Стратегічний потенціал еколого-економічної безпеки регіонального розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

СТРАТЕГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ еколого-економічної БЕЗПЕКИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Спеціальність 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ДОБРЯНСЬКА ЛЮБОВ ОЛЕКСАНДРІВНА

Суми - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Хлобистов Євген Володимирович, Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», завідувач відділу економічних проблем екологічної політики та сталого розвитку.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Степанов В'ячеслав Миколайович, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, м.Одеса, завідувач відділу економіко-екологічних проблем приморських регіонів;

кандидат економічних наук, доцент Сабадаш Віктор Володимирович, Сумський державний університет, доцент кафедри економіки.

Захист відбудеться 29 червня 2011 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 55.051.01 Сумського державного університету за адресою: 40007, м. Суми-7, вул. Римського-Корсакова 2, ауд.М-209.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Сумського державного університету за адресою: 40007, м. Суми-7, вул. Римського-Корсакова 2.

Автореферат розісланий 27 травня 2011 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, Л.М. Таранюк.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку продуктивних сил пріоритетного значення набувають проблеми забезпечення сталого розвитку, які невід'ємні від проблематики збереження навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів. Можливості держави виконати такі завдання пов'язані з наявністю певного безпекового потенціалу - спроможності суспільства і економіки протистояти загрозам природного і техногенного характеру, що виникають внаслідок стихійних лих чи антропогенної діяльності. Саме дослідженню такого потенціалу забезпечення екологічної безпеки приділяється чимало уваги у публікаціях відомих екологів-економістів, серед яких роботи Б. Данилишина, С. Дорогунцова, О. Балацького, І. Бистрякова, О. Веклич, Т. Галушкіної, З. Герасимчук, В. Кравціва, І. Недіна, Л. Мельника, О. Пашенцева, В. Сабадаша, А. Степаненка, В. Степанова, О. Теліженка, С. Харічкова, М. Хвесика, Є. Хлобистова, В. Шевчука, А. Федорищевої, С. Волошина та ін. Проблеми потенціалу господарських систем та галузевих об'єктів досліджувались у роботах Б. Пасхавера, В. Герасимчука, Є. Лапіна, І. Лукінова, В. Микитенко, А. Оніщенка, А. Сухорукова та ін. Серед зарубіжних фахівців можна відзначити роботи І. Ансоффа, В. Гурмана, Г. Мінцберга, П. Олдака, І. Потравного, М.Портера, О. Рюміної та ін.

Однак проблематиці оцінки та зміцнення потенціалу еколого-економічної безпеки приділено недостатньо уваги. Таким чином, наукова і практична актуальність пропонованого дослідження зумовлена необхідністю розробки та впровадження дієвих регулятивних економічних механізмів та організаційно-управлінських важелів розвитку стратегічного потенціалу екологічної безпеки для уможливлення зростання національної економіки у контексті сталого розвитку і прискорення модернізації господарських систем.

Викладені вище міркування зумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили мету і завдання, які потребують вирішення, окреслили основні напрями дослідження і підтверджують її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Основні положення дисертаційного дослідження безпосередньо пов'язані з науковими роботами, що виконувалися Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема з такими плановими темами: «Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил України», де в межах підтеми «Трансформація економічного простору та оцінка структурно-динамічних зрушень в розвитку продуктивних сил регіонів України» (номер державної реєстрації 0100U000657), автором визначено сутність і характеристики потенціалу екологічної безпеки просторового розвитку продуктивних сил; «Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку», де в межах підтеми «Інноваційна трансформація соціально-економічного розвитку України на основі оптимізації системи ресурсного забезпечення національної економіки: прогноз технологічного розвитку економіки України з урахуванням світових інтеграційних процесів» (номер державної реєстрації 0101U007882), особисто автором розроблені методичні підходи до визначення потенціалу екологічної безпеки на прикладі дослідження техногенних загроз навколишньому середовищу та населенню; у межах науково-дослідної тематики Львівського національного аграрного університету автором було запропоновано організаційно-економічний механізм формування стратегічного потенціалу екологічної безпеки (номер державної реєстрації 0101U007882).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукове обґрунтування сутності, особливостей формування, реалізації та прогнозування стратегічного потенціалу еколого-економічної безпеки регіонального розвитку.

Поставлена мета зумовила необхідність виконання таких завдань:

визначити, систематизувати та вдосконалити наукові основи екологізації продуктивних сил;

виявити та обґрунтувати глобальні і міждержавні передумови формування та реалізації екологічної політики;

визначити теоретико-методологічну сутність та особливості формування стратегічного потенціалу еколого-економічної безпеки;

оцінити стан законодавчого й нормативно-методичного забезпечення еколого-економічної безпеки регіонального розвитку;

обґрунтувати напрямі розвитку системи еколого-економічної безпеки в межах реалізації регіональної політики;

визначити найбільш впливові макроекономічні фактори формування стратегічного потенціалу еколого-економічної безпеки;

розробити методичні підходи до оцінки впливу регіональних та локальних факторів формування стратегічного потенціалу еколого-економічної безпеки;

розробити концептуальні засади соціально-економічного розвитку стратегічного потенціалу еколого-економічної безпеки;

визначити методичні та організаційні підходи до формування резервного фонду бюджету з урахуванням стратегічного потенціалу еколого-економічної безпеки.

Об'єктом дослідження є процес формування й розвитку стратегічного потенціалу еколого-економічної безпеки регіонального розвитку.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні, організаційно-управлінські та методичні підходи до розвитку стратегічного потенціалу еколого-економічної безпеки.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, економіки природокористування, сталого розвитку, висвітлені у працях вітчизняних і зарубіжних вчених.

Для досягнення поставленої мети використовувались такі методи дослідження: морфологічний та абстрактно-логічний для узагальнення наукових основ екологізації розвитку продуктивних сил і оцінки сучасного стану законодавчого та нормативно-правового забезпечення екологічної безпеки (підрозділи 1.1, 1.2), логічного аналізу - у розробці теоретико-методологічних засад соціально-економічного дослідження екологічної безпеки (підрозділи 1.2, 1.3), системно-структурний метод та методи порівняння і групування для оцінки організаційно-управлінських засад і механізму формування стратегічного потенціалу екологічної безпеки (підрозділи 2.1, 2.3), статистичний та експертних оцінок - для групування та оцінки макроекономічних, регіональних і галузевих факторів формування стратегічного потенціалу забезпечення екологічної безпеки (підрозділ 3.1), методи індукції та дедукції, синтезу та групувань - під час розроблення інтегральної оцінка факторів впливу стратегічного потенціалу еколого-економічної безпеки та формування резервного фонду бюджету з урахуванням стратегічного потенціалу еколого-економічної безпеки (підрозділи 3.2 - 3.3).

Інформаційною базою дослідження стали нормативно-правові акти Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, офіційні дані Державного комітету статистики України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства екології та природних ресурсів України, опубліковані результати досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених.

Наукова новизна одержаних результатів. Найважливішими результатами, що характеризуються новизною та розкривають зміст наукового дослідження, є:

вперше визначено та обґрунтовано соціально-економічний механізм формування та реалізації стратегічного потенціалу еколого-економічної безпеки, який дозволяє удосконалити регуляторну діяльність у сфері охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів;

удосконалено:

визначення еколого-економічної сутності термінів «потенціал екологічної безпеки» та «стратегічний потенціал екологічної безпеки», які відрізняються тим, що передбачають акцентування на просторових і часових особливостях формування та реалізації складових потенціалів;

теоретико-методологічні підходи до формування та реалізації стратегічного потенціалу еколого-економічної безпеки в сфері управління надзвичайними ситуаціями природного та техногенного характеру, які, на відміну від існуючих, розглядають стратегічний потенціал як наявні ресурси та засоби, що можуть бути використані для захисту суспільства від наслідків антропогенного впливу, стихійних лих тощо, та виділяють три види потенціалу, а саме теоретичний, інституційно можливий та економічно доцільний;

методичні підходи до формування стратегічного потенціалу еколого-економічної безпеки, який відзначається тим, що використовує інтегральну оцінку екологічної безпеки регіонального розвитку;

набули подальшого розвитку:

організаційно-управлінські засади формування та реалізації стратегічного потенціалу еколого-економічної безпеки, які, на відміну від існуючих, ґрунтуються на триєдності та нерозривності організаційно-управлінських, економічних засад екологічної безпеки та нормативно-правовому його забезпеченні;

методичні підходи до аналізу перспектив розвитку стратегічного потенціалу еколого-економічної безпеки, в якому, на відміну від існуючих підходів, використано двофакторну модель розвитку та побудову матриці факторів впливу, що дозволяє більш точно та наочно провести аналіз, зокрема, щодо формування резервного фонду бюджету.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні та методичні положення, висновки і рекомендації дисертаційної роботи доведені до рівня практичних розробок, які сприяють підвищенню ефективності стратегічного потенціалу екологічної безпеки, розробці державних і регіональних програм із забезпечення екологічної безпеки, удосконалення галузевих програм розвитку.

Наукові розробки здобувача використані у поточній роботі Львівського національного аграрного університету МОНМС України (довідка № 01-35-03 від 15.07.2010) та Головного управління Держкомзему України у Львівській області (довідка № 01-16/1-3074 від 12.07.2010). Пропозиції щодо визначення стратегічного потенціалу просторового розвитку продуктивних сил України використані Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України під час виконання планово-бюджетних досліджень за темою “Державне регулювання соціально-економічного розвитку України та її регіонів в умовах фінансово-економічної нестабільності” (шифр ІІІ-18-10 (103), номер державної реєстрації 0109U0065450) в межах етапу “Розробити теоретичні основи державного екологічного регулювання в Україні та її регіонах” (довідка № 01-11/442 від 23.07.2010).

Особистий внесок здобувача. Результати наукового дослідження, викладені у дисертаційній роботі, отримані автором особисто і знайшли відображення в опублікованих працях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті ідеї та положення, що є результатом роботи автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на наукових і науково-практичних конференціях, семінарах різних рівнів, у тому числі: Міжнародній науковій конференції - «Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення» (м. Київ, 20 березня 2009 р.), Першій науково-практичній конференції «Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях» (м. Бахчисарай, 16-17 квітня 2009 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Організаційно-управлінські проблеми регіонального розвитку в умовах світової кризи» (м. Сімферополь, 22 квітня 2009 р.), VІ Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процесах» (м. Луцьк, 8-10 жовтня 2009 р.), Х ювілейній Всеукраїнській науково-практичній конференції «Екологічний менеджмент в загальній системі управління» (м. Суми, 20-21 квітня 2010 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Україна в умовах глобальної конкуренції: стратегія випереджаючого розвитку» (м. Донецьк, 22-24 квітня 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Міжнародна стратегія економічного розвитку регіону» (м. Суми, 6-7 травня 2010 р.), Другій науково-практичній конференції «Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях» (м. Бахчисарай, 23-24 вересня 2010 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 16 друкованих працях (12 - належать особисто автору), у тому числі 5 статтях у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій з теми дисертації складає 3,1 друк. арк., з яких 2,88 друк. арк. належать особисто автору.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел з 171 найменування.

Основний обсяг дисертації 216 сторінок, у тому числі 20 таблиць та 16 рисунків, список використаних джерел на 19 сторінках, додатки на 7 сторінках.

антропогенний стихійний економічний управлінський

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ роботи

У вступі обґрунтовується тема дисертаційної роботи та її актуальність. Визначаються предмет та об'єкт дослідження. Формулюється мета, що визначає основні завдання, розв'язання яких розкривається у розділах роботи, а їх послідовність відповідає логіко-структурній схемі дослідження та методам, що описані у розділі. У вступі представлені основні елементи наукової новизни, що виносяться на захист, визначено особистий вклад здобувача та представлені результати апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження стратегічного потенціалу еколого-економічної безпеки регіонального розвитку» визначені наукові основи екологізації розвитку продуктивних сил, глобальні та міждержавні передумови формування та реалізації екологічної політики, сутність та особливості формування стратегічного потенціалу екологічної безпеки.

Дослідження спирається на той факт, що екологізація розвитку продуктивних сил є багатогранною, ємною та різнобічною компонентою оновлення подальших реформ, зміст якої полягає у наповненні економіки інноваційними процесами, спрямованими на ефективність економічного зростання та підвищення добробуту народу в цілому.

Потреба встановлення екологічно безпечної моделі ринкових відносин в Україні, з одного боку, а з іншого - необхідність формування, впровадження і вдосконалення мотиваційних механізмів реалізації моделі ефективного еколого-врівноваженого економічного зростання на всіх рівнях господарювання об'єктивно зумовлюють активізацію еколого-орієнтованої адаптації вітчизняних реформаційних зусиль через відповідну модернізацію процесу суспільного відтворення. У розділі особливе місце приділено дослідженню глобальних та міждержавних передумов формування та реалізації екологічної політики. На основі узагальнень основних сценаріїв геополітичного розвитку запропоновано сценарії розвитку для України, та визначено місце країни у загальносвітових перспективах розвитку.

У дослідженні стратегічний потенціал еколого-економічної безпеки (СПЕЕБ) визначено як об'єктивну систему взаємозв'язків та відношень в сфері охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, що спирається на рівень розвитку продуктивних сил та суспільну загальнонаціональну свідомість й спроможність влади формувати, реалізовувати та вдосконалювати природоохоронну діяльність в межах держави. Доводиться, що СПЕЕБ - це у економічному вимірі - наявність макроекономічного підґрунтя, що реалізовується у системі уможливлення й забезпечення створення й впровадження природоохоронних й ресурсозберігаючих технологій, наявності відповідних матеріальних й організаційних ресурсів та інформаційного забезпечення, у соціальному (суспільному) вимірі - наявність суспільної свідомості та готовності сприймати, реалізовувати та забезпечувати неухильну підтримку екологічних пріоритетів у формування планів, проектів, програм суспільного розвитку, у екологічному вимірі - підтримка наявних та розвиток новітніх пріоритетів формування й реалізації екологічної політики, що спирається на дотримання природоохоронних зобов'язань всіх ієрархічних рівнів державної політики. У загальному вигляді взаємозв'язок компонентів в рамках підвищення СПЕЕБ показано на рис. 1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Взаємозв'язок компонентів формування потенціалу еколого- економічної безпеки

Виділено три основних типу СПЕЕБ: теоретичний, інституційно-можливий, економічно доцільний. Потенціал екологічної безпеки за змістом може поділятись на природний, інформаційний, соціокультурний, виробничий, інтелектуальний.

На основі узагальнення характеристик СПЕЕБ сформульовано основні складові його побудови: розробка стратегії або концепції, на основі стратегічного планування (як методології побудови) для досягнення мети - забезпечення екологічної безпеки, за умов найкращого та найощадливішого використання ресурсів; стратегічне мислення (як основа процесу), що будується на постійному пошуку та взаємоузгодженні двох питань - чого ми намагаємось досягти, що ми повинні зробити для цього; створення вартості або ренти, тобто трансформація людського, економічного, природного потенціалу у вартість або ренту. У випадку СПЕЕБ це може бути вартість попереджувальних заходів, оцінка не заподіяної шкоди або не втрати ресурсів тощо; інформаційний або знаннєвий потік (Knowledge Flows) - використання знань, умінь, освіти та просвіти для створення конкурентних переваг.

Другий розділ дисертаційної роботи «Організаційно-управлінське забезпечення розвитку стратегічного потенціалу еколого-економічної безпеки» присвячений розгляду законодавчого та нормативно-методичного забезпечення екологічної безпеки регіонального розвитку; організаційно-управлінським засадам формування та реалізації регіональної політики еколого-економічної безпеки у забезпеченні соціально-економічного зростання; організаційно-економічному механізму формування стратегічного потенціалу еколого-економічної безпеки.

У роботі зазначається, що екологічні цілі, імперативи та пріоритети мають бути "вмонтовані", зокрема в фінансово-економічні механізми, таким чином, щоб вони активно спонукали і відповідно стимулювали переведення національного народногосподарського комплексу на модель сталого й екологобезпечного функціонування та розвитку. Перебороти негативні екологічні тенденції і домогтися поступового переходу на модель сталого розвитку можна лише тоді, коли виділяти 2-3% ВВП на охорону та відтворення якості навколишнього середовища. Це середній норматив для країн з великим обсягом ВВП.

Обґрунтовується, що реагування законодавчих і виконавчих органів влади на соціально-економічні і екологічні процесів суспільстві є нединамічними і робить правову систему охорони навколишнього природного середовища недієздатною. Фактично, на сьогоднішній система еколого-економічної безпеки в більшості випадків є галузевим управлінським елементом державної влади. Який за рахунок адміністративних та економічних важелів впливає на підприємства-імпактори - джерела негативного забруднення. Світові тенденції розвитку організаційно-управлінського механізму свідчать про те, що майбутнє за більш гнучкими та відкритими системами. В першу чергу в систему управління в контексті розвитку стратегічного потенціалу забезпечення екологічної безпеки регіону має бути включений безпосередньо об'єкт - реципієнт негативного впливу.

Обґрунтовується, що перспективним напрямком є внутрішній розвиток регіонів за рахунок власної економічної основи, перш за все податкової бази. Основним принципом формування таких фондів для забезпечення екологічної безпеки, особливо місцевих, мають бути принципи «забруднювач-платить» та «ресурси платні». Для забезпечення екологічної безпеки частка екологічних витрат має складати 1,5-2% ВВП України, а формування на 50-70% має відбуватися за рахунок позабюджетних коштів.

У дослідженні виокремлено фактори формування СПЕЕБ. Під останніми розуміють істотне об'єктивне причинне явище або процес забезпечення екологічної безпеки під впливом якого змінюється рівень її ефективності. Фактори є динамічними у часі та просторі, тісно взаємодіють. Досягнення високого рівня ефективності процесів забезпечення екологічної безпеки якнайповнішого та комплексного використання всіх факторів.

Ефективність СПЕЕБ запропоновано визначати через систему переважно взаємопов'язаних економічних, соціальних, екологічних показників ефективності господарювання.

Виділено декілька груп факторів, що формують стратегічний потенціал на макроекономічному та державному рівнях відповідно до канонів макроекономічного факторного аналізу.

Фактор попиту - підвищення рівня сукупного попиту, який забезпечує економічне зростання в масштабі народного господарства та безпосередньо впливає на формування СПЕЕБ через обсяги використання ресурсів, розвитку затребуваних галузей (добувних, високотехнологічних тощо), необхідність пошуку нових технологій або матеріалів для підтримки конкурентоспроможності і т. ін. Фактори впливу поділяють на грошові та негрошові.

Фактор пропозиції - збільшення наявної кількості ресурсів, поліпшення якості або розширення технічних знань, технологічних можливостей, ноу-хау, що уможливлюють виробництво більшого обсягу товарів і послуг, а отже зростання їх пропозиції. Означену групу факторів формування СПЕЕБ поділяють на грошові та не грошові.

Фактор розподілу - здатність економіки розподіляти ресурси з метою досягнення такої величини економічного зростання, яку дає змогу забезпечити фактор пропозиції. В рамках формування СПЕЕБ фактор розподілу все частіше має вплив на макроекономічному рівні, через глобальний розподіл праці, підписання конвенцій,ратифікації протоколів, що визначають правила господарської діяльності або використання окремих територій.

Фактор часу - оснований на твердженні, що доходи що можуть бути отримані у майбутніх періодах менш привабливі, ніж ті, які можна отримати зараз. Також врахування фактору часу необхідно при порівнянні витрат, що розтягнутих у часі за допомогою дисконтування. При формуванні СПЕЕБ він дозволяє оцінити економічну доцільність заходів, провести аналіз економічної привабливості запровадження нових технологій, модернізації тощо.

Фактори зростання - явища і процеси, що визначають масштаби збільшення СПЕЕБ, підвищення рівня захищеності, ефективності та якості економічного зростання, поліпшення добробуту та здоров'я населення.

Фактори інноваційного розвитку - науково-технічний потенціал (фактор пропозиції) і макроекономічні умови (фактор попиту). Однозначної відповіді який з цих факторів більш впливовий в економічній думці не існує. Зрозумілим є поєднання цих факторів для досягнення мети, втім неоднозначним є відповідь на питання щодо внутрішньої детермінованості факторів, першопричини інноваційного розвитку.

Розроблено матрицю для оцінки впливу макроекономічних факторів на формування СПЕЕБ, виходячи з результатів досліджень, що викладені вище, наявності статистичних даних та адекватності їх використання для цілей дослідження (табл. 1). Аналіз представлених показників свідчить про відносне підвищення стратегічного потенціалу у 2009 р., що відбулось за рахунок скорочення антропогенного впливу на довкілля внаслідок кризових явищ в економіці, що призвели до істотного скорочення або й припинення виробничої діяльності, а також скорочення врази збитків від надзвичайних ситуацій (які у 2008 р. були найвищими за всю історію незалежної України з-за паводку на сході країни).

У третьому розділі дисертаційного дослідження «Перспективи розвитку стратегічного потенціалу еколого-економічної безпеки», розглядаються концептуальні засади соціально-економічного розвитку СПЕЕБ, представлені підходи до інтегральної оцінки факторів впливу СПЕЕБ та формування резервного фонду бюджету з урахуванням запропонованих підходів.

У розділі зазначається, що СПЕЕБ - об'єктивна система взаємозв'язків і відношень у сфері охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, що спирається на рівень розвитку продуктивних сил та суспільну загальнонаціональну свідомість і спроможність влади формувати, реалізовувати та вдосконалювати природоохоронну діяльність у межах держави.

Метою розроблених Концептуальних основ СПЕЕБ є забезпечення переходу держави на шлях сталого розвитку, через послідовне всебічне зміцнення можливостей держави унеможливлювати виникнення реальних і потенційних загроз навколишньому середовищу, суспільству, національному господарству за рахунок послідовної екологізації суспільно-господарських відносин, створення умов для поступального, сприятливого для життєдіяльності населення і навколишнього середовища розвитку продуктивних сил та систематизація заходів державної підтримки розвитку СПЕЕБ з погляду досягнення максимальної ефективності використання бюджетних коштів. Відповідно до мети сформульовано основні заходи з реалізації Концептуальних засад соціально-економічного розвитку СПЕЕБ, які поділено на заходи нормативно-правового, управлінсько-адміністративного, фінансово-економічного, навчально-методичного та інформаційно-аналітичного спрямування.

Таблиця 1. Аналіз макроекономічних факторів формування СПЕЕБ

Сфера проявів та одиниці вимірювання по факторах	Показник для України, 2009 (граничний стан)	Динаміка
Економічні
- Рівень промислового виробництва, % - Частка імпортних продуктів харчування, % - Частка в експорті продукції переробної промисловості, % - Частка в експорті високотехнологічної продукції, % - Частка у ВВП державний асигнувань на науку, %	98,2 (30-40) 60 (30) 11,3 (45) 6,3 (10-15) 0,43 (2)	^ ^ ^ ^ v
Соціально-політичні
- Співвідношення 10% найбагатших та 10% найбідніших громадян - Частка населення, що живе за межею бідності,% - Співвідношення мінімальної та середньої заробітної плати - Рівень безробіття,%	9:1 (10:1) 13 (10) 1:2 (1:3) 9 (8-10)	^ (до 30:1) v v v
Демографічні
- Умовний коефіцієнт депопуляції - Сумарний коефіцієнт народжуваності - Середня тривалість життя населення, років - Частка осіб старших 65 років у загальній кількості населення,%	1,36 (1) 3 (2,14-2,15) 63 - чол. / 72 - жін.(75 / 79) 4 (7)	v ^ Стабілізувалось ^
Природно-ресурсні
- Обсяги викидів діоксиду вуглецю, % - Частка забруднених зворотних вод у загальному водовідведенні, % - Частка лісів та лісо вкритих площ у загальному фонді,%	87,7 24 17,9	v v
Техногенні
- Утворення відходів І-ІІІ класу небезпеки, % - Витрати на охорону навколишнього природного середовища, % до попереднього року - Динаміка збитків від НС природного / техногенного характеру, рази	53,5 90 0,06 / 2	v v v / ^

У дослідженні доведено, процес формування стратегічного потенціалу включає ретроспективний аналіз діяльності, виявлення резервів недостатнього використання внутрішніх ресурсів і зовнішніх можливостей, вибір перспективних напрямів діяльності і визначення стратегії реалізації програм і планів для досягнення оптимальних результатів.

У дисертаційній роботі було проведено групування факторів, що впливають на СПЕЕБ та проведена їхня інтегральна оцінка.

Інтегральна оцінка факторів впливу СПЕЕБ (ІО) - безрозмірна (бальна) оцінка впливу загроз та надзвичайних ситуацій на формування стратегічного потенціалу екологічної безпеки, що враховує специфіку регіону через ймовірність виникнення надзвичайних ситуацій, їх класифікації та наслідки у контексті впливу на стан екологічної безпеки на регіональному рівні. Інтегральна оцінка здійснюється через розрахунок інтегральних показників - інтегрального показника природних (Іприр) та техногенних загроз (Ітехн) за формулою:

 (1)

У роботі пропонується розглядати чотири рівні значень інтегрального показника за ступенем впливу на формування СПЕЕБ на основі узагальнення наукових досліджень та розробок українських фахівців, що викладені раніше.

Інтегральний показник, що характеризує природні фактори, що впливають на формування СПЕЕБ у регіональному зрізі (Іприр) розраховується як середньоарифметичне інтегральних показників за основними для території України видами природних загроз:

Іприр=(Іпідтоп+Ізсув+Іп/пожеж)/3, (2)

де Іпідтоп, Ізсув, Іп/пожеж - інтегральні показники, що враховують вразливість території внаслідок підтоплення, зсувів, пожеж у природних екосистемах. Інтегральні показники за типами загроз підтоплення, зсуви, пожежі у природних екосистемах розраховуються на основі розрахунку відповідних коефіцієнтів.

У роботі запропоновано розглядати чотири рівня значень інтегрального показника за ступенем впливу на формування СПЕЕБ (табл. 2) на основі узагальнення наукових досліджень та розробок українських фахівців, що викладені раніше.

Таблиця 2

Градація значень ІО в залежності від ступеню впливу на СПЕЕБ

Ступінь впливу	Значення інтегрального показника
Незначний	ІО < 1,33
Потенціальний	1,33 ? ІО < 1,73
Істотний	1,73 ? ІО < 2,13
Значний	ІО ? 2,13

В основі проведеної інтегральної оцінки нами було виконано групування областей за стратегіями, що матимуть найбільшу ефективність при підвищенні СПЕЕБ регіону. Було запропоновано декілька видів стратегій: стратегія, орієнтована на підтримання існуючого рівня екологічної безпеки для регіонів, де фактори природної та техногенної безпеки не матимуть домінуючого значення при формуванні СПЕЕБ; стратегія концентрації зусиль на вдосконаленні систем попередження, реагування та ліквідації наслідків від надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, для регіонів де фактори екологічної безпеки (точніше небезпеки) мають визначальний вплив. В таких регіонах при формуванні СПЕЕБ слід зосередитись на підвищенні рівня екологічної безпеки; стратегія зосередження на пріоритетному підвищення рівня однієї зі складових безпеки - екологічної або техногенної, в залежності від проведеного аналізу.

З урахуванням того, що метою інтегрального оцінювання є оцінка ступеню впливу групи факторів на формування стратегічного потенціалу екологічної безпеки, а не оцінювання безпосередньо потенціалу або рівня екологічної безпеки регіону, аналіз результатів розрахунку інтегральної оцінки факторів впливу СПЕЕБ показує (табл. 3), що при формуванні СПЕЕБ фактори природної безпеки мають дуже суттєве значення для Житомирської, Закарпатської, Миколаївської, Одеської та Харківської областей, техногенну складову обов'язково слід враховувати у АР Крим, Донецькій, Запорізькій, Харківській, Луганській областях тощо.

Таблиця 3. Зведені розрахунки показників стану факторів, що впливають на формування СПЕЕБ за регіонами

Природна складова	Техногенна складова	Інтегральний показник
Регіон	Іприр	Регіон	Ітехн	Регіон	ІО
Вінницька	1,00	Вінницька	1,00	Вінницька	1,00
Сумська	1,00	Закарпатська	1,00	Тернопільська	1,00
Тернопільська	1,00	Тернопільська	1,00	Сумська	1,29
Запорізька	1,33	Чернівецька	1,00	Черкаська	1,33
Кіровоградська	1,33	Волинська	1,33	Чернівецька	1,41
Хмельницька	1,33	Полтавська	1,33	Волинська	1,49
Черкаська	1,33	Рівненська	1,33	Кіровоградська	1,49
Волинська	1,67	Черкаська	1,33	Рівненська	1,49
Дніпропетровська	1,67	Кіровоградська	1,67	Хмельницька	1,49
Донецька	1,67	Львівська	1,67	Закарпатська	1,54
Івано-Франківська	1,67	Миколаївська	1,67	Полтавська	1,63
Київська	1,67	Сумська	1,67	Львівська	1,67
Львівська	1,67	Хмельницька	1,67	Івано-Франківська	1,83
Рівненська	1,67	Житомирська	2,00	Київська	1,83
Херсонська	1,67	Івано-Франківська	2,00	Запорізька	1,88
Чернігівська	1,67	Київська	2,00	Миколаївська	1,97
АР Крим	2,00	АР Крим	2,33	Дніпропетровська	2,11
Луганська	2,00	Луганська	2,33	Херсонська	2,11
Полтавська	2,00	Одеська	2,33	Чернігівська	2,16
Чернівецька	2,00	Чернігівська	2,33	АР Крим	2,16
Житомирська	2,33	Дніпропетровська	2,67	Житомирська	2,16
Закарпатська	2,33	Запорізька	2,67	Луганська	2,16
Миколаївська	2,33	Херсонська	2,67	Донецька	2,24
Одеська	2,33	Донецька	3,00	Одеська	2,33
Харківська	2,33	Харківська	3,33	Харківська	2,79

Фактори природної і техногенної безпеки є пріоритетними при формуванні стратегічного потенціалу у Донецькій, Одеській, Харківській областях, водночас при формуванні стратегічного потенціалу Вінницької, Тернопільській, Сумській, Черкаській областях на сучасному етапі слід приділити іншим складовим.

На сьогодні існують декілька основних складових СПЕЕБ. Це управлінський потенціал, ресурсний потенціал, соціальний потенціал, міжнародний потенціал. Та два рівні реалізації СПЕЕБ - це просторовий рівень та об'єктовий рівень.

Управлінський потенціал СПЕЕБ розподіляється на інституційний, інноваційний, інвестиційний, методично-нормативний та законодавчо-правовий важелі його реалізації.

Ресурсний потенціал СПЕЕБ (або т.зв. «ресурси забезпечення») визначається наступним складовими: територіально-природоохоронна - наявність природоохоронних територій та територій обмеженого господарського використання, територіально-навантажувальна - наявність та характеристики забруднених територій та територій екологічно-небезпечної життєдіяльності, а також територій, для яких притаманні обмеження господарювання внаслідок забруднення навколишнього середовища; територіально-планувальна - наявність державних планів, проектів, програм щодо фінансового та організаційного забезпечення екологічної безпеки (фінансові та управлінські ресурси); територіально-інфрастуктурна - наявність основних виробничих фондів природоохоронного призначення та рівень їх відповідності об'єктивним вимогам забезпечення екологічної безпеки (виробничі ресурси); енергетична - наявність альтернативних джерел енергії, еколого-обумовлених секторів економіки, «зелених» технологій тощо, рівень їх впровадження в практику.

Проведене дослідження дає можливість зробити висновок, що найбільше природоохоронних витрат та попереджувальних заходів здійснюється у Донецькій, Львівській, Запорізькій, Луганській, Полтавській, Харківській областях та м. Києві, обсяги яких сягають близько 70% від загального обсягу витрат, здійсненого державою по Україні, при цьому близько 40% від загальної суми витрат припадає на Донецьку та Львівську області, стан еколого-економічної безпеки та ризики виникнення надзвичайних екологічних ситуацій є найгірший. Оскільки екологічних стан більшості регіонів держави є екологічно загрозливим та небезпечним, і потребує не лише підтримки існуючого стану еколого-економічної безпеки, але й в подальшому покращення та стабілізації екологічної ситуації з поступовим відновленням екологічної рівноваги виникає потреба в залученні коштів позабюджетного фінансування.

Викладене вище, свідчить про невідповідність між резервуванням коштів на надзвичайні ситуації і відносною безпекою територій, зокрема кількістю потенційно небезпечних об'єктів. В окремих областях резервний фонд перевищує потреби, а в інших - не задовольняє їх вимог.

У цьому контексті запропонована нами методика визначення інтегральної оцінки факторів впливу стратегічного потенціалу еколого-економічної безпеки дозволяє обґрунтовувати рішення відповідної місцевої ради щодо необхідності створення Резервного фонду бюджету (РФБ). Акцент зроблено на необхідність виділяти кошти на превентивні заходи, не передбачені планами та програмами, які зможуть знизити ризик виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, або пом'якшити їх негативну дію, знизити фінансові, людські та виробничі втрати (табл. 4).

Таблиця 4. Рекомендовані розміри РФБ в залежності від потенціалу еколого-економічної безпеки регіону

Значення інтегрального показника	Пропонований розмір РФБ
	Загальний розмір, у % до обсягу видатків загального фонду бюджету	Розподіл за групами заходів, згідно Бюджетного кодексу, у % до 2 колонки
ІО < 1,33	0,7	а	10
		а-1	80
		б	10
1,33 ? ІО < 1,73	0,8	а	20
		а-1	70
		б	10
1,73 ? ІО < 2,13	0,9	а	30
		а-1	60
		б	10
ІО ? 2,13	1,0 (максимально можливий)	а	60
		а-1	30
		б	10

Методика оцінки СПЕЕБ та матриця стратегій розвитку повинні стати основою для розробки програмних документів з попередження надзвичайних ситуацій та пом'якшення їх соціально-економічного впливу, пріоритезації цілей та напрямів фінансування в рамках розробки стратегій розвитку регіонів.

ВИСНОВКИ

Результати дисертаційного дослідження дозволили зробити наступні висновки теоретико-методологічного, методичного та прикладного характеру.

1. У дисертаційні роботі доведено, що вся сутність сучасних проблем розвитку має в основі антропоорієнтовану ґенезу. Однак, користуючись засадничими положеннями теорії сталого розвитку, у роботі стверджується нерозривність соціальної, екологічної і економічної складових у формуванні стратегій суспільного поступу. Висловлено авторську думку, що економічна складова є домінуючою для розвитку та збереження соціальної інфраструктури і навколишнього природного середовища.

2. Дисертаційна робота спирається на розуміння сучасного процесу формування продуктивних сил на основі інтелектуального капіталу та інноваційної діяльності. Тобто, коли людський фактор виступає як загальний інтелект, а праця - як інтелектуалізована продуктивна діяльність. На цьому етапі розвитку продуктивних сил виникають і стають основними принципово нові знаряддя праці: комплексна автоматизація виробничих процесів, масове використання інформаційних технологій та комп'ютерних пристроїв, розвинута система інформації та інформатизації, максимально безпечні для людини і навколишнього середовища засоби й технології виробництва тощо.

3. У роботі доведено, що екологізація розвитку продуктивних сил є закономірним еволюційним процесом, адже еволюція сприйняття у науковій думці та практиці продуктивних сил виводить на перший план екологічну складову їх розвитку та функціонування. З іншого боку, поштовхом до екологізації стають сучасні кризові явища.

4. Дисертаційне дослідження обґрунтовує, що екологізація продуктивних сил є еволюційним кроком, а запровадження принципів екологізації в державі створить підґрунтя для подолання кризових явищ на основі використання новітніх підходів до управління та нормативно-правового забезпечення соціально-економічного розвитку, покращання іміджу держави як основи для залучення додаткових інвестицій.

5. За умов посилення глобалізації та інтеграції національних економік, у дисертаційному дослідженні зроблено висновок, що передумови формування екологічної політики нині визначаються не стільки всередині країни, скільки більшою мірою ззовні, а всередині країни відбуваються ранжування пріоритетів, конкретизація цілей та запровадження механізмів реалізації й контролю за екологічною політикою.

6. Визначено, що основою створення ефективних передумов продуктивної діяльності у сфері забезпечення еколого-економічної безпеки є формування та розвиток її стратегічного потенціалу. У роботі дано визначення «потенціалу еколого-економічної безпеки» та «стратегічного потенціалу еколого-економічної безпеки». Під потенціалом еколого-економічної безпеки розуміються наявні ресурси та засоби, що можуть бути використані для захисту індивіда, суспільства, держави від наслідків антропогенного впливу, стихійних лих тощо. Під стратегічним потенціалом еколого-економічної безпеки розуміється об'єктивна система взаємозв'язків та відношень у сфері охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, що спирається на рівень розвитку продуктивних сил та суспільну загальнонаціональну свідомість і спроможність влади формувати, реалізовувати та вдосконалювати природоохоронну діяльність.

7. Запропоновано виокремлювати три основні типи стратегічного потенціалу еколого-економічної безпеки (СПЕЕБ): теоретичний, інституційно можливий та економічно доцільний - на основі передумов, факторів, ресурсів та механізмів необхідних для його реалізації. Сформульовані основні стратегічні напрями забезпечення еколого-економічної безпеки, такі як раціональне й комплексне використання природних ресурсів; зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища; запровадження комплексних заходів із забезпечення локалізації й оздоровлення екологічної ситуації; впровадження більш чистих технологій; інноваційний технологічний розвиток; удосконалення економічного та інституційного механізмів регулювання взаємодії державних і місцевих органів влади, суб'єктів господарювання, територіальних громад з питань ресурсозбереження, використання природно-ресурсного потенціалу країни, запобігання збиткам навколишньому природному середовищу та їх відшкодування тощо.

8. Стратегічний потенціал еколого-економічної безпеки розвитку регіону складається з таких невід'ємних складових: законодавчої, нормативної, організаційно-управлінської, організаційно-економічної. Організаційно-управлінський механізм у системі управління господарською діяльністю у сфері дотримання вимог еколого-економічної безпеки є невід'ємною складовою розвитку стратегічного потенціалу еколого-економічної безпеки, що ґрунтується на законодавчих та нормативних засадах. Він передбачає адміністративні «жорсткі» важелі управління екологічною безпекою. Ефективність таких методів була значною на початку управлінської діяльності держави із забезпечення еколого-економічної безпеки. З розвитком цих процесів переваги надаються більш «м'яким» важелям управління, пов'язаним з економічним стимулюванням екологічно безпечної діяльності.

9. У дисертації сформульовано авторське визначення фактору формування СПЕЕБ як об'єктивного причинного явища або процесу забезпечення еколого-економічної безпеки, під впливом якого змінюється рівень її ефективності. Обґрунтовано, що фактори розвитку СПЕЕБ можна класифікувати за змістом (економічні, соціальні, екологічні, політико-правові), за динамікою розвитку (статичні - ресурсні, географічні, кліматичні, історико-культурні; динамічні), за напрямом впливу (зовнішні - прямого і опосередкованого впливу, внутрішньорегіональні); за характером впливу на розвиток регіону (активізаційні - екстенсивні або інтенсивні; стримувальні), за економічними законами (попиту та пропозиції).

10. Визначена структура формування СПЕЕБ на регіональному рівні з урахуванням локальних факторів. Запропоновано методику проведення інтегральної оцінки факторів впливу СПЕЕБ як безрозмірної (бальної) оцінки впливу загроз і надзвичайних ситуацій на формування стратегічного потенціалу еколого-економічної безпеки, що враховує специфіку регіону через ймовірність виникнення надзвичайних ситуацій, їх класифікації та наслідки у контексті впливу на стан еколого-економічної безпеки на регіональному рівні. Метою оцінки є визначення пріоритетних стратегій формування та розвитку стратегічного потенціалу. На підставі інтегральної оцінки проведено ранжування регіонів України, на основі якого запропоновано стратегії розвитку СПЕЕБ та розроблено пропозицій щодо формування резервного фонду місцевих бюджетів.

11. Розроблено концептуальні засади соціально-економічного розвитку СПЕЕБ, метою яких є забезпечення реалізації політики переходу держави на шлях сталого розвитку, через послідовне всебічне зміцнення можливостей держави запобігати виникненню реальних і потенційних загроз навколишньому середовищу, суспільству, національному господарству за рахунок послідовної екологізації суспільно-господарських відносин, створення умов для поступального, сприятливого для життєдіяльності населення і навколишнього середовища розвитку продуктивних сил. Зроблено загальний висновок щодо ефективності використання розробленої методики при розробці програмних документів з попередження надзвичайних ситуацій та пом'якшення їх соціально-економічного впливу, пріоритезації цілей та напрямів фінансування в рамках розробки стратегій розвитку регіонів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Добрянська Л.О. Нормативно-методичне поле екологічної безпеки: стан, проблеми, перспективи / Л.О. Добрянська // Економіка природокористування і охорони довкілля. Щорічник праць. Під ред. Хвесика М.А. - К.: РВПС України, 2010. - С. 42-52.

2. Добрянська Л.О. Методологічні аспекти дослідження екологізації стратегічного потенціалу просторового розвитку продуктивних сил України / Л.О. Добрянська, Є.В. Хлобистов // Агросвіт. - 2010. - № 7. - С.7-14. (Особистий внесок: запропоновані методичні підходи до визначення стратегічного потенціалу просторового розвитку продуктивних сил).

3. Добрянська Л.О. Наукові основи екологізації розвитку продуктивних сил Л.О. Добрянська // Економіка природокористування і охорони довкілля. Щорічник праць. Під ред. Хвесика М.А. - К.: РВПС України, 2009 С. 40-46.

4. Добрянська Л.О. Підходи до формування екологічної політики в умовах сучасної кризи / Л.О. Добрянська // Механізми регіональної економіки. - 2009. - №2. - С.241-248.

5. Добрянська Л.О. Регіональні особливості розвитку продуктивних сил у сучасних умовах / Л.О. Добрянська, Н.Р. Шпік // Вісник Львівського державного аграрного університету. - Землевпорядкування і земельний кадастр. - 2008. - № 11. - С. 16-24. (Особистий внесок: запропоновані природоохоронні та соціально-економічні особливості розвитку продуктивних сил України).

Матеріали наукових конференцій:

6. Добрянська Л.О. Екологічна політика: формування в умовах кризи на засадах євроінтеграції / Л.О. Добрянська // Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участь в інтеграційних процесах. : матеріали 5 міжнар. наук.-пр. конф. 15-16 жовтня 2009 р. - Луцьк, 2009. - С. 281-284.

7. Добрянська Л.О. Екологічна рента та можливості державного регулювання рентних відносин щодо природокористування / Л.О. Добрянська, Є.В. Хлобистов // Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях : матеріали науково-практичної конференції, 16-17 квітня 2009 р. - Бахчисарай, 2009. - С. 49-50. (Особистий внесок: запропоновані особливості визначення та вдосконалення рентних відноси у природокористуванні).

8. Добрянська Л.О. Екологічна безпека та сталий розвиток продуктивних сил у системі поглядів ноосферної концепції В.І. Вернадського / Л.О. Добрянська, Є.В. Хлобистов // Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення : матеріали ювілейної міжнародної наукової конференції, 20 березня 2009 р. - Ч.1. - К., 2009. - С. 176-178. (Особистий внесок: визначені ноосферні фактори, передумови та особливості трансформації) поглядів на розвиток продуктивних сил та їх екологізацію)

9. Добрянська Л.О. Можливості та особливості формування євроінтеграційної екологічної політики в умовах кризи / Л.О. Добрянська // Трансформации мировой экономики в условиях кризисного развития: материалы научно-практической конференции, 24-25 сентября 2009 г. - Алушта, 2009. - С. 14-16.

10. Добрянська Л.О. Міжнародні аспекти дослідження прийнятного рівня екологічної безпеки соціально-економічного зростання / Л.О. Добрянська // Организационно-экономические проблемы регионального развития в условиях мирового кризиса : сборник трудов конференции, 22 апреля 2009 г. Симферополь, 2009. - С. 98-100.

11. Добрянська Л.О. Особливості та перспективи нормативно-правового забезпечення екологічної безпеки регіону / Л.О. Добрянська // Україна в умовах глобальної конкуренції: стратегія випереджаючого розвитку : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 22-24 квітня 2010 р. - Донецьк, 2010. - С.332-334.

12. Добрянська Л.О. Міждержавні передумови формування та реалізації еколого-орієнтованого управління / Л.О. Добрянська // Екологічний менеджмент в загальній системі управління : матеріали Х ювілейної Всеукраїнської науково-практичної конференції, 20-21 квітня 2010 р. - Суми, 2010. - Ч. 1. - С. 82-85.

13. Добрянська Л.О. Еволюційний розвиток продуктивних сил як основа екологізації економіки / Л.О. Добрянська // Міжнародна стратегія економічного розвитку регіону: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, 6-7 травня 2010 р. - Суми, 2010. - С. 79-81.

14. Добрянська Л.О. Стратегічний потенціал екологічної безпеки / Л.О. Добрянська // Регуляторні механізми у сфері виробництва та споживання продовольчих товарів в умовах інтеграційних процесів : матеріали міжнародної наук.-практ. конф., 25 червня 2010 р. - Миколаїв, 2010 С. 63-66.

15. Добрянська Л.О. Концептуальні засади соціально-економічного розвитку стратегічного потенціалу екологічної безпеки // Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях: матеріали науково-практичної конференції, 23-24 вересня 2010 р. - Сімферополь: Фєнікс, 2010. - С.206-209.

АНОТАЦІЯ

Добрянська Л.О. Стратегічний потенціал еколого-економічної безпеки регіонального розвитку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. - Сумський державний університет, Суми, 2011.

У дисертаційній роботі вирішено наукове завдання щодо визначення факторів, принципів, особливостей та важелів забезпечення організаційно-економічного формування стратегічного потенціалу екологічної безпеки регіонального розвитку. Ідея дисертаційного дослідження - можливість теоретико-методологічному визначення та методичного забезпечення розвитку стратегічного потенціалу регіональної екологічної безпеки як основи політики сталого соціально-економічного зростання. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування теоретичних засад, методичних та концептуальних підходів до формування та прогнозування розвитку стратегічного потенціалу екологічної безпеки регіону.

У дисертаційному дослідженні вперше запропоновано та обґрунтовано концептуальні засади та методичні підходи до соціально-економічного розвитку стратегічного потенціалу екологічної безпеки, який дозволяє, на основі виокремлення загальних та специфічних факторів, що мають істотний вплив на формування та розвиток стратегічного потенціалу, вдосконалити організаційно-економічний механізм та регуляторну діяльність в галузі екологічної безпеки; удосконалені методи оцінки та ранжування факторів формування стратегічного потенціалу екологічної безпеки на основі запропонованої автором двофакторної моделі розвитку й побудови матриці факторів впливу на формування та розвиток стратегічного потенціалу екологічної безпеки й розробленої автором відповідної інтегральної оцінки.

...