Організаційно-економічний механізм управління рекреаційними територіями степового Причорномор’я

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

УДК 332.122:379.84 (477.72/.74)

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ

УПРАВЛІННЯ РЕКРЕАЦІЙНИМИ ТЕРИТОРІЯМИ

СТЕПОВОГО ПРИЧОРНОМОР'Я

Спеціальність 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища

АВТОРЕФЕРАТ

Дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

СІЧКО СВІТЛАНА МИКОЛАЇВНА

Херсон - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Міжнародному університеті бізнесу і права, м. Херсон Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, старший науковий співробітник

Жуйков Геннадій Євгенович,

Міжнародний університет бізнесу і права (м. Херсон), перший проректор.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

В`юн Валентин Георгійович,

Миколаївський державний університет

імені В.О.Сухомлинського (м. Миколаїв),

завідувач кафедри економічної теорії та міжнародної економіки;

кандидат економічних наук

Мозгова Марина Володимирівна,

ДП "Миколаївський морський торговельний порт" (м. Миколаїв), Начальник відділу доходів і тарифної політики ВСП "Дніпро-Бузький» ДП «ММТП".

Захист відбудеться «27» травня 2010 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.135.01 у Міжнародному університеті бізнесу і права за адресою: 73039, м. Херсон, вул. Гвардійської дивізії, 37 а, зала засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Міжнародного університету бізнесу і права за адресою: 73039, м. Херсон, вул. Гвардійської дивізії, 37 а.

Автореферат розісланий «23» квітня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.В. Юрченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У статуті Всесвітньої організації охорони здоров'я відзначено, що здоров'я людини - це стан фізичного, розумового і соціального благополуччя, а не просто відсутність нездужання і хвороб. Виходячи з цього визначення, населення України не можна назвати повністю здоровим. Відновлення і збереження здоров'я людей потрібно шукати не в "лікуванні" хвороби, а створювати здоров'я, розглядаючи людину як єдине ціле, нерозривно зв'язане з природою. У цьому зв'язку, одним з найвірогідніших напрямків збереження здоров'я людини, відтворення її життєвих сил є перехід від формального способу оздоровлення, тобто медикаментозного до неформального, який до останнього часу вважався другорядним,? гармонійного поєднання з природою. Задачі, що відповідають згадуваним цілям тісно пов'язані з формуванням і розвитком рекреаційно-туристичної діяльності - екологічного (зеленого), сільського, гірського, мисливського, автомобільного, спортивного, лікувально-оздоровчого, культурно-пізнавального та інших видів туризму, у рамках рекреаційного землекористування, де будуть надаватись туристичні послуги.

Причому активні види туризму стають все більш популярними і поширеними у південному степу України, який за рівнем забезпеченості рекреаційно-туристськими ресурсами, унікальними кліматичними умовами Чорноморсько-Азовського узбережжя, посідає одне з провідних місць не тільки в Україні , але і в Європі, які не тільки активізують життя людини, але і приносять духовне задоволення. За такої ситуації, соціально-економічна цінність рекреаційно-туристської діяльності діагностується у кінцевому підсумку ступенем еколого-безпечного використання територіальних ресурсів, найважливішим з яких є земля.

Питанням управління рекреаційним землекористуванням присвячено низку наукових праць таких вітчизняних вчених і землевпорядників як В'юна В.Г., Горлачука В.В., Добряка Д.С., Новаковського Л.Я., Сохнича А.Я., Трегобчука В.М., Третяка А.М. і ін. Але, оскільки наукова методологія управління рекреаційним землекористуванням не була розроблена у цілісному вигляді, нині управління цими землями носить фрагментарний характер. Відсутність методології, яка забезпечує розгляд рекреаційно-туристичної діяльності як цінності, нині виражається в тому, що у суспільному житті виділяється один фактор ? туризм і його економіка, який визначається як домінуючий у суспільному житті, тоді як міжфакторна взаємодія туризму і його операційного базису - землі залишається не дослідженою. Саме тому необхідність формування якісно нового підходу до управління рекреаційним землекористуванням є надзвичайно актуальною проблемою, що визначає вибір теми наукової роботи, структуру та її зміст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати дисертації, теоретичні положення, практичні рекомендації та висновки здійснені у рамках наукової теми кафедри економічної теорії та міжнародної економіки Миколаївського Державного Університету імені В.О.Сухомлинського "Економіка раціонального використання, відтворення, охорони і управління рекреаційною територією Причорномор'я" та відповідно до плану науково-дослідної роботи Міжнародного університету бізнесу і права "Розробка та впровадження економіко-технологічних заходів раціонального природокористування та управління екологічною безпекою навколишнього середовища" (номер державної реєстрації 0109U002761; 0109U002939), де автором здійснено обґрунтування інструментів, принципів та методів управління рекреаційним землекористуванням, розкрито важлива роль забезпечення сталого розвитку рекреаційного землекористування.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є узагальнення і розвиток теоретико-методичних засад, розробка інструментарію та практичних рекомендацій щодо створення ефективної системи управління рекреаційним землекористуванням степового Причорномор'я.

Реалізація поставленої мети визначила необхідність розв'язання таких основних завдань:

поглибити теоретико-методичні засад розвитку рекреаційного землекористування;

вдосконалити методику визначення грошової оцінки земель рекреаційного призначення;

дослідити сучасні етапи рекреаційно-туристичної діяльності у досліджуваному регіоні;

проаналізувати етапи законодавчого забезпечення щодо сталого розвитку рекреаційного землекористування;

обґрунтувати інструменти, принципи та методи управління рекреаційним землекористуванням;

розкрити особливості землекористування та визначити його вплив на розвиток рекреаційного землекористування;

обґрунтувати роль кластерів в системі управління рекреаційним землекористуванням.

Об'єктом дослідження є процес управління рекреаційним землекористуванням у контексті рекреаційно-туристської діяльності у степовому Причорномор'ї.

Предметом дослідження є сукупність науково-теоретичних, методичних та практичних аспектів управління рекреаційним землекористуванням.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи складають сучасні теорії економіки природокористування, економічної теорії, результати вітчизняних і зарубіжних наукових досліджень у сфері управління природокористуванням, законодавчі акти та нормативні документи країни.

Розв'язання поставлених в роботі завдань здійснювалось з використанням діалектичного та абстрактно-логічних методів (при обґрунтуванні теоретичних та методичних аспектів розвитку рекреаційно-туристської діяльності); аналізу і синтезу (дослідження показників розвитку туристичної індустрії); монографічні (при висвітленні наукових поглядів вчених у контексті досліджуваної проблеми); кластерного аналізу (обґрунтування економічної доцільності об'єднання зусиль виконавчих і господарських структур орієнтованих на ефективне використання рекреаційного потенціалу); розрахунковий (при дослідженні грошової оцінки рекреаційного землекористування).

Інформаційною базою дослідження були законодавчі акти та нормативні документи України, матеріали Держкомзему України, матеріали статистичної та оперативної звітності, дані опубліковані у статтях та періодичній пресі щодо результатів рекреаційно-туристської діяльності та власні дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:

уперше:

сформовано наукову методологію управління рекреаційним землекористуванням, яка може використовуватися у науково-практичній діяльності державного управління, інструменти, принципи та методи, що дозволять розкрити сутність державного управління рекреаційно-туристською діяльністю;

удосконалено:

понятійно-категорійний апарат, суть якого полягає в тому, що рекреаційне землекористування не заключається рамками категорії земель рекреаційного призначення, оскільки місцями відпочинку і туризму є землі всіх категорій земель за цільовим призначенням, в результаті чого традиційна сучасна методологія, яка передбачає розвиток рекреаційно-туристської діяльності лише на землях рекреаційного призначення є хибною. Тому методологічно доцільним є розглядати рекреаційне землекористування через призму рекреаційних зон, територій і земельних ділянок, які формують якісно новий підхід до системи управління рекреаційно-територіальним ресурсом;

науково-методичні положення щодо визначення грошової оцінки рекреаційних територіальних ресурсів доцільно здійснювати на основі принципово нових критеріїв цінності землі, з урахуванням рекреаційної ренти та нормативу ефективності, що дозволить об'єктивно визначити цінність будь-якої рекреаційно-територіальної одиниці.

дістали подальший розвиток:

теоретико-методичне обґрунтування землеустрою рекреаційного землекористування, як умови його легітимізації та формування об'єкта управління, завдяки чому можна планувати комплекс заходів із попередження та запобігання наслідків антропогенного навантаження на рекреаційні ресурси, об'єднати зусилля на організацію інноваційно-інвестиційної діяльності, зумовити нову якість системи управління рекреаційним територіальним ресурсом;

методичний підхід до впровадження рекреаційно-туристських кластерів як умову гармонійного розвитку суспільства і природи, підвищення конкурентоспроможності туристичних послуг, ефективного використання рекреаційних територіальних ресурсів та сприяння економічному розвитку степового Причорномор'я;

теоретико-методичне обґрунтування грошової оцінки рекреаційного землекористування у населених пунктах, суть якого полягає у тому, що при визначенні такої оцінки потрібно враховувати не понижувальний коефіцієнт прибутковості 0,5, а 2,5, оскільки, отримавши правовстановлюючий документ на право власності чи землекористування на відповідну земельну ділянку, здійснює на ній фактично комерційну діяльність, яка , власне, відповідає коефіцієнту 2,5.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що теоретико-методичні та практичні підходи до управління рекреаційним землекористуванням дозволяють органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування використати їх при розробленні стратегії рекреаційно-туристської діяльності досліджуваного регіону, плануванні комплексу заходів щодо ефективного розвитку рекреаційного землекористування.

Основні ідеї і висновки дисертаційного дослідження впроваджено при розробці Стратегії сталого розвитку туризму м. Южне та Комплексної міської цільової програми «Про заходи щодо регулювання розвитку території міста Южного на 2004-2010 роки» (довідка № 02-02-78 від 10.03.2010 р.), автором проведена науково-дослідна робота по аналізу та оцінки рекреаційних ресурсів міста-курорт Южне Одеської області (договір № 1/09 від 01.12.2009 р.; акт прийому-передачі 1/03 від 01.03.2010 р.), запропонована автором теоретико-методичне обґрунтування грошової оцінки рекреаційного землекористування у населених пунктах буде використана Службою охорони навколишнього природного середовища та земельних відносин при оцінки рекреаційних ресурсів зони відпочинку в другому мікрорайоні міста-курорт Южне (довідка № 18/01-04-10 від 09.03.2010 р.), Технічною Радою Центру системних досліджень Національної Академії Наук України (протокол № 7 від «03» березня 2010 року) запропоновано впровадити теоретико-методичні положення, висновки і рекомендації у практичній діяльності місцевих органів влади (акт № 6-Н від 16.03.2010 р.), а також теоретико-методичні розробки дисертаційної роботи знаходять своє відображення у навчальному процесі Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського при викладанні дисциплін "Розміщення продуктивних сил" та "Регіональна економіка" (довідка № 01/311 від 17.03.2010 р.).

Особистий внесок дисертанта. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено теоретико-методичні та практичні положення щодо управління рекреаційним землекористуванням на регіональному рівні. Наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, отримані автором самостійно. Із наукових праць надрукованих у співавторстві дисертації використані лише ті ідеї, які належать особисто дисертанту.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на Міжнародній науково-практичній конференції: "Регіональна культура в умовах глобалізації" 4-5 червня 2009 р , м. Миколаїв; І всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції: "Український науково-інтелектуальний простір: реалії та перспективи розвитку" 28-29 квітня 2009 р., м. Переяслав-Хмельницький; VI Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції "Соціум. Наука. Культура", 26-28 січня 2010 р., м. Київ; ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Стратегические вопросы мировой науки - 2010", 07-15 лютого 2010 р., Польща; IV Всеукраїнській науково-практичній конференції: "Сучасні економічні перспективи в умовах світової кризи" 12 лютого 2010р., м. Кіровоград; VI Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції "Сучасна наука в мережі Інтернет", 25-27 лютого 2010 р., м. Київ; ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Новейшие научные достижения 2010", 17-25 березня 2010 р., Болгарія; VI Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції "Науковий потенціал України 2010", 22-24 березня 2010 р., м. Київ; ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізму підприємницької діяльності", 18-19 березня 2010 р., м. Жовті-води.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 15 наукових праць, з них 8 у наукових фахових виданнях, включених до переліку ВАК України, 7 у матеріалах наукових конференцій, з яких 1 у співавторстві. Загальний обсяг публікацій становить 9,62 д.а., особисто автору належить 6,7 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 234 сторінках комп'ютерного тексту, з яких основна частина займає 161 сторінки. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Вона містить 13 таблиць, 9 рисунків, 11 додатків. Список використаних джерел складає 181 джерело і міститься на 19 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі окреслено актуальність дисертаційної роботи, сформовано мету і завдання, об'єкт та методи дослідження, а також визначено наукову новизну та практичну цінність отриманих результатів, відображене їх апробацію, зазначено особистий внесок дисертанта.

У першому розділі - "Теоретико-методичні засади управління рекреаційним просторово-територіальним ресурсом" на базі критичного аналізу науково-методичних підходів до визначення сутності рекреаційних територіальних ресурсів встановлено, що вони є соціально-економічною та екологічною передумовою розвитку та надання якісних туристичних послуг, організації відпочинку населення та проведення спортивних заходів. З'ясовано, що дотепер існують нечіткі та неузгоджені аспекти феномену земель рекреаційного призначення, оскільки турист (рекреант) може відпочивати і на землях історико-культурного призначення, землях водного фонду та лісогосподарського призначення та інших категоріях земель за цільовим призначенням. Огляд існуючого стану рекреаційної діяльності засвідчив, що території для цих потреб формуються у великій мірі на землях природно-заповідного фонду - національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, на яких формуються такі функціональні зони як зона стаціонарної та регульованої рекреації. Але юридичне визначення цих зон означає факт легітимізації земель природно-заповідного фонду. Відсутність проекту організації національного природного чи регіонального ландшафтних парків не дають підстав організовувати рекреаційні зони.

Нині у практиці використання земель природно-заповідного фонду точаться гострі дискусії з приводу того, що у випадках створення заповідних територій без вилучення у первинних власників чи землекористувачів їх не доцільно виділяти як самостійну категорію земель, в тому числі, показувати у складі тієї чи іншої категорії земель, що суперечить Земельному кодексу України та закону "Про природно-заповідний фонд України" та іншим законодавчим актам. У цьому випадку буде здійснюватись подвійний кількісний облік земель: окремо землі, за рахунок яких створено заповідні території, і окремо, власне, землі заповідних територій.

На підставі проведених досліджень виявилось, що першоосновою рекреаційно-туристичної діяльності є не стільки землі рекреаційного призначення, скільки рекреаційні зони відпочинку, що перебувають у складі будь-яких категорій земель за цільовим призначенням, які є інструментом реалізації стратегії організації відпочинку людей. Досліджено, що дотепер не має відповіді, до якої категорії відносяться землі стаціонарної та регульованої рекреації - до категорії земель рекреаційного призначення, хоча за своєю суттю вони відносяться до складу національного природного чи регіонального ландшафтного парків і є їх складовими, перебуваючи у складі земель природно-заповідного фонду. Якщо ці землі вилучити із складу природно-заповідного фонду, то втрачається смисл створення згадувальних парків. Установлено, що альтернативою рекреаційним зонам є рекреаційні території та рекреаційні ділянки, які доповнюючи одне іншим забезпечують синергетичний ефект для повноцінного відпочинку людей. У цьому зв'язку потребує переосмислення такої категорії земель як землі "рекреаційного призначення", надавши їй статус "землі рекреаційного використання".

Досліджено, що передача у приватну власність земель для рекреаційної діяльності не завжди знаходить підтримку у людей, через неоднозначність тлумачення її в законодавчих актах та нормативних документах. Так, у Земельному кодексі України (ст.52) проголошується, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у приватній власності, а в Законі України "Про природно-заповідний фонд України" (ст.4) говориться, що "території надані національним природним паркам, є власністю українського народу", тобто не підлягають приватизації. У цьому сенсі чинне законодавство потрібно адаптувати до умов соціальної, економічної та культурної активності громадян. В роботі обґрунтовується доцільність передачі у приватну власність рекреаційних зон національних природних парків.

Виходячи з проведених теоретичних досліджень дисертантом сформульовано принципи організації рекреаційних територій - виробничий і територіальний. Суть першого принципу полягає у тому, що відпочинок людини може відбуватись у замкненому просторі матеріального виробництва, а територіальний принцип слід розглядати як простір, що створює нормальні умови відпочинку туриста чи відпочиваючого.

Доведено, що на законодавчому рівні необхідно сформувати фонд рекреаційних зон, територій, ділянок, присвоївши кожній з них кадастровий номер, з наступною реєстрацією у комп'ютерній базі даних, вказати можливий вид рекреації, допустиме антропогенне навантаження, форму власності, грошову оцінку, характеристику туристичної інфраструктури (демографія, побут і господарська діяльність місцевості, фестивалі, театри, транспортний зв'язок, готелі, бари, магазини тощо).

У другому розділі - "Аналіз та оцінка розвитку рекреаційно-територіальних ресурсів" здійснено аналіз структури та характеристику рекреаційного потенціалу степового Причорномор'я за поділом його на такі блоки: природно-географічні, природно-антропогенні, суспільно-історичні, трансресурсні об'єкти та суперточка-тур, який за ємністю лікувальних та лікувально-оздоровчих закладів рекреаційного контексту поступається лише Криму. Проаналізовані сучасні тенденції туристичного ринку України, за даними Всесвітнього Економічного Форуму в 2009 році за рівнем конкурентоспроможності в сфері туризму та подорожей Україна посідає 77 місце (2008 р.? 77 місце, 2007 р.- 78 місце). В 2008 році в Україні налічувалось 3073 санаторно-курортних та оздоровчих закладів, в яких розгорнуто 461,5 тис.ліжок (місць). Найбільшу частку складають заклади відпочинку- 2284 (74,3%) на 298,7 тис.ліжко-місць, у тому числі будинки і пансіонати відпочинку- 302 (9,8%), в 2009 року їх чисельність скоротилась до 296; бази та інші заклади відпочинку- 1916 (62,4%), в 2009р.-1907; дитячі оздоровчі заклади - 25 (0,8%); заклади 1-2 денного перебування -41 (1,3%).

Такі заклади як санаторії складають 789 одиниць (25,7%). Водночас, протягом 2008 року не працювали з різних причин 542 заклади місткістю майже 46 тис.ліжко-місць. Тенденції змін кількості санаторно-курортних та оздоровчих закладів приведені в табл. 1.

Таблиця 1

Санаторно-курортні та оздоровчі заклади

Роки	Санаторії та пансіонати з лікуванням	Санаторії-профілакторії	Будинки і пансіонати відпочинку	Бази та інші заклади відпочинку	Дитячі оздоровчі табори
	всього	у них ліжок, тис.	всього	у них ліжок, тис.	всього	у них місць, тис.	всього	у них місць, тис.	всього	у них місць, тис.
2007	523	143	269	21	302	64	1934	224	18363	226
2008	518	142	262	21	302	64	1916	221	18672	218
2009	513	141	252	21	296	62	1907	216	17379	198

Степове Причорномор'я налічує чотири курортно-оздоровчі зони - Одеська, Миколаївська, Херсонська та Дністровсько-Дунайська, де розміщується 970 закладів оздоровлення та відпочинку, що складає понад 32% до загальнодержавної кількості. В їх складі є 188 санаторіїв і пансіонатів з лікуванням та 186 будинків і пансіонатів відпочинку. Водночас, протягом 2008 року не працювали з різних причин 542 заклади місткістю майже 46 тис. ліжко-місць.

З'ясовано, що завантаженість вітчизняних санаторно-курортних закладів становить 35-40%, в результаті чого не забезпечується комплексне відновлення основних фондів на рівні сучасних вимог та світових стандартів. З іншого боку, ? сезонність рекреаційно-туристичної діяльності, яка визначається рамками теплого періоду року обмежує можливості існуючим оздоровчим закладам активно розвиватися, зміцнювати фінансові показники, які б були орієнтовані на поліпшення умов туристів і відпочиваючих, будівництво нових закладів, рекреаційно-туристичної інфраструктури тощо.

З метою розосередження місць туризму і відпочинку, приближення їх до джерел оздоровлення необхідно легітимізувати рекреаційні зони у національних природних парках "Бузький Гард", "Білобережжя Святослава", "Азово-Сиваський", регіональних ландшафтних парках "Тилігульський", "Ізмаїльські острови", "Приінгульський" тощо, оскільки з часу створення заповідних територій та об'єктів степового Причорномор'я і до теперішнього часу не встановлені межі цих територій, не розроблені проекти їх організації, які б передбачали виділення рекреаційних зон. Це стало причиною того, що заповідні території використовуються стихійно, екосистеми терплять надмірні антропогенні навантаження, в результаті чого значна їх частина втратила своє функціональне призначення.

У цьому зв'язку, обґрунтовано, що для докорінної зміни ситуації на ліпше при формуванні рекреаційної політики степового Причорномор'я, у першу чергу, необхідно здійснити рекреаційно-економічний аналіз та оцінку впливу зовнішнього середовища на функціонування і розвиток рекреаційних територій.

У найбільш концентрованому вигляді зовнішнє середовище можна представити у вигляді функціонування макрооточення, безпосереднього та внутрішнього середовища. Макрооточення передбачає вивчення впливу таких компонент, як міжнародна, демографічна, соціально-економічна, компонента природного середовища, технологічна, політико-правова, соціально-культурна, інфраструктурна і ін.

Безпосереднє оточення аналізується щонайменше за такими компонентами: конкуренти в галузі (суперництво існуючих організацій), потенційні конкуренти (загроза входження в ринок нових господарських структур), постачальники, споживачі, процеси концентрації, нові канали дистрибуції . До внутрішнього середовища відносяться такі компоненти: кадри організації, організація управління, виробництво, фінанси, маркетинг, інновації. Важливе значення мають і такі компоненти як досвід подорожей, стиль життя, дозвілля. Досліджуючи питання організації використання рекреаційних ресурсів степового Причорномор'я нами здійснено SWOT- аналіз сильних і слабих сторін розвитку рекреаційної діяльності, можливості та загрози її розвитку.

З метою формування інструментарію для прийняття ефективних управлінських рішень уточнено поняття "управління" і "менеджмент".

Управління - це діяльність спрямована на досягнення стратегічної мети, а менеджмент - це процес, що забезпечує досягнення цієї мети. Аналогічно цьому, якщо управління являє собою діяльність орієнтовану на досягнення мети, то земельний менеджмент являє собою процес досягнення мети, використовуючи цілісну сукупність функцій прогнозування - планування, організації, мотивації та контролю.

Поряд з цим у роботі узагальнено і удосконалено методичні підходи до оцінки принципів менеджменту і управління, так не можна ототожнювати принципи менеджменту із принципами управління земельними ресурсами, в тому числі рекреаційними, оскільки за своєю суттю вони є абсолютно відмінними. Якщо нині до основних принципів менеджменту відносяться такі принципи, як поділ праці, повноваження і відповідальність, дисципліна, єдиноначальність, єдність керівництва, підпорядкування особистих інтересів загальним, винагорода, централізація і ієрархія, порядок, справедливість і інші, то принципи управління демонструють раціоналізоване осмислення методів використання рекреаційних зон, територій, ділянок.

У процесі дослідження виявлено, що Чорноморське узбережжя Миколаївської області від Коблево до Рибаківки рішенням обласної ради передано в управління лісового мисливського господарства. Це означає, що ці землі (пляжі) з комунальної форми власності перейшли у державну, в результаті чого може скластися ситуація, коли люди будуть позбавлені права відпочивати у літній період, оскільки землі державного лісового фонду мають інше призначення, а ніж відпочинок на його території.

Проаналізована існуюча практика визначення грошової оцінки земель рекреаційного призначення та доведено, що методика вимагає свого вдосконалення, оскільки рекреаційні зони, території, ділянки можуть перебувати у межах будь-яких категорій земель за цільовим призначенням: водного фонду, лісогосподарського призначення, оздоровчого призначення, природно-заповідного фонду тощо.

Так абсолютно не виправданим є використання у формулі коефіцієнта, який враховує місце розташування населених пунктів у приміських зонах великих міст (Кр1), коефіцієнтів, що враховують місце розташування земельних ділянок рекреаційного призначення відносно адміністративних центрів (Кр2) та найближчого населеного пункту, що має магістральні шляхи сполучення.

Обґрунтовується необхідність вдосконалення методики визначення грошової оцінки земель рекреаційного призначення та приводиться формула для цих цілей:

(1)

де Гоц - грошова оцінка рекреаційних територіальних ресурсів;

Р - рекреаційна рента;

Е - норматив ефективності.

Такий методичний підхід дозволить об'єктивно визначити грошову оцінку будь-якої рекреаційної ділянки.

Досліджено, що грошова оцінка рекреаційних ресурсів у населених пунктах визначається на підставі їх нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнтів прибутковості різних категорій забудованих земель, у розрізі економіко-планувальних зон, наприклад у першій зоні Центрального району м. Миколаєва грошова оцінка земель складає 65,41 грн/мІ, а комерційне використання цієї землі, на яку поширюється коефіцієнт прибутковості 2,5 складає вже 163,52 грн/мІ, що стосується земель рекреаційного призначення, то на них поширюється коефіцієнт прибутковості 0,5, в результаті чого грошова оцінка складатиме лише 32,70 грн/мІ. Але у м. Миколаєві землі рекреаційного призначення переважно носять комерційний характер, в результаті чого грошова оцінка визначається виходячи з її комерційного використання коефіцієнтом 2,5.

Третій розділ ? "Вдосконалення організаційно-економічного механізму управління рекреаційними територіями" присвячено методології управління рекреаційними територіями, в основу якої покладено сукупність інструментів, принципів та методів управлінського процесу, за допомогою яких забезпечується досягнення поставленої мети. Основними інструментами управління рекреаційними зонами, територіями, ділянками є землеустрій, державний земельний кадастр, державний контроль за використанням і охороною земель, моніторинг земель, економічне регулювання раціонального землекористування, стандартизація і нормування в галузі використання та охорони земель, встановлення права земельного сервітуту, набуття і реалізація права на землю, забезпечення гарантії прав на землю, відповідальність за порушення чинного законодавства і ін.

При цьому, зміст землеустрою потрібно розглядати через призму - програма > схема > проект > робочий проект використання та охорони рекреаційних територіальних ресурсів.

Якщо загальнодержавна програма використання і охорони земель передбачає план розвитку всіх галузей економіки, то досягнути територіальної єдності щодо розвитку рекреаційних ресурсів можна тільки при розроблені Схеми використання рекреаційних ресурсів, у якій знаходять відображення такі питання: сучасний рівень використання рекреаційних ресурсів; оцінка сучасного землеустрою; наявність рекреаційно-туристської інфраструктури та правовстановлюючих документів, реєстрація їх у комп'ютерній базі даних; визначення потреби рекреаційних територій з урахуванням перспектив розвитку рекреаційно-туристської індустрії; підвищення продуктивності рекреаційних територій на основі оптимізації їх цільового використання; план впорядкування рекреаційних територій; правове забезпечення та план підготовки кадрів, що забезпечують раціональне використання рекреаційних ресурсів; визначення орієнтовних обсягів і черговості виконання заходів передбачених у схемі, їх орієнтовної вартості та джерел фінансування. Обґрунтовується виключна роль проектів і робочих проектів землеустрою, державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною рекреаційних територіальних ресурсів тощо.

Зроблено висновок, що тільки спільна дія інструментів управління забезпечує синергетичний ефект використання рекреаційних територій.

У ході досліджень удосконалено принципи управління рекреаційними територіями основними з яких є: принцип взаємодій суспільства і природи; активізації інновативно-інноваційного процесу розвитку рекреаційно-туристської індустрії; підтримки капіталомісткого шляху розвитку індустрії; прямого і зворотного зв'язку; принцип науковості, рівноваги, своєчасності; врахування причинно-наслідкових зв'язків; економічного регулювання тощо. Детальніший склад принципів показані на рис.1.

Обґрунтовано, що державна політика у сфері використання рекреаційних територій повинна бути спрямована на їх просторово-територіальну організацію, яка повинна передбачати розосереджене розміщення територій всіх видів рекреаційної діяльності: курортного лікування, тривалого і короткочасного відпочинку і туризму, здійснення землеустрою територій з визначенням економічної ефективності запроектованих заходів, створення нормативно-правової бази рекреаційно-туристського комплексу, стимулювання інвестиційної діяльності у розвиток рекреаційно-туристської сфери, приватизацію рекреаційно-туристських установ.

З цією метою необхідно здійснити інвентаризацію всіх рекреаційних територій і об'єктів, визначити потребу населення у рекреаційних територіях та установах курортно-рекреаційного обслуговування, та рекреаційну ємність територій. Змістовий аспект розв'язання цього завдання нами розкрито на прикладі Миколаївської області. Доведено, що високий рівень організації рекреаційних територій методологічно забезпечується шляхом землеустрою всієї системи, в якій знаходяться ці території. Такими системами, насамперед, є національні природні та регіональні ландшафтні парки. Тому землевпорядний процес доцільно здійснювати у два етапи: підготовчі і вишукувальні роботи та складання проекту землеустрою. Підготовчі і вишукувальні роботи полягають у зборі, вивченні та аналізі планово-картографічних і вишукувальних матеріалів необхідних для проведення землеустрою.

Обґрунтовано, що проект землеустрою рекреаційного землекористування може розроблятись в одну або дві стадії. В одну стадію проводиться тоді, коли відведення земельної ділянки не потребує попереднього погодження, що буває у випадках, коли: розміщення об'єкту рекреації передбачає затвердженим планом розвитку території і для надання земельної ділянки не потрібне вилучення (викуп); будівництво об'єктів рекреації здійснено, але відсутні документи з відведення земельних ділянок; передбачається розширення територій об'єкта без права забудови та зміни їх цільового використання з вилученням (викупом) земельної ділянки. При необхідності попереднього погодження місце розташування рекреаційного об'єкта відведення здійснюється у дві стадії. Перша стадія передбачає підготовку та затвердження матеріалів попереднього погодження місця розташування об'єкта, а друга - розробку проекту відведення. У випадках, коли відведення земельної ділянки здійснюється за рахунок земель сільськогосподарського чи лісогосподарського призначення проводиться відшкодування витрат сільськогосподарського чи лісогосподарського виробництва.

Необхідність обґрунтування методів управління (рис.3.) забезпечить високу ефективність управління рекреаційно-територіальним ресурсом в умовах ринкових відносин та забезпечить надійну теоретичну і практичну основи інноваційного розвитку рекреаційної індустрії.

Обґрунтовується кластерна модель розвитку рекреаційно-туристичної діяльності, що являє собою кооперацію підприємницьких структур з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, науковими установами тощо, в результаті чого формуються основи залучення зовнішніх і внутрішніх інвестиції, які є головним фактором визначення стратегії рекреаційно-туристської діяльності. Запропоновано утворення кластерів за такими маршрутами: Миколаїв ? Вознесенськ ? Первомайськ ? Київ; Миколаїв - Возсіятське - Кіровоград; Миколаїв - Баштанка - Казанка - Дніпропетровськ; Миколаїв - Одеса; Одеса - Миколаїв - Херсон - Нова Каховка - Біосферний заповідник "Асканія Нова" ? Крим; Миколаїв - Ольвія - Кінбурнська коса - о. Березань - Тендрівська коса - о. Зміїний і ін.

ВИСНОВКИ

У дисертації на базі проведених наукових досліджень вирішено актуальну наукову задачу, що полягає у розробленні методологічних засад та обґрунтуванні практичних рекомендацій щодо управління рекреаційно-територіальним ресурсом і має суттєве значення для розвитку науки управління природокористуванням, практики підвищення ефективності рекреаційно-туристичної діяльності.

За результатами проведеного дослідження зроблено такі висновки:

1. Визначено, що рекреаційне землекористування не замикається рамками категорії земель рекреаційного призначення, оскільки місцями відпочинку і туризму є землі всіх категорій земель за цільовим призначенням, в результаті чого традиційна сучасна методологія, яка передбачає розвиток рекреаційно-туристської діяльності лише на землях рекреаційного призначення є хибною. Доведено, що методологічно доцільним є розглядати рекреаційне землекористування через призму рекреаційних зон, територій і земельних ділянок, які формують якісно новий підхід до системи управління рекреаційно-територіальним ресурсом.

2. Аналіз і теоретичне узагальнення існуючих методичних засад управління рекреаційно-територіальними ресурсами дозволили встановити, що економічну категорію "рекреація" слід розглядати у взаємозв'язку категорій "рекреаційна діяльність" та "туристична діяльність", які є взаємозалежними, взаємодіють у процесі використання рекреаційно-територіального ресурсу і зумовлюють ефективність їх використання.

3. Обґрунтовано синергетичний характер впливу комплексу інструментів, наукових принципів і методів управління на результативність рекреаційно-туристської діяльності. Визначено, що основними інструментами управління рекреаційним землекористуванням є: землеустрій, державний земельний кадастр, державний контроль за використанням і охороною земель; моніторинг земель, економічне регулювання раціонального землекористування, стандартизація і нормування у сфері рекреаційного землекористування; встановлення права земельного сервітуту, набуття і реалізація права на землю, забезпечення гарантій прав на землю, відповідальність за порушення чинного законодавства. До принципів відносяться: принципи взаємодій системи і середовища; активізації інновативно-інноваційного періоду розвитку; підтримки капіталомісткого шляху розвитку; прямого і зворотного зв'язку; всезагального підходу; наявності і рівноваги; своєчасності; врахування причинно-наслідкових зв'язків; економічного регулювання; державного протекціонізму і регулювання господарської діяльності.

Щодо методів управління рекреаційним землекористуванням, то їх доцільність поділяють на дві підсистеми: методи менеджменту і методи управління. При цьому виділяють адміністративні та соціально-психологічні, а методи управління - економічні та методи технологічного впливу.

4. Важливою передумовою легітимізації та формування об'єкту управління є розроблення, погодження та затвердження землевпорядної документації рекреаційного землекористування. При цьому встановлюються зовнішні і внутрішні межі рекреаційного землекористування, здійснюється функціональне зонування природно-заповідних територій, проводиться організація зон регульованої та стаціонарної рекреації. Без землевпорядної документації та земельно-кадастрової інформації, занесеної до державного реєстру на паперових та електронних носіях, "де-юре" відсутній об'єкт управління, в результаті чого він позбавлений внутрішніх і зовнішніх інвестицій, права захисту в судових органах щодо порушення чинного законодавства третіми особами на їх території.

5. У ході дослідження встановлено, що визначення грошової оцінки рекреаційних територіальних ресурсів економічно вигідно здійснювати на основі принципово нових критеріїв цінності землі, з урахуванням рекреаційної ренти та нормативу ефективності, що дозволить об'єктивно визначити цінність будь-якої рекреаційно-територіальної одиниці.

6. Запропоновано при вилученні земельної ділянки в межах населених пунктах з наступною передачею її у власність чи користування суб'єкту економічної діяльності, грошову оцінку її встановлювати не з урахуванням понижувального коефіцієнта 0,5, а коефіцієнта 2,5, що відповідає прибутковості комерційної діяльності, оскільки суб'єкт господарювання, отримавши правовстановлюючі документи на землю, фактично, займається комерційною діяльністю. Це дозволить сформувати методологічну базу об'єктивної оцінки такого природного ресурсу як земля. Визначено, що якщо грошова оцінка земель першої зони Центрального району м. Миколаєва складає 65,41 грн./м2, то комерційне використання цієї землі, на які поширюється коефіцієнт прибутковості 2,5 складає вже 163,52 грн./м2, а грошова оцінка цих земель для рекреаційного призначення складає лише 32,70 грн./м2, тобто є нижчою на 130,82 грн./м2.

7. Обґрунтовано методологічний підхід до впровадження рекреаційно-туристичних кластерів, як умови гармонійного розвитку суспільства і природи, підвищення конкурентоспроможності туристичних послуг, ефективного користування рекреаційно-територіальних ресурсів та сприяння економічного розвитку степового Причорномор'я.

8. Реалізація розроблених наукових положень, висновків і рекомендацій у процесі їх впровадження у виробництво степового Причорномор'я підтвердила їх достовірність та доцільність використання Головним управлінням Держкомзему України в областях, управліннями охорони навколишнього природного середовища, управліннями з питань туризму облдержадміністрацій, науково-дослідними установами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Статті у наукових фахових виданнях

Січко С.М. Кластерна модель розвитку туризму / В.В.Горлачук, С.М. Січко// Науковий вісник Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка, "Економіка і регіон".- №2(21). - Полтава, 2009. - С. 28-31.

Січко С.М. Соціально-економічні умови розвитку рекреаційних територій Чорноморсько-Азовського регіону / С.М.Січко // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. - Випуск 255. - Том V. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2009.? С.1181-1187.

Січко С.М. Аналіз організаційно-господарських аспектів управління рекреаційними територіями / С.М.Січко // Економічний простір. Зб. наук. праць. - №35. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2010. - С. 181-191.

Січко С.М. Вплив зовнішнього середовища на стан використання рекреаційних територій [Електронний ресурс]/С.М.Січко// Ефективна економіка. Електронне наукове фахове видання. - №2. - 2010. - Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=122.

Січко С.М. Нормативно-правове забезпечення використання та охорони земель рекреаційного призначення / С.М. Січко // Актуальні проблеми економіки. Науковий економічний журнал. - № 2 (104). - Київ : ВНЗ "Національна академія управління", 2010. - С.175 -179.

Січко С.М. Основні тенденції розвитку сучасної індустрії туризму / С.М.Січко //Економічний простір. Зб. наук. праць. - №34. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2010. - С. 99-107.

Січко С.М. Формування методології управління рекреаційними територіями [Електронний ресурс] / С.М.Січко // Ефективна економіка. Електронне наукове фахове видання. - №3. - 2010. - Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=160 .

Статті у інших наукових фахових виданнях:

Січко С.М. Методичні підходи економічної оцінки рекреаційних ресурсів /С.М. Січко // Гуманітарний вісник Державного вищого навчального закладу "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди": Науково-теоретичний збірник. Спеціальний випуск: Педагогіка. - Переяслав-Хмельницький, 2010. - С. 262-264.

Тези доповідей

Січко С.М. Термінологічний аспект визначення поняття рекреація / С.М.Січко // 1-а всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція [Український науково-інтелектуальний простір: реалії та перспективи розвитку], (Переяслав-Хмельницький, 28-29 квітня 2009 р.)./ Секція: Економіка. - С. 26-29.

Січко С.М. Основні тенденції розвитку туризму в Україні / С.М.Січко // VI Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція ["Соціум. Наука. Культура"], (Київ, 26-28 січня 2010 р.).? Частина 2. - С. 25-28.

Січко С.М. Туристично-рекреаційний комплекс Миколаївщини / С.М.Січко // ІІ Міжнародна науково-практична конференція ["Стратегические вопросы мировой науки - 2010"], (Перемишль, Польша, 07-15 лютого 2010 р.). / Економічні науки. Т. 5. - С. 23-29.

Січко С.М. Дефініції поняття "управління земельними ресурсами" / С.М.Січко // VI Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція ["Сучасна наука в мережі Інтернет"], (Київ, 25-27 лютого 2010 р.) . - Частина 1.- С.82?84.

Січко С.М. Просторово-територіальна організація рекреаційних територій Миколаївщини / С.М.Січко / ІІ Міжнародна науково-практична конференція ["Новейшие научные достижения-2010"], (Софія, Болгарія, 17-25 березня 2010 р.). / Економічні науки. Т.9. - С.41-45.

Січко С.М. Просторово-територіальна організація рекреаційних територій / С.М. Січко / ІІ Міжнародної науково-практичної конференції ["Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізму підприємницької діяльності"], (м. Жовті води, 18-19 березня 2010 р.). - Том 2. - С. 138-142.

Січко С.М. Формування концепції соціально-орієнтованої трансформації рекреаційної системи / С.М.Січко // VI Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція ["Науковий потенціал України 2010"], (Київ, 22-24 березня 2010 р.). - Частина 1.- С.81-83.

Доповіді на конференціях.

Січко С.М. Соціально-економічні умови розвитку рекреаційних територій Чорноморсько-Азовського регіону / С.М. Січко // Міжнародна науково-практична конференція [Регіональна культура в умовах глобалізації], (Миколаїв, 4-5 червня 2009 р.).

Січко С.М. Методологічні аспекти формування і розвитку рекреаційних територіальних ресурсів / С.М.Січко // IV Всеукраїнська науково-практична конференція [Сучасні економічні перспективи в умовах світової кризи], (м. Кіровоград, 12 лютого 2010 р.).

АНОТАЦІЯ

землекористування рекреаційний причорномор'я управління

Січко С.М. Організаційно-економічний механізм управління рекреаційними територіями степового Причорномор'я. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. - Міжнародний університет бізнесу і права, Херсон, 2010.

Дисертація присвячена узагальненню і розвитку теоретико-методичних засад, розробці інструментарію та практичних рекомендацій щодо створення ефективної системи управління рекреаційним землекористуванням степового Причорномор'я.

У роботі поглиблені теоретико-методичні засади розвитку рекреаційного землекористування, вдосконалена методика визначення грошової оцінки земель рекреаційного призначення, досліджено сучасні етапи рекреаційно-туристичної діяльності у досліджуваному регіоні та проаналізовано етапи законодавчого забезпечення щодо сталого розвитку рекреаційного землекористування. Обґрунтовані інструменти, принципи та методи управління рекреаційним землекористуванням, розкриті особливості землекористування та визначено його вплив на розвиток рекреаційного землекористування, обґрунтовано роль кластерів в системі управління рекреаційним землекористуванням.

Ключові слова: організаційно-економічний механізм, рекреаційна зона, територія, ділянка, рекреаційно-територіальний ресурс, просторово-територіальна організація, землеустрій, рекреаційне землекористування, нормативна грошова оцінка рекреаційних територій, кластерна модель розвитку регіону.

АННОТАЦИЯ

Сичко С.Н. Организационно-экономический механизм управления рекреационными территориями степного Причерноморья. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.06 - экономика природопользования и охраны окружающей среды. - Международный университет бизнеса и права, Херсон, 2010.

Диссертация посвящена обобщению и развитию теоретико-методических основ и разработке инструментарию и практических рекомендаций по созданию эффективной системы управления рекреационным землепользованием степного Причерноморья.

В работе обоснованы механизмы управления рекреационными зонами, территориями, участками, основными среди которых выступают землеустройство, государственный земельный кадастр, государственный контроль за использованием и охраной земель, мониторинг земель, экономическое регулирование рационального землепользования, стандартизация и нормирование в отрасли использования и охраны земель, установление права земельного сервитута, приобретение и реализация права на землю, обеспечение гарантии права на землю, ответственность за нарушение земельного законодательства. Синергетический эффект от совместного действия этих механизмов позволит достичь рационального использования и охрану рекреационных территорий, обеспечит подготовку и выдачу правоустанавливающих документов с последующим занесением данных в единый государственный реестр.

В работе обобщены и улучшены методические подходы оценки принципов менеджмента и управления, сформулированы принципы организации и управления рекреационными территориями, обоснованы методы управления рекреационными территориальными ресурсами, критически проанализированы научно-методические подходы определения сущности рекреационных территориальных ресурсов, как основного социально-экономического и экологического условия развития и предоставления качественных туристических услуг, организации отдыха населения и проведения спортивных мероприятий.

Автором обоснована необходимость улучшения методики денежной оценки земель рекреационного назначения и предложена формула, использование которой позволит объективно оценить любую рекреационную территорию. Исследована нормативная денежная оценка в населённых пунктах с учетом коэффициентов доходности разных категорий земель.

Обосновано, что достижение территориального единства в процессе развития рекреационных ресурсов возможно за счет разработки программы использования и охраны земель, Схемы использования рекреационных ресурсов, проектов и рабочих проектов землеустройства, государственного земельного кадастра, государственного контроля за использованием и охраной рекреационных территориальных ресурсов.

Кроме того, обоснована кластерная модель развития рекреационно-туристической деятельности, которая формирует основу привлечения внутренних и внешних инвестиций как главного фактора формирования стратегии развития рекреационной отрасли.

Ключевые слова: организационно-экономический механизм, рекреационная зона, территория, участок, рекреационно-территориальный ресурс, пространственно-территориальная организация, землеустройство, рекреационное землепользование, нормативная денежная оценка рекреационных территорий, кластерная модель развития региона.

SUMMARY

Sichko S.M. Organizational-economic mechanism of management the recreation territories of Prichernomorya steppe. - Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of economic sciences on speciality 08.00.06 - economics of nature management and environmental protection. - International University of Business and Law, Kherson, 2010.

The dissertation is devoted to generalization and development of theoretic-methodical principles, to development of tool and practical recommendations in relation to creation of effective control system by recreation land-tenure of Prichernomorya steppe.

In-process of deep theory-methodical principles of development of recreation land-tenure, improved method of determination of money estimation of earths of the recreation setting, investigational the modern stages of recreation and touristic activity in the investigated region and the stages of the legislative providing analyzed in relation to steady development of recreation land-tenure. Grounded instruments, principles and methods of management of recreation land-tenure, exposed features of land-tenure and, certainly, his influence on development of recreation land-tenure, grounded role of clusters in control system by recreation land-tenure.

...