Політична рента в сучасній трансформаційній економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

„КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА”

УДК 330.3:328.18-049.2(043.3)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ПОЛІТИЧНА РЕНТА В СУЧАСНІЙ ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Спеціальність 08.00.01 - Економічна теорія та історія економічної думки

Гуровська Тетяна Валеріївна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політичної економії обліково-економічних факультетів ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Семенов Михайло Григорович, ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, доцент кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів

Офіційні опоненти:

член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук, професор Бородіна Олена Миколаївна, ДУ „Інститут економіки та прогнозування НАН України”, завідувач відділу економіки і політики аграрних перетворень

кандидат економічних наук, доцент Гордон Марина Володимирівна, ДВНЗ „Донецький національний технічний університет”, доцент кафедри економічної теорії і державного управління

Захист відбудеться «09» червня 2011 р. о «14⁰⁰» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.01 ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, м. Київ, вулиця Дехтярівська, 49-Г, ауд. 601.

Автореферат розіслано «06» травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор економічних наук, професор Ю. К. Зайцев

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасне життя характеризується швидким розвитком та широким застосуванням ринкових технологій (управлінських, маркетингових, рекламних, інформаційних тощо) в усіх сферах життєдіяльності, зокрема, і в політичній сфері. Економіка та політика виступають як передумови розвитку, діалектично пов'язані між собою. Їх взаємодія може прискорювати або гальмувати прогресивні перетворення у суспільстві.

Зрощення влади та бізнесу, характерне для трансформаційних процесів, призвело до використання функцій держави політичними суб'єктами для реалізації власних егоїстичних інтересів з метою отримання додаткового доходу, що веде до втрат суспільного добробуту. У країнах пострадянського простору це зумовило посилення ролі фінансової олігархії, представленої групами з особливими інтересами, та поширення специфічного явища, відомого у світовій науковій літературі під назвою „політична рента”.

Політична криза в Україні на фоні світової фінансової кризи загострила болючий процес трансформації соціальних, правових та господарських відносин. Нарощування негативних ефектів визначило нагальну необхідність здійснення комплексного економічного аналізу політичного процесу, поглибленого вивчення сутності та наукового обґрунтування наслідків привласнення політичної ренти або у вузькому розумінні - одержання доходу від влади.

Досліджувана проблема набуває особливої актуальності в світлі необхідності реформування суспільного сектора української економіки та орієнтації його роботи на кінцевий результат задоволення потреб населення в послугах, які їм надаються.

В сучасний період теорія політичної ренти розглядається як складова теорії суспільного вибору та пов'язана з іменами Анни Крюгер, Джеймса Б'юкенена, Гордона Таллока, Роберта Толлісона.

Окремі аспекти даної теорії розглядаються також в роботах Б. Бейсинджера, Б. Бенсона, М. Брукса, Б. Вагнера, Е. Каца, А. Лоунберга, П. МакНата, Ф. МакЧінсі, М. Олсона, А. Ослунда, Р. Познера, Р. Притцля, Д. Сіска, А. Хіллмана, Б. Хейджера.

У Росії дослідженнями проблеми політичної ренти та пов'язаними з нею питаннями займаються такі відомі економісти, як А. Заостровцев, Б. Левін, Ю. Латов, Р. Нурєєв, А. Олейник, Л. Поліщук, К. Сонін, С. Шульгін.

Слід зазначити, що у середовищі українських економістів теорія політичної ренти недостатньо досліджена та відома досить вузькому колу науковців. На сьогоднішній день не існує фундаментальних праць, в яких би здійснювався детальний аналіз проблеми впливу рентоорієнтованої поведінки на процеси трансформації суспільства. Окремі питання, присвячені дослідженню теоретичних аспектів політичної ренти, впливу політичного фактора на економічне життя, у своїх працях висвітлювали такі українські вчені, як: С. Архієреєв, О. Бородіна, З. Варналій, В. Волошенюк, М. Галабурда, М. Гордон, А. Гриценко, В. Дементьєв, М. Диба, О. Длугопольський, Ю Зайцев, І. Зятковський, Ю. Кіндзерський, В. Лагутін, Н. Литвиненко, В. Ляшенко, І. Малий, О. Мошенець, О. Носова, О. Пасхавер, О. Прутська, Р. Пустовійт, А. Санін, С. Степаненко, К. Фонкич, А. Щербатенко, В. Якубенко.

Проте комплексний аналіз політичної ренти з урахуванням специфіки трансформаційних процесів, а також дослідження взаємозв'язку проблеми розподілу доходів та національного багатства з процесами розподілу економічної та політичної влади в Україні залишилися поза увагою вітчизняних вчених, що і зумовило вибір теми, зміст, мету і завдання дисертаційної роботи, а також логіку викладу матеріалу.

Зауважимо, що точні дані щодо оцінки та фактів привласнення й перерозподілу політичної ренти у силу певних обставин офіційно не публікуються в жодній країні світу, навіть з високим економічним та демократичним розвитком. Відповідно, неможлива розробка точних прогнозів через недостовірність та неофіційність опублікованих даних. Всі судження та висновки, викладені у даній роботі, ґрунтуються на узагальненні та систематизації розрізнених матеріалів, наведених у публікаціях вищевказаних вчених. Розроблені автором моделі носять абстрактний характер, проте ілюструють реальні тенденції в політичному житті України у сучасний період та відображають негативні економічні наслідки рентоорієнтованої поведінки суб'єктів влади у процесі побудови постіндустріального суспільства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” і є складовою теми „Сучасне постіндустріальне суспільство і шляхи його формування в Україні” (номер державної реєстрації 0107U001332). В межах теми особисто автором здійснено дослідження місця та ролі політичної ренти в системі рентних відносин, а також обґрунтовано особливості привласнення політичної ренти в трансформаційній економіці України за допомогою лобіювання у порівнянні з країнами з високим економічним розвитком.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних і концептуальних засад сутності політичної ренти з урахуванням специфіки її формування та привласнення у трансформаційній економіці України.

Для досягнення зазначеної мети визначено такі завдання дисертаційної роботи:

- окреслити сукупність методологічних принципів та теоретичних підходів, за допомогою яких досягається комплексний, всебічний аналіз політичної ренти;

- з'ясувати сутність та місце політичної ренти у структурі рентних відносин;

- узагальнити та систематизувати основні напрями дослідження теорії політичної ренти;

- здійснити комплексний аналіз політичного ринку як арени привласнення політичної ренти;

- обґрунтувати природу суперечностей між індивідуальними егоїстичними інтересами представників адміністративних структур та суспільними інтересами в процесі створення і розподілу благ;

- виокремити способи та інструменти привласнення політичної ренти, на основі чого узагальнити специфіку даного явища з урахуванням трансформаційних процесів в Україні;

- запропонувати рекомендації щодо узгодження суспільних інтересів.

Об'єктом дослідження є політичний ринок в умовах трансформаційної економіки та основні інституціональні форми його функціонування.

Предметом дослідження є політична рента та її вплив на розвиток політико-економічних процесів у суспільстві.

Методи дослідження. Під час дослідження використовувались історико-логічний і системний підходи, принципи формальної та діалектичної логіки, методи економічного аналізу і синтезу, наукової абстракції, дедукції, експертних оцінок, побудови класифікацій, порівняльний та статистичний методи.

Теоретичну основу дисертації склали фундаментальні наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з питань ренти та рентних відносин, теорії суспільного вибору, політичної ренти та політичного ринку.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти, статистичні та аналітичні матеріали органів влади України та міжнародних організацій, вітчизняні та зарубіжні монографії, періодичні видання, достовірні електронні ресурси мережі Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному теоретико-методологічному обґрунтуванні природи політичної ренти, джерел її виникнення та розподілу, а також особливостей привласнення в трансформаційній економіці України.

У процесі проведеного автором дисертаційного дослідження отримано наступні результати, які становлять наукову новизну:

Вперше:

– побудовано теоретичну модель привласнення політичної ренти в трансформаційній економіці України, що відображає реальні процеси у реалізації цілей економічної політики та дає змогу виявити сталі тенденції розвитку досліджуваного явища та його вплив на суспільний добробут; запропоновано авторське формулювання методу привласнення політичної ренти як сукупності прийомів та способів, за допомогою яких здійснюється безпосередній вплив на політичний процес з подальшим встановленням „правил гри” та маніпуляцій на політичному ринку з метою отримання додаткового доходу у його різноманітних формах; визначено основні інструменти привласнення політичної ренти, а саме: лобіювання, логроллінг і корупцію, що дозволило здійснити порівняльний аналіз одержання та перерозподілу політичної ренти між акторами політичного ринку у країнах з високим економічним розвитком та України.

Удосконалено:

– класифікацію видів ренти відповідно до джерел утворення, для чого всю множину видів ренти було об'єднано у дві групи: природну, що виникає при використанні різноякісних обмежених природних ресурсів, та неприродну (економічну) - від використання тих ресурсів, які не належать до природних багатств, а саме фінансових, інтелектуальних та адміністративних (владних);

– методологію дослідження системи рентних відносин шляхом виокремлення політичної ренти як невід'ємної складової політико-економічного розвитку, що дозволило визначити її місце і роль у структурі рентних відносин суспільства.

Набуло подальшого розвитку:

– обґрунтування теорії реальної поведінки індивідів та груп у результаті комплексного дослідження політичного ринку як головної арени формування та привласнення політичної ренти згідно з неоіституціональним підходом, в основі якого лежить раціональний особистий економічний інтерес будь-якого актора;

– дослідження рейдерства з позицій перерозподілу власності суб'єктами економічної влади як одного зі специфічних способів привласнення політичної ренти в трансформаційній економіці України, що в подальшому провокує можливість розподілу національного багатства між впливовими групами інтересів та породжує конкуренцію акторів політичного ринку.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та рекомендації дисертаційної роботи мають теоретичне та прикладне значення, можуть бути застосованими при плануванні та розробці ефективної політики та механізмів стимулювання економічного розвитку, для аналізу потенційних наслідків реалізації розроблюваних нормативних актів, а також можуть бути використаними у подальших дослідженнях політико-економічного процесу при визначенні стратегічного курсу на відбудову української державності.

Розроблена модель розподілу та привласнення політичної ренти була використана при розробці рекомендацій „круглого столу” «Вплив політичних циклів на економічне зростання» (м. Львів, 12 грудня 2008 р.), що в подальшому знайшло своє відображення у роботі Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у місті Львові при підготовці аналітичних матеріалів, надісланих до вищих органів державної влади в Україні (довідка № 1-34/34 від 16.02.2010 р.).

Основні положення та висновки, викладені в роботі, використовуються при прогнозуванні та перспективному плануванні економічного та соціального розвитку Рівненської області, розробці механізмів стимулювання розвитку територіальних громад регіону, а також для аналізу потенційних наслідків впровадження проектів місцевих нормативно-правових актів, що в цілому може сприяти підвищенню ефективності діяльності органів місцевої влади Рівненської області (довідка № 01/1-859 від 03.03.2011 р.).

Матеріали та результати дисертаційного дослідження були використані у навчально-методичній роботі кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” при підготовці курсів лекцій, матеріалів для практичних занять, тестів, контрольних робіт з дисциплін „Основи економічної науки”, „Політична економія”, „Трансформаційна економіка” (довідка від 17.01.2011 р.).

Науково-теоретичні результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі в Національному університеті водного господарства та природокористування при викладанні студентам лекційних курсів та проведенні семінарських занять з дисциплін „Історія економіки і економічної думки”, „Національна економіка”, „Основи економічної теорії” (довідка № 001-399 від 14.03.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, у якій викладено авторську концепцію щодо розуміння теорії політичної ренти, а також авторську розробку механізму привласнення політичної ренти в трансформаційній економіці України. Наукові положення, висновки та рекомендації дисертації, які виносяться на захист, отримані та сформульовані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на 6 науково-практичних конференціях міжнародного та всеукраїнського рівнях, зокрема: ІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Економіка підприємства: теорія і практика”, м. Київ, 13 - 14 березня 2008 року; VІІ Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації”, м. Тернопіль, 25 - 26 лютого 2010 року; ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих вчених „Економічна теорія в умовах глобалізації економіки”, м. Донецьк, 17 - 18 березня 2010 року; VІІІ Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції „Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми”, Тернопіль, Інтернет-сайт www.iconf.org.ua, 5 листопада 2010 року; Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні тенденції економічної теорії і практики: світовий досвід та вітчизняні реалії”, м. Херсон, 18 - 19 листопада 2010 року; VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації”, м. Тернопіль, 24 - 25 лютого 2011 року.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 11 наукових працях, загальним обсягом 3,5 д.а., з них 5 - у наукових фахових виданнях, 6 - в інших виданнях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 210 сторінок комп'ютерного тексту. У дисертації розміщено 6 рисунків на 5 сторінках. Список використаних джерел містить 240 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, рівень наукової розробленості, визначено мету та завдання, розкрито об'єкт, предмет та методологічні засади дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 „Теоретико-методологічні засади дослідження політичної ренти” автором досліджується еволюція теорії ренти та рентних відносин, визначається місце та роль політичної ренти в загальній структурі рентних відносин, а також досліджується механізм її формування.

Рента - фундаментальне поняття економічної науки, інтерес до змісту якого триває сотні років і не втрачає своєї актуальності і сьогодні. Початково терміном „рента” визначали плату за використання будь-якого ресурсу, але поступово рентою стали називати будь-який доход, що породжується ексклюзивним правом на володіння та використання певного активу. З розвитком продуктивних сил та економічних відносин цей термін став використовуватися ширше, визначаючи будь-яку діяльність, у процесі якої ресурси акторів використовуються з метою перерозподілу економічних активів на свою користь.

На сучасному етапі розвитку економічної наукової думки у літературі можна виділити три основних підходи щодо визначення сутності ренти: факторний, вартісний та компіляцію двох попередніх підходів.

У найбільш загальному розумінні рента визначається як особливий вид стабільного фіксованого нетрудового доходу, безпосередньо не пов'язаного з будь-якою формою підприємницької діяльності, що отримується власником обмежених ресурсів чи права в результаті їх експлуатації. Вона виступає економічною формою реалізації права власності у її чистому вигляді.

Відповідно, рентні відносини - це відносини між економічними агентами з приводу пошуку джерел утворення, привласнення, розподілу та перерозподілу ренти як доходу на обмежений монополізований ресурс.

Об'єктивні умови розвитку економічної науки, економічної політики та суспільства в цілому визначили необхідність дослідження рентної проблематики у політичній сфері, осмислення та вивчення поняття „політична рента” у контексті сучасних вимог, для чого у дисертаційній роботі було детально досліджено структуру рентних відносин, в якій різноманітні види ренти були об'єднані у дві групи: 1) природну ренту - пов'язану з використанням природних ресурсів; 2) неприродну (економічну) ренту - пов'язану з фінансовими, інтелектуальними та адміністративними ресурсами.

Обґрунтовано, що в усіх випадках рента є надлишковим доходом і тому виступає як частина економічного ефекту від використання економічних ресурсів суспільства. Економічна природа надлишкового доходу різна залежно від рентних факторів. Будь-яка рента є формою реалізації права власності на відповідний ресурс. З'ясовано, що всі види перерахованих рент є свого роду доходи, які отримують економічні агенти шляхом включення монопольного або виключного права на використання певного обмеженого ресурсу і разом з тим обмеження доступу до нього інших агентів, що обумовлено особливостями виникнення, залучення та використання самого ресурсу.

Велику роль відіграють у суспільних явищах політичні відносини, які активно впливають на економічне життя кожної країни. Вплив економічних факторів на політичний вибір та зворотний вплив політичного фактора на економіку призводить до тісного взаємозв'язку економіки та політики. Посилення ролі держави в економіці, її вплив на прийняття соціально-економічних рішень веде до розширення можливостей формування та отримання різновидів ренти від використання адміністративних (владних) ресурсів, зокрема, політичної ренти.

Якщо умовою отримання ресурсної ренти є контроль доступу до ресурсів на основі чітко специфікованих та захищених прав власності, то рента від використання адміністративного ресурсу пов'язана з різного роду бар'єрами та обмеженнями, що накладаються на трансакції. При цьому акцент зміщується з контролю доступу до рідкісних ресурсів на контроль доступу до угоди або поля взаємодій як сукупності трансакцій, що мають чіткі межі у фізичному та інституційному просторі. Адміністрація (влада) обмежує доступ до поля, що призводить до монополізації права визначати, кому надавати цей доступ, а кому - ні. Обмеженість доступу до поля економічної діяльності або відсутність сприятливих умов для цього призводить до бажання подолати ці бар'єри. Поле набуває ознак граничної корисності для економічного агента і він мусить понести витрати за право доступу до нього. В результаті у адміністрації або її представників, які контролюють ситуацію, виникає додатковий доход - рента. Якщо при використанні природних ресурсів така монополізація створюється природою, то при використанні адміністративного ресурсу - людьми, як правило, штучно та часто на шкоду суспільству. Це результат суперечності між індивідуальними та суспільними інтересами.

Економічні відносини проявляються як інтереси і на прикладі політичної ренти це найбільш яскраво виражено: завдяки монополізації права на владний ресурс відбувається перерозподіл обмежених ресурсів, як правило, без створення суспільних благ та примноження національного багатства.

В найбільш загальному випадку мова йде про використання можливостей держави, які стають об'єктом монополії господарювання окремих чиновників і політиків. Виникають відносини квазівласності на деякі умови господарювання, коли реальні функції, притаманні державі, привласнюються тимчасово в своїх інтересах певними людьми. Тіньова ціна доступу до цих ресурсів для зацікавлених осіб буде меншою порівняно з доходом від їх використання. Тому вони погоджуються на відповідні витрати, практично поступаючись частиною свого додаткового доходу на користь того, хто контролює цей доступ до ресурсів.

Виокремлення політичної ренти із усієї сукупності рентних відносин надзвичайно важливе, оскільки боротьба за її привласнення стає дедалі вагомішим фактором розвитку економіки в новітній період.

Дослідження політичної ренти стали можливими лише з розвитком неоінституціональної економічної теорії, що вивчає складні соціально-економічні явища. Так, на початку 70-х рр. ХХ ст. в межах теорії суспільного вибору Гордоном Таллоком та Анною Крюгер була розпочата розробка теорії політичної ренти.

У літературі з теорії політичної ренти мають місце два основних напрямки досліджень. Перший напрямок - теоретичний аналіз та емпіричні оцінки втрат у суспільному добробуті в результаті обмежень торгівлі за допомогою мита, монополії тощо, яких групи з особливими інтересами домагаються від уряду, що знайшло відображення у наступних концепціях:

– концепція пошуку ренти як передачі ресурсів в обмін на політичну протекцію, що пов'язала розповсюдженість рентоорієнтованої поведінки з масштабами державного регулювання;

– концепція конкурентного пошуку ренти або повного розтрачання ренти - ситуація, за якої економічні агенти, що прагнуть ренти, прирівнюють граничні витрати та очікувану граничну виручку від своєї діяльності (це означає, що в цілому всі монополістичні ренти повинні розтрачуватися через рентоорієнтовану конкуренцію, тобто, цінність затрачених на пошук ренти ресурсів повинна дорівнювати капіталізованій цінності самої ренти), та концепція неконкурентного пошуку ренти - ситуація, коли такого збігу цінності затрачених ресурсів та ренти з якоїсь причини немає;

– концепція захисту ренти, яка полягає у тому, що агенти, які шукають ренту, можуть спровокувати відповідні протидії. Пошук ренти виробниками наштовхується на опір споживачів, які також витрачають ресурси, щоб захистити свій споживчий надлишок. У результаті таких дій витрати ресурсів на пошук ренти можуть навіть перевищити розмір самої ренти (перерозтрачання ренти);

– концепція вилучення (або вимагання) ренти полягає у тому, що держава в особі політиків та бюрократів виступає не як пасивний агент, а як активний вимагач існуючих рент шляхом корекції правил гри в економічному просторі. Дана концепція у центр своєї уваги поставила раціональну, егоїстичну поведінку політиків, які не „створюють” ренти для одних приватних осіб (фірм) за рахунок інших, а вилучають (вимагають) існуючі приватні ренти для себе. Вони виходять на ринок приватних рент зі своїм власним попитом на одержання вигод;

– концепція пошуку ренти з позицій теорії прав власності, яка сконцентрувала увагу на тому факті, що діяльність з пошуку ренти є активність у сфері розподілу прав власності, та поставила питання не тільки про суспільні втрати від пошуку ренти, але і про суспільні вигоди від такої поведінки. Дана концепція не дає однозначно негативної характеристики пошуку ренти як тільки розтрати ресурсів у чистому вигляді, а пропонує щоразу зважувати втрати і вигоди.

Другий напрямок пов'язаний з розробкою доступних перевірці теорій реальної поведінки індивідів та груп, залучених до пошуку ренти (або багатства). Цей напрямок детально розкрито в концепції політичного ринку - системи відносин між суб'єктами політико-економічного процесу (акторами ринку: виборцями, політиками, політичними партіями та бюрократами), що виникає з приводу виробництва, розподілу та обміну ресурсів суспільного впливу, використовуваного для досягнення політичних цілей, задоволення політичних інтересів та реалізації політичних домагань в межах соціально-економічних інститутів, що визначають структуру, рівні, форми та способи взаємодії суб'єктів.

У дисертаційній роботі автором здійснений детальний порівняльний аналіз політичного та економічного ринків, у результаті чого з'ясовано, що схожість політики із звичайним ринком полягає у тлумаченні політичних рішень як вибору альтернативних варіантів, а основна відмінність між ними полягає не у відмінних типах цінностей та інтересів людей, а в умовах, в яких вони сповідують свої різноманітні переконання.

Автор доводить, що політичний ринок є головною ареною, де привласнюється політична рента - сукупність індивідуальних (економічних, політичних, правових, духовних та ін.) благ, які отримує або може отримати представник влади понад грошових доходів або інших благ, еквівалентних затраченої ним праці. Тобто, це доходи, що перевищують той їх „розмір”, який міг би бути отриманий індивідом у випадку виконання даного виду діяльності альтернативним чином - за відсутності монополії на владу. Діапазон благ, що входять до складу політичної ренти, надзвичайно широкий - від додаткових грошових доходів і розширення можливостей одержання матеріальних благ до різного роду благ нематеріального порядку (влади, поваги тощо).

Також наводяться причини існування можливостей привласнення політичної ренти, а саме: неповнота інформації, обмежена раціональність та опортуністична поведінка учасників.

За своєю економічною сутністю політична рента є наслідком суб'єктивних дій представників влади, що дає можливість впливовій на політичний процес особі чи групі осіб привласнювати частину створюваного у суспільстві доходу. Прихід до влади забезпечує не тільки можливості з визначення політики, але також і доступ до ресурсів для її реалізації. У політика існує певна свобода дій щодо того, як використовувати наявні ресурси. Тому припускається, що у політиків виникають стимули використовувати частину наявних ресурсів на збереження власного становища, для чого були представлені варіанти розподілу потенціалу контролю над державною організацією, пов'язані з ієрархією значущості для представника влади тих чи інших ресурсів, на основі стратегій „швидкої наживи”, „довгострокового перебування” та альтруїстичних мотивів.

З'ясовано, що джерелом політичної ренти є монополія на владу. А оскільки влада у капіталістичному суспільстві (як і в інших формаціях, основаних на привласненні чужої праці) зрощується з власністю, а власність з владою, то представники влади отримують відповідні вигоди, обсяг яких залежить від повноти влади.

Таким чином, виокремлення категорії „політична рента” дало можливість вченим залучити до економічного аналізу нові економіко-політичні фактори, передусім вплив політичних рішень на економічну поведінку суб'єктів господарювання та на систему розподілу доходів.

У розділі 2 „Особливості привласнення політичної ренти в трансформаційній економіці України” досліджується механізм привласнення політичної ренти в трансформаційній економіці України, що полягає в особливостях взаємодії методів та інструментів, які застосовуються на політичному ринку.

В умовах трансформаційної економіки України, коли політичні структури почали відігравати визначальну роль в економічній сфері, з'явилася об'єктивна необхідність наукового дослідження категорії політичної ренти та виокремлення її в загальній системі рентних відносин, оскільки вона завжди пов'язана з економічним результатом. Але якщо в розвинутих країнах зі сталими інститутами демократії правила гри на внутрішньому економічному полі вже чітко регламентовані, а політичний доход (у вигляді ренти), як правило, пов'язаний із зовнішньоекономічною діяльністю і рента привласнюється на користь суспільства в цілому, то в Україні йде боротьба всередині політичних структур за володіння суспільним багатством, за те, щоб завдяки своєму місцю у політичній структурі змінити правила гри на свою користь.

Політична рента виникає на політичному ринку у зв'язку з боротьбою за монопольне становище на економічному ринку (ринку ресурсів), при розподілі урядових контрактів, формуванні зовнішньоторговельних тарифів і квот, державному регулюванні цін, тобто у всіх сферах, де політичні рішення здатні істотно впливати на величину доходів від факторів виробництва, що знаходяться у розпорядженні економічних суб'єктів.

Механізм привласнення політичної ренти полягає в особливостях взаємодії методів та інструментів, які застосовуються на політичному ринку.

Метод привласнення політичної ренти - це сукупність прийомів та способів, за допомогою яких здійснюється безпосередній вплив на політичний процес з подальшим встановленням „правил гри” та маніпуляцій на політичному ринку з метою отримання додаткового доходу в його різноманітних формах (пільги, привілеї).

Варто зазначити, що на різних етапах розвитку суспільства застосовуються різні способи пошуку та привласнення ренти. Це пов'язано зі змінами в інституційній структурі суспільства. Так, якщо у розвинутих країнах основним способом є видача ліцензій або дозволів займатися різними формами економічної діяльності, то у країнах пострадянського простору способи привласнення політичної ренти дещо інші: вони не лише перенеслися з мікрорівня на макрорівень, а й мають риси організованої злочинності або передбачають привілейований доступ до об'єктів власності та джерел доходів, що зумовлено особливостями трансформаційних процесів.

Перехідний період від планової економіки до ринкової був дуже сприятливим для отримання рент, тому що протягом нього не існувало ні міцної державної влади, ні ринку, ні демократичних інститутів, спроможних запобігти їх поширенню. Першорядне значення в країнах з перехідною економікою набула проблема розриву між власністю на рентний ресурс та його використанням. На початковій стадії перехідного періоду отримання рент розвинулося від примітивної крадіжки до складних схем. Серед численних способів привласнення ренти того часу особливе значення мають чотири з них: спекуляція, субсидії на імпорт, пільгові кредити, номенклатурна приватизація.

З усуспільненням виробництва та ускладненням фінансово-економічних зв'язків вплив держави на економіку посилюється, а отже, розширюються масштаби політичної ренти. Її привласнення супроводжується порушенням прав власності. В результаті в Україні все більшого поширення набуває рейдерство - процес недружнього поглинання та насильницького злиття підприємств, що веде до незаконного перерозподілу власності (як правило, на користь кланово-олігархічних структур) та корпоративних прав з метою отримання політичної ренти суб'єктами економічної влади (зокрема, корпоративними структурами, фінансово-промисловими групами), значної монополізації ринкової влади в руках олігархічних кланів, штучного розподілу між фінансово-промисловими групами та іншими групами з концентрованими інтересами галузей, регіонів та ринків.

Періодичність зміни влади в Україні і наступний перерозподіл власності підказав вітчизняним політикам та бізнесменам ще один спосіб привласнення політичної ренти - заперечення результатів приватизації. За великим рахунком, це друга хвиля перерозподілу майна. Якщо в першу хвилю майно перейшло від держави в приватні руки, то у другу хвилю воно починає зосереджуватися в руках набагато меншої групи осіб, котрі мають достатньо амбіцій і коштів для того, щоб привласнити собі плоди чужої праці.

Зрощення влади і бізнесу, яке сьогодні чітко відслідковується в Україні, призвело до безпрецедентного перерозподілу власності, що пов'язано зі зміною еліт, із переливанням капіталів від одних господарів до інших. Отримання рентних доходів у політичній діяльності носить не периферійний, випадковий, перехідний характер, як у бізнесі, а є, поки що, загальною та стійкою тенденцією.

Основні інструменти, за допомогою яких привласнюється політична рента, наступні:

§ лобіювання - система легального та нелегального впливу груп спеціальних інтересів на представників влади з метою ухвалення вигідного політичного рішення (певних законопроектів, одержання урядових замовлень, субсидій тощо).

§ логроллінг - практика взаємної підтримки політичних діячів різного спрямування шляхом „торгівлі голосами”, яку у повсякденній законодавчій діяльності активно використовують депутати для підвищення популярності та ухвалення рішень, що приносять політичну ренту певним групам тиску.

§ корупція - особлива нелегальна форма лобіювання, коли державні та громадські службовці (законодавці) використовують службове становище для незаконного отримання або надання благ за винагороду. Корупція може інтерпретуватися як приватизація адміністративного ресурсу, що приносить його власникові певну політичну ренту.

В Україні (як і в інших країнах пострадянського простору, зокрема, Росії) не існує чіткої межі між даними інструментами, оскільки вони тісно між собою пов'язані.

У роботі доведено, що основним та найбільш значущим інструментом пошуку політичної ренти є лобіювання як механізм перерозподілу прав власності. На основі проведення порівняльного аналізу між країнами з високим економічним розвитком та Україною у дисертації побудовано теоретичну модель привласнення політичної ренти за допомогою лобіювання, що відображає реальні політико-економічні процеси, а також показано, що в розвинутих країнах лобісти є посередниками, проміжною ланкою між бізнесом та владою. В Україні ж лобістами в тій чи іншій мірі є практично всі представники влади. І в цьому полягає основна відмінність західної та української моделей отримання та розподілу політичної ренти в процесі лобіювання інтересів. В Україні групи інтересів уособлюють в собі лобістів, які дуже часто є тими самими представниками влади - депутатами, які і впливають на хід законотворчого процесу та одночасно грають роль як об'єктів лобіювання, так і професійних посередників між виборцями і владою. Бізнесмени самі долучаються до створення та проштовхування вигідного законодавства, в результаті чого отримують політичну ренту, яку не потрібно ні між ким розподіляти, оскільки відбувається „стискання” шляху на декілька проміжних ланок. В результаті вдало реалізованого лобістського проекту вони отримують, по-перше, доход як суб'єкти-підприємці, а по-друге, роялті як професійні посередники за те, що знайшли рішення, яке однаково влаштовує як владу, так і бізнес.

В Україні майже кожен представник „великого” бізнесу прагне увійти у „велику” політику та стати представником влади. Створюючи та ухвалюючи вигідне законодавство, бізнесмен-політик разом з тим має можливість отримати монополію на владу, яка і є джерелом політичної ренти. Привласнення політичної ренти в свою чергу дозволяє одержати монополію на будь-який обмежений ресурс, що стає причиною перерозподілу власності, відкриває можливості доступу до активів, які знову повертаються у „великий” бізнес. Таким чином, будь-який політик, який приходить до влади, дбає не стільки про суспільство, скільки про власні інтереси: захоплення якомога більшої частки політичної ренти з метою перерозподілу власності. Тому політична боротьба, яка ведеться в Україні, в основі своїй має переважно егоїстичні переконання кожного представника влади. І це істотно. Адже особистий інтерес є провідним в системі економічних інтересів.

Для встановлення рівноваги на політичному ринку широко використовується практика логроллінгу як основної форми лобіювання та інструменту привласнення політичної ренти. Логроллінг необхідний для узгодження між собою інтересів акторів політичного ринку. Він призводить до позитивних наслідків у випадку вирішення питань, що стосуються усіх виборців, і набуває негативного забарвлення у випадку, коли це стосується лише інтересів окремих груп, оскільки призводить до такого явища, як „узаконене беззаконня” - ухвалення нормативно-правових актів на користь груп інтересів або створення правових норм, що суперечать одна одній. Відповідно, весь тягар помилок та прогалин перекладається на суспільство.

ВИСНОВКИ

політичний рента ринок привласнення

У дисертаційному дослідженні проведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розробці теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо визначення сутності та особливостей привласнення політичної ренти. Це дозволило отримати результати теоретичного, методологічного та науково-практичного характеру. Основні наукові та практичні висновки дисертації полягають у наступному:

1. Ґрунтуючись на узагальненні наукових поглядів щодо сутності ренти та рентних відносин, визначили ренту як особливий вид стабільного фіксованого нетрудового доходу, безпосередньо не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, отримуваного власником обмежених ресурсів чи права в результаті їх експлуатації. Вона виступає економічною формою реалізації права власності у її чистому вигляді. Рентні відносини характеризують відносини між економічними агентами з приводу пошуку джерел утворення, привласнення, розподілу та перерозподілу ренти на обмежений монополізований економічний ресурс.

2. Розвиток продуктивних сил та виробничих відносин призвів до можливості одержання ренти від використання рідкісного обмеженого ресурсу в будь-якій сфері суспільного відтворення. Трансформаційні процеси призвели до визначальної ролі політичних структур в економічній сфері, що обумовило необхідність виокремлення в загальній системі рентних відносин категорії „політична рента”. Під політичною рентою запропоновано розуміти сукупність індивідуальних (економічних, політичних, правових, духовних та ін.) благ, які отримує або може отримати представник влади понад грошових доходів або інших благ, еквівалентних затраченої ним праці. Тобто, це матеріальні та нематеріальні доходи, що перевищують той їх „розмір”, який міг би бути отриманий індивідом у випадку виконання даного виду діяльності альтернативним чином - за відсутності монополії на владу.

3. Виділено п'ять основних напрямів дослідження політичної ренти: пошук ренти як передача ресурсів в обмін на політичну протекцію; концепція конкурентного (повне розтрачання ренти) та неконкурентного пошуку ренти; концепція захисту ренти; концепція „вилучення” („вимагання”) ренти; пошук ренти з позицій теорії прав власності.

4. На основі теорій реальної поведінки індивідів та груп досліджено політичний ринок як систему відносин між суб'єктами політико-економічного процесу (акторами ринку: виборцями, політиками, політичними партіями та бюрократами), що виникає з приводу виробництва, розподілу та обміну ресурсів суспільного впливу для досягнення політичних цілей, задоволення політичних інтересів та реалізації політичних домагань в межах соціально-економічних інститутів, що визначають структуру, рівні, форми та способи взаємодії суб'єктів. Доведено, що політичний ринок - це арена, де створюється та привласнюється політична рента. Прагнення до отримання якомога більшого розміру політичної ренти зумовлюється переважанням раціонального егоїстичного інтересу над суспільним будь-якого актора політичного ринку - суб'єкта влади.

5. Дослідження особливостей функціонування політичної ренти в умовах трансформаційних процесів в українській економіці дало підстави виділити специфічні способи її привласнення за рахунок перерозподілу власності суб'єктами економічної влади, зокрема, рейдерства та заперечення результатів приватизації, а також виокремити основні інструменти за допомогою впливу на законодавчий процес, а саме: лобіювання, логроллінг, корупцію.

6. Виходячи з пріоритету особистого інтересу в системі економічних інтересів, з'ясовано, що більшість політиків, які приходять до влади, дбають не стільки про суспільство, скільки про власний добробут, - захоплення якомога більшої частки політичної ренти з метою перерозподілу власності. Тому політична боротьба, яка ведеться в Україні, в основі своїй має кланові егоїстичні переконання представників влади. Зрощення влади та бізнесу призвело до безпрецедентного перерозподілу власності, що пов'язано зі зміною еліт, із переливанням капіталів від одних господарів до інших. Отримання рентних доходів у політичній діяльності носить не периферійний, випадковий, перехідний характер, як у бізнесі, а є загальною стійкою тенденцією.

7. Процес привласнення політичної ренти є негативним явищем, характерним для усіх країн світу незалежно від політико-економічного, демократичного та соціального розвитку. Проте наслідки від такого процесу в кожній країні різні. Якщо загальний результат більший, ніж величина привласненої політичної ренти і суспільство в цілому виграє, тобто відбувається створення і привласнення суспільних благ, то таке явище має місце бути, незважаючи на суспільні втрати від перерозподілу вже існуючих благ. Недостатність об'єктивної, достовірної та неупередженої інформації унеможливлює точне оцінювання величини привласненої політичної ренти та величини суспільних втрат і вимагає системного підходу до вирішення цієї проблеми. По мірі того, як виникають негативні тенденції, суспільство повинно виставляти певні бар'єри адміністративного, економічного, організаційного характеру та розвивати інститути громадянського суспільства.

8. Суперечності суспільних інтересів вимагають їх узгодження шляхом змін в економічній, політичній та правовій сферах:

· прийняття законодавства щодо легітимізації процесу лобіювання (за прикладом розвинених країн світу) дозволить нівелювати негативні процеси у суспільстві, що призводять до перерозподілу національного багатства без його примноження та різкого розшарування населення;

· легалізація лобістської діяльності дасть змогу трансформувати взаємовідносини влади та бізнесу, що сприятиме підвищенню рівня демократизації та економічної безпеки суспільства, розвитку цивілізованої конкуренції та самоорганізації громадянського суспільства, досягненню компромісів при зіткненні інтересів груп тиску та створенню захисних бар'єрів від зловживань та корупції;

· становлення та розвиток політичного ринку та чітка регламентація „правил гри” дозволить ввести політико-економічний процес у правові межі, що забезпечить прозорість ведення господарської діяльності, контроль за дотриманням функціональних обов'язків адміністративних структур та дасть змогу мінімізувати величину політичної ренти.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Гуровська Т. В. Легалізація незаконно отриманих доходів як спосіб перерозподілу грошових ресурсів та механізми протидії незаконним фінансовим операціям / Т. В. Гуровська // Наукові записки. Серія „Економіка”: зб. наук. праць. - Острог: Вид-во Нац. ун-ту „Острозька академія”, 1999. - Вип. 9, Ч. 2. - 2007. - с. 163 - 172. - 0,48 д.а.

2. Гуровська Т. В. Легалізація незаконно одержаних доходів шляхом захоплення і поглинання підприємств (рейдерство) / Т. В. Гуровська // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування: Економіка: Збірник наукових праць. - Випуск 3 (39). - Рівне, 2007. - с. 78 - 85. - 0,52 д.а.

3. Гуровська Т. В. Суперечності розвитку корпоративного сектора в Україні / Т. В. Гуровська // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. - Ч. І. - К.: КНЕУ, 2008. - с. 170 - 176. - 0,39 д.а.

4. Гуровська Т. В. Політична рента в системі рентних відносин / Т. В. Гуровська // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування: Економіка: Збірник наукових праць. - Частина 4. - Випуск 4 (44). - Рівне, 2008. - с. 44 - 51. - 0,58 д.а.

5. Гуровська Т. В. Еволюція теорії ренти та рентних відносин / Т. В. Гуровська // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. - Вип. 12 (103). - К., 2009. - с. 162 - 166. - 0,7 д.а.

В інших виданнях:

6. Гуровська Т. В. Злиття та поглинання підприємств у процесі розвитку корпоративного сектора в Україні / Т. В. Гуровська // Економіка підприємства: теорія та практика: Зб. мат. ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. 13 - 14 березня 2008 р. - К.: КНЕУ, 2008. - с. 243 - 244. - 0,1 д.а.

7. Гуровська Т. Концепція політичного ринку в теорії суспільного вибору / Т. Гуровська // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації: Збірник тез доповідей. - Частина 2. - Тернопіль: ТНЕУ, 2010. - с. 278 - 280. - 0,14 д.а.

8. Гуровська Т. В. Політична рента: неоінституціональний підхід / Т. В. Гуровська // Економічна теорія в умовах глобалізації економіки. Тези доповідей і виступів ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів і молодих вчених (17 - 18 березня 2010 року). - Донецьк: Юго-Восток, 2010. - с. 12 - 14. - 0,14 д.а.

9. Гуровська Т. В. Лобіювання як механізм перерозподілу прав власності в трансформаційній економіці України / Т. В. Гуровська // Збірник тез доповідей VІІІ Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції „Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми”, Секція 1 - 4. - Тернопіль: ТНЕУ, Інтернет-сайт www.iconf.org.ua, 5 листопада 2010 року. - с. 291 - 294. - 0,18 д.а.

10. Гуровська Т. Логроллінг як інструмент узгодження інтересів у процесі привласнення політичної ренти / Т. Гуровська // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації: Збірник тез доповідей. - Частина 2. - Тернопіль: ТНЕУ, 2011. - с. 233 - 235. - 0,13 д.а.

11. Гуровська Т. Особливості привласнення політичної ренти в трансформаційній економіці України / Т. Гуровська // Сучасні тенденції економічної теорії і практики: світовий досвід та вітчизняні реалії: Зб. наук.-метод. праць. - Херсон: Видавництво ХДУ, 2011. - 410 с. с. 33 - 35. - 0,14 д.а.

АНОТАЦІЇ

Гуровська Т.В. Політична рента в сучасній трансформаційній економіці. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 - Економічна теорія та історія економічної думки. - ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2011.

• Дисертація присвячена теоретико-методологічним та концептуальним засадам дослідження сутності політичної ренти з урахуванням специфіки її формування та привласнення у трансформаційній економіці України.
• Розкривається сутність, роль і місце політичної ренти в загальній структурі рентних відносин. Взявши за основу теорію суспільного вибору, здійснено економічний аналіз політичного процесу на основі дослідження політичного ринку як головної арени привласнення політичної ренти. Визначено методи та способи, а також чітко виокремлено інструменти привласнення політичної ренти, а саме: лобіювання, логроллінг та корупцію. Проведено порівняльний аналіз західної та української моделей отримання та перерозподілу політичної ренти між акторами політичного ринку, а також доведено переважання індивідуальних егоїстичних інтересів представників влади незалежно від політичної ідеології та переконань.
• Ключові слова: рента, рентні відносини, політична рента, теорія суспільного вибору, політичний ринок, лобіювання, логроллінг, корупція.
• Гуровская Т.В. Политическая рента в современной трансформационной экономике. - Рукопись.
• Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.01 - Экономическая теория и история экономической мысли. - ГВУЗ „Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана”, Киев, 2011.
• Диссертация посвящена теоретико-методологическим и концептуальным основам исследования сущности политической ренты с учетом специфики ее формирования и присвоения в трансформационной экономике Украины.
• Раскрывается сущность, роль и место политической ренты в общей структуре рентных отношений посредством исследования эволюции теории ренты и усовершенствования классификации видов ренты в соответствии с источниками образования. Все множество видов ренты объединено в две группы: природную, возникающую при использовании разнокачественных ограниченных природных ресурсов, и неприродную (экономическую) - от использования тех ресурсов, которые не относятся к природным богатствам, а именно финансовых, интеллектуальных и административных (властных).
• Политическая рента обосновывается как неотъемлемая составляющая политико-экономического развития общества и определяется как совокупность индивидуальных (экономических, политических, правовых, духовных и др.) благ, которые получает или может получить представитель власти сверх денежных доходов и прочих благ, получаемых им как непосредственный эквивалент затраченного труда. То есть, это материальные и нематериальные доходы, превышающие то их „размер”, который мог бы быть получен индивидом в случае выполнения данного вида деятельности альтернативным образом - при отсутствии монополии на власть.
• Исследование теории политической ренты осуществлено по двум направлениям: концепции издержек, что нашло отражение в моделях поиска, защиты и изыскания политической ренты, и рентоориентированного поведения экономических субъектов на основе концепции политического рынка как системы отношений между субъектами политико-экономического процесса, возникающих по поводу производства, распределения и обмена ресурсов общественного влияния для достижения политических целей, удовлетворения политических интересов и реализации политических притязаний в рамках социально-экономических институтов, определяющих структуру, уровни, формы и способы взаимодействия субъектов. Доказано, что политический рынок - это арена, где создается и присваивается политическая рента.
...