Стратегічне планування природно-техногенної безпеки в містах України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

УДК 364.254:332.12

СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ ПРИРОДНО-ТЕХНОГЕННОЇ БЕЗПЕКИ У МІСТАХ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.05 - розвиток продуктивних сил

і регіональна економіка

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Ілляшенко Інна Олегівна

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.

Науковий керівник доктор географічних наук, професор Степаненко Анатолій Васильович, Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, завідувач відділу регіональних проблем національної безпеки.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, доцент Пашенцев Олександр Іванович, Національна академія природоохоронного і курортного будівництва Міністерства освіти і науки України, декан факультету економіки і менеджменту;

кандидат економічних наук Волошин Сергій Миколайович, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, заступник начальника управління прогнозування МНС України.

Захист відбудеться “4” січня 2011 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “3” грудня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.В. Левковська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Міста є складним, багатогранним організмом. Їх функціонування неможливо розглядати без зв'язку з певними ризиками, які породжують загрози природної і техногенної небезпеки, а також їх сукупну дію. Саме тому постає питання щодо впровадження стратегічного планування природно-техногенної безпеки, суть якого полягає в розробці стратегічних рішень як компонентів управління безпекою в містах України. Стратегічне планування передбачає як попередження і зменшення ймовірності виникнення аварій і катастроф природно-техногенного походження, так і скорочення масштабів їх наслідків. З цією метою необхідно оптимізувати зусилля державного контролю, удосконалити методи підприємницької діяльності, які ґрунтувалися б на ефективному економічному механізмі. Сьогодні стратегічне планування природно-техногенної безпеки в Україні потребує вдосконалення теоретико-методологічних, правових, організаційних питань та практичних проблем використання методів стратегічного планування. Різні аспекти та окремі підходи до дослідження природно-техногенної безпеки, а також стратегічного планування висвітлено у працях вітчизняних та зарубіжних науковців і фахівців, серед яких варто відзначити Агаркову Н., Бистрякова І., Близнюка А., Вакуленка В., Волошина С., Гіроль М., Громова А., Данилишина Б., Долішнього М., Дорогунцова С., Желібо Є., Качинського А., Мамонтову В., Одинця О., Олійника Я., Пашенцева О., Підкамінного І., Пістуна І., Ральчука О., Степаненка А., Стрикленда А., Татаркіна А., Томпсона А., Фатхутдінова Р., Федорищеву А., Хвесика М., Хлобистова Є., Черваньову І., Шарова Ю., Шевчука В., Шершньову З., Яцика А. та інших.

Проте окремі суттєві елементи стратегічного планування природно-техногенної безпеки в містах України залишаються нерозробленими. Недостатність теоретико-методологічних розробок у цій галузі знань і діяльності та практичного досвіду стратегічного планування обумовили вибір теми дисертаційної роботи та основні напрями наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконані автором дослідження за темою дисертації безпосередньо пов'язані з науково-дослідними роботами Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема темами: 3.1.5.63 “Схеми (прогнози) розвитку і розміщення продуктивних сил регіонів (областей) України до 2015 року” (номер державної реєстрації 0104U003168), у межах якої автором здійснювалася розробка із стратегії гарантування природно-техногенної безпеки м. Києва; ІІІ-7-06(90) “Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил України” (номер державної реєстрації 0106U005191), де здобувачем виконано наукові дослідження щодо природно-техногенної безпеки в шести регіонах (Дніпропетровська, Запорізька, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська області та м. Севастополь); ІІІ-3-05(87) “Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку ” (номер державної реєстрації 0106U005193), згідно з якою дисертантом виконано оцінку негативних природно-техногенних факторів і загроз у контексті формування рентних відносин, визначено рівень катастрофічності техногенних і природних чинників та їх впливу на формування ренти.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад стратегічного планування природно-техногенної безпеки в містах України.

Для досягнення цієї мети в дисертації поставлено та розв'язано такі завдання:

· узагальнити теоретико-методологічні засади стратегічного планування природно-техногенної безпеки;

· визначити сутність, структуру та функції стратегічного планування природно-техногенної безпеки;

· проаналізувати стан природно-техногенної безпеки в містах України;

· охарактеризувати особливості стратегічного планування безпеки систем життєдіяльності міст;

· здійснити оцінку загроз і ризиків надзвичайних ситуацій природного і техногенного походження в контексті стратегічного планування;

· розробити концептуальні підходи до гарантування природно-техногенної безпеки міст і алгоритм стратегічного планування;

· визначити організаційно-економічні механізми реалізації стратегічного планування природно-техногенної безпеки міст;

· обґрунтувати стратегію природно-техногенної безпеки міст.

Об'єктом дослідження є процес формування і розвитку природно-техногенної безпеки міст України.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні аспекти стратегічного планування природно-техногенної безпеки в містах України та підвищення його ефективності.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є засади стратегічного планування, природно-техногенної безпеки, що застосовуються у працях сучасних вітчизняних та зарубіжних авторів. стратегічний планування безпека техногенний

Для розв'язання поставлених у дисертаційній роботі завдань використовувалися сучасні методи дослідження, зокрема: системно-структурний - як запорука цілісного сприйняття об'єкта дослідження і комплексного аналізу зв'язків елементів у межах досліджуваної проблеми в цілому, визначення сутності, структури та основ управління природно-техногенною безпекою; проблемно-орієнтований - як засіб наукового обґрунтування стратегічних пріоритетів удосконалення системи безпеки та їх економічного аспекту; статистичного аналізу - для дослідження стану, динаміки і структури надзвичайних ситуацій у містах України; регресійно-кореляційного аналізу - для оцінки ефективності управління природно-техногенною безпекою в містах України; економіко-математичний - для розрахунку індексу ризику життєдіяльності населення регіонів України; інформаційно-комп'ютерний - для аналізу рівня природно-техногенної безпеки, визначення її тенденцій, обґрунтування організаційно-економічного механізму і стратегії її гарантування; метод моделювання - для обґрунтування практичних рекомендацій щодо стратегічного планування природно-техногенної безпеки та підвищення її рівня у містах. Сукупність названих методів і прийомів складає методику дисертаційного дослідження.

Інформаційною базою дослідження є: вітчизняні і зарубіжні наукові публікації з досліджуваної проблематики; законодавчі та нормативно-правові акти України; статистичні збірники, бюлетені і матеріали Держкомстату України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Національної академії наук України, обласних управлінь статистики та регіональних органів влади; інформаційні Інтернет-ресурси.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

- розроблена концептуальна модель стратегічного планування природно-техногенної безпеки сталого розвитку міст за умов можливих ризиків і загроз;

- запропоновано алгоритм стратегічного планування природно-техногенної безпеки міст, мета створення якого полягає в запобіганні надзвичайним ситуаціям, мінімізація та ліквідація їх наслідків у разі виникнення;

удосконалено:

- зміст поняття «природно-техогенна безпека міст», що, на відміну від існуючих, включає економічний аспект та характеризує такий стан функціонування міста, при якому вплив природних і техногенних факторів не призводить до порушення нормальних умов життєдіяльності міського населення;

- класифікацію міст України за природно-техногенними факторами, де виділено групи за характерними ризиками небезпеки;

- методичні підходи до стратегічного планування складових природної і техногенної безпеки, які базуються на аналітиці сучасного стану міста, оцінці і виявленні чинників впливу та прогнозно-планувальному етапі визначення стратегії;

- напрями оцінки загроз і ризиків надзвичайних ситуацій, що, на відміну від існуючих, дають змогу визначити агрегований показник рівня ризику на основі інтегральних критеріїв небезпеки як природного і техногенного походження, так і їх сукупної дії;

- організаційно-економічні механізми реалізації стратегічного планування природно-техногенної безпеки, дія яких спрямована на підвищення захищеності населення та території міста від вразливої дії наслідків надзвичайних ситуацій;

набули подальшого розвитку:

- стратегічні засади гарантування природно-техногенної безпеки в містах України, котрі передбачають комплекс заходів організаційно-виробничого, інженерно-технічного, медично-організаційного, інформаційного, науково-практичного, фінансово-ресурсного, правового, територіально-організацій-ного спрямування, контролю та моніторингу;

- прогнозування безпеки міст як за окремими природно-техногенними факторами, так і їх сукупною дією, з метою використання отриманих результатів для зміни обставин, що можуть виникнути.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність дослідження визначається адресною спрямованістю рекомендацій регіональним суб'єктам господарювання, державним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, що дозволить розробити і впровадити стратегічні плани природно-техногенної безпеки для міст України, запобігти надзвичайним ситуаціям та мінімізувати масштаби їх негативних наслідків у разі виникнення. Результати дисертаційної роботи можуть бути використані суб'єктами господарювання для оптимізації організаційно-економічних засад підвищення рівня природно-техногенної безпеки в містах, удосконалення основних напрямів державної регіональної політики щодо зниження ризиків і пом'якшення наслідків надзвичайних ситуацій. Одержані результати впроваджено у практичну діяльність Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи при розробці Національної доповіді про стан техногенної та природної безпеки в Україні в 2007 році (довідка №03-15392/321 від 08.11.2010 р.); Національним педагогічним університетом імені М. П. Драгоманова при виконанні держбюджетної наукової теми та підготовці навчальних програм (довідка №07-10/2727 від 9.11.2010 р.); Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України при виконанні державних замовлень і планових фундаментальних науково-дослідних тем та підготовці аналітичних і доповідних матеріалів (довідка №01-11/649-1 від 10.11.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто автору та є його науковим доробком. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, в якій дисертантом особисто сформовано наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації щодо розроблення стратегій гарантування природно-техногенної безпеки в містах України.

Апробація результатів дисертації. Основні результати наукового дослідження доповідались і обговорювались на науково-практичних конференціях різного рівня, а саме: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Освіта як фактор національної безпеки» (м. Київ, 20 грудня 2002 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Географічна освіта і наука в Україні» (м. Київ, 27-28 березня 2003 р.); науковій конференції молодих учених РВПС України НАН України «Актуальні проблеми економічного розвитку України» (м. Київ, 1 листопада 2005 р.); ІV Всеукраїнській науковій конференції „Географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (м. Київ, 16-17 травня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Цивілізаційний вимір енергетичної дипломатії та еколого-економічної безпеки України” (м. Київ, 25-28 березня 2008 р.); Міжнародній науковій конференції „Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 23-24 жовтня 2008 р.), Ювілейній Міжнародній науковій конференції «Розвиток продуктивних сил України: від В. І. Вернадського до сьогодення» (м. Київ, 20 березня 2009 р.); ІІ науково-практичній конференції «Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях» (м. Бахчисарай, 23-24 вересня 2010 р.); V Міжнародній науковій конференції «Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України» (м. Київ, 21-23 жовтня 2010 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 16 наукових праць загальним обсягом 56,5 друк. арк. (особисто автору належить 11,2 друк. арк.), з них 1 монографія у співавторстві, 1 брошура, 6 статей у наукових фахових виданнях, 8 - у матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертаційної роботи становить 208 стор. комп'ютерного тексту, у тому числі 8 таблиць і 12 рисунків, із яких 2 займають усю площу сторінки. Список використаних джерел із 278 найменувань викладено на 35 сторінках і 6 додатків - на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету й основні завдання дослідження. Окреслено предмет, об'єкт і методи дослідження, висвітлено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, їх апробацію та використання, наведено дані про публікації автора, структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади стратегічного планування природно-техногенної безпеки» розкрито зміст поняття природно-техногенної безпеки як економічної категорії, висвітлено основи стратегічного планування природно-техногенної безпеки міст і визначено методичні підходи до її дослідження.

Природно-техногенна безпека - це перш за все економічна категорія. Підтвердженням цього є поняття безпеки, що включає сукупність дій, станів і процесів, які прямо чи опосередковано не завдають збитків (або загроз таких збитків) природному середовищу, окремим людям і людству загалом. Безпека являє собою комплекс станів, явищ та дій, що забезпечують баланс на Землі і в будь-яких її регіонах на рівні, до якого фізично, економічно, соціально, технологічно та політично готове (може без суттєвих збитків адаптуватися) людство.

Стратегічне планування як один із інструментів управління безпекою в умовах гострих сучасних природно-техногенних проблем у містах України набуває особливої актуальності, оскільки дає змогу перейти від ситуаційного управління, орієнтованого лише на подолання поточних і виникаючих проблем, до стійкого в часі, заснованого на прогнозах і розрахунках різних варіантів майбутніх подій. Його суть полягає в розробці стратегічних рішень, які передбачають постановку таких цілей і стратегій поведінки відповідних об'єктів управління, реалізація яких забезпечує їх ефективне функціонування в довгостроковій перспективі, швидку адаптацію до мінливих умов навколишнього середовища.

Сутність стратегічного планування полягає у створенні сприятливих умов у містах України на основі пізнання природно-техногенної безпеки, передбачення розвитку означених процесів та ефективного впливу на них за допомогою економічних і правових методів.

У ході дослідження встановлено, що стратегічне планування природно-техногенної безпеки передбачає як попередження і зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій природного і техногенного походження, так і скорочення масштабів їх наслідків у разі виникнення. Воно має гарантувати суспільству в цілому та кожному місту зокрема подальший розвиток і життєдіяльність у безпечному міському середовищі.

Обґрунтовано, що процес стратегічного планування природно-техногенної безпеки в місті складається з декількох етапів: визначення місії і цілей; аналіз середовища, який включає збір інформації, аналіз сильних і слабких сторін навколишнього середовища міста, потенційних можливостей на підставі наявної зовнішньої і внутрішньої інформації; вибір оперативних цілей та завдань; моніторинг та контроль виконання, а також корегування стратегічного плану.

Із середини 80-х рр., після того, як людство визнало, що заради власного задоволення потреб готове піти на ризик, панівною стає концепція суспільно прийнятного ризику. Прийнятний рiвень безпеки вказує на тe, що в системі існує небезпека, проте її рівень перебуває в допустимих (прийнятних для суспільства) межах. Основа концепції базується на співвідношеннi між користю від господарської діяльності та масштабами ймовірних соціально-економічних і екологічних збитків від неї. Якщо кількісні показники рівнів безпеки і небезпеки можна подати через коефіцієнти, щo змінюються в інтервалі від 0 до 1, то залежність між ними матиме вигляд:

S_ij = 1 D_ij,

де S рівень безпеки (надійності) джерела i-го виду для j-го об'єкта безпеки;

D рівень небезпеки від джерела i-го виду для j-го об'єкта безпеки.

Інтегральний показник небезпеки території повинен ураховувати всі існуючі на ній види небезпеки і включати щонайменше суму добутку двох показників:

D_n = P_n Ч Z_n,

де D - інтегральний показник небезпеки від n-ої кількості небезпечних джерел;

P - імовірність виникнення небажаної події від n-го небезпечного джерела;

Z - масштаби соціально-економічних збитків від n-ої події у випадку її виникнення для населення та довкілля.

Визначення агрегованого показника стану природно-техногенної небезпеки проводилося на основі інтегральних критеріїв небезпеки природного і техногенного походження та розраховулося за формулою:

,

де А - агрегований показник природно-техногенної небезпеки;

р - показники природної небезпеки;

t - показники техногенної небезпеки;

N - кількість населення.

Такий вид розрахунку на основі аналізу основних агрегованих видів небезпеки - природної та техногенної дає змогу дати загальну оцінку стану їх сукупної дії у певному місті (регіоні).

У другому розділі «Сучасний стан та аналіз загроз і ризиків природно-техногенної безпеки у промислових містах України» визначено рівень природно-техногенної безпеки регіонів України, здійснено аналіз природно-техногенної безпеки в містах України, розкрито проблеми безпеки систем життєзабезпечення міст, зроблено оцінку загроз і ризиків НС природного і техногенного походження у стратегічних планах.

У процесі аналізу природно-техногенної безпеки у містах України встановлено, що великі промислові міста є основними антропогенними джерелами загострення кризи. Серед них найбільшими забруднювачами довкілля є індустріальні центри металургійної, хімічної, нафтопереробної та машинобудівної промисловості. Аналіз основних агрегованих видів небезпеки - техногенної та природної, виходячи із станів та дії їх чинників, дає змогу визначити критеріальну оцінку - агрегований показник стану природно-техногенної небезпеки (табл. 1).

Таблиця 1

Агрегована комплексна оцінка стану природно-техногенної безпеки*

Показники	М. Київ	Київська область	М. Сева-стополь	АРК	Україна
Інтегральні критерії ранжирування рівня техногенної небезпеки: пожежо-вибухової	0,61·10-2	1,03·10-2	1,32·10-2	0,77·10-2	1,44·10-2
хімічної	1,6·10-2	2,6·10-2	7,5·10-2	0,4·10-2	8,9·10-2
радіаційної	0,04·10-2	0,16·10-2	0,10·10-2	0,14·10-2	4,78·10-2
гідродинамічної	0,13·10-3	0,20·10-3	1,60·10-3	1,58·10-3	1,87·10-3
транспортної	0,976·10-1	1,317·10-1	0,976·10-1	0,993·10-1	0,976·10-1
житлово-комунального господарства	1,218·10-1	4,225·10-1	3,865·10-1	4,969·10-1	3,664·10-1
Агрегований показник стану природної небезпеки	0,77·10-2	1,54·10-2	2,31·10-2	2,11·10-2	4,55·10-2
Інтегральні критерії ранжирування рівня природної небезпеки: гідрометеорологічної	1,6616	1,511	1,6616	2,8952	1,6616
гідрологічної	1,3·10-3	0,7·10-3	1,6·10-3	0,0·10-3	4,2·10-3
геологічної	0,23·10-3	0,97·10-3	0,42·10-3	6,62·10-3	6,62·10-3
пожеж у природних екосистемах	0,0·10-3	3,2·10-3	0,0·10-3	1,9·10-3	2,4·10-3
Агрегований показник стану техногенної небезпеки	0,57·10-2	0,74·10-2	0,71·10-2	0,64·10-2	1,62·10-2
Агрегований показник стану природно-техногенної небезпеки	0,66·10-2	1,07·10-2	1,28·10-2	1,16·10-2	2,71·10-2

Агрегований критерій виявляє стан техногенної небезпеки як існуючий у певних межах: у м. Київ і Київській області - низький рівень, м. Севастополь та Крим - помірний ризик, а в Україні в цілому - високий рівень небезпеки. Щодо природної небезпеки в містах Києві та Севастополі, то агрегований критерій характеризує її стан як низький порівняно із загальноукраїнським. Зведений агрегований показник природно-техногенної небезпеки дає підстави стверджувати про досить низький рівень ризику в м. Києві відносно загальноукраїнського показника. Значення агрегованого показника в цілому по Україні обумовлюється високими показниками техногенної небезпеки у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Черкаській областях та природної небезпеки в Івано-Франківській, Львівській, Чернігівській, Чернівецькій та Закарпатській областях.

Протягом 2009 року в Україні виникло 117 НС природного характеру, з яких найбільша кількість припадала на масові отруєнні людей та метеорологічні НС - відповідно 33 і 24%, і 130 НС техногенного характеру, серед яких найбільшу частку становили пожежі і вибухи - 45,4% (кількість пожеж та загорянь - 3343) і катастрофи на транспорті - 25% (кількість дорожньо-транспортних пригод - 2830) (рис.1). Для міст України (на прикладі м. Києва) характерна інша структура: близько 50% випадків припадає на надзвичайні ситуації медико-біологічного характеру та геологічні процеси, решта - на надзвичайні ситуації, пов'язані з аваріями на транспорті, вибухами та пожежами. З'ясовано, що 2009 року для міста Києва серед природних загроз найбільшу небезпеку становили зсувні процеси, підтоплення та комплексні гідрометеорологічні явища, а серед техногенних загроз - радіаційна, гідродинамічна, хімічна та пожежо- вибухонебезпека.

а б

Рис. 1 Розподіл кількості надзвичайних ситуацій природного (а) та техногенного (б) характеру за в Україні 2009 р., %

З'ясовано, що на території Києва розташовано 514 потенційно небезпечних об'єктів, які розміщені в кожному районі міста. Під час виникнення надзвичайних ситуацій кожен з них може являти собою загрозу. Крім того, 38 столичних підприємств використовують небезпечну хімічну речовину, а два - є радіоактивно небезпечними (рис. 2).

а б

Рис. 2 Структура паспортизованих потенційно небезпечних об'єктів м. Київ за видами небезпек (а) і видами об'єктів небезпеки (б) згідно з даними Державного реєстру ПНО за станом на кінець 2009 р., одиниць

Загальний рівень забруднення атмосферного повітря в містах України є високим: у 2009 р. зафіксовано 21 випадок високого забруднення по шести шкідливих домішках (толуол та бензол - по 3 випадки у Кременчуці, оксид вуглецю - по 2 випадки в Києві та Кременчуці, діоксид азоту - 2 випадки в Києві та 6 - у Херсоні, завислі речовини - 2 випадки у Харкові, хлористий водень - 1 випадок у Комсомольську). За середнім вмістом домішок у повітрі дуже високий рівень забруднення спостерігався у 25 містах (за даними Центральної геофізичної обсерваторії): Маріуполі (індекс забруднення атмосфери - 17,1), Донецьку (15,4), Дніпродзержинську (14,7), Лисичанську (14,6), Дзержинську (14,4), Горлівці (14,0), Рубіжному (13,7), Сєвєродонецьку (13,6), Макіївці (13,3), Рівному (13,1), Слов'янську (12,8), Одесі (12,5), Луцьку (11,3), Красноперекопську (11,1), Армянську (10,9), Краматорську (10,6), Єнакієвому (10,2), Ужгороді (9,5), Кривому Розі (8,7), Дніпропетровську (8,5), Запоріжжі (8,5), Миколаєві (8,5), Ялті (8,2), Херсоні (7,3) та Києві (7,0), що пов'язано в основному із значними концентраціями формальдегіду, діоксиду азоту, фенолу, бензапірену, фтористого водню, оксиду вуглецю, завислих речовин. Щороку в містах України фіксуються десятки або й сотні подій, при яких відбувається порушення нормальних умов життєдіяльності людей, що можуть призвести або призводять до загибелі людей та значних матеріальних втрат. Якщо природні катаклізми можна зафіксувати і побачити, то більшість форм токсичних речовин неможливо відчути, але наслідки в першу чергу відображаються на здоров'ї нації. Зростає кількість захворювань, зокрема, у період 1990 - 2009 рр. кількість уперше зареєстрованих випадків новоутворень зросла з 1149 до 2423, хвороб систем кровообігу - із 310 до 408, уроджених аномалій розвитку - із 41 до 52. Надзвичайні ситуації мають різні масштаби за кількістю жертв, людей, що стали хворими чи каліками, кількістю людей, яким завдано моральної шкоди, за розмірами економічних збитків, площею території, на якій вони розвивалися, тощо (табл. 2).

Таблиця 2

Кількість НС та загиблих у містах України, 2009 р

Місто	Кількість НС, од.	Кількість загиблих, чол.
Київ	11	42
Харків	6	19
Запоріжжя	6	7
Донецьк	5	10
Львів	5	10
Євпаторія	3	30
Горлівка	3	3
Чернігів	3	0
Єнакієве	2	14

Установлено, що елементами управління ризиком як природних, так і техногенних небезпечних явищ, повинні бути: зонування території міста за ступенем небезпеки; організація господарського освоєння території з урахуванням ризику; регулярний моніторинг небезпечних явищ; певний рівень освіти, навчання та інформації населення; спорудження захисних засобів; оперативна протидія небезпечному явищу (усіма доступними засобами) з боку адміністрації напередодні і під час його розвитку.

У третьому розділі «Перспективи розвитку та шляхи вдосконалення стратегічного планування природно-техногенної безпеки в Україні» розроблено концептуальні підходи до стратегічного планування безпеки, визначено стратегію та прогнозування природно-техногенної безпеки в містах.

Обгрунтовано, що для вдосконалення організації системи природно-техногенної безпеки міст необхідними є розробка і впровадження концептуальних підходів до стратегічного планування природно-техногенної безпеки, яке орієнтоване на гарантування безпеки сталого розвитку міст, життя і здоров'я міського населення в умовах можливих зовнішніх і внутрішніх ризиків і загроз. Концептуальні підходи передбачають такі аспекти, як стан природно-техногенної безпеки міст України, життєво важливі інтереси міст у природно-техногенній сфері, можливі загрози природно-техногенній безпеці, довгострокові і пріоритетні цілі та принципи гарантування природно-техногенної безпеки, основні напрями та організація системи гарантування природно-техногенної безпеки міст, фінансове забезпечення безпеки та можливості реалізації. Розкриваючи засади стратегічного планування природно-техногенної безпеки, розроблено алгоритм стратегічного планування природно-техногенної безпеки міста, який сконцентровано на ключових проблемах і найбільш перспективних напрямах, виявлених на основі аналізу потенціалу, сильних і слабких сторін геополітичного положення міста та можливих сценаріїв розвитку.

Визначено, що для реалізації стратегії природно-техногенної безпеки необхідний комплекс політичних, економічних, технологічних і гуманітарних ресурсів. Досліджуючи цю тематику, дійшли висновку, що міська стратегія - це поєднання інтересів багатьох верств і груп міської спільноти, своєрідний суспільний договір. Неможливість швидкого та одночасного вирішення всіх проблем природно-техногенної безпеки в умовах обмеженості фінансових ресурсів та наявних інструментів екологічної політики зумовлюють необхідність обґрунтування пріоритетів спрямованості політики природно-техногенної безпеки міста. Основу стратегії управління природно-техногенною безпекою має становити концепція прийнятного ризику. Для вирішення головних стратегічних завдань гарантування природно-техногенної безпеки необхідно спиратися на спектр відомих у світовій практиці принципів. Їх слід реалізовувати на всіх рівнях - міжнародному, регіональному та місцевому.

При прогнозуванні природно-техногенної безпеки враховуються місце виникнення, час та масштаби можливих надзвичайних ситуацій. Точність і достовірність прогнозів залежать від наявності та організації на території певного міста системи моніторингу. Сьогодні немає єдиної системи прогнозування, оскільки вона розробляється багатьма фахівцями. Крім того, труднощі пов'язані з унікальністю утворення потенційно небезпечних об'єктів, які функціонують під впливом багатьох факторів.

ВИСНОВКИ

На основі проведених досліджень у дисертаційній роботі вирішене важливе наукове завдання - обґрунтування теоретико-методологічних підходів та розробки практичних рекомендацій з упровадження стратегічного планування природно-техногенної бепеки в містах України.

1. Узагальнено теоретико-методологічні засади стратегічного плану-вання природно-техногенної безпеки, визначено три послідовні напрями: аналітичний, на якому здійснюється оцінка сучасного стану безпеки досліджуваної території; оціночний, коли виявляються чинники, що впливають на природно-техногенну безпеку, здійснюється їх ранжування за силою впливу та можливими наслідками і головним результатом є кількісна оцінка кожної складової природно-техногенної небезпеки; прогнозно-планувальний, кінцевою метою якого є розробка стратегії. У системі стратегічного планування природно-техногенної безпеки міст, у процесі розробки прогнозів, стратегічних програм і планів важливе значення має вибір базових методологічних підходів. Таким є системний підхід, що передбачає розгляд природно-техногенної безпеки міст як системного об'єкта.

2. Сутність стратегічного планування природно-техногенної безпеки в містах України полягає в логічній послідовності певних етапів, що, у свою чергу, включають сукупність процедур, спрямованих на гарантування безпеки населенню міста та навколишньому міському середовищу. Стратегічне планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функції організації, мотивації і контролю, орієнтовані на розробку стратегічних планів. Стратегічні засади гарантування природно-техногенної безпеки в містах України передбачають комплекс заходів організаційно-виробничого, інженерно-технічного, медико-організаційного, інфор-маційного, науково-практичного, фінансово-ресурсного, правового, територіально-організаційного спрямування, контролю та моніторингу.

3. На основі аналізу стану природно-техногенної безпеки у містах України з'ясовано, що головними антропогенними джерелами утворення екологічної кризи в Україні є перш за все великі промислові комплекси: металургійні, хімічні, нафтопереробні та машинобудівні заводи, кар'єри та збагачувальні фабрики, окремі військові підприємства міст Донеччини, Центрального Придніпров'я, Прикарпаття та більшість обласних центрів. Актуальними проблемами природно-техногенної безпеки міст є: забруднення атмосферного повітря, шумове забруднення, розміщення й утилізація промислових і побутових відходів, наявність зсувонебезпечних ділянок, можливість підтоплення територій, небезпеки, пов'язані з можливою аварійністю на підприємствах. Здійснено класифікацію міст України за природно-техногенними факторами, де виділено групи за характерними ризиками небезпеки.

4. Стратегічне планування безпеки систем життєдіяльності міст передбачає досягнення певного рівня безпеки на об'єктах комунальної інфраструктури, реорганізацію збору та утилізації твердих побутових відходів. Небезпечна техногенна ситуація, що сформувалася у містах України, дедалі частіші аварії водопровідно-каналізаційних мереж та збитки, які є їх наслідком, мають конкретні причини та передумови. Найвагомішою з них є відсутність необхідного фінансування на капітальний ремонт, реконструкцію та відновлення об'єктів водопровідно-каналізаційного господарства міст.

5. Оцінка ризику, тобто прогнозування катастроф у містах є ключовою ланкою визначення рівня природно-техногенної безпеки. Здійснено оцінку загроз і ризиків надзвичайних ситуацій природного і техногенного походження. Згідно із розрахунковим алгоритмом техногенної безпеки, у м. Києві спостерігається низький рівень небезпеки (0,57·10^-2), на відміну від м. Севастополя, де цей рівень помірний (0,71·10^-2) порівняно із загальноукраїнським, що характеризується як високий. По відношенню до показника природної небезпеки в Україні (1,62·10^-2), який вищий середнього, аналогічні показники є низькими у м. Києві (0,57·10^-2) і Севастополі (0,71·10^-2). Щодо агрегованого показника ризику природно-техногенної небезпеки, то міста Київ і Севастополь займають значно нижчі позиції порівняно із загальноукраїнським показником. На жаль, через відсутність необхідного набору показників природної і техногенної небезпеки, неможливо розрахувати агрегований показник стану природно-техногенної безпеки для багатьох міст, що також створює певний ризик для прогнозування небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій.

6. Формування концептуальної моделі стратегічного планування природно-техногенної безпеки міст передбачає безпеку їх сталого розвитку за умов можливих ризиків і загроз, зокрема: розкриття таких складових, як стан природно-техногенної безпеки міст України, їх життєво важливі інтереси, можливі ризики і загрози, пріоритетні цілі та основні напрями гарантування безпеки, організацію, фінансове забезпечення та можливості реалізації. Алгоритм стратегічного планування природно-техногенної безпеки ґрунтується на розробці певних етапів, спрямованих на досягнення основної місії.

7. Визначено організаційно-економічні механізми реалізації стратегічного планування природно-техногенної безпеки, які можна поділити на наступні групи: стимулюючі, накопичувально-розподільчі, системо-гармонізуючі, аудиторсько-дозвільні, компенсаційно-стягувальні.

8. Обгрунтовано, що стратегія природно-техногенної безпеки є однією з фундаментальних складових національної безпеки держави, визначаючи її загальну спрямованість, сконцентрована на ключових проблемах і найбільш перспективних напрямах, виявлених на основі аналізу потенціалу, сильних і слабких сторін геополітичного положення міста. В історичних умовах свого розвитку більшість великих міст накопичило безліч актуальних природно-техногенних проблем, пов'язаних з існуючою промисловою і соціальною інфраструктурою, зносом основних виробничих засобів, техногенним забрудненням навколишнього середовища токсичними речовинами, відсутністю надійних підземних джерел водопостачання, виснаженням і забрудненням поверхневих вод, несприятливими природно-кліматичними факторами тощо. Неможливість швидкого й одночасного вирішення всіх проблем в умовах обмеженості фінансових ресурсів передбачає розроблення в рамках стратегії схеми ранжування цих проблем.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділи в колективних наукових виданнях, брошури:

1. Ілляшенко І. О. Стратегія забезпечення природно-техногенної (екологічної) безпеки у великих містах України / Ілляшенко І. О. К.: ПП „Еконт”, 2005. 83 с.

2. Ілляшенко І. О. Безпека регіонів України і стратегія її гарантування: у 2-х т. / [Б.М. Данилишин, А.В. Степаненко, І. О. Ілляшенко та ін.]. К.: Науково-виробниче підприємство “Видавництво “Наукова думка” НАН України”, 2008. Т 1.: Природно-техногенна (екологічна) безпека. 2008. 392 с. Особистий внесок - розробка стратегій гарантування природно-техногенної безпеки Дніпропетровської, Запорізької, Хмельницької, Черкаської областей і м. Києва.

Статті в наукових фахових видання:

3. Ілляшенко І. О. Основи стратегічного планування природно-техногенної безпеки міст України / І. О. Ілляшенко // Продуктивні сили і регіональна економіка: [зб. наук. праць]: у 2 ч. К.: РВПС України НАН України, 2003.

Ч. 1. 2003. С. 207-213.

4. Ілляшенко І. О. Прогнозування надзвичайних ситуацій природно-техногенного походження / І. О. Ілляшенко // Економіка природо-користування і охорона довкілля: [зб. наук. праць]. К.: РВПС України НАН України, 2005. С. 103-106.

5. Ілляшенко І. О. Промислове виробництво в містах України: стратегія гарантування екологічної безпеки та шляхи її реалізації / І. О. Ілляшенко // Економіка промисловості України: [зб. наук. праць]. К.: РВПС України НАН України, 2005. С. 71-73.

6. Ілляшенко І. О. Концептуальні підходи до стратегічного планування природно-техногенної безпеки міст / І. О. Ілляшенко // Продуктивні сили і регіональна економіка: [зб. наук. праць]. К.: РВПС України НАН України, 2005. Ч. 1. 2005. С. 240-245.

7. Ілляшенко І. О. Природно-техногенна безпека в містах України / І.О. Ілляшенко // Комунальное хозяйство городов: [науч.-техн. сборник]. Вып. 63. К.: Техника, 2005. С. 238-242.

8. Ілляшенко І. О. Принципи розробки стратегії природно-техногенної безпеки у великому місті / І. О. Ілляшенко // Продуктивні сили і регіональна економіка: [зб. наук. праць]. К.: РВПС України НАН України, 2010.

Ч. 2. 2010. С. 195-199.

Матеріали наукових конференцій:

9. Ілляшенко І. О. Стратегічне планування природно-техногенної безпеки / І. О. Ілляшенко // Географічна освіта і наука в Україні: зб. тез доп. ІІ міжнар. наук.-практ. конф., 26-27 берез. 2003 р., Київ / [відп. ред. В. П. Гондюл]. К.: ВГЛ «Обрії», 2003. С. 128-129.

10. Ілляшенко І. О. Структура і функції стратегічних планів природно-техногенної безпеки міст / І. О. Ілляшенко // Актуальні проблеми економічного розвитку України: наук. конф. молод. учених РВПС України НАН України, 1 листоп. 2005 р., Київ / [відп. ред. Б. М. Данилишин]. К.: РВПС України НАН України, 2006. С. 37-39.

11. Ілляшенко І. О. Стратегія гарантування техногенної безпеки Дніпропетровської області / І. О. Ілляшенко // Географічні проблеми розвитку продуктивних сил України: матеріали IV Всеукр. наук.-практ. конф., 16-17 трав. 2007 р., Київ / [гол. ред. Я. Б. Олійник]. К.: ВГЛ «Обрії», 2007. С. 162-163.

12. Ілляшенко І. О. Природно-техногенна безпека великих міст в системі інновативно-інноваційного розвитку / І. О. Ілляшенко // Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні: Mіжнар. наук.-практ. конф., 23-24 жовт. 2008 р., Київ: у 3 ч. / [ред. Б. М. Данилишин; РВПС України НАН України]. К.: РВПС України НАН України, 2008. Ч. 3. 2008. С. 328-330.

13. Ілляшенко І. О. Інноваційний потенціал та еколого-економічна безпека регіонів / І. О. Ілляшенко // Цивілізаційний вимір енергетичної дипломатії та еколого-економічної безпеки України // Розвиток економіки України в умовах світової кризи: матер. Mіжнар. наук.-практ. конф., 25-28 берез. 2008 р., Київ / [відп. ред. В. М. Чирков]. К.: ДП «Вид. дім «Персонал», 2009. С. 112-119.

14. Ілляшенко І. О. Організаційно-економічні механізми реалізації стратегічних планів екологічної безпеки міст / І. О. Ілляшенко // Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення: матер. міжнар. наук. конф., 20 березня 2009 р., м. Київ: у 3 ч. / [гол. ред. В. М. Геєць; РВПС України НАН України]. К.: РВПС України НАН України, 2009. Ч. 2. 2009. С. 204-205.

15. Ілляшенко І. О. Оцінка екологічних ризиків у великих містах України / І. О. Ілляшенко // Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях: матер. ІІ наук.-практ. конф., 23-24 верес. 2010 р., Бахчисарай / [відп. ред. Є. Ю. Какутич; НДІ сталого розвитку та природокористування, РВПС України НАН України, Кримський інститут КНЕУ ім. Вадима Гетьмана]. Сімферополь: ПП «Підприємство Фeнікс», 2010. С. 214-217.

16. Ілляшенко І. О. Стратегія природно-техногенної (екологічної) безпеки у містах / І. О. Ілляшенко // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України: матер. V міжнар. наук. конф., 21-23 жовт. 2010 р., Київ / [гол. ред. Я. Б. Олійник]. К.: ВГЛ Обрії, 2010. С. 111-113.

Анотація

Ілляшенко І. О. Стратегічне планування природно-техногенної безпеки в містах України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2010.

У дисертаційній роботі розкрито сутність і теоретико-методичні засади стратегічного планування природно-техногенної безпеки в містах України, висвітлено структуру і функції стратегічного планування. Проаналізовано стан природно-техногенної безпеки в містах України. Здійснено оцінку загроз і ризиків надзвичайних ситуацій природного і техногенного походження. Охарактеризовано особливості стратегічного планування безпеки життєдіяльності міст. Розкрито концептуальні підходи до гарантування ПТБ міст. Визначено організаційно-економічні механізми реалізації стратегічного планування.

Розроблено концептуальну модель стратегічного планування природно-техногенної безпеки сталого розвитку міст за умов можливих ризиків і загроз та запропоновано алгоритм, метою якого є запобігання надзвичайним ситуаціям, мінімізація та ліквідація їх у разі виникнення.

Ключові слова: природно-техногенна безпека, стратегічне планування, життєдіяльність, надзвичайна ситуація, управління ризиком, організаційно-економічний механізм, прогнозування, місто, населення.

Аннотация

Ильяшенко И. О. Стратегическое планирование природно-техногенной безопасности в городах Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.05 - развитие производительных сил и региональная экономика. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 2010.

В диссертационной работе раскрыто сущность стратегического планирования природно-техногенной безопасности в городах Украины. Освещены теоретико-методические основы, принципы, структура и функции стратегического планирования природно-техногенной безопасности. Проанализировано состояние безопасности в городах Украины. Осуществлено оценку угроз и рисков чрезвычайных ситуаций природного и техногенного происхождения. Охарактеризовано особенности стратегического планирования безопасность жизнедеятельности городов. Раскрыто концептуальные подходы к обеспечению природно-техногенной безопасности городов. Определено организационно-экономические механизмы реализации стратегического планирования.

В методическом аспекте экономическое исследование природно-техногенной безопасности должно осуществляться в три этапа: аналитический, оценочный, прогнозно-планировочный. Методология стратегического планирования безопасности городов представляет собой инструмент знания социально-экономических процессов и использования полученных знаний в процессе их государственного регулирования, а также планирования развития территории городов. В системе стратегического планирования природно-техногенной безопасности городов, разработки прогнозов, стратегических программ и планов важное значение имеет выбор базовых методологических подходов. Таким подходом является системный, предусматривающий рассмотрение природно-техногенной безопасности городов как системного объекта. Стратегическое планирование природно-техногенной безопасности городов предусматривает широкое использование методов системного анализа и синтеза, прогнозирования направлений и последствий использования компонентов природной сферы, разработку экономико-экологических программ государственного и регионального уровней. Самой распространенной оценкой опасности является риск - количественная оценка опасности, которая определяется как частота или вероятность возникновения одного события при наступлении другого. Обычно это безразмерная величина, находящаяся в пределах от 0 до 1. В Украине в современной технической литературе по безопасности это понятие пока не получило соответствующего признания. Оценка риска, а значит прогнозирования возможных катастроф в регионах, - ключевое звено определения уровня природно-техногенной безопасности.

Проанализировав состояние природно-техногенной безопасности в городах Украины, выяснено, что основными антропогенными источниками обострения кризиса в стране являются прежде всего большие промышленные комплексы: металлургические, химические, нефтеперерабатывающие и машиностроительные заводы, карьеры и обогатительные фабрики, отдельные военные предприятия городов Донбаса, Центрального Приднепровья, Прикарпатья и большинство областных центров.

Для формирования концептуальных основ совершенствования организации системы природно-техногенной безопасности и нормативно-правовой базы природоохранной деятельности страны в период трансформаций экономики и государственного управления необходимо разработать концепцию стратегического планирования безопасности в городах Украины с определением важнейших элементов системы регулирования использования природных ресурсов и охраны окружающей среды от негативного воздействия хозяйственного комплекса, учетом главных экологических угроз и негативных тенденций, которые существуют в Украине в настоящее время.

...