Розвиток соціальної інфраструктури та підвищення якості життя на сільських територіях

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Розвиток соціальної інфраструктури та підвищення якості життя на сільських територіях

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

соціальний інфраструктура сільський населення

Актуальність теми. Забезпечення функціонування та розвитку соціальної інфраструктури села є одним з головних напрямів реформування аграрного сектора, розбудови соціальної економіки. Спад виробництва, зниження реальних доходів сільських жителів, руйнування мережі підприємств та організацій соціальної інфраструктури, низький рівень соціального забезпечення населення призводять до погіршення умов життя населення. В багатьох регіонах соціальна інфраструктура є основним фактором, який впливає на вирішення багатьох важливих проблем села, зокрема, стабілізацію демографічної ситуації, рівень розвитку та ефективність діяльності об'єктів соціальної інфраструктури села, закріплення на селі молоді, продуктивність праці у виробничій сфері, життєвий рівень сільського населення.

На сьогоднішній день надзвичайно гостро стоїть питання фінансування соціальної інфраструктури на селі. Рівень розвитку соціальної інфраструктури залежить від умов формування та використання місцевих бюджетів.

В умовах економічної кризи відрахування в місцеві бюджети скорочуються швидкими темпами - це в свою чергу призводить до незначного виділення коштів на фінансування соціальної сфери. Формування місцевих бюджетів залежить в основному від ефективності виробничої діяльності тих підприємств, які розташовані на території кожної місцевої ради.

Подальше та більш повне фінансове забезпечення функціонування об'єктів соціальної інфраструктури в сільській місцевості створюватиме кращі умови життя селян, впливатиме на розвиток нових форм господарювання у галузях сільської соціальної інфраструктури, сприятиме розвитку малого підприємництва, створенню додаткових робочих місць, збільшенню асортименту та якості послуг.

Питанням розвитку соціальної сфери, соціальної інфраструктури села присвячені наукові праці багатьох відомих вчених-економістів, зокрема, В.Я. Амбросова О.А. Біттера, О.І. Павлова, О.Г. Булавки, Г.І. Купалової, М.Й. Маліка, М.К. Орлатого, І.В. Прокопи, П.Т. Саблука, М.Ф. Кропивка, Д.Ф. Крисанова, К.В. Прокопишак та ін. Разом з тим, незважаючи на їх значущість,напрями розвитку соціальної інфраструктури сільських територій досліджені ще не повною мірою, особливо в частині визначення соціальних нормативів та стандартів щодо умов проживання в сільській місцевості.

Отже, сучасний стан та практичне значення досліджуваної проблеми для розвитку села, а також недостатня практична її розробка обумовили актуальність теми дисертаційної роботи та її структурну побудову. Наукове дослідження виконане на прикладі Донецької області.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом науково-дослідних робіт Дніпропетровського державного аграрного університету “Удосконалення організаційно-економічного, соціально-психологічного та правового забезпечення менеджменту в аграрному підприємництві” (номер державної реєстрації 0107U002005). Особисто здобувачем розроблена програма соціального розвитку селищної ради з урахуванням соціальних нормативів і стандартів щодо умов проживання людей в сільській місцевості.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є: обґрунтування теоретичних і методичних підходів та розробка науково-практичних рекомендацій щодо розвитку сільської соціальної інфраструктури як складової ефективного господарювання в аграрному секторі економіки сільських територій.

Для досягнення поставленої мети у дисертаційному дослідженні ставилися до виконання наступні завдання:

- здійснити аналіз наукових праць з питань розвитку соціальної сфери села;

- дослідити методичний інструментарій проведення комплексної оцінки розвитку соціальної інфраструктури села;

- дати оцінку сучасного стану та розвитку соціальної інфраструктури в сільській місцевості;

- обґрунтувати пріоритетні напрями розвитку соціальної сфери села;

- визначити напрями підвищення ефективності управління сільськими територіями;

- обґрунтувати принципи формування сучасної системи соціальних стандартів;

- обґрунтувати концептуальні підходи щодо соціального розвитку сільських територій як базис підвищення якості життя населення.

Об'єктом дослідження є процеси розвитку соціальної інфраструктури сільських територій.

Предмет дослідження - сукупність теоретичних, методичних та прикладних проблем функціонування соціальної інфраструктури в контексті розвитку ринкових відносин на селі.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є система економічних законів, законодавчі акти, урядові рішення і постанови, діалектичний метод пізнання економічних явищ. У процесі дослідження використано: абстрактно-логічний, аналізу і синтезу (для дослідження та виявлення закономірностей, тенденцій та особливостей розвитку соціальної інфраструктури області); економіко-статистичний (для вивчення сутності та реальних наслідків трансформаційних процесів, що відбулися на селі в контексті сталого економічного розвитку); причино-наслідкових зв'язків - (при оцінці стану фінансування об'єктів соціальної інфраструктури); графічний (при зображенні тенденцій розвитку соціально-економічних явищ); економіко-математичний тощо.

Інформаційна база дисертаційного дослідження. У процесі виконання роботи використовувались законодавчі та нормативно-правові акти України з питань розвитку соціальної інфраструктури села, статистичні збірники і бюлетені Донецького обласного управління статистики, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, довідково-нормативні матеріали, теоретичні праці науковців, а також результати власних досліджень і розрахунків.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

удосконалено:

- оцінку розвитку соціальної інфраструктури, яка поєднує визначення інтегрального показника доступності послуг та рівня їх реалізації;

набули подальшого розвитку:

- оціночні показники розвитку соціальної інфраструктури, які включають поряд з наявними формування їх блоків: факторних показників, кількісну і якісну оцінку, витрати ресурсів, оцінку формування і функціонування соціальної інфраструктури та добробуту населення;

- напрями підвищення ефективності управління сільських територій через розмежування повноважень між центральними та місцевими органами виконавчої влади щодо формування місцевих бюджетів;

- вибір пріоритетних напрямів розвитку соціальної сфери села через критерії визначення “вузьких місць”, що впливають на якість життя селян;

- принципи формування сучасної системи соціальних стандартів, які включають окрім загальноприйнятих умови розміщення сільських об'єктів соціального призначення та надання послуг, врахування соціальних та територіальних особливостей України;

- оптимізація виробничої структури особистих селянських господарств за земельними розмірами;

- методичні підходи щодо розробки програми соціального розвитку селищної ради з урахуванням соціальних нормативів та стандартів щодо умов проживання людей в сільській місцевості.

Практичне значення отриманих результатів. Одержані у процесі дослідження результати по визначенню механізму подальшого функціонування та розвитку соціальної сфери на селі мають сприяти покращенню соціально-економічного становища сільських населених пунктів, зростанню ефективності функціонування об'єктів соціальної інфраструктури села, частково вирішити проблему зайнятості сільського населення та його матеріального добробуту, створити умови для виходу села із соціально-демографічної кризи. Рекомендації автора щодо реалізації проекту соціальних нормативів та стандартів в сільській місцевості схвалені й рекомендовані до впровадження спеціалістами Головного управління агро-промислового розвитку Донецької облдержадміністрації (довідка № 1/1.1-614-13 від 05.10.2009 р.), науково-методичні розробки щодо формування раціональної виробничої структури для ефективної діяльності особистих селянських господарств розглянуті і рекомендовані до впровадження спеціалістами Донецької облдержадміністрації (довідка № 05/17я-2730 від 12.10.2009 р.), розглянуто і рекомендовано до впровадження Великоновосіл-ківською селищною радою Програму соціального розвитку сільських територій (довідка № 77 від 16.09.2009 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовувалися у навчальному процесі Дніпропетровського державного аграрного університету при викладанні дисциплін “Економіка підприємства”, “Економіка сільського господарства і АПК” (довідка № 9-11-778 від 11.11.2009 р.)

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею та містить одержані автором результати дослідження теоретичних підходів та методичних рекомендацій щодо розвитку соціальної інфраструктури та підвищення якості життя на сільських територіях. При виконанні дисертаційної роботи використовувалися ідеї та положення, що є результатом особистих досліджень здобувача. З наукових праць, що опубліковані в співавторстві використовувалися лише власні розробки.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження пройшли апробацію на міжнародних науково-практичних конференціях: “Сучасна аграрна наука: напрями досліджень, стан і перспективи” (ВДАУ, м. Вінниця, 2004 р.), “До 160 річчя Уманського державного аграрного университету” (УДАУ, м. Умань, 2004 р.), “Еконо-мічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства” (АМСУ, м. Дніпропетровськ, 2005 р.), “Галузева менеджмент - освіта в сучасних умовах” (ДДАУ, м. Дніпропетровськ, 2007 р.), “Развитие ин-новационного потенциала агропромышленного производства” (ОмГАУ, г. Омск, 2008 г.), “Наукові дослідження - теорія та експеримент - 2008” (м. Полтава, 2008 р.), а також науково-практичних конференціях викладачів, аспірантів та студентів Дніпропетровського державного аграрного університету (ДДАУ, м. Дніпропетровськ, 2007-2009 рр.)

Публікації. Основні положення для роботи відображені у 14 наукових працях (2,54 др. арк., з яких 5 у - наукових фахових виданнях, з яких 9 в матеріалах конференцій та інших виданнях. Частка здобувача у наукових працях становить 1,1 др. арк., у тому числі у фахових виданнях - 1,2 др. арк.)

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел зі 171 найменування. Загальний обсяг робіт становить 196 сторінок. Основний зміст викладено на 179 сторінках друкованого тексту. Робота містить 26 таблиць, 19 рисунків, додатки розміщені на 58 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні та методичні засади розвитку соціальної інфраструктури сільських територій в ринкових умовах” розглянуто сутність соціальної інфраструктури села та напрями її розвитку, класифікацію соціальної інфраструктури села за функціональним призначенням, опрацьовано методичні підходи щодо оцінки розвитку соціальної інфраструктури села.

Сільська соціальна інфраструктура, будучи органічною частиною соціально-інфраструктурного комплексу, має свої відмінні риси, обумовлені особливостями сільського розселення, сільськогосподарського виробництва й праці, економічного механізму її формування й функціонування та іншими властивостями села як соціально-територіальної підсистеми суспільства.

Галузі соціальної інфраструктури відрізняються від міської й за складом об'єктів. На селі розміщені, в основному, низові ланки інфраструктурних галузей, що надають послуги повсякденного й періодичного попиту (магазини змішаної торгівлі, їдальні, дитячі садки, загальноосвітні школи, фельдшерські пункти, клуби, комбінати побутового обслуговування тощо). В той же час, у місті ж зосереджені поряд з низовими верхні ланки цих галузей, підприємства й установи епізодичного попиту, культурні й медичні центри, транспортні підприємства, вищі навчальні заклади, редакції інформаційних й інших видань, банківські, страхові, юридичні, нотаріальні установи й т. д.

Ряд об'єктів соціального призначення пов'язані із задоволенням специфічних потреб сільського населення - допомоги по веденню особистого селянського й домашнього господарства.

Від соціальних умов залежать розвиток та ефективність сільськогосподарського виробництва та відродження села взагалі. Проте нині більшість сільських поселень не в змозі надати селянам необхідний асортимент соціальних послуг. Через відсутність значної кількості об'єктів соціальної інфраструктури на селі переважна частина сільських жителів змушена одержувати їх за межами місця постійного проживання. Тому доступність соціальних послуг для кожного сільського жителя є одним з визначальних показників соціальної характеристики населених пунктів та сільських територій. На цей показник впливають, насамперед, густота і людність населених пунктів, рівень забезпеченості об'єктами соціальної інфраструктури, їх потужність, розвиток транспорту та зв'язку та ін.

Починаючи з 1990 р. в Україні було прийнято низку законодавчих актів, Указів Президента, Постанов Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України стосовно розвитку сільської місцевості, де так чи інакше висвітлюються організаційно-правові та економічні механізми розвитку соціальної інфраструктури. Водночас вони носять декларативний характер і практично не виконуються.

Інтегральна система показників розвитку соціальної інфраструктури є вихідною методологічною базою для комплексної оцінки економічних передумов її росту, досягнутого рівня, темпів, що склалися і масштабів зміни, витратності, економічної й соціальної ефективності, визначення потреби в збільшенні потенціалу й розробки державних, регіональних і галузевих програм і прогнозів розвитку.

Реалізуючи цей підхід, для характеристики розвитку соціальної інфраструктури можна виділити чотири блоки індикаторів (рис. 1). По всіх цих групах індикаторів можуть використатися абсолютні й відносні, сумарні й питомі показники (розрахунок на одного мешканця, на територіальну або господарську одиницю).

На нашу думку, формування єдиних територіальних систем обслуговування поселенської мережі з головними центрами (базовими підприємствами й установами) у великих сільських поселеннях, райцентрах, малих, середніх і навіть великих містах (особливо в побутовому й медичному обслуговуванні) є єдино реальним шляхом забезпечення різноманітним асортиментом платних і безкоштовних послуг селянам, розосереджених по десятках тисяч дрібних поселень.

Рис. 1. Інтегральна система оціночних показників розвитку соціальної інфраструктури

Соціальна політика в Україні є ефективною тільки тоді, коли базується на дієвій системі стандартів, відповідальності за їх виконання, проведенні аналізу причин тих чи інших диспропорцій, явищ. Існування якісної системи соціальних стандартів та гарантій є ознакою ефективної соціальної політики, яка має передбачати не лише закріплення їх у своїх нормативно-правових актах, але і виконання та реалізацію на практиці. Соціальні стандарти та гарантії є визначальними для державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах, а також для формування фінансових ресурсів, що спрямовуються на їх реалізацію. Вони дають змогу реалізувати стратегічну мету сучасної цивілізованої держави - забезпечити високі стандарти життя та рівний доступ її громадян до суспільних благ та послуг. Для вибору пріоритетних напрямів розвитку соціальної сфери села необхідний комплексний підхід. Проте головним критерієм при визначенні найбільш “вузьких місць” повинні бути довготривалість і вага наслідків для села й суспільства в цілому.

У другому розділі “Сучасний стан та тенденції розвитку соціальної сфери сільських територій регіону” здійснено оцінку рівня розвитку галузей соціально-культурного та соціально-побутового призначення, визначені джерела фінансування об'єктів соціальної інфраструктури.

Донецька область, яка вважається найбільшим промисловим регіоном країни, має значні можливості для розвитку аграрного сектору. Так, в 2008 р. на долю сільського господарства припадало майже 3% валової доданої вартості області. За обсягами сільське господарство знаходиться на сьомому місці серед усіх видів економічної діяльності.

Проте відсутність достатніх обігових коштів не дозволяє сільськогосподарським підприємствам дотримуватись науково-обґрунтованої агротехніки, застосовувати достатню кількість добрив.

Так, в 2008 р. сільськогосподарські підприємства Донецької області (крім малих) підприємств від основного виду діяльності від кожної вкладеної у виробництво гривні витрат отримали в середньому по 4 коп. прибутку. Загальна сума перевищення прибутку над збитками склала 110,5 млн грн (без урахування бюджетних дотацій і доплат), а рівень рентабельності склав 4% проти збитку 0,7% у 2007 р.

Однак, незважаючи на збільшення фінансового результату, залишаються значними обсяги взаємних неплатежів сільськогосподарських підприємств. З початку 2008 р. їх поточна дебіторська заборгованість збільшилася в 1,6 рази і досягла на 31 грудня 2008 р. 1178,5 млн грн, поточна кредиторська - відповідно на 32,3% (1228,4 млн грн).

Середньомісячна заробітна плата працівників за всіма видами економічної діяльності має позитивну тенденцію. Проте в абсолютному значенні заробітна плата працівників сільського господарства знаходиться на низькому рівні і у 2008 р. становила 65,3% від середньої заробітної плати по регіону.

Подолання бідності, істотне збільшення доходів сільського населення на сьогодні повинні стати першочерговими завданнями. Про гостроту цього завдання свідчить насамперед те, що рівень і структура споживання основної маси сільських сімей залишаються схожими з відповідними показниками слаборозвинутих країн. У 2008 р. 56,6% грошових витрат домогосподарств у сільській місцевості становили витрати на харчування і 31,2% витрати на непродовольчі товари та послуги. Щоб виручити гроші, потрібних для придбання найнеобхідніших промислових товарів і послуг, сільські жителі нерідко вимушені продавати продукцію особистих селянських господарств, відмовляючи собі у повноцінному харчуванні.

Ефективне господарювання на селі визначається багатьма складовими, однією з яких є соціальна інфраструктура. Серед галузей соціально-культурного комплексу особливе місце посідає освіта. Функціональне призначення освіти як ланки соціальної інфраструктури полягає у нагромадженні знань, створенні умов для їх засвоєння кожним членом суспільства. Адже розвиток освіти є однією з передумов ефективності виробництва, підвищення продуктивності праці.

У найгіршій ситуації перебувають додаткова освіта й дозвілля дітей: скорочується науково-технічна творчість, туризм, дитячий спорт. Більшість установ додаткової освіти є платними, що знижує їх доступність, особливо сільським дітям.

Перше місце в системі освіти займає дошкільне виховання. Динаміка дошкільних закладів Донецької області зображено на рис. 2.

Рис.2. Динаміка дошкільних закладів Донецької області

Значне скорочення кількості початкових й основних шкіл викликає тривогу, тому що це приводить до зниження територіальної доступності освіти для учнів молодших і середніх класів з вилучених населених пунктів.

Розвиток культури створює передумови для примноження національного багатства, що сприяє підвищенню життєвого рівня. Важливим елементом, що впливає на культурний розвиток сільського населення, є клубні заклади. Дані про наявність клубних закладів у Донецькій області наведені у табл. 1.

Таблиця 1. Динаміка закладів культури клубного типу Донецької області (на кінець року)

Дані табл. 1 свідчать про те, що кількість закладів культури клубного типу в сільській місцевості більша за їх кількість у містах. Проте за 2000-2008 рр. їх кількість у сільській місцевості скоротилася на 55 од. Із загальної кількості функціонуючих закладів - 177 потребують капітального ремонту.

Для Донецької області, що знаходиться у несприятливих екологічних умовах, проблема охорони здоров'я із року в рік стоїть особливо гостро. Соціально-економічні реформи, проведені в Україні призвели до радикальних змін у житті суспільства, у тому числі й охороні здоров'я. Почав розвиватися недержавний сектор охорони здоров'я й впроваджуватися принцип платності в діяльність медичних установ державного сектора.

На кінець 2008 р. в області діяв 231 лікарняний заклад на 39408 ліжок, 494 лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів.

Динаміку мережі закладів охорони здоров'я зображено на рис. 3.

Рис. 3. Динаміка мережі закладів охорони здоров'я Донецької області

Як показують дані рис. 3 за 2000-2008 рр. в Донецькій області спостерігається тенденція до зменшення закладів охорони здоров'я.

Наявність упорядженого житла виступає фактором, що визначає значною мірою добробут і здоров'я родини, стимулює активну трудову діяльність. Але традиційне населення в сільській місцевості проживає в індивідуальних будинках без комунальних зручностей. Нажаль не всі села районів області мають постачання природного газу (табл. 2). Як свідчать дані табл. 2, обладнання житлового фонду водопроводом у сільській місцевості за 2000-2008 рр. не змінювалося. Проте збільшилась забезпеченість природним та зрідженим газом на 142,7%, але нажаль не всі села районів газифіковані зрідженим газом. Проте, сільська родина на відміну від міської більше численна, нерідко складається з декількох поколінь і тому висуває підвищені вимоги до розміру житлового будинку, забезпеченості житлом.

Потреба у високій забезпеченості житлом у сільській місцевості пов'язана, у першу чергу, з необхідністю вести особисте господарство.

Спосіб життя сільського жителя вимагає, щоб розміри його житла, крім санітарних умов, задовольняли також і додатковим потребам у приміщеннях для зберігання робочого одягу, продукції особистого господарства, готування корму для тварин, зберігання й ремонту знарядь виробництва й т. д.

Таблиця 2. Благоустрій населених пунктів, за роками

Важливим питанням реалізації соціальної політики є її фінансове забезпечення.

Фінансування об'єктів соціального призначення має важливе значення для надання різноманітних послуг населенню, а також впливає на їх якість. Основою фінансового забезпечення функціонування об'єктів соціальної інфраструктури є місцевий бюджет. З нього фінансуються заходи щодо економічного та соціального розвитку відповідної території. Бюджетна політика щодо розвитку сільських територій не постійна й майже щороку зазнає змін. Так, видатки бюджету Донецької області на розвиток соціальної інфраструктури становили у 2008 р. 8390,8 млн грн, що у 3,8 рази більше ніж у 2000 р. Найбільші видатки становили в галузях: освіти - 2723,9 млн грн, охорони здоров'я - 2424,8 млн грн, соціального захисту та соціального забезпечення - 1869,1 млн грн. Найменші - на транспорт, дорожнє господарство, зв'язок та комунікації - 233,2 млн грн.

Для створення передумов ефективного функціонування соціальної інфраструктури села слід надати повноваження сільським, селищним та районним територіальним громадам самостійно визначати пріоритети щодо облаштування відповідних сільських територій із урахуванням місцевої специфіки. Також необхідним елементом державної політики комплексного розвитку сільських територій має стати створення ефективного механізму координаційної роботи щодо забезпечення соціальних стандартів життя на селі та системи моніторингу сільського розвитку.

У третьому розділі “Основні напрями розвитку соціальної інфраструктури як умови підвищення якості життя населення сільських територій” автором визначено пріоритетні напрями розвитку соціальної інфраструктури сільських територій, змодельовано виробничу структуру особистих селянських господарств за земельними розмірами, обґрунтовано принципи формування сучасної системи соціальних стандартів та з їх урахуванням розроблено програму соціального розвитку селищної ради.

Найзагальнішою передумовою забезпечення ефективного розвитку сільських територій є відповідна переорієнтація державної аграрної політики. Належне місце цим аспектам повинно приділятися також у програмах розвитку галузей і регіонів, їх втілення має базуватися на розроблюваних на всіх рівнях програмах розвитку сільських територій.

Сільська криза, на думку багатьох дослідників, зумовлена рядом причин, серед яких: постійне соціально-економічне відставання села, недостатня ефективність аграрної політики, фактичне (на відміну від проголошеного) виключення сільського господарства з числа пріоритетних галузей, криза великих сільськогосподарських підприємств, що виконували поселенськоутворювальну і життєзабезпечувальну функції в сільській місцевості, фактична відсутність політики щодо зближення рівня і якості життя в місті та селі, вузькогалузевий підхід до розвитку села, обмеженість доступу сільського населення до ринків матеріально-технічних, фінансових та інформаційних ресурсів, інформаційна ізольованість села.

Подолання цих недоліків соціально-економічної й аграрної політики повинне становити зміст політики сталого розвитку сільських територій і конкретних програм галузевого та міжгалузевого характеру, що розробляються в цій галузі. Відсутність цілісної стратегії та ефективних механізмів здійснення програм сталого розвитку в Україні перешкоджає подоланню відставання села від міста за рівнем і умовами життя, стримує розвиток сільських територій. Необхідно відмітити ще й те, що на якість життя населення в сільській місцевості впливає територіальна доступність об'єктів соціальної інфраструктури (табл. 3).

Розрахунки показали, що найкращі показники доступності у досліджуваних районах Донецькій області мають об'єкти роздрібної торгівлі. З 7 районів області радіус доступності шкіл перевищує 5 км, а дитячих дошкільних закладів - більше 8 км. Найбільший радіус мають об'єкти, що реалізують побутові послуги у Великоновосілківському та Ясинуватському районах. Крім того встановлено, що низький показник рівня розвитку мають райони - Великоновосілківський (86,31), Володарський (113,9), Волноваський (76,17), Старобешівський (66,11), Слов'янський (106,97). На значення показників впливали територія району; щільність об'єктів, що реалізують побутові послуги та чисельність населення.

Таблиця 3. Радіус доступності та зона обслуговування закладів соціальної інфраструктури районів Донецької області

Трансформаційні процеси, що відбулись в аграрному секторі економіки негативно вплинули не тільки на розвиток соціальної інфраструктури, а й на рівень зайнятості сільського населення. Однією з важливих сфер зайнятості сільських жителів, найбільш масовою і гнучкою формою господарювання й достатку в сільській місцевості, що демонструє пристосованість до складних економічних умов є особисті селянські господарства, виробнича діяльність в яких не потребує великих капіталовкладень. В процесі дослідження нами були виконані розрахунки визначення оптимальної виробничої структури для особистих селянських господарств з різними земельними ділянками - 0,5; 1,0; 2; і 8 га ріллі.

Результати оптимізації особистих селянських господарств за модельними розмірами показали, що структура посівів, в яких зернові займають до 59,2% дозволяє забезпечити сім'ю із 4-х осіб основними продуктами харчування на 80-100% норми споживання, а лишки продукції (овочів, молока, м'яса) реалізувати на ринку або заготівельним організаціям. Господарство, розмір земельної ділянки яких складає 0,5 і 1 га, повинні спеціалізуватися на виробництві продукції свинарства (питома вага в товарній продукції по господарству відповідно складає 78,9 і 77,8%). А особисті селянські господарства розмірами 2 і 8 га повинні спеціалізуватися на виробництві овочів і продукції свинарства (відповідно 91,1 та 75,9% у товарній продукції по господарству). Визначено, що найбільша доходність продаж (39,6%) складає в господарствах розміром 2 га.

На сьогодні значення особистих селянських господарств в житті населення очевидне, і в найближчій перспективі його роль не зменшиться. Тому для сприяння їх розвитку необхідна взаємодія органів виконавчої влади і місцевого самоврядування. Їх дія відбувається переважно через систему взаємного делегування повноважень. Тому в якості самостійного принципу і як продовження принципу оптимальної взаємодії та принципу розмежування повноважень органів місцевого управління, необхідно виділити принцип взаємного делегування повноважень.

Розв'язання цієї проблеми позитивно впливатиме і на здійснення контролю за органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади на місцях.

Закон України “Про місцеве самоврядування” виділяє повноваження органів місцевого самоврядування, поділяючи їх на виключну компетенцію органів місцевого самоврядування та делеговані повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Надання органам місцевого самоврядування окремих повноважень органів виконавчої влади повинне здійснюватися лише за умови відповідного фінансового і матеріального забезпечення. З однієї сторони, таке положення речей має гарантувати повну реалізацію наданих повноважень на відповідному рівні, з іншої - не зашкодити їх здійсненню. Та на сьогодні держава, делегуючи повноваження органам місцевого самоврядування при формуванні бюджету, не передає їм необхідні для цього кошти. Загальнообов'язкові державні повноваження, які повинні делегуватись всім територіальним громадам відповідного рівня, повинні закріплюватись на необмежений строк. І хоча законодавство не виділяє обов'язкових делегованих повноважень та такі повноваження завжди були присутні в компетенції органів місцевого самоврядування.

Дослідження соціальної структури сільської місцевості засвідчило незадовільну доступність її послуг для широких верств населення, низькі темпи оновлення матеріально-технічної бази та слабку оснащеність об'єктів (насамперед соціально-культурних, чиє ефективне функціонування є суспільно вагомим) сучасними технічними засобами, недостатню кваліфікацію значної частини працівників. В зв'язку з цим розроблена нами програма соціального розвитку Великоновосілківської селищної ради дозволить раціонально організувати дозвілля молоді, покращити умови проживання на селі, підвищити рівень зайнятості населення та продуктивності праці. Програма передбачає розвиток наступних об'єктів: мережі зв'язку та впровадження новітніх інформаційних технологій, системи охорони здоров'я, освіти, фізичної культури і спорту, культури і мистецтва, торгівлі і сфери послуг, житлово-комунального господарства. При складанні програми соціального розвитку селищної ради приймалися до уваги: основні проблеми; цілі; завдання; критерії досягнення цілей; кількісні та якісні критерії розвитку; ресурсне забезпечення. Так, згідно нормативу відділення зв'язку з відділенням АТС має налічувати 20 робочих місць на площі 410 мпри цьому 280 м - для АТС, фельдшерсько-акушерський пункт має бути один на село з розміром земельної ділянки 0,05 га на об'єкт. При цьому потужність фельдшерсько-акушерських пунктів має бути з розрахунку не менше 24 відвідувань за зміну на 1 тис. жителів і т. д.

Переважна більшість місцевих органів самоврядування не в змозі за рахунок власних доходів сформувати повноцінний бюджет, їм повинна надаватись допомога з державного бюджету.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі щодо розвитку сільської соціальної інфраструктури як складової ефективного господарювання в аграрному секторі економіки.

1. Системний аналіз наукових праць за темою дослідження свідчить, що розвиток соціальної інфраструктури та підвищення якості життя на сільських територіях не були до цього часу предметом спеціального дослідження. Окремі праці стосуються лише певних конкретних аспектів цієї проблеми, мають фрагментарний характер. Незавершеність розробки окресленої тематики створює необхідні передумови для її ґрунтовного та всебічного вивчення.

2. Виявлено, що сільська соціальна інфраструктура має свої особливості розвитку й використання. Ці особливості визначені багатьма факторами, у тому числі станом сільського розселення, формою господарювання, організацією праці, її оплатою й іншими особливостями. Тому інтегральна система показників розвитку соціальної інфраструктури є вигідною методологічною базою для комплексної оцінки економічних передумов її росту, досягнутого рівня, що склалися темпів і масштабів зміни, витратності, економічної і соціальної ефективності, визначення потреби в збільшенні потенціалу й розробки державних, регіональних і галузевих програм і прогнозів розвитку.

3. Встановлено, що добробут селянина, благоустрій його побуту, побутове обслуговування, задоволення людських запитів, які пов'язані з життєдіяльністю та проживанням в сільській місцевості, характер праці та умови відпочинку, культурно-освітній рівень, рівень життя, прибутків і споживання матеріальних благ, залежить в тій чи іншій мірі від розвитку соціальної інфраструктури села, а та в свою чергу, впливає на економіку сільськогосподарських підприємств і сприяє ефективності господарювання в аграрній сфері.

4 Вважаємо, що формування єдиних територіальних систем обслуговування поселення з головними центрами (базовими підприємствами й установами) у великих сільських поселеннях, райцентрах, малих, середніх і навіть великих містах (особливо в побутовому й медичному обслуговуванні) є власне кажучи єдино реальним шляхом забезпечення різноманітним асортиментом платних і безкоштовних послуг українських селян, розосереджених по десятках тисяч дрібних поселень.

5. Обґрунтовано, що умови життя та рівень соціального обслуговування населення не відповідають вимогам сьогодення і значно відстають від забезпечення жителів міста. Якщо в місті сьогодні практично кожний житель має змогу отримувати послуги соціального спрямування на близькому до оптимального рівня, то в сільській місцевості ситуація в цьому відношенні досить складна. Мешканці багатьох сіл втрачають можливість отримувати за місцем проживання медико-санітарну допомогу, користуватися послугами культурно-освітніх, торгівельних і побутових закладів, реалізувати продукцію особистих селянських господарств. Багато сіл залишилися поза сферою обслуговування громадського транспорту. Суттєво скоротились обсяги будівництва житла та об'єктів соціально-культурного призначення.

6. Показано тенденцію до скорочення кількості бібліотек та книжкового фонду в сільській місцевості відповідно на 18,4 та 15,1%. За 2000-2008 рік кількість закладів культури клубного типу в сільській місцевості скоротилася на 11,7%, а із загальної кількості функціонуючих закладів 42,5% потребують ремонту.

7. Досліджено, що за 2000-2008 рр. середньомісячна заробітна плата працівників за всіма видами економічної діяльності мала позитивну тенденцію. Проте в абсолютному значенні заробітна плата працівників сільського господарства знаходилася на низькому рівні і у 2008 р. становила 65,3% від середньої заробітної плати по регіону. Останні місця за рівнем оплати в області посідають працівники установ охорони здоров'я та надання соціальної допомоги, а також сільське господарство, яким упродовж 2008 р. щомісячно нараховувалось відповідно по 1171 та 1316 грн.

8. Доведено, що найбільш характерними рисами розвитку соціальної інфраструктури аграрних територій є: низький загальний рівень розвитку соціальної інфраструктури, значна кількість сільських поселень, де відсутні будь-які заклади сфери послуг через незначну їх людність, занепад об'єктів соціальної інфраструктури села, які утримувалися за кошти сільськогосподарських підприємств і споживчої кооперації, низька якість надання послуг, значна територіальна (транспортна) доступність закладів соціальної інфраструктури, невідповідність у рівнях розвитку окремих галузей сфери послуг, відсутність перспектив покращення соціальної інфраструктури через занепад виробничої бази та низький рівень самофінансування органів місцевого самоврядування, неузгодженість дій різних міністерств, відомств, органів місцевого самоврядування, які не опікуються соціальною сферою села стосовно напрямків розвитку.

9. Вважаємо, що зайнятість у сільському господарстві має свій власний характер та особливість. Спад виробництва, погіршення соціальної інфраструктури призвели до звуження сфери прикладання праці в сільській місцевості. Як наслідок кількість зайнятого населення в сільському господарстві Донецької області за 2000-2008 рр. скоротилося на 23,9%. В регіональному розрізі безробіття в 2008 р. коливалося від 1% в м. Донецьку до 7,8% у Великоновосілківському районі. Значне погіршення щодо зайнятості на селі відбулося в Олександрівському та Амвросійовському районах, де рівень офіційно зареєстрованого сільського безробіття перевищує 5,3%. При цьому слід вважати, що офіційний рівень безробіття не відповідає реальному, оскільки значна частина незайнятого населення в пошуках роботи не звертається в службу зайнятості. Більшість безробітних не звертаються в службу зайнятості через безперспективність отримання роботи, необхідності неодноразової перереєстрації, що пов'язане із витратами часу і коштів в умовах віддаленості відповідних служб.

10. З'ясовано, що соціальна сфера надає місця для працюючих на селі, в тому числі в освіті, охороні здоров'я, соціальній допомозі, ресторанному господарстві. Нарощування обсягів та поліпшення якості її послуг не лише акумулюватиме резерви економічно активного населення, а й через удосконалення середовища життєдіяльності сприятиме подальшому розвиткові перспективних напрямів підприємництва. Зміцненню кадрового потенціалу сільської місцевості та закладів соціального призначення, зокрема, допоможе підвищення рівня та впровадження контрактної системи оплати праці, встановлення фахівцям цільових доплат і пільг щодо забезпечення житлом, оплати комунальних послуг, придбання товарів тривалого користування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Горобець Н.М. Мотивація праці з позицій зайнятості сільського населення / Н.М. Горобець, О.А. Ляшенко // Агросвіт. - 2007. - №6. - С. 17-23 (автору належать розрахунки рівня безробіття працездатного населення Великоновосілківського району Донецької області та запропоновані шляхи підвищення зайнятості сільського населення).

2. Ляшенко О.А. Економічне обґрунтування передачі об'єктів соціальної інфраструктури в комунальну власність /О.А. Ляшенко // Агросвіт. - 2007. - №19. - С. 23-28.

3. Ляшенко О.А. Професійне навчання та професійна підготовка як інструмент подолання безробіття / О.А. Ляшенко // Економіка та держава. - 2008. - №6. - С. 94-96.

4. Ляшенко О.А. Проблеми комплексного розвитку сільських територій /О.А. Ляшенко // Збірник наукових праць ПДАТУ. - 2008.- Випуск 16. - Т. 3. - С. 111-113.

5. Ляшенко О.А. Продуктивна зайнятість як засіб економічного зростання / О.А. Ляшенко, С.В. Перков // Збірник наукових праць ЛНТУ. - 2008. Випуск 5(17). - Ч.2. - С. 264-269 (автору належить дослідження впливу зайнятості на економічне зростання і людський розвиток).

Матеріали конференцій

1. Белокур Н.Д. Использование стратегических моделей инновацион-ной политики в аграрном секторе Украины / Н.Д. Белокур, А.А. Шевченко, Н.А. Шевченко, Е.А. Ляшенко // Реализация государственной программы развития сельского хозяйства и регулирование рынков сельскохозяйственной продукции, сырья и продовольствия: инновации, проблемы, перспективы: материалы международной научно-технического форума. - ОмГАУ - 2008. - 2009. - Ч.1. - С. 35-38 (автору належить дослідження проблем розвитку соціальної інфраструктури України та запропоновані шляхи її підтримки).

2. Ляшенко О.А. Соціальні проблеми села / О.А. Ляшенко // До 160 річчя Уманського державного аграрного университету: матеріали конференції молодих вчених. - Умань. - 2004. - С. 142-144.

3. Ляшенко О.А. Соціально-економічні проблеми села / О.А. Ляшенко О.А. // Сучасна аграрна наука:напрями досліджень, стан і перспективи: збірник матеріалів четвертої міжвузівської науково-практичної конференції аспірантів. - Вінниця - 2004. - С. 130-132.

4. Ляшенко О.А. Зайнятість сільського населення як складова трудоресурсної безпеки держави /О.А. Ляшенко // Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства: матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - АМСУ. - 2005. - С. 243-244.

5. Ляшенко О.А. Управління розвитком сільських територій та забезпечення зайнятості їх населення / О.А. Ляшенко // Галузева менеджмент - освіта в сучасних умовах: матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - ДДАУ. - 2007. - С. 169-170.

6. Ляшенко О.А. Системна характеристика соціальної інфраструктури та необхідність її комплексного розвитку на селі /О.А. Ляшенко // Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку Придніпров'я: матеріали ІІ регіональної науково-практичної конференції. - ДДАУ. - 2008. - С. 98-100.

7. Ляшенко О.А. Науковий аналіз сутності соціальної економіки та соціальної інфраструктури / О.А. Ляшенко, О.М. Величко // Сучасні аспекти управління економічними процесами в регіоні: матеріали II міжвузівської конференції молодих вчених і студентів. - ДДАУ. - 2008. - С. 76 (автору належить аналіз наукової сутності соціальної інфраструктури).

8. Ляшенко О.А. Проблеми розвитку сільських територій / О.А. Ляшенко // Наукові дослідження - теорія та експеримент - 2008.: матеріали четвертої міжнародної науково-практичної конференції. - Полтава. - 2008. - Т.11. - С. 82-84.

9. Ляшенко О.А. Формування і розвиток якості трудового життя робітників / О.А.Ляшенко // Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку Придніпров'я: матеріали третьої регіональної науково-практичної конференції. - ДДАУ. - 2009. - С. 38-40.

Размещено на Allbest.ru