Оцінювання інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування як фактора економічного зростання

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТА ІСТОРІЇ НАУКИ ІМ. Г.М. ДОБРОВА

УДК 338.34:658.589:621

Оцінювання інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування як фактора економічного зростання

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Шира Тарас Богданович

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економіки і менеджменту Національного університету “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

кандидат економічних наук, доцент

КАРПІНСЬКИЙ БОРИС АНДРІЙОВИЧ,

Львівська державна фінансова академія, завідувач кафедри економіки і підприємництва

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

РОМАНЕНКО ВОЛОДИМИР АНАТОЛІЙОВИЧ,

Київський національний торговельно-економічний університет,

професор кафедри економічної теорії та конкурентної політики

кандидат економічних наук, професор

КОЗИК ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ,

Національний університет “Львівська політехніка”,

завідувач кафедри економіки підприємства та інвестицій

Захист відбудеться 6 липня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.189.01 в Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 60.

Автореферат розісланий 5 червня 2010 р.26 березня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к.е.н., ст.н.с. Л.С. Лобанова

інновація машинобудівний технологічний

АНОТАЦІЯ

Шира Т.Б. Оцінювання інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування як фактора економічного зростання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України, Київ, 2010.

У дисертаційній роботі науково обґрунтовано і розроблено теоретичні і прикладні рекомендації щодо оцінювання інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування як фактора економічного зростання. На основі вивчення наукової літератури і узагальнення уточнено змістове навантаження терміна “інноваційно-технологічний потенціал машинобудування” у контексті економічного зростання та виконано його класифікацію. Здійснено класифікацію технологічних інновацій машинобудування. Проаналізовано наявні методи оцінювання інноваційного потенціалу та можливість їхнього застосування щодо категорії “інноваційно-технологічний потенціал”. Визначено проблеми інноваційної діяльності на рівні машинобудування України. Для досягнення запланованих результатів науково обґрунтовано методичні рекомендації щодо оцінювання, а також сформовано систему показників оцінювання інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування. Розроблено механізм співпраці машинобудівного комплексу і наукових організацій регіонального наукового центру НАН України та схему взаємодії інноваційно-активних підприємств машинобудування з контролюючими органами.

Ключові слова: машинобудування, економічне зростання, технологічні інновації, потенціал, інноваційно-технологічний потенціал, оцінювання, ефективність.

АННОТАЦИЯ

Шира Т.Б. Оценивание инновационно-технологического потенциала машиностроения как фактора экономического роста. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Центр исследований научно-технического потенциала и истории науки им. Г.М. Доброва НАН Украины, Киев, 2010.

В диссертационной работе научно обоснованы и разработаны теоретические и прикладные рекомендации относительно оценивания инновационно-технологического потенциала машиностроения как фактора экономического роста.

Цель диссертационного исследования - разработка теоретических положений, обоснование методических подходов и практических рекомендаций относительно оценивания и использования инновационно-технологического потенциала машиностроительного комплекса.

На основе изучения литературы и обобщения уточнена смысловая нагрузка термина “инновационно-технологический потенциал машиностроения” в контексте экономического роста и осуществлена его классификация. Определены проблемы инновационной деятельности на уровне машиностроения Украины. Для достижения запланированных результатов научно обоснованы методические рекомендации относительно оценивания, а также сформирована система показателей оценивания инновационно-технологического потенциала машиностроения. Разработаны механизм сотрудничества машиностроительного комплекса и научных организаций регионального научного центра НАН Украины и схема взаимодействия инновационно-активных предприятий машиностроения с контролирующими органами.

В первом разделе “Теоретико-методические основы определения инновационно-технологического потенциала машиностроения как фактора экономического роста” исследованы подходы к трактовке понятия “инновационный потенциал машиностроения”, выделены технологические инновации как самодостаточная категория, что дало возможность уточнить содержание этого термина и осуществить классификацию технологических инноваций машиностроения.

Во втором разделе диссертационной работы “Оценивание инновационно-технологического потенциала машиностроения” обобщены методики оценивания инновационного потенциала и возможность их применения для категории “инновационно-технологического потенциал”, сформирована система показателей статистического оценивания инновационно-технологического потенциала машиностроения. Разработаны методические рекомендации относительно оценивания инновационно-технологического потенциала машиностроения.

В третьем разделе диссертационной работы “Повышение эффективности использования инновационно-технологического потенциала машиностроения” исследован уровень использования инновационно-технологического потенциала машиностроения как фактора экономического роста и, в соответствии с полученными результатами, приведены стратегические решения относительно его повышения, представлены методические рекомендации относительно оценивания эффективности использования инновационно-технологического потенциала машиностроительных предприятий, раскрыты концептуальные вопросы совершенствования инновационной стратегии машиностроительного предприятия в контексте эффективного использования инновационно-технологического потенциала отрасли.

Ключевые слова: машиностроение, экономический рост, технологические инновации, потенциал, инновационно-технологический потенциал, оценивание, эффективность.

АNNOTATION

Shyra T.B. Evaluation of innovative-technological potential of machine-building as factor of economic growth. - Manuscript.

Thesis in order to obtain a PhD scientific degree in economics by specialization 08.00.03 - economy and management of national economy. - The center of scientific researches of technical potential and science history by the name of G.M. Dobrova of NAS of Ukraine, Kyiv, 2010.

In thesis the theoretical and applied recommendations according to an evaluation innovative technological potential of machine-building as factor of economic growth is scientifically grounded and developed. On the basis of generalization and literature studying the semantic loading of term “innovative technological potential of machine-building” is specified in the context of the economic growth and its classification is carried out. The classification of machine-building technological innovations is carried out. The existent methods of innovative potential estimation and possibility of their application for a category of “innovative technological potential” are analysed. The problems of innovative activity on machine-building at a level of Ukraine are determined. The methodical recommendations according to an evaluation are scientifically grounded for achievement of the planned results, and also the system of evaluation indexes of innovative technological potential of machine-building is formed. The mechanism of collaboration of machine-building complex and scientific organizations of regional scientific center of NAS of Ukraine and chart of co-operation between innovatively active enterprises of machine-building and supervisory bodies is developed.

Keywords: machine-building, economic growth, technological innovations, potential, innovative technological potential, evaluation, efficiency.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Конкурентоспроможність національної економіки, а також темпи її економічного зростання значною мірою зумовлені здатністю промислових підприємств швидко реагувати на зміни в темпах науково-технічного прогресу, їх спроможністю впроваджувати нові технологічні процеси та виготовляти нову конкурентоспроможну продукцію. У вирішенні цієї проблеми велике значення має перехід промислового комплексу України на інноваційний шлях розвитку. Активізація інноваційних процесів на мікро- і макрорівнях є важливим фактором у формуванні економічної політики будь-якої держави, зокрема країн з перехідною економікою, які намагаються подолати негативні тенденції у своєму розвитку та вийти на якісно новий рівень господарювання.

Україна володіє значним науковим та інноваційним потенціалами. Однак це не дало їй змоги швидко вийти з економічної кризи під час переходу до ринкової економіки. Однією з основних причин, що призвели до такої ситуації, стало погіршення стану інноваційної діяльності в цілій низці галузей промисловості. Отже, удосконалення управління інноваційними процесами на промислових підприємствах, підвищення ефективності державного регулювання цих процесів забезпечать збільшення інноваційної активності вітчизняних підприємств, підвищення конкурентоспроможності національного виробника та зростання добробуту населення України.

Проблеми науково-технічного прогресу в контексті економічного зростання завжди перебували в центрі уваги провідних вітчизняних та зарубіжних вчених. Ці питання широко висвітлено у працях таких вітчизняних вчених, як В.В. Александров, В.П. Александрова, О.І. Амоша, Ю.М. Бажал, Є.І. Бойко, С.Г. Галуза, А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, М.С. Герасимчук, Н.П. Гончарова, В.І. Захарченко, І.Ю. Єгоров, Б.А. Карпінський, В.В. Козик, М.І. Крупка, О.Є. Кузьмін, Б.А. Маліцький, О.О. Лапко, А.П. Осика, О.І. Пампура, А.А. Пересада, Й.М. Петрович, І.П. Продіус, В.А. Романенко, В.П. Соловйов, Д.М. Черваньов, М.Г. Чумаченко, Н.І. Чухрай, А.І. Яковлєв. Серед зарубіжних вчених, роботи яких набули широкого визнання, проблеми інноваційної діяльності досліджували Г. Бірман, Л. Водачек, П.Н. Завлін, В.Г. Мединський, Е. Менсфілд, М. Перлман, Б. Санто, Б. Твісс, Р.А. Фатхутдинов, Ф. Шерер, Й. Шумпетер та інші.

Однак, незважаючи на значну кількість наукових праць з тематики інноваційного розвитку національного господарства, питання оцінювання і використання інноваційно-технологічного потенціалу машинобудівного підприємства як фактора економічного зростання є недостатньо науково дослідженими, а результати наявних досліджень не завжди успішно реалізуються на практиці.

Донині у поглядах науковців відсутня узгодженість щодо трактування термінів “технологія”, “інновація”, “потенціал”, їхніх класифікацій та стосовно інших понять інноваційної діяльності. Також комплексно не виділено факторів впливу на формування інноваційної стратегії і недостатньо досліджено вплив на цей процес кожного з них окремо та усіх в сукупності. Окрім цього, відсутня оптимальна методика вибору інноваційної стратегії машинобудівного комплексу. Недосконалими є методи визначення значень показників (рівня інноваційного потенціалу; рівня конкурентоспроможності підприємства та його інноваційної продукції тощо), на підставі яких здійснюють вибір інноваційної стратегії, особливо за умов обмеженості інформації. Недостатньо дослідженими залишаються й питання щодо моніторингу реалізації інноваційної стратегії та мінімізації притаманних їй ризиків тощо. Враховуючи вищезазначене, дослідження питань щодо оцінювання і формування інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування як фактора економічного зростання є об'єктивно зумовленим та актуальним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось відповідно до наукових напрямків Національного університету “Львівська політехніка” за темою “Обгрунтування інноваційно-інвестиційних стратегій, програм та проектів розвитку виробничо-господарських структур, регіонального розвитку” (номер державної реєстрації 0108U005046). Здобувач науково обґрунтував методичний підхід до оцінювання інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретичних положень, обґрунтування методичних підходів і практичних рекомендацій щодо оцінювання та використання інноваційно-технологічного потенціалу машинобудівного комплексу.

Згідно з визначеною метою у роботі поставлено такі завдання:

визначити проблеми інноваційної діяльності у сфері машинобудівного комплексу України та запропонувати шляхи їх вирішення;

виявити проблемні аспекти впровадження інноваційних процесів на машинобудівних підприємствах та провести класифікацію технологічних інновацій машинобудування;

уточнити змістове навантаження терміна “інноваційно-технологічний потенціал машинобудування” у контексті економічного зростання та здійснити його класифікацію;

сформувати систему показників оцінювання інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування та методичні рекомендації щодо їх застосування в практиці підприємств;

розробити механізм співпраці машинобудівного комплексу і наукових організацій регіонального наукового центру НАН України;

запропонувати порядок взаємодії інноваційно-активних підприємств машинобудування з контролюючими органами;

удосконалити методичні підходи до визначення ефективності використання інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування.

Об'єктом дослідження є інноваційно-технологічний потенціал машинобудування як фактора економічного зростання.

Предметом дослідження є комплекс теоретико-методичних та прикладних питань щодо оцінювання та використання інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування.

Методи дослідження. Під час дослідження та для виконання поставлених в роботі завдань застосовано такі методи: порівняльного аналізу, синтезу, систематизації та узагальнення (для уточнення сутності й змісту базових категорій); статистичний аналіз (для дослідження стану інноваційної діяльності машинобудівних підприємств); економіко-математичного моделювання (для розроблення індикативної моделі оцінювання інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування Львівської області); експертних оцінок (для визначення коефіцієнтів важливості факторів впливу на ефективність інноваційно-технологічного потенціалу); емпіричного дослідження (для розроблення анкет для опитування, аналізу даних за результатами опитування).

Інформаційною базою дослідження є праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених, законодавчі та нормативно-правові акти України, дані Державного комітету статистики України та Головного управління статистики у Львівській області, статистичної, фінансової та управлінської звітності машинобудівних підприємств, статистичні збірники, результати анкетних опитувань, матеріали, які опубліковані у періодичних виданнях, інтернет-джерела.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі запропоновано теоретичні та прикладні засади оцінювання стану інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування. Основними науковими результатами роботи є:

вперше:

- запропоновано методичні положення щодо оцінювання стану та рівня використання інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування як фактора економічного зростання, які грунтуються як на засадах індикативного аналізу з використанням кругових діаграм, так і на галузевих особливостях проходження інноваційних процесів;

удосконалено:

- класифікацію технологічних інновацій, в якій, крім загальноприйнятого поділу технологічних інновацій на продуктові і процесні, зважаючи на логічну структуру їхнього виникнення у високотехнологічних підприємствах, враховано природу інноваційної ідеї, що дало змогу додатково виділити такі ознаки, як природа і походження технологічних інновацій, тип технологічної інновації і поведінку споживачів;

- методичні засади розрахунку ефективності використання інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування як фактора економічного зростання, що дає змогу визначити рівень використання цього потенціалу високотехнологічними підприємствами стосовно конкретного виду інноваційної стратегії та ґрунтується на результатах аналізу багатьох показників системи управління витратами, що впливають на технологічні інновації й охоплюють усі складові інноваційно-технологічного потенціалу, а також методику експертних оцінок для з'ясування вагомості кожного впливового фактора;

- метод визначення рівня витрат на технологічні інновації машинобудування під час вибору інноваційної стратегії, який, на відміну від відомих методів, уможливлює оперативний розрахунок із застосуванням легкодоступної інформації та дає змогу уникнути необхідності зведення великої кількості різнопланових і різних за значущістю даних, які відображають витрати підприємства на технологічні інновації, в інтегральний показник;

- механізм співпраці машинобудівного комплексу і наукових організацій регіонального наукового центру НАН України та порядок взаємодії інноваційно-активних підприємств машинобудування з контролюючими органами;

набули подальшого розвитку:

- поняття “інноваційно-технологічний потенціал машинобудування”, а також його структура та види, що дало змогу, зважаючи на сутність елементів, запропонувати удосконалену класифікацію інноваційно-технологічного потенціалу, яка, на відміну від відомих класифікацій, ґрунтується на комплексно виділених класифікаційних ознаках, що уможливлює системну характеристику інноваційно-технологічного потенціалу.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що застосування машинобудівними підприємствами запропонованих в дисертаційній роботі методичних рекомендацій з оцінювання інноваційно-технологічного потенціалу та методичних положень і підходів щодо визначення рівня ефективності його використання у процесі формування інноваційної стратегії дає можливість підвищити ефективність управління в машинобудівному комплексі та вибрати оптимальну стратегію його інноваційно-технологічного розвитку. Розроблені в дисертаційній роботі рекомендації щодо оцінювання і використання інноваційно-технологічного потенціалу впроваджено у ВАТ “Дрогобицький долотний завод” (довідка № 01/234 від 25.09.2009 р.), ВАТ “Завод нестандартного обладнання” (довідка № 04-07 від 12.10.2009 р.).

Окремі положення дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Національного університету “Львівська політехніка” під час викладання таких дисциплін, як “Економіка та організація інноваційної діяльності”, “Потенціал і розвиток підприємства”, “Організація виробництв” (довідка № 41-01-1125 від 05.09.2009 р.) та Львівської державної фінансової академії під час підготовки і викладання курсів “Інвестиційний та інноваційний менеджмент”, “Державне регулювання економіки” (довідка № 01-13/1567 від 18.12.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертаційній роботі, автор отримав особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались на наукових конференціях:

ІІІ Міжнародній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (24-27 березня 2004 р., м. Київ); ІІ Міжнародній науковій конференції “Розвиток підприємницької діяльності в Україні: історія та сьогодення” (10-11 червня 2004 р., м. Тернопіль); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (24-25 лютого 2005 р., м. Тернопіль); ІV Міжнародній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (24-26 березня 2005 р., м. Київ); ІІІ Міжнародній науково-теоретичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (15 квітня 2005 року, м. Тернопіль);

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у 15 наукових працях, з них 9 - одноосібні, 7 - у фахових виданнях, 2 - навчальні посібники з грифом МОН, 1 розділ у колективній монографії. Загальний обсяг публікацій становить 91,69 друк. арк., з яких особисто здобувачеві належить 39,22 друк. арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 208 сторінок, її основний зміст викладений на 179 сторінках (зокрема подано 21 таблиця, 28 рисунків). У роботі 12 додатків. Список використаних джерел містить 200 назв.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, завдання, предмет і об'єкт дослідження, розкрито наукову новизну і практичну значущість дисертаційного дослідження.

У першому розділі “Теоретико-методичні основи визначення інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування як фактора економічного зростання” досліджено підходи до трактування поняття “інноваційний потенціал машинобудування”, його подібність та відмінність від інших категорій, виділено технологічні інновації як самодостатню категорію, що дало можливість уточнити зміст цього терміна та здійснити класифікацію технологічних інновацій машинобудування. Вперше сформульовано поняття “інноваційно-технологічний потенціал машинобудування”, визначено його склад та структуру і наведено його класифікацію. Досліджено вплив факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ на формування та використання інноваційно-технологічного потенціалу.

Зазначено, що хоча машинобудівні підприємства і нині залишаються лідерами серед підприємств інших галузей економіки за більшістю показників, що характеризують інноваційну діяльність, їхня інноваційна активність знижується (табл. 1).

Таблиця 1 Динаміка інноваційної активності підприємств машинобудування України за напрямами здійснення інновацій

Напрями здійснених інновацій	Разом одиниць, шт.	Темпи зростання, %
	2004	2005	2006	2007	2008	2006 р. до 2005 р.	2007 р. до 2006 р.	2008 р. до 2007 р.
Кількість підприємств, що займались інноваційною діяльністю, із них за напрямами:	444	394	360	421	400	-8,63	16,94	-4,99
дослідження і розробки	184	169	153	218	208	-9,47	42,48	-4,59
придбання нових технологій, з них1:	43	36	31	46	42	-13,89	48,39	-8,70
придбання виключних майнових прав на винаходи, корисні моделі	23	21	15	х	х	-28,57	х	х
придбання машин, обладнання, установок, інших основних засобів та капітальні витрати, пов'язані з упровадженням інновацій2	173	174	142	224	230	-18,39	57,75	2,68
виробниче проектування3	222	209	194	х	х	-7,18	х	х
маркетинг, реклама3	157	148	137	х	х	-7,43	х	х
інші	87	73	58	171	232	-20,55	194,83	35,67

1 з 2007р. - придбання інших зовнішніх знань;

2 з 2007р. - придбання машин, обладнання та програмного забезпечення;

3 з 2007р. - показник віднесено до інших витрат.

Примітка: розраховано дисертантом на підставі даних Державного комітету статистики України за 2004?2008 рр.

Зокрема, і у 2009 р. позитивних змін щодо інноваційної активності в машинобудувній галузі України теж не відбулось, оскільки частка інноваційно-активних машинобудівних підприємств зменшилась порівняно з відповідним періодом у 2008 р. з 18,1 % до 16,4 %.

У ході дослідження обґрунтовано, що інноваційно-технологічний потенціал машинобудування потребує окремого існування і визначається як здатність системи до трансформації у новий стан за допомогою технологічних інновацій з метою задоволення потреб, що існують або виникають (суб'єкта-новатора, споживача, ринку тощо).

Автор дійшов висновку, що ефективне використання інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування уможливлює перехід від прихованої спроможності до явної реальності, тобто від одного технологічного стану до іншого (а саме від традиційного до нового). Отже, інноваційно-технологічний потенціал - це свого роду інтегральна характеристика можливої здатності машинобудівного комплексу до зміни, підвищення його вагомості та конкурентоспроможності за рахунок активної реалізації технологічних інновацій.

Інноваційно-технологічний потенціал машинобудування загалом - його здатність в умовах реального часу до трансформації свого виробничого потенціалу за допомогою активізації процесу дослідження, розроблення і використання інноваційно-технологічних рішень та отримання завдяки їм конкурентних переваг у ринковому середовищі. Зважаючи на визначення, виділено дві складові: ресурсну та результативну, які відображають наявний та використаний інноваційно-технологічний потенціал. На рис. 1 виокремлено складові інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування.

Класифікаційні ознаки є основою для повної характеристики інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування як об'єкта управління і, отже, сприяють виробленню конкретних науково-практичних рекомендацій щодо його формування і ефективного використання.

Інноваційно-технологічний потенціал підприємства (ІТПП) визначається специфікою і масштабами його діяльності, а рівень його розвитку зумовлює реальні інноваційні можливості, тобто ступінь сприйняття технологічних інновацій і відповідно інноваційну активність. Аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури дає підстави для висновку, що класифікація технологічних інновацій є доволі вузькою, як правило, в межах загальної класифікації інновацій. Водночас, технологічні інновації виходять за межі класифікаційних ознак інновацій і потребують окремої класифікації. У роботі наведена класифікація технологічних інновацій.

Зазначено, що розрізняють два типи технологічних інновацій: продуктові і процесні. Продуктові інновації охоплюють впровадження нових або удосконалених продуктів. Процесна інновація - це освоєння нової або значно удосконаленої продукції, організації виробництва. Випуск такої продукції неможливий за використання наявного устаткування або традиційних методів виробництва.

За іншим підходом виділяють інновації, що викликані попитом, тобто які безпосередньо задовольнятимуть наявні потреби; інновації, зумовлені технологічним прогресом, тобто такі, що є результатом НДДКР.

Викладені концептуальні положення щодо вирішення проблеми кількісного оцінювання технологічних інновацій запропоновано покласти в основу формування системи статистичного оцінювання інноваційно-технологічного потенціалу машинобудівного підприємства з урахуванням його технологічної спрямованості.

У другому розділі дисертаційної роботи “Оцінювання інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування” узагальнено методики оцінювання інноваційного потенціалу та можливість їх застосування для категорії “інноваційно-технологічний потенціал”, сформовано систему показників статистичного оцінювання інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування, розроблено методичні рекомендації щодо оцінювання інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування, виконано розрахунок оцінювання ІТПП інноваційно-активних машинобудівних підприємств та наведено рекомендації щодо поліпшення наявного стану.

Підходи щодо оцінювання інноваційно-технологічного потенціалу відрізняються принципово різними системами показників. Так, за детального підходу, коли ресурси підприємства загалом або окремого напряму бізнесу оцінюються щодо можливості реалізації конкретного інноваційного проекту, система показників інноваційного потенціалу повинна охоплювати показники, які характеризують стан ресурсів, спільно з показниками новацій.

Для оцінювання стану інноваційно-технологічного потенціалу відповідно до діагностичного підходу основні вимоги до формування системи показників, що характеризують цей стан, на наш погляд, мають бути такими:

по-перше, система показників повинна враховувати галузеві особливості проходження інноваційних процесів (наукоємність технологічних процесів), характеристики виробничої системи (рівень трудомісткості виробництва), тип виробництва (масовий, великосерійний, дрібносерійний, одиничний), стадію розвитку організації (зростання, зрілість, спад);

по-друге, в системі повинні бути показники, що відображають наявність і якість основних стратегічно важливих для підприємства ресурсів, задіяних в інноваційній діяльності підприємства, тобто відображати стан відтворювальної складової інноваційного потенціалу;

по-третє, в системі повинні бути показники, які прямо або опосередковано вказують на результативність використання наявних ресурсів підприємства, задіяних в інноваційній діяльності, тобто відображають стан виробничої складової інноваційного потенціалу.

З дослідження випливає, що найчастіше інноваційно-технологічний потенціал характеризують за допомогою таких груп статистичних показників:

- показники кадрів, задіяних в інноваційних проектах: кількість і кваліфікація фахівців; кількість і якість підготовки спеціалістів;

- матеріально-технічні показники: витрати на наукові, науково-технічні дослідження, дослідно-конструкторські роботи, комерціалізацію новинок; прогресивність виробничої бази;

- інформаційні показники: кількість і якість використовуваних в інноваційній діяльності інформаційних фондів, можливості та якість поширення інформації;

- результативні показники інноваційної діяльності, що характеризують її прибутковість.

Сформована система показників дає змогу оцінити стан інноваційно-технологічного потенціалу промислового підприємства за основними видами ресурсів. Оцінювання стану інноваційно-технологічного потенціалу апробоване на інноваційно-активних підприємствах машинобудування Львівської області. Фактичні значення показників розраховано за відповідними формулами та перераховано в умовні одиниці щодо базового рівня (рис. 2).

У ході дослідження виявлено, що рівень інноваційно-технологічного потенціалу підприємства є визначальним для вибору інноваційної стратегії машинобудівного підприємства.

Рис. 2 Діагностична оцінка рівня інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування Львівської області

Примітка: сформовано на підставі матеріалів авторських досліджень

У третьому розділі дисертаційної роботи “Підвищення ефективності використання інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування” проаналізовано рівень використання інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування як фактора економічного зростання та, з урахуванням одержаних результатів, наведено стратегічні рішення щодо його підвищення, подано методичні рекомендації щодо оцінювання ефективності використання інноваційно-технологічного потенціалу машинобудівних підприємств, розкрито концептуальні питання удосконалення інноваційної стратегії машинобудівного підприємства в контексті ефективного використання інноваційно-технологічного потенціалу галузі.

Під час дослідження виявлено, що основними причинами невдалої реалізації інноваційної стратегії машинобудування як фактора економічного зростання є невідповідність вибраного виду інноваційної стратегії галузі поточним і прогнозованим ресурсам підприємств та умовам впливу зовнішнього середовища на їхнє функціонування, неузгодженість вибраної інноваційної стратегії з іншими стратегіями підприємств, непристосованість наявної організаційної структури підприємств для реалізації вибраної інноваційної стратегії, відсутність пріоритетності цілей підприємств машинобудівної галузі. З огляду на це автором запропоновано механізм отримання ефекту завдяки співпраці підприємств машинобудівного комплексу і наукових організацій регіонального наукового центру НАН України (рис. 3).

Так, під час реалізації тієї або іншої інноваційної стратегії розроблення і впровадження нових технологій недостатньо обмежуватися оцінюванням і обліком чинників лише інноваційної сфери.

Тому сьогодні під час реалізації стратегій інноваційного розвитку і визначення інноваційно-технологічного потенціалу підприємства необхідно оцінювати не лише можливості інноваційно-технологічної сфери, але й аналізувати достатність ресурсів для поточного виробництва інновацій. Передусім, йдеться про проблему одночасного фінансово-економічного забезпечення виробництва новостворених інновацій або удосконалення технологій.

Інтеграція промислових підприємств з науковою організацією забезпечує одержання ефекту завдяки створенню нового “ланцюжка цінностей”. Співпраця є взаємовигідною, оскільки результатом інтеграції є нова цінність для споживача, а кожен учасник виконує лише ті завдання, щодо яких він найкомпетентніший.

Наукову організацію для співпраці, яка може бути уособлена науковими колективами ВНЗ, невеликими науково-дослідними організаціями або науково-дослідними галузевими інститутами, підприємство повинно шукати у зовнішньому середовищі.

Водночас, велике значення для стимулювання винахідництва має система державних заходів, спрямованих на упровадження пільгового податкового режиму для дослідницьких організацій і винахідників, у вигляді різних позик, дотацій, цільового фінансування досліджень, пільгової митної політики тощо.

Незважаючи на декларативні наміри надати інноваційній діяльності пріоритетного статусу з відповідними податковими пільгами, залученням додаткових фінансових інструментів як фактора, що заохочує підприємства впроваджувати передові технології та випускати вітчизняний конкурентоспроможний інноваційний продукт, на жаль, усі ці заходи все ще не реалізовані. Водночас, надавши інноваційним підприємствам новий поштовх через відновлення податкових пільг, пільгового кредитування, використання загальноприйнятої практики співпраці з іншими суб'єктами, контролюючі органи істотно змінять підхід до перевірок таких підприємств: з'являться нові структурні підрозділи, а відповідно і нові повноваження. У зв'язку з цим запропоновано схему взаємозв'язків інноваційного підприємства із зовнішніми контролюючими суб'єктами (рис. 4).



Рис. 4 Схема взаємодії інноваційного підприємства з контролюючими суб'єктами інноваційної діяльності

Примітка: сформовано на підставі матеріалів авторських досліджень

Розглянемо кожен етап взаємодії:

1. Інноваційне підприємство подає у регіональне відділення Української державної інноваційної компанії проект. Установа для рейтингування інноваційних проектів організує виконання експертизи прийнятих до розгляду проектів.

2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності видає суб'єкту інноваційної діяльності свідоцтво про державну реєстрацію інноваційного проекту.

3. На підставі свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту підприємство заповнює звітність про виконання інноваційного проекту з плановими показниками на період створення інноваційного продукту та його реалізації до настання терміну окупності (ця форма запропонована автором).

4. На підставі аналізу розрахунків показників, наведених у звіті, визначають розміри податку на прибуток. У разі позитивного висновку відділ з контролю ведення інноваційної діяльності Державної податкової інспекції (ДПІ) видає дозвіл на право суб'єкта інноваційної діяльності на податкові пільги з податку на прибуток, і водночас на пільгове кредитування у фінансових установах.

5. На підставі дозволу щодо пільгового кредитування у фінансових установах підприємство подає необхідні документи для отримання кредиту в установу банку.

6. Банк надає кредитування під гарантії держави на пільгових засадах. Контроль за цільовим використанням кредитних коштів покладається як на банк, так і на ДПІ (цей контроль здійснюють щомісяця на підставі даних звіту про виконання інноваційного проекту).

7. Для того, щоб мінімізувати ризики невиконання проекту, підприємство страхує реалізацію проекту в страховій компанії. У суму страховки входить як ризик від втрати пільги на оподаткування, так і відшкодування державі суми пільг із відсотками за кредитування та пільг від сплати податку на прибуток.

8. Від страхової компанії підприємство одержує страховий поліс.

Пропонований варіант взаємозв'язків між суб'єктами дає змогу підійти до розгляду контрольних функцій запропонованого відділу з контролю ведення інноваційної діяльності ДПІ та звітністю щодо виконання інноваційного проекту.

Обґрунтовано, що для ефективного застосування запропонованих концептуальних положень важлива наявність і активне використання звіту про виконання інноваційного проекту. Звіт уможливлює всеохопний і повний контроль всіх джерел надходження ресурсів інноваційного підприємства від появи до цільового використання. Він також забезпечує контроль правильного і сумлінного використання податкових пільг, встановлених для цієї діяльності, запобігаючи використанню пільг з метою ухиляння від податків.

Запропоновано структуру зразкового звіту про виконання інноваційного проекту, який повинен містити дані про доходи і витрати інноваційного підприємства за проектом, що реалізується.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та науково обґрунтовано напрями удосконалення статистичного оцінювання інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування як фактора економічного зростання. Аналіз теоретичних та методологічних положень, практичного досвіду, одержаного в ході впровадження основних дисертаційних положень, а також результатів виконаних емпіричних досліджень дав змогу сформувати такі висновки:

1. Важливим фактором економічного зростання є інноваційно-технологічний розвиток виробництва. Проведений аналіз статистичних даних інноваційної діяльності машинобудівних підприємств за роки незалежності України дав змогу виділити низку проблем, які сповільнюють розвиток високотехнологічного виробництва машинобудівної продукції. Зокрема виділено внутрішні та зовнішні чинники негативного впливу на діяльність машинобудівних підприємств. В результаті узагальнення причин, що стримують інноваційний розвиток промислових підприємств було запропоновано шляхи їх вирішення, зокрема створення сприятливого інноваційно-інвестиційного клімату і пожвавлення інноваційної активності підприємств. Наявний стан промисловості регіону дав можливість сформувати цілі і завдання машинобудування, які спрямовуються на підвищення частки конкурентоздатної продукції на ринку. При цьому, базовими для машинобудування залишаються інноваційна і технологічна політики.

2. Через відсутність належної взаємодії з науковими, проектними й іншими організаціями у вирішенні інноваційних завдань, переважна більшість підприємств машинобудування змушена самостійно розробляти і реалізувати нові техніко-технологічні рішення. У переважній більшості інноваційна діяльність обмежується удосконаленням або відновленням наявного устаткування, оскільки підприємства не мають можливостей для придбання нових технологій і не надають уваги навчанню персоналу. Однак технологічні інновації є основою для реалізації життєво важливих стратегій майбутнього технологічного росту, вони збільшують продуктивність економіки з вагомим прискоренням.

3. Виконано детальний аналіз низки понять, суміжних і близьких за значенням до терміна “інноваційно-технологічний потенціал”, що дало змогу визначити принципові відмінності цієї категорії. На цій основі сформовано нове поняття - інноваційно-технологічний потенціал. Обґрунтовано, що інноваційно-технологічний потенціал як чинник ресурсозабезпеченості інноваційної діяльності підприємства має дві складові: ресурсну і результативну. Ресурсна складова інноваційно-технологічного потенціалу є заділом, завдяки якому досягається безперервність потоку інновацій у виробництво. Результативна складова інноваційно-технологічного потенціалу є дієздатною системою, що забезпечує введення інновацій у сферу обігу користувачів.

4. Встановлено, що важливим етапом вимірювання інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування як фактора економічного зростання є вибір і визначення системи статистичних показників, за якими здійснюється оцінювання. Для цього виконано аналіз поданих у статистиці і теорії інновацій систем показників, за якими відстежується і характеризується інноваційна діяльність окремих суб'єктів господарювання, на підставі чого вибрано і обґрунтовано окремі показники, що свідчать про стан безпосередньо інноваційно-технологічного потенціалу підприємств машинобудівної галузі. Аналіз наукових джерел, в яких розглядаються проблеми оцінювання інноваційних можливостей підприємств, дав змогу розширити систему показників і виокремити найбільш значущі групи показників, важливі у стратегічному аспекті для формування і розвитку інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування в Україні. Сформована система показників інноваційно-технологічного потенціалу охоплює основні види ресурсів, що використовуються для реалізації інноваційних процесів, а також містить показники, що оцінюють комплексну результативність інноваційної діяльності підприємства.

5. Розроблена методика статистичного оцінювання стану інноваційно-технологічного потенціалу підприємства основана на принципах індикативного аналізу, використовує експертні оцінки і графічну інтерпретацію результатів. Завдяки цьому визначення стану інноваційно-технологічного потенціалу за допомогою пропонованої методики оцінювання дасть підприємствам змогу підвищити ефективність процесу управління їхнім інноваційно-технологічним потенціалом, своєчасно виявивши проблеми у здійсненні інноваційних процесів і вживши заходів для їх усунення, вести ефективну інноваційну політику, спрямовану на підтримання і нарощування інноваційно-технологічного потенціалу підприємства, ґрунтуючись на комплексному вирішенні проблем багатоканальності ресурсного забезпечення інноваційної діяльності.

6. В Україні на перших етапах розбудови незалежності вважалося, що в ринкових умовах інноваційний розвиток зможе регулюватися суб'єктами підприємництва без втручання держави. Тому у високотехнологічних галузях, зокрема і у машинобудуванні, відбулося відокремлення від державних організацій, які проводили науково-дослідні роботи галузевого спрямування. Проте такий шлях розвитку не зміг забезпечити належного інноваційного розвитку машинобудівного комплексу. Виробничий сектор не зумів самостійно достатньо ефективно реалізувати свої можливості. Проведені рекомендації стосуються формування нової спільної структури інноваційної системи машинобудування шляхом інтеграції промислових підприємств з науковою організацією. Така співпраця повинна бути здатною найбільш ефективно реалізувати повний інноваційно-інвестиційний цикл у реальних умовах України, забезпечувати виявлення і своєчасне швидке вирішення стратегічно важливих і завдань розвитку країни в умовах глобалізаційних процесів.

7. Суттєвий вплив для стимулювання винахідництва має система державних заходів, спрямованих на впровадження пільгового податкового режиму для дослідницьких організацій і винахідників, у вигляді різних позик, дотацій, пільгової митної політики тощо. Значну роль серед них відіграє податкова політика. Запропонований варіант взаємозв'язків інноваційного підприємства із зовнішніми контролюючими суб'єктами дає змогу підійти до розгляду контрольних функцій запропонованого відділу з контролю ведення інноваційної діяльності ДПІ та звітністю щодо виконання інноваційного проекту. Обґрунтовано, що для ефективного застосування запропонованих концептуальних положень важлива наявність і активне використання звіту про виконання інноваційного проекту.

8. Результати дисертаційного дослідження дають змогу запропонувати рекомендації:

машинобудівним підприємствам використовувати методичні рекомендації щодо статистичного оцінювання інноваційно-технологічного потенціалу підприємства, метод оцінювання ефективності використання інноваційно-технологічного потенціалу підприємства, методичні підходи до визначення ефективності використання конкретного виду інноваційної стратегії та достатності інноваційно-технологічного потенціалу машинобудівного підприємства для її реалізації;

Міністерству освіти і науки України застосовувати теоретичні та методичні положення дисертації, що стосуються статистичного оцінювання і використання інноваційно-технологічного потенціалу підприємства, для підготовки фахівців з управління машинобудівними підприємствами;

Міністерству економіки України використовувати запропоновані методичні положення щодо визначення рівня інноваційно-технологічного потенціалу машинобудівного підприємства для реалізації конкретного виду інноваційної стратегії.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у фахових виданнях

1. Шира Т. Б. Проблеми формування і використання інноваційно-технологічного потенціалу машинобудівного комплексу та напрями їх вирішення /Б. А. Карпінський, Т. Б. Шира // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональні суспільні системи (збірник наукових праць). Випуск 3 (XLVII)/НАН України. Інститут регіональних досліджень. Частина 2. - Львів, 2004. - С. 77-86 (0,54 друк. арк.). (Особистий внесок - розроблення понятійного апарату та методики оцінювання інноваційно-технологічного потенціалу - 0,35 друк. арк.).

2. Шира Т. Б. Методологія бухгалтерського обліку в системі оцінки та порівняння інноваційно-технологічного потенціалу господарюючих суб'єктів / Т. Б. Шира // Обліково-аналітичні системи суб'єктів господарської діяльності в Україні. Науковий збірник/ За ред. В.Є. Швеця. - Львів: Інтереко, 2005. - 526 с.- (Формування ринкової економіки в Україні. - Спецвипуск (частина 2)). - С. 726-734 (0,72 друк. арк.).

3. Шира Т. Б. Критерії та показники оцінки формування підприємницького потенціалу інноваційно-технологічного середовища / Т.Б. Шира // Вісник Львівської державної фінансової академії. Збірник наукових статей. Економіка науки, 2005. - № 9. - С. 28-36 (0,57 друк. арк.).

4. Шира Т. Б. Вплив стратегії діяльності підприємства на корисність його науково-технічних нововведень / І. В Журило, Т. Б. Шира // Вісник Національного університету “Львівська політехніка” “Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку”. - 2005. - C. 51-55 (0,41 друк. арк.). (Особистий внесок - виокремлено стратегії інноваційно-технологічного розвитку - 0,2 друк. арк.).

5. Шира Т. Б. Оцінка впливу інноваційно-технологічного потенціалу підприємства на конкурентноздатність інноваційного продукту / Т.Б. Шира // Фінанси України. - 2006. - № 1. - С. 43-50 (0,58 друк. арк.).

6. Шира Т. Б. Інноваційно-технологічний потенціал підприємств регіону: аналіз формування та фінансування / Б. А. Карпінський, Т. Б. Шира // Регіональна економіка. - 2007. - № 2. - С. 77-86 (0,75 друк. арк.). (Особистий внесок - визначено критерії оцінювання інноваційно-технологічного потенціалу машинобудування Львівської області - 0,55 друк. арк.).

7. Шира Т. Б. Підходи до статистичного оцінювання стану інноваційно-технологічного потенціалу підприємства / Т. Б. Шира // Статистика України, 2009. - № 1. - С. 14-20 (0,65 друк. арк.).

Публікації в інших виданнях

8. Шира Т. Б. Інноваційно-технологічний потенціал регіону: передумови формування та розвиток / Т. Б. Шира // Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління. Матеріали ІІІ Міжнародної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених (24-27 березня 2004 р., м. Київ). - С. 228-229 (0,17 друк. арк.).

9. Шира Т. Б. Сучасні підходи щодо оцінки інноваційного потенціалу підприємства / Т. Б. Шира // Розвиток підприємницької діяльності в Україні: історія та сьогодення. Матеріали ІІ Міжнародної наукової конференції 10-11 червня 2004 р., м. Тернопіль). - С. 106-107 (0,11 друк. арк.).

10. Шира Т. Б. Місце інноваційного потенціалу у системі науково-технічного прогресу / Т. Б. Шира // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації. Збірник тез доповідей Другої міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених (24-25 лютого 2005 р., м. Тернопіль). Частина 2. - С. 326-328 (0,12 друк. арк.).

11. Шира Т. Б. Вплив інноваційно-технологічного потенціалу підприємства на конкурентноздатність інноваційного продукту / Т. Б. Шира // Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління. Матеріали ІV Міжнародної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених (24-26 березня 2005 р., м. Київ). - С. 128-130 (0,16 друк. арк.).

12. Шира Т. Б. Ліцензування як один із факторів підвищення інноваційно-технологічного потенціалу підприємства / Т. Б. Шира // Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть. Матеріали ІІІ Міжнародної науково-теоретичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених (15 квітня 2005 р., м. Тернопіль). - С.278-279 (0,1 друк. арк.).

13. Карпінський Б. А. Фінанси: термінологічний словник. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Б. А. Карпінський, Т. Б. Шира. - К.: “Видавничий дім “Професіонал”, 2008. - 608 с. (35,34 друк. арк.)

14. Карпінський Б. А. Інвестиції: термінологічний словник. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Б. А. Карпінський, Т. Б. Шира. - К.: “Видавничий дім “Професіонал”, 2009. - 464 с. (13,9 друк. арк.)

15. Буряк П. Ю. Податковий контроль в Україні. Т.ІІ. Контрольно-перевірочний процес : [монографія] / П. Ю. Буряк, Б. А. Карпінський, Н. С. Залуцька, О. Б. Осідач. - Львів : Простір-М, 2007. - 420 с. (24, 5 друк. арк.) (Особистий внесок - Розділ 8. Особливості податкового контролю в сфері інноваційної діяльності - С. 329-353. - 1,99 друк. арк.).

Размещено на Allbest.ru

...