Система розвитку технічного забезпечення аграрного сектора АПК України: методологія і організація

Четвертий розділ - “Організаційно-економічні основи функціонування ринку сільськогосподарської техніки" - містить аналіз такого ринку в Україні та виявлення аспектів, які потребують першочергового методичного та організаційного врегулювання.

Нинішній світовий ринок сільськогосподарської техніки оцінюється майже в 40 млрд. євро. Домінуючі позиції на цьому ринку належать країнам Європейського Союзу (40%) та США (35%), на інші країни світу припадає 25 відсотків. В ЄС 70% продажу техніки здійснюється чотирма найбільш розвинутими країнами - Францією, Німеччиною, Італією та Англією.

Інтенсивні процеси конкуренції у виробництві сільськогосподарської техніки на світовому ринку призвело до утворення шести потужних транснаціональних виробників корпорацій. Це фірми США "John Deere", "CNH", "AGCO", німецька "Claas", італійська "SDF" та "Agro", які об'єднують численні підприємства виробників техніки в різних країнах світу.

Конструкції сучасних тракторів, типорозмірні ряди яких за потужністю налічують, як мінімум, 5 класів від 70 к. с. до 500 к. с. - фірм "John Deere", "Case", "New Holland", "Valtra", "Mk Cormich", "Claаs", "Douth", "AGRO", MF, "Fendt" та ін. поряд з високим загальним технічним рівнем і надійністю, відрізняються від попередніх моделей широким використанням електроніки для регулювання тягової потужності, інформування тракториста, регулювання паливного насоса, керування трансмісією і гідросистемою. В базову комплектацію потужних тракторів входять супутникові системи керування, які підвищують ефективність роботи, допомагають з високою точністю керувати широкозахватними агрегатами.

Розвиток конструкцій машин для обробітку ґрунту і посіву спрямований на зниження виробничих витрат і дотримання вимог до збереження ґрунтів. В зв'язку з поширенням в європейських країнах технологій вирощування основних культур, в яких застосовується мінімальний обробіток ґрунту, розробляється велика кількість різних за конструкцією і шириною захвату комбінованих ґрунтообробних і посівних машин для прямого або з мінімальним обробітком посіву зернових. Привертають увагу нові посівні агрегати для зернових культур, які, як правило, скомбіновані з ґрунтообробними знаряддями та пристроями для внесення стартових доз твердих або рідких добрив.

В конструкції тракторів і сільськогосподарських машин широко застосовується високий інноваційний потенціал електронних систем. На зміну окремим системам оптимізації робіт збирання і обробки інформації прийшли високоінтегровані системи, що охоплюють всю галузь рослинництва. Основу складає банк даних, який включає всі дані з агротехнологічної картки, системи глобального позиціювання (GPS), картографування врожайності, агрохімічний аналіз ґрунтів. Наявність такої інформації дасть змогу поліпшити використання добрив і пестицидів залежно від властивості ґрунтів і погоди.

Вирішення проблеми зменшення капіталовкладень при оновленні парку потужної збиральної техніки можливе на основі нових технологічних і технічних розробок, переходом при створенні потужної техніки на модульно-блочну конструкцію машин з використанням універсальних енергозасобів і технологічних блоків та уніфікованих компонентів. Наприклад, фірма "Сlaas" створила новітню конструкцію універсального енергозасобу "ХЕRІОN", який може швидко переміщатись, створюючи необхідний конструктивний простір для агрегатування з комбінованими ґрунтообробними і посівними машинами, бурякозбиральними комбайнами, машинами для внесення мінеральних і органічних добрив.

Щодо вітчизняного ринку техніки, то він поки є далеким від закордонних аналогів. На сьогоднішній день повною мірою не сформовано навіть складу його операторів, основними з яких традиційно є з одного боку, виробники сільськогосподарських машин, а з другого боку - споживачі цієї техніки. Проте, до учасників ринку техніки відносяться і машинобудівні заводи, відповідні науково-дослідні, проектно-конструкторські і експериментально-дослідницькі організації, машиновипробувальні станції, постачальницькі та ремонтно-обслуговуючі підприємства. Через взаємну віддаленість, обмежену можливість машинобудівних заводів безпосередньо підтримувати роботоздатність своїх виробів під час їх експлуатації у споживачів відсутній прямий зв'язок між обома операторами ринку техніки. Це викликає потребу формування ринкової сервісної інфраструктури. Вона має забезпечувати доставку машин і обладнання до споживачів, передпродажну підготовку і підтримання роботоздатності технічних засобів протягом періоду їх використання.

До інфраструктури ринку техніки відносяться фірмові технічні центри, дилерсько-сервісні підприємства заводів-виробників або незалежні приватні підприємства, що діють на основі договорів з заводами-виробниками, фірмові магазини з реалізації технічних засобів і запасних частин до них, машинно-технологічні формування з надання виробничих послуг, прокатні пункти, підприємства, які надають технічні засоби в оренду, агротехсервісні підприємства, дистриб'ютори виробників техніки. До інфраструктури ринку сільськогосподарської техніки відносяться також лізингові компанії, банки та інші фінансово-кредитні структури, які надають техніку у користування споживачам за лізинговими угодами, приватні підприємці, які постачають та обслуговують технічні засоби, ярмарки, аукціони, виставки, торгові доми.

В останні роки набуває поширення ще один дійовий суб'єкт інфраструктури внутрішнього ринку техніки для агропромислового комплексу. Це постійно діючі виставково-торговельні центри, що створюються у регіонах України. Такі центри створені і діють на базі ПАТ "Одесасільмаш", ПАТ "Червона Зірка", ПАТ "Львівагрореммашпроект". Планується створення виставково-торговельного центру на ПАТ "Херсонські комбайни".

Діяльність цих центрів досить ефективна, але їх створення потребує значних інвестицій на виготовлення технічних засобів, облаштування територій і приміщень для їх демонстрації, чого в нинішніх умовах машинобудівні підприємства не в змозі собі дозволити.

Несформованість вітчизняного ринку техніки є причиною того, що його оператори нерідко не можуть швидко та ефективно взаємодіяти, що змушує їх орієнтуватися на більш розвинені закордонні ринки (табл. 2).

Зі зробленого аналізу видно, що через низький рівень платоспроможності сільськогосподарських товаровиробників і техніко-технологічну відсталість вітчизняного машинобудування для АПК, його неспроможність виробляти конку-рентноздатні технічні засоби, український ринок техніки вкрай розбалансований.

Для успішного функціонування і розвитку внутрішнього ринку сільсько-господарської техніки необхідно, в першу чергу спрямувати аграрну політику держави на відновлення і зміцнення платоспроможності сільськогосподарських товаровиробників. Для цього потрібно використати всі можливі важелі впливу на зміцнення ринків сільськогосподарської продукції і техніки.

Це цінові, податкові, фінансово-кредитні та інші економічні заходи, які мають бути спрямовані на підвищення рентабельності сільськогосподарської продукції, досягнення прибутковості від реалізації її видів. Адже сільськогосподарські виробники України купують техніку, паливо-мастильні матеріали, запчастини, мінеральні добрива тощо за світовими цінами. В той же час, вироблену продукцію продають за цінами набагато нижчими від світових.

Таблиця 2 Реалізація сільськогосподарської техніки

Іншим важливим фактором формування, функціонування і розвитку ринку сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва має бути здійснення заходів по підвищенню конкурентоспроможності технічних засобів, що виробляються в Україні. Для цього необхідно збільшити обсяги державної допомоги заводам-виробникам у оновленні техніко-технологічного обладнання, переоснащення виробництва сучасними засобами, здатними виробляти машини і обладнання відповідно до вимог світових стандартів. Одночасно необхідно підвищити відповідальність машинобудівників перед сільськогосподарськими товаровиробниками за якість, надійність, довговічність, техніко-технологічні параметри своїх виробів, їх відповідність екологозберігаючим і енергозберігаючим агротехнологіям. Необхідно також направити зусилля держави і заводів-виробників на створення умов, які б забезпечили мінімальну кількість посередників між виробником і споживачем.

Заводи-виробники та сервісні структури за договорами із заводами мають взяти на себе відповідальність за стан та реалізацію матеріально-технічних засобів, перед- і післяреалізаційне обслуговування та підтримання їх роботоздатності у гарантійний період та протягом всього періоду експлуатації. Для успішного функціонування і розвитку ринку техніки також необхідно сформувати єдиний інформаційний простір з базами даних про виробників, постачальників і техсервісних структур та моніторинг ринку з вільним доступом до їх баз даних усіх операторів.

В умовах низької платоспроможності сільськогосподарських товаровиробників-споживачів техніки з точки зору організації і функціонування ринку технічних засобів заслуговує на увагу створення і розвиток вторинного ринку техніки. Вторинний ринок дозволяє забезпечувати економічно слабкі підприємства, в т.ч. і фермерські та інших виробників сільськогосподарської продукції недорогою сільськогосподарською технікою.

У економічно розвинених країнах Західної Європи та Америки торгівля вживаною технікою є загальноприйнятою практикою. Понад 50% механізованих польових робіт фермерські господарства США, Німеччини, Великобританії, Франції та інших країн виконують тракторами придбаними на вторинному ринку сільськогосподарської техніки. Наприклад, у США на 1 проданий новий трактор припадає 3-4 таких, що вже деякий час були в експлуатації у інших землевласників.

В Україні склалися об'єктивні передумови для формування вторинного ринку техніки. Можна сказати, що в примітивному виді він уже функціонує, хоча має безсистемний, в більшості випадків стихійний характер з обмеженою місцевою або регіональною сферою складання угод. З кожним роком зростає частка завезеної техніки, що була у використанні. Так, якщо у 2008 р. було придбано 1538 вживаних тракторів, то уже у 2009 р. їх кількість зросла до 2489 одиниць при загальному зниженні закупок з 22770 тракторів у 2008 році до 7618 одиниць у 2009 р. У 2009 р. кожен третій трактор був придбаний на вторинному ринку техніки.

Важливими операторами вторинного ринку техніки можуть і повинні стати дилерські підприємства та фірмові технічні центри заводів-виробників складних технічних засобів, які мають відповідне техніко-технологічне обладнання для відновлення частково зношених машин, якісного передпродажного технічного обслуговування, а також самі заводи-виробники, в першу чергу тракторо- і комбайнобудівельні, які також у зв'язку з низьким купівельно-експортним попитом споживачів техніки мають недовантажене виробництво технічних засобів, потужне техніко-технологічне обладнання.

В п'ятому розділі - “Напрями вдосконалення системи технічного забезпечення аграрного сектора на інноваційній основі" - наводяться пропозиції по централізованому покращанню ситуації з технічним забезпеченням аграрного сектора та підвищенню ефективності його використання в сучасних умовах як основи поліпшення ситуації в галузі в цілому.

Важливим напрямом розвитку технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників є фінансовий лізинг. Останнім часом лізингові структури поступово займають одне з провідних місць в системі забезпечення сільськогосподарського виробництва технікою.

Крім недосконалого законодавства та системи оподаткування до перешкод розвитку лізингу в Україні можна віднести макроекономіку нестабільність, високі темпи інфляції, здорожчання грошей. Проте, починаючи з 2000 р., в Україні все ж почали формуватись відносно сприятливі умови для активізації лізингової діяльності. На відміну від світових тенденцій розвитку лізингу, де його основою є приватний капітал, особливість українського лізингу полягає в тому, що основним інвестором цієї форми підприємницької діяльності виступає держава.

Нині в Україні створено понад два десятки лізингових організаційних структур (табл.3). Проте НАК "Украгролізинг" надає послуги на найвигідніших умовах для лізингоодержувача. До того ж більшість комерційних лізингових структур не має достатнього фінансування для розширення сфери своїх послуг і досить неохоче співпрацюють із сільгосптоваровиробниками.

Тому для поліпшення ситуації із технічним забезпеченням аграрного виробництва на основі лізингу, окрім операцій, що здійснюються за державні кошти, необхідне сприяння розвитку в Україні такого лізингового фонду, який в значно більшій мірі відповідав би світовим тенденціям його функціонування. В першу чергу необхідно приділити увагу розширенню кількості суб'єктів лізингової діяльності за рахунок створення лізингових підприємств при заводах-виробниках.

Таблиця 3 Лізингові компанії в Україні та умови їх діяльності

Необхідне також сприяння широкому залученню до лізингової діяльності банків, страхових компаній, інших фінансових структур. Держава має створити сприятливі економічні і правові умови для залучення різних джерел фінансування лізингових операцій, в тому числі, для інвесторів як вітчизняного так і іноземного приватного капіталу.

Іншим напрямом підвищення ефективності аграрного виробництва є раціональне використання техніки. Сюди слід віднести систему точного землеробства та впровадження новітніх технологічних та технічних систем GPS моніторингу та диспетчеризації. Так, шляхом оцінки напрямів раціонального зменшення витрат за допомогою систем контролінгу в процесі дослідження ми використовували одну із інноваційних систем GPS моніторингу та диспетчеризації - "Інспектор", яка застосовується в ТОВ "Корпорація "Колос ВС"" у с. Більче-Золоте Борщівського району Тернопільської області. За дослідженнями ряду аналогічних систем моніторингу було сформовано єдиний принцип їх роботи. Він передбачає, що на обраний вид техніки встановлюється обладнання, що приймає сигнали від супутників (глобальна система GPS), обробляє їх та визначає основні параметри руху об'єкту: координати, швидкість руху та напрямок руху. Отримані дані автоматично списуються у внутрішню пам'ять датчика, а потім передаються по GPRS-каналу на сервер досліджуваного підприємства.

Таким чином, підприємство має можливість отримувати інформацію про витрати часу, кількість витраченого палива, швидкість обертів двигуна, витрати транспорту на годину, витрати посівних матеріалів та хімічних препаратів за встановленою технологією вирощування та відповідно до встановлених норм внесення. Отримані результати дозволяють в оперативному режимі оцінити витрати часу на обробку поля, обґрунтувати нову схему руху трактора із урахуванням раціонального його використання, а також проаналізувати причини витрат часу на "складних" ділянках та змінити деякі умови обробітку ґрунту.

Вигода від застосування систем спостереження полягає і в підвищенні ефективності витрат палива, шляхом скорочення зайвого пробігу транспорту. Також застосування системи значно поліпшило дисципліну механізаторів та водіїв (система GPSM відслідковує всі зливи палива, тривалість і навіть точний час з датою). Логічним доповненням до названих систем моніторингу та диспетчеризації будуть спеціалізовані системи, наприклад технологія оцінки врожайності (Crop Monitor), яка дозволяє облікувати ужинок із кожної ділянки поля; технологія змінного нормування (Variable Rate Technology - VRT), коли залежно від ситуації на кожній окремій ділянці поля виконують (або пропускають) необхідну технологічну операцію. В цілому ж різниця у кількості технологічних операцій на вирощуванні, наприклад, озимої пшениці може становити 38 операцій, даючи до 40 % економії пального.

Разом з тим слід зазначити, що і перелічені, і інші напрями покращання технічного забезпечення та підвищення ефективності його використання не є лише особистою справою суб'єктів господарювання. Значні завдання покладаються і на державу, яка має забезпечити науковий, організаційний, а нерідко і фінансовий супровід заходам розвитку технічного забезпечення аграрного сектора АПК. Проте, якщо з науковим та організаційним аспектами державної підтримки ситуація, принаймні декларативно, є відносно задовільною, то із фінансовою підтримкою такого не спостерігається. Так, відповідно до Програми виробництва технологічних комплексів машин і обладнання для агропромислового комплексу на 1998-2005 рр. було виділено лише 23% від передбаченої суми. За програмою розвитку вітчизняного машинобудування за 2007-2009 рр. на заходи державної підтримки було виділено близько 2,4 % від затвердженої в програмі суми. Що стосується виконання заходів з державної підтримки сільгоспвиробників у технічному переоснащенні аграрного виробництва у програмі реалізації технічної політики на 2007-2010 рр. інформація наведена в табл.4.

Таблиця 4 Фінансове забезпечення розвитку вітчизняного машинобудування для АПК, млн грн

З огляду на дефіцит коштів в державному бюджеті, вважаємо, що в першу чергу необхідно спрямувати державну цінову і, в цілому, аграрну політику на формування такого рівня ринкових цін на сільськогосподарську продукцію, який би забезпечував беззбитковість власного виробництва. Це дозволить сільськогосподарським товаровиробникам створити фінансово-економічні умови для розвитку виробництва та його технічного і технологічного переоснащення.

Розширити державну підтримку зміцнення матеріально-технічної бази можна також за рахунок часткової компенсації вартості техніки та здешевлення кредитів комерційних банків; удосконалення системи виробництва техніки; розширення обсягів державної політики НАК "Украгролізинг", активізацію лізингової діяльності інших фінансових установ і машинобудівних підприємств, створення сприятливих умов для широкого залучення вітчизняних та іноземних інвестицій, до лізингової діяльності; стимулювання придбання технічних засобів для впровадження інноваційних технологій виробництва сільськогосподарської продукції; формування системи державного цільового кредитування технічного переоснащення агропромислового комплексу; придбання ліцензій з виробництва нових машин і техніко-технологічного обладнання для машинобудівних заводів, що ці машини будуть виробляти. Крім того необхідно на державному рівні розширити фінансово-економічне стимулювання конструювання техніки, її виробництва, технічного переоснащення підприємств вітчизняного сільськогосподарського машинобудування та розвитку інфраструктури ринку технічних засобів шляхом введення пільгового оподаткування та кредитування, а також виділення в найближчі 3-5 років коштів у розмірі до одного відсотка видаткової частини державного бюджету для реалізації цих засобів.

Важливими заходами, що спрямовуються на забезпечення технічного оснащення агропромислового виробництва нормативно-правового напряму, вважаються розробка і прийняття Закону України "Про амортизацію", яким передбачається спрямувати амортизаційну політику держави на здійснення основної функції амортизаційних відрахувань - забезпечення інвестицій у відтворення основних фондів шляхом розмежування економічної та фіскальної функції, лібералізації амортизаційних відрахувань у науково-обґрунтованих межах, стимулювання використання їх за призначенням.

З метою концентрації капіталу і створення конкурентноспроможного вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу необхідна державна підтримка у створенні 2-3 акціонерних концернів (компаній) з розгалуженою мережею машинобудівних підприємств з виробництва широкого асортименту технічних засобів для агропромислового комплексу, їх реалізації і агротехнічного обслуговування, спроможних на ринкових засадах здійснювати інженерно-технічне забезпечення сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, інших виробників аграрної продукції, передових підприємств. Для здійснення усіх цих заходів необхідно, відповідно до Закону України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України", визнати пріоритетність розвитку системи інженерно-технічного забезпечення агро-промислового виробництва та зміцнити державне управління цією системою. З цією метою доцільно створити спеціально уповноважений орган виконавчої влади з інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу, який би у своїй діяльності враховував інтереси виробників і споживачів технічних засобів, або сконцентрувати відповідні повноваження у одному з існуючих органів виконавчої влади - Міністерстві аграрної політики та продовольства або Міністерстві промислової політики шляхом створення відповідного Департаменту.

Висновки

На основі здійснених в дисертаційному дослідженні теоретичних узагальнень, обґрунтованих методологічних підходів, пропозицій і рекомендацій щодо розв'язання проблеми удосконалення технічного забезпечення аграрного сектора АПК автором було зроблено наступні висновки.

1. Технічне забезпечення як економічне поняття, безвідносно до сфери його застосування, було сформоване на початкових етапах суспільного виробництва і з того часу залишається невід'ємною його складовою, визначаючи його суть, напрями та результативність. Понятійний апарат технічного забезпечення характеризує його як процес насичення суб'єкта господарювання певною кількістю необхідних йому технічних засобів. Це породжує два, принципової ваги, висновки. По-перше, саме по собі технічне забезпечення з точки зору ефективного ведення господарської діяльності не є самодостатнім. Тобто просто кількісне насичення технікою не обов'язково буде ефективним. Таким чином, технічне забезпечення має розгля-датися з позицій його розвитку, передбачаючи перманентний стан удосконалення. Другим моментом, який має значення, є теза щодо забезпечення виробництва саме необхідними технічними засобами і накопичення будь-яких машин чи обладнання, з точки зору конкретного виду господарської діяльності не може розглядатися як технічне забезпечення.

2. Першою стадією побудови системи розвитку технічного забезпечення є формування технічного потенціалу. Економічний механізм цього процесу може бути досить різноплановим, що закономірно породжує необхідність в його всебічному вивченні. Формування технічного потенціалу не повинне розглядатися як разова подія. Воно включатиме комплекс робіт з постійного підтримання технічних засобів на певному кількісному та якісному рівні, тобто являтиме собою безперервний процес, економічним змістом якого буде відтворення. Технологічно відтворення технічного потенціалу передбачатиме його розподіл на окремі процеси - відновлення, реновацію, модернізацію та ремонт. Всі вони в тій чи іншій мірі означають повну або часткову заміну технічних засобів. Тому заміна технічних засобів в процесі ведення господарської діяльності є явищем об'єктивним, а отже таким, на яке треба реагувати незалежно від відношення до нього чи навіть можливостей окремого господарюючого суб'єкта.

3. Розвиток системи технічного забезпечення визначається не стільки кількісними параметрами, скільки якісними їх характеристиками, їх поведінкою в динаміці. В зв'язку з цим при оцінці стану технічного забезпечення особливої ваги набувають економічні аспекти, зокрема, його економічна, технологічна та енергетична ефективність. Критерієм такої оцінки є, насамперед, відповідність кількісного та якісного складу техніки конкретним виробничим умовам, науково-обґрунтованим та орієнтованим на оптимізацію співвідношення витрати-ефект. Іншим, не менш важливим, напрямом оцінки стану технічного забезпечення буде раціональність у використанні техніки, тобто така організація виробництва, при якій техніка, в межах допустимих технічних регламентів, використовуватиметься максимально можливо, що знижуватиме питомі витрати на її утримання. До критеріїв оцінки стану технічного забезпечення слід віднести і екологічний. Оскільки на сьогоднішній день у світі жоден із серйозних проектів не розглядається без врахування екологічної складової, то її оцінка у такому природо-використовуваному виробництві як аграрне буде обов'язковою.

4. Проведені дослідження показали, що цінова політика в сфері сільськогосподарського машинобудування в Україні не сприяє розвитку системи технічного забезпечення аграрного сектору. Така політика не може формуватися лише з врахуванням ситуації в сфері сільськогосподарського машинобудування. Її обґрунтування має носити комплексний характер і включати вирішення багатьох супутніх завдань, зокрема, підвищення платоспроможного попиту споживачів техніки (в окремих випадках техніку доводилося реалізовувати із 30-50% знижками); введення пільгового режиму виробникам техніки для здешевлення їхньої продукції (рекомендується компенсувати державою до 70 % облікової ставки НБУ по кредитах виробників техніки); розробку нових видів техніки, використання якої б знижувало собівартість сільськогосподарської продукції; залучення до співпраці фінансових установ для достатнього забезпечення коштами виробників та споживачів техніки (так, знос основних засобів заводів сягає 60-80 %, а машин та обладнання - 80-90 %); розробка організаційних схем більшого насичення технікою сільгоспвиробників (використання власних виробничих потужностей виробниками техніки не перевищує 20 %) та ін.

5. Оцінка рівня забезпечення аграрного сектора України технічними засобами має здійснюватися виходячи із науково обґрунтованих вимог до ведення виробництва. В результаті нашого дослідження було зроблено висновок, що визначення потреби в технічних засобах слід здійснювати на основі трьох взаємопов'язаних напрямів її формування. Першим з них, є визначення потреби в техніці, виходячи із вимог виробництва з урахуванням особливостей різних природно-кліматичних зон. Він здійснювався по трьох критеріях - визначення якісного складу типів машин, визначення типорозмірів (марок машин) та визначення фізичної кількості обраних типорозмірів машин. Другим є аналіз вітчизняного сільськогосподарського машинобудування. Його необхідність пояснюється обов'язковістю реакції на потреби виробництва в конкретних технічних засобах з конкретними якісними та ціновими параметрами. Третім напрямом є рівень організації і розвитку фірмового технічного сервісу, оскільки сума витрат на підтримання технічних засобів у працездатному стані відіграватиме значну роль у рішенні виробника про придбання того чи іншого технічного засобу. В результаті виявлено, що аграрні підприємства забезпечені технічними засобами лише на 30-60 %, а щорічні інвестиції в цю сферу протягом найближчих 10 років мають становити близько 30 млрд грн, що є 3,4 рази більше фактичного рівня.

6. Належне технічне забезпечення є об'єктивною передумовою ефективного, конкурентоспроможного виробництва. Попри відсутність офіційних статистичних даних щодо залежності результатів господарювання від стану технічного забезпечення, таку залежність було виявлено методами кореляційно-регресійного аналізу та експертних оцінок. Так, аналіз сільськогосподарських підприємств з різним рівнем рентабельності показав, що кореляційний зв'язок між кращими виробничими і економічними результатами та показниками забезпеченості техніки є досить тісним - коефіцієнт кореляції по різних видах продукції 0,77-0,95. Крім того, в результаті виробничої перевірки були підтверджені дані про те, що затримка з посівом чи збиранням зернових на кілька діб призводить до втрати 10-20 % врожаю, тоді як для України в цілому цей показник становить 30-33 %, тобто від 8 до 12 млн т або 8-10 млрд грн. Подібні наслідки дає і невиконання чи неповне або несвоєчасне виконання практично усіх технологічних операцій. Залежить ефективність виробництва і від інших факторів пов'язаних із технічним забезпеченням - витрат на утримання техніки, можливості використання ресурсозберігаючих технологій, продуктивності наявної техніки.

7. Незалежно від довжини ланцюга відносин між виробником техніки та її споживачем, сукупність дій щодо способів та форм передачі техніки формуватиме ринок техніки. Національні ринки є складовими світового (річний обіг на якому становить 40 млрд євро), тенденції на якому обов'язково накладатимуть відбитки на процеси, що відбуваються всередині країни. В даний час світовий ринок має кілька чітко направлених тенденцій, які визначають його розвиток. По-перше, це об'єднання як невеликих, так і досить потужних виробників, з метою створення уніфікованих зразків техніки для полегшення її обслуговування та формування технологічних агрегатів - кількість виробників скоротилася до шести потужних транснаціональних корпорацій: "John Deere", "CNH", "AGCO", "Claas", "SDF" та "Agro". По-друге, це бурхливий розвиток системи післяпродажного сервісного обслуговування. По-третє - створення універсальних технічних засобів, побудованих на основі модульно-блочної конструкції машин (зменшення до 40 % вартості машини та прямих експлуатаційних витрат, до 50 % матеріаломісткості виконання робіт). По-четверте - розробка техніки, яка б відповідала прогресивним інноваційним та природоохоронним технологіям (наприклад, застосування обчісуючи жаток дозволяє збільшити продуктивність комбайна на 50 % та зменшити прямі витрати на 40 євро/га). Ці та інші тенденції світового ринку техніки мають вплив і на ринок України, проте лінійність цього зв'язку суттєво викривляється обмеженими фінансовими можливостями вітчизняних учасників ринку техніки. В результаті 74 % сільськогосподарської техніки, що продається на ринку України є іноземного виробництва, а обсяги експорту становлять від 13 до 22 % імпорту.

8. Ринок технічних засобів є складною багатофункціональною структурою. Його учасниками є не лише виробники та споживачі техніки, але й велика кількість інших підприємств та організацій, діяльність яких пов'язана з технічними засобами. Так, до нього належать проектно-конструкторські та експериментально-дослідні організації, машиновипробувальні станції, постачальницькі та ремонтно-обслуговуючі підприємства, фірмові технічні центри, дилерсько-сервісні підприємства заводів виробників або незалежні приватні підприємства, що діють на основі договорів із заводами виробниками, фірмові магазини з реалізації технічних засобів і запасних частин до них, машинно-технологічні формування з надання виробничих послуг, прокатні пункти, підприємства, які надають технічні засоби в оренду, агротехсервісні підприємства, дистриб'ютори виробників техніки. Невід'ємною складовою ринку технічних засобів буде його вторинний сегмент, який дозволяє виконувати цілий ряд корисних завдань, окремі з яких будуть взагалі невластивими для первинного ринку або ж виконуватимуться ним менш ефективно. Так, в найбільш розвинених країнах понад 50 % робіт виконуються технікою, придбаною на вторинному ринку, а, наприклад, в США на один проданий новий трактор припадає 3-4 бувших у використанні. В Україні в 2009 р. кількість такої техніки становила 30 відсотків.

9. В системі факторів, які впливають на прийняття рішення щодо придбання тих чи інших технічних засобів в усіх розвинених країнах важливе місце посідає післяпродажний фірмовий технічний сервіс. Організаційно післяпродажний фірмовий технічний сервіс здійснюється, як правило, за допомогою дилерсько-сервісної мережі підприємств, для яких передпродажне, гарантійне і післягарантійне обслуговування, реалізація техніки, її реклама та надання консультаційних послуг є основним видом діяльності. В розвинених країнах до 90 % техніки продається саме на таких умовах. В Україні це явище ще недостатньо поширене, проте на базі колишніх РТП було створено філії деяких підприємств-виробників, які демонструють непогані результати. До таких фірм відносяться ТОВ "Агросоюз" (м. Дніпропетровськ, яке має 23 філії), ТОВ "Технолог" (м. Миколаїв, 16 філій), ТОВ "Донбас" (м. Харків, 13 філій), ТОВ "Агроресурс" (м. Кіровоград, 5 філій) та деякі інші. Крім того необхідна тісна співпраця машинобудівних та агротехсервісних підприємств, яка поки недостатньо налагоджена. Вирішення цих та деяких інших проблемних питань є перспективними напрямами поліпшення технічного забезпечення аграрного сектору.

10. Одним із напрямів поліпшення технічного забезпечення аграрного сектора, який в розвинених країнах уже довів свою ефективність є агролізинг. Незважаючи на непросте вирішення фінансових питань, і світовий досвід, і вітчизняна практика свідчать, що без серйозного втручання держави в жодному разі не обійтися. Україна нині має близько 20 лізингових структур, якими до 2010 р. було поставлено 20639 одиниць сільськогосподарської техніки на суму 1955 млн грн, що складає менше 1 відсотка від загальної технологічної. Тому зараз, насамперед, необхідно розширити обсяги надання лізингових послуг з боку НАК “Украгролізинг", шляхом відшукання можливостей збільшення її фінансування. Необхідно також приділяти значну увагу розширенню кількості суб'єктів лізингової діяльності за рахунок створення лізингових підприємств при заводах-виробниках. До завдань держави належатиме і сприяння залученню до лізингової діяльності банків, страхових компаній та інших потенційно зацікавлених структур.

11. Низька прибутковість сільськогосподарського виробництва закономірно відповідним чином відображається на ефективності функціонування галузей, щодо продукції яких сільськогосподарські підприємства виступають споживачами. З огляду на його важливість як для сільськогосподарського виробництва, так і для економіки держави в цілому, ця сфера господарської діяльності об'єктивно вимагає державного регулювання. Дослідження ситуації показали, що жоден із заходів, покликаних поліпшити стан сільськогосподарського машинобудування не був реалізованим в повному обсязі, а на деякі коштів не виділялося взагалі. Так, Програма виробництва на 1998-2005 рр. була профінансована на 23 %, Програма розвитку машинобудування на 2007-2009 рр. - на 2,4 %, державна підтримка сільгоспвиробників у придбанні техніки за 2007-2010 рр. - на 32 відсотка. Таким чином, приходимо до висновку, що загалом передумови розвитку сільсько-господарського машинобудування в сфері їх нормативно-правового забезпечення є, проте оцінювати їх ефективність, не виконуючи пропонованих заходів, буде економічно некоректно. А отже перше ніж пропонувати нові засоби та підходи вирішення проблеми, потрібно спробувати відшукати можливості для здійснення тих заходів, які вже затверджені, науково обґрунтовані і знайшли схвалення на всіх рівнях.

12. Важливим напрямом підвищення ефективності використовуваних технічних засобів є впровадження в сільськогосподарське виробництво інно-ваційних технологій, зокрема, точного землеробства, суть якого полягає в оптимізації комплексу технологічних операцій в розрізі окремих ділянок оброб-люваної території, що мають окремі особливості. Вирішенням цієї проблеми може стати запровадження в сільськогосподарських підприємствах інноваційних систем GPS-моніторингу та диспетчеризації, які суттєво розширюють інформаційні можливості управлінського персоналу. Перевірка даних підходів на практиці підтвердила їх дієвість і дозволила досягти високих виробничих та економічних результатів господарювання за рахунок уникнення непродуктивних витрат, оперативного управління процесами та підвищення продуктивності праці виконавців. Так, різниця у кількості технологічних операцій на вирощуванні, наприклад, озимої пшениці складає 38, даючи до 40 % економії пального. Рентабельність виробництва досягає 50% в умовах повної збитковості аналогічних підприємств, що не використовують подібних технологій.

технічний аграрний сільськогосподарський вітчизняний

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Іванишин В.В. Організаційно-економічні засади відтворення і ефективного використання технічного потенціалу аграрного виробництва / В.В.Іванишин. - К.: ННЦ ІАЕ, 2011. - 350 с.

2. Іванишин В.В. Роль лізингу в забезпеченні сільськогосподарських підприємств засобами механізації / В.В.Іванишин. - К.: ІАЕ УААН, 2003. - 294 с.

3. Іванишин В.В. Перспективні технології виробництва молока / В.В.Іванишин, М.М.Луценко, В.І.Смоляр. - К.: ВЦ “Академія", 2006. - 192 с. (Особистий внесок автора - розроблені підходи до технічного забезпечення процесу виробництва молока на основі нових технологій).

4. Іванишин В.В. Фінансовий лізинг і його роль у матеріально-технічному забезпеченні АПК / В.В.Іванишин // Економіка АПК. - 2003. - № 2. -С.42-44.

5. Іванишин В.В. Методологічні основи техніко-технологічного переоснащення сільськогосподарського виробництва / В.В.Іванишин // Економіка АПК. - 2003. - № 12. - С.3-5.

6. Іванишин В.В. Становлення та розвиток ринку продовольчого машинобудування в Україні / В.В.Іванишин // Економіка АПК. - 2004. - № 3. -С.38-42.

7. Іванишин В.В. Стратегічні напрями розвитку сільськогосподарського машинобудування в Україні / В.В.Іванишин // Економіка АПК. - 2005. - № 1. - С.3-8.

8. Іванишин В.В. Перспективні напрями енерго- і ресурсозбереження в сільськогосподарському виробництві / В.В.Іванишин // Економіка АПК. 2005.- № 6.- С.26-31.

9. Іванишин В.В. Відродження та розвиток матеріально-технічної бази буряківництва в Україні / В.В.Іванишин // Економіка АПК. - 2006. - № 6. - С.11-18.

10. Іванишин В.В. Економічна ефективність енергозберігання в грунтообробці та сівбі зернових і ріпаку / В.В.Іванишин // Економіка АПК. - 2007. - № 9. - С.28-33.

11. Іванишин В.В. Стан та шляхи підвищення конкурентоспроможності виробництва сільськогосподарської техніки / В.В.Іванишин // Вісник Сумського національного аграрного університету. - 2007. - № 6-7. - С.399-404.

12. Іванишин В.В. Ефективність нової техніки та її оцінка на етапі випробовування / В.В.Іванишин, Т.Л.Бабинець // Економіка АПК. - 2008. - № 1. - С.21-24. (Особистий внесок автора - обґрунтовано систему показників оцінки ефек-тивності нової техніки).

13. Іванишин В.В. Еколого-економічні аспекти застосування агроекотехнології виробництва конкурентоспроможної екологічно чистої продукції / В.В. Іванишин, В.С.Таргоня, Л.С.Околот // Економіка АПК. - 2008. -№ 3. -С.46-49. (Особистий внесок автора - обґрунтовано економічний аспект вирішуваної проблеми).

14. Іванишин В.В. Становлення ефективного аграрного виробництва шляхом відновлення техніко-технологічної бази підприємств / В.В.Іванишин // Агросвіт. - 2009. - № 23. - С.24-27.

15. Іванишин В.В. Вплив кредитоспроможності сільськогосподарських підприємств на проведення лізингових операцій / В.В.Іванишин // Таврійський науковий вісник. - 2009. - Вип. 65. - С.224-230.

16. Іванишин В.В. Інноваційне забезпечення оновлення техніко-технологічної бази підприємств АПК / В.В.Іванишин // Економіка АПК. - 2010. - № 1. - С.128-133.

17. Іванишин В.В. Динаміка ряду синергічних ефектів від застосування інноваційних агротехнологій у рослинництві / В.В.Іванишин // Агросвіт. - 2010. - № 5. - С.15-19.

18. Іванишин В.В. Обґрунтування вартісно-орієнтованої концепції контролінгу, GPS-моніторингу та диспетчеризації в аграрному виробництві / В.В.Іванишин // Вісник аграрної науки. - 2010. - № 9. - С.58-63.

19. Іванишин В.В. Оцінка стану забезпечення аграрного сектора економіки України технічними засобами / В.В.Іванишин // Агросвіт. - 2010. - № 22. - С.11-14.

20. Іванишин В.В. Ефективність використання технічного потенціалу сільськогосподарських підприємств в системі заходів точного землеробства / В.В.Іванишин // Вісник ХНАУ. - 2010. - № 10. - С.18-28.

21. Іванишин В.В. Ціноутворення на технічні засоби для сільськогосподарського виробництва / В.В.Іванишин // Вісник аграрної науки. - 2010. - № 12. - С.56-58.

22. Іванишин В.В. Ефективність функціонування інфраструктури ринку техніки в Україні / В.В.Іванишин // Агросвіт. - 2011. - № 3. - С.6-10.

23. Іванишин В.В. Роль держави в інвестуванні розвитку технічного забезпечення аграрного сектора АПК / В.В.Іванишин // Інвестиції: практика та досвід. - 2011. - № 9. - С.12-14.

24. Іванишин В.В. Вторинний ринок сільськогосподарської техніки та перспективи його розвитку в Україні / В.В.Іванишин // Агросвіт. - 2011. - № 9. - С.12-14.

25. Іванишин В.В. Фінансовий лізинг і його роль у матеріально-технічному забезпеченні АПК / В.В.Іванишин // Формування і реалізація державної політики розвитку матеріально-технічної бази агропромислового комплексу України. - К.: ІАЕ УААН, 2003. - С.48-53.

26. Іванишин В.В. Методичні рекомендації з оцінювання маркетингових комунікацій / В.В.Іванишин. - К.: ІАЕ УААН, 2004. - 19 с.

27. Іванишин В.В. Практикум з маркетингу: ситуації та ділові ігри / В.В.Іванишин. - К.: ННЦ “Інститут аграрної економіки", 2004. - 16 с.

28. Іванишин В. Економічна ефективність енергоощадних технологій обробітку грунту і сівби озимих зернових культур та ріпаку / В.Іванишин, Т.Бабінець // Техніко-технологічні аспекти розвитку та випробовування нової техніки і технологій для сільського господарства України [зб.наук.праць]. - Книга 1. - Вип. 9 (23). - 2006. - С.9-22. (Особистий внесок автора; запропоновані підходи до удосконалення методики визначення економічної ефективності).

29. Іванишин В.В. Розвиток технічного забезпечення в аграрному виробництві / В.В.Іванишин // Організаційно-економічні трансформації в аграрному виробництві. - К.: ННЦ “ІАЕ", 2010. - С.110-114.

Размещено на Allbest.ru