Формування та розвиток сукупного економічного потенціалу корпорації

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 330.34:332.012.324

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК СУКУПНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ КОРПОРАЦІЇ

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

ГОЛОВКОВА ЛЮДМИЛА СТЕПАНІВНА

Запоріжжя - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Класичному приватному університеті (м. Запоріжжя).

Науковий консультант -доктор економічних наук, професор Порохня Василь Михайлович, Класичний приватний університет, проректор з науково-педагогічної роботи-директор інституту післядипломної освіти.

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Андрушків Богдан Миколайович, Тернопільський національний технічний університет ім. Івана Пулюя, завідувач кафедри менеджменту підприємницької діяльності;

доктор економічних наук, професор Турило Анатолій Михайлович, Криворізький технічний університет, завідувач кафедри економічного аналізу та фінансів;

доктор економічних наук, професор Ткач Анатолій Арсентійович, Мелітопольський інститут державного та муніципального управління “КПУ”, проректор з науково-педагогічної роботи-директор.

Захист відбудеться “22” квітня 2010 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.01 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 125.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 114.

В.о. вченого секретаря, д.е.н., професор М.М. Іванов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Трансформаційні зміни в нинішній ринковій економіці України виявляються у вигляді комплексних інституційних і структурних перетворень. Одним із найважливіших чинників та імaнентною склaдовою сучасної ринкової економіки є корпорація, що визначає поступ до постiндустрiального розвитку, сукупний економічний потенціал якої має властивість впливати на темпи та якість ринкових трансформацій. Очевидним є факт, що у процесі недосконалих ринкових перетворень в Україні недооцінювалися можливості асoційованoгo підприємництва. Це спричинено значними помилками під час приватизації та корпоратизації, недосконалістю корпоративних організаційних структур, недостатнім використанням їхнього потенціалу, відсутністю діючих стратегій щодо його ефективного формування, нарощування й розвитку.

Дискусії щодо проблем корпоративного устрою економіки, процесів корпоратизації та сутності корпорацій мають глибоке історичне коріння. Значний внесок у дослідження процесів зародження й еволюції корпоративних відносин, визначення особливої ролі сучасних корпорацій у розвитку капіталістичної системи та впливу інститутів на розвиток цих суб'єктів зробили такі видатні представники різних наукових шкіл: Т. Веблен, Дж.К. Гелбрейт, Дж. Коммонз, Г. Мінз, А. Берлі, Т. Карвер, Дж. Бернхем, Й. Шумпетер, П. Друкер, Е. Тоффлер, Р. Коуз та ін.

Одним із головних завдань формування націoнальної інноваційнoї системи України є подальший розвиток вітчизняних корпорацій за рахунок iнтеграцiї з науковими установами та державою з метою забезпечення реалізації моделі інноваційно-інвестиційного розвитку економіки. У зв'язку з цим набувають актуальнoсті питання щодо визначення адекватних реалiям трансформаційного процесу стратегiй, механiзмів, методiв, мoдeлей управління корпораціями. Важливим напрямом досліджень корпоративного управління є систематизацiя теоретико-кoнцептуальних засaд, методологічних пiдходiв і практичних рекомендацiй щодо фoрмування, oцінювання, використання та розвитку корпоративних структур в умовах мінливого зовнішнього середовища. Ці питання ґрунтовно вивчали такі українські та російські науковці, як: Б. Андрушків, А. Воронкова, В. Євтушевський, А. Задоя, Ф. Зінов'єв, В. Іноземцев, Г. Козаченко, І. Мазур, В. Осецький, В. Порохня, С. Салига, А. Семенов, Г. Семенов, Л. Сергєєва, А. Сірко, В. Федулова, А. Ткач, А. Турило, В. Шапіро, В. Якубенко та ін.

На особливу увагу заслуговують праці, присвячені конкретним проблемам управління, формування, оцінювання, використання потенціалу підприємства, його окремих складових, зокрема, дослідження Л. Абалкіна, В. Авдєєнко, О. Балацького, І. Дежкіної, Ю. Донець, П. Ігнотовського, А. Задої, Н. Краснокутської, І. Лукінова, Р. Мочалова, О. Олексюка, Е. Попова, І. Рєпіної, О. Федоніна, Н. Чухрай та ін. Потенціал підприємств у цих працях розглядається з ресурсного або ресурсно-функціонального погляду.

У більшості наукових праць, присвячених питанням рoзвитку кoрпорацій, ще не дослідженo сукупний економiчний потенцiал кoрпорації. Тому oбґрунтування нoвoї пaрaдигми, що дeтeрмiнувалa фoрмування метoдoлогії, кoнцептуальних та мeтoдичних пiдходiв, мeханізмів, мoделей сукупнoгo екoнoмічнoго пoтенціалу кoрпoрацій (далі - СЕПК) у систeмi кooрдинaт екoнoмічного рoзвитку регioну є актуальним зaвданням науковoгo дoслiдження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідницьких робіт Класичного приватного університету за темою “Організаційно-економічні засади формування та розвитку потенціалу суб'єктів господарювання в умовах ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0106U000450), науковим керівником якої є автор. У межах зазначеної теми здобувачу належить формування теоретичних, методологічних підходів і практичних рекомендацій щодо розвитку сукупного економічного потенціалу корпорацій. Дисертацію виконано також відповідно до науково-дослідної теми інституту післядипломної освіти КПУ “Стратегія управління людським потенціалом на макро- та мікроекономічному рівнях” (номер державної реєстрації 0107U004192), де автором запропоновано методологію управління сукупним економічним потенціалом корпорації за рахунок використання інтелектуального капіталу.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретико-методологічне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій щодо формування й розвитку сукупного eкономічного пoтенціалу корпорацій.

Досягнення визначеної мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

розкрити iнституцiональний зміст категорії “корпорація” як основного суб'єкта ринку (суспільнoго інституту та інституції);

виокремити та визначити інституцiональне походження, сутність категорії “сукупний економічний потенціал корпорації” і його структуру;

розробити концептуальний підхід до стратегiчного управлiння розвитком сукупного економічного потенціалу корпорації в кoнтекстi рeгiону;

теоретично обґрунтувати та розвинути метoдолoгію управління сукупним економічним пoтенцiлом за рахунок використання інтелектуального капіталу корпорації;

визначити підходи щодо планування та управління інноваційними проектами розвитку потенціалу корпорації;

розробити теоретико-методичний підхід щодо формування сукупного економічного потенціалу корпорації за рахунок організаційно-технологічної підготовки його розвитку;

проаналізувати стан сукупного економічного потенціалу корпорацій машинобудівного й металургійного комплексів та провести оцінювання ефективності його використання;

конкретизувати та змістовно наповнити узагальнюючі показники оцінювання складових сукупного економічного потенціалу корпорації;

розробити концептуальний підхід до оцінювання впливу складових інтелектуального капіталу на динаміку економічних показників зростання корпорації;

удосконалити методичний підхід щодо оцінювання якості управління відповідно до розвитку інтелектуального капіталу.

Об'єктом дослідження є процес формування й розвитку сукупного економічного потенціалу корпорацій машинобудівної та металургійної галузей.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні основи і практичні засади формування та розвитку сукупного економічного пoтенцiалу корпорацій у систeмi економічного розвитку промислового регіону.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є ключові положення сучасної економічної теорії та сучасні концепції загального менеджменту, стратегічного й корпоративного управління.

У ході дослідження використано такі загальнонаукові і спеціальні методи: системно-структурний аналіз (для уточнення та впорядкування термінології в понятійному апараті сукупного економічного потенціалу корпорації та визначення сутності категорії “корпорація”); фінансово-економічний аналіз (для оцінювання фінансово-економічних показників, що визначають сукупний економічний потенціал корпорацій); організаційно-управлінський аналіз (для аналізу складності систем управління, виявлення проблемних і вузьких місць, оцінювання рівня організаційно-управлінського потенціалу корпорацій); ситуаційний аналіз (для виявлення, аналізу та оцінювання сильних і слабких сторін корпорацій, їх можливостей та загроз); кластерний аналіз (для інтегрального оцінювання сукупного ефекту використання економічних потенціалів корпорацій у межах наявних ресурсів промислового регіону); факторний аналіз (для аналізу чинників впливу на структурний, споживчий та людський капітал для досліджуваних підприємствах); метод експертних оцінок (для оцінювання впливу інтелектуального потенціалу на економічне зростання корпорації); методи дослідження операцій та методи сітьового планування (для оптимізації етапів реалізації інноваційних проектів).

Eмпіричною і фактoлогічнoю основою дослідження стала наукова монографічна література - праці вітчизняних і зарубіжних авторів з проблем корпоративного управління, стратегічного менеджменту, управління потенціалом підприємств, логістики, нормативні та законодавчі акти, статистичні дані Держкомстату України, результати аналітичних і соціологічних досліджень машинобудівних та металургійних підприємств України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні та подальшому розвитку теоретико-методологічних підходів і практичних рекомендацій щодо формування й розвитку сукупного економічного потенціалу корпорацій. Основні положення дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну, полягають у такому:

вперше:

визначено і розкрито інституціональний зміст корпорації як складної, багатоаспектної, ієрархічної соціотехнічної системи, суспільного інституту та інституції, здатної як активний суб'єкт ринкових відносин пришвидшити трансформаційні зміни в національній економіці та перетворення у межах свого функціонування за рахунок формування й розвитку сукупного економічного потенціалу на основі отримання емерджентного та синергетичного ефектів, що є результатом взаємодії інтегрованих потенціалів складових елементів системи та джерелом сталого розвитку самої корпорації, стратегічних зон господарювання і регіону;

теоретично обґрунтовано концепцію формування й розвитку сукупного економічного потенціалу корпорації, в основу якої покладено визначення інституціонально-економічного підґрунтя сутності та структури сукупного економічного потенціалу корпорації як відкритої системи, яка складається із сукупності відносно стійких взаємозв'язків інтегрованих складових елементів, а саме: інтелектуального, трудового, соціального, пасіонарного, інформаційного, логістичного, виробничого, фінансового, інвестиційно-інноваційного, маркетингового, квазірентного, екологічного, фондового, експортного потенціалів та потенціалу менеджменту, які разом забезпечують трансформаційні перетворення корпоративних структур;

розроблено концептуальний підхід щодо стратегічного управління розвитком сукупного економічного потенціалу корпорацій у контексті регіону, який побудований на вирішенні таких завдань: стратегічне планування сукупного економічного потенціалу корпорацій та потенціалу регіону; управління стратегією розвитку корпорації; аналіз ефективності стратегії та прийняття рішень, що надає можливість провести оцінювання й аналіз впливу структурних елементів сукупного потенціалу на ВВП за галузями на основі визначення узагальнюючого показника, який характеризує потенціал регіону; оцінювання та аналізу якості управління корпораціями галузі й вибору стратегії розвитку;

теоретично обґрунтовано та розвинуто методологію управління сукупним економічним потенціалом корпорації за рахунок використання її інтелектуального капіталу шляхом переміщення його з одного потенційного простору до іншого в межах реалізації стратегії розвитку корпорації, що дає змогу його збільшити;

розроблено теоретико-методичний підхід до реалізації інноваційних проектів розвитку потенціалу корпорації на основі інтерактивного методу проектування складних об'єктів у визначений термін за рахунок пошуку потоків мінімальної вартості в мережах з обмеженою пропускною спроможністю, що дозволило дати чітку інтерпретацію підходу, повніше визначити та зрозуміти діалектичну єдність прямих і подвійних оцінок у задачах сітьового моделювання;

удосконалено:

методичний підхід до оцінювання якості управління сукупним економічним потенціалом на основі формування бажаного інтелектуального капіталу, що, на відміну від існуючих, включає оцінювання особливостей структури впливу складових інтелектуального капіталу на динаміку ВВП як показника економічного зростання країни, регіону та сприяє визначенню й обґрунтуванню напрямів фінансування інтелектуального потенціалу для забезпечення розвитку економічного стану регіону та корпорацій як головних життєвоважливих утворень ринку;

концептуальний підхід до оцінювання впливу складових інтелектуального капіталу на динаміку економічних показників зростання корпорації, який, на відміну від існуючих, спрямований на структурно-інноваційні перетворення та дає змогу вдосконалити конкурентне середовище корпорацій в регіоні й державі;

набули подальшого розвитку:

теоретико-методичний підхід до формування сукупного економічного потенціалу та підвищення організаційно-економічної стійкості корпорації, який, порівняно з відомими, реалізується мiжфункцiональним і мiжорганiзаційним лoгiстичним менеджментом, що дає змогу усунути конфлікти між функціональними підрозділами корпорації й забезпечити інтегровану взаємодію з лoгістичними партнерами по бізнесу, сформувати лoгістичний потенціал та реалізувати цільові настанови корпорації в межах її місії, що можна розглядати як стратегічний чинник в умовах загострення конкуренції;

положення, які конкретизують змістовне наповнення узагальнюючих показників оцінювання складових сукупного економічного потенціалу корпорації, що, на відміну від існуючих, базуються на кластерному аналізі та синергетичному підході до трансформації й розвитку корпоративних структур на підставі інтегрального оцінювання сукупного ефекту використання їхніх економічних потенціалів у межах наявних ресурсів галузей регіону.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені теоретико-методологічні положення доведені до рівня конкретних методик і практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення рівня формування та розвитку сукупного економічного потенціалу корпорацій машинобудівного й металургійного комплексів як вагомого чинника реалізації інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки України.

Наукові результати дисертації, що мають прикладний характер, набули практичного втілення в “Стратегії соціально-економічного розвитку Запорізької області до 2015 року” (довідка № 08-44/0052 від 22.07.2009 р.); використані Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України при розробці наукового проекту за темою “Оцінка техніко-економічного стану об'єктів інфраструктури та виробничих фондів регіонів України” (довідка № 01-11/1294 від 19.03.2009 р.); враховані Міністерством промисловості України при підготовці Концепції розвитку промислового комплексу України на період до 2017 р. (довідка № 01/4-3-749 від 23.12.2009 р.). Використання наукових розробок автора відзначено в аналітичній записці XII Міжнародної наукової конференції “Проблеми економічної інтеграції України до Європейського Союзу: світові економічні кризи і Україна” (Анталія, Туреччина), яку направлено Президентові України, Верховній Раді України, Кабінетові Міністрів України для практичного використання (акт про впровадження результатів науково-дослідної роботи Головкової Л.С., лист Тернопільського національного економічного університету № 126-06/1325 від 24.09.2007 р.), а також підтверджено окремими акціонерними товариствами машинобудівної та металургійної галузей при розробці стратегії розвитку потенціалу й стратегічного управління сукупним економічним потенціалом акціонерних товариств, зокрема, ВАТ “ЗАлК” (довідка № 587/2 від 14.10.2009 р.), ВАТ “АвтоЗАЗ” (довідка № 7 від 12.01.2010 р.).

Результати дослідження використовуються в навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні дисциплін: “Корпоративне управління”, “Менеджмент організацій”, “Контролінг”, “Інноваційний менеджмент”, “Управління потенціалом підприємств” (довідка № 2273 від 30.12.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено наукове обґрунтування й розроблено теоретико-методологічні підходи щодо формування та розвитку сукупного економічного потенціалу корпорації. Наукові положення, результати, рекомендації, які виносяться на захист, сформульовані автором самостійно. Особистий внесок автора в наукових працях, опублікованих у співавторстві, наведено окремо в списку опублікованих праць. У роботі використано ідеї та положення, які належать автору особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення й висновки дослідження доповідалися та обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Національна перлина Запоріжжя” (м.Запоріжжя, 2004 р.); “Сучасні проблеми науки та освіти” (м. Харків, 2005 р.); “Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти” (м. Запоріжжя, 2005 р.); “Дні науки - 2005” (м. Запоріжжя, 2005 р.); “Актуальні проблеми та перспективи розвитку економіки України” (м. Алушта, 2006 р.); “Теорія і практика економіки та підприємництва” (м. Алушта, 2006 р.); “ХІV Социологические и V Афанасьевские чтения” (м. Москва, Росія, 2007 р.); “Проблеми економічної інтеграції України до Європейського союзу: світові економічні кризи і Україна” (м. Анталія, Туреччина, 2007 р.); “Наука і вища освіта” (м. Запоріжжя, 2007 та 2008 рр.); “Моніторинг, моделювання та менеджмент емерджентної економіки” (м. Черкаси, 2008 р.); “Соціально-економічний розвиток України: європейський вибір” (м. Мелітополь, 2008 р.); “Дні науки-2008” (м. Запоріжжя, 2008 р.); “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 2008 р.); “Проблеми соціально-економічного розвитку підприємств” (м. Харків, 2008 р.); “Наука і вища освіта” (м. Запоріжжя, 2009 р.); “Проблеми та перспективи соціально-економічного розвитку України” (м. Сімферополь, 2009 р.).

Публікації. За результатами наукового дослідження автором опубліковано 55 наукових праць загальним обсягом 66,3 друк. арк. (особисто автору належить 49,4 друк. арк.), у т.ч. 8 монографій (1 - індивідуальна, 19,8 друк. арк.), 26 статей у наукових фахових виданнях обсягом 12,7 друк. арк. та 21 наукова публікація в інших наукових виданнях та виданих за матеріалами конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 430 сторінок. Дисертація містить 89 таблиць, 70 рисунків, 9 додатків. Список використаних джерел включає 315 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі подано загальну характеристику дисертаційної роботи, розкрито актуальність теми дослідження, сформульовано його мету та завдання, показано зв'язок роботи з темами наукових досліджень, визначено наукову новизну одержаних результатів, теоретичне та практичне значення роботи, наведено інформацію про апробацію одержаних результатів та їх опублікування.

У першому розділі - “Теоретичні основи формування та розвитку сукупного економічного потенціалу корпорації” - визначено й розкрито інституціональний зміст корпорації як складної, багатоаспектної, ієрархічної соціотехнічної системи, основного суб'єкта ринку (суспільного інституту та інституції), який, у свою чергу, є підсистемою національної економіки та сформований на основі поєднання в собі базисних інститутів ринкової економічної системи.

Корпорація - це соціально орієнтована суспільна структура, що формує певні правила дій і якій властивий високий рівень соціалізованості. Корпорація - це особлива відкрита соціотехнична система акціонерного типу в економіці, яка структурується на підсистеми. До її складу може входити багато підприємств як підрозділів, які є складовими акціонерного товариства; може бути акціонером багатьох інших акціонерних товариств чи об'єднуватися з іншими акціонерними товариствами в інтегровані корпоративні структури. Потужність та сталість корпорації забезпечується за рахунок дії емерджентного й синергетичного ефектів, але ця структура має постійно перебувати в адаптаційному процесі, щоб протидіяти викликам мінливого зовнішнього середовища.

Усталеним в економічній науці є традиційний підхід щодо цільових установок розвитку корпорації в ринкових умовах, який ґрунтується на тому, що головна мета (місія) підприємства полягає у максимізації капіталу або принаймні розрахункового прибутку (вартісні, монетарні цілі) з урахуванням соціальних цілей та викликів зовнішнього середовища. Безумовно, правильна початкова орієнтація (цілі) і сприятливі початкові умови (забезпеченість матеріальними, фінансовими, трудовими, інформаційними ресурсами тощо) - основа ефективного функціонування будь-якої корпорації. Разом з тим ефективне управління корпорацією є, насамперед, одним із головних чинників досягнення запланованих цілей.

Розглянуто сутність категорії “сукупний економічний потенціал корпорації”, проведено теоретичний аналіз видів СЕПК, визначено його структуру та зміст. Визначено інституціонально-економічне підґрунтя сутності та структури сукупного економічного потенціалу корпорації. Інституціоналізація СЕПК полягає в тому, що він формується, використовується та розвивається за правилами, які розроблені базисними інститутами корпорації. Особливості корпорації як інституції зумовлюють склад і структуру сукупного економічного потенціалу, визначаючи необхідність функціонування її тільки в правовому полі, орієнтації на використання існуючих потенційних можливостей та скеровування в своїй діяльності принципами соціальної корисності.

Виявлено місце й роль сукупного економічного потенціалу в стратегічному управлінні корпорацією. Значну увагу приділено теоретичному аналізу підходів щодо формування та розвитку сукупного економічного потенціалу корпорації.

Визначено, що саме сукупний економічний потенціал корпорації є основою для прийняття стратегічних рішень. Він визначає напрями розвитку корпорації, виходячи з ринкових умов, зумовлює формування конкретної програми дій на перспективу та є базовим критерієм управління.

Розглядаючи сутнісні характеристики поняття “сукупний економічний потенціал корпорації” та складові, що його визначають, слід зауважити, що чіткі погляди науковців щодо зазначеної категорії практично ще не склалися. Виходячи зі сформованого нами визначення корпорації, теоретично обґрунтовано сутність категорії “сукупний економічний потенціал корпорації” як здатності інтегрованих потенціалів складових елементів системи отримувати посилювальний ефект (емерджентний і синергетичний разом узяті) у результаті спільної діяльності та бути джерелом сталого розвитку самої корпорації.

Враховуючи існуючі погляди науковців щодо складових економічного потенціалу, складності та багатоаспектності категорії “сукупний економічний потенціал корпорації”, можна стверджувати, що СЕПК складається з інтегрованих, взаємопов'язаних елементів, а саме: інтелектуального, трудового, пасіонарного, соціального, виробничого, фінансового, інноваційно-інвестиційного, логістичного, маркетингового, квазірентного, екологічного, експортного, фондового потенціалів та потенціалу менеджменту. На наш погляд, основоположною, генеруючою складовою СЕПК є саме інтелектуальний потенціал, який відіграє роль рушійної сили розвитку.

Визначаючи СЕПК як систему, можна виокремити її складові - види потенціалів, що створюють у сукупності соціально-економічну спроможність корпорації, що при порівнянні з аналогічною спроможністю інших корпоративних структур відображає рівень її конкурентоспроможності.

У ході дослідження виявлено, що логістиці притаманний активний інтегруючий потенціал, здатний поєднати та поліпшити взаємодію між такими базовими функціональними сферами, як постачання, маркетинг, дистриб'юція між дочірніми підприємствами корпорації та її структурними підрозділами, а також оптимізувати реалізаційні процеси. Саме логістичний менеджмент підтримує системну стійкість корпорації на ринку, згладжуючи внутрішньофірмові суперечності між закупівлями, маркетингом, фінансами, продажами й відносини з логістичними посередниками; сприяє формуванню, нарощуванню та розвитку сукупного економічного потенціалу корпорації як за рахунок внутрішньої оптимізації дій, так і зовнішньої.

У другому розділі - “Теоретико-методологічні та концептуальні підходи щодо формування та розвитку сукупного економічного потенціалу корпорацій” - розкрито методологію дослідження сукупного економічного потенціалу в системі управління корпорацією, проведено аналіз підходів щодо моделювання процесів прийняття управлінських рішень та сформульовано концептуальні підходи до ситуаційного механізму прийняття управлінських рішень у корпорації.

Аналіз існуючих підходів щодо формування та розвитку сукупного економічного потенціалу показує, що достатній його рівень є джерелом розвитку і зростання корпорації та сприяє нарощуванню потужності у сфері корпоративного управління й вирішенню поточних і стратегічних завдань корпорацій на мікро-, мезо- та макрорівнях, а також завдань розвитку регіону.

Поглиблене концептуальне осмислення феномену управління сукупним економічним потенціалом корпорацій спирається на синхронізацію векторів траєкторій розвитку систем різних рівнів ієрархії: потенціалу корпорації як різновиду мікроекономічних систем регіону й економічної системи мезорівня, галузі як підсистеми мезорівня та складової загальної макроекономічної народногосподарської системи. У межах цілеорієнтованого підходу нагальною проблемою є необхідність удосконалення концептуальних, методичних підходів, моделей, механізмів прийняття ефективних управлінських рішень стосовно використання та розвитку сукупного економічного потенціалу корпорації.

Виходячи із зазначеного, управління сукупним економічним потенціалом є цілеорієнованою траєкторією руху корпорації, що реалізується на практиці через використання її сукупного економічного потенціалу.

Отже, концептуально “економічний потенціал регіону” - це поєднання сукупних економічних потенціалів корпорацій та інших суб'єктів господарювання як мікроекономічних систем регіону, здатність об'єднаних (сукупних) потенціалів корпорацій та інших виробничих і невиробничих підприємств регіону отримувати синергетичний ефект у результаті асоційованої діяльності та бути джерелом сталого розвитку регіону за рахунок реалізації стратегії ефективного формування, оцінювання, використання й розвитку сукупного економічного потенціалу корпорацій та інших корпоративних структур як мікроекономічних елементів, що складають економічну систему регіону, країни.

Нагальною методологічною проблемою є також вимірювання сукупного економічного потенціалу, що зумовлено необхідністю визначення реальної величини сукупного економічного потенціалу та дає змогу корпорації не тільки вирішувати питання формування стратегії розвитку, але й ефективнішого управління власними ресурсами та досягнення стратегічних і оперативних цілей.

Складність цієї проблеми полягає в тому, що вона сама по собі містить значне коло невирішених аспектів:

1)спостереження за мінливими станами вимірюваного сукупного економічного потенціалу (об'єкта) - методологічна проблема;

2)розробка моделі вимірювання сукупного економічного потенціалу як складного об'єкта та комплексного оцінювання його функціонування і розвитку - теоретична проблема;

3)вибір вимірників для оцінювання якісних параметрів сукупного економічного потенціалу та визначення величин, які використовуються в розрахунках: показників, індикаторів, критеріїв, що мають підлягати якісно-кількісному оцінюванню, - метрологічна проблема;

4)пошук, вибір і створення адекватних одиниць вимірювання та приведення їх до цілісної метричної системи - метрична проблема;

5)створення організаційного механізму, що зможе практично вирішувати завдання вимірювання потенціалу корпорації - організаційна проблема.

У межах концептуального підходу до формування та оцінювання сукупного економічного потенціалу корпорацій запропоновано й обґрунтовано методичний підхід, що ґрунтується на використанні методу оцінювання ефективності використання трудового потенціалу корпорації (результуючий показник трудового потенціалу), системи оціночних показників при визначенні рівня виробничого, фінансового, управлінського потенціалу, способів оцінювання вартості трудових ресурсів, використання “пелюсткової” моделі та кластерного аналізу для оцінювання складових елементів СЕПК.

На основі проведеного аналізу теоретико-методологічних та концептуальних підходів щодо вирішення завдань розвитку корпорацій встановлено, що важливим етапом формування сукупного економічного потенціалу є розробка інноваційних проектів і методичних підходів щодо реалізації складних проектів з підвищення рівня сукупного економічного потенціалу корпорації. Питання вироблення оптимальних рішень реалізації складних проектів є проблемними, потребують проведення досліджень, спрямованих на виявлення співвідношень “витрати результати тривалість і ризик”. Проблема є багатоплановою, екстремальною та багатоваріантною, і в нових умовах її можна вирішити за допомогою економіко-математичних моделей і методів, дотримуючись сучасних вимог системотехніки й автоматизації щодо вирішення завдань підготовки виробництва.

Доведено, що мінімізація зусиль підприємства за рахунок зменшення тривалості проектів, оптимального використання ресурсів сприяє збереженню сукупного економічного потенціалу та його ефективному перерозподілу для реалізації інших інноваційно-інвестиційних проектів або переадресування частки фінансових ресурсів корпорації на розвиток та реалізацію стратегічних корпоративних цілей.

У третьому розділі - “Аналіз особливостей формування та розвитку сукупного економічного потенціалу корпорацій” - подано аналіз та оцінювання сукупного економічного потенціалу корпорацій машинобудівної, металургійної галузей.

Визначено, що процес формування корпорацій у вітчизняній економіці має досить суперечливий та непослідовний характер. Особливості формування зазначених структур у перехідній економіці зумовлені, насамперед, двома групами обставин: по-перше, це стереотипи свідомості людей, які звикли до застарілої централізованої системи господарювання; по-друге, це наслідки та результати реалізації визначених державою цільових напрямів і методів проведення ринкової трансформації та структурної перебудови економіки України.

Недосконалість приватизаційних процесів спричинила виникнення різних помилок та проблем, які пов'язані з інституційними невідповідностями в системі державного управління промисловістю, відсутністю цілісної системи нормативно-правових актів щодо захисту, підтримки й розвитку промисловості. Так, практично до теперішнього часу в багатьох акціонерних товариствах мають місце застарілі лінійно-функціональні або матричні структури, які не мають досить розвинених функцій, зворотних зв'язків, необхідного інформаційного забезпечення; спостерігається недостатній рівень освоєння нових конкурентоспроможних моделей продукції, застарілість технологій, домінування жорстких виробничих схем, що не дають змоги адекватно реагувати на потреби споживачів.

Так, безсистемна, інституціонально не забезпечена масова приватизація призвела до фантастичного перерозподілу суспільного капіталу на користь олігархів. Загалом майже 85% вартості державного майна було фактично приватизовано на безоплатній основі (38% - через механізми створення так званої колективної власності і 47% - через сертифікатний механізм) табл. 1.

Таблиця 1 Динаміка розвитку корпоративних об'єднань в Україні, од.

Види корпоративних структур	Роки
	2005	2006	2007	2008	на 01.07.2009
Акціонерне товариство	33 976	33 084	31 993	31 323	30 696
Асоціація	2 751	2 841	2 953	3 033	3 103
Корпорація	824	842	849	859	866
Консорціум	80	84	84	88	88
Концерн	406	403	400	398	393
Разом	38 037	37 254	36 279	35 701	35 146

Обов'язковою умовою ефективного розв'язання проблем соціально-економічного розвитку корпорацій є остаточне формування та подальше вдосконалення національної системи корпоративного управління, в якій мають бути належно презентовані права й інтереси всіх учасників корпоративних відносин відповідно до їхнього внеску в діяльність акціонерних товариств. Саме тому створення механізмів корпоративного управління є одним із завдань сучасної економічної політики держави.

З метою аналізу стану й подальшого визначення напрямів розвитку досліджуваних підприємств, що належать до металургійної та машинобудівної галузей Запорізького регіону, нами проведено аналіз внутрішніх і зовнішніх чинників, які можуть вплинути на розвиток їхнього сукупного економічного потенціалу та якість управління в довгостроковій перспективі. Виходячи з проведеного SWOT-аналізу, можна стверджувати, що головна внутрішня проблема розвитку промисловості полягає в її інституційній невідповідності сучасним вимогам та гострому дефіциті фінансових ресурсів на тлі кризи кредитно-фінансової системи, економічної кризи в країні, а також у відсутності дієвої системи підтримки індустріальних регіонів з боку держави. Зовнішніми чинниками, які можуть вплинути на розвиток промисловості в довгостроковій перспективі, є: інституційна невідповідність об'єктів промисловості та низька конкурентоспроможність товарів, висока енергомісткість (до 6 разів відносно середнього рівня в розвинутих країнах) та матеріаломісткість (у 2-5 разів). Висока собівартість продукції, недосконалість нормативно-законодавчого поля є головними проблемами взаємодії промислового комплексу зі світовим ринком.

Проведені дослідження щодо вимірювання сукупного економічного потенціалу корпорацій металургійної галузі здійснювалися на основі даних акціонерних товариств Запорізької й Дніпропетровської областей, де розраховано показники, які характеризують їхній виробничий, фінансовий та управлінський потенціали.

За результатами розрахунків було побудовано пелюсткову модель, яка дає змогу визначити рівень розвитку акціонерних товариств металургійної галузі Запорізької і Дніпропетровської областей. Таким чином, можна стверджувати, що сукупний економічний потенціал акціонерних товариств металургійної галузі Запорізького регіону, що досліджувалися, є кращим, ніж підприємств Дніпропетровського, лише на 0,30 од.

З аналізу діяльності корпорацій машинобудівного комплексу Запорізького регіону, досліджених автором, випливає, що переважна частка підприємств (близько 57,8%) є збитковою впродовж усього аналізованого періоду. З 2008 р. у галузі зростала частка збиткових підприємств (до 80%), де форсуючими були чинники фундаментального впливу на економіку в країні (фінансово-економічна криза).

Стан основних засобів на акціонерних товариствах також є незадовільним, коефіцієнт зносу основних фондів становить у середньому 0,58, має місце випереджаюче зростання вибуття основних засобів над оновленням на 16,7%. Спостерігається зниження розміру власного капіталу на 42,2% і збільшення розміру поточних та довгострокових зобов'язань на 32,4 і 52,8% відповідно. Наслідком цього є зниження рівня автономії підприємств до категорії “ризикових” (32%) і зростання їхньої залежності від впливу зовнішнього середовища.

Рис. 1. Динаміка зведеного балансу акціонерних товариств машинобудівного комплексу Запорізького регіону за 2005-2008 рр.

сукупний економічний капітал корпорація

Підприємства є неліквідними і неплатоспроможними через дефіцит сформованих ліквідних активів, що швидко реалізуються.

У четвертому розділі - “Методичні засади організаційної підготовки формування та розвитку сукупного економічного потенціалу корпорації” - запропоновано підходи до управління матеріальними запасами й реалізаційними процесами як джерелами формування сукупного економічного потенціалу корпорації, відображено методики організаційно-технологічної підготовки реалізації інноваційних проектів з урахуванням інвестування і прибутковості, а також моделювання завдань планування та управління інноваційними проектами в умовах невизначеності й ризику.

Прогнозування і планування вартості зберігання запасів, реалізаційних процесів передбачають операції з обробки довгострокових прогнозів, довгострокових і середньострокових планів, проектів розвитку в усіх напрямах діяльності служби збуту. При цьому обов'язковим є узгодження техніко-економічного й оперативного планування. Підвищення аналітичного рівня планування передбачає створення цілісної системи норм і нормативів, які дозволяють визначати планові завдання на основі об'єктивної оцінки технічних і організаційних можливостей як служби збуту, так і підприємства в цілому.

Найважливіша системна й системотехнічна проблема виробництва - це комплексне оцінювання умов реалізації інноваційних проектів на основі єдиного знаменника всебічного використання потенціалу розвитку корпорації: тріади “мета - критерій - обмеження” і тріади “постачальники - виробництво - споживачі”.

У результаті застосованого методичного підходу до реалізації інноваційних проектів та аналізу на основі інтерактивного методу при різних термінах реалізації інноваційного проекту, наприклад, реконструкції ВАТ “ЗАлК”, отримано результати.

Таблиця 2 Результати реалізації проекту реконструкції ВАТ “ЗАлК”

№ варіанта	Терміни реконструкції (Т), міс.	Т в роках	Початковий варіант, млн грнW(T) = V(f)	Оптимальний варіант, млн грнV(f) = W(T)	Ефект, млн грн
1	103	8,58	138,34	138,32	0
2	104	8,67	138,34	138,98	0,64
3	105	8,75	138,34	139,56	1,22
4	106	8,83	138,34	140,14	1,8
5	107	8,92	138,34	140,74	2,45

Примітка: W(T) - значення цільової функції прямого завдання; V(f) - значення цільової функції подвійного завдання.

Проведений аналіз досліджень і практичного досвіду реконструкції ВАТ “ЗАлК” показав, що відсутнє варіантне обґрунтування організаційно-технологічного рішення на перспективному (стратегічному) рівні та має місце недооцінювання ймовірності потенційних результатів, ігнорування необхідності урахування нових складних чинників (міжсистемних зв'язків, технологічних особливостей тощо) в умовах невизначеності, що висуває на перший план завдання обґрунтування організаційно-технологічної реконструкції виробництва на передінвестиційній стадії розробки проекту.

Виходячи з вищезазначеного, було застосовано нетрадиційний підхід щодо розробки структури моделі проектування. Ця модель відображає всі взаємозв'язки елементів системи відновлення, розміщення виробництва, є інформативною й зрозумілою. Вона об'єднує виробництво й розподіл, відображає обов'язкові постачання (закупівлі) сировини, її вартість, собівартість переробки (виробництва), вартість транспортування продукції та показник попиту (продажу).

Запропонований підхід щодо побудови моделі виходить з того, що цілому завжди притаманні такі властивості, яких немає в його частин, але вони з'являються внаслідок спільної взаємодії на основі взаємної залежності й умов досягнення мети. Це знижує ризик і збільшує дохід. Крім того, у цьому виявляється схожість побудови моделі з ідеєю формування оптимального інвестиційного портфеля. Критерієм оптимальності рішення є мінімізація вартості всього процесу, який об'єднує модель проектування і розподілу виробництва у вигляді орієнтованої сітьової моделі.



Рис. 2. Модель проектування виробництва й розподілу ресурсів з урахуванням міжсистемних зв'язків

У п'ятому розділі - “Стратегічне управління розвитком сукупного економічного потенціалу корпорації в системі координат розвитку регіону” - викладено методологічні аспекти стратегії управління розвитком сукупного економічного потенціалу корпорацій та оцінювання якості управління регіоном; теоретично обґрунтовано й розвинуто методологію управління сукупним економічним потенціалом корпорації за рахунок використання інтелектуального капіталу корпорації.

Стратегічне управління сукупним економічним потенціалом корпорації базується на вимірюванні співвідношень між потенційним капіталом технологічних перетворень, який утворений унаслідок рівня напруженості економічного стану, та інтелектуальним капіталом.

Якщо розглядати середовище економічного зростання корпорації, то процеси відтворення економічної доданої вартості полягають у формуванні інтелектуального капіталу для створення умов виникнення потенціалу там, де управлінські рішення відповідають стратегії розвитку підприємства: а) виробнича сфера; б) сфера маркетингових зусиль; в) сфера нагромадження капіталу.

Економічний простір є ознакою використання матеріальних, інвестиційних, соціальних та інших ресурсів для стратегій потенційного економічного зростання показників діяльності підприємства. Так, загальний інтелектуальний капітал підприємства має точковий характер дії при створенні сукупного економічного потенціалу корпорації. Ця властивість пов'язана із синергетичним ефектом переливання точкового інтелектуального капіталу з одного потенційного простору в інший. Ефект саморегуляції системи є наслідком використання малоефективних стратегій використання сукупного економічного потенціалу корпорації. Точковий інтелектуальний капітал може бути використаний під час створення суміжного потенційного простору для вирішення економічних завдань, які визначені в стратегії розвитку зазначеного потенціалу корпорації. Перехід (переливання) з одного стану економічної системи в інший пов'язаний зі зміною різниці потенціалу між двома потенційними економічними просторами.

Для досягнення мети збільшення економічної доданої вартості при вирішення конкретного економічного завдання необхідно знайти витрати потенційного капіталу (різницю потенціалів) A:

A = IC₁ ( ц (Z₂) - ц (Z₁)) = PC (Z₂) / IC₁ - PC (Z₁) / IC₁,(1)

дец₁ - рівень потенційного капіталу;

РС₁ - потенційний капітал;

ІС₁ - рівень інтелектуального капіталу;

Z_1,Z₂ - економічні стани системи (технологічні рівні).

Рис 3. Витрати потенційного капіталу на реалізацію стратегії корпорації

Витрати потенційного капіталу підпорядковані досягненню стратегічної мети, але мало чим пов'язані з перерозподілом інтелектуального капіталу між виробничою сферою, сферою маркетингових зусиль і сферою нагромадження капіталу (точковий інтелектуальний капітал). Головним чином, потенційний капітал використовують для переходу на новий технологічний уклад, який забезпечує використання сукупного економічного потенціалу корпорації на новому рівні.

Носієм інтелектуального потенціалу та інтегруючою ланкою корпорації, що об'єднує елементи потенціалів підприємств у цілісну систему, є управлінська складова, яка, з одного боку, в багатьох аспектах перетинається з іншими складовими (економічною, фінансовою, кадровою, інноваційною, інформаційною тощо), а з іншого - складові потенціалу не вичерпують усіх характеристик системи управління корпорацією з позиції потенціалу як сукупності ресурсів, спрямованих на досягнення стратегічних цілей. Слід зазначити, що потенціал корпорацій як соціально-технічних систем і його стратегічні можливості визначаються також архітектонікою та якістю персоналу.

Відомо, що всім соціально-технічним системам регіону притаманний стратегічний потенціал, що сприяє формуванню загального регіонального потенціалу. Визначення у вартісному виразі сумарної величини потенціалу, який сконцентровано на цій території, на підприємствах, у корпораціях, дає змогу встановити питому вагу складових елементів структури потенціалу, знайти ступінь його використання, оцінити якість управління регіоном та корпораціями регіону, оптимізувати СЕПК і провести вибір стратегій розвитку корпорацій регіону. Знання потенційних можливостей корпорацій та регіону в цілому дає можливість визначити частку вільної енергії для подальшого розвитку й здійснювати стратегічне управління розвитком СЕПК, які функціонують у регіоні.

Концептуальний підхід до стратегічного управління розвитком СЕПК регіону включає такі підсистеми: стратегічного планування потенціалу корпорацій та потенціалу регіону; управління стратегією економічного зростання корпорацій регіону й аналізу ефективності стратегії та прийняття рішень. У межах підсистеми стратегічного планування потенціалу корпорацій регіону встановлено вплив елементів потенціалу регіону на зміни ВВП. Підсистема управління стратегією економічного розвитку корпорацій регіону дає змогу визначити узагальнюючий показник, що характеризує потенціал регіону. Підсистема аналізу ефективності стратегії та прийняття рішень включає три послідовні етапи: оцінювання фактичної й нормативної структури показників корпорацій регіону; оцінювання та аналіз якості управління корпорацій регіону та вибору їх стратегії розвитку.

У дослідженні також застосовано методику оцінювання якості управління регіону в умовах неповної інформації про діяльність корпорацій з використанням нечіткого логістичного висновку. Концепція методики включає три етапи, які відтворюють послідовність прийняття рішень, спрямованих на вибір раціональних управлінських функцій щодо управління економічним станом регіону:

Етап 1. Вибір чинників лінгвістичних змінних та термів для їх оцінювання за допомогою функцій належності.

Етап 2. Побудова матриць знань нечіткої множини.

Етап 3. Побудова аналітичної функції логістичного висновку показника на основі моделі оцінювання якості регіону:

(2)

деF - якість управління регіоном;

G - економічне зростання;

DNA - частка, що припадає на нову економічну діяльність корпорацій;

VA - ефект модернізації, що вимірюється іноземними інвестиціями, які збільшують додану вартість; N - частка малого бізнесу у випуску галузевої продукції; CK - доходи населення.

Ідентифікацію показників функції “якість управління регіоном” проведено за допомогою нечітких множин та нечіткої логіки.

Показник якості управління регіоном (F) є відносною величиною, яка умовно визначає стан економічного розвитку регіону. Його прийнята шкала фіксує стан (кризи, спаду, депресії, піднесення тощо), у якому перебуває регіон (табл. 3).

Таблиця 3 Результати логістичного висновку

Показники	Регіони
	Дніпропетровський	Запорізький
Економічне зростання, G	0,61	0,05
Частка інноваційно активних підприємств, DNA	0,32	0,17
Іноземні інвестиції, VA	1,58	1,23
Частка малого бізнесу, N	1,05	1,13
Доходи населення, CK	1,54	1,48
Показник функції, F	0,68	0,28
Якість управління регіоном	Висока	Низька

ВИСНОВКИ

Основний результат проведених теоретичних, методологічних і практичних досліджень полягає в обґрунтуванні та подальшому розвитку теоретико-методологічних підходів і практичних рекомендацій щодо цілеорієнтованого формування та розвитку сукупного економічного потенціалу корпорацій у системі економіки регіону. Так, у результаті дослідження отримано такі наукові результати:

1.Визначено й розкрито інституціональний зміст корпорації як складної, багатоаспектної, ієрархічної соціально-технічної системи, суспільної інституції, здатної як активний суб'єкт ринкових відносин пришвидшити трансформаційні зміни в національній економіці та забезпечити перетворення у межах свого функціонування за рахунок формування й розвитку сукупного економічного потенціалу, що сприяє отриманню емерджентного та синергетичного ефектів у результаті взаємодії інтегрованих потенціалів складових елементів системи і є джерелом сталого розвитку самої корпорації, стратегічних зон господарювання та регіону.

2.Визначено категорію “сукупний економічний потенціал корпорації” й зазначено інституціонально-економічне підґрунтя сутності та структури сукупного економічного потенціалу корпорації як відкритої системи, що складається із сукупності відносно стійких взаємозв'язків інтегрованих складових елементів, а саме: інтелектуального, трудового, соціального, пасіонарного, інформаційного, логістичного, виробничого, фінансового, інвестиційно-інноваційного, маркетингового, квазірентного, екологічного, фондового, експортного потенціалів та потенціалу менеджменту.

3.Визначено, що управління сукупним економічним потенціалом у контексті концептуального підходу доцільно розглядати як процес цілеспрямованої дії на потенціал корпорації в системі координат економічного розвитку регіону для спрямування його до стратегічно орієнтованого майбутнього. Концептуальний підхід побудований на необхідності вирішення таких завдань, як: стратегічне планування сукупного економічного потенціалу корпорацій регіону; управління стратегією економічного зростання корпорацій; аналіз ефективності стратегії та прийняття рішень, що надає можливість провести оцінювання впливу структурних елементів сукупного потенціалу на ВВП за галузями на основі визначення узагальнюючого показника, який характеризує потенціал регіону; оцінювання якості функціонування корпорацій галузі й вибір стратегії розвитку. Зазначено, що нагальними проблемами цілеорієнтованого управління корпорацією в контексті регіону є постійна необхідність активного реагування на мінливість зовнішнього середовища з метою підвищення якості адаптування, що потребує від корпорацій постійного оцінювання потенційних можливостей, які б дали змогу досягти стратегічних і поточних цілей як самої корпорації, так і регіону, в якому вона функціонує.

4.Встановлено, що у зв'язку з вимогами ринкової економіки та нагальною необхідністю планування діяльності корпорації, вирішення стратегічних завдань виникає необхідність аналізу й оцінювання ефективності використання величини інтелектуального потенціалу як генеруючої складової СЕПК з метою його оптимальної реалізації та підвищення стійкості підприємства в контексті регіону. У зв'язку із зазначеним розвинуто та теоретично обґрунтовано методологію управління сукупним економічним потенціалом корпорації за рахунок використання інтелектуального капіталу корпорації шляхом переміщення його з одного потенційного простору до іншого в межах реалізації стратегії розвитку корпорації, що дає змогу його збільшити.

...