Оптимізація галузевої структури та розмірів фермерських господарств

Размещено на http://www.allbest.ru/

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(економіка сільського господарства і АПК)

ОПТИМІЗАЦІЯ ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ ТА РОЗМІРІВ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ

Домаскіна Марина Анатоліївна

Миколаїв - 2011

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

спеціалізація виробництво фермерський господарство

Актуальність теми дослідження. Історія фермерства в Україні налічує вже два десятиліття. Фермерські господарства стали невід'ємною частиною аграрного життя країни. Постійно зростає чисельність цих господарств та оброблювані ними площі сільськогосподарських угідь, однак ефективність роботи фермерів залишається недостатньо високою.

У сучасних ринкових умовах проблема визначення оптимальних розмірів та структури виробництва, поглиблення спеціалізації аграрних підприємств будь-якої організаційно-правової форми є однією із найбільш актуальних, оскільки її вирішення значною мірою сприяє підвищенню ефективності виробництва.

Спеціалізація й організація виробництва у фермерських господарствах були предметом дослідження багатьох сучасних вчених-аграрників. Серед них: С. П. Азізов, А. І. Александрова, В. Я. Амбросов, В. Г. Андрійчук, О. Ю. Єрмаков, С. І. Дем'яненко, Т. П. Добрунік, В. К. Збарський, В. В. Зіновчук, Л. Я. Зрібняк, М. В. Зубець, П. К. Канінський, О. В. Крисальний, В. В. Липчук, М. Г. Лобас, П. М. Макаренко, М. Й. Малік, Л. О. Мармуль, В. Я. Месель-Веселяк, О. М. Онищенко, П. Т. Саблук, Н. В. Статівка, І. Н. Топіха, І. І. Червен, Е. В. Червен, О. В. Шебаніна та ін.

Питанням економіко-математичного моделювання виробничих процесів з метою їх оптимізації приділяли увагу такі вчені, як М. Є. Браславець, А. М. Гатаулін, Дж. Данциг, Л. В. Канторович, В. А. Кардаш, Р. Г. Кравченко, Е. Н. Крилатих, А. П. Курносов, С. А. Минюк, С. І. Наконечний, І. Г. Попов, С. С. Савіна, М. М. Тунєєв та ін.

Процеси пошуку раціональної спеціалізації та оптимальних розмірів торкнулися і фермерських господарств. Необхідність такого пошуку насамперед для господарств сімейного типу пов'язана із загальною малоземельністю цих господарств, недостатністю коштів для розвитку бізнесу, низьким рівнем технічного забезпечення тощо. Оптимізація розмірів та галузевої структури фермерських господарств має суттєвий економічний вплив на розвиток цих господарств. Адже це створює умови для підвищення ефективності використання землі як головного засобу аграрного виробництва, зумовлює ефективність використання коштів та зниження затрат, сприяє раціоналізації використання трудового потенціалу фермерського господарства тощо, тобто дозволяє підвищити дохідність виробництва, що дуже важливо для фермера як дрібного сільгоспвиробника.

Незважаючи на ґрунтовні дослідження ефективності функціонування фермерських господарств, деякі питання потребують подальшого розгляду. Зокрема: визначення рівня та можливостей ефективного використання виробничого потенціалу фермерів, впливу зовнішніх та внутрішніх факторів на спеціалізацію й розміри цих господарств, підвищення ефективності їх виробництва на основі оптимізації структури виробництва та його розмірів. Все це й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження, його мету, завдання, теоретичну і практичну значимість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної теми Миколаївського державного аграрного університету «Забезпечення економічного зростання і конкурентоспроможності суб'єктів аграрного сектора економіки» (номер державної реєстрації 0106U005793). В її межах автором здійснено теоретичне обґрунтування та розроблено практичні рекомендації щодо оптимізації розмірів фермерських господарств сімейного типу при раціональній структурі виробництва.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методичних та розроблення практичних засад оптимізації розмірів і спеціалізації фермерських господарств.

Для досягнення визначеної мети було поставлено та виконано такі завдання:

- узагальнити сутність і особливості спеціалізації сільськогосподарського виробництва;

- визначити комплекс факторів, що впливають на галузеву структуру та розміри фермерських господарств;

- узагальнити методичні підходи до моделювання структури виробництва й оцінки рівня та ефективності спеціалізації аграрних підприємств;

- проаналізувати ретроспективу та сучасний стан розвитку фермерства;

- провести оцінку ефективності функціонування фермерських господарств;

- визначити оптимальні розміри та раціональну спеціалізацію фермерських господарств;

- розробити пропозиції щодо зміцнення та ефективного використання матеріально-технічної бази фермерських господарств;

- обґрунтувати напрями удосконалення економічних відносин фермерських господарств та їх державної підтримки.

Об'єктом дослідження є процеси формування галузевої структури аграрного виробництва в сучасних умовах.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти оптимізації розмірів та галузевої структури фермерських господарств.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектичний метод, основні положення економічної теорії.

У процесі дисертаційного дослідження застосовувалися такі методи економічних досліджень: абстрактно-логічний (обґрунтування принципів, теоретичних узагальнень, визначення закономірностей розвитку спеціалізації аграрних підприємств; формування висновків); історичний (вивчення еволюції розвитку фермерства у Миколаївській області); загальнонауковий (опрацювання наукових праць з проблем функціонування фермерських господарств у сучасних ринкових умовах); порівняльний (порівняння кількісних результативних показників господарювання різних фермерських господарств); соціологічний (опитування фермерів щодо їх ставлення до пріоритетних напрямів розвитку фермерства та організації кооперування); статистичні методи (економічна оцінка ефективності функціонування фермерських господарств); розрахунково-конструктивний (визначення порівняльної ефективності виробництва фермерських господарств Миколаївської області різних природноекономічних зон); кореляційно-регресійний (визначення впливу розмірів виробництва на матеріальні та трудові затрати на 1 ц виробленої продукції; побудова багатофакторної моделі для визначення впливу факторів на питомий прибуток); графічний (побудова поліноміальних рядів залежності питомого прибутку на 1 га від розміру фермерського господарства); групування (визначення впливу розмірів фермерських господарств на рентабельність виробництва; групування фермерських господарств рослинницького та тваринницького (окремо) типу за рівнем рентабельності); економіко-математичного моделювання (визначення оптимальних розмірів та раціональної галузевої структури фермерських господарств області; визначення оптимальної структури посівних площ фермерських господарств з урахуванням наявного машинно-тракторного парку; визначення оптимального сполучення галузей у групі господарств, що утворюють обслуговуючий кооператив з переробки продукції).

Інформаційною базою є матеріали дослідження автора, законодавчі та нормативні акти України, результати наукових розробок вітчизняних та зарубіжних вчених стосовно проблеми дослідження, дані статистичної звітності Головного управління статистики в Миколаївській області, дані річних звітів фермерських господарств області тощо.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше:

- обґрунтовано оптимальні розміри та структуру виробництва фермерських господарств сімейного типу з урахуванням їх регіональних природнокліматичних та економічних особливостей на основі стохастичного програмування, що виключає випадковий характер багатьох факторів сільськогосподарського виробництва;

удосконалено:

- способи визначення раціональних площ фермерських господарств сімейного типу з використанням апарату математичного аналізу (застосування диференціального числення до поліноміальних рядів);

- визначення комплексу факторів, що впливають на величину прибутку на 1 га у великих фермерських господарствах: кількість працюючих, площа сільськогосподарських угідь, частка рослинництва у загальній виручці сільського господарства та частка зернових у виручці від продажу продукції рослинництва при використанні багатофакторного моделювання;

набули подальшого розвитку:

- визначення системи факторів, що впливають на інваріантність галузевої структури і розмірів фермерських господарств;

- моделювання структурних змін у діяльності фермерських господарств на основі об'єднання задач оптимізації посівних площ та машинно-тракторного парку;

- визначення параметрів задачі (що характеризують економічні показники) оптимізації галузевої структури та розмірів фермерських господарств з використанням економетричних моделей;

- механізми співпраці елеваторів, банківських і страхових установ та фермерів, принципи покращення короткострокового кредитування фермерських господарств на основі застосування подвійного складського свідоцтва.

Практичне значення одержаних результатів.

Розроблені автором пропозиції щодо методики формування раціональної спеціалізації та оптимальних розмірів фермерських господарств прийнято для впровадження Головним управлінням сільського господарства і продовольства Миколаївської обласної державної адміністрації (довідка № 2340/66-05-50/10-10 від 26.10.2010 р.), щодо раціонального використання наявних земельних ресурсів, удосконалення структури посівних площ та раціоналізації використання машинно-тракторного парку - фермерським господарством «Громада» Баштанського району (довідка від 23.02.2011 р.), фермерським господарством «Фортуна» Веселинівського району (довідка від 15.02.2011 р.), фермерським господарством Гуліна В.А. Єланецького району Миколаївської області (довідка від 24.02.2011 р.).

Теоретико-методичні та практичні результати дослідження використовуються у навчальному процесі факультету менеджменту Миколаївського державного аграрного університету, зокрема при викладанні дисциплін «Дослідження операцій», «Методи оптимізації в економіці», «Організація виробництва і планування діяльності сільськогосподарських підприємств» (довідка №2642 від 31.12.2010 р.).

Впровадження фермерськими господарствами області розроблених рекомендацій та пропозицій щодо оптимізації галузевої структури та розмірів сприятиме підвищенню ефективності виробництва та стабілізації соціально-економічної ситуації в аграрному секторі економіки.

Особистий внесок здобувача. Основні наукові результати та висновки, викладені в дисертаційному дослідженні, одержано та сформульовано автором особисто.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження, пропозиції й рекомендації обговорювалися на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях: ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю» (м. Черкаси, 2004 р.); І Міжнародна науково-практична конференція «Напрями сталого розвитку аграрного сектора» (м. Біла Церква, 2009 р.); Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених «Розвиток аграрного виробництва в умовах світової фінансової кризи» (м. Київ, 2009 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Соціально-економічні проблеми природокористування та екології» (м. Миколаїв, 2001 р.); ІV Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція «Українська наука ХХІ століття» (м. Київ, 2010 р.); Причорноморська регіональна науково-практична конференція професорсько-викладацького складу МДАУ (щорічно, м. Миколаїв, 2001-2011 рр.).

Публікації результатів дослідження. Основні результати за темою дисертаційного дослідження опубліковано у 15 наукових працях, з них 10 у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій складає 4,75 умов. друк. арк., у фахових виданнях - 4,25 умов. друк. арк.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Робота викладена на 173 сторінках комп'ютерного тексту; складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних літературних джерел із 211 найменувань; містить 47 таблиць (22,5 стор.), 6 формул (1 стор.) та 10 рисунків (5,5 стор.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретичні та методичні основи спеціалізації фермерських господарств» узагальнено основні теоретичні положення щодо сутності спеціалізації аграрного виробництва та її особливостей у фермерських господарствах, виділено основні фактори, що впливають на галузеву структуру та розміри фермерських господарств.

У сучасних умовах розвитку ринкових відносин питання визначення оптимальної структури виробництва та поглиблення спеціалізації аграрних підприємств є найбільш актуальним. Існує декілька поглядів на сутність спеціалізації. На нашу думку, спеціалізація аграрного виробництва - безперервний динамічний процес, форма науково обґрунтованого та планомірного поділу праці між виробничими структурами та їх підрозділами за територіальною ознакою з метою отримання більших обсягів виробництва суспільно-корисної та якісної продукції з найменшими витратами на підставі врахування природноекономічних умов та розвитку науково-технічного прогресу.

Спеціалізація у сільському господарстві пов'язана із застосуванням головного засобу виробництва - землі. Це зумовлює особливості всього процесу спеціалізації. Для того, щоб ефективно використовувати землю, тобто отримувати якомога більший зиск від роботи на ній, необхідно, розвивати одночасно цілий ряд галузей, технологічно пов'язаних між собою, забезпечуючи їх раціональне поєднання. В умовах ринкових відносин найважливішою є проблема раціоналізації структури виробництва, відповідно до дії закону попиту та пропозиції, принципу економічних переваг, наявних природноекономічних умов розвитку господарств тощо, що дозволить розв'язати продовольчу проблему в цілому та гарантувати продовольчу безпеку країни.

Фермерство в нашій країні є формою господарювання на землі й вільного підприємництва. Воно має ряд переваг порівняно з великими формуваннями: простота юридичного оформлення, можливість швидкого входження в ринок та вихід з нього, гнучкість у господарській діяльності та ін. У фермерських господарствах сімейного типу голова господарства поєднує посади керівника, головного агронома, економіста та робітника. Ефективність функціонування фермерського господарства значною мірою залежить від обраного виробничого напряму, рівня його спеціалізації з урахуванням багатьох об'єктивних умов та обраних раціональних розмірів господарства. Основні групи факторів, що впливають на спеціалізацію фермерських господарств, наведено на рис.1.

Рис.1. Фактори, що впливають на спеціалізацію фермерських господарств

Процес спеціалізації можна охарактеризувати, виділивши показники виробничого напряму та показники рівня спеціалізації. Існує декілька підходів до визначення рівня спеціалізації. На наш погляд, у сучасних умовах, за відсутності повної достовірної інформації про перебіг виробництва фермерських господарств, найбільш прийнятним буде визначення напряму та рівня їх спеціалізації за структурою товарної продукції. В якості допоміжних показників можна застосовувати натуральні показники: структуру посівних площ, витрати робочого часу тощо.

У другому розділі «Ретроспектива розвитку фермерських господарств, аналіз їх розмірів, спеціалізації та ефективності функціонування» проведено моніторинг розвитку фермерських формувань в Україні та Миколаївській області, структури, розмірів та ефективності їх виробництва. Дослідження по області здійснювалися з урахуванням поділу на природнокліматичні зони: північну, центральну та південну.

У Миколаївській області на початок 2010 р. налічувалося 4574 фермерських господарства, що складає 10,9% від загальної кількості таких господарств України. Однак їх внесок в економіку області досить незначний. При цьому спостерігається тенденція до збільшення кількості фермерських господарств, що не мають сільськогосподарських угідь (останніми роками - це кожне п'яте господарство). У 2009 р. на одне фермерське господарство Миколаївської області припадало в середньому по області 76 га сільськогосподарських угідь, що на 25,5% менше середнього показника по Україні в цілому. Порівняно з 1995 р. площа земельних угідь на 1 фермерське господарство області зросла у 3,8 рази. В області є адміністративні райони, середня площа сільськогосподарських угідь фермерських господарств яких перевищує середню по області в два рази (Первомайський, Веселинівський, Кривоозерський та Братський райони).

За площею сільськогосподарських угідь в області переважають фермерські господарства із площею від 20,1 до 50,0 га, частка яких у 2009 р. склала 34,0%. Збільшується частка фермерських господарств, площа угідь яких перевищує 500 і навіть 1000 га. Таких формувань на 1.01.2010 р. налічувалося 139, що складає 3,0% загальної кількості господарств.

Встановлено, що переважна більшість фермерських господарств Миколаївської області займається винятково вирощуванням рослинницької продукції. Це обумовлено природнокліматичними умовами регіону, а також значно вищою рентабельністю виробництва продукції рослинництва. Окрім того, ведення тваринництва вимагає наявності значних матеріальних ресурсів, яких у переважної більшості фермерів просто немає. Частка фермерських господарств у структурі сільськогосподарських угідь області складає 17,3%, у вартості валової продукції - тільки 9,8% (що вище середнього значення в Україні вдвічі), а рослинництва та тваринництва у загальнообласних показниках, - відповідно 13,6% та 0,4%.

У структурі посівних площ сільськогосподарських культур фермерських господарств Миколаївщини найбільшу частку мають посіви зернових і зернобобових культур (62,4%) та технічних (36,4%). Серед цих культур перевага надається озимим зерновим і соняшнику. Фермерськими господарствами у 2009 р. було вироблено 24,6% зерна і 28,0% насіння соняшнику області. Залишається досить високим показник розораності фермерських угідь - 98,8%, що веде до скорочення площ під пасовищами і сіножатями. Встановлено, що у 2009 р. урожайність основних сільськогосподарських культур у фермерських господарствах області по всіх культурах була на 10-20% нижчою, ніж в середньому по сільгосппідприємствах. Це пов'язано із порушеннями в технології вирощування, недостатнім внесенням мінеральних та органічних добрив тощо.

Визначено, що через відсутність відповідної виробничої бази, переважна частина фермерів взагалі не займається тваринництвом. У загальнообласному показнику вартості продукції тваринництва частка фермерських господарств залишається дуже незначною - всього 0,4%, а в структурі грошової виручки від реалізації сільськогосподарської продукції фермерів питома вага тваринництва складає 1,2%. На початок 2010 р. у фермерських господарствах області утримувалося 1051 голова великої рогатої худоби, що на 10,9% більше рівня попереднього року. В той же час на 2,4% скоротилася чисельність поголів'я корів (всього їх утримувалося 366 голів). Відбулося скорочення і поголів'я свиней.

Протягом 2009 р. фермерськими господарствами регіону було вироблено валової продукції сільського господарства в порівнянних цінах 2005 р. на суму 333,4 млн грн. Це складає 20% виробленого сільгосппідприємствами області. Частка фермерських господарств у загальному виробництві основних видів сільськогосподарської продукції послідовно зростає. Питома вага фермерських господарств регіону у загальному обсязі продукції сільгосппідприємств у 2009 р. з виробництва зерна зросла втричі порівняно із 2000 р. і більш ніж у вісім разів порівняно із 1995 р., коли фермерство тільки зароджувалося.

Розміри господарств, безумовно, мають вплив на вибір спеціалізації господарств. Відповідно фермери північної зони займаються переважно вирощуванням зернових, соняшнику та до останнього часу цукрових буряків, що вимагає значних площ. Фермери південної зони крім традиційних культур орієнтуються на вирощування овочів.

Встановлено, що в структурі грошової виручки від продажу сільськогосподарської продукції фермерських господарств Миколаївської області продукція рослинництва становить 98,8% (табл.1). При цьому 49,3% грошової виручки у 2009 р. було отримано від продажу зерна та 40,6% від продажу насіння соняшнику.

Таблиця 1. Структура грошової виручки від продажу сільськогосподарської продукції фермерськими господарствами Миколаївської області, %

За останні п'ять років найбільш ефективним було виробництво у 2009 р. Вартість виробленої валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь у цьому році, в порівнянні з 2005 р., підвищилася на 31,1%, а на одного працівника - більш ніж у два рази (табл. 2). Порівняно із попереднім роком у 2009 р. прибуток на 1 працівника зріс майже на 50,0%. Це пов'язано із ростом цін, загальним скороченням чисельності працюючих у фермерських господарствах і водночас підвищенням продуктивності праці.

Таблиця 2. Основні показники економічної ефективності сільськогосподарської діяльності фермерських господарств Миколаївської області

Аналіз показав, що протягом останніх років спостерігається підвищення рівня рентабельності фермерських господарств області. Так, у 2009 р. рівень рентабельності підвищився на 3,9 в. п. порівняно із попереднім роком і склав 29,9%. Найбільш рентабельним у цьому році було виробництво насіння соняшнику (+37,9%), збитковим було лише виробництво овочів (-7,3%). У фермерських господарствах на всі види продукції ціни їх реалізації є значно нижчими порівняно із сільгосппідприємствами. В першу чергу це пов'язано із відсутністю можливості збереження фермерами вирощеного врожаю і необхідністю продажу його безпосередньо з поля за вкрай низькими цінами.

Серед фермерських господарств Миколаївської області найбільшу роль у виробництві продукції відіграють великі формування (розміри площ яких перевищують 500 га). Нами досліджено функціонування частини таких господарств, що здають звітність у повному обсязі. У 2009 р. в цих господарствах було отримано виручки від реалізації продукції сільського господарства на суму понад 227 млн грн, що складає 44,1% отриманої виручки всіма фермерськими господарствами Миколаївщини. Обсяг реалізації зернових цими господарствами склав 44,9%, а їх частка у виручці тваринницької продукції - 48,0% загального обсягу, реалізованої фермерськими господарствами. Більше 80,0% цих фермерських господарств спеціалізуються на вирощуванні однієї-двох культур (переважно це зерно і соняшник). Близько 8,0% досліджуваних господарств взагалі можна вважати спеціалізованими на вирощуванні зернових. Дослідження показали, що найвища прибутковість та рентабельність виробництва - у господарствах з площею угідь понад 2 тис. га.

У третьому розділі «Основні напрями оптимізації галузевої структури та розмірів фермерських господарств і підвищення ефективності їх діяльності» визначено основні напрямки діяльності фермерських господарств з метою підвищення ефективності їх господарської діяльності на основі вибору раціональної структури виробництва та визначення оптимальних розмірів за допомогою розробленої автором стохастичної економіко-математичної моделі.

Регуляція розміру фермерського господарства та пошук раціональної галузевої структури відбувається практично щорічно, зважаючи на результати праці, наявні ресурси та кон'юнктуру ринку. В процесі господарювання відбувається поступовий пошук оптимального розміру та структури виробництва, адаптація цих чинників до внутрішніх та зовнішніх умов. Вважаємо, що неможливо визначити ідеальний розмір та спеціалізацію господарства. Однак необхідно прагнути віднайти такі параметри виробництва для кожного господарства, які в існуючих умовах дозволяли б отримувати найкращі результати при найменших витратах, тобто були оптимальними.

Цього можна досягти за рахунок ефективного застосування економіко-математичного моделювання, адже сільське господарство характеризується певною обмеженістю наявних ресурсів як у просторі, так і у часі, має визначену систему показників ефективності та певну мету свого існування. При цьому слід враховувати особливості сільського господарства, його залежність від природнокліматичних умов; обмеженість аграрних підприємств у просторі; залежність процесу виробництва від біологічних умов; сезонний характер виробництва тощо. Крім того, формування ринкових відносин спричиняє економічну невизначеність, яка обумовлюється коливанням цін, попиту та пропозиції тощо і, відповідно, непередбачуваністю витрат та результатів виробництва.

Отже, при побудові економіко-математичної моделі оптимізації структури виробництва у сільському господарстві ми стикаємося з наявністю випадкових та детермінованих факторів аграрного виробництва, умовами неповної інформації та невизначеності. Особливо яскраво всі вказані проблеми проявляються у фермерському виробництві. Тому вважаємо за доцільне застосувати стохастичне моделювання для визначення раціональної спеціалізації та оптимальних розмірів цих господарств.

Одноетапна стохастична задача визначення оптимальних розмірів та структури виробництва фермерських господарств розв'язувалася у двох постановках: М- та Р-задачах. У першому випадку визначалося екстремальне математичне сподівання цільової функції (прибутку), а в другому - вводилися ймовірнісні обмеження - ймовірності настання умов повинні бути не менше заданих. При М-задачі отримується більш оптимістичний розв'язок, при Р-задачі - більш реальний, що виключає випадковий характер багатьох факторів аграрного виробництва.

Враховуючи переважну спеціалізацію фермерських господарств регіону на виробництві продукції рослинництва, поставлена задача була розв'язана для фермерських господарств рослинницького типу різних розмірів (20, 50, 100, 200, 300, 400, 500 га) та з різною структурою виробництва, що визначалася вимогами сівозмін для господарств південного регіону. В результаті розв'язання задачі побудовано поліноміальні ряди другого порядку, які описують зв'язок між питомим прибутком та площею господарства. Використавши математичний апарат диференціального числення, ми розрахували оптимальні розміри фермерських господарств залежно від структури виробництва, що коливаються в межах від 360 до 390 га (табл. 3). Найбільший питомий прибуток отримується в господарствах, які мають таку структуру виробництва: озима пшениця 40%, соняшник, озимий ріпак та пар - по 20%. Використання короткоротаційних сівозмін у фермерських господарствах сімейного типу позитивно впливає на поліпшення якості ґрунту.

Таблиця 3. Варіація залежності розмірів фермерських господарств

рослинницького типу від структури виробництва

З метою удосконалення структури виробництва розроблено стохастичну модель для фермерського господарства Гуліна В.А. Єланецького району. В моделі використовувалися ймовірнісні обмеження: за загальними витратами на виробництво продукції - ; за загальною виручкою від реалізації товарної продукції - ; за обсягом виробництва продукції рослинництва - . Задача розв'язувалася із використанням квантилів (або так званих страхових резервів) на основі даних по господарству за п'ять років - математичних сподівань відповідних показників та їх дисперсій. Отримані розрахунки показали, що удосконалення структури виробництва дозволить підвищити прибутковість господарства на 89,4 тис. грн та рівень рентабельності на 9,1%.

Для фермерського господарства «Спартак» Березнегуватського району, що займається вирощуванням свиней, було також розроблена одноетапну стохастичну економіко-математичну модель. Розрахунки дали можливість визначити структуру посівних площ, при якій тваринництво повністю забезпечується власними кормами і при цьому значно збільшується прибуток від реалізації продукції - на 667 тис. грн та підвищується рівень рентабельності на 10,1% та 7,7% (відповідно М- та Р-задачі).

Фермерські господарства сімейного типу через свої невеликі розміри не спроможні вести ефективне виробництво, яке потребує високої технічної оснащеності, наявності достатньої кількості основних та оборотних фондів. Тому, для підвищення ефективності їх господарювання та створення господарств із оптимальною структурою та розмірами, доцільним є кооперування фермерів як дрібних, так і великих. Також важливе значення має матеріально-технічне забезпечення фермерів. Нами запропоновано схему створення міжфермерського об'єднання із спільного використання техніки - некомерційного об'єднання для більш ефективного використання потенціалу господарств.

Розроблено блочно-діагональну економіко-математичну модель обслуговуючого кооперативу з переробки продукції (табл. 4). У модель можна вводити додаткові господарства-учасники кооперативу, що дозволить знизити загальні витрати та підвищити ефективність виробництва.

Таблиця 4. Рентабельність виробництва фермерських господарств-учасників кооперативу, %

Проблема визначення оптимальних площ посівів сільськогосподарських культур є актуальною при врахуванні наявного машинно-тракторного парку. Нами було поставлено задачу: враховуючи наявні ресурси господарства, визначити оптимальне співвідношення посівних площ, врахувавши доступний машинно-тракторний парк з метою отримання максимального прибутку. Така задача була розв'язана для фермерського господарства «Громада» Баштанського району. Розрахунки показали, що при оптимальному сполученні посівних площ з урахуванням наявного машинно-тракторного парку господарство може додатково отримати 281,9 тис. грн, підвищивши при цьому рівень рентабельності на 26,4%.

Рівень кредитування фермерських господарств залишається на досить низькому рівні. Виходом із такої ситуації може стати надання фермерам кредиту під заставу вирощеного врожаю із застосуванням подвійного складського свідоцтва. Оскільки реалізація вирощеного збіжжя фермерами відбувається практично одразу, закладання зерна може значно подовжити термін його продажу. Більш того, фермер фактично отримує гарантію реалізації свого урожаю. Доцільним, на наш погляд, є встановлення цільових та заставних цін, які визначають нижній гарантований рівень доходів фермерів. Також суттєвий вплив має регулювання випуску сільгосппродукції.

На нашу думку, наведені пропозиції сприятимуть поглибленню галузевої структури та оптимізації розмірів фермерських господарств, зміцненню їх матеріально-технічного забезпечення, підвищенню ефективності виробництва.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні зроблено теоретичне узагальнення та запропоновано розв'язання наукових завдань, що полягають у розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення спеціалізації та оптимізації розмірів фермерських господарств. Виконані дослідження дають можливість зробити такі висновки:

1. Одним із найбільш гострих в умовах розвитку ринкових відносин постає питання визначення оптимальної структури виробництва та поглиблення спеціалізації агроформувань. Існує декілька поглядів на сутність спеціалізації. Ми підтримуємо точку зору, що спеціалізація сільського господарства - це ефективна форма організації, яка є результатом поділу праці та виражається в зосередженні виробництва певних видів продукції на окремих територіях і підприємствах, що дозволяє одержати кращі результати господарської діяльності.

2. Близько 11,0% фермерських господарств України - на Миколаївщині. Площі сільськогосподарських угідь в розрахунку на одне господарство зросли майже в 4 рази порівняно із періодом зародження фермерства, однак цей показник є на чверть меншим середньодержавного. У регіоні переважають господарства з площею від 20,1 до 50,0 га, проте 3,0% - фермерські господарства із площею угідь понад 500 га. Однак з роками спостерігається тенденція до збільшення кількості фермерських господарств, що не мають сільськогосподарських угідь.

3. Більшість фермерських господарств Миколаївщини займається винятково вирощуванням рослинницької продукції, частка якої в структурі грошової виручки складає 98,8%. У першу чергу це обумовлюється значно вищою рентабельністю продукції рослинництва та відповідними природнокліматичними умовами регіону. Найбільшу частку у структурі посівних площ фермерських господарств області складають посіви озимих зернових - 42,7% (2009 р.) та соняшнику - 32,3%. Фермерськими господарствами у 2009 р. було зібрано чверть зерна та близько третини насіння соняшнику, виробленого сільгосппідприємствами області. У структурі грошової виручки ця продукція займає відповідно 49,3% та 40,6%.

4. Для вирішення питання про оптимальну спеціалізацію та раціональні розміри фермерських господарств доцільним є застосування економіко-математичного моделювання. Враховуючи наявність великої кількості випадкових явищ в аграрному виробництві, вважаємо за необхідне при моделюванні економічних процесів у сільському господарстві застосовувати стохастичне програмування.

5. У результаті застосування методів стохастичного програмування по сукупності фермерських господарств області розроблено економіко-математичну модель оптимізації розмірів фермерського господарства. На основі отриманих результатів визначено, що для фермерського господарства сімейного типу, що спеціалізується на виробництві зерна і продукції технічних культур, в умовах Миколаївської області раціональними є розміри від 360 га до 390 га. Оптимальною є структура виробництва, за якої застосовується короткоротаційна сівозміна з п'ятьма полями. При цьому посіви озимої пшениці займають 40%, соняшнику, озимого ріпаку та пару - по 20%.

6. Для оптимізації структури виробництва у фермерському господарстві Гуліна В.А. Єланецького району нами побудовано та розв'язано одноетапну стохастичну задачу з ймовірнісними обмеженнями. Це дозволило врахувати коливання врожайності сільськогосподарських культур, цінові, а відповідно і витратні коливання та отримати реалістичний прогноз розвитку господарства. Таке рішення дозволить отримати додатковий прибуток 89,4 тис. грн, при цьому рентабельність виробництва підвищиться на 9,1%.

7. Нами розроблено математичну модель оптимізації посівних площ фермерського господарства «Спартак» Березнегуватського району, що займається вирощуванням свиней. Результати розв'язання задачі свідчать, що за рахунок удосконалення структури посівів фермерське господарство має змогу повністю забезпечити тваринництво кормами, а вирощування озимого ріпаку, соняшнику та овочів дає змогу значно підвищити ефективність господарювання. Так, прибуток господарства можна збільшити на 667 тис. грн, підвищивши також при цьому рівень рентабельності з 75,3% до 85,4%. Розрахована структура виробництва дає можливість збільшити поголів'я свиней на 24 голови, при цьому виробництво м'яса збільшиться на 34 ц.

8. У результаті проведеного аналізу та групування великих фермерських господарств області, що здають звітність у повному обсязі й мають площі угідь понад 500 га, було визначено, що найвищий рівень рентабельності є у фермерських господарствах з площею сільськогосподарських угідь понад 2 тис. га. Для сукупності цих господарств було також побудовано багатофакторну лінійну модель та проведено кореляційний аналіз. Отримана модель дає змогу визначити ступінь впливу кількості працюючих, площі сільськогосподарських угідь, частки рослинництва у загальній виручці від продажу аграрної продукції та частки зернових у виручці від продажу продукції рослинництва на прибуток в розрахунку на 1 га. Розрахунки показали, що найбільший вплив на прибуток в даній групі господарств має площа сільськогосподарських угідь - при збільшенні площі угідь на 1 тис. га даний показник збільшиться на 230,8 грн.

9. Необхідним є вирішення проблеми кооперативного руху фермерських господарств і розвитку агропромислової інтеграції в їх середовищі, що сприятиме підвищенню ефективності господарювання та створенню господарств з раціональною спеціалізацією та оптимальними розмірами. На сьогодні в Миколаївській області кооперування фермерських господарств фактично відсутнє. Оскільки для підвищення ефективності господарювання має важливе значення матеріально-технічне забезпечення фермерських господарств області, необхідно розвивати міжфермерську кооперацію з використання сільськогосподарської техніки, прокату та оренди техніки. Нами запропонована схема створення об'єднання із спільного використання техніки та розроблено економіко-математичну модель кооперативу з переробки продукції.

10. З метою удосконалення організації використання машинно-тракторного парку було розроблено економіко-математичну модель оптимізації виробничих ресурсів рослинництва фермерського господарства «Громада» Баштанського району, що передбачає об'єднання задач оптимізації галузевої структури та машинно-тракторного парку. Отримані за моделлю результати свідчать, що є можливість покращення складу і підвищення ефективності використання наявного парку техніки та робочої сили. За рахунок удосконалення структури посівних площ з оптимальним використанням наявної техніки, господарство має змогу додатково отримати 281,9 тис. грн.

11. Зважаючи на недостатній рівень кредитування фермерських господарств, запропоновано схему взаємовідносин фермера з елеваторною компанією та доведено можливість отримання кредиту із застосуванням подвійного складського свідоцтва. Використання такого свідоцтва дозволить товаровиробникам значно розширити період реалізації зерна після збору врожаю. Заклавши свій товар на зберігання на зерновий склад та отримавши складське свідоцтво, фермер зможе використати його як заставу при отриманні короткострокового кредиту. Отже, відпадає потреба негайно продавати вирощений урожай.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Домаскіна М. А. Розвиток фермерства на Миколаївщині / М. А. Домаскіна // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв, 2001. - Т. 1, Вип.3(12). - С. 259-262.

2. Домаскіна М. А. Щодо проблем функціонування фермерських господарств / М. А. Домаскіна // Таврійський наук. вісник. - Херсон, 2002. - Вип. 24. - С. 141-144.

3. Домаскіна М. А. Місце та підвищення ролі селянських (фермерських) господарств в економіці аграрного сектора регіону / М. А. Домаскіна // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв, 2003. - Вип. 2(22). - С. 43-48.

4. Домаскіна М. А. Розвиток діяльності фермерських господарств Миколаївського району / М. А. Домаскіна // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв, 2004. - Вип. 1(25). -С. 82-88.

5. Домаскіна М. А. Проблеми матеріально-технічного забезпечення фермерських господарств області та шляхи їх подолання / М. А. Домаскіна // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв, 2004. - Вип. 2(26). - С. 104-110.

6. Домаскіна М. А. Проблеми кредитування фермерських господарств області / М. А. Домаскіна // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв, 2005. - №1(29). - С. 82-87.

7. Домаскіна М. А. Розвиток спеціалізації фермерських господарств регіону / М. А. Домаскіна // Вісник Білоцерківського ДАУ. - 2009. - Вип. 65. - С. 184-189.

8. Домаскіна М. А. Основні проблеми і фактори спеціалізації фермерських господарств / М. А. Домаскіна // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв, 2010. - Вип. 3(54). - С. 89-96.

9. Домаскіна М. А. Особливості моделювання виробничих процесів у сільському господарстві / М. А. Домаскіна // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв, 2011. - Вип. 1(56). - С. 83-91.

10. Домаскіна М. А. Визначення оптимальних розмірів та спеціалізації фермерських господарств регіону / М. А. Домаскіна // Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету (економічні науки). - Мелітополь: Люкс, 2011. - №1(13). - С. 168-177.

Матеріали науково-практичних конференцій:

11. Домаскіна М. А. Подолання залежності від ризиків фермерськими господарствами / М. А. Домаскіна // Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю: ІІ Міжнародна науково-практична конференція: матеріали, 24-26 березня 2004 р., м. Черкаси. - Черкаси: ЧДТУ. - С. 153-155.

12. Домаскіна М. А. Спеціалізація та ефективність фермерських господарств Миколаївської області / М. А. Домаскіна // Причорноморська регіональна науково-практична конференція професорсько-викладацького складу: тези доповідей, 26-28 квітня 2006 р. - Миколаїв, 2006. - С. 39-41.

13. Домаскіна М. А. Оптимізація параметрів фермерських господарств / М. А. Домаскіна // Причорноморська регіональна науково-практична конференція професорсько-викладацького складу: тези доповідей, 11-13 квітня 2007 р. - Миколаїв, 2007. - С. 53-54.

14. Домаскіна М. А. Організація пунктів прокату техніки для фермерських господарств / М. А. Домаскіна // Розвиток аграрного виробництва в умовах світової фінансово-економічної кризи: Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених: матеріали. - К.: ННЦ «ІАЕ», 2009. - С. 198-202.

Размещено на Allbest.ru