Управління витратами у відтворювальних процесах сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами

УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ У ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ ПРОЦЕСАХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

ВИКОНАЛА ГАВРИЛЬЧЕНКО ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА

Харків - 2011



АНОТАЦІЯ

економічний витрати собівартість

Гаврильченко О.В. Управління витратами у відтворювальних процесах сільськогосподарських підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності) - Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка. - м. Харків, 2011.

Дисертація присвячена розробці теоретичних, організаційно-методичних і практичних засад удосконалення системи управління витратами на сільськогосподарських підприємствах у процесі відтворення.

Уточнено визначення поняття "витрати", узагальнено їх класифікацію. Удосконалено методичні підходи до групування виробничих витрат у статті та поділу витрат на змінні і постійні. На основі кількісних і якісних показників охарактеризовано процес відтворення у сільськогосподарських підприємствах.

Здійснено економічне обґрунтування чинників стабільності та зниження витрат на виробництво продукції рослинництва та тваринництва. Обґрунтовано удосконалення внутрішньогосподарського управління на основі посилення економічної самостійності первинних колективів.

Доведено необхідність системного підходу до управління витратами. Запропоновано визначення сутності системи управління витратами, охарактеризовано основні її складові.

Розглянуті питання формування облікової політики та її відповідність вимогам управління.

Уточнено класифікацію методів обліку витрат, способи калькулювання виробничої собівартості продукції залежно від спеціалізації та концентрації виробництва. Встановлені критерії та вимоги до створення центрів відповідальності, визначено можливі напрями децентралізації функцій обліку.

Ключові слова: витрати, собівартість, управління витратами, центр відповідальності, облікова політика, облік витрат, відтворення, інтенсифікація.



1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Процеси відтворення, що відбуваються на сільськогосподарських підприємствах, пов'язані з безперервним споживанням наявних ресурсів, ефективність використання яких характеризується рівнем витрат на виробництво продукції. Протягом тривалого періоду ресурсоємність продукції залишається високою, що не дозволяє скорочувати собівартість, досягати оптимального рівня рентабельності та здійснювати розширене відтворення. Це вимагає системного управління витратами, постійного і всебічного їх моніторингу, впровадження організаційно-економічних заходів їх скорочення та збільшення виробництва продукції на одиницю витрат. При таких підходах будуть створені умови для підвищення ефективності, фінансової стабілізації та конкурентоспроможності підприємств.

Питання відтворення, витрат, собівартості знайшли висвітлення в працях відомих вітчизняних і зарубіжних вчених Н.А. Борхунова, Д. Кейнса, І.І. Лукінова, К. Маркса, А. Маршалла, П.Т. Саблука, П. Самуельсона, І.Г. Ушачова та ін. Аналізу особливостей відтворення в аграрному секторі економіки в умовах трансформаційних змін та фактичного ресурсного забезпечення присвячені роботи економістів-аграрників В.Я. Амбросова, М.Я. Дем'яненка, М.В. Зубця, Ю.Я. Лузана, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, З.П. Ніколаєвої, В.П. Ситника, О.М. Шпичака та ін. Теоретичні та методичні аспекти формування витрат та управління ними у відтворювальних процесах знайшли своє відображення у працях Ю.П. Воскобійника, В.К. Горкавого, І.Є. Давидовича, В.А. Дерія, Т.Г. Маренич, Л.В. Нападовської, І.В. Охріменка, Г.О. Партин, М.С. Пушкара, О.Г. Шпикуляка та ін. Однак в умовах внутрішньої та зовнішньої конкуренції, виходу на міжнародний ринок, підвищеного ризику діяльності існує потреба в обґрунтуванні концептуальних засад формування ефективної системи управління витратами підприємств. Особливого значення це набуває для суб'єктів господарювання у зв'язку зі вступом України до СОТ. Водночас аспекти формування комплексної системи управління витратами, змісту її конкретних складових розкрито не повною мірою. Тому проведення досліджень в напрямі удосконалення теоретичних, методичних та організаційних засад удосконалення системи управління витратами є актуальним, що і зумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукових тем Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка "Адаптація організаційно-економічного механізму агропромислового комплексу до ринкових умов" (номер державної реєстрації 0103U008436) і "Напрями та механізми підвищення ефективності виробництва агропромислової продукції" (номер державної реєстрації 0110U003914). Роль автора полягала у дослідженні сучасного стану формування та розробці напрямів підвищення ефективності витрат й управління ними в сільськогосподарських підприємствах.

Мета і завдання дослідження. Метою наукових досліджень є розробка теоретичних, організаційно-методичних і практичних засад удосконалення системи управління витратами в сільськогосподарських підприємствах у процесі відтворення. Для досягнення поставленої мети вирішувались такі завдання:

- виділити загальні та галузеві особливості здійснення відтворення, розкрити місце витрат та собівартості у відтворювальному процесі на сільськогосподарських підприємствах;

- з'ясувати суть виробничих витрат, методичні підходи до їх визначення;

- визначити стан відтворення продуктивних сил і виробничих відносин у сільському господарстві, проаналізувати динаміку витрат та ефективність виробництва у сільськогосподарських підприємствах;

- обґрунтувати чинники стабільності та зниження витрат на виробництво сільськогосподарської продукції;

- визначити напрями удосконалення внутрішньогосподарського управління підприємствами;

- сформулювати сутність управління витратами як складової системи управління господарською діяльністю підприємства у ході відтворення;

- розкрити зміст облікової політики щодо витрат, яка націлена на забезпечення управління підприємством та задоволення інтересів власників, керівників і найманих працівників;

- виявити організаційно-економічні складові поліпшення управління витратами в сільськогосподарських підприємствах.

Об'єктом дослідження є процеси формування та управління витратами сільськогосподарських підприємств у ході відтворення.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні й організаційні аспекти формування та ефективності управління витратами в сільськогосподарських підприємствах.

Методи дослідження. Теоретико-методичною основою дисертаційної роботи є праці основоположників економічної науки, сучасних вітчизняних і зарубіжних вчених з питань формування та ефективності управління витратами у відтворювальних процесах, законодавчі та нормативні акти щодо обліку, планування, аналізу та контролю витрат на сільськогосподарських підприємствах.

В основу теоретичних і методичних досліджень покладено загальнонаукові методи і прийоми, серед яких аналіз і синтез, індукція і дедукція, спостереження та узагальнення, абстракція і конкретизація, системний підхід. У процесі роботи використовувалися такі методи: абстрактно-логічний (для теоретичного узагальнення і формулювання висновків), кореляційно-регресійний (для встановлення впливу факторів на величину витрат), монографічний (при обстеженні окремих підприємств), розрахунково-конструктивний (при визначенні галузевої структури), статистичних групувань (при визначенні закономірностей та тенденцій економічних процесів та явищ) та ін.

Інформаційною базою дослідження були матеріали Держкомстату України та Харківського обласного управління статистики, відповідні нормативні акти України, спеціальна література з економіки, агробізнесу, менеджменту, обліку та контролю в сільському господарстві, звітні дані сільськогосподарських підприємств за 2000-2009 роки, матеріали періодичних видань, власні спостереження автора.

Наукова новизна одержаних результатів. Найважливішими результатами дослідження, які характеризують їх новизну, розкривають зміст дисертаційної роботи та виносяться на захист, є такі:

уперше:

- визначено сутність системи управління витратами як сукупності прийомів і способів, інструментів і важелів впливу на формування витрат, спрямованої на досягнення їх максимальної ефективності на підприємстві у процесі відтворення, за постійного контролю їх рівня та стимулювання зниження;

- обґрунтовано системний підхід до формування стратегічного й поточного управління витратами задля досягнення визначених цільових показників та ефективності господарської діяльності підприємств на основі розкриття функціональних, організаційних, інформаційних, мотиваційних, економічних і технологічних аспектів системи управління витратами;

удосконалено:

- теоретичне трактування змісту економічної категорії "витрати" як використані природні, матеріальні, нематеріальні, трудові і фінансові ресурси, які мають вартісне вираження і контролюються підприємством у процесі здійснення господарської діяльності з метою забезпечення умов простого та розширеного відтворення;

- методичні підходи до поділу витрат на змінні та постійні на основі коефіцієнтів парної кореляції окремих видів витрат з виручкою;

- визначено додаткові елементи облікової політики щодо обліку витрат, зокрема: доцільний перелік об'єктів обліку витрат, методи обліку витрат, методи та способи калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), види собівартості продукції, які планує визначати підприємство для забезпечення ефективного процесу його управління;

знайшли подальший розвиток:

- підходи до вдосконалення внутрішньогосподарського управління за рахунок деконцентрації організаційно-економічних функцій, спрямованих на посилення самостійності структурних підрозділів у відтворювальних процесах;

- методичні підходи до організації бухгалтерського обліку з врахуванням раціонального співвідношення централізації та децентралізації функцій обліку на рівні підприємств та підрозділів;

- класифікація витрат підприємства, яка враховує її практичне значення для організації фінансового та управлінського обліку, а також передбачає забезпечення функцій управління з урахуванням спрямованості обліку витрат;

- способи калькулювання виробничої собівартості продукції залежно від спеціалізації та концентрації виробництва;

- визначення вимог та критеріїв до створення центрів відповідальності залежно від цільових функцій їх економічної спрямованості.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені в дисертації теоретичні та методичні положення дозволять сформувати на сільськогосподарських підприємствах комплексну систему управління витратами, яка забезпечить реальне зростання їх дохідності. Пропозиції щодо підвищення ефективності витрат та напрямів їх зниження в господарствах забезпечать зміцнення їх конкурентоспроможності та фінансового стану.

Пропозиції щодо зниження собівартості продукції та підвищення ефективності її виробництва схвалені та використовуються спеціалістами Головного управління агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації (довідка від 30.11.2010 р. № 08-28-337) та Управління агропромислового розвитку Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області (довідка від 18.11.2010 р. № 425).

У СТОВ АФ ім. Т.Г. Шевченка Вовчанського району Харківської області впроваджено пропозиції щодо формування облікової політики підприємства, групування виробничих витрат у статті та поділу витрат на змінні та постійні (довідка від 9.10.2010 р. № 70). В ДП ДГ "Гонтарівка" Вовчанського району Харківської області використано рекомендації щодо підвищення економічної самостійності структурних підрозділів та виділення центрів відповідальності, організації внутрішньогосподарської звітності (довідка від 9.10.2010 р. № 205).

Пропозиції по удосконаленню контролю та обліку витрат, використання принципу розрахункової собівартості прийнято до впровадження ТОВ "Бета" Вовчанського району Харківської області (довідка від 25.10.2010 р. № 63). Результати дослідження використовуються у навчальному процесі Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка при викладанні дисциплін "Управління витратами", "Управлінський облік", "Фінанси підприємств" (довідка від 13.01.2011 р. № 8).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана автором самостійно. Наведені в дисертації наукові результати з теоретико-методичних і практичних питань, висновки і рекомендації щодо системного формування та управління витратами є особистими розробками автора. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті положення, які є результатом особистих досліджень здобувача.



2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі "Теоретико-методичні засади визначення витрат та управління ними у відтворювальних процесах" досліджено теоретичні та методичні аспекти відтворювального процесу в аграрній сфері, сутність виробничих витрат, розкрито методичні підходи до визначення та формування витрат як основи економічного механізму впливу на відтворення.

Темпи відтворення визначаються наявністю потреб, платоспроможним попитом на продукцію, розміром наявних ресурсів і накопичень для організації виробництва. Ефективність використання факторів розширеного відтворення свідчить про недосконалість управління розвитком продуктивних сил і виробничих відносин в агропромисловому комплексі країни. Головним напрямом повинна бути інтенсифікація, яка базується на рості фондоозброєності, продуктивності праці та інноваціях.

У дореформений період витрачалось на споживання 79-83 % національного доходу, а на нагромадження - 17-21 %. Для виходу з кризового стану економіки необхідно змінити пропорції відтворення на користь збільшення фонду накопичення. Інвестиції слід здійснювати тільки в передові технології, щоб приріст продуктивності праці випереджав ріст фондоозброєності.

В сучасних умовах не тільки не відбувається нагромадження коштів, а й поновлення аграрного капіталу. Без державної підтримки товаровиробників практично неможливо здійснювати відтворення. Тому розширене відтворення слід розуміти як вартісне та речове відшкодування витрат підприємства, покриття виручкою від реалізації своєї продукції всіх поточних витрат, а отже одержання необхідного нормативу прибутку, який включатиме накопичення на забезпечення відповідних темпів розширеного відтворення.

Оскільки товаровиробник в умовах сучасної конкуренції не може повноцінно впливати на рівень ринкової ціни, його місце на ринку залежить від величини витрат на продукцію. Цей фактор практично не враховувався ні в планово-адміністративній, ні в сучасній економіці. Коли підприємства зорієнтовані на довгострокову перспективу, рівень витрат можна використати в якості конкретного орієнтира при виході на ринок і визначенні перспектив виробництва продукції.

Коефіцієнт співвідношення темпів росту продуктивності праці та її оплати за 2000-2009 рр. становить 0,13-0,28, що свідчить про випереджальний ріст оплати праці відносно її продуктивності протягом тривалого часу, порушення вимог підвищення економічної ефективності виробництва аграрної продукції, зниження її ресурсо- та трудомісткості, собівартості. В свою чергу, регулювання оплати праці впливає на хід відтворення на кожному підприємстві, величину собівартості продукції, розміри і інтенсивність накопичень, темпи росту продуктивності праці та трудову активність працівників. Тому показник собівартості є економічним індикатором, який вказує межі підвищення оплати праці в залежності від росту її продуктивності.

Автор під витратами розуміє використані природні, матеріальні, нематеріальні, трудові і фінансові ресурси, які мають вартісне вираження і контролюються підприємством у процесі здійснення господарської діяльності з метою забезпечення умов простого та розширеного відтворення. Такий підхід враховує роль витрат у зміцненні фінансового стану підприємств, передбачає їх скорочення за рахунок постійного зниження матеріало-, енерго-, трудоємності продукції.

В теорії та практиці структурування витрат орієнтується або на надмірну деталізацію, або на укрупнення ознак. З метою організаційного і методичного впорядкування до практичного використання класифікації витрат необхідно виділити два підходи: для потреб фінансового та управлінського обліку. Класифікація витрат з метою управління повинна бути націлена на їх диференціацію з урахуванням напрямів використання інформації та обраної облікової політики. Пропонується принцип визначення різної собівартості для різних цілей, який реалізується у її видах: повна собівартість реалізованої продукції, повна виробнича собівартість, усічена виробнича собівартість, собівартість за центрами відповідальності, нормативна виробнича собівартість, собівартість, яка ґрунтується на ринкових підходах.

Лише згідно діючих нормативних актів щодо обліку сільськогосподарської діяльності та біологічних активів не можна організувати належний облік витрат на виробництво конкретної продукції. Визначення собівартості є прерогативою управлінського обліку. Але відсутність чітких методологічних засад, які б належною мірою регулювали відображення і формування витрат, негативно впливає на управління відтворювальними процесами.

Головним показником рівня інтенсивності є розмір витрат на одиницю

площі або голову худоби при одночасному скороченні собівартості продукції. Дослідження показали, що внаслідок незадовільного управління витратами ці показники не відображають економічні закономірності. Виявлено, що виробнича собівартість 1 ц сільськогосподарської продукції в господарствах Харківської області коливається суттєво (в 8-23 рази). Це свідчить про відсутність дієвого контролю за управлінням витратами на підприємствах.

Вимоги до необхідності вимірювання витрат треба враховувати на урядовому рівні. Чітке визначення рівня собівартості одиниці продукції створює основу для розробки державної політики в галузі контролю над цінами, торгівлею, субсидування та оподаткування.

У другому розділі "Ефективність витрат і фактори, які впливають на їх рівень та дохідність сільськогосподарських підприємств" розглянуто стан відтворення продуктивних сил і виробничих відносин у сільському господарстві, проаналізовано динаміку витрат, визначено основні чинники стабільності та зниження витрат на виробництво продукції рослинництва та тваринництва.

На основі аналізу кількісних та якісних показників встановлено, що на даному етапі розвитку відтворення не є стійким, не гарантує сталий економічний ріст. Внаслідок руйнування великотоварного виробництва, його спеціалізації, кооперації та інтеграції, деіндустріалізації й деінновації галузей залишається низькою продуктивність землеробства й тваринництва. Третина сільськогосподарських підприємств отримують збитки. Рівень рентабельності недостатній для здійснення розширеного відтворення.

З'ясовано, що збитковість сільськогосподарських підприємств прямо пов'язана з рівнем виробничих витрат. Побудована однофакторна модель зв'язку між зазначеними ознаками має вигляд: у = 0,5578х - 22,9272, де у - частка збиткових підприємств, %; х - рівень витрат у відсотках до виручки. Розрахований коефіцієнт детермінації засвідчив, що на 57 % частка збиткових господарств Харківської області залежить від рівня витрат і на 43 % від інших чинників.

Також встановлено, що з ростом витрат на 1 % питома вага збиткових підприємств збільшиться на 1,78 процентних пункти.

Економічно нестабільне середовище, що склалося в перехідний період до ринку, диспаритет цін негативно вплинули на величину витрат на виробництво. У 2009 р. собівартість всієї виробленої продукції сільського господарства становила в сільгосппідприємствах України 61,2 млрд грн, у тому числі продукції рослинництва - 40,6 млрд грн, або 66,3 %. У сільськогосподарських підприємствах Харківської області у зв'язку з галузевими змінами збільшується питома вага витрат рослинництва ще більшими темпами (табл. 1).

Незважаючи на скорочення використання більшості ресурсів у натурі, за рахунок цінових чинників у витратах на виробництво різко збільшилася питома вага матеріальних витрат: у 2006 р. - 71,3 %, у 2009 р. - 68,9 %. При цьому питома вага оплати праці скоротилася відповідно з 13,3 % до 9,9 %. У сільськогосподарських підприємствах Харківської області найбільшу питому вагу у структурі собівартості продукції рослинництва займають такі статті, як мінеральні добрива - 15,6 %, оплата послуг і робіт - 14,0 %, нафтопродукти - 13,3 % і насіння та посадковий матеріал - 11,9 %; продукції тваринництва: корми - 51,6 %, оплата послуг і робіт - 8,9 %, витрати на оплату праці - 11,4 %. Підвищення собівартості продукції при відставанні темпів росту цін реалізації призводить до зниження рентабельності виробництва, скорочення прибутку.

Таблиця 1. Витрати на виробництво продукції сільського господарства в сільськогосподарських підприємствах Харківської області (2006-2009рр.)

Витрати	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.
	млн грн	%	млн грн	%	млн грн	%	млн грн	%
Рослинництво	1059,5	58,3	1593,2	67,6	2641,7	73,2	2467,2	67,6
Тваринництво	758,2	41,7	763,6	32,4	969,2	26,8	1181,5	32,4
Сільське господарство	1817,7	100,0	2356,8	100,0	3610,9	100,0	3648,7	100,0

Протягом 2000-2009 рр. в аграрних підприємствах України має місце збільшення витрат незалежно від обсягу виробництва продукції. Витрати зростали у всіх періодах, а валова продукція - тільки у 50 % періодів. На формування витрат суттєво впливає перманентний диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію. В таких умовах для товаровиробника обмежуються власні можливості скорочення витрат. Тому роль витрат у здійсненні розширеного відтворення має не галузеву, а загальногосподарську значимість, що вимагає більш ефективних заходів державного регулювання.

У процесі трансформації агропідприємств відбулося порушення їх галузевої структури. Виникла тенденція до організації монопродуктового виробництва (зернових та олійних культур), яка обумовлюється короткочасними комерційними інтересами товаровиробників, дефіцитом матеріальних, фінансових, кадрових ресурсів, недостатнім кредитуванням, невиваженою державною політикою. Вважаємо, що розвиток сільськогосподарських підприємств на майбутнє повинен не допустити як багато-, так і моногалузевої їх спрямованості. Тому на перспективу для кожного агроформування слід передбачити науково-обґрунтований склад галузей через їх розміщення у структурних підрозділах.

Дослідження ступеню впливу спеціалізації та концентрації на ефективність виробництва показало, що виручка від реалізації продукції рослинництва на 1 га ріллі в міру концентрації зростає з 1271,3 грн до 3824,58 грн, а витрати на 100 грн товарної продукції зменшуються з 83,41 грн до 73,66 грн. Найбільший рівень рентабельності товарної продукції рослинництва є в групах господарств за вартістю товарної продукції від 2,5 млн грн до 5 млн грн - 8,3 % та від 5 млн грн до 7,5 млн грн - 10,9 % при середньому - 6,3 %.

Для визначення основних факторів впливу на величину виробничих витрат рослинництва підприємств Харківської області побудовано модель множинної лінійної регресії: у = - 56997,16 + 0,42х₁ + 1,40х₂ - 0,86х₃ - 126631,74х₄, де у - витрати рослинництва на 100 га ріллі, грн; х₁ - вартість основних засобів на 100 га ріллі, грн; х₂ - розмір матеріальних витрат на 100 га ріллі, грн; х₃ - валова продукція рослинництва на 100 га ріллі, грн; х₄ - фондовіддача. За результатами побудованої моделі встановлено: при збільшенні матеріальних витрат на 100 грн витрати рослинництва збільшаться на 140,19 грн; зростання вартості основних засобів на 100 грн зумовить зростання витрат на 41,57 грн; збільшення валової продукції на 100 грн знижує витрати на 86,44 грн.

Групування сільськогосподарських підприємств Харківської області за рівнем урожайності озимої пшениці свідчить, що з підвищенням урожайності собівартість 1 ц продукції знижується, а витрати на 1 га зростають. В шостій групі господарств за рівнем урожайності понад 60 ц/га додаткові витрати на 1 га (порівняно з попередньою групою збільшилися на 38,2 %) не супроводжувались відповідним ростом урожайності (на 16,9 %). Внаслідок чого собівартість 1 ц озимої пшениці в цій групі була вищою на 18,2 %. Це прояв закону спадної віддачі, а рентабельність (23,8 %) досягається за рахунок масштабності виробництва. Тому вимагається удосконалення формування та управління витратами при зростанні врожайності сільськогосподарських культур в напрямку випереджальних її темпів відносно додаткових витрат.

Тваринництво протягом тривалого періоду є збитковим. Внаслідок суттєвого скорочення поголів'я тварин, зниження їх продуктивності зменшилися обсяги виробництва продукції галузі. Визначено, що головними причинами такого становища є: незадовільний рівень кормозабезпеченості; невикористання сучасних інноваційних технологій; недостатній рівень відтворення продуктивного поголів'я; погіршення матеріально-технічної бази; низький рівень організації та управління виробництвом, кваліфікації персоналу. Для виводу галузі тваринництва із кризового стану необхідно здійснити комплекс заходів зі стабілізацією поголів'я та суттєвою фінансовою підтримкою держави та регіонів.

Розраховано, що підвищення ефективності використання ресурсів на інноваційній основі збільшить виробництво валової продукції в 1,5 рази, а товарної - в 1,7 рази, зменшить виробничу собівартості продукції (на 16 %). Рівень рентабельності сільгосппідприємств складе 27 %, що зміцнить їх фінансовий стан та матеріальну основу стимулювання працівників.

Диверсифікація вкладень на розвиток інших економічно доцільних галузей є водночас джерелом забезпечення більш високих темпів приросту продукції та підвищення її ефективності. На прикладі СТОВ АФ ім. Т.Г. Шевченка Вовчанського району Харківської області проведена оцінка варіантів поєднання галузей при поглибленні спеціалізації на молочному скотарстві. Як свідчить аналіз, з підвищенням чисельності поголів'я тварин прослідковується тенденція збільшення валової та товарної продукції відповідно на 44,1 % і 41,5 %. За рахунок збільшення масштабів виробництва та скорочення трансакційних витрат собівартість молока може бути зменшена до 160 грн / ц, а при підвищенні ціни на 10 % до 180 грн/ц додатково від реалізації молока може бути одержано 345,6 тис. грн прибутку, а його рентабельність складе 12,5 % (замість збитковості 16,6 %).

У третьому розділі "Обґрунтування напрямів підвищення рівня управління витратами в сільськогосподарських підприємствах" обґрунтовано системний підхід до формування й організації управління витратами; розглянуто формування облікової політики та її відповідність вимогам управління; розкрито організаційні складові підвищення рівня системи управління витратами на підприємствах.

Підвищення самостійності трудових колективів у сільгосппідприємствах потребує доцільного поєднання централізованого та децентралізованого управління, як основи досягнення зацікавленості всіх ланок виробництва у високих кінцевих результатах. Встановлена необхідність передачі первинним колективам функцій з організації поточної та виробничої діяльності в обсязі не менше 50 %, а решта може виконуватися спільними зусиллями.

Система управління має поєднувати ринкові важелі з методами державного управління економічними процесами. Методи державного регулювання витрат доцільно поділити на прямі та непрямі, які визначають характер зовнішньоекономічного середовища, від якого залежить ефективність внутрішньогосподарської системи управління витратами окремих підприємств.

Склад існуючих аспектів системи управління витратами (функціональний, організаційний, мотиваційний, інформаційний) доповнено економічним та технологічним аспектами. Економічний аспект пов'язаний з формуванням внутрішньогосподарського механізму на кожному підприємстві, а технологічний - з трудо-, енерго-, матеріаломісткістю продукції. В табл. 2 систематизовано проблеми управління витратами, зумовлені дією внутрішніх і зовнішніх чинників.

Сутність системи управління витратами визначено як сукупність прийомів і способів, інструментів і важелів впливу на формування витрат, спрямовану на досягнення їх максимальної ефективності на підприємстві у процесі відтворення, за постійного контролю їх рівня та стимулювання зниження.

Досягнення економічної ефективності відбувається тільки через постійне обрахування й облік всіх факторів виробництва, регламентованих обліковою політикою. Відсутність чіткої формалізації дефініцій "принципи", "методи", "процедури" як складових облікової політики вимагає необхідність ґрунтовної їх розробки на рівні держави.

Доведено, що до формування облікової політики треба підходити комплексно, оскільки всі її елементи тісно взаємопов'язані, впливають на витрати, доходи, фінансові результати.

Детальна розробка облікової політики повинна забезпечити поєднання інтересів власників і найманих працівників, адміністрації та трудових колективів агроформувань, підвищення соціально-економічної віддачі коштів і капіталу.

Визначено додаткові елементи облікової політики щодо обліку витрат, зокрема: перелік об'єктів обліку витрат в окремих галузях та видах виробництв; методи обліку витрат, методи та способи калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); види собівартості продукції, які планує визначати підприємство для забезпечення ефективного процесу його управління.

Відносно вітчизняної практики застосування виділено традиційні та новітні (інноваційні) методи обліку витрат, що зумовлено періодом виникнення та поширення тих чи інших систем. За ступенем регулювання визначено методи обліку витрат які: вимагають певних облікових процедур; спрямовані на зменшення величини витрат; пов'язані з розподілом накладних витрат. Наголошено на неможливості прямого перенесення зарубіжних систем і методів обліку і калькулювання витрат на вітчизняні підприємства. Незнання сутності та призначення методу обліку витрат загрожує неправильним рішенням, що негативно позначається на діяльності підприємства.

Таблиця 2. Узагальнююча характеристика системи управління витратами в сільськогосподарських підприємствах

Аспект	Проблеми управління витратами
Облік витрат і калькулювання собівартості продукції	Недосконалість розробки облікової політики. Відсутність облікової інформації про витрати, доходи і фінансові результати структурних підрозділів. Використання застарілих методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Різний підхід до складу витрат у бухгалтерському та податковому обліку. Використання невідповідних баз розподілу непрямих витрат. Необґрунтоване вирівнювання дохідності продукції за допомогою довантаження іншими витратами. Облікова інформація не завжди є своєчасною і достовірною. Заміна управлінського обліку обліком податковим. Не сформовано цілісної системи облікової інформації.
Прогнозування, планування, аналіз витрат	Не проводиться прогнозування витрат. Послаблення уваги плануванню. Великі відхилення фактичних витрат від нормативних. Не визначаються причини виникнення відхилень фактичних витрат від планових. Не виділяються центри відповідальності за обсяг витрат. Недосконалість аналізу структури витрат і чинників, що впливають на їх рівень. Відсутність аналізу впливу непрямих витрат на загальну суму витрат. Не проводиться аналіз динаміки витрат. Не визначені ключові показники оцінки ефективності витрат. Не розроблено форми внутрішньогосподарської звітності. Не виявляються і не аналізуються відхилення від заданих параметрів.
Технологія виробництва і використання виробничих потужностей	Значна частина витрат визначається погодними умовами та біологічними особливостями рослин і тварин. Висока питома вага застарілих і повністю зношених основних засобів. Велика трудомісткість, енергомісткість, матеріаломісткість продукції. Необхідність значних одноразових витрат капітального характеру для підвищення рівня технічної оснащеності. Необхідність екологізації виробництва. Використання застарілих технологій та їх недотримання.
Організація системи управління витратами	В організаційній структурі підприємства не виділяється окрема служба (відділ). Низький кваліфікаційний рівень працівників бухгалтерії та керівників структурних підрозділів. Недостатня оперативність прийняття рішень щодо зміни рівня витрат. Відсутність альтернативних варіантів прийняття управлінських рішень. Відсутність системи морального та матеріального заохочення працівників за зниження витрат. Не виявляються конкретні відповідальні за реалізацію управлінських рішень. Недостатній рівень знань ринкової економіки менеджерським персоналом, управлінцями та спеціалістами. Орієнтація системи управління витратами на короткостроковий період часу. Слабке матеріально-технічне забезпечення управління. Відсутність погодженості планування, обліку і аналізу. Прийняття управлінських рішень без виділення релевантних витрат.
Економічний	Невизначеність і недієвість форм внутрішньогосподарських відносин з урахуванням власності та принципів комерційного розрахунку. Не закріплено за структурними підрозділами майно і земля. Не формуються на рівні підприємства централізовані фонди і резерви. Не оформлено порядок взаємовідносин між структурними підрозділами. Не використовується внутрішньогосподарське ціноутворення. Не розроблені госпрозрахункові претензії. Неповний обсяг проведення виплат на доходи і майно.

Розподіл витрат на постійні та змінні рекомендовано здійснювати на основі коефіцієнтів парної кореляції окремих видів витрат з виручкою. Якщо коефіцієнт парної кореляції менше 0,30 витрати слід відносити до постійних, від 0,31 до 0,60 - до змішаних, більше 0,61 - до змінних.

Для забезпечення дієвості системи управління витратами необхідним є поділ підприємства на центри відповідальності. Передача певних управлінських повноважень структурним підрозділам передбачає децентралізацію обліку, яка може відбуватися за напрямами: ведення первинного і зведеного обліку в структурних підрозділах, а синтетичного та аналітичного обліку та складання звітності - у центральній бухгалтерії підприємства; весь цикл облікових робіт аж до складання балансу - у структурних підрозділах, а зведений облік по господарству, формування звітності - в бухгалтерії підприємства; ведення обліку в повному обсязі в структурних підрозділах.

У структурі виробничих витрат сільгосппідприємств до 20 % займають загальновиробничі витрати. Аналіз сучасних методів розподілу непрямих витрат показує, що більшість з них не спрямовані на оперативність контролю за їх формуванням. Вважаємо, усунути вказаний недолік дозволяє використання в якості бази їх розподілу маржинального доходу.

Аналіз виробничих витрат в рослинництві в динаміці за місяцями свідчить про суттєві умовності при розподілі витрат в кінці звітного року. На бухгалтерських рахунках протягом року по товарним культурам накопичується лише 21-40 % витрат. Необхідні нові підходи до формування й групування витрат за носіями й об'єктами обліку витрат з метою оперативного управління ними, зокрема групування витрат за видами робіт в розрізі кореспондуючих рахунків.

Як свідчить практика, на сільськогосподарських підприємствах планування носить локальний характер і потребує удосконалення. Доповнення бюджетів виробництва окремими показниками та структуризація витрат в розрізі основних технологічних операцій підвищить ефективність організації планування

на підприємстві та сприятиме досягненню цільових показників його діяльності.

Використання звичайної методики калькулювання собівартості продукції має ряд недоліків. Пропонується принцип розрахункової собівартості як вартості одержаної продукції в господарстві з урахуванням всіх факторів виробництва за ринковими цінами, що забезпечить одержання важливої інформації щодо прийняття певних організаційних рішень.



ВИСНОВКИ

Результати дослідження дозволили сформулювати такі висновки:

1. Визначено, що до найбільш загальних економічних закономірностей відтворення слід віднести: взаємозв'язок і взаємозумовленість всіх стадій відтворювального процесу; єдність відтворення продукції, продуктивних сил і виробничих відносин; пропорціональність між накопиченням і споживанням; оновлення основного капіталу на основі інвестицій та інновацій; необхідність підвищення ефективності відтворення. Галузеві особливості відтворення стосуються перш за все характеру циклічності, тривалості та швидкості відтворювального обороту, якісних властивостей і особливостей продуктів, що випускаються, залучених ресурсів, функціонуючих виробничих фондів, спеціалізації працівників, технології виробництва і подальшого руху продукту до споживача. Доведено, що створення умов відтворення на підприємстві відображається у русі витрат. Підвищення продуктивності праці впливає на зменшення собівартості продукції лише при випереджальному рості продуктивності праці порівняно з її оплатою.

2. Витрати - це використані природні, матеріальні, нематеріальні, трудові і фінансові ресурси, які мають вартісне вираження і контролюються підприємством у процесі здійснення господарської діяльності з метою ефективного впливу на відтворювальний процес. Відсутність чітких методологічних засад формування витрат негативно впливає на здійснення відтворювального процесу, дохідність та конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств. Методика вимірювання витрат на виробництво продукції потребує інституціональної основи, що буде сприяти посиленню державної політики в галузі контролю над цінами, торгівлею, субсидування та оподаткування, обґрунтуванню ефективного прогнозування та управління в аграрному секторі економіки. Враховуючи вирішальну роль витрат при формуванні цін, необхідно на всіх рівнях управління вести планування витрат, яке організуюче впливає на весь відтворювальний процес.

3. Бюджетне фінансування позитивно впливає на дохідність і прибутковість сільськогосподарських підприємств. Проте більшість бюджетних коштів використовується на фінансування поточних витрат і не має інвестиційного спрямування. Основними причинами недостатньої віддачі виробничого потенціалу та відповідно окупності витрат є: обмеженість інвестицій, недосконала галузева та виробнича структури, низький рівень інтенсивності рослинництва і тваринництва; нерозвинутість кооперації та інтеграції; недостатнє впровадження досягнень НТП; відсутність висококваліфікованих кадрів.

4. З'ясовано, що щорічний приріст витрат на виробництво сільськогосподарської продукції становить 20-44 %. Із загального обсягу витрат на продукцію рослинництва в сільськогосподарських підприємствах України в 2009 р. припадає 66,3 %, Харківської області - 67,6 %. Така тенденція у співвідношенні галузей по витратах свідчить про порушення галузевої та виробничої структур агроформувань. При цьому незважаючи на скорочення використання більшості ресурсів у натурі, у витратах на виробництво питома вага матеріальних витрат в сільськогосподарських підприємствах України становить 69,3 %; Харківської області - 68,9 %. Питома вага оплати праці скоротилася відповідно до 9,7 % і 9,9 %. Ріст цін на матеріально-технічні ресурси обумовлює реальне підвищення собівартості продукції, що знижує рентабельність виробництва, скорочує прибуток. Збитковість сільськогосподарських підприємств безпосередньо пов'язана з рівнем виробничих витрат.

5. Доведено, що за багаторічний період (2000-2009 рр.) в сільськогосподарських підприємствах України має місце збільшення витрат незалежно від обсягу виробництва продукції. На формування витрат суттєво впливає перманентний диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію. В таких умовах для товаровиробника обмежуються власні можливості скорочення витрат, а фактор витрат стає визначальним і стримує інтенсивність ведення сільськогосподарської діяльності. Тому роль витрат у здійсненні розширеного відтворення має не галузеву, а загальногосподарську значимість, що вимагає більш ефективних заходів державного регулювання.

6. У рослинництві задіяна основна маса ресурсів і, відповідно, витрати формуються під впливом короткострокової кон'юнктури та комерційних інтересів. Для скорочення витрат у галузі потрібно вирішення комплексу організаційно-технологічних заходів, спрямованих на використання науково-обґрунтованих принципів ведення рослинництва. Ефективне тваринництво на сучасній основі потребує відновлення поголів'я, підвищення продуктивності та якості продукції, створення комплексів індустріального типу, економічних умов стимулювання конкурентоспроможного виробництва продукції. Для виводу галузі тваринництва із кризового стану необхідна суттєва фінансова підтримка з боку держави. Підвищення ефективності використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів на інноваційній основі, раціональне поєднання рослинництва і тваринництва забезпечать збільшення валової та товарної продукції відповідно на 44,1 % і 41,5 %, рівня рентабельності до 27 %.

7. Підвищення ефективності функціонування сучасних агроформувань потребує удосконалення виробничих відносин на основі посилення економічної самостійності первинних трудових колективів - власників і орендарів. У зв'язку з цим удосконалення внутрішньогосподарського управління повинно пов'язуватися з централізацією та децентралізацією функцій на рівні підприємства та його підрозділів. Разом з цим потрібне формування цілеспрямованої системи управління витратами на всіх рівнях, яка б поєднувала ринкові важелі з методами державного управління економічними процесами для досягнення стратегічних завдань держави і окремих суб'єктів господарювання.

8. Запропоновано систему управління витратами визначати як сукупність прийомів і способів, інструментів і важелів впливу на формування витрат, спрямовану на досягнення їх максимальної ефективності на підприємстві у процесі відтворення, за постійного контролю їх рівня та стимулювання зниження. Вона має охоплювати комплекс функцій: планування, прогнозування, нормування, облік, аналіз, контроль і регулювання витрат, мотивацію, організаційні форми впливу. З'ясування мети, завдань, принципів, методів та інструментів системи управління витратами дає можливість комплексно вирішувати проблеми їх ефективного контролю та керування ними, завдання поліпшення дохідності та фінансової стабілізації підприємств.

9. Для підвищення ефективності системи формування й управління витратами необхідним є: виділення центрів відповідальності; організація обліку витрат у розрізі центрів відповідальності, місць їх виникнення та видів продукції; виявлення і використання чинників економії ресурсів і зниження витрат; розробка норм витрат усіх видів ресурсів; впровадження раціональних методів обліку витрат і калькулювання; підвищення рівня внутрішньогосподарських зв'язків; формування системи мотивації працівників до зменшення та контролю витрат; постійний моніторинг за рівнем витрат.

10. Відсутність чіткої формалізації складових облікової політики вимагає ґрунтовної їх розробки на рівні держави. Реалізація облікової політики підприємства повинна відповідати вимогам оперативного, тактичного та стратегічного управління, забезпечити поєднання інтересів власників і найманих працівників, адміністрації та трудових колективів агроформувань, підвищення соціально-економічної віддачі коштів і капіталу. Треба, щоб облікова політика визначала перш за все систему обліку витрат, яка є вихідною в управлінні витратами. Регламентування облікових процедур щодо витрат дозволить підвищити якість інформації для планування, прогнозування, аналізу, контролю, прийняття виважених управлінських рішень.

11. В системі управління витратами важливого значення набувають організаційні складові, які передбачають: децентралізацію функцій обліку; застосування сучасних методів аналізу; розробку системи оціночних показників діяльності структурних підрозділів і підприємства в цілому; запровадження раціональних форм управлінської звітності щодо ефективності виробництва продукції, галузей, одержання доходів і прибутку; перехід підприємств та їх підрозділів до комерційного розрахунку; перенесення товарно-грошових відносин безпосередньо у первинні структури; здійснення внутрішнього контролю, впровадження прогнозування та комплексного бюджетування; застосування принципу розрахункової собівартості. Використання системного підходу до управління витратами підвищить якість управління та ефективність господарської діяльності підприємств.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гаврильченко О.В. Формування облікової політики підприємства щодо обліку витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції / О.В. Гаврильченко // Вісник ХНТУСГ: Економічні науки. - 2008. - Вип. 71. - С. 54 - 61.

2. Гаврильченко О.В. Методологія обліку витрат та калькулювання собівартості продукції / О. В. Гаврильченко // Вісник ХНТУСГ : Економічні науки. - 2008. - Вип. 72. - С. 99 - 106.

3. Гаврильченко О.В. Практичний підхід до проблеми класифікації витрат підприємства / О.В. Гаврильченко // Вісник ХНАУ : Серія "Економіка АПК і природокористування". - 2008. - № 7. - С. 273 - 277.

4. Гаврильченко О.В. Організація сільськогосподарської діяльності за центрами відповідальності / О.В. Гаврильченко // Вісник Сумського національного аграрного університету : Серія "Економіка та менеджмент". - 2008. - Вип. 7/2 (30). - С. 56 - 60.

5. Гаврильченко О.В. Проблемні питання обліку та розподілу загальновиробничих витрат на сільськогосподарських підприємствах /О.В. Гаврильченко // Зб. наук. пр. Подільського держ. аграрно-техніч. ун-ту. - Кам'янець-Подільський: ПДАТУ, 2009. - Вип. 17. - С. 204 -208.

6. Маренич Т. Г. Управління витратами як система забезпечення ефективності та фінансової стабілізації підприємств / Т. Г. Маренич, О.В. Гаврильченко // Вісник ХНАУ : Серія "Економічні науки". - 2010. - Вип. 11. - С. 39 - 45. (Автором охарактеризовано основні складові системи управління витратами).

7. Гаврильченко О.В. Вплив витрат на відтворювальні процеси сільськогосподарських підприємств / О.В. Гаврильченко // Вісник ХНТУСГ : Економічні науки. - 2010. - Вип. 105. - С. 153 - 160.

в інших виданнях:

8. Гаврильченко О.В. Собівартість продукції до і після запровадження П(С)БО 30 "Біологічні активи"/ О.В. Гаврильченко // Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн: стан, проблеми, перспективи: ІІІ міжнар. форум молодих вчених, 15-16 трав. 2008 р. : матеріали. - Х. : ХНТУСГ, 2008. - Т. 3. - С. 50 - 51.

9. Гаврильченко О.В. Нові методи обліку витрат та калькулювання собівартості продукції / О.В. Гаврильченко // Економіка і підприємництво: теоретико-методологічні аспекти обліку, фінансів та аудиту : всеукр. наук.-практ. конф., 25-26 верес. 2008 р. : матеріали. - Полтава : ПДАА, 2008. - С. 21 - 22.

10. Гаврильченко О.В. Первинний облік та шляхи його удосконалення на сільськогосподарських підприємствах / О.В. Гаврильченко // Економічні, екологічні та соціальні проблеми сталого розвитку аграрного сектора економіки : міжнар. наук. конф. студентів, аспірантів і молодих учених, 1-3 жовт. 2008 р. : матеріали. - Х. : ХНАУ, 2008. - С. 16.

11. Гаврильченко О.В. Поділ сільськогосподарських підприємств на центри відповідальності / О.В. Гаврильченко // Аграрний форум - 2008 : міжнар. наук.-практ. конф., 15-18 жовт. 2008 р. : матеріали. - Суми : ВТД "Університетська книга", 2008. - С. 113-114.

12. Гаврильченко О.В. До питань практичного використання класифікації витрат підприємства / О.В. Гаврильченко // Актуальні проблеми розвитку обліку, аудиту, фінансів і менеджменту в агропромисловому виробництві України : міжнар. наук. - практ. конф., 20-21 листоп. 2008 р. : матеріали. - Х.: ХНАУ, 2008. - С. 38 - 40.

13. Гаврильченко О.В. Витрати та відтворювальні процеси сільськогосподарських підприємств / О.В. Гаврильченко // Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи : IV міжнар. форум молодих вчених, 12 трав. 2010 р. : матеріали. - Х. : ХНТУСГ, 2010. - Т. 1. - С. 177 - 179.

14. Гаврильченко Е.В. Качество и конкурентоспособность сельскохозяйственной продукции в условиях требований всемирной торговой организации / Е.В. Гаврильченко // Рыночная интеграция в агропродовольственном секторе: тенденции, проблемы, государственное регулирование : междунар. науч.-практ. конф., 26-27 окт. 2010 г. - М. : ВИАПИ им. А. А. Никонова : "Энциклопедия российских деревень", 2010. - С. 429 - 431.

Размещено на Allbest.ru

...