Планування структури капіталу промислово-фінансових груп

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

УДК 330.332.2:336.71:658.153

Спеціальність 08.00.04. - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ПЛАНУВАННЯ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВИХ ГРУП

Бондаренко Лідія Петрівна

Львів - 2011



Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі фінансів Національного університету «Львівська політехніка» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор, АЛЄКСЄЄВ ІГОР ВАЛЕНТИНОВИЧ, Національний університет «Львівська політехніка», завідувач кафедри фінансів

Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор, БРЮХОВЕЦЬКА НАТАЛІЯ ЮХИМІВНА, Інститут економіки промисловості НАН України, головний науковий співробітник відділу проблем економіки підприємств

доктор економічних наук, доцент ЯРЕМКО ІГОР ЙОСАФАТОВИЧ, Національний університет «Львівська політехніка», професор кафедри обліку та аналізу

Захист відбудеться «05» травня 2011 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.052.03 у Національному університеті «Львівська політехніка» за адресою: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 12, IV н.к., ауд. 209-А.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету «Львівська політехніка» за адресою: 79013, м. Львів, вул. Професорська, 1.

Автореферат розісланий «04» квітня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к.е.н., доцент Завербний А.С.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Міжнародний досвід свідчить, що левову частку найприбутковіших та найуспішніших світових великих підприємницьких структур складають транснаціональні корпорації, що діють за принципом фінансово-промислових груп, тобто об'єднують капітали різних видів економічної діяльності. Значна частина з них працює на території України, наприклад, «Західна каліфорнійська ФПГ», японські «Mitsubishi», «Mitsui», «Sumitomo», «Dai Ichi Kangyo», «Fuji», «Sanwa», британські «Lloyds», «Barclays», «HSBC Holding», німецькі «Deutsche Bank», «Commerzbank», «Dresden Bank», французька «Paribas», італійська «Benedetti», корейські «Samsung», «Hyundai», «LG», «Daewoo», «Doosan», російські «Нижегородские автомобили», «ТаНАКо», «Росагропром», «Альфа» та інші. В Україні інтегровані об'єднання, що діють за принципом промислово-фінансових груп (ПФГ), формують вагому базу національної економіки і є одними з лідерів в обраних галузях. Це такі об'єднання, як «System Capital Management», «Приват», «EASTONE» (Інтерпайп), «Укрсиб», «Фінанси і кредит», «Універсальна інвестиційна група», «ТАС», «Смарт-Групп», «Донецьксталь», «Запоріжсталь», «Ілліч-Сталь», «Індустріальний Союз Донбасу».

Оптимізація структури капіталу ПФГ є одним із важливих чинників їхнього функціонування в умовах, що склалися на ринках капіталу та інвестицій. Вихід українських ПФГ на світові ринки вимагає застосування вироблених і використовуваних на практиці принципів оцінювання та управління структурними компонентами капіталу. Щоб конкурентоспроможно вийти на світову арену економічної боротьби, українським ПФГ не вистачає фінансового інструментарію для ефективного управління їхнім капіталом, як, зрештою, опрацювання всіх положень щодо управління цими об'єднаннями. Великою мірою це стосується планування структури капіталу ПФГ, яке повинно займати особливе місце у процесі вироблення стратегії їхньої діяльності, оскільки внаслідок інтеграції капіталів саме структура капіталу відіграє важливе значення в забезпеченні ефективної діяльності ПФГ.

Проблеми формування, розвитку та функціонування ПФГ загалом і структури їхнього капіталу як відособленого об'єкта в Україні досліджені багатьма іноземними та вітчизняними науковцями. Серед іноземних науковців можна виділити таких вчених, як Є. Брігхем, Ч. Гіл, А. Глен, Е. Нікбахт, С. Росс, Дж. Ван Хорн та ін., серед вітчизняних: І.В. Алєксєєв, С.С. Аптекар, Г.І. Башнянин, Є.О. Бесараб, І.А. Бланк, Н.Ю. Брюховецька, П.Ю. Буряк, Ю.М. Воробйов, В.М. Горбачов, В.В. Глущенко, Н.А. Дехтяр, Н.І. Дучинська, В.С. Загорський, Ю.Б. Іванов, М.О. Кизим, А.В. Козаченко, М.К. Колісник, Т.Д. Косова, О.Є. Кузьмін, В.О. Кузьмінський, Н.І. Литвиненко, Й.М. Петрович, А.А. Пилипенко, В.С. Пономаренко, О.О. Орлов, М.В. Рильський, Р.А. Слав'юк, Н.Ф. Фролов, О.В. Хом'як, І.Й. Яремко та ін. Питаннями управління структурою капіталу ПФГ займалися Л.Б. Рябушка, І.Б. Хома. Однак, вивчення наукових праць дозволяє стверджувати, що питання планування структури капіталу ПФГ потребує глибшого і ґрунтовнішого дослідження. Існує потреба в обґрунтуванні структурних компонентів капіталу ПФГ, уточненні поняття «структура капіталу ПФГ», визначенні джерел формування капіталу ПФГ, удосконаленні етапів стратегічного, поточного та оперативного планування структури капіталу ПФГ. Особливого значення дослідження проблем функціонування ПФГ набуває в сучасних умовах, коли згідно з Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про промислово-фінансові групи в Україні» відпала необхідність їхнього оформлення в Кабінеті Міністрів України. Очевидно, що це надає додатковий поштовх у їхньому розвитку. Отже, існує обґрунтована необхідність наукового вирішення поставлених проблем, що підтверджує актуальність і важливість напряму наукового дослідження та обраної теми.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами.

Тема дисертаційної роботи відповідає науковому напряму кафедри фінансів ДБ/87 ВГС «Формування та використання механізму інноваційного розвитку виробничо-господарських структур» (номер державної реєстрації 0104U002289), затвердженої рішенням НТР Національного університету «Львівська політехніка», протокол № 4 від 24.04.2003 р., де автор досліджувала роль планування структури капіталу у забезпеченні реалізації механізму інноваційного розвитку виробничо-господарських структур. Матеріали наукового дослідження використано під час розроблення держбюджетної теми Національного університету «Львівська політехніка» ДБ/ЛАНЦ «Управління інноваційними процесами підприємств у ланцюгах вартості» (номер державної реєстрації 0110U001094), затвердженої Наказом МОН України від 22.07.2009 р. № 686, зокрема під час написання розділу 3, підрозділу 3.2. «Поточне планування структури капіталу ПФГ» (Акт впровадження від 30.11.2010 р.), де автором запропоновано метод оптимізації структури капіталу ПФГ у межах інноваційних процесів створення вартості продукту.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретичних і методико-практичних рекомендацій щодо планування структури капіталу ПФГ.

Для досягнення мети у роботі поставлено такі завдання:

- визначити та оцінити особливості структури капіталу ПФГ, а також джерел її формування;

- обґрунтувати та розробити науково-практичні рекомендації з визначення компонентного складу капіталу ПФГ за видами економічної діяльності;

- сформувати метод визначення взаємозалежності капіталів учасників ПФГ;

- удосконалити метод оптимізації величин власного і позикового капіталів ПФГ;

- оцінити вплив структури капіталу окремих учасників на відхилення загальної структури капіталу ПФГ. капітал фінансовий позиковий учасник

Об'єктом дослідження є планування структури капіталу ПФГ.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні положення з планування структури капіталу ПФГ.

Методи дослідження. У процесі наукового дослідження використано такі методи пізнання: теоретичного узагальнення, систематизації та порівняння (під час структуризації капіталу ПФГ - розділ 1, підп. 1.1, систематизації чинників впливу на формування структури капіталу ПФГ - розділ 1, підп. 1.2, виділенні джерел формування капіталу ПФГ - розділ 1, підп. 1.2 тощо); статистичного та порівняльного аналізу (для аналізування структури капіталу українських ПФГ, зокрема машинобудівних учасників - розділ 2, підп. 2.1, 2.2, 2.3); економіко-математичного моделювання (для побудови моделі визначення величин фінансового і нефінансового капіталів у рамках ПФГ - розділ 3, підп. 3.1, для побудови моделі оптимізації власного і позикового капіталів ПФГ - розділ 3, підп. 3.2, для побудови методу оцінювання впливу учасників на відхилення планової структури капіталу ПФГ - розділ 3, підп. 3.3); кореляційного аналізу (під час розроблення коефіцієнта взаємозалежності капіталів учасників ПФГ - розділ 3, підп. 3.1).

Наукова новизна отриманих результатів полягає у розробленні теоретичних положень і наданні методичних рекомендацій щодо планування структури капіталу ПФГ, тобто:

вперше:

- запропоновано метод визначення величин фінансового і нефінансового капіталів у межах ПФГ, що дає змогу обґрунтовано планувати структуру капіталу за її структурними компонентами для ПФГ машинобудівного спрямування у довгостроковому періоді;

удосконалено:

- метод визначення ступеня взаємозалежності капіталів учасників ПФГ на основі розрахунку коефіцієнта взаємозалежності, який відрізняється від наявних методів тим, що дає змогу оцінити тісноту зв'язку між капіталами окремих учасників ПФГ, і тим самим забезпечує ефективніше розроблення індивідуальних стратегій капіталу учасниками групи;

отримали подальший розвиток:

- концепція побудови структури капіталу ПФГ, що, на противагу наявним підходам, розглядає структурні компоненти капіталу ПФГ, повніше визначаючи сутність структури капіталу ПФГ та джерел її формування, а також дає змогу ефективніше здійснювати планування структури капіталу ПФГ. Розроблена концепція передбачає:

класифікацію видів капіталу за додатковою класифікаційною ознакою - структурними компонентами капіталу ПФГ на основі інтеграції капіталів різних видів економічної діяльності, за якою виділяється: промисловий капітал, сільськогосподарський капітал, фінансовий капітал, науково-дослідний капітал, торговельний капітал, сервісний капітал і медіа капітал;

розгляд структури капіталу ПФГ як співвідношення власного і позикового капіталів, а також структурних компонентів капіталу ПФГ;

класифікацію джерел формування позикового капіталу ПФГ, згідно з якою окремо пропонується виділяти внутрішньосистемні позикові джерела формування капіталу ПФГ;

- метод оптимізації власного і позикового капіталів ПФГ, який, на відміну від наявних, ґрунтується на максимізації економічної доданої вартості на основі використання економіко-математичного моделювання, і призначений для формування оптимальної структури капіталу ПФГ у поточному періоді;

- метод оцінювання впливу учасників на планову структуру капіталу ПФГ, який відрізняється від наявних тим, що на основі розрахунку коефіцієнтів відхилень дає змогу прослідкувати вплив зміни структури капіталу окремих учасників на зміну загальної структури капіталу ПФГ.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробленні методу визначення величин фінансового і нефінансового капіталів у межах ПФГ; удосконаленні методу визначення ступеня взаємозалежності капіталів учасників ПФГ; розробленні методу оптимізації власного і позикового капіталів ПФГ; формуванні методу оцінювання впливу учасників на планову структуру капіталу ПФГ. Прикладне значення отриманих під час дисертаційного дослідження результатів підтверджується їх практичним впровадженням у діяльність машинобудівних підприємств. Результати виконаних автором досліджень впроваджені у діяльність ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» (довідка про впровадження № 34 від 10.11.2010 р.), ВАТ «Рівнесільмаш» (довідка про впровадження № 39 від 18.01.2011 р.).

Наукові результати дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Національного університету «Львівська політехніка» під час викладання дисципліни «Вступ до фаху «Фінанси і кредит» (Довідка № 67-01-1984 від 16.12.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційної роботи є самостійним науковим дослідженням, виконаним автором особисто. З наукових праць, написаних у співавторстві, в дисертації використовуються лише ті положення, що становлять особистий результат дослідження автора.

Апробація результатів дисертації. Окремі положення дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на 4 всеукраїнських, 1 міжвузівській і 6 міжнародних науково-практичних конференціях: «Методологія та практика менеджменту на порозі XXI століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти» (Полтава, 2006 р.), «Проблеми входження України в глобальні економічні структури: стратегічні пріоритети» (Чернівці, 2006 р.), «Соціум. Наука. Культура» (Київ, 2006 р.), «Інтелектуальний потенціал молоді в науці та практиці» (Хмельницький, 2006 р.), «Фінансовий і банківський менеджмент: досвід та проблеми» (Донецьк, 2006 р.), «Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки» (Луганськ, 2007 р.), «Проблеми формування нової економіки XXI століття» (Дніпропетровськ, 2009 р.), «Управління у сферах фінансів, оподаткування, страхування і кредиту» (Львів, 2009 р.), «Особливості функціонування національних фінансових систем в умовах поглиблення глобалізаційних процесів» (Ірпінь, 2010 р.), «Сучасні напрямки теоретичних і прикладних досліджень» (Одеса, 2010 р.), «Проблеми та перспективи розвитку економіки і підприємництва та комп'ютерних технологій в Україні» (Львів, 2010 р.).

Публікації. Основні результати за темою дисертаційної роботи відображені в 19 наукових публікаціях (наукові статті, тези доповідей на конференціях), з них 17 одноосібно. Загальний обсяг публікацій становить 5,17 др. ар., з яких автору належить 3,95 др. ар. У наукових фахових виданнях опубліковано 8 статей.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 232 сторінки. Основний зміст дослідження викладено на 185 сторінках. Робота містить 28 таблиць та 25 рисунків на 23 сторінках. Список використаних джерел налічує 260 найменувань, 9 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, поставлено мету і завдання наукової роботи, висвітлено основні положення наукової новизни дисертації та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теорія і практика формування структури капіталу ПФГ» розглянуто сутність і значення структури капіталу ПФГ, проаналізовано чинники впливу і джерела формування капіталу ПФГ, обґрунтовано особливості планування структури капіталу ПФГ.

У роботі розкрито економічну сутність ПФГ як об'єднань суб'єктів господарювання на засадах інтеграції різних структурних компонентів капіталу (промислового, фінансового, науково-дослідного, торговельного, сервісного, сільськогосподарського, медіа) з метою економічної та виробничо-технологічної кооперації. Функціонування ПФГ в Україні відбувалося незалежно від їхнього законодавчого оформлення, а це ще раз підтверджує економічну доцільність діяльності ПФГ. Отже, видається необґрунтованим вилучати категорію ПФГ з використання у науковому обігу та практиці господарювання. На сьогоднішній час доцільно говорити про ПФГ не як про законодавчо визначену одиницю господарювання, а як про економічну форму співпраці різних суб'єктів господарювання на засадах інтеграції структурних компонентів капіталу.

Кожен з учасників отримує свої переваги при входженні в об'єднання, що діє за принципом ПФГ. Основні переваги є спільними для суб'єктів господарювання одного виду економічної діяльності. На основі досліджень українських економістів щодо цього питання, згруповано переваги входження до ПФГ окремо для промислових і сільськогосподарських підприємств, фінансових установ, науково-дослідних установ та конструкторських бюро, торговельних та посередницьких підприємств.

Опрацювання вітчизняних та іноземних літературних джерел дало змогу узагальнити наявні підходи до капіталу ПФГ і розробити концепцію побудови структури капіталу інтегрованих об'єднань, що діють за принципом ПФГ. Розроблена концепція передбачає три положення: доповнену структуризацію капіталу ПФГ, визначення поняття структури капіталу ПФГ, виділення внутрішньосистемних джерел формування позикового капіталу ПФГ.

Економічна природа утворення ПФГ підтверджує функціонування цих інтегрованих утворень як об'єднань структурних компонентів капіталу. Історично склалося так, що вільно оперуючи поняттями «промисловий капітал ПФГ», «фінансовий капітал ПФГ», економісти, разом з тим, не дали чіткого визначення приналежності цієї категорії капіталу. Отже, є доцільним і економічно обґрунтованим саме для ПФГ виділяти нову класифікаційну ознаку їхнього капіталу - за структурними компонентами капіталу ПФГ. Узагальнення позицій науковців дозволило сформувати класифікацію видів капіталу ПФГ за їх структурними компонентами, що інтегрує капітали різних видів економічної діяльності. Класично було прийнято розглядати ПФГ як поєднання промислового і фінансового капіталів, але сучасні ПФГ мають у своєму складі набагато ширший перелік компонентів капіталу, оскільки до їхнього складу входять тепер не лише промислові підприємства і банківські установи, але підприємства і установи різних видів економічної діяльності. В результаті виокремлено такі структурні компоненти капіталу ПФГ: промисловий капітал, фінансовий капітал, сільськогосподарський капітал, торговельний капітал, науково-дослідний капітал, сервісний капітал, медіа капітал (рис.1).

Рис.1. Структурування капіталу ПФГ за видами економічної діяльності*

*Примітка: запропоновано автором

Ґрунтуючись на структуризації капіталу ПФГ (запропонована в дисертації ознака), доцільним і обґрунтованим є розгляд структури капіталу ПФГ з позиції її подвійної природи. З одного боку, це класичне співвідношення власних і позикових коштів. З іншого боку, необхідно також враховувати у структурі капіталу ПФГ структурні компоненти капіталу. Отже, під структурою капіталу ПФГ пропонується розуміти співвідношення власних і позикових коштів, а також структурних компонентів капіталу ПФГ.

На основі теоретичних напрацювань та власних досліджень доведено, що джерела формування капіталу ПФГ мають певну особливість у зв'язку з існуванням так званого «переливання» капіталу всередині ПФГ. Тому запропоновано і аргументовано окремо виділяти в межах позикових джерел фінансування капіталу ПФГ внутрішньосистемні позикові джерела, які виникають внаслідок особливих характеристик ПФГ як об'єднання структурних компонентів капіталу, що тісно співпрацюють між собою. Внутрішньосистемні джерела доцільно розглядати лише на рівні інтегрованих об'єднань, де беруть участь декілька суб'єктів господарювання. За умов існування виробничо-фінансових формувань різного плану (промислово-фінансових груп, фінансово-банківських груп, інтегрованих промислових комплексів), можна говорити про те, що внаслідок їх утворення капітал окремих учасників переливається і об'єднується, а тому позика всередині групи стає внутрішньосистемною, оскільки виникає поняття сукупного капіталу інтегрованого об'єднання. Фактично внутрішньосистемні джерела є позикою групи самої в себе, яка за своєю формою є зовнішнім запозиченням, а за сутністю - внутрішнім джерелом.

Планування структури капіталу надає можливість ПФГ: 1) реально оцінити потенціал капіталу, переваги і недоліки як загальної структури капіталу усієї ПФГ, так і структури капіталу кожного з учасників; 2) інформує ПФГ про сприятливі та несприятливі перспективи, що відбуваються у зовнішньому середовищі, надаючи ПФГ змогу скористатися можливостями, що відкриваються на ринку, та допомагаючи уникнути ризиків, що можуть їй загрожувати; 3) створює єдиний, координований механізм роботи з капіталом ПФГ; 4) забезпечує ПФГ інструментами досягнення оптимальної структури капіталу усієї ПФГ і кожного з її учасників. Отже, планування структури капіталу ПФГ - це вид управлінської діяльності, який визначає до реалізації планові цілі з формування та використання власного і позикового капіталів, а також структурних компонентів капіталу ПФГ.

У другому розділі «Аналізування стану структури капіталу ПФГ» проаналізовано структуру капіталу українських ПФГ, особливу увагу приділено оцінюванню структури капіталу машинобудівних підприємств-учасників ПФГ.

Під час дослідження виділено дванадцять найбільших інтегрованих об'єднань, які діють за принципом ПФГ. Аналізування структури капіталу українських ПФГ здійснено в три етапи: аналізування структурних компонентів капіталу ПФГ, аналізування стану структури капіталу ПФГ за джерелами формування, аналізування стану структури капіталу машинобудівних підприємств у складі ПФГ.

В результаті дослідження структурних компонентів капіталу українських ПФГ, інтегровані об'єднання умовно поділено на три групи (табл. 1). До першої групи віднесено ті ПФГ, в яких домінує промисловий капітал у сукупному капіталі. До цієї групи увійшли «System Capital Management», «Смарт-Групп», «Донецьксталь», «Індустріальний Союз Донбасу», «Ілліч-Сталь», «Запоріжсталь», «EASTONE» (Інтерпайп), «ТАС». До другої групи зараховано ті ПФГ, в яких домінує фінансовий капітал у сукупному капіталі, це такі ПФГ як «Приват», «Фінанси і Кредит», «Укрсиб». До третьої групи належить «Універсальна Інвестиційна Група», яка ґрунтується на торговельному капіталі. Інші компоненти капіталу, такі як сільськогосподарський, науково-дослідний, сервісний і медіа капітал не мають в українських ПФГ очевидного домінування.

Таблиця 1 - Розподіл українських ПФГ за домінуванням структурних компонентів капіталу*

№	Домінантні структурні компоненти капіталу ПФГ	Назва ПФГ
1.	Промисловий капітал	«System Capital Management», «Смарт-Групп», «ТАС», «Донецьксталь», «Індустріальний Союз Донбасу», «Ілліч-Сталь», «Запоріжсталь», «EASTONE» (Інтерпайп)
2.	Фінансовий капітал	«Приват», «Фінанси і Кредит», «Укрсиб»
3.	Торговельний капітал	«Універсальна Інвестиційна Група»

* Примітка: згруповано автором на основі даних річних звітів учасників ПФГ (джерело інформації www.smida.gov.ua)

Аналізування структури капіталу українських ПФГ за джерелами формування свідчить про активне використання ними позикового капіталу для фінансування діяльності, що говорить про досить високу доступність залучення позикового капіталу для учасників у межах ПФГ (табл. 2). Концентрація позикового капіталу учасниками ПФГ може бути дещо вищою, ніж на рівні окремого підприємства, а фінансовий ризик, що пов'язаний з використанням позикового капіталу, згладжується, оскільки кредитування у межах групи, тобто існування внутрішньосистемних позикових джерел фінансування капіталу, зменшує ризик фінансової нестабільності.

Таблиця 2 - Структура капіталу українських ПФГ за джерелами формування протягом 2005-2009 років*

Назва ПФГ	Власний капітал, %	Позиковий капітал, %
	2005 рік	2006 рік	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2005 рік	2006 рік	2007 рік	2008 рік	2009 рік
System Capital Management	64,52	48,25	42,82	42,84	42,08	35,48	51,75	57,18	57,16	57,92
ТАС	29,95	23,55	63,47	47,75	49,99	70,05	76,45	36,53	52,25	50,01
Смарт-Груп	36,13	22,49	34,91	21,35	35,43	63,87	77,51	65,09	78,65	64,57
Донецьксталь	50,28	38,09	28,00	20,45	27,33	49,72	61,91	72,00	79,55	72,67
Індустріальний Союз Донбасу	58,29	64,56	69,44	67,32	57,01	41,71	35,44	30,56	32,68	42,99
EASTONE (Інтерпайп)	21,54	19,27	38,88	29,32	40,62	78,46	80,73	61,12	70,68	59,38
Запоріжжясталь	65,72	62,41	73,03	47,91	54,43	34,28	37,59	26,97	52,09	45,57
Ілліч-Сталь	85,88	71,17	82,77	86,41	85,70	14,12	28,83	17,23	13,59	14,30
Універсальна інвестиційна група	43,73	41,30	43,68	28,78	88,56	56,27	58,70	56,32	71,22	11,44
Приват	26,17	22,16	19,49	19,39	18,84	73,83	77,84	80,51	80,61	81,16
Укрсиб	20,54	17,28	15,05	53,17	16,77	79,46	82,72	84,95	46,83	83,23
Фінанси і кредит	38,08	29,60	25,54	24,61	27,59	61,92	70,40	74,46	75,39	72,41

* Примітка: розраховано автором на основі даних річних звітів учасників ПФГ (джерело інформації www.smida.gov.ua)

Аналізування стану структури капіталу українських ПФГ здійснено за двома групами показників: 1) фази «залучення» капіталу; 2) фази «використання» капіталу. Фаза залучення капіталу характеризує рівень фінансової стійкості ПФГ. До показників, що були проаналізовані на фазі «залучення» капіталу, віднесено: коефіцієнт фінансової незалежності, коефіцієнт структури капіталу (концентрації позикових коштів), коефіцієнт фінансового важеля (фінансування), коефіцієнт фінансового лівериджу, коефіцієнт фінансової стійкості. На підставі аналізування досліджуваних коефіцієнтів, можна стверджувати, що рівень фінансової стійкості українських ПФГ знаходиться на нормальному рівні. Отже, можна говорити про те, що структура капіталу на фазі «залучення» капіталу для українських ПФГ є оптимальною.

До показників, що були проаналізовані на фазі «використання» капіталу, віднесено: рентабельність капіталу, рентабельність власного капіталу, коефіцієнт рекапіталізації, частка рекапіталізованого капіталу у власному капіталі. За результатами аналізування досліджуваних показників, можна зробити висновки про низький рівень рентабельності капіталу українських ПФГ, а, отже, і про неоптимально сформовану структуру капіталу українських ПФГ на фазі «використання» капіталу. Це ще раз підтверджує необхідність планування структури капіталу ПФГ для формування гнучкої та дійсно оптимальної структури капіталу (незважаючи на позитивні значення показників, що характеризують фазу «залучення» капіталу).

Важливою та актуальною є участь машинобудівних підприємств у ПФГ. Машинобудівні підприємства є певними центрами інноваційного розвитку, адже саме в машинобудуванні створюються інноваційні продукти. Для ПФГ інноваційність є важливим інструментом не лише досягнення міцного становища на внутрішньому ринку, але, більшою мірою, допомагає конкурувати на світовому ринку. Участь машинобудівних підприємств у ПФГ є ефективним шляхом підняття українського машинобудування. Отже, дослідження цього питання постає актуальним і необхідним для вивчення. На жаль, в Україні на сьогоднішній день відсутні ПФГ, в яких машинобудівний напрямок відіграє провідну роль. Такі об'єднання, як свідчить міжнародна практика, стають каталізаторами активізації розвитку інновацій, а отже - розвитку машинобудування і розвитку економіки країни в цілому. В Україні є підприємства на базі яких можна створити міцні ПФГ машинобудівного спрямування. Створення машинобудівних ПФГ в Україні дасть змогу створити закритий цикл від розроблення до впровадження інноваційних продуктів, а напрями машинобудування, що зараз перебувають у кризовому стані, завдяки участі у ПФГ отримають змогу активно розвиватися.

Аналізування частки капіталу машинобудівних підприємств у загальному капіталі ПФГ показало, що українські ПФГ поки що не надто активно цікавляться машинобудівною сферою. З дванадцяти найбільших українських ПФГ лише шість володіють машинобудівними активами (табл. 3).

Таблиця 3 - Частка капіталу машинобудівних учасників у складі капіталу українських ПФГ за 2005-2009 роки*

Назва ПФГ	Частка капіталу машинобудівних учасників у складі капіталу ПФГ, част. одн.
	2005 рік	2006 рік	2007 рік	2008 рік	2009 рік
System Capital Management	0,02	0,02	0,01	0,01	0,01
ТАС	0,05	0,04	0,09	0,11	0,09
Приват	0,02	0,02	0,01	0,01	0,01
Смарт-Групп	0,35	0,53	0,41	0,38	0,31
Індустріальний Союз Донбасу	0,03	0,04	0,03	0,05	0,04
Фінанси і кредит	0,25	0,25	0,21	0,19	0,20

* Примітка: розраховано автором на основі даних річних звітів учасників ПФГ (джерело інформації www.smida.gov.ua)

Згідно з результатами аналізування, зміни у структурі капіталу машинобудівних учасників українських ПФГ збігаються із загальними тенденціями в структурі капіталу ПФГ, до яких вони належать. Проаналізовані показники, що характеризують фазу «залучення» капіталу, вказують на нормальний рівень фінансової стійкості, що свідчить про оптимальність структури капіталу машинобудівних учасників українських ПФГ на досліджуваній фазі. Проте результати аналізування показників, що характеризують фазу «використання» капіталу, вказують на низький рівень рентабельності капіталу, а тому можемо говорити про необхідність оптимізації структури капіталу машинобудівних учасників українських ПФГ.

У третьому розділі «Удосконалення етапів планування структури капіталу ПФГ» доповнено і сформовано етапи стратегічного, поточного і оперативного планування структури капіталу ПФГ, запропоновано метод оцінювання впливу учасників на загальну структуру капіталу ПФГ.

Огляд та аналіз наукових джерел дозволили узагальнити наявні у літературі підходи до стратегічного планування та сформувати комплексну послідовність стратегічного планування структури капіталу ПФГ (рис. 2).

Умовні позначення: - послідовність етапів

- зворотній зв'язок між етапами для випадку, коли індивідуальні стратегії вимагають коригування стратегічних цілей

Рис. 2. Етапи стратегічного планування структури капіталу ПФГ*

* Примітка: наповнення відповідних етапів запропоновано автором

Визначення величин фінансового і нефінансового капіталів у межах ПФГ є важливим інструментом в процесі удосконалення складу структурних компонентів капіталу ПФГ і здійснюється з метою: по-перше, забезпечення достатнього обсягу внутрішньопозикових ресурсів для нефінансових учасників ПФГ; по-друге, підвищення ефективності розподілу фінансових ресурсів між фінансовими і нефінансовими учасниками ПФГ; по-третє, контролю за домінуванням визначеного напряму економічної діяльності у ПФГ; по-четверте, визначення закономірностей формування і взаємозв'язків компонентів капіталу ПФГ; по-п'яте, обґрунтування доцільності залучення нових учасників у ПФГ; по-шосте, полегшення формування капіталу ПФГ в межах стратегічного планування.

Ринкова додана вартість () характеризує ринкову капіталізацію і повніше відображає ринкову ціну компанії у часі. Отже, ринкова додана вартість - це приріст ринкової капіталізації компанії до інвестованого у неї капіталу. А тому виступає важливим критерієм оцінки довгострокового добробуту інвесторів компанії.

Метод визначення величин фінансового і нефінансового капіталів ПФГ ґрунтується на максимізації ринкової доданої вартості за допомогою економіко-метематичного моделювання. Функцію максимізації ринкової доданої вартості ПФГ запропоновано обчислювати за формулою:

, (1)

де - ринкова додана вартість ПФГ, млн. грн.; - ринкова капіталізація -го учасника ПФГ, млн. грн.; - ринкова вартість зобов'язань -го учасника ПФГ, млн. грн.; - загальна кількість учасників ПФГ; - величина капіталу j-го нефінансового учасника ПФГ (промислового, сільськогосподарського, медіа, торговельного, науково-дослідного, сервісного), млн. грн.; - кількість нефінансових учасників ПФГ; - величина капіталу і-ї фінансової установи-учасника ПФГ, млн. грн.; - кількість фінансових установ-учасників ПФГ.

Умова функціонування ПФГ машинобудівного спрямування має такий вигляд:

. (2)

Умова відповідності фінансового капіталу потребам нефінансових учасників ПФГ виглядає так:

, (3)

де - загальна величина позикового капіталу нефінансових учасників ПФГ, млн. грн.

Умова ефективності формування фінансового капіталу ПФГ виглядатиме так:

, , (4)

де - операційний прибуток, що генерується фінансовими учасниками ПФГ, млн. грн.; - середня величина капіталу і-го фінансового учасника ПФГ протягом періоду реструктуризації, млн. грн.; - планові максимально допустимі інвестиції протягом періоду реструктуризації на формування фінансового капіталу і-го учасника, що залучається у ПФГ, млн. грн.; - балансова вартість фінансового капіталу і-го учасника, що залучається у ПФГ, млн. грн.; - період реструктуризації залученого учасника в ПФГ.

Умова ефективності формування нефінансового капіталу ПФГ виглядає так:

, , (5)

де - операційний прибуток, що генерується нефінансовими учасниками ПФГ, млн. грн.; - середня величина капіталу і-го нефінансового учасника ПФГ протягом періоду реструктуризації, млн. грн.; - планові максимально допустимі інвестиції протягом періоду реструктуризації на формування нефінансового капіталу j-го учасника, що залучається у ПФГ, млн. грн.; - балансова вартість нефінансового капіталу j-го учасника, що залучається у ПФГ, млн. грн.

Умова невід'ємності має такий вигляд:

, . (6)

Максимально допустимі інвестиції протягом періоду реструктуризації на формування фінансового капіталу і-го учасника, що залучається у ПФГ, розраховуються за формулою, що включає три складові:

, , (7)

де - планові максимально допустимі інвестиції протягом періоду реструктуризації на формування фінансового капіталу і-го учасника, що залучається у ПФГ, млн. грн.; - витрати на залучення і-го фінансового учасника ПФГ, млн. грн.; - витрати на покриття протермінованих боргів і-го фінансового учасника ПФГ, млн. грн.; - витрати на зведення фінансово-господарської і управлінської діяльності і-го фінансового учасника ПФГ до внутрішніх стандартів ПФГ, млн. грн.

Максимально допустимі інвестиції протягом періоду реструктуризації на формування нефінансового капіталу j-го учасника, що залучається у ПФГ, розглядаються у складі трьох величин і розраховуються за формулою:

, , (8)

де - планові максимально допустимі інвестиції протягом періоду реструктуризації на формування нефінансового капіталу j-го учасника, що залучається у ПФГ, млн. грн.; - витрати на залучення j-го нефінансового учасника ПФГ, млн. грн.; - витрати на покриття протермінованих боргів j-го нефінансового учасника ПФГ, млн. грн.; - витрати на зведення фінансово-господарської і управлінської діяльності j-го нефінансового учасника ПФГ до внутрішніх стандартів ПФГ, млн. грн.

В результаті застосовування розробленого методу визначення величин фінансового і нефінансового капіталів ПФГ на прикладі української ПФГ «EASTONE», визначено значення фінансового і нефінансового капіталів: = 7193,45 млн. грн., = 8000 млн. грн., а ринкова додана вартість ПФГ відповідно матиме значення: 410,447 млн. грн.

Розробляючи індивідуальні стратегії формування капіталу ПФГ, необхідно враховувати існування взаємозв'язків між усіма учасниками групи. Всередині ПФГ відбувається своєрідне перетікання капіталів, внутрішні позики та контроль акцій одних учасників іншими учасниками ПФГ. Тому стратегія формування капіталу одного учасника нерідко буде залежати від стратегії іншого учасника і навпаки. Такі зв'язки капіталів учасників не завжди є очевидними, тому необхідно ґрунтовно аналізувати усі прямі і непрямі зв'язки учасників ПФГ щодо взаємодії їхніх капіталів між собою.

Метод визначення ступеня взаємозалежності капіталів учасників ПФГ ґрунтується на розрахунку коефіцієнта взаємозалежності. Коефіцієнт взаємозалежності пропонується обчислювати за формулою:

, (9)

де - коефіцієнт взаємозалежності капіталів учасників ПФГ; - величина капіталу і-го учасника ПФГ, отриманого від інших учасників ПФГ (зокрема внутрішньогрупові кредити, інвестиції, дотації), млн. грн.; - величина капіталу і-го учасника ПФГ, переданого іншим учасникам ПФГ (зокрема внутрішньогрупові кредити, інвестиції, дотації), млн. грн.; - загальна величина капіталу і-го учасника ПФГ, млн. грн.

Згідно з стандартами кореляційного аналізу в статистиці значення коефіцієнта взаємозалежності капіталів можна інтерпретувати аналогічно до коефіцієнта кореляції за Пірсоном. Значення коефіцієнта взаємозалежності капіталів будемо інтерпретувати так:

Якщо значення , то взаємозалежність капіталів учасників ПФГ є дуже слабкою. Індивідуальні стратегії учасників щодо структури капіталу формуються незалежно.

Якщо значення , то взаємозалежність капіталів учасників ПФГ є слабкою. В такому разі також доцільно формувати індивідуальні стратегії учасників щодо структури капіталу незалежно.

Якщо значення , то взаємозалежність капіталів учасників ПФГ є середньою. При такому значенні коефіцієнта індивідуальні стратегії учасників, капітали яких тісно взаємодіють, слід оцінювати комплексно.

Якщо значення , то взаємозалежність капіталів учасників ПФГ є високою. В такому разі стратегії учасників формуються з урахуванням стратегічних цілей одне одного.

Якщо значення , то взаємозалежність капіталів учасників ПФГ є дуже високою. Таке значення коефіцієнта свідчить про надзвичайно вагоме переплетення капіталів учасників ПФГ. Формування індивідуальних стратегій таких учасників щодо структури капіталу повинно відбуватися в комплексі.

Ґрунтуючись на шкалі оцінювання тісноти кореляційного зв'язку за Пірсоном, якщо значення коефіцієнта взаємозалежності капіталів учасників ПФГ , то слід підходити комплексно до розроблення стратегій структури капіталу тих учасників, капітали яких тісно пов'язані між собою.

Застосувавши запропонований метод визначення ступеня взаємозалежності капіталів на прикладі фактичних даних двох учасників української ПФГ «EASTONE» - «Нижньодніпровського трубного заводу» і КБ «Кредит-Дніпро», визначено, що коефіцієнт взаємозалежності капіталів між цими учасниками дорівнює 0,37, що становить слабку кореляцію, а тому індивідуальні стратегії цих учасників формуються незалежно.

На основі проведених досліджень та узагальнення наукових доробок економістів сформована послідовність поточного планування структури капіталу ПФГ (рис. 3).



Рис. 3. Етапи поточного планування структури капіталу ПФГ*

* Примітка: наповнення відповідних етапів запропоновано автором

Визначення оптимального співвідношення власного та позикового капіталів є одним з найважливіших та найскладніших етапів під час планування структури капіталу ПФГ. Від ефективного підбору співвідношення величин власного та позикового капіталів залежатиме оптимальність сформованої структури капіталу групи та досягнення поставлених поточних і стратегічних цілей ПФГ.

Економічна додана вартість (ЕДВ), тобто новостворений прибуток, що створюється сформованим капіталом, є важливим критерієм успішності ПФГ. Зростання ЕДВ є позитивною динамікою в розвитку групи, адже свідчить про збільшення внутрішньої вартості ПФГ.

Метод визначення оптимальних величин власного і позикового капіталів ПФГ ґрунтується на максимізації економічної доданої вартості за допомогою економіко-математичного моделювання. Функцію максимізації економічної доданої вартості ПФГ на основі формування оптимальної структури її капіталу доцільно розраховувати за формулою:

, (10)

де - економічна додана вартість ПФГ, млн. грн.; - прибуток після сплати процентів і податку на прибуток і-го учасника ПФГ, млн. грн.; - ціна формування власного капіталу і-го учасника ПФГ, %; - сума власного капіталу і-го учасника ПФГ, млн. грн.; - ціна формування позикового капіталу і-го учасника ПФГ, %; - сума позикового капіталу і-го учасника ПФГ, млн. грн.; - ставка податку на прибуток, %; - кількість учасників ПФГ.

Умова формування загальної величини капіталу ПФГ виглядає так:

, (11)

де - величина сукупного капіталу ПФГ, млн. грн.

Обмеження на мінімальну величину позикового капіталу ПФГ має такий вигляд:

, (12)

де - мінімально можлива величина залучення позикового капіталу для і-го учасника ПФГ, млн. грн.

Обмеження на максимальну величину позикового капіталу ПФГ виглядає так:

, (13)

де - операційний прибуток і-го учасника ПФГ.

Обмеження на максимальну величину власного капіталу ПФГ має такий вигляд:

, (14)

де - плановий нерозподілений прибуток і-го учасника ПФГ, млн. грн.; - планові інвестиції у власний капітал і-го учасника ПФГ, млн. грн.

Обмеження на мінімальну величину власного капіталу ПФГ виглядає так:

, (15)

де - величина статутного капіталу і-го учасника ПФГ, млн. грн.

Обмеження на максимально допустиму вартість формування капіталу ПФГ має такий вигляд:

, (16)

де - загальна сума капіталу і-го учасника ПФГ, млн. грн.; - максимально допустима середньозважена вартість капіталу ПФГ, %.

Обмеження на ступінь фінансового ризику ПФГ виглядає так:

, (17)



де - гранично допустиме значення фінансового важеля ПФГ, част. одн.

Обмеження на приріст рентабельності капіталу ПФГ має такий вигляд:

, (18)

де - середній розмір процентів за довгострокові кредити, які сплачують учасники ПФГ, %.

Умова невід'ємності виглядає так:

, , (19)

Оцінюючи результати моделювання ЕДВ, висновки слід робити відповідно до її величини, а саме:

1. Якщо , то це свідчить про те, що витрати на формування капіталу ПФГ перевищують прибуток, який цим капіталом формується. Структура капіталу ПФГ, за такого результату ЕДВ, потребує значної оптимізації.

2. Якщо , то це свідчить про те, що витрати на формування капіталу ПФГ дорівнюють прибутку, який цим капіталом формується. Структура капіталу хоч і покриває витрати на своє формування, але не приносить доданої вартості ПФГ. В такому разі, рекомендується здійснити заходи з оптимізації структури капіталу.

3. Якщо , то це свідчить про те, що витрати на формування капіталу менші, ніж прибуток, який цим капіталом формується, а отже капітал ПФГ забезпечує зростання внутрішньої вартості ПФГ. Структура капіталу такого ПФГ є оптимальною.

Для практичного апробування запропонованого методу визначення оптимальних величин власного і позикового капіталів ПФГ на основі максимізації ЕВД проведено розрахунки на прикладі ПФГ «EASTONE», які дали змогу встановити оптимальні величини власного і позикового капіталів для досліджуваної ПФГ: = 5014,6 млн. грн., = 6200 млн. грн., а значення економічної доданої вартості при цьому дорівнює: = 37,158 млн. грн.

Огляд та аналіз наукових джерел дозволили сформувати послідовність оперативного планування структури капіталу ПФГ, яку рекомендується здійснювати в такій послідовності: 1) визначення цілі оперативного планування структури капіталу ПФГ; 2) визначення часового інтервалу оперативного плану структури капіталу ПФГ; 3) визначення нормативів планових цілей структури капіталу ПФГ; 4) визначення методів та інструментів досягнення оперативної цілі структури капіталу ПФГ; 5) визначення ресурсів для виконання оперативного плану структури капіталу ПФГ; 6) визначення відповідальних за виконання оперативного плану структури капіталу ПФГ.

Фактична структура капіталу ПФГ може відрізнятися від запланованої структури капіталу. Отже, у разі планування структури капіталу необхідно враховувати похибку, яка спричинюється відсутністю абсолютної прогнозованості у діяльності ПФГ. Крім того, подальший аналіз похибки у запланованій структурі капіталу дасть змогу точніше спрогнозувати її на наступний період діяльності ПФГ. При цьому треба ґрунтовно проаналізувати усі фактори, що так чи інакше вплинули на те, що планова структура капіталу зазнала змін. Врахування раніше неврахованих факторів дасть змогу ПФГ грунтовніше скласти план майбутньої структури капіталу.

На підставі опрацювання наукових джерел та практики діяльності ПФГ пропонується метод оцінювання впливу учасників на планову структуру капіталу ПФГ здійснювати через такі етапи:

1. Порівняння фактичних величин власного і позикового капіталів з плановими значеннями власного і позикового капіталів ПФГ.

2. Розрахунок відхилень фактичних величин власного і позикового капіталів від планових значень для учасників ПФГ.

3. Розрахунок показників відхилень власного і позикового капіталів від планових значень загалом по ПФГ.

4. Розрахунок коефіцієнтів впливу величин власного і позикового капіталів учасників на зміну загальної величини капіталу ПФГ.

Фактичну загальну величину капіталу ПФГ пропонується розраховувати за формулою:

, (20)

де - фактична загальна величина капіталу ПФГ, млн. грн.; - кількість учасників ПФГ; - планова величина власного капіталу і-го учасника ПФГ, млн. грн.; - планова величина позикового капіталу і-го учасника ПФГ, млн. грн.; - коефіцієнт зміни величини власного капіталу і-го учасника ПФГ, част. одн.; - коефіцієнт зміни величини позикового капіталу і-го учасника ПФГ, част. одн.; - показник ваги власного капіталу і-го учасника ПФГ, част. одн.; - показник ваги позикового капіталу і-го учасника ПФГ, част. одн.

Показник ваги власного капіталу і-го учасника ПФГ доцільно обчислювати за формулою:

, (21)

де - показник ваги власного капіталу і-го учасника ПФГ, част. одн.; - фактична величина власного капіталу і-го учасника ПФГ, млн. грн.; - фактична загальна величина власного капіталу ПФГ, млн. грн.

Показник ваги позикового капіталу і-го учасника ПФГ розраховується за формулою:

, (22)

де - показник ваги позикового капіталу і-го учасника ПФГ, част. одн.; - фактична величина позикового капіталу і-го учасника ПФГ, млн. грн.; - фактична загальна величина позикового капіталу ПФГ, млн. грн.

5. Аналізування тих статей джерел формування капіталу учасників ПФГ, величина яких відрізняється від планових показників.

6. Оцінювання сили впливу учасників на зміну планової структури капіталу ПФГ.

Використання розробленого методу оцінювання впливу учасників на планову структуру капіталу ПФГ на прикладі фактичних даних ПФГ «EASTONE» дало змогу визначити для кожного учасника коефіцієнти зміни величин власного і позикового капіталів, що значно полегшить можливість аналізування сили впливу учасників на загальну величину капіталу ПФГ.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - розроблення теоретичних положень і методико-практичних рекомендацій щодо планування структури капіталу ПФГ. Проведені дослідження дали змогу зробити висновки теоретичного і прикладного характеру щодо вдосконалення та підвищення ефективності планування структури капіталу в інтегрованих об'єднаннях, що діють за принципом ПФГ, а саме:

1. Розроблено концепцію побудови структури капіталу ПФГ, що передбачає:

- доповнену структуризацію капіталу ПФГ - за структурними компонентами капіталу. Капітал ПФГ, що інтегрує капітали різних видів економічної діяльності, за структурними компонентами поділяється на промисловий капітал, фінансовий капітал, сільськогосподарський капітал, науково-дослідний капітал, торговельний капітал, сервісний капітал і медіа капітал. Такий поділ дає змогу повніше охарактеризувати капітал ПФГ з метою його подальшого ефективнішого планування;

- розгляд структури капіталу ПФГ як співвідношення власного і позикового капіталу, а також структурних компонентів капіталу ПФГ. Таке визначення структури капіталу ПФГ дає змогу ширше охопити найважливіші характеристики структури капіталу ПФГ і сформувати нову організаційну сутність їхнього капіталу;

- виокремлення внутрішньосистемних позикових джерел у джерелах формування позикового капіталу ПФГ, що сприяє чіткішому виділенню фінансових потоків, які формують капітал групи ззовні, та фінансових потоків, що формують капітал учасників ПФГ всередині групи.

2. Проаналізовано показники, що характеризують стан структури капіталу дванадцяти українських ПФГ за період з 2005 по 2009 роки. За результатами аналізування виявлено, що структура капіталу українських ПФГ потребує оптимізації. Оцінювання показників фази «залучення» капіталу вказує на оптимальність структури капіталу на цій фазі. Натомість результати аналізування показників фази «використання» капіталу свідчать про неоптимальність структури капіталу на цій фазі. Аналізування вагового співвідношення структурних компонентів капіталу ПФГ показало, що українські ПФГ віддають перевагу домінуванню промислового і фінансового капіталів у структурі свого капіталу.

3. Здійснено аналізування структури капіталу машинобудівних учасників шести українських ПФГ за 2005-2009 роки. Результати дослідження свідчать, що частка капіталу машинобудівних учасників у загальній величині капіталу ПФГ незначна. Оцінювання показників фази «залучення» і фази «використання» капіталу показало, що структура капіталу машинобудівних учасників українських ПФГ також потребує оптимізації.

4. Запропоновано і обґрунтовано метод визначення величин фінансового і нефінансового капіталів ПФГ на основі максимізації ринкової доданої вартості за допомогою економіко-математичної моделі. Рекомендований метод визначення оптимальних величин фінансового і нефінансового капіталів допомагає менеджерам вищого рівня управління сформувати оптимальний склад структурних компонентів капіталу ПФГ у довгостроковому періоді.

5. Розроблено метод визначення ступеня взаємозалежності капіталів учасників ПФГ за допомогою коефіцієнта взаємозалежності. Коефіцієнт взаємозалежності показує рівень «перетікання» капіталів окремих учасників ПФГ, оскільки таке інтегрування капіталів великою мірою впливатиме на формування стратегій об'єднаних капіталами учасників. Запропонований метод визначення взаємозалежності капіталів учасників ПФГ покликаний допомогти менеджерам фінансових служб учасників ефективніше формувати індивідуальні стратегії структури капіталу.

6. Запропоновано метод оптимізації структури капіталу на основі максимізації економічної доданої вартості за допомогою економіко-математичної моделі, що відображає зв'язок структури капіталу ПФГ і приросту його економічної доданої вартості. Запропонований метод оптимізації власного і позикового капіталів ПФГ покликаний допомогти менеджерам фінансових служб як на рівні цілої ПФГ, так і на рівні кожного окремого учасника сформувати оптимальну для діяльності ПФГ структуру капіталу у поточному періоді.

7. Розроблено метод оцінювання впливу учасників на планову структуру капіталу ПФГ. За допомогою економіко-математичної моделі здійснюється аналізування зміни планових величин власного і позикового капіталів цілої ПФГ залежно від зміни величин власного і позикового капіталів окремих учасників ПФГ. Розроблений метод надає змогу менеджерам вищої ланки управління визначати найвагоміші для загальної структури капіталу ПФГ зміни в структурі капіталу учасників групи.

8. На підставі результатів виконаного дослідження можна запропонувати:

- Міністерству економічного розвитку і торгівлі України використовувати сформульовані в дисертації рекомендації під час розроблення нормативних документів з метою забезпечення реалізації державної економічної політики у сфері об'єднань суб'єктів господарювання;

- Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України використовувати запропоновану концепцію структури капіталу ПФГ під час підготовки фахівців у сфері фінансового менеджменту.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у фахових виданнях

1. Бондаренко Л.П. Машинобудівні та приладобудівні підприємства у складі українських промислово-фінансових об'єднань / Л.П. Бондаренко // Научный журнал. Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского: Экономические науки «Культура народов Причорномор'я». - Симферополь, 2010. - № 186. - С. 27-30.

2. Бондаренко Л.П. Вплив структури капіталу на розвиток і конкурентоспроможність промислово-фінансової групи / Л.П. Бондаренко, І.В. Алєксєєв // Теоретичні та прикладні питання економіки: Збірник наукових праць. - Вип. 19. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2010. - С. 173-179 (особистий внесок автора: розроблено обмеження, які необхідно враховувати при формуванні фінансового і нефінансового капіталів ПФГ).

3. Бондаренко Л.П. Використання показників EVA і MVA для оцінки ефективності формування структури капіталу промислово-фінансової групи / Л.П. Бондаренко, Т.В. Ландіна // Ефективність державного управління: Збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Вип. 16/17. - 2008. - С. 414-421 (особистий внесок автора: сформовано економіко-математичну модель визначення оптимальних величин власного і позикового капіталів ПФГ).

...