Теоретико-методологічне обґрунтування інноваційної стратегії розвитку космічної галузі України в контексті глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г.М. Доброва

УДК 330.341.1:629.78 (043.3)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Теоретико-методологічне обґрунтування інноваційної стратегії розвитку космічної галузі України в контексті глобалізації

Спеціальність 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством

Дячук Ірина Дмитрівна

Київ 2011

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Розпад «біполярної» блокової системи світового господарства визначив кардинальні зміни в організаційно-економічному механізмі забезпечення розвитку високотехнологічного сектору національної економіки, зокрема - космічної галузі. Успадкувавши майже третину ракетно-космічного потенціалу Радянського Союзу, Україна втратила величезні інвестиції, які в умовах політичного протистояння надавалися державою за рахунок централізованого перерозподілу ресурсів з інших сфер економіки. В цих умовах космічна галузь відчула безпрецедентний науково-технологічний регрес, інвестиційну недостатність в сфері інноваційної діяльності, стрімке падіння соціального престижу. Деградація космічної галузі України відбувалась на фоні стрімкого розвитку космічної діяльності не тільки в США, але й в більшості країн ЄС, Китаї, Індії, Бразилії. Вивчення зарубіжного досвіду доводить, що високі темпи фінансування наукових досліджень в цій сфері, запровадження сучасних управлінських технологій на національному та міжнародному рівнях забезпечують зміцнення конкурентоспроможності космічної галузі, вихід на світовий ринок космічної продукції та послуг, збільшення власних доходів національних підприємств, зростання темпів впровадження нововведень в інші галузі економіки.

Відсутність стабільної державної підтримки, недостатність комерційного потенціалу самої галузі призвели до тяжких наслідків у її розвитку. Внаслідок скорочення бюджетного фінансування, втрати коопераційних виробничих зв'язків, зниження вітчизняного оборонного потенціалу статус України як космічної держави сьогодні важко порівняти з аналогічним статусом таких країн, як США, Росія, Китай. Стан космічної галузі України ускладнюється високим ступенем невизначеності шляхів економічного розвитку держави, дефіцитом науково обґрунтованої та послідовної державної політики підтримки інноваційної сфери. Це ставить під загрозу стратегічні інтереси держави в сфері науково-технологічної та інноваційної політики та зумовлює потребу в теоретичному усвідомленні глобальних змін в сфері управління космічною галуззю, необхідність розстановки нових акцентів в формуванні стратегії її розвитку.

Актуальність дисертаційного дослідження визначається наступними положеннями:

- підвищенням уваги до проблеми забезпечення конкурентоспроможності національної економіки в контексті геополітичних змін на фоні впровадження агресивних стратегій на ринку космічних послуг з боку інших держав;

- потребою наукового осмислення пріоритетів України в сфері використання науково-технічного потенціалу космічної галузі та обґрунтування механізму їх реалізації;

- необхідністю розробки науково визначених практичних рекомендацій щодо формування інноваційної стратегії розвитку космічної галузі України з метою корекції державної політики в сфері космічної діяльності з урахуванням міжнародних інтеграційних процесів та вимог національної безпеки;

- потребою оптимізації процесу підготовки та прийняття управлінських рішень в сфері державного регулювання іннваційної складової космічної галузі з урахуванням впливу факторів конкурентного середовища та міжнародної спеціалізації України в космічній сфері.

Отже, проведення дослідження на перетині концепцій науково-технічного прогресу, теорій інновацій та національних інноваційних систем, спрямованого на компенсацію прогалини, що сталася у методології управління космічною діяльністю внаслідок геополітичних змін та глобалізаційних процесів, вивчення зарубіжного досвіду стратегічного планування космічної діяльності, визначення можливостей адаптації його в умовах України, а також врахування специфіки міжнародного конкурентного середовища та вимог національної безпеки набуває теоретичного та практичного значення.

Наукова проблема, що вирішується в дослідженні полягає у розробці та обґрунтуванні теоретико-методологічних засад інноваційної стратегії розвитку космічної галузі України на підставі комплексного аналізу можливостей регулювання економічних процесів в галузі, оптимального використання її науково-технічного потенціалу в умовах глобалізації.

Основна ідея дослідження полягає у застосуванні системного підходу до аналізу космічної галузі з одного боку як структурного елементу національної інноваційної системи, що надає можливості визначити нові засади щодо забезпечення її економічної ефективності, а з другого - складової світової космонавтики, що відповідає вимогам глобального середовища космічної діяльності.

Серед наукових праць, що містять фундаментальну розробку питань, пов'язаних з теоретичними та практичними аспектами становлення засад інноваційної економіки, формування національних інноваційних систем, розвитку інтелектуального капіталу та розробки інноваційних галузевих стратегій слід назвати роботи таких зарубіжних дослідників, як С.Агабекова, А. Анчишкіна, І. Ансоффа, Д. Белла, М. Бендикова, Р. Блейка, І. Валлерстайна, С. Глазьєва, А. Дагаєва, П. Друкера, І. Дьожиної, Б.Динкіна, П. Еванса, Н. Іванової, В. Іноземцева, Р.Коуза, Д. Львова, Б.Лундвелла, Р. Нельсона, Л. Панкової, М. Портера, П. Самуельсона, С.Сітаряна, Дж.Стигліца, Б.Твісса, А.Томпсона, Р.Фостера, К. Фрімена, І.Фролова, Н. Шелюбської, Й. Шумпетера, Ю. Яковця, Е. Янча та ін. До них необхідно додати роботи останніх років, які ще не перекладені українською мовою, таких авторів, як W. Baumal, E. Feankel, Z.Griliches, P.Gompers, J. Lerner, J. Niosi, J. Tidd, P.Patel, J. Metcaffe.

Серед публікацій вітчизняних авторів, в яких висвітлюються проблеми управління науково-технічним прогресом, макроекономічного прогнозування, науково-технічної політики, міжнародного конкурентного середовища, міжнародних інвестицій та інноваційного розвитку необхідно відзначити роботи З. Адаманової, В. Александрової, Л.Антонюк, О.Білоруса, В. Будкіна, В. Геєця, В. Герасимчука, С. Гуткевич, В.Дергачової, Г. Доброва, І. Єгорова, М. Згуровського, Г. Калитича, Д.Лук'яненка, Б. Маліцького, В.Мунтіяна, В. Новицького, В. Онопрієнка, Ю. Пахомова, О. Поповича, А.Поручника, Л. Руденко-Сударєвої, Є. Савельєва, В. Семиноженка, В.Сіденка, С. Сіденко, В. Соловйова, В. Третьяк, В. Тєрєхова, А. Філіпенка, Л. Федулової, Д. Черваньова, В. Чиркова, В. Чужикова, А. Шевцова, В.Шеховцова, О. Шниркова та ін. У вказаних роботах висвітлено роль науки та інновацій в процесах соціально-економічного розвитку, обґрунтовано систему науково-технологічних пріоритетів на основі «форсайтних» досліджень, розглянуто проблеми забезпечення національної конкурентоспроможності на глобальному рівні, визначено особливості розвитку та фінансування науково-технічної сфери, впровадження інноваційних стратегій тощо.

В наукових публікаціях вчених, які внесли значний доробок до сфери космічної діяльності - академіків НАН України - Б. Патона, В. Горбуліна, В.Кунцевича, Я. Яцківа, В. Лялька, Ю. Шемшученка, а також практиків в сфері управління космічною діяльністю - Ю. Алексєєва, О. Дегтярьова, Л.Каденюка, С. Конюхова, Е. Кузнєцова, О. Федорова, В. Шмарова - розглянуто перспективи розвитку космічної діяльності України, визначено проблеми інтеграції країни у міжнародне космічне співтовариство, обґрунтовано напрями наукових досліджень та пріоритети у сфері космічної діяльності. Проте, слід відзначити, що багато аспектів даної наукової проблеми залишаються недостатньо вивченими. Так, наукового осмислення потребують імперативи ефективного розвитку космічної галузі України в контексті глобалізації, специфіка космічної діяльності як елементу національної інноваційної системи, значення космічної діяльності як соціально-економічного мультиплікатора, що визначає напрями практичного використання результатів космічної діяльності. Крім того, надзвичайно актуальним є на сьогодні розробка методологічних підходів щодо формування довгострокової стратегії космічної галузі в контексті загальної стратегії інноваційного розвитку економіки України.

Таким чином, розробка теоретико-методологічного обґрунтування інноваційної стратегії розвитку космічної галузі України в контексті глобалізації є важливою як у теоретичному, так і у практичному аспектах, що зумовило вибір теми дослідження, його мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно плану науково-дослідних робіт Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України в рамках теми: «Розроблення довго і середньострокових прогнозів науково-технологічного та інноваційного розвитку (в рамках Державної програми прогнозування науково-технологічного розвитку на 2004-2006 роки.» (номер державної реєстрації 0105U008760). Результати досліджень використані при виконанні держбюджетних тем Національного авіаційного університету: «Вивчення теоретико-методологічних засад трансформацій системи міжнародної безпеки в контексті євроатлантичної інтеграції та врахування їх в сучасних реаліях України (номер державної реєстрації 0107U010355, відповідальний виконавець); «Інтелектуальний капітал аерокосмічного комплексу України в умовах глобалізації» (0107U009148., керівник проекту); «Вивчення концептуальних засад забезпечення європейської безпеки в контексті міжнародної інтеграції та розробка спеціальної навчальної програми підвищення кваліфікації державних службовців з питань євроатлантичної інтеграції та організації боротьби з тероризмом» (0108U007459, відповідальний виконавець). В рамках цих тем дисертантом особисто було підготовлено розділи «Геополітичне проблемне поле у вивченні трансформацій міжнародної безпеки та принципи локалізації деструктивних впливів», «Теоретико-методологічні засади формування та використання інтелектуального капіталу аерокосмічного комплексу», «Управління системними дослідженнями в авіакосмічному комплексі України в цілях забезпечення світової стабільності та міжнародної безпеки», «Науково-методичні рекомендації щодо створення інформаційно-аналітичного центру “НАТО - міжнародна безпека, високі технології».

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методологічних засад інноваційної стратегії розвитку космічної галузі України та розробка методичних підходів щодо її формування в контексті глобалізації.

Для досягнення встановленої мети були поставлені такі завдання:

1) визначити теоретичні засади обґрунтування галузевих стратегій розвитку у високотехнологічному секторі в умовах інноваційної економіки;

2) виявити особливості інноваційної стратегії у розвитку високотехнологічних галузей в контексті глобалізаційних процесів;

3) обґрунтувати методологічні підходи щодо формування інноваційної стратегії розвитку космічної галузі України в контексті глобалізації;

4) з'ясувати роль і місце космічної діяльності в національній інноваційній системі;

5) дослідити характер системних структурних трансформацій в світовому аерокосмічному комплексі та визначити заходи щодо адаптації інноваційної стратегії розвитку космічної галузі України до умов міжнародного середовища;

6) розробити систему економічних імперативів наукового та інноваційного розвитку космічної діяльності для забезпечення ефективних організаційних та структурних нововведень;

7) оцінити вплив ключових державних та ринкових факторів на реалізацію інноваційної стратегії розвитку космічної галузі України;

8) розробити модель інноваційного процесу в космічній галузі України за умови реалізації інноваційної стратегії.

Об'єктом дослідження є інноваційна стратегія розвитку космічної галузі України.

Предметом дослідження є комплекс теоретико-методологічних засад формування та реалізації інноваційної стратегії розвитку космічної галузі України в контексті глобалізації.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали основні закономірності та категорії економічної науки, які розкривають сутність та основний зміст управління інноваційним розвитком. В процесі обґрунтування теоретичних засад та методологічних підходів щодо формування інноваційної стратегії розвитку космічної галузі України було використано наступні методи: історико-логічний метод (при визначенні теорій та методів управління інноваційними процесами у високотехнологічних галузях: п.п. 1.1, 1.2,); діалектичний метод (при дослідженні трансформаційних процесів в світовому аерокосмічному комплексі в контексті переходу економіки на інноваційний шлях розвитку: п.п. 1.3, 1.4); метод ретроспекції (при аналізі розвитку космічної діяльності як соціально-економічного феномену з метою визначення її системних елементів в процесі їх історичного утворення та обґрунтування сучасної ролі космічної діяльності як мультиплікатора економічного зростання: п.п. 1.5, 2.1, 2.2); метод проблемно-діагностичного моделювання (при вдосконаленні методики визначення пріоритетів космічної діяльності для формування цільових програм: п.п. 2.3, 2.6, 3.3, 5.5); геостратегічний підхід (при визначенні імперативів ефективного функціонування космічної галузі України та обґрунтуванні її стратегічних орієнтирів: п.п. 2.4, 2.5, 3.1); системний аналіз (при дослідженні специфіки впливу космічної галузі України на національну інноваційну систему: п.п. 3.2, 3.4, 3,5, 4.1, 4.2, 4.3); соціологічні методи у формі анкетування та інтерв'ювання (при розробці пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення управління інноваційним розвитком космічної галузі України: п.п. 4.4, 4.5, 5.4); метод експертних оцінок (при оцінці впливу ключових державних та ринкових факторів на реалізацію інноваційної стратегії розвитку космічної галузі України: п.п. 5.1, 5.2, 5.3); методи сценарного прогнозування (в процесі розробки показників оцінки результативності космічної діяльності в умовах інноваційного розвитку та глобальної конкуренції: п.п. 5.5, 5.6); статистичний та графічний методи (під час обробки та узагальнення даних та їх відображення у таблицях та рисунках: п.п. 1.2., 1.3, 1.4, 1.5, 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 4.1, 4.2, 4.3, 4.5, 5.1, 5.3, 5.4).

Дослідження базується на монографічних дослідженнях вітчизняних та зарубіжних економістів, документах міжнародних організацій та космічних агенцій (ООН, ЮНКТАД, СОТ, ОЕСР, NASA, ESA, Роскосмосу, Державного космічного агентства України, Ради з космічних досліджень НАН України, інформаційно-аналітичного агентства «Спейс-Інформ»), результатах наукових досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, Інституту космічних досліджень НАНУ-НКАУ, Інституту історії природознавства та техніки РАН, матеріалах фондів Меморіального музею космонавтики РФ, музею космонавтики ім. академіка С.П. Корольова Житомирської обласної ради.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці дисертантом нового концептуального підходу щодо адаптації космічної галузі України до умов глобального середовища на основі вдосконалення теоретико-методологічних засад галузевої інноваційної стратегії, розкриття глобальної та інноваційної природи космічної діяльності, оцінки її мультиплікативного ефекту у розвитку національної економіки. В дисертаційній роботі одержано такі теоретико-методологічні та практичні результати, які визначають новизну та є предметом захисту:

вперше:

- визначено комплекс теоретичних засад щодо обґрунтування галузевих стратегій розвитку у високотехнологічному секторі в умовах інноваційної економіки, який містить: трактування інновації як ринкового експерименту, де інновація є елементом ділової стратегії або частиною серії інвестиційних рішень; теорії дифузії, що розглядають фактори, які впливають на стратегію освоєння нових технологій, доступ до нових знань і зиск від їх засвоєння; еволюційний підхід, який розглядає інновації як процес, що залежить від шляхів, якими розвиваються знання і технології під час взаємодії учасників інноваційного процесу; системний підхід, який розглядає вплив зовнішніх інститутів на інноваційну активність, виділяє значимість процесів трансферу технологій, підкреслює значення правил, регулювання і політик, у рамках яких функціонують ринки високотехнологічної продукції, а також, роль урядів у моніторингу і пошуках способів регулювання національної інноваційної системи. Визначені теоретичні підходи змінюють традиційне розуміння категорії «інноваційна стратегія» і надають змоги окреслити нові принципи її теоретичного обґрунтування на галузевому рівні, а саме: аналіз галузі як складової національної інноваційної системи та застосування методологічних прийомів, що відповідають комплексу аксіологічних імперативів і враховують вплив факторів глобального середовища;

- дано авторське визначення категорії «інноваційна стратегія», зміст якої полягає у розробці системи прийняття рішень на галузевому рівні щодо визначення напрямків інноваційної діяльності та розміщення інноваційних ресурсів для формування та реалізації інноваційних потреб спрямована на наближення до визначених стратегічних позицій у міжнародному космічному співтоваристві з врахуванням свого потенціалу. В такому розумінні, інноваційна стратегія космічної галузі, є не тільки комплексом заходів щодо постановки стратегічних цілей, визначення необхідних ресурсів та підтримки взаємовідносин з навколишнім середовищем з метою досягнення довгострокових конкурентних переваг на світовому та національному ринках, а, перш за все, системою глобального пошуку альтернативних шляхів розвитку, яку засновано на сталій, послідовній підтримці інноваційного потенціалу та створенні внутрішньогалузевої структури для впровадження організаційних змін, яка має бути здатною забезпечити чутливість галузі до інновацій;

- обґрунтовано методологію формування інноваційної стратегії розвитку космічної галузі України в контексті глобалізації на підставі системного поєднання інноваційно-цільового, геостратегічного та глобалізаційно-аксіологічного підходів щодо визначення галузевих стратегічних орієнтирів.

Інноваційно-цільовий підхід забезпечує розробку та реалізацію цілей двох типів:системних політико-стратегічних довготермінових цілей як меж досконалості, наближення до яких забезпечує галузі сталий прогресивний розвиток та ситуаційно-поточних цілей як бажаних та досяжних у визначений термін результатів, які розробляються творчим шляхом. Це надає можливості будувати ієрархію цілей, використовуючи методи проблемно-діагностичного моделювання; застосовувати механізм системно-ситуаційної оцінки для визначення стану та перспектив інноваційної стратегії розвитку космічної галузі України. Розробка вищезазначених цілей базується на даних геостратегічного аналізу, що враховує особливості багатополярної системи міжнародних відносин, визначає напрями міжнародних інтеграційних процесів в галузі, дотримання вимог національної та міжнародної безпеки. Глобалізаційно-аксіологічний підхід має поєднувати завдання вирішення глобальних проблем людства, сферу захисту національних інтересів та можливості комерціалізації результатів космічної діяльності. Ця системна методологія відповідає визначеному у роботі змісту галузевої інноваційної стратегії;

- визначено специфіку космічної діяльності як елементу національної інноваційної системи через призму її мультиплікативного впливу на національний соціально-економічний розвиток. Ефект мультиплікації досягається за рахунок акумуляції потоків нововведень, які починаються від найменш зрілих фаз розвитку нововведень (з точки зору їх пристосування до масового тиражування) і наближаються до більш зрілих; загальна величина мультиплікативного ефекту залежить від економічної ефективності впроваджених нововведень, масштабів і швидкості їх розповсюдження в інших галузях; в процесі розробки стратегії розвитку космічної галузі України врахування інноваційного важелю у вигляді мультиплікатора, дозволить спрогнозувати економічний ефект, перетворюючий витрати в інноваційній сфері галузі у значний приріст ВНП для держави;

- виявлено характер та зміст основних трансформацій у світовому аерокосмічному комплексі (зміна пріоритетів в процесі генерації ідей в бік інкрементальних інновацій, системна інтеграція та інтенсифікація мережевих взаємодій між суб'єктами аерокосмічної діяльності, впровадження таких елементів прискорення інноваційних процесів в галузі,як реінжиніринг, проектний менеджмент, венчурне фінансування; трансформація ролі державного регулювання, що виявилися у переході до державно-приватного партнерства) та визначено заходи адаптації до них інноваційної стратегії розвитку космічної галузі України: концентрацію інноваційного ресурсу підприємств галузі через консолідацію виробничого та інтелектуального потенціалу; розширення непрямих засобів впливу на ефективність інноваційної діяльності; підтримку процесів дифузії базових технологій; сприяння міжнародному співробітництву, включаючи утворення консорціумів, спільних підприємств, стратегічних партнерств;

- визначено систему економічних імперативів, необхідних для вибору пріоритетів в процесі формування індикативних планів реалізації інноваційної стратегії, яка містить три рівні (мегарівень - глобальний контекст; мезорівень - макрорегіональний контекст; макрорівень - національний контекст), кожному з яких відповідає імператив як необхідна умова економічної ефективності, що визначає стратегічні завдання та заходи щодо забезпечення їх реалізації. Цими умовами відповідно виступають: інтеграція України в глобальний науково-технологічний простір; комерційний потенціал науково-технологічних проектів; ступінь та умови формування, використання та розвитку галузевого інтелектуального потенціалу;

удосконалено:

- методологію дослідження стратегічних перспектив високотехнологічних галузей національної економіки в контексті глобалізації через застосування проблемно-діагностичних моделей та факторного аналізу з урахуванням системних рівнів імперативів вирішення стратегічних завдань; така методологія формування інноваційної стратегії базується на оцінці її технологічного потенціалу та прогнозуванні ефективності інноваційних процесів;

- методику оцінки науково-технічного потенціалу космічної галузі через врахування показників інтеграційної складової, яка буде характеризувати ступінь міжнародної кооперації та глобалізації наукової та інноваційної діяльності в галузі, що забезпечує її адаптацію до умов глобального середовища та інноваційної складової, що характеризує інноваційний потенціал галузі і є основою для розробки інноваційної стратегії; розроблено пропозиції щодо вдосконалення структури Загальнодержавної космічної програми України шляхом включення розділу «Технологічний розвиток», що має містити результати експертної оцінки технологічного стану галузі, її науково-технологічного потенціалу та результати прогнозування галузевих інноваційних процесів;

дістало подальший розвиток:

- обґрунтування сутності та економічної природи космічної діяльності через визначення її характеристик як багатомірного соціально-економічного явища, а саме: як системи наукових досліджень; як практичної та інноваційної діяльності людства з освоєння космічного простору; як рушійної сили науково-технічного прогресу; як соціально-культурного феномену. Таке розуміння визначає новий статус космонавтики як міжнародної діяльності в глобальних масштабах, яку зумовлено з одного боку - процесами глобалізації, з іншого - обмеженням її форм та засобів в кожній країні-суб'єкті космічної діяльності, згідно законам спеціалізації та міжнародного поділу праці, світової інтеграції та міжнародного ринку;

- виявлення державних та ринкових факторів впливу на реалізацію інноваційної стратегії розвитку космічної галузі в умовах інтеграції України у світовий аерокосмічний комплекс (рівень розвитку науки, техніки та технологій, обсяг витрат на інноваційну діяльність, темпи розвитку космічної промисловості; стабільність економіки, високий рівень соціальної організації суспільства, ступінь впровадження сучасних управлінських та організаційних технологій, соціальне визнання прогресивності та економічного значення космічної діяльності) на підставі яких запропоновано багатофакторну модель для дослідження інноваційних процесів в космічній галузі України, яку побудовано на принципах нелінійної концепції інноваційного процесу, що дозволяє врахувати сучасну невпорядкованість, непередбачуваність, стохастичність створення нововведень у високотехнологічній сфері.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження у формі теоретичних узагальнень, науково-методологічних положень та практичних рекомендацій щодо удосконалення управління інноваційним розвитком космічної галузі України реалізовано:

Державним космічним агентством України, Інститутом космічних досліджень НАНУ-ДКАУ при підготовці науково-методичних матеріалів щодо формування стратегії космічної діяльності України та в процесі громадських обговорень концепції космічної діяльності України (довідка №303/06-01/226 від 19.05.2011 р.); регіональними органами управління під час розробки Концепції аерокосмічної освіти молоді України (довідка Національного Центру аерокосмічної освіти молоді № 73 від 20.04 2011 р.); Концепції експериментальної наукової експозиції «Космос» (довідка Музею космонавтики ім. С.П. Корольова Житомирської обласної ради № 154 від 15.10.10); при розробці рекомендацій IV Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасна економічна теорія та пошук ефективних механізмів господарювання» (довідка від 09.03.2011 № 179/01-08), XII Міжнародної наукової конференції «Проблеми економічної інтеграції України до Європейського Союзу: світові економічні кризи і Україна» (акт Тернопільського національного економічного університету від 24.05.2007 №126-06/1325), підприємствами та організаціями в процесі реалізації інноваційних стратегій, оцінки результатів науково-дослідної діяльності (довідки ВАТ «Житомиробленерго» від 9.11.10 за №4/11962-001413, авіакомпаній «Sky FLUG GmbH» (Німеччина) від 10.02 2009 р. за № 71, «EASTOK» (ОАЕ) від 28.03 2009 р, за № 128).

Теоретичні висновки, методичні рекомендації та практичні розробки, отримані за результатами дослідження, використовуються в навчальному процесі у Національному авіаційному університеті при викладанні курсів для спеціалістів та магістрів «Міжнародна інтеграція аерокосмічних комплексів», «Корпоративне управління», «Проектний менеджмент», «Міжнародні економічні відносини» (довідка Національного авіаційного університету від 17.05 2011 р).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, які викладено в дисертації та виносяться на захист, одержані дисертантом особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження пройшли апробацію у вигляді наукових доповідей та виступів на 25 міжнародних та національних теоретичних та практичних конференціях, зокрема: ІV Міжнародній конференції «Сучасна економічна теорія та пошук ефективних механізмів господарювання» (Сімферополь, 2011 р.); Міжнародному симпозіумі «Актуальні проблеми науково-технологічної та інноваційної політики в контексті формування загальноєвропейського наукового простору: досвід та перспективи» (Київ, 2010 р.); IV Всесвітньому конгресі «Авіація у ХХІ столітті: безпека авіації та космічні технології» (Київ, 2010 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми економіки - 2009» (Київ, 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Космонавтика і культура» (Москва, 2009 р.); Наукових читаннях «Дніпровська орбіта» (м. Дніпропетровськ, 2006 р., 2007 р., 2008 р., 2009 р., 2010 р.); Міжнародній науковій конференції «Проблеми економічної інтеграції України до Європейського Союзу: світові економічні кризи і Україна» (Анталія, 2007 р.); VIII та Х міжнародних науково-технічних конференціях «АВІА-2007» та «АВІА-2011»; Міжнародній науковій конференції «Русский язык в поликультурном пространстве» (Астрахань, 2007 р.); Міжнародному симпозіумі з наукознавства (Київ, 2005 р., 2007 р., 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Людина і Космос» (м. Житомир, 1998 р., 2002 р., 2004 р., 2006 р.. 2011 р.); First IAA International Conference. Budapest, Hungary, 2005; Міжнародній науково-практичній конференції «Україна в контексті проблем європейської інтеграції” (Чернівці, 2002); XIII Міжнародному симпозіумі з історії космонавтики (Москва, 2001).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано українською, російською та англійською мовами 45 наукових праць, загальним обсягом 58,5 д.а., в тому числі 23 статті у вітчизняних фахових та зарубіжних виданнях, 3 монографії, у тому числі 2 одноосібні загальним обсягом 29 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків за розділами, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації складає 422 с. комп'ютерного тексту. В дисертації - 38 рисунків, 43 таблиці, 10 додатків. Список використаних джерел нараховує 392 найменування.

Основний зміст роботи

У вступі розкрито сутність і стан проблеми теоретико-методологічного обґрунтування інноваційної стратегії розвитку космічної галузі України в контексті глобалізації, обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, її зв'язок з іншими науковими напрямами і програмами, сформульовано мету, завдання, методи, об'єкт і предмет дослідження, обґрунтовано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади інноваційної стратегії розвитку космічної галузі в умовах глобалізації» досліджено еволюцію наукових ідей щодо управління високотехнологічними галузями в контексті теорій інноваційного розвитку, визначено методологічні підходи в стратегічному управлінні інноваційними процесами, обґрунтовано специфіку трансформацій в світовій космічній діяльності, досліджено міжнародний досвід стратегічного управління космічною галуззю в умовах інноваційної економіки.

З позицій історико-логічного налізу дисертантом досліджено теоретико-методологічні підходи щодо управління високотехнологічними галузями національної економіки через характеристику ідей інноваційного розвитку Й. Шумпетера, Г. Менша, К.Фрімена; А. Клайнкнехта, Б. Твісса; моделі "дифузії нововведень", запропонованої Т. Хегерстрандом та Е.Роджерсом, теорії технологічних укладів С. Глазьєва. В роботі показано, що розвиток цих ідей сприяв обґрунтуванню сучасної концепції національних інноваційних систем (Р. Нельсон, Б. Лундвелл та ін.). Поклавши в основу дослідження діалектичний метод, дисертант показує, що теорії інновацій та економічного зростання доводять нелінійний характер економіки, який визначається, з одного боку, змінами фаз життєвого циклу інновацій, з іншого - незбалансованістю галузевої структури, вираженою просторовою та галузевою нерівномірністю, що зумовлена об'єктивно існуючою диференціацією економічних, інституціональних, природно-географічних та інших умов. Параметри та густина інноваційного потоку в цілому визначаються розміщенням та структурою науково-технічного потенціалу. Інноваційні галузі притягують до себе ресурси інших галузей та регіонів, надаючи міцний поштовх техноеволюційним процесам. Дисертантом зроблено висновок щодо об'єктивності змін, які відбулися в світовому аерокосмічному комплексі в контексті глобалізації, що, фактично, прогнозувалося з позицій теорій інновацій.

Методологія стратегічного управління інноваційними процесами у високотехнологічних галузях базується на розумінні сутнісного змісту інноваційної стратегії як довгострокового плану змін. Модель соціально-економічного мультиплікатора застосовується для моніторингу ефективності цих змін та базується на концепції технологічної траєкторії, яка пояснює динаміку технологічної ефективності. Інноваційна стратегія трактується дисертантом як система глобального пошуку альтернативних шляхів розвитку, що забезпечує безперервну зміну об'єкту при послідовній підтримці інноваційного потенціалу та створенні внутрішньогалузевої структури для впровадження організаційних змін. Механізм розробки інноваційної стратегії розвитку галузі є ефективним лише у випадку, коли він забезпечить пристосування галузі до динамічних змін економічної ситуації у світі. Це є практично можливим, якщо в процесі розробки стратегії буде враховано інноваційний важіль у вигляді мультиплікатора, яким є спеціальний економічний механізм, побудований на системній взаємодії зовнішніх та внутрішніх факторів та перетворюючий витрати в інноваційній сфері галузі у значний приріст ВНП для держави. Для визначення кількісного значення доцільного масштабу ефекту мультиплікації запропоновано використовувати інтегральний показник - індекс інноваційної активності Iia. Він містить у собі комбінацію наступних коефіцієнтів: темпи промислового розвитку, %(Кт); кількість запропонованих науково-прикладних продуктів, в шт. на 100 тис. населення (Кп); кількість дослідників та розробників, в од. на 100 тис. населення (Кі); кількість організацій, які створюють інновації, в шт. на 1000 промислових підприємств (Ко); витрати на дослідження та розробки, в % від ВНП (Кр); витрати на одного дослідника та розробника, в грн. на одну особу (Кз); кількість перспективних наукових напрямків в сферах фундаментальних та прикладних досліджень, в шт. (Кн).Аналітичний вигляд індексу Iia можна представити виразом:

Iia = Вт Ч Кт + Вп Ч Кп + Ві Ч Кі + Во Ч Ко + Вр Ч Кр + Вз Ч Кз + (1)

+ Вн Ч Кн,

де В - питома вага коефіцієнтів (К), що входять в індекс.

Індекс Iia розраховується на весь стратегічний період,. Перш за все визначається його нормативне значення, яке характеризує бажаний масштаб виробничої потужності; значення коефіцієнтів К, які входять в індекс, прогнозуються у відповідності з наявними ресурсами та міжнародними нормами. Величина індексу Iia відображає реальну ситуацію в галузі. Різниця між нормативним та існуючим індексами надає потрібний масштаб ефекту мультиплікації.

Другий етап передбачає структуризацію періоду життєдіяльності мультиплікатора за фазами: поповнення науково-інноваційного потенціалу; розвитку до досягнення необхідних масштабів ефекту мультиплікатора; підтримки технологічного лідерства. На заключному етапі складається програма виконання фаз з урахуванням необхідних випереджень. Отже, інноваційний мультиплікатор адаптує галузеву економічну систему до потреб суспільства.

Використовуючи системний підхід, дисертант робить висновок про взаємозв'язок технологічного, наукового та економічного потенціалу нововведень, що дозволяє сформувати низку емпіричних критеріїв, використання яких пов'язано з методикою розробки технологічної стратегії.

Технологічний потенціал нововведення в кожний конкретний момент часу визначається розривом між досягнутим рівнем технологічної ефективності та теоретично очікуваною межею ефективності даної технології. При цьому, виміри рівня технологічної ефективності базуються не на технічних досягненнях, а на параметрах, які представляють найбільшу споживчу цінність для потенційних замовників. Співвідношення між приростом технічного рівня (ТР) та використаними ресурсами (Р) можна визначити як технологічну ефективність НДДКР (Ет) :

Ет = ?ТР/?Р (2)

Крім динаміки технологічного рівня, технологічна ефективність має враховувати такі фактори ефективності процесу НДДКР, як: кваліфікацію персоналу, матеріально-технічне забезпечення, проблеми управління, задоволення споживчих потреб. Отже, загальний ефект від впровадження інновації залежить як від технологічного рівня, так і від готовності ринку сприйняти інноваційний продукт.

В дисертації розкривається сутність трансформацій в сучасному аерокосмічному комплексі через орієнтацію галузі на рекомбінацію та дифузію технологій, інтенсифікацію мережевих взаємодій, встановлення тривалих та міцних зв'язків між виробниками та споживачами через посередництво світового ринку; заміщення прямого державного регулювання розширенням непрямих засобів впливу на ефективність космічної діяльності. В роботі зроблено висновок про те, що визначені трансформації за останнє десятиріччя призвели до збільшення надходжень в космічну промисловість в результаті розвитку комерційних розробок, які перевищують 200 млрд. дол. США, причому в багатьох секторах наголошуються темпи приросту понад 20 % в рік. Визначено, що інтенсифікація інноваційних процесів в галузі потребує застосування системної методології, що здатна забезпечити зацікавленість міжнародного бізнесу та координуючу роль держави. Така методологія має враховувати перехід галузі до олігополістичної структури ринку та посилення значущості комунікаційних факторів на глобальному рівні (розвиток «зовнішньої» інтеграції).

На підставі аналізу міжнародного досвіду управління космічною діяльністю, дисертант в роботі зроблено висновок про необхідність розробки механізмів більш щільного переплетіння державних та приватних інтересів у космічній сфері. У підсумку обґрунтована необхідність формування інноваційної стратегії розвитку космічної галузі на основі системи прогнозування та індикативного планування, яка забезпечить моніторинг стану використання наукового, економічного та технологічного потенціалу галузі, дозволить своєчасно враховувати динаміку факторів міжнародного середовища.

У другому розділі «Методологічні підходи до формування інноваційної стратегії розвитку космічної галузі України в контексті глобалізаційних процесів» розкрито глобально-економічний зміст космічної діяльності, проведено ретроспективний аналіз розвитку космічної галузі у світі та в Україні, сформульовано та обґрунтовано методологічні підходи до формування інноваційної стратегії розвитку космічної галузі України в умовах глобалізації, обґрунтовано засади моніторингу науково-технічного потенціалу космічної галузі України.

В результаті ретроспективного аналізу розвитку космічної діяльності в роботі розроблено узагальнену періодизацію становлення та розвитку космічної діяльності та принципи визначення основних етапів її формування. Основним методом до визначення періодів у розвитку космічної діяльності було обрано геостратегічний підхід. На підставі результатів ретроспективного аналізу уточнюється зміст категорії «космічна діяльність», яка трактується як рушійна сила науково-технічного прогресу, елемент національних інноваційних систем і соціально-культурний феномен. Таке розуміння змісту космічної діяльності дає підстави для визначення видів ефектів, які досягаються в процесі використання її результатів та системи економічних імперативів галузевого розвитку.

На підставі системного аналізу в дисертації запропоновано класифікацію типів ефектів від здійснення космічної діяльності. До таких традиційних за змістом ефектів, як наукові, економічні, соціальні, науково-технічні, освітні додаються інноваційні, екологічні, інформаційні та іміджеві. Доведено, що для досягнення вищезазначених ефектів необхідна інноваційна стратегія космічної діяльності, яка вимагає перш за все функціонування працюючого інноваційного простору, який сприятиме розробці та виробництву широкого спектру продукції космічного та загального застосування. В такому середовищі процес передачі проривних, ресурсозберігаючих технологій буде природним та логічним. Каталізатором інноваційної діяльності тут стає попит на високотехнологічну продукцію, який потрібно стимулювати перш за все на внутрішньому ринку.

В роботі визначено набір методологічних підходів, які мають бути комплексно використані в процесі формування інноваційної стратегії розвитку космічної галузі України: інноваційно-цільовий, глобалізаційно-аксіологічний та геостратегічний. Інноваційно-цільовий підхід надає змоги створити цілеспрямований проблемно-діагностичний механізм формування інноваційної стратегії розвитку космічної діяльності. Під проблемою в цьому моделюючому механізмі слід розуміти негативне відхилення певного ситуаційного стану від бажаного рівня.

Використовуючи запропоновану модель і усвідомлюючи рівень розвитку об'єкту дослідження, можна визначити, де, в якому місці конкурентного середовища перебуває останній і які проблеми виникають або можуть виникнути на шляху його розвитку (Табл.1).

Таблиця 1. Фрагмент системи визначення проблем формування інноваційної стратегії розвитку космічної галузі України

Ситуаційні показники характеризують стан галузі у минулому (Смн), у теперішньому (Сп), у майбутньому (Смб), а також є підставою для оцінки цільової стратегії (Сц). Системно-ситуаційна інформація відображає системні індикатори галузевого розвитку (д- досконалість; к - катастрофа).

Консолідація системного та ситуаційного уявлень представляється через визначення системоутворюючих інваріантів для певного стаціонарного інтервалу часу, наприклад, Тп : Сд (Тп), Ск (Тп) та визначення ситуаційних станів для деякого моменту часу в обраному стаціонарному інтервалі (і): tiТп: Смн (tiТп), Сп (tiТп), Смб (tiТп), Сц (ti Тп).

Для визначення ситуаційних станів стратегії мають бути використані параметри її складових). Їх визначення для певного періоду часу дає змогу сформувати систему стратегічних цілей, які стають основою для розробки планів та програм. Отже, розв'язання такої системи проблем є основою створення механізму формування напрямів та шляхів розвитку інноваційної стратегії космічної галузі України. Застосування інноваційно-цільового підходу надає можливості враховувати комплексність ефектів від використання результатів космічної діяльності при виборі пріоритетів стратегічного галузевого розвитку, будувати ієрархію цілей, використовуючи методи проблемно-діагностичного моделювання, застосовувати механізм системно-ситуаційної оцінки для визначення стану та перспектив космічної галузі України.

В дисертаційному дослідженні обгрунтовано глобалізаційно-аксіологічний підхід як основу формування інноваційної стратегії розвитку космічної діяльності в умовах глобалізації. Його сутність у врахуванні тенденцій цивілізаційного розвитку та можливостей вирішення глобальних проблем при розробці стратегії космічної діяльності. на підставі аналізу тенденцій в світовій космічній діяльності, наголошується на переломному характері сучасного етапу цивілізаційного осмислення ролі космонавтики, яка в майбутнє десятиріччя розвиватиметься за напрямами розробки і реалізації найскладніших і значущих для людства проектів. В роботі визначено космічну геостратегію як один з основних видів загальної геостратегії для технологічно розвинутих держав. Масштаб такої геостратегії може бути глобальним, макрорегіональним та національним. На кожному з цих рівнів визначено завдання та критерії їх виконання (Рис.1). Найважливішим геостратегічним фактором розвитку світової космічної діяльності є можливість використання переваг та зиску глобалізації в інтересах світового господарства та національних економік. З точки зору космічної геостратегії важливими є як показники міжнародної діяльності, що свідчать про фінансування інтеграційних процесів, так і показники витрат на національну оборону (Табл.2), оскільки вони свідчать про оцінку вагомості цінностей безпеки на національному рівні.

Таблиця 2. Потенціал провідних держав світу, які мають власні космічні програми (на 2005 фін. рік, млрд. дол. США)

В роботі показано, що моніторинг науково-технічного потенціалу космічної галузі України доцільно засновувати на системному підході, який базується на трактуванні науково-технічного потенціалу як складної динамічної системи накопичення та виробництва наукових знань, а також їх передачі до практичного використання. В процесі оцінки слід спиратися на визначену структуру складових, серед яких особливе місце займає аналіз інноваційного потенціалу, який передбачає визначення рівню експліцитного та імпліцитного знання, а також умов його ефективного використання (Рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Рівні, цілі та завдання космічної геостратегії на сучасному етапі

Інноваційний потенціал найбільш виражається через оцінку експліцитного знання, яке накопичується в галузі - переважно у формі людських ресурсів, але також і процедур, прийомів, повсякденної практики та ін. Стан інноваційного потенціалу обумовлює розробку стратегії змін, проте його вимір супроводжується низкою труднощів, оскільки в цьому випадку доводиться вимірювати імпліцитне знання, яке не є кодифікованим. Пріоритет, що надається виміру інноваційного потенціалу, стосується обстежень людських ресурсів, взаємозв'язків, інформаційних та комунікаційних технологій. Крім того виникає особлива потреба у вивченні типів систем підтримки прийняття рішень, а також реальних потенціалів інноваційної діяльності корпорацій.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Складові оцінки науково-технічного потенціалу космічної галузі України

У підсумку в роботі визначено особливе значення для обґрунтування інноваційної стратегії розвитку моніторингу міжнародних інтеграційних можливостей галузевого науково-технічного потенціалу, оскільки це зумовлює процес існування України у світовому космічному співтоваристві, що є, на сьогоднішній день, необхідною умовою її технологічної конкурентоспроможності. Запропоновано комплексну систему статистичних показників інноваційного розвитку космічної діяльності, яка спрямована на удосконалення оцінки інноваційного потенціалу галузі при обґрунтуванні її інноваційної стратегії.

Третій розділ «Космічна діяльність як елемент національної інноваційної системи України» присвячено розробці концептуальних засад адаптації космічної галузі до умов інноваційного розвитку економіки України на основі трактування її місця у національній інноваційній системі.

Дисертантом запропоновано систему економічних імперативів ефективності космічної діяльності в умовах глобалізації. Сутнісним імперативом ефективності космічної діяльності в роботі визначено її спроможність до інноваційного розвитку, що передбачає вивчення космічної діяльності у контексті формування та розвитку національної інноваційної системи. Тут важливими аспектами виступають: вбудованість системи НДДКР у космічне виробництво, тривалий та сталий зв'язок між виробником та споживачем, високі вхідні бар'єри у галузь, що забезпечує стабільність господарських зв'язків, постійний процес зміцнення зв'язків на національному рівні, переважне значення проблеми передачі технологій. На мегарівні (рівні світового космічного співтовариства) переважне значення набуває імператив міжнародного науково-технологічного співробітництва в космічній сфері. Проте, форми та засоби космічної діяльності в кожній країні обмежують згідно з законами спеціалізації та міжнародного поділу праці, світової інтеграції та міжнародного ринку певні критерії. Серед таких критеріїв визначено: рівень розвитку науки, техніки та технологій в країні, рівень розвитку промисловості, зокрема ракето-космічної, достатньо високий рівень економіки в цілому, який дозволяє витрачати кошти на проведення та впровадження космічних досліджень, на розробку та виробництво всіх необхідних факторів для здійснення космічної діяльності на рівні стратегічних наукових та соціально-економічних програм, суспільне визнання прогресивності, важливості та корисності розвитку космічної діяльності, сучасні підходи в управлінні космічною діяльністю, відповідність організаційних структур глобальним факторам зовнішнього середовища. На мезорівні (регіональному рівні) космічної діяльності переважне значення набуває імператив комерційного використання її результатів. На національному рівні (макрорівні) визначальним для ефективного розвитку космічної діяльності стає імператив забезпечення формування та якісного використання інтелектуального капіталу. Інтелектуальний капітал космічної діяльності містить інтелектуальні результати розвитку виробництва та комерційний потенціал реалізації наукових знань та технологій як в межах національних кордонів, так і у складі міжнародних стратегічних альянсів. В дисертації зроблено висновок, що застосування системи визначених економічних імперативів ефективності космічної діяльності є методичною основою формування інноваційної стратегії космічної галузі України.

В роботі виявлено основні негативні та позитивні фактори, що впливають на ефективність управління космічною галуззю України, а також визначено передумови забезпечення її інноваційного розвитку. Серед основних факторів негативного впливу дисертантом називаються: орієнтація на короткострокові цілі, значна недооцінка людського капіталу, порушення спадковості наукових та технічних знань, надмірне скорочення оборонно-промислового комплексу, в якому зосереджувались вітчизняні космічні технології. Викликами інноваційному розвитку космічної галузі також стали: слабка зорієнтованість фінансово-кредитної системи на підтримку інновацій, низький рівень результативності сектору наукових досліджень та розробок, відсутність дієвих економічних стимулів для розвитку інноваційного підприємництва. Серед позитивних факторів визначені: наявність розгалуженої мережі науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій, галузевих і територіальних наукових центрів; функціонування розвиненої системи фахової освіти; збережений науково-виробничий потенціал, що робить можливою участь України в міжнародних науково-технічних програмах. На підставі результатів проведеного факторного аналізу обґрунтовано детермінанти ефективного функціонування національних інноваційних систем як середовища відтворення результатів космічної діяльності. Серед них найважливішими є: державна підтримка формування конкурентоспроможного сектору досліджень і розробок та забезпечення умов його розширеного відтворення; створення умов для участі у фінансуванні інноваційних проектів транснаціональних космічних корпорацій; поступова інтеграція наукоємних виробництв у глобальний технологічний простір. Функціонування національної інноваційної системи України має бути спрямоване на розвиток інфраструктури інноваційної діяльності в космічній галузі, що сприятиме процесам трансферу технологій, розвитку інноваційного підприємництва, а також забезпечить створення системи економічних стимулів модернізації космічної галузі на основі технологічних інновацій, формування вітчизняних науково-виробничих кластерів аерокосмічної продукції.