Оцінювання та управління інвестиційно-інноваційним потенціалом машинобудівних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

УДК 338.24: 330.332

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ОЦІНЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

Гришко Валентина Аркадіївна

Львів - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки підприємства та інвестицій Національного університету “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник:кандидат економічних наук, професор Козик Василь Васильович, Національний університет “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, завідувач кафедри економіки підприємства та інвестицій

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор Гончаров Юрій Вікторович, Київський національний університет технологій та дизайну Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, завідувач кафедри економіки

кандидат економічних наук, доцент Мельник Ольга Григорівна, Національний університет “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, доцент кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва

Захист дисертації відбудеться “ 18 ” квітня 2011 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.052.03. у Національному університеті “Львівська політехніка” за адресою: 79013, м. Львів, вул. Степана Бандери, 12, ІУ н.к., ауд. 209-А.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету “Львівська політехніка” за адресою: 79013, м. Львів, вул. Професорська, 1.

Автореферат розісланий “ 17 ” березня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к.е.н., доцент А.С. Завербний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток економіки України вже найближчим часом неможливий без прискореного промислового зростання, зокрема машинобудівної галузі. Глибока економічна криза спричинила різке зменшення обсягів виробництва машинобудівної продукції, що пояснюється, як відсутністю платоспроможного попиту на неї, так і обмеженістю виробничих та фінансових ресурсів машинобудівних підприємств для реалізації широкомасштабних програм оновлення основних засобів та зміни номенклатури продукції. У країні склалася ситуація, коли переважна частина машинобудівних підприємств випускає застарілу продукцію, яка не може конкурувати із пропонованою новою навіть на внутрішньому ринку.

Обсяги інноваційної діяльності вітчизняних машинобудівних підприємств зростають, тому потрібні нові підходи до формування сучасної машинобудівної галузі на основі перебудови і модернізації наявних та введення нових виробничих потужностей, що вимагає раціонального використання інвестиційних ресурсів та розроблення дієвого механізму оцінювання та управління інвестиційно-інноваційним потенціалом підприємств. Вагомих результатів стосовно формування методологічних засад створення такого механізму досягнули, зокрема, такі вчені, як О. Амоша, І. Алексєєв, В. Геєць, Ю. Гончаров, А. Гриньов, М. Денисенко, І. Должанський, С. Ілляшенко, В. Козик, Є. Крикавський, О. Кузьмін, Є. Лапін, О. Мельник, Й. Петрович, М. Римар, І. Скворцов, Ю. Стадницький, Р. Фатхутдінов, В. Хобта, І. Цигилик, І. Чухрай та ін. Завдяки зусиллям цих науковців складено вичерпний перелік основних чинників, які визначають поточний рівень інвестиційно-інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств, розроблено показники оцінювання його складових та запропоновано дієві методи формування та реалізації цього потенціалу.

Разом з тим досі не вирішеними остаточно залишаються важливі питання, як створення методичного інструментарію кількісного оцінювання наявного рівня інноваційного та інвестиційного потенціалу машинобудівних підприємств; обчислення оптимального розміру інноваційних ресурсів цих підприємств та розроблення науково обґрунтованого механізму формування перспективного рівня їхнього інноваційного потенціалу; встановлення доцільного обсягу вкладання інвестиційних ресурсів у машинобудівне підприємство, зокрема у провадження ним інноваційної діяльності; вироблення критеріїв та методів формування раціональної програми інвестиційно-інноваційної діяльності машинобудівних підприємств тощо.

Необхідність розв'язати ці проблеми з урахуванням специфіки машинобудівного виробництва визначає актуальність теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційна робота за тематичним скеруванням відповідає науковому напряму кафедри економіки підприємства та інвестицій Національного університету “Львівська політехніка”: “Економічне оцінювання інноваційної та інвестиційної діяльності підприємств” (номер державної реєстрації 0108U004755). Матеріали дослідження також використано під час розроблення держбюджетної теми Національного університету “Львівська політехніка”: ДБ/ЛАНЦ “Управління інноваційними процесами підприємств у ланцюгах вартості” (номер державної реєстрації 0110U001094), затвердженої Наказом МОН України № 686 від 22.07.2009 р., внеском автора у розроблення якої є методичні засади кількісного оцінювання поточного рівня інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства з використанням оптимізаційного підходу до покращення якості основних видів продукції, яку воно виготовляє та урахування наявних на підприємстві обсягів інноваційних ресурсів (Розділ 2 “Розроблення методичних підходів та методик управління інноваційними процесами підприємств у ланцюгах вартості”, підрозділ 2.1 “Розроблення методологічних підходів до підпорядкування цілей в межах управління процесом створення вартості корпоративним цілям учасників ланцюга створення вартості”); (акт упровадження від 11.11. 2010 р.). Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретико-методичних засад та практичних рекомендацій щодо удосконалення процесів оцінювання інвестиційно-інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств та управління ним. Завданнями роботи є :

- визначення місця та ролі інвестиційно-інноваційного потенціалу в загальному економічному потенціалі машинобудівного підприємства;

- удосконалення методичних засад аналізування чинників, що визначають поточний та перспективний рівні інвестиційно-інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств;

- розроблення методичних засад кількісного оцінювання поточного рівня інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства;

- удосконалення методів та моделей встановлення ціни на інноваційну машинобудівну продукцію, управління її якістю та визначення оптимальних обсягів інвестицій у її виробництво;

- створення дієвого механізму планування перспективного рівня інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства;

- розвиток методичних засад формування організаційно-економічних механізмів реалізації інвестиційно-інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств.

Об'єктом дослідження є процес оцінювання інвестиційно-інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств та управління ним.

Предметом дисертаційної роботи є теоретико-методологічні та прикладні положення щодо оцінювання інвестиційно-інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств та управління ним.

Методи дослідження. Під час дослідження застосовано методи: узагальнення (для побудови механізму управління інвестиційно-інноваційним потенціалом машинобудівних підприємств - розділ 3); системного аналізу (для дослідження чинників, які визначають рівень інвестиційно-інноваційного потенціалу, - підрозділ 2.2); моделювання (для побудови математичних моделей визначення цін на машинобудівну продукцію - підрозділ 3.1); абстрагування (для розроблення методичного підходу до оцінювання поточного рівня інноваційного та інвестиційного потенціалів машинобудівного підприємства - підрозділ 2.3); оптимізаційний (для розроблення методу оптимізації рівня якості машинобудівної продукції та обсягів інвестицій у її розроблення та виробництво - підрозділи 3.1 та 3.2).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробленні теоретичних положень і наданні методичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів оцінювання інвестиційно-інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств та управління ним. Наукова новизна дисертації полягає у тому, що

вперше:

- запропоновано механізм доведення інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства до рівня інноваційної ємності у відповідності до ринкових потреб в інноваційній продукції цього підприємства;

удосконалено:

- метод кількісного оцінювання рівня інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства, який, на відміну від відомих, ґрунтується на аналізуванні можливостей та визначенні найкращих способів поліпшення якості основних видів продукції за наявних на підприємстві обсягів інноваційних ресурсів;- методи та моделі встановлення ціни на інноваційну машинобудівну продукцію та планування оптимальних обсягів інвестицій у її виробництво, які, на відміну від інших, враховують кількісні характеристики та часові параметри досягнення рівноваги на ринку машинобудівної продукції та ринку споживачів цієї продукції;

- метод аналізування поточного та перспективного рівнів інвестиційно-інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств, який, на відміну від існуючих, передбачає виокремлення чинників, що формують інвестиційно-інноваційний потенціал підприємства, та чинників, які дають змогу його реалізувати; набули подальшого розвитку:

- визначення сутності та ролі інвестиційно-інноваційного потенціалу, яке, на відміну від тих, що існують, передбачає виявлення його місця у загальному економічному потенціалі машинобудівного підприємства за допомогою виокремлення його окремих складових та встановлення взаємозв'язків між ними;

- метод формування організаційно-економічних механізмів реалізації інвестиційно-інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств через покращення інформаційного забезпечення та удосконалення організаційних структур управління їхньою інвестиційною та інноваційною діяльністю, який, на відміну від тих, що існують, передбачає можливість оперативно у режимі реального часу визначати найкращі напрями та встановлювати і регулювати обсяги інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності підприємств.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення дисертації полягає у тому, що для менеджерів та економістів машинобудівних підприємств розроблено методичні рекомендації з оцінювання поточного рівня інвестиційного та інноваційного потенціалів машинобудівних підприємств, аналізування рівня інвестиційної та інноваційної активності цих підприємств, визначення раціональних параметрів якості та обґрунтованих значень цін на інноваційну машинобудівну продукцію, встановлення оптимальних обсягів інноваційних ресурсів, якими повинно володіти підприємство, визначення оптимального розміру інвестицій у розвиток підприємства; формування перспективного рівня інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємства, поліпшення інформаційного забезпечення та удосконалення організаційних структур управління інвестиційною та інноваційною діяльністю підприємств.

Окремі положення дисертації використовуються у роботі підприємств ВАТ “Львівський локомотиворемонтний завод”, м. Львів (довідка № 4369 від 24.12.2010 р.), ВАТ “Ходорівполіграфмаш”, м. Ходорів (довідка № 10/422 від 24.11.2010 р.), корпорація “Галтрансрембуд”, м. Львів (довідка № 62 від 24.12.2010 р.), ДП МОУ “Західвійськбуд”, м. Львів (довідка № 156/1 від 23.12.2010 р.) і навчальному процесі Національного університету “Львівська політехніка” під час викладання дисциплін “Управління потенціалом підприємства”, “Потенціал і розвиток підприємства” (довідка № 67-01-2080 від 31.12.2010 р.). Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, автор отримав особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи розглянуто та схвалено на дванадцяти міжнародних та міжвузівських науково-практичних конференціях, зокрема: Євро-Американській конференції з академічних дисциплін (м. Прованс, Франція, 2010 р.), “Актуальні складові регіонального розвитку в контексті Європейської інтеграції”; “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (м. Тернопіль, 2009 р.); “Актуальні проблеми теорії і практики менеджменту в умовах трансформації економіки”; “Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери” (м. Донецьк, 2009 р.), “Сучасні проблеми економіки та управління” (м. Львів, 2008 р.); “Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики” (м. Львів, 2008 р.); “Управління у сфері фінансів, страхування та кредиту” (м. Львів, 2007 р).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 25 наукових праць (9 статей у фахових наукових виданнях, 12 тез доповідей на науково-практичних конференціях), з них 10 одноосібно. Загальний обсяг публікацій - 5,725 друк. арк., з яких 2,4 друк. арк. належить особисто дисертанту.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, додатків. Обсяг основного тексту становить 182 сторінки. Дисертаційна робота містить 29 таблиць, 17 рисунків. Список використаних джерел нараховує 182 назви.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі на підставі теоретичних узагальнень обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об'єкт та предмет дослідження, його мету та основні завдання, встановлено методи дослідження, розкрито новизну та практичну цінність отриманих результатів, форми їх апробації і використання.

У першому розділі дисертаційної роботи “Теоретичні та прикладні засади оцінювання та управління інвестиційно-інноваційним потенціалом підприємств” з'ясовано місце та роль інвестиційно-інноваційного потенціалу (ІІП) у загальному економічному потенціалі підприємства, проаналізовано методичні засади оцінювання ІІП підприємства, досліджено сутність та закономірності функціонування механізму управління ІІП підприємства.

Виконавши системне аналізування сутності і структури потенціалу підприємства та моделювання зв'язків між окремими складовими загального економічного потенціалу підприємства, ми виділили такі основні первинні види потенціалу підприємства: ринковий; маркетинговий; організаційний; науковий; технологічний; фінансовий; кадровий; матеріальний; технічний; інформаційний.

У результаті взаємодії первинних складових потенціалу підприємства утворюються складові другого рівня (вторинні види потенціалу), ми пропонуємо віднести: реалізаційний, інвестиційний, інноваційний та ресурсний потенціал. Ресурсний потенціал може бути поточним, який характеризує наявні ресурсні можливості підприємства, та перспективним, що відображає можливості підприємства щодо додаткового залучення ним усіх необхідних ресурсів, зокрема для розширення номенклатури та збільшення обсягів продукції.

Внаслідок поєднання або взаємодії складових потенціалу підприємства нижчих рівнів утворюються складові потенціалу третього рівня (узагальнювальні види потенціалу підприємства), до яких належать:

* поточний виробничий потенціал, що характеризує можливості підприємства, які воно має в аналізований момент часу щодо виготовлення ним продукції та утворюється у результаті взаємодії поточного ресурсного та організаційного потенціалу;

* інвестиційно-інноваційний потенціал підприємства, який характеризує можливості здійснення підприємством інвестиційних заходів для розширення виробництва наявних та розроблення і виготовлення нових видів продукції (рис. 1).

Отже, ІІП як частина загального економічного потенціалу підприємства посідає важливе місце у структурі та займає високий щабель у ієрархії його складових. Це зумовлено низкою причин. По-перше, ІІП безпосередньо визначає перспективи подальшого розвитку будь-якого підприємства. По-друге, він є результатом складного механізму взаємозв'язку між низкою видів економічного потенціалу підприємства. По-третє, ІІП забезпечує збалансування виробничого та реалізаційного потенціалів підприємства, тобто його реалізація спрямована на те, щоб досягти найкращого співвідношення між можливостями та результатами діяльності підприємства.

Зазначимо, що за використовуваними нині методами оцінювання інноваційного та інвестиційного потенціалів підприємств їх переважно оцінюють відокремлено. Так, можна виділити три основні підходи до оцінювання інвестиційного потенціалу підприємств, а саме: на підставі аналізу окремих складових, що визначають інвестиційні можливості підприємства, насамперед за допомогою показників його фінансового стану; за допомогою розрахунку певного узагальнювального (інтегрального) показника, що характеризує інвестиційні можливості підприємства; на підставі розрахунку раціональних обсягів інвестицій, які доцільно вкласти на певний момент у розвиток підприємства.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Взаємозв'язки між складовими загального економічного потенціалу підприємства та місце інвестиційно-інноваційного потенціалу в ньому

Саме третій підхід до оцінювання інвестиційного потенціалу підприємства можна гармонійно інтегрувати з методами оцінювання інноваційних можливостей суб'єкта господарювання. Таке інтегрування можна здійснити, виділивши напрями вкладання інвестицій у виробництво підприємством інноваційних видів продукції та у здійснення інших інноваційних заходів.

Також можна виділити три основні підходи і до оцінювання інноваційного потенціалу (ІП) підприємства: ресурсний, за якого основою оцінювання є обсяги його наявних інноваційних ресурсів; результатний, за яким рівень ІП підприємства оцінюють, визначаючи оптимальні можливі обсяги його інноваційної діяльності у теперішніх умовах, що зумовлені чинниками внутрішнього та зовнішнього середовища; ресурсно-результатний, відповідно якого для оцінювання ІП підприємства треба знайти максимально можливі обсяги його інноваційної діяльності у найсприятливіших умовах.

Загалом, описані підходи до оцінювання рівня ІП підприємства варто розглядати швидше не як альтернативні, а як взаємодоповнювальні, одночасна реалізація дасть змогу отримати повніше уявлення про рівень ІП конкретного підприємства.

Зазначимо, що потрібно розглядати не лише процеси оцінювання інвестиційного та інноваційного потенціалів підприємств, але й управління ним (рис. 2).

Зображену на рис. 2 послідовність процесу управління ІІП машинобудівного підприємства слід розглядати як загальний алгоритм дій менеджерів підприємства, спрямованих на якомога повніше використання його інвестиційних та інноваційних можливостей.

У другому розділі дисертаційної роботи “Аналізування та оцінювання поточного рівня інвестиційно-інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств” проаналізовано інвестиційну та інноваційну діяльність машинобудівних підприємств України; виконано групування та аналізування дії чинників, які впливають на поточний рівень ІІП машинобудівних підприємств; запропоновано та апробовано метод його оцінювання.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Послідовність процесу управління інвестиційно-інноваційним потенціалом машинобудівного підприємства

Як показало аналізування літературних джерел та офіційних статистичних даних, інноваційна активність вітчизняних машинобудівних підприємств є низькою, вони не використовують усі можливості щодо виготовлення інноваційних продуктів та впровадження передових технологій.

Для всебічного аналізування стану інноваційно-інвестиційної діяльності важливе значення має кількісне оцінювання ступеня інноваційної та інвестиційної активності підприємств. З метою оцінювання останнього у роботі пропонується застосувати індекс інвестиційної активності (), який обчислюється за такою формулою:

(1)

де - обсяги інвестицій, вкладених в основний капітал підприємства за аналізований період за рахунок внутрішніх джерел коштів, тис. грн.; - обсяги інвестицій, вкладених в основний капітал підприємства за цей період за рахунок зовнішніх джерел коштів, тис. грн.; - сума нарахованого зносу необоротних активів підприємства за аналізований період, тис. грн.; - чистий прибуток підприємства за цей період, тис. грн.

Залежно від значення показника (1) можна запропонувати таку градацію рівня інвестиційної активності підприємства:

· недостатній рівень інвестиційної активності, за умови:

(2)

· низький рівень інвестиційної активності, коли виконується умова:

(3)

середній рівень інвестиційної активності підприємства, якщо:

(4)

· високий рівень інвестиційної активності підприємства, за якого .

Для того, щоб оцінити рівень інноваційної активності підприємств, пропонуємо застосувати такий показник:

(5)

де - сукупна величина інноваційних витрат підприємства за аналізований період, у яку входять зокрема, поточні витрати на виробництво та реалізацію інноваційних видів продукції, поточні витрати на виробництво та реалізацію продукції (окрім інноваційної), що виробляється за допомогою нових технологічних процесів; інвестиційні витрати, пов'язані із інноваційною діяльністю підприємства, тис. грн.; - прибуток від інноваційної діяльності підприємства за цей період, у який входить, зокрема, прибуток від реалізації інноваційних видів продукції; прибуток від реалізації продукції (окрім інноваційної), що виробляється за допомогою нових технологічних процесів; доходи у вигляді роялті та інших платежів за користування об'єктами інтелектуальної власності підприємства, тис. грн.; - сукупні доходи підприємства від усіх видів діяльності (операційної, фінансової та інвестиційної) у звітному періоді, тис. грн.

Зазначимо, що максимально можливим значенням показника інноваційної активності підприємства, розрахованого за формулою (5), є одиниця. Результати розрахунку індексів інвестиційної та інноваційної активності машинобудівних підприємств західного регіону України за 2007-2008 рр. за запропонованим підходом подано у табл. 1.

Таблиця 1 Індекси інвестиційної та інноваційної активності деяких машинобудівних підприємств західного регіону України за 2007-2008 рр.

Підприємства	Індекс інвестиційної активності підприємств, разів	Індекс інноваційної активності підприємств, разів
	2007 р.	2008 р.	Зміна (+,-)	2007 р.	2008 р.	Зміна (+,-)
АТ “Красилівський машинобудівний завод (КМЗ)”	0,786	0,799	0,013	0,052	0,055	0,003
АТ “Ватра”	0,775	0,704	-0,071	0,030	0,030	0,000
АТ ”Ковельсільмаш”	0,653	0,632	-0,020	0,142	0,136	-0,006
АТ “Ходорівполіграфмаш”	0,738	0,770	0,032	0,152	0,158	0,006

Як свідчать дані табл. 1, найвищий рівень індексу інвестиційної активності має АТ “КМЗ”, а найнижчий - АТ “Ковельсільмаш”. Враховуючи обчислені значення цього індексу та той факт, що вони задовольняють умову (4), можна зробити висновок, що рівень інвестиційної активності цих машинобудівних підприємств є середнім. Наведені у табл. 1 результати свідчать також про те, що рівень інноваційної активності досліджуваних машинобудівних підприємств є низьким: значення індексу інноваційної активності підприємства за 2008 р. коливається від 0,03 для АТ “Ватра” до 0,158 для АТ “Ходорівполіграфмаш”.

Оцінювання інвестиційної та інноваційної активності машинобудівних підприємств можна розглядати як початковий етап аналізування поточного рівня їхнього ІІП. Виконуючи аналізування, серед іншого, необхідно виокремити чинники цього потенціалу та виконати їх групування. У роботі запропоновано поділ чинників ІІП машинобудівного підприємства на дві групи:

чинники, які формують ІІП підприємства (чинники, що характеризують продукцію, яку виготовляє або планує виготовляти підприємство; чинники, що відображають стан майна підприємства; чинники, що характеризують можливості підприємства виробляти інноваційну продукцію; чинники, що пов'язані з ризиком інвестиційної діяльності підприємства; чинники, що характеризують державну підтримку інвестиційно-інноваційної діяльності у країні чи регіоні);

чинники, які дають змогу реалізувати ІІП підприємства, зокрема кадрове, організаційне, інформаційне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення реалізації цього потенціалу. Проаналізувавши ці види ресурсного забезпечення, можна виявити рівень інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства, який вони здатні забезпечити у теперішньому стані, визначити диспропорції між ними та можливу потребу в нарощуванні їхніх обсягів.

Щоб визначити вплив наведених чинників на поточний рівень ІІП машинобудівних підприємств, для кожної з виділених груп у роботі розроблено систему оціночних показників. Запропоновано також метод аналізування міри такого впливу, що передбачає такі етапи:

1. Вибір результатних показників впливу, за які доцільно прийняти кінцеві показники інвестиційної та інноваційної діяльності підприємств.

2. Вибір найістотніших показників-факторів, що характеризують чинники, які впливають на поточний рівень ІІП підприємства.

3. Ранжування результатних показників та показників-факторів за рівнем їхніх значень на підставі вибірки за декількома підприємствами галузі та поділу їх на групи, наприклад, - із низьким, середнім чи високим рівнями.

4. Попарне зіставлення показників-факторів та результатних показників., виконавши яке, можна визначити кількість збігів рівня показника-фактора з рівнем результатного показника. За цих умов мірою впливу показника-фактора може слугувати відношення фактичної кількості збігів відповідних рівнів значень показника-фактора та результатного показника до максимально можливої їх кількості. 5. Ранжування показників-факторів за їхнім впливом на рівень поточного інвестиційного та інноваційного потенціалів підприємства, а також ранжування підприємств за ступенем використання цього рівня.

Зауважимо, що на стадії оцінювання поточного рівня ІІП підприємства оцінювати величину його інвестиційного та інноваційного потенціалів необхідно до певної міри відокремлено за допомогою двох показників. Це показник відносного підвищення рівня якості продукції, якого може досягти підприємство у певному періоді, забезпечивши найраціональніше використання наявних у нього обсягів інноваційних ресурсів, та показник оптимальних обсягів інвестицій у розширення виробництва ним традиційних видів продукції.

Згідно із запропонованим у роботі методом оцінювання поточного рівня ІП машинобудівного підприємства інтегральний рівень якості його продукції обчислюється за такою формулою:

(6)

де - інтегральний показник оцінювання якості продукції підприємства, часток одиниці; - кількість видів продукції, яку виготовляє підприємство; - кількість параметрів якості за -м видом продукції ; - відносне значення -го параметра якості для і-того виду продукції, яку виготовляє підприємство, часток одиниці; - коефіцієнт значущості -го параметра якості для і-го виду продукції, яку виготовляє підприємство, часток одиниці; - коефіцієнт значущості і-го виду продукції підприємства у загальній кількості всіх видів продукції, які воно виготовляє, часток одиниці.

Перелічені коефіцієнти значущості повинні задовольняти такі умови:

, (7) , (8)

Показник відносного значення певного параметра якості продукції () можна розрахувати за такою формулою:

(9)

де - відповідно фактичне та максимально можливе за нинішнього рівня розвитку науки і техніки абсолютне значення -го параметра якості -го виду продукції.

Враховуючи обмеженість інноваційних ресурсів, підприємство переважно не може покращити усі параметри якості за усіма видами продукції протягом планового періоду. Якщо провідним видом інноваційних ресурсів підприємства є кадри працівників, то заходи щодо поліпшення параметрів якості продукції потрібно вводити у загальний план інноваційної діяльності підприємства за зростанням значень такого показника:

, (10)

де - прогнозна трудомісткість реалізації заходів щодо покращення -го параметра якості -го виду продукції підприємства, люд.-год.

Вносити заходи щодо покращення параметрів якості продукції підприємства у загальний план його інноваційної діяльності необхідно доти, доки не вичерпається загальний ліміт трудомісткості заходів щодо створення інноваційної продукції на підприємстві у плановому періоді.

Вибравши заходи щодо поліпшення якості продукції підприємства, відповідні цим заходам значення показників якості продукції підставляють у формулу (6) та обчислюють максимально можливе значення інтегрального показника рівня якості продукції підприємства. Це, своєю чергою, дає можливість оцінити поточний рівень ІП підприємства () за формулою:

, (11)

де - інтегральний показник якості продукції підприємства відповідно до та після реалізації плану заходів з підвищення рівня якості продукції, часток одиниці.

Труднощі оцінювання поточних інвестиційних можливостей машинобудівного підприємства зумовлені закономірностями формування попиту на його продукцію. Основний принцип, який слід враховувати, полягає у тому, що машинобудівному підприємству доцільно вкладати інвестиції у розширення виробничих потужностей лише за умови, якщо попит на товари та послуги споживачів його машинобудівної продукції у майбутньому зростатиме із неспадними темпами.

Згідно з обґрунтованим у роботі підходом обсяг потрібних інвестицій для розширення виробництва традиційних видів продукції машинобудівними підприємствами І_ПП пропонується визначати за такою формулою:

, (12)

де О_р - обсяг реалізації продукції споживачами машинобудівної продукції у попередньому році, тис. грн.; Т_np - прогнозний темп приросту попиту на продукцію, яку виготовляють споживачі машинобудівних підприємств у плановому році порівняно із попереднім роком, часток одиниці; - фондовіддача активної частини основних засобів (у частині тих основних засобів, що виготовляють ці машинобудівні підприємства) споживачів машинобудівної продукції, частка одиниці; - потреба в основних засобах для заміни застарілих основних засобів у споживачів машинобудівної продукції на початок планового року, тис. грн.; Ф_М - вартість активної частини основних засобів споживачів машинобудівної продукції (у частині тих основних засобів, які виготовляє це машинобудівне підприємство) на початок планового періоду за умови, що обсяги виготовлення машинобудівної продукції залишаються на рівні попереднього року, тис. грн.; Ч_П - частка досліджуваного машинобудівного підприємства на ринку машинобудівної продукції відносно обсягів її реалізації, часток одиниці; - фондовіддача основних засобів машинобудівних підприємств, часток одиниці.

Застосувавши запропонований підхід до визначення раціонального обсягу інвестицій у розширення виробництва продукції, машинобудівні підприємства оптимально узгодять розмір своїх інвестиційних потреб з незадоволеним попитом на продукцію споживачів машинобудівної продукції. Завдяки цьому буде забезпечено високий рівень результатів фінансово-господарської діяльності та належно сформовано їхній поточний інвестиційний потенціал.

У третьому розділі дисертаційної роботи “Управління інвестиційно-інноваційним потенціалом машинобудівних підприємств” сформовано методичні засади планування інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств; обґрунтовано метод регулювання обсягів виробництва інноваційної продукції машинобудівельних підприємств та розміру їхньої потреби в інвестиційних ресурсах; розроблено механізм організування ІІП машинобудівних підприємств.

З метою планування перспективного ІП машинобудівного підприємства доцільно розглянути поняття інноваційної ємності підприємства, під якою слід розуміти інтегральну характеристику його перспективних (прогнозних) можливостей стосовно впровадження нових (покращених) видів продукції за видами та техніко-економічними параметрами, за яких досягається максимально можлива на нинішньому етапі розвитку науково-технічного прогресу в певній галузі економіки ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства. На підставі даних про рівень інноваційної ємності підприємства можна оцінити потрібні обсяги інноваційних ресурсів, якими повинно володіти підприємство, щоб забезпечити розроблення потрібної кількості нововведень. Тоді, зіставивши ці обсяги із фактичним розміром інноваційних ресурсів, можна визначити таку додаткову потребу у них, забезпечивши яку, можна довести поточний рівень ІП підприємства до рівня інноваційної ємності, тим самим сформувавши перспективний рівень ІП (рис. 3).

Під час оцінювання рівня інноваційної ємності підприємства необхідно враховувати зміну витрат на розроблення та виробництво нових (поліпшених) видів продукції з підвищенням рівня їхньої якості та зміну рівня цін на ці види продукції, які погодяться заплатити потенційні споживачі за умови поліпшення їхніх техніко-економічних характеристик. Для цього треба зіставити прогнозні рівні цін виробника та цін споживача на інноваційні види продукції, щоб вибрати такий рівень їхньої якості, за якого забезпечується найкраще узгодження інтересів виробника та споживача.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Послідовність планування інноваційного потенціалу підприємства

Встановлюючи ціни на нові види машинобудівної продукції, доцільно задати умову рівності розміру надприбутку споживачів цієї продукції до встановлення рівноваги на ринку та недоотриманого ними прибутку після досягнення цієї рівноваги. Згідно із запропонованим підходом ціна одиниці інноваційної машинобудівної продукції Ц_рн визначається за такою формулою:

(13)

де - питомі приведені витрати на виготовлення продукції підприємств - споживачів машинобудівної продукції, які відповідають ціні нової техніки, грн.; - собівартість одиниці продукції у споживачів машинобудівної продукції за новою технікою, грн.; - річні обсяги виробництва продукції у споживачів машинобудівної продукції за новою технікою у натуральних одиницях вимірювання; - річна прибутковість інвестицій, часток одиниці, за якої інвестори погодяться інвестувати кошти (нормальна прибутковість інвестицій); - рівноважна ціна одиниці продукції споживачів машинобудівної продукції відповідно за старим та новим її варіантами, грн.; - час від моменту появи нової техніки до моменту встановлення рівноваги на ринках, років; - тривалість експлуатації нової техніки, років.

Стосовно оцінювання рівня інноваційної ємності підприємства основне завдання полягає в оптимізації параметрів якості продукції, яку воно виготовляє. Для машинобудівного підприємства така оптимізація повинна забезпечувати мінімізацію питомих приведених витрат на її виготовлення. Можна виділити такі найважливіші параметри якості машинобудівної продукції: продуктивність устаткування; тривалість його експлуатації; витрати ресурсів на одиницю продукції, виготовленої з його допомогою. Тому формулу питомих приведених витрат (В_пп) на виробництво продукції користувачів цієї машинобудівної продукції пропонується подати у такому вигляді:

(14)

де Ц_і - ціна і-го виду ресурсів, які використовує споживач машинобудівної продукції у виробничому процесі, грн.; Н_і - норма витрат і-го виду ресурсів на одиницю продукції; п - кількість видів ресурсів, які використовує споживач машинобудівної продукції у виробничому процесі; К - ціна одиниці машинобудівної продукції, обчислена за формулою питомих приведених витрат, грн.; Т- ефективний термін експлуатації машинобудівної продукції, років; О - обсяг виробництва продукції за допомогою наявного обладнання (або іншого виду машинобудівної продукції) у натуральних одиницях вимірювання; І_і - інші витрати на виготовлення одиниці продукції, грн..

Тоді завдання оптимізації параметрів якості машинобудівної продукції зводиметься до пошуку таких значень змінних , за яких досягається мінімум такої функції:

(15)

де - зміна відповідно норм витрат ресурсів на виробництво одиниці продукції через використання нового обладнання (або іншого виду машинобудівної продукції), тривалості його експлуатації та продуктивності у відповідних одиницях вимірювання; - приріст вартості одиниці машинобудівної продукції, який являє собою адитивну функцію від :

, (16)

де - зростання вартості продукції машинобудівного підприємства відповідно до зміни норм витрат ресурсів на виготовлення одиниці продукції за допомогою нового обладнання, тривалості його експлуатації та його продуктивності, грн.

Зазначимо, що у наведених вище формулах показники Н_і, Т та К відповідають початковим значенням відповідних показників машинобудівної продукції. Якщо назвати індексами зміни цих показників відношення їхніх значень після запланованого приросту до базового рівня, загальна послідовність оптимізації рівня якості продукції машинобудівного підприємства передбачатиме такі етапи: визначення для кожного параметра якості кожного виду продукції прогнозного можливого приросту його значення та відповідного йому максимально можливого прогнозного підвищення ціни одиниці такої продукції; встановлення завдання щодо збільшення продуктивності устаткування; формулювання завдання щодо збільшення тривалості експлуатації устаткування, яке виготовляє машинобудівне підприємство; визначення завдання що полягає у зменшенні норм витрачання виробничих ресурсів (насамперед матеріальних, енергетичних та трудових); формулювання сукупності раціональних значень параметрів якості за усіма видами продукції, яку виготовляє машинобудівне підприємство.

Знайшовши оптимальні значення індексів змін параметрів якості продукції машинобудівного підприємства, за яких функція (15) набула мінімального значення, за кожним видом цієї продукції, можна побудувати матрицю інноваційної ємності підприємства (табл. 2).

Таблиця 2 Матриця інноваційної ємності машинобудівного підприємства

Параметри якості інноваційної продукції	Оптимальні значення індексів змін параметрів якості продукції за її видами
	Перший вид	Другий вид	Третій вид	……
1. Витрати ресурсів на одиницю продукції, що виготовляється за допомогою продукції машинобудівного підприємства
1.1. Трудових	Ітр1	Ітр2	Ітр3	……
1.2. Матеріальних	Ім1	Ім2	Ім3	……
1.3. Енергетичних	Іе1	Іе2	Іе3	……
1.4. …………….
2. Ефективний термін експлуатації	Іт1	Іт2	Іт3	……
3. Продуктивність річна	Іо1	Іо2	Іо3	……

Знайшовши оптимальні значення параметрів якості нових моделей устаткування, за яких мінімізується цільова функція (15), оцінюють вартість одиниці устаткування нової моделі та оптимальні величини собівартості її виробництва, трудомісткості та витрат на її розроблення. Такі розрахунки треба виконати і для усіх видів продукції.

На завершальному етапі процесу планування ІП підприємства необхідно здійснити комплекс заходів, щоб довести наявні обсяги трудових ресурсів, активи підприємства та поточні витрати на розроблення інноваційних видів продукції до оптимального рівня, одночасно подавши кількісну оцінку рівня інноваційної ємності підприємства.

Запропонований підхід до планування перспективного рівня ІП машинобудівних підприємств у роботі апробовано, зокрема, на прикладі АТ «Катіон». Автор визначила показники додаткової потреби цього підприємства в інноваційних ресурсах, які подано у табл. 3.

Таблиця 3 Показники додаткової потреби АТ «Катіон» в інноваційних ресурсах для проведення НДДКР, спрямованих на поліпшення якості його продукції

Назва інноваційних ресурсів	Наявний обсяг інноваційних ресурсів підприємства	Планова потреба підприємства в інноваційних ресурсах	Необхідне зростання обсягів інноваційних ресурсів
Необоротні активи, тис. грн.	5985,16	8122,94	2137,78
Оборотні активи, тис. грн.	1609,71	2030,74	421,03
Всього активів, тис. грн.	7594,87	10153,68	2558,81
Кількість працівників - розробників нововведень, осіб	13	21	8

Сукупне оцінювання перспективного рівня ІПП машинобудівного підприємства потрібно виконати за усіма основними напрямами можливого вкладення інвестицій, до яких належать інвестування: в оновлення основних засобів; у поповнення оборотних коштів; у збільшення обсягів виробництва тих видів продукції, які вже виготовляються; у розширення наявних обсягів інноваційних ресурсів підприємства; у виробництво нових (покращених) видів продукції. У роботі розроблено модель коригування обсягів інвестицій у виробництво машинобудівної продукції вищого рівня якості (рис. 4).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Послідовність коригування обсягів інвестицій у виробництво машинобудівним підприємством покращених видів продукції

інвестиційний економічний потенціал машинобудівний

Оптимальні інвестиції у виробництво машинобудівним підприємством покращених видів продукції визначено за запропонованою формулою:

, (17)

де Кф - фактична величина вартості усіх одиниць обладнання того виду, що використовується для виготовлення аналізованого виду продукції споживачами продукції машинобудівного підприємства, грн.; Ів - індекс зміни цін на обладнання, разів; Фвм - фондовіддача основних засобів машинобудівного підприємства, часток одиниці; Іц - індекс зміни цін на продукцію, що виготовляється за допомогою цього обладнання, разів; Фнв - вартість основних засобів машинобудівного підприємства, які не використовуються у виробничому процесі, але можуть застосовуватись для виготовлення покращеного виду обладнання, грн.

Для упровадження у практику діяльності машинобудівного підприємства запропонованих методів та моделей треба належно організувати його ІІП. З цією метою у роботі запропоновано такі рекомендації: виокремити систему управління інноваційною діяльністю із загальних систем управління виробництвом і реалізацією традиційної продукції; скласти чіткий перелік обов'язків, функцій та повноважень кожного структурного підрозділу апарату управління підприємством стосовно організування його інвестиційно-інноваційної діяльності; визначити раціональну схему взаємозв'язків між посадовими особами та структурними підрозділами апарату управління підприємством у процесі організування ними інвестиційно-інноваційної діяльності; використовувати матричні організаційні структури управління ІІП машинобудівного підприємства; упорядкувати інформаційні потоки в організаційній структурі управління інвестиційно-інноваційною діяльністю підприємства. Таке упорядкування передбачає структурування зовнішньої та внутрішньої інформації, на підставі якої на підприємстві розробляють, ухвалюють та реалізують інвестиційно-інноваційні рішення, формування чітких та впорядкованих схем руху інформації між посадовими особами та підрозділами апарату управління підприємством, використання алгоритмізованих методів обробки такої інформації тощо.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано вирішення науково-практичного завдання розроблення теоретичних положень і надання методичних рекомендацій щодо удосконалення оцінювання та управління інвестиційно-інноваційним потенціалом машинобудівних підприємств. Результати здійсненого дослідження дають змогу сформувати такі висновки:

1. У роботі з'ясовано місце та роль інвестиційно-інноваційного потенціалу (ІІП) у загальному економічному потенціалі машинобудівного підприємства за допомогою виділення його складових та встановлення взаємозв'язків між ними. Наше дослідження показало, що рівень ІІП підприємства формується у результаті взаємодії низки інших складових його загального економічного потенціалу, зокрема перспективного ринкового та ресурсного потенціалів та науково-технічного та технологічного потенціалів.

2. Здійснено класифікацію чинників, які визначають рівень ІІП машинобудівного підприємства. Їх поділено на дві основні групи, а саме: чинники, які формують ІІП підприємства, та чинники, що дають змогу його реалізувати, та декілька підгруп у межах кожної групи. На підставі детального вивчення складу кожної групи та підгрупи досліджуваних чинників запропоновано метод аналізування ступеня їхнього впливу на рівень ІІП машинобудівних підприємств. Використовуючи цей метод економісти підприємств зможуть виявити найбільш значущі чинники, які зумовлюють обсяги їх інноваційної та інвестиційної діяльності.

3. На стадії оцінювання поточного рівня ІІП підприємства оцінювати величини його інвестиційного та інноваційного потенціалів необхідно до певної міри відокремлено. Оцінюючи поточний рівень інноваційного потенціалу підприємства, економістам і технологам доцільно використовувати показник відносного підвищення рівня якості продукції, якого може досягти підприємство у певному періоді, забезпечивши найраціональніше використання обсягів інноваційних ресурсів які є у підприємства. Оцінюючи поточний рівень інвестиційного потенціалу підприємства доцільно скористатись показником оптимальних сукупних обсягів інвестицій у його розвиток.

4. Планувати інноваційний потенціал підприємства необхідно на підставі даних про рівень його інноваційної ємності. Оцінюючи рівень інноваційної ємності машинобудівного підприємства, треба враховувати зміну (зростання) витрат на розроблення та виробництво нових (покращених) видів продукції із підвищенням рівня їхньої якості та зміну рівня цін на ці види продукції, які погодяться заплатити потенційні споживачі за їх придбання, за умови поліпшення їх техніко-економічних характеристик. У зв'язку з цим встановлюючи ціни на інноваційну продукцію машинобудівних підприємств, економісти та маркетологи повинні аналізувати одночасно закономірності функціонування двох ринків, а саме: ринку інноваційної продукції та ринку продукції, що виготовляється за ії допомогою. Відповідно, ціна продукції на першому ринку безпосередньо визначатиметься собівартістю та капіталомісткістю продукції на другому ринку. У роботі запропоновано аналітичні вирази для встановлення цін на інноваційну продукцію машинобудівних підприємств, застосування яких у практиці діяльності машинобудівних підприємств дасть змогу якнайкраще узгодити інтереси її виробників та споживачів.

5. Оптимізація параметрів якості продукції, яку виготовляє машинобудівне підприємство є основним завданням оцінювання рівня його інноваційної ємності. Вона повинна забезпечувати мінімізацію питомих приведених витрат на її виготовлення. Це дасть змогу отримати максимально можливий економічний ефект від виготовлення і реалізації цієї продукції, який згодом можна розподілити між її виробником та споживачем згідно із запропонованою у роботі методикою. Формування інноваційного потенціалу підприємства повинно завершуватися комплексом заходів, мета яких довести наявні обсяги трудових ресурсів, активів підприємства та поточних витрат на розроблення інноваційних видів продукції до оптимального рівня. Тобто, формування інноваційного потенціалу підприємства передбачає доведення його поточного інноваційного потенціалу до рівня інноваційної ємності цього підприємства.

6. Для регулювання розміру інвестиційних ресурсів, які потрібно вкласти у певне машинобудівне підприємство протягом планового періоду, потрібно оцінити перспективний рівень інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємства, тобто визначити наскільки його величина перевищує поточний рівень цього потенціалу. Сукупне оцінювання перспективного рівня інвестиційно-інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства слід виконати економістам за усіма основними напрямами можливого вкладення інвестицій, до яких належать: інвестування в оновлення основних засобів підприємства; інвестування у поповнення оборотних коштів підприємства; інвестування у збільшення обсягів виробництва тих видів продукції, які вже виготовляє підприємство; інвестування у розширення наявних обсягів інноваційних ресурсів підприємства; інвестування у виробництво нових (покращених) видів продукції.

7. Застосовуючи запропонований у дисертаційній роботі підхід до комплексного оцінювання ІІП машинобудівного підприємства, менеджери та фахівці зможуть з високим ступенем точності визначити оптимальні обсяги інвестицій у підприємство, одночасно встановивши оптимальні значення низки техніко-економічних показників, які характеризують продукцію підприємства та технологію її виготовлення. Запропоновані рекомендації щодо того, як покращити планування інвестиційного забезпечення процесу виробництва інноваційної продукції машинобудівним підприємством, дадуть змогу його власникам та менеджерам визначити обсяг інвестиційних ресурсів, за якого забезпечуються його найвищі фінансові результати від реалізації інноваційної продукції з одночасним досягненням рівноваги на ринку продукції, яку виготовляють споживачі даного машинобудівного підприємства. 8. Дієва організаційна структура управління інвестиційно-інноваційною діяльністю підприємства повинна передбачати алгоритмізовані процедури оброблення інформації, основані на застосуванні формалізованих методів такої обробки, з метою вироблення раціональних управлінських рішень у цій сфері діяльності підприємства. Використання запропонованого підходу до удосконалення організаційних структур управління інвестиційною та інноваційною діяльністю та фінансування інноваційних проектів розвитку машинобудівних підприємств дасть змогу їх менеджерам упорядкувати процеси оцінювання та управління ІІП цих підприємств.

На підставі результатів виконаного дослідження рекомендовано:

· Міністерству економічного розвитку і торгівлі України - метод кількісного оцінювання поточного рівня інноваційного потенціалу машинобудівного підприємства;

· Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України - теоретико-методологічні положення щодо планування інноваційного потенціалу підприємства як теоретичну основу підготовки фахівців у галузі економіки підприємства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у фахових виданнях

1. Гришко В.А. Показники та методи оцінювання інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств / В.А. Гришко // Схід. Аналітично-інформаційний журнал № 7(107). - Донецьк: Український культурологічний центр. - 2010.- С.18 - 21.

2. Гришко В.А. Закономірності формування інвестиційного потенціалу машинобудівних підприємств / В.А. Гришко // Схід. Аналітично-інформаційний журнал №2(102).- Донецьк: Український культурологічний центр - 2010.- С.28 - 32.

3. Гришко В.А. Місце та роль інвестиційно-інноваційного складника в загальному економічному потенціалі підприємства / В.А. Гришко // Збірник науково-технічних праць, Науковий вісник НЛТУ України.- Л. Вид-во: Редакційно-видавничий центр НЛТУ України - 2010.- №20.6.- С.185-191.

4. Гришко В.А. Дослідження чинників інвестиційно-інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств / В.А. Гришко // Збірник науково-технічних праць, Науковий вісник НЛТУ України.- Л.: Редакційно-видавничий центр НЛТУ України, 2010.- № 20.1- С.190 - 197.

5. Гришко В.А. Оцінювання поточного та стратегічного рівня інвестиційного потенціалу машинобудівних підприємств / В.А. Гришко, О.Ю. Ємельянов, І.З. Крет// Вісник Національного університету “Львівська політехніка” “Проблеми економіки та управління”. - 2010. - № 683 - С.210 - 215.

...