприємствах за критерієм «умови праці»; аналітичних групувань - ранжування робочих місць за ступенем їх впливу втрати робочого часу з метою виділення найбільш непривабливих.

Інформаційною базою дослідження є наукові досліджень напрацювання вітчизняних і зарубіжних дослідників, які аналізують проблематику використання робочого часу, впливу умов праці на втрати робочого часу через тимчасову непрацездатність, законодавчі акти та нормативні документи Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, матеріали Державного комітету статистики України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в удосконаленні теоретико-методологічних засад та обґрунтуванні нових підходів до управління використанням робочого часу в частині регулювання втрат через тимчасову непрацездатність. До найбільш вагомих результатів дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну та виносяться на захист, належать такі:

удосконалено:

- концептуальні підходи до управління використанням робочого часу в частині регулювання втрат через тимчасову непрацездатність працівників. З метою підвищення продуктивності праці при забезпеченні соціальної захищеності працівників використовується комплекс методів та інструментів, зокрема вартісна оцінка втрат робочого часу, прогнозування втрат з тимчасової непрацездатності при складанні балансу робочого часу, а також прогнозування сум виплат і компенсацій з тимчасової непрацездатності.

- методологічні підходи до вартісної оцінки втрат робочого часу через захворюваність працівників з тимчасовою втратою працездатності. Ці підходи ґрунтуються на застосуванні балансових методів моделювання фінансових потоків і встановлють залежність між кінцевими результатами функціонування підприємства, вираженими через показник прибутку, і рядом факторів. У кінцевому підсумку це дає змогу пов'язати тривалість фактично відпрацьованого робочого часу з кінцевими результатами використання праці;

- процедуру оцінки робочих місць за чинником «умови праці», яка, на відміну від існуючих, передбачає використання критерію ч² для чотирипільної таблиці, що дає змогу встановити зв'язок між рівнем захворюваності працівників та конкретними умовами праці, провести ранжування робочих місць за ступенем їх впливу на втрати робочого часу, виділивши тим самим найбільш непривабливі, що здійснюють найвагоміший негативний вплив на ефективність використання робочого часу;

- прогнозування втрат робочого часу через тимчасову непрацездатність на етапі складання його балансу, що виконується за такою послідовністю: побудова динамічного ряду питомої ваги втрат робочого часу; прогнозування на основі рівняння тренду питомої ваги втрат з тимчасової непрацездатності; прогнозування сезонної хвилі; розрахунок абсолютних значень втрат за прогнозним фондом робочого часу. Це дає змогу планувати зміни в балансі робочого часу підприємства внаслідок реалізації заходів щодо вдосконалення умов праці;

- планування сум компенсацій працівникам за фактично невідпрацьований робочий час у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, засноване на статистичних методах прогнозування на основі лагових моделей, що дозволяє обґрунтовано передбачувати результати використання робочого часу у вартісному вимірі з урахуванням планового ефекту від поліпшення умов праці на окремих робочих місцях;

дістали подальшого розвитку:

- підходи до оцінки ефективності заходів щодо вдосконалення використання робочого часу за рахунок скорочення захворюваності з тимчасовою втратою працездатності. Ці підходи передбачають встановлення взаємозв'язку (або його відсутності) між рівнем захворюваності та конкретним фактором, що характеризує ту чи іншу складову умов праці, шляхом проведення кореляційного аналізу і побудови відповідного рівняння кореляції, виконання вартісної оцінки втрат робочого часу за моделлю, запропонованою в роботі, оцінку співвідношення отриманої економії від скорочення втрат робочого часу у вартісному вимірі та витрат на її досягнення;

- трактування поняття «робочий час», що розглядається як період часу, який обліковується відповідним чином за правилами внутрішнього розпорядку підприємства, коли працівник виконує роботу певного змісту та кваліфікації згідно зі своїми посадовими обов'язками, у місці й умовах, передбачених трудовим договором, або знаходиться у розпорядженні роботодавця. Запропоноване трактування має інтегративний характер та виходить з широкого тлумачення робочого часу.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що запропоновані методи й підходи дають змогу виявити резерви підвищення ефективності виробництва та дати вартісну оцінку впливу умов праці на показники використання робочого часу. На підставі обґрунтованих теоретичних положень розроблено практичні рекомендації щодо регулювання процесів використання робочого часу суб'єктами господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та галузевої приналежності.

Методичні розробки, що містяться в дисертації, використовуються при вартісній оцінці втрат робочого часу через тимчасову втрату працездатності працівниками ВАТ «Концерн «Стирол» (лист 06-9/9-307 від 25.10.2007 р.); ВО «Артемвугілля» (лист 18-9 від 25.02.2008 р.). Пропозиції щодо удосконалення планування бюджету робочого часу відповідно до умов праці були використані в роботі закритого акціонерного товариства «Оболонь» (лист 1-07/3547 від 29.08.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особисто виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення наукового завдання - вдосконалення методів вартісної оцінки втрат робочого часу через тимчасову непрацездатність працівників. Внесок автора в опубліковані колективні праці конкретизовано у списку публікацій.

Апробація отриманих результатів. Основні положення, висновки та рекомендації роботи доповідалися й обговорювалися на: Першій міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-психологічні, педагогічні, фізичні, юридичні та медичні проблеми підготовки фахівців в сучасних умовах» (10-12 жовтня 2006 р., м. Святогірськ); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Еколого-економічні проблеми північного Приазов'я: економіка, екологія, освіта» (17-18 жовтня 2006 р., м. Бердянськ); IV Всеукраїнській науковій конференції «Перспективи та пріоритети розвитку економічного аналізу» (24-26 квітня 2007 р., м. Донецьк); IV міжнародній науково-теоретичній конференції «Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери» (7-8 червня 2007 р., м. Донецьк); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Фінанси, грошовий обіг і кредит в підвищенні добробуту населення України» (26 жовтня 2007 р., м. Сімферополь); IX міжнародній науковій конференції «Фінансовий і банківський менеджмент: досвід та проблеми» (21-22 листопада 2007 р., м. Донецьк); Восьмій міжнародній науковій конференції «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (11-14 грудня 2007 р., м. Донецьк).

Публікації. За темою дослідження опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 6,08 друк. арк., з яких особисто автору належить 5,38 друк. арк., з них 5 статей - у наукових фахових виданнях загальним обсягом 5,48 друк. арк., з яких особисто автору належить 4,88 друк. арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг основного змісту роботи становить 165 сторінок комп'ютерного тексту. Робота містить 22 рисунки, 35 таблиць, 8 додатків на 24 сторінках, список використаних джерел із 257 найменувань викладений на 21 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи регулювання робочого часу» розкрито теоретичні засади дослідження використання робочого часу в системі суспільних явищ у сфері праці, визначено роль працездатності в системі реалізації трудового потенціалу, опрацьовано методичні підходи до оцінки втрат від тимчасової непрацездатності.

Питання, пов'язані з робочим часом, його змістом і ефективним використанням, є важливою складовою системи трудових відносин (рис. 1), в якій відбувається взаємодія працівника як носія робочої сили з засобами і предметами праці через працю як процес.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Місце категорії «робочий час» у системі трудових відносин

Дослідження виявило, що, незважаючи на довгу історію використання терміна «робочий час», відсутнє його однозначне тлумачення. Оцінюючи наукові підходи до визначення цієї категорії, автор вважає за доцільне виходити з широкого розуміння робочого часу як періоду часу, що обліковується відповідним чином за правилами внутрішнього розпорядку підприємства, коли працівник виконує роботу певного змісту і кваліфікації, згідно зі своїми посадовими обов'язками, у місці й умовах, передбачених трудовим договором, або знаходиться у розпорядженні роботодавця. З позицій економіки праці змістом цієї категорії є максимально можливий фонд робочого часу. У такому розумінні календарний фонд робочого часу охоплює всі можливі варіанти продуктивного і непродуктивного його використання. В рамках чинного законодавства визначені умови можливих непродуктивних втрат робочого часу: чергові та навчальні відпустки; виконання державних обов'язків, захворюваність із втратою працездатності тощо. Екстенсивний напрям підвищення ефективності використання робочого часу пов'язаний зі скороченням усіх видів втрат.

Узагальнення результатів досліджень у цій сфері дало змогу встановити, що тимчасова непрацездатність працівників насамперед залежить від умов праці на конкретних робочих місцях. За оцінками дослідників, приблизно 25% втрат через загальну захворюваність і 100% втрат через професійну захворюваність пов'язані саме з несприятливими умовами праці. У рамках проведення соціальної політики на підприємствах здійснюється компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, тобто за фактично невідпрацьований за період хвороби час. Ставки відрахувань у фонди соціального страхування є законодавчо визначеними, таким чином фінансові потоки, що виникають, при цьому, чітко регламентуються державою.

Для побудови моделі вартісної оцінки втрат робочого часу через тимчасову непрацездатність працівників під впливом різноманітних факторів порівняємо два варіанти розрахунку чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. У першому випадку припустимо наявність деякого рівня втрат через тимчасову непрацездатність працівників, у другому - повну відсутність таких втрат. Зміна суми прибутку ЧП, що залишається в розпорядженні підприємства у зв'язку з втратами через тимчасову непрацездатність, має вигляд ЧП=ЧП_Б - ЧП₀, де ЧП_Б^, ЧП₀ - суми чистого прибутку, що залишаються в розпорядженні підприємства після оплати допомоги через тимчасову непрацездатність працівників за звітний період та у випадку відсутності втрат робочого часу через тимчасову непрацездатність працівників відповідно.

Підставивши в цю формулу відповідні співвідношення і зробивши необхідні перетворення, одержимо рівняння вигляду:

, (1)

де ДП - додатковий обсяг виробленої продукції за відсутності втрат робочого часу через тимчасову непрацездатність працівників; НП - відсоткова ставка податку на прибуток підприємств; З_ЗМ - додаткові змінні витрати, пов'язані з додатковим обсягом виробленої продукції; ПВН - сума нарахованої за період допомоги з тимчасової непрацездатності працівників; К₅ - коефіцієнт, що враховує питому вагу суми допомоги за перші 5 днів тимчасової непрацездатності, виплаченої за рахунок коштів підприємства; ПСС - середній відсоток відрахувань у фонд соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Таким чином, цільова функція підвищення ефективності виробництва шляхом максимізації додаткового обсягу виробленої продукції за відсутності втрат робочого часу через тимчасову непрацездатність працівників набуває наступного вигляду:

; (2)

^. (3)

Обмеженням у цій моделі є робочий час у людино-днях, втрачений у зв'язку з захворюваністю з тимчасовою втратою працездатності працівників.

Тобто в запропонованій моделі вартісна оцінка втрат робочого часу через захворюваність працівників з тимчасовою втратою працездатності залежить від таких факторів: обсяг виробленої додаткової продукції; матеріальних витрат на виробництво додаткової продукції; питома вага нарахованої допомоги з тимчасової непрацездатності тривалістю 5 і менше днів; ставка відрахувань у Фонд соціального страхування; ставка податку на прибуток.

У роботі доведено, що розроблена теоретична модель дає змогу провести вартісну оцінку втрат робочого часу через моделювання зміни прибутку під впливом зазначених вище факторів. Запропонована система факторів (рис. 2) перетворює модель фінансових потоків з теоретичної на прикладну. Регулювання величини неявок через тимчасову непрацездатність можливе через поліпшення умов праці, тоді основним завданнями стає обґрунтування методів виявлення причинно-наслідкового зв'язку «умови праці - втрати з тимчасової непрацездатності».

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Взаємозв'язок факторів для моделі вартісної оцінки втрат робочого часу через тимчасову непрацездатність працівників

Ціллю регулювання втрат від тимчасової непрацездатності працівників є максимально можливе розширення фонду робочого часу, що матиме позитивний економічний і (що не менш важливо) соціальний ефект. Для досягнення цієї мети пропонується концепція управління використанням робочого часу у частині регулювання його втрат від тимчасової непрацездатності. Мета реалізації концепції - підвищення продуктивності праці за рахунок зниження непродуктивних втрат фонду робочого часу при забезпеченні соціальної захищеності працівників. Вона передбачає врахування вимог законодавства у сфері загальнодержавного соціального страхування, нормативно-правових засад регулювання використання робочого часу у сфері виробництва, а також врахування дії внутрішніх та зовнішніх чинників, що визначають умови праці на підприємствах Концепція спирається на використання таких методів та інструментів регулювання втрат від тимчасової непрацездатності: факторного аналізу для виявлення недосконалих умов праці; вартісної оцінки втрат робочого часу; прогнозування втрат з тимчасової непрацездатності при складанні балансу робочого часу; сум виплат та компенсацій з тимчасової непрацездатності. При цьому загальним критерієм оцінки ефективності використання робочого часу запропоновано використовувати показник прибутку підприємства.

У другому розділі «Аналіз втрат від тимчасової непрацездатності» проаналізовано вплив умов праці на втрати від тимчасової непрацездатності, проведено вартісну оцінку втрат робочого часу від тимчасової непрацездатності та факторний аналіз втрат робочого часу на підприємствах.

Аналіз статистичних даних вказує на істотні втрати, які несе економіка держави в цілому, а також окремі підприємства у зв'язку із захворюваністю з тимчасовою втратою працездатності. Разом з тим відсутня однозначність в підходах до оцінки цих втрат. Також неможливо безпосередньо оцінити вплив на вказані втрати стану умов праці. Через це запропоновано використовувати кореляційний аналіз для оцінки зв'язку між втратами робочого часу та кількістю робочих місць з несприятливими умовами праці. У роботі для проведення такого аналізу використані статистичні дані по економіці України за декілька років. Отриманий коефіцієнт детермінації дорівнює 0,87 і свідчить про те, що в цілому в економіці України тільки на 13% ці втрати визначаються чинниками, не пов'язаними з умовами праці.

Проведений аналіз статистичної звітності ряду підприємств щодо використання робочого часу, зокрема комунального підприємства теплопостачання «Вуглик», виробничої одиниці «Єнакієвотепломережа» обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», машинобудівного підприємства ВАТ «Горлівський машинобудівник», вугільної шахти ім. Леніна виробничого об'єднання «Артемвугілля», виявив не тільки наявність істотних втрат через тимчасову непрацездатність, але і відсутність позитивної динаміки відповідних показників. У зв'язку з цим зроблено висновок про необхідність формулювання практичних рекомендацій з виявлення тих умов праці, які найбільш негативно вплинули на кінцевий фінансовий результат роботи підприємства.

Практичне застосування моделі фінансових потоків у сфері соціального страхування за тимчасовою втратою працездатності потребує уточнення підходів до оцінки доходу, витрат та прибутку підприємства з урахуванням можливої зміни втрат робочого часу за чинником «умови праці». Особливостями запропонованого підходу є такі:

- застосування як базового показника втрат робочого часу за тимчасовою непрацездатністю в людино-годинах, що дало змогу використовувати дані зі статистичної звітності підприємства;

- використання як первинної інформації даних стандартних форм фінансової і статистичної звітності, що дає можливість при оцінюванні обмежитися тільки документальним спостереженням без організації спеціальних обстежень, які зазвичай вимагають істотних матеріальних витрат;

- урахування втрат робочого часу, що пов'язані з непрацездатністю не тільки робітників, але й інших категорій працівників підприємства: керівників, фахівців тощо;

- використання показника «обсяг реалізованої продукції», що дає змогу оцінювати продуктивність праці працівників, орієнтуючись на кінцеві фінансові показники функціонування підприємства.

На прикладі ВАТ «Горлівський машинобудівник» виконані поквартальні оцінки втрат у зв'язку із захворюваністю працівників. Розрахунками встановлено, що тільки в 2009 році підприємство з цієї причини втратило 18% прибутку, а в окремі квартали втрати сягали 50%. За запропонованою методикою була здійснена оцінка втрат за тимчасовою непрацездатністю ряду інших підприємств. Так, у 2009 році по комунальному підприємству «Вуглик» зазначені втрати оцінюються у 1145,7 тис. грн., виробничій одиниці «Єнакієвотепломережа» - 1395,3 тис. грн., шахті імені В.І. Леніна - 15080,4 тис. грн., ВАТ «Донбасенерго» - 97422,4 тис. грн.

Як інструмент для виявлення зв'язку рівня захворюваності з конкретними умовами праці запропоновано використання критерію ч² для чотирипільної таблиці. Цей метод, незважаючи на його простоту, дає змогу ранжувати робочі місця за ступенем їх впливу на втрати робочого часу з виділенням найбільш непривабливих. Метод рекомендується тоді, коли застосовується умовно названа варіація альтернативної ознаки, тобто варіація, що вичерпується тільки двома можливостями. Якщо позначити фактор через A, а результативну ознаку (захворюваність) - через T, то за умови незалежності ознак () таблиця спряженості буде виглядати так (табл. 1).

Таблиця 1

Таблиця спряженості

Ознака			Разом
А	a	b	a+b
	c	d	c+d
Разом	a+c	b+d	n=a+b+c+d

На підставі даних про використання робочого часу окремими структурними підрозділами підприємства побудовано відповідні чотирипільні таблиці для кожного з них. При цьому відповідні поля мають таку трактовку: а - втрати у певному підрозділі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, людино-годин; b - усього відпрацьовано людино-годин у цьому підрозділі; с - втрати в інших підрозділах у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю працівників, людино-годин; d - усього відпрацьовано людино-годин в інших підрозділах. Представлені в такий спосіб поля чотирипільних таблиць зведено в табл. 2. Як випливає з наведених даних, для кожного з підрозділів не зафіксовано наявність функціонального зв'язку. Це є підставою для проведення подальшого факторного аналізу за допомогою одного зі стохастичних методів, яким є аналіз, проведений за допомогою критерію ч² для чотирипільної таблиці.

Таблиця 2

Вихідні дані для факторного аналізу методом категоризованих змінних та значення критеріїв перевірки на наявність (відсутність) функціонального зв'язку

Підрозділи підприємства	a	b	c	d	a/(a+c)	b/(b+d)	(a+b)/n
Ковальський цех	7234	128924	37385	977770	0,162	0,116	0,118
Механічний цех	14563	196514	30056	910180	0,326	0,178	0,183
Паросиловий цех	13421	123452	31198	983242	0,301	0,112	0,119
Термічний цех	6134	87983	38485	1018711	0,137	0,080	0,082
Заводоуправління	3267	569821	41352	536873	0,073	0,515	0,498

Результати розрахунку коефіцієнта зв'язку Q, дисперсії коефіцієнта зв'язку і критерію ч² подані в табл. 3. Найсильніший зв'язок виявлений для заводоуправління, однак коефіцієнт зв'язку в цьому випадку негативний, що характеризує зв'язок як зворотний. Серед підрозділів, умови праці в яких вплинули на зростання тимчасової непрацездатності, виділяється паросиловий цех, де значення коефіцієнта зв'язку свідчить про наявність таких робочих місць, щодо яких є першочергова потреба у здійсненні заходів з удосконалення умов праці.

Таблиця 3

Результати розрахунку характеристик зв'язку категоризованих змінних

Підрозділи підприємства	Q
Ковальський цех	0,19	0,000042	856,512
Механічний цех	0,38	0,000023	6344,082
Паросиловий цех	0,55	0,000020	14663,127
Термічний цех	0,30	0,000046	1920,386
Заводоуправління	-0,86	0,000022	33466,497

В умовах реального виробництва необхідно провести більш детальний аналіз у розрізі окремих професій, статевовікових груп, класів хвороб. Запропонована методика відрізняється певною простотою і може бути використана для проведення аналізу впливу умов праці на захворюваність працівників підприємства.

У третьому розділі «Напрями удосконалення використання робочого часу» здійснено прогнозування втрат від тимчасової непрацездатності при складанні балансу робочого часу, запропоновано шляхи вдосконалення методики планування сум компенсацій за фактично невідпрацьований робочий час у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та використання робочого часу у контексті оптимізації втрат від непрацездатності.

У роботі з достатньо високою вірогідністю підтверджено гіпотезу про наявність статистичного взаємозв'язку між показниками календарного фонду робочого часу і втрат підприємства з тимчасової непрацездатності. Для цього використані дані форми статистичної звітності «Звіт про використання робочого часу», перераховані за квартал. На підставі цього запропоновано прогнозування втрат робочого часу за тимчасовою непрацездатністю проводити не за абсолютними показниками, а за показниками структури втрат.

Розроблено алгоритм прогнозування втрат через тимчасову непрацездатність при складанні балансу робочого часу. Передбачено таку послідовність прогнозування: на основі фактичних даних, що акумулюються у квартальній звітності підприємства, формується база даних щодо балансу використання робочого часу на підприємстві у квартальному розрізі. Потім здійснюється розрахунок питомої ваги втрат робочого часу через тимчасову непрацездатність працівників у фонді робочого часу, на основі чого будується її динамічний ряд. У результаті статистичного аналізу побудованого ряду отримуємо рівняння тренду, що в подальшому використовується для цілей прогнозування питомої ваги втрат робочого часу через тимчасову непрацездатність. Також прогнозується сезонна хвиля коливань значень показника. Усе це дозволяє сформувати сумарний прогноз втрат робочого часу через тимчасову непрацездатність працівників. На кінцевому етапі прогнозування розраховується абсолютні значення втрат по прогнозному фонду робочого часу.

Переваги запропонованого алгоритму прогнозування втрат робочого часу полягають в урахуванні таких чинників: склад і контингент працівників; класу захворювання; фактори зовнішнього середовища; сезонність; динаміка зміни умов праці. Це дає змогу змінити підхід до планування втрат «від досягнутого» на ретельно обґрунтовану методику статистичного прогнозування з урахуванням сезонності показника структури втрат.

У роботі ці висновки підтверджені розрахунками прогнозних показників структури втрат робочого часу на основі фактичних даних ВАТ «Горлівський машинобудівник», згідно з якими для вихідного динамічного ряду питомої ваги втрат через тимчасову непрацездатність у фонді робочого часу підприємства одержано такий щоквартальний прогноз на майбутній період: 4,671; 4,734; 4,796 і 4,858% фонду робочого часу. Спираючись на реалізацію вищезазначеного алгоритму, підприємства мають можливість здійснити перехід у плануванні втрат з тимчасової непрацездатності на якісно новий рівень, що суттєво підвищує точність результату.

У дисертації обґрунтована пропозиція щодо доцільності використання лагових моделей при плануванні сум страхових виплат за час, який фактично не відпрацьований у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. Алгоритм застосування є таким: сформувати динамічний ряд середньогодинної оплати праці, згладжений за допомогою ковзної середньої з кроком 6 місяців; побудувати кореляційну модель середньогодинних виплат за тимчасову непрацездатність з лагом 1 квартал; розрахувати параметри рівняння кореляції; обґрунтувати адекватність побудованого кореляційного рівняння фактичним даним; оцінити точність побудованої моделі; спрогнозувати виплати на підставі моделі.

До переваг запропонованого підходу варто віднести: підвищення якості прогнозу (врахування структури персоналу конкретного підприємства); доступність для практичного використання методики. Однак є і деякі обмеження на умови використання. Кореляційна модель може бути застосована тільки до конкретного підприємства для виконання прогнозу за певний період. Зміна структурних характеристик персоналу підприємства, а також ряду внутрішніх і зовнішніх факторів безумовно призведуть до зміни вихідного динамічного ряду. Тому необхідне перерахування параметрів моделі з тією періодичністю, з якою змінюються вихідні дані. В умовах функціонування реальних підприємств ця періодичність пов'язується з періодичністю підготовки форм статистичної і фінансової звітності, а отже, складає від одного місяця до одного кварталу.

Цей механізм усунув такі недоліки існуючих підходів: значний рівень витрат на проведення спеціального дослідження; відсутність кореляційного зв'язку між оплатою за відпрацьований час та сумою компенсацій за невідпрацьований час; відсутність методик, орієнтованих на практичне використання.

Розгляд положень чинної Методики визначення соціально-економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці (розробленої Міністерством праці та соціальної політики, Комітетом по нагляду за охороною праці України та Національним науково-дослідним інститутом охорони праці у 1999 році) дав змогу виявити окремі недоліки існуючого порядку розрахунку економії, серед яких: завищена оцінка результату; використання для проведення розрахунків фактичних, а не прогнозних даних, а також методологічні неточності. У зв'язку з цим запропоновано оцінку економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов праці проводити на підставі вартісної оцінки втрат за тимчасовою непрацездатністю через аналіз співвідношення суми отриманої економії від скорочення втрат робочого часу у вартісному вимірі та витрат на її досягнення.

Задля підвищення ефективності використання робочого часу обґрунтовано необхідність урахування якісних аспектів пропозиції робочих місць. Насамперед це стосується створення та введення в дію ефективних робочих місць, які, з одного боку, потребують достатньо високого рівня кваліфікації обслуговуючого персоналу, а з іншого - відповідають потребам сучасного виробництва, орієнтованого на випуск конкурентоспроможної продукції. У кінцевому підсумку це має стати пріоритетним напрямом структурної перебудови економіки держави.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розв'язано актуальне наукове завдання з удосконалення регулювання використання робочого часу на основі запропонованої концепції управління використанням робочого часу в частині регулювання втрат через тимчасову непрацездатність. Результати проведеного дослідження дали змогу зробити ряд висновків теоретичного й науково-прикладного спрямування.

1. У роботі запропоновано трактування поняття «робочий час» як періоду часу, що обліковується відповідним чином за правилами внутрішнього розпорядку підприємства, коли працівник виконує роботу певного змісту та кваліфікації згідно зі своїми посадовими обов'язками, у місці й умовах, передбачених трудовим договором, або знаходиться у розпорядженні роботодавця. Слід зауважити, що це визначення має інтегративний характер і виходить з широкого тлумачення робочого часу, за якого до його змісту відносять ті періоди часу, коли, фактично не виконуючи свої трудові обов'язки, працівник перебуває в розпорядженні роботодавця.

2. Запропоновані методологічні підходи до вартісної оцінки втрат робочого часу через захворюваність працівників з тимчасовою втратою працездатності. Розроблена модель встановлює залежність між кінцевими результатами функціонування підприємства, вираженими через показник прибутку, і такими факторами: обсяг виготовленої додаткової продукції; матеріальні витрати на виробництво додаткової продукції; питома вага суми нарахованої допомоги з тимчасової непрацездатності тривалістю 5 і менше днів, виплаченої за рахунок коштів підприємства; ставка відрахувань у Фонд соціального страхування; ставки податку на прибуток. При цьому обґрунтовано можливість моделювання зміни прибутку під впливом зазначених вище факторів та регулювання величини неявок через тимчасову непрацездатність на основі чинника «умови праці», основним завданнями якого є обґрунтування методів виявлення причинно-наслідкового зв'язку «умови праці - втрати з тимчасової непрацездатності».

3. У роботі запропоновано концептуальні підходи до управління використанням робочого часу в частині регулювання втрат через тимчасову непрацездатність працівників. Зазначені підходи передбачають врахування вимог законодавства у сфері загальнодержавного соціального страхування, спираються на нормативно-правові акти щодо регулювання використання робочого часу у сфері виробництва, враховують дію внутрішніх та зовнішніх чинників, які визначають умови праці на підприємствах. Ці підходи також передбачають використання комплексу методів та інструментів, зокрема вартісної оцінки втрат робочого часу, прогнозування втрат з тимчасової непрацездатності при складанні балансу робочого часу, планування сум виплат та компенсацій з тимчасової непрацездатності, з метою підвищення продуктивності праці при забезпеченні соціальної захищеності працівників.

4. Аналіз використання робочого часу за даними статистичної звітності п'яти промислових підприємств дав змогу встановити, що саме тимчасова непрацездатність працівників найістотніше впливає на його ефективність. Для визначення залежності втрат від факторів, що детермінують умови праці, запропоновано використання статистичного методу аналізу на основі використання критерію ч² для чотирипільної таблиці. До переваг цього методу належать: простота, що дозволяє його використовувати в практичній діяльності аналітичних служб підприємства без особливої попередньої підготовки; можливість застосування при проведенні статистичного аналізу змінних з варіацією альтернативної ознаки; кількісна оцінка величини зв'язку між виділеними факторами, а також напрямок зв'язку, що у сполученні з іншими перевагами забезпечує досить просте ранжування факторів з метою подальшого впливу на них.

5. У роботі опрацьовано методичні підходи до прогнозування втрат з тимчасової непрацездатності при складанні балансу робочого часу, що передбачає таку послідовність дій: побудова динамічного ряду питомої ваги втрат робочого часу; трендове прогнозування питомої ваги втрат з тимчасової непрацездатності; прогнозування сезонної хвилі; розрахунок абсолютних значень втрат за прогнозним фондом робочого часу. Переваги запропонованого алгоритму полягають у врахуванні таких чинників: складу і контингенту працівників; класу захворювання; факторів зовнішнього середовища; сезонності; динаміки зміни умов праці.

6. Розроблено методичні підходи до планування сум компенсацій за фактично невідпрацьований робочий час у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю на основі лагових моделей. До переваг запропонованого підходу слід віднести: відсутність витрат на проведення спеціального дослідження; підвищення якості прогнозу (завдяки врахуванню структури персоналу конкретного підприємства); доступність методики для практичного використання.

7. Здійснено критичний аналіз існуючої методики визначення соціально-економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці та запропоновано ряд удосконалень до неї. Оцінку ефективності заходів щодо удосконалення використання робочого часу за рахунок скорочення захворюваності з тимчасовою втратою працездатності пропонується проводити так: установити взаємозв'язок (або його відсутність) між рівнем захворюваності та конкретним фактором, що характеризує ту або іншу складову умов праці, шляхом проведення кореляційного аналізу і побудови відповідного рівняння кореляції; виконати вартісну оцінку втрат робочого часу за моделлю, запропонованою в роботі; оцінити ефективність співвідношення отриманої економії від скорочення втрат робочого часу у вартісному вимірі та витрат на її досягнення.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Андросова Л.М. Анализ потерь промышленных предприятий Украины в связи с условиями труда на производстве / Л.М. Андросова // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Донецьк: ДонНТУ. 2006. Вип. 30(114). С. 162-171 (1,0 друк. арк.).

2. Андросова Л.М. Аналіз впливу втрат робочого часу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю на фінансово-економічні результати роботи підприємства / Л.М. Андросова / Проблеми стійкого соціально-економічного розвитку України // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Кармазіна. Харків: ХНУ, 2006. Вип. 730. С. 208-219 (1,28 друк. арк.).

3. Андросова Л.М. Аналіз умов праці на підприємствах України як необхідна умова реалізації державної соціальної політики / Л.М. Андросова // Схід. 2006. №6. С. 25-31 (0,8 друк. арк.).

4. Андросова Л.М. Методика розрахунку втрат підприємства від тимчасової непрацездатності працівників з використанням моделі фінансових потоків / Л.М. Андросова, І.В. Яценко // Проблеми системного підходу в економіці: Збірник наукових праць - К: НАУ, 2007. Вип. 22. С. 87-95 (1,0 друк. арк., особисто автору належить 0,6 друк. арк. Автором розроблено модель вартісної оцінки втрат робочого часу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю працівників).

5. Андросова Л.М. Основні напрями дослідження впливу умов праці на втрати від тимчасової непрацездатності // Проблеми системного підходу в економіці: Збірник наукових праць - К: НАУ, 2009. Вип. 28. С. 126-137 (1,2 друк. арк.).

Статті в інших наукових виданнях:

6. Андросова Л.М. Аналіз втрат підприємства у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю його працівників / Л.М. Андросова, І.В. Яценко // Перспективи та пріоритети розвитку економічного аналізу: тези доповідей і виступів IV Всеукраїнської наукової конференції студентів, аспірантів і молодих учених, (Донецьк, 24-26 квітня 2007 р.) / За заг. ред. канд. екон. наук, доц. Є.Є. Іонина / Мін-во освіти і науки України, Донецький національний університет. Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2007. С. 133-134 (0,2 друк. арк., особисто автору належить 0,1 друк. арк. Автором запропоновано та досліджено взаємозв'язок показників для аналізу втрат підприємства у зв'язку з тимчасової непрацездатністю).

7. Андросова Л.М. Врахування втрат за тимчасовою непрацездатністю при складанні балансу робочого часу / Л.М. Андросова // Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери: матеріали IV міжнарод. науково-теоретичної конф., (Донецьк, 7-8 червня 2007 р.), В 3-х томах. Т1 / Мін-во освіти і науки України, Державний вищий навчальний заклад "Донецький національний технічний університет". Донецьк: ДВНЗ «ДонНТУ», 2007. С. 15-18 (0,2 друк. арк.).

8. Андросова Л.М. Статистичний аналіз втрат підприємства за тимчасовою непрацездатністю / Л.М. Андросова // Еколого-економічні проблеми північного Приазов'я: економіка, екологія, освіта: тези доповідей всеукраїнської наук.-практ. конф., (Бердянськ, 17-18 жовтня 2006 р.) / Мін-во освіти і науки України, Бердянський державний педагогічний університет [та ін.]. Бердянськ: Бердянський державний педагогічний університет, 2006. С. 50-52 (0,2 друк. арк.).

АНОТАЦІЯ

Андросова Л. М. Регулювання втрат робочого часу від тимчасової непрацездатності. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.07 - демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. ? Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, Київ, 2011.

Дисертація присвячена розробці теоретико-методологічних підходів до регулювання втрат від тимчасової непрацездатності та обґрунтуванню напрямів їх реалізації у частині удосконалення використання робочого часу.

Розкрито теоретичні засади дослідження використання робочого часу в комплексі суспільних явищ у сфері праці, визначено роль працездатності в системі реалізації трудового потенціалу, опрацьовано методичні підходи до оцінки втрат від тимчасової непрацездатності. Проаналізовано вплив умов праці на втрати від тимчасової непрацездатності, проведено вартісну оцінку та факторний аналіз втрат робочого часу на підприємствах. Здійснено прогнозування скорочення втрат від тимчасової непрацездатності при складанні балансу робочого часу, запропоновано шляхи вдосконалення методики планування сум компенсацій працівникам за фактично невідпрацьований робочий час у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та оптимізації використання робочого часу у контексті оптимізації втрат від непрацездатності.

Ключові слова: робочий час, баланс робочого часу, працездатність, тимчасова непрацездатність, умови праці, прогнозування, використання робочого часу.

АННОТАЦИЯ

Андросова Л. М. Регулирование потерь рабочего времени от временной нетрудоспособности. ? Рукопись.

...