Чинники та стратегії конкурентоспроможності машинобудівних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

УДК 339.137.2:338.45:621

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ЧИННИКИ ТА СТРАТЕГІЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (машинобудування та приладобудування)

Галелюк Микола Михайлович

Львів - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор економічних наук, доцент, ЯНКОВСЬКА ЛАРИСА АНАТОЛІЇВНА Національний університет “Львівська політехніка”, професор кафедри фінансів

Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор, КРИКАВСЬКИЙ ЄВГЕН ВАСИЛЬОВИЧ, Національний університет “Львівська політехніка”, завідувач кафедри маркетингу і логістики

кандидат економічних наук, доцент ДЕЙНЕГА ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ, Рівненський інститут слов'янознавства Київського славістичного університету, завідувач кафедри економіки і маркетингу

Захист відбудеться “23” квітня 2010 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.052.03 у Національному університеті "Львівська політехніка" (79013, м. Львів, вул. С.Бандери, 12, IV н.к., ауд.209-А).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету "Львівська політехніка" (79013, м. Львів, вул. Професорська, 1).

Автореферат розісланий “ 22 ” березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к.е.н. Завербний А.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Побудова механізмів і стратегій підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, багато з яких знаходяться у кризовому стані, набуває сьогодні значної актуальності, і в першу чергу це стосується підприємств машинобудування - однієї з провідних галузей економіки. Відсутність достатнього досвіду роботи українських підприємств в умовах конкуренції, неоднозначність концептуальних підходів до трактування самого поняття «конкурентоспроможність» (КСП), недостатнє пророблення методологічних і практичних проблем управління КСП визначають актуальність дисертаційного дослідження.

Управління КСП на багатьох вітчизняних підприємствах зводиться до технічних питань, а такі важливі аспекти забезпечення КСП як формування стратегії, організація управління КСП, соціальні й психологічні його аспекти враховуються мало. Тому в нових умовах господарювання українським підприємствам необхідно прискорити процес створення систем стратегічного управління КСП, адаптованих до ринкових відносин.

Проблеми управління КСП висвітлюють у своїх працях Г.Л.Азоєв, Л.Л.Антонюк, Б.В.Буркінський, А.Е.Воронкова, О.В.Дейнега, В.Л.Дікань, Р.А.Довбуш, В.Д.Жук, Ю.Б.Іванов, Є.В.Крикавський, О.Є.Кузьмін, Д.А.Максим'юк, В.А.Павлова, Й.М.Петрович, І.О.Піддубний, М.Портер, В.І.Савчук, Д.А.Корж, І.Ю.Сіваченко, О.М.Тридід, Р.А.Фатхутдінов, О.Б.Чернега, Н.І.Чухрай, Л.С.Шевченко, В.Г.Шинкаренко, О.С.Шнипко, Л.А.Янковська та інші. Зокрема, у працях цих авторів аналізуються сутність, значення КСП різних об'єктів, методи її оцінювання, подаються окремі методики підвищення КСП.

Водночас слід відзначити, що в науковій літературі проблеми системного управління КСП висвітлені недостатньо повно, зокрема, це стосується й аналізування системи чинників та формування стратегій КСП машинобудівних підприємств. Потреба поглибленого наукового опрацювання цієї проблеми зумовила вибір теми, визначила мету і завдання дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Концептуальною основою розробки дисертації стало дослідження автором проблем підвищення КСП підприємства, що своєю спрямованістю відповідає науковому напряму кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва НУ “Львівська політехніка” - «Удосконалення систем менеджменту і розвиток міжнародного підприємництва» (номер державної реєстрації №0105U007300). Матеріали наукового дослідження використані при розробці держбюджетної теми НУ “Львівська політехніка” ДБ / Теор «Формування та розвиток системи індикаторів виробничо-господарської діяльності підприємств: теоретико-методологічні та методичні засади»», номер державної реєстрації №0107U000837, затвердженої наказом МОН України від 27.10.06 р., зокрема при розробці підрозділу 2.1. “Розроблення положень про використання систем індикаторів підприємств в управлінні виробничо-господарською діяльністю”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення методологічних і прикладних засад аналізування чинників та формування стратегій КСП машинобудівних підприємств.

Для досягнення мети роботи передбачалось виконання таких завдань:

-встановити сутність, особливості досягнення КСП підприємства та обгрунтувати систему основних понять теорії конкуренції, параметрів КСП;

- проаналізувати основні методи оцінювання КСП підприємства та товару;- установити сутність, класифікацію, вплив чинників КСП на підприємство;

- подати систему чинників КСП підприємств машинобудівної галузі;

- обгрунтувати послідовність формування стратегій КСП підприємства, ієрархію загальних та функціональних стратегій КСП в системі управління КСП;

- розробити методичні рекомендації з формування комплексу макро- та мікроекономічних заходів підвищення КСП машинобудівних підприємств.

Об'єктом дослідження є процес забезпечення КСП машинобудівних підприємств. Предметом дослідження є теоретичні, методико-прикладні положення з аналізування чинників і формування стратегій КСП машинобудівних підприємств з урахуванням впливу цих чинників.

Методи досліджень базуються на використанні порівняльного аналізу, систематизації й узагальнення (при описі «ланцюга конкурентоспроможності» підприємства, еволюції управління КСП - підрозділ 1.1, системи методів оцінювання КСП підприємства, товару - п.1.2, аналізі КСП вітчизняного машинобудування - п.1.3, аналізі чинників КСП - п.2.1, описі КСП, стану національної економіки - п.2.2, дослідженні чинників КСП машинобудівних підприємств - п.2.3, аналізі систем управління та стратегій КСП - п.3.1, 3.2), статистичного аналізу й аналітичних методів збору і оцінки інформації (при дослідженні особливостей розвитку та КСП українського машинобудування - п.1.3, аналізі КСП вітчизняної економіки - п.2.2, дослідженні факторів КСП машинобудівних підприємств - п.2.3, аналізі систем управління КСП машинобудівних підприємств - п.3.3), експертних оцінок (при аналізі чинників КСП машинобудівних підприємств - п.2.3, систем управління КСП машинобудівних підприємств - п.3.3), економіко-математичного моделювання (при оцінюванні щільності зв'язку між рівнем конкуренції та рентабельністю підприємств - п.2.3 і між наявністю цілей і стратегій КСП та досягнутим рівнем КСП - п.3.3, побудові регресійних моделей впливу обсягу власного капіталу на виручку від реалізації, чистий прибуток підприємств - п.3.3).

У процесі дослідження використано законодавчі акти України, матеріали державних статистичних органів України, матеріали практичної діяльності ряду підприємств Львівщини, дані наукових джерел та матеріали, зібрані автором у процесі спеціально організованих досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше:

- запропоновано використовувати в науковій лексиці поняття «ланцюг конкурентоспроможності» як процес досягнення параметрів конкурентоспроможності (конкурентний потенціал - конкурентна перевага - конкурентоспроможність - конкурентна позиція - конкурентний статус), що дозволяє комплексно охарактеризувати й оцінювати ринкову позицію стосовно конкурентів, конкурентоспроможність машинобудівних підприємств;

удосконалено:

- класифікації: а) чинників КСП підприємства за середовищем, рівнем, характером, періодом, можливістю вимірювання впливу; характером прояву; можливістю передбачення; динамічністю дії; ступенем складності; масштабом поширення та можливістю управління; б) методів оцінювання КСП товару за способом одержання й джерелом інформації, врахуванням характеристик товару, видом показників оцінювання, принципом визначення вагомості показників і способом здійснення. Ці класифікації відрізняються від існуючих вищим рівнем системності внаслідок урахування ширшого спектру ознак;

- послідовність формування стратегій КСП, що включає аналіз чинників КСП, встановлення цілей КСП, розроблення стратегії їх досягнення, формування заходів із її реалізації, моніторинг досягнутого рівня КСП, удосконалення і коригування стратегії та заходів зі зміною ринкової ситуації. На відміну від існуючих, пропонована послідовність передбачає циклічність та виокремлення в системі стратегій підприємства стратегії КСП;

дістали подальшого розвитку:

- визначення понять: «чинники КСП підприємства» як фактори внутрішнього й зовнішнього середовища підприємства, які впливають на його здатність підтримувати/підвищувати КСП на певному ринку; «управління КСП» як конкретна функція менеджменту, що реалізується через здійснення загальних і передбачає цілеспрямований вплив на чинники КСП з метою підтримання/ підвищення КСП підприємства та його товарів як складових єдиної системи; «стратегія КСП» як механізм підтримання/підвищення КСП підприємства при оптимальному використанні його внутрішніх чинників КСП відповідно до умов конкурентного середовища (зовнішніх чинників КСП);

- модель впливу на КСП машинобудівного підприємства різних груп чинників; система взаємопов'язаних факторів КСП машинобудівної галузі України на основі «теорії ромба» М. Портера, основними з яких є: скорочення, подорожчання й зниження якості багатьох продуктивних сил; низька ефективність виробництва і невідповідні методи управління на підприємствах, неефективна внутрішня конкуренція; ускладнення структури й зменшення попиту на внутрішньому ринку; низький розвиток споріднених і підтримуючих галузей;

- ієрархія стратегій КСП машинобудівних підприємств, а також комплекс чинників впливу на їх формування, що дозволить системніше й ефективніше здійснювати стратегічне управління КСП.

Практичне значення одержаних результатів. Положення і висновки дисертаційної роботи можуть бути застосовані в діяльності підприємств, в першу чергу машинобудівних. Сформульовані рекомендації складають систему заходів, спрямованих на підвищення КСП підприємства. Положення, які обґрунтовано в дисертації, використовуються у навчальному процесі Національного університету “Львівська політехніка” при викладанні дисциплін “Основи менеджменту”, “Міжнародний менеджмент”, «Національна економіка», «Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства», у курсовому та дипломному проектуванні студентів економічних спеціальностей (довідка №67-72-539 від 08.10.09 р.). Результати дослідження впроваджені у СП ТзОВ «Сферос-Електрон» (довідка №1792/1 від 30.09.09 р.), ВАТ «Львівський локомотиво-ремонтний завод» (довідка №460 від 08.02.2010 р). Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї, положення, які становлять індивідуальний внесок автора, що відображено у списку опублікованих праць.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації доповідались і дістали позитивну оцінку на VI міжнародній науково-практичній конференції «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (Львів, 9-11 листопада 2006 р.), VIIІ науково-практичній конференції «Соціально-економічні проблеми регіонального розвитку» (Павлоград, 10 листопада 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Управління у сфері фінансів, страхування та кредиту» (Львів, 8-10 листопада 2007 р.), ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції аспірантів та молодих вчених «Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи» (Львів, 25-26 жовтня 2007 р.), VIІ Міжнародній науково-практичній конференції «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (Львів, 6-8 листопада 2008 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 15 наукових праць (наукові статті, тези доповідей), загальним обсягом 3,6 др. арк., з них 9 у фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаної літератури. Вона викладена на 210 сторінках машинописного тексту, у тому числі основний текст становить 166 сторінок, містить 36 таблиць, 13 рисунків і 13 додатків. Список використаних джерел включає 293 назви.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету, завдання, предмет і об'єкт дослідження, подано наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів.

У першому розділі дисертаційної роботи - «Теоретико-методологічні засади формування конкурентоспроможності підприємства» - описано систему понять, що характеризують КСП підприємств, досліджено еволюцію управління КСП, методи оцінювання КСП підприємства, товару, проаналізовано КСП вітчизняного машинобудування на національному та міжнародному рівнях.

У роботі проаналізовано сутність конкуренції, визначено її об'єкт, суб'єкт, предмет, функції, сформовано «ланцюг конкурентоспроможності», який базується на системі основних понять, що описують ринкову позицію підприємства стосовно конкурентів: «конкурентний потенціал», «конкурентна перевага», «конкурентоспроможність», «конкурентна позиція», «конкурентний статус» (рис. 1). Констатовано, що конкурентні потенціал та переваги є факторними ознаками, а КСП, конкурентні позиція та статус -- результуючими, наслідком впливу системи чинників КСП, які діють залежно від конкурентного середовища на певному ринку.

Рис. 1. «Ланцюг конкурентоспроможності» машинобудівного підприємства

Висвітлено сутність, діалектичні взаємозв'язки КСП підприємства і товару, описано еволюцію управління КСП у світі й Україні за чотирма етапами, при цьому сучасний (четвертий) етап (із середини 1990-х рр.) характеризується глобалізацією ринків, конкуренції, ускладненням методів управління КСП. Констатовано, що відсутність достатнього досвіду роботи українських підприємств в умовах конкуренції, недостатнє вивчення методологічних питань управління КСП вимагає прискорення процесу створення систем управління КСП, адаптованих до ринкових відносин, посилення їх стратегічної орієнтації.

У роботі узагальнено методи оцінювання КСП різних об'єктів, при цьому для аналізування КСП підприємств визнано за доцільне використання груп методів, що базуються на теорії рівноваги фірми і галузі, теорії ефективної конкуренції, а також матричних та інтегральних методів. Наведено класифікацію методів оцінювання КСП товару за способом одержання інформації, джерелом інформації, врахуванням характеристик товару, видом показників оцінювання, принципом визначення вагомості показників КСП та способом здійснення.

Аналіз розвитку машинобудування України показав, що кількість машинобудівних підприємств і обсяги їх виробництва зростають (ланцюгові індекси обсягу продукції становили у 2001 р. - 118,8, у 2002 р. - 111,3, у 2003 р. - 135,8, у 2004 р. - 128, у 2005 р. - 107,1, у 2006 р. - 111,8, у 2007 р. - 128,6, у 2008 р. - 108,6), та частка збиткових серед них є значною - 29,4%. І, незважаючи на розширення випуску раніше імпортованих виробів, підвищення якості деяких їх видів, КСП більшості підприємств залишається низькою внаслідок технологічного відставання, значної ресурсомісткості, зменшення інновацій.

Понад 50% виробленої в Україні машинобудівної продукції експортується, однак темпи росту імпорту значно випереджають темпи експорту, що негативно впливає на торговельний баланс. У 2008 р. частка продукції машинобудування в структурі експорту склала 16,4%, імпорту - 31,1%. Серед номенклатури експорту переважають: механічне обладнання, машини, механізми, транспортні засоби, прилади, а ринками збуту залишаються в основному Росія, Казахстан та інші країни СНД, імпортується ж наукомістке обладнання, зокрема металургійне, поліграфічне, для текстильної промисловості, сільського господарства, медична техніка.

Проведений аналіз виявив незадовільний стан КСП української економіки, розвиток енерго-, капітало-, еколого-, трудомістких виробництв, що мають експортний потенціал, і закріплення в системі міжнародного поділу праці її сировинної низькотехнологічної спеціалізації. Зокрема, частка базових галузей у промисловості в 2008 р. порівняно з 1991 р. зросла практично вдвічі, натомість частка машинобудування зменшилась в 1,5 рази. В короткостроковому плані економіка отримує переваги від нарощування низькотехнологічного експорту, та це суперечить стратегічним інтересам України. Наведено моніторинг конкурентного стану основних галузей вітчизняної економіки, і констатовано, що машинобудування на сьогодні є низькоконкурентним і потребує технологічної модернізації, інвестиційної підтримки.

У другому розділі - «Чинники конкурентоспроможності машинобудівних підприємств» - подано визначення поняття «чинники КСП підприємства» та їх класифікацію, проаналізовано вплив на діяльність українських підприємств стану й КСП національної економіки, регіонів, галузей, досліджено фактори КСП машинобудівних підприємств.

Специфіка управління КСП на кожному підприємстві відрізняється внаслідок дії на нього різних чинників КСП, що у роботі визначені як «фактори внутрішнього й зовнішнього середовища підприємства, які впливають на його здатність підтримувати/підвищувати КСП на певному ринку». Ці фактори прокласифіковано нами за середовищем впливу (внутрішні, зовнішні), рівнем впливу (мікроекономічні, макроекономічні), характером прояву (явні, приховані), можливістю передбачення (випадкові, закономірні), характером впливу (негативні, позитивні, нейтральні), можливістю вимірювання впливу (невимірювальні, слабовимірювальні, вимірювальні), динамічністю дії (статичні, динамічні), періодом впливу (дискретні, безперервні), ступенем складності (одиничні, комплексні), масштабом поширення (загальні, специфічні), можливістю управління (керовані, слабо керовані, некеровані). Відповідно до поділу за середовищем впливу наведено систему внутрішніх і зовнішніх чинників КСП (рис. 2), а також узагальнено основні фактори КСП товару, галузі, регіону, країни, що, в свою чергу, є засадами формування КСП підприємств, особливо на міжнародних ринках, й виділено основні чинники їх міжнародної КСП.

Рис. 2. Внутрішні й зовнішні чинники КСП підприємства

Проаналізовано вплив на діяльність українських підприємств КСП національної економіки, що протягом останніх років, згідно рейтингів міжнародних організацій, є достатньо низькою. Так, у 2009 р. згідно рейтингу Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) Україна за Індексом глобальної КСП (GCI) зайняла 82-ге місце із 134-х, за Індексом економічної свободи була віднесена до категорії «невільних» країн і посіла 162-ту позицію із 183-х, за Рейтингом ведення бізнесу - 142-гу зі 183-х, за Індексом людського розвитку - 85-ту із 180-ти, за Індексом КСП IT-сфери 57-му з 66-ти, а за стадією формування КСП Україна знаходиться лише на етапі переходу від факторної орієнтації до орієнтації на ефективність.

Констатовано, що існуючий на сьогодні стан української економіки суттєво відрізняється від ринкової економіки в розвинутих країнах і характеризується: несформованим, непередбачуваним економічним циклом; неефективною конкуренцією; корупцією, бюрократією; слабким інвестиційним ринком; відсутністю чітких норм, порядку у ринкових операціях; високим рівнем злочинності; проблемами корпоративного управління; обмеженістю досвіду, кваліфікації кадрів тощо. Найбільш негативними факторами, що впливають на діяльність, як показало опитування керівників українських підприємств, проведене ВЕФ, є нестабільність уряду й політики, корупція й податкове регулювання. Дослідження особливостей управління підприємствами в таких умовах засвідчило відсутність певного універсального підходу до управління КСП і найбільшу популярність стратегії диверсифікації, що, очевидно, є реакцією на високий ступінь ринкового ризику, та стратегій, пов'язаних із налагодженням «особистих зв'язків» у бізнесі, але в складніших формах, ніж раніше, - через стратегічні альянси, диверсифікацію, горизонтальну і вертикальну інтеграцію.

Аналіз КСП регіонів України за Індексом глобальної КСП показав, що лідирує м. Київ, далі в рейтингу - Запорізька, Одеська, Дніпропетровська, Сумська, Донецька та Львівська області. Полтавська область має середнє значення КСП, низьким же рівнем КСП володіють Хмельницька, Черкаська, Вінницька, Херсонська, Житомирська, Закарпатська області, а також АР Крим. При цьому економічні диспропорції між регіонами не мають тенденцій до скорочення.

У роботі також узагальнено особливості формування КСП підприємств різних галузей, при цьому виявлено, що машинобудування характеризується олігополістичною галузевою структурою, ключовою роллю технологічних конкурентних переваг, залучення інвестицій, а основними критеріями КСП є нижчі витрати й вища якість. Виділено специфічні фактори, що впливають на КСП вітчизняного машинобудування, на відміну від інших галузей: значний ступінь залежності від змін загальногосподарської кон'юнктури; нестача досвіду діяльності в умовах міжнародної конкуренції, низька ефективність маркетингової діяльності внаслідок захищеності державою у минулому; високі витрати споживання машинобудівної продукції - інвестиційного товару тривалого використання; тривалий виробничий цикл машинобудівної продукції і, відповідно, потреба в довготерміновому кредитуванні; висока наукомісткість машинобудівної продукції.

Вітчизняний ринок машинобудівної продукції описано за різними класифікаційними ознаками як: олігополістичний (за типом конкуренції), ринок товарів виробничого призначення довгострокового використання (за типом товару), «ринок покупця» (за співвідношенням попиту й пропозиції), національний (за територіальним охопленням), ринок, що повільно розвивається (за ступенем зрілості ринкових відносин), ринок із середнім рівнем впливу держави на конкурентні відносини (за механізмом державного регулювання), ринок із міжнародною конкуренцією (за рівнем конкуренції), ринок із переважаючою предметною конкуренцією (за формою конкуренції), ринок з технологічними, інвестиційними перевагами (за ключовими конкурентними перевагами).

На основі «теорії ромба» М.Портера сформовано систему взаємопов'язаних факторів КСП машинобудівної галузі України (рис. 3).

Рис. 3. Система факторів КСП машинобудівної галузі України згідно «теорії ромба» М.Портера.

Для дослідження факторів та особливостей управління КСП у дисертаційній роботі виділено за видами діяльності (згідно КВЕД) три групи машинобудівних підприємств, у кожній з яких для аналізу обрано шість провідних виробників, розташованих у Львівській, Івано-Франківській, Волинській та Рівненській областях: 1 група - виробництво машин та устаткування загального призначення (ВАТ "Автовантажмаш", ЗАТ "Автонавантажувач", ВАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів", ВАТ "Калуський завод будiвельних машин", ВАТ "Калуський завод комунального устаткування", ВАТ "Конвеєр"); 2 група - виробництво машин та устаткування для сільського та лісового господарства (ВАТ "Завод "Львівсільмаш", ВАТ "Ковельсільмаш", ВАТ "Коломийський завод сільсько-господарських машин", ВАТ "Львiвавтозапчастина", ВАТ "Львівагромашпроект", ВАТ "Рівнесільмаш"); 3 група - виробництво інших машин та устаткування спеціального призначення (ВАТ "Автомат", ВАТ "Дослідний механічний завод "Карпати", ВАТ "Дрогобицький машинобудiвний завод", ВАТ "Львiвський експериментальний механiчний завод", ВАТ "Поберезький завод пресових агрегатів").

Аналіз офіційної звітності підприємств за 2002-2008 рр., обчислені значення рентабельності продукції та власного капіталу в 2007-2008 рр. та розроблена на їх основі конкурентна карта (рис. 4) свідчать про неефективність діяльності багатьох підприємств. Ступінь конкуренції керівництвом більшості досліджених підприємств визначено як середній (табл. 1), при цьому конкурентами розглядають лише підприємства України, Росії й Білорусі, адже перша група підприємств більше 95% продукції реалізує в Україні, у другій та третій групах по чотири підприємства значний обсяг продукції реалізують в країнах СНД та Балтії, і лише два підприємства третьої групи - в інших зарубіжних країнах.

Конкурентний вплив для жодного з підприємств не належить до основних негативних чинників діяльності, натомість серед них визначено: недостатній обсяг оборотного капіталу, високий рівень зносу основних фондів, негативний фiнансовий та економiчний стан у країнi, звуження ринку збуту, високі податки, неплатоспроможнiсть споживачів, нестачу кваліфікованих кадрів тощо.

Варто відзначити, що у роботі виявлене існування нещільного прямого зв'язку між рівнем конкуренції в галузі й рентабельністю (продукції та власного капіталу) аналізованих підприємств, тобто з посиленням конкуренції їх рентабельність зростала (коефіцієнти кореляції рівні r1=0,324 і r2=0,343 відповідно).

Аналіз впливу на рівень КСП досліджуваних машинобудівних підприємств різних груп чинників (див. табл. 1), виділених згідно їх звітності, дав можливість сформувати загальну модель їх вагового впливу:

Ксп=0,158·Хк+0,129·Хп+0,287·Хф+0,218·Хв+0,188·Хс +0,02·Хе, (1)

де Ксп - рівень конкурентоспроможності підприємства, Хк - конкурентні, Хп - політичні, Хф - фінансово-економічні, Хв - виробничо-технологічні, Хс - соціальні, Хе - екологічні чинники.

Рис. 4. Конкурентна карта аналізованих машинобудівних підприємств за рентабельністю продукції та власного капіталу в 2008 р.

Примітка: * позиція кожного підприємства відображена координатами: за віссю Х - рентабельністю продукції, за віссю Y - рентабельністю власного капіталу.

Використовуючи модель на конкретному підприємстві, потрібно оцінити позитивність чи негативність впливу чинників певної групи у даний момент, здійснити конкурентні порівняння, що дозволить установити рівень КСП, виявити конкурентні переваги й недоліки, необхідні для формування стратегії КСП.

Таблиця 1 Ступінь впливу чинників КСП на досліджувані машинобудівні підприємства

У третьому розділі - «Формування й реалізація стратегій у системі управління конкурентоспроможністю машинобудівних підприємств» - описано сутність, об'єкт та процес управління КСП підприємства, систему стратегій КСП та чинники й підходи до їх формування, подано цикл формування стратегій КСП, досліджено особливості систем управління КСП машинобудівних підприємств, подано комплекс заходів підвищення КСП вітчизняного машинобудування.

Високий рівень КСП є стратегічною ціллю діяльності підприємств в умовах ринку, для досягнення якої необхідна консолідація всіх ланок системи їх управління. Управління КСП підприємства визначено як конкретну функцію менеджменту, що реалізується через здійснення загальних і передбачає цілеспрямований вплив на чинники КСП з метою підтримання/підвищення КСП підприємства і його товарів, як складових єдиної системи. При цьому прямим об'єктом управління КСП є внутрішні фактори КСП підприємства (цілі, структура, завдання, технологія, ресурси), що безпосередньо (на відміну від зовнішніх) формують конкурентні переваги підприємства, товарів. Основними етапами процесу управління КСП визнано: реалізацію функцій, методів менеджменту, управлінських рішень, здійснення управлінського впливу на засадах керівництва. Наголошено на необхідності системної стратегічної орієнтації в управлінні КСП, наведено комплексну систему такого управління і його особливості в різних країнах, зокрема в Україні.

Стратегію КСП визначено як механізм підтримання/підвищення КСП підприємства при оптимальному використанні його внутрішніх чинників КСП відповідно умовам конкурентного середовища (зовнішнім чинникам КСП). Описано ієрархію формування стратегій підприємства і обґрунтовано, що стратегія КСП відноситься до загальних, та для її втілення розробляють і відповідні функціональні стратегії, тобто може існувати ієрархія стратегій КСП. Подано підходи до формування стратегій різних рівнів, зокрема, описано систему таких функціональних стратегій: операційна, технологічна, маркетингова, фінансова, стратегія досліджень і розвитку, організаційна, кадрова і логістична.

Основними зовнішніми чинниками, що впливають на формування стратегій КСП, визнано рівень, особливості конкуренції; невизначеність, динаміку й комплексність конкурентного середовища, а внутрішніми - цілі, розмір підприємства, особливості систем стратегічного управління та управління КСП.

Для вироблення й реалізації стратегій КСП машинобудівних підприємств запропоновано послідовність (цикл) (рис. 5), що передбачає: аналіз зовнішніх і внутрішніх факторів КСП, встановлення цілей щодо КСП товарів і підприємства, аналіз конкурентного потенціалу, переваг та можливостей реалізації цілей, визначення альтернатив та вибір стратегії, заходів із її реалізації, моніторинг досягнутого рівня КСП, удосконалення і корегування стратегії, заходів зі зміною конкурентного середовища.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 5. Послідовність (цикл) формування й реалізації стратегії КСП машинобудівного підприємства. Примітка: розроблено автором.

Проведене автором у 2009 р. експертне опитування 30 керівників машинобудівних підприємств західного регіону України показало недооцінку проблем КСП та відсутність систем управління КСП на більшості підприємств. Зокрема, більшість опитаних (77%) збирають та аналізують інформацію про конкурентів лише періодично; для оцінювання КСП використовують найпростіші методи; чітко сформульовані цілі щодо КСП існують на 63% підприємств, а стратегії щодо підвищення/підтримання КСП - на 47% підприємств, при тому, що 70% опитаних вважають наявність чітких цілей, стратегії КСП найважливішим фактором і лише 3% - неважливим для ефективної діяльності підприємств. Більшість - 73% опитаних - вважають КСП підприємств на внутрішньому ринку середньою, а 10% низькою, на зовнішньому ж ринку високу КСП не відзначило жодне підприємство, середню - близько половини опитаних (53%), решта ж - низьку. За допомогою показника середньої квадратичної залежності () виявлено щільний зв'язок між наявністю цілей, стратегій КСП та досягнутим підприємствами рівнем КСП, тобто він підвищується при наявності чітких цілей і стратегій. У результаті порівняння ступеню важливості функціональних стратегій КСП на досліджуваних вітчизняних машинобудівних підприємствах та промислових підприємствах країн з розвинутою ринковою економікою виявлено ключове значення для українських підприємств операційної стратегії (оцінка 5,89 при максимальній 7), набагато вищу, ніж в розвинутих країнах, важливість фінансової стратегії (5,22 проти 3,91), натомість набагато менше значення стратегій людських ресурсів (2,31 проти 5,19) та маркетингової (1,21 проти 5,02).

На підприємствах виконуються основні функції й роботи з управління КСП, при цьому рівень централізації управління є досить високим (табл. 2), однак існування систем управління КСП констатувало лише 27% керівників.

Таблиця 2 Розподіл робіт із управління КСП на машинобудівних підприємствах

Примітка: * сума часток по рядках перевищує 100, оскільки роботи можуть виконувати кілька підрозділів/посадових осіб. Узагальнено автором за результатами проведеного експертного опитування.

Для вісімнадцяти аналізованих машинобудівних підприємств (див. рис. 4) на основі їх звітності за 2002-2008 рр. з врахуванням визначального впливу фінансово-економічних чинників (див. табл. 1) за допомогою пакету програм STATISTICA побудовано однофакторні регресійні моделі вигляду Y=bo+b1X, де X - значення факторної ознаки (обсяг власного капіталу), Y - значення вислідної ознаки (виручка від реалізації - Y1, чистий прибуток - Y2), bo, b1 - параметри моделі, що описують зв'язок між змінними. За критеріями Стьюдента і Фішера вибрано адекватні моделі, що можуть слугувати основою прийняття стратегічних рішень (табл. 3).

Таблиця 3 Адекватні регресійні моделі прогнозування зміни виручки від реалізації та чистого прибутку залежно від зміни обсягу власного капіталу аналізованих машинобудівних підприємств

Примітка: розраховано автором за офіційною звітністю підприємств 2002-2008 рр.

Як видно з табл. 3, лише для частини підприємств збільшення обсягу власного капіталу зумовлює значне зростання виручки від реалізації та чистого прибутку. Так, при його збільшенні на 1% для ВАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" виручка від реалізації в середньому зростає на 2,56%, а чистий прибуток на 6,77%, для ВАТ "Калуський завод будiвельних машин" на 1,41% і 3,03% відповідно, ВАТ "Львівагромашпроект" на 1,63% і 2,39% відповідно, а для ВАТ "Львiвавтозапчастина" чистий прибуток збільшується на 2,07%. Отже, цим підприємствам доцільно рекомендувати збільшувати обсяг власного капіталу. Натомість для іншої частини підприємств його зростання на сьогодні недоцільне, оскільки при збільшенні обсягу власного капіталу на 1% для ЗАТ "Автонавантажувач" обсяг його виручки від реалізації в середньому зменшується на 2,55%, для ВАТ "Калуський завод комунального устаткування" на 0,697%, для ВАТ "Конвеєр" на 2,38%, для ВАТ "Рівнесільмаш" на 7,48%, для ВАТ "Поберезький завод пресових агрегатiв" на 2,82%. Цим підприємствам необхідно проаналізувати й усунути причини існування виявленого зворотного зв'язку.

У роботі з врахуванням особливостей періоду становлення в Україні ринкових відносин, специфіки і виняткової важливості машинобудування для економіки держави та виділених визначальних факторів КСП машинобудівних підприємств констатовано, що реальне підвищення КСП вітчизняного машинобудування може забезпечити лише комплекс макро- та мікроекономічних заходів, основними з яких визначено такі: 1) формування та практична поетапна імплементація національної стратегії розвитку машинобудівної галузі, 2) активізування інноваційних процесів у на машинобудівних підприємствах, що на сьогодні стримуються неефективною їх організацією, недостатністю коштів, інформаційного забезпечення, підтримки на державному рівні, 3) технологічне оновлення виробничих фондів машинобудівних підприємств, 4) активізування системного стратегічно-орієнтованого управління КСП машинобудівних підприємств.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання - розроблення теоретичних та прикладних засад аналізування чинників КСП машинобудівних підприємств з метою вироблення стратегій забезпечення їх КСП. Представлені у дисертації наукові теоретичні й практичні результати сприятимуть вирішенню нагальних проблем функціонування машинобудівних підприємств. Основні висновки з проведеного дослідження такі:

1. У результаті аналізу сутності конкуренції, її об'єкта, суб'єкта, предмета, функцій обгрунтовано «ланцюг конкурентоспроможності» - систему таких понять, що характеризують позицію підприємства щодо конкурентів на ринку: «конкурентний потенціал», «конкурентна перевага», «конкурентоспроможність», «конкурентна позиція», «конкурентний статус», де факторними ознаками визнано конкурентні потенціал та переваги, а результуючими -- КСП, конкурентні позицію і статус. Узагальнено методи оцінювання КСП, зокрема розроблено класифікацію методів оцінювання КСП товару за такими ознаками як: спосіб одержання інформації, джерело інформації, врахування характеристик товару, вид показників оцінювання, принцип визначення вагомості показників КСП та спосіб здійснення.

2. Аналіз розвитку машинобудування в Україні показав, що кількість вітчизняних машинобудівних підприємств і обсяги їх виробництва зростають, однак, частка збиткових серед них є значною, і їх КСП - низькою, основні причини чого - технологічне відставання, ресурсомісткість, зниження інноваційної активності. Констатовано низьку КСП української економіки, її структурну деформацію на користь енерго-, капітало-, трудо- й екологомістких виробництв, що суперечить стратегічним інтересам розвитку України. Наведено моніторинг КСП основних галузей вітчизняної економіки й констатовано, що машинобудування на сьогодні є низькоконкурентним і потребує технологічної модернізації.

3. Поняття «чинники КСП підприємства» визначено як фактори внутрішнього й зовнішнього середовища підприємства, що впливають на його здатність підтримувати/підвищувати КСП на певному ринку. Розроблено класифікацію таких чинників за середовищем, рівнем, характером, періодом, можливістю вимірювання впливу; характером прояву; можливістю передбачення; динамічністю дії; ступенем складності; масштабом поширення й можливістю управління. Відповідно до поділу за середовищем впливу наведено систему внутрішніх і зовнішніх чинників КСП.

4. Проаналізовано сутність поняття «КСП національної економіки», її рівень для України та вплив на діяльність підприємств. Констатовано, що існуючий на сьогодні стан вітчизняної економіки характеризується: несформованим, непередбачуваним економічним циклом; неефективною конкуренцією; слабким інвестиційним ринком; відсутністю чітких норм, порядку у ринкових операціях; корупцією, бюрократією; високим рівнем злочинності; проблемами корпоративного управління; обмеженістю досвіду, кваліфікації кадрів тощо. Серед найбільш негативних чинників діяльності підприємств в Україні виявлено: нестабільність уряду й політики, корупцію й податкове регулювання.

5. Проаналізовано КСП регіонів, галузей економіки України, зокрема констатовано, що для машинобудування характерні олігополістична галузева структура, визначальність технологічних та інвестиційних конкурентних переваг для досягнення нижчих витрат і вищої якості. Наведено специфічні чинники КСП вітчизняного машинобудування порівняно з іншими галузями, а також із використанням «теорії ромба» М.Портера сформовано систему чотирьох ключових чинників КСП машинобудівної галузі України: 1. Скорочення, подорожчання й зниження якості багатьох факторів виробництва, 2. Низька ефективність виробництва, невідповідні методи управління на підприємствах, неефективна внутрішня конкуренція, 3. Ускладнення структури й зменшення попиту на внутрішньому ринку, 4. Низький розвиток споріднених та підтримуючих галузей. 6. На основі дослідження чинників КСП для трьох груп машинобудівних підприємств північно-західного регіону України (виробництво машин та устаткування загального призначення; для сільського та лісового господарства; спеціального призначення) розроблено модель їх вагового впливу на рівень КСП, згідно якої найбільший вплив мають фінансово-економічні фактори, а найменший - політичні й екологічні. Модель доцільно застосовувати економістам, маркетологам машинобудівних підприємств для виявлення конкурентних переваг і недоліків товарів/підприємств на певному ринку.

7. Висвітлено зміст поняття «управління КСП підприємства» як конкретна функція менеджменту, що реалізується через здійснення загальних (планування, організування, мотивування, контролювання, регулювання) і передбачає цілеспрямований вплив на чинники КСП з метою підтримання/підвищення КСП підприємства і його товарів, що є складовими єдиної системи. Поняття ж «стратегія КСП» трактується як механізм підтримання/підвищення КСП підприємства при оптимальному використанні його внутрішніх чинників КСП відповідно до умов конкурентного середовища (зовнішніх чинників КСП). Подано ієрархію загальних і функціональних стратегій КСП підприємства, наведено рекомендації щодо розроблення стратегій різних рівнів.

8. Виявлено такі ключові для розроблення стратегій КСП зовнішні чинники як рівень та особливості конкуренції, невизначеність, динаміка й комплексність конкурентного середовища, та внутрішні - цілі, розмір підприємства, особливості систем стратегічного управління та управління КСП.

Розроблено послідовність (цикл) формування стратегії КСП, етапами якого є: аналізування факторів КСП, встановлення цілей із КСП, стратегії їх досягнення, заходів із її реалізації, аналізування досягнутого рівня КСП, удосконалення і корегування стратегії, заходів при необхідності. Пропоновану послідовність рекомендовано використовувати керівникам машинобудівних підприємств як для формування, так і для корегування стратегій діяльності.

9. На основі здійсненого експертного опитування на більшості машинобудівних підприємств західного регіону України виявлено недооцінку проблем КСП та відсутність результативних систем управління нею. Побудовані регресійні моделі впливу обсягу власного капіталу на результати діяльності машинобудівних підприємств виявили доцільність його збільшення частині з них.

Державним органам влади та керівникам підприємств запропоновано комплекс макро- та мікроекономічних заходів підвищення КСП вітчизняного машинобудування, основними з яких є: формування та практична поетапна імплементація національної стратегії розвитку машинобудівної галузі, активізування інноваційних процесів у машинобудуванні, технологічне оновлення виробничих фондів машинобудівних підприємств, активізування системного стратегічно-орієнтованого управління КСП на машинобудівних підприємствах.

10. На підставі результатів дисертаційної роботи можна запропонувати:

- Міністерству економіки України та Міністерству промислової політики України застосовувати сформульовані рекомендації при розробці нормативних документів з метою забезпечення реалізації державної політики у сфері економічної конкуренції, обмеження монополізму, сприяння розвитку економічних відносин,

- Міністерству освіти і науки України використовувати теоретичні і методологічні положення дисертації, здійснюючи підготовку фахівців у сфері підприємництва, економіки й менеджменту.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових наукових виданнях

1. Галелюк М. М. Вплив факторів зовнішнього середовища на конкурентоспроможність вітчизняних машинобудівних підприємств / М. М. Галелюк // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. - 2007. - № 5. - С. 161-167.

2. Галелюк М. М. Стратегії підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств / М. М. Галелюк // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. - 2007. - № 6. - С. 55-62.

3. Галелюк М. М. Особливості формування функціональних стратегій конкурентоспроможності машинобудівних корпорацій Західного регіону України / П. Г. Ільчук, М. М. Галелюк // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. - Львів : вид-во НУ “ЛП”, 2007. - № 599. - С. 210-222. (Особистий внесок: описано суть, роль функціональних стратегій у системі стратегій КСП).

4. Галелюк М. М. Оцінювання конкурентоспроможності підприємств машинобудівної галузі / М. М. Галелюк, Н. І. Горбаль // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. - Львів : вид-во НУ “ЛП”, 2007. - № 606. - С. 147-152. (Особистий внесок: визначено особливості формування КСП вітчизняних машинобудівних підприємств).

5. Галелюк М. М. Підходи до підвищення конкурентоспроможності компаній / М. М. Галелюк // Вісник економічної науки України. - Донецьк : «Юго-Восток, Лтд», 2008. - № 1(13). - С. 10-14.

6. Галелюк М. М. Вплив конкурентоспроможності національної економіки на діяльність українських підприємств / М. М. Галелюк // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. - Львів : вид-во НУ “ЛП”, 2008. - № 624. - С. 214-220.

7. Галелюк М. М. Формування стратегії розвитку виробників паперово-білової продукції на цільових ринках / О. Є. Шандрівська, М. М. Галелюк // Логістика. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. - Львів : вид-во НУ “ЛП”, 2008. - № 623. - С. 294-302. (Особистий внесок: аналіз особливостей конкуренції, конкурентних переваг виробників паперово-білової продукції).

8. Галелюк М. М. Чинники забезпечення конкурентоспроможності машинобудівного підприємства / М. М. Галелюк, Н. І. Горбаль // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. - Львів : вид-во НУ “ЛП”, 2008. - №635. - С. 232-238. (Особистий внесок: розроблено поняття, класифікацію, систему чинників КСП).

9. Галелюк М. М. Система понять, які характеризують конкурентний стан підприємства / М. М. Галелюк, С. Б. Романишин, У. І. Когут // Науковий вісник НЛТУ: Збірник науково-технічних праць. - Львів: НЛТУ України. - 2009. - Вип. 19.1. - С. 174-181. (Особистий внесок: розроблено систему понять - «ланцюг конкурентоспроможності»).

Публікації в інших наукових виданнях

10. Галелюк М. М. Підприємницько-ринковий підхід у роботі з працівниками як продукт маркетингу персоналу / Л. А. Янковська, Є. К. Пирожак, М. М. Галелюк // Маркетинг та логістика в системі менеджменту : тези доповідей VI Міжнародної науково-практичної конференції, 9-11 листопада 2006 р. - Львів : вид-во НУ “ЛП”, 2006. - С. 417-418. (Особистий внесок: виділено принципи визначення складу й змісту завдань менеджменту персоналу).