20

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Житомирський національний агроекологічний університет

УДК 631.16:631.15:332.3

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Ефективність використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

Гнидюк Інна Вікторівна

Житомир - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Житомирському національному агроекологічному університеті Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор Дема Дмитро Іванович, Житомирський національний агроекологічний університет, завідувач кафедри фінансів і аудиту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент Мир Абдул Каюм Джалал, Південний філіал Національного університету біоресурсів і природокористування України «Кримський агротехнологічний університет», доцент кафедри фінансів і кредиту

кандидат економічних наук Данкевич Андрій Євгенович, старший науковий співробітник відділу земельних відносин ННЦ «Інститут аграрної економіки» НААН України земельний сільськогосподарський ресурс

Захист відбудеться 21 жовтня 2011р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 14.083.02 у Житомирському національному агроекологічному університеті Міністерства аграрної політики та продовольства України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, 7, ауд. 55.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Житомирського національного агроекологічного університету Міністерства аграрної політики та продовольства України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, 7.

Автореферат розісланий 20 вересня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент В.П. Якобчук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Процес використання земельних ресурсів в аграрному секторі економіки України характеризується відсутністю ефективної системи землекористування. Недосконалі техніка і технологія обробітку землі, недотримання науково обґрунтованих норм ведення землеробства і внесення недостатньої кількості органічних добрив, низький науково-технічний рівень проектування, будівництва та експлуатації меліоративних систем, недосконала система використання і внесення мінеральних добрив та невиконання природоохоронних, комплексно-меліоративних, протиерозійних заходів - ці та ряд інших причин призвели до зниження ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств. Подальший розвиток сільського господарства неможливий без розв'язання проблем, пов'язаних з підвищенням ефективності використання земельно-ресурсного потенціалу аграріїв, для яких земля є головним виробничим ресурсом.

Системні дослідження з питань методології землекористування виконано відомими вітчизняними вченими-економістами В. Андрійчуком, М. Гладієм, А. Даниленко, А. Данкевичем, М. Джалалом, В. Іванишиним, І. Кириленко, В. Книшом, Л. Новаковським, Б. Пасхавером, С. Рибалко, В. Русаном, П. Саблуком, А.Третяком, М. Федоровим, А. Юрченко та ін. При безумовній значущості теоретичного та прикладного доробку з даної проблеми слід констатувати недостатню вивченість та обґрунтованість питань, пов'язаних з підвищенням ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств. Значна увага науковців зосереджена на вирішальній ролі держави у підвищенні ефективності землекористування в аграрному секторі економіки країни, при цьому роль підприємств галузі у розв'язанні зазначеної проблеми помітно занижується. Незавершеність та актуальність питань, пов'язаних з підвищенням ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств, зумовили необхідність проведення окремого дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відображає результати наукових досліджень, проведених автором відповідно до плану науково-дослідних робіт Житомирського національного агроекологічного університету за темою “Розробити та обґрунтувати стратегічні напрями і пріоритети формування конкурентоспроможного аграрного сектора Північно-Західного регіону України” (номер державної реєстрації 0110U2406). У межах даної теми автором запропоновано та обґрунтовано теоретичні та науково-прикладні засади підвищення ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування та розробка методичних підходів і практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств. Відповідно до поставленої мети в роботі вирішувалися такі завдання:

· визначити взаємозалежні складові організаційно-економічного механізму управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств в контексті забезпечення ефективності землекористування;

· уточнити понятійний апарат проблеми дослідження, зокрема, трактування сутності ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств;

· удосконалити методичний підхід до імплементації еколого-економічної складової механізму управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств;

· за допомогою аналізу стану і тенденцій розвитку земельних відносин ідентифікувати шляхи підвищення ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств;

· запропонувати напрями посилення державної підтримки в системі управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств;

· обґрунтувати шляхи підвищення ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств на основі вибору оптимізаційної моделі землекористування;

· розробити рекомендації щодо прийняття управлінських рішень, спрямованих на ефективне використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств.

Об'єктом дослідження є процес використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних аспектів використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дослідження є системний метод пізнання соціально-економічних явищ і процесів в ринкових умовах.

Для вирішення окремих завдань використовувалися: абстрактно-логічний метод - при визначенні сутності та видів ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств; метод синтезу - для адаптації зарубіжного досвіду; метод порівняльного аналізу - при дослідженні економічних категорій, методик оцінки, шляхів та напрямів підвищення ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств; розрахунково-конструктивний метод та метод аналогії - при розробці основних засад формування організаційно-економічного механізму управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств; статистико-економічний - при аналізі стану та ефективності землекористування в аграрному секторі економіки країни; монографічний метод - при вибірковому обстеженні діяльності сільськогосподарських підприємств; кореляційно-регресійного аналізу - при застосуванні математичного інструментарію у визначенні ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств; графічний метод - для обробки та узагальнення даних, відображення їх у таблицях та рисунках.

На основі використання соціологічного методу та методу експертних оцінок виявлено основні проблеми, пов'язані з використанням земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств, та визначено перспективи розвитку земельних відносин в аграрному секторі економіки країни. Метод оптимізаційного моделювання дозволив визначити оптимальне співвідношення між економічною та екологічною сферою землекористування сільськогосподарських підприємств. Метод екстраполяції використано з метою моделювання тенденцій використання земельних ресурсів сільськогосподарськими підприємствами Вінницької області.

Інформаційну базу дисертаційного дослідження склали законодавчі та нормативні документи, статистичні матеріали Міністерства аграрної політики та продовольства України, дані Головного управління статистики у Вінницькій області та Головного управління агропромислового розвитку Вінницької області, нормативно-довідкова література, наукові публікації, праці вітчизняних і зарубіжних науковців, вчених-аграрників та фахівців з проблем дослідження, звітність окремих сільськогосподарських підприємств, результати соціологічного дослідження, проведеного автором, інформаційні ресурси всесвітньої комп'ютерної мережі Internet та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:

вперше:

· запропоновано теоретико-методологічний підхід до формування організаційно-економічного механізму управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств, спрямований на підвищення ефективності землекористування за рахунок максимального залучення до господарського обігу земель сільськогосподарського призначення, їх економічно доцільного та екологобезпечного використання;

удосконалено:

· визначення поняття «ефективність землекористування», під яким, на відміну від існуючих, запропоновано розуміти таке використання земельних ресурсів, яке б забезпечило одержання максимальної економічної віддачі та одночасне збереження їх якісних характеристик;

· методичний підхід до імплементації еколого-економічної складової механізму управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств, ключовим пріоритетом якої визначено ефективне землекористування згідно з принципами екологозрівноваженого і ресурсозберігаючого розвитку;

дістали подальшого розвитку:

· ідентифікація шляхів підвищення ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств на основі поетапної оптимізації площ посівів сільськогосподарських культур та структури внесених мінеральних добрив із урахуванням обмежень екологічного характеру;

· рекомендації щодо прийняття управлінських рішень з урахуванням прогнозних варіантів розвитку земельних відносин та ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств;

· пропозиції щодо посилення ролі державної підтримки в системі управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств, зокрема, запропоновано активізувати інструменти інвестиційно-інноваційного розвитку земельних відносин.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, отримані в процесі дослідження, спрямовані на підвищення ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств.

Запропонована автором модель оптимізації структури внесених мінеральних добрив сільськогосподарських культур перевірена та використовується у практичній діяльності СТОВ «Промінь» (с. Черепашинці Калинівського району Вінницької області) (довідка № 109 від 28.03.2011 р.).

Рекомендації автора стосовно необхідності, шляхів та методів формування організаційно-економічного механізму управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств використані Головним управлінням агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації (довідка № 8-3-35-646 від 25.03.2011 р.).

Запропонований автором методологічний підхід до поетапної оптимізації площ посівів сільськогосподарських культур, структури внесених мінеральних добрив, з метою максимізації економічного ефекту із врахуванням обмежень екологічного характеру використаний Головним управлінням Держкомзему у Вінницькій області (довідка № 01-01-36/1583 від 28.03.2011 р.).

Теоретичні узагальнення та практичні рекомендації щодо підвищення ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств використовуються у навчальному процесі Житомирського національного агроекологічного університету (довідка № 561 від 06.04.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною роботою автора. Представлені у дисертаційній роботі результати наукових досліджень отримані особисто автором. Наукові статті підготовлені автором особисто, вони відображають основний зміст дисертаційної роботи.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на Четвертій всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції “Сучасний соціокультурний простір 2006 р.” (Київ, 2006); Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції “Соціум. Наука. Культура.” (Київ, 2009); Всеукраїнській науково-практичній конференції, присвяченій 10-річчю факультету аграрного менеджменту “Розвиток агробізнесу в Україні: проблеми, пріоритети, перспективи” (Житомир, ЖНАЕУ, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції “Зрівноважений розвиток регіонів в умовах глобалізації” (Житомир, 2010); Всеукраїнській науково-практичній конференції, присвяченій 40-річчю економічного факультету “Обліково-аналітичне та фінансове забезпечення розвитку АПК України: проблеми і перспективи” (Житомир, 2010); Сьомій міжфакультетській науково-практичної конференції молодих вчених “Формування стратегії розвитку аграрного сектора регіону” (Житомир, 2011).

Публікації. Результати дисертаційних досліджень опубліковані в 11 наукових працях, з яких 5 статей у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій - 2,67 д.а., в т.ч. у наукових фахових виданнях - 1,81 д.а.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 160 найменувань. Робота викладена на 176 сторінках, нараховує 39 таблиць та 29 рисунків. Додатки займають 15 сторінок.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі розкрито актуальність теми та ступінь розробки проблеми, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено його об'єкт і предмет, висвітлено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні аспекти забезпечення ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств” - удосконалено трактування поняття «ефективність землекористування»; на основі вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду висвітлено методологічний аспект забезпечення ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств; обґрунтовано необхідність формування організаційно-економічного механізму управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств; розкрито суть еколого-економічної складової механізму управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств.

Встановлено, що основним пріоритетом розвитку земельних відносин в аграрному секторі економіки країни повинно стати ефективне землекористування, яке потребує формування організаційно-економічного механізму управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств. Основне призначення такого механізму полягає у забезпеченні максимального залучення до господарського обігу земель сільськогосподарського призначення та їх ефективного і екологобезпечного використання за основним цільовим призначенням.

В результаті теоретичного узагальнення визначено, що еколого-економічна складова механізму управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств передбачає організацію ефективного землекористування згідно з принципами екологозрівноваженого і ресурсозберігаючого розвитку (рис. 1). Такий підхід досягається шляхом реалізації комплексу економічно доцільних заходів, спрямованих на створення найсприятливіших умов для екологічно безпечного, високопродуктивного використання земель.

Рис. 1. Еколого-економічна складова механізму управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств

Обґрунтовано, що під поняттям «ефективність землекористування» слід розуміти таке використання земельних ресурсів, яке б забезпечило одержання максимальної економічної віддачі та одночасне збереження їх якісних характеристик.

У другому розділі - “Стан та ефективність використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств” - проведено аналіз сучасного стану та тенденцій використання земельних ресурсів в аграрному секторі економіки країни; досліджено регіональні аспекти землекористування; визначено ефективність використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств.

Встановлено, що впродовж 2007-2009 рр. структура земельного фонду України по основних видах угідь зазнала певних змін. Питома вага сільськогосподарських угідь у земельному фонді країни у 2009 р. склала 69,0 %. Аналіз структури сільськогосподарських угідь України свідчить про високу розораність земель. Питома вага ріллі в загальній площі сільськогосподарських угідь (77,9 %) значно перевищує оптимальний рівень і є найвищою у Європі. В структурі посівних площ сільськогосподарських культур в господарствах усіх форм власності впродовж 2007-2009 рр. домінували зернові, а їх частка у 2009 р. склала 58,8 %. Основними зерновими культурами в Україні є пшениця, ячмінь та кукурудза. Валові збори цих зернових культур за досліджуваний період зросли. Зменшення посівних площ у 2009 р. в порівнянні з 2007 р. спостерігалося під льоном-довгунцем, цукровими буряками та ярим ріпаком.

У процесі дослідження виявлено, що незважаючи на зменшення площ сільськогосподарських угідь та ріллі в усіх категоріях господарств України, впродовж 2007-2009 рр. спостерігалося збільшення виробництва валової продукції сільського господарства в порівняльних цінах 2005 р. на 100 га сільськогосподарських угідь на 18,9 %, товарної продукції рослинництва в поточних цінах реалізації на 100 га сільськогосподарських угідь - на 31,7 %, продукції свинарства на 100 га ріллі - на 8,0 %, продукції птахівництва на 100 га зернових - на 28,3 % (табл. 1).

Таблиця 1 Ефективність використання земельних ресурсів усіма категоріями господарств України

Показник	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2009 р. у % до 2007 р.
Виробництво валової продукції сільського господарства в порівняльних цінах 2005 р. на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.	212,8	250,3	252,9	118,9
Виробництво товарної продукції рослинництва в поточних цінах реалізації на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.	111,1	148,2	146,3	131,7
Виробництво м'яса на 100 га с.-г. угідь, ц	18,3	17,0	15,6	88,9
Виробництво молока на 100 га с.-г. угідь, ц	293,9	282,2	276,1	93,9
Виробництво свинини на 100 га ріллі, ц	24,9	25,3	27,3	108,0
Виробництво м'яса птиці на 100 га зернових, ц	60,2	67,9	77,4	128,3

Проведене дослідження надало можливість встановити, що у Вінницькій області 76,1 % загальної земельної площі у 2009 р. припадало на сільськогосподарські угіддя. Серед сільськогосподарських угідь 85,7 % займала рілля, 0,04 % - перелоги, 2,4 % - багаторічні насадження, 2,5 % - сіножаті, 9,3 % - пасовища (табл. 2). Аналіз структури сільськогосподарських угідь області свідчить про високу розораність земель. Питома вага ріллі в загальній площі сільськогосподарських земель області (65 %) перевищує оптимальний рівень, проте є дещо нижчою ніж в цілому по Україні (78 %).

Таблиця 2 Склад та структура сільськогосподарських угідь Вінницької області

Показник	2007 р.	2008 р.	2009 р.
	тис. га	%	тис. га	%	тис. га	%
Сільськогосподарські угіддя	2017,5	100	2017,2	100	2017,1	100
у т.ч.: рілля	1730,0	85,7	1729,4	85,7	1728,9	85,7
пасовища	187,5	9,3	187,3	9,3	186,8	9,2
сіножаті	50,3	2,5	50,3	2,5	50,5	2,5
багаторічні насадження	48,9	2,4	49,3	2,4	49,9	2,5
перелоги та ін.	0,9	0,04	0,9	0,04	0,9	0,04

Аналіз ефективності використання земельних ресурсів у розрізі окремих категорій господарств показав, що основні показники ефективності землекористування не залежать від організаційно-правової форми господарства. Очевидно, що на виробництво продукції сільського господарства більше впливає спеціалізація господарства, а ніж його організаційно-правова форма (табл. 3).

Таблиця 3 Ефективність використання земельних ресурсів в розрізі основних категорій господарств Вінницької області у 2009 р.

Показник	Категорія господарства
	господарські товариства	с.-г. кооперативи	державні с.-г. підприємства	фермерські господарства
Виробництво валової продукції с.-г. на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.	398,1	339,6	268,2	284,6
у т.ч.: рослинництво	231,4	256,3	189,3	185,6
тваринництво	166,7	83,3	78,9	99,0
Виробництво зерна на 100 га ріллі, ц	2041	2354	1785	1789
Виробництво м'яса усіх видів у живій вазі на 100 га с.-г. угідь, ц	98,3	58,9	59,3	49,0
Виробництво молока на 100 га с.-г. угідь, ц	439,0	368,3	388,4	354,1

Встановлено, що екологічну стійкість земельних ресурсів визначає ступінь розораності земель, рівень родючості ґрунтів, збалансоване внесення добрив, дотримання комплексу агротехнічних заходів тощо. Водночас ступінь освоєння земель сільськогосподарського призначення у Вінницькій області становить 77,4%, що значно перевищує оптимальний рівень. Важливим показником рівня родючості ґрунтів є вміст гумусу, середнє значення якого в ґрунтах Вінницької області становить лише 2,7 %. Крім того, негативний вплив на родючість ґрунтів області має незбалансоване внесення добрив та недотримання комплексу агротехнічних заходів з боку сільськогосподарських товаровиробників. Впродовж останніх років у сільськогосподарських підприємствах Вінницької області спостерігається стала тенденція до зменшення внесення органічних добрив на 1 га посіву та удобреної площі і незбалансованого внесення мінеральних добрив. Незважаючи на екологічно невиправдане використання сільськогосподарських угідь, зменшення площ ріллі, впродовж 2007-2009 рр. в усіх господарствах Вінницької області спостерігалося збільшення виробництва валової продукції сільського господарства, в тому числі продукції рослинництва - на 35,2 %, тваринництва - на 0,9 %.

Доведено, що виробництво валової продукції рослинництва є одним із головних показників визначення ефективності використання земельних ресурсів, саме тому важливим в контексті даного дослідження є виявлення наявності і напряму зв'язку (впливу) того чи іншого фактора на цей показник та певного уявлення про силу цього зв'язку. Кореляційно-регресійний аналіз дозволив виявити залежність між рівнем виробництва валової продукції рослинництва (У) та рядом організаційно-технічних факторів, а саме: обсягами внесення мінеральних та органічних добрив (Х1 та Х2), рівнем енергозабезпеченості господарств (Х3), середньообліковою чисельністю штатних працівників, зайнятих у сільському господарстві (Х4), середньорічною зарплатою одного працівника, зайнятого у сільському господарстві (Х5).

Отримане рівняння регресії:

У=34,58+81,99 Х1+2,3 Х2+10,83 Х3+0,014 Х4+0,003 Х5

показало, що збільшення обсягу внесення мінеральних добрив на 1 га посівної площі (у поживних речовинах) на 1 ц зумовить до підвищення виробництва валової продукції рослинництва в середньому на 81,99 тис. грн. за умови, що всі інші фактори, включені в рівняння, перебуватимуть на незмінному (середньому) рівні. Підвищення обсягів внесення органічних добрив на 1 га посівної площі на 1 т збільшить виробництво валової продукції рослинництва в середньому на 2,3 тис. грн. зростання енергозабезпеченості господарств на 1 га на 1 тис. кінських сил забезпечить зростання результативного показника на 10,83 тис. грн. Збільшення середньооблікової чисельності штатних працівників на 1 особу сприятиме збільшенню виробництва валової продукції рослинництва на 14 грн., а зростання середньорічної зарплати одного працівника, зайнятого у сільському господарстві на 1 грн., забезпечить зростання результативної ознаки на 3 грн.

За ступенем впливу на рівень виробництва валової продукції рослинництва найбільший вплив мають показники забезпеченості господарств трудовими ресурсами та обсяг внесення мінеральних добрив (у поживних речовинах) на 1 га посівної площі. Збільшення кількості працівників на 1 особу сприяє приросту виробництва валової продукції рослинництва на 0,29 %, а зростання обсягів внесення мінеральних добрив на 1 ц - на 0,27 %. Тому найбільшзначущі резерви підвищення обсягів виробництва валової продукції рослинництва пов'язані з визначеними факторами.

У третьому розділі - “Шляхи підвищення ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств” - запропоновано методологічний підхід до формування організаційно-економічного механізму управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств; обґрунтовано цілі та інструменти посилення ролі державної підтримки в системі управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств; запропоновано модель поетапної оптимізації параметрів економічної та екологічної сфер землекористування сільськогосподарських підприємств; здійснено прогнозування розвитку земельних відносин та ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств.

Обґрунтовано необхідність посилення ролі державної підтримки в системі управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств шляхом активізації інструментів інвестиційно-інноваційного розвитку земельних відносин, який передбачатиме як зміну технологічного укладу ведення сільського господарства і землекористування, так і перехід від екзогенного до ендогенного характеру інновацій. Практичне формування і впровадження інноваційної моделі потребуватиме не лише залучення значних коштів, запровадження нового механізму управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств, стимулювання сільськогосподарських товаровиробників до ведення ефективного екологобезпечного землекористування.

В контексті виявлення найкращих способів організації землекористування ідентифіковано та обґрунтовано оптимальний варіант організації господарського процесу, який би передбачав оптимізацію площ посівів сільськогосподарських культур і структури внесених мінеральних добрив з метою максимізації економічного ефекту із врахуванням обмежень екологічного характеру. Для розв'язання управлінських завдань такого типу використовуються методи оптимізаційного моделювання. Критерієм оптимальності в оптимізаційній задачі економічного типу є рівень прибутку, який слід максимізувати. Серед ресурсів, які є в розпорядженні підприємства, обмеження має бути накладене на земельні, трудові та грошові ресурси.

В якості критерію оптимальності задачі екологічного типу обрано кінцевий економічний ефект, який визначається як різниця між доходом та витратами. Основним обмеженням в контексті збереження обсягів гумусу в ґрунті є збереження балансу (в т. ч. позитивного) поживних речовин в процесі формування валового збору сільськогосподарських культур. Крім того, в оптимізаційній моделі необхідно враховувати обмеження суб'єктів господарювання в грошових, трудових та земельних ресурсах. У випадку, якщо підприємство виготовляє продукцію тваринництва та забезпечує відповідну галузь власними кормовими ресурсами, доцільним є встановлення обмежень щодо мінімально необхідного рівня врожайності кормових культур. Загалом запропонована оптимізаційна модель використовуватиметься з метою визначення оптимальних обсягів внесення поживних речовин для досягнення максимального прибутку при наявних на підприємстві ресурсах:

,

де Z - рівень прибутку, який слід максимізувати, при обмеженнях:

1) щодо балансу елементів поживних речовин на формування врожаю:

;

2) щодо формування врожайності сільськогосподарських культур:

;

3) щодо виконання плану з виробництва продукції рослинництва:

;

4) щодо максимальних обсягів внесення мінеральних добрив:

;

5) щодо невід'ємності змінних:

.

Дієвість запропонованої системи лінійних оптимізаційних моделей (моделі оптимізації площ під сільськогосподарськими культурами, моделі оптимізації обсягу внесення мінеральних добрив і рівня врожайності культур) перевірено на прикладі СТОВ «Промінь» в с. Черепашинці Калинівського району Вінницької області. За результатами оптимізації площ насаджень доведено, що збитковість виробництва продукції рослинництва СТОВ «Промінь» можна подолати шляхом скорочення площ економічно менш вигідних культур (або невигідних) більш рентабельними (табл. 4).

Таблиця 4 Результати оптимізації площ посівів культур в СТОВ «Промінь»

Культура	Розрахункове значення	Фактичне значення	Абсолютне відхилення
	площа, га	прибуток, тис. грн.	площа, га	прибуток, тис. грн.	площа, га	прибуток, тис. грн.
Озима пшениця	500	1729,77	755	2611,96	-255,00	-882,19
Гречка	115	-112,67	170	-62,10	-54,62	-50,57
Кукурудза на зерно	500	1318,31	225	200,74	275,00	1117,57
Ярий ячмінь	500	936,01	524	980,94	-24,00	-44,93
Горох	292	430,24	65	55,44	226,99	374,80
Овес	18	-18,38	20	-18,09	-2,50	-0,28
Ріпак	500	2119,11	439	1860,57	61,00	258,53
Цукрові буряки	123	-1511,26	350	-1934,33	-226,85	423,07
Овочі	1	-8,71	1	-8,80	-0,03	0,09
Всього	2549	4882,43	2549	3686,33	0,00	1196,10

Результати оптимізації структури внесених мінеральних добрив наведено в табл. 5. Встановлено, що оптимізація і площ посівів, і обсягів внесення добрив є достатньо ефективною. При цьому можна стверджувати про формування як економічного (прибуток), так і екологічного (позитивний баланс поживних речовин, який перетворюється на гумус) ефекту.

Таблиця 5 Результати оптимізації структури внесених мінеральних добрив в СТОВ «Промінь»

Культура	Структура внесення мінеральних добрив на 1 га, кг	Залишок поживних речовин, на 1 га, кг
	азотні	фосфорні	калійні	азотні	фосфорні	калійні
Озима пшениця	300,00	150,00	60,76	1,84	65,23	1,57
Гречка	108,55	0,00	25,77	1,53	25,50	2,04
Кукурудза на зерно	300,00	226,01	146,04	3,17	1,74	3,01
Ярий ячмінь	279,12	185,53	197,20	3,52	1,68	2,60
Горох	0,00	97,14	188,83	0,00	1,23	1,93
Овес	123,86	0,00	0,00	1,71	11,00	0,00
Ріпак	300,00	279,00	224,25	3,77	2,51	4,40
Цукрові буряки	300,00	228,31	0,00	3,77	4,21	73,01
Овочі	289,24	98,57	300,00	3,29	2,47	5,76
Всього	2000,77	1264,57	1142,85	-	-	-

Однак слід зазначити, що модель оптимізації обсягів внесення мінеральних добрив має достатньо жорсткі екологічно спрямовані обмеження (надлишок поживних речовин та максимальний обсяг внесення мінеральних добрив). Результатом цього може стати зниження економічного ефекту в разі використання лише другої, екологічно орієнтованої моделі. Проте таке зниження має компенсуватися надлишковим ефектом першої моделі оптимізації площ посівів культур. Саме тому надзвичайно важливим є застосування обох запропонованих моделей як єдиної системи.

Ефективність виробництва продукції рослинництва СТОВ «Промінь» за умов оптимізації площ посівів основних сільськогосподарських культур, оптимізації структури внесення мінеральних добрив представлено в табл. 6.

Таблиця 6 Порівняльна характеристика фактичних та розрахункових показників діяльності СТОВ «Промінь»

Показник	Варіант організації виробництва продукції рослинництва
	Фактичне значення	Значення при оптимізації площ	Значення при оптимізації структури добрив	Значення при оптимізації площ, структури добрив
Виручка від реалізації, тис. грн.	11963,40	10605,03	11852,30	13319,29
Виробнича собівартість, тис. грн.	8273,00	5722,60	8273,00	5722,60
Прибуток, тис. грн.	3690,40	4882,43	3579,30	7596,69
Рівень рентабельності, %	44,61	85,32	43,26	132,75

Одержані результати доводять, що запропонована схема управління процесами землекористування сільськогосподарських підприємств є ефективною. Водночас слід підкреслити, що цільову функцію та обмеження необхідно адаптувати до кожного окремого підприємства.

В результаті проведеного дослідження встановлено, що прогнозування є основою ефективного використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств. Під прогнозуванням ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств слід розуміти наукове обґрунтування можливого стану розвитку зазначених процесів, а також альтернативних шляхів та строків досягнення цього стану.

Для того, щоб визначити тенденції змін землекористування та на їх основі спрогнозувати ефективність використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств Вінницької області, застосовано економіко-статистичний метод екстраполяції тренду на основі найменших квадратів. В якості показника ефективності землекористування обрано вартість сільськогосподарської продукції, що припадає на 1 га сільськогосподарських угідь, оскільки цей показник, по суті, відображає продуктивність земельних ресурсів.

Економічне прогнозування пропонується здійснювати за такою схемою: 1) оцінка тенденцій розвитку ефективності землекористування виробниками сільськогосподарської продукції Вінницької області на основі аналізу кореляційного поля показника; 2) побудова регресійної моделі; 3) оцінка значущості регресійної моделі за допомогою -критерію Фішера; 4) оцінка значущості параметрів регресійної моделі (коефіцієнтів регресії) за допомогою -критерію Стьюдента; 5) здійснення точкового та інтервального прогнозу ефективності використання земельних ресурсів.

Прогнозування проведено на основі динамічного ряду, який охоплює 9 років. Результати прогнозування ефективності використання земельних ресурсів підприємствами Вінницької області на 2011-2015 рр. представлено в табл. 7.

Таблиця 7 Результати прогнозування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції в розрахунку на 1 га угідь у підприємствах Вінницької області на 2011-2015 рр., грн.

Рік	Варіант
	песимістичний	найбільш ймовірний	оптимістичний
2011	1437,9	2498,0	3558,2
2012	1525,9	2653,9	3781,9
2013	1613,9	2809,7	4005,6
2014	1701,9	2965,6	4229,3
2015	1790,0	3121,5	4453,0

Оцінка тенденцій щодо підвищення ефективності землекористування виробниками сільськогосподарської продукції Вінницької області на основі аналізу кореляційного поля такого показника, як вартість сільськогосподарської продукції в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь довела, що за оптимістичним прогнозом до 2015 р. значення даного показника збільшиться до 4453,0 грн. на 1 га сільськогосподарських угідь. Найбільш ймовірний прогноз дає підстави стверджувати, що вартість сільськогосподарської продукції на 1 га сільськогосподарських угідь зросте до 3121,5 грн. Результати песимістичного прогнозу вказують на те, що низькоефективне використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств зумовить незначне зростання вартості сільськогосподарської продукції (до 1790,0 грн. на 1 га).

Встановлено, що важливими проблемами розвитку земельних відносин в аграрному секторі економіки країни є відсутність контрольованого державою ринку землі, недосконала нормативно-правова база регулювання земельних відносин, відсутність ефективної системи державного управління земельними ресурсами та ін. З метою вирішення зазначених проблем здійснено їх оцінку та прогнозування з використанням методу експертних оцінок. Основою для розробки прогнозу розвитку земельних відносин стала анкета, за допомогою якої здійснювався збір необхідної інформації (рис. 2).

Рис. 2. Експертна оцінка результативності заходів, що сприятимуть ефективному розвитку земельних відносин, у % до загальної кількості респондентів

Результати анкетування показали, що 89 % опитуваних вважають проблемним стан розвитку земельних відносин в аграрному секторі економіки країни. Водночас 10 % респондентів схиляються до думки, що сучасний стан розвитку земельних відносин є задовільним. Близько 1 % опитаних зазначили, що їм важко відповісти на дане питання. Жоден з експертів не відзначив, що стан розвитку земельних відносин в Україні є перспективним. Основними причинами, що негативно вливають на зазначені процеси, 32 % опитуваних вважають недосконалу нормативно-правову базу регулювання земельних відносин, 24 % - відсутність ефективної системи державного управління земельними ресурсами, 18 % - відсутність контрольованого державою ринку землі, 17 % - відсутність дієвої системи захисту прав власників земельних ділянок та орендарів і лише 9 % - відсутність належної системи охорони та раціонального використання земель.

За результатами анкетування встановлено, що ефективному розвитку земельних відносин сприятиме формування контрольованого державою ринку земель сільськогосподарського призначення, удосконалення нормативно-правової бази регулювання земельних відносин. Не менш важливого значення у підвищенні ефективності землекористування набуває запровадження земельної іпотеки, поширення інформації щодо прав власників земельних ділянок, створення дієвої системи захисту прав власників та орендарів, розробка єдиних екологічних вимог щодо використання земельних ресурсів.

Висновки

Дисертаційне дослідження дало змогу обґрунтувати науково-теоретичні положення і розробити практичні рекомендації щодо підвищення ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств.

1. Теоретично доведено, що організаційно-економічний механізм управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств є основою ефективного землекористування. Головне призначення такого механізму полягає у забезпеченні максимального залучення до господарського обігу земель та їх ефективне використання за основним цільовим призначенням з урахуванням екологічної складової. Його формування має здійснюватися на рівні як органів державної влади та управління, відповідальних за розвиток земельних відносин, так і сільськогосподарських підприємств - користувачів земельних ресурсів.

2. Обґрунтовано, що ефективне використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств повинно здійснюватися шляхом збереження їх якісних характеристик та одержання в розрахунку на одиницю площі максимальної кількості продукції за найменших витрат праці і коштів. Такий підхід передбачає комплексність управління земельними ресурсами з метою забезпечення постійного їх відтворення. Встановлено, що при визначенні ефективності землекористування слід враховувати її природний, економічний, екологічний та технологічний види.

3. Аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду землекористування надав можливість визначити еколого-економічну складову як одну із найважливіших у механізмі управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств. Основне її призначення полягає у підвищенні ефективності землекористування через реалізацію комплексу економічно доцільних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для екологічно безпечного та високопродуктивного використання земель. Доведено, що ефективне землекористування слід здійснювати згідно з принципами екологозрівноваженого і ресурсозберігаючого розвитку.

4. Дослідженнями встановлено, що впродовж 2007-2009 рр. спостерігалося збільшення виробництва валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь у підприємствах Вінницької області на 18,9 %, що свідчить про поступове підвищення ефективності використання земельних ресурсів в аграрному секторі економі країни. Доведено, що значення основних показників ефективності землекористування не залежать від організаційно-правової форми підприємства. Зокрема, на виробництво продукції сільського господарства більший вплив має спеціалізація господарства, аніж його організаційно-правова форма.

5. За допомогою кореляційно-регресійного аналізу залежності обсягів виробництва валової продукції рослинництва від ряду факторів організаційно-технічного характеру доведено, що найбільший вплив на даний показник має середньорічна чисельність штатних працівників та обсяги внесення мінеральних добрив (у поживних речовинах) на 1 га посівної площі. Збільшення кількості працівників на 1 особу надає приріст виробництва валової продукції рослинництва на 0,29 % й обсягів внесення мінеральних добрив на 1 ц - на 0,27%.

6. Обґрунтовано необхідність посилення ролі державної підтримки в системі управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств шляхом активізації інструментів інвестиційно-інноваційного розвитку земельних відносин. У цьому контексті ідентифіковано організаційні та економічні важелі управління земельними ресурсами. До перших належать нормативно-правові, інформаційно-консультаційні та еколого-технологічні, до других - інвестиційно-інноваційні та фінансово-кредитні.

7. За результатами оптимізації посівних площ встановлено, що збитковість виробництва продукції рослинництва можна подолати шляхом скорочення площ менш економічно вигідних культур на користь більш рентабельних. Результати оптимізації структури внесених мінеральних добрив довели, що оптимальне внесення добрив впливає на формування як економічного (прибуток), так і екологічного (позитивний баланс поживних речовин, який перетворюється на гумус) ефекту. Водночас найвищої ефективності у виробництві продукції рослинництва можна досягти за умови поетапної оптимізації площ посівів сільськогосподарських культур, структури внесених мінеральних добрив із врахуванням обмежень екологічного характеру.

8. Сформульовано рекомендації стосовно прийняття управлінських рішень на основі врахування прогнозних варіантів розвитку земельних відносин та ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств. Результати прогнозування доводять, що за оптимістичним прогнозом до 2015 р. середнє значення даного показника підприємств Вінницької області збільшиться до 4453,0 грн. на 1 га сільськогосподарських угідь. Результати песимістичного прогнозу вказують на те, що низькоефективне використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств спричиняє незначне зростання вартості сільськогосподарської продукції (до 1790,0 грн. на 1 га). Найбільш ймовірний прогноз дає підстави стверджувати, що вартість сільськогосподарської продукції на 1 га сільськогосподарських угідь має можливість зрости до 3121,5 грн.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Гнидюк І.В. Стан та ефективність використання земельних ресурсів в аграрному секторі економіки країни / І.В. Гнидюк // Економіка: проблеми теорії та практики / ДНУ. - 2010. - Вип. 259: в 7 т., т. VІ. - С. 1598-1606.

2. Гнидюк І.В. Теоретико-методологічні аспекти ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств / І.В. Гнидюк // Економічний простір. - 2010. - № 34. - С. 146-156.

3. Гнидюк І.В. Застосування математичного інструментарію у визначенні ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств / І.В. Гнидюк // Вісник ЖНАЕУ. - 2010. - №2 (27). - С. 88-98.

4. Гнидюк І.В. Визначення оптимального співвідношення між економічною та екологічною сферами землекористування сільськогосподарських підприємств / І.В. Гнидюк // Вісник ЖНАЕУ. - 2011. - № 1 (28). - С. 214-223.

5. Гнидюк І.В. Проблеми та перспективи розвитку земельних відносин в аграрному секторі економіки країни / Д.І. Дема, І.В. Абрамова, І.В. Гнидюк // Вісник СНАУ. Серія: Економіка і менеджмент. - 2011. - № 6/2 (49). - с. 43 -46. (у її межах автором обґрунтовано проблеми землекористування сільськогосподарських підприємств).

В інших виданнях:

1. Гнидюк І.В. Теоретичні засади ефективності використання земельних ресурсів / І.В. Гнидюк // Сучасний соціокультурний простір 2006 р.: матеріали Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф., 25-27 верес. 2006 р. - К., 2006. - С. 8-10.

2. Гнидюк І.В. Формування орендних земельних відносин на регіональному рівні / І.В. Гнидюк // Зрівноважений розвиток регіонів в умовах глобалізації: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 15-17 квіт. 2010 р. - Житомир: ПП «Рута», 2010. - С. 44-47.

3. Гнидюк І.В. Диверсифікація виробництва в сільському господарстві / І.В. Гнидюк // Соціум. Наука. Культура: матеріали четвертої Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф., 28-30 січ. 2009 р. - К., 2009. - С.15-18.

4. Гнидюк І.В. Регіональні аспекти землекористування в сільськогосподарських підприємствах / І.В. Гнидюк // Розвиток агробізнесу в Україні: проблеми, пріоритети, перспективи: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., присвяч. 10-річчю ф-ту аграр. менеджменту, 25-27 берез. 2010 р. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2010. - С. 19-21.

5. Гнидюк І.В. Еколого-економічна ефективність використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств / Д.І. Дема, І.В. Гнидюк // Обліково-аналітичне та фінансове забезпечення розвитку АПК України: проблеми і перспективи: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., присвяч. 40-річчю екон. ф-ту, 25-26 листоп. 2010 р. - Житомир: ЖНАЕУ, 2010. - С. 142-147. (у її межах автором обґрунтовано шляхи підвищення еколого-економічної ефективності землекористування сільськогосподарських підприємств).

6. Гнидюк І.В. Фінансово-кредитні інструменти забезпечення ефективності використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств / І.В. Гнидюк // Формування стратегії розвитку аграрного сектора регіону: матеріали сьомої міжнародної наук.-практ. конф. молодих вчених, 20 трав. 2011р. - Житомир: ЖНАЕУ, 2011. - С. 212-214.

Анотація

Гнидюк І.В. Ефективність використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Житомирський національний агроекологічний університет Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Житомир, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню й узагальненню теоретико-методологічних і практичних аспектів формування та імплементації ефективного використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств. За результатами проведеного дослідження обґрунтовано необхідність формування організаційно-економічного механізму управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств, уточнено визначення поняття «ефективність землекористування», розкрито сутність еколого-економічної складової механізму управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств. За допомогою аналізу стану використання земельних ресурсів сільськогосподарських підприємств ідентифіковано проблеми землекористування в аграрному секторі економіки країни. Визначено ефективність використання земельних ресурсів сільськогосподарськими підприємствами Вінницької області. Удосконалено методичний підхід до підвищення ефективності землекористування, обґрунтовано доцільність посилення державної підтримки в системі управління земельними ресурсами сільськогосподарських підприємств, запропоновано методичний підхід до визначення оптимального співвідношення між економічною та екологічною сферою землекористування сільськогосподарських підприємств.

Ключові слова: земельні ресурси, землекористування, організаційно-економічний механізм, ефективність землекористування.

Аннотация

Гныдюк И. В. Эффективность использования земельных ресурсов сельскохозяйственных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Житомирский национальный агроэкологический университет Министерства аграрной политики и продовольствия Украины, г. Житомир, 2011.

Диссертация посвящена исследованию и обобщению теоретико-методологических и практических аспектов формирования и имплементации эффективного использования земельных ресурсов сельскохозяйственных предприятий. Результаты проведенного исследования показали, что основным приоритетом развития земельных отношений в аграрном секторе экономики должно стать эффективное землепользование, для реализации которого необходимым является формирования организационно-экономического механизма управления земельными ресурсами сельскохозяйственных предприятий. Основная цель такого механизма заключается в том, чтобы обеспечить максимальное участие в экономическом обороте сельскохозяйственных земель и их эффективное и экологобезопасное использование по основному целевому назначению.

По результатам теоретического обобщения определено, что эколого-экономическая составляющая механизма управления земельными ресурсами сельскохозяйственных предприятий обеспечивает организацию эффективного землепользования через реализацию комплекса экономически целесообразных мероприятий, направленных на создание наиболее благоприятных условий для экологически безопасного, высокопродуктивного использования земли.

Обосновано, что под понятием «эффективное землепользование» необходимо понимать такое использование земельных ресурсов, которое бы обеспечило максимальное сохранение их качественных характеристик и позволило получить на единицу площади максимальное количество продукции при наименьших затратах труда и денежных средств.

Результаты анализа состояния и тенденций использования земельных ресурсов сельскохозяйственных предприятий показали, что основные проблемы землепользования последних связаны с сокращением площадей сельскохозяйственных земель; высокой степенью освоенности земель сельскохозяйственного назначения; несовершенными техникой и технологией возделывания земли; несоблюдением научно обоснованных норм земледелия; внесением недостаточного количества органических удобрений; низким уровнем научного и технического проектирования, строительства и эксплуатации мелиоративных систем; несовершенной системой использования и внесения минеральных удобрений.

По результатам исследования обоснована необходимость укрепления роли государственной поддержки в области управления земельными ресурсами сельскохозяйственных предприятий путем активизации нормативно-правовых, эколого-технических, инвестиционно-инновационных, финансово-кредитных, рыночных и других инструментов влияния на деятельность сельскохозяйственных производителей. Обоснованы перспективные направления совершенствования механизма управления земельными ресурсами сельскохозяйственных предприятий путем развития земельных отношений, экологизации сельскохозяйственного производства, формирования рынка земли сельскохозяйственного назначения, улучшения системы мониторинга земель.

В контексте выявления наилучших путей организации землепользования идентифицировано и обосновано оптимальный вариант организации хозяйственного процесса, который предусматривает оптимизацию площадей посева сельскохозяйственных культур, объёмов внесения минеральных удобрений и уровня урожайности с целью максимального экономического эффекта с учетом ограничений экологического характера.

Проведенное социологическое исследования предоставило возможность установить, что большинство экспертов считают состояние развития земельных отношений в аграрном секторе экономики проблемным. В то же время, результаты опроса показали, что эффективному развитию земельных отношений будет способствовать формирование контролируемого государством рынка сельскохозяйственных земель, совершенствование нормативно-правового регулирования земельных отношений, реализация земельной ипотеки, распространение информации относительно прав владельцев земли и т.п....